Мовна свідомість в синхронії та діахронії
Статтю присвячено актуальній проблемі сучасної лінгвістики — мовній свідомості. З’ясовано теоретичні питання усталення поняття «мовна свідомість» у науковому обігу, звернено увагу на еволюцію, етапи становлення мовної свідомості в зв’язку з розвитком суспільства. Розглянуто національномовний, суспіл...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184237 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мовна свідомість в синхронії та діахронії / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2017. — № 1. — С. 49-56. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184237 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1842372022-05-12T01:27:06Z Мовна свідомість в синхронії та діахронії Коць, Т.А. Статтю присвячено актуальній проблемі сучасної лінгвістики — мовній свідомості. З’ясовано теоретичні питання усталення поняття «мовна свідомість» у науковому обігу, звернено увагу на еволюцію, етапи становлення мовної свідомості в зв’язку з розвитком суспільства. Розглянуто національномовний, суспільний, етноцентричний, комунікативний різновиди мовної свідомості в діахронному аспекті. Ключовим поняттям у різних дефініціях мовної свідомості є рефлексія (ставлення суб’єкта до об’єкта: суб’єкт входить у картину світу як спостерігач, який фіксує просторові, тимчасові та інші характеристики об’єкта і дає їм суб’єктивну оцінку). Диференційовано поняття мовної свідомості, мовної картини світу, мислення. The article is devoted to actual problems of modem linguistics — language awareness. It was found theoretical question of instituting the concept of «linguistic consciousness» in the scientific circulation, drawn attention to the evolution stages of linguistic consciousness in connection with the development of society. Considered national and language, social, ethnocentric, communicative language varieties consciousness in diachronic aspect. The key concept in the various definitions of linguistic consciousness is a reflection (attitude of the subject to the object: the subject is in the picture of the world as an observer, which captures spatial, temporal and other characteristics facility and gives them a subjective assessment). Differentiated concept of language awareness, language picture of the world and thought. 2017 Article Мовна свідомість в синхронії та діахронії / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2017. — № 1. — С. 49-56. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184237 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Статтю присвячено актуальній проблемі сучасної лінгвістики — мовній свідомості. З’ясовано теоретичні питання усталення поняття «мовна свідомість» у науковому обігу, звернено увагу на еволюцію, етапи становлення мовної свідомості в зв’язку з розвитком суспільства. Розглянуто національномовний, суспільний, етноцентричний, комунікативний різновиди мовної свідомості в діахронному аспекті. Ключовим поняттям у різних дефініціях мовної свідомості є рефлексія (ставлення суб’єкта до об’єкта: суб’єкт входить у картину світу як спостерігач, який фіксує просторові, тимчасові та інші характеристики об’єкта і дає їм суб’єктивну оцінку). Диференційовано поняття мовної свідомості, мовної картини світу, мислення. |
| format |
Article |
| author |
Коць, Т.А. |
| spellingShingle |
Коць, Т.А. Мовна свідомість в синхронії та діахронії Мовознавство |
| author_facet |
Коць, Т.А. |
| author_sort |
Коць, Т.А. |
| title |
Мовна свідомість в синхронії та діахронії |
| title_short |
Мовна свідомість в синхронії та діахронії |
| title_full |
Мовна свідомість в синхронії та діахронії |
| title_fullStr |
Мовна свідомість в синхронії та діахронії |
| title_full_unstemmed |
Мовна свідомість в синхронії та діахронії |
| title_sort |
мовна свідомість в синхронії та діахронії |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2017 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184237 |
| citation_txt |
Мовна свідомість в синхронії та діахронії / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2017. — № 1. — С. 49-56. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT kocʹta movnasvídomístʹvsinhroníítadíahroníí |
| first_indexed |
2025-07-16T04:23:22Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:23:22Z |
| _version_ |
1837776034482618368 |
| fulltext |
T. А. КОЦЬ
МОВНА СВІДОМІСТЬ У СИНХРОНІЇ ТА
ДІАХРОНІЇ___________________________
Статтю присвячено актуальній проблемі сучасної лінгвістики — мовній свідомості.
З ’ясовано теоретичні питання усталення поняття «мовна свідомість» у науковому обігу, звер
нено увагу на еволюцію, етапи становлення мовної свідомості в зв’язку з розвитком су
спільства. Розглянуто національномовний, суспільний, етноцентричний, комунікативний різ
новиди мовної свідомості в діахронному аспекті. Ключовим поняттям у різних дефініціях
мовної свідомості є рефлексія (ставлення суб’єкта до об’єкта: суб’єкт входить у картину світу
як спостерігач, який фіксує просторові, тимчасові та інші характеристики об’єкта і дає їм
суб’єктивну оцінку). Диференційовано поняття мовної свідомості, мовної картини світу,
мислення.
К л ю ч о в і слов а : мовна свідомість, національномовна свідомість, суспільна свідо
мість, комунікативна свідомість, мовна картина світу, історія літературної мови.
Поняття мовної свідомості ввійшло в лінгвістичний обіг у 60-і роки XX ст.
у зв’язку з поглибленням проблеми внутрішньої форми слова, вивченням мов
ної картини світу на матеріалі усної народної творчості.
У мовознавстві утвердилася думка, що мовна свідомість — це «один з видів
свідомості, що є механізмом управління мовною діяльністю, який формує, збе
рігає та перетворює мовні знаки, правила їх поєднання і вживання, а також став
лення людини до мови та її елементів; у ширшому розумінні — сукупність обра
зів свідомості, матеріалізованих мовними знаками» *. Цим терміном дослідники
називають, як правило, вербалізовані лексичними засобами національної мови
результати ментальної діяльності. У ширшому розумінні мовна свідомість охоп
лює психічні механізми, що забезпечують процес мовної діяльності людини 1 2.
Є. Ф. Тарасов вважає, що мовна свідомість — це матеріалізований у слові зміст
свідомості взагалі3. У такому випадку мовну свідомість можна кваліфікувати як
можливість вербалізації результатів актів сприйняття і засвоєння інформації.
Т. В. Ушакова не обмежує мовну свідомість лексиконом (сукупністю но
мінативних одиниць) і вважає, що в мові може бути позначений будь-який фено
мен, який не має спеціальної однослівної або ідіоматичної номінації4. Як зазна
чає І. М. Горєлов, будь-який зміст свідомості може бути вербалізованим5.
1 ГнатюкЛ. П. Мовна свідомість І І Українська мова : Енциклопедія / Ред. код.: Русанів-
ський В. М., Тараненко О. О. (співголови) та ін.— 3-є вид.— К., 2007.— С. 378.
2 Ушакова Т В. Понятие языкового сознания и структура речемыслительной деятель
ности // Языковое сознание: теоретические и прикладные аспекты : Сб. науч. тр. / Под ред.
Н. В. Уфимцевой.— М. ; Барнаул.— С. 6-17.
3 Тарасов Е. Ф. Язык как средство трансляции культуры.— М., 2000.— С. 45-53.
4 Ушакова І В. Зазнач, праця.— C. 19.
5 Горелов І. М. Невербальні компоненти комунікації.— М., 2007.— С. 59.
О Т. А. КОЦЬ, 2017
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 49
Німецький лінгвіст Г. Ейгер виділив такі функції мовної свідомості: відобра-
жувальну, яка створює мовну картину світу і передається в мовних значеннях,
мовних формах і типах зв’язку між словами; оцінну (з урахуванням різних типів
оцінки); орієнтувально-селективну, що забезпечує орієнтування в ситуації з ме
тою вибору мовних засобів; інтерпретаційну, яка реалізується в двох аспектах:
внутрішньомовному і міжмовному; регулятивно-керівну, що виступає у вигляді
механізмів зворотного зв’язку (здійснює контроль за мовними операціями і за
безпечує оцінку висловлення з погляду відповідності чинним нормам)6. Одини
цями мовної свідомості дослідник називає прецедентні феномени та національні
стереотипи, кліше, штампи тощо.
Індивідуальна мовна свідомість спирається на суспільну, є частковим її вия
вом, оскільки індивідуми обмежені в своєму мовному досвіді й не можуть охо
пити всіх форм та виявів мови7. Як стверджує П. О. Селігей, «мовна свідомість
обіймає чотири основні блоки елементів — мовні знання, мовні почуття, мовні
оцінки й мовні настанови» 8 . Особистість здебільшого усвідомлює лише неве
лику частину своєї мовної поведінки, виявляючи при цьому нульовий, початко
вий і середній рівні мовної свідомості9.
Мовну свідомість у діахронному аспекті мовної діяльності можна розгляда
ти як предмет історії літературної мови, адже вона не передбачає звернення до
психічних механізмів її забезпечення (механізми — це не елементи свідомості).
Одиниці мовної свідомості не збігаються з мовними одиницями. Одиницями
свідомості є концепти, які передаються в мові різними способами: словом, сло
восполученням, висловленням, між якими часто неможливо визначити межу і
диференціювати за рівневими ознаками. Мовна свідомість має структуру асо
ціативно вербального тезауруса: слів, морфемних елементів слів і утворених на
їх основі граматичних і логічних категорій, граматичних і текстотвірних форм,
функціонування інтенційно-мотивувального механізму. Розрізняємо два види
вербальних виявів мовної свідомості, пов’язаних з а) формуванням сталого ме
ханізму функціональних структур асоціативно-вербальних тезаурусів, виробле
ного ядра мереж, слів, граматичних і логічних категорій; б) динамічними, на
самперед оцінними, процесами у вербальних мережах, словесних структурах,
інтенційних виявах.
Мовна свідомість у доетнічний період була підсвідомим утіленням світоба
чення певної групи людей у словесній формі. У часи народження етносу можна
говорити про формування народної мовної свідомості (лінгвокультурної свідо
мості) або специфічного національного мовомислення, джерелом вивчення яко
го є фольклор. Мовна народна свідомість — вияв народного світосприйняття в
мовній формі, у мовних стереотипах, з яких будуються тексти різних жанрів.
Факти лінгвокультурної свідомості зумовлені ціннісними орієнтаціями культу
ри народу. Н. В. Уфимцева звертає увагу насамперед на лексикалізований, тобто
позначений одиницею лексикону, зміст свідомості і вивчає мовну свідомість на
матеріалі лексичних асоціацій 10. Розроблені нею принципи аналізу дозволяють
6 Ейгер Г. В. Механизмы контроля языковой правильности высказывания.— X., 1990.—
С. 38-45.
7 Там же.— С. 48.
8 Селігей П. Мовна свідомість: структура, типологія, виховання.— К., 2012.— C. 15-18.
9 Там же.— С. 38-40.
10 Уфимцева. Н. В. Взаимодействие культур и языков: теория и методология // Встречи
этнических культур в зеркале языка : Сб. науч. тр.— М., 2002.— С. 45.
T. А. Коць__________________________________________________________________
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1
моделювати актуальний стан мовної свідомості етносу і на основі цих даних від
новлювати попередній стан мовної свідомості.
Лексикоцентричний підхід реалізує А. Вежбицька, яка розглядає національ
ну культуру й етнокультурну специфіку свідомості крізь призму ключових слів;
вони називають деякі концепти і семантичні примітиви п . Загальноприйнятою є
думка про етноцентризми свідомості як наслідок взаємодії національної мови та
культури, взаємозумовленості мови і мислення 11 12. І. В. Привалова в теорети-
ко-експериментальному дослідженні етнокультурної маркованості мовної
свідомості доводить: «Культурозумовлена свідомість інтегрує знання про ку
льтурні предмети, а також правила і норми комунікативної поведінки. Націона-
льномовна свідомість — це поєднання когнітивно-емотивних та аксіологічних
структур, національна маркованість яких забезпечує їхню варіативність від од
нієї культури до іншої » 13.
Національномовну свідомість ототожнюють з мовною свідомістю як модел
лю мовної свідомості певного мовного колективу, що зумовлена національною
культурою. Національна мова виступає і як засіб трансляції культури, і як спосіб
вербального втілення культурної традиції, оскільки «мова— це продукт культу
ри, мова — це структурний елемент культури, мова — це умова культури. Фун
даментальний зміст її в тому, що мова концентрує і втілює в єдності всі основи
людського життя» 14. Національномовна свідомість — багатовимірне поняття,
що відображає відмінності субкультур і варіантів національної мови, це полілог,
у якому можна виявити «множинність підходів, позицій, оцінок, що створює ос
нову для обміну різною інформацією і служить запорукою, за М. М. Бахтіним,
можливості розвитку, створення нового змісту» 15. Етномовна свідомість відпо
відно інтегрує різні аксіологічні системи, представлені в традиційній, масовій та
елітарній субкультурах 16.
На основі національномовної свідомості у період державотворення фор
мується суспільна мовна свідомість, джерелом вивчення якої є публіцистичний
стиль, який, з одного боку, відбиває динаміку цінностей суспільства, є синхрон
ним виразником мовної свідомості певних колективів, ідеологічних течій, а з
другого, — дієвим інструментом впливу на мовну суспільну свідомість. Сус
пільна мовна свідомість динамічна, вона утримує зв’язок з лінгвокультурною
свідомістю, але на ній постійно позначаються мовна політика держави, ідеоло
гія, ціннісні орієнтири позамовного світу. Суспільна мовна свідомість неодно
рідна, вона, як правило, об’єднує різноманітні колективні мовні свідомості,
представлені у певний період історичного розвитку більшою чи меншою мірою.
Суспільний, колективний та особистісний тезауруси мовної свідомості в історії
літературної мови, що містили регулярні семантичні зв’язки між словами і по
няттями, за посередництвом яких фіксувалася мовна картина світу, тобто значна
частина мовної свідомості, як показує історія публіцистичного стилю, були бли
11 WierzbickaA. Understanding cultures through their key words : English, Russian, Polish,
German, and Japanese.— New York, 1997.— P. 234.
12 Див.: Леонтьев A. H Деятельность. Сознание. Личность.— Μ., 1975.— C. 65-72;
Wierzbicka A. Op. cit.— P. 325.
13 Привалова И. В. Языковое сознание: этнокультурная маркированность : Теоре-
тико-эксперимент. исслед.— М., 2005.— С. 243.
14 Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация.— М., 1989.— С. 47.
15 Уфимцева Н. В. Зазнач, праця.— C. 56.
16 Толстой Н. И. Язык и народная культура : Очерки по слав, мифологии и этнолинг
вистике.— М., 1995.— С. 59.
______________________________________ Мовна свідомість у синхронії та діахронії
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 51
зькими, за винятком так званого перехідного переломного ідеологічного періо
ду — 30-х років XX ст.
У часи активізації національно-визвольних рухів — і в умовах бездержавнос
ті, і в умовах державотворення (початок— кінець XX ст.) — формується етноцен-
трична суспільна мовна свідомість, найважливішою ознакою якої є усвідомлення
рідної мови як символу національної ідентичності. Виявом етноцентричної мов
ної свідомості, її одиницями виступають оцінні структури з ядерним поняттям
«рідна мова», що стає одним з центральних об’єктів суспільної думки, зокрема
публіцистичних текстів відповідних історичних періодів.
Упродовж історії літературної мови на формування суспільної свідомості
більшою або меншою мірою впливали мовні особистості: письменники, куль
турні та громадські діячі, учені та ін. Джерелами вивчення мовної свідомості
конкретних особистостей, які й репрезентують національну, суспільну свідо
мість відповідної історичної доби, і подають власну рефлексію у слові, є епісто
лярій, художні твори, наукові праці. «Особливості мовної свідомості сус
пільства, певного колективу, окремої особистості, — зазначає Л. П. Гнатюк, —
на певному часовому проміжку зумовлюють різні чинники — і власне мовні, і
позамовні (політичні, соціальні, культурні тощо)» 17 18. Вияв мовної свідомості та
її етнокультурної специфіки залежить від потенційної можливості самої мовної
особистості (суб’єкта), яка обробляє сприйняту інформацію і висловлює нако
пичені знання засобами національної мови. Не випадково і народна, і суспільна
свідомість, і мовна свідомість особистості безпосередньо стосуються сфери
культури, оскільки будь-яка позиція члена соціуму (представника етносу)
культурно зумовлена.
Ю. М. Караулов запропонував модель мовної особистості, що об’єднує лек
сикон, семантикон і прагматикой. Семантикой мовної особистості відображає
індивідуальне осмислення позамовного світу, що активується одиницями лекси
кону національної мови. Мовна свідомість охоплює семантикон у його відно
шенні щодо лексикону — взаємозв’язок лексичних одиниць, зумовлений осо
бистим когнітивним і комунікативним досвідом. Збіги в когнітивному та
комунікативному досвіді членів мовного колективу, що визначають схожість
семантикону, зумовлюють можливість реконструкції мовної свідомості етносу,
який використовує національну мову .
Для особистості слово — це своєрідний орієнтир, за допомогою якого на різ
них рівнях усвідомлення актуалізується лише певна частина її попереднього
(вербального і невербального) досвіду. Цей ракурс може варіюватися, змінюю
чи оцінну виразність висвітлення множинних об’єктів, властивостей, ознак,
зв’язків, відносин, переживань, фактично — найрізноманітніших багатоступе
невих, пов’язаних зі словом знань 19.
Мовна свідомість особистості містить неусвідомлене й усвідомлене. І у ви
борі мовних засобів, і в процесах розуміння тексту беруть участь як несвідомі
механізми, так і усвідомлені дії. Межа між усвідомленим і неусвідомленим ін
дивідуальна й ситуативно зумовлена. Історія літературної мови — це насампе
ред історія мовних особистостей, які створили літературну традицію — міцне
підґрунтя для становлення літературного зразка, а в 40-80-і роки XX ст. були за
17 Гнатюк Л. П. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської
книжної традиції.— К., 2010.— С. 6.
18 Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность.— М., 2002.— С. 23.
19 Залевская А. А. Языковое сознание: вопросы теории // Вопр. психолингвистики.—
2003,— № 1,— С. 15-16.
T. А. Коць__________________________________________________________________
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1
порукою розвитку мови і збереження національномовної свідомості взагалі.
Наприкінці XX ст. функцію формування суспільної мовної свідомості переби
рають на себе ЗМІ.
Формування мовної свідомості відбувається в процесі засвоєння мови і вдос
коналюється все життя, зокрема розширюються й поглиблюються знання інди
віда про правила й норми мови, про функціонування нових слів і значень, розви
ваються навички комунікації в різних сферах, засвоюються інші мови.
«Освіченому суспільству притаманна комунікативна свідомість — сукупність
комунікативних знань і комунікативних механізмів, що забезпечують увесь
комплекс комунікативної діяльності людини. Це комунікативні настанови
свідомості, сукупність ментальних комунікативних категорій, а також набір за-
• · · · · ·■ · 20 кріплених у суспільстві норм і правил комунікації» .
Лінгвісти, вивчаючи мовну свідомость, пропонують ураховувати особливості
мовної поведінки індивіда, що залежать від комунікативної ситуації, мовного й
культурного статусу, соціального стану, статі, віку, психологічного типу, світогля
ду, особливостей біографії та інших константних і змінних параметрів мовця21.
Про залежність мовної свідомості від мовнорозумових актів твердить і
Ю. В. Рождественський, наголошуючи, що «останні розвивають значення слів і
форм, дають нові поєднання слів у висловленнях і таким чином допомагають
усвідомленню людиною своєї мови»22. Дослідник вважає мовну свідомість од
ним зі складників мовного мислення поряд з мовними навичками і ототожнює її
зі знанням мови. Автор приписує мовній свідомості здатність розділяти норму і
відхилення від неї, розрізняти мовні стилі, вивчати історію слів і висловлень,
відзначає неоднорідність мовної свідомості на рівні літературної мови, коли різ
ними виявляються колективно-нормативний, індивідуально-творчий і теорети-
ко-філологічний мовні суб’єкти. С. Я. Ермоленко, розглядаючи мовну свідо
мість у парадигмі сучасної лінгвостилістики, наголошує, що «мовна
свідомість — це своєрідна рефлексія над мовою, різновидами, формами, варіан
тами її існування, власне, над літературною нормою»23.
А. Н. Ростова, акцентуючи на усвідомленні структури мови, норм і правил
уживання, особливостей функціонування мови будь-яким її носієм, називає ме-
тамовною свідомістю «галузь раціонально-логічного, рефлексів мовної свідо
мості, спрямованих на відображення мови-об’єкта як елемента реального
світу». Мову в такому випадку можна розглядати як закріплену в мовній свідо
мості потенційну систему знань мовних засобів і способів їх реалізації в умовах
процесу мовномисленнєвої діяльності, а норму — як зразкову модель уживання
одиниць мови в конкретній ситуації спілкування. Мова забезпечує матеріальне
втілення всіх можливостей мовної системи в процесі комунікації, зокрема в
узусному вживанні, а мовна свідомість утримує ще й узагальнені, але неус-
* * · 24відомлені правила застосування мовного матеріалу . 20 21 22 23 24
20 Стернин И А. Коммуникативное и когнитивное сознание // С любовью к языку : Сб.
науч. тр., посвящ. E. С. Кубряковой.— М. ; Воронеж, 2002.— С. 42-43.
21 Никитина E. С. Устная народная культура и языковое сознание.— М., 1993.— С. 86-87.
22 Рождественский Ю. В. Курс лекций по языкознанию. — М., 2002. — С. 99.
23 Ермоленко С. Я., ВокальчукГ, М. та ін. Територія мови Тараса Шевченка.— К.,
2016,— C. 85.
24 Див.: Овчинникова И. Г. Что скрывается за термином «языковое сознание»? —
http://philologicalstudies.Org/dokumenti/2008/voll/l/8.pdf; Фомина Ю. С. Языковое сознание
как механизм управления речемыслительной деятельностью и форма отображения совокуп
ности лингвистических знаний индивида об окружающем мире.— http://www.lib.csu.ru/vch/
226/03 l.pdf.
______________________________________ Мовна свідомість у синхронії та діахронії
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 53
http://philologicalstudies.Org/dokumenti/2008/voll/l/8.pdf
http://www.lib.csu.ru/vch/
Комунікативна мовна свідомість у різні періоди історії української літера
турної мови була неоднаковою. На початку XX ст. комунікативну свідомість зу
мовлювала етноцентрична суспільна свідомість, що виявлялося у формуванні
єдиного літературного зразка, який в умовах бездержавності утверджував ви
значальні, відмінні від інших східнослов’янських мов (насамперед російської
мови) особливості й виборював право на повноцінне функціонування україн
ської мови в усіх суспільних сферах. На цьому етапі для комунікативної свідо
мості важливими були настанови й орієнтири мовної свідомості освіченої час
тини суспільства, а саме письменників, авторів граматик і словників та ін. У
40—80-і роки XX ст. мовна політика СРСР була спрямована на зміни ціннісних
орієнтирів, на стирання диференційних ознак української та російської мов і
формування комунікативної свідомості суспільства без усвідомлення націона
льної ідентичності. У кінці XX ст. комунікативна свідомість значної частини
суспільства перебуває під впливом ідей повернення минулого, глобалізаційних
процесів сучасності і в умовах державності поступово переходить на вищий
рівень розвитку. Поняття норми літературної мови в різні періоди різне. З пози
цій комунікативної свідомості мовців кінця XX ст. неможливо об’єктивно
оцінити кодифікаційні процеси й мовну свідомість суспільства початку XX ст.,
адже розуміння мовної норми тоді й тепер неоднакове.
Лінгвісти часто ототожнюють мовну свідомість з мовною картиною світу,
стратегією і тактикою мовної поведінки і зазначають, що вона реалізується в
мовній поведінці й визначається комунікативною ситуацією, мовним, культур
ним та соціальним статусом особистості25. Проте, як зазначає С. П. Бибик, «по
няття мовної свідомості вимагає узгодження з “мовною картиною світу”, зі
“стратегією і тактикою мовної поведінки”» 26 27, оскільки мовна свідомість ре
алізується, з одного боку, в мовній поведінці, визначеній комунікативною си
туацією з її лінгвальним наповненням та репрезентантністю екстралінгвальних
параметрів мовця, а з другого, — відображає зв’язок з інтелектуалізованою
(пристосованою до певного етапу функціонування мови, узагальненою, придат
ною до дидактичної мети), абстрактною моделлю структурування соціокультур-
них типів мови, представлених певним тезаурусом21. 3 іншого боку, вона зумов
лена здатністю мовця порівнювати засвоєні ним мовні коди (пор. поняття
«метамовна свідомість» Б. М. Ажнюка28), «мовна діяльність» узагалі.
Диференціації потребують поняття мовної свідомості, мовної картини світу
й мислення. Картина світу є одним з компонентів свідомості. Це цілісне й сис
темне відображення реальності є основою орієнтування і планування поведінки,
у тому числі й комунікативної. Картина світу неоднорідна. Загальноприйнятим
є розмежування вербальної (мовної) і невербально!' картин світу залежно від
способу кодування. За способом перероблення необхідної для формування кар
тини світу інформації розрізняють наївну і наукову картини світу. Наукова кар
тина світу — це фрагмент текстової картини світу, оскільки формується в ре
зультаті сприйняття і перероблення інформації, яка міститься в текстах, що
функціонують у певній соціальній сфері29. Наукова картина світу, як правило,
25 Никитина C. Е. Зазнач, праця.— С. 8.
26 Бибик С. П. Усна літературна мова в українській культурі повсякденна.— Ніжин,
2013.— С. 20.
27 Там же.
28 Ажнюк Б. М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна.— К., 1999.— С. 54.
29 Касевич В. Б. Язык, этнос и самосознание // Язык и речевая деятельность.— СПб.,
2000,— Т. 2,— С. 69-79.
T. А. Коць__________________________________________________________________
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1
належить до вузької соціальної сфери, спрямована на вирішення специфічних
завдань і прагне до нівелювання етнокультурних відмінностей. Очевидно, мов
на картина світу — це, з одного боку, результат функціонування мовної свідо
мості, закріплений у лексиконі та граматиці національної мови, з другого
боку, — основа для орієнтування в комунікативній ситуації для породження і
сприйняття мови.
Мислення і свідомість, як відомо, — це також не тотожні поняття. Мислення
є однією з найвищих психічних функцій, що забезпечує здатність переробляти
інформацію з метою вирішення різноманітних завдань, так або інакше пов’яза
них з визначенням певних питань і пошуків відповідей на них для реалізації
простої або складної діяльності. Мислення — необхідна умова становлення
свідомості. Л. С. Виготський розглядає мислення і мову як цілісний результат
соціально зумовленої діяльності30.
Слово є знаряддям психічної діяльності — мислення. Мова, поряд з увагою,
пам’яттю і мисленням, на думку Л. Веккера, стає психічним процесом, що про
низує всі сфери індивіда: інтелектуальну (когнітивну), вольову та емоційну31.
Ключовим поняттям у різних дефініціях мовної свідомості є рефлексія (став
лення суб’єкта до об’єкта: суб’єкт входить у картину світу як спостерігач, який
фіксує просторові, тимчасові та інші характеристики об’єкта і дає їм суб’єктивну
оцінку). Дослідників мовної свідомості цікавлять «глибоко засвоєні суб’єктом со
ціальні норми» і «вияви інтуїції»32. У такому випадку рефлексію вважають погля
дом, позицією спостерігача, що закріплена в системі номінацій, насамперед у лек
сиконі. Мовну свідомість ототожнюють з наївною (або буденною) свідомістю, що
оперує наївною картиною світу. На думку О. О. Залевської, психофізіологічна
мовна організація індивіда — це четвертий аспект мовних явищ33.
В основі динаміки мови лежать вимоги адекватного відображення об’єктив
ної реальності й людської діяльності (наприклад, необхідність конкретизації дії
або найменування нових об’єктів), а ось форма їх відображення в мові є резу
льтатом інтелектуальної творчої діяльності певного мовного колективу, який
відібрав саме її відповідно до семантико-структурних особливостей своєї мови,
що раніше мало назву «внутрішня форма».
Простір для мовної творчості відкривається там, де йдеться про способи та
форми відображення вищих сутностей, сукупність яких є конкретною інди
відуальністю кожної мови. Отже, у творчому моделюванні морфолого-синтак-
сичних схем вираження будь-якої сутності мовна свідомість носіїв керується як
вимогами об’єктивної реальності (наприклад, використовуючи нові словотвірні
моделі), так і індивідуальним мовним чуттям 34. Крім цього, на певному етапі
мовного розвитку до цього процесу можуть додаватися і віяння швидкоплинної
стилістичної моди, які детермінують вибір тієї чи тієї форми, що свідчить про
високий ступінь розвиненості мови, уже здатної надати своїм носіям свободу
вибору. С. Я. Єрмоленко зазначає, що «оскільки мовна свідомість існує в інди
відуальній і суспільній формах, то маємо наголосити, що літературна норма від
биває суспільну мовну свідомість і водночас засвідчує стійкість, стабільність,
30 Выготский Л. Мышление и язык.— Μ., 1934.— C. 21.
31 Веккер Л. Психика и реальность: единственная теория психических процессов.— М.,
2001.— С. 78.
32 ЗалевскаяА. А. Введение в психолингвистику.— М., 1999.— С. 184.
33 Там же.
34 Раевская M. М. Испанское языковое сознание Золотого века (XVI-XVn вв.).—
http://www.ffl.msu.ru/research/publications/raevskaya/index.php.
______________________________________ Мовна свідомість у синхронії та діахронії
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1 55
http://www.ffl.msu.ru/research/publications/raevskaya/index.php
автоматизм норми в індивідуальній мовній свідомості»35. Функціонування мови
невіддільне і від її носіїв, і від колективного лінгвістичного менталітету. Коди
фікація мовних одиниць, їх форм залежить також від колективної лінгвістичної
думки, що надає перевагу тій чи іншій формі залежно від своїх преференцій.
Мовна свідомість в усіх її різновидах (народна, суспільна, етноцентрична
комунікативна) — це і виразник рівня розвитку суспільства в певний період роз
витку, і водночас динамічний, культурно та соціально зумовлений, невід’ємний
елемент історії літературної мови. Вона змінювалася разом з розвитком сус
пільства, народу, нації, набувала нових форм і виявів. Джерелами вивчення мов
ної свідомості в діахронії є писемні тексти і мовних особистостей (мова худож
ніх творів, епістолярію тощо), і мовних колективів, які були виразником
суспільної свідомості на різних етапах історичного розвитку (мова періодичних
видань). Мовна свідомість, як і мова, удосконалюється синхронно з формуван
ням національно свідомого, інтелектуального суспільства.
T. А. Коць__________________________________________________________________
Т. А. KOTS
LANGUAGE CONSCIOUSNESS FROM THE SYNCHRONIC AND DIACHRONIC
PERSPECTIVES
The article is devoted to actual problems of modem linguistics — language awareness. It was
found theoretical question of instituting the concept o f «linguistic consciousness» in the scientific
circulation, drawn attention to the evolution stages of linguistic consciousness in connection with
the development of society. Considered national and language, social, ethnocentric, communicative
language varieties consciousness in diachronic aspect. The key concept in the various definitions
of linguistic consciousness is a reflection (attitude of the subject to the object: the subject is in
the picture of the world as an observer, which captures spatial, temporal and other characteristics
facility and gives them a subjective assessment). Differentiated concept of language awareness,
language picture of the world and thought.
K e y w o r d s : language awareness, national and language consciousness, social consciousness,
communicative consciousness, language world, the history of language.
35 Єрмоленко С. Я., ВокальчукГ M. та ін. Зазнач, праця.— C. 85.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 1
|