Висвячення митрополита Спиридона в контексті "Послання Мисаїла" 1476 р.
Мета дослідження – розглянути висвяту у Царгороді у середині 1470-х рр. ченця Спиридона на київського митрополита у ситуації, яка склалася в Київській митрополії після Флорентійської унії 1439 р., із залученням свідчень «Послання Мисаїла» 1476 р. про конфесійні настрої й акції русько-литовської ц...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184518 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Висвячення митрополита Спиридона в контексті "Послання Мисаїла" 1476 р. / Н. Заторський // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 31-49. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Мета дослідження – розглянути висвяту у Царгороді у середині 1470-х рр.
ченця Спиридона на київського митрополита у ситуації, яка склалася в Київській митрополії
після Флорентійської унії 1439 р., із залученням свідчень «Послання Мисаїла» 1476 р.
про конфесійні настрої й акції русько-литовської церковної і світської еліти. Методологія.
Застосовано історіографічний та джерельний аналіз для виявлення нових можливих
прочитань біографічних даних про Спиридона. Наукова новизна. Запропоновано нове
тлумачення місії Спиридона в Константинополі й, відповідно, осіб, які за нею стояли. Також
скориговано датування втечі / звільнення його з ув’язнення в Литві. Висновки. Підсумовуючи
наявні джерельні та літописні свідчення, зауважено про необґрунтованість датування поділу
Київської митрополії 1448-м чи 1458-м роками. Дії всіх зацікавлених осіб указують на те, що
навіть наприкінці 1460‑х рр. вони мислили її неподільною і прагнули контролювати всю її
територію. При цьому дії польсько-литовського монарха Казимира IV щодо митрополита
Григорія Болгариновича свідчать про намагання усталити новий modus vivendi для підвладних
йому русинів грецької віри, передбачаючи подвійну юрисдикційну підлеглість як Риму,
так і Константинополю. Вибір Мисаїла на митрополичу кафедру на початку 1473 р. було
зроблено насамперед з огляду на перспективність його визнання на контрольованих Москвою
територіях. Відповідні уривки «Послання Мисаїла» 1476 р. свідчать про продовження
політики подвійного співпричастя та її підтримку руською церковною і світською елітою.
Під цим оглядом стає очевидною не лише причина посольства Спиридона до Царгорода, а й
значення літописних звісток про вдачу посланця та здобуття митрополичого сану підкупом. |
|---|