Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії

Рецензія на книгу: Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. К. : Б.в., 2017. – Ч.4. – 488 с. Протягом останніх десятиліть слов’янська ономастика бурхливо розвивається в усіх основних напрямах мовознавства (див.: Słowiańska onomastyka. – Warszawa; Krakόw, 2001– 2002. – T. 1–2). Однак...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Лучик, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2019
Назва видання:	Мовознавство
Теми:	Рецензії та анотації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184428
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії / В. Лучик // Мовознавство. — 2019. — № 3. — С. 75-78. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184428
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1844282022-06-03T01:26:21Z Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії Лучик, В. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. К. : Б.в., 2017. – Ч.4. – 488 с. Протягом останніх десятиліть слов’янська ономастика бурхливо розвивається в усіх основних напрямах мовознавства (див.: Słowiańska onomastyka. – Warszawa; Krakόw, 2001– 2002. – T. 1–2). Однак центральне місце з-поміж них займають історико-етимологічні студії (статті, монографії, словники, енциклопедії, довідники), що належать до золотого фонду лінгвістичної науки. Чільне місце в ньому, безумовно, належить працям відомого в слов’янському світі ономаста В. П. Шульгача, шість із яких (Праслов’янський гідронімний фонд : Фрагмент реконструкції. – К., 1998 і п’ять під назвою «Нариси з праслов’янської антропонімії».— К., 2008–2018. — Ч.1–5) із часу виходу у світ стали орієнтиром для історико-етимологічних досліджень давніх власних назв у слов’янських мовах. 2019 Article Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії / В. Лучик // Мовознавство. — 2019. — № 3. — С. 75-78. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-306-2019-3-007 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184428 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Лучик, В. Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. К. : Б.в., 2017. – Ч.4. – 488 с. Протягом останніх десятиліть слов’янська ономастика бурхливо розвивається в усіх основних напрямах мовознавства (див.: Słowiańska onomastyka. – Warszawa; Krakόw, 2001– 2002. – T. 1–2). Однак центральне місце з-поміж них займають історико-етимологічні студії (статті, монографії, словники, енциклопедії, довідники), що належать до золотого фонду лінгвістичної науки. Чільне місце в ньому, безумовно, належить працям відомого в слов’янському світі ономаста В. П. Шульгача, шість із яких (Праслов’янський гідронімний фонд : Фрагмент реконструкції. – К., 1998 і п’ять під назвою «Нариси з праслов’янської антропонімії».— К., 2008–2018. — Ч.1–5) із часу виходу у світ стали орієнтиром для історико-етимологічних досліджень давніх власних назв у слов’янських мовах.
format	Article
author	Лучик, В.
author_facet	Лучик, В.
author_sort	Лучик, В.
title	Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії
title_short	Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії
title_full	Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії
title_fullStr	Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії
title_full_unstemmed	Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії
title_sort	шульгач в. п. нариси з праслов’янської антропонімії
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Рецензії та анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184428
citation_txt	Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії / В. Лучик // Мовознавство. — 2019. — № 3. — С. 75-78. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT lučikv šulʹgačvpnarisizpraslovânsʹkoíantroponímíí
first_indexed	2025-07-16T04:42:54Z
last_indexed	2025-07-16T04:42:54Z
_version_	1837777262936588288
fulltext	ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 3 75 Рецензії та анотації Шульгач В. П. НАРИСИ З ПРАСЛОВ’ЯНСЬКОЇ АНТРОПОНІМІЇ. К. : Б.в., 2017. – Ч.4. – 488 с. Протягом останніх десятиліть слов’янська ономастика бурхливо розвивається в усіх основних напря- мах мовознавства (див.: Słowiańska onomastyka. – Warszawa; Krakόw, 2001– 2002. – T. 1–2). Однак центральне місце з-поміж них займають історико-етимо- логічні студії (статті, монографії, слов- ники, енциклопедії, довідники), що на- лежать до золотого фонду лінгвістичної науки. Чільне місце в ньому, безумовно, належить працям відомого в слов’ян- ському світі ономаста В. П. Шульга- ча, шість із яких (Праслов’янський гідронімний фонд : Фрагмент рекон- струкції. – К., 1998 і п’ять під назвою «Нариси з праслов’янської антропоні- мії».— К., 2008–2018. — Ч.1–5) із часу виходу у світ стали орієнтиром для історико-етимологічних досліджень давніх власних назв у слов’янських мовах. Їхня теоретико-методологічна цінність полягає також у тому, що ав- тор реконструює такий лексичний запас праслов’янської мови, який свідчить про неї як про високорозвинену для свого часу (ІІ тис. до н. е. — середина І тис. н. е.) номінативну систему усної форми спілкування (власної писемності праслов’яни, на жаль, не створили, хоч були близькими до цього, наприклад, у добу черняхівської культури). Ще до- недавна в мовознавстві реконструйова- ний лексичний склад праслов’янської мови визначали кількістю, меншою ніж 10 тис. одиниць, і завдяки працям насамперед В. П. Шульгача ця цифра аргументовано збільшується в рази. Зокрема, лише утворень у розглянутих етимологічних гніздах реконструйова- но близько 21 тис. одиниць, а ймовір- них праантропонімів — понад 10470. Монографію побудовано за тра- диційною для серії «Нариси з прас- лов’янської антропонімії» схемою, яка містить три основні розділи тек- сту: «До праслов’янського антропо- німного фонду» (с. 8–180), «Рефлекси іє. (s)kel- у слов’янській антропонімії» (с. 181–346), «Антропонімні етюди» (с. 347–370), Літературу та джерела, Скорочення, Індекс праантропонімів. Книжка присвячена реконструкції фон- дової антропонімії слов’ян і складаєть- ся із серії нарисів про афіксальні похід- ні від базової антропонімної лексики. Праслов’янські антропоніми організо- вані як лексико-словотвірні гнізда, з-по- між яких переважають деривати від ко- реневих структур на зразок tъrt-, tъlt-, tьrt-, tьlt-. Щодо них В. П. Шульгач поглиблює і творчо розвиває теорію бі- лоруської ономастки Р. М. Козлової, яка системно проаналізувала праслов’ян- ські гнізда з вихідними іє. (s)ker-, (s) kel-, ураховуючи маніфестацію бінар- них груп ъr, ъl i ьr, ьl, абсорбцію плавних (особливо -l), перехід -l- > -l’- > -u-, асиміляцію звуків у вигляді денталізації або лабіалізації та ін. Ці фонетичні явища властиві з незначними відмінностями всім кореневим структу- рам зразка tъrt, tъlt, tьrt, tьlt. Як і інші праці В. П. Шульгача, рецензована книжка ґрунтується на великому сучасному (особливо діалек- тному) та історичному матеріалі з усіх слов’янських мов. Звичайно, в ньому домінують антропоніми і споріднена апелятивна лексика з більш доступ- © В. ЛУЧИК, 2019 ivo Машинописный текст ivo Машинописный текст ivo Машинописный текст DOI 10.33190/0027-2833-306-2019-3-007 76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 3 Рецензії та анотації них східнослов’янських джерел, але досить повно представлені одиниці з інших слов’янських мов, особливо сусідніх польської, чеської, словацької, болгарської. Джерела і реєстрова база є настільки повними, що створюють враження про автора як про цілий ко- лектив виконавців великого ономастич- ного проекту. Зокрема, в багатотом- них етимологічних словниках лексики праслов’янської мови, що їх видають відповідно російська (раніше радян- ська) i польська академії наук, відсутні гнізда з коренями bъrx-, bъrš-, čьls-, dъld-, dъrd-, gъrt-, kъlv-, mъlm-, mъlg- та ін., а гнізда з коренями baj-, bъrm-, bъrt-, gъd-, kъk-, kъn-, l’ub- , lьg-, mъrd- та ін. могли б розширити реєстр потенційними пралексемами апелятивного рівня, реконструйовани- ми у рецензованій праці. Реконструйо- вана твірна лексика становить неабияку цінність для мовознавства, тому що це здебільшого лексико-семантичним спо- собом утворено збережені антропоніми. І таких «відкриттів» немало у всьому тексті монографії. Матеріал до розгляданого пра- слов’янського антропонімного фон- ду становлять деривати з коренями Ěd-/ěd-, Kriv-, mysl-, mer-, ner-, sel-, b(h)el- (розділ І), рефлекси іє. (s)kel- (розділ ІІ). Ці гнізда утворю- ють лише частину праслов’янської ан- тропонімної системи, але й вона налічує тільки праантропонімів понад 2 тисячі 800 одиниць. Складається враження, що праслов’янська антропонімна си- стема багатша від деяких слов’янських, але такий висновок оманливий хоча б із огляду на відмінну функціональну структуру та великі масиви в них не- офіційних імен — розмовних форм, прізвиськ, псевдонімів тощо. Водночас системна організація всіх видів антро- понімів сприяє точному встановленню їхньої етимології. Подекуди рекон- струкція праформи за наявності різних супровідних матеріалів, на які так бага- та праця В. П. Шульгача, стає «справою техніки», щоправда, це можливо у ру- ках справжнього майстра, яким є автор книжки. Зокрема, він дуже тонко від- чуває реальні мотиваційні зв’язки між антропонімами й твірними апелятива- ми. Так, у гнізді Ěd-/ěd- «їжа; їсти» реконструйовано антропонім Єденюк < ědьnъ(jь), який з огляду на редукцію -е- та -и- в ненаголошеній позиції міг би бути трансформованим рефлексом у гнізді jedinъ(jь) «єдиний»; пор. суфік- сальне -и- в похідних зазначених гнізд їдимий «їстівний» (с. 9) і закарпатське прізвище Єдинак, Jedinak < єдинак «єдиний син; одинак». Проте кореневе Ě-, ě- на початку слова (пор. прізвище п. Jad у цьому гнізді, укр. діал. ядь «гадю- ча отрута», споріднене рос. Едново — с. 8–9) знімає всі питання щодо етимо- логії антропоніма. Вражає не лише численність лек- сичних одиниць або їхніх основ чи морфем, а й структурно-семантич- не розмаїття значущих компонентів. Так, підмічено, що композити з пер- шим компонентом Kriv- в абсолютній більшості мають другим компонентом назву частини тіла, що для номіна- ції людей є закономірним, а відтак і продуктивним: Krivolapъ(jь), Krivo- nogъ(jь), Krivonosъ(jь), Krivorotъ(jь), Krivošьjь. Це стало однією з причин розвитку в основі крив- слов’янських мов переносних значень «косий», «од- ноокий», «кульгавий» та ін., розвитку цікавих метафор (наприклад, рос. ст. Кривое дерево, серб. Krivoglav) тощо. Крім композитів з першим компонентом Kriv-, системно описані інші струк- турно-семантичні групи складних назв, які є досить численними, бо дві основи дають більші можливості для точної ха- рактеристики номінанта. За семантикою корені композитів відповідно до свого походження протиставляються у двох гніздах. Наприклад, Krivonogъ(jь) – у гнізді з коренем kriv- «кривий» і в гніз- ді з коренем nog- «нога». Виявлена динаміка складних і скла- дених антропонімів свідчить, що в їх- ньому співвідношенні з відповідними композитами закономірним є напрямок мотивації від двокомпонентних назв до однокомпонентних зі збереженням граматичних відношень між основами: Krivaja šьja > Krivošьja (с. 24). Вражає структурне і мотиваційно-семантичне розмаїття композитів, як і загалом роз- гляданих антропонімів, які є переважно промовистими, але не кваліфікованими таким чином іменами. Наприклад, відо- мим є факт поширеності у слов’янських мовах праслов’янських утворень за мо- деллю «основа дієслова + назва об’єкта в наз.-знах. відмінку», частина з яких належить до так званих побажальних антропонімів: Sviatoslavъ, Vernidǫbъ. Переважно це композити з основою ді- єслова наказового способу (Stanislavъ, Budimirъ). Проте в рецензованій праці, ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 3 77 Рецензії та анотації як і в попередніх частинах багатотомної монографії, ця група антропонімів спе- ціально не описується. Можливо, це зу- мовлено відносною обмеженістю таких композитів, що є однією з особливостей розмовного стилю, до якого належить аналізований матеріал, а можливо, автор має намір дослідити їх в окремій частині глобальної теми. У процесі дослідження В. П. Шуль- гач часто зачіпає дотичні до них інші проблеми, даючи й на них переконливу відповідь. Так, розглядаючи деривати в гнізді Bъlda / Bъldъ, він наводить зразки праслов’янських утворень з ок- ремими коментарями, що беззаперечно ілюструють наявність у їхній структурі префіксів, більшість з яких належить до архаїчних афіксів: A-bъlda, Ba-bъl- da, Bez-bъldъ, Če-bъlda, Do-bъlda, Jь-bъlda, Ka-bъlda, Se-bъlda. Це стосується і зауваження щодо надто стислого теоретичного аналізу або його відсутності в процесі етимологізування деяких архетипів. Однак ті коментарі, які сформульовано стосовно окремих фактів чи фрагментів, мають вагу те- оретичних засад і знімають питання щодо доказовості певних тверджень. Велике гніздо в слов’янській антро- понімії становлять рефлекси іє. (s)kel-, які розглядаються в окремому (другому) розділі. Залежно від суфікса-поширю- вача після кореня (s)kel- «гнути, кри- вити; крутити; вертіти» вони об’єднані в кілька груп: континуанти псл. (s)kel-, континуанти псл. (s)kъlb-, континуанти псл. (s)kъlk-/(s)kъlč-, континуанти псл. (s)kъlm-, континуанти псл. (s)kъln-, континуанти псл. (s)kъlp-, континуанти псл. (s)kъlt-, континуанти псл. (s)kъlv-, континуанти псл. (s)kъlz-. Як і в попередніх випусках, при від- борі фактичного матеріалу за основу було взято теоретичні висновки й уза- гальнення, оприлюднені в працях Р. М. Козлової. З огляду на методологічний характер, доцільно продублювати їх для кращого розуміння суті реконструкції праслов’янського апелятивного фонду і природи континуантів розгляданого гнізда: 1. Етимологія фактичного матеріа- лу слов’янських мов дозволяє виокре- мити в гнізді(s)kel- систему первісних розширювачів – детермінативів –p-, -b-, -t-, -d-, -s-, -z-, -k-, -g-, -x-,-m-, -n-, -v-. 2. Детермінативно розширені дери- ваційні гнізда (Kl̥b-, Kl̥d-, Kl̥p- і т. ін.) — це гнізда з надзвичайно складною фонетичною еволюцією, яка зумовле- на певними фонетичними процесами, що формально видозмінювали одну й ту саму назву, зокрема: а) еволю- ція сонанта l̥ > l, l’, що спричинилася до формування аблаутних варіантів (Kъlb-/Čьlb-, Kъlp-/Čьlp-, Kъld-/ Čьld- і т. ін.); б) збереження S-mobile в кожній із цих основ, яке зумовило появу лексичних паралелей на зразок Kъlba / Skъlba, Kъlpa / Skъlpa, Kъl- da / Skъlda і т.ін.; в) різноманітна во- кальна реалізація сонанта l̥ у кожній детермінативно розширеній основі, рівнозначна п’ятифонемному ряду (l̥ > ъl > ол, эл, ыл > іл, ал, ул). Це означає, що слов’янське слово, наприклад Kъl- ba, могло реалізуватися в діалектах як Калб, Кэлб > Келб, Кылб > Килб, Колб, Кулб; г) фонетична еволюція плавно- го в кожному з вокальних варіантів, а саме: зміна плавного л на білабіальний в /yﬞ (і т. ін.) (Колм > Ковм, Коyﬞ м і т. ін.); зміна плавного л на j (через стадію л > л’), так звана солодкозвучність (Колб > Койб); асимілятивна заміна плавного л лабіальним (л > м, л > в) в основах з лабіальними детермінатива- ми б, п, м, в (Колва > Ковва; Колпа > Компа і т. д.); оглушення в, який виник із л, перед глухим детермінативом (Кол- та > Ковта > Кофта) з подальшою еволюцією ф (Кофта > Копта, Кох- та); ґ) абсорбція плавного в кожному з вокальних варіантів основ з детерміна- тивами (Колба > Коба, Челда > Чеда і т.ін.); д) метатеза в групі «плавний + де- термінатив > детермінатив + плавний» (Колда > Кодла, Колба > Кобла і т. ін.). Особливістю цього явища є те, що за- значені фонетичні одиниці властиві кожному детермінативно розширеному дериваційному гнізду зразка tъlt (див. с. 6–7). Усього за цією методикою етимоло- гізування в гнізді (s)kel- реконструйо- вано 1418 імовірних праантропонімів, що із 3546 рефлексів сукупного реєстру становить близько 40 %, а це великий ресурс для реконструкції праслов’ян- ського апелятивного фонду. Завдяки послідовній етимолого-дериваційній системності й досконалій логіко-моти- ваційній аргументованості зазначена методика в руках досвідченого ономас- та стає гарантом надійності отриманих результатів. Наприклад, відомий в укра- їнських діалектах географічний термін кабан «гола вершина гори» знаходить пояснення в гнізді (s)kъlb- через ста- 78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 3 Рецензії та анотації дію калбан, ковбан (с. 192), хоч тра- диційно мовознавці непереконливо пов’язують його з омонімічною наз- вою тварини, яку вважають тюркізмом. З огляду на семантико-мотиваційні зв’язки, фонетичну і словотвірну струк- туру укр. Кавказ, рос. Кавказов цілком аргументованим є віднесення їх до кон- тинуантів праантропоніма Kъlkazъ. І таке глибоке бачення «прихованих» структурно-семантичних та мотива- ційних зв’язків реалізується в більше ніж половині одиниць численного фак- тичного матеріалу. Щоправда, широкі можливості цієї методики для творчого й ефективного використання в назвах із затемненою етимологією повинні спи- ратися на обережний підхід, який ура- ховує ймовірність іншого походження антропоніма. Так, серед пояснених у рецензованій праці трапляються антро- поніми, запропонована етимологія яких сприймається не такою однозначною, як вважає автор. Зокрема, викликає сум- нів постання ойконіма Чабани в пра- словʼянському гнізді Čьlbanъ (с. 205), коли продуктивною в українській ойко- німії була й залишається модель трансо- німізації форм множини антропонімів або онімізації групової назви людей за родом діяльності. Виникають певні сум- ніви і щодо походження в гнізді (s)kъlb- віддаленого від старожитніх слов’ян- ських земель гірського масиву на Уралі Куйбас з вершинами Большой Куйбас і Малый Куйбас, у яких, на думку автора, відбувся перехід -л- > л’ > -й- (с. 198). Природнішим для цього регіону вида- ється виникнення назви у зв’язку з ка- зах. куй «вівця» і бас / баш «голова», тобто «голова вівці», за продуктивною в оронімії образною ознакою: «части- на тіла поширеної в регіоні тварини» > «схожий на неї географічний об’єкт». Завершують текстову частину мо- нографії наукові замальовки з різних проблем етимології, об’єднані в розділі ІІІ «Антропонімні етюди» (с. 347-370). Як завжди, автор робить аргументовані оригінальні припущення щодо похо- дження різних основ, часто заперечую- чи відомі версії або істотно уточнюючи їх. Так, зібравши численний фактичний матеріал у слов’янських мовах зі спорід- неними основами Ętr-, Ętran-, Ętrist- та ін., В. П. Шульгач реконструював понад десяток похідних антропонімів, які разом з твірними апелятивами фор- мують етимологічне гніздо зі значен- ням «почервоніння; той, що ятриться». З огляду на це за кольоровою ознакою води, ґрунту, дна річки могло виникну- ти і кілька гідронімів: Ятрань, Ятра, Ятранка в Україні, Білорусі, Болгарії, які етимологізують (О. М. Трубачов) як неслов’янські (фракійські) утворення з *iě-tr- «швидкий, стрімкий». Четверта частина багатотом- ної праці «Нариси з праслов’янської антропонімії», як і інші частини (перша, друга, третя і п’ята), вже стала подією в слов’янській ономастиці, хоч і не того рівня, якому вона відповідає. Ці книжки мали б значно більший розголос, якби вдалося провести їхню загальнонаці- ональну й міжнародну презентацію, прочитати на їхній основі спецкурси для студентів-філологів, відзначити їх науко вими і державними преміями тощо, але для цього потрібні зусилля не тільки і не стільки самого автора, а й ко- лективне сприяння вітчизняних мовоз- навців і, особливо, матеріальна та мо- ральна підтримка з боку держави в особі Інституту української мови НАН Украї- ни, Президії НАН України, відповідних владних структур. Дослідник, який по- дарував світові низку фундаментальних праць загальнослов’янського значення, заслуговує на таку увагу й відзнаку. В. ЛУЧИК

Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії

Репозитарії

Схожі ресурси