Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток
Статтю присвячено дослідженню німецької назви конвісара в німецькій, польській, українській та білоруській мовах. Розглядається історія вивчення цієї назви ремісника, аналізуються її витоки, історія поширення і процес формування в слов’янських мовах на основі писемних пам’яток XIV–XVIII ст....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2018
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184329 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток / Т.Б. Пиц // Мовознавство. — 2018. — № 1. — С. 49-58. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184329 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1843292022-05-22T01:26:28Z Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток Пиц, Т.Б. Статтю присвячено дослідженню німецької назви конвісара в німецькій, польській, українській та білоруській мовах. Розглядається історія вивчення цієї назви ремісника, аналізуються її витоки, історія поширення і процес формування в слов’янських мовах на основі писемних пам’яток XIV–XVIII ст. The paper is dedicated to the research of name of the pewterer in German, Polish, Ukrainian, Byelorussian and Russian. The history of research of this handicraft name is considered here, their sources, the history of their spread and the proces of formation in the Slavonic languages are studied on the basis of written recollection of the XIV–XVII centuries. 2018 Article Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток / Т.Б. Пиц // Мовознавство. — 2018. — № 1. — С. 49-58. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184329 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Статтю присвячено дослідженню німецької назви конвісара в німецькій, польській, українській та білоруській мовах. Розглядається історія вивчення цієї назви ремісника, аналізуються її витоки, історія поширення і процес формування в слов’янських мовах на основі писемних пам’яток XIV–XVIII ст. |
| format |
Article |
| author |
Пиц, Т.Б. |
| spellingShingle |
Пиц, Т.Б. Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток Мовознавство |
| author_facet |
Пиц, Т.Б. |
| author_sort |
Пиц, Т.Б. |
| title |
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток |
| title_short |
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток |
| title_full |
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток |
| title_fullStr |
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток |
| title_full_unstemmed |
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток |
| title_sort |
німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2018 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184329 |
| citation_txt |
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських пам’яток / Т.Б. Пиц // Мовознавство. — 2018. — № 1. — С. 49-58. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT pictb nímecʹkanazvakonvísaraudzerkalípolʹsʹkihukraínsʹkihíbílorusʹkihpamâtok |
| first_indexed |
2025-07-16T04:32:59Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:32:59Z |
| _version_ |
1837776639501533184 |
| fulltext |
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 49
© Т. Б. ПИЦ, 2018
Т. Б. ПИЦ
НІМЕЦЬКА НАЗВА КОНВІСАРА У ДЗЕРКАЛІ
ПОЛЬСЬКИХ, УКРАЇНСЬКИХ І БІЛОРУСЬКИХ
ПАМ’ЯТОК
Статтю присвячено дослідженню німецької назви конвісара в німецькій, поль-
ській, українській та білоруській мовах. Розглядається історія вивчення цієї наз-
ви ремісника, аналізуються її витоки, історія поширення і процес формування в
слов’янських мовах на основі писемних пам’яток XIV–XVIII ст.
Ключові слова: назва ремісника, запозичення, дисиміляція, німецькі діалек-
ти, історія мови, міжмовні контакти.
Конвісарем у давнину називали ремісника, який способом лиття виго-
товляв побутовий посуд і прилади, а також розкішний посуд для багатих го-
родян і дворян, посудини цехового та церковного вжитку.
Щодо виникнення цієї ремісничої назви серед мовознавців існують пев-
ні розбіжності. А. Брюкнер вважав, що п. konwisarz «майстер з виготовлен-
ня олов’яного литва, конвісар» походить від п. konwi (форма множини від
п. konew «кінва»), що замінило нім. -giesser. У свою чергу п. konew (за по-
середництвом ч. konew) запозичене з німецької мови, пор. Kanne «т. с.» 1.
На думку Г. Корбута, п. konwisarz походить від дисимільованої середньо-
верхньонімецької форми kannegiesser, що в польській мові асимілювалася
з п. konew (мн. konwi) 2. Е. Еггерс та Б. Симанцік також поділяють думку,
що konwisarz — пряме запозичення з німецької мови, але вихідною формою
вважають повну свн. форму kannengieʒer / kannelgieʒer «ремісник, що вили-
ває свої вироби з олова», у якій під впливом п. konew голосна а змінюється
на о, а приголосна g — на w 3. Е. Еггерс указує при цьому на те, що п. konew
(мн. konwi) є більш раннім запозиченням, і навіть припускає, що початковим
польським варіантом назви ремісника був *konwigisarz, у якому на основі
вокальної ідентичності складів -wi- та -gi- відбулася повна дисиміляція до
-wi- 4. Водночас В. Кестнер хоч і припускає вплив п. konew 5, однак, на його
1 BrücknerA. Słownik etymologiczny języka polskiego. — Warszawa, 1985. —
S. 252.
2 Korbut G. Wyrazy niemieckie w języku polskim pod względem językowym i cy-
wilizacyjnym // Prace filologiczne. —Warszawa, 1893. —T. 4. —S. 435.
3 Eggers E. Die Phonologie der deutschen Lehnwörter im Altpolnischen bis 1500.
— München, 1988. — S. 54, 186; Symanzik B. Die alt- und mittelpolnischen Handwer-
kerbezeichnungen : Onomasiologisch-semasiologische Studien unter Berücksichtigung
wissenschaftlicher Aspekte. — Münster ; Hamburg, 1993. — S. 128.
4 Eggers E. Op. cit. — S. 123.
5 Kaestner W. Die deutschen Lehnwörtern im Polnischen: Einleitung und Lautlehre :
Diss. zur Erlangung des Doktorgrades. — Leipzig, 1939. — T. 1. — S. 110.
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1
Т. Б. Пиц
думку, п. о не є субституцією нім. а, а походить із східносередньонімець-
кого наріччя, де відбувається перетворення а > о. Точнішою локалізацією
лабіалізації а > о з наступним n + g дослідник називає північнобогемський
говір, що межує з сілезьким 6. На думку А. Баньковського, зникнення -en-
унаслідок дисиміляції відбулося ще в німецькій мові й передалося польській
(п. konwisarz < свн. kann(en)-giesser), але він також не відкидає прив’язу-
вання до п. konew, хоч і висловлює сумнів щодо цього 7. Лише скорочену
вихідну форму (свн. kanngiesser) для п. konwisarz убачають А. де Вінценз
і Г. Гентшель, але вони також припускають запозичення з незасвідченого
свн. *konngiesser, що відбулося так само під впливом п. konew 8. А М. Френ-
цель вагається між безпосереднім запозиченням з німецької мови назви
ремісника й утворенням її від п. konew 9. Дослідники білоруської мови од-
ностайно твердять, що конвисаръ «ливарник» походить від стп. konwisarz,
а той — від свн. kann(en)gieʒer 10. В українській мові етимологію назви ре-
місника конвисар сформулював Р. Смаль-Стоцький. Він вважав, що вона
утворена від складного слова, яке своєю чергою походить від свн. kanne і
gieʒen 11. Необхідно зазначити, що хоча в ономастичному словнику К. Лін-
нарцта 12 є згадка про особову назву Kanne(n)wischer, яку автор пояснює як
«той, хто чистить олов’яні кінви за допомогою хвоща, лат. equisetum, що
містить велику кількість кремнієвої кислоти», проте в історичних словниках
німецької мови не знаходимо підтвердження існування такої назви професії
і цілком погоджуємося з З. Клімеком, що Kanne(n)wischer є вже германізова-
ним варіантом п. konwisarz 13.
Отже, існують розбіжності в поглядах мовознавців не лише щодо того,
чи запозичили слов’янські мови готову назву конвісара, але і яка її німецька
форма лягла в їхню основу (свн. kannengieʒer / kannelgieʒer, kannegiesser чи
kanngiesser /* konngiesser), а також форма однини чи множини польської наз-
ви кінви (п. konew чи konwi) вплинула на остаточне формування польської
назви ремісника.
Назва конвісара розглядалася автором також у дисертаційному дослі-
дженні 14, що в основному обмежувалося вивченням сілезьких, нижньопрус-
6 Ibid.— S. 5.
7 Bańkowski A. Etymologiczny słownik języka polskiego.— Warszawa, 2000. —
T. 1. — S. 791.
8 Vincenz A. de, Hentschel G. Wörterbuch der deutschen Lehnwörter in der pol-
nischen Schrift- und Standardsprache : Von den Anfängen des polnischen Schrifttums
bis in die Mitte des 20. Jahrhunderts.— http://www.bis.uni-oldenburg.de/bis-verlag/
wdlp/46701.html.
9 Frenzel M. Die Handwerkerbezeichnungen im Westslawischen : Diss. zur Erlan-
gung des Doktorgrades.— Berlin, 1969.— S. 12.
10 Булыка А. М. Лексiчныя запазычанні ў беларускай мове ХІV–XVIII ст. —
Мінск, 1980.— C. 88–89; Гарбачык М. Р. Назвы асоб па рамяству і прафесії ў бела-
рускай мове : Дисс. ... канд. філал. навук.— Мінск, 1992.— С. 148.
11 Smal-Stockyj R. Die germanisch-deutschen Kultureinflüsse im Spiegel der ukrai-
nischen Sprache.— Leipzig, 1942.—S. 168.
12 Linnarzt K. Unsere Familiennamen : Zehntausend Berufsnamen im Abc erklärt.
— 3. stark verm. Aufl.— Bonn [u.a.], 1958.— Bd 1.— S. 109.
13 Klimek Z. Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych.
— Kraków, 1997.— Cz. 5.— S. 119.
14 Пиц Т. Східнонімецькі назви ремісників та їхнє поширення у польській, бі-
лоруській і українській мовах XIV–XVII ст. : Канд. дис.— Л., 2008.— 205 с.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 51
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських...
ських і східнопомеранських назв ремісників та їх поширення в польську,
українську та білоруську мови. Серед іншого встановлено, що не всі форми
фіксації слов’янських назв ремісників німецького походження мають відпо-
відники в колишніх східнонімецьких діалектах і що територія поширення
тих, які мають еквіваленти в аналізованих німецьких говорах, не обмежуєть-
ся дослідженими німецькими діалектами. Завдання цієї розвідки, як і кількох
попередніх 15, полягає у вивченні всієї території поширення назв ремісників,
що фіксуються у слов’янських мовах, у цілому німецькомовному ареалі. Це
дозволить точніше встановити територію їхнього походження, а залучення
до етимологічного аналізу нових лексикографічних даних слов’янських мов
— процес становлення в них запозиченої назви конвісара.
У пам’ятках польської мови ця назва фіксується вже наприкінці XV ст.:
«Honesta Margaretha Helcznarowna consors Nicolai convissar» (Lwów, 1498;
SSTP 16, III, 331), «Fusor pocularius eyn kannen gieʃʃer Konwyʃar» (Kraków,
1528; SłP XVI, X, 592), «Item wkracowye v Pawla Conviʃʃara quarthą cząnową
vkradl» (1544–1578; там же), «Item Thu v Czarnich mnychow w klastorze
prziʃtawką cząnową vkradl thą przedal konviʃsarcze ze wroclawya wyarmark za
trzi pulgroʃ chky» (1547; там же), «Aerarius faber. Puʃzkars / Konwiʃars ten ktory
zwonyl Ruʃznice / albo dźiała leye» (Królewiec, 1564; там же), «Konwisarzowi
za czternaście cech wodnych» (Sądecczyzna, 1616; Bubak, 1, 300), «Stannarius,
ein Kannengießer. P. Konwisarz» (Gdańsk, 1596; Symanzik, 128), «Ociec dał go
(sc. syna) do ʃukiennika <…> koćielnika / konwiʃarza <…> na ʃkoʃʒtowanie»
(Toruń, 1612; Kart. XVII–XVIII), «Konwiʃarʒ / Fuʃorʃtãni, faberaeris» (Wilno,
1642; там же), «Konwirs / v. Koadiutor 2. Konwiʃarʒ» (Kraków, 1643; там же),
«Konwiʃarz» (Wrocław, 1646; там же), «Konwiʃarz (fr. potier d’eʃtain)» (Gdańsk,
1653; там же), «Konwiſarz (Cynoley) chory choruje» (Świdnica, 1689; там
же), «Konwisarzowi za cyne przerobiono nowo brano» (20-i pp. XVIII ст.; там
же), «Konwisarz co cynowe statki robi y przedaie» (Warszawa, 1745; там же),
«Konwiſarz, ein Kanngiißer» (1753; там же). Якщо розглядати лише польську
назву ремісника, то справді може виникнути думка, що вона утворена від
п. konew, точніше від її форми множини konwi, а не від німецької назви, хоч
і має «підозріле» s перед суфіксом -arz. Однак якщо взяти до уваги відпро-
фесійні прізвиська, можна помітити, що Kongisser фіксується від початку
XV ст.: «Sigismundus Kongisser de Stradomya» (ziemia Krakowska, 1421; SSNO,
III, 74), «Prouidum Mathis Congysscher <…> Mathis Congysser» (Warszawa,
1445; там же). У середині цього століття відбувається зміна суфікса -er на -ar
при збереженні g: «In presencia <...> Niklos Kongissar, civ(e) Leopoliens(i)»
(Sanok, 1446; там же, 73–74), «Petro et Michaeli, fratribus germanis dictis
Congissarowye, civibus Leopoliensibus» (Lwów, 1464; там же, 74). А субститу-
ція g > w відбувається вже наприкінці XV ст., хоча ще фіксується і попередня
форма: «Present(e) <…> Iohanne Convissar, viccari(o)» (Gniezno, Poznań або
Włocławek, 1486; там же, 73), «Casper Konwissar advocatus» (Sądecczyzna,
15 Пиц Т. Б. Barbier та його варіантні назви в німецькій, польській та схід-
нослов’янських мовах // Мовознавство.— 2014.— № 2.— С. 70–77; Пиц Т. Німецькі
назви ремісників друкарського ремесла у польській та східнослов’янських мовах //
Slavia: časopis pro slovanskou filologii.— Praha, 2015.— Roč. 84. Seš. 2.— S. 409–415;
Pyts T. Deutsche Bezeichnungen für Bauarbeiter im Spiegel polnischer, ukrainischer und
weißrussischer Denkmäler des 14–17. Jahrhunderts // Germanoslavica.— Prag, 2016.—
Jg. 27. N 1.— S. 18–57.
16 Список скорочень див. у кінці статті.
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1
Т. Б. Пиц
1488; Bubak, 1, 300), «Present(e) <...> Iohanne Convyssar ecclesie Leopoliensis
vicari(o)» (Lwów, 1489; SSNO, III, 73), «Martinus Congissar» (Sądecczyzna,
1501; Bubak, 1, 270), «Lorenz Convissar, Laurentius Convissar» (Sądecczyzna,
1514, там же, 300), «u thegosz Mikołaia Konwiszarza» (Sądecczyzna, 1575; там
же). Субституцію g > w зафіксовано і в імені дружини ремісника: «Adversus
Margaretham Conwysarkam» (Lwów, 1472; SSNO, III, 74), «Congischarka de
Poznania» (Gniezno, Poznań або Włocławek, 1492; там же), «konwisarka»
(XVII ст.; Kart. XVII–XVIII). Польські джерела документують також один
випадок утворення відпрофесійного прізвиська з кореневою голосною а,
що також вказує на вихідну форму запозиченого варіанта назви ремісника:
«Moram agens circa Kangisser in platea sancti Nicolai» (Kraków, 1485; SSNO,
III, 74).
Саме сформована в польській мові гібридна форма convissar / konwisar(z)
поширюється далі на схід, де вже майже не зазнає фонетичних змін. У ста-
робілоруській мові вона з’являється в середині XVI ст.: «продали есьмо
сѣножать свою власною, конвисару мѣста Виленского <...> » (1545; ГСБМ,
15, 253), «Я тотъ домъ небощыка Мартына Ганцовича конвисара на его ко-
ролевскую милость взялъ и в него се увезалъ» (1588; там же), «Постано-
вившись очевисто Пилипъ Рогоза конъвисаръ, Максимъ Богдановичъ бля-
ховникъ <...> ремесники и мещане могилевскiе» (Могильов, 1635; там же,
253–254), також як особова назва: «Станиславъ Конвисаръ 1 ¼» (Берестя,
1566; ДМАМЮ, 206). У староукраїнській мові фіксується з другої половини
XVI ст.: « <...> купьци мєста Лво(в)ского Маты(с) абтика(р) Маты(и), ко(н)-
виса(р) <...>» (Луцьк, 1570; КСУМ), «А(н)дрѣ(й) Ши(х)атε(н)ко, конъвѣ-
са(р)» (Лохвиця, 1656; ЛРК, 82), « <…> наказали(с)мо си(м) дεкърεто(м)
наши(м), абы А(н)дрεя конъвѣцарä <…> жалобѣ досконалε поε(д)навъши,
погодилъ» (там же), «Куплено бѣлого желѣза за 20 к. и конвисару за робо-
ту дано 20 к.» (1719–1723; ІСУЯ, 2, 375), «конвисарю <...> что здѣлал <...>
шестъдесятъ колецъ далъ» (1741; КІСУЯ).
Якщо порівняти території поширення форм назви конвісара в німець-
ких діалектах — Kannengießer, Kannegießer i Kanngisser — на основі іс-
торичних пам’яток німецької мови, можна зробити висновок, що всі вони
могли бути запозичені польською мовою через поширення їх на суміжних
з польськими землях. Так, повна назва ремісника Kannengießer фіксується в
середньонімецьких наріччях ще в XIV ст. У західносередньонімецькому на-
річчі це ремісниче найменування засвідчене в рейнфранкській групі діалек-
тів, а саме в гессенському: «Mengoz Kannengiesser» (Wetzlar, 1322; Osygus,
93), «Kanengysser» (Friedberg, 1361; Arend, 54), «Gerlachen Kannengizser»
(Arnsburg, 1362; Mulch, 151), «Hanne kannengießer» (Frankfurt, 1365;
Volckmann, 145), «Kannengysser» (Giessen, 1489; Lerch, 51) і пфальцькому го-
ворах — «Hamman Kannengießer» (Mainz, 1411; Steffens, 105); також у серед-
ньофранкській групі діалектів — у рипуарському: «Crystiane Kannengiesser»
(Bonn, 1396; Bickel, 258), «Conradus kannengiesser de Rebeckum» (Bonn,
бл. 1463; там же), «sollenalle kannengiesser <…> ihre lehrjungen <…> gleich
anderen meisteren verthedigen» (Düren, 1582; FWB, 8, 579) і мозельфранк-
ському говорах — «Kannengießer, Hans» (Limburg, 1467; Schöffl, 65). У
східносередньонімецькому наріччі найраніші фіксації повної форми знахо-
димо в сілезькому діалекті: «Ulrich kannengisser» (Breslau, 1349; Reichert,
16), «Gebhard der kannengisser» (Liegnitz, 1384; Bahlow, 139), «Stanislaus
s. kannengisser» (Breslau, 1397; Reichert, 108). У подальшому назву конвісарa
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 53
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських...
засвідчено у верхньосаксонському — «Paul Kannengisßer» (Zwickau, 1423,
Hellfritzsch, 125), «Cunrad Kannengisser» (Zwickau, 1441; Protze, 296), «Fraw
Kannengissirin» (Zwickau, 1449; Hellfritzsch, 108), «Kannengissers eydin»
(Zwickau, 1453; там же), «Peter Kannengisßer» (Oschatz, 1476; Neumann, 83);
тюринзькому — «Kannengisser» (Altenburg, 1446; Grünert, 260), «Scheuken,
Georg, Kannengießer» (Altenburg, 1595; Heinzig, 68) і верхньопрусському діа-
лектах — «das eyn itcɀlich ratessendebote eynen kannengisser und grapengiesɀer
ane vorcɀog sal metebrengen» (1424; FWB, 8, 579), «von der falscherey und
ufsatɀes wegyn der kannengisser» (Ermland, 1435; там же). Свідчення про
це ремісниче найменування знаходимо також у верхньосаксонському діа-
лекті: «maister niklos dem kannengyesser cɀwo alt schyssel» (Kronstadt, 1528;
там же). В окремих випадках повна назва ремісника фіксується також за
межами середньонімецьких наріч. Наприклад, у південнонімецькому ді-
алектному просторі вона занотована в нижньоалеманському — «Johans
Kannengießer» (Freiburg, 1388; Dziuba, 104) і східнофранкському говорах
— «Haman Kannengieʓʓer» (1389; Nied, 81); у нижньонімецькому — в ост-
фальському діалекті в особовій назві однієї людини: «Nickel Kannengisere»
(Halle, 1427) = «Nickel Kannengissere» (Halle, 1430; Zoder, I, 845 ), яке тро-
хи раніше мало типове нн. t замість вн. s — «Nickel Kannengiter» (Halle,
1421; там же). Є також свідчення з південнонижньофранкського говору:
«Kannengießer, Hinrich, Brauer am Judenstege» (Neuss, 1501; Merckens, 5,
123), «Kannengießer, Rembolt <…> in der Clever Herberge» (Neuss, 1573; там
же), що характеризується німецькими діалектологами як перехідна область
між нижньонімецькою і верхньонімецькою територіями. Натомість у півден-
нофранкському говорі в особовій назві зафіксовано вже дифтонгізовану фор-
му другого компонента назви ремісника: «Johannes Kannengeyser de Lympurg
dedit» (Heidelberg, 1401; Zimmermann, 248).
Найраніші свідчення про дисимільовану коротку форму назви ремісника
(Kanngießer) виявляємо також у середньонімецьких наріччях. У східносе-
редньонімецькому наріччі вона засвідчена у верхньосаксонському говорі:
«Kanngiser» (Zwickau, 1438; Hellfritzsch, 125), «Peter Cangisser» (Chemnitz,
1466; там же), «Nickel Kangissers Seligen» (Zwickau, 1468; там же), «Michel
Kanngisser» (Zwickau, 1479; там же), «Meister Heinrich der Kangißer» (Oschatz,
1499; Naumann, 169), «Andreas Kangisser» (Grimma, 1505; там же). Тут зафік-
совано цікавий випадок повернення до повної форми назви ремісника після
її дисиміляції: «Meister Hans der Kangisser» (Oschatz, 1507; Neumann, 169)
та «Meister Hanß Kannengisßer» (Oschatz, 1522; там же). У цьому ж наріччі
вона поширена в тюринзькому говорі: «Kangisser» (Altenburg, 1455; Grünert,
260), «Reißker, Hanß Heinrich, Kanngießer» (Altenburg, 1674; Heinzig, 164).
У західносередньонімецькому наріччі Kanngießer засвідчений у гессенсько-
му діалекті: «Kangisser» (Giessen, 1464; Lerch, 51), «des kangißer bruder der
kangiß» (Grünberg, 1445; Knauß, 27), «Henne Kangisser» (Grünberg, 1475;
там же), «Anselm kangiessers Witwe <…> » (Frankfurt, 1477; Lübbecke, 11),
«eyn kangiesser hencken forme» (Frankfurt, 1477; там же), «Joist Kesseler in
Henrice Kirns hus under den Kanngiessern eyn smit zu machen oder darinne zu
dengeln nit gestattet» (Frankfurt, 1490; там же, 23), «Kanngiesser» (Marburg,
1536; Allmann, 43), «Kanngießer» (Marburg, 1550, 1618; там же), «Thomas
der Kanngießer» (Kassel, 1468–1553; Losch, 17). До середньонімецького діа-
лектного простору належить також наступний запис: «umbe die kangisser …
wer on alde kannen schusseln teller andir czenwercke widdir nuwe czumachen
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1
Т. Б. Пиц
brengit» (1446; FWB, 8, 579). Цей варіант ремісничого найменування виявле-
но також в остфальському діалекті: «Heinrich Kanngießer» (Hardegsen, 1585;
Zoder, I, 845). Тобто території поширення повної та повністю дисимільова-
ної форми фіксації назви конвісара охоплюють два середньонімецькі наріч-
чя і майже повністю збігаються.
Натомість частково дисимільована форма Kannegießer фіксується май-
же виключно в східносередньонімецькому наріччі, де засвідчена в сілезь-
кому: « <…> handwerker der czechen <…> der stad zue Breslaw: creytzemer,
cromer, wollenweber <…> kannegisser <…>» (Breslau, 1388; Korn, 84), «Hans
Kanegisser» (Ratibor, 1424–1461; Hyckel, 90), «Donat der Kannegisser» (Arnau,
1528; Schwarz, 154), «Endres Kannegisser» (Ratibor, 1567; Hyckel, 91); верх-
ньосаксонському: «Niclas Kannegießer» (Zwickau, 1423; Protze, 290), «Nickel
Kannegisser» (Zwickau, 1433; там же, 293), «Michel Kannegiesser» (Zwickau,
1492; Hellfritzsch, 125), «Baltɀer Kannegisser, Martin Kannegisser» (Zwickau,
1496; там же), «Andreas Kannegießer» (Grimma, 1493; Naumann, 169) та
тюринзькому говарах: «Diezel Kannegießer» (Jena, 1444–1447; Apel, 136),
«Kannegießer, N» (Altenburg, 1450; Ruhland, 335), «Kannegießer, Andres»
(Altenburg, 1456; там же), «Kannegießer, Hans» (Altenburg, 1479; там же),
«Kannegiser» (Altenburg, 1506; Grünert, 260),«Kannegießer, Heinrich, Mälzer»
(Erfurt, 1682; Bauer, 49), «Kannegießer, Lorentz, Fuhrmann» (Erfurt, 1693; там
же, 126). Винятком є північна частина східнофранкського діалекту, що при-
лягає до тюринзького: «Dhein Kannegisers sweher» (Coburg, 1435; Freiherr,
246). Варіантні форми назви конвісара перепліталися не лише територіаль-
но, але й в особових іменах одних і тих самих людей, наприклад у верх-
ньосаксонському говорі: «Heinrich Kangiesser» (Dresden, 1493; Fleischer, 56)
і «Heinrich Kannegiesser» (Dresden, 1493; там же), «Heinrich Kannegisser»
(Dresden, 1500; там же). Цікаво, що в наведених прикладах, за В. Фляйше-
ром, ідеться про ремісника, який виливав гармати 17, що свідчить уже про
спорідненість ремесел.
Отже, з лінгвогеографічного погляду всі три різновиди могли бути за-
позиченими польською мовою і слугувати праобразом для польської назви
ремісника, але на Kanngießer непрямо вказує одне польське відпрофесійне
прізвисько (Kangisser), тоді як інші форми фіксації прізвиська перебува-
ють уже під впливом п. konwi і відображають відповідно також різні ета-
пи формування не лише відпрофесійного прізвиська, а й назви ремісника.
Тому можна констатувати, що їхнє формування відбулося завдяки взаємодії
та злиттю німецької форми назви ремісника з виготовлення олов’яного лит-
ва Kanngießer і форми множини konwі (від konew), що фіксується з 1437 р.
(SSTP, III, 331), а в усному мовленні функціонувало, очевидно, значно рані-
ше. Злиття двох іменників відбувалося упродовж XV ст. в три етапи, про що
свідчать різні форми фіксації відпрофесійного прізвиська: 1) субституція а
> о (Kangisser > Kongisser / Congysser), 2) зміна суфікса -er на -ar (Kongisser
/ Congysser > Kongissar / Congissar), 3) субституція g > w (Kongissar /
Congissar > Konwissar / Convissar / Convyssar / Conwysar), у результаті чого
виникло ремісниче найменування convissar / konwisar(z). Не погоджуємо-
ся з припущенням Е. Еггерса, що початковою польською назвою ремісника
міг бути *konwigisarz, оскільки, на нашу думку, назва конвісара утворена не
17 Fleischer W. Die Namen der Dresdner Ratsmitglieder bis 1500 // Beiträge zur
Namenforschung.— Heidelberg, 1961.— Bd 12.— S. 56.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 55
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських...
блискавичним шляхом перекладу рнвн. kann(en) польським відповідником,
а шляхом поетапного фонетичного зближення і злиття рнвн. kanngisser та
п. konwi, що є відповідником рнвн. kann(en).
Пам’ятки польської мови зберігають також антропонімну форму назви
ремісника з sch [ʃ] замість ss [s], що згодом графічно зображається через sz
[ʃ]: «Congischar de Poznania <…> ipse Iohannes Congischar» (Gniezno, Poznań
або Włocławek, 1492; SSNO, III, 74), «Kasper Konvyszar» (Sądecczyzna, 1498;
Bubak, 1, 300), «u thegosz Mikołaia Konwiszarza» (Sądecczyzna, 1575; там
же) і також передається назві дружини майстра — «Ursula Congyscharka»
(Sądecczyzna, 1507; там же, 270). Субституцію ss > sch відзначаємо вже в ні-
мецьких діалектах, зокрема пфальцькому: «Henkin Kannengyscher» (Mainz,
1366; Steffens, 105). Вона фіксується також у загальній назві ливаря (Giesser)
в гессенському говорі: «Gischar» (Marburg, 1610; Allmann, 43), тож не вва-
жаємо це явище польським. Очевидно, основою для цих польських антро-
понімів слугував незасвідчений рнвн. варіант *kanngischer, що так само має
середньонімецьке походження.
Ще однією формою фіксації відпрофесійного прізвиська є Kangissz /
Cangissz: «Ad instanciam Nicolaj Kangissz, ciuis cracouiensis <...> idem Nicolaus
Kangissz» (Kraków, 1469; SSNO, II, 528), «Martini Cangissz» (Sądecczyzna,
1503; Bubak, 1, 270). Засвідчене відпрофесійне прізвисько Kangissz також збе-
рігає кореневе а, однак є двоскладовим на відміну від Kongisser (Kongissar,
Congischar, Congysscher, Congysser). Очевидно, вже в польській мові відбу-
вається редукція e чи a в суфіксі (-er/-ar) і злиття його з попереднім складом.
Також можна припустити, що в основі польського прізвиська — німецька
безсуфіксна форма фіксації німецької назви ремісника, що документується в
гессенському говорі: «des kangißer bruder der kangiß» (Grünberg, 1445; Knauß,
27).
На польському ґрунті назва ремісника і відпрофесійне прізвисько зазна-
ють певних графічних модифікацій. Так, початкове нім. k у назві ремісника
та прізвиську частково передається через c: convissar; Congysser, Congissar,
Convissar, Convyssar, Conwysar, Congischar; Congyscharka. Також у польській
мові зникає німецьке подвоєне ss на користь s чи ʃ (convissar / konwisarz /
konwiʃars / konwyʃar; Konwissar, Convissar, Convyssar > Conwysar), що одна-
ково передає один і той самий звук [s], пор.: укр. конвисар(ь), бр. кон(ъ)ви-
саръ. Німецький звук [ɪ], що на письмі в ранньому нововерхньонімецькому
періоді позначається як ie чи і, у польській мові передається лише через і.
Водночас свідками фонетичних перетворень у польській мові є: 1) суб-
ституція а > о (Kangisser > Kongisser / Congysser); 2) субституція g > w
(Kongissar / Congissar > Konwissar / Convissar / Convyssar / Conwysar,
Congischar > Konvyszar / Konwiszarz); 3) часткова субституція i > y (convissar /
konwisarz / konwiʃars > konwyʃar; Kongisser > Congysser, Convissar >
Convyssar / Conwysar, Konwiszarza > Konvyszar, Congyscharka). Морфоло-
гічна зміна відбулася в суфіксі -er, що змінюється на -ar(z)/-ars (convissar /
konwisarz / konwiʃars; Kongisser / Congysser > Kongissar / Congissar).
Після численних перетворень (а > о, g > w, i > y, ss > s, -er > -ar) назва
ремісника з виготовлення олов’яного литва з польської мови поширюється
в білоруську (кон(ъ)висаръ) та українську мови (укр. конвисар(ь)), тобто з
початкових звуків залишилися лише приголосні к (k), н (n), с (ss), р (r). У бі-
лоруській мові сюди також відносимо реалізацію и як [і], натомість в україн-
ській мові — як [и]. У білоруській мові твердість приголосних р і частково н
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1
Т. Б. Пиц
позначається додатково через ъ, в українській мові р частково пом’якшується
і передається на письмі через ь. До особливості адаптації в українській мові
належить субституція с ˃ ц у родовому відмінку: конъвѣса(р) і конъвѣцарä.
Єдина фонетична зміна в німецькій мові, яка передалася польським
особовим назвам і назві дружини ремісника, це субституція ss > sch в ін-
тервокальній позиції: kanngisser > *kanngischer (Congischar, Konvyszar,
Konwiszarza, Congyscharka).
Отже, можна стверджувати, що у слов’янських мовах поширилися як
апелятив та антропонім дві німецькі варіантні форми назви ремісника з ви-
готовлення олов’яного литва: рнвн. kanngisser (> п. convissar > konwisarz
/ konwiʃars / konwyʃar > укр. конвисар(ь), бр. кон(ъ)висаръ; Kangisser,
Kongisser (Congysser), Kongissar (Congissar), Konwissar (Convissar,
Convyssar, Conwysar, бр. Конвисаръ) і *kanngischer (п. Congischar, Konvyszar
Konwiszarz, Congyscharka). Перша з них засвідчена в двох середньонімець-
ких наріччях, а друга — лише в західносередньонімецькому. У польській
мові перший компонент Kann- поступово змінюється під впливом п. konwi.
Щодо Kangissz / Cangissz немає певності, що в основі прізвиська лежить
безсуфіксна форма kangiß або kanngisser.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ДМАМЮ — Документы Московского архива министерства юстиции / Сост.
М. В. Довнар-Запольский.— М.,1897.—Т. 1.— 596 с.
ГСБМ — Гістарычны слоўнiк беларускай мовы / Рэд. А. М. Булыка.—
Мінск, 1985–2013.—Вып. 1–33.
ІСУЯ — Тимченко Є. Історичний словник українського язика. —Х. ; К.,
1930–1932.—Т. 1–2.
КСУМ — Картотека словника української мови XVI — першої пол. XVII ст.
Зберігається в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича
у Львові.
KT — Картотека історичного словника українського язика. Зберігається
в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича у Львові.
ЛРК — Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст. / Підгот. до
вид. О. М. Маштабей, В. Г. Самійленко, Б. А Шарпило.— К.,
1991.— 222 с.
СУМ XVI–XVII — Словник української мови XVI — першої половини XVІІ ст. /
Ред. Д. Гринчишин, М Чікало, Г. Войтів.— Л., 1994–2013.—
Вип. 1–16.
Allmann — Allmann G. Familiennamen Marburger Handwerker und ihres beruf-
lichen und gesellschaftlichen Umkreises (1500–1850). — Gies-
sen, 1989. —174 S
Arend — Arend M. Die Personennamen des Friedberger Urkundenbuches.
Inaug.-Diss. zur Erlangung der Doktorwürde.— Bonn, 1934.—
Bd 1.— 146 S.
Bahlow — Bahlow H. Liegnitzer Namenbuch : Familiennamen, gedeutet aus
den Quellen des Mittelalters.— Lorch, 1975.—160 S.
Bauer — Bauer M. Bürgerbuch der Stadt Erfurt 1670–1760.— Marburg,
2002.—536 S.
Bickel — Bickel H. Beinamen und Familiennamen des 12. bis 16. Jahrhunderts
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 57
Німецька назва конвісара у дзеркалі польських, українських і білоруських...
im Bonner Raum.— Bonn, 1978.— 444 S.
Bubak — Bubak J. Słownik nazw osobowych i elementów identyfikacyjnych
Sądecczyzny XV–XVII w. (imiona, nazwiska, przezwiska).—
Kraków, 1992.— Cz. 1–2.
Dziuba — Dziuba B. Familiennamen nach Freiburger Quellen des 12.–15. Jahr-
hunderts.— Freiburg, 1966.—196 S.
Fleischer — Fleischer W. Die Namen der Dresdner Ratsmitglieder bis 1500 //
Beiträge zur Namenforschung.— Heidelberg, 1961.— Bd 12. —
S. 44–87.
Freiherr — Freiherr K., Werburg A. Das älteste Coburger Stadtbuch 1388–1453.
— Neustadt an der Aisch, 1977.— 450 S.
FWB — Frühneuhochdeutsches Wörterbuch / Hrsg. von R. A. Anderson,
U. Goebel, O. Reichmann.— Berlin ; NewYork, 1989–2017.—
Bd 1–11.
Heinzig — Heinzig Fr., Köhler W., Mattis H. Die Bürgerbücher der Stadt Alten-
burg in Thüringen 1512–1700.— Marburg, 2008.— 280 S.
Grünert — Grünert H. Die altenburgischen Personennamen.— Tübingen, 1958.
—571 S.
Hellfritzsch — Hellfritzsch V. Personennamen Südwestsachsens. Die Personen-
namen der Städte Zwickau und Chemnitz.— Leipzig, 2007.
—702 S.
Hyckel — Hyckel G. Die Ratiborer Metallhandwerker: ein Beitrag zur
Kulturgeschichte von Ratibor Stadt und Land.— Warendorf;
Ems, 1957.— 94 S.
Kart. XVII–XVIII — Kartoteka Słownika języka polskiego XVII і 1. połowy
XVIII wieku.— http://www.rcin.org.pl/publication/20029.
Knauß — Knauß O. Die Entstehung der Grünberger Familiennamen. — Gie-
ßen, 1940.—107 S.
Korn — Korn G. Schlesische Urkunden zur Geschichte des Gewerberechts
insbesondere des Innungswesens aus der Zeit vor 1400.— Bres-
lau, 1867.—137 S.
Lerch — Lerch Fr. Die Giessener Familiennamen bis 1660. Ihre Entstehung
und Bedeutung.— Giessen, 1981.—142 S.
Losch — Losch Ph. Altkasseler und althessische Familiennamen: ein Regis-
ter zu Stölzels Casseler Stadtrechnungen 1468–1553.— Kassel,
1939.— 19 S.
Lübbecke — Lübbecke Fr. Fünfhundert Jahre Buch und Druck im Frankfurt am
Main.— Frankfurt am Main, 1948.— 463 S.
Merckens — Merckens H. Neusser Bürger // Mitteilungen der Westdeutschen Ge-
sellschaft für Familienkunde.— 1975–1976.— Bd 27. H. 2.—
S. 44–47; H. 3.— S. 65–67; H. 5.— S. 123–127; H. 6. —S. 149–
151; H. 7.— S. 182–185.
Mulch — Mulch R. Arnsburger Personennamen. Untersuchungen zum Namen-
material aus Arnsburger Urkunden vom 13.–16. Jahrhundert.—
Darmstadt ; Marburg, 1974.— 420 S.
Naumann — Naumann H. Die Personennamen der Stadt Grimma/Sachsen. —
Berlin, 2003.—199 S.
Neumann — Neumann I. Die Familiennamen der Stadtbewohner in den Krei-
sen Oschatz, Riesa und Grossenhain bis 1600.— Berlin, 1981.
—242 S.
Nied — Nied E. Fränkische Familiennamen urkundlich gesammelt und
sprachlich gedeutet.— Heidelberg, 1933.—159 S.
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1
Т. Б. Пиц
Osygus — Osygus K. Die Personennamen des Wetzlarer Urkundenbuches. In-
aug.-Diss. zur Erlangung der Doktorwürde.— Bonn, 1949.—
Bd 1.— 193 S.
Protze — Protze H. Das älteste Zwickauer Stadtbuch (1375–1481) und seine
Sprache.— Frankfurt [u.a.], 2008.—319 S.
Reichert — Reichert H. Die deutschen Familiennamen nach Breslauer Quellen
des 13. und 14. Jahrhunderts.— Breslau, 1908.—192 S.
Ruhland — Ruhland W., Riehm H. Häuserbuch der Stadt Altenburg in Thüringen
1450–1865 : Die Innenstadt.— Marburg, 2005.— 503 S.
Schöff — Schöffl S. A. Die Limburger Familiennamen von 1200 bis 1500. —
Frankfurt am Main [u.a.], 1993.—276 S.
Schwarz — Schwarz E. Sudetendeutsche Familiennamen des 15. und 16. Jah-
rhunderts.— München, 1973.— 373 S.
SłP XVI — Słownik polszczyzny XVI wieku / Red. M. R. Mayenowa, F. Pe-
płowski, K. Mrowcewicz, P. Potoniec.— Wrocław ; Kraków;
Warszawa,1966–1976.—T. 1–10.
SSNO — Słownik staropolskich nazw osobowych / Red. W. Taszycki.— Wro-
cław ; Kraków ; Warszawa, 1965–1985.—T. 1–7.
SSTP — Słownik staropolski / Red. S. Urbańczyk i in.— Wrocław ; Kraków;
Warszawa, 1958–1993.— T. 1–10.
Steffens — Steffens R. Die alten Berufe des Mainzer Raumes im Spiegel vor
allem der Familiennamen (spätes Mittelalter und frühe Neuzeit)
// Mainzer Zeitschrift.—1991.— N 86.— S. 83–137.
Symanzik — Symanzik B. Die alt- und mittelpolnischen Handwerkerbezeichnun-
gen : Onomasiologisch-semasiologische Studien unter Berück-
sichtigung wissenschaftlicher Aspekte.— Münster ; Hamburg,
1993.— 439 S.
Volckmann — Volckmann E. Alte Gewerbegassen : deutsche Berufs-, Handwerks-,
und Wirtschaftsgeschichte älterer Zeit.— Würzburg, 1921.—
354 S.
Zimmermann — Zimmermann K. Der Heidelberger Rotulus aus dem Jahre 1401 : Stu-
dien zu den Personennamen.— Heidelberg, 1996.— 417 S.
Zoder — Zoder R. Familiennamen in Ostfalen.— Hildesheim, 1968.— Bd 1.
(Львів)
T. B. PYTS
GERMAN NOUN DENOTING PEWTERER AS MIRRORED IN POLISH,
UKRAINIAN AND BYELORUSSIAN WRITTEN MONUMENTS
The paper is dedicated to the research of name of the pewterer in German, Polish,
Ukrainian, Byelorussian and Russian. The history of research of this handicraft name is
considered here, their sources, the history of their spread and the proces of formation
in the Slavonic languages are studied on the basis of written recollection of the
XIV–XVII centuries.
Keywords: handicraft name, loan word, assimilation, German dialect, history of
language, languages in contact.
|