Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2017. — 460 с. Вступ людства до нового, третього, тисячоліття позначений не лише новими винаходами, досягненнями та відкриттями, а й прагненням науков...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184349 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід / В. Ущина // Мовознавство. — 2018. — № 3. — С. 56-58. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184349 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1843492022-05-23T01:26:42Z Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід Ущина, В. Рецензії та анотації Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2017. — 460 с. Вступ людства до нового, третього, тисячоліття позначений не лише новими винаходами, досягненнями та відкриттями, а й прагненням науковців вийти на новий рівень розуміння й осягнення світу і місця в ньому людини, що нерозривно пов’язано з мовою. Посилення уваги дослідників до когнітивних процесів концептуалізації та категоризації, особливо з огляду на проблеми міжкультурної комунікації, природним чином змушує науковців по-новому підходити до проблеми мовного релятивізму, запропонованого Сепіром — Ворфом. Намагання дослідників відійти від аксіом ортодоксального мовознавства, переосмислюючи сміливі і проникливі ідеї В. фон Гумбольдта, Е. Сепіра та Б. Ворфа, знаменують загальнопарадигмальний зсув науки в бік загального екологізму буття (Ф. Капра). Цілком суголосною з наведеними міркуваннями є праця Н. С. Кудрявцевої, у якій раціоналістичний скептицизм до теорії мовної відносності поступається вдумливому аналізу емпіричних даних та роздумам над питаннями загальнонаукового та методологічного характеру. 2018 Article Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід / В. Ущина // Мовознавство. — 2018. — № 3. — С. 56-58. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184349 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації |
| spellingShingle |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації Ущина, В. Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід Мовознавство |
| description |
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2017. — 460 с.
Вступ людства до нового, третього, тисячоліття позначений не лише новими винаходами, досягненнями та відкриттями, а й прагненням науковців вийти на новий рівень розуміння й осягнення світу і місця в ньому людини, що нерозривно пов’язано з мовою. Посилення уваги дослідників до когнітивних процесів концептуалізації та категоризації, особливо з огляду на проблеми міжкультурної комунікації, природним чином змушує науковців по-новому підходити до проблеми мовного релятивізму, запропонованого Сепіром — Ворфом. Намагання дослідників відійти від аксіом ортодоксального мовознавства, переосмислюючи сміливі і проникливі ідеї В. фон Гумбольдта, Е. Сепіра та Б. Ворфа, знаменують загальнопарадигмальний зсув науки в бік загального екологізму буття (Ф. Капра). Цілком суголосною з наведеними міркуваннями є праця Н. С. Кудрявцевої, у якій раціоналістичний скептицизм до теорії мовної відносності поступається вдумливому аналізу емпіричних даних та роздумам над питаннями загальнонаукового та методологічного характеру. |
| format |
Article |
| author |
Ущина, В. |
| author_facet |
Ущина, В. |
| author_sort |
Ущина, В. |
| title |
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід |
| title_short |
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід |
| title_full |
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід |
| title_fullStr |
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід |
| title_full_unstemmed |
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід |
| title_sort |
кудрявцева н. с. лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184349 |
| citation_txt |
Кудрявцева Н. С. Лінгвістична відносність і проблеми перекладу філософської термінології: лінгвокогнітивний підхід / В. Ущина // Мовознавство. — 2018. — № 3. — С. 56-58. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT uŝinav kudrâvcevanslíngvístičnavídnosnístʹíproblemiperekladufílosofsʹkoítermínologíílíngvokognítivnijpídhíd |
| first_indexed |
2025-07-16T04:34:38Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:34:38Z |
| _version_ |
1837776743021150208 |
| fulltext |
© В. УЩИНА, 2018
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3
Рецензії та анотації
Кудрявцева Н. С.
ЛІНГВІСТИЧНА ВІДНОСНІСТЬ І ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ФІ-
ЛОСОФСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ПІДХІД
К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2017. — 460 с.
Вступ людства до нового, третьо-
го, тисячоліття позначений не лише
новими винаходами, досягненнями та
відкриттями, а й прагненням науков-
ців вийти на новий рівень розуміння
й осягнення світу і місця в ньому лю-
дини, що нерозривно пов’язано з мо-
вою. Посилення уваги дослідників до
когнітивних процесів концептуалізації
та категоризації, особливо з огляду на
проблеми міжкультурної комунікації,
природним чином змушує науковців
по-новому підходити до проблеми мов-
ного релятивізму, запропонованого Се-
піром — Ворфом. Намагання дослідни-
ків відійти від аксіом ортодоксального
мовознавства, переосмислюючи сміли-
ві і проникливі ідеї В. фон Гумбольдта,
Е. Сепіра та Б. Ворфа, знаменують за-
гальнопарадигмальний зсув науки в бік
загального екологізму буття (Ф. Капра).
Цілком суголосною з наведеними мір-
куваннями є праця Н. С. Кудрявцевої,
у якій раціоналістичний скептицизм до
теорії мовної відносності поступається
вдумливому аналізу емпіричних даних
та роздумам над питаннями загальнона-
укового та методологічного характеру.
Ідея про вплив мови на мислення,
відома з часів Платона й Арістотеля,
належить до тих проблем, які розгляда-
ються сьогодні в межах теорії мови, але
за характером і масштабом відповідних
досліджень є значущими як для всього
широкого спектра мовознавчих дисци-
плін, так і для гуманітарної науки в ці-
лому. Відома в сучасному мовознавстві
як мовна відносність, або гіпотеза Сепі-
ра — Ворфа, ідея про те, що мова впли-
ває на спосіб нашого мислення, виразно
окреслилася на вітчизняній науковій
ниві ще в XIX ст., коли видатний укра-
їнський дослідник О. О. Потебня роз-
винув учення про мову як про «умову
прогресу народів» і визнав кожну мову
особливим, індивідуальним шляхом до
істини. Ствердивши, що категорії науки
й філософії виростають з розумових до-
сягнень, відбитих у системах природних
мов, О. О. Потебня випередив думку
Б. Ворфа про мовну зумовленість розу-
мового світу людини, а також висловле-
ну американським лінгвістом ідею про
те, що математика, символічна логіка й
філософія — це всього лише особливі
відгалуження природних мов. Наголо-
шуючи на психологічній сутності мови,
О. О. Потебня визнавав мову доступним
спостереженню відображенням психо-
логічних переживань людини, що при-
вело до виділення ним у слові особливої
внутрішньої форми, тобто психологічно
наочного уявлення про об’єкт, позна-
чуваний словом, саме в тому аспекті,
який здійснює на людину найсильніший
емоційний вплив. Інтерес і увага до цих
аспектів взаємозв’язку мови й мислення
великою мірою властиві сучасній ког-
нітивній лінгвістиці з її ставленням до
мови як до засобу об’єктивації менталь-
ного світу людини та кодування її знан-
ня про зовнішній світ. Водночас відпо-
відне бачення мовної семантики істотне
й потрібне не лише для лінгвістики, а й
для теорії і практики перекладу, адже
дозволяє враховувати ті відмінності між
оригіналом і його іншомовним відтво-
ренням, що визначаються так званими
мовнозалежними особливостями світо-
сприйняття.
Оцінюючи працю Н. С. Кудрявце-
вої у світлі зазначеного вище, можемо
стверджувати, що об’єкт її розвідки ціл-
ком відповідає актуальним завданням
дослідження мови, а також є відчут-
ним внеском у розроблення принципів
адекватного перекладу з однієї мови на
іншу. Передусім це стосується вивчення
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 3 57
Рецензії та анотації
задіяних до аналізу індоєвропейських
мов (давньоіндійської, грецької, латин-
ської, англійської, німецької, україн-
ської, російської та принагідно також
деяких інших). Рецензована монографія
є першим у вітчизняному мовознавстві
системним аналізом дії принципу мов-
ної відносності на рівні дискурсу вза-
галі і філософського дискурсу зокрема.
Як відомо, крім суто номінативних, фі-
лософська термінологія виконує також
і пізнавальні функції, виступаючи дже-
релом певного світоглядного знання.
Дуже вдало характер цієї термінології
розкривається вже самою обкладинкою
монографії із зображенням різномовних
позначень філософських категорій онто-
логії: простору, часу, причини і руху.
Обираючи одиниці з метою мовно/
культурно-специфічного висвітлення,
авторка виходила передусім з їх від-
ношення до базового, а отже, такого,
що сприймається як універсальний,
рівня людського досвіду. Як відомо,
найуспішніші сучасні релятивістські
проекти були здійснені саме в доменах
простору й часу, до яких долучають-
ся вже достатньо розроблені домени
руху і причинно-наслідкових зв’язків.
Природно, що відповідні категорії є на-
стільки базовими і для філософських
досліджень, що будь-яка метафізична
концепція очікувано міститиме їх. Ще
одним важливим чинником вибору ста-
ло відзначене в попередніх розвідках
збереження філософськими термінами
своїх генетичних зв’язків, завдяки чому
для лексики з філософсько-категоріаль-
ним значенням не є характерною втрата
своєї морфемно-семантичної внутріш-
ньої форми. Саме тому така лексика, з
одного боку, може бути об’єктом онто-
логічної етимології, сутність якої, за
В. М. Топоровим, полягає в установлен-
ні прямої залежності між структурою
семантичної парадигми слова і прави-
лами синтагматичного розгортання цієї
структури у відповідному тексті. З дру-
гого боку, ця лексика уможливлює ви-
хід на дискурсивний рівень відносності
через розгляд відповідних позначень як
репрезентантів мовно-специфічних аб-
страктних понять, що зумовлюють зміст
відповідних концепцій та особливим
чином формують дотичний онтологіч-
ний дискурс. Нарешті, вирішальним при
відборі з низки синонімічних одиниць
стало набуття тим чи іншим словом тер-
мінологічної функції власне у філософ-
ському дискурсі, що особливо важливо
при перекладі іншими мовами, адже
вимагає розуміння того, чому в оригі-
налі використовується саме це слово, а
не будь-яке інше, і якою мірою можливо
його відтворити на іншому мовному тлі.
Крім ключової онтологічної термі-
нології аналізованих мов (дінд. ākāśáḥ,
dík, rajaḥ, гр. χώρα (χώρη), лат. spatium,
англ. space, нім. Raum, укр. простір,
рос. пространство; дінд. kāláḥ,
гр. χρόνος, лат. tempus, англ. time,
нім. Zeit, укр. час, рос. время; дінд. ga-
tiḥ, гр. κίνησις, лат. motus, англ. motion,
нім. Bewegung, укр. рух, рос. движе-
ние; дінд. hetú, гр. αἰτία, лат. causa,
англ. cause, нім. Ursache, укр., рос.
при чи на), Н. С. Кудрявцева залучила
до розгляду релевантні семасіологіч-
ні паралелі (дінд. lōkáḥ, ulōkáḥ «місце,
простір», гр. χάος «місце, місцевість»,
гр. σφαῖρος «єдиний сферичний про-
стір»; гр. τόπος «місце; місцевість,
область, країна; простір», гр. καιρος
«належна пора, зручний момент; час»,
англ. time «час, визначений час»;
дінд. hetúta, hetútva «причинність»,
гр. αἶσα «частина; доля; причина»,
нім. Sache «річ, справа»), а також сино-
німічні одиниці, які, однак, виявляють
зв’язок з відмінними структурами на
поняттєвому рівні (лат. locus «місце;
місцевість»; дінд. vélā «проміжок часу;
час», укр. верем’я «погода; гарна пого-
да»; гр. φορά «переміщення»). Це доз-
волило зробити належне фактографічне
обґрунтування запропонованих автор-
кою ментальних структур, відтворених
на основі внутрішньої форми розгляну-
тих термінів.
Концептуальний аналіз внутріш-
ньої форми термінів у контексті істо-
рико-етимологічних гнізд із застосу-
ванням теорії лексичних концептів і
когнітивних моделей (ЛККМ) В. Еванса
(2004, 2005, 2009) ґрунтується на засад-
ничому для когнітивної лінгвістики ро-
зумінні системи значень багатозначного
слова як радіальної поняттєвої катего-
рії. Запропонувавши розглядати слова
як радіальні категорії, Дж. Лакофф на-
дав таке їх розуміння, згідно з яким
окремі значення слова, тобто лексичні
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, №3
Рецензії та анотації
концепти, організуються навколо одно-
го — центрального, або прототипного,
значення. У той час як лексичний кон-
цепт є компонентом мовного значення,
когнітивна модель, до якої інтегрують-
ся взаємопов’язані лексичні концепти,
виявляється елементом поняттєвої сис-
теми і репрезентує засіб моделюван-
ня структур поняттєвого рівня. Форми
відкритого класу, якими є розглянуті в
монографії терміни, окрім кодування
мовного значення, також слугують «міс-
цями доступу» (access sites) до пов’яза-
них з ними концептуальних структур і
опосередковують завдяки асоційованим
з цими формами лексичним концептам
взаємодію між мовною і поняттєвою
системами. Отже, ключовим для ре-
цензованої праці є розуміння значення,
сформульоване С. А. Жаботинською:
«значення є тим концептом, що виража-
ється за допомогою знаків мови» 1 .
Важливість історико-етимологіч-
них гнізд як об’єкта когнітивно орієн-
тованих досліджень внутрішньої форми
слів відзначала Т. О. Черниш, яка вказала
на можливість використання таких гнізд
як підґрунтя для реконструкції фрагмен-
та мовної картини світу. Тому цілком ви-
правданим є застосування Н. С. Кудряв-
цевою діахронічного підходу з метою
відтворення лінгвокультурної специфі-
ки відповідних філософських картин
світу. Оцінюючи те, як авторка розв’язує
завдання встановлення та концептуаль-
ного аналізу історико-генетичних гнізд,
слід відзначити її фахову ерудицію та
ґрунтовну обізнаність з принципами
когнітивного підходу до мови, що стало
запорукою успішного застосування нею
обраної методики когнітивного моде-
лювання для з’ясування мовно-специ-
фічних особливостей концептуалізації.
Крім цього, у методологічному плані
позитивне враження справляє врахуван-
ня і ретельне вивчення конкретно-мов-
них філософських контекстів, а також,
що особливо важливо для перекладу,
1 Жаботинская С. А. Концепт/
домен: матричная и сетевая модели //
Культура народов Причерноморья.—
Симферополь, 2009. —Т. 1. №168. — С. 254.
фокусування на пов’язаній з терміном
концептуальній структурі, а не на моти-
ваційній ознаці, яку майже неможливо
відтворити іншою мовою. Слід відзна-
чити й усвідомлення Н. С. Кудрявцевою
кореляції мовних і культурних впливів,
адже це не дозволяє з упевненістю ви-
значити, що саме — мова чи культура
— стає визначальним чинником специ-
фічних особливостей концептуалізації.
Це дає підставу оцінювати зроблені нею
висновки як цілком суголосні з резуль-
татами останніх релятивістських дослі-
джень, які тяжіють до пов’язання суто
мовних і культурних особливостей, що
формують когнітивний стиль носіїв різ-
них мов.
Нарешті, варто згадати й те, що
рецензована монографія продовжує і
творчо розвиває кілька конкретних на-
прямів вітчизняних порівняльно-істо-
ричних розвідок індоєвропейських мов:
це насамперед історико-етимологічне
дослідження генези філософської тер-
мінології, здійснене Т. А. Харитоновою,
а також засади того варіанта гніздового
підходу до вивчення лексики спорідне-
них мов, який, починаючи з другої поло-
вини 60-х років ХХ ст., розвивав у своїх
працях (включаючи «Етимологічний
словник української мови») О. С. Мель-
ничук, а разом з ним — В. Т. Коломієць
і пізніше Т. О. Черниш.
Рецензована монографія свідчить
про важливість зв’язку між теоретич-
ною лінгвістикою і практикою пере-
кладу. Власний досвід авторки в галузі
перекладу філософської літератури доз-
волив їй сформувати унікальний погляд
на сутність порушених у праці проблем.
Звідси й залучення матеріалу, пов’я-
заного з перекладними еквівалентами
філософської термінології, і вдале поєд-
нання двох аспектів у здійсненому нею
дослідженні — когнітивно-релятивіст-
ського і транслятологічного.
Підсумовуючи, зауважимо, що
книжка, без сумніву, стане в пригоді
фахівцям із загального мовознавства,
когнітивної лінгвістики, перекладознав-
ства, усім, хто цікавиться філософією, а
також функціонуванням мови як посе-
редника між людиною і світом.
В. УЩИНА
(Луцьк)
|