Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми
У статті проаналізовано теоретичні засади вивчення історичної змінності мовної норми на матеріалі періодичних видань XX століття. Диференційовано поняття прескрштгивної і дескриптивної, символічної і прагматичної, сильної і слабкої, загальнолітературної і стильової норм. Особливу увагу звернено на д...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184210 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми / Т. А. Коць // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 66-71. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184210 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1842102022-05-11T01:26:36Z Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми Коць, Т.А. У статті проаналізовано теоретичні засади вивчення історичної змінності мовної норми на матеріалі періодичних видань XX століття. Диференційовано поняття прескрштгивної і дескриптивної, символічної і прагматичної, сильної і слабкої, загальнолітературної і стильової норм. Особливу увагу звернено на динамічні процеси літературної норми в контексті екстралінгвальних чинників. The article analyzes the theoretical basis of studying the historical variability of language standards for material periodicals twentieth century. Differentiated concept prescriptive and descriptive, symbolic and pragmatic, strong and weak, literary and style rules. Particular attention is drawn to the dynamic processes of literary norm in the context extralinguistic factors. 2016 Article Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми / Т. А. Коць // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 66-71. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184210 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проаналізовано теоретичні засади вивчення історичної змінності мовної норми на матеріалі періодичних видань XX століття. Диференційовано поняття прескрштгивної і дескриптивної, символічної і прагматичної, сильної і слабкої, загальнолітературної і стильової норм. Особливу увагу звернено на динамічні процеси літературної норми в контексті екстралінгвальних чинників. |
| format |
Article |
| author |
Коць, Т.А. |
| spellingShingle |
Коць, Т.А. Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми Мовознавство |
| author_facet |
Коць, Т.А. |
| author_sort |
Коць, Т.А. |
| title |
Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми |
| title_short |
Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми |
| title_full |
Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми |
| title_fullStr |
Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми |
| title_full_unstemmed |
Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми |
| title_sort |
публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184210 |
| citation_txt |
Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження історичної змінності мовної норми / Т. А. Коць // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 66-71. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT kocʹta publícističnijstilʹâkdžerelʹnabazadoslídžennâístoričnoízmínnostímovnoínormi |
| first_indexed |
2025-07-16T04:21:08Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:21:08Z |
| _version_ |
1837775894169518080 |
| fulltext |
T. А. КОЦЬ
ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ ЯК ДЖЕРЕЛЬНА
БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ
ЗМІННОСТІ МОВНОЇ НОРМИ ______________
У статті проаналізовано теоретичні засади вивчення історичної змінності мовної норми
на матеріалі періодичних видань XX століття. Диференційовано поняття прескрштгивної і
дескриптивної, символічної і прагматичної, сильної і слабкої, загальнолітературної і стильо
вої норм. Особливу увагу звернено на динамічні процеси літературної норми в контексті
екстралінгвальних чинників.
К л ю ч о в і сл ов а : динаміка мовної норми, дескриптивна норма, прескриптивна норма,
літературна норма, стильова норма.
Еволюція літературної мови тісно пов’язана з розвитком публіцистичного сти
лю. Становлення і нормалізація літературного стандарту навіть в умовах бездер
жавності на початку XX ст. супроводжувалися збільшенням кількості
періодичних видань, які охоплювали всі регіони України і були на той час єди
ним засобом масової комунікації. У 30-80-х роках XX ст. мова газет і журналів
була інструментом утвердження єдиного літературного стандарту, який макси
мально відповідав прескриптивній нормі. Мова періодичних видань водночас і
відбивала кодифіковану норму, і репрезентувала динамічні процеси літератур
ної мови, які особливо відчутні в часи демократизації мови (початок XX ст.,
кінець XX — початок XXI ст.). Публіцистичний стиль в усі періоди розвитку
літературної мови був своєрідною випробувальною сферою нових лексичних
одиниць, словотвірних зразків, синтаксичних конструкцій. Тут вони проходили
етапи перевірки, відбору, що й сприяло закріпленню їх в узусі.
Внутрішньоструктурний і функціональний розвиток літературної мови істо
рично зумовлений і залежить від внутрішньомовних та позамовних чинників. Ди
намізм мови — це процес, який забезпечує її відповідність змінним потребам ко
мунікативної і пізнавальної діяльності людини. Як стверджував M. М. Пилинський,
історична змінність мовної норми на будь-якому синхронному зрізі врівноважена
відносною стабільністю, погрібною для нормального функціонування мови \ За
словами С. Я. Ермоленко, «літературна норма, реалізуючись на синхронному рів
ні, завжди містить у своєму змістовому плані елементи мовної діахронії, виявляє
якнайтісніший зв’язок із літературною традицією»1 2. Кожний стан мови позначе
ний динамічною рівновагою, відносною стійкістю, що забезпечує передавання
досвіду від покоління до покоління. Обґрунтовуючи неперервність традицій в іс-
1 Пилинський M. М. Мовна норма і стиль. — К., 1976. — С. 14.
2 Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Коць Т. А. Літературна норма і мовна практика.— К.,
2013,— С. 65.
О Т. А. КОЦЬ, 2016
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
торії української літературної мови, М. А. Жовтобрюх наголошував, що норма в
історії мови — це інструмент формування літературної мови на тлі процесів
взаємодії, впливу, розбіжностей споріднених мов, вироблення диференційних оз
нак, які розмежовують споріднені мови3. Діахронний аспект дослідження мовної
норми передбачає встановлення закономірностей розвитку літературної мови з
урахуванням внутрішніх потенційних можливостей системи та у зв’язку з дина
мікою соціально-культурних чинників. С. Я. Єрмоленко диференціює зовнішні
та внутрішні критерії літературної норми. До зовнішніх критеріїв належать:
«а) культурно-історичний критерій (він визначальний на початку формування
літературної мови як соціально престижного різновиду національної мови);
б) критерій мовної традиції; в) критерій поширеності, або статистичний крите
рій; г) критерій загальновизнаних зразків, до яких належить мовна практика
авторитетних письменників» 4. Важливим зовнішнім критерієм літературної
норми є естетичний критерій, співвідносний з художньо-мовною практикою
письменників, а в новітні часи — мотивований впливом авторитетних засобів
масової комунікації 5. Внутрішній критерій літературної норми — її відповід
ність законам системи національної мови. Всі критерії літературної мови
взаємодіють між собою. У різні періоди розвитку літературної мови одні з цих
критеріїв набувають більшої ваги, інші — стають другорядними.
Українська літературна мова до кінця XIX ст. в структурному плані була від
критою, гетерогенною системою, яка водночас зберігала книжну традицію (цер
ковнослов’янські елементи) і в яку необмежено проникали діалектні одиниці на
всіх рівнях. Цьому сприяли відсутність кодифікаційних праць і орієнтації на
опорний діалект. Формуванню літературної мови перешкоджали заборони цар
ського уряду Росії, що призводило до жорсткого обмеження її функціональних
можливостей. Активізація національно-визвольного руху (зовнішні критерії) на
початку XX ст. зумовила функціональну експансію і стала потужним поштов
хом до створення єдиного літературного зразка, який би зміг об’єднати україн
ський простір. Спільними зусиллями мовознавців і громадських діячів було
створено нормовану і кодифіковану систему з визначеними парадигмами на всіх
мовних рівнях. Основою формування літературної норми була традиція вживан
ня мовних одиниць у художніх творах письменників наддніпрянської частини
України, яка стала компромісним варіантом кодифікаторів літературного зразка.
На початку XX ст. спостерігаємо процеси демократизації мови насамперед
публіцистичного стилю, що виявлялися в широкому залученні діалектизмів, ак
тивізації потенційних можливостей мовної структури, впливові польської і ро
сійської мов. Це спричиняло варіантність засобів мовного вираження, яка була
шляхом пошуку прийнятного літературного стандарту.
Мовна практика публіцистичного стилю початку XX ст. демонструє тенден
цію естетичного відбору мовних одиниць, що виявлялося, зокрема, в інтелектуа
лізації мовомислення, у розширенні словникового запасу за рахунок прийнят
них для суспільної свідомості позитивнооцінних одиниць, які продукувалися за
рахунок і внутрішніх потенційних можливостей мови, і запозичень. Кодифіка
ційні процеси знаходили відображення в мові періодичних видань, які були син
хронним відображенням внутрішньосистемних тенденцій мовної норми.
3 Жовтобрюх М. А. Давні традиції в новій українській літературній мові // Мово
знавство.— 1970.— № 5.— С. 15-24.
4 Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Коць Т. А. Зазнач, праця.— С. 20.
5 Там же.
_________________________ Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 67
Кодифікатори літературної норми (О. Синявський, О. Курило, А. Кримський,
Є. Тимченко) у 10-20-х роках XX ст. в умовах бездержавності ставили за мету
показати визначальні особливості української мови — відмінні від інших спо
ріднених слов’янських мов. Такі тенденції відбивала і мовна практика більшості
періодичних видань. Це згодом було закріплено в правописі 1928—1929 рр., який
став символом соборної української мови. С. Я. Єрмоленко оперує поняттям
символічна норма і тлумачить його як «сформований в уяві мовця ідеал літера
турної норми, який уособлює зв’язок із народними традиціями, національним
самоусвідомленням, вибором таких мовних засобів, які вирізняють українську
мову з-поміж споріднених мов»6 7. У 40-80-х роках XX ст. символічна норма стає
неактуальною. Тоталітарний режим проголошує курс на зближення з росій
ською мовою, що знаходить відбиття в прескрипціях і, зокрема, в мовній прак
тиці періодичних видань. Це найвиразніше простежується на лексичному рівні,
меншою мірою — на морфологічному і синтаксичному рівнях. Тривав процес
максимальної стандартизації мови, що виявлялося у вилученні діалектизмів, са
мобутньої абстрактної лексики, помітного зниження кількості лексем на позна
чення інтелектуальної та естетичної сфер мовомислення, поширення словотвір
них моделей російської мови. Метою мови публіцистичного стилю було
досягнення докорінних змін у суспільній свідомості народу: заперечення націо
нальної ідеї, згасання духовного розвитку й утвердження ідеологічних соціаліс
тичних цінностей, що виявлялося в класовому підході до розуміння понять і
явищ позамовного світу. Завдання сформувати нове суспільство без будь-яких
традицій і самоідентифікації передбачало вживання у мові преси однотипних,
однозначних, семантично прозорих слів і висловів. Це помітно насамперед у пе
реорієнтації оцінного потенціалу мовних одиниць, у частому вживанні запереч
них конструкцій. На граматичному рівні характерні витіснення на периферію
іменників чоловічого роду II відміни в давальному відмінку однини із закінчен
нями -ові, -еві й активізація відповідних форм із закінченнями -у, -ю; нерозріз
нення називного і кличного відмінків, поширення активних дієприкметників на
-учий, -ючий. Інакше кажучи, було проголошено курс на утвердження тих зраз
ків, які були неприйнятними для мовомислення 10-20-х років XX ст. і які пев
ного мірою руйнували тенденцію до створення символічної мовної норми. Таке
підпорядкування мовних засобів визначеній комунікативній меті — однознач
ному для загалу розумінню потрібної інформації, яке веде до порозуміння між
суб’єктом (владою) і об’єктом (народом), С. Я. Єрмоленко називає прагматич
ною мовною нормою. Прагматична мовна норма — це одна з визначальних
ознак стильової норми публіцистичного стилю загалом. Мовні засоби впродовж
усієї історії літературної мови виконували прагматичну функцію — були ін
струментом впливу на масову свідомість суспільства. У 10-20-х роках XX ст.
прагматична норма доповнювала символічну норму, оскільки остання теж пра
цювала на утвердження національної ідентичності. У 30-80-х роках XX ст.
сформована символічна норма поступається прагматичній нормі, яка руйнує
традиційні національні, релігійні, естетичні ідеали і пропагує нові ціннісні
орієнтири функціонування літературної мови і позамовного світу.
Діахронний, як і синхронний, аналіз проблеми становлення літературної
норми виявляє сильну і слабку мовні норми 1. Сильна норма (регулярні, тради
ційні реалізації кодифікованих фонетичних, лексичних, граматичних мовних
6 Там же.— С. 257.
7 Там же. — С. 276.
T. А. Коць.__________________________________________________________________
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
одиниць), яка лежить в основі літературного стандарту і національної мови зага
лом, була сталою впродовж усієї історії літературної мови. Слабка норма пов’я
зана з прагматичною і стильовою нормою, які демонструють хитання у виборі
лексичних засобів, граматичної форми тощо. Це зумовлює явище варіантності
або відхилення від кодифікованої норми.
Слабкою нормою протягом усієї історії літературної мови були форми родо
вого відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни. До 70-х років XX ст.
семантично не мотивувала і не розрізняла їх і прескриптивна норма. Закінчення
-у/-ю, -а/-я іменників чоловічого роду II відміни однини в родовому відмінку
були нормативними варіантами. Хитання цієї слабкої норми в 90-і роки XX ст. у
мовній практиці, зокрема періодичних видань, пов’язуємо з явищем гіперизму,
зумовленим активним дистанціюванням від російської мови. До слабкої норми
належать також форми кличного відмінка, ступенів порівняння прикметників,
словотвір назв осіб за родом діяльності. Історичні внутрішньосистемні зміни в
морфологічній категорії числа (занепад двоїни) виявляються в слабкій нормі
форми множини в поєднанні з числівниками два, три, чотири. Варіантність за
кінчень знахідного відмінка однини іменників II відміни чоловічого роду, пере
важно назв побутових предметів, є причиною слабкої норми синтаксичного
зв’язку дієслівного керування. У 10-30-х роках XX ст. була тенденція до витіс
нення з ужитку форм, спільних з називним відмінком, які у 40-80-і роки акти
візувалися, у кінці XX — на початку XXI ст. спостерігаємо паралельне функціо
нування обох морфологічних форм.
Обмеження функціональних можливостей української мови в 30-80-ті роки
XX ст. консервує динамічні процеси і перетворює мову на ідеологічний засіб
впливу на формування масової свідомості суспільства. Публіцистичний стиль і
в цей історичний період залишається одним з інструментів збереження непе
рервності писемної літературної традиції і показником певних тенденцій літера
турної норми. Українськомовні періодичні видання охоплювали всі регіони
країни і відображали зміни суспільних цінностей. Вивчення семантичних, мор
фологічних, синтаксичних процесів мови публіцистичного стилю дозволяє роз
крити реальні контекстуальні вияви внутрішньосистемних і штучно регульова
них змін функціонування одиниць різного рівня.
Диференціації потребують поняття загальнолітературної і стильової норм
публіцистичного стилю. Загальнолітературна норма регламентує вживання пе
реважно нейтральних мовних одиниць в усіх сферах життєдіяльності мови. За
гальнолітературній нормі властива стабільність і консерватизм. Стильова нор
ма, зокрема публіцистичного стилю, — це динамічний, відкритий ряд мовних
одиниць, який допускає набір специфічних виражальних засобів, які формую
ться в конкретних текстах за відповідними принципами створення цього фун
кціонального різновиду. Інформаційно-аналітичні жанри періодики в усі істо
ричні періоди загалом відповідають прескриптивній нормі часу. їхній
мовно-виражальний потенціал, як правило, не виходить за межі відносно ста
більної загальноприйнятої норми. Динамічні процеси стильової норми пуб
ліцистичного стилю, які визначають і тенденції розвитку загальнолітературної
норми, демонструють пізнавально-розважальні жанри публіцистичного стилю.
Вони є результатом взаємодії різних стилів мови і, завдяки широкому інформа
ційному простору ЗМІ, формують мовну свідомість суспільства.
Досліджуючи мовну норму в діахронії, варто враховувати динаміку рівневої
структури мови, яку традиційно відбивала прескриптивна наука. Історія пуб
_________________________ Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 69
ліцистичного стилю засвідчує тенденції розвитку лексичної, морфологічної і
синтаксичної норм. Лексична норма регулює семантичні процеси та правила
слововживання. Лексична система відкрита, динамічна і зумовлена насамперед
прагматичними чинниками. Входження в літературний ужиток нових, найчас
тіше запозичених слів, їх адаптація до внутрішніх законів мови відбувається на
сторінках періодичних видань. Писемні джерела публіцистичного стилю фік
сують усталення їх фонетичної і граматичної структури, семантичні процеси,
які розкриваються контекстуально. С. П. Бибик зазначає, що «певні хвилеподіб
ні зміни в уявній діаграмі лексичного розвитку сучасної літературної мови від
буваються на тлі культурно-історичних змін у соціумі»8. Стан лексичної норми
визначає інтенсивність внутрішньосемантичних процесів актуалізації, перео
рієнтації, активізації-пасивізації, неологізації тощо.
Порівняно з іншими рівневими нормами граматична норма — найста-
більніша впродовж усього історичного розвитку мови, організована за строгими
законами. Проте ця система перебуває в стані постійного й активного руху. При
рода граматичної будови мови, яка виявляється, з одного боку, у стабільності, а з
другого, — у складній внутрішній структурі, що регулює функціонування всьо
го мовного організму, свідчить про гармонійне поєднання в ній чітких механіз
мів і потенційних можливостей.
Граматична норма об’єднує систему морфологічних, синтаксичних оди
ниць, їхніх категорій і форм, а також словотвірних одиниць і способів слово
вживання.
Морфологічні явища представлені парадигмами лексико-граматичних роз
рядів: відмінкових форм, форм числа, роду, ступенів порівняння, виду тощо.
Унаслідок відкритості мовної системи граматичні форми окремих парадигма
тичних елементів видозмінюються. Це порушує ще одну проблему динаміки
мовної норми — варіантність. Хронологічно обмежена варіантність слова — це
безпосередній наслідок історичного розвитку, еволюції мови. Окремі варіанти
слова з часом або зникають, або розподібнюються, інші ж функціонують у мові
протягом усього історичного розвитку. Часто вони є ознакою розбудованої сти
лістичної системи літературної мови.
Як свідчить діахронний аналіз, важливим чинником співіснування варіантів
було визнання або невизнання їх лінгвістами, що позначалося на кодифікації і
впровадженні в мовну практику відповідних прескриптивних норм.
Словотвірній нормі властива виняткова рухливість. Словотвірна система
тісно пов’язана з іншими рівнями мови — фонологією, морфологією і грамати
кою. Крім того, у словотворі складно визначити чітку межу між його потенцій
ними можливостями і фактичною реалізацією, між синхронією і діахронією.
Словотвірна норма визначає закономірності творення морфологічних струк
тур похідних слів і вираження ними нових значень, фіксує зразки моделювання
похідних слів у процесі деривації.
Словотвірна норма охоплює високопродуктивні і малопродуктивні моделі, а
також регулює поодинокі явища, які через невідповідність установленим схе
мам зникають. Вона закріплює вживання в літературній мові не лише похідних
слів, а й усіх словотвірних ресурсів.
У сучасній лінгвістиці на позначення процесів творення регулярних і нере
гулярних словотвірних номінацій уживають терміни «узуальне» — «не-
узуальне» словотворення. Неузуальним словотворенням називають нестан
8 Там же. — С. 73.
T. А. Коць.__________________________________________________________________
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
дартне творення слів9. Є. А. Карпіловська опозицію «узуальне» — «неузуальне»
ототожнює з поняттями «нормативне» — «ненормативне» і наголошує, що час
то потенційні слова, які відповідають словотвірній системі мови, можуть бути
сприйняті як ненормативні з погляду лексичної норми10. Термінами «норматив
ний» — «ненормативний» оперує культура мови. Поняття «узуальний» — «неу-
зуальний» належать до терміносистеми словотвору.
Синтаксична норма визначає поєднання та порядок слів у реченні, її об’єк
том є ті мовні механізми, які забезпечують цілісність усієї мовної системи. Мор
фологічні і синтаксичні явища тісно переплетені, тому часто важко визначити
належність певних граматичних явищ до морфології або синтаксису, наприклад
категорію відмінка.
Синтаксична норма не змінюється, а вдосконалюється; на створення нового
синтаксичного зразка зазвичай працюють сотні років десятки поколінь мовців.
Завдяки таким тривалим динамічним процесам, граматична норма на кожному
етапі історії літературної мови достатньо досконала і служить об’єднанню часо
вої та просторової парадигм національного мовного простору.
Вивчення історичної змінності літературного стандарту передбачає висвіт
лення процесів динаміки літературної мови з урахуванням взаємодії дескрип
тивної і прескриптивної мовної норми. Як свідчить історія літературної мови й
історія мовознавства, визначальними для кодифікаторів були тенденції мовної
практики. Норма в діахронії — це безперервний розвиток літературного зразка,
поєднання окремо взятих синхронних історичних періодів літературної мови,
що послідовно відбиває, зокрема, публіцистичний с т р іл ь .
_________________________ Публіцистичний стиль як джерельна база дослідження...
Т. А. KOTS
JOURNALISTIC STYLE AS A SOURCE BASE FOR THE STUDY OF THE
HISTORICAL VARIABILITY OF LINGUISTIC NORMS
The article analyzes the theoretical basis o f studying the historical variability of language stan
dards for material periodicals twentieth century. Differentiated concept prescriptive and descriptive,
symbolic and pragmatic, strong and weak, literary and style rules. Particular attention is drawn to the
dynamic processes of literary norm in the context extralinguistic factors.
K e y w o r d s : dynamics of linguistic rules, descriptive norm, prescriptive norm, literary norm,
stylistic norm.
9 Клименко Η. Ф., Карпіловська Є. А., Кислюк Л. П. Динамічні процеси в сучасному
українському лексиконі.— К., 2008.— С. 26.
10 Там же.— С. 49-50.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 71
|