До питання про множинність вирішень в етимологізуванні

До питання про множинність вирішень в етимологізуванні

Статтю присвячено питанню неодиничності розв’язань в етимології. Аналіз гнізд слов’янської лексики з термічними коренями дозволяє виділити кілька різновидів такої неодиничності, зумовленої об’єктивними мовними та позамовними чинниками. Теорія і методологія компаративно-етимологічних студій мають ура...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2017
1. Verfasser: Черниш, Т.О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2017
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184262
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:До питання про множинність вирішень в етимологізуванні / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 14-23. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-184262
record_format dspace
spelling irk-123456789-1842622022-05-13T01:26:40Z До питання про множинність вирішень в етимологізуванні Черниш, Т.О. Статтю присвячено питанню неодиничності розв’язань в етимології. Аналіз гнізд слов’янської лексики з термічними коренями дозволяє виділити кілька різновидів такої неодиничності, зумовленої об’єктивними мовними та позамовними чинниками. Теорія і методологія компаративно-етимологічних студій мають ураховувати такі випадки. The article focuses on the problem of non-uniqness of etymological solutions. The author establishes, with reference to Slavic word families with «thermal» roots, several types of etymological ambivalence caused by objective intra- and extralinguistic factors, and argues that the theory and methodology of comparative and etymological research should recognize the necessity of plural solutions in such cases. 2017 Article До питання про множинність вирішень в етимологізуванні / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 14-23. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184262 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Статтю присвячено питанню неодиничності розв’язань в етимології. Аналіз гнізд слов’янської лексики з термічними коренями дозволяє виділити кілька різновидів такої неодиничності, зумовленої об’єктивними мовними та позамовними чинниками. Теорія і методологія компаративно-етимологічних студій мають ураховувати такі випадки.
format Article
author Черниш, Т.О.
spellingShingle Черниш, Т.О.
До питання про множинність вирішень в етимологізуванні
Мовознавство
author_facet Черниш, Т.О.
author_sort Черниш, Т.О.
title До питання про множинність вирішень в етимологізуванні
title_short До питання про множинність вирішень в етимологізуванні
title_full До питання про множинність вирішень в етимологізуванні
title_fullStr До питання про множинність вирішень в етимологізуванні
title_full_unstemmed До питання про множинність вирішень в етимологізуванні
title_sort до питання про множинність вирішень в етимологізуванні
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2017
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184262
citation_txt До питання про множинність вирішень в етимологізуванні / Т.О. Черниш // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 14-23. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT černišto dopitannâpromnožinnístʹviríšenʹvetimologízuvanní
first_indexed 2025-07-16T04:25:27Z
last_indexed 2025-07-16T04:25:27Z
_version_ 1837776165780062208
fulltext Т. О. ЧЕРНИШ ДО ПИТАННЯ ПРО МНОЖИННІСТЬ ВИРІШЕНЬ В ЕТИМОЛОГІЗУВАННІ_______________________ Статтю присвячено питанню неодиничності розв’язань в етимології. Аналіз гнізд сло­ в ’янської лексики з термічними коренями дозволяє виділити кілька різновидів такої неоди­ ничності, зумовленої об’єктивними мовними та позамовними чинниками. Теорія і методоло­ гія компаративно-етимологічних студій мають ураховувати такі випадки. К л ю ч о в і сл о в а : етимологія, історична дериватологія, семантична реконструкція, сло­ вотвірна мотивація, внутрішня форма, паронімія, багатозначність. В етимологічних розвідках, я к і в інших наукових студіях, дослідник часом опи­ няється в ситуації, коли, прагнучи пояснити певний факт чи явище, виявляє, що таких пояснень може бути більше ніж одне. Зазначимо, що тут не йдеться про множинну інтерпретацію, зумовлену евристичним релятивізмом, тобто залеж­ ністю отриманих результатів від підходу, методу тощо за умов, коли лише врахування альтернативних підходів, або, за висловом Ю. М. Лотмана, стерео­ скопічність бачення об’єкта аналізу, може дати правильний результат. Саме цей останній варіант мав на увазі Р. Якобсон, підкреслюючи значення для лінгвісти­ ки засади доповнюваності Н. Бора Тут можна згадати і протиставлення в аме­ риканському дескриптивізмі «лінгвістики Божої істини» (Оосі’8 ігиОі Іііідиізіісз) і «лінгвістики фокусництва» (Ьосиз-росиз 1іп§иІ8Іісз): друге з цих термінопо- нять, незважаючи на іронічну внутрішню форму свого вираження, якраз і відоб­ ражає дослідницьку парадигму, що належним чином бере до уваги реальну можливість множинної інтерпретації досліджуваних явищ 1 2. Але подібне «плю­ ралістичне» витлумачення слід відрізняти від ситуації, коли неодиничність рішень зумовлена не відмінністю в підході до мовного матеріалу, а самим ана­ лізованим мовним матеріалом. Водночас тут не йдеться і про той типовий для етимолога випадок, коли він, аналізуючи кілька можливих версій походження слова, має вибрати з них якусь одну, оскільки ці версії є взаємовиключними. Тим часом згадана нами на по­ чатку статті ситуація може хибно оцінюватися власне як ситуація одиничного вибору. У цій розвідці ми розглянемо кілька прикладів саме такого характеру, які на­ лежать до конституентів гнізд слов’янської лексики з термічними етимонами. Усі вони ілюструють явище, яке можна назвати множинною історико-дерива- 1 МкоЬзоп К. Маіп Ігепсіз іп (Ье зсіепсе оЛап§иа§е.— Охїопі, 2014.— Р. ЗО. 2 Хзмп 3. Словарь американской лингвистической терминологии.— М., 1964.— С. 102-103; Уиеп-Кеп Скао. Оп іЬе поп-ипічиепезз о ї рЬопетіс зоїиііопз оґ рЬопеїіс зузіетз // Кеасіігщз іп 1ш§дізІісз. ТЬе сіеуеіортепі о ї сіезсгірііуе Іігщиізгісз іп Атегіса зіпсе 1925.— № \у Уогк, 1958.— Р. 38-54; Іооз М. (коментар) // ІЬісІ.— Р. 80. О Т. О. ЧЕРНИШ, 2017 14 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 ційною мотивацією. Водночас підґрунтя такої мотивації може бути різним. Зок­ рема, вона може бути пов’язаною з багатозначністю словотвірних моделей. Варіативність ономасіологічного використання формально тотожних дери­ ваційних моделей (тобто таких, де та сама твірна основа поєднується з тим са­ мим афіксом) є явищем, до певної міри співвідносним із семантичною еволю­ цією етимона в похідних одиницях. Це явище можна окреслити як іррадіативну історико-дериваційну полісемію 3. При цьому значеннєві варіанти спільної де­ риваційної моделі можуть існувати в одній і тій самій мові (ідіомі) або ж бути розподіленими між різними ідіомами, у межах яких відповідні слова висту­ пають як однозначні. Історико-етимологічне тлумачення подібних випадків передбачає оцінку можливості віднесення до рівня прамови не лише рекон­ струйованої праформи як такої, а й тих чи інших семантичних різновидів її кон- тинуантів. Так, послідовний аналіз слов’янських субстантивів з коренями тер­ мічної семантики засвідчує виразну багатозначність словотвірних структур, яка простежується насамперед на матеріалі активніших у дериваційному плані ко­ реневих морфем. Як виразний приклад співвіднесеності однієї словотвірної структури з кількома ономасіологічними можна навести формальні моделі кон- ституентів гнізда псл. *рекіі та значення утворених на їх підставі слів, пор.: псл. *ресіпа (укр. печина «перепалена глина», рос. печина «земля, що спеклася у грудки», «по­ піл з печі», «уступ на дні річки», «випалене місце в степу», п. ресгупа «жила солі», ріесгупа «кількість випічки за один раз», схв.ресіпа «печера»); псл. *ресакь (укр. діал. печак «печений качан кукурудзи», бр. діал. печак «фундамент печі», ч. ресак «пічник», схв. ресак «хліб, усе печене в печі», слн. ресек «різновид лежанки»); псл. *ресепька (укр. печінка «іесш», рос. діал. печенка «сковорідка», п. діал. ріесгопка «печена картопля», слц. ресіепка «смажене м ’ясо», влуж. ріесепка «печені, сушені фрукти», слн.ресепка «гриб рижик»); псл. *ресШе (укр. печи­ ще «випалене місце», «дно печі», рос. діал. печище «скупчення каменів», ч. ревізіє «внутріш­ ній простір печі»); псл. *ресепіса (рос. діал. печеница «печена ріпа», «синяк», болг. діал., мак. печеница «печене ягня», слн. ресепіса «смажена ковбаса»); псл. *рекьпіса / *ресьпіса (укр. діал. пекниця «ковбаса», схв. пекница «хлібна, плавильна піч», кяшуб. р'еспіса «повна, огрядна жінка», слн. респіса «кахля») тощо, а також численні міжмовні омонімічні утворення, зокрема укр. діал. припек «припічок», схв. припек «спека»; укр. діал. пекарка «жінка-пекар», п. діал. ріекагка «велика посудина для розведення тіста» та ч. діал. рекагка «шампіньйон»; укр. діал. упека «скеля» і схв. упека «спека»; укр. опіка «турбота», болг. опека «цегла» та ін. Ці приклади дають підставу локалізувати множинну мотивацію твірних основ з первинним значенням «горіти, пекти, кипіти» ще на праслов’янському рівні4. Неодиничність етимологічної інтерпретації формально-дериваційної струк­ тури іноді пов’язана з тим, що внутрішня форма може дозволяти (і, відповідно, відображати) різне осмислення того самого денотата похідної одиниці завдяки тому, що цю останню можна співвіднести водночас з кількома твірними одини­ цями. Дериваційно-семантичний розвиток таких одиниць виявляється ніби сфо­ кусованим в одній точці. Загальноприйнятою в компаративній лінгвославістиці є реконструкція (Ф. Міклошичем, Е. Бернекером та ін.) іменника псл. *коргь на підставі низки слов’янських лексем, що позначають рослину АпеГішш §гауео1епз Ь. (кріп паху­ чий). Ця субстантивна праформа належить до історико-етимологічного макро- гнізда з термічними коренями псл. *кур- / *кмар- /*кор-, у його межах — до гніз­ да псл. *корь, а у складі останнього — до мікрогнізда псл. *коргь. 3 Про семантичну іррадіацію як модель смислового розвитку див.: Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. — М., 1969. — С. 185. 4 Див. докладніше: Чернши Т. О. Слов’янська лексика в історико-етимологічному ви­ світленні. — К., 2003. — С. 384—421. _______________________ До питання про множинність вирішень в етимологізуванні /53ЛІ 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 15 Ономасіологічною ознакою, яка утворює внутрішню форму цих слів, є «запах диму». Як належні до цього мікрогнізда ми розглядаємо й позначення рослини ІМіса, що виводяться з псл. *коргіуа: цсл. копривд, друс. кропива, кропива, укр. кропива, діал. крапіва, кропи'ва, діал. покрива, покрівка (з польської), рос. кропи­ ва, діал. кропиво, крапивь, бр. крапіва, стп. (ріигаїіа іапіит) корепуу, п. діал. кор- гтуюа, п. рокггука, кашуб. кйоргауа, к?6ргзуа, коргеуа, коргеуе, коргетса, ч. коргіш, слц. коргіука, діал. коргуа, влуж. коргта, нлуж. корзта, болг. копри- ва, діал. копривь, покрива, мак. коприва, схв. кдприва, копрва, діал. куприва, слн. коргіуа, кгоріуа. Гіпотеза про похідність псл. *коргіуа (з ад’єктивним суфіксом -іу-) від псл. *коргь (як назви пахучої рослини) була висунута ще Ф. Міклошичем (МікІозісЬ, 129) 5, пізніше цю думку підтримав А. Брюкнер (Вгііскпег, 428). У наш час вона розглядається як найвірогідніша в «Етимологічному словнику слов’янських мов» (ЗССЯ, XI, 25-26), де спеціально відзначено важкий запах як властивість, що притаманна різним видам кропиви, у тому числі й тим, що не жалять. На польському та до певної міри болгарському ґрунті відбулася метате­ за кореневих приголосних, результатом якої стала така форма кореневої морфе­ ми, що допускає перерозклад у вигляді префікса ро- та кореня кг- (< кгуіі); у польській мові цей процес, за ономастичними даними, відбувався протягом XIV—XVIII ст., розпочавшись у західній Великопольщі й охопивши собою практично весь польськомовний ареал (В апкоткі, І, 795). Водночас інша гіпотеза пов’язує назву цієї рослини з дієсловом псл. *кгорііі, до якого також належать і слова типу укр. окріп «кипляча або дуже гаряча вода» і крапати (ЕСУМ, IV, 73). В. Махек, обстоюючи цю гіпотезу, обґрунтовував її тим, що коли кропиву разом з іншими харчовими додатками давали на годівлю худобі в холодну пору року, то її попередньо ошпарювали (кропили) окропом (у голодні часи юшку з кропиви вживали й люди). Таким чином, кропива є росли­ ною, що піддається відповідній термічній обробці. Дещо іншу інтерпретацію зв’язку фітоніма укр. кропива з кропити запропонувала В. А. Меркулова, яка по­ рівнює пекуче відчуття від кропиви з болем, що його спричиняє окріп, падаючи різкими краплями6. Версії Махека і Меркулової підтримуються в «Етимологіч­ ному словнику української мови» (ЕСУМ, III, 103). У цілому приймаючи дав­ нішу етимологію Ф. Міклошича, ми визнаємо, що у світлі наведених лінгвістич­ них та історико-культурних міркувань припущення про вплив слів на зразок кропити та окріп є цілком вірогідним, водночас воно не відкидає більш ранньої версії. Таким чином, в історії виникнення та еволюції проаналізованих назв кро­ пиви спостерігаються взаємовпливи кількох мовних одиниць, які, з одного боку, мають фонетичну подібність (к-р-г, к-г-р), а з другого, — передають неоднакові мотиваційні ознаки, здатні, проте, забезпечувати номінацію того самого денота­ та. Можна твердити, що псл. *коргіуа / кгоріуа завдяки своїм цілком реальним внутрішньосистемним лексико-семантичним й асоціативним зв’язкам та відно­ шенням, а також завдяки властивостям свого денотата виявляють множинну мовну та екстралінгвістичну вмотивованість і, відповідно, потребують такої іс- торико-етимологічної оцінки, яка б відбивала цей «плюралізм» факторів. 5 Список скорочень див. у кінці статті. 6 Меркулова В. А. Народнне названий болезней. І. // Зтимология 1967.— М., 1969.— С. 113-114. Т. О. Черниш_______________________________________________________________ 16 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 Порівнюючи ці назви кропиви з тими її номінаціями, які мотивуються дієслівними коренями зі значенням горіння, паління (укр. жигучка, рос. жегуха, бр. джгучка, жижка, п. іаруміса, ч. діал. їагоз, схв. жагачица, раЦіка, жарига, слн. гщауіса, гагпіса тощо), зауважимо, що якщо слова на зразок укр. кропива етимологічно пов’язуються з термічним коренем *кор-, то їхня екстралінгвіс­ тична мотивація ніяк не пов’язана із впливом високої температури. Натомість саме таке, високотемпературне, тлумачення отримує внутрішня форма цих по­ значень у тому випадку, коли вони зіставляються з «нетермічним» дієсловом псл. *кгорііі. Повертаючись до етимологій псл. *коргіуа, згадаємо й думку авторів «Ети­ мологічного словника білоруської мови» щодо позаслов’янської генези цього слова, яке, на їхній погляд, узагалі не має надійної версії походження. Виходячи з подібності словотвірної будови, вони припускають як можливе відповідне джерело слов’янських лексем іт. *карг-їуа, коренева частина якої зводиться до лат. сарга «коза». У такому разі бр. крапіва — це «козина трава», пор. бр. казіна «дика трава, неплодюча заболочена лука, де росте дуже жорстка дика трава (бур’ян)» або в іншій мотивації — «ядуча трава» (ЗСБМ, V, 111— 112). Серед похідних розглянутих лексем варто навести стч. корпусе, коргіуес, коргіусіс, ч. корпупік, п. корпуутік, рокгтуутїк (МасЬек, 275), які позначають позашлюбну дитину, байстря; до цього списку додамо також бр. діал. крапіунік «т. с.». За В. Махеком, кропива була вживана свого часу як корм для гусят і через це з нею спеціально не боролися, тому її хащі ставали притулком для закоханих, звідки й наведені назви (пор. іменник з аналогічними внутрішньою формою та значенням п. іе§ачтік < п. іе§а\ука «кропива»). Натомість укр. діал. гуц. копир- дан «позашлюбна дитина», незважаючи на його часткову фонетичну подібність до наведених лексем з тим самим значенням, слід, очевидно, зіставляти насам­ перед з укр. діал. копил «незаконнонароджена дитина, байстрюк; виродок» та його суфіксальними різновидами, зареєстрованими, зокрема, у тому самому ареалі (такими, як укр. діал. копилюк, копилець, копиляк, копиля). Останні лексе­ ми подає «Лексичний атлас гуцульських говірок» за редакцією Януша Рігера (Кіе§ег, 61). Згідно з «Етимологічним словником української мови», ці слова ра­ зом із схв. копиле «байстрюк», болг. копеле «т. с.», болт., мак. копиле «т. с.» похо­ дять від псл. *коріІь, що у свою чергу становить субстратне слово дако-фракій- ського походження, можливо, запозичене зі старих румунських чи албанських говірок, пор. рум. сорії «дитина, хлопчик», діал. «позашлюбна дитина», алб. корії «т. с.; слуга» тощо (ЕСУМ, II, 567). Натомість в «Етимологічному словнику слов’янських мов» за ред. О. М. Трубачова південнослов’янські лексеми зі зна­ ченням «позашлюбна дитина» пов’язуються з омонімічним коренем псл. *кор- (як у псл. *кораії) з мотивацією «зайвий і, отже, непотрібний пагін», а через ньо­ го з рос. копьіл «стояк, підпора», укр. копил «шевська колодка; підпори між кор­ пусом і полозами саней» (ЗССЯ, XI, 32—33). Розглядаючи термічний корінь псл. *кгор-, варіант псл. *кор-, зазначимо, що іншим семантичним розрядом похідних із ним є назви птахів, такі як укр. кро­ пив’янка «славка 8і1уіа», діал. покропивник «т. с.», підкропивник «8іЬча соттш ііз», рос. кропивник «Моїасіїїа Іго^іосіуіез», умотивовані назвою згадано­ го вище фітоніма. Деякі з цих орнітонімів демонструють, з одного боку, фор­ мально-дериваційну тотожність з однокореневими з ними назвами позашлюб­ ної дитини, а з другого, — ономасіологічну відмінність від них. _______________________ До питання про множинність вирішень в етимологізуванні І881Я 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 17 Таким чином, множинність етимологічних розв’язань може бути відобра­ женням не лише «конкурентних» версій походження слова, а й реальних ознак етимологізованих лексем і позначуваних ними об’єктів і явищ дійсності. У прикладі з назвами кропиви однозначне рішення суперечить самій природі ана­ лізованого мовного матеріалу, оскільки тут є підстави припускати семантичну взаємодію паронімічно близьких коренів як один з чинників формування відпо­ відних лексем. У подібних випадках похідне слово можна і треба одночасно пов’язувати більш ніж з однією твірною основою. Ця проблема докладно висвітлювалася на матеріалі слов’янської термічної лексики в одній з наших попередніх розвідок 7, через це обмежимося кількома відсутніми в ній прикладами. Це можуть бути лексеми, які, на нашу думку, за­ свідчують співвіднесеність і з псл. *кораіі «копати» і псл. *корьІь «кіптява», яке належить до гнізда псл. *куреії «кипіти». А. Брюкнер пов’язував польський кон- тинуант згаданого праслов’янського субстантива корес з іменниками п. корпо, корііпа, корпіа «земля, не покрита снігом (сніг уже розтанув на підвищеному місці)», згадуючи в цьому ж контексті схв. та слн. корп(і)еіі «танути (про сніг)» (Вгііскпег, 256; див. також: Вегп., І, 566). Пізніше аналогічну думку висловив і В. Махек щодо ч. корпо, корпа гет, діал. корапіса, корііпка (< -пінка), а також слц. корпу, кор(пе)Ііпа, корпіеі’, укр. кіпно тощо, підкреслюючи, що компонент «відсутність снігу» в семантиці чеських слів пов’язується з дією тепла (на осон­ ні, на підвищених місцях, біля теплих джерел, навесні) й зіставляючи наведені лексеми у плані їх походження зі слн. кореіі «пріти (про борошно, хліб, сіно, збіжжя)» та коріїі зе «пріти, паритися (про сіно)». Він реконструює субстантив псл. *корьпо, який у свою чергу виводиться ним з іє. *кор- / *киор- «пара, дим», звідки й лит. куараз, лат. уарог, гр. катгудд (МасЬек, 275). Таким чином, на думку цього вченого, ч. корпо — це випарене місце, де сніг «випарувався». До списку наведених вище лексем можна також додати укр. діал. копінь «земля без снігу; місце, де сніг не вкриває землю і є грудки замерзлої землі» (Он., І, 376), кінний (кіпна дорога «брудна від розталого снігу» — Грінч., II, 245), копний «не їждже- ний після снігопаду (про шлях)» ( СУМ, ІУ, 273), кіпніти «танути» (Грінч., там же), кашуб. к*орпд «місце без снігу; безсніжна пора взимку», болт. діал. копно (място) «земля, де зійшов сніг», мак. копно «т. с.; суходіл, земля», схв. копно «континент, земля», слн. корпо «т. с.; безсніжна місцевість», кдреп «безсніж­ ний» (ЕСУМ, II, 569; ЗССЯ, XI, 42-44); пор. також подібне образне переосмис­ лення лексеми зі значенням горіння в авторському слововживанні Б. Пастерна- ка: «...Снега землею прожженьї...». Автори «Етимологічного словника української мови», реконструюючи псл. *корепь, *корьпь як деривати прикмет­ ника псл. *корьпь «який годиться для копання» від дієслова псл. *кораіі «копа­ ти», усе ж не відкидають припущення про зв’язок цих слів із псл. *корьіь «кіптя­ ва», уважаючи його менш імовірним. На наш погляд, ці слова, у семантичній структурі яких наявний компонент «зіпрілість, випаруваність як наслідок дії тепла», слід розглядати як випадок, щодо якого припустима множинна етимоло­ гічна інтерпретація, зумовлена, з одного боку, процесами контактування двох близькозвучних гнізд, а з другого, — можливістю одночасного представлення м’якої розкислої землі, з якої зійшов сніг, і як розіпрілої, і як розкопаної. 7 Черниш Т. О. Роль паронімії у розвитку семантичної структури слов’янських істо- рико-етимологічних гнізд із термічними коренями // Акцентологія, етимологія, семантика : 36. праць на пошану акад. В. Г. Скляренка.— К., 2012.— С. 326-348; ВарботЖ. Ж. Мор- фо-семантическое поле лексеми в зтимолоіическом словаре и возможности его реконструк- ции // Изв. Рос. Акад. наук : Сер. лит. и яз.— 1995.— Т. 54. № 4.— С. 62-63. Т. О. Черниш_______________________________________________________________ 18 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 Зближення генетично відмінних лексем, зумовлене подібністю, може бути наслідком фонетичного розподібнення пов’язаних за своїм походженням оди­ ниць. Прикладом такого розриву первинних етимологічних зв’язків і ототож­ нення на підставі вторинно набутого вигляду з одиницями іншої генези (але вод­ ночас і семантично спорідненими) можуть бути наслідки метатези на зразок іє. *рек?> лит. керіі «пекти», пор. укр. діал. копка «невелика заглибина або ніша, куди загортають жар». А. П. Непокупний уважав за можливе пов’язувати її і з укр. копати (пор. також іншу назву цієї ж реалії: укр. діал. ямка), і зі щойно зга­ даною метатезою, яка ніби переносить цей корінь з одного, термічного, гнізда в інше (ЕСУМ, II, 569). На континуантах псл. *куреіі в цього дієслова, крім значення «кипіти», ре­ конструюється і лексико-семантичний варіант «текти, виливатися». Автори «Етимологічного словника білоруської мови», вказуючи на властиве старосло­ в’янському та верхньолужицькому продовженням цього дієслова значення «ви­ тікати» та зіставляючи його з лит. кйреіі, роблять висновок про те, що цей семан­ тичний варіант становить балто-слов’янську інновацію (ЗСБМ, V, 36). Ареал поширення цього варіанта серед продовжень *куреіі є значно більшим і включає також похідні префіксальні вербативи, пор., зокрема, п. кіріес «сходити, стікати кров’ю; ставати червоним від крові», напр.: «гала... а лу піе) кге\у сгата кірі)ак \уе гсігощ» (8\У, II, 340). Слід зауважити, що українське дієслово закипати, заки­ піти (наприклад, у виразі закипілий кров ’ю) передає прямо протилежне значен­ ня «загусати, спікатися (про кров)» (СУМ, III, 143) і в такий спосіб виявляє се­ мантичний розвиток, властивий утворенням від кореня псл. *рек-. Крім цього, лексико-семантичний варіант п. кіріес «витікати» може виступа­ ти в образному значенні, напр.: «Вгосіг^с \у рІотіепіасЬ павітер, іуукіріаіе] па зсіеікі, ргтузіап^іа и ріоіи сігіешсгупа» (В. Жукровський); пор. також у польсько­ му перекладі роману Р. Чендлера «Раге\уе11, т у Іоуеіу»: «2 кіезгопкі па ріегзіасЬ кіріаіа т и сЬизІесгка...» (в оригіналі — англ. сазсайеД). Згадане вище значення «витікати, виливатися» мають і влуж.ргекіріес «виливатися, переливатися через вінця» (2етап, 349), кіріс «витікати, гноїтися (про мокрі рани, виразки)» (там же, 154), ч. куреіі «швидко текти, розливатися (про річку)» (напр.: «гогуосіпепу роіок Ьисеї, куреї ує їтасЬ» —Тгауп., 808), діал. «сочитися» (напр.: «тесі куре х уозсіп» ( «мед сочиться зі стільників» — МасЬек, 314—315), ргекуреіа тіза «пе­ реповнена миска» (Тгауп., 808), схв. кипети (рідк.) «текти, витікати (про кров); переливатися через вінця посуду» (РСКШ, XI, 483—484), слн. кіреіі «текти, спливати; капати (про свічку)» (БЕР, II, 377—378), а також друс. кипіти «текти, витікати, виливатися; переливатися через вінця» (напр.: «... (бочку) кипящу вьнь масломь древянммь» — СлРЯ XI—XVII, VII, 131), друс. вьзкьіпіти «ви­ литися (про вулкан?)» (СДЯ, II, 74— 75) і строс. кипіти «бурхливо, пінячись, ви­ соко піднімаючись, витікати; бити ключем» (напр.: «Изь земли ключь ки­ пить»— СлРЯ XI—XVII, там же). Як зазначає П. Флоренський у своєму стисло­ му нарисі семантичної структури гнізда кип- у російській мові, у рукописному Євангелії XIII ст. фрагмент «ят|уг| їїбатої; <Ш.орєуоп єц ^ют)у а іатоу» (Іоанна, розд. 4, ст. 14) перекладено як «источник водн, кмпяща в живот вечннй» (піз­ ніше цей уривок став передаватися церковнослов’янською мовою як: «Источни- колгь водьі тєкоущєн вь жнзнь в’кчноую» 8). При цьому гр. 'аХкораї означає власне «стрибати, підстрибувати, скакати; кидатися» (Дворецкий, І, 84), що, на 8 Господа нашего Иисуса Христа Святое Евангелие от Матвея, Марка, Луки и Иоанна на славянском и русском язиках.— М., 1915.— 418 с. _______________________ До питання про множинність вирішень в етимологізуванні /55Л10027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 19 думку П. Флоренського, свідчить про домінування в первісній семантиці цього дієслова образу не кипіння, а швидкого і спрямованого руху догори, стрибання9. У свою чергу В. Махек зауважує, що подібне значення «витікати, розливати­ ся (щодо густих і не нагрітих рідких субстанцій)» властиве ч. діал. ляськ. курай та його префіксальним похідним гогкураі, икураї, уукураі, пор. гогкураі отпаски ро зіоіе «розлити соус по столі» або каш икурціе г тіаку «каша виливається з миски», каЬаі гакурапу «піджак залитий (закапаний)» (МасЬек, 314—315). За­ значені дієслова із суфіксальним -аі(і) чеський етимолог був схильний розгляда­ ти як результат контамінації матеріально подібних, хоча генетично і не тотож­ них дієслівних лексем ч. курей «кипіти» та карай «капати», що, на нашу думку, є цілком прийнятною гіпотезою. Наступний приклад ілюструє ситуацію, у якій опиняється етимолог тоді, ко­ ли реалія, позначувана твірною одиницею, є багатоаспектною і через це семан­ тика такої твірної одиниці, виступаючи в ролі мотиваційної внутрішньої форми похідних, може витлумачуватися теж по-різному, часом несподівано, ба навіть суперечливо. Так, характер формально-дериваційного зв’язку псл. *кургь і його континуантів з твірним дієсловом псл. *курей видається достатньо ясним, нато­ мість питання про семантичну співвіднесеність між праслов’янським ад’єкти- вом та історично засвідченими прикметниками на зразок укр. киприй, а отже, і про первісне значення *кургь та його пов’язання із семантикою * курей, є набага­ то складнішим 10 11. У плані семантичної рефлексації континуанти праслов’ян­ ського прикметника виявляють чимало рис індивідуальної специфіки, хоча, з ін­ шого боку, серед них можна все ж простежити кілька загальних напрямків смислового розвитку, які в цілому демонструють зв’язок з тими чи іншими ареа­ лами поширення відповідних лексем. Одним з цих загальних напрямків є вираження ознаки «пухкий, м’який, пиш­ ний» щодо характеристики тіста: ч. кургу (курге Іезіо «пухке тісто», курга ЬаЬоука «пухкий кекс» — ОеЬаиег, І, 195) та слц. кургу (курге сезіо «пухке тіс­ то» — СлРС, 171). Цей лексико-семантичний варіант виявляє прозору похід- ність від значення псл. * курей, серед змістових ознак якого нами реконструю­ ються такі, зокрема, як «збільшуватися в обсязі, переливатися через вінця посуду», метонімічно (за схемою «процес» -> «наслідок») пов’язані з позначен­ ням процесу кипіння п. З іншого боку, рос. діал. киприяньг окреслює таке тісто, яке, навпаки, погано підійшло, не виросло (СРНГ, XIII, 217). У випадку, якщо ця лексема також генетично співвідноситься з псл. *кургь, поява антонімічних по­ хідних, строго кажучи, не мала характеру енантіосемічної філіації тотожного твірного значення, адже безпосередні продовження псл. *курей виявляють се­ ред своїх лексико-семантичних варіантів і такі, в основі яких лежить інший на­ слідок кипіння, а саме ущільнення відповідної речовини. Пор. рос. скинеться, яке В. І. Даль тлумачить як «твердеть кипением» (Даль, IV, 196) і яке може поз­ начати, крім цього, згортання крові, а також рос. діал. кипеть «про воду в річці, що взимку у великий мороз, витікаючи з ополонки, одразу ж замерзає», наприк­ лад, речка кипит, безос. сколько накипело (СРНГ, XIII, 215). 9 Флоренский П. А. У водоразделов мнсли.— М., 1990.— С. 247. 10 Черниш Т. О. До питання про структуру історико-етимологічного гнізда псл. *кур-: псл. *курьг(]ь) та його континуанти у слов’янських мовах // Мовні і концептуальні картини світу. — 2002. — № 6. Кн. 2,— С. 284-288. 11 Черниш Т. О. «Рух» і «тепло»: до семантичної реконструкції псл. * курей // Мова і культура.— 2001.— Вип. 3. Т. 3.— С. 241-246. Т. О. Черниш_______________________________________________________________ 20 /55У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 Похідними від лексем на позначення м’якості, пухкості тіста, що було на­ лежним чином замішане й добре підійшло, можна, на нашу думку, розглядати такі лексико-семантичні варіанти, як ч. кургу «вигладжений, незім’ятий», а та­ кож «округлий» (Вагіоз, 174) та слц. кургу «пухкий (про землю); легкий, крих­ кий, сипкий (про сніг)» (881, II, 178) і укр. діал. киприй «пухкий (про землю)» (ЕСУМ, II, 434), кіприй «пухкий» (Он., 1,353). Іншою ознакою доброго тіста є, як відомо, його пористість. Відповідна ознака «губчатий, пористий, ніздрястий» реалізується у вигляді значень ст.сл. кь/прь (Язь/чнаа ж(є) плот(ь) єсть кь/прл акн пива «тканина ж язика є пористою, як гриб» — МікІозісЬ ЬР, 328), друс. кьшрь (СлРЯ XI—XVII, VII, 132), р.-цсл. кьшрьій (МікІозісЬ, 158), а також і в за­ фіксованому И. О. Дзендзелівсььсим похідному субстантиві укр. діал. кипряк «сир із великими порами» 12. Якщо згадана вище опозиція антонімічних значень «пухкий, м’який» — «глевкий, непропечений» протиставляє групу переважно західнослов’янських та західноукраїнських відповідників одиничному російському регіоналізмові, то серед семантичних рефлексів псл. *кургь можна знайти й інше антонімічне співвідношення, яке є ареально диференційованим уже на протилежній просто­ ровій осі, охоплюючи, з одного боку, західнослов’янські, а з другого, — півден­ нослов’янські лексеми. Перша з цих груп представлена влуж. кіргу «слабкий, виснажений, хворобливий, тендітний» (2етап, 154; РйдЬІ, 250), нлуж. кіргу «ста­ рий і слабкий; покалічений» (Мука, І, 59), нлуж. кірга жес «стара непотрібна річ» (там же) та влуж. кірге йгіемю «ламке дерево» (ІакиЬаз, 138), а друга — болг. кипьр «гарний, добре вбраний» (БгРС, 258), діал. кипрь «гарний, святко­ вий» (БЕР, II, 377), кипар «гарний, ошатний» (там же), мак. кипар «гарний» (ЗССЯ, XIII, 267). Можна припустити, що в основі цих протилежних за своєю оцінною конотацією похідних значень також лежать семантичні ознаки, пов’я­ зані з тістом. У випадку південнослов’янських слів це порівняння з пухкістю, свіжістю, можливо, і теплом випічки (пор. уживання такого прикметника, як укр. пухкий і щодо виробів з тіста, і як окреслення здорового тіла, зокрема жіно­ чого). І навпаки, в основі семантичного розвитку, засвідченого лужицькими лек­ семами, імовірно, лежали асоціації з драглистістю й липкістю сирого тіста, що могли бути засобом передачі брезклості та в’ялості людського обличчя й тіла. У той же час не можна не зазначити, що обидва ареали засвідчують і прямо протилежні випадки, такі як влуж. кіргу «вільний, великий, широкий» (ІакиЬак, 138), з одного боку, і схв. заст. рідк. кірга «стара баба (як лайка)» (ЗССЯ, XIII, 267) та болг. діал. кипря «неповоротка, незграбна людина» (СРНГ, XIII, 217), — з другого. Можливо, є підстави розглядати ці останні і як наслідок іронічного слововживання; що ж до верхньолужицького прикладу, то він, очевидно, є ще однією видозміною вихідної семантики псл. *кургь «розбухлий (про тісто)». Іншу видозміну цього ж значення представляє ч. кургу «масний, жирний» (СеЬаиег, І, 195) (липкість і лискучість пухкого сирого тіста можна, очевидно, сприймати ще й у такому розумінні). Застаріле (з XIV ст.) переносне значення цієї лексеми «палкий, буйний, щирий, відданий, свіжий, жвавий» (там же) зна­ ходить собі відповідник у бр. діал. Кіпр «некастрований кабан», яке зіставляють також з болг. кипря се «надиматися, напинатися» (ЗСБМ, V, 36). Насамкінець згадаємо укр. діал. заваритися «розгніватися, розсердитися, надутися» і співвідносні з ним слов’янські лексеми, що їх автори « Етимологіч­ 12 Дзендзелевский Й. А. Названая молочних продуктов овцеводства в закарпатских украинских говорах // Територіальні діалекти і власні назви. — К., 1965. — С. 92. _______________________ До питання про множинність вирішень в етимологізуванні /53У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 21 ного словника української мови» виводять із псл. уігііі, але їхні ширші генетичні зв’язки оцінюють як не зовсім ясні, водночас указуючи на похідність від ПСЛ. Vігь «вир» («термічне» гніздо з етимоном псл. *уьг- «текти, бурхати, ки­ піти») (ЕСУМ, II, 217—218). Наведені тут же покликання на інші статті в цьому словнику (віритися, закавірити) з подальшими посиланнями ставлять цю ети­ мологічну версію в один ряд з іншими, гіпотетично орієнтованими вже на інші фонетично і семантично подібні давні корені. Ці множинні посилання і обереж­ ність пропонованих авторами рішень зайвий раз свідчать про те, що ми тут маємо справу із ситуацією, яка не допускає ані однозначного генетичного ото­ тожнення, ані жорсткого розмежування. Розглянуті випадки, які належать до історико-дериваційної площини мови і зумовлюють неодиничність генетичних тлумачень в етимологічних студіях, мають неодмінно враховуватися в теорії і методології етимологізування, надто ж за умов посиленої уваги компаративістів до лексики і семантики й опрацюван­ ня ними проблематики діахронічної лексикології як окремої дисципліни порів­ няльно-історичного циклу, коли розширення діапазону компаративної славісти­ ки за рахунок завдань, пов’язаних із семантичною реконструкцією, вимагає подальшого опрацювання й удосконалення апарату, який застосовується в істо- рико-етимологічних студіях. УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ Т. О. Черниш_______________________________________________________________ БЕР БРС Грінч. Даль Дворецкий ЕСУМ Мука Он. РСКШ СДЯ СлРС СлРЯ ХІ-ХУІІ СРНГ СУМ ЗСБМ зсся Вапко\увкі Вагіов Вгііскпег ОеЬаиег ОІиЬак ІакиЬав МасЬек — Бьлгарскн етимологичен речник.— София, 1971-2011.— Т. 1-7. — Беларуска-рускі слоунік / Пад рзд. К. Крапівн.— М., 1962.— 1048 с. — Грінченко Б. Д. Словарь української мови.— К., 1907-1909 (перевид. фотоспособом.— К., 1958).— Т. 1-4. — Даль В. Толковнй словарь живого великорусского язьїка.— СПб. ; М., 1880 (перевид. фотоспособом.— М., 1981).— Т. 1-4. — Дворецкий И. X. Древнегреческо-русский словарь.— М., 1958.— Т. 1-2. — Етимологічний словник української мови : В 7 т. / Гол. Ред О. С. Ме- льничук,— К„ 1982-2012,— Т. 1-6. — Мука 3 . Словарь нижнелужицкого язьїка и его наречий.— Бауцен, 1928,— Т. 1-2/3. — Онишкевич М, Й. Словник бойківських говірок.— К., 1984.— Т. 1-2. — Речник српскохрватског каижевног и народног іезика.— Београд, 1959-1978,— Кн,. 1-11. — Словарь древнерусского язьїка (ХІ-ХІУ вв.) / Гл. ред. Р. И. Аванесов.— М., 1989,— Т. 2,— 494 с. — КолларД. и др. Словацко-русский словарь.— М., 1975.— 768 с. — Словарь русского язьїка ХІ-ХУІІ вв.— М., 1975-2008.— Внп. 1-28. — Словарь русских народних говоров.— Ленинград; СПб., 1961-2016.— Вмп. 1-49. — Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980.— Т. 1—11. — Зтнмалагічнн слоунік беларускай мови.— Мінск, 1978-2006.— Т. 1-11. — Зтимологический словарь славянских язьїков : Праславянский лекси- ческий фонд.— М., 1974—2016.— В ьт. 1-40. — ВапкошкіА. Е іутоіо^ісяіу вЬтпік і?гука ро1вкіе§о.— ІУагвгаїуа, 2000,— Т. 1-2. — ВагіозР. Біаіекйску віоупік тогаувку.— РгаЬа, 1906 (АгсЬіурго Іехіко- §гайі а сііаіекГоїо§іі, с. 6).— 566 в. — Вгііскпег А. 81о\упік еіутоіо^істпу і?гука ро1вкіе£0.— ЇУагвгаууа, 1974,— 805 в. — ОеЬаиег А. Зіоупік віагосевку.— РгаЬа, 1903-1913.— Б. 1—2. — ОІикакА. Нгуаївкі еіітоіовкі цеспік.— 2а§геЬ, 1993.— 832 в. — АакиЬазР. Нот)овегЬвко-петвкі віочтік.— Вшіувіп, 1954.— 543 в. — Маскек V. ЕІуто1о§іску віоупік іагука севкеЬо.— РгаЬа, 1968.— 866 в. 22 /55У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 До питання про множинність вирішень в етимологізуванні МікІозісЬ МікІозісЬ ЬР РШіІ Кіе§ег 8\¥ Тгауп. 2 етап — Мікіовіск Рг. ЕіутоІодізсЬез ^бгІегЬисЬ сіег зІауізсЬеп 8ргасЬеп.— ^ іеп , 1886,— 547 8. — МікІовіскРг. Ьехісоп ра1аео8Іоуепісо-£гаесо-1аІіпшп.— УішіоЬопае, 1862-1865.— 1171 р. — Р/икІ Иг. Еигізкі зегЬзкі 8Іо\упік.— Вибузіп, 1866.— 1210 8. — А Ьехісаі Абаз оГ (Ье Ниїзиі біаіесіз оГ йю Цкгаіпіап 1ап§иа£е / Е<1. Ьу 1. Еіе§ег.— іУаг87а\уа, 1996.— 390 р. — 81о\упік_І£2ука ро1зкіе§о / ІЛ02. роб геб. Е Каг1о\уісга еі аі.— Л¥агзга\уа, 1900— 1927 (\ууб. ґоІооГз.— іУагз2а\уа, 1952).— Т. 1— 8. — ТгалтісекРг. 81оупік )атука сезкеЬо.— РгаЬа, 1952.— 1800 8. — 2етапА. 81о\упік §6гпоЬі2уско-ро1зкі.— \¥аг82а\уа, 1967.— 678 8. Т. О. СНЕІШУ8Н ТНЕ РКОВЬЕМ ОР РШКАЬІТУ ОР 8 0 ІДГГКШ8 Ш ЕТУМОЬОСІСАЬ КЕ8ЕАКСН ТЬе агїісіе Госизез оп ІЬе ргоЬІеш оГ поп-иі^пезз оГ еіутоіо^ісаі зоїиііопз. ТЬе аиіЬог езіаЬІізЬез, \уі(Ь геїегепсе іо 81ауіс \уогб їатіїіез \уійі «йіегтаї» гооіз, зеуегаї Іурез оґ еіутоіодісаі атЬіуаІепсе саизеб Ьу оЬієсііує іпіга- апб ехігаїіп^иізііс ґасіогз, апб аг^иез іЬаІ ІЬе ІЬеогу апб теіЬобо1о§у оґ сотрагаііуе апб еіутоіо^ісаі гезеагсЬ зЬоиІб гесо^піге ІЬе песеззііу оґ ріигаї зоїийопз іп зисЬ сазез. Кеулуогбз: еіуто1о§у, Ьізіогісаі бегіуаІо1о§у, зетапііс гесопзігисііоп, бегіуаііопаї тоїіуаііоп, іппег іогт, рагопуту, роїузету. І83И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 23

Ähnliche Einträge