Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР

Мета дослідження полягає у висвітленні практики цензурування творів М.Грушевського та В.Винниченка в радянській Україні. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. Задля досягнення поставленої мети застосовано методи: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, дже...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автори:	Шаповал, Ю., Федотова, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2021
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184544
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР / Ю. Шаповал, О. Федотова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 50-60. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184544
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1845442022-06-18T01:27:05Z Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР Шаповал, Ю. Федотова, О. Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Мета дослідження полягає у висвітленні практики цензурування творів М.Грушевського та В.Винниченка в радянській Україні. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. Задля досягнення поставленої мети застосовано методи: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, джерелознавчого аналізу, ретроспективний, аналітичний. Наукова новизна та висновки. Комплексно розглядається практика цензурування праць М.Грушевського й В.Винниченка, а також уводиться в науковий обіг ряд архівних джерел. Констатується, що твори згаданих авторів перебували під пильною увагою впродовж усього радянського періоду. Показано, що перші масштабні конфіскації органами цензури праць М.Грушевського було здійснено в 1920–1923 рр. у контексті контролю української літератури, що надходила з-за кордону. Зазначено, що художні твори В.Винниченка та студії М.Грушевського практично до кінця 1920-х рр. видавалися в УСРР і були ще відносно доступними в наукових бібліотеках. На етапі 1930-х рр. книжки В.Винниченка вилучали та знищували внаслідок стихійних бібліотечних «чисток». Установлено, що централізоване обмеження видань цих авторів розпочалося після Другої світової війни. Твори вилучалися у ході «чисток» бібліотечної і книготорговельної мереж республіки, включно з букіністичним ринком. У другій половині 1940-х рр. усі книги М.Грушевського та В.Винниченка було тотально заборонено, їх передали на зберігання в бібліотечні спецфонди. Основним арґументом стала належність авторів до «буржуазно-націоналістичного табору». Заборонялося посилатися на праці М.Грушевського та включати їх до бібліографічних і довідково-енциклопедичних видань (виняток становили посилання, зроблені з метою «розвінчання ідейно-ворожої сутності»). У результаті студії вченого випали з наукового обігу, оскільки обмежувалися до кінця 1970-х рр., зокрема на підставі усних розпоряджень контролюючих органів. Констатовано, що твори В.Винниченка перебували у спецфондах майже до кінця існування інститутів радянської цензури. The purpose of the study is to highlight the practice of censoring the works of M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko in the UkrSSR. The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity, system. To achieve this goal, the following methods were used historicalgenetic, problem-chronological, source analysis, retrospective, analytical. The scientific novelty and conclusions. Consists in a comprehensive coverage of the Soviet practice of censoring the works of M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko in UkrSSR, as well as the introduction of a number of archival sources into scientific circulation. It is stated that the works of M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko as enemies of the communist regime were censored throughout the Soviet period. The authors shows that the first large-scale confiscations by the bodies of censorship of the works of M.Hrushevskyi was carried out in 1920–1923 in the context of the control of Ukrainian literature, which came from abroad. It is indicated that the works of V.Vynnychenko and M.Hrushevskyi were published in the UkrSSR and were even relatively available in scientific libraries. At the stage of the 1930s, V.Vynnychenko’s books were withdrawn and destroyed as a result of spontaneous library “purges”. It is established that the centralized restriction of publications of these authors began after the World War II. The works of these individuals were seized during the “purges” of the library and bookselling network, in particular the bouquinistes market. In the second half of the 1940s, all books authored by M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko were completely banned and transferred for storage to library special funds. The main argument regarding the restriction of the authors’ books was their belonging to the “bourgeois-nationalist camp”. Censorship also forbade referring to the works of M.Hrushevskyi and including them in bibliographic and reference-encyclopaedic issues. As a result, the scientist’s works fell out of scientific circulation, as it was restricted until the end of the 1970s, in particular, on the basis of oral orders from regulatory authorities. V.Vynnychenko’s works were in special funds almost until the last moment of the existence of communist censorship institutions. The writer’s creative legacy became available only in 1989. 2021 Article Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР / Ю. Шаповал, О. Федотова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 50-60. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.05.050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184544 002.2(477):351.751.5«1919/1990» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського
spellingShingle	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського Шаповал, Ю. Федотова, О. Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР Український історичний журнал
description	Мета дослідження полягає у висвітленні практики цензурування творів М.Грушевського та В.Винниченка в радянській Україні. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. Задля досягнення поставленої мети застосовано методи: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, джерелознавчого аналізу, ретроспективний, аналітичний. Наукова новизна та висновки. Комплексно розглядається практика цензурування праць М.Грушевського й В.Винниченка, а також уводиться в науковий обіг ряд архівних джерел. Констатується, що твори згаданих авторів перебували під пильною увагою впродовж усього радянського періоду. Показано, що перші масштабні конфіскації органами цензури праць М.Грушевського було здійснено в 1920–1923 рр. у контексті контролю української літератури, що надходила з-за кордону. Зазначено, що художні твори В.Винниченка та студії М.Грушевського практично до кінця 1920-х рр. видавалися в УСРР і були ще відносно доступними в наукових бібліотеках. На етапі 1930-х рр. книжки В.Винниченка вилучали та знищували внаслідок стихійних бібліотечних «чисток». Установлено, що централізоване обмеження видань цих авторів розпочалося після Другої світової війни. Твори вилучалися у ході «чисток» бібліотечної і книготорговельної мереж республіки, включно з букіністичним ринком. У другій половині 1940-х рр. усі книги М.Грушевського та В.Винниченка було тотально заборонено, їх передали на зберігання в бібліотечні спецфонди. Основним арґументом стала належність авторів до «буржуазно-націоналістичного табору». Заборонялося посилатися на праці М.Грушевського та включати їх до бібліографічних і довідково-енциклопедичних видань (виняток становили посилання, зроблені з метою «розвінчання ідейно-ворожої сутності»). У результаті студії вченого випали з наукового обігу, оскільки обмежувалися до кінця 1970-х рр., зокрема на підставі усних розпоряджень контролюючих органів. Констатовано, що твори В.Винниченка перебували у спецфондах майже до кінця існування інститутів радянської цензури.
format	Article
author	Шаповал, Ю. Федотова, О.
author_facet	Шаповал, Ю. Федотова, О.
author_sort	Шаповал, Ю.
title	Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР
title_short	Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР
title_full	Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР
title_fullStr	Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР
title_full_unstemmed	Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР
title_sort	цензурний контроль творів м.грушевського та в.винниченка в усрр–урср
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Історичні студії До 155-річчя від дня народження М.Грушевського
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184544
citation_txt	Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР / Ю. Шаповал, О. Федотова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 50-60. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT šapovalû cenzurnijkontrolʹtvorívmgruševsʹkogotavvinničenkavusrrursr AT fedotovao cenzurnijkontrolʹtvorívmgruševsʹkogotavvinničenkavusrrursr
first_indexed	2025-07-16T04:49:53Z
last_indexed	2025-07-16T04:49:53Z
_version_	1837777702098042880
fulltext	Український історичний журнал. – 2021. – №5 Юрій ШАПОВАЛ доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник, відділ теорії та історії політичної науки, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України (Київ, Україна), shapoval@ipiend.gov.ua ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2883-6403 Оксана ФЕДОТОВА докторка історичних наук, старша наукова співробітниця, професорка навчально-наукового інституту, Київський національний університет культури і мистецтв (Київ, Україна), oxana68@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5665-8712 Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.05.050 УДК: 002.2(477):351.751.5«1919/1990» Анотація. Мета дослідження полягає у висвітленні практики цензурування творів М.Грушевського та В.Винниченка в радянській Україні. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. Задля досягнення поставленої мети застосовано методи: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, джерелознавчого аналізу, ретроспективний, аналітичний. Наукова новизна та висновки. Комплексно розглядається практика цензурування праць М.Грушевського й В.Винниченка, а також уводиться в науковий обіг ряд архівних джерел. Констатується, що твори згаданих авторів перебували під пильною увагою впродовж усього радянського періоду. Показано, що перші масштабні конфіскації органами цензури праць М.Грушевського було здійснено в 1920–1923 рр. у контексті контролю української літератури, що надходила з-за кордону. Зазначено, що художні твори В.Винниченка та студії М.Грушевського практично до кінця 1920-х рр. видавалися в УСРР і були ще відносно доступними в наукових бібліотеках. На етапі 1930-х рр. книжки В.Винниченка вилучали та знищували внаслідок стихійних бібліотечних «чисток». Установлено, що централізоване обмеження видань цих авторів розпочалося після Другої світової війни. Твори вилучалися у ході «чисток» бібліотечної і книготорговельної мереж республіки, включно з букіністичним ринком. У другій половині 1940-х рр. усі книги М.Грушевського та В.Винниченка було тотально заборонено, їх передали на зберігання в бібліотечні спецфонди. Основним арґументом стала належність авторів до «буржуазно-націоналістичного табору». Заборонялося посилатися на праці М.Грушевського та включати їх до бібліографічних і довідково-енциклопедичних видань (виняток становили посилання, зроблені з метою «розвінчання ідейно-ворожої сутності»). У результаті студії вченого випали з наукового обігу, оскільки обмежувалися до кінця 1970-х рр., зокрема на підставі усних розпоряджень контролюючих органів. Констатовано, що твори В.Винниченка перебували у спецфондах майже до кінця існування інститутів радянської цензури. Ключові слова: цензура, радянська Україна, органи контролю, Грушевський, Винниченко, твори, заборона, спецфонди. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР 51 Історичними постатями, друкована спадщина котрих упродовж радянського пе- ріоду детально контролювалася органами політичної цензури, були М.Грушевський і В.Винниченко. Твори фундаторів процесу відродження національної державності, за- сновників Української Народної Республіки постійно знаходилися під наглядом цен- зорських інститутів як «ідеологічно ворожі», а також нерідко спільно фіґурували в наказах і проскрипціях Головліту. Вказана тема частково розглядалися у працях вітчизняних дослідників. Так, питань контролю видань М.Грушевського в 1920–1930-х рр. у ході вивчення біогра- фії вченого, впливу суспільно-політичних умов на формування його творчої спад- щини та її оцінки з позицій сучасної історичної науки торкалися Р.Пиріг, Т.Стоян, В.Тельвак1. Цінна інформація щодо практики вилучень органами цензури закордон- них видань М.Грушевського міститься у статті В.Масненка2. У контексті висвітлен- ня віх життя і творчості В.Винниченка загальні тенденції цензурування його творів на етапі 1930-х рр. розкрив С.Кульчицький3. Т.Маслянчук розглянула деякі питан- ня цензурної політики щодо видання В.Винниченка в 1923–1932 рр.4 Значний вне- сок у розробку означеної проблематики зробив О.Мишанич, який у процесі дослі- дження цензурних заборон української книги на теренах УРСР із 1937 по 1990 рр. проаналізував форми контролю творів діячів у повоєнний час5. У контексті рекон- струкції історії цензури друкованих видань в УСРР–УРСР окремі приклади цензуру- вання навела О.Федотова6. Ідеологічні аспекти контролю творчості М.Грушевського й В.Винниченка за радянської доби з’ясовано у працях В.Барана, Ю.Шаповала7. Інформативним джерелом для написання статті стала також монографія російської дослідниці Т.Ґоряєвої8. Проте, слід зазначити, що обрана тема до сьогодні не була об’єктом спеціального вивчення, на підставі чого й актуалізується потреба її розроб- ки. Українська революція 1917–1921 рр. позначилася в історії нашої держави низ- кою неординарних постатей, імена котрих міцно закарбовані у суспільній свідомо- сті. До їх числа з повним правом можна віднести М.Грушевського та В.Винниченка. Відразу ж по встановленню в Україні радянської влади під впливом комуністичної пропаґанди їх почали згадувати в неґативному світлі. Проте все ж за часів непу, а та- кож на етапі українізації офіційна влада загалом достатньо толерантно ставилася до згаданих осіб, оскільки М.Грушевський був відомим ученим і навіть кандидатом у президенти Всеукраїнської академії наук (ВУАН) – на противагу її «буржуазно-інте- ліґентській верхівці», а В.Винниченко – письменником з ім’ям. При цьому влада не 1 Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття (1924–1934). – К., 1993. – 198 с.; Стоян Т.А. Наукова школа М.С.Грушевського в умовах тотальної ідеологізації історичної науки 1920-х рр. в УСРР // Ґілея. – Вип.43. – К., 2011. – С.70–77; Тельвак В.В. Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець XIX – 30-ті рр. XX ст.). – К., Дрогобич, 2008. – 494 с. 2 Масненко В. Цензура в підрадянській Україні 20-х років: система, інституцій, репресивна політика // Сучасність. – 1997. – №6. – С.81–90. 3 Кульчицький С.В. Володимир Винниченко: «Бути чесним з собою…». – К., 2019. – 512 с.; Його ж. Останні роки життя Володимира Винниченка // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – Вип.10. – К., 2003. – С.3–30. 4 Маслянчук Т. Видання творів В.Винниченка в Україні в 1923–1932 рр.: до проблеми творчої волі митця та цензури // Літературознавчі обрії: Праці молодих вчених України. – Вип.2. – К., 2001. – С.85–92. 5 Мишанич О. Українська література під забороною: 1937–1990 // Літературна Україна. – 1994. – 18 серпня. – С.2. 6 Федотова О.О. Політична цензура друкованих видань в УСРР–УРСР (1917–1990 рр.). – К., 2009. – 350 с. 7 Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946–1980-і рр.). – К., 1999. – 304 с.; Баран В. Цензура в системі тоталітаризму // Сучасність. – 1994. – №6. – С.104–117; Шаповал Ю.І., Верба І.В. Михайло Грушевський: «Я сам прийшов до політики через історію…». – К., 2018. – 496 с.; Шаповал Ю. Україна XX століття: Особи та події в контексті важкої історії. – К., 2001. – 560 с. 8 Горяева Т.М. Политическая цензура в СССР: 1917–1991 гг. – Москва, 2002. – 400 с. Український історичний журнал. – 2021. – №5 52 Юрій Шаповал, Оксана Федотова забувала про політичні погляди цих діячів. Ось чому їхня творчість постійно перебу- вала під наглядом органів цензури. У 1919 р. в УСРР розпочалося формування низки структур, що реалізовували функції з відомчого контролю за духовним життям соціуму. У 1922 р. цензура стала основним засобом державних органів влади задля провадження офіційної ідеології, нетерпимої до інакодумства, а її напрями було централізовано під крилом Головного управління у справах літератури й видавництв (Головліт). Ефективність ідеологічно- го контролю залежала від співпраці з Державним політичним управлінням (ДПУ). Під час прийняття рішень щодо обмеження та заборони певної інформації вповно- важені особи орієнтувалися на директиви партійних органів, накази Головліту й ін- струкції ДПУ. Із приводу безпосереднього цензурування праць згаданих діячів слід зазначити, що під контроль у 1920-х рр. підпали закордонні видання М.Грушевського. При пере- вірці надходжень українських книжок до УСРР військова цензура 1922 р. наклала за- борону на розповсюдження праць і посібників ученого, придбаних Всеукраїнською спілкою споживчих кооперативних організацій (Вукоопспілка). Політцензори також конфіскували майже 1 тис. пудів примірників видань «Ілюстрованої історії України», а також «Історії України: прикладеної до програм вищих початкових шкіл й ниж- чих класів шкіл середніх»9. Під час реалізації цієї акції виконавці дійшли виснов- ку про ідеологічну невідповідність та «шкідливість» тематичного наповнення роз- ділів, присвячених висвітленню хроніки подій революції в 1917–1918 рр. Правління Вукоопспілки з метою запобігання знищенню творів навіть надало пропозицію до Центрального управління у справах друку (ЦУД) здійснити вилучення останніх сто- рінок і додрукувати закінчення на зразок того, що фіґурувало в дожовтневих публі- каціях, але відповіді не отримало. Одночасно політконтроль ДПУ вилучив із київ- ської книжкової торгівлі розвідку М.Грушевського «На порозі нової України: гадки і мрії». Навесні 1923 р. ЦУД санкціонувало продаж у макулатуру під егідою забезпе- чення більшовицької держави папером 35 тис. примірників «Всесвітньої історії в ко- роткому огляді» та «Короткої історії України», арґументуючи таке рішення «невід- повідністю ідеології» соціалістичним реаліям10. У 1920–1930-х рр. усі праці, заплановані до видання, підлягали обов’язково- му попередньому контролю з боку політредакторів і мали отримати відповідний дозвіл Головліту. У 1924 р., завдяки авторитету вченого, було відновлено часопис «Україна», що виступав своєрідною трибуною для оприлюднення досягнень істо- ричної науки. Підготовлені до друку статті зазнавали ретельної перевірки з боку Державного видавництва України, яке на ту пору цензурувало фактично всі мате- ріали, що виходили в республіці. Саме на шпальтах журналу побачили світ чимало статей М.Грушевського. Цензурний нагляд за його науковою діяльністю тривав по- стійно. Зокрема так звані «куратори» від партійних інстанцій періодично пропо- нували історикові написати розвідки, витримані в радянському дусі11. За відмову ж виконувати окреслені настанови неодноразово погрожували наданням неґативної рецензії на часопис. Загалом період 1924–1929 рр. характеризувався відносною свободою інтелек- туальної творчості, коли праці М.Грушевського обговорювалися з перспективи на- ціональних наукових досягнень, а зібрання творів В.Винниченка активно виходи- ли друком у республіці (так, 1923–1928 рр. побачило світ 21-томне, а в 1928–1934 рр. 9 Масненко В. Цензура в підрадянській Україні 20-х років… – С.81–90. 10 Там само. 11 Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського… – С.44. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР 53 з’явилося 23-томне видання). Проте окремі високохудожні твори через втручання ідеологічної цензури не ввійшли до зазначених збірок (драма «Пророк», романи «Поклади золота», «Нова заповідь»). Стараннями цензорів у жодному із зібрань творів не було «Відродження нації» та повісті «На той бік». Очевидно, причи- ною стала їх «антирадянська спрямованість». Поширеною практикою роботи ор- ганів контролю стало так зване «виправлення» текстів. Не випадково з роману «Соняшна машина», який єдиний із трьох представлених літератором еміґрацій- них творів дозволили видати, цензори зняли авторську присвяту «Моїй соняшній Україні»12. Попри те, що видання ВУАН були звільнені від перегляду їх Головлітом, органи цензури продовжували опосередковано спостерігати за творчістю М.Грушевського під час контролю видавництв і рецензентів. Як зазначив В.Масненко, «цензурна діяльність украй негативно позначалась на загальній морально-психологічній атмосфері суспіль- ства, гальмувала розвиток українського громадського життя, ставала на перепоні нау- ковому і творчому пошуку, сприяла деформації суспільної свідомості. Особливо болю- чим цензурний тиск був для інтелігенції – безпосереднього продуцента й споживача друкованого слова»13. Однак, не зважаючи на доволі непрості умови для праці, знані українські діячі все ж доволі сміливо висловлювалися проти засилля цензури в інте- лектуальній сфері. Так, М.Грушевський у своєму виступі на січневому (1926 р.) пленумі Укрнауки назвав цензуру серйозною завадою для наукової роботи14. У 1928 р. побачив світ збірник статей, приурочений до 60-річного ювілею вченого, підписаний до друку республіканським цензурним відомством. Отже «радянська політична цензура вияви- лася неспроможною протистояти видатному історикові»15. У 1929 р. розпочався наступ на ВУАН, що ознаменувався ліквідацією інституцій, створених М.Грушевським, та іншими погромницькими акціями. Ученого заарешту- вали як нібито члена «підпільної антирадянської організації Український національ- ний центр». Унаслідок посилення контролю за видавничими планами у квітні того ж року Головліт УСРР заборонив до друку роман В.Винниченка «Поклади золота», який мав вийти у видавництві «Рух»16. Під час кампанії терору 1930-х рр. книжки за авторством згаданих осіб почали обмежувати. Однак показовим є те, що у підготовленому навесні 1934 р. Головлітом УСРР «Зведеному списку авторів, що всі їхні твори призначені на конфіскацію», праці вказаних діячів відсутні17. Перебуваючи в еміґрації, В.Винниченко уважно спостерігав за політичними по- діями в УСРР. Після відкритого листа до ЦК КП(б)У 1933 р., де письменник фак- тично напряму звинуватив керівництво країни «у шкідницькому знищенні людських сил», його твори в УСРР перестали друкувати18. Надалі писати про В.Винниченка у пресі або говорити в радіовиступах можна було лише в аспекті доповідей М.Попова та П.Любченка на об’єднаному листопадовому (1933 р.) пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У, де він проходив як «старий вовк української контрреволюції»19. Книги літератора 12 Маслянчук Т. Видання творів В.Винниченка в Україні в 1923–1932 рр. … – С.85–92. 13 Масненко В. Цензура в підрадянській Україні 20-х років… – С.90. 14 Там само. 15 Стоян Т.А. Наукова школа М.С.Грушевського в умовах тотальної ідеологізації історичної науки 1920-х рр. в УСРР. – С.72. 16 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України). – Ф.166. – Оп.6. – Спр.8538. – Арк.5–6. 17 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). – Ф.1. – Оп.20. – Спр.644. – Арк.164–168. 18 Кульчицький С.В. Володимир Винниченко: «Бути чесним з собою...». – С.438. 19 Там само. – С.439. Український історичний журнал. – 2021. – №5 54 Юрій Шаповал, Оксана Федотова на території СРСР почали вилучати з масових бібліотек. На думку С.Кульчицького, «через Винниченка-політика постраждав й Винниченко-письменник»20. Під час масштабних, неконтрольованих «очищувальних» кампаній, що мали на меті досягнення ідеологічної чистоти та витриманості бібліотечних фондів, «ідеоло- гічно-шкідлива» друкована продукція передавалася на зберігання у спецфонди, а та- кож досить часто просто знищувалася. На початку 1930-х рр. книжкові ресурси біблі- отечних установ зменшилися на 10%21. Наступними роками механізм стихійних масових вилучень набрав таких обер- тів, що спричинив потребу впорядкування цієї справи органами контролю. У рапор- ті заступника наркома освіти А.Хвилі до ЦК КП(б)У від 15 січня 1934 р. мовилося про те, що наявність у середовищі викритих «буржуазних націоналістів, провокато- рів і шпигунів» низки авторів, редакторів чи впорядників видань, які зберігалися в бібліотеках республіки, обумовлювала потребу перегляду книжок на предмет вилу- чення їх із масових бібліотек. Ішлося про застосування досить «обережного підходу» на підставі спеціального дозволу та санкцій НКО. Між тим, на практиці відбувало- ся неконтрольоване вилучення української літератури під маркою боротьби з «усі- лякими шкідниками». Як ілюстрація, у документі наводився приклад вилучення всіх творів В.Винниченка та інших письменників із мережі шкільних і дитячих бібліотек Харкова, що пояснювалося «низьким політичним рівнем» підготовки бібліотечних працівників, «засміченістю» їх кадрового складу «класово-ворожими елементами» та неналежним рівнем організації партійного контролю на місцях22. Стосовно праць М.Грушевського, варто зазначити, що вони ще певний час за- лишалися в наукових бібліотеках загального користування. До «списків» і «покаж- чиків» офіційно було віднесено лише одну його книжку – «Ілюстровану історію України» 1918 р.23 Як зауважив С.Кульчицький, із 1934 та до 1987 рр. на сторінках ра- дянських періодичних видань дозволялося згадувати В.Винниченка суто в контексті критики «представників буржуазно-націоналістичної платформи»24. Централізоване обмеження творчої спадщини вказаних діячів розпочалося пізні- ше, по завершенні Другої світової війни. Вельми цікавою, на нашу думку, щодо розу- міння політики цензурування видань, стала службова записка начальника Головліту УРСР К.Полонника №614-с, датована 14 жовтня 1946 р., де він інформував партійні органи про факти виявлення внаслідок наскрізної перевірки республіканської біблі- отечної системи книжок авторства М.Грушевського й В.Винниченка. Зокрема пові- домлялося, що у жодній директиві органів цензури, починаючи з 1934 р., не надава- лися вказівки щодо обмеження творів цих осіб. Задля «очищення книжкових фондів республіки від націоналістичної літератури» ставилося питання про вилучення з бі- бліотек громадського користування та книготорговельної мережі видань згаданих ав- торів25. Така пропозиція швидко знайшла розуміння «у верхах», адже вже 26 жовтня заступник завідувача відділу друку ЦК КП(б)У І.Сиромолотний надав дозвіл на ви- конання рішення26. Надалі наказом очільника республіканського цензурного відом- ства №52 від 29 жовтня 1946 р. обумовлювалося тотальне вилучення з бібліотечних 20 Кульчицький С. Останні роки життя Володимира Винниченка. – С.27. 21 Новохатько Л.М. Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку України в контексті національної політики (20–30-ті рр. ХХ ст.). – К., 1998. – 320 с. 22 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.6442. – Арк.1–3. 23 Мишанич О. Українська література під забороною: 1937–1990 // Літературна Україна. – 1994. – 18 серпня. – С.2. 24 Кульчицький С. Останні роки життя Володимира Винниченка. – С.27. 25 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.2814. – Арк.9. 26 Там само. – Арк.7. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР 55 установ і книгарень УРСР праць М.Грушевського та В.Винниченка з позначкою: «Всі твори, за всі роки, всіма мовами»27. У зв’язку з початком реалізації на тому етапі Головлітом УРСР нового напря- му діяльності з контролю букіністики об’єктом обговорення органами цензури восе- ни 1946 р. стала «Ілюстрована історія України» М.Грушевського (рік видання 1918), виявлена цензорами в антикварній букіністичній мережі Харківщини. Як зазначав секретар Харківського обкому КП(б)У із пропаґанди Румянцев у своєму листі се- кретареві ЦК КП(б)У І.Назаренку від 1 листопада 1946 р., книга (особливо розділ 6 під назвою «Українське відродження») містила чимало «відвертих антибільшовиць- ких та антирадянських тверджень». Підкреслювалося, що автор «зі властивою йому буржуазно-націоналістичною й контрреволюційною тенденційністю» популяризу- вав політичний устрій, установлений за часів Центральної Ради28. У зв’язку з цим обком наказав Харківському облліту терміново заборонити розповсюдження через книготорговельну мережу вказаного твору, зважаючи на його «політично-шкідли- вий характер», та просив вищі партійні інстанції надати Головліту УРСР розпоря- дження з даного питання. У відповідь на виявлену ініціативу завідувач відділу друку ЦК КП(б)У І.Сиромолотний повідомляв, що «всі твори буржуазного націоналіста М.Грушевського необхідно вилучити»29. 3 грудня 1946 р. директор Інституту історії України АН УРСР М.Петровський інформував партійні органи про отримане від республіканського Головліту розпоря- дження щодо вилучення з бібліотеки установи всіх творів М.Грушевського. У зв’язку з тим, що колектив співробітників на той момент працював над підготовкою збірни- ка «Буржуазно-націоналістична концепція М.Грушевського», його очільник просив дозволу тимчасово залишити праці історика до створення при інституті закритого спецфонду30. Достеменно невідомо, як саме було вирішене вказане питання. Навесні 1947 р. Головліт УРСР задля підняття на новий щабель справи з цен- зурного контролю розробив проект під назвою «Вказівки цензору художньої літе- ратури», представлений вищим партійним органам на узгодження31. У документі визначалися головні критерії, за якими рецензовані твори підлягали забороні та ви- лученню. Серед них і вимога обмеження видань, де з «неправильних позицій» ви- світлювалася історія України, позитивно оцінювалися «буржуазно-націоналістичні теорії» М.Грушевського, характеризувалися його наукові школи, зокрема концеп- ції «єдиного потоку» в розумінні цілісності української нації та її культури, «від- рубності» української історії тощо. Під час контролю такого роду праць цензор мав оцінювати їх із погляду допомоги у справі виховання почуттів «радянського патрі- отизму та інтернаціоналізму». Традиційно засуджувалися «націоналістичні переко- нання». Окреслений проект залишився суто на папері, оскільки управління аґітації і пропаґанди дійшло висновку, що він міг призвести до «серйозних політичних поми- лок» у цензуруванні підготовленої до друку літератури через занадто розпливчасте трактування викладених пунктів32. На етапі хрущовської «відлиги» разом із демократичними процесами мали місце зворотні тенденції, спрямовані на «зміцнення соціалістичного ладу» шля- хом подальших цензурних обмежень. У 1955 р. органи ідеологічного контролю 27 ЦДАВО України. – Ф.4605. – Оп.1. – Спр.11. – Арк.37. 28 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.70. – Спр.505. – Арк.13. 29 Там само. – Арк.11. 30 Там само. – Арк.9. 31 Шаповал Ю. Україна XX століття: Особи та події в контексті важкої історії. – С.179. 32 Там само. – С.181. Український історичний журнал. – 2021. – №5 56 Юрій Шаповал, Оксана Федотова ввели в дію секретний «Зведений список осіб, усі твори яких підлягають вилучен- ню з бібліотек та книготорговельної мережі згідно з наказами Головліту УРСР за пе- ріод із 1938 по 1954 рік включно», де наводилися прізвища діячів і вказувалися номе- ри наказів Головліту щодо заборони їхніх творів33. Так, у цьому переліку згадувався В.Винниченко. У 1954 р. з’явився покажчик, підготовлений співробітниками респу- бліканської Книжкової палати, загальним обсягом понад 400 стор.34 До нього ввійш- ли праці М.Грушевського «Ілюстрована історія України» (Київ, 1918 р.), а також «З сучасної української літератури: Начерки та характеристики: Українські повістярі другої половини ХІХ ст.» (Київ, 1918 р.). У світлі реабілітації жертв політичного терору 1930-х рр. цензурне відом- ство активно займалося переглядом директивних матеріалів і переданням до від- критих фондів видань реабілітованих. 25 жовтня 1956 р. начальник Головліту УРСР К.Полонник доповідав завідувачеві відділу пропаґанди й аґітації ЦК КПУ Я.Пашку про результати перегляду творів ряду авторів, серед яких називався «відомий діяч української контрреволюції» В.Винниченко. Надалі письменни- кові надавалася характеристика у традиційному для того часу дусі, запозичена з «Великої радянської енциклопедії»: «[…] буржуазний націоналіст і політичний авантюрист. Один із керівників меншовицько-націоналістичної так званої “укра- їнської соціал-демократичної робітничої партії”. Після лютневої буржуазно-демо- кратичної революції 1917 р. був у числі організаторів Центральної Ради, надалі ра- зом із Петлюрою очолив Директорію українську, служачи поперемінно інтересам то німецького, то англо-французького імперіалізму. У період 1907–1917 рр. напи- сав безліч безідейних, пасквілянтських, пройнятих культом індивідуалізму й еро- тикою романів, повістей і драм, що спричинили різкий осуд марксистською кри- тикою»35. Констатувалося, що за проскрипціями органів цензури всі твори автора потребують вилучення. 31 березня 1958 р. завідувач відділу пропаґанди й аґітації ЦК КПУ М.Хворостяний інформував ЦК про факти «просування» читачам масових бібліотек «ідеологічно шкідливих» видань авторства реабілітованих осіб. Так, ішлося про випадки повер- нення Головлітом СРСР і Головним управлінням з охорони військових та державних таємниць у пресі при Раді Міністрів УРСР до відкритих фондів цілої низки подіб- них творів. На підставі вибіркового аналізу співробітниками підрозділу змістового наповнення дозволеної для загального використання літератури констатувалися ви- падки наявності серед відновлених у правах книжок тих, що «грішили» «грубими політичними помилками», зокрема містили висловлювання та цитатні фраґменти з праць «українських буржуазних націоналістів»36. На підтвердження наводилися при- клади контролю такого роду друкованої продукції. Зазначалося, що до масового чи- тача, поряд з іншими, часом потрапляють і «застарілі» видання, в яких часто-густо фіґурують окремі твори В.Винниченка, М.Грушевського та подібних представників «буржуазно-націоналістичного напряму». Зважаючи на відсутність у цих працях «те- оретичної цінності», подальше перебування їх у відкритих фондах розцінювалося як неприпустиме37. 33 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.24. – Спр.4034. – Арк.432–440. 34 Зведений покажчик застарілих видань, що не підлягають використанню в бібліотеках громадського користування та книготорговельній сітці. – Х., 1954. – 413 с. 35 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.24. – Спр.4374. – Арк.237. 36 Там само. – Спр.4697. – Арк.66. 37 Там само. – Арк.70. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР 57 Цензурування творчої спадщини М.Грушевського передбачало також забо- рону посилатися на його праці. Саме з цієї причини, як згадував Л.Махновець, укладач біобібліографічного словника «Українські письменники», до першого тому видання, що побачив світ 1960 р., не було включено «Історію української літератури»38. Наукові праці досить часто обмежувалися навіть в усному режи- мі. Так, 1979 р. на основі такого роду розпорядження всі студії академіка підпа- ли під вилучення з бібліотек загального користування. Головліт республіки також здійснював контроль за його працями, що містилися у відомчих бібліотеках ака- демічних установ. Так, лише в Інституті літератури ім. Т.Шевченка Академії наук УРСР за актом, датованим 10 вересня, до спецфонду потрапили 89 назв творів М.Грушевського39. «Перебудова» другої половини 1980-х рр. ознаменувалася початком перегля- ду списків діячів, чиї тексти зазнали цензурних заборон. Навесні 1988 р. началь- ник Головліту УРСР Л.Солодовник у доповідній записці до ЦК КПУ порушив питання щодо вирішення подальшої долі творів заборонених авторів, обмеже- них цензорськими інститутами на різних етапах, та переданих на зберігання у спецфонди40. Ця проблема набула актуальності у зв’язку з початком обговорен- ня в колах творчої інтеліґенції та в періодиці необхідності переведення до від- критих фондів книжок деяких діячів, зокрема В.Винниченка. КДБ, Міністерству культури УРСР, Інституту історії партії при ЦК КПУ, інститутам історії та літе- ратури АН УРСР доручалося опрацювати проскрипційний список осіб, усі тво- ри яких підлягали вилученню, та з’ясувати можливість вилучення звідти певних прізвищ. Документ супроводжувався додатком – переліком авторів (серед них був і В.Винниченко). 12 жовтня 1989 р. в доповідній записці начальника Головліту УРСР Л.Солодовника нарешті було розглянуто можливість повернення зі спецфондів до загальних фондів бібліотек праць В.Винниченка та інших осіб41. Отже його книжки перебували під забороною майже до останнього моменту іс- нування інститутів цензури. Таким чином, можна зробити висновок, що твори М.Грушевського й В.Вин- ниченка як «ідеологічно-ворожі» зазнавали цензурування впродовж усього радян- ського періоду. Перші масштабні конфіскації органами цензури праць М.Гру шев- ського було здійснено в 1920–1923 рр. у контексті контролю зарубіжних видань, що надходили до УСРР. Зважаючи на високий авторитет діячів у наукових і лі- тературних колах, твори В.Винниченка, праці М.Грушевського в 1920-х рр. ви- давалися в радянській Україні й були ще відносно доступними в наукових біблі- отеках. У 1930-х рр. на хвилі боротьби з «буржуазними націоналістами» тексти В.Винниченка вилучалися і знищувалися у ході стихійних, неконтрольованих бі- бліотечних «чисток». Централізоване обмеження видань на підставі директив ор- ганів цензури розпочалося після Другої світової війни. Твори М.Грушевського й В.Винниченка вилучалися у процесі періодичних «чисток» бібліотечної та книго- торговельної мереж республіки. У другій половині 1940-х рр. усі книжки цих ав- торів підпали під тотальну заборону та були передані на зберігання в бібліотечні спецфонди. «Шкідливі» публікації відображалися як у головлітівських проскрип- ціях, так і в покажчиках «застарілих видань». Основним арґументом щодо обме- ження книг уважалася належність їх авторів до «буржуазно-націоналістичного 38 Масненко В. Цензура в підрадянській Україні 20-х років… – С.81–90. 39 Там само. 40 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.25. – Спр.3326. – Арк.26–27. 41 Там само. – Арк.25. Український історичний журнал. – 2021. – №5 58 Юрій Шаповал, Оксана Федотова табору». Контроль праць М.Грушевського виявлявся також у забороні посилатися на них (як виняток, можна було це робити суто в контексті «викриття» чи крити- ки поглядів) та включати до бібліографічних і довідково-енциклопедичних видань. У результаті студії вченого випали з наукового обігу, адже перебували під заборо- ною до кінця 1970-х рр., причому часом на підставі усних розпоряджень органів цензури. Твори В.Винниченка замовчувалися і зберігалися в бібліотечних спецфо- ндах практично до останнього моменту функціонування органів радянської цензу- ри, до 1989 р. * Наведені нижче документи зберігаються у Центральному державному архіві гро- мадських об’єднань України й Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Друкуються мовою ориґіналу. * №1 Головліт №614-с…………………………………………………….14 октября 1946 г. Секретно Секретарю ЦК КП(б)У по пропаганде тов. Назаренко И.Д. Проводимая органами цензуры сплошная проверка библиотечной сети Украины показа- ла, что в библиотеках имеются книги М.Грушевского и В.Винниченко. Ни в одном из прика- зов Главлита УССР за прошлые годы (начиная с 1934 г.) нет указаний на то, что произведения указанных авторов подлежат изъятию. С целью очистки книжных фондов республики от националистической литературы, счи- таю необходимым изъять из библиотек общественного пользования и книготорговой сети УССР произведения М.С.Грушевского и В.К.Винниченко. Прошу Вашей санкции на издание приказа об изъятии. Начальник Главного управления по делам литературы и издательств при Совете Министров УССР………………………………………/К.Полонник/ ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.2814. – Арк.9 (машинопис, копія) Український історичний журнал. – 2021. – №5 Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР 59 №2 26 октября 1946 г. Начальнику Главного управления по делам литературы и издательств при Совете Министров УССР тов. Полоннику на Ваше письмо №614-с от 14.10. – 1946 г. Всю националистическую литературу М.Грушевского и В.Винниченко, выявленную при проверке органами цензуры в библиотеках общественного пользования и в книготорговой сети Украины, необходимо изъять. Заместитель заведующего отделом печати ЦК КП(б)У…………………………………………………………/Сыромолотный/ ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.2814. – Арк.7 (машинопис, копія) №3 Наказ Начальника Головного управління в справах літератури та видавництв при Раді Міністрів УРСР №52 Київ…………………………………………………………29 жовтня 1946 р. Вилучити з бібліотек громадського користування й книготорговельної сітки УРСР: Грушевський М.С. – Всі твори, за всі роки, всіма мовами. Винниченко В.К. – Всі твори, за всі роки, всіма мовами. Начальник Головного управління в справах літератури та видавництв при Раді Міністрів УРСР…………………………………………../К.Полонник/ ЦДАВО України. – Ф.4605. – Оп.1. – Спр.11. – Арк.37 (машинопис, ориґінал, підпис автограф) REFERENCES 1. Baran, V. & Danylenko, V. (1999). Ukraina v umovakh systemnoi kryzy (1946–1980-ti rr.). Kyiv. [in Ukrainian]. 2. Baran, V. (1994). Tsenzura v systemi totalitaryzmu. Suchasnist, 6, 104–117. [in Ukrainian]. 3. Fedotova, O. (2009). Politychna tsenzura drukovanykh vydan v USRR–URSR (1917–1990 rr.). Kyiv. [in Ukrainian]. 4. Goryaeva, T.M. (2002). Politicheskaya tsenzura v SSSR: 1917–1991. Moskva. [in Russian]. 5. Kulchytskyi, S.V. (2003). Ostanni roky zhyttia Volodymyra Vynnychenka. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky, 10, 3–30. [in Ukrainian]. 6. Kulchytskyi, S.V. (2019). Volodymyr Vynnychenko: „Buty chesnym z soboiu…”. Kyiv. [in Ukrainian]. 7. Maslianchuk, T.V. (2001). Vydannia tvoriv V.Vynnychenka v Ukraini v 1923–1932 rr.: do problemy tvorchoi voli myttsia ta tsen- zury. Literaturoznavchi obrii, 2, 85–92. [in Ukrainian]. 8. Masnenko, V. (1997). Tsenzura v pidradianskii Ukraini 20-kh rr.: systema, instytutsii, represyvna polityka. Suchasnist, 6, 81–90. [in Ukrainian]. Український історичний журнал. – 2021. – №5 60 Юрій Шаповал, Оксана Федотова 9. Myshanych, O. (1994). Ukrainska literatura pid zaboronoiu. Literaturna Ukraina, 18 serp. [in Ukrainian]. 10. Novokhatko, L.M. (1998). Problemy sotsialno-ekonomichnoho i kulturnoho rozvytku Ukrainy v konteksti natsionalnoi polityky (20–30-ti rr. ХХ st.). Kyiv. [in Ukrainian]. 11. Pyrih, R. (1993). Zhyttia Mykhaila Hrushevskoho: ostannie desiatylittia (1924–1934). Kyiv. [in Ukrainian]. 12. Shapoval, Yu.I. & Verba, I.V. (2018). Mykhailo Hrushevskyi: “Ya sam pryishov do polityky cherez istoriiu…”. Kyiv. [in Ukrainian]. 13. Shapoval, Yu.I. (2001). Ukraina ХХ stolittia (Osoby ta podii v konteksti vazhkoi istorii). Kyiv. [in Ukrainian]. 14. Stoian, T.A. (2011). Naukova shkola M.S.Hrushevskoho v umovakh totalnoi ideolohizatsii istorychnoi nauky 1920-kh rr. v USRR. Gileia, 43, 70–77. [in Ukrainian]. 15. Telvak, V.V. (2008). Tvorcha spadshchyna Mykhaila Hrushevskoho v otsinkakh suchasnykiv (kinets ХІХ – 30-ti rr. ХХ st.). Kyiv; Drohobych. [in Ukrainian]. Yurii SHAPOVAL Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Chief Research Fellow, Department of Theory and History of Political Science, I.Kuras Institute of Political and Ethnic Studies NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), shapoval@ipiend.gov.ua ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2883-6403 Oksana FEDOTOVA Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Senior Research Fellow, Professor at Educational and Scientific Institute, Kyiv National University of Culture and Arts (Kyiv, Ukraine), oxana68@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5665-8712 Censorship Control of the Works by M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko in the UkrSSR Abstract. The purpose of the study is to highlight the practice of censoring the works of M.Hru- shevskyi and V.Vynnychenko in the UkrSSR. The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity, system. To achieve this goal, the following methods were used historical- genetic, problem-chronological, source analysis, retrospective, analytical. The scientific novelty and conclusions. Consists in a comprehensive coverage of the Soviet practice of censoring the works of M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko in UkrSSR, as well as the introduction of a number of archival sources into scientific circulation. It is stated that the works of M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko as enemies of the communist regime were censored throughout the Soviet period. The authors shows that the first large-scale confiscations by the bodies of censorship of the works of M.Hrushevskyi was carried out in 1920–1923 in the context of the control of Ukrainian literature, which came from abroad. It is indicated that the works of V.Vynnychenko and M.Hrushevskyi were published in the UkrSSR and were even relatively available in scientific libraries. At the stage of the 1930s, V.Vynnychenko’s books were withdrawn and destroyed as a result of spontaneous library “purges”. It is established that the centralized restriction of publications of these authors began after the World War II. The works of these individuals were seized during the “purges” of the library and bookselling network, in particular the bouquinistes market. In the second half of the 1940s, all books authored by M.Hrushevskyi and V.Vynnychenko were completely banned and transferred for storage to library special funds. The main argument regarding the restriction of the authors’ books was their belonging to the “bourgeois-nationalist camp”. Censorship also forbade referring to the works of M.Hrushevskyi and including them in bibliographic and reference-encyclopaedic issues. As a result, the scientist’s works fell out of scientific circulation, as it was restricted until the end of the 1970s, in particular, on the basis of oral orders from regulatory authorities. V.Vynnychenko’s works were in special funds almost until the last moment of the existence of communist censorship institutions. The writer’s creative legacy became available only in 1989. Keywords: censorship, Soviet Ukraine (UkrSSR), regulatory authorities, Hrushevskyi, Vynny- chenko, works, ban, special funds.

Цензурний контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в УСРР–УРСР

Репозитарії

Схожі ресурси