Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя

Рецензія на книгу: Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя Мінск : БДУ, 2015. — 303 с. Упродовж XX ст. білоруська літературна мова пройшла складний і звивистий шлях розвитку: саме в згаданий період були кодифіковані ті релевантні риси, що сформували її сучасни...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Скопненко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2016
Schriftenreihe:	Мовознавство
Schlagworte:	Рецензії та анотації
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184172
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя / О. Скопненко // Мовознавство. — 2016. — № 4. — С. 77-80. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184172
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1841722022-05-08T01:26:50Z Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя Скопненко, О. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя Мінск : БДУ, 2015. — 303 с. Упродовж XX ст. білоруська літературна мова пройшла складний і звивистий шлях розвитку: саме в згаданий період були кодифіковані ті релевантні риси, що сформували її сучасний образ і задали вектор внутрішнього розвитку, а комунікативна потужність цього ідіому то підносилася, то разюче занепадала внаслідок трагічних історичних обставин, у яких довелося жити білорусам. Увага дослідників до процесів становлення й розвитку білоруської літературної мови була постійною, проте тільки з 1990-их рр. з’явилася змога неупереджено вивчати масиви пам’яток, доти неприступні для наукового аналізу через радянський ідеологічний тиск. Нині на авансцену лінгвістики виходить нове покоління науковців, які істотно змінять дотеперішні уявлення про історію сучасної білоруської літературної мови. І це вплине не тільки на гуманітаристику Білорусі, а й на лінгвістичну славістику взагалі. Підстави для такого твердження знаходимо, зокрема, і в рецензованій монографії. 2016 Article Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя / О. Скопненко // Мовознавство. — 2016. — № 4. — С. 77-80. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184172 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Скопненко, О. Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя Мінск : БДУ, 2015. — 303 с. Упродовж XX ст. білоруська літературна мова пройшла складний і звивистий шлях розвитку: саме в згаданий період були кодифіковані ті релевантні риси, що сформували її сучасний образ і задали вектор внутрішнього розвитку, а комунікативна потужність цього ідіому то підносилася, то разюче занепадала внаслідок трагічних історичних обставин, у яких довелося жити білорусам. Увага дослідників до процесів становлення й розвитку білоруської літературної мови була постійною, проте тільки з 1990-их рр. з’явилася змога неупереджено вивчати масиви пам’яток, доти неприступні для наукового аналізу через радянський ідеологічний тиск. Нині на авансцену лінгвістики виходить нове покоління науковців, які істотно змінять дотеперішні уявлення про історію сучасної білоруської літературної мови. І це вплине не тільки на гуманітаристику Білорусі, а й на лінгвістичну славістику взагалі. Підстави для такого твердження знаходимо, зокрема, і в рецензованій монографії.
format	Article
author	Скопненко, О.
author_facet	Скопненко, О.
author_sort	Скопненко, О.
title	Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя
title_short	Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя
title_full	Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя
title_fullStr	Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя
title_full_unstemmed	Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя
title_sort	кулеш г. і. мова беларускага заканадаўства xx стагоддзя: генезіс і эвалюцыя
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Рецензії та анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184172
citation_txt	Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя / О. Скопненко // Мовознавство. — 2016. — № 4. — С. 77-80. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT skopnenkoo kulešgímovabelaruskagazakanadaŭstvaxxstagoddzâgenezísíévalûcyâ
first_indexed	2025-07-16T04:17:56Z
last_indexed	2025-07-16T04:17:56Z
_version_	1837775692545130496
fulltext	Рецензії та анотації К у л е ш Г. І. МОВА БЕЛАРУСКАГА ЗАКАНАДАУСТВА XX СТАГОДДЗЯ: ГЕНЕЗІС І ЭВАЛЮЦЫЯ Мінск : БДУ, 2015. — 303 с. Упродовж XX ст. білоруська літературна мо ва пройшла складний і звивистий шлях роз витку: саме в згаданий період були коди фіковані ті релевантні риси, що сформували її сучасний образ і задали вектор внутріш нього розвитку, а комунікативна потужність цього ідіому то підносилася, то разюче зане падала внаслідок трагічних історичних об ставин, у яких довелося жити білорусам. Увага дослідників до процесів становлення й розвитку білоруської літературної мови була постійною, проте тільки з 1990-их рр. з’яви лася змога неупереджено вивчати масиви пам’яток, доти неприступні для наукового аналізу через радянський ідеологічний тиск. Нині на авансцену лінгвістики виходить но ве покоління науковців, які істотно змінять дотеперішні уявлення про історію сучасної білоруської літературної мови. І це вплине не тільки на гуманітаристику Білорусі, а й на лінгвістичну славістику взагалі. Підстави для такого твердження знаходимо, зокрема, і в рецензованій монографії. Розвідка Г. І. Кулєш «Мова білоруського законодавства: генеза та еволюція» нале жить до тих новаторських праць, що завдяки своїй ретельності, виваженості та впливу на подальші дослідження буде актуальною не тільки в наш час, а й у далекій перспективі, бо дає важливу інформацію для кількох га лузей мовознавства: історії білоруської літе ратурної мови, термінознавства, юридичної лінгвістики, міжмовної взаємодії. У дослі дженні показано формування й упорядку вання мовних засобів законодавства XX ст. на матеріалі білоруськомовних текстів кон ституцій і кодексів. Дослідниця схарактери зувала передумови створення основ законо давчого різновиду (підстилю) офіційно- справочинного стилю нової білоруської літе ратурної мови. Крім дослідження власне іс торичного аспекту, Г. І. Кулєш розв’язувала й теоретичні завдання, визначаючи роль і місце мови законодавства в системі стилів. При цьому мовознавець ретельно проана лізувала погляди білоруських, польських, російських та українських лінгвістів і прав- ників на статус мови законодавства в системі стилів. Процес вироблення лексичних, мор фологічних, синтаксичних засобів біло руської мови для законодавчої галузі показа ний на великій кількості ілюстраційних © О. СКОПНЕНКО, 2016 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns 4 прикладів, що дає змогу простежити тенден ції вдосконалення згаданих одиниць упро довж минулого століття. У «Вступі» дослідниця зауважує, що білоруське законодавство «має давню істо рію», а канцелярсько-юридичне письмен ство «займало головне місце в системі стилів старобілоруської літературної мови». На прикінці XVII ст. цей ідіом утратив держав ний статус, що на тривалий час перервало традицію вироблення відповідних засобів для законодавчих потреб, відновлення якої відбулося тільки на початку XX ст. Г. І. Ку лєш у цій частині своєї монографії часто по кликається на лінгвістів, що досліджували мову українського законодавства як з погля ду історії її формування, так і в загальнотео ретичному плані, а також окреслює здобутки польських і російських науковців у вивченні ідіому правової комунікації. У Білорусі в ра дянський і пострадянський періоди закони створювали російською мовою, певну части ну з них перекладали й оприлюднювали білоруською. Під час дослідження мовні за соби перекладних законодавчих текстів були порівнювані з Їхніми аналогами в оригіна лах, проте здійснення контрастивного лін гвістичного аналізу не входило до головних завдань дослідниці. У першому розділі «Використання біло руської мови в законодавчій сфері» розгля нуто закладання основ офіційно-справочин- ного стилю білоруської мови в період існу вання газети «Наша ніва» (1906-1915), яка відіграла провідну роль у формуванні норм нової білоруської літературної мови, а також проаналізовано переклад «Конституції РРФСР» (1918), що, на думку дослідниці, став першою спробою передати поняття за конодавства за допомогою засобів нової білоруської літературної мови. У виданні по дано докладну інформацію, як більшовики на території Росії на початку 20-х років ми нулого століття розгорнули працю з пере кладу на білоруську мову літератури різного профілю, зокрема й радянських юридичних документів. Як зазначає Г. І. Кулєш, білору ською мовою були складені й деякі правові документи періоду Білоруської Народної Республіки (БНР), проте «ці документи дуже невеликі за обсягом, а їхня мова через вираз но агітаційно-пропагандистський зміст 77 ближча до публіцистики, ніж до законодав ства» (с. 20). На жаль, у тексті монографії не вдалося виявити пояснення, чи саме з цієї причини до аналізу не залучено Тимчасову конституцію БНР (1918), що була оригіна льним правовим документом, витвореним у власне білоруському середовищі. У 1920-і роки білоруською мовою перекладали також оригінальні польські юридичні документи, зокрема до нас дійшов білоруський переклад Конституції Польської Республіки (1921) і Закону 20 січня 1920 р. про польське грома дянство. Обидва переклади видані 1924 р. під спільною обкладинкою у Вільнюсі (Вільні). Дослідниця обстоює думку, що їх здійснив М. Кравцов (Костевич), хоч такий підхід ще не став загальноприйнятим. Як ба чимо, крім власне лінгвістичних завдань, Г. І. Кулєш розв’язує й проблеми атрибуції перекладів деяких білоруськомовних юри дичних пам’яток. Для істориків мови важли ве значення мають наявні в перекладах влас не білоруські аналоги так званих європеїз- мів, як-от бр. абіраньне (до рос. эксплуата ция), бр. перарьіукі (до рос. период), бр. пра ва сачыць (до рос. право контроля), бр. са зваротам шкоды (до п. z odszkodowaniem) та ін. І хоч «такий переклад не тільки недос татньо достеменно передає значення тер мінологічних сполучень» (с. 23), а з погляду норм сучасної білоруської літературної мови взагалі не може бути прийнятий, проте наоч но демонструє шляхи пошуку питомих біло руських одиниць у той час та можливі в пев ний історичний період напрями кодифікації. У цьому самому розділі дослідниця розгля дає специфіку білоруськомовного законо давства в умовах російсько-білоруського білінгвізму. У другому розділі «Білоруська юридична термінологія в лексикографічних довідни ках» розглянуто джерела формування юри дичного арсеналу новобілоруського періоду, зокрема роль виданих у XIX ст. актових ма теріалів, покажчиків і довідкових словників, укладених на підставі ділових документів старобілоруського періоду. На думку дос лідниці, «Довідковий словник юридичних термінів давньої актової мови Південно-За хідної Росії» І. П. Новицького (1872-1873) «у ґрунті речі, містить старобілоруську лек сику». Це підтверджується тим, що в перед мові «укладач словника вживає термін “за- хідноруське право”, < ...> “західноруські ак ти” <...>, та й самим складом реєстрової час тини словника» (с. 47). Навряд чи більшість українських медієвістів беззастережно прий муть таке твердження. Загалом авторка до ходить висновку, що видані в XIX ст. зібран ня старобілоруської лексики стали «важли вим джерелом на початковому етапі вироб лення юридичної термінології сучасної біло руської мови» (с. 50). Г. І. Кулєш розглянула окремі приклади юридичної лексики, подані в «Словнику білоруської мови» 1.1. Носови- ча (1870), словниках білоруської терміноло гії 1920-1930-х рр., лексикографічних кодек Рецензії та анотації_________________ 78 сах другої половини XX — початку XXI ст., зокрема в термінографічних працях білору ської діаспори (серед них і деякі рукописні, наприклад «Словник юридичної терміноло гії: білорусько-російсько-польський» Л. Го ляка), сучасному багатомовному онлайново му словникові юридичних термінів. У третьому розділі «Текст закону як реп резентант офіційно-справочинного стилю» дослідниця розглядає історію найменування цього стилю в білоруській науковій традиції, поняття «функційний стиль» (бр. «функцыя- нальны стыль») і «мова певної сфери кому нікації» (бр. «мова пэ)шай сферы камуніка- цы1»), структуру юридичного підстилю, ко мунікативно-прагматичні характеристики мови законодавства, характеризує мову за конів (наводить лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості білоруських зако нодавчих текстів, у багатьох випадках подає інформацію про відповідну специфіку росій ських юридичних документів). Дослідниця зазначає, що «вироблення й становлення мовних засобів білоруського законодавства вивчали на базі перекладних текстів, тому в монографії з названих лексико-граматичних особливостей розглянуто тільки ті, що ста новлять специфіку білоруських текстів по рівняно з російськими оригіналами» (с. 106). З четвертого розділу «Еволюція лексич них засобів» довідуємося, що впродовж 1920-х рр. були створені й перекладені біло руською мовою виправно-трудовий, трудо вий, сімейний, водно-міліоративний, кри мінальний, земельний кодекси, 1927 р. з ’яви лася Конституція Білоруської PCP. Ана лізуючи ці тексти, науковець доходить вис новку, що «за перше десятиліття викорис тання білоруської мови в офіційній сфері юридична термінологія в основному сфор мувалася як система» (с. 107). У цій частині монографії проаналізовано вживання тер- мінів-агентивів (бр. удзельнік (укр. учасник), бр. падбухторшчык (укр. підбурювач), бр. сведка (укр. свідок), бр. ісцец, пазоунік (укр. позивач), бр. вайсковец (укр. військо вий) та ін.). Г. І. Кулєш доходить висновку, що «створення білоруських правничих тер мінів у 1920-ті — на початку 1930-х рр. здійснювалося здебільшого шляхом підбору аналогів до відповідних російських», а це не сприяло «повноцінній реалізації словотвір ного потенціалу білоруської мови» (с. 119). Якщо в 1920-ті рр. орієнтація на живу біло руську мову як джерело створення юридич ної термінології була визначальною, то піз ніше на перше місце в пошуках мовного оформлення юридичних термінів вийшло ка лькування та запозичення. У рецензованій монографії простежено на прикладі юридич них кодексів 30-х, 60-х і 90-х років XX ст. за міну мотиваційної основи та окремих сло вотвірних моделей у юридичній термінології білоруської мови, напр.: бр. закладчик—за- логадацель — залогадавальнік (укр. застав ник), кодифікацію назв документів у білору ській мові, напр. : бр. іск— позва (укр. позов), ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 4 правового стану, напр.: бр. кроунасць —род- насць — свояцтва (укр. спорідненість, свояцтво), бр. наследование — атрыманнеу спадчыну (укр. успадкування). Дослідниця переконана, що існування синонімічних назв для найменування «правового стану в тек стах 1920-х — першої половини 1930-х рр. можна витлумачити, з одного боку, пошуком найбільш адекватних білоруських відповід ників до запозичених з російськомовного за конодавства понять, а з другого — браком досвіду праці й нескоординованістю пере кладацько-редакторських колективів різних кодексів» (с. 140). Г. І. Кулєш не вдалося простежити еволюції окремих назв правово го стану в білоруській мові до кінця XX ст., оскільки деякі з них стали вживаними не піз ніше за 1950-і рр., а інші могли вийти з ужит ку або не виявлені «з тієї причини, що кількість білоруськомовних законодавчих текстів істотно менша, ніж російськомов них» (с. 142). У розгляданому розділі в таб лиці подано кількісні співвідношення біло руських юридичних термінів, змінених уп родовж XX ст., до вживаних у 1920—30-і рр. Мовознавець робить висновок, що «понад 70 % правничих термінів, створених у 1920-і — першій половині 1930-х рр. або взя тих зі старобілоруського письменства, у не змінному вигляді функціонують до нашого часу» (с. 144). Дослідниця припускає, що оди ниці неасуднасць, неасудны, зафіксовані в «Російсько-білоруському словникові» (1928) як варіанти до білоруських термінів непры- томнасць, непрытомны, закріпилися під впливом української термінологічної тради ції. Отже, білоруські лексикографи врахува ли досвід укладачів «Російсько-українського словника правничої мови» (1926). У п’ятому розділі монографії «Еволюція морфологічних засобів» розглянуто вживан ня віддієслівних іменників у правничій тер мінології білоруської мови: бр. абвінавауца (укр. обвинувач), бр. адказчык (укр. відпо відач), бр. парушальнік (укр. порушник). До слідниця зазначає, що «білоруськомовні за конодавчі документи 1920-х рр. мали мен шу, ніж відповідні російськомовні, кількість віддієслівних іменників» (с. 161), а модель із суфіксальним елементом -н- (рос. -нщ-/ -енщ-/-ани]'-, бр. -нн-/-енн-/-анн-: адбыван- не, утрыманне, ганьбаванне, праследаванне, ухіленне, абвінавачанне) закріпилася в біло руській мові тільки в радянську добу. З дру гої половини 1930-х рр. у білоруських прав ничих текстах наявна послідовна тенденція калькування з російської мови віддієслівних іменників. На думку авторки, у сучасних умовах не варто ігнорувати досвіду 1920 — 30-х рр., оскільки «в певних випадках за мість невластивого білоруській мові віддієс лівного іменника доцільно використати се мантично еквівалентне дієслово» (с. 166). Такому підходові сприяють і сучасні білору ські довідники зі стилістики й літературного редагування, що рекомендують використо вувати співвідносні дієслівні форми замість ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns 4 віддієслівних іменників, коли вони не нале жать «до строгих термінів». Висловимо за стереження, що послідовно реалізувати оз начений вище принцип у нинішніх умовах існування білоруської мови буде досить складно, оскільки для цього, крім власне лінг вістичних методик, мають бути й сприятливі соціокультурні умови сприйняття широким загалом білоруської термінологічної (мов ної) спадщини 1920-х рр. як взірцевої. Поки що в Білорусі такі тенденції на загальнона ціональному рівні не стали панівними. У розгляданій частині монографії про аналізовано вживання коротких прикметни ків зі значенням модальності у білорусько- мовних правничих текстах XX ст. Дослідни ця пише, що в текстах другої половини XX ст. з’являється тенденція до збільшення частотності повних форм прикметників: яука падсуднага абавязкова (Кримінально- процесуальний кодекс БРСР 1937 р.) / яука якого у суд абавязковая (Кримінально-про цесуальний кодекс БРСР 1961 р.). Найбільше ця тенденція помітна в текстах Кримінально го кодексу 1961 р. та Конституції БРСР 1978 р., у яких білоруські повні форми прик метників на 37,5 % частіше вживані, ніж у відповідних частинах аналогічних росій ськомовних документів. Г. І. Кулєш обстоює думку, що «повна форма прикметника пере важає в білоруськомовних законодавчих текстах, оскільки мова закону, становлячи всього тільки спеціальну сферу вживання за гальнонаціональної літературної мови, по винна відбивати її специфічні риси» (с. 180). Авторка зосереджує свою увагу на білору ськомовних правничих текстах XX ст., у яких виявлено вживання вказівних займен ників такі {такая, такое, такія) (укр. такий {така, таке, такі)), гэты (укр. цей), проно- міналізованого дієприкметника даны (укр. цей, у математичних текстах даний). Г. І. Кулєш констатує, що впродовж дослі джуваного періоду помітне варіювання у ви користанні одиниць даны/гэты, проте це «не шкодило якості перекладу: ці слова — се мантично тотожні й за певних умов {даны — стилістично марковане, а гэты — нейтраль не) взаємозамінні» (с. 195). У текстах 1970-1980-х рр. здебільшого вживаний про- номінатив даны, а від початку 1990-х рр. у білоруськомовних текстах з ’являється не ви користовуваний раніше варіант дадзены. Дослідниця цілком справедливо зауважує, що неоднорідність уживання одиниць даны / дадзены — це певною мірою наслідок неоднакової фіксації цих лексем у лекси кографічних кодексах білоруської мови. На думку Г. І. Кулєш, доцільно в ролі проно- мінатива використовувати форму даны. Спираючись на наші спостереження, за значимо, що варіант дадзены, починаючи з 1990-х рр., у деяких білоруськомовних пе ріодичних виданнях зайняв панівну позицію, повністю витіснивши одиницю даны. Оче видно, найближчим часом у різножанрових текстах, написаних білоруською мовою, нав __________________Рецензії та анотації 79 ряд чи відбудеться повернення до гегемонії форми даны, оскільки за нею у свідомості значної частини носіїв білоруської мови за кріпився відчутний відтінок «радянськості» й шаблонності. Важко сказати, як довго три ватиме конкуренція цих форм, а проте, на важимося припустити, що непослідовно ко дифіковані варіанти дадзены, дадзеныя, укр. дані (ім.) через свою високу частотність у сучасному білоруському узусі тривалий час зберігатимуть потенціал до витіснення форми даны. Розглядаючи вживання дієслів у біло- руськомовних правничих документах, дос лідниця доходить висновку, що в текстах 1920-х — першої половини 1930-х рр. міс титься на 31,6 % дієслівних форм більше, ніж у російськомовних аналогах. Як бачимо, білоруська мова того періоду демонструє ви разну дієслівність у загальній структурі ор ганізації тексту. На думку науковця, «у зако нодавчій сфері орієнтація на загальновжива ні граматичні засоби дозволяла конкретизу вати зміст закону, зробити його доступ нішим для розуміння не підготовленого про фесійно користувача» (с. 204). У подальшо му цей розрив між білоруськомовними та ро сійськомовними текстами поступово змен шувався: у 1970-х рр. він становив 22,4 %, у 1980-90-х — 21,8 %. Збільшення питомої ва ги дієслів, починаючи з другої половини 1950-х рр., відбувалося здебільшого за раху нок не властивих для білоруської мови форм дієприкметників (адбыушыхся, знаходзя- чымся, з явіушьіхся тощо). Додамо, що су часна білоруська літературна мова поступо во позбулася таких елементів. У шостому розділі «Еволюція синтаксич них засобів» розглянуто синтаксичну комп ресію в білоруськомовних юридичних текс тах 1920-х— першої половини 1930-хрр. по рівняно з документами другої половини XX ст. Г. І. Кулєш доходить висновку, що в зазначений період можна спостерігати спро щення структури складних синтаксичних конструкцій у процесі їхнього перекладу з російської мови (бр. удзел у працы / рос. участие в выполнении работ, бр. наста нова аб покаранні / рос. постановление о на ложении взыскания, бр. пасьля паказанага тзрміну / рос. после истечения указанного срока). Починаючи з 1960-х рр., у білорусь ких перекладах структура синтаксичних конструкцій ідентична структурі росій ськомовних юридичних оригіналів, напр.: рос. при обращении взыскания на денежные суммы и имущество должника (1930) / бр. пры спагнанні з грошовых сум і маёмасщ даужніка (1930); накіраванне спагнання на маёмасцъ мужа і жонкі (1969). Дослідниця зауважує, що на початковому етапі вироб лення законодавчого підстилю офіційно- справочинного стилю білоруської мови Рецензії та анотації_________________ 80 (1920-і — перша половина 1930-х рр.) «структурна організація речень білоруських текстів у певних випадках відрізнялася від оригінальних» (с. 220), зокрема виявлено відмінності в характері граматичної основи (російському двоскладовому реченню в білоруськомовному документі відповідає безособове, незбіг семантичного типу при судка, переміщення компонентів складеного присудка та ін.). У монографії проаналізова но вживання конструкцій з похідними при йменниками, ускладнені дієприкметникові конструкції в білоруських юридичних доку ментах. Сьомий розділ «Мовні засоби стандарти зації законодавчих текстів» зосереджений на конкретизації обсягу понять термінів канце ляризм, штамп, кліше. На думку Г. І. Кулєш, щодо стійких відновлюваних одиниць у мові законодавства доцільно використовувати термін юридичні кліше. У цій частині дослі дження розглянуто проблему класифікації стандартизованих мовних засобів, зокрема юридичні кліше в білоруськомовних законо давчих текстах XX ст.: бр. зацікауленая сто рона має права патрабаваць (укр. зацікавле на сторона має право вимагати), бр. вызва- ліць ад адбывання кары (укр. звільнити від відбування покарання), бр. па патрабаваньні (1927) (укр. на вимогу), бр. у адпаведнасьці з (1927) (укр. відповідно до) тощо. У «Висновках» рецензованої монографії наголошується, що історія сучасного білору- ськомовного законодавства почалася в 1920-і рр., а підготовчий етап у виробленні відповідних лінгвальних засобів припадає на ХЕХ ст. Протягом 20-х рр. XX ст. створено велику кількість законодавчих текстів біло руською мовою, що в подальшому стали ос новою для уніфікації та стандартизації біло руських правничих термінів. Друга полови на 1930-х — 1950-і рр. — це період кальку вання й запозичення російських термінів, ос кільки в цей час панувала цілеспрямована орієнтація на російські оригінали. Третій пе ріод розвитку мови білоруського законодав ства XX ст. (друга половина 50-х — 90-і рр.) кваліфіковано як період стабілізації тер- міновживання. Дослідниця твердить, що офіційно-справочинний стиль разом з ху дожнім і публіцистичним (хоч і не однако вою мірою) став сферою вироблення норм сучасної білоруської літературної мови. Ці висновки мають вагоме значення не тільки для історії білоруської літературної мови, а й для лінгвістичної славістики взагалі. На наше переконання, рецензована праця заслуговує на цілковите схвалення, оскільки виконана на високому рівні, уводить до нау кового обігу багато нових фактів мовного розвитку й здатна істотно розширити обрії сучасної білорусистики. О. СКОПНЕНКО ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 4

Кулеш Г. І. Мова беларускага заканадаўства XX стагоддзя: генезіс і эвалюцыя

Institution

Ähnliche Einträge