«Заборонений»: Стус кінематографічний

Проаналізовано образ Василя Стуса в художньому фільмі Романа Бровка «Заборонений» (2019). З’ясовано, якими засобами режисер утілює психологічну структуру індивідуальності у стрічці для широкої глядацької аудиторії. Психологічний чинник кінематографічного образу ґрунтується на рисах характеру, пове...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Пуніна, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2022
Назва видання:	Слово і Час
Теми:	ХХ століття
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184799
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	«Заборонений»: Стус кінематографічний / О. Пуніна // Слово і Час. — 2022. — № 3. — С. 64-77. — Бібліогр.: 32 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184799
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1847992022-07-15T01:24:21Z «Заборонений»: Стус кінематографічний Пуніна, О. ХХ століття Проаналізовано образ Василя Стуса в художньому фільмі Романа Бровка «Заборонений» (2019). З’ясовано, якими засобами режисер утілює психологічну структуру індивідуальності у стрічці для широкої глядацької аудиторії. Психологічний чинник кінематографічного образу ґрунтується на рисах характеру, поведінці, притаманній Стусові-людині: він схильний до експансивної реакції, непристосований до компромісів, самодостатній, сильної волі. Режисер працює як у формальній площині (принцип градації, протиставлення, кінематографічний засіб образу-переживання, загальний план), так і в змістовій (домислені епізоди й персонажі, закадрові читання віршів, сконденсований зміст мотто, уведення авторського тексту в новий контекст тощо). The paper reviews the image of Vasyl Stus in Roman Brovko’s feature film “The Proscribed” (“Zaboronenyi”, 2019). The researcher aims to find out how the director embodies the psychological structure of the writer’s personality in the film for a wide audience. To do this, the author of the paper uses interviews with the director, the leading actor, and contemporaries of Vasyl Stus, analyzing the feature film from the perspective of its form, content, and meaning. The members of the production team emphasized the reactions of the creative person to untruth and injustice; they focused on such traits of Stus’s character as being extremely honest, caring, and emotionally explosive. Stus’s contemporaries, watching the film first, noted the emotional side as successfully embodied on the screen. The psychological component of Vasyl Stus’s cinematographic personality is based on the character traits, reactions, and behavior inherent to real Stus: the protagonist is prone to impetuous reactions, not suited to compromises, self-sufficient, and strong-willed. To create such a psychological structure of Vasyl Stus’s character in “The Proscribed”, the director works both with the form (he uses the principles of gradation and opposition, the means of image-experience, and a wide shot) and content (imaginary episodes, reading poetry behind the scenes, condensed meaning of the epigraph, some fictional characters, the author’s text in a new context, etc.). These efforts give the opportunity to see the movie character of Vasyl Stus with his inherent emotional reactions (impetuous) and feelings (protest, anger, justice), moral and ethical guidelines (to give much, to be humane and do good), and the high level of self-awareness. 2022 Article «Заборонений»: Стус кінематографічний / О. Пуніна // Слово і Час. — 2022. — № 3. — С. 64-77. — Бібліогр.: 32 назв. — укp. 0236-1477 DOI: doi.org/10.33608/0236-1477.2022.03.64-77 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184799 821.161.2:791.3 Стус uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	ХХ століття ХХ століття
spellingShingle	ХХ століття ХХ століття Пуніна, О. «Заборонений»: Стус кінематографічний Слово і Час
description	Проаналізовано образ Василя Стуса в художньому фільмі Романа Бровка «Заборонений» (2019). З’ясовано, якими засобами режисер утілює психологічну структуру індивідуальності у стрічці для широкої глядацької аудиторії. Психологічний чинник кінематографічного образу ґрунтується на рисах характеру, поведінці, притаманній Стусові-людині: він схильний до експансивної реакції, непристосований до компромісів, самодостатній, сильної волі. Режисер працює як у формальній площині (принцип градації, протиставлення, кінематографічний засіб образу-переживання, загальний план), так і в змістовій (домислені епізоди й персонажі, закадрові читання віршів, сконденсований зміст мотто, уведення авторського тексту в новий контекст тощо).
format	Article
author	Пуніна, О.
author_facet	Пуніна, О.
author_sort	Пуніна, О.
title	«Заборонений»: Стус кінематографічний
title_short	«Заборонений»: Стус кінематографічний
title_full	«Заборонений»: Стус кінематографічний
title_fullStr	«Заборонений»: Стус кінематографічний
title_full_unstemmed	«Заборонений»: Стус кінематографічний
title_sort	«заборонений»: стус кінематографічний
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2022
topic_facet	ХХ століття
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184799
citation_txt	«Заборонений»: Стус кінематографічний / О. Пуніна // Слово і Час. — 2022. — № 3. — С. 64-77. — Бібліогр.: 32 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT punínao zaboronenijstuskínematografíčnij
first_indexed	2025-07-16T05:15:51Z
last_indexed	2025-07-16T05:15:51Z
_version_	1837779336533377024
fulltext	64 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.03.64-77 УДК 821.161.2:791.3 Стус Ольга ПУНІНА, кандидат філологічних наук, доцент Донецький національний університет імені Василя Стуса вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, 21021 e-mail: o.punina@donnu.edu.ua ORCID https://orcid.org/0000-0001-9044-8121 «ЗАБОРОНЕНИЙ»: СТУС КІНЕМАТОГРАФІЧНИЙ Проаналізовано образ Василя Стуса в художньому фільмі Романа Бровка «Заборонений» (2019). З’ясовано, якими засобами режисер утілює психо- логічну структуру індивідуальності у стрічці для широкої глядацької ауди- торії. Психологічний чинник кінематографічного образу ґрунтується на рисах характеру, поведінці, притаманній Стусові-людині: він схильний до експансивної реакції, непристосований до компромісів, самодостатній, сильної волі. Режисер працює як у формальній площині (принцип градації, протиставлення, кінематографічний засіб образу-переживання, загаль- ний план), так і в змістовій (домислені епізоди й персонажі, закадрові чи- тання віршів, сконденсований зміст мотто, уведення авторського тек- сту в новий контекст тощо). Ключові слова: образ, художній фільм, характер, почуття, факт, етика. Слово і Час. ХХ СТОЛІТТЯ Ци т у в а нн я : Пуніна О. «Заборонений»: Стус кінематогра- фічний // Слово i Час. 2022. № 3 (723). С. 64—77. https://doi. org/10.33608/0236-1477.2022.03.64-77 © Видавець — ВД «Академперіодика» НАН України, 2022. Статтю опубліковано на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC- ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/). Від задуму художнього фільму про Василя Стуса (режи- сер — Роман Бровко) під умовною назвою «Птах душі» до прем’єри 5 вересня 2019 р. повнометражної картини «Заборонений» [9; 7] минає близько півтора року. За цей час режисер і знімальна група переформатовують сценар- ний матеріал співавторів Сергія Дзюби й Артемія Кірса- нова, переноситься дата прем’єрного показу (з лютого на вересень), стрічка кілька разів змінює концептуальну на- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 65 «Заборонений»: Стус кінематографічний зву («Птах душі», «Стус», «Заборонений») і навіть потрапляє в низку політичних скандалів. Окрім того, післяпрем’єрний запал команди, яка створила перший в українському кіно повнометражний біографічний фільм (за визначенням Р. Бровка) про Василя Стуса 1, супроводжували достатньо в’їдливі зауваги кінокритиків і журналістів [див.: 6; 11; 3]. Про що можуть свідчити такі факти? З одного боку, про значний інте- рес спільноти до особистості поета і громадянина. З другого, — хоч це й прикро констатувати, про досі безпрецедентну увагу до контексту, який донині болить українській сучасності. Відповідні концепти (у пересічній свідомості досі залишається актуальним поет-«ікона», «мученик», «ге- рой», «борець» [14, 4—6] тощо) не дають змоги вийти за межі окремих уявлень про направду інакшого Стуса. У процесі роботи над стрічкою змінюються акценти також у режи- серській концепції, що ґрунтувалася на осучасненні постаті митця, усві- домленні його непересічності. Наша мета, — пояснював свій задум Роман Бровко газеті «День» на початку зйо- мок фільму, — зробити Стуса більш зрозумілим і доступним для молодої сучасної авдиторії. Коли є певна історична постать, то треба перш за все показувати її, як вона була, її життєве кредо, та її позиції. <…> Ми маємо показати людину зрозумі- лу, доступну, щоб глядачі дивилися і впізнавали цей характер як сучасний. Адже певні історичні факти доводять, що Стус був досить прогресивним, авангардним, оригінальним для своєї епохи, випереджав свій час [4]. Після прем’єри режисер переконував, що завданням фільму було по- казати творчу особистість не просто як поета, а як небайдужого грома- дянина, котрий «бере активну участь у розбудові держави, і коли його щось не влаштовує, він вибухає» [10]. Патологічно чесний, небайдужий, емоційно вибуховий — ось реакція Стуса на неправду й несправедли- вість. У такому місткому коментарі окреслено головне у стрічці. Отже, ідеться про створений кінообраз людини в ракурсі її національ- ної ідентичності (Стус як представник українського народу, відповідальний за цей народ [1, 7]), а водночас — постаті психологічної (оте: вибухає, коли його щось не влаштовує). Саме психологічний чинник кінообразу Василя Стуса належить осмислити надалі: які змістові, формальні та смислові ра- курси застосував режисер Р. Бровко і його творча команда для екранного втілення визначеної мною душевної структури індивідуальності Стуса як самодостатньої, інтелектуально глибокої людини сильної волі, схильної до експансивної реакції та непристосованої до компромісів [19, 12]. Тут важливо додати, що виконавець головної ролі Дмитро Ярошенко ясно усвідомлював природу Стусового психологічного єства. Зокрема, в інтерв’ю Катерині Гладкій на запитання про те, ким є для нього В. Стус персонально, актор відповідає: 1 В українському кіно до художнього фільму Р. Бровка особистості В. Стуса присвячено художньо-документальну стрічку «Просвітлої дороги свічка чорна. Пам’яті Василя Стуса» (1989—1992) Станіслава Чернілевського, короткометражний ігровий фільм Романа Веретельника «Палімпсест» (2014), короткометражку Антона Щербакова «День незалежності. Василь Стус» (2016). Див. про ці роботи: [16; 15; 18; 19]. 66 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Ольга ПУНІНА Я його відчуваю розвиненою, високоінтелектуальною людиною і Поетом з вели- кої літери із дуже підвищеною чутливістю. Він чутливий до цієї реальності, до паралельних реальностей, він їх бачить, фіксує, рефлексує і ставить запитання сві- тові. <…> У Стуса багато тактильного, природного. І в комплексі це дає таку силу духу, яку неможливо зламати взагалі [2]. Сила духу протагоніста, у баченні Д. Ярошенка, закодована в худож- ньому фільмі в контексті теми добра і зла, може чинити на глядача дію очищення, адже персонаж сприймається героїчно (в актора ще так: є від- чуття, що фільм працює як арт-терапія для людей із посттравматичним синдромом, пострадянським синдромом, для військових). Його увага прикута до монологу кінематографічного Стуса в залі суду, коли 2 жовт- ня 1980 р. почуто вирок: «…він буде “стояти на обороні правди від брехні, чесних (у кримінальній справі № 5 — чистих [23, 561]. — О. П.) людей від убивць, Ісуса Христа від диявола[”] і “вы не смоете всей ва- шей черной кровью, поэта праведную кровь”» [2]. Те, як окреслює актор психологічний портрет Стуса, можна трактувати за його спробу поясни- ти, кого саме і як саме він грав, на чому зосереджувався, створюючи об- раз поета і людини у фільмі для широкої глядацької публіки (важливо не забувати про формат стрічки, який обрав режисер, і цільову аудиторію; така кінематографічна подача часто-густо тягне за собою не надто зрозу- мілі для фахівців-стусознавців спотворення й підміни фактів, домисли, переставляння, цілком пояснювані з позиції масового кіно). Про достовірно втілений бік психологічної природи реальної люди- ни і вдало дібраний типаж актора говорять у рубриці «Перші оцінки від важливих людей» YouTube-каналу «Заборонений Фільм про Васи- ля Стуса» й на Facebook-сторінці «Заборонений / Художній фільм про Василя Стуса» сучасники поета, запрошені до перегляду робочих мате- ріалів стрічки. Зокрема, сестра поета Марія Стус визнає зовнішню по- дібність актора; його товариш Василь Овсієнко звертає увагу на те, як «емоційно він [Ярошенко. — О. П.] дуже адекватно грає Василя» [9]. На думку колишнього політв’язня Олеся Шевченка, Д. Ярошенко «став Стусом в усіх відношеннях» [9]. Микола Жулинський звертає увагу на чітко проведену у стрічці лінію характеру, безкомпромісного ставлення до ситуації, системи, суспільної атмосфери, у якій перебував В. Стус. По- друга поета Маргарита Довгань зазначила: «Вражена емоційною і зміс- товою стороною цього фільму» [7]. Тож важить усвідомити, як режисер утілює таку психологічну струк- туру Стусової індивідуальності. На початку фільму може виникнути вра- ження, що Р. Бровко відчував потребу діяти десь так, як режисер Лоран Жауї, працюючи над художньою стрічкою «Камю» (2009) та прагнучи зацікавити всіх глядачів, навіть тих, що не знають письменника, звернув- шись до ракурсу інтимності (жінки, родина, сумніви, слабкості та спо- куси героя) [32]. Адже початок «Забороненого», своєрідний пролог до подальших трьох частин, — це кадри домисленої 2 у сценарії зустрічі Ва- 2 Справжня зустріч відбувалася інакше, за спогадами В. Попелюх [див.: 15, 28—29]. ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 67 «Заборонений»: Стус кінематографічний силя Стуса з майбутньою дружиною Валентиною Попелюх, де обоє ви- являють симпатію одне до одного. Сцена знайомства набуває інтимного звучання й завдяки тому, що супроводжується читанням напрочуд чут- тєвої поезії: вірш «Ти, наче Богородиця, мені…» зі збірки «Час твор- чості» накладено на зображуване (кохана жінка постає тут як «Богоро- диця», «рідна», «немов конвалія у передлітті» [24, 231]); герой виго- лошує замальовку-мініатюру «На розквітлому лузі...» («Спинись. / На розквітлому лузі» [26, 200] — відчуття свого-рівноваги) з «Круговер- ті». Проте Стусове інтимне у стрічці — фрагментарне, бо дальше роз- гортання подій дає зрозуміти, що глибоко особисте, наприклад почуття до жінки, родина, справжня дружба (освідчення, зарисовки з родинного побуту, дружба з Аллою Горською і Михайлиною Коцюбинською), — переважно тло для показу в героєві небайдужого громадянина, якщо продублювати режисерський коментар, із його реакцією на реалії. Якою буде ця реакція, можна зчитати вже з мотто, доданих до назв частин «Забороненого», коли врахувати біографічний та історико- літературний контекст. Першу частину («Київ») розпочинає фрагмент гротескового верлібру «Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою / на кашкеті / і витягнув п’ятака, схожого на сонечко» [26, 161] зі збір- ки «Веселий цвинтар», котра, на думку Олега Солов’я, «підсумовує київський період творчости, засвідчує остаточну кристалізацію жит- тєтворчої позиції письменника» [22, 77]. Тут, за влучним зауваженням літературо знавця, чітко окреслені рамки ідеології несприйняття жит- тя в юрбі, «життя у питомо радянський невибагливий спосіб», «поза нормальною людською етикою» [22, 78]. Сповна відчувши на собі таке позаетичне життя, позбавлений права на самореалізацію, гідну працю, можливості друкуватися тощо, В. Стус готує дванадцять саморобних примірників «Веселого цвинтаря» (1968—1970) [26, 397] і відтоді має власний «голос», «який уже не можна сплутати з іншими голосами» [22, 80]. Його травматичний досвід переслідуваної людини набуває об- разного гротескового втілення як спроби, за О. Солов’єм, атакувати і за- хищатися. Отже, реакція «атаки і захисту» — з таким змістовим напов- ненням підходимо до сприйняття частин художнього фільму. Побудовано сцени першої частини «Забороненого» за принципом градації, й акцент бачиться саме на психологічному чиннику кінообразу. Фіксуємо послідовний перехід від нижчого до вищого ступеня Стусової експансивної реакції як нестриманості, гарячковості. Спочатку це сце- ни вечора пам’яті Василя Симоненка, читання в парку, розваги на тан- цювальному майданчику, які щораз супроводжуються появою міліції та дружинників, зображених украй шаржовано, у зумисне спотвореному вигляді. Кінематографічний Стус у кожній із ситуацій висловлює не- згоду, проте йдеться поки про обурення, коли заперечення обмежується словом [13, 233]. Стусові видається неадекватною позиція влади — за- борона нібито дозволеної громадської активності. Спроби молоді згаду- вати своїх поетів, читати українську лірику, збиратися в колі однодумців із українською ідентичністю тощо офіційно трактуються як небажані 68 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Ольга ПУНІНА чи й шкідливі та небезпечні. Звідси репліки героя на кшталт: «Але це брехня!», «А до чого це лицемірство?..», «Покажіть, на що ви справді спроможні!», «Хіба ми порушуємо закон?» [8]. Наступний щабель гострої реакції Стуса вичитується зі сцен прем’єрного показу стрічки «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова в кінотеатрі «Україна» та наслідків цієї акції. У товаристві друзів (Юрія Бадзя, Світлани Кириченко, Михайлини Коцюбинської), пригнічений арештом Івана Світличного, Стус не стримується. Почуття обурення набуває нового вияву, відтепер ідеться про протест, коли «заперечен- ня розгортається вже як дія, людина випростується, повстає» [13, 233]. Молодий аспірант, підтримавши голоси Івана Дзюби і В’ячеслава Чорно- вола, варіює-викрикує заклик: «Всі, хто проти диктатури — встаньте!» [8] 3. У книжці «Заборонений: Історія життя і боротьби Василя Стуса» С. Дзюби й А. Кірсанова, сценаристів стрічки, цей епізод містить деталь щодо голосу героя: — Усі, хто протестує проти терору і репресій, встаньте! — закликав Чорновіл. Він намагався сказати ще щось, але сирена, яка знову голосно загула, заглу- шила його слова. — Хто проти диктатури — встаньте! — потужним громовим голосом під- хопив Стус заклик Чорновола [5, 109]. Сильний різкий голос, власне крик, тут можна трактувати як образ- переживання (великий план), коли обличчя вбирає в себе афект і вира- жає його як складну сутність. Так глядачеві подається точка конденсації (йдеться про афект як точку конденсації або кипіння, за Жилем Деле- зом). При цьому розмиваються обриси індивідуалізації персонажа, має- мо на екрані чистий афективний матеріал [31, 88—89, 162]. До речі, саме цей образ-переживання — чорно-білі контури обличчя актора Д. Яро- шенка, що вигукує заклик, — використано для оформлення обкладинки книжкової версії «Забороненого» (2019, видавництво «Ранок / Фабу- ла»). Розгортаючи сюжет у часі від зображеної події в кінотеатрі «Укра- їна», режисер зосереджує увагу переважно на тих життєвих епізодах із біографії Стуса (чи послідовно моделює відповідні ситуації), де він міг поводитись аналогічно, керуючись своїм почуттям справедливості. Такою є наступна у фільмі сцена спілкування аспіранта з керівни- цтвом Інституту літератури щодо участі в акції протесту. Реакція само- достатньої особистості однозначна: «Мовчати?.. Як можна мовчати?? Я не розумію, чому ви не обурюєтесь, адже це сором, це ганьба!» [8], — гаряче відповідає Стус на закиди переляканих директора й заступника, 3 Маємо різні версії того, як відбувалася подія 4 вересня 1965 р. Чи справді міг Василь Стус звертатися з подібним закликом? Уважна до деталей Світлана Кириченко зга- дувала: «Події в залі розвивалися спонтанно: коли в Івана Дзюби, який сказав про арешти, “добровольці” нарешті вирвали з рук мікрофон, тієї ж миті схопився з місця Василь. Він сидів десь у першому чи другому ряду, певно, скраєчку, бо вийшов право- руч у прохід і говорив обличчям до залу. Як тільки замовк Василь, пролунав вигук Славка Чорновола: “Хто протестує про- ти політичних арештів, встаньте!”. Піднялося п’ять-шість десятків душ» [11, 125]. ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 69 «Заборонений»: Стус кінематографічний їхню вимогу мовчати. Треба думати, що працюючи над епізодом у кіноте- атрі та розмовою з керівництвом Інституту, сценаристи і знімальна група послуговувалися передовсім спогадами М. Коцюбинської та «Поясню- вальною запискою» В. Стуса від 7 вересня 1965 р., яка сприймається за виголошення твердої позиції «не-мовчання» («Мене обурило», «я не зміг стерпіти», «Я говорив з обуренням», «я не міг стриматись», «мов- чанка є злочином», «Я не міг мовчати» [27, 374]) і почуття обов’язку як засадничого критерію особистості. У січневій розмові 1990 р. М. Ко- цюбинської з Богданом Підгірним є докладна характеристика Стусової реакції та стану: він вразливий і непоступливий, здатний на активний протест. Звернуся на підтвердження до фрагмента з інтерв’ю-спогаду: За кілька днів його звільнили з аспірантури моментально. Я це теж дуже добре при- гадую. Не можу сказати прізвище, бо я не певна на сто відсотків, тільки на дев’яносто п’ять, що то був не Шамота в кабінеті, а його заступник Зубков, який дуже «любив» Василя. Відразу розкрутилася ця справа. У нього, здається, в справі таке формулю- вання: «За не гідну аспіранта і працівника наукових установ поведінку». І Василь зайшов з’ясовувати стосунки. <…> І Василь не міг стриматися, очевидно, він був блідий, в нього були затиснуті кулаки. Він страшенно налякався. Не Василь, а той. Він, видно, вирішив, що будуть бити. Але до того не дійшло, Василь наміру такого не мав. Але коли він вийшов з кабінету, я якраз стояла і чекала його в коридорі, я пригадую, блідий, як стіна, сказав: «Я йому все виповів» [15, 53]. Далі у змодельованому (домисленому з позиції фактів) епізоді зустрічі Василя Стуса з Аллою Горською після самоспалення на Хрещатику Василя Макуха, воїна УПА, спостерігаємо таку градаційну видозміну емоційного єства персонажа: перетворення почуття протесту на справжній гнів. У по- мешканні Алли Горської кінематографічний Стус твердить про людську байдужість, викликану, зрозуміло, страхом: людина підпалює себе на знак протесту проти окупації, агресії СРСР, уведення радянських військ до Праги, а громада не виявляє інтересу, не підтримує. «Ти розумієш, ми всі мовчимо! Ми всі мовчимо!! <…> А він вийшов і запалав! Вийшов і запа- лав!!» [8] — експансивно висловлюється, зриваючись на крик, Стус; і так знову з’являється точка конденсації з афективним матеріалом. Філіп Лерш пише: гнів висловлює те, що наявне «в переживанні як сформульована або здатна для сформулювання вимога, спрямована до якоїсь певної відповідальної особи. <…> Ми гніваємося в ім’я того, що мало статися відповідно до якоїсь загально-чинної норми» [13, 233]. Гнів кінематографічного Стуса відштовхується від його етичної пози- ції та нерозуміння, як можна існувати поза нормальною людською ети- кою. Справедливий за своєю суттю, він гнівається через те, що іншому заподіяно протиправне зло, однак спільнота не готова викорінювати протиправність, а він — частина цієї спільноти. Звідси й характеристи- ки на зразок: «Ось така у нас тяга до волі, як демократія на цвинтарі», «ми всі боягузи», «стадо байдужих волів», «їм начхати на людину», «шлунки ходячі» [8]. Режисерові, постає враження, було вкрай важливо показати Стусову реакцію запалу на побачене й пережите (Горська помічає його тремтіння 70 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Ольга ПУНІНА та заспокоює, обіймаючи; розповідь протагоніста побудовано на зміні го- лосових модуляцій, сам він коментує свій стан так: «Всередині аж закипає все» [8]). Проте, важливий момент, у гніві кіногероя зберігається «ное- тичний горизонт свідомості» (поняття Лерша), тобто його мислення ак- тивне. Активне і продуктивне: Стус пише вірш, ніби осмислюючи пере- жите («О, він горів, як порося, смалене примусом, — / налетів на людей, що культурно собі стояли / в черзі за цитринами, / порозбігались усі, як один…» [26, 178]). Фрагмент із твору «Напередодні свята…» зі збірки «Веселий цвинтар» бачиться вмонтованим у домислений епізод як пев- ний відгомін емоції екранного персонажа через знеособлення ближніх. Тотальна дегуманізація в країні, де «всі мовчать», а поодиноким голосам загрожує небезпека, як у випадку з Аллою Горською (про це у стрічці попереджає її батько, на цьому наголошує Стус), — невичерп- на тема для роздумів і поетичних пошуків героя фільму. Таким він по- казаний за робочим столом, із незмінно підпаленою цигаркою, коли пише вірш «Людина флюгер…» напередодні звістки про смерть Алли Горської і далі — власного арешту. Смислове наповнення епізоду, в яко- му звучить уривок вірша («Пливи / і погинай, заблукане човенце. / Як здумано життя чуттями править. / Зухвало як — цуратися душі / і на- вертати й повнитись. І вічно / летіти в сонмі самопочезань» [26, 174]) із образом «Людина флюгер, / підвладний вітрові, а не собі» як щойно віднайденим, відсилає до двох надважливих у життєтворчості В. Стуса категорій. Ідеться про мистецький і водночас моральний імператив са- мособоюнаповнення і категорію фатуму як невідворотної долі. Цей образ у фільмі подано як контрапункт, він звучатиме й у прикінцевих кадрах. Тому арешт для кінематографічного Стуса лише підтверджує наперед визначену подію, звідси — певна відчуженість персонажа від того, що відбувається під час обшуку, від окремих закидів шаржованих гебістів. Друга частина художнього фільму «Заборонений» («Суд») при- свячена реальній події: розгляду справи про звинувачення, що відбува- лося наприкінці вересня — 2 жовтня 1980 р. Кількаденне судове засі- дання режисер скомпонував у шестихвилинний епізод на основі доку- ментів другої кримінальної справи Стуса (№ 5), а саме тих фрагментів, де зафіксовано допити свідків, промову захисника в дебатах, останнє слово підсудного, вирок. За мотто до цієї частини стрічки обрано поча- ток вірша «Блажен, хто тратити уміє…» зі збірки «Час творчості», над якою В. Стус працював у камері попереднього ув’язнення з 18 січня до 30 вересня 1972 р. в перебігу розгортання першої кримінальної справи і яка, за словами Дмитра Стуса, є застиглим у тексті болем правдивого вибору [24, 693]. Правдивий вибір, зчитуваний із рядків «Блажен, хто тратити уміє, / коли заходить час утрат, / аби лишалася надія / і вироста- ла востократ», пов’язано з усвідомленням власної суті: більше віддавати, не шкодувати себе. І далі за твором: «Вся суть твоя — лише в поеті» [24, 21], суть у сповненому добром світі, суть у твоїй людяності. Цей сконденсований зміст мотто й розгортається в розділі «Суд». Від загостреного сприйняття неправди на власну адресу, що звучить від ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 71 «Заборонений»: Стус кінематографічний підставних свідків (його репліки «Протестую!», «Я вимагаю!» як реак- ція на закиди на кшталт «відвертий ворог радянської влади», «він закли- кав мене вести агітацію і пропаганду аж до терору» [8] тощо), до остаточ- ного усвідомлення обраної позиції захисту («Я не визнавав і не визнаю себе вин ним. До самої смерті я стоятиму на обороні правди від брехні», «чесних людей від убивць», «Ісуса Христа від диявола» [8]), що так вра- зила виконавця ролі Д. Ярошенка. Для кінематографічного Стуса, що за- являє про свій етичний вибір, неабияк важать голоси підтримки. Зокрема, Світлана Кириченко відмовляється говорити на незаконному судовому процесі та готова свідчити лише в тому суді, де буде звинувачувати Василь. Михайлина Коцюбинська характеризує його як людину демократичних і глибоко гуманних поглядів, котра «з болем сприймає потворності життя українців і прямо та гостро виступає проти них» [8]. Психологічну природу героя в її експансивному вияві увиразнюють прикінцеві кадри другої частини. Творча команда додає до протокольно- го слова підсудного домислену частину, створену на основі спогаду В. По- пелюх про декламацію вірша Лермонтова після почутого вироку [15, 45; 30, 329] і Стусового тексту «Я обвинувачую» 1975 р., де автор висловлює думку про час розплати за злочини перед українським народом. Я обвинувачую КГБ як організацію відверто шовіністичну й антиукраїнську, тому що вона зробила мій народ і без’язиким, і безголосим. Судові процеси 1972-73 ро- ків на Україні — це суди над людською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуманізмом, над проявами синівської любові до свого народу. <…> Я пев- ний того, що рано чи пізно КГБ будуть судити — як злочинну, відкрито ворожу народові поліційну організацію [27, 440—441], — писав поет у концтаборі «Дубровлаг». Кінематографічний Стус ви- голошує: «Я вимагаю розглянути на судовому засіданні злочин, скоєний КГБ УРСР перед українським народом, перед його культурою, перед його дітьми! Я вимагаю судити КГБ УРСР як терористичну організацію! І ви не змиєте всей вашей черной кровью поэта праведную кровь…» [8]. Гарячково виголошувана промова (підвищений голос, спроба апе- лювати ним до слухачів, інтонаційний акцент на окремих словах) на- штовхується на повну байдужість: усі учасники процесу не звертають уваги на інвективу підсудного. Для цього обрано й загальний план, коли людину показано в середовищі. У цій ситуації гнівне почуття персонажа наближається до ототожнення несправедливості, заподі- яної особисто йому, з несправедливістю щодо його народу. На думку Ф. Лерша, людина, яка дійшла до гніву, обурення та протесту, завжди вважає, що має право на таке почуття, тобто коли дивитися суб’єктивно, вона завжди справді розгнівана, обурена або в стані протесту в ім’я того, що відповідно до об’єктивного і загальнообов’язкового порядку мало бути або статися. Пов’язаність із цим порядком зберігається ще й тоді, коли ми обурюємось, протестуємо або гніваємось із приводу того, що нам заподіяли особисто. В цих випадках ми теж не реагуємо сліпо, як під час люті, а тільки в ім’я того, що воно слушне для всіх, слушне й для нас як право і основа [13, 233—234]. 72 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Ольга ПУНІНА Таку ж настанову — ототожнення — маємо у третій частині фільму («Віра»), присвяченій останнім дням життя поета в таборі ВС-389/36. За коментарем Р. Бровка, це «певний метафоричний образ — показати радянську систему, котра трансформується і намагається знайти підхід до Стуса» [10]. Отже, бачимо спробу зобразити протистояння, у якому діють, з одного боку, цілком сформована особистість, готова захищати людську гідність і право на справедливість, із другого, — лицемірна ли- чина радянської влади як непримиренної до національного та людсько- го самовизначення (тут ідеться про образ вигаданого полковника КГБ Віри і про художнє шаржування прототипів — табірного керівництва). Або: з одного боку — людина, з другого — кат, якщо згадати мотто до цієї частини фільму, узяте з промовистого твору у збірці «Веселий цвин- тар» (іще раз наголошу, збірці з підтекстом атакувати і захищатися): «— Досить крові, — продекламував кат, / коли ще ніж, загнаний мені попід ребра, / стримів у спині. / А я подумав, весь скривившись од болю: / що як він заходиться / ще й лікувати мене?» [26, 193]. Саме в частині «Віра» Стусова непримиренність як вагома ознака морально-вольового чинника його характеру [див.: 19, 5—6] знаходить своє художньо-кінематографічне відображення най виразніше. Сцени спіл- кування з гебісткою Вірою, що вдається до неодноразових спроб схили- ти в’язня на бік «нової, демократичної» влади, які межують з епізодами- спогадами про донецько-горлівський період у житті В. Стуса (приміром, сумнозвісна перепалка в шахтарській їдальні та лист Андрієві Малишку), завершуються лаконічним написом героя на аркуші паперу («вбивці») та промовленим образом-гаслом «ми ще повернемось… не переможені… безсмертні» [8] від кінематографічного Стуса. Ті ж запальні реакції на не- справедливі умови намагається пом’якшити, зокрема, й Віра: «…ви реагує- те занадто емоційно». Позиція морально-етичної стійкості експансивного персонажа непорушна: «Ми з вами ніколи не дійдемо компромісу» [8]. Фінал стрічки можна прочитувати через символічне протистояння «кат — людина». У ньому символічний кат здобуває перевагу лише в од- ному: він завершує фізичне існування людини та її матеріального тексту (гебістка спалює зошит, у якому зафіксовано твори збірки «Птах душі»). Але за фізичним неіснуванням Стуса розпочинається його метафізичне буття. Про це у стрічці «Заборонений» сповіщає накладене на зобра- ження смерті героя звучання вірша «Як добре те, що смерті не боюсь я…», образно близького до поетової самототожності: «Що вам, богове, низько не клонюся… / Що жив-любив і не набрався скверни / ненависті, прокльону, каяття. / Народе мій, до тебе я ще верну / і в смерті обернуся до життя» [24, 13]. Самототожності, яку максимально увиразнюють в останніх кадрах стрічки фрагменти з листів В. Стуса до сина. Спочат- ку — звернення до сина голосом виконавця головної ролі, за тим лист читає кіноперсонаж Валентина Попелюх: про свій вибір між цікавою му- кою і нецікавим щастям, про ідеал добра і справедливості, чесності й лю- бові, про вміння не озлобитись, любити та вірити, попри несправедли- вість. Слова з листа батька до сина — «Бо наш світ добрий. Знай це. Або ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 73 «Заборонений»: Стус кінематографічний поки — вір…» [8] — підхоплює початок музичної композиції-переспіву гурту «Без обмежень» «Спи, маленький козачок», що звучить далі на тлі титрів фільму. І в цій обробці колискової-оригіналу Анатолія Сухо- го в контексті «Забороненого» можна відчитати дотичний до Стусової життєтворчості смисл — людської винятковості: «Спи, маленький, в бій ще рано, / Сплять малі твої гетьмани, / Завтра підеш, синку, в бій свій перший, / Мало їх, ну а вас — ще менше...» [8]. І насамкінець кілька міркувань та узагальнень. Роман Бровко, беру- чись за кінематографічне осмислення постаті Василя Стуса, безперечно, розумів складність завдання. Утілити на екрані образ людини «розвине- ного, інтенсивного духовного життя» (С. Кириченко), вірної своїм етич- ним настановам, інтелектуальної, уразливої, та водночас асоційованої в українському сьогоденні з поняттями боротьби, свободи й ідентичнос- ті, украй непросто. На моє переконання, режисер не міг охопити часом пов нометражної стрічки весь спектр поетової багатоплановості, тому сфокусував увагу на кількох точках, одна з них — постать психологічна. Психологічний чинник аналізованого кінематографічного обра- зу ґрунтується на рисах характеру, реакціях, поведінці, притаманній Стусові-людині, схильній до експансивної реакції, неналаштованій на компроміси, самодостатній, сильної волі. Для витворення в «Забороне- ному» такої душевної структури образу протагоніста режисер працює як у формальній площині (принцип градації, протиставлення, кінематогра- фічний прийом образу-переживання, загальний план), так і в змістовій (домислені епізоди й персонажі, закадрові читання віршів, сконденсова- ний зміст мотто, уведення авторського тексту в новий контекст тощо). Це вможливлює бачення кінопостаті Василя Стуса з притаманними йому як реальній особистості емоційними реакціями (експансивний) та по- чуттями (протесту, гніву, справедливості), морально-етичними засадами (більше віддавати, людяність, добродіяння), рівнем самоусвідомлення. ЛІТЕРАТУРА 1. Василь Стус: Поет і Громадянин. Книга спогадів та роздумів / упоряд. В. Овсієн- ко. Київ: ТОВ «Видавництво “Кліо”», 2013. 684 с. 2. Гладка К. «Стус — діамант, крізь який проходять різні промені та йде робота над нашим сьогоднішнім і майбутнім»: інтерв’ю з Дмитром Ярошенком. URL: https://life.pravda.com.ua/culture/2019/09/6/238113/ (18.08.2020). 3. Грабович І. Правдивий фільм про Василя Стуса ще попереду. URL: http:// web.archive.org/web/20190910203145/https://www.ukrinform.ua/rubric- culture/2776653-pravdivij-fi lm-pro-vasila-stusa-se-poperedu.html (13.08.2021). 4. Десятерик Д. «Стус випереджав свій час». В Києві розпочалися зйомки худож- нього фільму «Птах душі» про Василя Стуса. URL: https://day.kyiv.ua/uk/photo/ stus-vyperedzhav-sviy-chas (18.08.2020). 5. Дзюба С., Кірсанов А. Заборонений: Історія життя і боротьби Василя Стуса: ро- ман. Харків: Вид-во «Ранок»: Фабула, 2019. 176 с. 6. Єресько А., Чернова О., Зашко О., Захарченко С. «Заборонений»: чесна рецензія від редакції hromadske культура. URL: https://hromadske.ua/posts/zaboronenij- chesna-recenziya-vid-redakciyi-hromadske-kultura (19.08.2020). 74 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Ольга ПУНІНА 7. Заборонений / Художній фільм про Василя Стуса: Facebook-сторінка. URL: https://www.facebook.com/stusfi lm/videos/ (18.08.2020). 8. Заборонений: фільм / режисер Р. Бровко (2019). URL: https://megogo.net/ua/ view/5282995-zaboroneniy.html (14.11.2021). 9. Заборонений Фільм про Василя Стуса: YouTube-канал. URL: https://www.youtube. com/channel/UCmM6KaSmVy1bRML_JNua5pw (18.08.2020). 10. Історія Стуса на великому екрані. Роман Бровко й Вахтанг Кіпіані про основний меседж, вигаданих персонажів і Медведчука у фільмі Заборонений. URL: https:// web.archive.org/web/20190912171135/https://style.nv.ua/ukr/kultura/vasil-stus- interv-yu-nv-pro-personazhiv-fi lmu-zaboroneniy-i-rol-medvedchuka-novini-ukrajini- 50041153.html (18.08.2020). 11. Кириченко С. Птах піднебесний. Спогади про Василя Стуса / перед. сл. Юрія Ба- дзя. Київ: Смолоскип, 2016. 160 с. 12. Кокотюха А. «Заборонений»: пастка, яку влаштував Василь Стус. URL: https:// detector.media/kritika/article/170528/2019-09-06-zaboronenii-pastka-yaku- vlashtuvav-vasil-stus/ (19.08.2020). 13. Лерш Ф. Структура особи / пер. із нім. І. Іващенко та ін. Київ: Пульсари, 2014. 560 с. 14. Нецензурний Стус. Книга у 2-х частинах. Частина 1 / упор. Б. Підгірного. Терно- піль: Підручники і посібники, 2002. 336 с. 15. Нецензурний Стус. Книга у 2-х частинах. Частина 2 / упоряд. Б. Підгірного. Тер- нопіль: Підручники і посібники, 2003. 320 с. 16. «Птах душі» — фільм-натхнення, який закликає боротись за свою свободу. URL: https://prm.ua/strichka-pro-stusa-tse-fi lm-nathnennya-yakiy/ (18.08.2020). 17. Пуніна О. Інтерпретація особистості Василя Стуса в художній стрічці Романа Вере- тельника «Палімпсест» // Актуальні проблеми української літератури і фольклору: наук. збірник. Випуск 25. Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2017. С. 108—116. 18. Пуніна О. Творча індивідуальність письменника в документальній кінотрилогії «Просвітлої дороги свічка чорна. Пам’яті Василя Стуса» // Актуальні проблеми української літератури і фольклору: наук. збірник. Випуск 26. Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2018. С. 7—22. 19. Пуніна О. Характер Василя Стуса як основа психотипу письменника // Слово і Час. 2019. № 10. С. 3—13. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2019.10.3-13 20. Пуніна О. Художній образ Василя Стуса у фільмі Антона Щербакова «День Не- залежності» // ІX. Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik «Dialog der Sprachen — Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht». Reihe: Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik. Bd. 2018 / herausgegeben von Olena Novikova und Ulrich Schweier. München: Verlag readbox unipress Open Access LMU, 2019. S. 377—382. 21. Пуніна О. Художньо-кінематографічне осмислення творчої особистості Василя Стуса // Стусознавчі зошити: зошит четвертий: науковий альманах. Вінниця: Простір Літератури, 2018. С. 106—126. 22. Соловей О. Збірка Василя Стуса «Веселий цвинтар» і питання динаміки стилю // Стусознавчі зошити: зошит третій: науковий альманах. Вінниця: Простір Літера- тури, 2017. С. 75—90. 23. Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР / уклад. В. Кіпіані. Харків: Віват, 2019. 688 с. 24. Стус В. Зібрання творів: у 12 т. / голова редкол. Д. Стус; НАН України, Ін-т літ- ри ім. Т. Г. Шевченка. Київ: Київська Русь, Факт, 2007—2009. Т. 3: Час творчості / упоряд., ред. Г. Бурлака, Д. Стус. 2008. 752 с. 25. Стус В. Зібрання творів: у 12 т. / редкол.: Д. Стус (голова) [та ін.]; НАН України, Ін-т літ- ри ім. Т. Г. Шевченка. Київ: Київська Русь, Факт, 2007—2009. Т. 5: Палімпсести (Найпо- вніший незавершений корпус) / ред. т., упорядкув. та комент. Д. Стус. 2009. 765 с. 26. Стус В. Твори: у 4 т., 6 кн. / голова ред. кол. М. Коцюбинська; НАН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. Від. рукоп. фондів і текстології. Львів: Просвіта, 1994—1999. Т. 1. Кн. 1: Зимові дерева. Веселий цвинтар. Круговерть / підготува- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 75 «Заборонений»: Стус кінематографічний ли тексти, упорядкували та склали примітки: М. Гончарук, В. Макарчук, Д. Стус; авт. передм. М. Коцюбинська. 1994. 431 с. 27. Стус В. Твори: у 4 т., 6 кн. / голова ред. кол. М. Коцюбинська. Львів: Просвіта, 1994—1999. Т. 4: Повісті та оповідання. Незакінчені твори. Сценарії. Літературна критика. Заяви, публіцистичні листи та звернення. З таборового зошита / упор.: М. Гончарук, С. Гальченко. 1994. 544 с. 28. Стус В. Твори: у 4 т., 6 кн. / ред. кол. С. Гальченко, М. Гончарук та ін. Львів: Про- світа, 1994—1999. Т. 6. Кн. 1: Листи до рідних / упор. О. Дворко, М. Коцюбин- ська. 1997. 496 с. 29. Стус В. Твори: у 4 т., 6 кн. / ред. кол. С. Гальченко, М. Гончарук та ін. Львів: Про- світа, 1994—1999. Т. 6. Кн. 2: Листи до друзів та знайомих / упор. О. Дворко, М. Коцюбинська. 1997. 264 с. 30. Стус Д. Василь Стус: Життя як творчість. Київ: Факт, 2005. 368 с. 31. Deleuze G. Cinema 1. Th e movement-Image. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1986. 250 p. URL: https://monoskop.org/images/8/80/Deleuze_Gilles_ Cinema_1_Movement-Image.pdf (20.08.2020). 32. Nataf I. Un Camus intimiste. Le Figaro. 2010. 01. 06. URL: https://www.lefi garo. fr/programmes-tele/2010/01/06/03012-20100106ARTFIG00492-un-camus- intimiste-.php (12.08.2021). Отримано 9 січня 2022 р. REFERENCES 1. Ovsiienko, V. (Ed.). (2013). Vasyl Stus: Poet i Hromadianyn. Knyha spohadiv ta rozdumiv. Kyiv: Klio. [in Ukrainian] 2. Hladka, K. (2019). “Stus — diamant, kriz yakyi prokhodiat rizni promeni ta yde robota nad nashym sohodnishnim i maibutnim”: interviu z Dmytrom Yaroshenkom. https://life.pravda.com.ua/culture/2019/09/6/238113/. [in Ukrainian] 3. Hrabovych, I. (2019). Pravdyvyi fi lm pro Vasylia Stusa shche poperedu. http:// web.archive.org/web/20190910203145/https://www.ukrinform.ua/rubric- culture/2776653-pravdivij-fi lm-pro-vasila-stusa-se-poperedu.html [in Ukrainian] 4. Desiateryk, D. (2018). “Stus vyperedzhav svii chas”. V Kyievi rozpochalysia ziomky khudozhnoho fi lmu “Ptakh dushi” pro Vasylia Stusa. https://day.kyiv.ua/uk/photo/stus- vyperedzhav-sviy-chas. [in Ukrainian] 5. Dziuba, S., & Kirsanov, A. (2019). Zaboronenyi: Istoriia zhyttia i borotby Vasylia Stusa: roman. Kharkiv: Vydavnytstvo “Ranok”: Fabula. [in Ukrainian] 6. Yeresko, A., Chernova, O., Zashko, O., & Zakharchenko, S. “Zaboronenyi”: chesna retsenziia vid redaktsii hromadske kultura. https://hromadske.ua/posts/zaboronenij- chesna-recenziya-vid-redakciyi-hromadske-kultura. [in Ukrainian] 7. Zaboronenyi / Khudozhnii fi lm pro Vasylia Stusa. https://www.facebook.com/stusfi lm/ videos/. [in Ukrainian] 8. Zaboronenyi [fi lm]. (2019). https://megogo.net/ua/view/5282995-zaboroneniy.html. [in Ukrainian] 9. Zaboronenyi Film pro Vasylia Stusa. (2019). https://www.youtube.com/channel/ UCmM6KaSmVy1bRML_JNua5pw. [in Ukrainian] 10. Istoriia Stusa na velykomu ekrani. Roman Brovko y Vakhtanh Kipiani pro osnovnyi mesedzh, vyhadanykh personazhiv i Medvedchuka u fi lmi Zaboronenyi. (2019). https:// web.archive.org/web/20190912171135/https://style.nv.ua/ukr/kultura/vasil-stus- interv-yu-nv-pro-personazhiv-fi lmu-zaboroneniy-i-rol-medvedchuka-novini-ukrajini- 50041153.html. [in Ukrainian] 11. Kyrychenko, S. (with Badzio, Yu.). (2016). Ptakh pidnebesnyi. Spohady pro Vasylia Stusa. Kyiv: Smoloskyp. [in Ukrainian] 12. Kokotiukha, A. (2019). “Zaboronenyi”: pastka, yaku vlashtuvav Vasyl Stus. https:// detector.media/kritika/article/170528/2019-09-06-zaboronenii-pastka-yaku- vlashtuvav-vasil-stus/. [in Ukrainian] 76 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) Ольга ПУНІНА 13. Lersch, F. (2014). Struktura osoby (I. Ivashchenko at al., Trans.). Kyiv: Pulsary. [in Ukrainian] 14. Pidhirnyi, B. (Ed.). (2002). Netsenzurnyi Stus (Parts 1—2, Part 1). Ternopil: Pidruch- nyky i posibnyky. [in Ukrainian] 15. Pidhirnyi, B. (Ed.). (2003). Netsenzurnyi Stus (Parts 1—2, Part 2). Ternopil: Pidruch- nyky i posibnyky. [in Ukrainian] 16. “Ptakh dushi” — fi lm-natkhnennia, yakyi zaklykaie borotys za svoiu svobodu. (2018, May 13). https://prm.ua/strichka-pro-stusa-tse-fi lm-nathnennya-yakiy. [in Ukrainian] 17. Punina, O. (2017). Interpretatsiia osobystosti Vasylia Stusa v khudozhnii strichtsi Romana Veretelnyka “Palimpsest”. Aktualni problemy ukrainskoi literatury i folkloru, 25, 108—116. [in Ukrainian] 18. Punina, O. (2018). Tvorcha indyvidualnist pysmennyka v dokumentalnii kinotrylohii “Prosvitloi dorohy svichka chorna. Pamiati Vasylia Stusa”. Aktualni problemy ukrainskoi literatury i folkloru, 26, 7—22. [in Ukrainian] 19. Punina, O. (2019). Kharakter Vasylia Stusa yak osnova psykhotypu pysmennyka. Slovo i Chas, 10, 3—13. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2019.10.3-13 [in Ukrainian] 20. Punina, O. (2019). Khudozhnii obraz Vasylia Stusa u fi lmi Antona Shcherbakova “Den Nezalezhnosti”. Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik “Dialog der Sprachen — Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht”. Reihe: Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik. Bd. 2018 / herausgegeben von Olena Novikova und Ulrich Schweier. München: Verlag readbox unipress Open Access LMU, IX, 377—382. [in Ukrainian] 21. Punina, O. (2018). Khudozhno-kinematohrafi chne osmyslennia tvorchoi osobystosti Vasylia Stusa. Stusoznavchi zoshyty, 4, 106—126. [in Ukrainian] 22. Solovei, O. (2017). Zbirka Vasylia Stusa “Veselyi tsvyntar” i pytannia dynamiky styliu. Stusoznavchi zoshyty, 3, 75—90. [in Ukrainian] 23. Kipiani, V. (Ed.). (2019). Sprava Vasylia Stusa. Zbirka dokumentiv z arkhivu kolyshnoho KDB URSR. Kharkiv: Vivat. [in Ukrainian] 24. Stus, V. (2008). Zibrannia tvoriv (Vols. 1—12, Vol. 3; H. Burlaka, & D. Stus, Eds.). Kyiv: Kyivska Rus, Fakt. [in Ukrainian] 25. Stus, V. (2009). Zibrannia tvoriv (Vols. 1—12, Vol. 5; D. Stus, Ed.). Kyiv: Kyivska Rus, Fakt. [in Ukrainian] 26. Stus, V. (with Kotsiubynska, M.). (1994). Tvory (Vols. 1—6, Vol. 1(1); M. Honcharuk, V. Makarchuk, & D. Stus, Eds.). Lviv: Prosvita. [in Ukrainian] 27. Stus, V. (1994). Tvory (Vols. 1—6, Vol. 4; M. Kotsiubynska, M. Honcharuk, & S. Halchenko, Eds.). Lviv: Prosvita. [in Ukrainian] 28. Stus, V. (1997). Tvory (Vols. 1—6, Vol. 6(1); O. Dvorko, & M. Kotsiubynska, Eds.). Lviv: Prosvita. [in Ukrainian] 29. Stus, V. (1997). Tvory (Vols. 1—6, Vol. 6(2); O. Dvorko, & M. Kotsiubynska, Eds.). Lviv: Prosvita. [in Ukrainian] 30. Stus, D. (2005). Vasyl Stus: Zhyttia yak tvorchist. Kyiv: Fakt. [in Ukrainian] 31. Deleuze, G. (1986). Cinema 1. Th e movement-Image. Minneapolis: University of Minnesota Press. https://monoskop.org/images/8/80/Deleuze_Gilles_Cinema_1_ Movement-Image.pdf. 32. Nataf, I. (2010, January 6). Un Camus intimiste. Le Figaro. https://www.lefi garo. fr/programmes-tele/2010/01/06/03012-20100106ARTFIG00492-un-camus- intimiste-.php. [in French] Received 9 January 2022 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 3 (723) 77 «Заборонений»: Стус кінематографічний Olha Punina, PhD, docent Vasyl Stus Donetsk National University 21, 600-richchia st., Vinnytsia, 21021 e-mail: o.punina@donnu.edu.ua ORCID https://orcid.org/0000-0001-9044-8121 “THE PROSCRIBED”: CINEMATOGRAPHIC STUS Th e paper reviews the image of Vasyl Stus in Roman Brovko’s feature fi lm “Th e Proscribed” (“Zaboronenyi”, 2019). Th e researcher aims to fi nd out how the director embodies the psy- chological structure of the writer’s personality in the fi lm for a wide audience. To do this, the author of the paper uses interviews with the director, the leading actor, and contemporaries of Vasyl Stus, analyzing the feature fi lm from the perspective of its form, content, and mean- ing. Th e members of the production team emphasized the reactions of the creative person to untruth and injustice; they focused on such traits of Stus’s character as being extremely hon- est, caring, and emotionally explosive. Stus’s contemporaries, watching the fi lm fi rst, noted the emotional side as successfully embodied on the screen. Th e psychological component of Vasyl Stus’s cinematographic personality is based on the character traits, reactions, and behavior inherent to real Stus: the protagonist is prone to impetuous reactions, not suited to compromises, self-suffi cient, and strong-willed. To cre- ate such a psychological structure of Vasyl Stus’s character in “Th e Proscribed”, the director works both with the form (he uses the principles of gradation and opposition, the means of image-experience, and a wide shot) and content (imaginary episodes, reading poetry behind the scenes, condensed meaning of the epigraph, some fi ctional characters, the author’s text in a new context, etc.). Th ese eff orts give the opportunity to see the movie character of Vasyl Stus with his inherent emotional reactions (impetuous) and feelings (protest, anger, justice), moral and ethical guidelines (to give much, to be humane and do good), and the high level of self-awareness. Keywords: image, feature fi lm, character, feelings, fact, ethics.

«Заборонений»: Стус кінематографічний

Репозитарії

Схожі ресурси