Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку
У статті схарактеризовано основні напрями роботи в галузі термінознавства в Україні кінця ХХ — початку ХХІ ст., простежено динаміку розвитку сучасного лексикону, його систематизацію та кодифікацію; досягнення української термінографії у виданні різногалузевих словників....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2018
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184347 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку / Л.О. Симоненко // Мовознавство. — 2018. — № 3. — С. 39-47. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184347 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1843472022-05-23T01:26:48Z Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку Симоненко, Л.О. У статті схарактеризовано основні напрями роботи в галузі термінознавства в Україні кінця ХХ — початку ХХІ ст., простежено динаміку розвитку сучасного лексикону, його систематизацію та кодифікацію; досягнення української термінографії у виданні різногалузевих словників. The article describes the main areas of work in the field of terminology in Ukraine at the late ХХ and early ХХІ centuries; the dynamics of the modern lexicon development, its systematization and codification were traced, along with the achievements of Ukrainian terminology in multi-specialized disciplinary dictionaries publishing. 2018 Article Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку / Л.О. Симоненко // Мовознавство. — 2018. — № 3. — С. 39-47. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184347 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті схарактеризовано основні напрями роботи в галузі термінознавства в Україні кінця ХХ — початку ХХІ ст., простежено динаміку розвитку сучасного лексикону, його систематизацію та кодифікацію; досягнення української термінографії у виданні різногалузевих словників. |
| format |
Article |
| author |
Симоненко, Л.О. |
| spellingShingle |
Симоненко, Л.О. Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку Мовознавство |
| author_facet |
Симоненко, Л.О. |
| author_sort |
Симоненко, Л.О. |
| title |
Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку |
| title_short |
Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку |
| title_full |
Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку |
| title_fullStr |
Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку |
| title_full_unstemmed |
Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку |
| title_sort |
українське термінознавство кінця хх — початку ххі ст.: стан і перспективи розвитку |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2018 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184347 |
| citation_txt |
Українське термінознавство кінця ХХ — початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку / Л.О. Симоненко // Мовознавство. — 2018. — № 3. — С. 39-47. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT simonenkolo ukraínsʹketermínoznavstvokíncâhhpočatkuhhíststaníperspektivirozvitku |
| first_indexed |
2025-07-16T04:34:27Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:34:27Z |
| _version_ |
1837776732245983232 |
| fulltext |
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3 39
© Л. О. СИМОНЕНКО, 2018
Л. О. СИМОНЕНКО
УКРАЇНСЬКЕ ТЕРМІНОЗНАВСТВО КІНЦЯ ХХ —
ПОЧАТКУ ХХІ СТ. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
У статті схарактеризовано основні напрями роботи в галузі термінознавства в
Україні кінця ХХ — початку ХХІ ст., простежено динаміку розвитку сучасного лек-
сикону, його систематизацію та кодифікацію; досягнення української термінографії
у виданні різногалузевих словників.
Ключові слова: термін, термінологія, теоретичне й практичне термінознав-
ство, систематизація, унормування, термінографія.
Одним з основних способів мовного вираження спеціальних по-
нять є терміни, формування їх зумовлено мовною свідомістю людей, які
створюють інформаційний світ спеціальних знань, використовуваних у про-
цесі професійно-наукової комунікації.
Виникненню наукової термінології передує цілий ланцюг лінгвістичних
та позалінгвістичних чинників, пов’язаних, з одного боку, із структурним
розвитком мови, її функціональних стилів, а з другого, — розширенням су-
спільних функцій, проникненням її в усі сфери людської діяльності: науку і
техніку, виробництво, діловодство, суспільно-політичне та культурне життя
народу; станом національної науки, освіти, техніки, промисловості. Розви-
ток української наукової термінології, починаючи з 20-х років ХХ ст. від-
бувався, образно кажучи, хвилеподібно. Двічі вона піднімалася на гребені
хвилі: перший раз у 20-х, другий — у 90-х роках ХХ — початку ХХІ ст.
Оглядаючи розвиток української термінології в зазначені періоди, може-
мо помітити існування кількох тенденцій, що діяли на різних етапах. Перша з
них простежується в 20-х — на початку 30-х років ХХ ст., для якої характер-
не орієнтування національної термінології та номенклатури на рідномовний
ґрунт, з уникненням іншомовних слів та їх компонентів. Друга тенденція, що
появилася в радянській Україні, була спрямована на наближення української
термінології до російської, за якої основним шляхом термінотворення стає
калькування і прямі запозичення з російської, у тому числі й запозичення
через російську мову іншомовних слів 1. Така ситуація в термінології утри-
мувалася в Україні до початку 90-х років ХХ ст. 2
90-ті роки ХХ — початок ХХІ ст. ознаменувалися «термінологічним ви-
бухом», який був зумовлений розвитком українського суспільства, зміною
геополітичної орієнтації, що своєю чергою спричинило зміну мовної струк-
1 Симоненко Л., Тараненко О. Українська термінологія: стан, проблеми і пер-
спективи // Урядовий кур’єр. — 1993. — 18 берез.
2 Гриценко П. Ю., Симоненко Л. О. Українська термінологія і термінографія
на етапі розбудови // Українська наукова термінологія : Зб. матеріалів наук.-практ.
конф. «Українська наукова термінологія: стан та перспективи». — К.,2008. — С. 5.
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3
Л. О. Симоненко
тури. Це позитивно вплинуло й на розвиток термінології: термінофонд укра-
їнської мови за часів незалежності значно поповнився новими термінами й
неосемантизмами, чому сприяла глобалізація світових процесів у економіці,
науці, культурі, суспільно-політичному житті, в інформаційному просторі.
Науково-технічний прогрес сприяє не лише бурхливому розвитку науки
і техніки, а й вносить істотні зміни в лінгвістичну модель світу завдяки появі
значної кількості нових термінів і цілісних терміносистем. Серед них: еду-
кологія — інтегрована наука, що вивчає загальні закономірності організації,
функціонування й розвитку галузі освіти; іміджелогія — наука про особли-
вості та засоби формування професійного образу індивіда, корпорації, тех-
нології самопрезентації та ін. Спостерігається тенденція до утворення нових
термінів на стику наук: біосоціоекологія — комплексна наукова дисципліна,
що використовує прийоми й методи соціології та екології; аналогічно: біосо-
ціологія, біотермогенез 3 та ін.
Сучасна термінологія як окрема лінгвістична дисципліна, виходячи з
основних властивостей терміна (співвіднесеність з поняттям, точність, ла-
конічність, однозначність, експресивна нейтральність), поєднує в собі фраг-
менти предметних знань, лінгвістики, логіки, філософії, концептології, ін-
форматики, семіотики та інших дисциплін. Вона має міждисциплінарний, а
останнім часом і трансдисциплінарний характер, зумовлений призначенням
терміна передавати поняття відповідних сфер наукового знання мовними за-
собами — сукупністю термінів на позначення цих понять 4. «У мові, в її оди-
ницях фіксуються результати знання, які завжди входять у подальший досвід
і синтез мислення, зумовлюючи рух практики і теорії» 5.
За роки незалежності українська мова стала мовою державного управ-
ління, засобів масової інформації, науково-технічної, соціально-економічної,
навчально-освітньої літератури. Її термінофонд постійно поповнюється но-
вими термінами з різних галузей знання. Помітне місце в лексичному пред-
ставленні ідеологічних концепцій належить суспільно-політичній лексиці,
поповнення якої відбувається за рахунок творення неологізмів на позначен-
ня розбудови та становлення держави: державотворення, політреформа,
роздержавлення, саміт, антикорупційний суд; об’єднань, угруповань та їх
функціонерів: коаліція, коаліціант, мафія, силовики, фракція; соціальних
та ідеологічних прошарків: наркоділок, олігарх, рекетир; видів спорту та
спортсменів: сноубординг (сноубордист); видів і заходів культури й мисте-
цтва: бодіарт, кастинг, римейк; суспільно-політичних наук: етнополітоло-
гія, іміджелогія, плебсологія, ювентологія тощо 6.
Поповнюється словниковий склад мови за рахунок повернення до ак-
тивного вживання слів з периферійного лексикону раніше використовуваних
3 Стишов О. Тематичні групи термінів-неологізмів у сучасному українському
медіадискурсі // Наукова термінологія нового століття: теоретичні і прикладні вимі-
ри : Зб. наук. праць. — Рівне, 2016. — С. 103.
4 Широков В. А., Симоненко Л. О. Досягнення й розвиток українського термі-
нознавства від 90-х років — початку ХХІ ст. // Актуальні проблеми романо-герман-
ської філології та прикладної лінгвістики. — Чернівці, 2014. — № 2. — С. 239.
5 Языковая номинация : Общ. вопр. — М., 1977. — С. 10.
6 Симоненко Л. О. Динамічні процеси в сучасному словниковому складі мови
// Тенденції та перспективи формування професійної лексики : Матеріали Міжнар.
наук.-практ. семінару з питань функціонування проф. мовлення лінгвокультуролог.,
соціокультуролог. апсектів філології. — Ірпінь, 2018. — Вип. 8. — С. 89.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3 41
Українське термінознавство кінця XX — початку XXI ст...
лексем: державник — представник керівних органів держави; функціонер —
урядовець або службовець, який виконує певні обов’язки в державній уста-
нові або політичній організації; оборонець — адвокат; правник — юрист;
віче — поважне зібрання для вирішення актуальних питань та багато інших.
Чільне місце в поповненні словникового складу мови посідає морфо-
логічне та неморфологічне словотворення. Особливою продуктивністю на
сучасному етапі відзначається синтаксичний спосіб словотворення.
Розвиток знань у різних країнах відбувається нерівномірно. Ця нерівно-
мірність позначається і на термінології окремо взятих мов. Практично жодна
мова при творенні термінів не може обійтися власними ресурсами. Будь-яка
з них послуговується лексичними та словотворчими засобами високорозви-
нених літературних мов. У добу Середньовіччя це були переважно класич-
ні мови — давньогрецька та латинська, остання дала моделі для творення
термінів, переважно одноосновних та серію високопродуктивних суфіксів
і префіксів, використовуваних у термінології багатьох мов. Латинські й
грецькі запозичення в українську мову потрапляли безпосередньо з класич-
них мов, за посередництвом інших, зокрема романо-германських (німецької,
французької), слов’янських (російської та польської) мов. З грецької мови
запозичено модель творення термінів-композитів. Латинські й грецькі осно-
ви термінів уже в середньовіччі становили єдиний греко-латинський фонд,
який запозичався багатьма мовами 7.
Запозичення в усі часи були одним із джерел поповнення термінолекси-
кону. Процеси запозичень до українського лексикону особливо активізували-
ся на початку ХХІ ст., що кваліфікують як посилення чужомовного тиску на
лексичну та словотвірну підсистеми сучасної української літературної мови
й загрозу для її подальшого органічного розвитку, а засилля англіцизмів у
мові різних соціолектів сприймають як негативне, деструктивне явище су-
часної української мовної практики 8.
Нові лексичні запозичення до всіх підсистем української літературної
мови адаптують різними способами — транслітеруванням, калькуванням,
гібридизуванням тощо. Упродовж останніх десятиліть українська мова
«зазнає потужного глобалізаційного тиску, що виявляється в інтенсивному
запозиченні іншомовних слів до тих терміносистем, які в умовах світової
динаміки почали активно розвиватися, у невпинному зростанні кількості но-
вих слів та основ, що проникають до українського загальномовного та про-
фесійного вжитку. Особливо це віддзеркалює українська термінологія, що
виявилася беззахисною, безпорадною перед чужомовним тиском» 9.
На сучасному етапі українська терміносистема поповнюється терміна-
ми, запозиченими здебільшого із сучасних європейських мов — англійської:
кіднепінг, інвестиція, дилер, лізинг, чартер, веб-сторінка, дисплей; фран-
цузької: легалізація, трансфер, поліс; іспанської: ембарго; італійської: ма-
фія, мафіозі та ін.
7 Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. Общая терминология.
Терминологическая деятельность. — М., 1993. — С. 129.
8 Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Кислюк Л. П. Динамічні процеси в сучас-
ному лексиконі. — К., 2008. — С. 232.
9 Городенська К. Нові запозичення і новотвори на тлі фонетичної та словотвір-
ної підсистем української літературної мови // Українська термінологія і сучасність :
Зб. наук. праць / Відп. ред. Л. О. Симоненко. — К., 2009. — Вип. 8. — С. 3–4.
42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3
Л. О. Симоненко
Запозичення чужомовних термінів зумовлені різними чинниками, серед
позамовних — тісні контакти між народами різних країн, данина моді, що
виявляється у вживанні іншомовних за наявності власне українських тер-
мінів: електорат — виборці; легітимний — законний; імплементація —
впровадження (втілення); піплометрія — опитування. Серед власне мовних
— потреба збереження мови в стані комунікативної придатності, заповненні
мовних лакун; засвоєння іншомовних слів на позначення нових понять через
брак відповідних лексем в українській мові.
Запозичені терміни мають значний словотвірний потенціал, утворюючи
словотвірні гнізда, напр.: ліцензія, ліцензування, ліцензійний та ін. Спосте-
рігається зростання кількості гібридних термінів, утворених поєднанням
питомих і запозичених основ: кіберзлочин, патентознавство, багатоман-
датний тощо.
Науково-технічний прогрес сприяє не лише стрімкому розвитку науки
й техніки, а й вносить істотні зміни в лінгвістичну модель світу, що зумов-
лює перегляд, систематизацію та кодифікацію наявної в мові терміноло-
гії. Робота в цьому напрямі проводиться в двох аспектах: теоретичному і
практичному. Теоретичний аспект передбачає вивчення й поглиблення те-
орії терміна, закономірностей творення термінологічної лексики та шля-
хів її поповнення. Значну увагу в Україні приділено дослідженню окремих
терміносистем. На сьогодні досліджено близько 150 терміносистем, що
охоплюють різні галузі знання: археології (С. Локайчук), бджільництва
(І. Шматко), водного господарства (Л. Малевич), журналістики (М. Гонтар),
менеджменту (Н. Краснопольська), правознавства (Л. Гапонова, П. Луньо,
М. Паночко, Н. Руколянська, С. Толста), електроенергетики (Л. Харчук), по-
даткової сфери (Л. Чорна), телекомунікації (О. Польщикова) та багато ін-
ших. Такі дослідження уможливлюють встановлення часу появи досліджу-
ваної галузі знання, дозволяють простежити історію її розвитку та процеси
номінації спеціальних понять. Видано низку монографічних досліджень:
Широков В А. «Елементи лексикографії» (К., 2005), Широков В.А. «Фено-
менологія лексикографічних систем» (К., 2004), Вакуленко М. О. «Україн-
ська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз» (Івано-Франківськ,
2015), Яремко Я. П. «Сучасна політична термінологія: на перетині когніції і
комунікації» (Дрогобич, 2015 ) та ін. 10
Упродовж 2000–2016 рр. захищено 100 дисертацій, у яких проаналізова-
но близько 50 наукових напрямів і подано рекомендації щодо вдосконалення
термінів відповідно до загальномовної норми 11.
Кожне з виконаних досліджень поповнює термінологію новим лек-
сичним матеріалом, необхідним для практичного термінознавства — ство-
рення різногалузевих словників, що відбивають стан розвитку тієї чи тієї
нормативної, уніфікованої та кодифікованої термінології та є своєрідним її
пропагандистом 12.
10 Докладніше див.: Кочан І.М. Українське термінознавство вчора, сьогодні,
завтра // Мовознавство. — 2017. — № 6. — С. 44–53.
11 Кочан І. Українське термінознавство ХХІ ст. у кваліфікаційних працях // Тер-
мінолог. вісн. — К., 2017. — Вип. 4. — С. 80.
12 Симоненко Л. О. Українське термінознавство: від витоків до сьогодення
// Наукова термінологія нового століття: теоретичні і прикладні виміри : Зб. наук.
праць. — Рівне, 2016. — С. 17.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3 43
Українське термінознавство кінця XX — початку XXI ст...
Практичний аспект полягає в унормуванні та стандартизації наукової
термінології, що регулюється виданням галузевих словників, створенням
державних стандартів на терміни та визначення. Термінологічні словники
репрезентують склад, семантику відповідної галузі, модель структурної
організації, зумовлюють оновлення галузевих терміносистем 13. Сучас-
не українське термінологічне словникарство успадкувало від своїх попе-
редників багаті національні термінографічні традиції, примножуючи їх
сучасною новітньою технологією, створенням нових термінографічних
праць, яких за роки незалежності, за підрахунками різних дослідників,
опубліковано понад 800. Серед них тлумачні, перекладні, тлумачно-пере-
кладні, навчальні, довідники, енциклопедії, з’являються перші електронні
видання, зокрема «Термінологічний українсько-російсько-англійський
словник-довідник зі зварювання» / Уклад. В. А. Широков, О. А. Мазур
та ін. (К., 2013) та «Українсько-російсько-англійський словник зі зварюван-
ня» / Уклад. О. С. Осика, В. А. Широков, Л. О. Симоненко та ін; відп. ред.
В. М. Бернадський (К., 2010).
Характерною рисою сучасної термінографії є розширення лексикогра-
фування терміносистем, з-поміж них: інженерія довкілля, інженерна графі-
ка і дизайн, екологія людини, геральдика та ін.
Видані в Україні словники класифікують за різними ознаками: за спо-
собом семантизації та призначення словника (перекладні, дефінітивно-пе-
рекладні, дефінітивні (тлумачні), енциклопедичні); за функцією (навчальні,
довідкові); за кількістю використаних мов (одно-, дво-, багатомовні); за ши-
ротою охоплення термінологічної лексики (загальнонаукові, поліфункціо-
нальні (універсальні), багатогалузеві, галузеві); за структурою видань (се-
рійні, одно-, багатотомні); за обсягом репрезентованого матеріалу (повні,
короткі, словники-мінімуми), порядком розміщення лексичного матеріалу
(алфавітні, алфавітно-гніздові, ідеографічні), носієм інформації (паперові,
електронні) 14.
Більшість виданих словників є перекладними, здебільшого російсько
-українськими, з помітною тенденцією залучення європейських мов: англій-
ської, німецької, меншою мірою французької, іспанської та ін. Прикро, що
зовсім мало словників з першою українською мовою, серед академічних —
«Українсько-російський словник наукової термінології» за заг. ред. Л. О. Си-
моненко (К., 2004).
За роки незалежності українська термінографія поповнилася новими
типами словників: з’явилися три-, чотири- й п’ятимовні галузеві словники,
здебільшого тлумачно-перекладні — «Українсько-російсько-англійсько-ні-
мецький тлумачний та перекладний словник термінів ринкової економіки»
/ За ред. проф. Т. Р. Кияка (К., 2001), академічний «Словник української
біологічної термінології» / Відп. ред. Д. М. Гродзинський, Л. О. Симоненко
(К., 2012).
Запровадження викладання у вишах українською мовою, введення в на-
вчальні плани предметів «Українське термінознавство», «Українська мова за
професійним спрямуванням» спонукало до створення галузевих навчальних
словників з різних галузей знань: техніки, машинобудування, хімії, фізики,
13 Гриценко П. Ю., Симоненко Л. О. Зазнач. праця. — С. 8.
14 Іванова О. А. Термінологічні словники: класифікаційні ознаки // Укр. мова.
— 2006. — № 4. — С. 84–94.
44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3
Л. О. Симоненко
медицини, гідрології, інженерної графіки, телекомунікації, економіки, ме-
талургії, митної справи, фінансів та ін. За останні роки побачило світ понад
70 таких видань, авторами яких були здебільшого викладачі провідних на-
вчальних закладів України.
На жаль, рівень лексикографічного опрацювання термінів у більшо-
сті з них не відповідає усталеним вимогам, що пояснюється «недостатнім
розробленням відповідних теоретичних досліджень з типології терміно-
логічних словників, відсутністю загальноприйнятих критеріїв оцінки, ви-
бору й обґрунтування структури словника та добору лексики до його ре-
єстру» 15, часто браком досвіду укладачів та недостатнім знанням об’єкта
лексикографування.
Створення будь-якого словника — це велика, копітка й багатогранна тео-
ретично-практична робота, що передбачає «створення надійної класифікації
і типології спеціальних словників, інвентаризації термінографічних параме-
трів (нормативність, композиція, тематична й мовна орієнтація, призначення
словника). Важливим моментом є окреслення джерельної бази майбутньої
термінографічної праці, в якій чільне місце має посідати наукова література,
словники, додані до дисертацій, загальномовні й галузеві словники, періо-
дичні видання» 16.
Укладання словників, на думку В. Дорошевського, має кілька фаз — фазу
стихійного збирання, фазу систематизації, фазу теорії — аналіз уміщеного
в словниках лексичного матеріалу під семантико-структурним кутом зору.
Перед лексикографом постає складне завдання — побудувати словникову
статтю так, щоб вона була короткою історією слова 17. Щоб цього досягти,
потрібно мати чітко вироблену концепцію створення термінологічних слов-
ників, відсутність якої призводить до спостережуваного у виданих працях
безсистемного набору термінів, відсутності чітко окреслених меж відпо-
відних терміносистем, порушення норм чинного правопису тощо. На жаль,
практична термінографія випереджає теоретичну, що приводить до створен-
ня різногалузевих словників за Інструкцією Інституту української наукової
мови ВУАН (далі — ІУНМ) або ж за власними уподобаннями, що спричиняє
певну неусталеність терміносистем.
Теоретичне осмислення принципів побудови терміносистем були закла-
дені вченими ІУНМ Гр. Холодним, О. Янатою, Я. Лепченко, Т. Секундою та
ін., які в доборі українських відповідників до російських термінів орієнту-
валися на народну мову. Починаючи з другої половини ХХ ст. питання тео-
ретичної термінографії фрагментарно порушувалися у працях Г. М. Гнатюк,
Є. В. Кротевича, Н. С. Родзевич, Л. М. Полюги і Л. О. Симоненко, Л. Г. Бо-
ярової, М. В. Комової, І. М. Кочан, Л. В. Туровської, Л. І. Петрух, Е. І. Огар,
О. А. Іванової та ін. На жаль, вироблення теоретичних засад методології
сучасного термінографування галузевої лексики досі перебуває в «зародко-
вому» стані. У виданих словниках спостерігається безсистемний набір тер-
мінів, відсутність чітко окреслених меж відповідних терміносистем тощо.
15 Гринев С. В. Введение в терминологическую лексикографию : Учеб. посо-
бие. — М., 1986. — С. 7–9.
16 Симоненко Л. О. Українська термінографія: стан і перспективи // Мовознав-
ство. — 2014. — № 4. — С. 28.
17 Дорошевский В. Элементы лексикологии и семантики / Авторизир. пер. с
пол. В. Ф. Ксенновой. — М., 1973. — С. 25, 94.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3 45
Українське термінознавство кінця XX — початку XXI ст...
І. М. Кириченко свого часу зазначав, що для створення словників необ-
хідно провести певну теоретичну роботу: висвітлити спадщину української
лексикографії, написати її історію; зібрати всі методологічні, методичні й
навіть технічні матеріали для використання лексикографічного досвіду; до-
слідити розвиток терміносистем на час створення лексикографічної праці 18.
Сучасна термінографія має низку нерозв’язаних дискусійних проблем:
розуміння обсягу і меж спеціальної лексики, визначення її основних кате-
горій (термін, номен, професіоналізм). Лишаються дискусійними питання
частиномовного наповнення реєстру, введення та розроблення термінів-сло-
восполучень, відображення в ньому лексико-семантичних відношень (сино-
німії, полісемії, омонімії), граматична та семантична характеристика слів
тощо. Чи не найдискусійнішою в українському мовознавстві залишається
проблема словотвірного освоєння нових запозичень, зокрема їхнього пра-
вопису, та різні тенденції у підході до укладання словників. Однією з та-
ких тенденцій є прагнення до широкого відновлення термінів 20–30-х років
ХХ ст., спрямоване на заміну усталених в останні 80 років термінів словами,
які були вилучені в 30-х роках ХХ ст. Унаслідок реалізації такої настанови в
деяких сучасних словниках з’явилися терміни водопрес, голівник, кляпа, рі-
внолежник, хлипак, осяниця, шмергель замість, відповідно, ватерлінія, бук-
сир, вентиль, паралель, клапан, букса, наждак тощо 19.
Прагнучи залучити набутки праць ІУНМ до сучасного термінофон-
ду, термінологи «нової хвилі» часто забувають про попередні понад вісім
десятиліть розвитку мови. Словники, укладені на таких крайніх засадах,
матимуть цінність скоріше лише для фахівців з історії мови 20. Намагання
відновити національну ідентичність на всіх мовних рівнях (лексичному,
словотвірному, морфологічному та синтаксичному) спричинило появу таких
лексем, як утямки замість поняття, утямково-термінна система, мовні по-
зики замість поняттєво-термінологічна система, мовні запозичення; відді-
єслівні іменники на -нн(я): значення, позначення, визначення замінено від-
повідно на значина, познака, визначина. Негативною тенденцією є надмірне,
неконтрольоване запозичення іншомовних слів, навіть за наявності в мові
власних термінів.
Незважаючи на те, що запозичення є одним із джерел поповнення лек-
сичного складу майже всіх мов, особливо їхніх терміносистем, непокоїть
засилля в українській термінології іншомовної лексики, що може призвести
до втрати мовою національної самобутності. Великий відсоток запозичень,
на жаль, помітно зростає і в лінгвістичних працях, що, з одного боку, є дани-
ною моді, а з другого, — за вживанням іншомовних термінів прихувається
незнання об’єкта дослідження.
Аналіз тематики сучасних словників свідчить і про неузгоджені, невре-
гульовані процеси в системі словникотворення. У цій справі, на переконання
К. Кусько, потрібна певна координація й системна організація лексикографіч-
18 Кириченко І. М. Укладання Українсько-російського словника // Мовозна-
вство. — К., 1952. — Т. 10. — С. 29-41; Завдання мовознавства в ділянці української
лексикографії // Лексикограф. бюл. —1952. — Вип. 2. —С. 9-18.
19 Козирський В., Шендеровський В. Словник фізичної лексики. Україн-
сько-англійсько-німецько-російський. — К., 1996. — 932 с.
20 Кочерга О. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української нау-
кової термінології // Сучасність. — 1994. — № 7–8. — С. 174.
46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3
Л. О. Симоненко
ної діяльності фахівців 21. Варто зазначити, що останніми роками спостеріга-
ється певний спад на термінографічній ниві. Однією з причин є брак коштів
на видання словників, а ті, що виходять, мають мізерні наклади. На сьогодні
в галузевій лексикографії мало представлено або й зовсім не представлено
новітніх галузей науки й техніки: авіоніки, валеології, логістики, нанотехно-
логії, іміджелогії та ін. Найбільше забезпечені термінографічними працями
(перекладними, тлумачними, тлумачно-перекладними) медицина, біологія,
економіка, менеджмент. Термінологія технічної сфери представлена в понад
140 словниках. На жаль, в українській мові відсутні нові повні узагальню-
вальні академічні тлумачні словники технічної, сільськогосподарської та
суспільно- політичної термінології, в яких би знайшли відображення новітні
терміни всіх технічних галузей знання і виробництва та основних галузей
сільського й лісового господарства (бджільництва, льонарства, хмелярства,
рибництва тощо). Кожний з виданих словників показує динаміку розвитку
української наукової термінології, забезпечує необхідну для певної мови ко-
дифікацію лексичних засобів усіх категорій. На переконання В. А. Татари-
нова, «хто володіє термінологією, той володіє цивілізацією» 22.
Аналізуючи лексикологічну й термінографічну проблематику, не можна
не згадати основних важливих проблем, які нині є особливо актуалізовани-
ми. Це проблема оновлення фундаментальних лексиконів, модифікація їх
змісту і структури, приведення їх у відповідність з новими реаліями; переве-
дення лексикографічної спадщини в цифрову форму для нагромадження за-
гальнокультурного потенціалу для використання в системах автоматичного
опрацювання інформації.
Перший «крок за горизонт» традиційної лексикографії зроблено в про-
екті Українського мовно-інформаційного фонду НАН України «Інтегрована
лексикографічна система “Словники України” (2001–2010)», у якій виділено
п’ять лексикографічних функцій: автоматичну побудову повної словозмін-
ної парадигми на реєстрі понад 257 тис. українських мовних одиниць, авто-
матичну побудову фонематичної транскрипції для кожного елемента слово-
змінної парадигми: синонімії, антонімії та фразеології 23.
Одним з першочергових завдань сучасного термінознавства є унорму-
вання української термінології на поняттєвому, лексико-семантичному, сло-
вотвірному та правописному рівнях, передусім орієнтування на вимоги, що
висуваються до наукового терміна, — відповідність його змісту позначува-
ному науковому поняттю.
Упорядкування наукової термінології на лексичному рівні відбуваєть-
ся через вилучення з неї слів і конструкцій, невластивих українській мові
(безпорядки, промотання замість заворушення, марнотратство), у випад-
ках невідповідності терміна поняттю (попереднє слідство замість досудо-
ве слідство), наявності русизмів, кальок українських слів з невластивим їм
значенням на зразок: марганець, сурма, миш’як, окислення, фотозйомка, рі-
21 Кусько К. Дискурсні стратегії іншомовної комунікації: лексикографічні ас-
пекти // Вісн. держ. ун-ту «Львівська політехніка». — 2000. — № 402. — С. 137.
22 Татаринов А. DIXI главного редактора // Славян. терминоведение. — М.,
2009. — № 1. — С. 3.
23 Симоненко Л. О. Термін як предмет лексикографії // Мовознавство. — 2017.
— № 1. — С. 47; Симоненко Л. О. Термінологічні студії в Україні // Opera Slavica.
Slavistické rozhledy jazykovědný sešit. — 2011. — Roč. 21. — С. 49.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3 47
Українське термінознавство кінця XX — початку XXI ст...
жучий замість правильних манган, стибій, арсен, окиснення, фотознімання,
різальний та ін.
В унормуванні терміносистем на словотвірному рівні спостерігається
тенденція до відновлення питомо українських словотвірних типів: уживан-
ня суфіксів -івник, -ар/-яр замість суфіксоїда -вод на позначення фахівця
з вирощування чогось (буряківник, вівчар замість буряковод, вівцевод), від-
дієслівних іменників з суфіксом -ння (запаювання, зварювання, накачуван-
ня, оброблення) замість -ка (запайка, зварка, накачка, обробка), відносних
прикметників із суфіксом -ов (осадовий, висадковий) замість прикметників
із суфіксом -очн- (осадочний, висадочний), витіснення іншомовного суфікса
-альн- у прикметниках суфіксом -н- (категорійний замість категоріальний),
уживання замість активних дієприкметників на -уч-/-юч- (систематизую-
чий, фільтруючий) прикметників на -альн- (систематизувальний, фільтру-
вальний); замість субстантивних прикметників на -уч-/-юч- на позначення
назв осіб за посадою (командуючий, завідуючий) вживають іменники, утво-
рені за допомогою суфікса -увач — командувач, завідувач; префікс обез-
замінюється на збез-, зне- в словах на позначення видалення, знищення
чого-небудь (води, вологи, хвороботворних мікробів): зневоднення, знецу-
крення, знеболення замість обезводнення, обезцукрення, обезболення.
Отже, до важливих проблем сучасної термінографії належать:
1. Випрацювання єдиних наукових методологічних засад укладання га-
лузевих словників різних типів і призначення, створення єдиного терміно-
логічного банку даних української мови на основі наукових видань, дисерта-
ційних досліджень галузевих терміносистем.
2. Уважне вивчення досвіду вчених 20–30-х років ХХ ст. щодо збережен-
ня частини українських термінів з етапними для науки відкриттями україн-
ських учених; усунення із сучасної практики тих термінів, які структурно не
відповідають українській мові; уважне ставлення й раціональне використан-
ня інтермовної термінології.
На допомогу вченим Інститут енциклопедичних досліджень НАН Укра-
їни започаткував перевидання лексикографічної спадщини 20-х рр. ХХ ст.
Уже перевидано 10 словників: хімічної, геологічної, музичної, технічної, ви-
робничої, гірничої, фізичної термінологій та ін. Перевидання словникової
спадщини триває 24.
L. O. SYMONENKO
UKRAINIAN TERMINOLOGICAL STUDIES AT THE LATE 20TH AND
EARLY 21ST CENTURY: THE STATE OF THE ART AND PROSPECTS
The article describes the main areas of work in the field of terminology in Ukraine
at the late ХХ and early ХХІ centuries; the dynamics of the modern lexicon development,
its systematization and codification were traced, along with the achievements of Ukrainian
terminology in multi-specialized disciplinary dictionaries publishing.
Keywords: term, terminology, theoretical and practical terminology science,
systematization, normalization, terminography.
24 Докладніше див.: Симоненко Л. Термінологічні справи сьогодення // Україн-
ська наукова термінологія : Зб. матеріалів наук.-практ. конф. — К., 2009. — С. 5–8.
|