Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов)
У статті досліджуються семантичні й валентнісні характеристики дієслівних репрезентантів емоцій групи «Співчуття» у польській, українській і російській мовах. Здійснюється порівняння дефініцій та моделей керування дієслів, описуються семантичні ролі Експерієнце- ра, Об’єкта і Причини емоції....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184264 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Семантика і валентність дієслів семантичного поля "Співчуття" (на матеріалі польської, української та російської мов) / Л.І. Ніколаєнко // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 44-54. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184264 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1842642022-05-13T01:26:42Z Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) Ніколаєнко, Л.І. У статті досліджуються семантичні й валентнісні характеристики дієслівних репрезентантів емоцій групи «Співчуття» у польській, українській і російській мовах. Здійснюється порівняння дефініцій та моделей керування дієслів, описуються семантичні ролі Експерієнце- ра, Об’єкта і Причини емоції. In her investigation of the meaning and valency of verbs denoting emotions of the «Compassion» group in Polish, Ukrainian and Russian, the author compares these verbs’ definitions and their government patterns, also describing the semantic roles of Experiencer, Object and Emotion Cause. 2017 Article Семантика і валентність дієслів семантичного поля "Співчуття" (на матеріалі польської, української та російської мов) / Л.І. Ніколаєнко // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 44-54. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184264 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті досліджуються семантичні й валентнісні характеристики дієслівних репрезентантів емоцій групи «Співчуття» у польській, українській і російській мовах. Здійснюється порівняння дефініцій та моделей керування дієслів, описуються семантичні ролі Експерієнце- ра, Об’єкта і Причини емоції. |
| format |
Article |
| author |
Ніколаєнко, Л.І. |
| spellingShingle |
Ніколаєнко, Л.І. Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) Мовознавство |
| author_facet |
Ніколаєнко, Л.І. |
| author_sort |
Ніколаєнко, Л.І. |
| title |
Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) |
| title_short |
Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) |
| title_full |
Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) |
| title_fullStr |
Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) |
| title_full_unstemmed |
Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) |
| title_sort |
семантика і валентність дієслів семантичного поля «співчуття» (на матеріалі польської, української та російської мов) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2017 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184264 |
| citation_txt |
Семантика і валентність дієслів семантичного поля "Співчуття" (на матеріалі польської, української та російської мов) / Л.І. Ніколаєнко // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 44-54. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT níkolaênkolí semantikaívalentnístʹdíêslívsemantičnogopolâspívčuttânamateríalípolʹsʹkoíukraínsʹkoítarosíjsʹkoímov |
| first_indexed |
2025-07-16T04:25:39Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:25:39Z |
| _version_ |
1837776178800230400 |
| fulltext |
Л. І. НІКОЛАЄНКО
СЕМАНТИКА І ВАЛЕНТНІСТЬ ДІЄСЛІВ
СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ «СПІВЧУТТЯ»
(на матеріалі польської, української та російської мов)
У статті досліджуються семантичні й валентнісні характеристики дієслівних репрезен
тантів емоцій групи «Співчуття» у польській, українській і російській мовах. Здійснюється
порівняння дефініцій та моделей керування дієслів, описуються семантичні ролі Експерієнце-
ра, Об’єкта і Причини емоції.
К л ю ч о в і слов а : актант, валентність, семантична роль, дефініція, модель керування.
При системному підході до вивчення лексичної семантики опис значення
дієслова розуміють як «сценарій» певної типової ситуації, що містить окресле
ний набір учасників. Учасникам ситуації, або актантам, приписують різні
семантичні ролі (Агенс, Пацієнс, Адресат, Інструмент тощо) '. Поряд із семан
тичною роллю, яка визначається поведінкою учасника у позначуваній дієсловом
ситуації, ще виділяють поняття «комунікативний ранг» (термін Філмора), який
характеризує учасника з прагматичного погляду — за відношенням щодо фоку
су уваги мовця (Суб’єкт, Об’єкт, Спостерігач) 1 2. Однак більшість мовознавців не
виокремлює комунікативних рангів, а Суб’єкт і Об’єкт зазвичай розглядає серед
семантичних ролей 3. О. В. Падучева наголошує на тому, що поняття учасника
ситуації, семантичної ролі учасника, синтаксичного актанта належать до різних
рівнів — денотативного, семантичного, синтаксичного 4. Спираючись на ці самі
засади, С. С. Полежаєва актантно-рольову структуру емотивних дієслів розгля
дає на чотирьох рівнях: референтному (або денотативному) — Носій, Каузатор,
семантичному — Агенс, Експерієнт, Пацієнс, Причина, Зміст, синтаксично
му — підмет, додаток та комунікативному — Об’єкт, Суб’єкт5.
З поняттям «учасник ситуації» пов’язане поняття дієслівної валентності.
Цей термін у мовознавстві почав використовувати французький лінгвіст Л. Те-
ньєр. Дієслово він пропонував уявити у вигляді своєрідного атома з гачками, що
притягує до себе більшу чи меншу кількість актантів залежно від наявності гач-
1 Падучева Е. В. Динамические модели в семантике лексики.— М., 2004.— С. 52-55.
2 Там же.— С. 58.
3 Див., зокрема: Апресян Ю. Д. Избраннше труди : В 2 т.— М., 1995.— Т. 1.— С. 120;
Муравенко Е. В. О случаях нетривиального соответствия семантических и синтаксических
валентностей глагола // Семиотика и информатика.— М., 1998.— Вип. 36.— С. 71-81.
4 Падучева Е. В. Коммуникативное внделение на уровне синтаксиса и семантики //
Семиотика и информатика.— М., 1998. Вип. 36.— С. 87.
5 Полежаєва С. С. Семантико-грамматические особенности змотивннх глаголов,
описьівающих каузацию субьектом змоционального переживання у себя самого и у другого
лица//Филологические науки : Вопр. теорииипрактики.— Тамбов, 2013.— № 11 (29). Ч. 1.—
С. 151-152.
О Л. І. НІКОЛАЄНКО, 2017
44 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
ків, необхідних для утримування актантів. Кількість актантів, якими здатне ке
рувати дієслово, учений називав дієслівною валентністю6 7. У сучасній лінгвісти
ці розрізняють семантичну і синтаксичну валентність. За О. В. Падучевою,
семантична валентність дієслова — це те саме, що семантична роль учасника,
синтаксична валентність — це морфо-синтаксична форма того мовного вира
ження, яке відповідає учаснику з даною роллю в реченні1. Співвідношення се
мантичних і синтаксичних валентностей називають моделлю керування дієслів8.
Наша стаття присвячена порівняльному дослідженню семантичної і валент-
нісної характеристики дієслівних репрезентантів емоцій групи «Співчуття» у
польській, українській і російській мовах. Наявність кількох дієслівних лексем,
що денотують ці почуття в кожній з досліджуваних мов, свідчить про певну від
мінність емоційних переживань і відповідно — їх мовних позначень. Мета на
шого дослідження полягає в тому, щоб показати ці відмінності як у межах кож
ної з мов, так і на міжмовному рівні. Як зазначає В. Ю. Апресян, дієслова, що
входять до кластера «Жалосгь», позначають емоції хорошого ставлення, викли
кані поганими подіями, де Екперієнцер відчуває щось хороше стосовно Об’єкта,
з яким відбувається щось погане. Дослідниця констатує, що ці дієслова мають
три семантичні валентності — Експерієнцера, Об’єкта і Стимулу9. Якщо з Екс-
перієнцером усе зрозуміло, це семантична роль учасника ситуації, який пережи
ває емоцію, то стосовно Об’єкта слід внести деякі уточнення. Емоції групи
«Співчуття» не лише скеровані на певну людину чи іншу істоту, вони їй адресо
вані, отже, можна сказати, що семантика Об’єкта забарвлена семантикою Адре
сата. У потрактуванні семантичної ролі Стимулу є певні розбіжності. Так,
О. В. Падучева та В. Ю. Апресян термін Стимул ототожнюють з Причиною емо
ції 10 11. А. Г. Пазельська Стимулом фактично називає Об’єкт і Причину емоції. Се
ред способів оформлення Стимулу при іменах та предикатах емоцій вона подає,
зокрема, такі приклади: «Мн сострадаем тем, кого они вставши», «Пусть, как
свечи, горит в нас сострадание к тем, кого они вставши» п. При описі семанти
ки емотивних дієслів також використовують назви Причина 12 та Каузатор емо
ції 13. Ми у своєму дослідженні будемо послуговуватися термінами Експерієн-
цер, Об’єкт і Причина емоції.
Початковим етапом при дослідженні семантики лексичних одиниць є аналіз
їх словникових дефініцій. Дієслова на позначення емоційних переживань часто
дефініюють за допомогою синонімів або конструкцій з іменниковими назвами
емоцій, що не завжди дозволяє виділити їх диференційні ознаки. У порівнюва
них мовах на позначення переживання емоцій групи «Співчуття» існують такі
дієслівні назви: п. шрдісгис, Шотас зі§, гШом>ас щ , иШоюас щ , гаїомюс,
роіаіом/ас, гогіаіас щ , иіаіас щ , иЬоІемгас; укр. співчувати, жаліти, пожаліти,
6 Теньер Л. Основи структурного синтаксиса.— М., 1988.— С. 250.
7 Падучева Е. В. Динамические модели в семантике лексики.— С. 52-53.
8 Муравенко Е. В. О случаях нетривиального соответствия семантических и синтак-
сических валентностей глагола// Семиотикаиинформатика.— М., 1998.— Внп. 36.— С. 71.
9 Апресян В. Ю. Валентность стимула у русских глаголов со значением змоций: связь
семантики и синтаксиса // Рус. яз. в науч. освещ.— 2015.— № 1 (29).— С. 53.
10 Там же.— С. 41; Падучева Е. В. Динамические модели в семантике лексики.— С. 278.
11 Пазельская А. Г. Валентине свойства русских отглагольннх имен змоций // Компью-
терная лингвистика и интелектуальнне технолопш : Тр. междунар. конф. «Диалог-2005».—
М„ 2005,— Внп. 4 (11).— С. 402.
12 Полежаева С. С. Зазнач, праця.— С. 150-158; Мікоіа/сгик А. ОЬгаг гасіозсі \уе
тузроісгезпе) роїзгсгугпіе.— \¥агз2а\уа, 2009.— 357 8.
13 <ІГ2е]ко Е. О ^гукодлусЬ «укІасІпікасЬ ро^сіа ЛУзТусі гогпусЬ копсердасЬ орізи //
1§гук а Киїїига. ІІсгисіа і^гуки і Іекзсіе.— ХУгосІаш, 2000.— Т. 14.— 8. 59-77.
_________________ Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття»
/53У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 45
жалувати, зжалитися, розжалитися, розжалобитися, уболівати', рос. сочув-
ствовать, сострадать, жалеть, пожалеть, вжалиться, розжалобиться, со-
болезновать.
У польській мові серед дієслів семантичного поля «Співчуття» центральною
є лексема шроісгис «утсгшуадо 8І§ зуіиасі? ко§оз піе82сг?8Іпуе§о, сгис \\таг 2
п іт гаї, зтиіек» (8АУІР 14). У сучасній мові це фактично моносемант, друге за
старіле значення дієслова, яке вказує на емпатію без конкретизації почуття, по
дає лише словник за редакцією В. Дорошевського: «1) зоШагугоїУас зі?
исгисіо\уо 2 к іт з сіегрщсут, 2 к ітз, ко§о зроікаїо піезгсг^зсіе, коти зі$ піе
ро\уіосйо; 1ііо\уас зі§, иЬоІешас пай кітз; 2) йам. сгис іак зато, іо зато, со іппі»
(8ХРБ). Дієслово шрбісгис може мати такі моделі керування 15:
Кіо* тезрбісгиїе к о т и (г ротеойи сге§о), напр.: «ЇУароІсгиІат і т , ге іак сі?гко ргасотеаіі
саіе гусіе і ге Іо ісЬ гусіе Ьуіо згаге, пуакіе, Ьагсіго зкготпе < ...>» (Т. Коптеіскі), «ЇУзгузсу
Мелісу те теі?гіепіи т и тезроісгиіі, Ьо тегутеапу Ьуі сосїгіетшіе па сщ§пзсе зі? §осІ2т а т і
рггезіисЬапіа <...>» (А. 2ЬусЬ); Кіоз тезроісгиі'е к о т и (те сгут), напр.: шроісгис котив те
кіороіаск гойгіппуск, те піейоїі, те піехгсгехсіи; Кіоз тезр6кги)е сгети (кодо), напр.: «Етіїіа
оіасгаіаі^ гатезге теіеііщ зегбесгпозсі?, тезроісгищс іеі зти іпети Іозотеі» (Б. Когаї).
В українській і російській мовах центральними лексемами семантичного по
ля «Співчуття» є в ід п о в ід н и к и з тим самим етимоном *сиіі: укр. співчувати,
рос. сочувствовать. Українське дієслово співчувати є двозначним, перше зна
чення пов’язане з переживанням емоції групи «Співчуття», натомість друге —
доволі широке, вказує на прихильне ставлення до когось, схвалення чогось:
«1) чуйно ставитися до чийого-небудь горя, до чиїхось переживань; 2) прихи
льно, доброзичливо ставитися до кого-небудь, схвалювати щось; підтримувати
діяльність, напрям якої-небудь організації, партії, бути ідейно близьким до неї»
(СУМ). Це дієслово може виступати у таких синтаксичних конструкціях:
Хтось співчуває кому (з якої причини), напр.: «Котляревський співчував колишньому
солдатові: начальство ставилось до нього несправедливо, постійно чіплялось, лаяло <...>»
(Б. Левін), «Удень він у думках розмовляв зі своїми гармашами, співчував батькам, що вже
більше не побачать своїх соколів <...>» (М. Стельмах); Хтось співчуває кому (у чому),
напр.: співчувати комусь у горі', Хтось співчуває чому (кого), напр.: «Проживши після того
якийсь час у гаремі, Марина дуже полюбила циганку, бо та щиро до неї ставилася й співчува
ла її горю» (А. Кащенко).
Російська лексема сочувствовать у «Словаре современного русского лите-
ратурного язьїка» подається з трьома значеннями, два перших з яких ідентичні
значенням української лексеми: «1) относиться с участием, состраданием к го
рю, переживанням кого-либо, 2) относиться благосклонно, благожелательно к
кому-, чему-либо; одобрять; поддерживать деятельность, направление какой-
либо партии, организации, бнть идейно близким к ней, 3) с кемустар. одинако-
во с кем-либо чувствовать, мьіслить и т. п.» (ССРЛЯ). Варто зазначити, що третє
застаріле значення російського дієслова вже не фіксується новішими словника
ми, воно збігається з другим застарілим значенням польського відповідника
шрдісгис, яке вказує на емпатію без конкретизації почуття. Російське дієслово
реалізує ті самі моделі керування, що й польське та українське:
14 Список скорочень див. у кінці статті.
15 Визначення моделей керування ми здійснювали шляхом аналізу матеріалу з націо
нальних лінгвістичних корпусів: №госіотеу Когриз ї?гука Ро1зкіе§о. — Ьйр://пк)р.р1; Україн
ський національний лінгвістичний корпус.— Ьйр://1согр.и1іґ.ог§.иа/уігІ_ип1с/; Национальньш
корпус русского язьїка. — ЬЦр://тетете.го8согрога.ги, а також ілюстративних прикладів з тлу
мачних словників.
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
46 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
Кто-то сочувствует кому (по какой причине), наггр.: «Осип Змильевич сочувствовал мне,
понимая, что положение личного секретаря, в домашней обстановке к тому же, унизительно и со-
вершенно мне не подходит» (Е. Герштейн), «Он даже искренне сочувствовал зтим девушкам, по
тому что кризис коснулся их ровно так же, как всех остальннх» (А. Геласимов); Кто-то сочув
ствует кому (в чем), напр. «Мьі все смотрели с состраданием на ее поразительную красоту и
сочувствовали ей в ее горе» (Е. Дюшен-Крашенинникова); Кто-то сочувствует чему (кого),
напр.: «Но, несмотря на то, что я искренно сочувствовал ее печали <.. > » (Л. Толстой), «Алексан-
др Трифонович очень сочувствовал горю старшего друга» (Ю. Трифонов).
Як показує аналіз фактичного матеріалу, словотвірні конструкції і моделі ке
рування п. шрбісгис, укр. співчувати і рос. сочувствовать однакові. Дієслівні
префікси тевро)-, спів-, со- вказують на те, що почуття можна розділяти з кимось.
Експерієнцер подумки ставить себе на місце Об’єкта емоції. Дативна модель ке
рування зумовлена тим, що семантика Об’єкта забарвлена семантикою Адреса
та, почуття не просто скеровані на Об’єкт, вони йому адресовані і часто супро
воджуються мовленнєвим актом. Причина на морфо-синтаксичному рівні може
передаватися прийменниково-іменниковими конструкціями «уу / в + місцевий»
(трбісгис котив ь> піевгсгеісіи, співчувати комусь у біді, сочувствовать кому-
то в горе), іменниками у давальному відмінку (шрбісгис С7у}е]в піейоїі, співчу
вати чиємусь горю, сочувствовать чьему-либо несчастью) або цілими підряд
ними реченнями (див. приклади вище). Досить часто безпосередньо в моделі ке
рування вона взагалі відсутня. Як зазначає В. Ю. Апресян, валентність Стимулу
у цих дієсловах є інкорпорованою: вказівка на страждання Об’єкта як Стимул
почуття є частиною їх лексичного значення 16.
Ще одне російське дієслово сострадать тяжіє до центру семантичного поля
«Співчуття», незважаючи на те, що лексикографи відносять його до лексем з об
меженим функціонуванням, маркуючи його як застаріле або книжне: «устар.
испнтнвать сострадание к кому-, чему-либо» (ССРЛЯ), «книж. испнтнвать
страдание, страдать при виде чьих-либо страданий» (БТСРЯ). Це дієслово, на
відміну від іменника сострадание, справді має невелику фреквентність у сучас
них художніх текстах, наявних у Національному корпусі російської мови, нато
мість значна частина текстів, де воно вживається, належить до ХУІІІ-ХІХ ст.
Словотвірна конструкція і моделі керування сострадать аналогічні до сочув
ствовать-.
Кто-то сострадает кому (по какой причине), напр.: «Они подавленш моим несчастьем и
искренне сострадают мне» (Ф. Гладков), «Он закрьшал глаза, видел Кармадона безвольним н
горестним и сострадал ему (В. Орлов); Кто-то сострадает чему (кого), напр.: «Она сострада-
ла болезни Фзри, прощала ей озорство <.. .>» (О. Щеглов).
Однак російська мовна свідомість сострадать сприймає як сильніше почут
тя порівняно з сочувствовать'. «Я не испьітнвала особенно острой жалости к
женщине с портрета — ведь мьі, в сущности, не бьіли знакомьі. То єсть я ей со-
чувствовала, но по-настоящему сострадать тому, кого не знаешь, может только
святой» (А. Ткачова).
У польській мові також існує відповідна до сострадать застаріла лексема
шрбісіегріес, яка у словнику за редакцією В. Дорошевського маркується як рід
ковживана: «ггасі. сіегріес \уезро1 г кілів, осістшуас стуїев сіегріепіе» (ЗІРБ), а в
новіших словниках узагалі відсутня. У Національному корпусі польської мови
ми знайшли 27 випадків уживання цього дієслова, напр.: «Рга§п$їа гагеш 2 №ш
\У8роїсіегріес» (І. Бгкшіеізка), «Когтолуу т а ^ \уіе1кіе гпасгепіе іакге <11а
16 Апресян В. Ю. Зазнач, праця.— С. 54.
_________________ Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття»
І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 47
пйойвгусЬ йгіесі; \у іет од расіепіек, г кіогуті рггесЬойгйат сЬетіоІегарі?, ге
йгіесі роігаГщ трбісіегріес і трбіойсгшуас» (К. Койа).
Центральну позицію в досліджуваному полі займає і польське дієслово
Іііомшс щ «ойсгшуас, рггеіа\уіас Іііовс, іуврбісгис котив ІиЬ сгетив, игаїас ві?
па<і к ітв ІиЬ па<і сгутв» (ЗІРБ). Це дієслово керує Об’єктом в орудному відмінку
з прийменником пасі:
Кіо£ Ши]Є пай к іт (х рстойи С2Є§о), напр.: «.Гепсу піетіессу тазгеш ]^ коіо пазхусЬ
2аргг?§6лу < ...> \¥82узсу 1ііц]4 зі§ пай п іт і. \¥у§Цйа)4 п^йгпіе і роїиіпіе» (X Згсгерашкі),
« Іл іста їат зі? ІгосЬ? пай ІоЦ, Ьо іезіез зіегоіа» (И. Котуіскі).
У такій же формі може об’єктивуватися і Причина емоції, а Об’єкт займає
позицію родового відмінка належності:
Кіов Іііи]е зі? пай сгуш (ко£о), напр.: «РиЬІісгпозс росгспуа 1іІо\¥а1а зі? пай п?йгз ІусЬ
Ьіейако\у і рота^аіа іт іак то^іа» (X Ріазпік).
Однак т и п о в и м вираженням Причини є попередній чи наступний контекст.
Об’єктом емоції, позначуваної дієсловом Шомгас щ , можуть бути не лише люд
ські, а й будь-які живі істоти: «АУі?сеї Ііїці? ві? пай пшпуівкіет враіопут рггег
равІисЬо\¥ сгу пай гйусЬаі^сут г §1ойи, овіеріопут, вїагут ко іет піг пай саї^
Іийгк^ п?йг^ вшаїа» (8. \Уіїкіешсг). ЬіІом>ас щ можна не лише над кимось, а й
над собою: «Роруаї ка\у? 2 раріего\уе§о киЬка, согаг гаїовпіе) Ііїці ві? пай воЬ^.
.Тезі Ьегйотпут кіовгагйет <.. .> ^вгувїко вігасй, \У82увїкіе§о ві? \уурагі, говїаіу
т и Іуїко втіегйгцсе їасЬу і лувротпіепіа» (М. Огеїко\¥вка).
С л о в н и к о в і дефініції префіксальних утворень від Шом>ас щ майже не різня
ться між собою, пор.: гііістас щ «окагас котив Іііовс, тйовіегйгіе, ггоЬіс сов йіа
ко§ов 2 Іііозсі; иііїшгас зі?, гт й олуас ві?» (Л8ІР), иШом>ас зі§ «окагас Іііовс, йас
\уугаг в\¥0]'е] Ійовсі, гшукіе рота§аі^с котив (ІиЬ сгетив) \у іе§о кїороіасЬ»
(Л8ІР). Однак порівняно з дієсловом Іііом/ас зі§, яке м іс т и т ь семи і «відчувати», і
«проявляти жалість», префіксальні деривати вказують лише на дієвий вияв жа
лості, тобто позначають діяльність під впливом жалості — «виявити жалість,
зробити щось для когось з жалості, допомогти комусь з жалості»: «Боріего ро
роіийпіи )ейеп 2 оїїсегбш и1ііо\уа! ві? і йаі т и ріс, сЬос Ргапг §о \уса1е о іо піе
рговй» (М. КаЬаі), «<...> решіе§о йпіа рогпаї Боїогев, кібга иШшуаІа ві? пай п іт ,
гарговйа йо в\уе§о йотки, пакагтйа <.. .>» (\У. Н отаіЬ ), «Р?йгйІ8ту ой вгрйаіа
йо вгрйаіа і пі§йгіе пав піе сЬсіеІі. Боріего па гоЬоіпісгеі АУоІі 2 Іііо\уапо ві? і
\уривгсгопо М ат? йо вгойка» (М. Ьа\угуштісг), «Зтіегйгіаі сЬуЬа ггесгу\уівсіе
Ьагйгіеі ой іппусЬ, сЬойгй оЬйагІу, піе гтіепіаі иЬгап іу§ойпіаті, аг сгавет
гіііошаїа зі? і иргаїа т и сов кібгав 2 вцвіайек» (Я. 2іеткіе\уісг).
Відмінність між ц и м и префіксальними дієсловами виявляється у 2-й особі
однини наказового способу: иіііщ зі§, на відміну від гіііи/ $і§, характеризується
певною стильовою піднесеністю і вживається переважно при звертанні до Бога
чи до святих, тоді як гШи] $і§ має ширше коло функціонування, воно може висту
пати й синонімом до иііщі щ , і вживатися в розмовному стилі у значеннях
«ораті?Іаі ві?, гавіалом ві?; гтійц ві?, Ьбі ві? Вода» (П8Л*).
Відповідником до п. Шомас щ в українській мові є перше значення полісе-
манта жаліти, яке у словнику розкривається через посилання на іменники жа
лість і співчуття без актуалізації семантичних особливостей дієслівної лексе
ми: «1) відчувати жалість, співчуття до кого-небудь; 2) нарікати на що-небудь,
уболівати за чимось, за щось; шкодувати, жалкувати; 3) берегти, оберігати ко
го-, що-небудь; неохоче витрачати що-небудь, шкодувати, жалкувати» (СУМ).
Дієслову в цьому значенні властиві акузативні моделі керування:
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
48 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
Хтось жаліє кого (з якої причини), напр.: «А він жалів її, що вона така гарна та молода та
поневіряється в наймах» (Б. Грінченко), «Сергій не раз у мене допитувався, чому тітка Мари
на обходить нашу хату. Йому здавалося, що це ми її колись образили, через те він так її жалів»
(М. Руденко); Хтось жаліє кого (за що), напр.: «Всміхнулася сумно й підбадьорливо, наче на
перед жаліла його за муки, що має відбути, і Петрові скімко зіщулилося серце» (В. Шевчук).
Найчастіше ж Причина емоції у моделі керування поряд з Експерієнцером і
Об’єктом відсутня. Вона може об’єктивуватися у попередньому чи наступному
контексті: «Я позирнув на нього, і мені в душу ввірвалося щось гірке й солоне: я,
здається, починав жаліти й цього чоловіка. В нього посмикувалася права брова,
обличчя було сіре й нездорове, а очі вже не дивилися на мене, а були скошені»
(В. Шевчук).
Аналогічним до українського жаліти є російське жалеть у трьох значен
нях: «1) чувствовать жалость, сострадание к кому-нибудь; 2) печалиться, скор-
беть по поводу чего-либо или о ком-нибудь, сокрушаться; 3) беречь, щадить»
(ССРЛЯ). Відмінність лише в тому, що в російського дієслова наявне ще четвер
те обласне значення: «4) обл. то же, что любить, чувствовать приязнь» (ССРЛЯ),
яке новіші словники вже не фіксують. Слід зауважити, що дієслова любити і
жаліти дуже часто вживаються поряд як в українській, так і в російській мовах:
«Ти йдеш у небезпеку. А тебе люблять, тому й жаліють. Я тебе теж люблю, тому
й шкода! Прощавай!» (Ю. Покальчук), «Я согласен, больную, парализованную
мать острее жалеешь и любишь» (С. Довлатов). Моделі керування рос. жалеть
у першому значенні абсолютно аналогічні до укр. жаліти:
Кто-то жалеет кого (по какой причине), напр.: «Когда Ольга Мирошниченко приходи
ла к Юрию Трифонову, еще не будучи его женой, она видела его неухоженность, тараканов у
него в квартире и очень его жалела» (В. Баєвський), «<.. .> Лева нежно льнул к матери, жалел
ее, вида в зтом больничном желто-буром халате» (Е. Герштейн); Кто-то жалеет кого (за что),
напр.: «Он жалеет Марию Семеновну за ее тяжелую жизнь <...>» (В. Микушевич), «Навер-
ное, отец зтого не понимал, и Кира привмчно пожалела отца: она жалела его уже за тот раз-
драженньїй тон, в котором мать говорила о нем» (І. Безладнова).
У польській мові також існує полісемант гаіокас, який, на відміну від
укр. жаліти і рос. жалеть, лише у третьому значенні входить до семантичного
поля «Співчуття»: «1) ойсгшуас гаї, Ьус ро§щгопут \у зтиіки г )акіе§оз ро\уосІи,
рггегу\уас соя рггукго, Ьоіес пай сгутз», «2) ойсгшуас гаї г ро\уойи рггекгосгепіа
рггег зіеЬіе погт тогаІпусЬ, Ьоіес пай муіазпут ро8і?ро\уапіет, т іес \ууггл1у
зитіепіа, ойсгшуас зкгисії?», «3) 1ко\уас зі? пай к ітз, сгис Ііїозс сііа ко§оз,
їузроісгис котиз г ро\уойи )е§о к1ороіо\у, піеро\уойгеп, піезгсг^зс» (8\¥1Р).
Об’єкт при дієслові гаїотас у значенні, пов’язаному з досліджуваним полем, так
само, як при українському та російському дієсловах, є акузативним:
КІ08 2а1и]'е ко§о (я роиоби сге§о), напр.: «2 окг?їи, па кіогут зіигуі, бозіаі 8І? бо
НатЬигда г гоїпіеггаті. Вуїі Іат їасу, со §о гаїслуаіі, Ьо Ьуі рга\уіе бгіескіет» (М. Згеіпегі),
«2а1о\уа1 Кабка, ге піе гіогуі рог? ар1ікас|і, Ьо іегаг, піезїеїу, Іізїа Ьуіа }и± гаткпщїа»
(К.. 2іеткіе\¥ІС2); КЇ08 га1и]е ко§о (га со), напр.: «Мат §о га1о\уас га Іо, ге рогЬу! 8І? Ебуїу?!»
(Р. Вапек).
Відмінність значень, пов’язаних із семантичним полем «Співчуття», від
решти значень п о л ь с ь к о г о , українського і російського полісемантів з етимоном
*2аІь полягає в тому, що Експерієнцер відчуває смуток, жаль не через власні
клопоти, а у зв’язку з нещастям іншої особи. Хоча жаліти можна не лише когось,
а й самого себе, тоді Експерієнцер одночасно виступає і Об’єктом емоції: «№
\уузокозсі гопйа 2ез1апсо\у 8уЬегу]'зкіс1і ггоЬйо т і зі? гаї т а т у , роріакаїет зі?,
ро їет гасг^іет га!о\уас зіеЬіе, коіа, тоісЬ йгіесі, Кгузіупу і Веаїу, па\уеі гопу»
_________________ Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття»
/55У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 49
(Т. Іакігип), «Мучився він люто, і з тією мукою входив у серце все більший жаль,
він жалів себе й проклинав цілий світ» (Ю. Мушкетик), «В детстве, когда тетя
Маруся обьявила мне, что она мне не мама, а тетя, я так жалела себя, ощущала
своє сиротство» (Л. Смирнова).
Також можна жаліти тварин: «<...> \У8ІусІ2І1ет зі? іе§о, ге г а к т а їе т о.]’са
тпіе) ліг сі\уа Іаіа \усгезпіе) §ггеЬапе§о рза, кІоге§о т і з^зіесігі оігиіі»
(М. Ріпклуагі),«— Я люблю тварин і дуже їх жалію, — зітхнув на те бухгалтер»
(Н. Околітенко), «<.. > пожалел он и собаку, грязную и некрасивую, на которую
случайно упал его пьянмй и бесцельньш взгляд» (Л. Андреєв).
Дефініції української та російської дієслівних лексем з префіксом по-, порів
няно з безпрефіксними, ширше розкривають значення, пов’язані з семантичним
полем «Співчуття», відображають паралельне виявлення турботи, прихильнос
ті, приязні, любові, ласки, пор.: укр. пожаліти «1) відчути жалість, співчуття до
кого-небудь, зглянутися на кого-, що-небудь; висловити співчуття; потурбува
тися про кого-небудь, виявити прихильність, приязнь» (СУМ); рос. пожалеть
«1) почувствовать жалость, сострадание к кому-либо; сжалиться над кем-либо;
испштнвая жалость, сострадание к кому-либо, воздержаться от неприятннх, об-
ременительннх действий, поступков по отношению к кому-либо; разг. позабо-
титься, проявить любовь, приязнь; простореч. поласкать» (ССРЛЯ). Дефініція
польського дієслова рогаїомгас, на відміну від українського і російського, не
об’єктивує паралельного виявлення турботи, прихильності, приязні, любові,
ласки: «2) окагас котиз гаї, троісгисіе, и1іїо\уас зі?, игаїіс зі? пай к ітз, пасі
сгутз» (И8ІР). У дефініції рогаІом>ас, так само, я к ів гаїом/ас, значення, пов’яза
не з семантичним полем «Співчуття», є не основним, тому ці лексеми розташо
вані далі від центру поля.
Цікаво, що близькі почуття прихильності, ласки, любові поряд з жалістю та
співчуттям, які об’єднані в першому значенні укр. пожаліти та рос. пожалеть,
в українському розмовному дієслові жалувати розділені на окремі значення:
«1) розм. виявляти прихильність, ласку, любов; 3) розм. уболівати за чимось, за
щось; жалкувати; висловлювати співчуття кому-небудь, співчувати комусь»
(СУМ). Для цього предиката характерна конструкція з акузативним Об’єктом:
Хтось жалує кого (з якої причини), напр.: «Він розумів, що ті люди не знають, що гово
рять, і жалував їх» (І. Франко).
З етимоном *гаІь у досліджуваних мовах пов’язані ще кілька префіксальних
дериватів, які стоять трохи далі від центру семантичного поля «Співчуття», ос
кільки мають семантичну і стилістичну обмеженість. Для польського дієслова
игаїіс щ , маркованого як книжне, головним є значення «пожалітися, поскаржи
тися» і лише другим — «виявити комусь співчуття, пожаліти, пройнятися жаліс
тю, співчуттям до когось» — «2) кзісрк. окагас котиз гаї, лузроісгисіе, рогакнуас
ко§оз, сге§оз, иіікцуас зі? пасі к ітз, пасі сгутз» (Л8.ГР). Об’єкт у моделі керуван
ня виступає в орудному відмінку з прийменником пасі. Причина емоції може пе
редаватися за допомогою підрядного речення або дальшого контексту:
К1о£ и іаіа зі? пасі кіш (г рстосіи сге£о), напр.: «Кіесіуз зі? пасі п іт игаїаі, ге сіегріаі, ге Ьуі
иЬо§і, ге Іак сі?гко ргасосуаі <...>» (ї. Кгазгелузкі), «Аі. кіріаі ге гіозсі, §с!у изіузгаї, іак іакіез
коЬіеіу игаїаіу зі? пасі гоп^ гаЬііе§о Ізісіогоза: — Така тіосіа... Іака тіосіа... І Мазпіе зросігіедаа
зі? Йгіеска» (1. БоЬгасгупзкі).
В орудному відмінку з прийменником пасі може виступати і Причина емоції,
об’єктний актант у цьому випадку є генітивним:
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
50 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
Кіов игаїа $І£ пай сгут (кодо), напр.: «Ваіа, гопа Мозу, игаїаіа зі§ пай сіегріепіет т?га
<...>» (2. Коззак).
В українській мові з подібним значенням функціонує кілька лексем, харак
терних лише для розмовного стилю. Однією з них є моносемантичне дієслово
зжалитися «розм. виявити жаль, співчуття до кого-небудь, зглянутися на ко
гось» (СУМ) з аналогічною моделлю керування:
Хтось зжалився над ким (з якої причини), напр.: «Над деякими таки зжалилися, бо так щи
ро проливали сльози, так благали, ледь не на коліна падали» (П. Запаренко), «Приблудився він до
нас якось холодної пізньої осені — мокрий, у реп’яхах, голодний, худющий, одне слово, бездом
ний, собачий так би мовити, бомж. І так жалібно скавулив, зазираючи мені в очі, що я зжалився і
сказав: гаразд, зоставайся з нами, буде в нас що їсти, тобі теж перепаде» (В. Чемерис).
Ще три синонімічні дієслова розжалобитися, розжалитися, розжалітися
мають те саме значення «розм. перейнятися жалощами; розчулитися; почати жа
літи кого-небудь» (СУМ) і керування:
Хтось розжалобився над ким (з якої причини), напр.:«— Коли цей гострий спис устряв їй
у бік, потім влучив у руку, потім черкнув об плече — вона не крикнула, не зойкнула, <.. .> Січо
вик знову розжалобився над бідною молодицею; охав та ахав він дуже жалібно» (М. Вовчок).
Стилістично обмежені російські кореляти сжалиться «простореч. почув-
ствовать, проявить жалость, сострадание по отношению к кому-либо» (ССРЛЯ)
і розжалобиться «разг. поддаться чувству жалости» (ССРЛЯ) реалізуються в
аналогічних синтаксичних конструкціях:
Кто-то сжалился над кем (по какой причине), напр.: «Некий спасавшийся от преследова-
ния беглец бьш схвачен людьми, которне искали не его, а другого. Увидев, что поймали не того,
кого шцут, они сжалились над ним и позволили ему бежать в лес» (Б. Окуджава), «Русаков, раз-
жалобившись над дочерью, <.. .> соглашается видать ее за Вихорева» (М. Добролюбов).
Префіксальний полісемант сожалеть «1) испьггьівать сожаление, огорча-
ться, печалиться; 2) устар. испьггьівать, вьіражать сожаление (во 2-м значений),
жалеть» (ССРЛЯ) перебуває ще далі від центру семантичного поля «Співчуття»,
оскільки лише друге застаріле значення пов’язує його з цим полем. Дієслово має
кілька моделей керування:
Кто-то сожалеет о ком, напр.: «Да, я самолюбив: и, например, никому не позволю сожа
леть обо мне» (І. Тургенєв), «От души сожалела обо мне добрая Марья Ивановна и с каждьім
днем более и более принимала во мне участие» (Ю. Жадовська); Кто-то сожалеет кому,
напр.: «Добрейшая старушка моя ни к кому не питала таких чувств, и в душе она очень сожа
лела Грайворону и даже любила его; но.. .» (М. Лєсков); Кто-то сожалеет кого, напр.: «Анна
Андреевна искренне плакала, от всей души сожалея моего героя и пренаивно желая хоть
чем-нибудь помочь ему в его несчастиях» (Ф. Достоєвський), «Меньшинство, наоборот, него-
довало на покойного, искренно или нет — неизвестно, сожалея его жену» (М. Гейнце).
Етимон *га!ь також лежить в основі предикативних форм, виражених слова
ми категорії стану, які в порівнюваних мовах мають ідентичні значення, пов’я
зані з семантичним полем «Співчуття», пор.: п. гаї «2) осісгшуа^с троісгисіе
(11а ко§08, С2 Є§оз» (8\УХР); укр. жаль, жалко «1) про жалість, співчуття до кого-,
чого-небудь» (СУМ); рос. жаль, жалко «1) о чувстве жалости, сострадания»
(БТСРЯ). При цих формах у трьох мовах Експерієнцер виступає в давальному
відмінку, а Об’єкт емоції — у знахідному:
Котив іевї (гоЬі $І£, ггоЬЇІо $і§, исгупііо ві§) гаї ко§о (г ротсойи сге§о), напр.: «Рггег
сЬ\¥І1§ гоЬі т і 8І? §о [ЛУеЬега] гаї, §16\гаіе сНаіедо, ге т а касгу сЬбй і кггуш ̂ аіе 1госЬ§ іег г
рошойи гопу і йгіеска» (8. Е)у§аі), «2а1 ти Ьуіо Іе§о сгктіека іак піко§о па з\¥Іесіе: їа\уога
Ьодаіет Ьуі зіагу і г§агЬіопу, изіа тіаі ріасгішіе \уукггу\уіопе, іак §сІуЬу ти)акав піешйгіаіпа
_________________ Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття»
/55У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 51
ізіоіа \уіес2піе ІогШгу жасІа\¥а1а <.. .>» (Н. ІЛ^огсеІІ); Комусь жаль (жалко) кого (з якої причи
ни), напр.: «І щемить їй серце, болить, як зранене, бо стоять он позаду ще семеро, і кожного
жаль, і за кожним душа болить: як то вони житимуть на білому світі, які дороги простеляться
перед ними?» (Г. Тютюнник), «<...> здалося їй, що він страх блідий і вимучений, і серце в неї
такеньки стиснулось тісно й такечки жалко їй стало своє дитя коханеє, що й голосу не
найшлося слова вимовити до його» (М. Вовчок), «І було йому жаль тих птиць, тої звірини,
котрій люди не дають спокою, і тих людей, котрих турбує війна» (Б. Лепкий); Кому-то жаль
(жалко) кого (по какой причине), напр.: «Мне стало жаль [Бзлу] — такая смертельная блед-
ность покрила зто милое личико!» (М. Лєрмонтов), «Когда приходило на мисль, что он очень
болен и, пожалуй, недолго еще протянет на зтом свете, тогда становилось жаль его до слез»
(А. Чехов), «Он слншал ее тяжелое, громкое днхание, и ему било невнразимо жалко ее»
(Л. Толстой).
Група дієслів з етимоном *ЬоІеіі перебуває найдалі від центру аналізованого
поля, оскільки актуалізація семантики, пов’язаної з переживанням емоцій групи
«Співчуття», не є для них основною. Лексикографічні описи польської лексеми
иЬоІемгас не розділені на окремі значення, однак представлені в них семантичні
компоненти дуже віддалені один від одного, крім того, словникові тлумачення
дуже різняться між собою, пор.: «осісгшгас, \уугагас гаї, шзроісгисіе,
піегасіоугоіепіе, га1о\уас сге§0 8; патгекас, иіузкшас» (Л8.ГР), «осісгшуас, ууугагас
гаї, \У8р61сгисіе, Ьоіес» (8Л>Б). Тут, крім значення «відчувати, виражати спів
чуття», можна виділити такі, як «сумувати», «виражати незадоволення», «на
рікати», «жалкувати». Укладачі словника сучасної польської мови взагалі не ви
діляють семи «співчувати» у дефініції иЬоІемас-. «\¥угагас 8\ує піе2асІо\уо1епіе 2
С2 е§о§, иіузішуас, патгекас па соз» (8^Л*). Це дієслово керує Об’єктом в орудно
му відмінку з прийменником пай\
КІ08 иЬоІевш пай кіш (ж ровчкіи сже§о), напр.: иЬоІемас пай скогуті; «Ідкігіе иЬоіе\уа] ̂
Ьапіжо пасі оЯагаті, кІогусЬ ІісжЬа лужгазіа 2 йпіа па сіжіеп \у тіаг§ розжиклл'ап» (А. ВоЬкодазкі).
У такій формі може виступати і Причина емоції, Об’єкт у таких випадках пе
реходить у форму родового відмінка належності:
КІ08 иЬоІетеа пай сгут (ко§о), напр.: иЬоІем/ас пай сгуітз піенгсг^сіет, пай каїесШет
йгіеска, пай щсЬпуті м>агипкаті Іийпоксі; «Рггуїт Іеж і 1? ротос ріепі$жпз ге зкагЬпісу «іеіи
пагос16\у, кіоге жуІ4 йаіеко зЦй, аіе кібге иЬо1е\уаі ̂пай піейоЦ Іийи Т\уе£0 і сЬсіаІуЬу жіавойжіс
Іе§о сіегріепіа» (Ь. ^оіапоткі).
Причина в моделі керування може передаватися також підрядним реченням:
Кіо£ иЬоІетоа2рютойи сже§о, напр.: «2апсіагт, «угажпіеЬуіо \уійас, ргже і̂ зі? Іозетжопу.
ЦЬоІешаї, же Іак тіойа озоЬа іезі Іак рошажпіе сЬога» (Б. Оиж).
Українське дієслово уболівати близьке до польського иЬоІемас семами «су
мувати», «виявляти співчуття». Сучасні лексикографи виділяють у ньому два
значення: «1) гостро переживати у зв’язку з чим-небудь, глибоко сумувати за
ким-, чим-небудь; виявляти співчуття кому-небудь; пристрасно віддаватися чо-
му-небудь, гостро відчувати, переживати щось; 2) піклуючись, дуже турбувати
ся, тривожитися за кого-, що-небудь; гостро переживати за успіхи в спортивних
змаганнях» (СУМ). Б. Д. Антоненко-Давидович слово уболівати описував так:
«співчувати комусь, журитися за когось, брати чиєсь горе близько до серця» 17.
Цій лексемі властиві кілька моделей керування:
Хтось уболіває над ким (з якої причини), напр.: «А тепер, уже в душі, Василина оплаку
вала долю молодого командира. Вона так уболівала над ним, так ворожила над його ранами,
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
17 Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо.— К., 1991.— С. 27.
52 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
що через якийсь час він став здаватись їй сином <...>» (М. Стельмах); Хтось уболіває над
чим (кого), напр.: «Не знаю чому, але мати моя завжди вболівала над долею наймичок, убо
гих дівчат, особливо тих, що виходять заміж у чужу сторону» (М. Стельмах); Хтось уболіває
за кого (з якої причини), напр.: «Мені було невимовне тяжко слухати ті зойки, і я вже щиро
вболівав за своїх мучителів, навіть просив сотника змилуватися над ними, кажучи, що свою
чашу вони випили сповна» (В. Шевчук); Хтось уболіває за ким (з якої причини), напр.: «Не
раз уболівав Степан за Василем — отак загине колись сам, ще й спільній справі пошкодить»
(С. Скляренко).
У російській мові існує етимологічно пов’язане з псл. *ЬоІеіі дієслово со-
болезновать «1) испнтмвать, виражать соболезнование; сочувствовать;
2) устар. огорчаться из-за чего-либо, сожалеть о чем-либо» (ССРЛЯ); «сочув
ствовать кому-либо, сочувственно переживать чье-либо горе, страдания; вира
жать сочувствие горю, страданиям кого-либо» (СРЯ). Ця дієслівна одиниця має
досить широкий спектр функціонування. Крім того, що вона виступає сино
німом до сострадать і сочувствовать, її традиційно використовують для мов
ного вираження співчуття з приводу чиєїсь смерті. Аналізоване дієслово може
виступати у таких синтаксичних конструкціях:
Кто-то соболезнует кому (по какой причине), напр.: «Я принимаю сердечное участие в
Горшкове, родная моя, соболезную ему» (Ф. Достоєвський); Кто-то соболезнует чему (ко
го), напр.: «Невзоров целовал руки моей благоверной и просип прощення за свои прегреше-
ния по отношению к нашей семье, соболезновал моей болезни» (А. Собчак), «Николай подо-
шел к ней и сказал, что он слншал о ее горе и всею душой соболезнует ему» (Л. Толстой);
Кто-то соболезнует о ком, напр.: «<.. > я <.. > соболезновала о моей матери, которая с вели
кою болезнию должна бьша услншать как о моем преступлении, так и о смерти, которьгх
совсем со мною не случалось» (М. Чулков), «<...> [Ольга Федотовна] сама бьша подвержена
подобннм припадкам и, по сочувствию, нежно соболезновала о других, кто их имеет»
(М. Лєсков).
У конструкціях з укр. уболівати та рос. соболезновать формальним Експе-
рієнцером може виступати душа або серце того, хто переживає емоцію: «<.. .> а
серце чогось щемить і щемить, наперед уболіваючи за чужими дітьми, як за
своїм сином» (М. Стельмах), «<.. .> все сердца соболезновали товаришу, которо-
му, по всем вероятиям, предстояло протрястись ночью на нескольких десятках
верст <...>» (В. Верещагін). До того ж душа та серце можуть виконувати ще й
роль формального Об’єкта: «Не прилягало серце, уболівало за душу людську,
стоптану ногами хижих монстрів, яким начхати на те, що ви — людина, створін
ня мисляче, а не худобина» (В. Шевчук), «Сердце Теклм <.. .> сохранило редкое
свойство ощущать чужое горе и соболезновало страданию другого нежного сер
дца <...>» (Є. Ростопчина). Тут простежуються паралелі: укр. серце {душа)
болить — серце {душа) уболіває', рос. сердце {душа) болит — сердце {душа) со
болезнует, які можна пояснити спільним етимоном *ЬоІеіі.
Отже, дієслівних репрезентантів емоцій групи «Співчуття» у польській, ук
раїнській та російській мовах приблизно однакова кількість і вони демон
струють певну семантичну і валентнісну різноманітність. Аналізовані дієслова
мають три семантичні валентності — Експерієнцера, Об’єкта і Причини (або
Стимулу). Експерієнцер майже завжди передається номінативно, дативним він є
лише при предикатах, виражених словами категорії стану {жаль, жалко кому).
Об’єктом емоційних переживань групи «Співчуття» зазвичай є інша людина,
хоча можна відчувати жалість і до самого себе, і до тварин. Серед морфо-синтак-
сичних способів вираження Об’єкта у трьох мовах найтиповішими є давальний
та знахідний відмінки, а також орудний з прийменником пасі/ над. Дієслова з ти
пом керування «пай / над + орудний» позначають ситуації, у яких Експерієнцер
_________________ Семантика і валентність дієслів семантичного поля «Співчуття»
/53ЛЇ 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2 53
усвідомлює, що він перебуває у кращому становищі порівняно з Об’єктом емо
ції, тоді як у ситуаціях з дативною моделлю керування Експерієнцер подумки
ставить себе на місце Об’єкта емоції. Третьою валентністю є Причина. На мор-
фо-синтаксичному рівні вона може виражатися за допомогою підрядних речень
(співчувати кому, з якої причини) або прийменниково-іменникових конструк
цій (жаліти кого за що). Доволі часто Причина не відбивається безпосередньо в
моделі керування, а об’єктивується в попередньому чи наступному контексті.
Дефініювання дієслів зі значенням емоційних переживань за допомогою сино
німів або конструкцій з іменниковими назвами почуттів не дозволяє виділити
їхні диференційні ознаки. На нашу думку, лексикографічні тлумачення дієсілів-
них лексем на позначення емоцій групи «Співчуття» доцільно розширювати та
кими семами, як «співпереживати», «переживати», «страждати», «сумувати»,
«засмучуватися», «любити», «виявляти прихильність», «виявляти ласку».
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Л. І. Ніколаєнко_____________________________________________________________
БТСРЯ
СРЯ
ССРЛЯ
СУМ
ТСРЯ
ІЛ8ІР
8Л>Б
3\У1Р
— Большой толковнй словарь русского язьїка / Под ред. С. А. Кузнецова.— СПб.,
2002,— 1535 с.
— Словарь русского язьїка / Под ред. А. П. Евгеньевой.— 4-е изд., стер.— М.,
1999,— Т. 1^1.
— Словарь современного русского литературного язьїка.— М .; Ленинград,
1950-1965.— Т. 1-17.
— Словник української мови / За ред. І. К. Білодіда.— К., 1970-1980.— Т. 1-11.
— Толковмй словарь русского язьїка / Под ред. Д. Н. Ушакова.— М.,
1935-1940.— Т. 1-4.
— Ші\уегза1пу 8Іо«тік_І£2ука ро1зкіе§о / Росі гей. 8. ШЬізга.— \Уаг82алуа, 2003.—
Т. 1^1.
— 81о\упік і^гука роївкіе^о / Росі гей. Вогоз2е\Узкіе80 .— іУагзгаїуа,
1958-1969,— Т. 1-11.
— 81о\упік шзрбісгезпейо _)?2ука роїзкіе^о / Рой гей. В. Випаіа.— \Уаг8га\уа,
1996.— 1393 я.
Ь. І. МКОЬАШЖО
8ЕМАРЇТІС8 СОМВЩАТОКУ РКОРЕКТЕЕ8 ОЕ УЕКВ8 ВЕЬОІЧСШС ТО
ТНЕ «СОМРА88ІОІЧ» 8ЕМАОТ1С ЕІЕЬО (яі№ геїегепсе (о РоІізЬ, ІЛсгаІшап апй
Киззіап)
Іп Ьег іпуезіі^аііоп о! йіе шеапіп§ апй уаіепсу оР уегЬз йепогіп§ ешоїіопз оР іЬе «Сошраз-
8Іоп» §гоир іп РоІізЬ, Пкгаіпіап апй Киззіап, Йіе аийюг сотрагез іЬезе уегЬз’ Йеііпіііопз апй іЬеіг
§оуеттеп! райетз, аізо йезсгіЬіп ̂Іїіе зетапііс гоіез оРЕхрегіепсег, Оіуесі апй Етоііоп Саизе.
Кеушогйз: асіапі, уаіепсу, зетапііс гоїе, йейпійоп, доуеттепі райет.
54 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 2
|