Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич

Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич

Статтю присвячено 100-річчю початку роботи над академічним «Російсько-українським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924–1933 рр. Досліджено екстралінгвальні й екстралінгвістичні умови, у яких виформовувалася національна ідентичність української лексикографії поч. ХХ ст. Зокрема,...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2018
Автор: Тищенко, О.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2018
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184358
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич / О.М. Тищенко // Мовознавство. — 2018. — № 4. — С. 27-39. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-184358
record_format dspace
spelling irk-123456789-1843582022-05-25T01:27:02Z Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич Тищенко, О.М. Статтю присвячено 100-річчю початку роботи над академічним «Російсько-українським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924–1933 рр. Досліджено екстралінгвальні й екстралінгвістичні умови, у яких виформовувалася національна ідентичність української лексикографії поч. ХХ ст. Зокрема, висвітлено діяльність Комісії словника живої української мови крізь призму справи СВУ, особистостей авторів Словника, зокрема Г. К. Голоскевича, як учасників процесу. To the 100-th anniversary of the beginning of work on the academic «Russian- Ukrainian dictionary» edited by А. U. Crimskiy and S. О. Yefremov 1924–1933 (RUD). The article focuses on the work of the Commission of Dictionary of the Living Ukrainian Language in the case through the prism of the case (the Union of Liberation of Ukraine), through personalities of authors of Dictionary as participants of process. Exactly this academic group in the Institute of Ukrainian Scientific Language All-Ukrainian Academy of Sciences was «appointed» the center of ULU in the Academy, and S. O. Yefremov — the head of the «hostile» organization. In the context of research of the RUD it is expedient to study lingual and linguistic, extralingual and extra-linguistic factors, the conditions in which the national identity of the Ukrainian lexicography of the early twentieth century was formed. In the declassified archives of the Security Service of Ukraine, materials of the process of ULU are stored, among which there are cases of three members of the Commission of Dictionary of the Living Ukrainian Language: H. K. Holoskevych, A. V. Nikovskiy and S. O. Yefremov. This article discuses the Commission of Dictionary of the Living Ukrainian Language through the prism of the case H. K. Holoskevych. It was once again confirmed: to be an enemy to the Soviet power, it was enough simply to love people and have the dignity to work for his self-affirmation. 2018 Article Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич / О.М. Тищенко // Мовознавство. — 2018. — № 4. — С. 27-39. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184358 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Статтю присвячено 100-річчю початку роботи над академічним «Російсько-українським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924–1933 рр. Досліджено екстралінгвальні й екстралінгвістичні умови, у яких виформовувалася національна ідентичність української лексикографії поч. ХХ ст. Зокрема, висвітлено діяльність Комісії словника живої української мови крізь призму справи СВУ, особистостей авторів Словника, зокрема Г. К. Голоскевича, як учасників процесу.
format Article
author Тищенко, О.М.
spellingShingle Тищенко, О.М.
Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич
Мовознавство
author_facet Тищенко, О.М.
author_sort Тищенко, О.М.
title Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич
title_short Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич
title_full Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич
title_fullStr Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич
title_full_unstemmed Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич
title_sort комісія словника живої української мови у справі сву: григорій костянтинович голоскевич
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2018
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184358
citation_txt Комісія словника живої української мови у справі СВУ: Григорій Костянтинович Голоскевич / О.М. Тищенко // Мовознавство. — 2018. — № 4. — С. 27-39. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT tiŝenkoom komísíâslovnikaživoíukraínsʹkoímoviuspravísvugrigoríjkostântinovičgoloskevič
first_indexed 2025-07-16T04:35:19Z
last_indexed 2025-07-16T04:35:19Z
_version_ 1837776786616745984
fulltext ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 27 © О. М. ТИЩЕНКО, 2018 О. М. ТИЩЕНКО КОМІСІЯ СЛОВНИКА ЖИВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У СПРАВІ СВУ: ГРИГОРІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ ГОЛОСКЕВИЧ (За матеріалами ОДПУ) Статтю  присвячено  100-річчю  початку  роботи  над  академічним  «Російсько- українським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924–1933 рр.  Досліджено екстралінгвальні й екстралінгвістичні умови, у яких виформовувалася  національна ідентичність української лексикографії поч. ХХ ст. Зокрема, висвітлено  діяльність Комісії словника живої української мови крізь призму справи СВУ, осо- бистостей авторів Словника, зокрема Г. К. Голоскевича, як учасників процесу. Ключові слова: Російсько-український словник 1924–1933 рр., Комісія слов- ника живої  української мови,  справа Спілки  визволення України,  лексикографія,  Григорій Голоскевич, репресії. Відзначаючи  100-річчя  початку  роботи  над  академічним  «Російсько- українським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924– 1933 рр. (далі — РУС або Словник) 1, а також 100-річчя від дня заснуван- ня Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, зокрема  Архівної картотеки як лексико-ілюстративної бази Словника 2, зосередьмо  увагу на трагічній сторінці цієї історії — справі СВУ — через висвітлення  діяльності авторів Словника як учасників процесу. 1 Російсько-український  словник  /  Ред. А. Ю. Кримський,  С. О. Єфремов  : В 4 т. — К., 1924–1933. — Т. 1–3. Після створення Комісії словника живої україн- ської мови тип і назву словника було змінено, що, утім, не відбилося в назві Комісії. 2  Архівна картотека — це лексико-ілюстративний матеріал Комісії словника  живої української мови Всеукраїнської Академії наук, що у 20-х рр. ХХ ст. укладала  культовий сьогодні «Російсько-український словник» за ред. А. Ю Кримського та  С. О. Єфремова. Цінність її полягає в тому, що вона містить матеріали знищеного  1933 року 4-го тому «Російсько-українського словника». Уперше від 30-х рр. карто- тека стала об’єктом наукової уваги саме як матеріали репресованої Комісії, понад  півстоліття їх вважали втраченими. Сьогодні ж є можливість повернути їх до мов- но-культурного процесу, оптимізувати науково-дослідну роботу, зокрема відтворити  словникові матеріали зниклого 4-го тому, адже Архівна картотека — єдиний нате- пер віднайдений ресурс, що містить фахово опрацьовані мовні джерела словника,  які мають велику цінність для відновлення автентики українського мовомислення.  Матеріали картотеки слугують важливим дороговказом на шляху усунення трива- лого російщення української  лексики  та  становлять цінний ресурс для  створення  словників  української  мови ХХІ ст. (Тищенко О. М.  Архівна  картотека  як  лекси- ко-ілюстративна база «Російсько-українського словника» за ред. А. Ю. Кримського  та С. О. Єфремова. I. Лексична картотека: історія створення та репресій // Укр. мова.  — 2016. — № 2. — С. 44–71). 28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 О. М. Тищенко Як  відомо,  процес  Спілки  визволення України  (СВУ) —  це  показова,  сфальшована  наприкінці  1920-х  років  ОДПУ  3  справа,  що  викривала  ви- гадану  антирадянську  організацію  серед  української  інтелігенції.  Метою  процесу було дискредитувати провідних діячів української культури та гро- мадського життя в межах централізованої політики геноциду української на- ції, здійсненого пізніше урядом СРСР у 1932–1933 роках 4. Серед засудже- них — професорів, студентів, учителів, священників та ін. — були й автори  РУС. Понад те, саме цю академічну групу в Інституті української наукової  мови ВУАН,  яка  створювала  РУС — Комісію  словника живої  української  мови (далі — КСЖУМ), — було «призначено» осередком СВУ в Академії, а  С. О. Єфремова — очільником «ворожої» організації. «Російсько-український  словник»,  або  «Академічний  словник», —  ве- лична, трагічна й загадкова сторінка українського мовознавства, культури й  історії. Народжений у часи національного піднесення, уже за кілька років,  у період сталінських репресій, Словник отримав тавро націоналістичного, а  отже, ворожого, шкідницького. Репресували й ліквідували як авторів, так і  сам Словник: перші 3 томи було вилучено з обігу й сховано у спецфондах, а  4-й том, уже підготовлений до друку, знищено. Очистили також «від націо- налістичного мотлоху» і картотеку словника (яка в 50-х рр. ХХ ст. отримала  умовну назву «Архівна») 5. Такий вирок чи не найпереконливіше свідчить  про потужість цієї праці — і мовну, і націєтворчу. Однак  була  ще  одна  причина  репресувати  РУС:  за  даними  слідства  ОДПУ,  у  створенні Словника  брали участь  саме  члени СВУ,  а  головно —  С. О. Єфремов (редактор 3-го й 4-го томів РУС), якого засудили як ватаж- ка цієї антирадянської організації. З-поміж авторів РУС у справі СВУ було  заарештовано:  С.  О.  Єфремова  6,  Г.  К.  Голоскевича  7,  В. М.  Ганцова  8  та  А. В. Ніковського 9. З обʼєктивних причин не провадилося справи СВУ щодо  3 ОДПУ — Об’єднане державне політичне управління (рос. ОГПУ) при РНК  СРСР — політична спецслужба при РНК СРСР, створена 15 листопада 1923 року.  ОДПУ спеціалізувалася на боротьбі з контрреволюцією, шпигунством, на забезпе- ченні державної безпеки і боротьбі з чужими радянській влади елементами. 4 Процес відбувся над 45 керівниками і провідними діячами СВУ (від 9 берез- ня до 19 квітня 1930 р.). Усього до судового процесу 1930 р. залучено 474 особи,  засуджено до розстрілу — 15, до концтаборів — 192, вислано за межі України — 87,  засуджено умовно — 3, звільнено від покарання — 124 особи (Шаповал Ю. І. Спілка  визволення України // Енциклопедія історії України : В 10 т. — К., 2012. — Т. 9. —  С. 751). 5 Тищенко О. М. Зазнач. праця. 6 С. О. Єфремов. У липні 1929 р.  заарештовано й звинувачено в організації  і керівництві СВУ. У квітні 1930 р. засуджено до 10-річного ув’язнення з суворою  ізоляцією. Перші 7 років ув’язнення відбував у Ярославському політізоляторі, по- тім його переведено до Володимирської тюрми. З 1939 р. доля невідома, за іншими  даними —помер за рік до звільнення. Реабілітований 1989 р. (Українська мова : Ен- циклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови) та ін. — 3-є  вид., виправл. і доповн. — К., 2007. — С. 188). 7 Г. К. Голоскевич. 17 серпня 1929 р. заарештований як член СВУ і засуджений  на 5 років ув’язнення,  яке відбував  спочатку в Ярославлі, потім у Тобольську, де  наклав на себе руки. Реабілітований 1989 р. (Там же. — С. 106–107). 8 В. М. Ганцов. Репресований за справою СВУ у 1929–46, 1949–56 рр. Реабілі- тований 1989 р. (Там же. — С. 93–94). 9 А. В. Ніковський. Заарештований 23 липня 1929 у зв’язку з процесом над  СВУ і засуджений на 10 років. Після звільнення у квітні 1940 р. переїхав до Ленін- ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 29 Комісія словника живої української мови у справі СВУ... М. М. Грінченкової 10. Не був арештований, однак зазнавав утисків з 1929 р.  аж до арешту 1941 р. А. Ю. Кримський 11. Уникли арешту й переслідувань  М. Я. Калинович 12 та В. Г. Ярошенко 13. У сучасній українській дослідницькій та публіцистичній літературі пе- реважає думка, що насправді СВУ не було як організації, це — провокаційна  вигадка ОДПУ. На користь цієї теорії згадують численні провадження інших  показових процесів  всесоюзного масштабу  (Шахтинський процес 1928 р.,  справа Промпартії у грудні 1930 р. або Справа «Союзу визволення Білору- сі»  1930–1931  рр.  14),  які мали  суто  політичну мету. Однак  стверджувати,  що жодного  противладного  руху  в Україні  не  було,  не  варто,  оскільки  не  бачити антиукраїнських проваджень і не намагатися їм протидіяти свідома  інтелігенція не могла. Імовірно, підсудні на процесі СВУ були патріотами й  активно працювали для українського національно-культурного відродження  1920-х pp., але вони робили це спонтанно, без системної всеукраїнської ді- яльності, координованої, як стверджувало слідство, еміграцією. Так, Н. Пав- лушкова (сестра одного з підсудних) твердила, що «СВУ як організація яв- ляла собою центр з дуже вузького кола людей, не більше 12–15, без міцно  організаційно оформленої периферії», а зізнання підсудних на процесі СВУ  були вимушеними 15. У контексті дослідження РУС вважаємо доцільним вивчати як лінгваль- ні й лінгвістичні, так і екстралінгвальні й екстралінгвістичні фактори, умо- ви, у яких формувалася національна ідентичність української лексикографії  початку ХХ ст. Звісно, процес СВУ був у полі зору не одного дослідження,  проте в цій розвідці нас цікавить те, що саме Комісію словника живої укра- їнської мови влада й розглядала як так звану пʼятірку — найменшу струк- турну ланку СВУ, нібито наявну в кожній організації, якою займалося ОДПУ.  Тобто ворожим осередком у ВУАН були саме словникарі, а головним теро- ристом — один з редакторів РУС академік С.О. Єфремов. града, де помер під час блокади у роки війни (за іншими даними — доля невідома).  Реабілітований 1989 р. (Там же. — С. 431). 10 М. М. Грінченкова. Померла 1928 р. — до початку справи СВУ (Там же. —  С. 127). 11 А. Ю. Кримський.  Із 1929 р.  академіка почали переслідувати, позбавляти  посад. У 1930-х рр. А. Ю. Кримський був практично усунений від науково-викла- дацької роботи в академічних установах України. 20 липня 1941 року його заареш- товано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній ді- яльності й ув’язнено в одній із тюрем НКВС у Кустанаї (тоді Казахська РСР, СРСР,  нині — Костанай, Казахстан). 25 січня 1942 р. Агатангел Кримський помер у лаза- реті Кустанайської загальної тюрми № 7. Реабілітований 1957 р. (Там же. — С. 295). 12 М.  Я.  Калинович.  Із  1924  р. —  науковий  працівник  АН  УРСР.  У  1930– 1949  рр.  був  завідувачем  відділу  загального  мовознавства,  директором  Інституту  мовознавства АН УРСР. Із 22 лютого 1939 р. — академік АН УРСР, академік-секре- тар відділення суспільних наук. У липні 1941 року Михайла Калиновича евакуйо- вано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими  працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії (Там же. — С. 253). 13   В.  Г.  Ярошенко.  Позаштатний  постійний  співробітник  КСЖУМ  (1926– 1927 pp.), штатний співробітник, член-редактор сільськогосподарського відділу Ін- ституту української наукової мови ВУАН (1927–1930 pp.), науковий співробітник Ін- ституту мовознавства ВУАН (1930–1935 pp.). Після звільнення вчителював у Києві,  після війни —редактор видавництва «Радянська школа» (Там же. — С. 846). 14 Процес Спілки визволення України. — https://uk.wikipedia.org/wiki/ Процес_ Спілки_визволення_України. 15 Там же. 30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 О. М. Тищенко У розсекречених архівах СБУ зберігаються матеріали процесу СВУ, се- ред яких є справи трьох членів КСЖУМ — Г. К. Голоскевича, А. В. Ніков- ського та С. О. Єфремова (справи В. М. Ганцова досі не виявлено). Матеріали  містять переважно довідки про увʼязнення, описи справ, протоколи допитів,  зізнання, розкаяння, додаткові свідчення тощо. Частину з них ув’язнені на- писали власноруч, частина — це передруковані копії наявних рукописів або  друковані оригінали (принаймні рукописів до яких не долучено). Томи є не  всі (скажімо, матеріали на С. О. Єфремова були зосереджені в 34-х томах,  приступні  тільки  чотири  16);  речових  доказів,  зазначених  в  описах  (напр.,  вилучена література), напевно, не збереглося в повному обсязі. Цитуючи матеріали справ, подаючи узагальнений зміст протоколів,  зі- знань  і  розкаянь,  з  відомих причин  залишаємо поза висновками достовір- ність аналізованої інформації та відповідність кожного твердження, кожного  слова реальним фактам. Головне завдання — визбирати із загальної картини  слідства  відомості,  що  стосуються  діяльності  КСЖУМ,  її  співробітників,  створення РУС. У цій  статті  йтиметься  про  КСЖУМ  крізь  призму  справи  Г. К. Голоскевича. Г. К. Голоскевич, як зазначено у справі СВУ, «член Комісії Словника Жи- вої Мови (з 19[..]) та Діалектологічної комісії (з 1929) і член бібліотечного  т-ва  (з 1929)»,17 у перші дні арешту стверджує, що не брав участі в анти- радянських  заколотах  і  підпільних  організаціях. Проте  наприкінці  допиту  він зазначив, що «коли б С. О. Єфремов сказав би мені у вічі, що я є член  підпільної організації, то тоді я б це підтвердив» 18. Г. К. Голоскевич ствер- джує: «У Ц.Р. я підтримував лінію своєї партії — ес-ерів. У Київі я звʼязався  з центром нашої партії — Єфремовим С. О., Ніковським А. В. і брав участь  у  партійних  засіданнях, що  відбувалися  в  приміщенні  контори  й  редакції  укр. газети “Нова Рада” (на Інст. вул.)» 19. Уже за два — три 20 дні свідчення змінилися: «наша Акад. Комісія Слов- ника Живої мови була в ідеологічному звʼязку з БУДʼом і антирадянські роз- мови  та настрої,  признаюся щиро  і  відверто,  панували  серед нас  (маю на  увазі себе, В. М. Ганцова, О. Т. Андрієвську)» 21. БУД — Братерство україн- ської державності, українська таємна організація, заснована навесні 1919 р.  в Києві. Підтримувала зв’язки з урядом Української Народної Республіки за  кордоном. Провідну роль у діяльності БУД відігравав С. О. Єфремов. 1924 р.  організація саморозпустилася 22. 16 ГДА СБ України. О.Г.П.У. Дело № 215471 «СВУ» (Ефремов С. А). — Т. 11, 12, 14, 207 (усередині 5 томів. — О. Т.). Архив учетно-архивного отдела КГБ при  Сов. Министров УССР. След. ФОНД. Арх. № 47757 в 237 томах. 67098 — ФП. Учте- но в 1962 году. Розсекречено 20.06.2011. № 24/35/4-301. 17 ГДА СБ України.  О.Г.П.У.  Дело №  215471  «СВУ»  (Голоскевич  Г.  К.). —  Томи № 99, 100. Архив учетно-архивного отдела КГБ при Сов. Министров УССР.  След. ФОНД. Арх. № 47757 в 237 т. 67098 — ФП. Учтено в 1962 году. Розсекречено  20.06.2011. № 24/35/4-301. — Т. 99. — С. 7. (тут і далі цитуємо за правописом ори- гіналу.) 18 Там же.  19 Там же. — Т. 100. — С. 10. 20 Г. К. Голоскевич «почав 6-го вересня признаватися у своїй участи в двох під- пільних контр-революційних українських організаціях, що ними керував академік  С. О. Єфремов» (там же. — С. 14). 21 Там же. — Т. 99. — С. 26; Т. 100. —  С. 13. 22 Підкова І.З., Шуст Р. М. Довідник з історії України : В 3  т. — К., 1995. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 31 Комісія словника живої української мови у справі СВУ... Самій Комісії слідчі відвели особливу роль — роль осередку СВУ в Ака- демії, роль однієї з пʼятірок, які сотнями було «виявлено» по всій Україні як  ланки таємної організації на різних підприємствах, у товариствах, колекти- вах. За даними справи: «Особовий склад Комісії Словника Живої Укр. Мови:  Голова комісії — акад. А. Ю. Кримський; члени редактори: Ганцов В. М. (він  і керівник Комісії), Голоскевич Г. К., Ніковський А. В., Грінченкова М. М.  (померла  15.VІІ-28  р.),  Ярошенко  В. Г.  (з  м.листопада  1928  р.,  замісць  М. М. Грінченкової), наук. співробітник О. Т. Андрієвська і діловод бібліоте- кар А. М. Яременкова. Близький до Комісії акад. С. О. Єфремов — головний  редактор ІІІ і ІV т. академічного Рос. Укр. Словника; І і ІІ т. Словн. редагує  акад. А. Ю. Кримський» 23. Г. К. Голоскевич свідчить: «Радянська влада, влада більшовиків здавалася  тоді мені чужою, московською, насильницькою, окупантською, як і багатьом  укр.  інтеліґентам ˂…˃. Я взімку 1920–21 року іноді заходив до В. М. Ган- цова ˂...˃, мого товариша в акад. праці (у ВУАН ми працювали з м. лютого  1919 року), де переховувався С. О. Єфремов ˂...˃, і обмінявся з С. О. своїми  антирадянськими настроями, розмовами. Такі-ж розмови провадилися і в на- шій академічній Комісії — Комісії складання Словника Живої укр. Мови, між  мною, В. М. Ганцовим і О. Т. Андрієвською (секретар бібліотекар Комісії).  У таких антирадянських розмовах брав участь покійний П. Я. Стеблицький,  який часто заходив до нашої Комісії і працював у нашому приміщенні, бо в  його кімнаті було холодно» 24. Щодо мовної палітри справи зазначимо: одразу  впадає в око насильницьке «співжиття» колоритних рис, властивих мовознав- цю Г. К. Голоскевичу, та мовних штампів гебістської новомови. У «Розкаянні» Г. К. Голоскевич визнає С. О. Єфремова за керівника СВУ  та згадує про нього в надзвичайно високому регістрі: це науковець, «автори- тет котрого досі був для мене великий і дорогий», і водночас це ― «прапор  українського національно-шовіністичного руху, під яким стояли всі вороже  настроєні проти Радвлади елементи як міста, так і села», і виказуючи яко- го, Г. К. Голоскевич відчував особисту тривогу, «боязнь» за його  (і колег)  долю 25. Таке зізнання щодо С. О. Єфремова, за словами Г. К. Голоскевича,  компрометує  «всю  ту  частину Української  інтелігенції, що,  приховуючись  під маскою лояльності, ввесь час боролися усіма засобами проти Радвлади,  намагаючись її скинути»; «від дня мого першого признання на слідстві ми- нуло три доби і за цей час я встиг проаналізувати своє контр-революційне  минуле ˂...˃» 26. Ставлення до  іншого члена Комісії та редактора РУС — А. Ю. Крим- ського суттєво відрізнялося, як пояснював сам Г. К. Голоскевич, «двоїсти- ною» академіка. А. Ю. Кримський — неодмінний секретар ВУАН (до травня  1928 р), голова КСЖУМ, головний редактор 1-го та 2-го томів РУС. Г. К. Го- лоскевич зазначає, що А. Ю. Кримський часто бував у Комісії — й у спра- вах, і «просто — поговорити, побачитися. Відношення між членами комісії  і Аг. Ю. Кр. — дружні, товариські, хоча й бували на грунті спільної праці,  гострі  конфлікти між  нами»  27.  Справді,  підтвердженням  цього  є  вислови  23 ГДА СБ України. — Т. 100. — С. 44. 24 Там же. — С. 10. 25 Там же. — С. 14. 26 Там же. 27  Там же. — С. 42. 32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 О. М. Тищенко А. Ю. Кримського та самого Г. К. Голоскевича у приватному листуванні, за  якими бачимо: конфлікти бурхливо виникали, однак наукова виваженість і  людська порядність усіх членів колективу сприяли швидкому налагодженню  стосунків 28. Окрім наукових та особистих, побутових питань, «в Комісії А. Ю. про- вадив щирі розмови на політичні теми, з яких виявлялися часто-густо його  антирадянські  настрої,  думки,  організування  політичних  змін,  скарги  на  тяжке сучасне життя» 29. «Двоїстина» А. Ю. Кримського виявлялася, на дум- ку Г. К. Голоскевича, у тому, що «в його було два обличчя — одно — біль- шовицьке, комуністичне (наявне ж тільки на показ, для Влади), друге — ан- тирадянське, контр-революційне, єфремівсько-петлюрівське». Ці дві маски,  каже Г. К. Голоскевич, — загадка: «хто ж він» 30. Прилюдно (на офіційних  заходах, з пресою тощо) А. Ю. Кримський «афішував себе більшовиком, ко- муністом, щирим радянським», а у приватних розмовах «А. Ю., мов виправ- довуючись, говорив: “Я проститутка — мушу це робити”» 31, «тобто такою  тактикою захищати ВУАН, частина якої, розуміється, вороже ставилася до  Радвлади» 32. Активно займаючись словниковими справами (особливо після усунення  його з посади неодмінного секретаря ВУАН), А. Ю. Кримський часто бував у  справах у Комісії живого словника української мови. Звичайно «розмови» він  проводив між Г. К. Голоскевичем, В. М. Ганцовим та О. Т. Андрієвською 33.  У лютому 1929 р. Г. К. Голоскевича здивувала й збентежила поведінка ака- деміка, коли той у відповідь на слова прискорити видання РУС «несподівано  кинув думку: “хто його знає, що буде на весні”, маючи на увазі становище  радянської влади 34 і можливість війни 35, «і знову вставало питання: хто ж  він.  Більшовик — чи  петлюрівець. Комуніст — чи  контр-революціонер.  І  мимохіть набігала відповідь — “Лукавий царедворець”» 36. Цікавий ще один  коментар увʼязненого лексикографа: «Цю двоістість, ці дві маски — показну  радянську і справжню антирадянську — А. Ю. Крим. носил[в] і сполучав, як  на мене, легко, без внутрішньої колізії, боротьби» 37. Щодо  А. В.  Ніковського,  який  повернувся  з  еміграції  для  участі  в  КСЖУМ, то деякі відомості Г. К. Голоскевича не збігаються з даними у спра- ві С. О. Єфремова. Своє  прагнення  повернути  А. В.  Ніковського  до  України  академік  С. О. Єфремов обґрунтовував тим, що серед емігрантів є люди, які «не дуже  були скомпромітовані перед Радянською владою»  і  яким «треба вертатися  сюди, на  грунт,  де можлива робота»,  а це  сприяло б посиленню наукових  ресурсів.  «Свою цю думку  я  знайшов  спосіб переказати давньому  своєму  товаришу і приятелеві А. Ніковському, що жив тоді в Берліні,  і знайшов у  28 Епістолярна спадщина Агатангела Кримського (1890–1941) / Відп. ред. вип.  В. А. Кучмаренко. — К., 2005. — Т. 2. — 358 с. 29  ГДА СБ України. — Т. 100. — С. 42. 30 Там же. 31 Там же. — С. 43. 32 Там же. — С. 107. 33 Там же. — С. 44. 34 Там же. — С. 107. 35 Там же. — С. 129. 36 Там же. — С. 44.  37 Там же. — С. 107. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 33 Комісія словника живої української мови у справі СВУ... нього повне спочуття» 38, згадував С. О. Єфремов. Далі академік пояснює:  «Ці зносини з 1923–1924 рр., в яких я пропонував Ніковському повернути- ся на Україну,  беручи на  себе улаштувати цю справу  з  офіціяльного боку,  закінчилась тим, що Ніковський ˂...˃ погодився на мою пропозицію. Тоді я  використав попереднє становище Ніковського в Академії, де він був до емі- грації за керівничого в Комісії Словника живої мови, й удався до Першого  Відділу і до Спільного Зібрання Академії з пропозицією клопотатися перед  владою про дозвіл на поворот Ніковському на Україну. Мотивував я це тим,  що справа з видання словника російсько-українського визнано за ударну, а  тим часом тямущих працьовників не багато  і справа затримується, а тому,  щоб прискорити її, треба виклопотати дозвіл на поворот Ніковському, знав- цеві української мови й досвідченому філологові, який до того ж, одійшов  от політичної роботи і прагнув до наукової діяльності» 39. У результаті такої  подачі С. О. Єфремова влада задовольнила клопотання Академії в березні  1924 р. Перед  відʼїздом до України А.В. Ніковський нібито  отримав рекомен- дації  від  наради  емігрантських  діячів,  що  відбулася  в  Берліні  на  чолі  з  С. В. Петлюрою за участі Д. І. Дорошенка, В. К. Прокоповича, О. Я. Шуль- гина, В. В. Садовського40. За матеріалами справи С. О. Єфремова, це були  настанови «переказати на Україну, що треба готуватись до рішучої боротьби  з Радянською владою», для чого треба було тримати звʼязок з еміграцією і  водночас подбати про «якусь міцну організацію на Україні», спрямовану на  таку боротьбу. А. В. Ніковський, повернувшись до України, цікавими роз- повідями про закордонне життя, про прагнення еміграції «закликав велике  розворушення в київських українських кругах», свідчив С. О. Єфремов 41. Г. К. Голоскевич же зазначає, що «хотілося ˂...˃ почути від його (Ніков- ського. — О. Т.) про еміґрантське українське життя», але про нього той «го- ворив мало, неохоче, характеризував його коротко: розпад, розклад і гниття»,  а тому в Г. К. Голоскевича склалося враження, що колега «розійшовся з УНе- рівськими колами, порвав з ними ідеологічний звʼязок», причини цього були  неясні, Г. К.Голоскевич вважав, що «УНерівська справа збанкрутувала» 42. Зі справи Г. К. Голоскевича дізнаємося також, що А. В. Ніковський, по- вернувшись, працював у КСЖУМ як член-редактор і розказував про виклик  до ГПУ  (1926 р.  або 1927 р.)  з  приводу конфлікту між С. О. Єфремовим,  А. Ю. Кримським, М. С. Грушевським, про смерть Петлюри, про реакцію  української  громадськості  на  ці  події.  Засвідчуючи  свою щиру  повагу  до  А. В. Ніковського та захват ним як талановитою, освіченою, цікавою люди- ною, майстром українського слова, Г. К. Голоскевич висловив занепокоєння,  що той «випивши міг сказати в ГПУ що-небудь лишнє. А в нас, у Комісії,  говорилося багато лишнього, тоб то антирадянського» 43. Щодо  зізнань  заарештованого,  то  чи  не  кожного  дня  зʼявлялися  нові  «карколомні» відомості. Ось у справі Г. К. Голоскевича виникає нове свід- 38 Зізнання заарештованого по справі «СВУ» академіка С. О. Єфремова (при- мірник № 15)  (ГДА СБ України. О.Г.П.У. Дело № 215471 «СВУ» (Никовский А. В.)  — . Т. [4 (фрагмент. — О. Т.)].  — С. 14. 39 Там же. — С. 14–15. 40 Там же. — С. 15. 41 Там же. — С. 14–15. 42  ГДА СБ України. —  Т. 100. — С. 53. 43 Там же. — С. 53–54. 34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 О. М. Тищенко чення — про допомогу  «увʼязненим політвʼязням українцям»  (а  саме Де- рещукові), яку було організовано в КСЖУМ у вигляді щомісячних внесків  (2–3 крб): їх сплачували як члени Комісії, так і люди, близькі до неї; відав  цією допомогою керівник Комісії В. М. Ганцов 44. Пізніше Г. К. Голоскевич  додає ще й про збір грошей на організацію української церкви та ремонт Со- фії 45, а ще пізніше — про підписування членів комісії на памʼятник Петлюрі  у серпні―вересні 1927 р., про що, утім, сам не може говорити напевно 46. Окремий розділ у справі Г. К. Голоскевича присвячено «Комісії Слов- ника Живої Української Мови»  47, знаної  своєю працею над РУС. Це була  найбільша в першому відділі ВУАН щодо кількості співробітників (штатних  і позаштатних) і найавторитетніша структурна одиниця. Оскільки в примі- щенні  Комісії  містилася  приступна  для  всіх  бібліотека  Грінченків,  людей  там бувало багато — і наукових співробітників, і професорів, і академіків:  «Комісія є наче центр громадської думки в академічних справах, в академіч- ному житті на І-му Відділі. А. Ю. Кримський з думкою нашої Комісії коли не  завжди рахувався, то принаймні завжди цікавий знати, як ставиться Комісія  до того чи іншого факту з академ. життя» 48. У справі Г. К. Голоскевича регулярно зазначено: настрої та розмови в Ко- місії були антирадянські 49. З-поміж наукової літератури, що надходила з-за  кордону, був емігрантський «“Літературно-Науковий Вісник”, за ред Донцо- ва (фашиста)», а також інші антирадянські видання, які були приступні для  читання членам Комісії. Також у Комісії «переховувався архів С. О. Єфре- мова» 50. Пізніше К. Г. Голоскевич називає це «секретними документами» 51. Жанр  протоколів  допиту  передбачає  упорядковані  узагальнення щодо  кожної події, постаті, установи, виду діяльності тощо. Так, можемо спосте- регти, як щодня в процесі допитів у протоколах викристалізовувалися клю- чові категорії справи СВУ, її структура і завдання. Наступні сторінки містять  усе чіткіші визначення, які дає допитуваний Г. К. Голоскевич: «Комісія Слов- ника Живої Мови ВУАН — це був академічний гурток СВУ під керівництвом  С. О. Єфремова. Така моя думка. Правда, у нас не було засідань у розмовах  не згадувалося і назви СВУ, але ідеологічно ми були обʼєднані, близькі. Ло- зунг — визволення України, був лозунгом у нас у всіх. Під комісією маю на  увазі себе, Ганцова В. М. і Андрієвську О. Т.» 52. Таке формулювання, певно,  ще раз засвідчує: в Україні справді панували антивладні, антирадянські на- строї та прагнення вільної держави, однак системної організованої діяльно- сті не було. Проте з кожною сторінкою картина СВУ, зокрема її ланки у ВУАН, стає  все чіткішою,  зокрема вже докладно описано  звʼязки СВУ в Україні  та  за  кордоном 53; орієнтацію СВУ (насамперед на закордон); структуру СВУ —  44 Там же. — С. 64. 45 Там же. — С. 72. 46 Там же. — С. 113. 47 Адреса: вул. Короленка, 54. — Там же. — С. 71. 48 Там же. 49 Там же. 50 Там же. — С. 72. 51 Там же. — С. 112. 52 Там же. — С. 106. 53 Там же. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 35 Комісія словника живої української мови у справі СВУ... згадувані вже пʼятірки, що згодом були переорієнтовані на професійні гурт- ки  (можливо,  так  було  зручно  будь-які  заходи,  збори,  дії  професійних  ко- лективів ідентифікувати як дії ланок підпільної організації), керівники яких  нібито  тримали  звʼязок  з президією організації;  тактику СВУ  (поширення  ідей через літературне товариство при ВУАН, українську автокефальну цер- кву тощо) 54. Чіткішими стають  і Голоскевичеві характеристики С. О. Єфремова: «з  своєю ворожістю, непримиренством до Радянської влади ніколи не крився.  завжди прямий і відвертий, він був і одверти[м] ворогом Радвлади. С. О. Єф- ремов був центр антирадянських настроїв ˂...˃, керовником БУДʼу ˂...˃, ор- ганізатором, ідеологом і керівником СВУ»55. Зрештою, свідчення Г. К. Голоскевича містять докладний опис процесу  створення й розвитку СВУ в межах ВУАН, зокрема розмову з С. О. Єфремо- вим навесні 1926 р., з якої випливало: СВУ створено, «вона складатиметься  з окремих пʼятьорок, що наша Академічна комісія, Комісія словника Живої  мови буде екодомичною[академічною] пʼятіркою “СВУ”, якою я маю керу- вати». Щоправда, деталей розмови і того, за яких обставин вона відбулася,  Г. К. Голоскевич не пригадує 56. Із цього моменту в протоколах інакше, як  «академічна пʼятірка СВУ», пізніше ― «академічний гурток СВУ», Комісію  словника живої української мови не називають. За свідченнями Г. К. Голоскевича, організаційні збори «пʼятірки СВУ»  відбулися в жовтні 1926 р. з ініціативи С. О.Єфремова; присутні члени Комі- сії: В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова, О. Т. Андрієвська 57. У  середині 1927 р. до гурту ввійшли В. К. Демʼянчук та К. Рудинська (співро- бітники ВУАН), яких «завербував С. О. Єфремов» 58, тоді як Г. К. Голоскевич  спілкувався  з  ними  винятково  у  справах ВУАН. Восени  1927  р.  відбулися  «перші збори академічного гуртка “СВУ” у приміщенні ˂...˃ комісії», тобто  реформованої в професійний гурток колишньої пʼятірки 59. Про що ж ішлося на засіданні підпільного антирадянського гуртка? У центрі уваги були справи академічні, а саме: враження С. О. Єфремо- ва від його поїздки до Харкова на засідання колегії НКО, де обговорювали  новий статут ВУАН, порядок обрання академіків тощо. Зокрема, С. О. Єфре- мов повідомив і про непорозуміння між ним та М.С. Грушевським. Г. К. Го- лоскевич зазначає, що і він сам, і колеги вважали: дії НКО з «оздоровлен- ня» ВУАН зроблять Академію не українською, а цілком російською, тобто філією Всесоюзної академії. Як не прикро, вважає Г. К. Голоскевич, та свар- ка між академіками теж була не на користь ВУАН, однак відкрито С. О. Єф- ремова підтримала тільки М. М. Грінченкова 60. Наступного разу збори відбулися в листопаді 1927 р., присутні: С. О. Єф- ремов, В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова, О. Т. Андрієвська  (можливо, і В. К. Демʼянчук). Саме на цьому засіданні, читаємо в протоколі  допиту, С. О. Єфремов розказав про «організацію “СВУ”, її завдання, струк- 54 Там же. — С. 125. 55 Там же. — С. 107. 56 Там же. — С. 125. 57 Там же. — С. 126. 58 Там же. — С. 127. 59  Там же. 60 Там же. — С. 127–128. 36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 О. М. Тищенко туру, програму, для того, щоб В. М. Ганцов міг поінформувати за кордоном  українську  еміграцію»  (той  якраз мав  виїхати  в  закордонне  відрядження).  При цьому Г. К. Голоскевич «деталів засідання» не памʼятає, про директиви  В. М. Ганцову теж нічого не знає («про ті директиви може, Єфремов при на- годі мені і розповідав, але я того не пригадую»), зате чітко згадує доручення,  яке В. М. Ганцову дала М. М. Грінченкова: передати в Берліні Дорошенкові  українську сорочку 61(!). Здавалося б, якщо вже зізнаватися в антирадянщині, так до останку, але  чому ж власне про «діяльність» СВУ її члени нічого не пригадують, окрім  сухих протокольних даних? Питання риторичне. Чергові збори «гуртка СВУ» відбулися в червні 1928 р. (так само в при- міщенні КСЖУМ) з приводу статті С. О. Єфремова — відповіді академіку  К. Й Студинському 62, — та резонансу щодо неї в Україні. Колектив (Г. К. Го- лоскевич, М. М. Грінченкова, О. Т. Андрієвська) висловив побоювання про  долю С. О. Єфремова, оскільки він обстоював і стару Президію ВУАН, і Укра- їнську Академію Наук, зокрема було згадано, що «коли Президія ВУАН була  українська, своя» провадилося активне укладання українських словників 63. У лютому 1929 р. на «академічному засіданні» був і А. Ю. Кримський,  тоді-то  й  відбулася  розмова  щодо  прискорення  видання  РУС,  ініційована  Г. К. Голоскевичем, коли у відповідь на це А. Ю. Кримський сказав: «Хто  знає, що буде на весні» 64. На цьому низка засідань підпільної організації закінчилася. С. О. Єфре- мов під час допитів зазначив, що «не в цих досить рідких зібраннях поля- гала суть роботи академічного гуртка, а в тих щоденних зустрічах, летючих  маленьких зборах в 3–4 чоловіка, обмірковуваннях усяких подій ˂...˃, саме  цим способом витворювалася спеціяльна думка, подавались проекти ˂...˃,  які потім розходилися поміж членами СВУ, а через них і далі на неорганізо- вану масу співробітників ˂...˃. Я принаймні цю постійну і систематичну, і  головне — живу циркуляцію думок уважав за далеко кориснішу від упоряд- кованих зборів, од яких часто тхнуло нудьгою й формалістикою, що мертви- ли найживіші почування» 65. 61 Там же. — С. 128. 62 К. Й. Студинський — український філолог-славіст, літературознавець, мо- вознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч, голова НТШ у Львові, ака- демік ВУАН. 1924 р.  за посередництва М. С. Грушевського налагодив взаємини з  урядом УРСР. 19 квітня 1929 р. С. О Єфремов запише в щоденнику: «Появився Сту- динський, — по 30 срібляників. Гнус». А 2 березня 1930 року К. Й Студинського  побили двоє оунівців  у його кабінеті  в НТШ через процес СВУ. Згодом у Львові  поширилися чутки, ніби К. Й. Студинський є агентом НКВС. Унаслідок скандалу  29 лютого 1932 р. К. Й. Студинський був змушений скласти повноваження голови  НТШ. Наступного  року його  виключили  з ВУАН  за  «зраду»,  «колабораціонізм»  і  «фашизм». Після окупації Галичини Червоною Армією більшовики повернули Сту- динському звання академіка. Утім нотатки з приватного архіву К. Й. Студинського  свідчать, що він не мав жодних ілюзій щодо радянської влади: просто шукав ком- промісу  із  завойовниками. У перші  дні  війни К. Й. Студинського  разом  із  сином  І. Я. Франка Петром евакуював НКВС (як і А. Ю. Кримського). Найімовірніше, їх  заарештували за особистою вказівкою М. С. Хрущова та розстріляли у липні 1941 р.  (Кирило Студинський. — http://www.trrada.te.ua/230; Студинський Кирило Йосипо- вич. — https://uk.wikipedia.org/ wiki/Студинський_ Кирило_Йосипович). 63  Там же. — Т. 100. — С. 128–129. 64 Там же. 65 Там же. — Т. 12. — С. 106. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 37 Комісія словника живої української мови у справі СВУ... У звʼязку з критикою першого тому РУС — звинуваченнями в архаїч- ності,  ретроградності  лексичного матеріалу,  вигадуванні  слів  тощо, — до  складу  редакторського  колективу  другого  тому  було  введено  нових  лек- сикографів — М. Я. Калиновича  та В. Г. Ярошенка 66. Щодо них позиція  Г. К. Голоскевича однозначна: «Ярошенко лівих поглядів політичних, стоїть,  як казали ми, на радянській платформі, а професор Калинович жодної уча- сті в громадсько-політичному житті не бере» 67. Ні з ними, ані з ким іншим  «стороннім» Г. К. Голоскевич про СВУ не говорив і «нікого не завербував до  нашого академічного гуртка “СВУ”» 68. І щоб увиразнити тло, на якому розгорталися «зізнання» «ворогів наро- ду», наведемо два фрагменти справи Г. К. Голоскевича, і стилістика, і зміст  яких цілком промовисті й не потребують, на нашу думку, коментарів: «Викриваючи  своє  і  моїх  товаришів  контрреволюційне  минуле,  щиро  й  одверто  признаючися  в  своїй  антирадянській  діяльности —  нічого  нав- мисне не ховаючи і не криючи, я роблю це не з шкурницьких мотивів, не  для того, щоб сел[б]е реабілітувати, а єдино для того, щоб з корінням ви- рвати, дощенту винищити в собі ту єфремівсько-петлюрівську  ідеологію,  що  привела  мене  до  контрреволюційної  антирадянської  діяльности,  ту ідеологію, що грунтується не на діктатурі пролетаріяту, трудящих мас, а на дру[і]бно-буржуазних  засадах,  ту  загубну  ідеологію,  що  не  давала  мені  можливости не тільки працювати разом з Радянською владою, брати участь  разом з трудящими усього союзуРСР в будуванні нового соціялистичного  ладу, а навпаки — заставляла мене і моїх товаришів перешкоджати Радян- ській владі в її роботі, творити підпільні антирадянські організації, брати  у них участь, ориєнтуватися на всякі інтервенціі, авантюри; роблю це ˂...˃  єдино для того, щоб вириваючи з корінням єфремівсько-петлюрівську іде- ологію “єфремовщину”, осуджуючи і проклинаючи її, стати новою люди- ною, з новим політичним світоглядом, щоб щиро і самовіддано працювати  надалі разом з Радянською владою» 69; «Головне завдання я покладав у тому, щоб наша Комісія Словника Укра- їнської Живої Мови,  інтенсивно працювали над виданням акад. рос: укр.  словника  і  одночасно  підготовляли  матеріяли  до  тлумачного  (толкового)  словника  української мови, щоб  використати  сприятливе  ставлення  (яке,  вважаємо,  здебільшого  було  заслугою  критикованого  Г. К.  Голоскевичем  «двоїстого» А. Ю. Кримського. — О. Т.) Радянської влади до українізації  і асигновані Радянською владою кошти на видання словників. Я не раз за- значав у розмовах з членами нашоі комісії, членами СВУ, що наш акаде- мічний рос: укр. словник потрібен на тілько більшовикам для українізації,  але є велика культурна українська справа, що ми, як свідомі українці (розу- мів члени “СВУ”), культурні робітники, повинні використати цей момент,  ці легальні можливості  і  зробити що найбільш для української культури.  Так на нашу академічну працю, що збігалася з завданням “СВУ”, дивився  і С. О. Єфремов, головний редактор ІІІ і ІV т.т. словника, що завжди ціка- 66 У першому випускові тому (1929 р.) вони були редакторами разом із попе- реднім колективом (В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова, А. В. Ніков- ський), а другий і третій випуски (1932, 1933 рр.) вони готували удвох як упорядни- ки-редактори. 67 Там же. — Т. 100. — С. 132. 68 Там же. 69 Там же. — С. 113. 38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 О. М. Тищенко вився нашою роботою. На цю тему часто я розмовляв і з А. Ю. Кримським,  головою нашої Комісії і головним редактором І і ІІ т.т. рос. укр. словника.  ˂...˃ Зауважу, що академічною пʼятіркою гуртком власне керував С. О. Єф- ремов, який майже що дня заходив до нашої Комісії, бачився зі всіма нами,  розмовляв з нами на академічні і політичні теми. Тому, мені, як керівникові,  не було майже ніякої роботи. Про роботу академічної пʼятірки гуртка: збирання грошей на допомогу  політвʼязням українцям  (Дерещукові), на організацію української автоке- фальної церкви  і ремонт Софії, памʼятник Петлюрі, переховування доку- ментів С. О. Єфремова в бібліотеки Грінченків, про розмови див. мої по- передні свідчення <…> Тепер уважаю підкреслити, що цю роботу члени  нашої комісії (кажу принаймні про себе) провадили, як члени “СВУ”» 70. Якщо не знати, що це — трагічні сторінки страшного часу, то тексти до- кументів сприймаються як бездарний, безжальний фарс. Укотре підтвердже- но: щоб бути ворогом радянській владі, було достатньо просто любити свій  народ і мати гідність працювати на його самоствердження. Часом здається,  що наприкінці справи, веденої фанатичними особістами 71, крізь огидну й  потворну спробу ОДПУ зліпити з мовознавців терористів, видати лексико- графічні рутинні будні за активну злочинну організовану діяльність прози- рає приречений, але гидливий в бік катів, трохи знущальний, але мудрий і  всепереможний погляд Українця. O. М. TYSHCHENKO HRYHORIY KOSTIANTYNOVYCH HOLOSKEVYCH AND THE LIVING UKRAINIAN DICTIONARY COMMISSION IN THE CASE OF THE UNION OF LIBERATION OF UKRAINE (ULU): ODPU (JOINED STATE POLITICAL DIRECTORATE)ARCHIVAL MATERIALS To  the  100-th  anniversary  of  the  beginning  of  work  on  the  academic  «Russian- Ukrainian dictionary» edited by А. U. Crimskiy and S. О. Yefremov 1924–1933 (RUD).  The article focuses on the work of the Commission of Dictionary of the Living Ukrainian  Language in the case through the prism of the case (the Union of Liberation of Ukraine),  through  personalities  of  authors  of  Dictionary  as  participants  of  process.  Exactly  this  academic group in the Institute of  Ukrainian Scientific Language  All-Ukrainian Academy  of Sciences was «appointed» the center of ULU in the Academy, and S. O. Yefremov — the head of the «hostile» organization. In the context of research of the RUD it is expedient to study  lingual and linguistic, extralingual and extra-linguistic factors, the conditions in which the  70 Там же. — С. 132–133. 71  28 квітня 1930 року Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення: «Визнати за  необхідне нагородження орденом Червоного Прапора  за викриття СВУ — тт. Ко- зельського, Брука, Ушакова, Ґорожанина [Кудельського], Загорського, Іванова В. Т.,  Розанова, Леонюка». Як згадував Борис Матушевський, один із слідчих у справі СВУ,  старший оперуповноважений Київського окружного відділу ДПУ Соломон Брук на  допитах повторював: «Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це  наше  завдання — і  воно буде виконане;  кого не поставимо — перестріляємо». А  іншому підсудному, Григорію Голоскевичу, авторові «Словника живої української  мови», той же Соломон Брук говорив: «Ех, слід би всю Україну перестріляти, та, на  жаль, — не можна. Але вас, українських інтелігентів, ми всіх знищимо». Пізніше  С. Брук наклав на  себе руки  (Білокінь С. Справа «Спілки визволення України» й  перспективи її дальшого вивчення. — http://history.org.ua/JournALL/graf/graf_2012_  22/22.pdf). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 4 39 Комісія словника живої української мови у справі СВУ... national identity of the Ukrainian lexicography of the early twentieth century was formed. In the declassified archives of the Security Service of Ukraine, materials of the process  of ULU are stored, among which there are cases of  three members of  the Commission of Dictionary of  the Living Ukrainian Language: H. K. Holoskevych, A. V. Nikovskiy  and  S.  O.  Yefremov.  This  article  discuses  the  Commission  of  Dictionary of the Living Ukrainian Language through the prism of the case H. K. Holoskevych. It was  once again confirmed: to be an enemy to the Soviet power, it was enough simply to love  people and have the dignity to work for his self-affirmation. Key words: Russian-Ukrainian dictionary 1924–1933, the Living Ukrainian Dictio- nary Commission, the case of the Union of Liberation of Ukraine, lexicography, Hryhorii  Holoskevych, repression.

Схожі ресурси