Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті
У статті йдеться про виникнення та розвиток історичної лексикології української мови в зіставленні з аналогічним процесом у польській та російській мовах. Виявлено кілька схожих етапів їх формування. Автор дійшов висновку, що кожна з них різною мірою пройшла періоди: глос, ранньої лексикографії, етю...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2018
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184342 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті / О.В. Прискока // Мовознавство. — 2018. — № 2. — С. 16-27. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184342 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1843422022-05-22T01:26:24Z Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті Прискока, О.В. У статті йдеться про виникнення та розвиток історичної лексикології української мови в зіставленні з аналогічним процесом у польській та російській мовах. Виявлено кілька схожих етапів їх формування. Автор дійшов висновку, що кожна з них різною мірою пройшла періоди: глос, ранньої лексикографії, етюдів XIX– XX ст., сучасних досліджень на системному рівні. The study of history of particular Slavic languages draws more attention of Slavic philologists since the middle of XX-th century. A significant number of works regarding the origin, written record, and function of various lexical sets of words in ancient manuscripts had formed the branch of philological science named historical lexicology. Its advances in slavistics are such noticeable that they give ground to ponder on how the interest in studying history of words, based on ancient manuscripts, had emerged, how the method of studying the history of particular Slavic languages vocabulary had developed. The following stages are observed in this report: gloss; lexicographers; essays of XIX — XX-th centuries; modern works. The establishing of historical lexicology of Ukrainian language is traced along with similar processes in philology in neighboring countries, Poland and Russia. 2018 Article Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті / О.В. Прискока // Мовознавство. — 2018. — № 2. — С. 16-27. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184342 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті йдеться про виникнення та розвиток історичної лексикології української мови в зіставленні з аналогічним процесом у польській та російській мовах. Виявлено кілька схожих етапів їх формування. Автор дійшов висновку, що кожна з них різною мірою пройшла періоди: глос, ранньої лексикографії, етюдів XIX– XX ст., сучасних досліджень на системному рівні. |
| format |
Article |
| author |
Прискока, О.В. |
| spellingShingle |
Прискока, О.В. Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті Мовознавство |
| author_facet |
Прискока, О.В. |
| author_sort |
Прискока, О.В. |
| title |
Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті |
| title_short |
Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті |
| title_full |
Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті |
| title_fullStr |
Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті |
| title_full_unstemmed |
Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті |
| title_sort |
формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2018 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184342 |
| citation_txt |
Формування і розвиток української історичної лексикології в загальнослов’янському контексті / О.В. Прискока // Мовознавство. — 2018. — № 2. — С. 16-27. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT priskokaov formuvannâírozvitokukraínsʹkoíístoričnoíleksikologíívzagalʹnoslovânsʹkomukontekstí |
| first_indexed |
2025-07-16T04:34:01Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:34:01Z |
| _version_ |
1837776704857178112 |
| fulltext |
© О. В. ПРИСКОКА, 2018
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2
О. В. ПРИСКОКА
ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ
ІСТОРИЧНОЇ ЛЕКСИКОЛОГІЇ
В ЗАГАЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
У статті йдеться про виникнення та розвиток історичної лексикології україн-
ської мови в зіставленні з аналогічним процесом у польській та російській мовах.
Виявлено кілька схожих етапів їх формування. Автор дійшов висновку, що кожна
з них різною мірою пройшла періоди: глос, ранньої лексикографії, етюдів XIX–
XX ст., сучасних досліджень на системному рівні.
Ключові слова: глоси, лексикон, пам’ятка писемності, Київська Русь, істо-
рична лексикологія, семантика, mammotrekt, mammotrept.
Останнім часом у слов’янському мовознавстві набув актуальності на-
прям, пов’язаний з вивченням історії лексичного складу мови на матеріалі
пам’яток давньої писемності. З-поміж найрозвиненіших історико-лексико-
логічних галузей наук про слов’янські мови відзначають російську, україн-
ську, польську, білоруську та деякі інші. Звертають на себе увагу академіч-
ні дослідження історії лексичного складу македонської мови, здійснені під
керівництвом Л. Макарійоски. У працях з історії тематичних груп лексики
певних періодів розвитку слов’янських мов з’являються розділи, в яких ав-
тори не завжди з достатньою глибиною висвітлюють питання виникнення
та розвитку історичної лексикології як окремої галузі в мовознавстві тієї чи
іншої мови.
Існує думка, що історична лексикологія української мови остаточно
сформувалася в українському мовознавстві як окрема галузь лінгвістич-
ної науки лише в другій половині XX ст. 1, оскільки саме тоді з’являються
праці В. М. Русанівського, В. В. Німчука, Л. С. Паламарчука, І. П. Чепіги,
П. П. Чучки, С. П. Бевзенка, В. О. Винника, А. А. Бурячка, В. А. Передрієн-
ка, А. І. Генсьорського, Л. Л. Гумецької, М. Л. Худаша, Л. І. Батюка, В. Й. Го-
робця, В. Л. Карпової, Л. І. Коломієць, Л. Т. Масенко та ін.
Швидке опанування вченими методики історико-лексикологічних до-
сліджень, яка забезпечила надійність й імовірність отриманих результатів,
дозволяє припускати існування певних традицій в українській мовознавчій
науці зазначеного періоду. І хоча було зрозуміло, що ідеї, прийоми та методи
таких пошуків не могли виникнути зненацька, на порожньому місці, проте
належної уваги науковців це питання не привертало.
Так, у довідкових виданнях зустрічаємо дуже стислі відомості про зв’яз-
ки української історичної лексикології з етимологією, а щодо становлення
1 Німчук В. В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови.— К.,
1992. — С. 4.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 17
Формування і розвиток української історичної лексикології...
лексикології як окремого розділу мовознавства — досить лаконічні пояснен-
ня, наприклад: «Розвиток укр. Л., як і Л. інших мов, спочатку здійснювався
в заг. рамках лексикографії з практ. потреб пояснення окр. слів та перекладу
(з 11 ст. це було пояснення іншомов. слів, а з 17 і особливо з кінця 18 ст.
— також специф. укр. лексики)» 2. Ця загалом правильна думка вимагає
підтвердження фактами і конкретизації, чого досі зроблено ще не було. З
іншого боку, С. П. Бевзенко, коментуючи поставлене питання, пов’язував
початки української історичної лексикології з працями М. О. Максимовича,
І. І. Срезневського та О. О. Потебні 3, і частково він мав рацію. Проте почат-
ки лексикології набагато давніші, сягають у глиб віків, а доробком згаданих
учених не вичерпуються здобутки науки в напрямі формування історичної
лексикології в XIX ст. До цього додамо, що певну лакуну в українській мо-
вознавчій історіографії щодо історичної лексикології помітив В. В. Німчук
і в стислому нарисі окреслив на тлі східнослов’янської науки її досягнення
в повоєнні роки XX ст. 4 Інші спроби висвітлення даної проблеми нам неві-
домі. Також немає зіставного дослідження формування науки про історію
лексичного складу різних слов’янських мов. За нашими спостереженнями,
шляхи розвитку і втілення історико-лексикологічних ідей на різних історич-
них етапах певною мірою подібні і в українському, і в польському, і в росій-
ському мовознавстві. Отже, доцільно розглядати розвиток історичної лекси-
кології української мови в загальнослов’янському контексті.
Мета нашої розвідки — дослідити процес формування історичної лек-
сикології в українському мовознавстві від найдавнішого періоду існування
писемності до наших днів на тлі мовознавчих наук інших слов’янських на-
родів, зокрема російської та польської.
Проведені нами дослідження ранньої української, російської, польської
писемності щодо вияву інтересу до історії окремих лексичних одиниць свід-
чать, що хоча й на різному фактичному матеріалі, з деякою розбіжністю в
часі першим поштовхом в усіх трьох мовах була необхідність створення глос
для пояснення незрозумілих слів у давніх текстах. Саме у використанні глос
В. В. Німчук убачає «зародження лексикографії» 5, зокрема він зазначає:
«Така праця давньоруських книжників підготувала ґрунт для оформлення
перших лексикографічних робіт, адже коли глоси з того чи іншого тексту
виписати окремо, виникає словник-глосарій» 6.
Вивчаючи староукраїнську лексикографію, В. В. Німчук розглядав гло-
си як будівельний матеріал для створення стародавніх словників. Якщо ж
подивитися на них з іншого погляду, можна побачити, що дослідницькі дії,
за допомогою яких давні автори створювали глоси, містять ознаки й інших
лінгвістичних наук, зокрема близької до лексикографії лексикології, до того
ж з історичним ухилом.
Користуючись розробленою В. В. Німчуком класифікацією глос, зосе-
редимо увагу на їхній змістовій характеристиці: перекладні, пояснювальні
2 Українська мова : Енциклопедія.— 2-е вид., випр. і допов. / Редкол.:
В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови) та ін.— К., 2004.— С. 304.
3 Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства : Історія вивчення
української мови.— К., 1991.— С. 77, 78.
4 Німчук В. В. Зазнач. праця.— С. 3–6.
5 Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та
білоруською.— К., 1980.— С. 8, 10.
6 Там же.— С. 20.
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2
О. В. Прискока
(тлумачні), етимологічні (розкривають значення слова через з’ясування його
етимології), порівняльно-зіставні, або текстологічні, в яких подаються лек-
сичні відповідники різних мов до одного й того ж місця перекладу (відбиті
староукраїнськими пам’ятками) 7.
Розглянемо наведені контексти з позиції історичної лексикології: «низа-
прѢти никомоужє жєстокостию, рєкъшє лютостию (Усп. зб., 475)» 8, «чєтца
<…> рєкшє дьячца; одєжи <…> рєкшє ризѢ (ГА)» 9. Крім пояснення, бачимо
тут підбір синонімів з використанням старослов’янських за походженням та
давньоукраїнських лексичних одиниць, що є ознакою наукової праці лекси-
колога. За спостереженням В. В. Німчука, прагнення пояснити слово сино-
німами відбите в найранніших давньоруських глосах («исполинъ, гигасъ»,
«рємєньмь, дѧгъмь») 10. У прикладі «врѢмѧ рєкъшє чѧсъ дьнь и мѢсѧць и
лѢто (Ізб. 1073, 232)» 11 проглядається розуміння автором тексту родо-ви-
дових відношень у лексиці і практичне використання системних відношень
між словами. Пояснення топонімів, антропонімів, етнонімів — «с҇нъ єго
Погонатъ рєкъшє брада(т); зємля Мєсопотамииская рєкшє межю рѢкама;
Скоуфиєю рєкшє Козари <…> (ГА, 19, 21, 37)» 12 — у сучасному розумін-
ні є елементами етимологічних досліджень. Вказівка на давньоєврейське
походження слова у грецькому тексті — «м(с)ць ѤврѢскы г҇лємыи Нисанъ
нами жє Мартъ (ГА, 95)» 13 — також висвітлює походження слова. Комен-
тар літописця щодо прямого і переносного значень окремих слів — «ѡ҇ць бо
сєго Володимєръ [зємлю] взора и оумѧгчи рєкшє кр҇щєньємь просвѢтивъ (ЛІ,
152)» 14 — свідчить про глибоке знання ним найважливіших питань лексико-
логії і вміння практично їх використовувати.
Таким чином, глоси показують також, що для їх створення писцями ви-
користано знання з синхронічної та діахронічної лексикології, зокрема про
пряме і переносне значення слова, системні відношення між словами на ос-
нові їхньої семантики (синоніми, родо-видові лексеми), внутрішню форму
іншомовних антропонімів, топонімів та етнонімів (етимологію), прив’яза-
ну до певного історичного періоду, тощо. Отже, можна стверджувати, що
лексикологія синхронічна та поліхронічна також бере свій початок у давній
східнослов’янській писемності, а глоси своїм корінням сягають у дописем-
ний період.
Творенням глос позначені писемні пам’ятки різних слов’янських наро-
дів. Вони є в староболгарських і сербських перекладах «Шестиднева» Іоанна
7 Там же.— С. 13.
8 Там же.— С. 14.
9 Німчук В. В. Мовознавство. Історія української культури.— Розд. 9.—
http://litopys.org.ua/istkult/ikult.htm].
10 Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія…— С. 16.
11 Там же.— С. 14.
12 Там же.— С. 17.
13 Там же.— С. 18.
14 Там же.— С. 19, 20.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 19
Формування і розвиток української історичної лексикології...
Екзарха 15, у староросійській 16 і старопольській 17 писемностях. В. В. Нім-
чук припускає, що вони були і в давньогрецьких оригіналах святого письма,
з яких робилися старослов’янські переклади, з огляду на приклад з Єван-
гелія від Марка: «и привєдошѧ и на мѢсто голгоѳа ѥжє ѥсть съказаѥмо
краниѥво мѢсто (ОЄ, 188)» 18. Такі глоси перекладалися старослов’янською
мовою як звичайний канонічний текст 19. На нашу думку, існування глос у
давньогрецьких оригіналах вказує на засвоєння грецькими перекладачами
певної перекладацької традиції, що виникла раніше. Науці відомо, що ще до
грецьких перекладів була потреба пояснювати євреям спочатку усно, пізні-
ше — у письмовій формі незрозумілі місця зі Старого Заповіту арамейською
чи халдейською мовами, оскільки після вавилонського полону іудеї забули
іврит. Ці пояснення називалися таргум, тобто «переклад» 20. Можна припу-
стити, що традиція вживання глос веде свій початок від тих таргумів, які
мали характер парафраз.
Стосовно глос у давній польській літературі переважає думка про їх по-
ширення в писемності XV ст. Зокрема, в одному з найавторитетніших довід-
ників з польської мови можна дізнатися про те, що: «Для історії польської
мови велике значення мають <…> дописувані або на маргінесах, або над
словами в тексті польські слова, іноді одне слово, а деколи — ціле речення.
Велика кількість польських глос була, зокрема, в рукописах латинських
проповідей. Вони свідчать про те, що, незважаючи на латинський текст,
виголошували їх польською мовою. До найважливіших належать польські
глоси в латинських проповідях у тому самому рукописі, що й Гнєзненські
проповіді в збірнику проповідей Quadrigesima le superepistolas (середина
XV ст.), або численні глоси в Кодексі 413 Бібліотеки Оссолінських (також
середини XV ст.).
Польські глоси вписували іноді до рукописів з поетичними творами,
наприклад, дуже багато глос в релігійній поемі Palestra Christi (в рукопису
1466 р.), або прозовими (наприклад, у збірнику казок Гнідрина).
У глосах іноді з’являються діалектні риси, хоча рідше, ніж у творах, на-
писаних цілком по-польськи. Більшість глос із середньовічних рукописів
уже опублікована (Брюкнер, Лопатинський, Лось та ін.), а відповідно упо-
15 Там же.— С. 20. Див. також: Баранкова Г. Лексикални особенности в
паметниците от преславската книжовна школа. Изборник от 1073 г. и Шестоднев
на Йоан Екзарх Български // Език и литература.— 1982.— № 1.— С. 40–48;
Баранкова Г. С. Глоссирование как прием редактирования в списках поздней русской
редакции «Шестоднева» // История русского языка : Памятники XI–XVIII вв.
[Сб ст.].— М., 1982.— С. 30–56; Трифуновић Ћ. Азбучник српских средньовековних
кньижевних поймова.— Београд, 1974.— С. 90, 91.
16 Ковтун Л. С. Древние словари как источник русской исторической
лексикологи.— Л., 1977.— С. 8, 9.
17 Belcarzowa E. Głosy polskie w łacińskich kazaniach średniowiecznych.—
Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1981.— Cz. 1.— 120 s.; 1983.— Cz. 2.— 133 s.;
Deptuchowa E., Waniakowa J. Tajemnice staropolskich głos // Ling Varia.— 2010.— N 2
(10).— S. 105–111; Encyklopedia wiedzy o języku polskim / Pod red. S. Urbańczyka.—
Wrocław, 1979.— S. 100.
18 Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія…— С. 13.
19 Там же.
20 Библейские переводы // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и
И. А. Ефрона : В 86 т. с ил. и дополн. материалами. [Библиотека «Вехи»].— www.vehi.
net/brokgauz/index.html; Огієнко І. Костянтин і Мефодій: Їх життя та діяльність.—
Варшава, 1927.— Ч. 1.— С. 220–229.
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2
О. В. Прискока
рядкований мовний матеріал подає старопольський словник (початок видан-
ня 1953 р.)» 21.
До речі, дослідження глос у польському мовознавстві триває і в наш
час. Зазначимо в цьому плані опубліковану 2010 р. працю польських дослід-
ниць Є. Дептухової та Я. Ванякової про таємниці старопольських глос 22, а у
80-х роках минулого століття — фундаментальну працю Е. Бельцажової про
польські глоси в латинських середньовічних проповідях 23.
У зв’язку з потребою зібрати напрацьований матеріал в одній книзі
довідкового типу виникає ідея створення словника. У Польщі її реалізація
починається практично одночасно з поширенням глосописання і триває до
XVIII ст. Такими словниками стали так звані mammotrepty, або mammotrek-
ty (дослівно — «кормлений груддю», термін містить натяк про допомогу).
Найдавнішим маммотректом із тих, що збереглися, є «Wokabularz trydenc-
ki» 1424 р. (близько 500 лексичних одиниць), перший друкований словник
Ф. Мімера «Diccionarius trium linguarum: Latinae, Teutonicae et Polonicae,
potiora vocabula contiens» (Краків, 1528 р.). Серед пізніших слід зазначити
латинсько-польський словник Я. Мончинського («Lexicon Latino-Polonicum
ex optimis Latinae linguae scriptoribus concinnatum», Кролевець, 1564 р.,
20 700 слів) та «Тезаурус» Г. Кнапського («Thesaurus Polono-Latino-Graecuss
eu Promptuarium linguae Latinae et Graecae Polonorum ussuia comodatum…»,
Краків, 1621 р.) 24.
Подібне явище спостерігаємо в цей період і в українців — намагання
допомогти читачеві орієнтуватися в старослов’янській, давньогрецькій та
латинській лексиці пам’яток давньої конфесійної, світської, наукової літе-
ратури та ділової писемності. З’являються словники: «Лексисъ съ толкова-
ніемъ словенскихъ словъ просто» (не датований, приблизно друга половина
XVI ст., 896 слів), «Лексис сиріч реченія, въкратъцѣ събранъны и из сло-
венскаго языка на простый рускій діялектъ истолкованы» Лаврентія Зиза-
нія (Вільно, 1596 р., 1061 словникова стаття), «Лексіконъ словеноросскій и
именъ тлъкованіє» Памва Беринди (Київ, 1627 р., 7000 статей), «Лексикон
словено-латинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського у
середині XVII ст. 25
Подальший розвиток лексикографічної справи у східнослов’янській
писемності XIII–XVII ст., детально описаний у працях Л. С. Ковтун та
В. В. Німчука, свідчить про те, що обидва наукові напрями (лексикографія і
лексикологія) тісно пов’язані між собою в практичній діяльності середньо-
вічних книжників, проте їхні функції неоднакові. Лексикографія виробляє і
накопичує знання про створення словника, тобто книги, яка містить певні ві-
домості про слово (такі, які цікавлять суспільство на даному етапі розвитку).
Лексикологія (в тому числі й історична) є інструментом здобуття тих знань
про слова, які вміщені у словнику.
Мета створення словника, а згодом і прізвища авторів, як правило, зазна-
чені на титульному листі, наприклад у «Лексиконі» Памва Беринди, тобто
21 Encyklopedia wiedzy o języku polskim…— S. 100.
22 Deptuchowa E., Waniakowa J. Op. cit.
23 Belcarzowa E. Op. cit.
24 Kania S., Tokarski J. Zarys leksykologii polskiej.— Warszawa, 1984.— 256 s.
25 Сучасна українська літературна мова : Підручник для студентів філол.
спец. вищ. навч. закл. / За ред. А. П. Грищенка.— 3-є вид., допов.— К., 2002.—
С. 221–223.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 21
Формування і розвиток української історичної лексикології...
лексикографічний складник задекларований. На відміну від нього лекси-
кологічний складник не декларований, проте наявний у поясненні кожного
слова. Навіть тоді, коли слово прийшло у словник з інших давніших слов-
ників з уже готовим поясненням, воно на момент першого потрапляння в
лексикографічну працю зазнало осмислення і лексикологічної інтерпретації
вченим, ім’я якого здебільшого не збережене часом. Укладач, який бере у
свій словник слово з іншого словника, буває змушений з’ясовувати деякі до-
даткові питання щодо даної лексичної одиниці, нерідко — історико-лексико-
логічного характеру. Доки знання про слово, вміщені у словниках, задоволь-
няють суспільство, лексикологія перебуває в тіні лексикографії, проте вона
присутня. Так, у статті до слова узниця в словнику Памва Беринди: «оузница:
турма, вѧзє(н)є. (!)быт: л҃ѳ» (с. 138) для пояснення семантики наводяться си-
ноніми, один з яких — полонізм, та вказується на археографічне джерело
— Книга Буття, розділ 39.
У наступному XVIII ст. в полоністиці відбувається створення фунда-
ментальних багатотомних словників, та це вже історія власне лексикогра-
фії. У цей же час Україна у складі Російської імперії переживає гальмування
розвитку національної культури, українську мову розглядають як діалект
російської.
Головна мета створення словників українськими лексикографами зазна-
ченого періоду полягає у прагненні пояснити російськомовному читачеві
семантику українських слів, відмінних від російських, у творах українських
письменників, надрукованих українською мовою, і таким чином донести
зміст творів до широкого російського загалу. Найцікавішим у цьому відно-
шенні є український словник В. Я. Ломиковського 26, оскільки в ньому роз-
глянуто не лише історію слів, а й історію окремих тематичних і лексико-се-
мантичних груп, проаналізовано монолексеми та зіставні найменування.
Свідомо чи підсвідомо він скористався рядом прийомів, які пізніше ста-
нуть необхідною складовою частиною досліджень з історичної лексикології.
По-перше, з передмови до словника, написаної Ол. Лазаревським, діз-
наємося, що джерелами слугували « <…> виписки переважно з рукописних
малоруських літописів, друкованих книг і різного роду актів» (переклад
наш. — О. П.) 27. Їхнього списку та посилань на них загалом немає, хоча тра-
пляються і винятки. Так, у словниковій статті до слова козакъ при розгляді
походження слова В. Я. Ломиковський посилається на Костянтина Порфіро-
генета, повідомлення Синопсиса, свідчення «важливого письменника».
По-друге, у тій же словниковій статті до слова козакъ є спроба позначити
першу писемну фіксацію цієї лексичної одиниці, зокрема: «Майже сучасний
Предиславу Ланцкоронському письменник говорить, що в 1615 році декіль-
ка малоросіян, які зібралися, поїхали проти турків під Білгород (Аккерман)
для козаєту і додає: а відтоді й нині стало відомим звання козаків» 28, «До
1615 року жоден письменник про Малоросію цього наймення не вживав» 29
(переклад наш. – О. П.).
По-третє, терміни подані у словнику з урахуванням родо-видових відно-
шень, а видові одиниці представлені у вигляді термінованих словосполучень
26 Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г. В. Я. Ломиковским /
Ред., предисл. и примеч. Ал. Лазаревского.— К., 1894.— С. 17, 18.
27 Там же.— С. 17.
28 Там же.— С. 18.
29 Там же.
22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2
О. В. Прискока
іменник + прикметник. Таким чином автор, не декларуючи лінгвістичної
кваліфікації розглянутих лексем, фактично висвітлює системні відношення в
лексиці. Так, у деяких словникових статтях розглянуто родову лексему ата-
манъ та видові — атаманъ кошевый, атаманъ сотенный, атаманъ сельскій,
атаманъ куринный; родову — козакъ та видові — козакъ украинскій, козакъ
запорожскій или низовый, козакъ выборный или реестровый, козакъ подпо-
мощникъ, козакъ наемникъ, козакъ абшитованный, козакъ аттестованный.
І нарешті, словникова стаття до слова козакъ містить значну частину
фрагментів історико-лексикологічного етюду, які становлять сучасне дослі-
дження з історичної лексикології: розгляд семантики, системні відношення,
концепції щодо походження (наводить сім точок зору), перша писемна фік-
сація, історичне тло та деякі натяки на подальшу долю в українській мові.
Створення в Росії у XVIII ст. Імператорської Академії наук, потім окре-
мих вищих навчальних закладів спричинило появу наукових товариств та
наукової періодики. На початку XIX ст. посилюється інтерес до історії дер-
жави, яку ведуть від Київської Русі, з’являються наукові розвідки, присвяче-
ні походженню, історії окремих слів або невеликих груп слів у російській і в
українській мовах. Серед російських варто назвати такі праці, як «О словах,
изменивших свое наименование» (1820 р.) П. Ф. Калайдовича, «О происхо-
ждении имени Москва» (1829 р.) М. П. Погодіна та ін.
Перші українські публікації про історію окремих слів пов’язані з полемі-
кою з російськими істориками через незнання ними української мови, а звід-
си — неправильне трактування деяких термінів з давніх писемних пам’яток.
Одним з таких етюдів з історії слова (1809 р.) було заперечення І. Марто-
сом інтерпретації літописного терміна баньноє строєніє у значенні «народ-
ні лазні» 30. Таке розуміння цього поняття висловили Татищев, Щербатов,
Штріттер, митрополит Платон; як «хрестильну купель» пояснював його
І. М. Болтін 31. Матеріал дослідження викладено Мартосом надто популяр-
но, без дотримання лаконічного наукового стилю, використання лінгвістич-
них термінів, що існували на той час, із посиланнями на власний життєвий
досвід тощо. Описуючи свою подорож до Києва, він зауважує, що в місцевих
жителів «високе склепіння над церковною будівлею ˂...˃ у просторіччі на-
зивається баня» 32 (переклад наш. — О. П.). У сучасному розумінні основна
думка дослідження полягає в тому, що літописець Нестор, який писав свою
працю в Києві, уживав українські слова, які для російської мови були між-
мовними омонімами, що й стало причиною помилкових інтерпретацій.
З погляду історичної лексикології в етюді І. Р. Мартоса наявні такі при-
йоми дослідження: віднаходження слова в давньому писемному тексті («По-
вість временних літ»), визначення його семантики шляхом встановлення на-
роднорозмовної основи тексту, характеристика походження (виводить баня
від банка, перенос значення за формою), змалювання історичного тла, дис-
кусія щодо інших поглядів.
Причини полемічного характеру зумовили появу етюдів П. П. Білецько-
го-Носенка про слова кіл, вовкулака, леміш, Ю. Венеліна «О слове боярин»,
К. В. Шейковського «Толкование слова віра» та ін.
30 Лазаревский Ал. Иван Романович Мартос : Биограф. очерк // Киевская
старина.— 1895.— Т. 51. № 10.— С. 48–71.
31 Там же.— С. 51.
32 Там же.— С. 52, 53.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 23
Формування і розвиток української історичної лексикології...
Серед багатьох авторів XIX ст., які торкалися питань історичної лекси-
кології, слід насамперед згадати О. О. Потебню, його дослідження історії
певних тематичних груп лексики української мови. Своїми студіями вчений
повністю підготував українське мовознавство до утворення в ньому нової
наукової галузі — історичної лексикології. На жаль, з різних причин це ста-
лося майже на п’ятдесят років пізніше.
Наприклад, в етюді про слово вежа О. О. Потебня подає десятки фіксацій
лексеми в Іпатіївському літописі, досліджує походження і розвиток семанти-
ки з трьома значеннями: «кибитка, перевізне житло кочівників», «постійне
житло, що має вогнище або іншу топку», «башта, тюрма». Свої роздуми він
підкріплює даними словника Востокова, праць Московського археологічно-
го товариства, фіксаціями у «Сказанні про Бориса і Гліба», «Кормчій книзі»
XIII ст., свідченнями українського фольклору, відбитками в хорватській, сло-
венській (в оригіналі — хорутанській), польській, румунській мовах, описа-
ми реалії в романі Л. Толстого «Казаки» тощо 33. Невідомо, чи мав О. О. По-
тебня в розпорядженні «Словарь древнего актового языка Северо-Западного
края и Царства Польского» (1874) М. Горбачевського, у якому дуже детально
описана вежа як реалія, але про нього він не згадує. Мабуть, не було в нього
і фіксацій вежа «тюрма» в староукраїнській та старобілоруській писемнос-
тях, однак його висновок про спірність переходу значення «кибитка, кухня»
у значення «башта» і досі не втратив актуальності 34. Такі ж тонкі спостере-
ження щодо розвитку семантики та завершений опис історії слів знаходимо
в етюдах про зась, пек, потороча, брость, борщ та ін.
На жаль, на сьогодні ми не маємо в розпорядженні відповідного поль-
ського матеріалу від XIX ст., проте припускаємо, що полоністика також пе-
реживала етап накопичення атомарних досліджень історії польської лекси-
ки, бо на порожньому місці не могли бути створені такі серйозні праці, як,
наприклад, «Литовсько-слов’янські розвідки. Слов’янська лексика в литов-
ській мові» О. Брюкнера чи «Польська християнська термінологія» Е. Клі-
ха 35. Завершені етюди про історію деяких слів знаходимо також в окремих
статтях словника С. Б. Лінде (1807–1814 рр.).
Початок виокремлення сучасної історичної лексикології як окремої га-
лузі в слов’янському мовознавстві пов’язують з працею Ф. П. Філіна «Лек-
сика русского литературного языка древнекиевской эпохи по материалам
летописей» (1946 р.). Після неї та після публікацій у журналі «Вопросы
языкознания» В. В. Виноградова, О. С. Ахманової та В. В. Іванова, де зазна-
чалося, що «історичних лексикологій окремих мов у нас немає, і матеріали
для їх побудови ще далеко не зібрані» 36, було розпочато вивчення історії
лексичного складу слов’янських мов.
Однією з перших праць у вітчизняному мовознавстві, присвячених іс-
торико-лексикологічній проблематиці української мови, була «Історія назв
грошей і грошових одиниць в українській мові» Є. І. Чернова (1960 р.). Се-
ред інших монографічних і дисертаційних досліджень варто назвати такі:
33 Потебня А. А. К истории звуков русского языка. III. Этимологические и
другие заметки. [Отд. оттиск из РФВ 1880].— Варшава, 1881.— С. 5–122.
34 Там же.— С. 42.
35 Brükner A. Die slavischen Fremdwörter im Litauischen.— Weimar, 1877.—
232 S.; Klich E. Polska terminologia chrześcijańska.— Poznań, 1927.— 168 s.
36 Ахманова О. С., Виноградов В. В., Иванов В. В. О некоторых вопросах и
задачах описательной, исторической и сравнительно-исторической лексикологии //
Вопр. языкознания.— 1956.— № 3.— С. 16.
24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2
О. В. Прискока
А. А. Бурячок «Назви спорідненості і свояцтва в українській мові» (1961 р.),
М. Л. Худаш «Лексика українських ділових документів кінця XVI — початку
XVII ст. На матеріалах Львівського Ставропігійського братства» (1961 р.),
А. І. Генсьорський «Галицько-Волинський літопис. Лексичні, фразеологічні
та стилістичні особливості» (1961 р.), Л. І. Батюк «Мова літопису Самовид-
ця (лексика, фразеологія, морфологія)» (1961 р.), П. Ковалів (США) «Лек-
сичний фонд літературної мови Київського періоду X–XV ст.» (1964 р.),
М. Я. Брицин «Юридична термінологія у східнослов’янській писемності
до XVст.» (1966 р.), А. А. Бурячок «Формування спільного фонду соціаль-
но-політичної лексики східнослов’янських мов. Назви відносин між держа-
вами, народами» (1983 р.), О. В. Прискока «Дієслова із значенням “трудовий
процес” у російській писемності XIV–XVI ст. у зіставленні з українськими»
(1984 р.), О. А. Крижко «Розвиток семантики побутової лексики українських
літописів кінця XVII — початку XVIII ст. (назви їжі, напоїв, продуктів хар-
чування)» (1997 р.), М. І. Чікало «Назви кольорів у пам’ятниках української
мови XIV–XVII ст.» (1994 р.). Зі статей слід згадати розвідку Я. А. Спринча-
ка щодо порівняльного вивчення лексики московських та українських гра-
мот XIV–XV ст. та Л. Л. Гумецької «З історичної лексикології української
мови. Землеробство і суміжні заняття» 37.
У численних працях з історичної лексикології української мови вираз-
но простежується тенденція до дослідження формування та розвитку різних
терміносистем в українській мові загалом або на певних історичних етапах,
або в окремих пам’ятках писемності, чи у творчості деяких письменників.
Перші розвідки з цієї тематики з’являються ще в 60–80-х роках минулого
століття, зокрема з філософської термінології, з термінології елементарної
математики, з наукової термінології у творах Г. С. Сковороди 38.
На зламі ХХ–ХХІ ст. зростає актуальність історичних досліджень в
галузі термінології української мови. У цей час з’являються дисертації та
монографії, присвячені вивченню різних тематичних груп термінів, а саме:
біологічної, будівельної, хімічної, друкарської, психологічної, церковної
(назви церковних чинів та посад), церковно-обрядової, риторичної, юридич-
ної термінології 39.
37 Спринчак Я. А. К сравнительному изучению лексики московских и
украинских грамот XIV–XVI вв. // Вопр. языкознания. — 1956. — № 6. — С. 115–
122; Гумецька Л. Л. З історичної лексикології української мови. Землеробство і
суміжні заняття // Мовознавство. — 1978. — № 3. — С. 11–22.
38 Див., наприклад: Кирик Д. П. Философская терминология в украинском
литературном языке дооктябрьского периода : Автореф. дисс. … канд. филол.
наук. — Л., 1968. — 16 с.; Крейтор А. М. Формирование и развитие украинской
терминолексики элементарной математики : Автореф. дисс. … канд. филол.
наук. — О., 1971. — 24 с.; Гнатюк Л. П. Научная терминология в произведениях
Г. С. Сковороды : Автореф. дисс. … канд. филол. наук. — К., 1989. — 20 с.
39 Див.: Симоненко Л. О. Формування української біологічної тер-
мінології.— К., 1991.— 150 с.; Марченко В. С. Украинская строительная терминология:
систематизация, образование, нормирование (на материале микросистемы
«Терминология жилищно-гражданского строительства») : Автореф. дисс. … канд.
филол. наук.— К., 1992.— 17 с.; Наконечна Г. В. Формування і розвиток української
хімічної термінології : Автореф. дис. … канд. філол. наук.— К., 1994.— 17 с.;
Огар Е. І. Українська друкарська термінологія: формування та функціонування :
Автореф. дис. … канд. філол. наук.— К., 1996.— 22 с.; Веклинець Л. М. Структура і
походження сучасної української психологічної термінології : Автореф. дис. … канд.
філол. наук.— К., 1997. — 24 с.; Бібла С. В. Склад, джерела і шляхи формування
української церковної термінології (назви церковних чинів та посад) : Автореф.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 25
Формування і розвиток української історичної лексикології...
Оскільки в історичному мовознавстві з огляду на специфіку об’єкта ви-
вчення межа між поняттями слова і терміна дещо розмита, як близькі до
попередніх праць можна розглядати дослідження номенклатури різних наук
чи просто лексики. Зокрема, історію становлення географічної номенкла-
тури дослідив П. П. Чучка (молодший) 40, процес формування ботанічної
— І. В. Сабадош 41, педагогічної — М. С. Разумейко 42, релігійних споруд
— Н. В. Піддубна 43, богослужбово-обрядової — Ю. В. Осінчук 44, наукової
у творах К. Транквіліона-Ставровецького — Г. М. Наєнко 45, юридичної в
Гетьманщині — Б. Р. Стецюк 46, медичної — Г. М. Дидик-Меуш 47, педагогіч-
ної у XVI–XVIII ст. — О. Ю. Зелінська 48 тощо.
За нашими спостереженнями, у Польщі розквіт історичної лексикології
починається з праці В. Купішевського про метеорологічну лексику в говір-
ках та історії польської мови 49. Далі, дещо порушуючи хронологію, слід наз-
вати праці О. Зайди «Назви старопольських урядовців до 1600 року», «Наз-
ви старопольських феодальних повинностей та зборів», «Старопольська
юридична термінологія» 50. Не менш важливі дослідження інших науковців,
зокрема Ф. Пепловського «Віддієслівні назви виконавців дії в польській мові
XVI ст.» 51, С. Гайди «Розвиток польської гірничої термінології» 52, Б. Шид-
дис. … канд. філол. наук.— К., 1997.— 20 с.; Пуряєва Н. В. Формування української
церковно-обрядової термінології (назви богослужбових предметів) : Автореф.
дис. … канд. філол. наук.— К., 2001.— 20 с.; Куньч З. Українська риторична
термінологія: історія і сучасність.— Л., 2006.— 216 с.; Паночко М. М. Розвиток
української юридичної термінології в Західній Україні (1772–1918 рр.) : Автореф.
дис. … канд. філол. наук. — Івано-Франківськ, 2013. — 20 с.
40 Чучка П. П. История становления украинской географической номен-
клатуры : Автореф. дисс. … канд. филол. наук. — К., 1981. — 24 с.
41 Сабадош І. В. Формування української ботанічної номенклатури.—
Ужгород, 1996.— 192 с.; Сабадош І. В. Історія української ботанічної лексики
(XIX — початок XX ст.). — Ужгород, 2014. — 600 с.
42 Разумейко М. С. Педагогічна лексика української мови : Автореф. дис.
… канд. філол. наук.— К., 1995. — 25 с.
43 Піддубна Н. В. Формування номенклатури назв релігійних споруд в
українській мові : Автореф. дис. … канд. філол. наук.— Х., 2000.— 19 с.
44 Осінчук Ю. В. Історія української богослужбово-обрядової лексики.—
К., 2009.— 176 с.
45 Наєнко Г. М. Наукова лексика у творах Кирила Транквіліона-
Ставровецького : Автореф. дис. … канд. філол. наук.— К., 1994.— 23 с.
46 Стецюк Б. Р. Юридична лексика кримінально-процесуального права
Гетьманщини : Автореф. дис. … канд. філол. наук. — Запоріжжя, 1999. — 16 с.
47 Дидик-Меуш Г. М. Медична номенклатура в пам’ятках української мови
XVI–XVIII ст. : Автореф. дис. … канд. філол. наук. — К., 2003. — 21 с.
48 Зелінська О. Ю. Педагогічна лексика української мови XVI–XVIII ст. :
Автореф. дис. … канд. філол. наук.— К., 2003.— 21 с.
49 Kupiszewski W. Słownictwo meteorologiczne w gwarach i historii języka
polskiego.— Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1969.— 168 s.
50 Zajda A. Nazwy urzędników staropolskich (do roku 1600) // Prace
językoznawcze— Kraków, 1970.— Zesh.31.— 74 s.; Zajda A. Nazwy staropolskich
powinności feudalnych i opłat do 1600 roku // Prace językoznawcze.— Kraków, 1979.—
Zesh. 60. — S. 126–186; Zajda A. Staropolska terminologia prawnicza (do 1500 r.) //
Uniwersytet Jagielloński : Rozp. habіlitacyjne.— 1990.— N 192.— 229 s.
51 Pepłowski F. Odczasownikowe nazwy wykonawców czynności w
polszczyźnie XVI wieku. — Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1974. — 340 s.
52 Gajda S. Rozwój polskiej terminologii górniczej.— Opole, 1976.— 157 s.
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2
О. В. Прискока
ловської-Чолової «Номінація старопольських музичних інструментів» 53,
Ф. Висоцької «Польська медична термінологія до 1838 року» 54, Т. Мініков-
ської «Українські слова в літературній польській мові XVI ст.» 55, Е. Лучин-
ського «Старопольська лексика, пов’язана з судноплавством XV і XVI ст.» 56,
М. Борейшо «Назви одягу в польській мові до 1600 року» 57, А. Спольника
«Назви польських рослин до XVIII ст.» 58 та ін. Слід зазначити, що україн-
ську лексику плідно вивчає польський дослідник А. Фаловський 59 та деякі
вчені з країн Центральної і Східної Європи.
Огляд проблематики найпомітніших у російському мовознавстві праць
останнього часу дозволяє визначити дослідницьку тенденцію — через іс-
торію слова підійти до з’ясування ширших питань мовознавчого, а також
загальнокультурного характеру. Це, зокрема, питання ужитково-розмовної
мови XVI–XVII ст. 60, історія запозичень та екзотизмів 61, джерелознавчий
аспект історичної лексикології 62, культурологічний аспект історичної лекси-
кології 63, теоретичний аспект історії побутової лексики 64, давньоруська ци-
вілізація і лексика 65, російська лексика на загальнослов’янському тлі 66 та ін.
Зауважимо, що історико-лексикологічна русистика поширена не лише
в Росії, вона існує також і в Україні. Так, у науковій школі професора
М. Я. Брицина захищено 26 дисертацій з історичної лексикології російської
мови. Представником саме цієї школи В. І. Гончаровим було здійснено спро-
бу узагальнення історії лексичного складу російської мови 67. Значну увагу
53 Szydłowska-Czołowa B. Staropolskie nazewnictwo instrumentów muzycz-
nych.— Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1977.— 288 s.
54 Wysocka F. Polska terminologia lekarska do roku 1838 : Anatomia. Proste
pry marne nazwy nie motywowane.— Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1980.— T. 1.—
199 s.
55 Minikowska T. Wyrazy ukraińskie w polszczyźnie literackiej XVI wieku. —
Warszawa, 1980. — 172 s.
56 Łuczyński E. Staropolskie słownictwo związane z żeglugą XV i XVI wiek.—
Gdańsk, 1986.— 291 s.
57 Borejszo M. Nazwy ubiorów w języku polskim do roku 1600.— Poznań,
1990.— 208 s.
58 Spólnik A. Nazwy polskich roślin do XVIII wieku.— Wrocław etc., 1990. —
136 s.
59 Див., наприклад: Słowo u słowian. Wpływ języków sąsiadujących na
rozwój języka ukraińskiego Studia leksykalne : Ser. Studia ruthenika cracoviensia 11 /
Red. A. Budziak, W. Hojsar. — Kraków, 2016. — 544 s.
60 Мжельская О. С. Лексика обиходно-разговорного языка Московской
Руси XVI–XVII вв. (по данным иностранных руководств для изучения русского
языка).— СПб., 2003.— 220 с.
61 Богданов К. О крокодилах в России. Очерк из истории заимствований и
экзотизмов.— М., 2006.— 352 с.
62 Астахина Л. Ю. Слово и его источники. Русская историческая лексико-
логия: источниковедческий аспект.— М., 2006. — 368 с.
63 Гмызина Э. В. Цвет в культуре Древней Руси: слово и образ.— Киров,
2008.— 107 с.
64 Судаков Г. В. История русского слова.— Вологда, 2010.— 333 с.
65 Колесов В. В. Древнерусская цивилизация. Наследие в слове.— М.,
2014.— 1120 с.
66 Березович Е. Л. Русская лексика на общеславянском фоне: семантико-
мотивационная реконструкция.— М., 2014.— 488 с.
67 Гончаров В. И. Историческая лексикология русского языка : Учеб.
пособие для студентов филол. факультетов педвузов Украины.— К., 2000.— 373 с.;
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 27
Формування і розвиток української історичної лексикології...
він приділив дослідженню історії тематичних груп промислової лексики,
проте рівноцінною заміною відсутньої академічної монографії його праці ,
звичайно, бути не можуть.
Також слід наголосити, що в українському мовознавстві ще 1983 р. було
створено узагальнювальну працю — академічну монографію «Історія укра-
їнської мови. Лексика і фразеологія», яка позитивно оцінена науковим сві-
том. У польському та російському мовознавстві ще тривають дискусії щодо
того, якою така монографія повинна бути.
Таким чином, напрям історичної лексикології в українському, польсько-
му та російському мовознавстві виникав, розвивався і набув сучасного ви-
гляду за приблизно однакових обставин. Найбільші розбіжності в дослід-
ницькій проблематиці спостерігаємо в працях сучасного періоду. Процес
формування історичної лексикології в кожній з розглянутих мов не зовсім
одночасно й з деякими відмінностями пройшов такі етапи: 1) зародження ін-
тересу до семантики та історії слова в давніх писців у процесі створення глос
у писемних пам’ятках з метою пояснення читачеві значення та доцільності
вживання в тексті незрозумілих старослов’янських слів та слів іншомовного
походження (в польській писемності — латинізмів); 2) створення перших
словників з філологічним коментарем (XV–XVII, а в українській мові XVIII
і навіть початок XIX ст.); 3) етюди з історії окремих слів і спроби досліджен-
ня історії груп слів з одночасним розробленням методики таких досліджень
(XIX — середина XX ст.); 4) виокремлення історичної лексикології як окре-
мої галузі мовознавчої науки від 60–90-х рр. XX ст. до наших днів.
Підсумовуючи зазначимо, що в українському мовознавстві найбільша
кількість монографій припадає на останні два десятиліття, а це означає, що в
українській науці визріває потреба у створенні нової узагальнювальної пра-
ці з історичної лексикології української мови.
O. V. PRYSKOKA
FORMATION AND DEVELOPMENT OF UKRAINIAN HISTORICAL
LEXICOLOGY IN SLAVONIC CONTEXT
The study of history of particular Slavic languages draws more attention of Slavic
philologists since the middle of XX-th century. A significant number of works regarding
the origin, written record, and function of various lexical sets of words in ancient
manuscripts had formed the branch of philological science named historical lexicology.
Its advances in slavistics are such noticeable that they give ground to ponder on how the
interest in studying history of words, based on ancient manuscripts, had emerged, how the
method of studying the history of particular Slavic languages vocabulary had developed.
The following stages are observed in this report: gloss; lexicographers; essays of XIX —
XX-th centuries; modern works. The establishing of historical lexicology of Ukrainian
language is traced along with similar processes in philology in neighboring countries,
Poland and Russia.
Keywords: glosses, lexicon, stage, ancient manuscript, Kyivska Rus, historical
lexicology, semantics, mammotrekt, mammotrept.
Гончаров В. И. Очерки становления и развития лексики русского языка.— К.,
2002. — 425 с.
|