Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові
Початок статті див.: Мовознавство.— 2016.— № 5.— С. 3-17. У статті аналізується явище активізації в українській літературній мові новітнього періоду тенденцій як до аналітизації, так і, навпаки, до синтетизації її структури на різних мовних рівнях. Відзначено при цьому дію таких чинників, як а) дем...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184204 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові / О. О. Тараненко // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. З-22. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184204 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1842042022-05-11T01:26:11Z Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові Тараненко, О.О. Початок статті див.: Мовознавство.— 2016.— № 5.— С. 3-17. У статті аналізується явище активізації в українській літературній мові новітнього періоду тенденцій як до аналітизації, так і, навпаки, до синтетизації її структури на різних мовних рівнях. Відзначено при цьому дію таких чинників, як а) демократизація та лібералізація мовної діяльності суспільства, б) впливи мовної глобалізації, в) посилення національно-прес-криптивних тенденцій у її коригувані, а також певною мірою г) посилення присутності «жіночого фактора» в суспільному житті. The article focuses on a phenomenon of activation in the Ukrainian literary language of the modem period of tendencies towards both analytization and, on the contrary, synthetization of its structure at different language levels. The following factors are noted to be efficient: a) democratization and liberalization of linguistic activities of a society, b) influence of linguistic globalization, c) strengthening of nationally prescriptive tendencies in its development and to some extent d) strengthening of a «female factor» in social life. 2016 Article Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові / О. О. Тараненко // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. З-22. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184204 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Початок статті див.: Мовознавство.— 2016.— № 5.— С. 3-17.
У статті аналізується явище активізації в українській літературній мові новітнього періоду тенденцій як до аналітизації, так і, навпаки, до синтетизації її структури на різних мовних рівнях. Відзначено при цьому дію таких чинників, як а) демократизація та лібералізація мовної діяльності суспільства, б) впливи мовної глобалізації, в) посилення національно-прес-криптивних тенденцій у її коригувані, а також певною мірою г) посилення присутності «жіночого фактора» в суспільному житті. |
| format |
Article |
| author |
Тараненко, О.О. |
| spellingShingle |
Тараненко, О.О. Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові Мовознавство |
| author_facet |
Тараненко, О.О. |
| author_sort |
Тараненко, О.О. |
| title |
Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові |
| title_short |
Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові |
| title_full |
Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові |
| title_fullStr |
Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові |
| title_full_unstemmed |
Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові |
| title_sort |
активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184204 |
| citation_txt |
Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові / О. О. Тараненко // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. З-22. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT taranenkooo aktivízacíâtendencíjdoanalítizmuversusdosintetizmuvsučasníjukraínsʹkíjlíteraturníjmoví |
| first_indexed |
2025-07-16T04:20:40Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:20:40Z |
| _version_ |
1837775864290344960 |
| fulltext |
О. О. ТАРАНЕНКО
АКТИВІЗАЦІЯ ТЕНДЕНЦІЙ ДО АНАЛІТИЗМУ versus
ДО СИНТЕТИЗМУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ
ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ (кінець XX — початок XXI ст.) 1
У статті аналізується явище активізації в українській літературній мові новітнього періо
ду тенденцій як до аналітизації, так і, навпаки, до синтетизації її структури на різних мовних
рівнях. Відзначено при цьому дію таких чинників, як а) демократизація та лібералізація мов
ної діяльності суспільства, б) впливи мовної глобалізації, в) посилення національно-прес-
криптивних тенденцій у її коригувані, а також певною мірою г) посилення присутності «жіно
чого фактора» в суспільному житті.
К л ю ч о в і слов а : сучасна українська літературна мова, аналітизм, синтетизм, демокра
тизація мови, мовна глобалізація, прескриптивно-пуристичні тенденції в українській мові.
3. Посилення тенденцій до синтетизму. Комплекс тенденцій цього спряму
вання в слов’янських мовах на сучасному етапі їхнього розвитку з огляду на йо
го значно меншу представленість не привертає такої уваги славістів, як
тенденції до аналітизму 2.
3.1. Морфологія.
3.1.1. Іменники. У межах граматичних категорій цієї частини мови це пев
не (дуже незначне) звуження розряду іменників спільного (чол. і жін.) роду на -а
в назвах тварин — обмеження їх уживання зі значенням жін. р., що, безперечно,
спирається на вже наявну до цього в українській мові традицію вживання імен
ника спільного роду собака насамперед у чол. р. (не останньою мірою, звичай
но, як наслідок відштовхування від російської мови), поступово поширюючись і
на такі іменники, як лелека (чорний лелека— як назва одного з видів цього птаха,
«один з чотирьох лелек»: т/к «Мега», перекладний д/ф «Дика Польща»,
15.09.2016; коньяк «Білий лелека» — з реклами молдовського коньяку «Белый
аист»), папуга.
Основні ж процеси синтетизації граматичних форм іменника відбуваються
на рівні словозміни / формотворення — це:
1) певні тенденції (як уже кодифіковані, так і некодифіковані) переходу до
відмінювання іменників, які досі в «офіційній» літературній мові вважалися /
вважаються невідмінюваними:
1 Початок статті див.: Мовознавство.— 2016.— № 5.— С. 3-17.
2 Дослідники відзначають у цьому зв’язку насамперед зростання дії різних способів
слово- і основоскладання та абревіації (див., зокрема: ГутшмидтК. Зазнач, праця.—
С. 20-21), а також один з різновидів перфективації двовидових дієслів: див. про це п. 3.3.3.1
(Ohnheiser І. Системно-структурные тенденции // Slowotwórstwo. Nominacja [Komparacja
wspólczesnych jçzykôw slowiaůskich] / Red. nauk. I. Ohnheiser.— Opole, 2003.— C. 320-321).
О О. О. ТАРАНЕНКО, 2016
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 З
а) іншомовних іменників на -о: авто, род. авта і т. д., мн. авта, род. авт і т. д.,
«сто єврів» і т. д., псевдо, op. під псевдом і т. д. (власне, цей іменник і був актуалізо
ваний під впливом західноукраїнської та діаспорної мовних практик саме з такими
граматичними особливостями), з Торонто', розширення обсягу відмінювання сло
в’янських власних назв на -о: Тіто — род. Tima і т. д. (УП-93, с. 104), Брно —
род. Брна (УОС-09; «Брном — на пивному трамваї». — ВЗ, 27.06.2013, с. 10);
б) західнослов’янських топонімів у формах сер. р. і множини з кінцевим -е,
які в самих відповідних мовах та в розмовній мові місцевого українського насе
лення по обидва боки кордонів є відмінюваними (в українізованій формі): Зако
пане, род. Закопаного і т. д. (УП-93, с. 116), Кошице, Лідице — невідм. (УП-93,
с. 116), але: Кошиці, мн., Лідиці, мн. — род. Кошиць і т. д. (УП-99, с. 181);
в) у деяких інших випадках (у словах іншомовного походження): «українські
мас-медії», у медіях і под. — у конкуренції з мас-медіа, медіа, мн., невідм.; закріп
лення в статусі відмінюваного іменника їдиш (ідши) (ОСУМ-94, СУМ-20), який до
цього характеризувався переважно як невідмінюваний (РУС-68, ОСУМ-75;
пор. так само в живій мовній практиці й пізніше: «“Бульвар” [назва газети] виходи
ть... не на ідиш чи івриті, а російською мовою»: Олег Чорногуз. — ВК, 15.08.2000,
с. 5); щодо деяких іменників з кінцевим -і іноді спостерігається тенденція (в дусі
«народної етимології») сприймати їх як множинні відмінювані форми: «у євреїв
(ашкеназів)» (Кр., 2009, ч. 7-8, с. 15); івасі, -ів (УОС-09), мюслі, -їв (РУС-2003);
2) активізація вживання безприйменникових форм ор. в. у просторовому
(«спідниця волочилася землею», «подорож замками Європи»), часовому
(«Останніми роками виробництво... зросло». — ГУ, 8.08.2013, с. 4) значеннях і
в значенні засобу дії («дізнатися телефоном», «секс телефоном»), форм род. в.
у часовому значенні («Минулих виборів ці штати підтримали Буша». — Т/к «24»,
2.11.2008) — з відповідним обмеженням при цьому вживання форм місц. в. з
прийменником по і знах. в. з прийменником в 3;
3) певні тенденції до обмеження семантичного синкретизму відмінкових
форм — це:
а) прагнення до розподібнення форм род. і дав. в. для певних структурних
груп іменників III і IV відмін (прихильники таких змін висувають при цьому
крім нормотворчого фактора — необхідності відновлення справжніх україн
ських форм— також потребу в деомонізації зазначених форм) — з поверненням
(за нормами, зокрема, УП-28) для форм род. в. флексії -и замість нормативної -і:
крови, любови, соли, осени, вісти, смерти та ін. (ця ініціатива вже закріпилася в
титулуванні предстоятеля Української православної церкви Київського патріар
хату: патріарх Київський і всієї Руси-України); вимени, імени, племени, тімени
(див.: УП-99, с. 120, 122);
б) активізація вживання форм кл. в. (у тому числі із закріпленням цього в ос
танній редакції чинного правопису: УП-90/93) з відповідним обмеженням при
цьому вживання в позиції звертання форм наз. в., яке протягом останніх десяти
літь до початку 90-х років набувало дедалі більшого поширення;
в) розширення вживання в род. в. мн. іменників чол. р. на приголосний
флексії -ів замість нульової флексії, тотожної з формою наз. в. одн.: наприклад,
партизанів, солдатів, амперів, каратів (пор., наприклад, з одного боку,
ОСУМ-75, а з другого, — УОС-09).
3 Див. докладніше: Тараненко О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад
української літературної мови і явище пуризму (у межах граматичних категорій іменника) //
Мовознавство.— 2005.— № 3-4.— С. 98-100.
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
3.1.2. Прикметники та похідні від них прислівники. Це активізація вжи
вання і творення синтетичних форм ступенів порівняння (у тому числі від від
носних прикметників і пасивних дієприкметників) у конкуренції з аналітичними
формами: вдаліший, властивіший, ринковіший, довготерміновіший, захище-
ніший; найвидовищніший, найкорумпованіший', найпевніше — від прислівника
певно (певне) у значенні вставного слова: «Найпевніше, винуватцем аварії є ма
шиніст електрички» («Студія 1 + 1», ТСН, 10.03.2011).
3.1.3. Числівники. Це активізація вживання (особливо в мові ефірних ЗМІ)
у позиції знах. в. кількісних числівників при назвах істот, насамперед людей,
згідно з приписами нормативних граматик і правопису, форм род.-знах. в. («за
рахувати двадцятьох трьох студентів»), які донедавна, співіснуючи при таких
іменниках у формах наз.-знах. в., не так помітно переважали останні (у живій
мовній практиці тут досить вільно вживаються й форми, спільні з наз. в.: «зара
хувати двадцять три студенти», а в усній мові навіть «зарахувати двадцять
трьох студентів»), що також не викликає враження порушень мовної норми. Ця
тенденція захоплює й парадигми відмінювання тих числівників: сорок, дев’я
носто, сто, двісті — чотириста, п ’ятсот — дев ’ятсот, щодо яких норматив
ні джерела передбачають для форм знах. в. відступи від загального правила уз
годження їх з належністю поєднуваних з ними іменників до категорій істот або
неістот (див.: УП-93, с. 85, хоча для знах. в. числівників двісті — чотириста в
деяких джерелах передбачено обидві форми 4). Наприклад: «Вони вбили ста со
рока двох людей» («Студія 1 + 1», ТСН, 2.06.2013), «Наразі звільнили від кри
мінальної відповідальності трьохсот дев’яноста осіб» (т/к «24», «Новини»,
9.03.2014), «Розрахована тюрма на шестисот осіб» (т/к «24», «Новини»,
26.06.2015). Настанови щодо саме такого відмінювання названої групи числів
ників (знах. = наз. або род. в.) можна знайти і в популярних підручниках та по
сібниках з української мови5.
3.1.4. Займенники. Це посилення тенденції в межах присвійних займенни
ків до обмеження у вжитку форми 3-ої особи їх, яка нерідко кваліфікується при
цьому як явний росіянізм, на користь їхній6. Форма їх стала витіснятися — з яв
но логічно не вмотивованою заміною на їхній — навіть у позиції род. в. об’єк
тного, який, як відомо, відповідає на питання «кого? чого?», а не «чий?», на-
4 Див., зокрема: Баранник Д. X. Числівник // Сучасна українська літературна мова :
Морфологія.— К., 1969.— С. 259.
5 Див., наприклад: Сучасна українська літературна мова / За ред. М. Я. Плющ.— К.,
2001.— С. 252); КозачукГ. О. Українська мова для абітурієнтів.— К., 2005.— С. 136.
6 Див., наприклад: ВолощакМ. Довідник з українського слововживання : За матеріалами
засобів масової інформації.— К., 2003.— 2-е, доп. вид.— С. 120; Тетерятник В. Більше ніж
правопис.— К., 2008.— С. 123. Пор., з іншого боку, припущення щодо російського похо
дження стосовно саме форми їхній, яка з ’явилася, цілком можливо, не без впливу з боку
російської народної мови: Сулима М. Українська фраза.— X., 1928.— С. 47; Шерех (Шеве-
льов) Ю. Нарис сучасної української літературної мови.— Мюнхен, 1951.— С. 260. Пор. у ро
сійському просторіччі в межах усієї парадигми особових займенників 3-ої особи: он — его,
ево(й)ный, она — её, ейный, они — их, ихни(ы)й (в українській народній мові в межах цієї
моделі можна відзначити ще тільки форму всіхній). Див. також: Добрушина Е. Р., Сичи-
наваД. В. Кочующая норма, или Микродиахронические похождения слова ихний в русском,
украинском и белорусском языках // Вопр. языкознания.— 2015.— № 2.— С. 41-54.
В. Сімович, наприклад, беззастережно віддавав перевагу саме формі їх (СімовичВ. Граматика
української мови.— 2-е, доп. вид.— Лейпциг, 1921.— С. 216). У білоруській мові, де така
модель присвійних займенників також представлена ширше, ніж в українській, у практиці
певних друкованих видань з 90-х рр. відзначається тенденція до витіснення форм род. в. яго,
яе, іх формами ягоны, ейны, іхні(ьі), в тому числі і в позиції род. в. об’єктного (Садоускі П.
Зазнач, праця.— С. 232).
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 5
приклад: «Українська PCP забезпечує примноження і збереження фондів і
пам’яток української мови..., а також їхню охорону та використання» (Закон
Української PCP «Про мови в Українській PCP», стаття 7, 1989 р.), «законо
проект про депутатські пільги, спрямований на їхнє скасування» (т/к «Новий»,
«Репортер», 21.09.2007), «на шляху до їхнього поглинання» (ж. «Мовознавство»,
2010, № 6, с. 19), «політика великих держав щодо малих, спрямована на їхнє еко
номічне завоювання» (пор. логічно цілком обґрунтоване вживання цього займен
ника в позиції род. в. суб’єктного: «їхнє завоювання» — те, що вони завоювали).
3.1.5. Дієслова. Це:
а) активізація вживання в дієсловах недок. виду синтетичних форм майбут
нього часу — в конкуренції з аналітичними формами. Наприклад, у перекладі
російських теле- і кінофільмів (у титрах): рос. «Будешь выздоравливать» — укр.
Видужуватимеш, рос. «Будешь расстреливать?» — укр. Розстрілюватимеш?
(«Студія 1 + 1», т/ф «Штрафбат», 9.05.2005); рос. «Мы не будем торговаться» —
укр. «Ми не торгуватимемося» (т/к «Новий», рос. т/ф, 2008 р.);
б) активізація закликів до уникання у вжитку аналітичної форми наказ, сп. на
зразок давайте поговоримо (поміркуємо і т. ін.) як російської за походженням і до
вживання замість неї форми 1 ос. мн. наказ, сп.: поговорім(о), поміркуймо і т. ін .7
3.2. Синтаксис. На рівні синтаксису словосполучення різною мірою стали
помітнішими такі тенденції:
1) активізація словосполучень з узгодженими (тобто змінними) означення
ми — у конкуренції зі словосполученнями з неузгодженими (тобто незмінними)
означеннями та додатками, що зумовлено, з одного боку, посиленням напливу
колоквіалізмів і професіоналізмів до складу літературної мови в загальному
контексті її дальшої демократизації та відповідними впливами з боку англій
ської мови (це явища, що мають ті чи інші паралелі в інших сучасних слов’ян
ських мовах), з другого, — тенденціями до її дальшої «націоналізації»:
а) словосполучень з означеннями, утвореними шляхом суфіксації від відпо
відного іменника8 або метонімічного зміщення прикметника: владні структури
{органи), тобто структури (іоргани) влади; безпекова політика, тобто політика
[іспрямована на досягнення / забезпечення\ безпеки (пор. англ, security policy);
розм. гуманітарний віце-прем’єр-міністр, тобто віце-прем’єр-міністр з гума
нітарних питань; «Мільйони “помаранчевих” українців вийшли на вулиці та
площі міст» (ЛУ, 2004, № 51), пор. Помаранчева революція9;
б) словосполучень з посесивними прикметниками (див. 3.3.2), а також із
займенником їхній (див. 3.1.4);
2) у загальних межах транзитивізації дієслів — увиразнення переходів від
прийменникового до безприйменникового вживання (як наслідок або впливів
професійних субмов та англійської мови, або нормотворчого коригування):
інвестувати [кошти і т. ін.] в Україну — інвестувати Україну («Ясний і
практичний розум Петра Яцика підказав: треба інвестувати юну Україну»:
7 Див., наприклад: Сербенська О., ВолощакМ. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем : 140
запитань і відповідей.— К., 2001.— 2001.— С. 88-89.
8 Див. докладніше: Тараненко О. О. Актуалізовані моделі...— С. 94—95.
9 Подібне явище увиразнилося і в інших сучасних слов’янських мовах (див., наприклад:
Gutschmidt K. Op. cit.— S. 350; Нещименко Г. П. Импульсы динамики литературной нормы в
современных славянских языках // Möglichkeiten und Grenzen der Standardisierung slavischer
Schriftsprachen in der Gegenwart / K. Gutschmidt (Hrsg.).— Thelem, 2002.— S. 178), що певною
мірою посилює паралелі в межах слов’янського мовного простору між цим аспектом їхнього
синтаксису і відповідними синтаксичними особливостями насамперед чеської мови (пор.:
Исаченко А. В. Зазнач, праця.— С. 345; Нещименко Г. П. Зазнач, праця.— С. 175).
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
В. Стрілько. — ЛУ, 24.05.2001: про започаткувати цим канадським бізнесме
ном Міжнародного конкурсу знавців української мови); помітна активізація пе
рехідного вживання дієслів голосувати / проголосувати: «голосувати першу
пропозицію, законопроект, кандидатуру NN», яке було наявне й давніше, але в
радянський час стало поступатися у вжитку перед уживанням їх з прийменни
ком за (<голосувати за кого-, що); конкуренція між зворотами доходити кінця
(висновку, згоди та ін.) і доходити до кінця, доходити (приходити) до висновку
(згоди) у мові ЗМІ завершується, як видається, на користь перших 10 11.
3.3. Словотворення.
3.3.1. Іменники. Це:
1) тенденції, спрямовані на забезпечення осіб жіночої статі їхніми «власни
ми» («жіночими») найменуваннями, відмінними від відповідних назв осіб чоло
вічої статі (така практика спирається як на міркування нормотворчо-пуристич-
ного характеру, так і на рекомендації активізованого в цей період в Україні
гендерно-феміністичного руху):
а) різка активізація процесів словотвірної фемінізації — уживання і творен
ня суфіксальних дериватів на позначення осіб жіночої статі за родом занять і со
ціальним статусом, похідних від назв осіб чоловічої статі: президентка, дипло
матка, кандидатка, кікбоксерка, кілерка, державниця, драматургиня та ін. п,
що має своїм наслідком відповідне звуження явища синтаксичної фемінізації,
тобто вживання іменників чол. р. для називання жінки зі змістовим узгодженням
їх у жін. р. на предикативному (у позиції присудка — ширше) та атрибутивному
(у позиції означення — вужче) рівнях (звичайно, про таке звуження без спе
ціального ширшого дослідження можна говорити поки що лише теоретично,
але, з іншого боку, воно має бути неминучим). Активізація вживання суфік
сальних фемінативів відбувається також при позначенні неживих понять — у
функції прикладки при іменниках жін. р.: «Партія “Удар” зняла з передвиборчих
перегонів своїх кандидатів і очікує цього від пщутія-партнерок» (т/к СТБ, «Вік
на», 15.10.2012);
б) значно менша активізація вживання і творення корелятів жін. р. від суб-
стантивованих прикметників чол. р. цієї ж тематичної сфери. Хоча нормативні
словники поки що демонструють тут консерватизм, у мовній практиці почас
тішали випадки як перенесення у сферу публічного вжитку тих одиниць, що й
давніше вже функціонували в розмовній мові, так і творення нових корелятів
жін. р. у зв’язку з розширенням суспільних ролей жінки. Наприклад: «молода
вчена з України» (КВ, 5.08.2009), «теорія австралійської вченої А. Вежбицької»
(ж. «Мовознавство», 2011, № 3, с. 34), «Племінник Ганни Герман тягав слідчу за
волосся» (ВЗ, 26.07.2012, с. 1), «Завжди веселу і закохану в життя поліцейську
колеги завжди пам’ятатимуть» (ICTV, «Факти», 27.07.2016), у титрах: «У Києві
збили патрульну» (Еспресо, 18.07.2016), «Друга патрульна... померла під час
операції» (Еспресо, 25.09.2016); в українському перекладі назви американської
кінокомедії «Private Benjamin» використано форму жін. р. «Рядова Бенджамін»,
тоді як, наприклад, у російському — «Рядовой Бенджамин» (в офіційному ж
10 Пор. подібне явище в інших сучасних слов’янських мовах: Бъчваров Я. Динамика и
иновации в българския и чешкия синтаксис през 90-те години на XX век // Littera scripta manet :
Сб. в чест на 65-годишнината на проф. д. ф. н. Василка Радева.— София, 2005.— С. 524—525;
Буров С. Зазнач, праця.— C. 16-17.
11 Див. докладніше: Тараненко О. О. Зазнач, праця.— C. 103-116.
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 7
слововжитку на позначення особи жіночої статі лишаються, наприклад, форми
поліцейський, патрульний, рядовий: рядовий поліціїПоплавська)',
в) певний, поки що дуже незначний рух у напрямі використання окремих
номінативних форм для окремих структурних груп українських прізвищ у засто
суванні їх до жінок — відродження їхнього традиційного для української мови
оформлення шляхом флексійної і суфіксальної моції (замість форм спільного
роду, які, проте, асоціюються насамперед з особами чоловічої статі).
Це стосується, по-перше, жіночих прізвищ, утворених від чоловічих — з по
ходження присвійних прикметників п, в основному характерних для регіону Га-
личини. Юридичних обмежень щодо флексійного оформлення таких жіночих
прізвищ немає, але на практиці вони звичайно лишаються незмінними: напри
клад, переважно Іван — Ганна Гринчишин (значно рідше Гринчишина) і майже
без винятків Іван — Ганна Ковалів. Наприклад, у львівських газетах початку
2000-х років (у тому числі й прізвища журналісток): Ірина Панчишин, Ярина
Сенчишин, «Допоможіть Христинці Іванишин!», Тетяна Дмитрів, Марія Ільків,
Леся Федів, Юлія Юзьків та ін. Окремі вже реалізовані випадки в сучасній мов
ній практиці на зразок Олександр Пономарів (мовознавець) — його дочка Олена
Пономарева (наприклад: Олена Пономарева. Україністика в Італії. — Урок ук
раїнської, 2003, № 5—6, с. 67) свідчать про цілком усвідомлений намір носіїв цих
прізвищ неухильно дотримуватися традицій української мови.
По-друге, подібні пропозиції висувають, хоча й значно рідше, і щодо прізвищ
іменникового походження, оскільки нібито «оформлення жіночих прізвищ на
зразок Ганна Гливенко є каліченням мови» і тому має бути Гливенківна (донька) і
Гливенкова (дружина) 13 (пор., наприклад, у довоєнній Галичині: Ольга Басараб /
Басарабова, Катря Гриневичева та ін., у радянській Україні 20-х — початку 30-х
років: Марія Грінченко / Грінченкова, Олена Курило / Курилова та ін.) 12 13 14.
Можна нагадати, як це питання обговорювалося, зокрема, під час роботи над УП-2815. То
ді спочатку було пропоновано тільки афіксальні форми як такі, що найбільше відповідають
традиціям української мови: Іван Чуб— Ганна Чубова (з невизнанням невідмінюваних форм
на зразок Ганна Чуб), але, як пише С. Єфремов, «комуністи обстоювали, що жіночі прізвища
не повинні одмінятися од чоловічих, бо це ніби знаменує приниження жінки, залежність її од
чоловіка, присвійність її чоловічій статі (пор. цілком протилежну позицію представників су
часного фемінізму! — О. Т.). ...Коли більшість комісії з ними була не згодилася, голова (ко
місар Шумський) загрозив навіть протестами від “женвідділа”, маніфестаціями передових
жінок і т. п.», і більшістю голосів була ухвалена варіантність з таким порядком: Ганна Чуб або
Чубова. Однак в остаточній редакції, за словами О. Синявського, «не знехтувано й традиції
села, й нових звичок міста»: Чуб (Ніс, Шевченко, Швець, Антонович) — Ганна Чубова (Носо
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
12 Пор., наприклад: Василь Королів — його дружина Наталена Королева: «творчість
Наталени Королевої» (саме так це було зафіксовано, зокрема, в УП-28, с. 72), хоча, з іншого
боку, пор., наприклад, незмінність прізвища відомої галичанки — офіцера Української га
лицької армії Олени Степанів (батько — Іван Степанів). Чинний правопис (УП-93) це
питання обходить; у проекті УП-99 зазначено, що такі прізвища жінок мають форму «залежно
від традиції», але серед зразків подано лише незмінні форми Марія Ковалів, Ганна Гринчишин
(с. 166-167); у спеціальному ж довіднику рекомендовано тільки моційні форми жін. р.:
Лесева, Грицаїшина (Скрипник Л. Г , Дзятківська Η. П. Власні імена людей : Словник-до-
відник. — К., 1996. — С. 302-303).
13 Тетерятник В. Зазнач, праця. — С. 101.
14 Пор. також, наприклад: «.. .упокоїлася в Бозі Домініка Данилівна Огієнкова, Дружина
професора Івана Огієнка» (журн. «Рідна мова», 1937, с. 286: з некролога); в українському
фольклорі: «Пані Барабашева, гетьманова молодая!» (Грінч., т. З, с. 92).
15 Див. про це: Синявський О. Коротка історія «Українського правопису» // Культура
українського слова.— X. ; К., 1931.— 36.1.— С. 97-98; Єфремов С. Щоденники 1923-1929.—
К., 1997,— С. 360-361.
8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
ва, Шевченкова, Шевцева, Антоновичка і т. ін.) або, «згідно з новими умовами життя» і за ба
жанням власниці прізвища чи її батьків, Ганна Чуб {Антонович і т. ш.)\ Іван Малинка (Гамалія
і т. ін.) — Ганна Малинка {Гамалія і т. ін.) або ж, за бажанням, Малинчина, Гамаліївна і т. ін.
(УП-28, с. 71-72).
Якщо незмінність прізвищ жінок порівняно з прізвищами чоловіків трак
тується при такого роду підходах як порушення українських національних тра
дицій, то щодо оформлення жіночих прізвищ у загальних рамках моделі посе-
сивності від прізвища батька або чоловіка, що лишається, як відомо, офіційно
закріпленим у чеській і словацькій мовах (pani Novák-ov-ä), поширюючись і на
прізвища іноземок (Margaret Thatcherová, Galina Neščimenkovä), певні суспільні
кола цих країн вбачають у таких мовних маркерах «належності жінки батькам
або чоловікові», навпаки, явний факт мовної дискримінації жінки (особливо це
увиразнилося в постсоціалістичний період — у загальному руслі орієнтації «на
Європу» і з позицій феміністичної лінгвістики) 16. Поряд з пропозиціями відроди
ти посесивну модель прізвищ для незаміжніх дочок логічно було б сподіватися й
на заклики до відновлення аналогічної моделі прізвищ для неодружених синів (на
зразок Забрьощенко — від Забрьоха в «Конотопській відьмі» Г. Квітки-Основ’я-
ненка або Бульбенко — від Бульба у відомій повісті М. Гоголя), і, оскільки таких
пропозицій не чути, тут уже справді важко не запідозрити вияву того самого
«чоловічого шовінізму» в мові, проти якого виступає феміністична лінгвістика;
2) у віддієслівних іменниках зі значенням дії — активізація тенденцій до
чіткішого їх розмежування:
а) за значенням завершеності / незавершеності дії: замикання (в електроме
режі) — замкнення, очолювання — очолення і под .17;
б) за значенням завершеного процесу / його наслідків: відновлення — відно-
ва, словосполучення (процес) — словосполука (мовна одиниця) 18;
3) повніша вербалізація («ослівлення») а) ініціальних абревіатур 19 і б) пер
ших (незмінних) компонентів складених слів — з набуттям ними ознак відміню
ваних слів: а) ein («дружини та дочки наших віпів»), есемес («розсилати есемеси»),
піар, хайтек — англ. Hi-Tech («досягнення, виставка хайтеку»); б) компакт —
від компакт-диск, секонд — від секонд-хенд («Чимало країн, які теж пройшли
“період секонд-хенду”, відмовилися від ввезення одягу та взуття “з других рук”.
.. .Наплив “секонду” негативно позначається на розвитку вітчизняної легкої про
мисловості»: Л. Федів. — ВЗ, 12.06.2003), топ — від низки юкстапозитів на зра
зок топ-новина, топ-тема і под. («журнал вийшов у топи новин»);
4) рух у напрямі ширшого впровадження в мовну практику деяких однослів
них номінативних моделей (з тим чи іншим орієнтуванням, зокрема, на мовну
практику 20-х років та на західноукраїнську й діаспорну практики, а через їх по
середництво — й на західнослов’янські мови, де такі моделі ширше або й широ
ко представлені) — у конкуренції з відповідними достатньо поширеними тепер
в «офіційній» літературній мові типами номінативних словосполучень (спільни
ми, зокрема, з російською мовою):
а) замість атрибутивних словосполучень зі значенням підприємств, закладів
і т. ін. відповідного профілю (з іменниками завод, фабрика, майстерня і т. ін.) —
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
16 Див., наприклад: Čmejrková S. Jazyk pro druhé pohlaví // Český jazyk na přelomu tisíci
letí.— Praha, 1997.— S. 146-158; Архангельская А. Сексизм в языке: мифы и реальность.—
Olomouc, 2011,— С. 262-264.
17 Див. докладніше: Тараненко О. О. Зазнач, праця.— C. 216-220.
18 Там же,— C. 220-221.
19 Там же.— С. 94.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 9
іменникові номінації із суфіксом -н-я: кравечня, меблярня, нафтопереробня,
ткальня, тренажерня — замість швейна (швацька) фабрика (майстерня), меб
лева фабрика, нафтопереробний завод, ткацька фабрика, тренажерний зал
(зокрема, у мовній діяльності програми «Вікна» на т/к СТБ), молочарня — за
мість молокопереробний завод (Еспресо, 14.09.2016) 20 21 (модель, семантично не
конкретна, — з однаково можливим її застосуванням на позначення майстерні,
фабрики і т. ін.; у СДМ-30, с. 84, до речі, її подають на позначення саме майстерень
різного профілю: рос. швейная / портняжная мастерская — укр. кравечня і т. д.);
б) замість атрибутивних словосполучень з іменником плата — субстанти-
вовані прикметники сер. р., тобто модель, віддавна відома в народній мові: від
роджений у вжитку субстантиват комірне, який уже нерідко можна почути в те
ле- і радіоефірі замість квартирна плата', деякі інші подібні випадки, які
лишаються поки що тільки рекомендаціями: рос. пословная, поштучная, сдель
ная плата — укр. відслівне, відштучне, відрядне21. Пор., наприклад, у СДМ-30
(с. 138): відрядна, орендна, помісячна плата, плата від слова, від рядка та ін.,
але: вступне, входове, нічліжне і под.;
в) замість атрибутивних словосполучень з іменником справа в позна
ченнях тих чи інших сфер діяльності: банківська, гірнича, музейна, шкільна
справа — суфіксальні іменники сер. р. з абстрактним значенням банківництво,
гірництво, музейництво, шкільництво (пор., наприклад, п. bankierstwo, gór-
nictwo і под.) 22;
г) замість атрибутивних словосполучень з іменником мова — іменники із
суфіксом -щин-а (-чин-a): «рабськаросійщина в лексиці» (Б. Ковгар. Спец: спо
гади. — Газ. «Слово», 1992, ч. 13), українська мова «у нерівному двобої з росій-
щиною» (С. Лащенко. — Сл. Пр., 15.02.1997).
Ця модель, однак, не виявляє тенденції до розширення із залученням подібних назв інших
мов і, зокрема, іменника українщина — насамперед з огляду на наявність уже іншої міцно за
кріпленої моделі з цим суфіксом з несхвальною або зневажливою конотаціями на позначення
різко негативних суспільних явищ на зразок азіатчина, іноземщина, малоросійщина, Москов
щина. Пор. значно ширше функціонування її з ширшим значенням: «російська (та ін.) культу
ра, мова, російські звичаї» — і з нейтральною конотацією її компонентів у довоєнній захід
ноукраїнській і сучасній діаспорній мовних практиках: англійщина, російщина, українщина,
францужчина (Андрус.) 23, з яких, наприклад, Голоск. подає тільки російщина (пор. продук
тивність аналогічних нейтральних моделей у чеській та словацькій мовах: čeština, slovenčina і
под., а також, зокрема, п . polszczyzna).
3.3.2. Прикметники. Це активізація:
1) уживання і творення присвійних прикметників (крім орієнтування на
мовну практику до початку 30-х років XX ст. і сучасної західної діаспори, тут
можливий вплив з боку сусідніх чеської і словацької мов, а тепер також і англій
ської мови) — у конкуренції з формами посесивного генітива: «офіціантова
розгубленість», «усупереч авторчиній волі» (Кр., 2005, ч. 5, с. 21), «Сизоненкова
рецензія έά Дроздове інтерв’ю» (Я. Ярош. — ЛУ, 17.09.1998)24;
20 Див. такі рекомендації, наприклад: Тетерятник В. Зазнач, праця.— С. 286-287.
21 Там же,— С. 328.
22 Див. докладніше: Тараненко О. О. Зазнач, праця.— С. 136-137.
23 Пор. вільне оперування цією моделлю в носіїв цих ідіомів, наприклад: «учитися
англійщини й францужчини», «граматика українщини» (Горбач О. Шлях зі Сходу на Захід :
Спогади,— Л , 1998,— С. 143,169).
24 Див. докладніше: Тараненко О. О. Зазнач, праця.— С. 171-173. Пор. подібну акти
візацію таких конструкцій у сучасній білоруській мові: Садоускі П. Зазнач, праця.— С. 232.
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
2) творення суфіксальних відносних прикметників від іменникових основ
іншомовного походження — а) від невідмінюваних іменників на -о та
незмінюваних прикметників і б) від незмінюваних перших компонентів
складених слів (з атрибутивним або, рідше, об’єктним значеннями) та окремих
префіксів 25 :
а) ембарго — ембарговий, евро — євровий (євровий рахунок у банку, 100-єв-
рова банкнота), індиго (діти індиго) — індиговий (індигові діти); сленг,
«фільм — супер» — суперовий фільм (уже з похідним прислівником суперово);
б) онлайн-режим, онлайн-словник і т. ін. — онлайновий (режим, словник
і т. ін.); прайм-тайм (прайм-час), прайм-продукт, прайм-новини і т. ін. — прай-
мовий (час, телесеріал, випуск новин і т. ін.); прайс-лист (під впливом «народної
етимології» — асоціювання з укр. лист — запанувала саме така форма, хоча
пор. лістинг), прайс-огляд і т. ін. — прайсовий (вартість, огляд, бюлетень
і т. ін.); рок-музика, рок-музикант і т. ін. — роковий (музика, музикант і т. ін.);
скайп-зв’язок, скайп-конференція і т. ін. — скайповий (зв’язок, дзвінок, теле
міст і т. ін.); топ-тема, топ-пісня, топ-політик і т. ін. — топовий (тема, пісня,
політик і т. ін.). Ця тенденція реалізується, з одного боку, в розмовній та профе
сійній мові й має ті чи інші конкретні паралелі насамперед в інших східносло
в’янських мовах (компакт-пудра, компакт-диск— компактна пудра, компакт
ний диск; реаліті-шоу як телевізійний жанр — розм. реальне шоу), з
другого ж, — під впливом мовної практики західної української діаспори
(бізнес-інтереси — бізнесові інтереси, прес-конференція — пресова конферен
ція і под.)26 27 й може мати відповідники передусім у польській мові.
3.3.3. Дієслова.
З.З.З.1. Тенденції до структурного розподібнення двовидових дієслів 21.
В основі їх активізації в сучасній українській мові лежать чинники, з одного бо
ку, власне номінативно-семантичного плану — прагнення до досягнення од-
но-однозначної відповідності між планом змісту і планом вираження мовних
одиниць (кожне значення має співвідноситися тільки з однією й тільки його
«власного» формою, і кожна форма має співвідноситися тільки з одним значен
ням), а з другого, — кодифікаційно-пуристичного характеру, оскільки україн
ській мові, на переконання певних кіл мовного соціуму, не властива така грама
тична категорія, як двовидові дієслова, і їхня наявність підтримується в її
структурі тільки іншомовними впливами (насамперед, зрозуміло, з боку росій
ської мови). Інновації, що виникають з переважанням дії першого з цих факто
рів, пролягають у загальному руслі дальшої демократизації слововжитку й мо
жуть мати ті чи інші паралелі в інших сучасних слов’янських і насамперед
східнослов’янських мовах (це процеси імперфективації і певний сегмент пер-
фективації). Інновації ж унаслідок дії насамперед другого фактора реалізуються
в напрямі дальшої «націоналізації» української літературної мови, стимулюю
чись також з боку західноукраїнської та діаспорної мовних практик, а через їх
посередництво — з боку польської мови. Це:
1) тенденції до префіксальної перфективації двовидових дієслів:
а) моделі, що виникають під дією першого з названих вище факторів —
прагнення мовців до чіткішого вираження завершеного характеру позначуваної
дії (передусім у розмовній мові, у професійному слововжитку, нерідко — з ко-
25 Див. докладніше: Тараненко О. О. Зазнач, праця.— С. 95.
26 Там же,— С. 161.
27 Там же,— С. 179-197.
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 11
нотаціями бюрократично-чиновницького «жаргону», часто з відповідниками в
російській, а також у білоруській мовах 28) 29:
- з префіксом з(зі, с)-: заранжувати («До альбому ввійшло тринадцять пісе
нь.. заранжував їх відомий композитор і піаніст». — Е, 13.07.2000), зісканува-
ти, спозиціонувати, сформатувати та ін.;
- з префіксом за-: заархівувати (інформ.), заветувати (законопроект), за
декларувати у значенні «зазначити в митній, податковій та ін. декларації», за-
зомбувати («Севастопольське телебачення показало... зазомбованого капітана
2 рангу російського Чорноморського флоту». — УС, 2.08.2001), заквотувати,
запарафувати (ідокумент), застабілізувати (ситуацію, ціни), застандартизу-
вати (нову номенклатуру виробів, термінологію) та ін.;
- з префіксом від-: віддублювати {фільм, пор. уже наявне продублювати),
відкоментувати {подію, ситуацію, промову, пор. уже наявне прокоментувати),
відрекламувати {товар), відреконструювати {житловий фонд), відреформува-
ти {армію), відсканувати, відфаксувати, відфіксувати {ситуацію, пор. уже
наявне зафіксувати), відформатувати (інформ.) та ін.;
- з префіксом про-: проанкетувати, проанонсувати, пробойкотувати
{«пробойкотувати Олімпійські ігри»), проветувати (пор. вище значно частот-
ніше заветувати), прогарантувати («Ми вже прогарантували всі витрати...»:
представник страхової компанії), продекларувати {доходи, товар на митниці,
права, свою позицію, пор. задекларувати), продіагностувати, продотувати,
проінвестувати {проект, будівництво), проіндексувати {заробітну плату, пен
сії), проініціювати, проінтерпретувати, прокредитувати {проект, будівниц
тво), пролобіювати («На звільнені посади призначали не на конкурсній основі,
а за “окремим бажанням” міністра чи когось із високопосадовців, які пролобію-
вали цікаве робоче місце для “своєї людини”». — УМ, 27.12.2012, с. 21 ), прорек-
ламувати («Декілька фільмів,.. .добре прорекламованих, нагадали глядачам, що
на них чекає, якщо колесо історії відкрутиться назад». — УС, 23.12.1999), про
скакувати (пор. відсканувати), проспонсорувати, простимулювати («Я мрію,
що колись прийде людина і бодай з допомогою хабарів простимулює наших де
путатів заборонити ті ж вбивчі трансжири». — УМ, 28.03.2013, c. 11), протес
тувати {препарат — док. до тестувати), профінансувати та ін.;
б) моделі, що виникають передусім, очевидно, під дією другого з цих факто
рів — прагнення не просто до семантично точнішої номінації, а насамперед до
більш «української» форми (такі одиниці часто мають паралелі в польській мові,
вони помітно ширше простежуються в західноукраїнських ЗМІ, у мовленні пред
ставників цього регіону, поширюються також через видання з української діаспо
ри; одні з поданих нижче прикладів є абсолютно новими, інші ж — актуалізовани
ми в сучасній мовній практиці на основі практики до початку 30-х років):
- з префіксом з(с)-: зактивізувати («Водночас зактивізувалися спроби дис
кредитації української мови». — ЛУ, 2.12.1999, с. 2), занонсувати («Перша в
світі цифрова аудіокнига.. занонсована компанією...» — П, 28.07.2005), заргу-
ментувати («.. .він би заргументував своє рішення»: А. Матвієнко, голова пар
28 Див.: Земская Е. А. Активные тенденции словопроизводства // Русский язык / Под ред.
E. Н. Ширяева.— Ополе, 1997.— С. 183; Лукашанец А. Тэндэнцыя да нацьіяналізацьіі ÿ
рускай, беларускай і украінскай мовах // Slowotwórstwo. Nominacja [Komparacja wspót-
czesnych jçzykôw slowianskich] / Red. nauk. I. Ohnheiser.— Opole, 2003. — C. 68.
Цей різновид перфективації двовидових дієслів уже наводили як свідчення наявності в
словотвірній системі сучасних слов’янських мов тенденцій, протилежних щодо аналітизму:
Ohnheiser І. Системно-структурные тенденции.— C. 320-321.
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
тії «Собор». — УГ, 8.05.2002), збойкотувати («Борис Єльцин збойкотував мад
ридський саміт». — ВЗ, 11.07.1997), здевальвувати {гривню), здезорієнтувати,
здекваліфікувати, здемократизувати, здемобілізувати, здемонтувати, здис-
циплінувати{ся) («А хіба ми, українці, не можемо стати лідерами духовного ре
несансу? Можемо. Для цього треба самоідентифікуватися. І здисциплінувати-
ся». — Нескорені, 1997, № 4), здиферещіювати, зідеалізувати, злібералізувати,
злокалізувати, змаргіналізувати, змілітаризувати, змодернізувати, знейтра-
лізувати, зратифікувати, зреабілітувати, зревізувати, зретушувати, зукраї-
нізувати, зуніфікувати, скапіталізувати, скартографувати, скваліфікувати,
скласифікувати, скодифікувати, сконтролювати, спрезентувати («Ще один
виходець із Гірського... спрезентував односельцям комп’ютер».— ВЗ, 25.06.2003),
спримітизувати, спродукувати, спропагувати, сфінансувати («Фільм “Пан Та
деуш” сфінансовано за французькі гроші». — Е, 2.08.2001) та ряд ін.;
- з префіксом за-: заащентувати (увагу; на тому, що...), заанонсувати
(«...всі артисти у своїх афішах повинні вказувати, співатимуть вони вживу на
заанонсованому концерті чи під фонограму». — УМ, 6.12.2001), задекларувати
у значенні «виступити з декларацією чого-небудь» («задекларувати свою пози
цію»), задемонструвати («Цей міністр задемонстрував готовність...»: З висту
пу народного депутата України В. Бондаренка. — Т/к «Київ», СТН, 8.12. 2004),
заініціювати («Всеукраїнська хвиля, заініційована й організована галичанами,
не була однаково тугою й міцною по всій Україні». — Просвіта, Львів, 20. 01.
1996), заманіфестувати («...спираючись на довір’я до Вас [Віктора Ющен
ка. — О. Г.] українського народу, заманіфестоване у виборчій кампанії, ...Ви
збільшите...»: М. Плав’юк. — УС, 4.04.2002) та ін.;
- з префіксом у-: удокументувати, уконституювати, устабілізувати
(«Літературна мова вже у стабілізувалася». — Мовознавство, 1992, № 3, с. 68;
устабілізований: там же, 2006, № 2-3, с. 15) (пор. n. udokumentowač, ukonsty-
tuowaé, ustabilizowač), устандартизувати (УОС-09);
- з префіксом ви- (рідковживані): вигенерувати, виделегувати, виексплуту-
вати, виемігрувати (пор. п. wygenerowač, wydelegowač і под.);
2) тенденції до суфіксальної імперфективації двовидових дієслів — виражен
ня значення недок. в. у двовидових дієсловах переважно іншомовного походжен
ня із суфіксом -ува(юва)- за допомогою суфікса -овува- (пор. уже давно наявні
форми на зразок арештовувати, заарештовувати, заорендовувати, організову
вати, зорганізовувати, дезорганізовувати, евакуйовувати, сформовувати та ба
гато ін.), які посилилися, з одного боку, в загальному контексті демократизацій-
них процесів у мові (зокрема, одиниці розмовного, професійного слововжитку
стали частіше вживатися в публічних сферах спілкування, сміливіше фіксуватися
в загальномовних довідниках), хоча значно меншою мірою представлені в іно-
слов’янському мовному просторі, з другого, — як один з наслідків ослаблення
підсвідомої або й цілком свідомої орієнтації як мовців, так і мовознавців (словни
карів, граматистів) на російську мову, у якій у зв’язку з певними структурними
особливостями її суфіксальної системи цей процес виявляється значно менш ви
разно 30. Процеси суфіксальної імперфективації відбуваються, без сумніву, менш
30 Хоча й «система видів російського дієслова намагається зруйнувати двовидові дієсло
ва як інородні щодо цієї системи: звідси численні префіксальні перфективації (помиловать,
поженить, протелеграфировать, заасфальтировать) і нечисленні — суфіксальні імперфек
тивації (атаковывать, арестовывать, арендовывать, конфисковывать, мобилизовывать,
организовывать)» (Милославский И. Г. Морфологические категории современного русского
языка. — М., 1981. — С. 174). У межах процесу вторинної імперфективації в російській мові
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 13
помітно для мовної свідомості звичайних мовців порівняно з процесами префік
сальної перфективації, особливо в кодифікаційно-пуристичному напрямі остан
ньої. Наприклад: автоматизовувати, адаптовувати («властивість адаптовува-
тися до різних умов»: Е, 16.01.2014, с. 4), акліматизовувати («А сім’я його
[емігранта] починає акліматизовуватися в американських умовах». — ВЗ,
3.07.2003) , акредитовувати, активізовувати, активовувати, актуалізовувати,
ампутовувати («— .. .Проте не завжди все закінчується щасливо — доводиться
ампутовувати руки або ноги».— Е, 9.08.2012, с. 1), анексовувати, анульовувати,
апробовувати, асимільовувати, асоційовувати, атестовувати, госпіталізовува-
ти, дегазовувати («В усіх цивілізованих країнах шахти спочатку дегазовую-
ть». — ВЗ, 29.07.2004), дезорієнтовувати, декриміналізовувати («Ніхто не зби
рається декриміналізовувати статті, за якими засуджена Юлія Тимошенко». —
УМ, 2.02.2012, с. 8), демобілізовувати, деморалізовувати, денаціоналізовувати,
депортовувати («У людей почали забирати майно і депортовувати їх». — Е,
4.09.2014, с. 7), дестабілізовувати, детінізовувати («Якщо підприємство де-
тінізовує зарплатню...»: з прес-конференції прем’єр-міністра України А. Яценю
ка ЗО. 12.2014 р.), дискваліфіковувати, диспансеризовувати, екранізовувати, ідеа-
лізовувати («Ідеалізовувати ту чи іншу особу в політиці не варто»: [3 інтерв’ю зі
співаком Святославом Вакарчуком]. — ВЗ, 9.12.2004), ідентифіковувати, ізольо-
вувати («— Гадаю, маніяків не треба ізольовувати на 50 років, як роблять в Аме
риці».— КВ, 27.06.2003, с. 10), інтегровувати, комерціалізовувати («...а чи
правильним буде цей крок, чи не занадто комерціалізовується курорт?»: О. До-
рофтей.— ВЗ, 3.08.2006), компенсовувати («Відтепер Кабмін частково компенсо-
вуватиме сільгоспвиробникам... вартість складної сільгосптехніки». — ВЗ,
2.08.2004) , консолідовувати («Фігура прем’єр-міністра України повинна консо-
лідовувати націю»: [Із інтерв’ю з Президентом України Віктором Ющенком]. —
СТБ, «Вікна», 12.07.2006), конфісковувати, криміналізовувати, легалізовувати
(«Кошти легалізовувалися через підставних осіб»), ліквідовувати («Президент
України... утворює, реорганізовує та ліквідовує... міністерства та інші центральні
органи...». — Конституція України, стаття 106), локалізовувати, матеріалізову-
вати, мобілізовувати, модернізовувати («За роки незалежності України більшіс
ть підприємств не модернізовували систему очищення викидів у повітря». —
ГПУ, 29.10.2013, с. 20), монополізовувати, націоналізовувати, нейтралізовувати,
нормалізовувати, окуповувати «здійснювати окупацію», оптимізовувати, орен-
довувати, паралізовувати, популяризовувати («Популяризовувати сталінізм
Медведчуку допомагає цікава організація...» .— Е, 14.03.2013, с. 5), приватизову
вати («Ніхто не каже, що “Криворіжсталь” не можна було приватизовувати в
принципі». — ВЗ, 17.06.2004), ратифіковувати («Комітет у закордонних справах
рекомендував парламенту не ратифіковувати угоду»: І. Дідушок. — УМ,
6.05.2010), реабілітовувати, реалізовувати, реанімовувати («Головний медик
області реанімовуватиме довір’я населення до медицини». — СП, 11. 07.2002),
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
останніх десятиліть також, до речі, спостерігається певне підвищення активності: аккреди
товывать, демобилизовыватъ, легализовыватъ, нейтрализовывать, нормализовывать
(Гловинская М. Я. Потенциальные глагольные формы // Современный русский язык:
Система — норма — узус.— М., 2010.— С. 191). Однак твердження, що «двовидові дієслова,
утворені із запозичених елементів..., поступово відмирають, виходять з ужитку, заміню
ючись звичайними для граматичного ладу (російської мови. — О. Т.) видовими відпо
відниками» на зразок асфальтировать (недок.) — заасфальтировать (док.), организовать
(док.) — организовывать (недок.) і под. (Торбачевич К. С. Изменение норм русского
литературного языка.— Ленинград, 1971.— C. 221-222), є, звичайно, явно передчасними.
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
реквізовувати, реставровувати («Церкву за цей час реставровували тільки один
раз». — «Студія 1+1», ТСН, 21.11.2003), русифіковувати, стабілізовувати, узур-
повувати,українізовувати («Ректори... не збираютьсяукраїнізовувати вищі нав
чальні заклади в Харкові».— Сл. Пр., 7.04.2005, с. 6),уніфіковувати («Написання
таких слів не варто уніфіковувати насильно»: Л. Танюк, П. Кислий. — ЛУ,
21.01.1993, с. 1), утилізовувати, формалізовувати та ін.
3.3.3.2. Тенденції до ширшого впровадження певних однослівних но
мінативних моделей — у конкуренції з відповідними типами словосполучень
(пор. подібні тенденції серед іменників: див. 3.3.1):
а) замість об’єктних словосполучень «дієслово займатися + іменник у фор
мі ор. в.» зі значенням відповідного заняття (займатися торгівлею, риба
льством, столяруванням і т. ін.) — дієслівні номінації, похідні від відповідних
назв заняття і самого діяча {торгувати, рибалити, столярувати і т. ін.), та деякі
інші переважно однослівні відповідники31. Пор., наприклад, у попередніх росій
сько-українських словниках (стаття «заниматься»), які загалом також ішли в
цьому руслі, проте допускали й відхилення: кравцювати, шевцювати — до рос.
«заниматься ремеслом портного, сапожника», але: займатися туалетом, літе
ратурою, собою і т. ін. (РУС-48, РУС-68), і в деяких нових: рос. «заниматься
поисками (разработкой і т. ін.)» — шукати, розробляти і т. ін., «заниматься
научной деятельностью» — працювати в галузі науки (РУСКар., РУС-2003);
б) замість словосполучень «дієслово робити / зробити + прикметник у фор
мі ор. в.» зі значенням дій, спрямованих на надання або набуття / позбавлення
відповідної ознаки, — дальше розширення обсягу моделей дієслівних номінацій
з префіксами відповідно у- / уне- (це частини відповідних конфіксів), уже наяв
них в інвентарі української літературної мови 32: удоступнити, уреальнити,
унедійснити,унещасливити і под. (пор., наприклад, у СДМ-30, с. 26,96: рос. де
лать возможным — уможливлювати, делать невозможным — унеможливлю
вати та ін.). Ці словотвірні типи мають цілком очевидні паралелі з польською мо
вою, де вони є значно продуктивнішими33. На відміну від попередньої словотвірної
моделі остання виявляє достатню продуктивність у всіх книжних стилях.
3.4. Лексико-фразеологічний рівень. Питання про «дієслівність»
української мови. Як уже відзначалося вище, в описуваний період активізува
лися тенденції до поширення у вжитку певних однослівних номінативних мо
делей замість відповідних типів словосполучень, оскільки останні, на переко
нання прихильників такого коригування структури української літературної
мови, поширюються під впливом російської мови, тоді як однослівні назви
значно більше відповідають традиціям української народної мови. У цьому
плані — щодо більшої органічності для української мови саме синтетичних
найменувань порівняно з аналітичними — особливу увагу у відповідних за
цікавлених колах привертає модель з «розщепленими присудками». Ідеться
про дієслівно-іменникові словосполучення, поширені передусім у книжних
31 Див. такі рекомендації ще, зокрема, в кн.: Курило О. Уваги до сучасної української
літературної мови.— К., 1925.— С. 186; СДМ-30, с. 59 (пор. тут, зокрема, й такі номінації, як
комерціювати — до рос. заниматься коммерцией, комісіонерувати, факторувати — до
заниматься комиссионерскими делами), а також: Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.—
К„ 1991,— С. 110.
32 Див. докладніше: Тараненко О. О. Зазнач, праця.— С. 197-199.
33 Пор. застереження проти таких дієслів з уне- як небажаних полонізмів в І. Огієнка:
«Унеможливити — новотвір на польський взір..., ліпше — зробити неможливим»; «Унещас-
ливити..., ліпше — зробити нещасливим» (Ог.-24, с. 421).
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 15
стилях («бюрократичному» офіційно-діловому, науковому, публіцистично
му), — з іменниками, переважно віддієслівними або просто спільнокореневи-
ми з відповідними дієсловами, і певними допоміжними дієсловами досить ши
рокого значення (брати / взяти, давати, вести, мати, робити, чинити,
здійснювати та ін.), замість яких рекомендують уживати однослівні наймену
вання: замість брати під сумнів, давати пораду, вести боротьбу, здійснювати
(іпроводити) аналіз {займатися аналізом), робити (чинити) вплив, тримати
під контролем і под. — сумніватися, радити, боротися, аналізувати, вплива
ти, контролювати та ін .34. Дослідники інших сучасних слов’янських мов теж
відзначають поширення (переважно в книжних стилях) конструкцій з «деком-
понованими предикатами» 35, указуючи також на можливу зумовленість їх ак
тивізації іншомовними впливами — з боку німецької36 та російської мов, хоча
питання про їх усунення вже на теперішньому етапі розвитку літературних мов
при цьому не ставиться.
Неорганічність «розщеплених присудків» для української мови можуть ста
вити у прямий зв'язок з її більшою «дієслівністю», а не «іменниковістю».
Питання «дієслівності» української мови на тлі насамперед інших слов’ян
ських мов привертає увагу дослідників як у суто констатаційному зіставному
плані37, так і в плані прескриптивно-пуристичному.
34 Див., наприклад: Непийвода Η Ф. Сам собі редактор : Порадник з української мови.—
К., 1996.— С. 32; Погиба Л. Г., Грибіниченко Т. О., Баган Μ, П. Складання ділових паперів :
Практикум.— К., 2002.— С. 203-205; Українська ділова мова : Практичний посібник на
щодень / За ред. М. Д. Гінзбурга. — X., 2003. — С. 476-477.
35 Див., наприклад: Buttler D. Procesy multiwerbizacji...— S. 56; Anusiewicz J Op. cit.—
S. 67-101 ; Лукови!) M. Специ]'алии стилови // Српскиіезик. — Opole, 1996. — C. 146-148 (див.
також с. 58); Радовановиі) М. Зазнач, праця. — С. 163; Hinrichs U. Das heutige Serbisch. —
S. 567; Gutschmidt K. Op. cit.— S. 341.
36 Див., наприклад, про виступи проти таких зворотів як германізмів в історії чеського
пуризму останньої третини XX ст. : Елинек М. О чешском языковом пуризме нового времени І І
Глобализация — этнизация: этнокультурные и этноязыковые процессы : В 2 кн. / Отв. ред.
Г. П. Нещименко.— М., 2006.— Кн. 2.— С. 39-44.
37 Так, відзначаючи факт більшої дієслівності української мови порівняно з російською
(це ширше функціонування особових форм дієслова на місці російських дієприкметників,
ширша наявність видової кореляції у віддієслівних процесуальних іменниках та ін.), М. За-
товканюк визначає на цій основі її більшу структурну близькість із західнослов’янськими
мовами {Затовканюк М. До типологічного профілю української мови // Slavia. — 1991. —
Seš. 2. — C. 199-201). Поряд з подібним розумінням дієслівності української мови це питання
має й інші інтерпретації. Так, у межах структурно-типологічної класифікації мов світу
українська мова разом з іншими слов’янськими протиставляється іранським мовам та
англійській мові серед індоєвропейських, а за межами останніх— тюркським, баскській мові,
у яких замість однослівних дієслів існують переважно аналітичні сполучення з іменника та
допоміжного дієслова (наприклад, англ, have, make, take, give) (Кочерган Μ. П. Основи
зіставного мовознавства. — К., 2006. — C. 331-32). Дієслівність української мови проти
ставляли іменниковості російської та польської мов за широтою синтаксичних функцій
інфінітива {Шерех [Шевельов] Ю. Сучасна українська літературна мова : Синтаксична сис
тема // Енциклопедія українознавства : Загальна частина (Перевидання в Україні): В 2 т. — К.,
1994. — Т. 1. — С. 339). Конкретніші контрастивні граматичні дослідження української і
англійської мов показують значно складнішу картину співвідношення дієслівності й номіна-
тивності в їхніх структурах — з переважанням дієслівності в різних випадках то в одній, то в
другій з них {Карабан В. І., Верба Л. Г. Роль контрастивного аналізу у виявленні особливостей
української мови (граматичний аспект) // Мова. Людина. Світ : До 70-річчя професора
Μ. П. Кочергана. — К., 2006. — С. 227-228, 231-232). З іншого боку, пор. твердження про
більшу «іменниковість» саме української мови порівняно з російською — зокрема, з огляду
на наявність у ній 7, а не 6, як у російській, відмінків {Вихованець І. Концепція нової
академічної «Граматики сучасної української літературної мови» у 3-х томах // Українська
мова,— 2006,— № З,— С. 44).
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
Характеризуючи засади представників «київської» мовознавчої школи 20-х
років — радикальнішого пуристичного крила, позиції якого були сильнішими
на той час у Києві (А. Кримського, Є. Тимченка, О. Курило — у її раніших пра
цях, М. Гладкого, С. Смеречинського та ін.), — на відміну від «харківської», по
міркованішої школи (О. Синявського, М. Наконечного, В. Ганцова та ін.),
Ю. Шевельов відзначав, зокрема, той факт, що вони досить категорично відда
вали перевагу вживанню дієслівних конструкцій перед іменниковими (незалеж
но від жанрово-стильового характеру тексту) 38. Частина сучасних українських
мовознавців і термінологів — представників інших наук, також визначаючи
дієслівність (навіть для офіційно-ділового та наукового стилів) як головну син
таксичну відмінність української мови від російської з переважно іменним ха
рактером останньої39, рекомендує, зокрема, якомога ширше заміняти не тільки
«розщеплені присудки» звичайними дієсловами, а й віддієслівні іменники на
-ння інфінітивами, особовими дієслівними формами, дієприслівниковими
зворотами, формами на -но, -то, наприклад: рос. «Тут мы видим вымирание от
дельных видов животных без сохранения потомства» — укр. «Бачимо, що вими
рають окремі тваринні види, не залишаючи нащадків»; рос. для доказатель
ства — укр. щоб довести, за неимением — не мавши (не маючи), после измере
ния — вимірявши, путем укрепления подпоры — зміцнивши підпору 40; не після
закінчення, а закінчивши, не за наявності (калька рос. при наличии), а коли
(якщо) є; не за потреби, а коли (якщо) треба ·, не для доведення, а щоб довести 41.
Погоджуючись, звичайно, з думкою щодо стилістичної недоречності вживання в звичай
ній повсякденній мові таких елементів офіційно-ділового стилю, як надати допомогу, провес
ти розрахунок, здійснити наїзд і под. (замість просто допомогти, розрахуватися, наїхати та
ін.), небажаності вживання навіть в офіційній мові зворотів на зразок «Автомобіль здійснив
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
38 «Мовознавці цієї ніколи приділяли пильну увагу також (крім лексики, особливо в
термінології. — О. Т.) синтаксі. І тут вони вбачали основне в наближенні літературної мови до
розмовної, в очищенні її від сліпо перейнятих російських синтаксичних форм. Пуристи
відкидали форми й конструкції, не притаманні розмовній мові, без огляду на те, чи були вони
запозичені недавно з російської мови чи в старовину з грецької й латинської: активні дієприк
метники, пасивні конструкції, віддієслівні іменники вважалися не властивими українській
мові. Кримський заходив так далеко, що навіть слово зміст у публікаціях ВУАН замінив на де
що є . .. .Взагалі іменникові конструкції рекомендовано заступати дієслівними__ Помірковані
пуристи чітко розмежовували різні стилі й жанри, в той час як екстремісти не брали їх під
увагу. В синтаксі помірковані боронили, як ів лексикографії, синтезу народних компонентів з
асимільованими європейськими» (Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двад
цятого століття (1900-1941) : Стан і статус.— [Б. м.] : Сучасність, 1987.— С. 167-168). Пор.,
наприклад: «Де що є» (Курило О. Матеріяли до української діялектології та фольклорис
тики.— К., 1928.— С. 133), «Що є в книзі» (Сабалдир Г. О. Правописний словник.— К.,
1930.— С. 247), хоча слово Зміст у такому вживанні вже було на той час поширеним. Пор.
також такі назви наукових праць А. Кримського, як: «Українська мова, звідкіля вона взялася і
як розвивалася» (замість звичного для нас тепер у такій функції номінативного речення на
зразок: «Походження і розвиток української мови), «Як розвивалася російська літературна
мова за Петрової доби та й аж до наших часів» (див. також: Пилинський М. М. Мовна норма і
стиль,— К„ 1976,— С. 170).
39 Див., зокрема: Непийвода Η. Ф. Мова української науково-технічної літератури (функ
ціонально-стилістичний аспект). — К., 1997. — С. 247.
40 Див.: Українська ділова мова : Практичний посібник на щодень / За ред. М. Д. Гінз-
бурга.— С. 476-479; Гінзбург М. Синтаксичні конструкції у фахових текстах: практичні
висновки з рекомендацій мовознавців // Вісн. нац. ун-ту «Львівська політехніка», № 620 :
Проблеми української термінології.— Л., 2008.— С. 26.
41 Див.: Непийвода Η. Ф. Сам собі редактор. — С. 30-31; Сербенська О., Волощак М.
Зазнач, праця. — С. 102.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 17
перекидання» (з виступу працівника поліції), «Zahrania siç otwierania drzwi» 42, щодо незграб
ності викладу думки в разі нанизування в межах одного контексту форм род. в. іменників на
-ння, -ття, виступати проти такого роду елементів номінативності в цілому все-таки немає
підстав. Про переваги у відповідних випадках саме іменних форм або дієслівно-іменникових
конструкцій порівняно з [власне] дієслівними свідчать не тільки такі аргументи, що їх нерідко
наводять в обговореннях цього питання, як більша стислість і сконденсованість конструкцій з
віддієслівними іменниками, а для номінативних дієслівно-іменникових зворотів (довших,
природно, від дієслів) — ширша можливість для введення до їхнього складу інших слів з ме
тою додаткової семантичної інформації (наприклад, «робити орфографічні помилки», але не,
скажімо, «орфографічно помилятися», «робити або проводити медичний огляд», але не «ме
дично оглядати»). Це насамперед, по-перше, вільна можливість уживати іменникову форму
як назву відповідного поняття (у тому числі як термін у спеціальній літературі, як заголовне
слово в енциклопедичних статтях і т. ін.) і оперувати нею в різних синтаксичних позиціях ви
словлення, в різних відмінках. Так, хоча прямим відповідником до рос. знобить (безос.) є, без
перечно, морозити, рос. озноб (пор., наприклад: «при ознобе следует... ») як звичайні мовці, а
тим більше медики, так і нормативні словники також хотіли б передавати іменником і, не
маючи поки що кращої можливості, передають його російським же озноб (див., наприклад:
РУСНТ-96). Так само якщо для побутового позначення відповідного фізіологічного стану
цілком достатньо дієслівної номінації в горлі дере (рос. першит в горле), то для медицини й
узагалі для вільного оперування в мовленні найменуванням цієї недуги потрібна все-таки
іменникова номінація (пор., наприклад, рос. «почувствовать легкое першение в горле»), тому
в живій мовній практиці вживають як позанормативний росіїзм першіння в горлі («у разі пер-
шіння в горлі...»: з реклами), так і поки що теж не кодифікований український новотвір дертя
в горлі (за даними пошукової системи Інтернету Google, станом на початок липня 2016 р. пер
ша з цих іменникових номінацій зафіксована в бл. 19,5 тис. випадків, друга ж — у 3,5 тис.).
По-друге, це можливість утворювати від іменникової форми словотвірні похідні, які також
стають назвами відповідних понять: наприклад, надати допомогу — надання допомоги (це,
звичайно, не те саме, що допомога) — неподання допомоги (зокрема, в юридичній практиці).
По-третє, для значної кількості дієслівно-іменникових зворотів заміна на однослівні відповід
ники взагалі не можлива через відсутність останніх в українській мові або менш доречна із се
мантичного або стилістичного поглядів, наприклад: брати / узяти участь, мати рацію, мати
можливість, мати авторитет {попит), уживати заходів, чинити опір, робити візит,
давати відсіч, давати притулок, завдавати удару, здійснювати науковий (і т. ін.) пошук.
По-четверте, наявність у мові «розщеплених» дієслівно-іменникових присудків має виразну
паралель з не менш поширеною моделлю дієслівно-прикметникових предикативних кон
струкцій на зразок бути винним {здатним, спроможним та ін.), яка також не має в українській
мові однослівних відповідників. І останнє, але не менш важливе: погоджуючись з обмеження
ми права на вживання таких зворотів, якмати бажання,робити спробу, бутиу вжитку і под.
(на користь тільки бажати, пробувати, уживатися і под.), мовці неминуче будуть змушені
постійно вирішувати питання щодо дальших кроків у цьому напрямі в інших подібних і су
міжних випадках і як наслідок— щодо уникнення всієї синоніміки з семантичними та стиліс
тичними нюансами на користь тільки тих чи інших найпростіших позначень відповідної дії
або ситуації: не, наприклад, «ця справа має підозрілий характер / викликає підозру», a тільки
«ця справа підозріла»; не «процес виконання чого-небудь затягнувся», а «виконання...»; не пе
реговорний процес, а тільки переговори', не «факт крадіжки підтвердився», а «крадіжка під
твердилася» та багато-багато іншого (пор., наприклад, трактування як позанормативних зво
ротів на зразок «буде відсутня електроенергія» — потрібно нібито тільки: «не буде
електроенергії», «ви маєте змогу здати макулатуру» — слід «ви можете..» — див.: Культура
слова. К., 2012, вип. 77, с. 51-52).
Крім того, подібні звороти фіксуються ще з перших пам’яток української мо
ви 43 (наприклад, у староукраїнській книжній мові: чинити жалобу, чинити
42 ButtlerD. Skladnia // Buttler D., Kurkowska H., Satkiewicz H. Kultura jçzyka polskiego :
Zagadnienia poprawnošci gramatycznej.— Warszawa, 1971.— S. 324-325.
43 Див. про давність і особливе місце в мові зворотів з від дієслівними абстрактними імен
никами та з «розщепленими присудками»: Потебня А. А. Из записок по русской грамматике :
В 4 т,— М., 1968,— Т. З,— С. 274-279.
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
кривду, чинити діл — ділитися, чинити мир — миритися та ін .44), вони відомі в
народно-розмовній мові, причому це не тільки фразеологізовані звороти з еле
ментами образності на зразок брати / взяти гору, вести перед, а й звичайні но
мінативні: брати опрощення — прощатися (переважно з покійником), брати
шлюб, вести лік — лічити, вести мову — говорити, вести розмову — розмовля
ти, ганьбу давати— ганити, давати поруку— ручатися, мати надію — надіяти
ся, складати присягу — присягати і под.
З іншого боку, не можна, звичайно, заперечувати впливу (і, безперечно, до
сить значного) у поширенні такого роду елементів номінативності в українській
мові XX ст. з боку інших мов, насамперед російської, яка мала й продовжує здій
снювати найбільший вплив на українську, але це, зрозуміло, тільки тому, що ро
сійська літературна мова внаслідок відомих історичних причин мала значно
ширші можливості для розвитку своїх книжних стилів і жанрів (хоча несхвальні
оцінки щодо надмірного поширення таких зворотів висловлювалися і з боку ро
сійських мовознавців 45). Причому і в самій новій російській літературній мо
ві — також унаслідок відомих історичних причин — розвиток подібних форм і
конструкцій також стимулювався з боку вже розвиненіших західноєвропей
ських літературних мов 46, у яких така тенденція до номіналізації — як один з
виявів інтелектуалізації мови, вираження абстракції думки — продовжує прог
ресувати 47. Питання, таким чином, може полягати лише в розумній збалансова
ності (у пошуку й дотримуванні «золотої середини» 48) у структурі української
літературної мови, насамперед по лінії жанрово-стильового її розподілу, більш
народних, питоміших ознак дієслівності і більш книжних, часто привнесених
ззовні ознак номінативності.
4. Підсумкові зауваження. Відзначаючи досить помітний факт активізації
в українській літературній мові новітнього періоду тенденцій як до аналітизації,
так і, навпаки, до синтетизації її структури на різних мовних рівнях і констатую
чи при цьому дію таких основних чинників, як а) демократизація та лібераліза
ція мовної діяльності суспільства, б) впливи мовної глобалізації, в) посилення
національно-прескриптивних тенденцій у її коригувані, а також певного мірою
г) посилення присутності «жіночого фактора» в суспільному житті, можна зро
бити такі, зокрема, висновки.
1. За наявності активізації тенденцій як до аналітизму, так і до синтетизму
українська мова значно більшою мірою демонструє свою специфічність на зага-
льнослов’янському тлі у вияві саме останніх.
2. У реалізації сучасних тенденцій до аналітизації українську мову разом з
більшістю інших слов’янських мов (аналітичні за самою своєю структурою бол-
44 Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. : В 2 т.— К., 1977-1978.— Т. 2.—
С. 541-542.
45 Див., зокрема: Винокур Г. Глагол или имя? // Русская речь : Новая серия.— Ленинград,
1928,— [Выл.] 3,— С. 75-93.
46 Пор., наприклад: Хютлъ-Фолътер Г. О тенденциях развития русского литературного
языка во второй половине XIX столетия // Ztschr. für Slawistik.— 1984.— Bd 29. Heft 6.—
C. 842-844.
47 Див., зокрема: Lombard A. Les constructions nominales dans le français modem.—
Uppsala, 1930.— 298 p. ; Wells R. Nominal and verbal style // Style in Language / T. A. Sebeok (ed.).
— Cambridge, Mass., 1960. — P. 213-222; Radovanovič M. On nominal and verbal style: cultures
or languages in contact? // Intern. Joum. of the Sociology of Language.— 2001.— N 151.—
P. 41-48; Селігей П. О. Іменниковість versus дієслівність: у пошуках золотої середини //
Мовознавство.— 2014.— № 4.— С. 36-55.
48 Пор., наприклад: Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови.— К.,
1987.— С. 147; Buttler D. Op. cit.— S. 324—325; Селігей П. O. Зазнач, праця.— C. 36-55.
_____________________ Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 19
гарська та македонська мови тут не беруться до уваги) можна протиставити на
самперед російській мові, у якій цей напрям структурного розвитку виявляється
найповніше вираженим (крім інших факторів, на рівнях словозміни і словотво
рення іншомовної лексики це пояснюється передусім найвищим у слов’янсько
му світі рівнем «нормалізованості» російської літературної мови) 49.
З. Особливості української мови в реалізації тенденцій до синтетизації мож
на пояснити насамперед активізацією прескриптивних чинників — загострен
ням уваги мовного соціуму в цей період до тих маркерів її структури, які виріз
няють її на фоні однієї із сусідніх слов’янських мов — російської50, що мала й
продовжує мати особливо потужний вплив на українську, і які протягом остан
ніх століть поступово дезактуалізовувалися на користь спільних рис з росій
ською мовою (пор. подібні явища в сучасній білоруській мові). Якщо тенденції
до аналітизації наростали в структурі української мови, як і інших слов’янських
мов, поступово і в описуваний період за наявності сприятливих соціальних і со
ціолінгвістичних чинників лише значно інтенсифікувалися, то переважна
більшість виявів руху в напрямі посилення синтетизму стала особливо динаміч
но розвиватися від початку 90-х років.
У мовознавчих і навколомовознавчих колах висловлюються схвальні (аж до
цілковито захоплених) оцінки щодо наростання ознак українського синтетизму:
«Останнім часом помічаємо тенденцію до активного використання синтетичної
форми (майбутнього часу.— О. Т.) в усіх стилях, оскільки її вважають органіч-
нішою для української мови»51; «Помітне зменшення в сучасному українському
мовленні кількості аналітичних форм ступенів порівняння і активізацію синте
тичних є підстави трактувати як вияв вітальної сили мови, а внутрішні її імпу
льси — як стабілізатор генетико-типологічних ознак національної мови»52; «Це
унікальне, дивовижне, безприкладне явище у нашій мові. У той час, коли у всіх
індоєвропейських мовах злиті... форми зникають, замінюються на аналітичні, у
нас раптом виникає злита, стягнена! Я б сказав ще й так: виникнення... нової
стягненої форми, властивої лише древнім мовам, свідчить про те, що наша мова
вповні зберегла свої творчі потенції, розгублені сусідніми мовами» 53. Але рух
української мови до активізації тих чи інших ознак синтетизму її структури є для
українськомовного соціуму скоріше все-таки не самоціль, а насамперед засіб, і в
тих випадках, коли з двох варіантних (синонімічних) одиниць української мо
ви — аналітичної і синтетичної — остання наявна і в російській мові, перевагу
можуть віддавати першій. Наприклад, хоча перша з двох конструкцій: стосува
тися кого-чого (пор. рос. касаться кого-чего) / до кого-чого (у Грінч. тільки
так) — станом на сьогодні є активніше вживаною, тепер нерідко тільки другу ха
рактеризують як власне українську (РУСКар., с. 200; А. Венцковський. — ЛУ,
20.08.2009); у деяких виданнях навіть наукового стилю тепер уживають номіна
49 Пор. навіть твердження про те, що в сучасній російській мові простежується рух тільки
в напрямі аналітизму, тоді як у протилежному напрямі — ні (Земская Е. А. Активные
тенденции словопроизводства І І Русский язык / Под ред. Е. Н. Ширяева.— Ополе, 1997.—
С. 193).
50 Пор. висновок про повніший синтетизм структури української, як і білоруської, мови
порівняно з ширше вираженим аналітизмом російської мови: Затовканюк М. Зазнач, праця.—
С. 197-201; Затовканюк М. К вопросу о микротипологии восточнославянских языков //
Slavia.— 1968.— Seš. 2.— C. 208.
51 Вихованець І., Городенська К. Зазнач, праця.— С. 254.
52 Сербенська О., Волощак М. Зазнач, праця.— С. 122.
53 Різниченко О. Спадщина тисячоліть : Чим українська мова багатша за інші? — X.,
2003,— С. 15.
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
Активізація тенденцій до аполітизму versus до синтетизму...
тивне словосполучення Переднє слово (див., зокрема: ж. «Мова», Одеса, 1995,
№ 1-2, с. 3; «Переднє слово головного редактора». — Українська мова, 2001,
№ 1, с. 3), що його, зокрема, РУС-68 подає з ремаркою «зает.», замість давно вже
усталенішого Передмова (пор. рос. предисловие), неодноразово вживаного ще,
зокрема, Тарасом Шевченком.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
а) словники, інші довідники:
Андрус.
Голоск.
Грінч.
Ογ,-24
ОСУМ-75
ОСУМ-94
РУСКар.
РУС-68
РУС-2003
РУСНТ-96
РУСНТ-98
СДМ-30
СУМ-11
СУМ-20
СУМ-2012
УОС-09
УП-28
УП-60
УП-90
УП-93
УП-99
— Українсько-англійський словник. Ukrainian-English Dictionary / Comp, by
C. H. Andrusyshen and J. N. Krett.— Saskatoon, 1990.— 1163 p. (перше
вид.— 1955 p.).
— Голоскевич Г. Правописний словник.— 12-е вид.— Нью-Йорк; Париж
та ін., 1994.— 461 с. (перше вид.— 1929 р.).
— Словарь української мови : В 4 т. / Упоряд. з дод. влас, мат-лів Борис Грін-
ченко.— К., 1907-1909.
— Огієнко І. Український стилістичний словник.— Л., 1924.— 496 с.
— Орфографічний словник української мови / Укл.: C. I. Головащук,
Т. В. Зайцева, I. С. Назарова, M. М. Пещак, В. М. Русанівський.— К.,
1975,— 856 с.
— Орфографічний словник української мови / Укл.: C. I. Головащук, M. М. Пе
щак, В. М. Русанівський, О. О. Тараненко.— К., 1994.— 865 с.
— Караванський С. Російсько-український словник складної лексики.— К.,
1998,— 712 с.
— Російсько-український словник : В 3 т.— К., 1968.
— Російсько-український словник / За ред. В. В. Жайворонка.— К., 2003.—
1424 с.
— Російсько-український словник наукової термінології : Біологія. Хімія.
Медицина.— К., 1996. — 661 c.
— Російсько-український словник наукової термінології : Математика. Фізи
ка. Техніка. Науки про Землю та Космос.— К., 1998.— 890 с.
— Словник ділової мови / Укл.: М. Дорошенко, М. Станиславський,
В. Страшкевич.— X. ; К., 1930.— 248 с.
— Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980.
— Словник української мови : У 20 т.— К., 2010-2015.— Т. 1-6.
— Словник української мови / Відп. ред. В. В. Жайворонок.— К., 2012.—
1317 с.
— Український орфографічний словник / За ред. В. Г. Скляренка.— 9-е вид.,
перероб. і допов.— К., 2009.— 1011 с.
— Український правопис.— X., 1928.— 97 с.
— Український правопис.— К., 1960.— 272 с.
— Український правопис.— К., 1990.— 240 с.
— Український правопис.— К., 1993.— 238 с.
— Український правопис : Проект найновішої редакції. — К., 1999. — 340 с.
б) засоби масової інформації:
ВЗ — «Високий Замок» (м. Львів); ВК — «Вечірній Київ»; ГПУ — «Газета по-українськи»;
ГУ — «Голос України»; Д — «День»; Дз. т. — «Дзеркало тижня»; Е — «Експрес» (м. Львів);
ЗВУ— «За вільну Україну» (м. Львів); КВ— «Київські відомості»; Кр.— «Критика» (часопис);
Крим. св. — «Кримська світлиця» (м. Сімферополь); ЛУ — «Літературна Україна»; П —
«Поступ» (м. Львів); СП— «Суботня пошта» (м. Львів); Сл. Пр. — «Слово Просвіти»; Суч. —
«Сучасність»; УГ — «Українська газета»; УМ — «Україна молода»; УР-1 — Українське радіо
(Перший канал); УС — «Українське слово»; УТ-1 — Українське телебачення (Перший канал);
Час — «Час / Time»
в) інші скорочення:
т/к — телеканал; т/с — телесеріал; СТН — «Служба телевізійних новин» (телепрограма);
ТСН — «Телевізійна служба новин» (телепрограма).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 21
О. О. TARANENKO
ACTIVATION OF TENDENCIES TOWARDS ANALYTISM versus SYNTHETISM IN
THE MODERN UKRAINIAN STANDARD LANGUAGE (end of X X — beginning of XXI c.)
The article focuses on a phenomenon of activation in the Ukrainian literary language
of the modem period of tendencies towards both analytization and, on the contrary, synthetization
of its structure at different language levels. The following factors are noted to be efficient:
a) democratization and liberalization of linguistic activities o f a society, b) influence of linguistic
globalization, c) strengthening of nationally prescriptive tendencies in its development and to some
extent d) strengthening o f a «female factor» in social life.
K e y w o r d s : modem Ukrainian standart language, analytism, synthetism, democratization
of language, linguistic globalization, prescriptive and puristical tendencies in the Ukrainian
language.
О. О. Тараненко_____________________________________________________________
22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
|