Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей)
Мета статті – проаналізувати політичні мотиви та наслідки депортації українців із Польщі в Українську РСР у 1944–1950-х рр., діяльність радянських і польських державних структур, що ініціювали й організовували таке переміщення людей, їх розселення в Україні, шляхи інтеграції в економічне і суспіл...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184496 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) / Н. Данилиха // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 103-113. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184496 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1844962022-06-15T01:26:37Z Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) Данилиха, Н. Історичні студії Мета статті – проаналізувати політичні мотиви та наслідки депортації українців із Польщі в Українську РСР у 1944–1950-х рр., діяльність радянських і польських державних структур, що ініціювали й організовували таке переміщення людей, їх розселення в Україні, шляхи інтеграції в економічне і суспільне життя. Методологія ґрунтується на принципах історизму, системності, неупередженого підходу до оцінки об’єктивності джерел, їх комплексного використання та репрезентативності, звернення особливої уваги до виявлення нового пласту джерельної бази з теми дослідження. Наукова новизна. Виділено й комплексно проаналізовано питання політичних аспектів та соціально-демографічних наслідків переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. Уточнено географію розселення і подальшу міграцію переселенців в Україні, висвітлено їх побутове облаштування й соціальну адаптацію в суспільстві. Висновки. Переселення українців у 1944–1946 рр. в УРСР з етнічних земель, що у післявоєнний час опинилися у складі польської держави, було здійснено насильницькими засобами без урахування волі місцевого населення. Переміщення мас українців і поляків було пов’язане з неймовірними людськими стражданнями духовно-психологічного й матеріального характеру, які досі дають про себе знати у свідомості сотень тисяч депортованих. Незважаючи на плани органів радянської влади спрямувати основну масу переміщених із Холмщини, Надсяння та Лемківщини у східні райони УРСР, на початку 1950-х рр. у шести західних областях республіки (Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Станіславській, Тернопільській) знайшла постійне місце проживання 98 651 родина переселенців із Польщі, тобто майже 80% від їх загального числа. The purpose of the article is to analyze the political motives and consequences of the deportation of Ukrainians from Poland to the Ukrainian SSR in 1944–1950, the activities of Soviet and Polish state structures that initiated and organized such displacement, their resettlement in Ukraine, ways of integration into economic and social life. The methodology is based on the principles of historicism, systematic, unbiased approach to assessing the objectivity of sources, their integrated use and representativeness, paying special attention to identifying a new layer of the source base on the research topic. Scientific novelty. The issues of political aspects and sociodemographic consequences of resettlement of Ukrainians from Poland to the Ukrainian SSR in 1944–1950 were singled out and comprehensively analyzed. Conclusion. The resettlement of Ukrainians in the USSR in 1944–1946 from ethnic lands that became part of the Polish state in the postwar period was carried out by force without regard to the will of the local population. The displacement of huge masses of Ukrainians and Poles was associated with the incredible human suffering of a spiritual, psychological and material nature, which still makes itself felt in the minds of hundreds of thousands of deported people. Despite the plans of the Soviet authorities to send the bulk of those displaced from Kholm, Nadsiannia and Lemkivshchyna to the eastern regions of Ukraine, in the early 1950s in six western regions of the Ukrainian SSR (Volyn, Drohobych, Lviv, Rivne, Stanislav, Ternopil) found permanent residence 98,651 families of migrants from Poland, almost 80% of their total number. 2021 Article Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) / Н. Данилиха // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 103-113. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.03.103 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184496 94(477.8):314.151.3-054.74(438=161.2)«1944–1950» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Данилиха, Н. Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) Український історичний журнал |
| description |
Мета статті – проаналізувати політичні мотиви та наслідки депортації українців
із Польщі в Українську РСР у 1944–1950-х рр., діяльність радянських і польських державних
структур, що ініціювали й організовували таке переміщення людей, їх розселення в Україні,
шляхи інтеграції в економічне і суспільне життя. Методологія ґрунтується на принципах
історизму, системності, неупередженого підходу до оцінки об’єктивності джерел, їх
комплексного використання та репрезентативності, звернення особливої уваги до виявлення
нового пласту джерельної бази з теми дослідження. Наукова новизна. Виділено й комплексно
проаналізовано питання політичних аспектів та соціально-демографічних наслідків переселення
українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. Уточнено географію розселення і подальшу
міграцію переселенців в Україні, висвітлено їх побутове облаштування й соціальну адаптацію
в суспільстві. Висновки. Переселення українців у 1944–1946 рр. в УРСР з етнічних земель,
що у післявоєнний час опинилися у складі польської держави, було здійснено насильницькими
засобами без урахування волі місцевого населення. Переміщення мас українців і поляків було
пов’язане з неймовірними людськими стражданнями духовно-психологічного й матеріального
характеру, які досі дають про себе знати у свідомості сотень тисяч депортованих. Незважаючи
на плани органів радянської влади спрямувати основну масу переміщених із Холмщини,
Надсяння та Лемківщини у східні райони УРСР, на початку 1950-х рр. у шести західних
областях республіки (Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Станіславській,
Тернопільській) знайшла постійне місце проживання 98 651 родина переселенців із Польщі,
тобто майже 80% від їх загального числа. |
| format |
Article |
| author |
Данилиха, Н. |
| author_facet |
Данилиха, Н. |
| author_sort |
Данилиха, Н. |
| title |
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) |
| title_short |
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) |
| title_full |
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) |
| title_fullStr |
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) |
| title_full_unstemmed |
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) |
| title_sort |
політичні мотиви та наслідки переселення українців із польщі в урср у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184496 |
| citation_txt |
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. (на матеріалах західноукраїнських областей) / Н. Данилиха // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 103-113. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT danilihan polítičnímotivitanaslídkipereselennâukraíncívízpolʹŝívursru19441950hrrnamateríalahzahídnoukraínsʹkihoblastej |
| first_indexed |
2025-07-16T04:46:09Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:46:09Z |
| _version_ |
1837777467721383936 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Світова війна 1939–1945 рр. суттєво вплинула на долю багатьох держав і народів.
Трагічною виявилась доля українського населення західної смуги українських етніч-
них земель, яке, згідно з угодою, укладеною 9 вересня 1944 р. між Польським коміте-
том національного визволення й урядом УРСР, було позбавлене батьківщини та пере-
селено до радянської України.
Тематика так званої «евакуації» українського населення з передбачуваної у
1944 р. території повоєнної польської держави в УРСР і, відповідно, польського насе-
лення із західних областей республіки до Польщі досліджена порівняно повно. Проте
наявність значного історіографічного масиву ще не дає підстав твердити про ніби-
то належне дослідження проблеми переселення українського населення Холмщини,
Лемківщини та Надсяння і його подальшої долі. Зрозуміло, що кожну зі сторін
Анотація. Мета статті – проаналізувати політичні мотиви та наслідки депортації українців
із Польщі в Українську РСР у 1944–1950-х рр., діяльність радянських і польських державних
структур, що ініціювали й організовували таке переміщення людей, їх розселення в Україні,
шляхи інтеграції в економічне і суспільне життя. Методологія ґрунтується на принципах
історизму, системності, неупередженого підходу до оцінки об’єктивності джерел, їх
комплексного використання та репрезентативності, звернення особливої уваги до виявлення
нового пласту джерельної бази з теми дослідження. Наукова новизна. Виділено й комплексно
проаналізовано питання політичних аспектів та соціально-демографічних наслідків переселення
українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. Уточнено географію розселення і подальшу
міграцію переселенців в Україні, висвітлено їх побутове облаштування й соціальну адаптацію
в суспільстві. Висновки. Переселення українців у 1944–1946 рр. в УРСР з етнічних земель,
що у післявоєнний час опинилися у складі польської держави, було здійснено насильницькими
засобами без урахування волі місцевого населення. Переміщення мас українців і поляків було
пов’язане з неймовірними людськими стражданнями духовно-психологічного й матеріального
характеру, які досі дають про себе знати у свідомості сотень тисяч депортованих. Незважаючи
на плани органів радянської влади спрямувати основну масу переміщених із Холмщини,
Надсяння та Лемківщини у східні райони УРСР, на початку 1950-х рр. у шести західних
областях республіки (Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Станіславській,
Тернопільській) знайшла постійне місце проживання 98 651 родина переселенців із Польщі,
тобто майже 80% від їх загального числа.
Ключові слова: переселення, депортація, переміщення, українці з Польщі, переселенці, УРСР.
Наталія ДАНИЛИХА
кандидатка історичних наук,
доцентка кафедри соціокультурного менеджменту,
Львівський національний університет ім. І.Франка
(Львів, Україна), natalia.danylykha@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3363-6198
Політичні мотиви та наслідки переселення
українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр.
(на матеріалах західноукраїнських областей)
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.03.103 УДК: 94(477.8):314.151.3-054.74(438=161.2)«1944–1950»
Український історичний журнал. – 2021. – №3
104 Наталія Данилиха
цікавила доля «своїх»: Україну – українців так званого Закерзоння, а Польщу – так
званих «кресов’яків» (поляків із Західної України та Білорусії). У польській історіо-
графії питання втрати малої батьківщини було невіддільно пов’язане з державниць-
ким інтересом щодо «кресів», ролі Львова, Вільнюса. Тому у Польщі ніколи про те
не забували, і тільки тепер, із поступовим формуванням позитивного образу України
та Литви, поляки починають по-іншому дивитись на депортацію з «кресів». У радян-
ській Україні, пропозиції якої про приєднання Перемишля і Холма були перекреслені
Москвою, згадувати про якісь насильницькі переселення на тлі «Великої Перемоги»
вважалось крамолою. Через те бодай слабкий розголос тим трагічним подіям могли
хіба що робити самі переселенці та їхні нащадки1.
Спробуємо узагальнити й у певній мірі проаналізувати праці фахівців з обраної
проблеми, що становлять сьогодні історіографічний набуток. Якщо класифікувати
весь корпус публікацій про переселення українців із Польщі в УРСР та їх подальшу
соціально-побутову адаптацію в Україні, то умовно їх можна поділити на такі групи:
праці радянських істориків про «евакуацію»; розвідки українських дослідників періо-
ду незалежності України (починаючи від 1991 р.); напрацювання представників укра-
їнської діаспори та зарубіжних істориків. За жанровими особливостями публікації з
проблеми переселення, своєю чергою, можна було б поділити так: монографічні ви-
дання; статті у збірниках і періодичних виданнях; енциклопедичні й довідкові видан-
ня; мемуарні та белетристика.
В історії багатьох народів були такі події, які старались замовчувати. Відбувалось
це з різних причин: через суперечливе соціально-політичне значення самої події та
пов’язані з цим труднощі в її оцінці, через труднощі у доступі до першоджерел про
подію, а також з огляду на політичні причини, пов’язані з добою роботи істориків.
До таких замовчуваних подій в УРСР та у СРСР загалом і належала згадана вище уго-
да від 9 вересня 1944 р. про взаємну евакуацію українського й польського населення.
За весь радянський післявоєнний період історії України з цього питання вийшла лише
одна монографічна праця І.Євсєєва, в якій у стандартному радянському варіанті опи-
сано «добровільне» переселення, здійснене нібито «самим справедливим шляхом»2.
Певні матеріали про те «взаємне переселення» подали також львівські історики в ко-
лективній праці3. Факт евакуації і кількість переселених із Польщі українців згадуєть-
ся у праці польського автора А.Маріанського4 та радянського фахівця Ю.Бромлея5,
в якій, напевно, уперше в радянській історіографії згадувалося про депортації наро-
дів у колишньому СРСР. Як не дивно, але про «евакуацію» мовчали навіть тогочас-
ні історичні ґрунтовні видання, зокрема такі, як «Історія Української РСР» у 8 т.,
«Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941–1945 рр.» та ін.
Проголошення незалежності України вможливило і спричинило появу якісно но-
вого типу історичних досліджень, вільних від ідеологічного тиску, об’єктивних в оцін-
ках різноманітного джерельного матеріалу. Із праць загального характеру, виданих у
1990-х рр. і присвячених депортації українського й польського населення, відзначи-
мо монографію С.Ткачова, в якій автор спробував розглядати взаємну «евакуацію» як
1 Кабачій Р. Проблема переселення українців з Польщі до УРСР в 1944–1946 та 1951 рр. у сучасній публіцистиці // Україна –
Польща: уроки Другої світової війни (27.02.2003 р.): Мат. наук. семінару молодих вчених та ІV Міжнар. наук. конф. молодих
вчених «Україна – Польща: шлях до європейської співдружності» (15–16.05.2003 р.). – Тернопіль, 2003. – С.160–166.
2 Євсєєв І.Ф. Політична співпраця: Українсько-польський договір 9 вересня 1944 р. в справі евакуації українського
населення із Польщі і польських громадян із Української РСР // Аннали Світової федерації лемків. – Ч.2. – Камілюс,
1975. – С.52.
3 Торжество історичної справедливості / Ред. кол.: Веремчук Т.А., Левін Б.С. та ін. – Л., 1968. – 803 с.
4 Марианский А. Современные миграции населения / Пер. с пол. – Москва, 1969. – 224 с.
5 Бромлей Ю.В. Национальные процессы в СССР: в поисках новых подходов. – Москва, 1988. – С.25.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. ... 105
українсько-польський трансфер населення6. Значним фактологічним матеріалом про
евакуацію польського населення західних областей республіки та українців Польщі
відзначаються праці О.Буцько7.
Одним із перших в Україні тему примусового переселення українців Закерзоння
почав досліджувати С.Макарчук. Прем’єрна його праця, присвячена «депортації»
лемків Польщі, вийшла друком 1995 р.8 В інших студіях на базі досить значного архів-
ного матеріалу зроблено спробу розкрити причини переселення, методи здійснення,
подати географію розселення українців із Польщі в УРСР, показати їх матеріально-по-
бутове облаштування на нових місцях проживання9.
Із довідкових та енциклопедичних видань слід відзначити «Зарубіжні україн-
ці» (1991 р.), а також «Малу енциклопедію етнодержавознавства» (1996 р.), «Малий
словник історії України» (1997 р.), довідник «Етнонаціональна структура українсько-
го суспільства» (2004 р.). Не можна не зауважити, що в останні роки вийшло багато
довідково-енциклопедичних видань, які подають неправильні дані про кількість при-
мусово переселених українців із Польщі. Наприклад в одному з них стверджується,
що «близько 500 тис. лемків змушені були переселитися з Ряшівського, Люблінського,
Краківського воєводств до Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської,
Миколаївської областей України»10. Як відомо, уся лемківська етнографічна група пів-
нічних схилів Карпат напередодні Другої світової війни не перевищувала 100 тис. осіб.
Дивним є й те, що в більшості сучасних енциклопедичних і довідкових видань визна-
чення «депортація» не прикладається до явища депортації українців Польщі, хоча
вживається поняття «депортація поляків» із УРСР11.
Чимало монографічних праць про примусове переселення українського та поль-
ського населення у 1944–1946 рр. та операцію «Вісла» було опубліковано в останні де-
сятиріччя. Про факт примусового переселення й подальшу долю українців із Польщі в
УРСР (виконання майнових зобов’язань, зустріч місцевою владою переселенців) ідеть-
ся в монографії Б.Яроша12. Хочеться також згадати працю В.Макарчука, в якій надано
правову оцінку акту переселення українців Польщі в УРСР, а також стан виконання
радянським урядом «своїх зобов’язань перед переселенцями щодо забезпечення жит-
лом, орною землею тощо»13. Становить інтерес публікація тернопільського істори-
ка В.Кіцака14. Суто тематикою переселення українців з Польщі та дослідженням по-
дальшої їх долі й адаптації на теренах південних областей УРСР займається Р.Кабачій.
Деякі українські дослідники поділяють період переселення на добровільний (із жовт-
ня 1944 до липня 1945 рр.) і примусовий (із серпня 1945 до липня 1946 рр.)15.
6 Ткачов С. Польсько-український трансфер населення 1944–1946 рр. – Тернопіль, 1997. – 208 с.
7 Буцко О.В. К истории украинско-польского переселения 1944–1946 гг. // Україна у другій світовій війні: уроки історії
та сучасність: Мат. міжнар. конф. – К, 1995. – 283 с.; Буцко О.В. Украина – Польша: миграционные процессы 40-х гг. –
К., 1997. – 149 с.
8 Макарчук С. Згуба Лемківщини як злочин проти українського народу і польської держави // Республіка-
нець (Львів). – 1995. – №1. – С.25–28.
9 Макарчук С. Розміщення та побутове влаштування переселенців з Польщі в Україні у 1944–1947 рр. // Збірник
кафедри української преси. – Вип.3. – Л., 2000. – С.176–189; Його ж. Розміщення українських переселенців з Польщі в
Україні у 1944–1947 рр. // Наукові записки: Історичні науки. – Вип.3. – Острог, 2003. – С.281–287.
10 Універсальний словник-енциклопедія. – Кн.1. – К., 1999. – С.761.
11 Енциклопедія історії України. – Т.2. – К., 2005. – С.338.
12 Ярош Б.О. Сторінки політичної історії західноукраїнських земель (30–50-ті рр. ХХ ст.). – Луцьк, 1999. – 184 с.
13 Макарчук В.С. Міжнародно-правове визнання державного кордону між Україною і Польщею (1939–1945 рр.). – К.,
2004. – 348 с.
14 Кіцак В. Соціально-психологічна адаптація переселенців із Закерзоння в Західній Україні (1944–1947) // Наукові
записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія «Історія». – Вип.VIII. –
Тернопіль, 1999. – С.144–148.
15 Андрухів І.О., Француз Н.Й. Станіславщина: двадцять буремних літ (1939–1959): Суспільно-політичний та історико-
правовий аналіз. – Рівне; Івано-Франківськ, 2001. – 335 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
106 Наталія Данилиха
Матеріали про кількість українського населення в довоєнній Польщі та після пе-
реселення подають у своїй праці «Етнічна структура та міграції населення українсько-
го Прикарпаття» С.Копчак, В.Мойсеєнко, М.Романюк, а також С.Копчак, В.Копчак
у статті «Деякі питання міграційного руху населення західних областей УРСР (1945–
1950)». Привертає увагу збірник публікацій конференції «Депортації українців та
поляків: кінець 1939 – початок 1950-х рр. (до 50-річчя операції «Вісла»), що відбува-
лася 14–17 травня 1997 р. у Львові. Корисними й насиченими фактами стали висту-
пи Ю.Сливки, В.Сергійчука, Й.Свинко, І.Козловського, М.Зимомрі та Р.Дрозда,
Ю.Киричука, І.Біласа та ін.
У вітчизняній публіцистиці обмін населення часто ототожнюється з акцією
«Вісла». Спробу з’ясувати відображення цієї теми зробив Р.Кабачій16. Переважно не-
коректно розповідають про переселення в Україну й електронні ЗМІ. Державний ар-
хів Львівської обл. повідомляє на своєму сайті, що в 1998 р. «були отримані документи
по операції “Вісла” (примусове переселення з Польщі на Україну) – від Міністерства
праці України». На веб-сторінці фонду «Європа ХХІ», присвяченій етнічному скла-
ду населення України, знаходимо й таке твердження: «Відомо, що внаслідок опера-
ції “Вісла” (1945–1946 рр.) близько 50 тис. (за деякими оцінками – до 10 тис.) лемків та
бойків були переміщені з території Польщі в УРСР»17.
Примусовому переселенню українців із території післявоєнної польської дер-
жави присвячено велику кількість літератури, виданої в українській діаспорі.
Характеристику кількісного складу, території, господарсько-культурного життя укра-
їнців Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя довоєнного періоду подано у
праці В.Кубійовича. Різні числові дані (українських, польських, інших авторів) про
кількість українців у довоєнній Польщі та дані після примусового переселення зібрав
М.Трухан18.
Публікації преси діаспори про депортацію українців із Польщі опрацьовані від
1980-х рр. Багато інформації про Лемківщину, Холмщину, Надсяння й Підляшшя
та подальшу долю населення цих країв можна почерпнути з журналів «Нові дні»,
«Визвольний шлях», календаря-альманаху «Новий шлях», «Альманаху Українського
народного союзу», «Гомін України», «Лемківський календар». Цікавою є опубліко-
вана в канадському універсальному журналі «Нові дні» стаття волинського дослідни-
ка О.Ленартовича «Трагедія українців Закерзоння і переселенська “добровільна” ак-
ція з рідних земель в 1944–1947 рр.» (1996 р.), а також розвідки І.Терефенко «Трагедія
Закерзоння» (опублікована в «Гомоні України») та Ю.Кульчицького «Вигнання»
(в «Альманаху УНС»).
Чимало праць написали зарубіжні історики, насамперед польські. Майже всі
вони акцентують увагу насамперед на польських втратах, часто – на провині УПА
за репресії, що їх застосовували радянські й польські структури щодо українських
переселенців. Наприклад, виступи польських дослідників Г.Мазура та М.Ясяка на
VІІІ Міжнародному семінарі «Польсько-українські стосунки в роки ІІ світової вій-
ни» (2000 р., Краків) були присвячені питанням переселення українців із Польщі
та поляків з України й акції «Вісла». Не згадує про примусовий характер виселення
українців із Польщі у своїх працях А.Квілецький.
16 Кабачій Р. Вісла в степах України [Електронний ресурс]: www.krytyka.kiev.ua/comments/kabachij.html
17 Див.: Кабачій Р. Оптанти: вигнанці зі Словаччини [Електронний ресурс]: https://www.umoloda.kiev.ua/
number/593/163/21468/
18 Трухан М. Українці в Польщі після Другої світової війни 1944–1984. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1990. –
403 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. ... 107
Об’єктом наукових зацікавлень польських істориків стали деякі аспекти пересе-
лення українців із Польщі в 1944–1946 рр. Відзначаючись ґрунтовним опрацюванням
польських та українських джерел, історіографії, вони досить докладно показують не-
тривалу історію польського підпілля у західних областях УРСР у повоєнні роки, осо-
бливості переселення українського населення з Польщі та соціально-побутової адапта-
ції переселених польських громадян у Польщі19.
Важливим джерелом для наукового дослідження стали усні свідчення, зібрані під
час опитувань авторкою населення шести західних областей України. Як метод, усне
дослідження дозволяє зберігати докази минулого, доповнюючи інформацію, отри-
ману з інших джерел. Водночас у деяких випадках усні дослідження виступають пер-
шоджерелом історичної інформації.
На особливу увагу заслуговує ґрунтовна документальна публікація, підготовле-
на львівськими істориками під керівництвом Ю.Сливки20. Важливим збірником до-
кументів, що стосується примусового переселення українців Польщі, стало спільне
польсько-українське видання, у другому томі якого зібрано матеріали про майнові
розрахунки уряду УРСР із переселенцями, «моральний стан прибулих», масові втечі
переселенців із східних областей республіки21.
Особливості функціонування радянської репресивно-каральної системи під час
організації і проведення самого переселення, методи та звітні дані керівників про си-
туацію на теренах Польщі у 1944–1946 рр. та після переселення українського населен-
ня із Польщі в УРСР спробував розкрити на базі великого архівного матеріалу І.Білас.
Велику кількість архівних документів, які стосуються депортації українського й поль-
ського населення в 1944–1946 рр., опрацював та опублікував В.Сергійчук. Одними з
перших розвідок у польській історіографії, в яких на матеріалах архівів описано кар-
тину примусового виселення українців з Польщі у 1944–1946 рр., були праці Є.Місила
«Акція Вісла», «Репатріація чи депортація».
В останні роки вийшла друком досить велика кількість праць, в яких опубліковані
живі спогади тих переселенців, котрі пережили вигнання з батьківських земель і при-
жились на сучасній території України. Під цим кутом зору становить інтерес укладе-
на М.Онуфрійчуком книжка «Холмському роду нема переводу» (2005 р.), де зібрано
розповіді земляків дослідника, котрих було примусово виселено з краю. На особли-
ву увагу серед напрацювань діаспори заслуговує праця «Лемківщина: Земля – люди –
історія – культура», в якій на фактичній і документальній базі відображено примусо-
ве переселення та глибоку картину психологічних переживань переселених українців.
Одна з публікацій комбінованого характеру, де поєднуються спогади очевид-
ців і здійснюється аналіз історичних подій – «Ярославщина і Засяння: 1031–1947:
Історично-мемуарний збірник». Насичена фактами також праця Є.Пастернака
«Нарис історії Холмщини і Підляшшя (нові часи)». Автор коментує події на підставі
польських і радянських документів.
Проголошення незалежності України, відродження української історичної нау-
ки поклало початок правдивій реконструкції подій і процесів, які стосувалися також і
визнання факту примусового переселення, а не просто «евакуації» українського насе-
лення з Польщі. Починаючи з 1991 р., з’являється дедалі більше публікацій українських
19 Eberhardt P. Przemiany narodowościowe na Ukrainie XX w. – Warszawa, 1994. – 335 s.; Grunberg K., Sprengel B. Trudne
sąsiedztwo: Stosunki polsko-ukraińskie w X–ХХ w. – Warszawa, 2005. – 832 s.
20 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр.: Документи, матеріали, спогади: У 3 т. / Відп. ред.
Ю.Сливка – Л, 1996–2002. – Т.1: (1939–1945 рр.). – 749 с.; Т.2: (1946–1947 рр.). – 539 с.; Т.3: Спогади. – 418 с.
21 Польща і Україна у тридцятих – сорокових роках ХХ ст.: Невідомі документи з архівів спеціальних служб: У 9 т. –
Т.2: Переселення поляків та українців 1944–1946 рр. – Варшава; Київ, 2000. – 1007 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
108 Наталія Данилиха
дослідників, а також спогадів очевидців, присвячених цим подіям. Проте й досі бра-
кує узагальнюючих праць концептуального характеру, в яких би всі аспекти переселен-
ня й адаптації переселених висвітлювалися на сучасному науковому рівні.
Більшість дослідників питання про взаємне переселення польського й українсько-
го населення вважають, що воно здійснювалось за волею уряду СРСР. Крім завдань
зміцнення прокомуністичного режиму в Польщі, підриву соціальної бази польського
націоналістичного підпілля у західних областях УРСР та українського визвольного
руху на так званому Закерзонні, передбачуваний «бартер» людьми представляв со-
бою інтерес і з погляду на потребу в робочій силі для відбудови зруйнованого війною
господарства на сході республіки. Зацікавленою була й польська сторона, яка прагнула
перетворити переважно етнічно українську смугу свого східного державного покор-
доння на польську. Окрім цього, перед польською владою актуальним було завдання
освоєння великих територій на заході, з яких передбачалося виселення німців. Дуже
живою була в Польщі ідея створення так званої «монолітної держави» в національ-
ному відношенні, а цього можна було досягнути лише через виселення з країни сотень
тисяч українців. Основну роботу у справі взаємної, практично примусової евакуації
українців і поляків узяла на себе радянська сторона. Органи держбезпеки організува-
ли та спрямували евакуацію не тільки з території Української РСР, а й у великій части-
ні також із території, що мала ввійти до складу післявоєнної польської держави.
Різні автори на позначення акції взаємної евакуації населення вживають неодна-
кові назви. Найбільш уживаними у працях з даної тематики є терміни «депортація»,
«виселення», також «обмін населенням», трапляється й німецький «Vertreibung» як
відповідник польського «wуpędzenie», українського «вигнання». Впроваджують та-
кож поняття «трансфер», тобто взаємообмін населенням зі зміною громадянства на
підставі міждержавних угод. Дехто називає ті події «типом міграції», відповідно на-
повнюючи це визначення певним змістом.
В угоді від 9 вересня 1944 р. зазначалось, що евакуація повинна мати добровіль-
ний характер, «тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо».
Проте це положення не стало обов’язковим і у процесі взаємної евакуації про нього
практично забули.
Із метою реалізації документа РНК УРСР і ЦК КП(б)У 19 вересня 1944 р ухвали-
ли постанову «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських
громадян з території Української РСР», якою було передбачено створення на тери-
торії УРСР і Польщі необхідних виконавчих структур, затвердження потрібної доку-
ментації для оформлення населення, що підлягало евакуації, визначено області прийо-
му переселенців з Польщі, а також намічено інші заходи на виконання угоди. Для цієї
«надзвичайно важливої і відповідальної роботи» рішенням РНК УРСР і ЦК КП(б)У
від 23 вересня було утворено Управління при РНК УРСР у справах евакуації та роз-
селення польського й українського населення, яке очолив В.Іванов. При виконкомах
обласних рад депутатів трудящих створювались обласні відділи, на які покладалося
завдання практичного здійснення евакуації та розселення. Нашвидкуруч створений
кадровий апарат для врегулювання справ, пов’язаних із переселенням людей, відразу
виявив свою некваліфікованість, що негативно позначалося на його роботі впродовж
усього часу реалізації угоди.
Уже перший етап переселення, який тривав з осені 1944 до вересня 1945 рр., мав
умовно добровільний характер. Люди не поспішали розлучатися зі своїми роками
нажитими господарствами, боялися підпасти в УРСР під колективізацію та репре-
сії, певні відомості про які доходили до Надсяння, Холмщини, Лемківщини. У верес-
ні 1945 р. уряд Польщі всупереч прийнятому на Варшавській конференції рішенню
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. ... 109
відправив у повіти, що підпадали під виселення, три дивізії з метою примусового зго-
ну українців на територію УРСР. Так розпочався другий етап переселення. У підтрим-
ку польського уряду запрацювала радянська каральна машина, котра в той час і на
території Польщі мала свої збройні структури, які фактично приступили до поголов-
ного вигнання українців.
Ще в березні 1945 р. загін польського війська, замість виконання покладено-
го на нього завдання «боротьби з бандитизмом», організував масові вбивства укра-
їнського населення. Тоді було спалено будівлі у трьох населених пунктах, розстріля-
но 15 осіб, насильно забрано 500 голів худоби22. Польські солдати спалили с. Завадка
Морохівська Сяноцького повіту, у с. Павлокома на Лемківщині 3 березня виморду-
вали 365 українських селян, включно з дітьми, у холмських селах Люблинці Нові та
Старі вбили 130 українців. За час осінньої акції виселення 1945 р. в районі Сянока за-
реєстровано 105 облав польських військ на українські села. Крім того, на українських
селян було вчинено 121 «бандитський» напад. Під час примусового переселення 1945–
1946 рр. вбито 30 греко-католицьких і православних священиків23.
Антиукраїнській репресивній політиці Польщі сприяла сусідня Чехословаччина,
де власті оголосили, що українське населення може переходити на їхню територію.
На чехословацькі землі ринув потік утікачів. Чехи їх затримували, а потім видали по-
лякам24.
Як свідчать опитані авторкою респонденти, переселені з вересня 1945 до літа
1946 рр., із Польщі їх виселяли як поляки, так і радянські війська. На збори часу не да-
вали, або дозволяли зібратися впродовж двох годин, у рідкісних випадках – кількох
днів. Проблему транспортування майна переселенці в основному вирішували самі: пе-
реважно везли на возах, а хто не мав на чому, то ніс на собі все, що міг узяти. Нелегко
було людям залишати свої оселі, майно, назавжди прощатися з рідним краєм... Як зга-
дує переселенка Ганна Левицька, «батько перед від’їздом цілував поріг рідної хати і
плакав». «Деяких жінок чоловіки виносили на руках на дорогу, насильно відривали
їх від рідних стін», – стверджують у своїх спогадах переселенці.
Дехто, аби залишитися на рідній землі, переписувався на поляків25 або на україн-
сько-польську сім’ю. «Лемків від депортації не вберегла навіть зміна віросповідання з
греко-католиків на православних», – пише польський дослідник26. Управління публіч-
ної безпеки в Ряшеві наказало переселювати навіть мішані родини, якщо батько не був
поляком27. Особливо втікали, і певний час переховувалися, молоді хлопці. Були чут-
ки, що по приїзді в УРСР їх можуть заарештувати як «бандерівців»28. Переселенець
М.Шпиляк згадує: «Дехто з односельчан, що підкупив поляків, той сі лишив. Але по-
тому його вивезли на німецькі землі».
Покинувши свої обійстя, українські сім’ї на підводах, деколи під конвоєм, ча-
сто під власною озброєною охороною, їхали, як було наказано владою, до залізнич-
них станцій, де їх мали розподілити, видати опис залишеного майна та евакуаційний
лист. Після прибуття на місце розселення потрібно було в паспортизованій місцевості
22 Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 рр. – К., 1994. – С.222–223.
23 Кічак І. Істерія замість історії // Визвольний шлях. – Кн.12(573). – Торонто, 1995. – С.1423.
24 Киричук Ю. Український національний рух 40-х – 50-х рр. ХХ ст.: ідеологія та практика. – Л., 2003. – С.258–259;
Дрозд Р. Акція «Вісла» – метод вирішення української проблеми в Польщі // Депортації українців та поляків: кінець
1939 – початок 50-х рр. (до 50-річчя операції «Вісла») / Упор. Ю.Ю.Сливка. – Л., 1998. – С.20.
25 Repatriacja czy deportacja: przesiedlenie Ukraińców z Polski do USRR 1944–1946 / Pod. red. E.Misiły. – T.1: Dokumenty
1944–1945. – Warszawa, 1996. – S.131, 303.
26 Grunberg K., Sprengel B. Trudne sąsiedztwo... – S.656.
27 Дрозд Р. Депортація та розселення українців – чинник асиміляції // У пошуках правди про акцію «Вісла»: Зб. доп. і
мат. наук.-практ. конф. (Перемишль, 22–23 листопада 1997 р.). – Перемишль, 1998. – С.13.
28 Онишкевич Р. Біль, який не забути // Незалежність. – 2002. – №8. – С.15.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
110 Наталія Данилиха
впродовж трьох діб з’явитися в органи міліції для отримання паспорта і прописки,
а в непаспортизованій – у сільську раду й записатися до сільської книги. Багато пе-
реселенців згадують, що насправді опису майна ніхто не проводив. Деякі переселен-
ці спеціально не записували всього майна, яке залишилося в Польщі, оскільки були
налякані чутками, що як приїдуть до радянської України, то їх «порахують богачами,
куркулями і вивезуть на Сибір29. Прибувши на залізничні станції, у більшості випад-
ків люди ще довго (1–3 тижні) чекали на вагони, живучі просто неба.
Згідно з урядовими постановами, спочатку передбачалось основну масу еваку-
йованих направити у східні області УРСР (за планом, складеним урядовою комісією
1 листопада 1944 р., таких мало бути 79,4%, і лише 20,6% переселенців припадало на за-
хід республіки). Однак голод 1946 р., примусове усуспільнення майна й худоби пере-
селенців у колгоспах, недбале ставлення місцевих органів влади до потреб новопри-
булих спричиняли втечу їх зі східних районів і від’їзд у західні області УРСР, де ще
переважала індивідуальна форма господарства. Станом на 1 січня 1947 р. на Львівщині
було зафіксовано 16 384 родини (67 369 осіб), які розселилися у Львові та 29 районах
області30. А на вересень того року нараховувалося 18 424 родини переселенців, у тому
числі таких, які прибули в неплановому порядку – 3660 осіб31. Це було майже в дев’ять
разів більше, ніж передбачалося за початковим планом прийому. Особливо масовий
приплив переселенців у Львівську обл. відзначався наприкінці переселенської акції й
упродовж 1947 р. В основному це були переселенці, направлені у східні області УРСР,
частково з інших західних областей республіки. Близько 50% респондентів повідоми-
ли, що вони по декілька разів змінювали своє місце проживання, переїжджаючи з об-
ласті в область, із району в район, із села у село. Перевищення чисельності прибулих
із Польщі українців порівняно з планами їх прийому спостерігалося й в інших захід-
них областях. Станом на січень 1948 р. на Тернопільщині числилося 37 697 сімей, тоб-
то майже втричі більше, ніж передбачалося за планом від 5 травня 1945 р.32 Практично
у три з половиною рази більше, ніж передбачав початковий план прийому (3582 роди-
ни), прийняла українців із Польщі Дрогобицька обл. У квітні 1949 р. тут було зареє-
стровано 11 986 родин (53 311 осіб)33. Згідно з постановою від вересня 1944 р., найменшу
кількість переселенських родин планувалося розселити на Станіславщині (1500 ро-
дин, у них 5500 осіб). Але станом на 1948 р. тут оселилася 7341 родина українців із
Польщі, тобто в п’ять разів більше. У Рівненській обл. на 1 січня 1950 р. мешкали
10 595 родин (39 992 особи)34, тобто майже у шість разів більше від початкового плану
(1623 роди ни) прийому переселенців у цю область. Практично у три рази перевищува-
ли кількість планованих родин українців із Польщі реально прибулі на Волині, де на
серпень 1952 р. розселилося 14 703 сім’ї при планових 550035.
Отже після офіційного припинення евакуації українців із Польщі в липні
1946 р., міграційний рух їх на території УРСР не припинився. Велика кількість зри-
валася зі східних областей республіки та осідала в кінцевому результаті у західних.
На Львівщині, наприклад, після припинення евакуації кількість родин переселенців
збільшилася на 3284, Тернопільщині – на 1478, Дрогобиччині – на 2592, Ста ніс лав-
щині – на 4414, Рівненщині – на 2191, Волині – на 6336.
29 Гоч Т.-Ф. Життя лемка. – Зиндраново, 1999. – С.54, 57.
30 Державний архів Львівської обл. (далі – ДАЛО). – Ф.П-3. – Оп.2. – Cпр.120. – Арк.92.
31 Там само. – Оп.3. – Cпр.445. – Арк.142.
32 Макарчук В.С. Міжнародно-правове визнання державного кордону між Україною і Польщею... – С.283.
33 ДАЛО. – Ф-2022. – Оп.1. – Cпр.5974. – Арк.28.
34 Державний архів Рівненської обл. – Ф-654. – Оп.1. – Cпр.27. – Арк.170.
35 Державний архів Волинської обл. – Ф-919. – Оп.2. – Cпр.30. – Арк.27.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. ... 111
Треба зауважити, що найбільших масштабів переселенська міграція українців із
Польщі в УРСР набула у другій половині 1946 р. і продовжувалася в наступні роки,
але вже в порівняно менших розмірах. Утім С.Макарчук і В.Кіцак уважають, що після
припинення переселення українців із Польщі в липні 1946 р. в межах УРСР внутріш-
ні міграції переселенців відбувалися головним чином упродовж року – до літа 1947 р.36
Треба відзначити, що в різного роду інформаційних матеріалах про переселенців із
1946 р. і наступних років зустрічаються неоднакові показники. Проте вони загалом не су-
перечать загальним тенденціям, характерним для руху переселенських родин у ті роки.
Так, за звітними даними головного вповноваженого з переселення українського населен-
ня з Польщі в УРСР, усього було «евакуйовано» 122 622 родини, а за даними Управління
у справах переселення при РМ УРСР, станом на 1 травня 1947 р. у 17 областях республі-
ки, де повинні були розселитися новоприбулі, реєструвалося лише 100 307 таких родин.
Про те, де знаходяться решта 22 315 родин переселенців, управління даних не мало37.
Згідно з підсумковим звітом головного вповноваженого у справах переселення
від лютого 1947 р., у західних областях УРСР опинилася 80 471 родина українців із
Польщі38. За нашими ж підрахунками на основі інформаційних матеріалів, що збері-
гаються в державних архівах західних областей України, – 88 532 родини39. На статис-
тику цього звіту, до речі, спираються багато дослідників40. Механічну помилку у сво-
їх підрахунках (пропустивши кількість родин однієї області) допустив С.Макарчук41.
У зв’язку з очевидними неточностями в тогочасних статистичних джерелах, нині
важко встановити адекватні дані про кількість переселенців на конкретних етапах їх
«евакуації». На це звертали увагу вже самі укладачі документів. В одній із постанов
Дрогобицького обкому КП(б)У з кінця 1945 р., наприклад, констатувалося: «Так, з
прибулих в Стрийський район 428 господарств (1709 осіб), невідомо яким чином за-
реєстровано 548 господарств (2723 особи)»42. У Городоцькому р-ні Львівської обл.
у квітні 1946 р., за даними райплану, прибули 934 родини, в облвиконкомі тоді ж на-
лічувалося 969 родин, а згідно зі списками, що подавалися сільрадами до райспожив-
спілки для видачі товарів переселенцям, обліковувалося 1099 родин переселенців43.
Починаючи з 1950 р. чимала кількість колишніх переселенців, піддавшись на агі-
таційні заходи влади та з метою вирватись із західноукраїнського колективізованого
села, в якому не видавали документів на право влаштування на роботу поза колгоспом,
виїжджали на освоєння земель на сході та півдні республіки. Так, Р.Кабачій на осно-
ві виявлених архівних матеріалів й опитування респондентів стверджує, що того року
почалася «друга хвиля лемківських переселенців із західних у східні області УРСР»44.
Треба зауважити, що це питання майже недосліджене. Проте відомо, що з централь-
них і західних областей в колгоспи півдня в 1950-х рр. було переселено 24 723 колгосп-
них сім’ї, у тому числі були й переселенці, що не адаптувалися у західних областях45.
36 Кіцак В. Розселення українців з Польщі в УРСР (1944–1947): Переселення їх із південних та східних областей у
Західну Україну // Молода нація. – К., 2000. – С.116; Макарчук С. Розміщення та побутове влаштування переселенців з
Польщі в Україні у 1944–1947 рр. – С.184.
37 Польща і Україна у тридцятих – сорокових роках ХХ ст.: Невідомі документи з архівів спеціальних служб. – Т.2:
Переселення поляків та українців 1944–1946 рр. – С.944.
38 Депортації: Західні землі України... – Т.2. – С.176.
39 Лобас-Данилиха Н. Майнові розрахунки органів радянської влади із переселенцями з Польщі у 1944–1950-х рр.
(на матеріалах західних областей України) // Етнічна культура українців. – Л., 2006. – С.103.
40 Білас І. Переселенсько-депортаційні акції: політико-правовий аспект // Депортації українців та поляків: кінець 1939 –
початок 50-х рр. (до 50-річчя операції «Вісла») / Упор. Ю.Ю.Сливка. – Л., 1998; Буцко О.В. Україна – Польша: миграционные…
41 Макарчук С. Міжнародно-правове визнання державного кордону між Україною і Польщею... – С.184–185, 283.
42 ДАЛО. – Ф.П-5001. – Оп.6. – Cпр.4. – Арк.30.
43 Там само. – Ф.П-13. – Оп.1. – Cпр.71. – Арк.71.
44 Кабачій Р. Переселенці з Польщі в колгоспах півдня (1951–1954) [Електронний ресурс]: https://bojky.wordpress.
com/2009/08/21/переселенці-з-польщі-в-колгоспах-півд/
45 Там само.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
112 Наталія Данилиха
На заході республіки були переселенці, які самі зголошувалися виїздити на пів-
день. У більшості це були ті колишні українці з Польщі, котрі ніколи не бували в пів-
денних районах УРСР, і нічого про той край не знали. «У 1950 р. переселили нас у
Запорізьку область зі Львівщини, і ми оселилися неподалік Бердянська», – свід-
чить Григорій Блакита з Любачівщини. Історик В.Бадяк також пригадує, що «на по-
чатку 1950-х рр. оголошено організований переїзд сімей у Миколаївську область».
Зустрічаються спогади переселенців про примус у ході «південної» агітації. Так, ро-
дину Степана Палиняка в 1945 р. переселили з Польщі у Станіславську обл. «А в
1949 р., – згадує він, – батька посадили за зв’язок з УПА. А нас на наступний рік при-
мусово переселили в Кіровоградську область, Олексіївський район. Там колгосп побу-
дував нам хату, де ми прожили до 1954 р. Працювали в колгоспі. А пізніш повернулися
назад в Івано-Франківську область».
Як зауважив Р.Кабачій, «переселення відбувалося до тих самих сіл, до яких в
1944–1946 рр. поселяли холмщаків і лемків. Яскравим прикладом є колишня колонія
Ландау, тепер Широколанівка (теж побутувала назва Широкий Лан) Миколаївської
обл., в котрій спершу розселили три холмські села, а тепер проживають пересе-
ленці з Нового і Старого Люблинця. Нові поселенці затримались довше, оскіль-
ки, по-перше, колгоспна система в порівнянні з післявоєнними роками зміцніла,
а по-друге, колгоспи, у тому числі за свідченнями переселенців, почали дбати про пе-
реселенців (“Колгосп нас пильнував. Голова цікавився нами, розпитував”). Лемки на
Донеччині визнавали, що там було спокійніше, бо “не приходили вночі ні з лісу, ні з
чорних машин”»46.
Узагальнюючи, маємо підстави сформулювати кілька висновків: переселення в
1944–1946 рр. в Українську РСР українців з етнічних земель, що в повоєнний пе-
ріод опинилися у складі польської держави, було здійснене засобами насильства про-
ти волі самого населення; переміщення значних мас українців і поляків було пов’яза-
не з людськими стражданнями, матеріальними й духовно-психологічними втратами,
які досі даються взнаки у свідомості насильно переселених людей; незважаючи на пла-
ни органів влади спрямувати основну масу новоприбулих із Холмщини, Надсяння,
Лемківщини у східні райони УРСР, на початку 1950-х рр. у шести західних облас-
тях республіки (Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Станіславській,
Тернопільській) осіла на постійне місце проживання 98 651 родина переселенців із
Польщі, тобто 4/5 (або 80%) від їх загальної кількості.
REFERENCES
1. Andrukhiv, I.O., Frantsuz, N.J. (2001). Stanislavshchyna: dvadtsiat buremnykh lit (1939–1959): Suspilno-politychnyi ta isto-
ryko-pravovyi analiz. Rivne; Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian].
2. Bilas, I. (1994). Represyvno-karalna systema v Ukraini 1917–1953 rr. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Bilas, I. (1998). Pereselensko-deportatsiini aktsii: polityko-pravovyi aspekt. Deportatsii ukraintsiv ta poliakiv: kinets 1939 – pochatok
50-kh rr. (do 50-richchia operatsii “Visla”). Lviv. [in Ukrainian].
4. Bromlej, Yu.V. (1988). Natsionalnye protsessy v SSSR: v poiskakh novykh podkhodov. Moskva. [in Russian].
5. Butsko, O.V. (1995). K istorii ukrainsko-polskogo pereseleniya 1944–1946 gg. Materialy mizhnarodnoi konferentsii „Ukraina u
druhii svitovii viini: uroky istorii ta suchasnist”. Kyiv. [in Russian].
6. Butsko, O.V. (1997). Ukraina – Polsha: migratsionnye protsessy 40-kh gg. Kyiv. [in Russian].
7. Drozd, R. (1998). Aktsiia “Visla” – metod vyrishennia ukrainskoi problemy v Polshchi. Deportatsii ukraintsiv ta poliakiv: kinets
1939 – pochatok 50-kh rr. (do 50-richchia operatsii “Visla”), 19–23. Lviv. [in Ukrainian].
8. Eberhardt, P. (1994). Przemiany narodowościowe na Ukrainie XX w. Warszawa. [in Polish].
9. Grunberg, K., Sprengel, B. (2005). Trudne sąsiedztwo: Stosunki polsko-ukraińskie w X–XX w. Warszawa. [in Polish].
10. Hoch, T.-F. (1999). Zhyttia lemka. Zyndranovo. [in Ukrainian].
11. Kabachii, R. (2001). Optanty: vyhnantsi zi Slovachchyny. Retrieved from: https://www.umoloda.kiev.ua/number/593/163/21468/ [in Ukrainian].
12. Kabachii, R. (2001). Pereselentsi z Polshchi v kolhospakh pivdnia (1951–1954). Retrieved from: https://bojky.wordpress.
com/2009/08/21/переселенці-з-польщі-в-колгоспах-півд/ [in Ukrainian].
46 Там само.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Політичні мотиви та наслідки переселення українців із Польщі в УРСР у 1944–1950-х рр. ... 113
13. Kabachii, R. (2003). Visla v stepakh Ukrainy. Retrieved from: www.krytyka.kiev.ua/comments/kabachij.html [in Ukrainian].
14. Kitsak, V. (1999). Sotsialno-psykholohichna adaptatsiia pereselentsiv iz Zakerzonnia v Zakhidnii Ukraini (1944–1947). Naukovy
zapysky Ternopilskoho derzh. ped. un-tu im. V.Hnatiuka. Seriia: Istoriia, VIII, 144–148. Ternopil. [in Ukrainian].
15. Kitsak, V. (2000). Rozselennia ukraintsiv z Polshchi v URSR (1944–1947): Pereselennia yikh iz pivdennykh ta skhidnykh oblastej
v Zakhidnu Ukrainu. Moloda natsiia, 99–122. Kyiv. [in Ukrainian].
16. Kyrychuk, Yu. (2003). Ukrainskyi natsionalnyi rukh 40-kh – 50-kh rr. ХХ st.: ideolohiia ta praktyka, 258–259. Lviv. [in Ukrainian].
17. Lobas-Danylykha, N. (2006). Mainovi rozrakhunky orhaniv radianskoi vlady iz pereselentsiamy z Polshchi u 1944–1950-kh rr.
(na materialakh zakhidnykh oblastei Ukrainy). Etnichna kultura ukraintsiv, 101–111. Lviv. [in Ukrainian].
18. Makarchuk, S. (1995). Zhuba Lemkivshchyny yak zlochyn proty ukrainskoho narodu i polskoi derzhavy. Respublikanets, 1, 25–28.
Lviv. [in Ukrainian].
19. Makarchuk, S. (2000). Rozmishchennia ta pobutove vlashtuvannia pereselentsiv z Polshchi v Ukraini u 1944–1947 rr. Zbirnyk
kafedry ukrainskoi presy, 3, 176–189. Lviv. [in Ukrainian].
20. Makarchuk, S. (2003). Rozmishchennia ukrainskykh pereselentsiv z Polschi v Ukraini u 1944–1947 rr. Naukovi zapysky: Istorychni
nauky, 3, 281–287. Ostroh. [in Ukrainian].
21. Makarchuk, V.S. (2004). Mizhnarodno-pravove vyznannia derzhavnoho kordonu mizh Ukrainoiu i Polshcheiu (1939–1945 rr.).
Kyiv. [in Ukrainian].
22. Marianskij, A. (1969). Sovremennyie migratsyi naseleniia. Moskva. [in Russian].
23. Onyshkevych, R. (2002). Bil, yakyi ne zabuty. Nezalezhnist, 8, 15. [in Ukrainian].
24. Tkachov, S. (1997). Polsko-ukrainskyi transfer naselennia 1944–1946 rr. Ternopil. [in Ukrainian].
25. Trukhan, M. (1990). Ukraintsi v Polshchi pislia druhoi svitovoi viiny 1944–1984. Niu-York; Paryzh; Sidnei; Toronto. [in Ukrainian].
26. Yarosh, B.O. (1999). Storinky politychnoi istorii zakhidnoukrainskykh zemel (30–50-ti rr. XX st.). Lutsk. [in Ukrainian].
27. Yevsieiev, I.F. (1975). Politychna spivpratsia: Ukrainsko-polskyi dohovir 9 veresnia 1944 r. v spravi evakuatsii ukrainskoho nase-
lennia iz Polshchi i polskykh hromadian iz Ukrainskoi RSR. Annaly Svitovoi federatsii lemkiv, 2, 52. Kamilius. [in Ukrainian].
Nataliia DANYLYKHA
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Docent at Department of Socio-Cultural Management,
I.Franko National University of Lviv
(Lviv, Ukraine), natalia.danylykha@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3363-6198
Political Motives and Consequences
of the Resettlement of Ukrainians from Poland
to the Ukrainian SSR in 1944–1950 (Based on
Materials from the Western Ukrainian Regions)
Abstract. The purpose of the article is to analyze the political motives and consequences of
the deportation of Ukrainians from Poland to the Ukrainian SSR in 1944–1950, the activities of
Soviet and Polish state structures that initiated and organized such displacement, their resettlement
in Ukraine, ways of integration into economic and social life. The methodology is based on the
principles of historicism, systematic, unbiased approach to assessing the objectivity of sources,
their integrated use and representativeness, paying special attention to identifying a new layer of
the source base on the research topic. Scientific novelty. The issues of political aspects and socio-
demographic consequences of resettlement of Ukrainians from Poland to the Ukrainian SSR in
1944–1950 were singled out and comprehensively analyzed. Conclusion. The resettlement of
Ukrainians in the USSR in 1944–1946 from ethnic lands that became part of the Polish state in
the postwar period was carried out by force without regard to the will of the local population. The
displacement of huge masses of Ukrainians and Poles was associated with the incredible human
suffering of a spiritual, psychological and material nature, which still makes itself felt in the minds
of hundreds of thousands of deported people. Despite the plans of the Soviet authorities to send
the bulk of those displaced from Kholm, Nadsiannia and Lemkivshchyna to the eastern regions of
Ukraine, in the early 1950s in six western regions of the Ukrainian SSR (Volyn, Drohobych, Lviv,
Rivne, Stanislav, Ternopil) found permanent residence 98,651 families of migrants from Poland,
almost 80% of their total number.
Keywords: resettlement, deportation, relocation, Ukrainians from Poland, migrants, Ukrainian SSR.
|