Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)

Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)

У статті на матеріалі чотирьох європейських мов (латинської, французької, англійської та української) моделюється фреймова структура гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ, яка відображає спільне і відмінне для його вербалізацій у рамках тієї чи тієї етнолінгвокультури. Проаналізовані в діахронії семантико-ког...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2017
Автори: Черненко, Н.А., Голубовська, І.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2017
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184234
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов) / Н.А. Черненко, І.О. Голубовська // Мовознавство. — 2017. — № 1. — С. З-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-184234
record_format dspace
spelling irk-123456789-1842342022-05-12T01:27:02Z Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов) Черненко, Н.А. Голубовська, І.О. У статті на матеріалі чотирьох європейських мов (латинської, французької, англійської та української) моделюється фреймова структура гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ, яка відображає спільне і відмінне для його вербалізацій у рамках тієї чи тієї етнолінгвокультури. Проаналізовані в діахронії семантико-когнітивні кореляції гіпоконцептів лат. VIRTUS, фр. VERTU, англ. VIRTUE, зумовлені єдністю лінгвокультурного ареалу їх побутування. Доведено особливий модус вербалізації концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА в українській лінгвокультурі, спричинений соціально-історичними умовами його формування. Within the given article frame structures of the simulated hyperconcept VIRTUE are being presented on the material of four European languages (Latin, French, English and Ukrainian). Common and different features which are characteristic for the relevant hypoconcepts in four lingual cultures are being presented through concepts’ verbalizations. Semantic-cognitive diachronic correlations among Latin VIRTUS, French VERTU, English VIRTUE are analyzed. A particular mode of the Ukrainian concept’s ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА verbalizations caused by certain social and historical conditions of its formation are demonstrated. 2017 Article Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов) / Н.А. Черненко, І.О. Голубовська // Мовознавство. — 2017. — № 1. — С. З-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184234 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті на матеріалі чотирьох європейських мов (латинської, французької, англійської та української) моделюється фреймова структура гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ, яка відображає спільне і відмінне для його вербалізацій у рамках тієї чи тієї етнолінгвокультури. Проаналізовані в діахронії семантико-когнітивні кореляції гіпоконцептів лат. VIRTUS, фр. VERTU, англ. VIRTUE, зумовлені єдністю лінгвокультурного ареалу їх побутування. Доведено особливий модус вербалізації концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА в українській лінгвокультурі, спричинений соціально-історичними умовами його формування.
format Article
author Черненко, Н.А.
Голубовська, І.О.
spellingShingle Черненко, Н.А.
Голубовська, І.О.
Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)
Мовознавство
author_facet Черненко, Н.А.
Голубовська, І.О.
author_sort Черненко, Н.А.
title Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)
title_short Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)
title_full Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)
title_fullStr Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)
title_full_unstemmed Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)
title_sort фреймове моделювання концепту доброчесність: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов)
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2017
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184234
citation_txt Фреймове моделювання концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ: зіставний аспект (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов) / Н.А. Черненко, І.О. Голубовська // Мовознавство. — 2017. — № 1. — С. З-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT černenkona frejmovemodelûvannâkonceptudobročesnístʹzístavnijaspektnamateríalílatinsʹkoífrancuzʹkoíanglíjsʹkoítaukraínsʹkoímov
AT golubovsʹkaío frejmovemodelûvannâkonceptudobročesnístʹzístavnijaspektnamateríalílatinsʹkoífrancuzʹkoíanglíjsʹkoítaukraínsʹkoímov
first_indexed 2025-07-16T04:23:06Z
last_indexed 2025-07-16T04:23:06Z
_version_ 1837776017321623552
fulltext H. A. ЧЕРНЕНКО, І. О. ГОЛУБОВСЬКА ФРЕЙМОВЕ МОДЕЛЮВАННЯ КОНЦЕПТУ ДОБРОЧЕСНІСТЬ: ЗІСТАВНИЙ АСПЕКТ (на матеріалі латинської, французької, англійської та української мов) У статті на матеріалі чотирьох європейських мов (латинської, французької, англійської та української) моделюється фреймова структура гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ, яка відоб­ ражає спільне і відмінне для його вербалізацій у рамках тієї чи тієї етнолінгвокультури. Про­ аналізовані в діахронії семантико-когнітивні кореляції гіпоконцептів лат. VIRTUS, фр. VERTU, англ, VIRTUE, зумовлені єдністю лінгвокультурного ареалу їх побутування. До­ ведено особливий модус вербалізацїї концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА в українській лінгвокультурі, спричинений соціально-історичними умовами його формування. К л ю ч о в і сл о в а : гіперконцепт, гіпоконцепт, фреймове моделювання, лінгвокультура, міжмовне зіставлення. Фундаментальна моральна категорія доброчесності, яка сформувалася ще в античності, завжди слугувала для окреслення орієнтирів правильної поведінки індивіда в суспільстві, пов’язаної з розбудовою шкали духовно-ціннісних пріо­ ритетів людства. На жаль, на постмодерному етапі розвитку людської цивіліза­ ції стало очевидним спрощення моральних констант, що засвідчують вербалізації феноменів моральної сфери, які відзначаються помітним знижен­ ням позитивної оцінності. Ця тенденція до затирання й нівелювання моральних принципів свідчить про серйозну небезпеку духовної деградації суспільства, ад­ же система моральних норм і приписів у будь-якій культурі не лише відображає світобачення народу та стан його духовності, а й визначає шляхи подальшого розвитку того чи того етносоціуму. Тому актуальним постає дослідження концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ, що зу­ мовлюється насамперед його значущістю для європейської етико-філософської думки, адже упродовж багатьох століть поняття доброчесності створювало фун­ дамент моралі, відбивало особливості духовно-історичного поступу європей­ ської цивілізації. Від часів античності ДОБРОЧЕСНІСТЬ досліджувалася насамперед як філо­ софська категорія. Творцями філософських концепцій доброчесності були Сократ, Платон, Демокріт, Арістотель, Сенека, Салюстій, Цицерон. У наступні епохи та­ кі мислителі, як М. де Монтень, Д. Юм, А. Сміт, Ф. Хатчесон, Г. Сковорода вивчали онтологію поняття доброчесності як морально-філософської категорії. З-поміж сучасних філософських досліджень категорії доброчесності на особли­ ву увагу заслуговує праця визначного американського філософа А. Макінтайра © Н. А. ЧЕРНЕНКО, І. О. ГОЛУБОВСЬКА, 2017 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 З «After Virtue: a study in moral theory» («Після доброчесності: дослідження мо­ ральної теорії») \ Для античних філософів доброчесність поставала втіленням морального ідеалу буття людини як члена соціуму, що знайшло своє відображення в концеп­ ції т) apexfj — понятті про доброчесність суто грецького зразка. Спершу Г| ссрєтц слугувало мірилом достоїнства неживих предметів, а з часом, унас­ лідок генералізації семантики, цей номен почав використовуватися на позначен­ ня чесноти людини (Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель)1 2 3. Визначальний вплив на еволюцію осмислення доброчесності на західноєв­ ропейських теренах справила моральна доктрина давньоримських стоїків, зав­ дяки якій доброчесність — virtus — була піднесена до небувалих духовних висот. Стоїчна мораль як вагомий складник специфічно римської морально- світоглядної системи сприяла становленню концепту VIRTUS як органічного втілення ментальності римлян. Поява християнства ознаменувала новий етап в ціннісній еволюції ідеї доброчесності: християнські мислителі розуміли добро­ чесність як фундаментальну моральну категорію в рамках християнської етики Зчеснот . Перехід від Середньовіччя до Відродження був відзначений стрімкою транс­ формацією суспільно-економічного життя, одним з наслідків якої стала втрата католицькою церквою свого колишнього авторитету. Це привело до пара­ лельного осмислення моральних категорій у церковній та світській площинах. Зростання значущості наукового пізнання на противагу церковним догматам да­ ло поштовх до створення оригінальних світських моральних концепцій, які сут­ тєво збагатили надбання моральної філософії. Упродовж тривалого часу мислителі розглядали доброчесність як пріоритет­ ний предмет своїх філософських міркувань, оскільки саме це поняття втілювало зміст сфери моралі: «в епоху Середньовіччя і Відродження слово “мораль” май­ же не використовується як узагальнене означення всієї сфери моральності (рос. нравственности. — Н. Ч., І. Г ). Автори філософських трактатів віддають перевагу міркуванням про “доброчесність”, “добро” і “зло”. І навіть просвітни­ ки, вже широко використовуючи термін “мораль”, часто говорять про “добро­ чесність” як про гранично загальне позначення моральної здатності особистос­ ті, про стан моральних устоїв (рос. нравов. — Н.Ч., І.Г.), про сферу питань, що стосуються добра і зла» 4. У нашій розвідці ми спиратимемося на ціннісний підхід до розуміння сут­ ності культури, сформульований філософами баденської школи В. Віндельбан- дом і Г. Ріккертом5. Згідно з цим підходом, усі явища культури мають ціннісне наповнення, тобто втілюють ідеал, значущий для всіх представників культури. Відтак опис концепту і його вербалізацій має ґрунтуватися на вихідному уявлен­ ні про нього як про продукт і вмістилище культури, її дзеркало і водночас витвір. Концепт ДОБРОЧЕСНІСТЬ за своєю типологічною належністю входить до гру­ 1 Макинтайр А. После добродетели: Исследования теории морали / Пер. с англ. В. В. Це- лищева.— М,; Екатеринбург, 2000.— 384 с. 2 Дробницкий О. Г. Моральная философия : Избр. труды / Сост. Р. Г. Апресян.— М., 2002. СЕ 43 3 Иванов В. Г. История этики средних веков.— СПб., 2002.— С. 173. 4 Дробницкий О. Г. Моральная философия : Избр. труды / Сост. Р. Г. Апресян.— М., 2002, С, 26. 5 Виндельбанд В. Дух и история: Избранное / Пер. с нем.— М., 1995.— 687 с.; Риккерт Г Науки о природе и науки о культуре / Пер. с нем. ; общ. ред. и предисл. А Ф. Зотова; сост. А. П. Полякова,М. М. Беляева; подгот. текста и прим. Р. К. Медведевой.— М., 1998.— 413 с. Н. А. Черненко, I. О. Голубовська______________________________________________ 4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 пи телеономних, оскільки виражає ціннісний ідеал життя, який спрямовує мора­ льний вибір особистості. Беручи до уваги те, що уявлення про доброчесність ха­ рактерне для більшості культур сучасного світу, а ідеал доброчесності організує навколо себе систему світоглядних орієнтирів певного народу, ми потракто- вуємо концепт ДОБРОЧЕСНІСТЬ як константу культури, що, за визначенням Ю. Степанова, є «певним постійним принципом культури»б 7. Міжкультурний аналіз вербалізацій телеономних концептів, зокрема ДОБРОЧЕСНОСТІ, надасть можливість краще осмислити духовні надбання пев­ ної культури, наблизитися до розуміння особливостей ментальності певного на­ роду через його мову, відстежити спільні та відмінні для певних лінгвокультур тенденції розвитку ціннісного складника таких концептів. З огляду на порівняно невисокий ступінь теоретичної розробленості методів і підходів до вивчення на- дабстрактної семантики телеономних концептів як на рівні мономовних, так і мультимовних досліджень, фреймове моделювання є одним з найбільш при­ йнятних інструментів її аналізу. Як і концепт, фрейм постає культурно заангажованим конструктом1, такою когнітивною одиницею, яка організована довкола концепту і є засобом розгор­ тання його змісту. Завдяки своїй структурі, елементи якої ієрархічно впорядковані, фрейм є дієвим інструментом репрезентації знань про певний концепт. На наш погляд, саме фреймо-слотове моделювання семантики телеономних концептів як фено­ менів високого ступеня абстрактності (ж і обраний для аналізу концепт ДОБРОЧЕСНІСТЬ) є виправданим і досить ефективним, оскільки дає можливість у сконцентрованому вигляді представити розлогий масив знання про певний кон­ цепт, окреслити основні, додаткові та потенційні ділянки інформації про нього, які за умов іншого дослідницького підходу могли б залишитися не висвітленими. Услід за Т. ван Дейком, М. Мінським, Ч. Філлмором ми виокремлюємо в структурі фрейму концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ такі елементи: вершину (ядро), яка містить найсуттєвішу інформацію узагальнювального характеру і є спільним по­ няттєвим базисом, що об’єднує фрейми концепту в аналізованих лінгвокульту- рах; субфрейми, ж і слугують для деталізації і подальшого розгортання семантики ядра фрейму й увиразнюють національну специфіку концепту; слоти, які в ієрар­ хічній будові фрейму інформативно деталізують зміст його складників. З огляду на окреслену специфіку концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ ми кваліфіку­ ємо його як складову частину концептуального поля8 «ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ЛЮДСТВА», що може бути представлене в такому ієрархічно впорядкованому вигляді: макроконцепт МОРАЛЬ -> гіперконцепт ДОБРОЧЕСНІСТЬ -» гіпо- концепти лат. VIRTUS, фр. VERTU, англ. VIRTUE, укр. ДОБРОЧЕСНІСТЬ/ ЧЕСНОТА. Таким чином, для дослідження смислового обширу гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ слід звернутися до аналізу мовної маніфестації його етноспе- цифічних втілень у досліджуваних лінгвокультурах — гіпоконцептів VIRTUS, VERTU, VIRTUE, ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА. 6 Степанов Ю. С. Константы : Словарь русской культуры.— 3-є изд., испр. и доп.— М., 2004.— С. 84. 7 Антология концептов / Под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина.— Волгоград, 2005.— Т. 1,— С. 33. 8 Концептополе, за А. М. Приходьком, «є певним фрагментом концептосфери, що являє собою стійке угруповання типологічно і семантично однорідних та ієрархічно впорядкованих концептів, які спеціалізуються на організації когнітивно-семантичного простору» (див.: Приходько А. Н. Концепты и концептосистемы.— Днепропетровск, 2013.— С. 182). ______________ Фреймове моделювання концепту доброчесніст ь: зіставиш аспект ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 5 Однією з прикметних характеристик гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ є аси­ метрія його ментальної репрезентованості у світоглядному просторі мовців. З одного боку, він безперечно існує у свідомості носіїв мови як втілення уявлень про належне влаштування життя людини згідно з існуючими моральними нор­ мами того чи того соціуму. З другого боку, аналіз мовного емпіричного матеріа­ лу дає підстави стверджувати, що в системі наївних уявлень представників пев­ ної лінгвокультури даний концепт здебільшого присутній латентно і реалізується через поняття добра, честі, чесності, цноти, щирості тощо. Таким чином, вербалізації гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ постають і як наслідок цілеспрямованих морально-філософських рефлексій інтелектуально-духовної еліти певного етиосоціуму, і як результат омовлення уявлень, зафіксованих у наївній картині світу носіїв певної лінгвокультури, що засвідчує амбівалент­ ність категорії доброчесності як такої. Проведений аналіз продемонстрував, що визначальною особливістю гіпер­ концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ є спільна для більшості європейських лінгвокуль- тур (йдеться передусім про французьку та англійську) культурно-ціннісна домінанта, витоки якої сягають давньоримської епохи і Середньовіччя. Це за­ свідчують спільні для французької та англійської лінгвокультур особливості його семантики. Не викликає сумніву те, що лат. virtus є цілком мотивованим ба­ зисом розбудови поняття доброчесності на ґрунті новітніх європейських мов, які зазнали потужного впливу латині. Численні європейські мови зберегли ім’я концепту з незначними змінами плану вираження: французька — vertu, іспан­ ська — virtud, італійська — virtu, португальська — virtude, англійська — virtue, що можна пояснити не лише спільним романським походженням зазначених мов (за винятком англійської), а й самою значущістю поняття доброчесності, його винятковим, багатоаспектним змістовим навантаженням. Характерною особливістю гіпоконцептів лат. VIRTUS, фр. VERTU, англ. VIRTUE є відносно невелика словникова розробленість: розширення семантики імен концепту відбувається через розвиток внутрішньомовної полісемії як у напрямку генералізації семантики доброчесності, так і в напрямку спеціалізації їхньої семантики на означенні окремої чесноти — позитивної моральної харак­ теристики. При фреймовому моделюванні гіпоконцептів VIRTUS, VERTU, VIRTUE, ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА наповнення кожної з фреймових структур здійс­ нювалося за допомогою методу компонентного аналізу, що дозволило виокре­ мити лексико-семантичні групи першого порядку (вершина фрейму), які становлять ядерний складник концепту, і лексико-семантичні групи другого по­ рядку, члени яких виступають вербалізаторами периферійної семантики кон­ цепту на рівні субфреймів і слотів. Аналіз текстових репрезентацій латинського гіпоконцепту VIRTUS дає під­ стави стверджувати, що він став невід’ємним компонентом мовної картини світу римлян під впливом вагомих екстралінгвістичних факторів, адже культи­ вування virtus ж воїнської доблесті, сміливості, головної характеристики чоло­ віка в римській державі було закономірним, оскільки пов’язувалося з військови­ ми успіхами римлян. Щодо специфіки VIRTUS як категорії моралі та ідеології Риму існує думка про визначальний вплив на її розвиток грецької царєтц: «глибокий вплив еллінізму на середній і пізньореспублікансььсий періоди змінив не лише значен­ ня слова virtus, а й саму ідею мужності. Як наслідок, розвинулися дві різні кон­ цепції поняття: одна — традиційно римська і, по суті, військова за своєю приро­ H. A. Черненко, І. О. Голубовська______________________________________________ 6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 дою, інша — зумовлена грецьким впливом і головним чином етична» 9. Проте, на наш погляд, обидві інтерпретації поняття \nrtus відображають самобутність осмислення дійсності римлянами. Перша з них пов’язана з раннім періодом ста­ новлення цього поняття (стадія передконцепту, відображена у творах ранньо- республіканської доби, здебільшого в п’єсах), тоді ж етична концепція -\nrtus засвідчує перетворення його на лінгвокультурний концепт, у якому етимологіч­ но мотивований складник зазнав істотної трансформації. Визначальною особли­ вістю функціонування уігіш є те, що обидва його значення — «доблесть» і «доб­ рочесність» — співіснували в текстах одного періоду, і часто цей номен уживався в одного й того самого автора в обох значеннях. Трансформація се­ мантики уігіш в етичну площину, безперечно, відбувалася під впливом грецької філософії, особливо вагомими в цьому контексті були ідеї стоїцизму в Римі в II ст. до н. е. Відтак семантична зміна поняття відбиває процеси взаємодії суто римської світоглядної системи з надбанням грецької моральної думки. З огляду на особливості маніфестації УШТЦЕ у латинській мові моделюван­ ня структури цього гіпоконцепту здійснювалося як через фреймове моделюван­ ня, так і за допомогою концептуальних метафор у дусі ідей Дж. Лакоффа і Д. Джонсона. Специфіка мовної об’єктивації гіпоконцепту УШТШ полягає в обмеженості синонімічних парадигматичних відношень між його вербалізаторами і зумовле­ на високим рівнем розвитку епідигматичних відношень у межах семантики но- мена у іг їш . Найбільш релевантними для опису ядерної зони концепту є гіперо- німо-гіпонімічні, гіпонімо-гіперошмічні та антонімічні контекстуально зумовлені відношення лексем. ______________ Фреймове моделювання концепту доброчесніст ь: зіставиш аспект Рис. 1. Фреймова модель гіпоконцепту VIRTUS Гіперонімо-гіпонімічні відношення (virtus як гіперонім стосовно інших по­ нять): Virtue -> honestum «моральне», Virtus -> rectum «правильне», Virtus -> decus «пристойне», Virtus -> bene vivendum «щасливе життя», Virtus -> beate vivendum «блаженне, благочестиве життя», Virtus -» summum bonum «найвище благо», Virtus —» fortiter vivere «жити сміливо», Virtus -> magno animo (vivere), досл. «жити великим духом». 9 McDonnell М. Roman manliness. Virtus and the Roman Republic.— New Y ork, 2006.— P.9. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 7 Гіпонімо-гіперонімічні відношення (співвіднесеність virtus з абстрактними метафізичними категоріями): vis divina mentis «божественна сила душі» -» virtus «доброчесність», natura «природа» virtus, ratio «розум» -> virtus, actio «діяль­ ність, дія» -» virtus. Серед антонімічних контекстуально зумовлених відношень виокремлюються такі: Virtus dolor «страждання, горе», Virtus voluptas «за­ доволення, чуттєва насолода», Virtus <-> vitium «моральна вада, порок». У філософському дискурсі VIRTUS корелює з низкою моральних понять нижчого ієрархічного статусу: prudentia «поміркованість», temperantia «стрима­ ність, самообмеження», iustitia «справедливість, благочестя», gloria «слава», félicitas «щастя, благополуччя», gaudium perpetuum «вічна радість», Ьопит «доб­ ро, благо». Лексичне наповнення вершини фрейму «Мужність, стійкість, доб­ лесть; достоїнство» представлено усталеними високочастотними словосполу­ ченнями з компонентом virtus, у яких увиразнюється зв’язок ідеї virtus з культом предків: virtus таіогит «доблесть предків», virtus antiqua «старовинна доб­ лесть», virtus avita «давня доблесть», virtuspaterna «батьківська доблесть», vêtus Romana virtus «давня римська доблесть». Субфрейм 1 «Чесноти римського громадянина» містить інформацію щодо характерисгик-чеснот римлянина: modestia «стриманість, скромність», moderatio «врівноваженість, самообмеження», temperantia «стриманість, само­ владання», fortitude «сміливість, доблесть», prudentia «розсудливість, розваж­ ливість», Hberalitas «доброта, щедрість, спосіб мислення і дій, притаманний вільному громадянинові», Constantia «стійкість, незворушність», dignitas «гід­ ність, благородство », frugalitas «помірність, розсудливість», aequitas «добро­ зичливість, спокій», verecundia «сором’язливість, скромність». Наведені лексе­ ми актуалізують сему «позитивна риса характеру римського громадянина як наслідок свідомого самообмеження, самоконтролю та самовдосконалення». Слот 1.1. «Громадянські чесноти римлянина» подає інформацію про уявлен­ ня римлян щодо громадянських обов’язків і способу організації соціальної пове­ дінки. До них належать поняття, сформовані на стику релігії, моралі та правових відносин, які мають, як правило, не лише морально-світоглядне, а й релігійне або юридичне забарвлення. І саме ці чесноти визначають належне виконання зо­ бов’язань, покладених на римлян релігією та суспільними інституціями: iustitia «справедливість, правосуддя», pietas «набожність, благочестя», fuies rerum et contractarum «вірність y справах і зобов’язаннях», officium «обов’язок, зобов’я­ зання», honestas «честь, достоїнство, благопристойність», honos «честь, почесть, слава». Слот 1.2. «Взаємостосунки громадян Риму» деталізує фреймову семантику VIRTUS у ракурсі кооперації та взаємовідносин римлян як громадян. До верба- лізованих характеристик, що детермінують ефективну та суспільно корисну взаємодію індивідів у межах соціуму, належать: amicitia «дружба, симпатія», beneficientia «благодійність, доброта», benignitas «ласкавість, прихильність, щедрість», concordia «згода, злагода, гармонія». На перетині цих двох слотів пе­ ребуває специфічно римське поняття, яке увиразнює зв’язок індивіда з устале­ ною системою моральних норм, — vir bonus «хороший (достойний) муж». І осо­ бисте процвітання індивіда, і суспільне благо зливалися в ідеї virtus. Тому vir bonus утілює ідеал мужа-громадянина, чиї чесноти відповідають усім традиціям і нормам поведінки римських громадян. Слот 1.3. «Наслідки правильного виконання обов’язків» відображає ідеа­ лізовані уявлення римлян про результати суспільно ефективного виконання гро­ мадянських обов’язків, які згодом перетворилися на складні категорії філософ­ H. A. Черненко, І. О. Голубовська______________________________________________ 8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 ського морально-естетичного пізнання світу: honestum «висока моральність, доброчесність», modum «міра, помірність», ordo «порядок, співмірність», decus «моральна краса, доброчесність», solus communis «загальне благополуччя», mores boni «хороші звичаї». Звісно, запропонований перелік римських чеснот, які розгортають семанти­ ку гіпоконцепту VIRTU S, не претендує на вичерпність, однак є показовим для окреслення смислового обширу гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ на давньорим­ ському ґрунті. Таким чином, VIRTUS відображає специфічну рису ментальності римлян, яка полягає в наскрізному прагматизмі та раціональній виваженості поведінки. Засвідчуючи своєю семантикою віддаленість від емоційної, афективної сфери, VIRTUS імплікує свідоме спрямування індивіда до доброчесної поведінки, при цьому важливим компонентом семантики концепту VIRTUS є сема «діяльність, активність», «активне перетворення дійсності», що також можна вважати етнос- пецифічною рисою ментальності римлян. Саме цей когнітивний складник у по­ дальшому був розвинутий у семантичному наповненні французького гіпокон­ цепту VERTU та англійському VIRTUE. Субфрейм 2 «Категорія християнської моралі» містить інформацію щодо семантичного розвитку virtus як поняття християнської моралі. Відмінності між римським моральним світовідчуттям та християнською етикою ще більше увиразнює трансформація ієрархії чеснот, яка в християнстві набуває каноніч­ ної стрункості. Якщо давньоримські virtutes здобувалися і плекалися свідомо самим індивідом, то християнські віра, надія, любов були не лише предметом самовиховання, а залежали від Бога і дарувалися Святим Духом (йдеться пере­ дусім про догмати латинськомовного католицького богослов’я). Крім того, як­ що давньоримське поняття virtus стосувалося насамперед самих людей, то в християнському дискурсі воно набуває семантики могутності Божественної сили. Як бачимо, подальший розвиток семантики цього номена відбувається на основі змістового наповнення одного з маргінальних його значень — «сила», «міць». Лексема virtus у творах латинської патристики вживається також для по­ значення небесних сил, одного з ангельських чинів у небесній ієрархії. Іншою відмінною особливістю християнського поняття virtus є актуалізація в його се­ мантиці семи «жіноча чеснота», «цнота», «жіноче достоїнство». Можна твер­ дити, що значення virtus як чесноти, що характеризує жінку, починає реалізо­ вуватися саме в руслі християнської етики, адже в рамках римського античного світогляду межі virtus як суто чоловічої риси були досить чітко окреслені. І хоча для позначення жіночої цноти християнські автори викорис­ товували інші лексеми, наприклад pudicitia «скромність, цнотливість», у нас­ тупні епохи поняття virtus у значенні «жіноча чеснота» набуло контексту­ ального закріплення, будучи успадкованим іншими мовами, зокрема англійською і французькою. Реалізація ідеї доброчесності у французькій лінгвокультурі засвідчує висо­ кий ступінь номінативної щільності гіпоконцепту VERTU в писемних джере­ лах, починаючи від Середньовіччя (згідно з даними «Dictionnaire du Moyen Framais 1330-1500») і закінчуючи XIX ст. Мовна реалізація цього гіпоконцепту характеризується відсутністю системного функціонування номена vertu у фор­ маті гіперонімо-гіпонімічних відношень, на відміну від латинського virtus. ______________ Фреймове моделювання концепту доброчесніст ь: зіставиш аспект ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 9 H. A. Черненко, І. О. Голубовська. Структура гіпоконцепту VERTU при фреймовому моделюванні набуває такого вигляду: Рис. 2. Фреймова модель гіпоконцепту VERTU Ядерна зона VERTU «покривається» семантикою морально правильної пове­ дінки, суспільно схваленої діяльності, яка реалізується такими семемами: ‘доб­ рочесність як суспільно схвалена поведінка’, ‘доброчесність як репутація’, що надзвичайно яскраво засвідчують особливості реалізації vertu в художньому дискурсі. Семантика vertu як поведінки перетинається із семантикою vertu як тендерно заангажованого поняття. На противагу наскрізній «вірильності», маскулінному наповненню лексичної семантики лат. virtus, французький номен vertu у своїх тендерно орієнтованих конотаціях демонструє два основні напрямки змістового розвитку: «жіноча цнота» і «статева стриманість, цнотливість». Як свідчить ана­ ліз філософських і художніх текстів, таке семантичне наповнення vertu є до­ мінуючим. Водночас характерною є амбівалентність аксіологічної категоризації vertu. З одного боку, vertu як цнота, порядність, розважливість жінки розцінюється як безперечна позитивна риса, а з другого, — набуває зниженої оцінності, оскільки vertu-цнота протистоїть, чинить перешкоди коханню, емоційним пориванням: vertu <-> amour «кохання», vertu sentiments «почуття». Вершина фрейму VERTU містить також інформацію про християнські чесноти. Аналіз словникових даних і художніх контекстів дав можливість виокреми­ ти такі релігійно заангажовані чесноти: la fo i «віра», l ’espoir «надія», la charité «любов», l ’honnêteté «чесність», la loyauté «вірність», la tolérance «терпимість», la compassion «співчуття», la gentillesse «доброзичливість», la modération «помірність», la générosité «щедрість», la clémence «милосердя», la chasteté «цнотливість», la bienséance «благопристойність», l ’humilité «смиренність, покірність», la patience «терпіння», la résignation «покірність долі», la continence «стриманість». Концепт VERTU посідає одну з ключових позицій у системі категорій хрис­ тиянського, зокрема католицького, богослов’я і причетний до фундаментально­ го поділу чеснот на три теологічні — віру, надію, любов, і на чотири головні — prudence, justice, force, tempérance (modération), тобто «розважливість», «спра­ ведливість», «сила», «стриманість» («поміркованість»). До вербалізаторів вершини фрейму належать також стійкі метафоризовані меліоративно конотовані словосполучення з компонентом vertu: vertu sublime 10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 «велична (піднесена) чеснота», vertu rare «рідкісна чеснота», vertu éminente «ви­ датна чеснота», vertu heroique «героїчна чеснота», vertu solide «тверда (непо­ рушна) чеснота», vertu esprouvée «перевірена чеснота», des semences de vertu «насіння чесноти», la vertu pure «чиста доброчесність», miroir de vertu «дзеркало доброчесності», temple a la vertu auguste «храм священної чесноти (про певну особу)», у яких актуалізовано семи «достоїнство», «ціннісність», «сила». Вже за Середньовіччя в семантиці vertu актуалізуються категоріальні семи «сила», «могутність», «властивість істот і предметів» на противагу античній ла­ тинській лексемі virtus, для якої вони були потенційними. У середньовічному медичному дискурсі засвідчена докладна класифікація типів vertu: vertu animale «психічна здатність», vertu naturelle «природна здатність, що керує функціями живлення, травлення і росту», vertu vitale «життєва здатність», тощо (суб­ фрейм 1 «Достоїнство, сила, міць; позитивна риса характеру»)10 11. Те, що для французького VERTU саме значення «сила», «могутність» було визначальним, доводить факт граматикалізації субстантива vertu у французькій мові: en vertu de — прийменник зі значенням «в силу», «через», який виникнув ще за часів середньовіччя, проте і в наш час демонструє високу граматичну ак­ тивність. За нашими підрахунками, близько 80—90 % слововживань лексеми vertu, зафіксованих у корпусі французької мови, припадає саме на цю одиницю (слот 1.1.). З-поміж усіх лексем, похідних від vertu, на особливу увагу заслуговує virtuose «віртуозний, віртуоз», внутрішня форма якого демонструє виразний етимологічний зв’язок з лат. virtus 11 (слот 1.2.). Аналіз текстових маніфестацій лексеми vertu засвідчує наявність семеми ‘не­ щира, удавана чеснота’, яка зумовлена ядерною семантикою соціальної поведінки і є тендерно заангажоваиою (субфрейм 2 «Лицемірна соціальна поведінка»). Актуалізації vertu в текстах французької художньої літератури XIX ст. свідчать про те, що віра в доброчесність як ідеал життя людини поступово втрачається, а са­ ма vertM-доброчесність знецінюється. Зміна старих світоглядних орієнтирів, сфор­ мованих ще за часів середньовічного феодалізму, помітна втрата позицій релігії в житті суспільства після Великої французької революції створюють особливий кон­ структ світської моралі — буржуазні чесноти. Слід зазначити, що вони стали фун­ даментом для розквіту капіталістичних відносин, які становлять сутність сус­ пільно-економічних і правових відносин сучасної Європи. Зазначені буржуазні чесноти й дотепер осмислюються як такі, що їх певна особа має культивувати в собі задля досягнення успіху й відповідного соціального статусу. Аналіз словникових даних засвідчує появу в першій половині XIX ст. стій­ ких виразів, які слугують для диференціації різних типів чеснот: vertus guerrières «військові чесноти», vertus civiles «громадянські чесноти», vertus privées «особисті, приватні чесноти», vertus publiques «публічні, державні чесно­ ти», vertus domestiques «домашні чесноти», vertu stoïque «стоїчна чеснота» (суб­ фрейм 3 «Чеснота як класова категорія»), Вербалізація гіпоконцепту VERTU в текстах французької художньої літерату­ ри XIX ст. демонструє трансформацію вихідної позитивно забарвленої семантики цього концепту в бік зниження його меліоративності та духовного потенціалу. Як видається, серед можливих соціально-історичних причин такої семантичної зміни 10 Dictionnaire du Moyen Français (1330-1500). — www.atilf.fr/dmE. 11 Ця лексема була запозичена в українську і російську мови не через латинську, а через французьку мову. ______________ Фреймове моделювання концепту доброчесніст ь: зіставиш аспект ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 11 http://www.atilf.fr/dmf/ можна розглядати «поворот» від моралі, орієнтованої на чесноти («virtue-centered morality»), до моралі, орієнтованої на право («rights-centered moral і ty») 12, харак­ терної для всіх західноєвропейських демократичних суспільств. Скоріше за все не лише розвиток суспільства, системи його громадянських і політичних цінностей, а й особливості ментальності французів сприяли досить стрімкому нівелюванню цінностей морального порядку. Під впливом загальних настроїв епохи й естетичних факторів у романтизмі XIX ст. «виникає, крім романтичного шанування доброчесності, романтична зневага до неї»13. Наші спостереження за об’єктивацією гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ у французькій національно-мовній картині світу повністю підтверджують цю думку. Ядерна зона семантики англійського гіпоконцепту VIRTUE визначається по­ няттями «доброчесність», «чеснота», які найповніше реалізуються у філософ­ ському дискурсі. Для останнього характерне широке використання імені кон­ цепту та його включення до розлогої системи антонімічних і синонімічних відношень, глибока деталізація семантичного наповнення virtue, яка мінімізує можливість неправильного тлумачення окремих його значень. Функціонування вербалізаторів гіпоконцепту VIRTUE у філософському англій- ськомовному дискурсі засвідчує абсолютно новий етап у розумінні його сутності. Так, шотландські просвітники стверджують, що природа доброчесності (virtue) не може бути пізнана розумом, а належить до афективно-перцептивної сфери14. На їх­ ню думку, простір «моральності», здатність людини до оцінки певного явища як порочного або доброчесного тяжіють до сфери почуттів, що знайшло свій вияв у впровадженні ними такого специфічного поняття, як «моральне почуття» — moral feeling, moral sense (y творах Д. Юма), moral sentiment (за A. Смітом). У структурі фрейму гіпоконцепту VIRTUE наявні такі елементи: вершина «Мо­ ральна цінність, успадкована від попередньої етико-філософської га релігійної тра­ диції, позитивно заангажовані абстрактні поняття»: tempérance «помірність, твере­ зість», gratitude «вдячність», patience «витримка, терплячість», сіетепсу «акт милосердя, м’якість», humanity «людяність», goodness «доброта, доброчесність», compassion «співчуття», fortitude «сила духу, стійкість», modesty «скромність, неви­ багливість», honesty «чесність», Christian fortitude «християнська стійкість». Ядерна семантика концепту (вершина фрейму) VIRTUE в англійській лінгво- культурі, досліджена на матеріалі філософських творів Д. Юма та А. Сміта, мо­ же бути представлена такими базовими кореляціями: moral feeling «моральне почуття» -» virtue «доброчесність»; pleasure «-> virtue; sympathy «співчуття, сим­ патія» -» moral sentiment «моральне почутгя» -» distinguishing o f virtue and vice «розрізнення доброчесності і пороку»; virtue —> pride «гордість», love «любов». Сутність філософського розуміння VIRTUE становить семантика морально правильної дії чи риси, що категоризується як така внаслідок її впливу на мента­ льне судження за посередництва афекту задоволення, «схвалення»: virtue = moral rectitude «морально правильне» -» pleasure «задоволення» -» decisions conceming moral rectitude «висновки щодо морально правильного» = perception in mind «перцепція в розумі». H. A. Черненко, І. О. Голубовська______________________________________________ 12 WongD. Moral relativity.— London, 1984.— P. 136. 13 Хёйзинга Й. Тени завтрашнего дня. Человек и культура. Затемненный мир: Эссе / Сост., пер. с нидерл, и предисл. Д. Сильвестрова; коммент. Д. Харитоновича.— СПб., 2010.— С. 90. 14 HumeD. A. Treatise o f human nature.— Oxford, 1896.— http://http:.//oll.libertyfund.org/titles/ hume-a-treatise-of-human-nature. — P. 471; Див. також: Smith A. The theory of moral senti­ ments.— 6th ed. (1790).— Sao Paulo, 2006.— 314 p. 12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 http://http://oll.libertyfund.org/titles/ Фреймове моделювання концепту доброчесніст ь: зіставиш аспект Рис. 3. Фреймова модель гіпоконцепту VIRTUE Подальше фреймове моделювання дозволило виокремити такі структурні компоненти: субфрейм 1 «Позитивні морально заангажовані риси характеру британця»: self-government «самоконтроль», moderation «витримка, поміркова­ ність», self-esteem «самоповага», good and benevolent character «хороший і доб­ розичливий характер», wisdom and good-sense «мудрість і здоровий глузд», com­ posure «самовладання», purity «чистота, непорочність», puriness «непорочність, незаплямованість», lack o f corruption «відсутність розбещеності, зіпсованості», blameness «бездоганність, невинність», rectitude «чесність, правдивість», righ­ teousness «праведність, справедливість», uprightness «чесність», honesty «чес­ ність», calm, calmness «спокій», virtuousness «доброчесність», ethicalness «етич­ ність», wit and eloquence «дотепність і красномовність», integrity «цілісність характеру, доброчесність», accuracy «акуратність, ретельність», candour «чис­ тота», refinement «витонченість», understanding «здоровий глузд». Слот ІД. «Громадянські чесноти підданого Британської імперії»: irreproach­ ableness «бездоганність», good repute «хороша репутація», probity «чесність», proriety «пристойність, виконання норм поведінки і моралі», respectability «респек­ табельність», incorruptibility «непідкупність», upstandingness «стійкість, витрива­ лість», public-spirited «чеснота, що полягає в прагненні бути суспільно корисним». Промовистою в лінгвокультурологічному аспекті є й наявність численних вербалізацій, що співвідносять поняття доброчесності з благородством, знат­ ністю, аристократичністю поведінки, думок і почуттів: honourability «благород­ ство, шанованість», honour «честь, слава», allegiance «вірність, вірнопідданство». ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 13 Слот 1.2. «Суспільно корисні чесноти, які покращують взаємодію між інди­ відами»: sympathy «взаєморозуміння, прихильність, співчуття», beneficence «благодіяння, добродійність, милосердя», charity «добродійність, доброчин­ ність», generosity «великодушність, шляхетність, щедрість», politeness «ввічли­ вість», equanimity «самовладання, холоднокровність», discrétion «вихованість, обережність», friendship «дружелюбність», liberality «широта поглядів, щед­ рість», decency «благопристойність, пристойність», forbearance «терпимість, стриманість, поблажливість», philanthropy «філантропія», gentleness «доброта». Важливою дистинктивною рисою семантики VIRTUE є тісний зв’язок з ідеєю громадянського обов’язку. Англійське поняття virtue осмислюється на­ самперед як соціально детермінована чеснота, орієнтована на принесення блага суспільству: social virtue — «громадська, суспільна чеснота». Реалізуючись у значенні «доброчесність, процвітання, добробуг вищого класу», номен virtue тим самим актуалізує семи «достоїнство», «благородство» як характеристику представників вищих прошарків суспільства, є одним з тих понять, які обґрунто­ вують їх право на займані суспільні позиції (слот 1.3. «Класові чесноти»): nobi­ lity «знатність», nobility o f soûl / spirit «благородство душі / духу», nobleness «благородство, великодушність, знатність», dignity «гідність, достоїнство», honourableness «благородство, великодушність». Система норм і принципів по­ ведінки у британському суспільстві, безперечно, досить чутливо відображала його класовий характер. Virtue як висока моральна чеснота стала, серед іншого, і виразником аристократичності, вишуканості, рафінованості представників ви­ щих прошарків. Багато в чому репугація певної особи ґрунтувалася саме на виз­ нанні її spotless virtue — «незаплямованої доброчесності», а тому заслужити ре­ путацію порядної, доброчесної особи (особливо жінці) було одним з пріоритетів для представників вищих класів. Прикметно, що в англійській літературі XIX ст. virtue доволі рідко використовується щодо неблагородної особи. Це й не дивно, адже головними героями, наприклад, англійських романів XIX ст. зазви­ чай були представники вищих або принаймні середніх класів. Слот 1.2.1. «Чесноти, що забезпечують матеріальне процвітання»: frugality «економність, ощадливість», industry «працьовитість», perseverance «наполег­ ливість, завзяття, стійкість», есопоту «економність, ощадливість». Зв’язок семантики гіпоконцепту VIRTUE з повсякденним життям пересічно­ го громадянина свідчить про прагматизм як етнічну характеристику британців. До того ж можна твердити, що навіть суто філософські міркування про англій­ ську доброчесність не позбавлені відтінку практицизму та не є відірваними від реального життя: «...основні представники [філософії] не були, на відміну від великих німецьких ідеалістів, університетськими професорами, а були діловими людьми, які перебували в тісному контакті з життям нації» 15. Субфрейм 2 «Жіноча доброчесність»: meekness «лагідність, незлобивість, покірність», contentment «вдоволеність, задоволення», virtuous lady «доброчесна ледЬ>,/етаІе virtue «жіноча доброчесність», complaisance «ввічливість, люб’яз­ ність, прислужливість», affability «добродушність, люб’язність», female courage «жіноча мужність», humbleness «скромність, непоказність», easiness «просто­ та». Функціонування virtue у значенні цноти в англійськомовних художніх текс­ тах демонструє більшу частку позитивних конотацій порівняно з французько- мовними. Асоційоване з жіночою гідністю, достоїнством жінки поняття цноти 15 Seth J. English philosophera and schools o f philosophy.— London, 1912.— P. 1. H. A. Черненко, І. О. Голубовська______________________________________________ 14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 набуло особливої ваги у вікторіанську епоху з її мораллю, яка чітко й строго рег­ ламентувала жіночу поведінку. Субфрейм 3 «Виважена і водночас активна поведінка»: activity «активність, діяльнісність», resolution «рішучість, твердість», vigilance «пильність», applica­ tion «ретельність, старанність», assiduity «ретельність, старанність», enterprise «діловитість», dexterity «моторність, тямущість», spirit o f industry «дух під­ приємництва, завзятості». Сема «діяльність», «поведінка» є категоріальною для розвитку семантики англійської virtue. Дискурсивна реалізація гіпоконцепту VIRTUE доводить органічність цього поняття для суспільного та індивідуально­ го життя британця: доброчесність була для англійців одним з тих понять, які не лише відображали своєрідність їх морального світогляду, а й обґрунтовували modus vivendi англійського соціуму. Специфіка осмислення концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ в українській лінгво­ культурі пов’язана насамперед з нерозробленістю філософсько-методологічних підходів до його вивчення в українській лінгвокультурі (порівняно з давньорим­ ською та англійською), що зумовило незначну кількість вербалізаторів цього концепту. Та й сама лексема доброчесність як юкстапозит видається дещо штучним конструктом, що, очевидно, й детермінує його дуже обмежений узус. Не може не дивувати той факт, що навіть побіжний аналіз української лекси­ ки на позначення етико-філософських категорій засвідчує кількісну бідність, особливо порівняно з російською мовою. Так, в українській ми не знайдемо від­ повідника поняттям рос. нравы, нравственность, порок і, найголовніше, — доб­ родетель. Чи дає це підстави стверджувати про неактуальність моральної проб­ лематики для української лінгвокультури, про відсутність даних категорій у наївній картині світу українців? Очевидно, що така постановка питання змусить визнати наявність лакун у ментальності й мовній свідомості українських мовців, відсутність уявлень про фундаментальні принципи індивідуального і суспільно­ го життя, оскільки ідея доброчесності слугує втіленням саме таких основопо­ ложних ціннісних орієнтирів. Проте, якщо б це було правдою, українська культура ніколи б не досягла цивілізаційного рівня розвитку. За нашими спо­ стереженнями, в українській лінгвокультурі морально-філософські рефлексії здобули імішіцитного, важковловимого втілення. На відміну від латинської, французької та англійської лінгвокультур з надзвичайно потужними і стійкими традиціями філософського осмислення світу, на українських теренах через вплив низки суспільно-історичних чинників не склалося сприятливих переду­ мов для осмислення морально-ціннісної проблематики в суто філософському руслі. Натомість в українській лінгвокультурі мораль репрезентувала себе зде­ більшого в системі наївних, побутових уявлень про принципи життя: моральні орієнтири засновувалися передусім на звичаєвому праві та релігійних нормах (це дозволяє провести певні аналогії з історією латинського поняття virtus, сутніс- не наповнення якого було так само зумовлено традиціями та релігією). Не випадково в українській лінгвокультурі, на противагу російській інтелектуаль­ но-філософській категорії «добродетель», наявна етноспецифічна категорія «чес­ нота», яка увиразнює особистісні духовні пошуки українців. Тому найменування українського гіпоконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА як етноспецифічної іпостасі гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ видається цілком виправданим. Конструювання семантики ядра концепту (вершини фрейму) «Духовна і тілесна чистота» відбувалося на основі аналізу морально-дидактичних творів «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського та «Повчання» Володимира ______________ Фреймове моделювання концепту доброчесніст ь: зіставиш аспект ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 15 Мономаха 16 17. Доброчесність як іпостась моралі в староруському релігійно-ди­ дактичному дискурсі постає в таких семантичних вимірах: суворе обмеження афективної сфери, прагнення до самовдосконалення, здійснення справ милосер­ дя, збереження душевної і тілесної чистоти, прагнення до істини. Н. А. Черненко, І. О. Голубовська______________________________________________ Рис. 4. Фреймова модель гіпоконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА Відтак до ядерної зони концепту «вершини фрейму» ДОБРОЧЕС­ НІСТЬ / ЧЕСНОТА потрапляють такі моральні чесноти: доброта, чесність, милосердя, поміркованість, працелюбність, любов до істини і правди, само­ контроль, справедливість, смирення, відчуття страху Божого, милосердя, бо­ ротьба з пристрастями та всілякими надмірностями, релігійне благочестя. Чесність у традиційній українській культурі постає однією з основних харак­ теристик особи та спільноти людей, визначаючи моральну цінність, гідність лю­ дини. Категорія чесності набуває надзвичайно високого релігійного осмислення і вживається як синонім святості (ЧеснийХрест, чесні отці). Прикметним є ши­ роке розгортання синонімії в парадигмі понять доброчесності: чесноти, мо­ ральність, добропристойність, добропорядність. Специфічною ознакою морально-ціннісної концептуалізації дійсності в українській лінгвокультурі є своєрідне осмислення сутності пороку. На відміну від латинської, французької та англійської мов, в українській категоризація по­ року демонструє пом’якшення негативної оцінності. Деякі словники взагалі не фіксують лексему порок. Очевидно, що для української лінгвокультури поняття пороку не було настільки значущим, як гріх: саме тому порок здебільшого осмислюється не в духовному, а радше матеріальному вимірі, реалізуючи у своїй семантиці значення «вада, недолік». Інформативне наповнення субфрейму «Жіноча цнотливість» засвідчує, що поняття цнотливості в українській національно-мовній картині світу набуває надзвичайного морального піднесення, виходячи за рамки семантики «тілесна чистота», «невинність, незайманість», «порядна поведінка у статевій сфері». Специфічною рисою моральної концептуалізації суто українського зразка є ото­ тожнення моралі та цнотливості. У межах української літератури цнотливість — це не тільки тендерно заангажоване поняття, а й високе достоїнство, чистота і порядність людини, які заслуговують на соціальне схвалення. Міркування Григорія Сковороди щодо моралі надзвичайно цінні завдяки специфічному імені гіпоконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА, яким він по­ слуговувався у своїх творах, — virtus 17. Це свідчить, по-перше, про тяглість єв­ ропейської морально-філософської традиції в Україні, втілювачем якої він став, 16 Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать.— litopys.org.ua/oldukr/ilarion.htm; Літопис Руський. Володимир Мономах. Поучення / Пер. Л. Махновця.— litopys.org.ua/litop/ lit27.htm. 17 Сковорода Г. Повна академічна збірка творів / За ред. проф. Л. Ушкалова.— X . ; Едмонтон ; Торонто, 2011.— 1400 с. 16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 а по-друге, про надзвичайно стійку смислову домінанту virtus, сформовану в римській античності. На основі аналізу творів Г. Сковороди було змодельовано фрейм гіпокон- цепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА: вершина — «Доброчесність як найвищий ціннісний вимір життя людини, який дарується з Божої ласки»; субфрейм 1 «Приборкання пристрастей, обмеження плотських поривів, готовність до само­ пожертви заради віри»; субфрейм 2 «Загартування душі в протистоянні споку­ сам». Уплив попередньої моральної традиції простежується в конотаціях добро­ чесності як найвищої моральної характеристики людини, причому лексема добронравіе, на думку дослідників, у концепції філософа виступає еквівалентом гр. г| арєтр й лат. virtus. В ієрархії чеснот, за Г. Сковородою, чільне місце нале­ жить непорочності, цнотливості (castitas), — чесноти, що в українській лінгво- культурі мала дуже високий статус. Прикметною особливістю концептуалізацїі доброчесності українською мов­ ною свідомістю є редуковане осмислення доброчесності у форматі соціально орієнтованої, громадянської чесноти, що зумовлюється відсутністю в Україні державності аж до кінця XX ст. Мовна реалізація концепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА в українській лінгвокультурі пов’язана з розумінням моралі як праг­ нення до душевної чистоти, налаштованості на добро і чесність. Порівняльно-зіставний аналіз фреймової структури гіперконцепту ДОБРО­ ЧЕСНІСТЬ на матеріалі латинської, французької та англійської мов демонструє їх перетин на рівні субфреймів та слотів, що є свідченням універсальних для єв­ ропейських лінгвокультур особливостей морально-ціннісної концептуалізації. Зважаючи на те, що французька та англійська лінгвокультури успадкували лексеми на позначення доброчесності (фр. le vertu, англ. virtue) та саму ідею доб­ рочесності з двох джерел — римської античності та християнського світогляд­ ного простору— фреймове моделювання концептів VERTU та VIRTUE увираз­ нює низку спільних рис їхньої семантики. Ідеться насамперед про широку актуалізацію значення доброчесності як правильної поведінки («ядерна семан­ тика VIRTUS, субфрейм 2 VERTU; субфрейм З VIRTUE»). Модельовані кон­ цепти зазначених лінгвокультур об’єднує також кодифікація як моральної чес­ ноти понять і норм, що слугують суспільній користі. Спільною рисою мовної концептуалізації доброчесності у французькій та англійській лінгвокультур ах є постання семантики, пов’язаної з громадянськими, класовими чеснотами, зок­ рема буржуазними, що було спричинено глибинними суспільно-економічними трансформаціями кінця XVIII — початку XIX ст. Етноспецифіка кожної з досліджених лінгвокультур простежується у струк- турації й особливостях фреймових елементів, семантика яких засвідчує пріори­ тетні для різних лінгвокультур шляхи розвитку уявлень про моральність. Так, скепсис та іронія у ставленні до доброчесності починають домінувати в семан­ тиці французького гіпоконцепту VERTU вже з кінця XVII ст. Особливо це сто­ сується іронічного осмислення vertu як жіночої цноти. Аналіз когнітивно-семантичного наповнення гіпоконцепту VIRTUE дозво­ ляє показати прагнення британців до суспільно схваленої поведінки, гармоній­ ної та ефективної взаємодії з оточуючими, демонструє їхню енергійність, роз­ судливість, ощадливість, завзяття у фінансових справах, стриманість, самоконтроль, прагнення до приборкання афективних виявів поведінки. Всі ці риси традиційно вважаються основними характеристиками національного ха­ рактеру британців. ______________ Фреймове моделювання концепту доброчесніст ь: зіставиш аспект ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 17 Отже, інтегральними ознаками мовної концептуалізації доброчесності в сис­ темі моральних поглядів, притаманних чотирьом фокусним лінгвокультурам, є такі: а) взаємозв’язок мовної маніфестації доброчесності з суспільними, ре­ лігійними і культурними процесами, характерними для тієї чи тієї лінгвокульту- ри на різних історичних етапах її розвитку; б) високий ціннісний статус мовних втілень гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ як основи морального світогляду й системи моральних традицій і норм; в) конкретизація змістового наповнення гіперконцепту ДОБРОЧЕСНІСТЬ у різних мовах через систему вербалізованих чеснот, дискурсивні реалізації яких задають координати для фіксації етноспеци- фічних уявлень про моральність як базовий вимір духовного життя носіїв тієї чи тієї лінгвокультури. Н. А. Черненко, І. О. Голубовська______________________________________________ N. A. CHERNENKO, І. О. GOLUBOVSKA CONCEPT VIRTUE FRAME MODELING: COMPARATIVE ASPECT (based on Latin, French, English and Ukrainian language data) Within the given article frame structures of the simulated hyperconcept VIRTUE are being pre­ sented on the material of four European languages (Latin, French, English and Ukrainian). Common and different features which are characteristic for the relevant hypoconcepts in four lingual cultures are being presented through concepts’ verbalizations. Semantic-cognitive diachronic correlations among Latin VIRTUS, French VERTU, English VIRTUE are analyzed. A particular mode of the Ukrainian concept’s ДОБРОЧЕСНІСТЬ / ЧЕСНОТА verbalizations caused by certain social and historical conditions of its formation are demonstrated. K e y w o r d s : hyperconcept, hypoconcept, frame modeling, lingual culture, comparison of lan­ guages. 18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1

Схожі ресурси