Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції

Рецензія на книгу: Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції. Х. : Харків. історико-філолог. т-во, 2018. — 276 с. Що ми знаємо про видатного швейцарського лінгвіста Фердінанда де Соссюра? Безперечним для науковців сьогодення постає факт величі розуму цієї людини — класика від...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Дьячок, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2018
Назва видання:	Мовознавство
Теми:	Рецензії та анотації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184382
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції / Н. Дьячок // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 68-70. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184382
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1843822022-05-29T01:26:48Z Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції Дьячок, Н. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції. Х. : Харків. історико-філолог. т-во, 2018. — 276 с. Що ми знаємо про видатного швейцарського лінгвіста Фердінанда де Соссюра? Безперечним для науковців сьогодення постає факт величі розуму цієї людини — класика від лінгвістики. Саме він висловив ідею системності мови. Його дослідницький підхід започаткував новий напрям того часу — структуралізм, що сягнув глибин не лише лінгвістики, а й літературознавства, соціології, психології. Ф. де Соссюр диференціював особливості мови й мовлення, потрактовуючи мову як надіндивідуальне, загальне, соціальне явище, а мовлення — як інструмент, що полягає у використанні мови. Учений є автором низки дихотомій (двох понять, що протиставлені одне одному): мови й мовлення, синхронії та діахронії, внутрішньої та зовнішньої лінгвістики. Він розбудував учення про мовний знак, визначаючи останній як двобічну психічну сутність, що пов’язує не річ з її назвою, а поняття й акустичний образ; останній постає психічним відображенням звука. Ця двобічність знайшла втілення в означуваному й означальному, у внутрішній та зовнішній формі — у плані змісту та у плані його відбиття. 2018 Article Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції / Н. Дьячок // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 68-70. — укр. 0027-2833 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184382 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Дьячок, Н. Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції. Х. : Харків. історико-філолог. т-во, 2018. — 276 с. Що ми знаємо про видатного швейцарського лінгвіста Фердінанда де Соссюра? Безперечним для науковців сьогодення постає факт величі розуму цієї людини — класика від лінгвістики. Саме він висловив ідею системності мови. Його дослідницький підхід започаткував новий напрям того часу — структуралізм, що сягнув глибин не лише лінгвістики, а й літературознавства, соціології, психології. Ф. де Соссюр диференціював особливості мови й мовлення, потрактовуючи мову як надіндивідуальне, загальне, соціальне явище, а мовлення — як інструмент, що полягає у використанні мови. Учений є автором низки дихотомій (двох понять, що протиставлені одне одному): мови й мовлення, синхронії та діахронії, внутрішньої та зовнішньої лінгвістики. Він розбудував учення про мовний знак, визначаючи останній як двобічну психічну сутність, що пов’язує не річ з її назвою, а поняття й акустичний образ; останній постає психічним відображенням звука. Ця двобічність знайшла втілення в означуваному й означальному, у внутрішній та зовнішній формі — у плані змісту та у плані його відбиття.
format	Article
author	Дьячок, Н.
author_facet	Дьячок, Н.
author_sort	Дьячок, Н.
title	Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції
title_short	Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції
title_full	Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції
title_fullStr	Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції
title_full_unstemmed	Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції
title_sort	просяник о. п. фердинанд де соссюр: деміфологізація концепції
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Рецензії та анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184382
citation_txt	Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції / Н. Дьячок // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 68-70. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT dʹâčokn prosânikopferdinanddesossûrdemífologízacíâkoncepcíí
first_indexed	2025-07-16T04:37:21Z
last_indexed	2025-07-16T04:37:21Z
_version_	1837776913698914304
fulltext	68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, №6 Рецензії та анотації Просяник О. П. ФЕРДИНАНД ДЕ СОССЮР: ДЕМІФОЛОГІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ Х. : Харків. історико-філолог. т-во, 2018. — 276 с. Що ми знаємо про видатного швейцарського лінгвіста Фердінанда де Соссюра? Безперечним для нау- ковців сьогодення постає факт вели- чі розуму цієї людини — класика від лінгвістики. Саме він висловив ідею системності мови. Його дослідниць- кий підхід започаткував новий напрям того часу — структуралізм, що сягнув глибин не лише лінгвістики, а й літе- ратурознавства, соціології, психології. Ф. де Соссюр диференціював особли- вості мови й мовлення, потрактовуючи мову як надіндивідуальне, загальне, соціальне явище, а мовлення — як ін- струмент, що полягає у використанні мови. Учений є автором низки дихо- томій (двох понять, що протиставлені одне одному): мови й мовлення, син- хронії та діахронії, внутрішньої та зов- нішньої лінгвістики. Він розбудував учення про мовний знак, визначаючи останній як двобічну психічну сут- ність, що пов’язує не річ з її назвою, а поняття й акустичний образ; останній постає психічним відображенням зву- ка. Ця двобічність знайшла втілення в означуваному й означальному, у вну- трішній та зовнішній формі — у плані змісту та у плані його відбиття. Отже, значення монографії О. П. Просяник полягає в тому, що вперше в соссюрології й історії лінгві- стики представлено системний, досить повний аналіз поглядів Ф. де Соссюра на основі автентичних автографічних джерел, а не лише «Курсу загальної лінгвістики». Рецензована праця є цілком са- мостійним дослідженням. Знайдені 1996 р. і надруковані у 2002 р. оригіна- ли автографічних текстів Ф. де Соссю- ра, зокрема рукопис праці «De l’essence double du langage», ще не були предме- том системного дослідження. У «Вступі» (с. 6–17) представлено історію виникнення «Курсу загальної лінгвістики» та публікації розрізнених автографічних матеріалів, знайден- ня рукопису монографії «Про двоїсту сутність мовної діяльності». Розвідка О. П. Просяник містить напрацюван- ня вітчизняних і зарубіжних учених у цій галузі, а також самостійну роботу із соссюрівськими першоджерелами. Монографія структурована від- повідно до завдань дослідження: ре- інтерпретація та реконструкція оригі- нальної концепції Ф. де Соссюра та її переосмислення в контексті сучасних лінгвістичних теорій. Перший розділ «Langage як ос- новний об’єкт мовознавства в кон- цепції Ф. де Соссюра» (с. 18–62) при- свячено переосмисленню проблеми розрізнення мови і мовної діяльності (langue vs. langage), а також приписано- го Ф. де Соссюру визначення мови як системи в собі і як об’єкта лінгвістич- них досліджень. У розділі проаналізовано понят- тя мовної діяльності, яке визначається терміном langage. Авторка монографії крок за кроком пояснює розуміння його швейцарським мовознавцем. Замість традиційного структурного розуміння мовленнєвої діяльності як «мова + мов- лення» у власне соссюрівській версії мова і мовлення представлені як «ча- сова» і «буттєва» форми існування ці- лісного об’єкта — langage, які, з одного боку, є абсолютно відмінними одна від одної, а з другого, — не можуть існува- ти одна без одної. Це принципово інше, ніж традиційне, за «Курсом загальної лінгвістики», розуміння як мови, так і мовлення. Новаторським (нетради- ційним) є положення Ф. де Соссюра © Н. ДЬЯЧОК, 2018 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 6 69 Рецензії та анотації про три сфери досвіду: долінгвістичну, лінгвістичну семіотичну і лінгвістич- ну несеміотичну (фонетичну), з яких тільки середня становить, власне, суть мовної діяльності, оскільки це єдина сфера, в якій, на думку науковця, немає позитивних одиниць. Твердження, що сутністю лінгвістичної сфери є відсут- ність позитивних одиниць, повністю виключає соссюрівську концепцію як із позитивістської, так і з феноменоло- гічної наукової парадигми, що істотно змінює традиційне уявлення про його концепцію. Другий розділ «Аналіз фундамен- тальних понять концепції Ф. де Соссю- ра: langue — parole — discours (le discursif) та ревізія їхнього традицій- ного розуміння» (с. 63–127) містить критичний аналіз фундаментальних по- нять наукової концепції Ф. де Соссюра (langue — parole — discours). Дослідження фундаментальних по- нять соссюрівської концепції проведе- но всебічно й ретельно, з урахуванням різних аспектів. Так, наприклад, мова представлена як антропоцентричне і ментальне явище, як психосоціальний семіотичний інструмент, як цільова функція людського досвіду. Це явно суперечить традиційному розумінню мови в концепції Соссюра як номен- клатури субстанціальних за своєю природою знаків, що об’єктивно існує незалежно від людської особистості. На великому корпусі даних О. П. Про- сяник доводить принциповий антро- поцентризм і функціоналізм соссю- рівської концепції в питанні сутності мови. У цьому ж розділі досягнуто мету принципового розме жування, раніше невідомого дослідникам мовної теорії Соссюра, — мовлення як одиничного акту волі (усного висловлювання) і мов- лення як комунікації (власне мовлення). Перше визначається відомим терміном parole, друге — терміном discours, який раніше не згадувався при аналізі кон- цепції Ф. де Соссюра. Це розмежування має велике значення, оскільки дозволяє, з одного боку, відокремити одиничні акти мовленнєвих висловлень від кому- нікації як соціальної інтеракції, а з дру- гого, — пояснити семіотичні і психофі- зіологічні механізми мовної поведінки конкретного носія мови і психосоціо- логічні аспекти міжособистісних інте- ракцій. Про цю відмінність давно знали в мовознавстві, проте виявилося, що її ще раніше передбачав Ф. де Соссюр. Можливо, якби про це було відомо і по- тім правильно сприйнято його учнями й укладачами «Курсу загальної лінгвіс- тики», динаміка розвитку світового мо- вознавства була б якісно іншою. Вельми цікавим спостереженням О. Просяник є те, що Соссюр принципово не розріз- няв як у понятті parole, так і в понятті discours процедури і результату (мовно- го матеріалу в термінології Л. В. Щер- би). На її думку (і з цим цілком можна погодитися), Ф. де Соссюр вважав, що текст висловлення існує реально тіль- ки в момент висловлювання, а будь-яка спроба відірвати результат від процесу веде до створення метафізичних сут- ностей. Це суто функціональне і праг- матичне розуміння мовлення. Мірку- вання про нерозривність мовленнєвого акту та його результатів спричиняють розгляд кожної мовленнєвої одиниці, що постала внаслідок певного мовлен- нєвого акту, крізь призму її породжен- ня або сприйняття конкретним носієм мови і конкретним учасником мовної інтеракції. Основні постулати концепції швей- царського мовознавця у світлі їхньої мовознавчої рецепції розглянуто у тре- тьому розділі монографії (с. 128–199). Проаналізовані базові онтологічні ха- рактеристики мовної діяльності (lan- gage) та засади соссюрівської семіоло- гічної концепції. Ціла низка так званих реляційних понять, таких як відношен- ня, відмінність, опозиція, різнорідність і значеннєвість (цінність), об’єднана спільною ідеєю негативності або ж від- сутності позитивних одиниць. Як вва- жає авторка, незаперечність цих понять пронизує чи не всі автографічні мате- ріали Ф. де Соссюра. Це не може бути випадковістю: про який би елемент мови або мовлення не писав мовозна- вець, усі вони представлені як негатив- ні сутності, як відношення відмінності й тотожності, і, що найважливіше, ви- значальним видом відношень для них є їхня значеннєвість (цінність). У ряді підрозділів О. Просяник, використо- вуючи фрагменти текстів автографів лінгвіста, розкриває зміст кожного з пе- 70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, №6 Рецензії та анотації рерахованих понять. Суттєві корективи в розуміння концепції Ф. де Соссюра вносить підрозділ про лінгвістичну семіотику, зокрема розуміння знака. Як виявив аналіз, проведений дослід- ницею, термін «знак» у тому розумін- ні, яке масово приписують Соссю- рові, не має нічого спільного з його концепцією. Абсолютно новим є пред- ставлення четвіркових (тетричних) семіотичних відношень на протива- гу традиційному розумінню знака як поєднання поняття й акустичного об- разу, особливо з огляду на те, що сам Ф. де Соссюр рішуче не погоджувався з простим білатеральним розумінням знака. Цікавим є також те, що замість звичного акустичного образу в Соссюра пропонується нова одиниця — вокальна (голосова) фігура як акустико-артику- ляційна єдність. Це розуміння набагато ближче до розуміння фонетики І. О. Бо- дуеном де Куртене. В останньому розділі «Проблема філософсько-методологічних основ і джерел концепції Ф. де Соссюра» (с. 200–256) на особливу увагу заслу- говує фрагмент аналізу дослідницької методики лінгвіста, адже він постає вагомою підставою для твердження, що Ф. де Соссюра аж ніяк не можна вважати автором дихотомії синхронії й діахронії. Більше того, виявилося, що й сам термін «діахронія» не має нічо- го спільного з відомою концепцією і постає здебільшого як винахід укла- дачів «Курсу загальної лінгвістики» разом з низкою інших термінів (image acoustique, signe, parole, signifié або signifiant), уведених до наукового обі- гу або переосмислених А. Сеше та Ш. Баллі. Рецензована монографія О. П. Про- сяник містить значний за обсягом кор- пус оригінальних даних (французькою мовою). Авторка доволі обережно зві- ряє його з іншими фрагментами тек- стів соссюрівських автографів. а також здійснює критичний аналіз матеріалів, перекладених російською мовою. Отже, праця О. П. Просяник «Фер- динанд де Соссюр: деміфологізація кон- цепції» є суттєвим внеском у загально- лінгвістичну та історіографічну теорії сьогодення. Тому згадана в ній деміфо- логізація постає як шлях до уникнення суперечностей у межах класичної теорії Ф. де Соссюра. Н. ДЬЯЧОК (Дніпро) Войцехівська Н.К. КОНФЛІКТНИЙ ДИСКУРС: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ І КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2018. — 404 с. У сучасному українському науково- му дискурсі мова нерідко постає об’єк- том комплексних міждисциплінарних студій, підґрунтя яких формують не лише філологічні, а й енциклопедичні знання. Здобутки сучасної лінгвістич- ної когнітології, аксіології, соціо- та прагмалінгвістики, лінгвокультуроло- гії, лінгвоконфліктології, теорії мовної комунікації, дискурс-аналізу уможлив- люють новий, екстралінгвальний, під- хід до потрактування мовних явищ, коли поняттєві образи в мовній свідомо- сті кваліфікують невіддільно від психо- логічних, соціальних, культурологічних тощо феноменів. Саме в такому річищі виконано й монографію Н. К. Войце- хівської, у якій запропоновано цілісну концепцію конфлікту як когнітивного та лінгвокультурного явища, вербально оформленого згідно з нормами україн- ськомовного дискурсу. Щоб усеохопно проаналізува- ти конфліктний дискурс, дослідни- ця визначає низку амбітних завдань. Зокрема, вона намагається сформу- © С. Л. КОВАЛЬ, 2018

Просяник О. П. Фердинанд де Соссюр: деміфологізація концепції

Репозитарії

Схожі ресурси