Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору"
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184536 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" / О. Морозова, О. Гайдай // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 228-232. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184536 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1845362022-06-16T01:27:35Z Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" Морозова, О. Гайдай, О. Хроніка 2021 Article Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" / О. Морозова, О. Гайдай // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 228-232. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184536 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка Хроніка |
| spellingShingle |
Хроніка Хроніка Морозова, О. Гайдай, О. Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" Український історичний журнал |
| format |
Article |
| author |
Морозова, О. Гайдай, О. |
| author_facet |
Морозова, О. Гайдай, О. |
| author_sort |
Морозова, О. |
| title |
Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" |
| title_short |
Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" |
| title_full |
Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" |
| title_fullStr |
Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" |
| title_full_unstemmed |
Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" |
| title_sort |
міжнародна наукова конференція "українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання ризького договору" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Хроніка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184536 |
| citation_txt |
Міжнародна наукова конференція "Українсько-польські відносини: до 100-річчя підписання Ризького договору" / О. Морозова, О. Гайдай // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 228-232. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT morozovao mížnarodnanaukovakonferencíâukraínsʹkopolʹsʹkívídnosinido100ríččâpídpisannârizʹkogodogovoru AT gajdajo mížnarodnanaukovakonferencíâukraínsʹkopolʹsʹkívídnosinido100ríččâpídpisannârizʹkogodogovoru |
| first_indexed |
2025-07-16T04:49:15Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:49:15Z |
| _version_ |
1837777662986158080 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №4
ХРОНІКА
Захід відбувся 10 червня 2021 р. в Миколаєві в рамках традиційного Міжнародного наукового
Ольвійського форуму та з нагоди 25-річчя заснування Чорноморського національного універ-
ситету ім. Петра Могили. Організаторами виступили Українсько-польський науково-дослід-
ний інститут і кафедра історії ЧНУ ім. Петра Могили, а співорганізаторами – Університет
гуманітарних та природничих наук ім. Яна Длуґоша (Ченстохова), Миколаївське відділення
Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України,
Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького. Метою дискусії визначалося до-
слідження різних аспектів українсько-польських відносин, зокрема значення Ризького догово-
ру для подальших взаємин двох країн і народів.
Спільна історична минувшина українців та поляків має велику кількість як позитивних,
так і неґативних проблемних моментів. Упродовж століть формувалися стереотипи й упере-
дження, що досі ускладнюють взаєморозуміння та розвиток українсько-польської співпраці.
Звернення до «гострих» питань історії дасть можливість подолати стереотипи й міфологіза-
цію образу сусіда в національній свідомості українців. Лише діалог допоможе з’ясувати пози-
ції сторін і знайти шлях до порозуміння, виробити практичні рекомендації щодо узгодження
важких моментів спільної минувшини.
У конференції взяли участь майже півсотні дослідників з України (Київ, Дніпро, Харків,
Одеса, Черкаси, Івано-Франківськ, Чернівці, Херсон, Ізмаїл, Первомайськ, Миколаїв), По-
льщі (Варшава, Ченстохова, Познань, Жешув), Угорщини (Сеґед). До заходу долучили-
ся також студенти-історики ЧНУ ім. Петра Могили, представники громадськості міста
Миколаєва.
Почесними гостями й учасниками форуму були консулка Республіки Польща в Одесі
Жанета Дела, голова Союзу литовців Херсонщини, радниця почесного консула Литовської
Ре с публіки у Херсонській обл. Наталія Дануте Бімбірайте, директор Українсько-польського
наукового історичного центру Черкаського національного університету ім. Б.Хме льницько го
д-р іст. наук, професор Євген Сінкевич.
Конференцію відкрив ректор ЧНУ ім. Петра Могили д-р техн. наук, проф. Леонід
Клименко, який наголосив на вагомості заходу й зазначив, що співпраця з польськими ко-
леґами – один із пріоритетних напрямів діяльності вишу. З вітальною промовою звернувся
проректор із наукової роботи д-р наук із держ. управл., проф. Володимир Беглиця. Він підтри-
мав пропозицію до всіх учасників форуму продовжувати науковий діалог у межах спільних
проектів. Консулка Республіки Польща в Одесі Жанета Дела побажала всім плідної дискусії.
Модераторками конференції стали директорка Українсько-польського науково-дослідного ін-
ституту ЧНУ ім. Петра Могили професорка кафедри історії Ольга Морозова та заступниця
директорки доцентка кафедри історії Ольга Гайдай.
Ольга Морозова (Миколаїв)
Ольга Гайдай (Миколаїв)
Міжнародна наукова конференція
«Українсько-польські відносини: до 100-річчя
підписання Ризького договору»
Український історичний журнал. – 2021. – №4
Хроніка 229
Пленарне засідання розпочалося з виступу професорки О.Морозової на тему «Ризький
мир та його значення для України». Дослідниця зазначила, що історики по-різному оці-
нюють ту угоду. Вітчизняні підкреслюють, що Українська Народна Республіка була для
Ю.Пілсудського лише інструментом досягнення ширшої мети – знищення Російської ім-
перії, мала бути державою-сателітом, цілком залежною від Польщі. Натомість польські на-
голошують на фактичному визнанні Варшавою незалежності України напередодні підписан-
ня Ризького миру, сприянні внаслідок зусиль польської дипломатії визнанню УНР також
Латвією й Фінляндією. Як українські, так і польські фахівці вважають, що Варшавський до-
говір, укладений Ю.Пілсудським і С.Петлюрою 1920 р., фактично вивів Україну з дипло-
матичного вакууму, створеного навколо української держави західними країнами. Однак
підписання 18 березня 1921 р. Ризького миру між представниками РСФРР і УСРР, з одного
боку, та Польщі – з іншого, фактично анулювало союз Пілсудського – Петлюри. Найбільшою
жертвою Ризького договору стала УНР: українські землі було поділено між Польщею та
радянською Росією, загострилася проблема кордону.
Продовжив пленарне засідання проф. Євген Сінкевич доповіддю «Ризький мир – клю-
чові питання». Він звернув увагу на факт активізації уваги дослідників як з України, так і
Польщі до проблеми договору 1921 р. у зв’язку зі 100-річчям з дня його підписання. Так,
питання українських національно-визвольних змагань і, зокрема, Ризького миру порушували-
ся на конференції, що відбулася у квітні поточного року у Прикарпатському національному
університеті ім. В.Стефаника. На заході було зазначено, що визвольний рух українського на-
роду необхідно розглядати у проміжку між 1914 і 1923 рр., згідно з рецепцією Д.Дорошенка.
Є.Сінкевич зауважив, що, на його думку, верхня межа повинна визначатися не формальним
рішенням Ради послів держав Антанти щодо територіальних і політичних змін на україн-
ських землях (1923 р.), низку положень якого не було виконано, а Ризьким миром 1921 р.,
коли II Річпосполита фактично узгодила свої східні кордони, а українці отримали «квазі-
республіку» УСРР, представники якої формально стали одними з підписантів угоди. Також
було наголошено, що українська закордонна історіографія однозначно трактує Ризький мир
як зраду Польщею свого союзника – УНР, з яким попередньо було підписано Варшавську
угоду (1920 р.). Цей договір порівнюють з Андрусівським (1667 р.). Є.Сінкевич привернув
увагу присутніх також до обставини, що вояків-уенерівців було інтерновано в таборах подалі
від місцевостей, де проживало етнічно українське населення.
Завершив пленарну частину завідувач кафедри методології та історії історіографії
Університету гуманітарних і природничих наук ім. Я.Длуґоша габіліт. д-р, проф. Тадеуш
Сроґош. У своїй доповіді «Гайдамацькі рухи та Коліївщина – польсько-український протокол
розбіжностей» він акцентував увагу на тому, що впродовж століть міжетнічні відносини від-
бувалися у складних обставинах. У XVIII ст. на взаємини впливали соціальні, національні,
релігійні, міжнародні фактори. Нерідко історики доволі необ’єктивно представляли події.
Починаючи з XVIII ст., змінювалися масштаби конфлікту, коливаючись між спорадичною
співпрацею та геноцидом, що, безсумнівно, вплинуло на їх історичне сприйняття. Фахівець
наголосив, що сьогодні треба прагнути до примирення між братніми народами. Утім це не
означає іґнорування складних і болючих питань. У польсько-українському історіографічному
дискурсі можна виділити кілька спірних проблем: характер гайдамацьких рухів; позиція Росії
під час Коліївщини; роль Юзефа Ґабріеля Стемпковського у придушенні повстання; масштаби
жорстокості з обох сторін конфлікту, включаючи кількість убитих в Умані; наявність або від-
сутність програми державотворення в лавах повстанців; використання понятійного апарату
з ідеологічними особливостями; загальна оцінка подій, яка частково випливає з ідеологічних
причин. Т.Сроґош запропонував спільну польсько-українську дослідницьку програму, яка
сприятиме уникненню розбіжностей у поглядах. Суть її полягає в тому, щоб увести проти-
лежні думки до наукового дискурсу, ураховуючи культурну складову проблеми, що не була
збережена ані з української, ані з польської сторони.
Робота секцій розпочалася з доповіді канд. іст. наук Дмитра Бондаренка (Сеґед)
«Центральна та Східна Європа в геополітиці часів І світової війни та системи міжнарод-
них відносин, 1914–1921», котрий звернув увагу на ключові моменти європейської гео-
політики перших десятиліть ХХ ст., окресливши згаданий реґіон як історичний у просторі
Український історичний журнал. – 2021. – №4
230 Хроніка
між Німеччиною та Росією, як арену суперництва великих держав. Доповідач навів тезу
Г.Маккіндера про те, що хто править Центральною і Східною Європою, той домінує в Євразії
та світі. Напруженість між великими державами породила дві проблеми: польське й балкан-
ське питання.
Доцентка Наталія Шевченко (Миколаїв) зосередилася на історико-культурній спад-
щині країн Центрально-Східної Європи у часи Великого князівства Литовського та Речі
Посполитої як на підґрунті для сучасного міжреґіонального співробітництва. Було зазначе-
но, що для Польщі, Литви, Білорусі, України спільна історико-культурна й політична спад-
щина стала вагомим арґументом у вимогах незалежності на початку ХХ ст. Драматичні події
боротьби за власну суб’єктність 1918–1921 рр. цих народів, що по праву вважали себе спад-
коємцями польсько-литовської держави й активно до неї апелювали, засвідчили існування
спільних геополітичних проектів відродження самостійності як складових колишньої конфе-
деративної Речі Посполитої.
Проф. Марек Миколайчик (Познань) у доповіді «Варшавська битва 1920 р. за відгу-
ками й коментарями західних учасників і спостерігачів» наголосив на значенні польсько-ра-
дянської війни, зокрема оборони Варшави, для процесу відбудови незалежної Польщі. На
думку дослідника, імовірна поразка обернулася б включенням більшості польських земель до
складу червоної Росії та створенням усіченої польської державності зі столицею в Познані
чи Кракові. Набагато гірший сценарій означав би переможний похід більшовиків на захід і
захоплення цілої Європи.
Проф. Микола Михайлуца (Одеса) висвітлив проблеми та становище православної
Одещини в непівській ретроспективі (перша половина 1920-х рр.). Сутність піднепівського
суспільства Одеси того періоду він схарактеризував словами історика В.Савченка, який визна-
чив, що воно було «розділеним не тільки за соціальним, класовим, партійним, національним
критеріями, однак і за конфесійним також». На думку М.Михайлуци, саме 1920-ті рр. стали
вирішальними в державно-церковних взаєминах в УСРР. Українські більшовики діяли за во-
ждівським сценарієм, намагаючись «боротьбу з релігією поставити науковіше», «розпочати
кампанію після серйозної підготовки», як писав їх ідейний натхненник.
Докторки Анна Чернецька-Габерко та Кароліна Студніцька-Мар’янчик (Ченстохова)
представили доповідь щодо смерті Ю.Пілсудського. Проаналізувавши джерельний матеріал з
Опавського земського архіву, дослідниці навели факти, що розбудували леґенду про кончину
польського маршала.
Професорка Ірина Шандра (Харків) дослідила транспортні проекти на українських зем-
лях у першій чверті ХХ ст., дійшовши висновку, що, попри лише часткове втілення розробле-
них підприємцями заходів на початку ХХ ст., напрями економічних удосконалень на україн-
ських землях стали наочним свідченням стратегічного бачення розвитку територій.
Канд. іст. наук Максим Зелінський (Херсон) представив результати вивчення умов
Ризького миру 1921 р. в оцінці польських націонал-демократів. Дослідник зауважив, що
напередодні підписання угоди Україна вкотре у своїй історії опинилася в ролі «розмінної
монети» між Варшавою й Москвою. Укладений у Ризі 18 березня 1921 р. мирний договір
перекреслив далекосяжні амбіційні проекти Ю.Пілсудського щодо федералізації Польщі та
звів нанівець його спроби послабити радянську Росію. Натомість результати Ризької угоди за-
свідчили перемогу інкорпораційної програми лідера націонал-демократії Р.Дмовського, яка
передбачала унітарний устрій держави та відмову національним меншинам у праві на власну
територіальну й культурну автономію.
Д-р Пьотр Кжиковський (Варшава) висвітлив геостратегічні та геополітичні наслідки
Ризького договору. На його думку, підписаний у березні 1921 р. акт став найважливішою
мирною угодою міжвоєнного періоду у Східній Європі, що мало вирішальне значення не
лише для долі підписантів, а й реґіону Центрально-Східної Європи у цілому. Зокрема для
Польщі це вможливило завершення періоду відбудови держави та демаркації кордонів, пе-
рехід до мирного розвитку. Для інших країн було покладено початок визнанню їхньої дер-
жавності. П.Кжиковський уважає, що це також був документ про визнання обома сторонами
незалежності України, а це мало колосальне значення для консолідації національної ідентич-
ності українського населення.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
Хроніка 231
Олексій Щетінін (Київ) звернув увагу на релігійний чинник в українсько-польських від-
носинах на Правобережжі початку ХХ ст. Історик порушив питання, наскільки дві найбіль-
ші християнські конфесії реґіону напередодні І світової війни – римо-католицька та право-
славна – збігалися з етносами, з якими їх ототожнюють, тобто з поляками та українцями. На
думку О.Щетініна, відносна релігійна свобода того часу (приміром, право законно відпада-
ти від панівної релігії) активізувала місіонерську діяльність як католиків, так і православних.
Однак католицька церква, котра звикла десятиліттями жити під тиском із боку влади, ско-
ристалася свободою, навернувши за невеликий відрізок часу певну частину православних до
своєї пастви. Натомість православна, котра користувалася практично повною підтримкою ад-
міністрації, втратила ознаки свого панівного становища та не змогла забезпечити успіх влас-
ної контрмісії, адже мала суперником не тільки римо-католиків, але і протестантів.
Наталія Курільчук (Київ) виступила з доповіддю «Ризький мир і жителі “Олевського
прикордоння”: між кордонами і реаліями життя». Дослідниця наголосила, що період бо-
ротьби за незалежність України 1917–1921 рр. став одним із найдраматичніших не лише
в історії всієї держави, а й конкретних її реґіонів та запропонувала ввести в науковий обіг
поняття «Олевське прикордоння». Н.Курільчук звернула увагу на те, що жителі сучасної
Олевщини, так само, як і деяких інших районів історичної Волинської ґубернії, були втягнуті
у вир боротьби між УНР, більшовиками та поляками. Ключовою подією у цьому процесі вар-
то вважати підписання Ризького мирного договору в 1921 р., що призвело до поділу Волині й
Полісся на дві частини, коли ряд сіл і містечок опинилися у складі Польщі та УСРР.
Ангеліна Буланова (Дніпро) розповіла про повстанський рух на Катеринославщині
1918–1921 рр. як об’єкт радянської пропаґанди. Дослідниця стверджує, що найбільш поши-
реним було автоматичне навішування ярлика «петлюрівщини» на будь-який прояв соціаль-
ного невдоволення або національної свідомості та ототожнення повстанських селянських
загонів із «кримінальними бандитами». Історикиня наголосила, що радянські методи про-
паґанди виявилися досить дієвими, адже неґативний контекст у визначеннях «петлюрівець»
або «куркуль» відчувається й сьогодні.
Ґрунтовними та дискусійними стали доповіді професорки Лілії Циганенко (Ізмаїл)
«Польські шляхтичі в житті міст Південної Бессарабії (ХІХ – початок ХХ ст.)», профе-
сорів Володимира Комара (Івано-Франківськ) «Політика Польщі щодо УНР у міжвоєн-
ний період» та Юрія Котляра (Миколаїв) «Терор голодом проти селянського повстан-
ського руху на Миколаївщині у 1921 р.», габіліт. д-ра Марека Жили (Варшава) «Безпека
Польщі в контексті польсько-українського військового співробітництва в історичній
перспективі», доц. Владислава Пархоменка (Миколаїв) «Ризька мирна угода 1921 р. у
спогадах І.Мазепи», доценток Інни Підберезних (Миколаїв) «АСЕАН – Польща: діалог
партнерства» та Ольги Гайдай (Миколаїв) «Стиль життя в системі соціальної стратифіка-
ції», доц. Бориса Драмарецького (Київ) «Повсякденне життя українського населення в
УСРР та Польщі на початку 20-х рр. ХХ ст.», доцентки Ольги Скус (Умань) «“Польське
питання” в репресивній політиці сталінського режиму на Уманщині», канд. іст. наук
Тараса П’ятничука (Чернівці) «Нереалізовані плани: США та Друга Річ Посполита в
1918–1921 рр.», канд. іст. наук Андрія Стародуба (Київ) «Ризький мир та початковий
етап інституалізації православної митрополії в Польщі», докторки Кінґи Фінк (Жешув)
«Польсько-українські контакти у музичному середовищі Львова на рубежі XIX i XX ст. (на
основі діяльності Яна Чубського та Станіслава Бурси»), кандидатки іст. наук Наталії
Буланової (Дніпро) «Повсякденне життя польського населення Кам’янського наприкінці
ХІХ – на початку ХХ ст.», Наталії Тріфонової (Київ) «Ризький мир та останні грошові
емісії Директорії», Олександра Карабіна (Черкаси) «Українські і польські добровольчі
формування з австрійсько-угорських військовополонених у роки Першої світової війни»,
Геннадія Коваля (с. Новосафронівка, Миколаївська обл.) «Візит начальника польської дер-
жави маршала Пілсудського до Франції у лютому 1921 р.»1.
1 Див.: Ольвійський форум – 2021: стратегії країн Причорноморського регіону в геополітичному просторі: XV міжнар. наук.
конф. 10–13 червня 2021 р., м. Миколаїв: Програма та тези доп. Міжнар. наук. конф. «Українсько-польські відносини: до 100-річчя
підписання Ризького договору». – Миколаїв, 2021. – 80 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
232 Хроніка
Слід зауважити, що проблематика конференції викликала чималий інтерес. Не дивля-
чись на гострі дискусійні моменти дослідники дійшли консенсусу в розв’язанні спірних пи-
тань історії. Захід сприяв виробленню об’єктивної оцінки взаємовідносин між українцями
й поляками та підтвердив, що накопичений упродовж століття різноплановий історичний,
історіографічний матеріал вимагає подальшої рефлексії, усебічного узагальнення. Результати
форуму мають практичне значення та можуть бути використані при розробці стратегії ро-
звитку українсько-польських відносин.
Учасники конференції відзначили високий науковий та організаційний рівень заходу.
Організатори висловили вдячність адміністрації університету у сприянні проведенню науко-
вого діалогу й усім учасникам і гостям – за інтерес до спільних ініціатив, цікаву полеміку,
плідну роботу. Було наголошено на вагомості дискусії для подальшого розвитку українсь-
ко-польських наукових контактів. Учасників форуму було запрошено на наступний захід –
«Балто-Чорноморський союз: історія та сучасність», який відбудеться у Чорноморському
національному університеті ім. Петра Могили на початку червня 2022 р. в рамках щорічної
Міжнародної науково-практичної конференції «Ольвійський форум – 2022: стратегії країн
Причорноморського регіону в геополітичному просторі».
|