Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти)
Статтю присвячено проблематиці взаємодії іманентно-мовних (граматичних) і екстралінгвістичних (пов’язаних із вторинною християнською міфологією) чинників у реалізації геортонімів та агіонімів у контексті народнокалендарних прислів’їв....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184261 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів'їв (граматичний і міфологічний аспекти) / С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184261 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1842612022-05-13T01:26:36Z Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) Єрмоленко, С.С. Статтю присвячено проблематиці взаємодії іманентно-мовних (граматичних) і екстралінгвістичних (пов’язаних із вторинною християнською міфологією) чинників у реалізації геортонімів та агіонімів у контексті народнокалендарних прислів’їв. The article deals with problems of the interplay of language-internal (grammatical) and extralinguistic (related to the secondary Christian mythology) factors influencing the realization of heortonyms and agionyms within folk calendar proverbs. 2017 Article Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів'їв (граматичний і міфологічний аспекти) / С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184261 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Статтю присвячено проблематиці взаємодії іманентно-мовних (граматичних) і екстралінгвістичних (пов’язаних із вторинною християнською міфологією) чинників у реалізації геортонімів та агіонімів у контексті народнокалендарних прислів’їв. |
| format |
Article |
| author |
Єрмоленко, С.С. |
| spellingShingle |
Єрмоленко, С.С. Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) Мовознавство |
| author_facet |
Єрмоленко, С.С. |
| author_sort |
Єрмоленко, С.С. |
| title |
Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) |
| title_short |
Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) |
| title_full |
Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) |
| title_fullStr |
Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) |
| title_full_unstemmed |
Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) |
| title_sort |
особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів’їв (граматичний і міфологічний аспекти) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2017 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184261 |
| citation_txt |
Особливості реалізації геортонімів у контексті народно-календарних прислів'їв (граматичний і міфологічний аспекти) / С.С. Єрмоленко // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT êrmolenkoss osoblivostírealízacíígeortonímívukontekstínarodnokalendarnihprislívívgramatičnijímífologíčnijaspekti |
| first_indexed |
2025-07-16T04:25:22Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:25:22Z |
| _version_ |
1837776159803179008 |
| fulltext |
С. С. ЄРМОЛЕНКО
ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕОРТОНІМІВ У
КОНТЕКСТІ НАРОДНОКАЛЕНДАРНИХ ПРИСЛІВ’ЇВ
(граматичний і міфологічний аспекти)_______________
Статтю присвячено проблематиці взаємодії іманентно-мовних (граматичних) і екстра
лінгвістичних (пов’язаних із вторинною християнською міфологією) чинників у реалізації
геортонімів та агіонімів у контексті народнокалендарних прислів’їв.
К л ю ч о в і слова: прислів’я, народний календар, геортонім, агіонім, граматика, вторин
ний християнський міф.
Геортоніми (гр. борті) свято» й буоца «ім’я, наймення») *, тобто назви релігій
них свят й узагалі будь-яких дат і подій церковного календаря (місяцеслова,
літургійного року), посідають важливе місце серед лексичних одиниць, що
виконують у народному (традиційному, сільськогосподарському) календарі вза
галі і народнокалендарних прислів’ях зокрема функцію сегментації загально-
річного часового інтервалу. У ролі геортоніма, тобто у функції хронологічного
маркування, можуть виступати й агіоніми — імена святих чи взагалі сакральних
персонажів (гр. ауюі; «святий» та буора «ім’я, наймення») 1 2, які у вторинному
використанні є і назвами певної пов’язаної з ними дати й події сакрального року.
Що ж до саме релігійних свят, то вони теж ушановують певні постаті і події свя
щенної та церковної історії, і назви цих свят з погляду внутрішньої форми можу
ть бути хрононімами — позначеннями відрізка часу, приуроченого до
відзначення певної події, пор.: укр. Зелена неділя «Трійця», Святий вечір «Різд
вяне надвечір’я»; п. 2іеІопе зтцікі (те саме, що укр. Зелена неділя), Шеікапос
«Великдень»; або ж вони можуть мотивуватися позначенням події, що її свят
кують (укр. Різдво, Вознесіння, Введення). Слід зазначити, що для онімів у ціло
му (крім тих, які є спеціалізованими хронологічними позначеннями) роль
часового маркера не характерна, однак у контексті церковного, а також і тради
ційного народного календаря ця вторинна функція для імен сакральних персо
нажів (це словосполучення, звісно, не слід тлумачити в розумінні пошіпа засга),
є цілком типовою і природною.
Поряд із засвоєнням церковнокалендарної лексики для народного календаря
властиве й інше явище, що полягає в наданні датам, вичленовуваним у межах са
ме літургійного року, власне народних геортонімічних назв, таких як щойно зга
дані Зелена неділя (її «канонічними» назвами є День Святої Трійці, також П ’ят-
десятниця, День Зішестя Святого Духа) чи 2іеІопе шіцікі (2ез1апіе Риска
1 Про цей термін див.: ПодольскаяН. В. Словарь русской ономастической терминоло-
гии.— М., 1988.— С. 48.
2 Там же.— С. 27.
О С. С. ЄРМОЛЕНКО, 2017
І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 З
8т§іе£о). Деякі з них зберігають елемент церковної назви дати, поєднуючи так
її релігійне та світське тлумачення: день Іоанна Богослова в білорусів нази
вається Іван Шептун, Іван Пакроуньї (Покрова через кілька днів після цього)
(ЗК 3, 378), свято Різдва Пресвятої Богородиці виступає під такими найменуван
нями, як Багач, Багатнік, Багатуха, Гаспожка багатая, малая Прачьістая,
другая Прачьістая, другая Спажа, Зельная (там же); свято Усікновення Голови
Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна називається Галавасек,
Галаварзз, Іван Крьіваунік, Іван Постньї (там же), а в росіян цей день зветься
Иван-постний, полетний, полетовщик (КГ, 332). Вони ж називають перший
день нового року (за старим стилем) не лише як Васильєв день, а й як авсень,
таусень (ПРН, 871), і т. д. (далі ми розглянемо й інші особливості цих народно-
календарних варіантів).
У структурі народнокалендарних паремій геортоніми, поряд із традиційни
ми апелятивними календарними термінами, виконують роль хронологічного
маркера того чи іншого стану в природному чи суспільному довкіллі, припису
ваного певній даті чи періодові. Із семантико-синтаксичного погляду такі най
менування займають пропозиціональну позицію темпорального адвербіалізато-
ра; у поверхневій формально-синтаксичній структурі ця позиція часто, хоча й не
виключно, реалізується прийменниковою сполукою з функцією обставини часу,
пор.:
укр. На Семена горобці збираються в табунці (ПП, 398), Як на Введеніє була вода, то еліті
буде молоко {лам же), В Петрівку мухи роблять на панів, а в Спасівку — на себе (Номис, 61);
бр. НаЯна сонца гуляє (ЗК, 375), Ад Васіліскі і салавей блізка (там же, 374), Хто на Нупрзя па-
сее грзч, той будзе бліни печ (там же, 375); рос. На Васильєв вечер прибивает дня на куриний
шаг (ПРН, 871), Коли на Евдокею холодно, скот кормить лишние три недели (там же, 875), В
Сретенье метель дорогу переметает, корм подметает (там же, 873), Авдотья красна — и
весна красна (там же, 127); п. Ша змщіу Маїеизг]езІі тгдг, іезгсге запіе до вгору м!Іді (Ко1Ьег§,
251), АакАрозіоІ озпіеіопу, ш і^іу Ідге/іиі гіеіопу (св. ап. Іоанн27 грудня, святий Йосиф 19 бе
резня) (МКРР, 1, 825), Безгсг ІакмЬоч/ку, піе гоЬасгузг дфом/к% (там же, 820) (там же пода
ються французька й німецька паралелі: 8і Іасциез Гардіге ріеиге, Ьіеп реи де уіапдз іі теиге,
Ке£еп ит дасоЬзіау діє Еіскеї піскі уегаіеп тау;); нім. Еіскітезз іт Кіее, Озіегп іт ВсНпее (Фи-
лимонова, 139), Аи/8і. Реіег Реві зиск! дег Зіогск зеіп Иезі (там же, 140); іт. Рег 8ап Магііпо зі
зріїїа Іа Ьоііе деі Ьиоп уіпо (Красновская, 18).
Подальшим ступенем еволюції вторинних геортонімів-агіонімів, зумовле
ним даною периферійною семантико-синтаксичною функцією, і водночас по
казником цього функціонального переосмислення є випадки, коли агіонім ви
ступає у вигляді твірної підстави похідної одиниці, єдиним значенням якої
є вказівка на церковно- (і народно-) календарну дату, пор.: укр. Петрівка «Пет
рів піст» (Грінченко, 3, 148), Спасівка «Успенський піст» (там же, 4, 173);
п. діал. 1акиЬ6\ука «день Святого Якова (25 липня), період нерідких злив та па-
водків» (Т4КРР, 4, 193); англ. Скгізітаз «Різдво» (ВЛС, 102), Міскаеїтаз «Ми
хайлів день» (там же, 275), що спершу позначали богослужіння, які відправляли
відповідного дня; пор. також і багаточленні геортоніми, їжі як Петрів піст тощо).
У разі вживання агіоніма на позначення дати (тобто, наприклад, коли
рос. Авдотья виступає у значенні «1 березня за ст. ст. — ушанування пам’яті
прпмч. Євдокії») як проміжну ланку процесу подібного згортання можна роз
глядати еліптичне випущення слів день чи свято, пор.: рос. На день Гавриила
{Все, что ни родится на день Гавриила, уродливо, неспоро — ПРН, 878) > На
(день) Гавриила > На Гавриила {Бели прясть на Гавриила (или: после, позже
Гавриила), работа не впрок — там же).
3 Список скорочень див. у кінці статті.
С. С. Єрмоленко_____________________________________________________________
4 І88Н 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
Закріпленню результату даного еліпсиса сприяє й те, що цей останній агіо-
нім в обох випадках, тобто й у сполученні з іменником день, і керуючись безпо
середньо прийменником на, виступає в омонімічних формах родового та знахід
ного відмінків. Так само у випадку С Евдокеи пригоже — все лето пригоже
(ПРН, 875) відновлення випущеного слова дня (С дня Евдокеи...) не приводить
до зміни форми імені; натомість у прислів’ї рос. На Евдокеи снег — урожай,
теплий ветер — мокрое лето, ветер от Москви (с севера) — холодное лето
(там же, 875) генітивна форма агіоніма недвозначно вказує на її залежність
від відсутнього, але все ще домислюваного словесного компонента день,
пор. рос. На Евдокию мороз прилучится, так и март на нос садится (там же).
Щоправда, на Евдокеи може мати й інакше граматичне тлумачення, а саме —
як категоріально (з переходом до категорії неістот) та фонетично асимільована
(перетлумачена) форма знахідного відмінка множини Евдокеи, пор.: рос. При-
шли Евдокеи— мужику затеи (там же); бр. НаГанкі сядайце на санкі (ЗК, 381),
СЕвдокей ветри и вихри (ПРН, 875), хоча, з іншого боку, можливо, що в остан
ньому випадку виступає «замаскована» шляхом зворотної асиміляції форма ро
дового відмінка однини Евдокеи. У будь-якому випадку для російського народ
ного календаря, як і для інших слов’янських, характерним є позначення дати за
допомогою іменника в множині (осенини, петровки), причому й тоді, коли дата
позначається ім’ям, яке належить одній особі: рос. Макриди — смотри осень по
Макридам: Макрида мокра и осень мокра, Макрида суха и осень суха (НМ,
53) — 19 липня за ст. ст., поминання прп. Мокрини, сестри святителя Василія
Великого (ПЦК, 34); п. Бо Сод. (ріигаїіа іапіит. — С. Є.), Іо піе §16д; до Сготпіс,
Іо піе тазг піс (МКРР, 1,138); «Двічі на год були ярмарки у тій слободі: одна об
теплому Олексію, а друга об перших Парасках» (Г. Квітка-Основ’яненко). При
цьому така множина не залежить від того, охоплює відповідна дата один день чи
більше, а також чи є відповідна лексема похідною від агіоніма (наприклад,
рос. петровки, петровици, петровщина / петровщини «піст перед Петро
вим — Даль, 3, 106), а чи становить власне агіонім, такий як укр. Параски або
рос. Харитини (КГ, 18) чи Андреи: «И вижу я — папа., утверждает: “К Анд-
реям-Наливам — нальешся тьі знанием! — Будешь — плод зрельш!”» (А. Бєлий;
день 17 липня, коли поминають св. благовірного кн. Андрія Боголюбського, у
народі звався й Андрей Налива); На Андрея озими в наливах дошли, а батюшка
овес до половини дорос (НМ, 52); також бр. Ганни: Менши святочкі носяць сна-
почкі, святи Ганни бабки стауляюць, святи Барис бабки злічае (ЗК, 377).
Хоча, можливо, тут форма множини принаймні почасти індукована в мовному
плані тією обставиною, що родовий відмінок множини назви відповідної дати
(день Андреев / Харитин) ідентичний формі присвійного прикметника, який міг
би виступати у складі словосполучення на зразок Андреев /Харитин день. З ін
шого боку, множина називного відмінка слів жіночого роду на -а та їхня форма
родового однини тотожні і відповідно розуміння цих слів в останньому грама
тичному сенсі (Параски, Харитини) може бути викликане петрифікацією їхньо
го вживання як рештки еліптизованої конструкції на зразок день Параски/ день
Харитини > Параски І Харитини), пор.: бр. На Ганкі сядайце на санкі.
Утім, і тут подекуди можливе альтернативне пояснення: так, день 14 травня
за ст. ст. у російських пареміях зветься Сидором {На Сидора еще сиверко — КГ,
22) і Сидорами {Прошли Сидори, прошли и сивери — НМ, 40). Остання форма
множини Сидори може пояснюватися й тим, що цього дня поминають не лише
мученика Ісидора, а й іншого угодника з тим самим ім’ям, блаженного Ісидора,
«Христа ради юродивого, Ростовського чудотворця» (ПЦК, 27).
__________________________________________ Особливості реалізації геортонімів...
/53У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 5
Принагідно відзначимо, що зміни в числі могли тут мати й зворотний бік:
так, у народній уяві безсрібники й чудотворці Косма та. Даміан Асійські злилися
в одну особу, про що свідчить узгодження в числі з дієслівною формою однини:
укр. Скує Кузьма-Дем ’ян — до весни не розкувати (НП, 40), Кузьма-Цем’ян —
Божий коваль (Номис, 62); рос. Батюшка Кузьма-Демьян — куриньгй бог (НМ,
73) (у розділі «Висновки щодо метафори, метонімії, синекдохи» праці О. Потеб
ні «Из записок по теории словесности» є приклад «висновку за співзвучністю»:
бр. Ти святзй Кузьма-Дземьян да скуй же нам свадзебку! (Потебня, 512). Такої
ж контамінації зазнали й імена апостолів Петра й Павла, пор. рос. Петр-Павел
(літній, тобто 12 липня) жару прибавил (КГ, 262); пор., з іншого боку, Петри и
Павли (там же), Петр-Павел осенний — рябинник (НМ, 64); нім. Реіег ипй Раиі
тгА Лет Кот Ліе ІУиггеї/аиі (Филимонова, 128). ^білоруському народному ка
лендарі знаходимо зразки перетлумачень церковнокалендарних найменувань,
що впливають на рід і навіть на відмінок: Святое Вяличка (ЗК, 372), Святое Ва-
сілля дзяжу мясіла (там же, 369), Свята Пятро — у жице ядро (там же, 376),
Святи Петра у коси звоніць, а святи Паула граблі робіць (там же, 375); пор. та
кож: укр. Коли на Громницю півень не нап ’ється водиці, то на Юр ’ю віл не на
їсться травиці (Номис, 59) і ...Сава савила, а також ...прийшла Ілля... (там же,
60). Можливо, деякі з цих прислів’їв теж виникли під упливом відмінкової пет
рифікації, а також подальшої аналогійно зумовленої семантичної переоцінки,
зокрема, форми родового відмінка іменників чоловічного роду (у певних випад
ках омонімічної називному однини іменників жіночого роду) чи закінчення -а
іменників чоловічого роду. Водночас подібні приклади свідчать і про те, що гра
матична (і дериваційна) видозміна геортоніма-агіоніма не завжди свідчить про
його цілковиту й виключну «хронологізацію».
Натомість виразний показник власне хронологічного (отже, й суто світсько
го) сприйняття календарного сакрального найменування знаходимо у польській
мові, коли подібні антропоніми чоловічого роду виступають у складі приймен
никових конструкцій у жіночо-предметній формі знахідного відмінка: па І м>
Маіеші, па Магсіп, па Апіоі Раткі, пор.: «№ 8\уфу Іап)а§о<і сІгЬап» (Ко1Ьег§,
172), ІІтіїкІ]ако IV кюі§іу Лап кикиіка (там же). Ця відмінкова форма може роз
глядатися (бодай на синхронному рівні) як свідчення його розуміння лише як ка
лендарної позначки (тиіаііз тиіапсіі», пор. також і жіночий рід, очевидно, детер
мінований випущеним іменником Іа /еіе «свято» у таких прикладах, як
фр. а Іа Баіпі-Апйге, де виступають чоловічі імена).
Водночас у польських та українських народнокалендарних пареміях знахо
димо ідентичні еліптичні конструкції на зразок на (до, після) Петра, на Миколу,
о тепліш Миколою', па зтДе§о Лапа, о ші^їут Лапіе, о Воіут Сіеіе, о ші§іе]
Бог осіє, IV ші§іц ВагЬаг§ (а також перед Петром', рггеЛ ші§ґут Лапет і т. д.), але
також і на Миколи, на Явдохи, й навіть просто Миколи, Варвари, А%аіу, Лапа,
пор.: укр. У нас сьогодні Луки — ані хліба, ані муки (1111, 390); п. Же гашге
Ь§сІ2Іе ші§іе§о Лапа (Ко1Ьег§, 172), Бш^іе] А§а(у— шскпц згтаіу (там же, 3 8) (ця
сама сполука в прикладі Безгсг ші§іе£о Лапа оЬіесціе токге гпта (там же) може
витлумачуватися й у звичному присвійному розумінні, яке тут, у свою чергу,
відображає, ймовірно, вторинно-міфологічне сприйняття цього угодника). По
дібні приклади, у яких, зокрема, виступає незвичний після прийменника на ро
довий відмінок, слід, як уже зазначалося, розглядати найімовірніше як наслідок
компресії зворотів, у складі яких виступають еліміновані лексеми день чи свя
то, на зразок на день святого Миколи > на Миколи > Миколи', таким компресіям,
очевидно, сприяла й та обставина, що в імен, які відмінюються за чоловічою
С. С. Єрмоленко_____________________________________________________________
6 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
(відповідно чоловічо-особовою) відміною, форми родового та знахідного від
мінків тотожні: на (день / свято) Петра.
Як свідчать наведені приклади, сакральне найменування відіграє роль хро
нологічного маркера, співвідносного з певним бажаним чи очікуваним станом
речей, не лише тоді, коли воно на рівні поверхневої формально-граматичної
структури речення займає позицію обставини часу, а й у тих випадках, коли во
но відіграє роль підмета паремійного речення. Однак у цьому останньому ви
падку семантична функція священного імені далеко не завжди обмежується заз
наченням певної дати, що й засвідчується сполучуваністю їх як підметів з
відповідними значеннєвими класами предикатів. Порівняння цих класів, а та
кож пов’язаних з ними типів функціонально-семантичних ролей (чи функціона
льних валентностей) 4, свідчить про відображену в їхній множині певну смисло
ву динаміку, внаслідок чого, проектуючи (з ретроспективного погляду)
упорядковане в суто логічному плані взаєморозташування відповідних різнови
дів народнокалендарних паремійних утворень на діахронічну площину, можна
оцінювати дане упорядкування і як таке, що відображає зворотний рух від су
часного і, відповідно, раціонального до дедалі більш архаїчного способу пред
ставлення подій річного циклу.
Так, у польських прислів’ях 8т§іа Наша — (о]иііезіеппа раппа (1ЯКРР, 1,
22) чи Ой ші^іе] Апкі гітпе рогапкі (там же) відповідний сакральний персонаж
осмислюється в суто календарно-часовому розумінні (у першому випадку, що
правда, зі специфічною вторинною власне календарною антропоморфізацією).
У вже згаданому прислів’ї рос. Прошли Сидори, прошли и сиверьі значення дієс
лова прошли можна зрозуміти лише як пов’язане з рухом часу, і відповідно Си
дори сприймаються тут лише як назва дати, що вже належить минулому (анало
гічно, у розумінні суто часової послідовності, виступає дієслово /оІ§еп у
німецькому прислів’ї Аи/еіпеп кефеп 8оттег/ оі£і еіп зігеп§ег Шпіег (Токарев,
59). Водночас не можна не помітити потенційної двозначності цих лексико-син-
таксичних контекстів, пов’язаної з тим, що рух у часі тут цілком типово пере
дається як рух у просторі: укр. Прийшла Перша пречиста, стає дівка речиста
(Воропай, 2, 239) (оскільки закінчилися основні жіночі польові роботи), Як
прийшла Пречиста — надворі чисто, як прийшла Покрова — на дворі голо (ПП,
396); п. 8т$іа йа§па ійгіе йо Ьа§па (7ЧКРР, 1, 11). Можна вважати, що в таких
прислів’ях наявна латентно закладена міфологізація настання певної дати — як
прибуття денотата вторинно антропоморфізованого геортоніма (пор. думку
В. Петрова про те, що для традиційної народної свідомості характерна не «нату
ралістична» концепція природи й природного, а просторові уявлення про при
родні процеси як про прихід і відхід, наприклад, колоса на поле, весни, хвороби
тощо — унаслідок того, що до виникнення ієрархічних розрізнень природного,
людського, рослинного й речового лише категорія простору була підставою для
світоглядних ототожнень, диференціацій і розчленувань5). Факт уживання тут
дієслова прийшла у сполученні з ім’ям-позначенням особи свідчить про те, що
поряд зі значенням «настати (щодо дати)» у цього ж дієслова активізується і
його вихідне значення «прибути пішки (щодо особи чи живої істоти)». Через це
подібні речення можуть одночасно тлумачитися й у власне хронологічному, і
4 Пор. близький у методологічному плані підхід у працях: НоїкА. О. V. уап. Миф в
грамматике падежей (на материале славянских мифологических текстов) // XI тескіпагосіпу
гіагй зіауізіоу : 2Ь. гезите.— Вгаіізіауа, 1993.— 8. 97-98; Слухай (Молотаева) Н. В. Худо-
жєствєнньій образ в зеркале мифа зтноса : М. Лєрмонтов, Т. Шевченко.— К., 1995.— 466 с.
5 Петров В. Передхристиянські релігійно-світоглядні елементи. Генеза народних зви
чаїв і обрядів // Енциклопедія українознавства. Загальна частина.— К., 1994.— Т. 2.— С. 246.
__________________________________________ Особливості реалізації геортонімів...
І88Я 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 7
в міфологічному сенсах, протиставлення між якими тут ніби нейтралізується
завдяки зазначеним мовним чинникам.
Відхід від такого двозначного розуміння в бік ще більшої міфологізації на
стання дати наявний тоді, коли це настання детальніше й конкретніше зобра
жується як прибуття сакрального персонажа. Це представлення реалізується за
допомогою вживання в ролі присудка таких дієслів руху, які не застосовуються
для позначення руху часу, пор.: укр. Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито
родить (Номис, 58), Михайло приїхав на білому коні (Воропай, 2,264) (прислів’я
вживається, якщо на Михайла вже сніг); п. 8т$іу Магсіп па Ьіаіут копійіесігіе
(Т4КРР, 2, 389), Ріоіг %сІу каіеВг$ газіесігіе, тгогомгумі піе Ьрсігіе (там же, 936)
(мається на увазі свято св. Петра із собору в Антіохії — 22 лютого).
Якщо святий Матвій у польському прислів'ї може просто прибігти в снігу
(Оду змщіу Маіешг и> тіе%и рггуЬіегаї, Ь^сігіе ро раз саіц гіт$ Іегаї — Т4КРР, 2,
403), то святий Андрій, прибігши, сніг приносить із собою (Оду ші§їу АпАггеі ге
зпіе§іетрггуЬіегу, зіо йпі тіе§ророїи Іегу— там же, 1,14), тобто роль календар
ного святого в реалізації певного фенологічного (сезонного) природного явища
може бути більш або менш активною. Утім, витлумачення останньої паремії мо
же бути трохи інакшим, пор. варіант першої: &піе§, со м зн>і§іе§о Маіешга
рггуЬіегаї... (там же, 2, 403); отже, сніг може «прибігти» й зі святим Андрієм.
Водночас можливі й випадки, коли семантика дієслова «прийти» вже цілком
може зазнавати міфологічної інтерпретації, пор. рос. Прииіел Федот — берется
земля за свойрод (ПРН, 883) та Введенье прииїло— зиму привело (там же, 897). У
першому прислів’ї, якщо розглядати його ізольовано, рух угодника можна ще
витлумачити як настання відповідного дня, але в парадигматичному контексті
наступного прислів’я (тією мірою, якою подібні паремії входять до тезауруса
того самого мовця, такі «вертикальні» співвідношення слід розглядати як реле-
вантні для мовленнєвої свідомості) це ж дієслово постає і як таке, що позначає
рух живої істоти в просторі, адже Введенье тут не лише приходить, а й приво
дить щось із собою. Отже, підмет цих присудків уже не є лише позначенням
дати, його денотат виступає як антропоморфізована істота чи взагалі як особа,
поява якої в часі приводить до тих чи інших перемін у довкіллі, пор. також
рос. Придет Илья, пршесет гнилья. Таким чином, у ряді випадків міфологічне
переосмислення настання дати як прибуття календарного святого пов’язується і
з тим, що святий (свято), прибуваючи, стає носієм певних додаткових характе
ристик чи, точніше, агентом певних дій, релевантних для відповідного стану ре
чей у «земному» світі; пор.: укр. Прийшов Петро — вищикнув листок, прийшла
(так! — С. Є.)Ілля — вищикнула два... (Номис, 60); бр. ІванПрьщікузяу куццю да
йуцік (ЗК, 391) (мова про кінець святок).
Ще виразніше перехід від руху часу до руху в просторі засвідчує прислів’я
рос. Гурий на пегой кобьіле (ПРН, 897), у якому настання відповідної дати (15
листопада за ст. ст.) і метеорологічні умови, характерні для цього дня (болото й
сніг), символічно зображено чи, точніше, міфологічно витлумачено (з відтво
ренням архаїчного сприйняття) як приїзд патрона цього дня на коні відповідної
масті (пор. також рос. весна на пегой кобьіле ездит — КРЗ, 17 6). Цей приклад
цікавий тим, що в ньому як джерело міфологічного витлумачення явищ у при
родному довкіллі використовується не лише прихід календарного святого, тоб
то муч. Гурія Едеського, а й зовнішні характеристики його коня, що іконічним
чином втілюються в кольорах довкілля (додамо, що, на відміну від арх. Михаїла,
6 Про архаїчну семантику рябого див.: Невская Л. Г. О семантике пестрого в балто-сла-
вянском/ / Зтимология, 1984.— М., 1986.— С. 150-156.
С. С. Єрмоленко_____________________________________________________________
8 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
ані агіографічні джерела, ані іконографія цього угодника-покровителя сім’ї та
шлюбу зв’язків з кіньми не виявляють7); пор. уже згадане українське прислів’я,
що описує сніг на Михайла: Михайло приїхав на білому коні (Воропай, 2, 364), а
також п. йакМагсіп па Ьіаіут ІиЬ рзігут копій рггуіейгіе, іо Іеккц аІЬо тіетц, а
]ак па сгагпут, іо гіт§рггушіейгіе (МКРР, 2, 389) і укр. Осінь на двох конях
їде, один день на чорному, другий день на білому (Київська обл., с. Бортничі, за
пис наш) де масть коня сакрального чи суто календарного міфологізованого
персонажа також символізує погоду, точніше, визначає метеорологічні риси
довкілля, але вже не в такий однозначно іконічний спосіб (додамо, що образ ко
ня певної, зокрема рябої, масті як позначення чогось перемінного, несталого
знаходить застосування й поза прислів’ями календарної тематики, як, наприк
лад, у п. казка рапзка парзігут копійіеійгі (МКРР, 3, 788). Нарешті, у випадку
рос. На Юрья св. Егорий разьезжает по лесам на белом коне и раздает зверям
накази масть коня, як видається, уже не має міфологічно-моделювального зна
чення, а дата і її патрон уже навіть не поєднуються, про що свідчать і різні імена
(Юрий / Егорий), причому дата не позначена простонародним варіантом Егорий,
а її патрон постає вже лише як особа в типовому для своєї іконографії вигляді —
на коні білої масті.
Далі смислова еволюція персоніфікованого сакрального хронологічного
маркера, переходячи у світську площину, робить його активним учасником по
дій, що відбуваються в навколишньому середовищі, як суто природному, так і
культурно засвоєному8. При цьому його роль тут є амбівалентною — як «фізіо-
генною», так й «антропогенною»: він може виступати і як чинник, що належить
до власне природних сил, і як член людської спільноти. У першому випадку він
здатен діяти як негативно, так і позитивно (пор. народну видозміну епіклези
св. Георгія бедоносньїй (Успенский, 37) чи пов’язання дня мчц. Агафії (Агафия
Коровятница — заступниця домашньої худоби — НМ, 23) з днем, коли коровья
смерть по селам ходит (там же), виражене в її епіклезі коровья смерть', пор. та
кож: укр. Перша Пречиста жито засіває, друга Пречиста дощем поливає, а
третя Пречиста снігом покриває (там же, 392); п. йайт§а ггер$ коріе (Ко1Ьег§,
168), ВагЬага тгогі, Мїкоіа/ Ідй м>огі (МКРР, 1,61), &т§іа Аппа §ггуЬу зіеіе (там
же, 32), Ріоіг і Ражеі зизгц коггепіе іуіа (там же, 937). Пор. уже згадане проти
лежне за змістом прислів’я нім. Реіег ипсі Раиі ш гй сіет Кот сііе 1¥иггеІ/аиі —
Филимонова, 128), &ш§іу Сгге^огг, §йу іи і тгдг г гіеті изЦрще, ро §Г2§йаск м>
зкок гогзай§ зргамтусИ гогзурще. Вепейукі роїе г §госкет, ї¥о]сіеск г ошет
Іейгіе, Магек ге Іпет, а Еїіір іаіагк§ щпміейгіе. &т§іу Кггуі ом>се зіггуге, а йап
ігащ козі, йакиЬ Ьіегге кго§и!са і рггерідгкі ріозгу. Вагіїотіеі а Маіеизг сктіеі г
іусгек оЬйгіега, а Міскаі ойрзгсгді зіойкіріазіг тіойи щ/Ьіега... Тотазг йотоке
коїе ііизіе кжісгоіу, Масіе/' йо Ьийупки гцЬіе сіггемю... (Ко1Ьег§, 159) (як бачимо,
до суб’єктів антропогенної господарчої діяльності тут залучено й свято Святого
Хреста), $ш§іу Сг2е§ог2 теїкі зріам/пік, пай м/згузікіті ггекі Іам/пік (святкування
припадає якраз на час весняних повеней) (МКРР, 1, 763); бр. Пракоп по снезе
ступає, дорогу капає (ЗК, 369) (очевидно, в цьому останньому прислів’ї, попри
конструктивну роль угодника щодо подолання негоди, головним є все ж конста
тація саме останньої, тобто того, що на той час випало вже чимало снігу), Барис...
ляди паліць, зямлю грєець, ячмень сеець (там же, 374), Святи Зміцер — єн на усіх
хіцер: саладьі салодзіць, піваробіць, синоу жзніць, дачок видаець (там же, 379);
7 Див.: Гурий, Самсон и Авив.— Ьйр8://ги.луікіре(ііа.ог§/ткі/Гурий_Самсон_и_Авив.
8 Див.: Айдачич Д. Спеціалізація святих у фольклорі православних християн // Вісн. Київ,
ін-ту «Слов’ян, ун-т».— 2002.— Вип. 6.— С. 252-260.
__________________________________________ Особливості реалізації геортонімів...
І83И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 9
фр. 8аіп1 Аеап аііите Іез/еих, еі заіпі Ріегге Іез еіеіпі (Покровская 1973, 21), Ьа
8аіпіе Саікегіпе атепе Іа/агіпе (Покровская 1978,34) (/агіпе «борошно» має тут
значення «сніг» і є рідкісним випадком переносного позначення природної ре
алії в народнокалендарних пареміях, які на загал таких позначень уникають 9);
австр. (нім.-австр. діал.) ІУаскзі Каікагіпа, зо ігоскпеі Апсігеаз (Листова, 164).
Водночас роль патрона могла бути й суто директивною: укр. Юрій з хати всіх на
поле вижене (ПП, 391); п. 8іе\та Маікаумі каге зіас іуіо гітом/е (КоІЬегд, 159).
Нарешті, й сам угодник може стати об’єктом впливу навколишнього середови
ща, пор. укр. Дмитро замок, МЧхайло замок (Могила, 58) (мається на увазі пер
ший сніг) чи принаймні пасивним спостерігачем того, що там відбувається:
п. 8\\>і§(у Ісігі £гизгк§ па сіггем/іе шсігі (№СРР, 1,793). Слід додати, що за активної
ролі календарного персонажа відносно довкілля спосіб його впливу може бути
незвичним, відбиваючи певне міфологічне уявлення, пор. тлумачення снігопаду
як масті коня, а також як трясіння білою бородою чи кожухом, крутіння хвос
том, гулянка тощо: укр. Никола бородоу с ’ійе, Микола потр ’ес бородоу, Пилип
прийіхау на б ’ілому кон ’і (219, 58) (в іконографії св. Миколая у нього неодмінно
сива борідка), Явдоха хвостом крутить — буде пізня весна (Воропай, 1, 231)
(хвіст за народною міфологією і за релігійними уявленнями (хвостище богомер-
зкое) є ознакою нечистої сили, зокрема відьом 10 11), баба Йаудоха дванадц ’ать
ден ’ гул ’айе, баба Дук ’ийа трусй свойі кожухи, Йеудокійа майє дванац ’ат ’ ко
жухів замочити (Могила, 79), Йеудока мете (там же).
Таким чином, первісна семантична схема календарного прислів’я з георто-
німом-агіонімом у ролі хронологічного маркера виявляє смислову зарядженість
щодо її подальшої міфологічної (ре)інтерпретацїї. При цьому роль, що її відігра
вав сакральний денотат у структурі світської ситуації, представленої в прислів’ї,
залежала від того, про які події йшлося — залежні чи незалежні від волі людини.
У першому випадку паремія виражає дескриптивне значення: укр. На Юря схо
вається в жито куря (ПП, 391), Йак на Івана гремйт, будут оріхи захмул’ені
(порожні) (Онишкевич, 1,292); уважалося, що блискавка палить зерня горіхів. У
другому ж значення паремії є прескриптивним, указуючи на спосіб дії, що його
слід дотримуватися: укр. Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана
(ПП, 392); п. О зт§(ут Лпіе коз Іцкі, рапіе (№СРР, 1, 827). Але, як свідчать наве
дені вище приклади, патрон дати міг активно виступати в обох випадках. Зокре
ма, там, де йдеться про незалежні від втручання людини явища, що відбувають
ся в природному чи навіть суспільному середовищі, доказом його впливовості
служать прислів’я, які мають форму звертання до святого: укр. Ох, свята Парас-
ковія! Дай жениха поскорія! (Номис, 62 ); п. &т§іу АакиЬіе, гаткпу сктигу
каЛІиЬіе (МКРР, 1, 822) (пор. епіклези, що можуть розглядатися як петрифікова-
ні календарні замовляння, пор.: рос. Алексей-пролей кувшин, Святой Власий
сшиби рог с зими п). Прислів’я могло спонукати патрона і до виробничої діяль
ності: рос. Фекла — дергай свеклу (КГ, 366) (звісно, тут Феклу можна розуміти й
виключно в сенсі обставини часу). Ця діяльність могла мати суто міфічний ха
9 Пор. з думкою О. Ф. Лосева про те, що для міфологічного мислення не існує різниці між
прямим і переносним значенням, а також з тезою І. Г. Франк-Каменецького, згідно з якою те,
що для міфічного образу є змістом, стає для поетичного образу його (внутрішньою) формою
(Брагинская Н. В. Комментарий // Фрейденберг О. М. Миф и литература древности.— М.,
1978,— С. 556).
10 Мифьі народов мира : Знциклопедия.— М., 1992.— Т. 2.— С. 625; Гоголь Н. В. Вий //
Гоголь Н. В. Миргород.— М., 1985.— С. 170.
11 Єрмоленко С. С. Із семіотичних спостережень над граматикою сакральних імен у
прислів’ях календарного циклу (за матеріалами зібрань В. І. Даля) // В. И. Даль и современньїе
филологические исследования.— К., 2002.— С. 23-30.
С. С. Єрмоленко_____________________________________________________________
10 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
рактер: бр. Святи Анопрьі, радзі каноплі (ЗК, 375), пор. також уже згадане Свя
тий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить (Номис, 58). Таке фактитивне
вживання дієслова родити з підметом, вираженим іменником на позначення
особи чоловічої статі, можливо, є церковнослов’янізмом (пор. у Євангелії від
Матвія: Анрддлл роди Исддкд — Евангелие, 3); див. також ССС, 583. У ширшому
плані це можна розглядати як свідчення контактів традиційно-народного та цер
ковного (у даному випадку церковнослов’янського) мовнокультурних кодів у
процесі взаємодії церковного та народного календарів. Водночас подібні випад
ки трактують як відображення міфологічно-поганської ментальності, конкрет
ніше, культу плодючості. Зокрема, С. Сикімич, коментуючи прислів’я серб. Зе-
лісуе просо суе, убачає в подібному граматичному контексті вияв етимологічної
магії: «Етимологічна магія, спрямована на культ плодючості, реконструюється
тут як праслов’янська етимологічна фігура прямооб’єктного типу (дієслово +
прямий додаток). Ця етимологічна фігура пізніше ... отримала паретимологічну
модифікацію шляхом іпіегргеїаііо сЬгізііапа» 12.
Прикладка-епіклеза, що її святе ім’я може набувати в народному мовленні,
або ж народне наймення святого часто вказують на таку «функціональну» спе
ціалізацію відповідного календарного угодника (пор. Афанасьев, 3, 634-635),
напр.: укр. Євдокія-плющиха, Антон-вихровій; рос. Мавра зеленив щи (вона ж
Мавра Молочница), Егорий ленивая сошка (цього дня закінчували оранку), Лу-
керья-комарнща; бр. Акуліна-грзчишніца (ЗК, 375), Іван Калінавік, Іван Калін-
нік (там же, 377). У Польщі дні свв. Панкрата, Серватія й Боніфатія, що припада
ли відповідно на 12-14 травня, називалися ші$1а 0§гоЗпікдм> (1ЧКРР, 2, 392),
при цьому їхній вплив на об’єкт опіки міг бути й негативним, як це показує вже
згадане прислів’я. Чимало німецьких прислів’їв та прикмет пов’язані з днем
Святої Маргарити, який має назву Маг§агеік (Не \Уейег/гаи (Филимонова, 128).
Таким чином, сакральний персонаж може отримувати в календарному прис
лів’ї різну граматичну репрезентацію, причому як на глибинному, семантико-
синтаксичному, так і на поверхневому, формально-граматичному рівнях. Неод
мінно виконуючи адвербіальну функцію локалізації позначуваного стану речей
у часі, священне найменування може водночас реалізуватися як підмет речення,
разом з позицією останнього переймаючи властиві йому синтактико-семантичні
ролі, причому, як ми бачили, тут можливі різні форми осмислення і ступені вия
ву цієї самостійної суб’єктності, а також розподіл її між відповідною датою та
календарним святим, пор. рос. Св. Илья зажинаєш жниво (ПРИ, 888) чи Студи-
та Феодора студит по двору, Феодор Студит землю студит (там же, 897). Та
кі прислів’я, як рос. Вознесете с дождем, Илья с грозой (НМ, 45) або Никола
Вешний с теплом, Николай Зимний с морозом (там же, 42) є амбівалентними в
цьому плані, оскільки імена в них допускають двоїсте функціонально-синтак
сичне тлумачення, суто глибинно-адвербіальне або разом з цим і суб’єктне.
Як уже зазначалося, морфолого-категоріальне оформлення цього календар
но-сакрального часового індикатора може відрізнятися від його відповідника в
церковному календарі й навіть відступати від звичних граматичних норм. Дода
мо, що ця відмінність виявляється іконічно суголосною заміні церковного ва
ріанта імені на народнорозмовний; численні приклади таких замін наявні у вже
наведених прислів’ях: Явдоха замість Євдокія, Апка замість Аппа, КаіНе замість
12 Зікітіс В. ТЬе еіутоіодісаі та§ іс аші іЬе еіутоіоду оґІехі // ТЬе Ма§іса1 алеї АезіЬеііс іп
іЬе Роїкіоге оГВаїкап 81ауз.— Ве1§га<1е, 1994.— Р. 78; про таке паретимологічне тлумачення
народно-календарних геортонімів див: Єрмоленко С. С. Мовне моделювання дійсності і зна
кова структура мовних одиниць.— К., 2006.— С. 146-167.
__________________________________________ Особливості реалізації геортонімів...
І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 11
Каікегіпе і т. д. Узагалі явищем, характерним для народного календаря і для
прислів’їв відповідної тематики, є те, що канонічна назва свята, у якій виступає,
причому іноді не в синтаксично провідній позиції, ім’я того чи іншого святого,
має тенденцію скорочуватися, заступаючись при цьому ідіонімом — особистим
людським іменем 13, ужитим самостійно або ж з якоюсь додатковою лексемою,
пор. укр. На Петра Вериги розбиваються криги (Номис, 63); ідеться про день
поклоніння чесним веригам апостола Петра. Існував звичай висаджувати капус
тяну розсаду в день третього знайдення чесної глави Предтечі й Хрестителя Гос-
подня Іоанна (там же, 29). Цей день у народі мав назву Івана Головатого, пор.
відповідне замовляння до розсади: Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капус-
точка приймалася і в головки складалася (там же, 49) (головата — традиційний
епітет доброї капусти — СУМ, 2, 111). Що стосується дня Усікновення Голови
Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна, то він називається голо-
восікою (Маркевич, 64); пор. також уже згадані білоруські назви цього дня Гала-
васек, Галаварзз (ЗК, 378). Третя неділя Великого посту називається в церковно
му вжиткові Хрестопоклонною, а по-народному— Хрестям (Воропай, 1, 246).
Свято Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна
(ЛК, 253) у польських прислів’ях виступає як «празник святого Яна» (Оду Зезгсг
м> ші§іо Запа оризсі оЬДіу, ро піт кііка сіпі, тегг ті, піе Ьум>а рогЬуіу — Ко1Ьег§,
171) чи просто як «святий Янек» (]Іиіго зт$1у Запек, ризсту та м?оЗ§ шапек —
там же) і навіть як «Ясь» (Дакщ 3аз гогріасге, Маїка §о піе иіиіі, іо Ь§3гіе ріакаї
аг Зо зш&еі Нгзгиіі — ККРР, 1, 826), причому патрон цього дня виступає в них
не лише (міфологічно чи принаймні метафорично) як новонароджене немовля, а
й як персонаж з властивою йому функцією хрещення, правда, щодо елементів
навколишнього середовища (Умі зт$іу Зап оскггсії мюЗу, іо За зі§ Іщрас Зо
осШоЗу (там же, 828). Ще більш від даленим від власне релігійного змісту цього
свята (але водночас і певною мірою пов’язаним з ним) є прислів’я ОЗу зі§ Зап
Скггсісіеі м’ ЗгЗгузіе] кцріе мюЗгіе, Зезгсге іптот Ьумаіц м>іепсгаз па ргге-
згкоЗгіе (Ко1Ьег§, 171). В іншому польському прислів’ї день різдва св. Івана
Хрестителя отримує метонімічно (проте зовсім не логічно) парафразовану назву
«хрещення Яна» (яка зовсім суперечить канонічним християнським уявленням
про нього, але, можливо, зумовлена опадами, які, за прислів’ям, можуть бути
цього дня): СкггезіЗапа м> Зезгсгочіе] мюЗгіе іггута гЬіогу м>рггезгкоЗгіе (ККРР,
1, 826).
Усі ці трансформації — скорочення канонічної церковнокалендарної назви,
а також заміна церковнокалендарного варіанта імені його народнорозмовною,
зокрема зменшувально-пестливою, відміною (згадаймо також еліпсис слів день,
свято) — виступають як (побічна, супровідна, і в цьому розумінні вторинна)
іконічна ознака засвоєння елемента одного мовно-культурного коду іншим та
ким кодом.
Отже, реалізація геортонімів, зокрема агіонімів, у контексті народнокален-
дарних паремій відбувається, так би мовити, у площині між граматикою і міфо
логією, зазнаючи впливу чинників іманентно-мовного й екстралінгвістичного
характеру.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Афанасьев — Афанасьев А. Н. Мифьі, поверья и суеверия славян. Позтические воз-
зрения славян на природу.— М .; СПб, 2002.— Т. 1-3.
13 Про цей термін див.: БелецкийА.А. Лексикология и теория язьїкознания
(ономастика).— К., 1972.— С. 168-169.
С. С. Єрмоленко_____________________________________________________________
12 /55У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
ВЛС
Воропай
Грінченко
Даль
Евангелие
ЗК
кг
Красновская
__________________________________________ Особливості реалізації геортонімів...
Листова
Маркевич
Могила
НМ
Номис
Онишкевич
Покровская 1973 — Покровская Л. В. Французи // Календарнне обнчаи и обряди в странах
зарубежной Европн : Зимние праздники.— М., 1973.— С. 33-52.
Покровская 1978 — Покровская Л. В. Французи // Календарнне обнчаи и обряди в странах
зарубежной Европн: Летне-осенние праздники.— М., 1978.— С. 20-38.
— Потебня А. А. Из записок по теории словесносте.— X., 1905.— 652 с.
— Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини /
Упоряд. М. М. Пазяк; відп. ред. С. В. Мишанич.— К., 1989.— 480 с.
— Пословици русского народа : Сб. В. Даля.— М., 1958.— 992 с.
— Православний церковний календар.— К., 1992.— 96 с.
— Старославянский словарь (по рукописам Х-ХІ веков).— М., 1999.—
842 с.
— Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980.
— Токарев С. А. Примети и гадання // Календарнне обнчаи и обряди в
странах зарубежной Европн : Ист. корни и развитие обичаев.— М.,
1983,— С. 55-67.
— Успенский Б. А. Филологические разнскания в областе славянских
древностей.— М., 1982.— 248 с.
— Филимонова Т. Д Немцн // Календарньїе обнчаи и обряди в странах за
рубежной Европн: Летне-осенн. праздники.— М., 1978.— С. 123-142.
— Словарь библейского богословия / Под ред. К. Леон-Дюфура и др.—
К . ; М., 1998.— 1297 с.
— КоІЬег§ О. Рггу8Іо\уіа.— \Уаг82а\уа, 1977.— 636 8.
— Б[о\уа кзі§§а ргтувіочу і дуугагеп рггуз1о\уіо\уус1і роїзкісЬ.— їУагега^а,
1969-1978,— Т. 1-4.
8. 8. УЕКМОЬЕМКО
ВЕТ\УЕЕ> СНАМ МАК АКО МУТИ: КЕАЕІ2АТКШ ОЕ НЕОКТОІЧУМ8 \УІТНШ
ЕОІ.К САЕЕЛПАК РКОУЕКВ8
ТЬе аггісіе сіеаіз луіЙі ргоЬІетз оґ ІЇіе іпіегріау оГ 1ап§иа§е-іп1ета1 (§гаттайса1)
алеї ехІга1іп§иізІіс (геїаіей Іо іЬе зесопсіагу СЬгізІіап ту0ю1о§у) Іасіогз тйиепсіп§ Оіе геаіігаїіоп
оГЬеогІопутз ап<3 а^іопутз \уііЬіп їоїк саіепбаг ргоуегЬз.
К еуш огсіз: ргоуегЬз, їоїк саіепсіаг, Ьеогіопут, а§іопут, §гаттаг, зесопсіагу СМзйап
туЙю1о§у.
Потебня
ПП
ПРИ
ПЦК
ССС
СУМ
Токарев
Успенский
Филимонова
СББ
Ко1Ьег§
ХКРР
— Великобритания: Лингвострановедчес. словарь / Укладачі А. Р. У. Рум,
Л. В. Колесников, Г. А. Пасечник и др.— М., 1978.— 180 с.
— Воропай О. Звичаї нашого народу.— К., 1991.— Т. 1-2.
— Грінченко Б. Д. Словарь української мови.— К., 1907-1909.— Т. 1-4
(перевид. фотоспособом.— К., 1958).
— Даль В. Толковнй словарь живого великорусского язика.— СПб. ; М.,
1880 (перевид. фотоспособом.— М., 1981).— Т. 1-4.
— Господа нашего Иисуса Христа Святое Евангелие от Матфея, Марка,
Луки и Иоанна на славянском и русском язиках.— М., 1915.— 418 с.
— Земляробчн каляндар : Абрадн и звьічаі.— Мінск, 1990.— 405 с.
— Круглий год. Русский земледельческий календарь.— М., 1989.— 496 с.
— Красновская Н. А. Итальянци // Календарнне обнчаи и обряди в стра
нах зарубежной Европн : Летне-осенние праздники.— М., 1978.—
С. 8-19.
— Листова Н. М. Австрийцн // Календарнне обнчаи и обряди в странах
зарубежной Европн : Зимние праздники.— М., 1973.— С. 162-178.
— Маркевич М. А. Обнчаи, поверья, кухня и напитки малороссиян.— К.,
1860 (перевид. фотоспособом, 1991).— 192 с.
— Могила О. А. Метеорологическая лексика украинских говоров (лекси-
ко-семантическая, ареальная и генетическая характеристика) : Дис. ...
канд. филол. наук.— К., 1984.— 332 с.
— Народний меяцеслов. Пословици, поговорки, примети, присловья о
временах года и о погоде.— М., 1992.— 128 с.
— Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис.— К.,
1993,— 768 с.
— Онишкевич М, Й. Словник бойківських говірок.— К., 1984.— Т. 1-2.
ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 13
|