Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ)

Оприлюднюється нове джерело, що розповідає про значення для української культури і для творчої діяльності М.Грушевського села Криворівня на Гуцульщині. Наукова новизна, висновки. У грушевськознавчий контекст уводиться досі невідомий лист-спогад К.Ґардецької, в якому міститься інформація про переб...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Гирич, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2021
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184541
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ) / І. Гирич // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 16-22. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184541
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1845412022-06-18T01:27:08Z Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ) Гирич, І. Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Оприлюднюється нове джерело, що розповідає про значення для української культури і для творчої діяльності М.Грушевського села Криворівня на Гуцульщині. Наукова новизна, висновки. У грушевськознавчий контекст уводиться досі невідомий лист-спогад К.Ґардецької, в якому міститься інформація про перебування М.Грушевського у Криворівні. Його авторка була донькою пароха місцевої церкви Різдва Пресвятої Богородиці та громадського діяча О.Волянського, котрому належала ідея перетворити гуцульське село на курорт для національної культурної еліти початку ХХ ст. Українська громадськість намагалася формувати власне відпочинкове середовище за зразком польського Закопаного чи російських Пущі-Водиці або Ворзеля під Києвом. Завдяки О.Волянському у Криворівні в літні місяці оселялися відомі вчені, літератори, діячі, що стояли біля джерел національно- визвольного руху, творили суспільно-культурні засади майбутньої Української революції 1917– 1921 рр. (В.Гнатюк, І.Франко, М.Грушевський, Леся Українка, Є.Тимченко, М.Коцюбинський, О.Олесь, Г.Хоткевич, В.Дорошенко та ін.). Журналістка, активістка українського жіночого руху в повоєнній Німеччині та у США К.Ґардецька наводить цікаві нюанси взаємин між відпочивальниками у Криворівні, роки їх перебування тут, згадує про тих, хто облаштовував побут приїжджих наддніпрянців у селах і містечках округи. Матеріали, викладені в листі, його адресат В.Дорошенко збирався використати у книзі спогадів про М.Грушевського, яку, проте, так і не встиг видати. A new source is published, which tells about the significance for Ukrainian culture and for the creative activity of M.Hrushevskyі in the Carpathian village Kryvorivnіa. Scientific novelty and conclusions. An unknown letter-memoir about M.Hrushevskyi’s stay in Kryvorivnia and his intellectual environment there is introduced into scientific context for the first time. The “Hrushevskyi in Kryvorivnia” topic has been studied in sufficient detail. Such local historians and Hrushevskyi scholars as P.Arsenych, S.Pankova have covered it extensively. The letter to the prominent bibliographer and literary critic V.Doroshenko contains an unknown memoir about Kryvorivnia and M.Hrushevskyi, written by K.Gardetska, the daughter of O.Volianskyi, local pastor of the Nativity of the Blessed Virgin church, and a well-known public figure. The latter had the idea to turn Kryvorivnia into a “holiday resort Mecca” of the Ukrainian cultural elite in the early 20th century. Ukrainian activists did not want to fall behind and seeked to create a Ukrainian cultural environment to counter the Polish and Russian equivalents, like that of the Polish Zakopane, Russian Pushcha-Vodytsia or Vorzel near Kyiv. Due to O.Volianskyi’s efforts, Kryvorivnia became a sought-after summer vacation spot for famous scientists, writers and public figures, such as V.Hnatiuk, I.Franko, M.Hrushevskyi, Lesia Ukrainka, Ye.Tymchenko, M.Kotsiubynskyi, O.Oles, H.Khotkevych, V.Doroshenko and many others, turning into a haven for people who stood at the forefront of the Ukrainian national liberation movement and contributed to the establishment of the socio-cultural foundations of the Ukrainian revolution of 1917–1921. K.Gardetska herself was also a well-known public figure, journalist, and Ukrainian women’s rights activist in postwar Germany and the United States. In her memoirs, she lists fascinating details of the relationships between Ukrainian vacationers in Kryvorivnia, as well as the years of their stay. She mentions Ukrainians who helped visitors from the Upper Dnipro region to settle in the nearby villages. V.Doroshenko was going to use these materials in his book of memoirs about M.Hrushevskyi, which he never managed to publish. 2021 Article Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ) / І. Гирич // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 16-22. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.05.016 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184541 930.2 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського
spellingShingle	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Гирич, І. Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ) Український історичний журнал
description	Оприлюднюється нове джерело, що розповідає про значення для української культури і для творчої діяльності М.Грушевського села Криворівня на Гуцульщині. Наукова новизна, висновки. У грушевськознавчий контекст уводиться досі невідомий лист-спогад К.Ґардецької, в якому міститься інформація про перебування М.Грушевського у Криворівні. Його авторка була донькою пароха місцевої церкви Різдва Пресвятої Богородиці та громадського діяча О.Волянського, котрому належала ідея перетворити гуцульське село на курорт для національної культурної еліти початку ХХ ст. Українська громадськість намагалася формувати власне відпочинкове середовище за зразком польського Закопаного чи російських Пущі-Водиці або Ворзеля під Києвом. Завдяки О.Волянському у Криворівні в літні місяці оселялися відомі вчені, літератори, діячі, що стояли біля джерел національно- визвольного руху, творили суспільно-культурні засади майбутньої Української революції 1917– 1921 рр. (В.Гнатюк, І.Франко, М.Грушевський, Леся Українка, Є.Тимченко, М.Коцюбинський, О.Олесь, Г.Хоткевич, В.Дорошенко та ін.). Журналістка, активістка українського жіночого руху в повоєнній Німеччині та у США К.Ґардецька наводить цікаві нюанси взаємин між відпочивальниками у Криворівні, роки їх перебування тут, згадує про тих, хто облаштовував побут приїжджих наддніпрянців у селах і містечках округи. Матеріали, викладені в листі, його адресат В.Дорошенко збирався використати у книзі спогадів про М.Грушевського, яку, проте, так і не встиг видати.
format	Article
author	Гирич, І.
author_facet	Гирич, І.
author_sort	Гирич, І.
title	Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ)
title_short	Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ)
title_full	Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ)
title_fullStr	Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ)
title_full_unstemmed	Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ)
title_sort	лист к.ґардецької до в.дорошенка про перебування м.грушевського у криворівні (вступна стаття й публікація і.гирича, київ)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184541
citation_txt	Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ) / І. Гирич // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 16-22. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT giričí listkgardecʹkoídovdorošenkaproperebuvannâmgruševsʹkogoukrivorívnívstupnastattâjpublíkacíâígiričakiív
first_indexed	2025-07-16T04:49:39Z
last_indexed	2025-07-16T04:49:39Z
_version_	1837777687679074304
fulltext	Український історичний журнал. – 2021. – №5 Ще в Німеччині, до від’їзду у США, В.Дорошенко почав збирати матеріали для своїх спо- минів про життя та людей, з якими йому судилося зустрітися. Із липня 1945 по 1949 рр. він пере- бував у таборах для переміщених осіб у Карлсфельді й Берхтесґадені під Мюнхеном. Ностальгія за часами розквіту НТШ, де виблискувало сузір’я І.Франка і М.Грушевського, спонукала його звернути увагу на цих непересічних осіб, а надто на останнього, котрий дав прихисток В.Дорошенкові в бібліотеці товариства, підштовхнув опанувати фах бібліографа та книгознавця. У 1950-х рр. окремі його нариси про знаного історика й політика з’являлися у філадельфійській «Свободі». А головне, В.Дорошенко став предтечею нової наукової дисципліни1, опублікував- ши в 1950 – на початку 1960-х рр. низку досліджень про життя та діяльність М.Грушевського2. Для В.Дорошенка багато важили особисті враження людей, котрі знали М.Гру шевського. Плануючи книгу й окремо спогади про нього3, він звертався до широкого кола осіб. Зокрема до О.Оглоблина, який також опинився спочатку в Німеччині, а згодом у США. У нього до- слідник цікавився навіть кольором очей М.Грушевського4. Однією з тих, хто бачив і знав 1 Гирич І. Предтечі наукового грушевськознавства: В.Дорошенко і О.Оглоблин та зміна парадигми бачення постаті М.Грушевського // Михайло Грушевський: Студії та джерела. – Кн.3 / Ред. кол.: І.Гирич (гол.), В.Кавунник (секр.) та ін. – К., 2021. – С.141–192. 2 Дорошенко В. Огнище української науки. – Нью-Йорк; Філадельфія, 1951. – 116 с.; Його ж. Михайло Грушевський – громадський діяч, політик і публіцист // Овид (Чикаґо). – 1957. – Ч.6, 10. – С.15–19, 23–27; Його ж. Перший президент відновленої Української держави // Там само. – №2/3.– С.27–32; Його ж. Іван Франко і Михайло Грушевський // Сучасність. – 1962. – Ч.1. – С.16–36. 3 Див., напр.: Дорошенко В. В Галичині 50 років тому // Свобода. – 1955. – 30 червня. – Ч.124. – С.2; 12 липня. – Ч.131. – С.2. 4 Гирич І., Кавунник В. Листування О.Оглоблина і В.Дорошенка та його грушевськознавча проблематика // Михайло Грушевський: Студії та джерела. – Кн.3. – С.316–358. Анотація. Оприлюднюється нове джерело, що розповідає про значення для української культури і для творчої діяльності М.Грушевського села Криворівня на Гуцульщині. Наукова новизна, висновки. У грушевськознавчий контекст уводиться досі невідомий лист-спогад К.Ґардецької, в якому міститься інформація про перебування М.Грушевського у Криворівні. Його авторка була донькою пароха місцевої церкви Різдва Пресвятої Богородиці та громадського діяча О.Волянського, котрому належала ідея перетворити гуцульське село на курорт для національної культурної еліти початку ХХ ст. Українська громадськість намагалася формувати власне відпочинкове середовище за зразком польського Закопаного чи російських Пущі-Водиці або Ворзеля під Києвом. Завдяки О.Волянському у Криворівні в літні місяці оселялися відомі вчені, літератори, діячі, що стояли біля джерел національно- визвольного руху, творили суспільно-культурні засади майбутньої Української революції 1917– 1921 рр. (В.Гнатюк, І.Франко, М.Грушевський, Леся Українка, Є.Тимченко, М.Коцюбинський, О.Олесь, Г.Хоткевич, В.Дорошенко та ін.). Журналістка, активістка українського жіночого руху в повоєнній Німеччині та у США К.Ґардецька наводить цікаві нюанси взаємин між відпочивальниками у Криворівні, роки їх перебування тут, згадує про тих, хто облаштовував побут приїжджих наддніпрянців у селах і містечках округи. Матеріали, викладені в листі, його адресат В.Дорошенко збирався використати у книзі спогадів про М.Грушевського, яку, проте, так і не встиг видати. Ключові слова: Грушевський, Криворівня, національний відпочинковий рух, інтелектуальне середовище, жіночий рух. Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.05.016 УДК: 930.2 Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні 17 історика, була донька пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці у с. Криворівня, де влітку відпочивав М.Грушевський із родиною, – О.Волянського (1862–1947 рр.). Сам В.Дорошенко познайомився з нею 1904 р., коли вперше побував у відомому гуцульському селі. Того ж року він особисто зустрівся зі М.Грушевським – під час літніх курсів українознавства у Львові. На тему перебування М.Грушевського та його оточення у Криворівні існує вже до- сить розлога література5. Передусім вона стосується діяльності втілювача ідеї «українських Атен» – О.Волянського, адже саме він, власне, і залучив до Криворівні багатьох діячів націо- нальної культури, котрі визначали лінію творення засад майбутньої політичної окремішності України. Представники різних націй намагалися формувати на українських теренах свої відпо- чинкові осередки. Трускавець і Яремче – це були зони польського культурного дозвілля. Розбудовувалися вони за прикладом підтатранського Закопаного, де утворився навіть особли- вий тип дерев’яної дачної архітектури – ґуральницький будинок. Їх зводили й в інших місцях, передусім у Трускавці. У Наддніпрянській Україні центрами російського дачництва були під- київські Пуща-Водиця, Ворзель, Боярка (щоправда остання завдяки діяльності київських укра- їнців: родин Кістяківських, Матушевських, Грушевських, О.Кониського, С.Єфремова та ін- ших – поволі «українізувалася»). Дослідження історико-культурного значення національного відпочинкового руху – важлива й ще недостатньо вивчена історико-краєзнавча проблема. В Олекси Волянського та його дружини Марії (з роду Бурачинських) було троє дітей. Син Роман-Петро народився 1887 р. У Першу світову війну він загинув. Старша донька Володимира (1892–1953 рр.) закінчила гімназію та університет у Львові, де згодом викладала. Заміж так і не вийшла. У 1939 р. переїхала до тата, працювала в Косові. Похована у Соколівці поряд із могилою свого батька. Там же в 1938 р. схоронили й зятя О.Волянського – чоловіка його молодшої доньки Кекилії Мар’яна Ґардецького. Саме Кекилія (Цецилія, Цьопа; 1898–1961 рр.) стала авторкою листа до знаного бібліогра- фа, літературознавця, директора бібліотеки НТШ в міжвоєнний період та історика визволь- ного руху В.Дорошенка, який публікуємо нижче. За часів II Речіпосполитої вона займалася громадською, журналістською, педагогічною роботою. Згодом стала однією з найактивніших діячок українського жіночого руху в Європі та у США6. Народилася у Криворівні, де її бать- ко був священиком. В їхньому будинку побували чимало представників національної культу- ри. Середню й вищу освіту здобула в Перемишлі, Львові. Педагогічно-просвітницьку роботу почала провадити ще у Криворівні, відтак учителювала у Соколівці, куди 1923 р. на парохію перебрався її тато. Під час Першої світової, коли в рідні місця прийшли російські війська, разом зі старшою сестрою Володимирою переїхала на Волинь. У 1915–1918 рр. працювала у Володимирі-Волинському, де була одна з найкращих в окрузі українських шкіл – її органі- зували для місцевої людності січові стрільці («усусуси»), під чиїм ідейним впливом і пере- бував заклад. Управителькою тут стала галичанка С.Сидорович, а вчительками – Ліщинська, К.Волянська, а також місцева уродженка Л.Маслі. Громадський діяч, редактор «Свободи» д-р Л.Мишуга, що в той час був призначений в австрійську комендатуру, підтримував постій- ний зв’язок із педагогинями7. У 1918 р. К.Волянська брала участь у Листопадовому зриві у Львові, у 1918–1919 рр. до- лучилася до опіки над пораненими. Згодом працювала в редакції львівської газети «Вперед», друкувалася в дитячому журналі «Дзвіночок». Коли 1920 р. О.Волянського заарештували, 5 Гирич І., Панькова С. Криворівня в щоденнику М.Грушевського // Гуцульський календар: 2006 рік. – Вип.11. – Верховина, 2006. – С.38–40; Панькова С. Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні // Український археографічний щорічник: Нова серія. – Вип.12. – К., 2007. – С.826–832; Панькова С., Старков В. Листування Олекси Волянського з Михайлом Грушевським // Там само. – Вип.13/14. – К., 2009. – С.555–618; Арсенич П. Священичий рід Бурачинських. – Івано-Франківськ, 2004. – С.84–87; Його ж. Волянський О. // Українська літературна енциклопедія. – Т.1. – К., 1988. – С.97; Його ж. Іван Франко у Криворівні // Його ж. Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки і культури. – Івано-Франківськ, 2000. – С.16–22. 6 У Филаделфії померла відома українська діячка Кекилія з Волинських Ґардецька // Свобода. – 1961. – 1 грудня. – Ч.229. – С.1. 7 Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі-Волинському // За державність: Матеріали до історії війська українського. – Зб.XI. – Торонто, 1966. – С.25. Український історичний журнал. – 2021. – №5 18 Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні вона звернулася до комісара поліції М.Ґардецького, який і допоміг звільнити батька. Невдовзі вони побралися й Волянська стала Ґардецькою. Певний час подружжя мешкало у Криворівні, потім у Кутах, де колишній поліцейський службовець працював адвокатом. Кекилія збирала етнографічні матеріали, була головою філії Союзу українок у Кутах і Косові, юристкою косів- ського кооперативу «Гуцульське мистецтво». Під час повені 1927 р. її обрали секретаркою по- вітового рятункового комітету Косівщини. К.Ґардецька підтримувала помірковану Українську національно-демократичну партію (з 1925 р. у складі Українського національно-демократичного об’єднання), була співробітницею В.-Л.Мики- тюка – відомого у середині 1920-х рр. прихильника «позитивної органічної праці» у суспільно- му житті. Зокрема на Косівщині створювалася мережа культурно-просвітницьких та економічних установ, що забезпечували реальний розвиток місцевого українського населення II Речіпосполитої. Серед найближчих соратників В.-Л.Микитюка були парох Рибного В.Григорчук, душпастир Москалівки М.Могильняк, радник суду С.Каратницький, директор 7-класної школи у Старих Кутах І.Цюпик (Цюпрак), учителі М.Гоцко й В.Тиш, а також подружжя Ґардецьких8. У 1933 р. на знак протесту проти Голодомору в радянській Україні Мар’ян і Кекилія орга- нізували маніфестацію, за що потрапили під арешт. Після еміґрації до Німеччини К.Ґардецька стала активною діячкою Об’єднання українських жінок у цій країні. У 1949 р. виїхала за оке- ан. Входила до складу редакційної колеґії авторитетного журналу «Наше життя» – органу Союзу українок Америки. Належала до управи СУА і Світової федерації українських жіно- чих організацій, очолювала референтуру журналістики. Померла у Філадельфії 29 листопа- да 1961 р. на 64-му році життя, похована 2 грудня на місцевому кладовищі Факс-Чейз. Мала трьох дітей: Ірину, Олеся, Володимиру. На тему Криворівні як «відпочинкової Мекки» укра- їнської еліти писала також у спеціальній публікації, в якій згадувала про перебування у цьому селі над Черемошем І.Франка9. * Уміщений нижче лист К.Ґардецької до В.Дорошенка свідчить, що людська пам’ять мін- лива. Авторка нерідко припускалася помилок у датах перебування відомих осіб у Криворівні, тож їх ми намагалися виправити в коментарях. Докладні біографічні довідки про діячів, ін- формацію щодо яких можна знайти в доступних нині джерелах, не подаємо, натомість на- водимо короткі відомості про сина знаного етнографа В.Гнатюка – Юрія. Нового матеріалу про Криворівню спогад К.Ґардецької дає небагато, проте він містить чимало нюансів і додат- кових даних, які збагачують наші знання про М.Грушевського та про його інтелектуальне ото- чення в «українських Атенах». Набраний на друкарській машинці лист зберігається в архіві Української вільної академії наук у США. При відтворенні тексту деякі пунктуаційні помил- ки виправлено беззастережно. Висловлюємо щиру вдячність Світлані Паньковій, Світлані Іваницькій, Валентині Піскун, чиї консультації неабияк допомогли в роботі. REFERENCES 1. Arsenych, P. (2000). Kryvorivnia v zhytti i tvorchosti ukrainskykh pysmennykiv, diiachiv nauky i kultury. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian]. 2. Arsenych, P. (2004). Sviashchennychyi rid Burachynskykh. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian]. 3. Deliatynskyi, R. (2013). Otets Volodymyr-Luka Mykytiuk (1899–1944 rr.): biohrafichnyi narys. Halychyna, 24, 136. [in Ukrainian]. 4. Doroshenko, V. (1951). Ohnyshche ukrainskoi nauky. Niu-York; Filadelfiia. [in Ukrainian]. 5. Doroshenko, V. (1962). Ivan Franko i Mykhailo Hrushevskyi. Suchasnist, 1, 16–36. [in Ukrainian]. 6. Hyrych, I. (2021). Predtechi naukovoho hrushevskoznavstva: V.Doroshenko i O.Ohloblyn ta zmina paradyhmy bachennia postati M.Hrushevskoho. Mykhailo Hrushevskyi: Studii ta dzherela, 3, 141–192. Kyiv. [in Ukrainian]. 8 Микитюк Я.-С. Отець Володимир-Лука Микитюк // Альманах Станиславівської землі: Зб. мат. до історії Станиславова і Станиславівщини. – Т.2 / Ред.-упор. М.Климишин. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. – С.406–412; Делятинський Р. Отець Володимир-Лука Микитюк (1899–1944 рр.): Біографічний нарис // Галичина. – Вип.24. – Івано-Франківськ, 2013. – С.136. 9 Волянська-Ґардецька Ц. Іван Франко та інші в Криворівні // Українська літературна газета (Мюнхен). – 1957. – Ч.5. – Травень. – С.3. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні 19 7. Hyrych, I., Kavunnyk, V. (2021). Lystuvannia O.Ohloblyna i V.Doroshenka ta yoho hrushevskoznavcha problematyka. Mykhailo Hrushevskyi: Studii ta dzherela, 3, 316–358. Kyiv. [in Ukrainian]. 8. Hyrych, I., Pankova, S. (2006). Kryvorivnia v shchodennyku M.Hrushevskoho. Hutsulskyi calendar: 2006 rik, 11, 38–40. Verkhovyna. [in Ukrainian]. 9. Pankova, S. (2007). Litni vakatsii Mykhaila Hrushevskoho u Kryvorivni. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk, 12, 826–832. [in Ukrainian]. 10. Pankova, S., Starkov, V. (2009). Lystuvannia Oleksy Volianskoho z Mykhailom Hrushevskym. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchor- ichnyk, 13-14, 555–618. [in Ukrainian]. 11. Raikivskyi, I. (2015). Hutsulshchyna – mistse vidpochynku i tvorchosti vydatnykh ukrainskykh diiachiv pidrosiiskoi Ukrainy na po- chatku XX st. Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu im. Lesi Ukrainky, 7, 26–32. Lutsk. [in Ukrainian]. 12. Volianskyi, O. (1997). Spohady pro Ivana Franka. Lviv. [in Ukrainian]. Ігор ГИРИЧ доктор історичних наук, професор, завідувач відділу джерелознавства нової історії України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України (Київ, Україна), ihor_hyrych@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9999-5620 Ihor HYRYCH Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Head of the Department of Source Studies of the New History of Ukraine, M.Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies NAS of Ukraine, (Kyiv, Ukraine), ihor_hyrych@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9999-5620 * Мінхен 24.ХІІ.1948. Дорогий Володимире Вікторовичу! Сердешно Вам дякую за обидва Ваші листи, які одержала майже рівночасно. Дуже жалую, що не була 12.12 в Берхтесґадені10 з нагоди загальних зборів тамошньої делеґатури ОУЖ11, бо була б напевно Вас відвідала і минула б нас обох морока з пи- санням і читанням. Я ледве упросила свою вельмишановну господиню і приятельку п. Людмилу Івченко12, що згодилася мені бути секретаркою, щоб не мучити Ваших очей моїми гієроґліфами. Але до речі. Чи Ви були в 1904 р. в Криворівні того не пам’ятаю, бо мені було всього 6 років, але що в 1908 і 1912 – то напевно собі пригадую, хоч я ще й тоді ска- кала «наче коза», але всякі епізоди з побуту наших визначних людей в Криворівні чи Жаб’ю добре собі пригадую. Безпосереднім винуватцем такого чисельного відвідування Криворівні був без- перечно Володимир Гнатюк, якого жінка, з дому Майковська13, була двоюрідною 10 У 1945–1950 рр. у Берхтесґадені (Баварія) діяла одна з найвідоміших у повоєнній Німеччині українська гімназія для дітей переміщених осіб із Мюнхенського й Карлсфельдського таборів «ді-пі». У 1945–1946 рр. тут налічувалося понад 500 учнів. Одержали атестат зрілості майже 250. Директором закладу в перші роки був письменник і літературознавець В.Радзикевич. Після переїзду більшості політичних еміґрантів у 1949–1950 рр. до Північної Америки припинила існування. 11 Об’єднання українських жінок було засноване у грудні 1945 р. в Ауґсбурґу. У 1946–1950 рр. налічувало до 10 тис. осіб. У середині 1950-х рр. більшість учасниць виїхали до США й Канади. 12 Людмила Коваленко-Івченко (1898 р., Маріуполь – 1969 р., Трентон, шт. Нью-Джерсі) – письменниця, драматургиня, перекладачка, радіожурналістка, членкиня об’єднання українських письменників «Слово». Авторка роману-утопії «Рік 2245» (1958 р.), збірок оповідань «Vita nova» (1957 р.), «Давні дні» (1960 р.), «Дві краси» (1965 р.), трилогії «Наша, не своя земля», посібника «Україна: Енциклопедія для молоді» (1971 р.). 13 Олена Гнатюк (у дівоцтві Майковська) – онука священика А.Бурачинського, двоюрідна сестра дружини О.Волянського Марії (до заміжжя Бурачинської), дружина етнографа В.Гнатюка, з яким побралася 1894 р. (у цьому шлюбі народилися четверо дітей). Український історичний журнал. – 2021. – №5 20 Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні сестрою моєї матері з лінії Бурачинських. Вони від 1900 року по 1914 включно приїз- дили кожного року до Криворівні на літні ферії14, зразу для відпочинку, а пізніше для лікування хвороби сухіт, яку Гнатюк дістав через ловлю пстругів15 разом з Франком, який був пристрасним риболовом. Гнатюки і Франко були першими літниками («холерниками» називали їх наші гуцули). Відтак стягнули сюди Грушевського, який в 1906 р.16 купив власну вілю і при- їздив від того часу також рік-річно. Відносини між Грушевським і моїм батьком були дуже дружні і якраз купно17 цеї вілі від сина дідича Пшибиловського18 перевів мій батько, бо перед тим мешкали Грушевські у хаті Філіпа Зеленчука, старшого церковного брата, першого ґазди в Криворівні, з яки- ми теж були в дуже приятельських відносинах. Грушевський неоднократно зазначував, що це родина правдивих аристократів, а з його жінкою Марією Зеленчуковою Марія Сильвестрівна19 говорили до себе по імені, розціловувались при кожній зустрічі. Ця Марія Зеленчук мала 25 дітей і характеристичне, що коли наймолодшого сина Петра ре- клямувала20 від війська, то забула, скільки у неї було дітей і переконувала мого батька, що «тільки 24», хоч батько нарахував на основі конскрипцій21 25 і цю подію дуже весело ко- ментували якраз Франко, Грушевський і Гнатюк у нас на веранді. З Франком були спочатку у Гнатюка і Грушевського дуже сердечні відносини, але від- так – річ звичайна – через жіночі пльотки вони охололи так, що панове ще зі собою сходи- лися на балачки до Гнатюка на заріччя, але пані між собою довше не жили. Мій батько брав дуже живу участь у всіх їхніх дискусіях, головно в справі видавання «Вісника»22 і «Записок НТШ». Був дійсним членом Наукового Т-ва і членом Видавничої Спілки ЛНВ. Дивує мене, що Ви не знаєте, що батько видрукував свої спомини про Франка, які вийшли окремою відбиткою у бібліотеці «Нового Часу» (а може «Діла»)23. Гнатюк і Грушевський запрошували до себе на літо майже усіх тодішніх еміґрантів з Вел[икої] України, які пізніше були частими гістьми в нашій хаті. Першим, здається, був Федір Вовк, який робив там антропольогічні студії над гуцулами, пізніше Єфремів24, Михайло Могилянський25, Тимченко Є[вген], про якого батько згадував, що, сидя- чи над Черемошем, «тягнули весь час коріння» (з фонетичних слів). Від 1906 р. при- їздив Гнат Хоткевич щороку з цілою ріднею. В 1912 р. був Олександр Олесь і тоді та- кож Коцюбинський з своїм сином Юрком. Це пригадую докладно, бо ми раз ходили з ними обома на гору Синиці, де мешкав старий гуцул з прозвиськом «Карлик» – до речі, він і був схожий на карлика ростом і виглядом – до якого спрямував мій бать- ко Коцюбинського, щоб той видобув від нього усі старосвітські побутові звичаї і за- бобони, які й дали йому великий матеріял для «Тіней забутих предків». В часи цієї 14 Канікули. 15 Форелі. 16 Насправді в 1907 р. (інформація С.Панькової). 17 Тобто купівлю. 18 Владислав Пшибиловський володів у Криворівні понад 3,5 тис. морґів лісів і пасовищ, натомість селянам належало близько 2 тис. морґів. Саме у С.Пшибиловського купив будинок М.Грушевський – при впадінні у Черемош річки Бистриця. 19 Дружина М.Грушевського. 20 Тут: намагалася врятувати. 21 Процедура набирання чоловіків в армію на підставі військової повинності, але з дозволом викупу. 22 «Літературно-наукового вістника». 23 Передруковувалися 1997 і 2011 рр. (див., напр.: Волянський О. Мої спомини про Івана Франка // Спогади про Івана Франка / Упор., вступ. ст. і прим. М.Гнатюка. – Л., 1997. – С.491–501, 600). 24 Сергій Єфремов міг бути у Криворівні 1903 р., коли збирав на Галичині матеріал для книжки про І.Франка (інформація С.Іваницької). 25 Михайло Могилянський бував у Криворівні 1912 р. (див.: Райківський І. Гуцульщина – місце відпочинку й творчості видатних українських діячів з підросійської України на початку ХХ ст. // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. – Вип.7. – Луцьк, 2015. – С.29). Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні 21 прогульки Коцюбинський передражнював дуже часто Олеся відомою приказкою: «Чи рак чи риба – дурак Кандиба, чи риба, чи рак – Кандиба дурак». Тоді всі три сини Коцюбинського, Гнатюка і Олеся – були однаковими розбишаками, а відтак оба Юрки – Коцюбинський і Гнатюк26 – пропали від большевиків, а Олег – від німців. Коли Коцюбинський був перший раз – я не пригадую27. Тільки знаю, що це було без- посередньо після його приїзду з Капрі, бо він нам часто розказував про тамошні крає- види, а між іншим дуже любив пнучу28 рослину «клематіс», яка вилася довкруги нашої веранди і розказував, що цього дуже багато бачив на Капрі. Коцюбинського спеціяльно любили мої родичи за його дуже ніжну вдачу і надзвичайно тонку поведінку. Навіть в жартівливому тоні не уживав він ніколи ніякого грубшого вислову. Мій батько, як ви- хованок ще давньої австрійської школи, не говорив інакше, як «айн файнер герр»29. Десь в 1904 році, – пригадую як в мряці – були у нас – тільки переїздом на ліку- вання в Буркут – Леся Українка і Ольга Кобилянська30. 1908 року приїздив також Антін Крушельницький з цілою родиною, була та- кож два чи три рази Катря Гриневичева, про що згадує в своїй новелі «Зустрічі з по- етом» (Арка, ч. І, 1948 р.)31. Коцюбинський захворів у нас в Криворівні літом 1912 р., і навіть тоді відвозив його один студент з нашої родини до Львова. Чи це случайно не був др. Лучаківський, який тепер є в Берхтесґадені? Спитайте його, бо я цього вже не пам’ятаю, а він також частенько у нас перебував, то багато всяких епізодів про Криворівню та її «холерни- ків» може Вам розказати. Вас я собі дуже добре пригадую 1912 року, бо тоді я вже була хоч у Вашому по- няттю «козою» та все-таки підлітком, а моя сестра дорослою панною, за якою уха- жували ріжні молодці, між ними і Крип’якевич. Ви тоді прислали їй з Жаб’ївського храму гуцульські запашні голубці. І хоч були дуже елеґантно запаковані в пудел- ку від помадок, то їх запах відразу зрадив зміст того пуделка, як також Ваш підпис «Римидолов Окнешород» зрадив автора посилки. Хазяйка, в якої Ви мешкали в Жаб’ю, називалася пані Коржинська32, її дочка – Лакустова33 – провадила свого часу одинокий український пансіон в Буркуті, а назвисько 26 Юрій Володимирович Гнатюк (1900–1961 рр.) після закінчення гірничої академії в м. Пржибрам (Чехословаччина) в 1925 р. виїхав до СРСР. Став директором заводу у Харкові. У 1933 р. отримав п’ять років ув’язнення, а в 1937 р. – заслання. Після відбуття п’ятирічного покарання в таборах на Колимі був засуджений на заслання в Тамбовській обл., де одружився з молодшою на 25 років українкою-виселенкою, родина мала трьох синів. 27 М.Коцюбинський бував у Криворівні в 1910–1912 рр. (див.: Арсенич П. Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки й культури. – С.36, 47). 28 В’юнку. 29 Нім. Ein feiner Herr – чудовий пан. 30 Насправді Леся Українка лікувалася в Буркуті в липні – серпні 1901 р. (зокрема приїхала до цього села 21–22 липня). І була там не з О.Кобилянською (котра у цей час перебувала в Яворові й листувалася з Лесею), а зі своїм майбутнім чоловіком К.Квіткою. 31 «Літом Франко виїздив з сім’єю в гори на Гуцульщину, до Криворівні. Чуркало біля каплички над Черемошем мало, як говорив, цілющу силу, воно відмотувало нібито уявні дроти з заліза, що ними були сковані хворі поетові руки... Парохом у Криворівні був із діда-прадіда о. Олексій Волянський, священик-патрицій. Велика освіченість і товариська культура об’єднувалися в цій дуже небуденній появі. Його дружина, з роду Бурачинських, була зразкова мати, господиня, опікунка села й вийняткова пані дому. Не диво, що криворівнянська парохія – це були своєрідні гірські Атени, яких не минали мистці, науковці, письменники. В оцьому старосвященичому домі, серед гідної хатньої обстанови, гармонії родинного життя Франко відпочивав душею. Родина Волянських, рада дорогому гостеві, старалася пошанувати його доброю стравою, якої у себе дома серед примітивного господарства він не міг мати. Криворівня гостила в той час Михайла Грушевського, Володимира Гнатюка і інших. Дідичем села був д-р Станислав Вінценц, автор капітального твору про Гуцульщину “На високій полонині”» (див.: Гриневичева К. Зустрічі з поетом // Арка. – Ч.1 (січень). – Мюнхен, 1948. – С.12). 32 Можливо, ідеться про дружину священика Теодора Коржинського (1831–1902 рр.), в якого 1901 р. дорогою в Буркут зупинялися Леся Українка та К.Квітка. 33 Теофіла Лакустова – дочка Т.Коржинського, дружина священика з Ясенова Горішнього М.Лакусти. Утримувала водолікувальний санаторій у с. Буркут, де влітку 1901 р. побували Леся Українка, І.Франко, В.Гнатюк, М.Міхновський. Український історичний журнал. – 2021. – №5 22 Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні цього судії, який був зятем пані Коржинської – я хвилево забула. Вони пізніше перенеслися з Синяви до Кут, вже як емерити34 – і він там помер: Він був, м[іж] і[ншим], великий дивак. Вибух світової війни застав Грушевського, Гнатюка і Крушельницького в Кри во- рівні. Мій батько допоміг зразу виїхати Грушевському35, пізніше Кру шель ницькому, а Гнатюки лишилися в Криворівні аж до літа 1915 р. І старі врятували нам нашу хату, бо дівчата втікли були разом з нами до прилученої батька Бистриця36. Щойно по трьох місяцях вернули ми обі з сестрою з Гнатюками до Львова, а мої родичі ще вдруге переживали російську інвазію37. Попередником мого батька в Соколівці38 був о. Добрянський, але він був твердий кацап, то я не вірю, щоб Ви були у нього, тільки в директорки школи п. Біліцової39, яка доводилася сестрою п. Вариводової. Думаю, що після свят я таки заїду в Берхтесґаден, а на цей раз вистачить Вам. Щиро Вас здоровлю, Вашу дружину цілую Цьопа Ґардецька K.Gardetska’s Letter to V.Doroshenko about M.Hrushevskyi’s Stay in Kryvorivnia Abstract. A new source is published, which tells about the significance for Ukrainian culture and for the creative activity of M.Hrushevskyі in the Carpathian village Kryvorivnіa. Scientific novelty and conclusions. An unknown letter-memoir about M.Hrushevskyi’s stay in Kryvorivnia and his intellectual environment there is introduced into scientific context for the first time. The “Hrushevskyi in Kryvorivnia” topic has been studied in sufficient detail. Such local historians and Hrushevskyi scholars as P.Arsenych, S.Pankova have covered it extensively. The letter to the prominent bibliographer and literary critic V.Doroshenko contains an unknown memoir about Kryvorivnia and M.Hrushevskyi, written by K.Gardetska, the daughter of O.Volianskyi, local pastor of the Nativity of the Blessed Virgin church, and a well-known public figure. The latter had the idea to turn Kryvorivnia into a “holiday resort Mecca” of the Ukrainian cultural elite in the early 20th century. Ukrainian activists did not want to fall behind and seeked to create a Ukrainian cultural environment to counter the Polish and Russian equivalents, like that of the Polish Zakopane, Russian Pushcha-Vodytsia or Vorzel near Kyiv. Due to O.Volianskyi’s efforts, Kryvorivnia became a sought-after summer vacation spot for famous scientists, writers and public figures, such as V.Hnatiuk, I.Franko, M.Hrushevskyi, Lesia Ukrainka, Ye.Tymchenko, M.Kotsiubynskyi, O.Oles, H.Khotkevych, V.Doroshenko and many others, turning into a haven for people who stood at the forefront of the Ukrainian national liberation movement and contributed to the establishment of the socio-cultural foundations of the Ukrainian revolution of 1917–1921. K.Gardetska herself was also a well-known public figure, journalist, and Ukrainian women’s rights activist in postwar Germany and the United States. In her memoirs, she lists fascinating details of the relationships between Ukrainian vacationers in Kryvorivnia, as well as the years of their stay. She mentions Ukrainians who helped visitors from the Upper Dnipro region to settle in the nearby villages. V.Doroshenko was going to use these materials in his book of memoirs about M.Hrushevskyi, which he never managed to publish. Keywords: Hrushevskyi, Kryvorivnia, national leisure movement, intellectual environment, women’s movement. 34 Пенсіонери. 35 Насправді О.Волянський міг лише посприяти у загальноорганізаційних справах, або ж бути одним із помічників. Виїздом родини Грушевських із Криворівні опікувався Союз визволення України, а саме А.Жук і В.Дорошенко, котрі знайшли автомобіль і кошти на дорогу до Відня. 36 Так у тексті. 37 Наступ. 38 На нову парохію у с. Соколівка біля Косова О.Волянський переїхав у 1923 р. – тут він служив до кінця життя та був похований. 39 Директорка семирічної школи у с. Соколівка на Косівщині Стефанія Біліцова в 1920-х рр. керувала Жіночою громадою Косова, яку влада II Речіпосполитої вважала шкідливою організацією, адже вона стояла на позиціях української незалежності. У роки Другої світової війни в майже 60-річному віці співпрацювала з оунівським підпіллям.

Лист К.Ґардецької до В.Дорошенка про перебування М.Грушевського у Криворівні (вступна стаття й публікація І.Гирича, Київ)

Репозитарії

Схожі ресурси