Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства)
Мета статті – представити результати дослідження історії становлення і розвитку українсько-британських міждержавних відносин в контексті відзначення тридцятої річниці їх офіційного започаткування. Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності, загальнонаукові методи логіки, ко...
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2022
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184619 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) / А. Грубінко, Н. Буглай // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 206-219. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184619 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1846192022-06-22T01:26:23Z Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) Грубінко, А. Буглай, Н. На допомогу викладачеві історії Мета статті – представити результати дослідження історії становлення і розвитку українсько-британських міждержавних відносин в контексті відзначення тридцятої річниці їх офіційного започаткування. Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу, спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний, хронології, історико-генетичний, ретроспективного аналізу, порівняльно-історичний). Наукова новизна роботи полягає в дослідженні історичних передумов, процесу становлення і розвитку міждержавних відносин України й Великобританії. Враховано умови змінюваного міжнародного середовища та внутрішні чинники розвитку обох держав, динаміку відносин України з ЄС і НАТО. Окремо проаналізовано здобутки в політичній, безпековій, економічній та гуманітарній сферах міждержавного співробітництва. Показано зміни в політиці британського уряду щодо України з 2014 р. – початку російської воєнної аґресії проти України. Прослідковано визначальні тенденції сучасного етапу міждержавних стосунків в контексті російсько-українського воєнно-політичного конфлікту. Висновки. Відносини України й Великобританії відображають непростий шлях становлення нашої держави як повноправного суб’єкта міжнародних відносин. Формування міждержавних стосунків включало періоди подолання упередженого ставлення британського політикуму і громадськості до України, налагодження конструктивної співпраці на різних рівнях, глибоку кризу довіри на початку 2000-х рр. та відновлення діалогу, становлення стратегічного партнерства з ознаками військово-політичного союзу. Центральними елементами останнього є широка й досі небувала політична підтримка України керівництвом Великобританії на міжнародному рівні, комплексна допомога британського уряду Збройним силам України в умовах російської аґресії, формування нових форматів міжнародної коаліції партнерів України. Великобританія є одним з архітекторів відносин України з Європейським Союзом і НАТО. Послідовна, але поміркована та прагматична підтримка наближення України до ЄС відповідала традиційній британській моделі євроінтеґрації. Хоча Великобританія вийшла з Євросоюзу, її керівництво поділяє прагнення України до участі в євроінтеґрації і підтримує її у цьому процесі. Схожа ситуація з відносинами України з НАТО. Однак у військово-політичному вимірі Лондон запропонував більш дієвий підхід, запровадивши активну співпрацю з Києвом на рівні окремих програм та інших форматів оборонної кооперації із залученням третіх країн. Перспективним є анонсований альянс України, Польщі, Великобританії, який може стати складовою важливого для безпеки України Балто-Чорногорського об’єднання. Варто цінити й розвивати високий рівень партнерських стосунків із Великобританією, адже таких союзників в України небагато. The purpose of the article is to present the results of the study history of formation and development of Ukrainian-British interstate relations in the context of celebrating the 30th anniversary of their official founding. The research methodology of the study formed the principles of historicism, systematicity, general scientific methods of logic, comparative analysis, special historical methods (historiographical analysis, historicalsystemic, chronology, historical-genetic, retrospective analysis, comparative-historical). Scientific novelty of the article is to study the historical background, the process of formation and development of interstate relations between Ukraine and Great Britain. The conditions of the changing international environment and internal factors of development of both states, the dynamics of Ukraine’s relations with the EU and NATO are taken into account. Achievements in the political, security, economic and humanitarian spheres of interstate cooperation are separately analyzed. The changes in the policy of the British government towards Ukraine since 2014 – the beginning of the Russian military aggression against Ukraine are shown. The defining tendencies of the current stage of interstate relations in the context of the Russian-Ukrainian military-political conflict are traced. Conclusions. Relations between Ukraine and the United Kingdom reflect the difficult path of our state as a full-fledged subject of international relations. The formation of interstate relations included periods of overcoming the biased attitude of British politicians and the public towards Ukraine, establishing constructive cooperation at various levels, a deep crisis of confidence in the early 2000s and resuming dialogue, forming a strategic partnership with military-political alliance. The central elements of the latter are broad and unprecedented political support for Ukraine at the international level, comprehensive assistance of the British government to the Armed Forces of Ukraine in the face of Russian aggression, the formation of new formats of Ukraine’s international coalition of partners. The United Kingdom is one of the architects of Ukraine’s relations with the European Union and NATO. Consistent but moderate pragmatic support for Ukraine’s accession to the EU was in line with the traditional British model of European integration. Although the United Kingdom has left the EU, its leadership shares Ukraine’s aspirations to participate in European integration and supports it in this process. The situation is similar with Ukraine’s relations with NATO. However, in the militarypolitical dimension, London has proposed a more effective approach, introducing active cooperation with Kyiv at the level of individual programs and other formats of defense cooperation involving third countries. In this context, the announced format of the Ukraine- Poland-UK interstate alliance is very promising and could become part of the Baltic-Black Sea Union, which is vital for Ukraine’s security. The high level of partnership with the United Kingdom should be appreciated and developed, as there are few such allies in Ukraine. 2022 Article Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) / А. Грубінко, Н. Буглай // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 206-219. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2022.01.206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184619 94(477+420):327 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії |
| spellingShingle |
На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії Грубінко, А. Буглай, Н. Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) Український історичний журнал |
| description |
Мета статті – представити результати дослідження історії становлення і розвитку українсько-британських міждержавних відносин в контексті відзначення тридцятої річниці
їх офіційного започаткування. Методологію дослідження сформували принципи історизму,
системності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу, спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний, хронології, історико-генетичний, ретроспективного аналізу, порівняльно-історичний). Наукова новизна роботи полягає в дослідженні історичних передумов, процесу становлення і розвитку міждержавних відносин України й
Великобританії. Враховано умови змінюваного міжнародного середовища та внутрішні чинники розвитку обох держав, динаміку відносин України з ЄС і НАТО. Окремо проаналізовано
здобутки в політичній, безпековій, економічній та гуманітарній сферах міждержавного співробітництва. Показано зміни в політиці британського уряду щодо України з 2014 р. – початку
російської воєнної аґресії проти України. Прослідковано визначальні тенденції сучасного етапу міждержавних стосунків в контексті російсько-українського воєнно-політичного конфлікту.
Висновки. Відносини України й Великобританії відображають непростий шлях становлення
нашої держави як повноправного суб’єкта міжнародних відносин. Формування міждержавних
стосунків включало періоди подолання упередженого ставлення британського політикуму і
громадськості до України, налагодження конструктивної співпраці на різних рівнях, глибоку
кризу довіри на початку 2000-х рр. та відновлення діалогу, становлення стратегічного партнерства з ознаками військово-політичного союзу. Центральними елементами останнього є широка й досі небувала політична підтримка України керівництвом Великобританії на міжнародному
рівні, комплексна допомога британського уряду Збройним силам України в умовах російської
аґресії, формування нових форматів міжнародної коаліції партнерів України. Великобританія
є одним з архітекторів відносин України з Європейським Союзом і НАТО. Послідовна, але
поміркована та прагматична підтримка наближення України до ЄС відповідала традиційній
британській моделі євроінтеґрації. Хоча Великобританія вийшла з Євросоюзу, її керівництво
поділяє прагнення України до участі в євроінтеґрації і підтримує її у цьому процесі. Схожа
ситуація з відносинами України з НАТО. Однак у військово-політичному вимірі Лондон запропонував більш дієвий підхід, запровадивши активну співпрацю з Києвом на рівні окремих програм та інших форматів оборонної кооперації із залученням третіх країн. Перспективним
є анонсований альянс України, Польщі, Великобританії, який може стати складовою важливого для безпеки України Балто-Чорногорського об’єднання. Варто цінити й розвивати високий рівень партнерських стосунків із Великобританією, адже таких союзників в України небагато. |
| format |
Article |
| author |
Грубінко, А. Буглай, Н. |
| author_facet |
Грубінко, А. Буглай, Н. |
| author_sort |
Грубінко, А. |
| title |
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) |
| title_short |
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) |
| title_full |
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) |
| title_fullStr |
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) |
| title_full_unstemmed |
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) |
| title_sort |
історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
На допомогу викладачеві історії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184619 |
| citation_txt |
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) / А. Грубінко, Н. Буглай // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 206-219. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT grubínkoa ístoričnijšlâhukraínsʹkobritansʹkihvídnosindo30ríččâstrategíčnogopartnerstva AT buglajn ístoričnijšlâhukraínsʹkobritansʹkihvídnosindo30ríččâstrategíčnogopartnerstva |
| first_indexed |
2025-07-16T04:59:05Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:59:05Z |
| _version_ |
1837778299747565568 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2022. – №1
НА ДОПОМОГУ
ВИКЛАДАЧЕВІ ІСТОРІЇ
Анотація. Мета статті – представити результати дослідження історії становлення і розвит-
ку українсько-британських міждержавних відносин в контексті відзначення тридцятої річниці
їх офіційного започаткування. Методологію дослідження сформували принципи історизму,
системності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу, спеціально-історичні ме-
тоди (історіографічного аналізу, історико-системний, хронології, історико-генетичний, ретро-
спективного аналізу, порівняльно-історичний). Наукова новизна роботи полягає в досліджен-
ні історичних передумов, процесу становлення і розвитку міждержавних відносин України й
Великобританії. Враховано умови змінюваного міжнародного середовища та внутрішні чин-
ники розвитку обох держав, динаміку відносин України з ЄС і НАТО. Окремо проаналізовано
здобутки в політичній, безпековій, економічній та гуманітарній сферах міждержавного спів-
робітництва. Показано зміни в політиці британського уряду щодо України з 2014 р. – початку
російської воєнної аґресії проти України. Прослідковано визначальні тенденції сучасного ета-
пу міждержавних стосунків в контексті російсько-українського воєнно-політичного конфлікту.
Висновки. Відносини України й Великобританії відображають непростий шлях становлення
нашої держави як повноправного суб’єкта міжнародних відносин. Формування міждержавних
стосунків включало періоди подолання упередженого ставлення британського політикуму і
громадськості до України, налагодження конструктивної співпраці на різних рівнях, глибоку
кризу довіри на початку 2000-х рр. та відновлення діалогу, становлення стратегічного партнер-
ства з ознаками військово-політичного союзу. Центральними елементами останнього є широка
й досі небувала політична підтримка України керівництвом Великобританії на міжнародному
рівні, комплексна допомога британського уряду Збройним силам України в умовах російської
аґресії, формування нових форматів міжнародної коаліції партнерів України. Великобританія
є одним з архітекторів відносин України з Європейським Союзом і НАТО. Послідовна, але
поміркована та прагматична підтримка наближення України до ЄС відповідала традиційній
Андрій ГРУБІНКО
доктор історичних наук, професор,
професор кафедри теорії та історії держави і права,
Західноукраїнський національний університет
(Тернопіль, Україна), gav_tnpu@yahoo.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4856-5831
Наталія БУГЛАЙ
докторка історичних наук, доцентка,
професорка кафедри історії,
Миколаївський національний університет ім. В.О.Сухомлинського
(Миколаїв, Україна), buglay@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0674-4313
Історичний шлях українсько-британських відносин
(до 30-річчя стратегічного партнерства)
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2022.01.206 УДК: 94(477+420):327
Український історичний журнал. – 2022. – №1
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) 207
Ніщо так не зближує народи і держави, як спільна зовнішня загроза, тим більше
цивілізаційна. З упевненістю це можна стверджувати про сучасні відносини України
і Великобританії. Обидві країни, які знаходяться на протилежних географічних флан-
ґах Європи і мають цілком відмінний історичний, державотворчий та соціокуль-
турний досвід, тісно поєднує спільна турбота про сьогодення та майбутнє сучасної
Європи з притаманним їй демократичним устроєм, пошануванням прав людини і
верховенством права, недоторканістю державних кордонів і повагою до державного
суверенітету, яка піддається системному наступу тоталітарної імперської сили у ви-
гляді путінської Росії. Майбутнє демократичної Європи в її широкому форматі зале-
жить від збереження державності України як її невід’ємного елемента і суб’єкта, що
як видається однією з перших остаточно усвідомила політична еліта Великобританії.
Досвід розвитку відносин між двома державами, які офіційно сягають усьо-
го трьох десятиліть (від визнання Великобританією незалежності України 31 грудня
1991 р. і встановлення дипломатичних відносин 10 січня 1992 р.) можна віднести до
хрестоматійних прикладів проходження сторонами складного шляху подолання істо-
ричних упереджень, стереотипів, тривалого взаємопізнання, побудови справді стра-
тегічних відносин із перспективами військово-політичного союзу, що вельми актуаль-
ний для дослідження з огляду на сучасність українського державотворення і системи
міжнародних відносин.
Історія становлення українсько-британських відносин ще на початку 1990-х рр.
привернула інтерес ряду українських та зарубіжних дослідників. Відповідна літера-
тура представлена різними за стилістикою і глибиною розгляду проблеми працями
здебільшого українських фахівців. Тривалий час вона мала інформативно-публіцис-
тичний характер і лише на початку 2000-х рр. з’явилися перші класичні наукові публі-
кації (статті М.Білоусова1, В.Дударьова2, П.Ігнатьєва3, С.Савіна4, І.Храбана5). Не заба-
рилися публікації монографічного характеру та дисертації. У працях Н.Яковенко6 і
В.Крушинського7 з проблем зовнішньої політики Великобританії окремі підрозділи
1 Білоусов М. Дипломатичне представництво України у Великій Британії: перші кроки (1992–1994 рр.) // Науковий
вісник Дипломатичної академії України. – Вип.4. – К., 2000. – С.32–46.
2 Дударьов В. Великобританія і Україна у вимірах сучасності // Дослідження світової політики. – Вип.19. – К., 2001. –
С.73–82.
3 Ігнатьєв П. Українсько-британські відносини у 90-ті роки: політичний та економічний аспекти // Вісник Київського
національного університету ім. Тараса Шевченка: Міжнародні відносини. – Вип.19. – К., 2001. – С.65–70.
4 Савін С. Становлення українсько-британських політичних відносин (1991–2000) // Міжнародні зв’язки України:
наукові пошуки і знахідки. – Вип.14. – К., 2005. – С.101–115.
5 Храбан І. Україна та Великобританія: інтереси збігаються // Трибуна. – 2003. – №11/12. – С.33–35.
6 Яковенко Н. Великобританія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на європейське лідерство. – К.,
2003. – 227 с.
7 Крушинський В. Британська Європа чи Європейська Британія: Великобританія в європейських інтеграційних
процесах. – К., 2003. – 214 с.
британській моделі євроінтеґрації. Хоча Великобританія вийшла з Євросоюзу, її керівництво
поділяє прагнення України до участі в євроінтеґрації і підтримує її у цьому процесі. Схожа
ситуація з відносинами України з НАТО. Однак у військово-політичному вимірі Лондон за-
пропонував більш дієвий підхід, запровадивши активну співпрацю з Києвом на рівні окремих
програм та інших форматів оборонної кооперації із залученням третіх країн. Перспективним
є анонсований альянс України, Польщі, Великобританії, який може стати складовою важливо-
го для безпеки України Балто-Чорногорського об’єднання. Варто цінити й розвивати високий
рівень партнерських стосунків із Великобританією, адже таких союзників в України небагато.
Ключові слова: Україна, Великобританія, українсько-британські відносини, ЄС, євроінтеґра-
ція, США, НАТО, Росія.
Український історичний журнал. – 2022. – №1
208 Андрій Грубінко, Наталія Буглай
відведено аналізу першого десятиліття українсько-британських міждержавних відно-
син. Незадовго побачили світ перша монографія з історії українсько-британських від-
носин періоду 1991–2004 рр. А.Грубінка8, дисертаційні дослідження Г.Гончарова9 та
А.Грубінка10. Розширення верхньої хронологічної межі дослідження вказаної пробле-
матики помітні в роботах А.Грубінка11, В.Соколової12, І.Черінька13. Внесок закордон-
них дослідників в історіографію українсько-британських відносин в нових історич-
них умовах є незначним, а їх висвітлення здійснено переважно в контексті загального
аналізу відносин України з країнами Заходу14.
Отож відзначаємо наявність інтересу насамперед українських дослідників до іс-
торії українсько-британських відносин на її ранніх етапах становлення, пік якого
припав на середину 2000-х рр. Водночас фактично недослідженим залишається пе-
ріод після «Революції гідності» 2014 р., проблематика впливу брексіту та російсько-
українського конфлікту на міждержавні відносини. У зв’язку з динамічними геополі-
тичним пертурбаціями сьогодення потребує переосмислення весь історичний досвід
розбудови міждержавних відносин України й Великобританії.
Дослідження новітнього етапу історії українсько-британських відносин потребує
врахування попереднього історичного досвіду контактів між двома країнами і народа-
ми. Витоки двосторонніх зв’язків на рівні політичних еліт простежуємо вже у період
раннього середньовіччя. Становлення контактів між Британією та Київською Руссю
відбувалося через Скандинавію і Візантію15. У Х–ХІІІ ст. вони підтримувалися пере-
важно через династичні зв’язки правителів. Зокрема дружиною князя Володимира
Мономаха і Великою княгинею київською була донька останнього англосаксонського
короля Гаральда Ґіта. Розвивалася міждержавна торгівельна співпраця.
У період нового часу ряд відомих постатей з України навчалися у британських
університетах. Ідеться, зокрема, про державного діяча і дипломата часів повстан-
ня Б.Хмельницького Ю.Немирича, який проходив студії в Кембриджі, Оксфорді,
та одного з основоположників юридичної науки й освіти Російської імперії, уро-
дженця Ніжина С.Десницького, котрий вивчав право та економіку в університе-
ті Ґлазґо. Англійські урядові кола цікавилися козаками як можливими союзника-
ми в конфлікті з європейськими католицькими державами. Газета «Бріф рілейшн»
16 жовтня 1649 р., описуючи облогу Збаража та битву під Зборовом, подала повний
текст Зборівського договору, який ще кілька століть залишався невідомим на укра-
їнських землях. За деякими даними мав місце факт листування лідерів революцій-
них рухів О.Кромвеля і Б.Хмельницького, які намагалися встановити дипломатич-
ні зв’язки16. У Британії пильно стежили за розвитком подій в Україні у часи гетьмана
І.Мазепи, а її політична верхівка підтримувала зв’язки з П.Орликом та його оточен-
ням. Помітне розрізнення в свідомості британської еліти українців («козаків») та
8 Грубінко А. Українсько-британські відносини 1991–2004. – Тернопіль, 2005. – 336 с.
9 Гончаров Г.В. Розвиток міждержавних відносин між Україною і Великою Британією у 1991–2005 рр.: Дис. … канд.
іст. наук. – Х., 2006. – 239 с.
10 Грубінко А.В. Українсько-британські відносини у 1991–2004 рр. (політичне та військове співробітництво): Дис. ...
канд. іст. наук. – Тернопіль, 2006. – 216 с.
11 Грубінко А.В. Участь Великобританії у процесі становлення і розвитку Спільної зовнішньої політики і політики
безпеки Європейського Союзу (1990–2016 рр.): Дис. … д-ра іст. наук. – К., 2018. – 549 с.
12 Соколова В. Британо-українські відносини: еволюція та перспективи // European political and law discourse. – 2017.
– Vol.4. – Issue 6. – P.45–52.
13 Черінько І. Українсько-британські відносини: історія та сучасність // Наукові записки Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень. – Вип.43. – К., 2009. – С.313–321.
14 Kuzio T. Britain Awakens to Ukraine: Europe’s New «Strategic Pivot» // The Ukrainian Review. – 1996. – №1. – Vol.43. –
P.18–20; Idem. Britain sees Ukraine as Europe’s new strategic front // The Ukrainian Weekly. – 1996. – April 28. – №17. –
Vol.LXIV. – P.25–31; Alexandrova O. Ukraine and Western Europe // Ukraine in the World: Studies in the International
Relations and Security Structure of a Newly Independent State. – Cambridge, 1998. – P.145–170; Сміт Р. Дипломатичним
відносинам між Україною і Великобританією десять років // Британські обрії. – 2002. – №1. – С.8–9.
15 Литвин В. Реальний фундамент для подальшого поступу: З історії українсько-британських відносин // Голос
України. – 2003. – 26 квітня. – С.2.
16 Бондаренко К. Чи був діалог двох титанів історії. – 19 серпня 2007 [Електронний ресурс]: https://joanerges.livejournal.
com/1128411.html
Український історичний журнал. – 2022. – №1
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) 209
росіян («московитів»). Як зазначав англійський дипломат Ч.Вітворт у 1710 р. про
Запорізьку Січ, «ця країна дуже добре впорядкована. Багатства козаків викликають
заздрість правління московитів»17.
Різнопланові контакти українського і британського соціокультурних середовищ
привнесло наступне ХІХ ст. У 1816 р. в Лондоні видано збірник «Російський труба-
дур, або Збірка українських та інших національних мелодій», яка стала першою у по-
заслов’янському світі словесно-нотною публікацією українських пісень18. Окрема тра-
гічна сторінка у спільній історії двох народів – Кримська війна 1853–1856 рр., у ході
якої загинули до 25 тис. британців. Із тих часів в англійську мову ввійшли такі сло-
ва, як «балаклава», «кардиґан». Водночас саме в ХІХ ст. англійські підприємці роз-
почали інвестувати у промисловість і торгівлю збіжжям. Згадаємо Дж.Г’юза, на честь
якого було назване робітниче селище Юзівка (Донецьк). На кінець 1890-х рр. відкри-
то консульства Великобританії в Одесі, Києві, Севастополі.
У роки Першої світової війни Україна опинилася у центрі уваги провідних дер-
жав. Після Лютневої революції в Росії 1917 р. англійці звернули увагу на визвольний
рух в Україні. До більшовицького перевороту британський уряд практично не про-
являв активності, оскільки дотримувався політики, яка розглядала національне само-
визначення народів як внутрішню справу Росії. Лише після приходу до влади біль-
шовиків британці активізували відносини з УНР. 5 січня 1918 р. уряд Великобританії
де-факто визнав уряд УНР. У 1919–1921 рр. в Лондоні діяла дипломатична місія УНР.
Однак після підписання Брест-Литовського договору відносини з Україною було ро-
зірвано, адже британські урядові кола розглядали українську державність як німець-
ку ідею19. Водночас прем’єр-міністр Д. Ллойд Джордж, прагнучи уникнути посилен-
ня Польщі та через неї французького впливу в Європі, підтримав права українців
Східної Галичини під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. «Нота Керзона»,
схвалена на Паризькій мирні конференції, заперечувала анексію Східної Галичини й
Волині Польщею. Однак у березні 1923 р., після відставки Д. Ллойд Джорджа, Рада
послів держав Антанти все ж передала Східну Галичину до складу II Речіпосполитої.
Наддніпрянська Україна не переставала бути учасником міжнародних відно-
син до 1924 р. В умовах політичної підзвітності Москві українсько-британські кон-
такти розвивалися в економічному руслі. Укладено договір про створення Англо-
українського комерційного банку та Британської асоціації торгівлі з Україною.
Однак спроби розвитку автономних контактів із закордонними партнерами були не-
вдовзі підпорядковані центральній владі СРСР.
Окрему роль в українсько-британських контактах відіграє українська діаспора
Великобританії. До Другої світової війни там проживало лише кілька сотень україн-
ців, які оселилися дорогою до Північної Америки. Переважна їх більшість мешкала в
Манчестері. Тому Британія в міжвоєнний період не стала помітним центром активнос-
ті українців. Однак тут у свій час перебували представники урядових структур УНР,
довірена особа П.Скоропадського. У 1931–1939 рр. в Лондоні діяло Українське бюро20.
Після Другої світової війни відбулося поповнення української еміґрації за рахунок ді-
ячів націоналістичного підпілля та інтернованих вояків дивізії «Галичина». Засновано
Союз українців Британії (з 1946 р.), Організацію українців Британії (з 1949 р.).
Особливий інтерес до українського питання проявився напередодні й під час
Другої світової війни21. На підставі закону від 1 лютого 1944 р. до Конституції СРСР
було введено ст.18а, яка передбачала право кожної республіки вступати у зв’язки з ін-
шими державами. Уряд Великобританії першим порушив питання про встановлення
17 Світ про Україну та українців / Упор. В.Кирилич. – К., 2016. – С.100.
18 Тьопенко Ю.А. Місце і роль прообразу України в англомовному рецептивно-інтерпретативному дискурсі української
літератури // Одеський лінгвістичний вісник. – 2015. – №5. – С.159.
19 Покровська І., Хорошилова Ю. Місія, приречена на невдачу: українсько-британські відносини за часів правління
гетьмана Скоропадського та Директорії // Політика і час. – 1995. – №5. – С.77.
20 Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. Серія «Україна крізь віки». – Т.15. – К., 1999. – С.148.
21 Камінський Є., Трощинський В. Українське питання в англо-американських архівних документах (1938–1951 рр.) //
Всесвіт. – 1993. – №9/10. – С.144–159.
Український історичний журнал. – 2022. – №1
210 Андрій Грубінко, Наталія Буглай
дипломатичних зв’язків з УРСР, контакти з якою розглядалися як додаткове джере-
ло інформації з СРСР. В умовах «холодної війни» уряди США й Великобританії не-
офіційно розглядали варіанти альтернативних форм устрою СРСР, насамперед «на-
ціональної Української держави»22. Утім їхні наміри не мали шансів на реалізацію.
У 1940–1980-х рр. українсько-британську співпрацю намагалася здійснювати
українська діаспора, яка на кінець 1940-х рр. становила вже близько 39 тис. осіб23.
Однак вона все ж мала обмежені можливості. Досі найбільш впливовим і знаним
представником українства Великобританії залишається британський політик, пер-
ший в історії депутат-українець парламенту, Ради Європи та радник М.Тетчер, а та-
кож бізнесмен і меценат, уродженець Івано-Франківщини С.Терлецький (1927–
2006 рр.). Внесок цього британського державного діяча та українського патріота в
репрезентацію України у Великобританії та Європі загалом досі чекає на детальне іс-
торичне дослідження.
Отже відзначаємо загальну несистемність, спорадичність історичних проявів
українсько-британських контактів, зумовлені насамперед тривалою бездержавною іс-
торією України, відсутністю політично активної української діаспори, елітарністю ін-
формаційного контенту, коли Україною та її суспільним життям ґрунтовно цікавили-
ся хіба що вузьке коло політиків, дипломатів, розвідників. У результаті спостерігалася
незначна обізнаність широкої громадськості країни з проблематикою України, яку
традиційно сприймали частиною Росії або СРСР.
Домінування такого стереотипного мислення і прагнення зберегти устале-
ні підходи до східноєвропейської політики періоду «холодної війни» спостерігали-
ся серед верхівки британського політикуму наприкінці 1980 – на початку 1990-х рр.
Премʼєр-міністр Великобританії М.Тетчер, виступаючи в Києві з трибуни Верховної
Ради УРСР 9 червня 1990 р., на заклик депутатів встановити дипломатичні відноси-
ни між обома країнами саркастично заявила, що «посольства передбачені лише для
країн, які мають державну незалежність. […] У Великобританії немає посольства в
Каліфорнії, Квебеку або штатах Австралії»24. До останнього підтримуючи цілісність
СРСР, британське керівництво не розглядало можливість співпраці з Україною, про-
голошення державності якої трактувалося як імовірна загроза міжнародній безпеці
внаслідок насамперед наявності ядерної зброї.
Офіційне визнання незалежності України Великобританією відбулося 31 груд-
ня 1991 р., тобто після відставки 25 грудня президента СРСР М.Ґорбачова. Водночас
Великобританія стала першою державою Європейських Співтовариств, яка визнала
незалежність України. Новий уряд країни на чолі з Дж.Мейджором проявив більшу
завбачливість і політичне чуття, ніж попередній, відкривши ґенеральне консульство
в Києві ще в листопаді 1991 р. Головною передумовою розвитку міждержавних укра-
їнсько-британських відносин стала відсутність територіальних претензій, міжнаціо-
нальної ворожнечі та історичних образ.
У першій половині 1990-х рр. спостерігалося стримане ставлення британського
керівництва до України як імовірного партнера, що було характерно загалом для
ставлення Заходу до пострадянських держав. Ядерне роззброєння, російсько-укра-
їнські територіальні суперечності (кримська проблема), неготовність сприймати
Україну поза контекстом російського чинника визначали підвалини двосторонніх
відносин. У повідомленні посольства України у Великобританії для МЗС України
у грудні 1993 р. зазначалося: «За історичною інерцією в Лондоні продовжують роз-
глядати Росію як свого основного партнера на Сході»25. Лондон погодився надати
22 Там само. – С.150.
23 Щигельська Г.О. Союз українців у Великій Британії: етапи становлення, організація та діяльність (1945–1949 рр.):
Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Чернівці, 2006. – С.10.
24 Margaret Thatcher. Speech to Ukrainian Supreme Soviet. Kiev. 1990 Jun 19 / Margaret Thatcher Foundation. Thatcher
Archive. [Електронний ресурс]: http://www.margaretthatcher.org/document/108116
25 Про політику Великої Британії щодо України та з основних міжнародних питань (політичний лист). Грудень 1993
року // Відділ державного архіву МЗС України. – Ф. №ЗУ. – Спр.110. – Арк.3.
Український історичний журнал. – 2022. – №1
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) 211
ґарантії безпеки українській стороні згідно з меморандумом від 5 грудня 1994 р.,
хоча, як сам прямо зазначав, вони мали суто формальне значення26.
Водночас реальність утвердження України на міжнародній арені та проблеми
внутрішньополітичного життя Росії затребували більш динамічну й варіативну полі-
тику у Східній Європі. Україна сприймалася як «потенційно економічно розвине-
на середнього розміру європейська держава, яка вже зараз відіграє помітну політич-
ну роль у світі»27. На думку Р.Волчука, саме внаслідок відмови від ядерної зброї, а
також з огляду на ряд міжнародних обставин Україна ввійшла до стратегічних пла-
нів Заходу28. Як наслідок, у квітні 1996 р. нашу країну вперше відвідав прем’єр-міністр
Великобританії Дж.Мейджор. Серед актуальних питань відносин України з європей-
ськими партнерами залишалося закриття ЧАЕС. Британська сторона стала одним з
основних донорів проекту.
Після зміни влади у травні 1997 р. внаслідок перемоги на загальних виборах лей-
бористів, позиція Лондона щодо європейських перспектив України не зазнала ради-
кальних змін та проявляла ознаки амбівалентності. Наприклад, у відповідь на про-
позицію МЗС України щодо можливості надання Україні асоційованого статусу, яка
надійшла до Ради ЄС під час головування Великобританії в першій половині 1998 р.,
глава Форін-офіс Р.Кук відповів, що асоційований статус на даному етапі був би «над-
то далекоглядним кроком»29. Водночас британська сторона підтримала ідею ство-
рення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, її вступ до СОТ за умови рефор-
мування економіки і правової системи. За підтримки Британії на саміті ЄС в Ніцці
11–12 грудня 2000 р. Україну включили до переліку країн, вступ яких до об’єднання в
перспективі було визнано бажаним.
Висхідна у британсько-українських відносинах тривала недовго. Політичні взає-
мини між партнерами визначали розходження в баченні проблем розвитку України
та змін її зовнішньої політики. Вбивство журналіста Г.Ґонґадзе у вересні 2000 р., по-
дальший скандал щодо продажу української зброї до Іраку, утиски політичної опо-
зиції на фоні традиційних проблем розвитку держави зумовили падіння іміджу то-
дішнього керівництва України. Енергетична залежність від російських енергоносіїв,
експансія російських капіталів визначили зміну «багатовекторної» зовнішньої по-
літики Києва в бік Москви. Такі обставини полегшили для ЄС обґрунтування но-
вої східноєвропейської політики без перспектив членства України. На чергове звер-
нення української влади у вересні 2002 р. британська сторона вказала на «втому від
розширення» й неготовність об’єднання прийняти рішення про асоціацію України30.
Британсько-шведська ініціатива «політики сусідства» ЄС 2003 р. на певний час за-
консервувала інтеґраційні перспективи України.
Загалом Україна цікавила британське керівництво насамперед як елемент зони
стабільності на східних кордонах ЄС, «буфер» проти руху нелеґальних міґрантів.
Британська ініціатива 2003 р. щодо створення зони їх тимчасового утримання на те-
риторії України як механізму стримування міґраційного потоку до Європи (ініціати-
ва не була підтримана на рівні ЄС) засвідчила суто прагматичне завдання підтримки
європейських устремлінь нашої держави з боку Лондона.
Не сприяв розвитку українсько-британських відносин і фактор британсько-ро-
сійських відносин, які на початку 2000-х рр. перебували на етапі надзвичайного під-
йому. Лондон частково пожертвував своїми інтересами у Східній Європі на догоду
26 З щоденника С.В.Комісаренка. Про семінар на тему: «Центральна Європа – нова система безпеки». 19 травня
1994 р. // Там само. – Ф. Основний. – Спр.7318. – Арк.55–56.
27 Звіт про роботу Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії з 15 вересня
1992 р. по 15 лютого 1993 р. / Там само. – Оп.023. – Спр.2. – Арк.3–4.
28 Wolczuk R. Ukraine’s Foreign and Security Policy 1991–2000. – London and New York, 2003. – P.105.
29 З щоденника Б.І.Тарасюка. Запис бесіди з Міністром закордонних справ Великої Британії Робіном Куком. 9 червня
1998 р. // Відділ державного архіву МЗС України. – Ф. Основний. – Спр.9559. – Арк.11.
30 Лист радника-посланника Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії
І.Прокопчука державному секретареві Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції
О.Чалому. №6124/3-110/1-116 від 27.09.2002 р. // Там само. – Ф.8. – Оп.107. – Спр.230. – Арк.163.
Український історичний журнал. – 2022. – №1
212 Андрій Грубінко, Наталія Буглай
Москві та пішов на компроміс із партнерами по ЄС (Парижем і Берліном), які в
умовах найбільшої в історії об’єднання хвилі розширення не бажали обтяжувати себе
додатковими зобов’язаннями щодо пострадянських держав, прагнучи розвивати
дружні відносини з Російською Федерацією.
Перспективи розвитку взаємин України з країнами Заходу було фактично по-
ставлено у залежність від рівня проведення й результатів президентських виборів
2004 р., котрі визначалися міжнародною спільнотою як випробування української
демократії. Напередодні першого туру виборів 31 жовтня 2004 р. «The Guardian»
назвала відкриті намагання Росії вплинути на результат продовженням «холодної
війни»31. Надто промовисті назви статей у провідній британській пресі того часу,
як-от «Українські вибори розділяють Європу та Росію» («The Financial Times»),
«Де “холодна війна” ніколи не закінчується», «Путін застерігає Захід від ізоля-
ції Росії», «Боротьба України за ідентичність з часу розпаду Радянського Союзу»
(«The Guardian»), «Небезпечна гра Москви в українську рулетку» («The In de pen-
dent»), «Ці президентські вибори також можуть змінити світ» («The Economist»)
з погляду сьогодення значною мірою стали пророчими. Шляхом невизнання резуль-
татів виборів у другому турі західні уряди й міжнародні структури підтримали праг-
нення громадськості України до зміни режиму. За підсумками повторного другого
туру 26 грудня 2004 р. ЄС і держави-члени визнали вибори такими, що відбулися та
наблизили Україну до демократії.
Під впливом подій 2004 р. спостерігалися значні зміни у сприйнятті України се-
ред британської громадськості. Згідно з даними соціологічних досліджень, проведе-
них на замовлення Європейської комісії у 2005 р., 45% британців підтримували вступ
України до ЄС (35% – проти), що стало одним із найвищих показників в Західній
Європі і збіглося з середнім показником по ЄС32. Позитивним фактором для України
став консенсус британських політичних еліт щодо перспектив її європейської інтеґра-
ції. У березні 2008 р. оприлюднено заяву, в якій представники трьох провідних пар-
ламентських політичних партій (лейбористи, консерватори, ліберальні демократи)
підтримали прагнення України до членства в ЄС, укладення угоди про асоціацію33.
Утім, ані Великобританія, ані ЄС загалом не зуміли ґарантувати Україні прориву на
європейському напрямі зовнішньої політики. Вступ до СОТ у 2008 р. і визнання пер-
спективи угоди про асоціацію, певне розширення галузевої співпраці між Україною
та ЄС загалом стали слабким бонусом для хиткої постреволюційної демократії у кра-
їні. Не краще становище було і у сфері безпеки. Американсько-британська ініціатива
з надання Україні плану дій щодо членства в НАТО на Бухарестському саміті органі-
зації 2–4 квітня 2008 р. зазнала фіаско внаслідок позиції Німеччини і Франції.
Символічно, що саме в той час керівництво Росії на чолі з В.Путіним розпоча-
ло розгортання аґресивної міжнародної політики, спрямованої на ревізію поточної
системи безпеки. Якщо серед політичних еліт континентальної Європи Москві шля-
хом налагодження системи підкупу, політичного тиску і шантажу, аґентурного впли-
ву, інформаційної війни вдалося закріпити свій вплив і встановити необхідний рівень
лояльності, то у відносинах із Великобританією виникли великі проблеми, що про-
явилися в ряді конфліктів, спричинених шпигунськими скандалами, убивствами, за-
махами на життя неугодних Кремлю розвідників-утікачів, переслідуваннями бізнес-
менів і громадських активістів, потоками дезінформації й навіть фактами російського
впливу на результати кампанії щодо виходу Великобританії з ЄС. Загострення бри-
тансько-російських відносин сприяло посиленню уваги британських політичних кіл
до України.
Провісником розгортання воєнної аґресії Росії проти України стала збройна ін-
тервенція Москви у Ґрузію серпня 2008 р. Британське керівництво та аналітики були
31 Where the cold war never died // The Guardian. – 2004. – Oct.28. – P.3.
32 Естонці і греки дуже хочуть бачити Україну в ЄС, французи й італійці – наполовину // Українська правда. – 2005. – 21
липня. [Електронний ресурс]: https://www.pravda.com.ua/news/2005/07/21/3011867/
33 Прес-реліз МЗС України. 11 березня 2008 р. [Електронний ресурс]: www.mfa.gov.ua/mfa/ua/news/detail/11392.htm
Український історичний журнал. – 2022. – №1
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) 213
одностайними щодо значного впливу подій на Кавказі на весь реґіон Східної Європи.
Вже тоді лунали попередження про те, що наступним об’єктом загарбницької політи-
ки Кремля може стати проросійський Крим і зрештою вся Україна34.
Однак Європейський Союз так і не спромігся надати Україні реальну стратегію
поглибленого співробітництва, а надії на «перезавантаження» стосунків із Росією на
певний час опанували уми західних політиків. При цьому у самому об’єднанні виник
розкол щодо фундаментального питання про право на членство України. Її внутріш-
ня нестабільність внаслідок взаємопоборювання провладних політичних лідерів і
партій послугувала приводом для ЄС відкласти укладення угоди про асоціацію. Вона
ж стала формальною причиною рішення згаданого Бухарестського саміту НАТО
2–4 квітня 2008 р.
Антидемократичні тенденції у внутрішній політиці адміністрації президента
В.Яну ковича, зрештою його відмова підписувати угоду про асоціацію на Віль ню сь-
кому саміті ЄС 27 листопада 2013 р. мали неґативний, але короткостроковий вплив
на динаміку двосторонніх українсько-британських контактів. Керівництво країни під
час подій «Революції гідності» в листопаді 2013 – лютому 2014 рр. підтримало єв-
ропейський вибір українського народу й закликало уряд України відновити курс на
європейську інтеґрацію. Зрештою постать Д.Кемерона як британського прем’єр-мі-
ністра запам’ятається в Україні не лише початком брексіту, але й підписом під уго-
дою про асоціацію між нашою країною та ЄС. Великобританія виконала проголо-
шені нею завдання максимально можливої інтеґрації України в об’єднання, діючи за
принципом «розширення замість поглиблення».
Нової динаміки сучасній історії українсько-британських відносин надали два го-
ловних чинники – російська аґресія проти України та брексіт.
У постбіполярний період західні держави і міжнародні структури зробили ряд
стратегічних прорахунків, зокрема, знехтували важливими для геополітики просто-
рами Східної Європи. Це невдовзі призвело до реінкарнації одного з головних полю-
сів геополітичного протистояння в Європі, спричинених імперськими загарбницьки-
ми амбіціями Росії. США і Західна Європа фактично віддали їй на відкуп простори
традиційного геополітичного впливу (окрім Балтії) за умови демократичного ре-
формування, якого не відбулося. Західні держави та інституції проявили політичну
короткозорість. Ґрузинський прецедент 2008 р. нічого не навчив Європу та США,
котрі в 2014 р. виявилися неготовими до нового воєнного конфлікту.
Із перших днів захоплення російськими військами Криму Великобританія під-
тримала територіальну цілісність України, засудила дії Росії і схвалила ініціати-
ву про її виключення з ряду міжнародних організацій, зокрема «Великої вісімки».
Офіційний Лондон виступив одним з ініціаторів санкцій ЄС проти Росії та на-
дання фінансової і військово-технічної допомоги Україні. Серед практичних захо-
дів допомоги Україні – виділення 1 млн фунтів стерлінґів для укомплектування не-
летальних військових засобів (наметів, обладнання для обігріву та ін.), броньованих
бойових машин. Започатковано роботу британських військових інструкторів для
тренування українських підрозділів. Наприкінці 2015 р. Лондон виділив 1,5 млн фун-
тів стерлінґів на підтримку підприємництва переселенців з Донбасу й таку ж суму
для Міжнародного комітету Червоного хреста як гуманітарну допомогу35. Загалом
Великобританія у 2014–2019 рр. посідала 45-те місце з усіх країн, котрі надали допо-
могу Україні (після США, Канади, Польщі, Литви та ін.).
Водночас варто враховувати, що у британській зовнішній політиці спостерігали-
ся певні елементи політики подвійних стандартів. Наприклад, комітет із контролю за
експортом зброї палати громад у липні 2014 р. оприлюднив інформацію про чинність
251 ліцензії на експорт до Росії відповідних товарів на загальну суму 225 млн дол. і
34 Kuzio T. Strident, Ambiguous and Duplicitous Ukraine and the 2008 Russia-Georgia War // The Journal of Post-Soviet
Democratization. – 2009. – №17(4). – P.209.
35 Британія виділяє майже 1,4 млн євро на підтримку української армії // Європейська правда. – 2015. – 19 листопада.
[Електронний ресурс]: https://www.eurointegration.com.ua/news/2015/11/19/7041026/
Український історичний журнал. – 2022. – №1
214 Андрій Грубінко, Наталія Буглай
лише 31 ліцензія була призупинена436. У 2014 та 2019 рр. під час виборчої кампанії
достоянням гласності стали відомості про факти фінансування Консервативної пар-
тії британськими фірмами з російським капіталом та про безпосередніх спонсорів із
числа колишніх співробітників ФСБ, пов’язаних із Кремлем. Незважаючи на напру-
жені політичні відносини між країнами, зберігався значний російський вплив у сус-
пільно-політичних колах і серед бізнес-еліти Великобританії.
Вихід Британії з ЄС послабив позиції України у процесі євроінтеґрації та поси-
лив проросійські сили. Водночас брексіт відкрив можливості для поглиблення між-
державної співпраці на інших напрямах.
Великобританія є одним із головних міжнародних партнерів України у спра-
ві проведення внутрішніх реформ, захисту суверенітету від зовнішніх загроз, інтеґра-
ції у західні міжнародні об’єднання. Підписана 8 жовтня 2020 р. під час візиту пре-
зидента України В.Зеленського до Лондона нова базова двостороння міждержавна
угода уперше визнала стратегічний статус відносин обох держав. Офіційний Лондон
із 2014 р. займає послідовну позицію щодо збереження територіальної цілісно-
сті України, надає дипломатичну підтримку на рівні ООН, ОБСЄ, Ради Європи,
НАТО.
Для сприятливої до України політики Великобританії у військовій сфері наяв-
не не лише бажання її політичної еліт, але й об’єктивні обставини зовнішньої політи-
ки. Британське керівництво розглядає реґіон Центрально-Східної Європи як сферу
своїх інтересів і традиційно виконує стримуючу роль проти надмірного поширення
тут німецького впливу. Однак проголошена в березні 2021 р. стратегія відновлення
ґлобального лідерства («Global Britain»), активна участь у посиленні східного флан-
ґу НАТО поступово збільшують присутність Великобританії в реґіоні. Вона виконує
місію другого за значенням союзника України після США. Лондон має можливість
діяти прямо в тих ситуаціях, коли Вашинґтону це політично недоцільно. Це наоч-
но засвідчив інцидент із британським есмінцем «Дефендер» поблизу берегів Криму
23 червня 2021 р. Політика постійної військової присутності у Чорному морі по-
ряд із послідовною дипломатичною позицією Лондона щодо питання Криму фор-
мує практичний контент міжнародної стратегії деокупації півострова. Відсутність
серед учасників Нормандського переговорного формату і свобода від інституцій-
них обмежень ЄС «розв’язує руки» британському урядові у відносинах з Україною.
Східноєвропейський ареал міжнародної безпеки після самітів НАТО в Кардіффі
2014 р. і Варшаві 2016 р. перебуває під патронатом британських військ НАТО постій-
ного перебування в Естонії й Польщі.
У процесі набуття досвіду українсько-британської військово-політичної співпра-
ці сформувалися такі його головні напрями: діалог штабів усіх родів і видів збройних
сил із метою координації позицій, інституційного реформування української армії й
досягнення сумісності; проведення спільних навчань («Козацький степ», «Козацький
експрес», «Козацька булава») за участі військових підрозділів інших держав НАТО;
спільна участь у миротворчих місіях (наприклад, в Іраку); організація курсів пере-
підготовки для українських військових із вивчення англійської мови, права та інфор-
маційних технологій, а з 2015 р. розгорнуто навчально-тренувальну місію «Orbital»,
через яку вже пройшли 22 тис. осіб37. Розвивається взаємодія країн у рамках заходів
договору про відкрите небо. Запроваджено співпрацю прикордонних служб.
Особливої актуальності набула давня традиція реґулярних візитів у чорно-
морські порти України британських військових кораблів, які впродовж кількох ро-
ків російської аґресії у складі сил НАТО виконували розвідувальні і превентив-
но-стримувальні функції. Розпочато процес переоснащення ВМС України сучасними
36 Парламент Британии: экспорт оружия в Россию продолжается // BBC. Русская служба. – 23 июля 2014 г.
[Електронний ресурс]: https://www.bbc.com/russian/rolling_news/2014/07/140722_rn_russia_arms_export_uk
37 «Україна не просить нічого, окрім миру». Джонсон уточнив, яку допомогу Британія надає Києву // НВ. – 2022. –
10 лютого. [Електронний ресурс]: https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/agresiya-rf-dzhonson-utochniv-yaku-dopomogu-
britaniya-nadaye-kiyevu-ostanni-novini-50215705.html
Український історичний журнал. – 2022. – №1
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) 215
ракетними катерами й будівництво берегової інфраструктури (порт Очаків) для їх
обслуговування. З цією метою уряд Великобританії надав Україні позику на суму до
1,25 млрд фунтів стерлінґів (1,6 млрд дол. США) терміном на 10 років. Перші два бо-
йових катери побудують у Британії за участі українських фахівців. У 2022 р. за аме-
рикансько-британського сприяння ВМС України повинні отримати так званий
«москітний флот» (малі бойові кораблі з ракетами та електронною зброєю).
Загроза прямого вторгнення російських військ до України у 2021–2022 рр. зму-
сила британський уряд нарешті прийняти рішення про надання нашій країні леталь-
них оборонних озброєнь. Україна прийняла кілька військово-транспортних літаків
ВПС Великобританії з 2 тис. одиниць протитанкових систем NLAW та іншою збро-
єю, покликаною істотно посилити спроможності української армії.
Співпраця між державами в торгівельно-економічній сфері також має перспек-
тиви набуття стратегічного виміру. Великобританія увійшла у трійку найбільших за-
кордонних інвесторів української економіки. Обсяг прямих іноземних інвестицій
складає 1,6 млрд фунтів. Хоча, для порівняння, в економіку Польщі британський біз-
нес уже інвестував 10 млрд фунтів. У грудні 2021 р. британський уряд оголосив про
виділення додатково 1 млрд фунтів стерлінґів для підтримки України у сферах тор-
гівлі, інвестицій та безпеки38. Обидві країни хоч і не належить до найбільших торго-
вельних партнерів одна одної, обсяги торгівлі товарами й послугами постійно зро-
стають. Завершення брексіт сприяє партнерству. Базова міждержавна угода 2020 р.
передбачає вільну торгівлю товарами та послугами не нижче рівня, передбаченого
в угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Створення посади спеціального послан-
ника прем’єр-міністра Великобританії з питань торгівлі з Україною свідчить про на-
лежну увагу в Лондоні до українського ринку. Обсяг торгівлі між країнами у 2020 р.
становив 1,8 млрд фунтів. Експорт України до Великобританії є сировинним і пере-
важно складається з металів, товарів сільськогосподарської і харчової промисловос-
ті39. На рівень вивозу останніх позитивно вплинуло скасування обмежень сільсько-
господарської політики ЄС. У британському експорті переважає продукція хімічної
промисловості, автомобілі та устаткування.
Британська сторона започатковує спільні проекти в галузі енергетики, ого-
лосивши 1 лютого 2022 р., в день візиту до Києва прем’єр-міністра Великобританії
Б.Джонсона, про виділення на програму підтримки енергонезалежності України
88 млн фунтів стерлінґів40. Також важливо інтенсифікувати бізнес-комунікацію
через неформальні структури, наприклад, Українсько-британський сіті-клуб та
Британський бізнес-клуб в Україні.
Гуманітарно-культурний вимір співробітництва має чи не найбільший потенці-
ал й широту змістового наповнення, але наймеш розвинений його сторонами. Сюди
включаємо: реалізацію британських цільових програм технічної допомоги Україні
(проекти з дотримання прав і свобод людини, боротьби з корупцією, реформуван-
ня органів державної влади та місцевого самоврядування, розбудови Збройних сил
України, підтримки громадського сектора та соціальних проектів, вирішення акту-
альних медичних проблем, екологічні заходи, допомога переселенцям з окупованої
частини Донбасу та Криму); взаємодію представників неурядових організацій, ме-
дійної сфери; освітньо-наукову співпрацю (надання стипендій і грантів на навчан-
ня і проведення наукових досліджень українським студентам і вченим у Великій
Британії, реалізація програм вивчення англійської мови і підтримки викладачів анг-
лійської мови в Україні, співробітництво закладі вищої освіти); організацію культур-
но-мистецьких заходів.
38 Британія виділить додатково 1 млрд фунтів на підтримку України // LB.UA. – 2021. – 8 грудня. [Електронний ресурс]:
https://lb.ua/news/2021/12/08/500511_britaniya_vidilit_ dodatkovo_1_mlrd.html
39 Омельченко Т. Пані посол Великої Британії: «На тотальну корупцію британський бізнес в Україні не скаржиться» //
Mind. – 2021. – 16 липня. [Електронний ресурс]: https://mind.ua/publications/20228701-pani-posol-velikoyi-britaniyi-
na-totalnu-korupciyu-britanskij-biznes-v-ukrayini-ne-skarzhitsy
40 Британія виділить £88 млн на підтримку енергонезалежності України // Українська правда. – 2022. – 1 лютого.
[Електронний ресурс]: https://www.pravda.com.ua/news/2022/02/1/7322380/
Український історичний журнал. – 2022. – №1
216 Андрій Грубінко, Наталія Буглай
Критично важливою є спільна робота з протистояння гібридній агресії Росії, на-
самперед дезінформації. Для цього необхідно мати програму протидії дезінформації
з використанням медіа ресурсів і громадськості обох країн.
Україні принципово важливо зберігати нинішні рівень підтримки з боку про-
відних аналітичних центрів, які здійснюють вагомий вплив на прийняття рішень у
Великобританії. Наприклад, дискусійно-інформаційний проект «Ukraine Forum»
Королівського інституту міжнародних відносин, Європейська рада з міжнародних
відносин (European Council on Foreign Relations, ECFR), Товариство Генрі Джексона
при Кембриджському університеті (The Henry Jackson Society), Міжнародний інсти-
тут стратегічних досліджень (International Institute for Strategic Studies, IISS) тощо.
До експертного діалогу потрібно більше залучати відповідні українські державні та
недержавні структури.
У галузі юстиції необхідно насамперед інтенсифікувати співпрацю профіль-
них структур обох країн з боротьби із відмиванням коштів та іншими фінансовими
злочинами. Офіційний Київ домігся принципової позиції Лондона щодо накладен-
ня санкцій на російські активи в британських банках та їх можливий арешт у випа-
ду відновлення активних бойових дій на сході України чи початку повномасштабної
аґресії Росії, про що заявили британські урядовці41. Нагальною необхідністю є ска-
сування чи хоча б лібералізація візового режиму для українських громадян з боку
Великобританії.
Недостатньо реалізованим залишається потенціал 30-тисячної української діа-
спори Великобританії. Вона не має системного впливу на політичні процеси в кра-
їні, але проводить певну громадську культурно-просвітницьку діяльність, періодич-
но проводить публічні акції в Лондоні та інших великих містах на підтримку своєї
Батьківщини, яку владі України потрібно використати для здійснення «народної ди-
пломатії» з метою промоції всього українського у британському суспільстві.
Періоди криз, викликів і загроз зазвичай породжує не лише нові проблеми, але
й нові можливості для співпраці, які, зокрема, може надати оголошений на початку
2022 р. тристоронній альянс України, Великобританії та Польщі, що ґрунтується на
тривалому багаторічному досвіді міждержавної співпраці42. Обрана українським ке-
рівництвом стратегія «малих альянсів» дозволяє посилити позиції держави на між-
народній арені, насамперед у стратегічно важливому Балто-Чорноморському реґіо-
ні, створити необхідну когорту союзників, основу якої складуть перевірені партнери.
***
Відносини України й Великобританії у своєму розвитку від 1991 р. стали відо-
браженням непростого шляху становлення нашої держави як повноправного суб’єкта
міжнародних відносин. Формування системи міждержавного співробітництва вклю-
чало періоди подолання упередженого ставлення британської громадськості до моло-
дої Української держави, налагодження конструктивної взаємодії, глибоку кризу до-
віри на початку 2000-х рр. та відновлення діалогу аж до становлення стратегічного
партнерства з ознаками військово-політичного союзу сьогодення. Центральними еле-
ментами останнього є широка політична підтримка України, всебічна допомога від
уряду Великобританії Збройним силам України в умовах російської аґресії, форму-
вання нових форматів міжнародної коаліції партнерів нашої країни.
Великобританія є одним з архітекторів відносин України з Європейським
Союзом і НАТО. Послідовна, але поміркована прагматична підтримка наближення
України до ЄС із визнанням перспективи членства відповідала традиційній британ-
ській моделі євроінтеґрації. Свідченням цьому стала британсько-шведська ініціатива
41 Британія готова на будь-які дії задля порятунку України // Еспресо. – 2022. – 30 січня. [Електронний ресурс]: https://
espreso.tv/britaniya-gotova-na-bud-yaki-zadlya-poryatunku-ukraini
42 Див.: Грубінко А.В. Українсько-британські відносини у 1991–2004 рр. (політичне та військове співробітництво): Дис. ...
канд. іст. наук. – Тернопіль, 2006. – 216 с.
Український історичний журнал. – 2022. – №1
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) 217
політика сусідства, схвалена на рівні ЄС у 2003 р. і згодом конкретизована у програ-
мі «Східне партнерство», яка залишається основою сучасної стратегії відносин ЄС
з нашою державою. Хоча Великобританія вийшла з ЄС, її керівництво поділяє праг-
нення України до поглиблення євроінтеґрації й готове надалі підтримувати її у цьому
процесі. Схожа ситуація з відносинами України з НАТО. Однак у військово-політич-
ному вимірі Лондон запропонував більш дієвий підхід, запровадивши активну співп-
рацю з Києвом на рівні окремих програм та інших форматів оборонної кооперації із
залученням третіх країн.
Варто враховувати залежність зовнішньої політики Великобританії від полі-
тики США, реґіональної і світової міжнародної кон’юнктури. Тому щодо України
вона традиційно визначається характером відносин у квартеті США, Росія, НАТО,
ЄС, рівнем внутрішнього розвитку самої України. Геополітичні зміни сучасного по-
ліполярного світоустрою передбачають подальше структурування міжнародного
простору безпеки – об’єднання традиційних центрів сили (як-от Росія і Китай, по-
силення ролі НАТО), так і його подальшу реґіоналізацію, що відкриває сприятли-
ві можливості для остаточного утвердження України в когорті західних демократій
та посилення її міжнародної ролі на реґіональному рівні. Тут у пригоді стане вплив
Великобританії у зміцненні системи Балто-Чорноморського співробітництва, цен-
тральним елементом якого може стати альянс України, Польщі та Великобританії.
В умовах віддаленої перспективи вступу нашої країни до НАТО цей реґіональний
формат є важливим для збереження суверенітету.
Сфера безпеки загалом та військова кооперація стали пріоритетним напрямом
двосторонньої співпраці. Доводиться констатувати, що саме обставини воєнної
загрози Україні, а не мирного часу стали головним стимулом для виходу україн-
сько-британських відносин на якісно новий рівень. Упродовж усіє їх історії дослі-
джувані міждержавні відносини мали асиметричний характер, де домінуючу роль
відіграє Великобританія. Врівноважити таку асиметричність варто розвитком тор-
говельно-економічного та гуманітарного співробітництва, де Україна, залучивши
насамперед свої недержавні структури та організації, підтримавши комунікацію
з діаспорою, може вийти на якісно нові показники репрезентації у британському
середовищі.
Із метою поглиблення співпраці з стратегічним партнером Великобританією та
загалом посилення зовнішньої політики і впливу на міжнародні процеси українській
стороні необхідно остаточно перейти від стратегії ситуативного реагування на зов-
нішні обставини до системного формування проукраїнського контенту міжнародної
політики на різних рівнях. Це особливо актуально для ефективної протидії російській
аґресії, зокрема на рівні подальшого протистояння проросійському лобі у суспіль-
но-політичному житті Великобританії. За будь-яких обставин українській стороні не-
обхідно цінити й розвивати справжні партнерські стосунки з Великобританією, адже
такого рівня союзників в нашої країни небагато.
REFERENCES
1. Aleksandrova, O. (1998). Ukraine and Western Europe. Ukraine in the World: Studies in the International Relations and Security
Structure of a Newly Independent State. Cambridge: Ukrainian Research Institute, Harvard University, 145–170.
2. Bilousov, M. (2000). Dyplomatychne predstavnytstvo Ukrainy u Velykii Brytanii: pershi kroky (1992–1994 rr.). Naukovyi visnyk
Dyplomatychnoi akademii Ukrainy, 4, 32–46 [in Ukrainian].
3. Cherinko, I. (2009). Ukrainsko-brytanski vidnosyny: istoriia ta suchasnist. Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsional-
nykh doslidzhen, 43, 313–321. [in Ukrainian].
4. Dudarov, V. (2001). Velyka Brytaniia i Ukraina u vymirakh suchasnosti. Doslidzhennia svitovoi polityky, 19, 73–82. Kyiv. [in Ukrainian].
5. Honcharov, H.V. (2006). Rozvytok mizhderzhavnykh vidnosyn mizh Ukrainoiu i Velykoiu Brytaniieiu u 1991–2005 rr.
(Candidate’s thesis). Kharkiv. [in Ukrainian].
6. Hrubinko, A. (2005). Ukrainsko-brytanski vidnosyny 1991–2004. Ternopil. [in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2022. – №1
218 Андрій Грубінко, Наталія Буглай
7. Hrubinko, A.V. (2006). Ukrainsko-brytanski vidnosyny u 1991–2004 rr. (politychne ta viiskove spivrobitnytstvo). (Candidate’s the-
sis). Ternopil. [in Ukrainian].
8. Hrubinko, A.V. (2018). Uchast Velykoi Brytanii u protsesi stanovlennia i rozvytku spilnoi zovnishnoi polityky i polityky bezpeky
Yevropeiskoho Soiuzu (1990–2016 rr.). (Doctor’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
9. Ihnatiev, P. (2001). Ukrainsko-brytanski vidnosyny u 90-ti rr: politychnyi ta ekonomichnyi aspekty. Visnyk Kyivskoho natsionalno-
ho universytetu im. Tarasa Shevchenka: Mizhnarodni vidnosyny, 19, 65–70. [in Ukrainian].
10. Kaminskyi, Ye., Troshchynskyi, V. (1993). Ukrainske pytannia v anhlo-amerykanskykh arkhivnykh dokumentakh (1938–1951 rr.).
Vsesvit, 910, 144–159 [in Ukrainian].
11. Khraban, I. (2003). Ukraina ta Velykobrytaniia: interesy zbihaiutsia. Trybuna, 11-12, 33–35. [in Ukrainian].
12. Krushynskyi, V. (2003). Brytanska Yevropa chy Yevropeiska Brytaniia. Velykobrytaniia v yevropeiskykh intehratsiinykh protsesakh.
Kyiv. [in Ukrainian].
13. Kuzio, T. (1996). Britain Awakens to Ukraine: Europe’s New “Strategic Pivot”. The Ukrainian Review, 1(43), 18–20.
14. Kuzio, T. (1996). Britain sees Ukraine as Europe’s new strategic front. The Ukrainian Weekly, April 28, 17(LXIV), 25–31.
15. Kuzio, T. (2009). Strident, Ambiguous and Duplicitous Ukraine and the 2008 Russia-Georgia War. The Journal of Post-Soviet
Democratization, 17(4), 367.
16. Kyrylych, V. (Comp.). Svit pro Ukrainu ta ukraintsiv. Kyiv. [in Ukrainian].
17. Pokrovska, I., Khoroshylova, Yu. (1995). Misiia, pryrechena na nevdachu: ukrainsko-brytanski vidnosyny za chasiv pravlinnia het-
mana Skoropadskoho ta Dyrektorii. Polityka i chas, 5, 73–78. [in Ukrainian].
18. Savin, S. (2005). Stanovlennia ukrainsko-brytanskykh politychnykh vidnosyn (1991–2000). Mizhnarodni zviazky Ukrainy: nauk-
ovi poshuky i znakhidky, 14, 101–115. [in Ukrainian].
19. Shchyhelska, H.O. (2006). Soiuz ukraintsiv u Velykii Brytanii: etapy stanovlennia, orhanizatsiia ta diialnist (1945–1949 rr.).
(Abstract of the Candidate’s thesis). Chernivtsi. [in Ukrainian].
20. Smit, R. (2002). Dyplomatychnym vidnosynam mizh Ukrainoiu i Velykoiu Brytaniieiu desiat rokiv. Brytanski obrii, 1, 8–9. [in Ukrainian].
21. Sokolova, V. (2017). Brytano-ukrainski vidnosyny: evoliutsiia ta perspektyvy. European political and law discourse, 4(6), 45–52. [in Ukrainian].
22. Topenko, Yu. (2015). Mistse i rol proobrazu Ukrainy v anhlomovnomu retseptyvno-interpretatyvnomu dyskursi ukrainskoi liter-
atury. Odeskyi linhvistychnyi visnyk, 5, 158–162. [in Ukrainian].
23. Troshchynskyi, V.P., Shevchenko, A.A. (1999). Ukraintsi v sviti. Seriia “Ukraina kriz viky”, 15. Kyiv. [in Ukrainian].
24. Wolczuk, R. (2003). Ukraine’s Foreign and Security Policy 1991–2000. London and New York.
25. Yakovenko, N. (2003). Velyka Brytaniia v suchasnii systemi mizhnarodnykh vidnosyn: zaiavka na yevropeiske liderstvo. Kyiv. [in Ukrainian].
Andrii HRUBINKO
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,
Professor at Department of Theory and History of State and Law,
West Ukrainian National University
(Ternopil, Ukraine), gav_tnpu@yahoo.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4856-5831
Natalia BUHLAI
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent,
Professor of History Department,
V.O.Sukhomlynskyi Mykolaiv National University
(Mykolaiv, Ukraine), buglay@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0674-4313
Historical Path of Ukrainian-British Relations
(To the 30th Anniversary of the Strategic Partnership)
Abstract. The purpose of the article is to present the results of the study history of
formation and development of Ukrainian-British interstate relations in the context
of celebrating the 30th anniversary of their off icial founding. The research methodology of
the study formed the principles of historicism, systematicity, general scientif ic methods
of logic, comparative analysis, special historical methods (historiographical analysis, historical-
systemic, chronology, historical-genetic, retrospective analysis, comparative-historical).
Scientific novelty of the article is to study the historical background, the process of formation
and development of interstate relations between Ukraine and Great Britain. The conditions
of the changing international environment and internal factors of development of both
states, the dynamics of Ukraine’s relations with the EU and NATO are taken into account.
Achievements in the political, security, economic and humanitarian spheres of interstate
cooperation are separately analyzed. The changes in the policy of the British government
Український історичний журнал. – 2022. – №1
Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства) 219
towards Ukraine since 2014 – the beginning of the Russian military aggression against Ukraine
are shown. The defining tendencies of the current stage of interstate relations in the context of
the Russian-Ukrainian military-political conflict are traced. Conclusions. Relations between
Ukraine and the United Kingdom reflect the diff icult path of our state as a full-fledged
subject of international relations. The formation of interstate relations included periods
of overcoming the biased attitude of British politicians and the public towards Ukraine,
establishing constructive cooperation at various levels, a deep crisis of confidence in the early
2000s and resuming dialogue, forming a strategic partnership with military-political alliance.
The central elements of the latter are broad and unprecedented political support for Ukraine
at the international level, comprehensive assistance of the British government to the Armed
Forces of Ukraine in the face of Russian aggression, the formation of new formats of Uk-
raine’s international coalition of partners. The United Kingdom is one of the architects of
Ukrai ne’s relations with the European Union and NATO. Consistent but moderate pragmatic
support for Ukraine’s accession to the EU was in line with the traditional British model of
European integration. Although the United Kingdom has left the EU, its leadership shares
Ukraine’s aspirations to participate in European integration and supports it in this process.
The situation is similar with Ukraine’s relations with NATO. However, in the military-
political dimension, London has proposed a more effective approach, introducing active
cooperation with Kyiv at the level of individual programs and other formats of defense
cooperation involving third countries. In this context, the announced format of the Ukraine-
Poland-UK interstate alliance is very promising and could become part of the Baltic-Black Sea
Union, which is vital for Ukraine’s security. The high level of partnership with the United
Kingdom should be appreciated and developed, as there are few such allies in Ukraine.
Keywords: Ukraine, Great Britain, Ukrainian-British relations, EU, European integration, USA,
NATO, Russia.
|