Статус давньогрецької мови в "латинських школах" Гетьманщини та Слобідської України (XVIII – початок ХІХ ст.)
Мета дослідження полягає у встановленні ролі та місця давньогрецької мови в навчальному курсі Києво-Могилянської академії, Чернігівського, Харківського, Переяславського колеґіумів у XVIII – на початку ХІХ ст. З’ясовуються методи викладання, кількісні, станові й інші характеристики учителів та учн...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184490 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Статус давньогрецької мови в "латинських школах" Гетьманщини та Слобідської України (XVIII – початок ХІХ ст.) / Л. Посохова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 16-27. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Мета дослідження полягає у встановленні ролі та місця давньогрецької мови в
навчальному курсі Києво-Могилянської академії, Чернігівського, Харківського, Переяславського
колеґіумів у XVIII – на початку ХІХ ст. З’ясовуються методи викладання, кількісні, станові й
інші характеристики учителів та учнів, мотиви вивчення мови духівництвом, представниками
інших станів. Використано методологічні принципи інтелектуальної й культурної історії,
історії повсякденності, просопографії (при створенні колективного портрета викладача). Акцент
зроблено на виявленні та аналізі діловодної документації, на підставі якої реконструюються
навчальні практики. Висновки. У православному церковному дискурсі підкреслювалася
зацікавленість давньогрецькою мовою, утім вона мала неоднакові прояви в різні часи. У Києво-
Братському колеґіумі викладання розпочалося ще у ХVII ст., і саме на цей досвід орієнтувались
у Чернігівському, Харківському, Переяславському колеґіумах. У 1730–1760-х рр. викладання
згаданої мови у цих школах набуло системності та дисциплінарного статусу. Такі досягнення були
пов’язані з використанням напрацювань нових європейських центрів орієнталістики, практик
університетів, єзуїтських колеґіумів. В останній третині XVIII ст. давньогрецька мова в «латинських
школах» стала повноцінною академічною дисципліною, відповідаючи вимогам, які висувалися до
світських і духовних закладів модерної доби. Розв’язання ключових питань (як, що, кому, на якій
стадії та навіщо викладати) було поєднано з ширшими дискусіями, релігійними, ідеологічними й
культурними пошуками епохи. Києво-Могилянська академія та колеґіуми сформулювали свою
відповідь на ці виклики, вдало поєднавши інерцію традицій із прагненнями до новацій. |
|---|