До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка

13 квітня 2021 р. виповнилося 75 років знаному вітчизняному історику, доктору історичних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України Валерію Федоровичу Солдатенку....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Любовець, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2021
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Ювілеї
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184513
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка / О. Любовець // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 234-237. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184513
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1845132022-06-15T01:26:36Z До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка Любовець, О. Ювілеї 13 квітня 2021 р. виповнилося 75 років знаному вітчизняному історику, доктору історичних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України Валерію Федоровичу Солдатенку. 2021 Article До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка / О. Любовець // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 234-237. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184513 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Любовець, О. До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка Український історичний журнал
description	13 квітня 2021 р. виповнилося 75 років знаному вітчизняному історику, доктору історичних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України Валерію Федоровичу Солдатенку.
format	Article
author	Любовець, О.
author_facet	Любовець, О.
author_sort	Любовець, О.
title	До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка
title_short	До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка
title_full	До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка
title_fullStr	До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка
title_full_unstemmed	До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка
title_sort	до 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента нан україни в.солдатенка
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184513
citation_txt	До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка / О. Любовець // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 234-237. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT lûbovecʹo do75ríččâdoktoraístoričnihnaukprofesoračlenakorespondentananukraínivsoldatenka
first_indexed	2025-07-16T04:47:25Z
last_indexed	2025-07-16T04:47:25Z
_version_	1837777547878727680
fulltext	Український історичний журнал. – 2021. – №3 13 квітня 2021 р. виповнилося 75 років знаному вітчизня- ному історику, доктору історичних наук, професору, чле- ну-кореспонденту НАН України Валерію Федоровичу Солдатенку. Наукова діяльність ученого розпочалася понад 50 років тому. За цей час з-під його пера вийшло близько 850 публікацій, із них 35 – індивідуальні, 70 – колективні монографії. Праці написані переважно українською, окремі російською, деякі перекладені англійською, німець- кою, польською, шведською, китайською мовами. Домінуючою тематикою наукових розвідок фахівця став один із найскладніших, найсупере- чливіших і надто політизованих етапів вітчизняної історії – період Української революції. Ще в аспірантські роки Валерій Федорович виявив інтерес до цього історичного відрізку. Предметом дослідження в його кандидатській дисертації стала тогочасна більшовицька преса як один з ос- новних засобів ідеологічного впливу на суспільну свідомість широких верств населення. Становлення В.Солдатенка як історика припадає на 1970-ті рр., коли в умовах радянської сис- теми історичні дослідження призначені були обслуговувати ідеологічну державну доктрину і прово- дилися строго в методологічному полі марксизму-ленінізму. Висвітлення революційного руху почат- ку ХХ ст. можливо було тільки крізь призму діяльності більшовицької партії. З огляду на це, на тому етапі науковість дослідження визначали інші критерії – широта джерельної бази, новизна постановки проблеми, об’єктивне висвітлення історичних фактів і подій незалежно від ідеологічної інтерпретації. Із цих позицій праці В.Солдатенка, присвячені революційним подіям початку ХХ ст., істо- рії більшовицької партії та преси, що вийшли друком упродовж 1970–1980-х рр., і досі не втра- тили свого історіографічного значення. У ці роки він став автором кількох індивідуальних мо- нографій, співавтором низки фундаментальних колективних праць (історичні хроніки, збірники документів, довідники, узагальнюючі монографії). Цінність цих студій полягає в тому, що до на- укового обігу залучалися невідомі досі архівні матеріали, а це значно розширювало фактологічну основу вивчення революційної доби, давало можливість скласти об’єктивну картину незалежно від загальних заідеологізованих висновків. Ці розвідки й нині використовують дослідники. Падіння всіх «догматичних меж» та «ідеологічних настанов» після проголошення незалеж- ності України уможливило вільне й об’єктивне дослідження вітчизняної історії. У нових умовах студіювання революційних процесів початку ХХ ст. набуло іншого якісного рівня – події того кар- коломного періоду почали аналізуватися та оцінюватися не з позицій загальноросійської революції, а українських національних інтересів. Із тенет забуття поверталися імена лідерів національно-ви- звольного руху – М.Грушевського, В.Винниченка, С.Петлюри та інших діячів, їхні праці стали до- ступними для вивчення. До наукового обігу повернувся термін «Українська революція», що виник у процесі революційної боротьби, був запроваджений ідеологами національно-визвольного руху й широко використовувався діаспорною історіографією. Одним із перших вітчизняних істориків, ко- трий сприяв ствердженню цього терміна в історичній літературі, став В.Солдатенко. Розробку концепції Української революції він здійснював на основі ретельного вивчен- ня та аналізу насамперед праць її керівників, а згодом й історіографів – М.Гру шев ського, В.Винниченка, П.Христюка, Д.Дорошенка, М.Шаповала. На при кінці 1990-х рр. світ поба- чили ґрунтовні індивідуальні монографії: «Українська революція: концепція та історіогра- фія» (Київ, 1997 р.), «Українська революція: концепція та історіографія (1918–1920 рр.)» (Київ, 1999 р.). Обидві книги пов’язані єдиною концептуальною ідеєю – відтворити основні події Української революції крізь призму творчого спадку її лідерів. Учений довів, що керманичі та ідеологи, оцінюючи тогочасні суспільно-політичні процеси в Україні, наполягали на їх відмін- ності від загальноросійського революційного поступу, акцентуючи увагу на двох складових ви- звольного руху – національному й соціальному аспектах. Значний резонанс у науковому середовищі мала наступна фундаментальна праця: «Українська революція: Історичний нарис» (Київ, 1999 р.). На момент її появи це була фак- тично єдина комплексна студія, в якій найповніше відтворено панорамну картину револю- ції, запропоновано критерії її періодизації, з’ясовано причини, характер і мету боротьби, Олена Любовець (Київ) До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка Український історичний журнал. – 2021. – №3 Ювілеї 235 розкрито історичне значення та уроки. Розмірковуючи над місцем в історичному розвитку нації, В.Солдатенко визначає її як своєрідний апогей, вищу точку цивілізаційного поступу. На його переконання, події революційної доби варто ставити в один ряд із визвольною вій- ною середини ХVІІ ст. під проводом Б.Хмельницького і здобуттям Україною незалежності в 1991 р. У монографії Українська революція показана як масштабне, різнопланове зрушення, метою якого було відродження нації в усіх сферах суспільного буття – економічній, політич- ній, духовній. У контексті цього, на думку автора, її не можна трактувати лише як боротьбу за створення національної державності, адже поряд із національним проходило й соціальне визволення. Тому процеси, спрямовані на створення та зміцнення власної держави розгля- даються як один із важливих і визначальних аспектів загального національного відродження. Запропоновані в монографії підходи до вивчення феномену Української революції на- були подальшого розвитку в індивідуальних і колективних працях. Зокрема у другому томі («Революції в Україні: політико-державні моделі та реалії (1917–1920)») шеститомного видання «Політична історія України ХХ століття», де В.Солдатенко став одним із двох авторів, а також у розділах схожого видання «Україна: політична історія ХХ – початку ХХІ ст.» (Київ, 2007 р.). Упродовж 2008–2010 рр. вийшло чотиритомне дослідження «Україна в революційну добу: Історичні есе-хроніки», в якому у хронологічній послідовності відтворено перебіг ос- новних подій, що відбулися кожного окремого року. У центрі уваги – аналіз протиборства, взаємодій і взаємовпливів різних політичних сил, які боролися за владу в Україні, а також роз- мірковування щодо причин поразки одних та перемог інших. Узагальнюючий характер має ро- бота, видана у форматі збірника статей: «Революційна доба в Україні 1917–1920 роки: Логіка пі- знання, історичні постаті, ключові епізоди» (2011 р., перевид. 2012 р.). У своїх працях В.Солдатенко прагне проаналізувати та осмислити всі аспекти і складо- ві революційних процесів початку ХХ ст., виявити взаємозв’язки між ними, розкрити багато- гранність внутрішніх та зовнішніх чинників, що зумовлювали хід тогочасних подій. У центрі ува- ги історика – проблема державотворення. Практично в кожній студії присутній аналіз різних форм державності, які виникали на українських теренах упродовж революційної доби – рес- публікансько-демократичної, радянської, авторитарно-монархічної, реґіонально-консерватив- ної. Предметом ретельного вивчення й аналізу стали насамперед моделі національно-держав- ного будівництва – Українська Народна Республіка періоду Центральної Ради та Директорії, Українська Держава гетьмана П.Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка тощо. Характеризуючи ці державні утворення, учений висвітлює позиції та ідеологічні доктрини полі- тичних сил, котрі сприяли їх становленню; виокремлює чинники, що впливали на ставлення різ- них верств населення щодо відповідних владних органів і структур; намагається зрозуміти, чому вітчизняні державні моделі не змогли ствердитися та розвинутися, чому так і не стали повно- правними державами. Як складова проблеми державотворення розглядається й питання собор- ності українських земель, оцінюються конкретні заходи національних урядів щодо втілення спо- конвічного прагнення українського народу до єдності всіх етнічних територій. У процесі наукового дослідження революційної доби В.Солдатенко використовує прин- цип альтернативності, згідно з яким прогностично й на практиці постійно існують можливо- сті здійснення різних, іноді дуже відмінних, варіантів-альтернатив суспільно-політичного роз- витку. На його думку, урахування наявної альтернативності дозволяє по-новому, із більшим рівнем об’єктивності, оцінити шлях кожної нації, держави, побачити невикористані потенції, винести повчальні уроки на майбутнє; тоді як іґнорування альтернативних ситуацій збіднює уявлення про історичну реальність, не дозволяє відтворити ту чи іншу ситуацію у всеосяжності її осмислення й оцінок. Тому ще на межі 1980–1990-х рр. учений активно включається в диску- сію щодо альтернатив 1917-го року, наголошуючи, що тогочасна політична ситуація містила різ- ні, змінювані час від часу можливості політичного розвитку. Аналіз реальних і гіпотетичних альтернатив суспільно-політичного розвитку України до- кладно здійснено в монографії «Революційні альтернативи 1917 року й Україна» (Київ, 2010 р., у співавторстві з О.Любовець). На основі широкого кола джерел обґрунтовується думка, що 1917-й можна називати «роком політичних альтернатив», адже з початком Лютневої революції й до кінця року у суспільстві об’єктивно існували істотно відмінні латентні можливості, потен- ції, тенденції подальшого поступу, представлені конкретними політичними силами. У праці охарактеризовано ключові політичні сили, відтворено перебіг боротьби між ними за втілення тієї чи іншої альтернативи. Із позиції альтернативності Валерій Федорович розглядає й конфлікт між російською та укра- їнською революціями. Він доводить, що запропоновані російськими політичними силами варіан- ти суспільно-політичного розвитку земель колишньої імперії не відповідали прагненням україн- ського народу. Так, моделі державного устрою та економічного розвитку, які намагалися втілити у життя Тимчасовий уряд, Раднарком, військово-політичні режими А.Денікіна, П.Вранґеля, не Український історичний журнал. – 2021. – №3 236 Ювілеї сприймалися широкими верствами українського суспільства, наражалися на спротив з його боку, стимулювали виникнення альтернативних моделей організації влади і владних структур. Водночас, на переконання вченого, українцям не вдалося сформулювати власну завершену альтернативну кон- цепцію революційних перетворень і власної державності, не вистачило потенції для їх реалізації. В.Солдатенко став одним із провідних фахівців у вивченні такого суперечливого феноме- ну, як український націонал-комунізм. Ті чи інші аспекти цього явища висвітлюються практич- но в кожній його праці. Безпосередньо цьому присвячено монографію «У пошуках соціальної й національної гармонії (Ескізи до історії українського комунізму)» (Київ, 2006 р.). Крізь призму націонал-комунізму історик намагається показати основну проблему, що постала перед україн- ським політичним проводом – визначення пріоритетності національного чи соціального в рево- люції. У його студіях аналізуються ідейно-політичне протистояння всередині українських соціа- лістичних партій та особливості організації українських комуністичних груп, а згодом і партій. Водночас аналіз не обмежується лише українськими комуністичними осередками, паралельно ретельно досліджуються й суперечливі ідейно-теоретичні процеси, що відбувалися у середовищі більшовиків, унаслідок чого частина з них ставала на позиції українського національного руху, намагалася корегувати політику своєї партії відповідно до його потреб і завдань. На основі цього робиться висновок, що джерелом формування українського націонал-комунізму стали партійні течії як усередині українських соціалістичних партій (УСДРП, УПСР), так і КП(б)У. Невід’ємною складовою дослідження революційних процесів у працях В.Солдатенка є пар- тійна історія. Розгляд будь-якої проблеми зазвичай супроводжується аналізом ставлення до неї різних політичних партій і груп, їхніх пропозицій, заходів щодо розв’язання та вирішення на- гальних питань. На думку вченого, саме політичним партіям належить визначальна роль у ре- волюційних подіях, адже саме вони розробляли стратегії й тактику суспільно-політичних змін. Аналізу особливостей багатопартійності революційної доби присвячено монографію «Деміурги революції: нариси партійної історії України 1917–1920 рр.», що вийшла ювілейного 2017 р. з по- святою «До 100-річчя Української революції». Показово, що це одна з небагатьох наукових роз- відок, де висвітлюється діяльність усіх політичних партій – українських, загальноросійських, пар- тій національних меншин. Тобто автор зробив спробу показати весь партійний спектр від лівих до правих – відтворити етапи становлення та розвитку політичних партій, розкрити особливості еволюції їхніх програмних засад і політичних доктрин, оцінити результативність стратегічних рі- шень, урядової й опозиційної діяльності тощо. Предметом особливої уваги стали міжпартійні та внутріпартійні взаємовідносини, умови, причини співпраці чи протистояння. Серед пріоритетних напрямів досліджень В.Солдатенка можна виділити і проблему ор- ганізації вітчизняних збройних формувань революційної доби. В узагальнюючих моногра- фіях, окремих статтях неодноразово порушується суперечливе, складне питання щодо україніза- ції військових частин, ролі у цьому процесі політиків (М.Грушевського, С.Петлюри, М.Порша, М.Міхновського та ін.). На основі документальних джерел історик спростовує поширену в істо- ріографії тезу щодо нібито нерозуміння Центральною Радою необхідності власних збройних сил, розкриває об’єктивну неможливість створення всередині російської армії осібного національно- го війська. Інтерес ученого привертають і спроби військових переворотів на чолі з П.Болбочаном, В.Оскілком, він намагається зрозуміти їх причини та охарактеризувати політичні сили, котрі сто- яли за цими спробами. Безпосередньо військовій історії присвячено праці «Військовий чинник у боротьбі за політичну владу в Україні в 1917–1918 рр.» (Київ, 2002 р., у співавторстві з Л.Хало) та «Галицька армія у Великій Україні» (Київ, 2004 р., у співавторстві з Б.Савчуком). Валерій Федорович багато працює над розробкою питань досвіду вітчизняної диплома- тії, зовнішньополітичної діяльності національних урядів революційної доби. Найвищим досяг- ненням молодої української дипломатії, на його думку, стало підписання Брестського мирного договору, без чого подальше існування УНР було проблематичним. Упродовж усієї наукової діяльності В.Солдатенко захоплюється історичною персоналістикою, ефективно досліджуючи внесок у політичне життя, суспільну думку таких визначних постатей, як М.Грушевський, В.Винниченко, Д.Дорошенко, С.Петлюра, П.Христюк, М.Порш, М.Міхновський та ін. Їх політичні біографії висвітлено у статтях, розділах монографій, в окремих книгах. Значну за- цікавленість викликає праця «Проект “Україна”: 1917–1920 рр. Постаті» (Харків, 2011 р.), що містить короткі нариси про 37 найголовніших діячів революційної доби, які репрезентують практично пов- ний тогочасний політичний спектр сил, що впливали на долю народу, нації. Предметом особливої уваги історика виступають дві ключові дійові особи Ук раїн ської ре- волюції – В.Винниченко та С.Петлюра. Першого, якому присвячено аж п’ять монографій, чис- ленні статті в науковій періодиці, умовно можна віднести до когорти «улюблених героїв». У цих працях, незважаючи на об’єктивність подачі фактажу, відчувається ще й особиста прихильність автора до цієї неординарної, непересічної постаті. Загалом внесок В.Винниченка в розробку концепції Української революції, його діяльність на важливих державних та урядових посадах Український історичний журнал. – 2021. – №3 Ювілеї 237 оцінюються позитивно. Щодо С.Петлюри у Валерія Федоровича більш критична позиція, по- рівнюючи цих двох діячів, перевага надається В.Винниченкові. Прикладом слугує монографія «Винниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби» (Київ, 2007 р.). Поряд із вивченням біографій та діяльності представників українського національно-визволь- ного руху, В.Солдатенко аналізує й заходи інших політичних таборів, насамперед членів більшо- вицької партії. Значний резонанс у науковому середовищі мали книги, присвячені таким непересіч- ним і суперечливим постатям, як М.Скрип ник, Г.Пятаков. Через біографії діячів історик аналізує позицію більшовицької партії, оцінює її вплив на поточні суспільно-політичні процеси в Україні. Окремою цариною в науковому доробку вченого стали історіографічні сюжети – прак- тично в кожній праці міститься розширений і ґрунтовний аналіз наявної літератури з дослі- джуваної проблематики. Загалом головною метою всіх наукових розвідок В.Солдатенка можна вважати спробу зрозумі- ти, чому, попри високий потенціал, Українська революція зазнала поразки, чому одне з її основних завдань – ствердження національної держави – не було реалізоване жодною з українських політич- них сил. Розмірковуючи над цими надто складними питаннями, дослідник доходить висновку, що основними причинами стали неготовність нації до масштабних революційних і державотворчих зрушень; брак національної еліти, здатної очолити революційні процеси (відсутність політичного досвіду та організаційного хисту в більшості лідерів українського руху); відсутність конструктивної програми та державотворчої концепції моделі державно-національного будівництва; наявність сут- тєвих суперечностей у національному таборі; несприятлива зовнішньополітична ситуація. В.Солдатенко є автором численних статей у фундаментальних енциклопедичних виданнях. Зокрема «Великий Жовтень і громадянська війна на Україні» (1987 р.), «Политические партии России: Конец ХІХ – первая треть ХХ в.» (1996 р.), «Ен ци к ло педія історії України», «Юридична ен- циклопедія», «Українська дипломатична енциклопедія», «Політологічний енциклопедичний слов- ник» (2004 р.), «Політична енциклопедія» (2012 р.), «Велика українська енциклопедія» (2016 р.) та ін. Викладацький досвід учений реалізував як автор підручників для вишів. Так, він узяв участь у підготовці навчального посібника «Історія України: Нове бачення» (витримав три перевидання: 1997, 2000, 2002 рр.), «Дипломатичної історії України (ХІХ – перша чверть ХХ ст.» (Київ, 2011 р.), низки методологічних розробок. Досягнення вченого відзначено нагородами. За двотомну монографію «Ук раї нська рево- люція: концепція та історіографія» Президія НАН України 2000 р. присудила йому премію ім. М.Костомарова, а за книгу «Володимир Винниченко: на перехресті соціальних і національ- них прагнень» (2005 р.) його удостоєно Міжнародної премії ім. В.Винниченка. В.Солдатенко не тільки скрупульозний дослідник, а й ефективний організатор наукової справи. Керовані ним дослідницькі колективи завжди займалися розробкою актуальної, сус- пільно значимої проблематики. Валерій Федорович був і є багатолітнім членом редколеґій низки фахових періодичних та продовже- них видань з історії України. Серед них добре відомі «Український історичний журнал», «Історичний журнал», «Історія України», «Діалог», «Пам’ять століть», «Національна та історична пам’ять», «Нау- кові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ», «Ґілея» та ін. Упродовж багатьох років входить до складу спеціалізованих учених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Як визнаного фахівця його часто запрошують офіційним опонентом. Валерій Федорович не тільки авторитетний і знаний учений, а й педагог, який тривалий час од- ночасно з науково-дослідною роботою займається викладацькою діяльністю. Він розробив низку нор- мативних та спеціальних історичних дисциплін для Київського національного університету, інших ви- шів. Під його керівництвом підготовлено й захищено 11 кандидатських, 5 докторських дисертацій. Звичайно, не всі погляди та позиції історика зустрічають схвальні відгуки або без- застережну підтримку з боку наукового загалу. Так, він займає осібну позицію щодо визна- чення хронологічних меж Української революції, не сприймаючи домінуючу впродовж остан- ніх років періодизацію 1917–1921 рр. На його думку, революція вичерпала свій потенціал уже в 1920 р., адже на українських територіях колишньої Російської імперії було встановлено ра- дянську владу, а західноукраїнські землі опинилися в межах Польщі, Румунії, Чехословаччини. Часто його самого звинувачують у схильності до лівих поглядів, а праці піддаються критиці за «перебільшення» соціальної складової революційних подій. Викликають дискусію й інші по- зиції вченого. Але в контексті розвитку історичної науки це – позитивний процес, який сти- мулює науковий пошук, наштовхує на нові підходи та міркування в оцінці неоднозначної доби. Загалом мабуть ні в кого не виникає сумніву, що В.Солдатенко за своїм внеском у розробку концепції Української революції є однією з ключових постатей вітчизняної історіографії. Наукова громадськість, колеґи, друзі щиро вітають Валерія Федоровича Сол да тенка з 75-річчям, бажають міцного здоров’я, натхнення й наснаги в науковому пошуку, реалізації всіх задумів, родинного благополуччя!

До 75-річчя доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В.Солдатенка

Institution

Ähnliche Einträge