Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект)
У статті розглянуто проблему представлення діалектної дієслівної лексики та семантики в українських діалектних словниках, які є джерелом важливої діалектної інформації. Матеріал дослідження — кілька українських репрезентативних лексикографічних праць, які дозволяють висвітлити порушену проблему. Я...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184897 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) / О.М. Холодьон // Мовознавство. — 2020. — № 3. — С. 63-77. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184897 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1848972022-07-31T01:24:17Z Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) Холодьон, О.М. У статті розглянуто проблему представлення діалектної дієслівної лексики та семантики в українських діалектних словниках, які є джерелом важливої діалектної інформації. Матеріал дослідження — кілька українських репрезентативних лексикографічних праць, які дозволяють висвітлити порушену проблему. Як зʼясувалося, діалектній дієслівній лексиці присвячено лише дві окремі диференційні лексикографічні праці С. Є. Панцьо (лемківський говір), які відносять до реконструктивних словників, у решті — дієслівну лексику і семантику поряд з іншими частинами мови. У загальних і тематичних словниках, які присвячені говору, групі говірок чи одній говірці, представлено диференційно і недиференційно дієслівну лексику, що належить до різних лексико-семантичних груп: мовлення (напр.: лемк. ре́чи, поліс. балді́кать), пересування (напр.: лемк. крача́ти, поліс. ли́дкать), споживання (напр.: лемк. звантоли́ти, поліс. папа́сті), сприйняття (напр.: лемк. припатр’ятися, поліс. паглядє́ть), завдавання удару (напр.: лемк. масакрува́ти, поліс. атклеза́ть) тощо, та простежено дієслівні лексико-семантичні явища (синонімію, полісемію, омонімію). У словниках, які побудовані за гніздовим способом, за так званою «никончуківською схемою», репрезентовано назви процесів, що повʼязані, наприклад, з традиційними подільськими ремеслами (теслярство і столярство, бондарство, стельмаство, ковальство, плетіння, каменярство). Такі словники називають тематичними або семантичними словниками. Сьогодні у діалектних словниках автори фіксують складну семантичну структуру дієслів, представляють різні форми опису їхньої семантики (нульова презентація значення, наведення літературних еквівалентів до діалектних слів та докладне пояснення значення), подають сталі словосполучення з опорними дієсловами з метою оприявнити їхню широку сполучуваність (напр.: гуц. лі́сти в бі́йку, лі́сти в о́чі, лі́сти в пе́кло), звертають увагу на семантику дієслів, що може залежати від їхнього виду (напр.: закарп. бе́нькати і бе́нькнути, бе́хати і бе́хнути), та наводять «фотографії-цитати» до реєстрових дієслів (напр.: гуц. віхтува́ти, кла́пцати, кислє́чітисе). У дослідженні окреслено перспективи подальшого вивчення діалектної дієслівної лексики та семантики в українських говорах. The article deals with the problem of representing dialectal verbs and their semantics in Ukrainian dialectal dictionaries, a source of important data on Ukrainian dialects. The material for the study is several representative Ukrainian lexicographic references, highlighting relevant issues. Only two differential Lemko dialect dictionaries compiled by S. Ye. Pantsio (which belong to reconstructive dictionaries) have been found to deal with dialectal verbs, whereas the others treat them along with other parts of speech. General dictionaries and thesauri of a dialect as a whole, a subdialect or a group thereof represent, either differentially or non-differentially, verbs which belong to various lexico-semantic groups, e.g., verbs of speech (e.g., Lemko ре́чи, Polissian балді́кать), movement (e.g., Lemko крача́ти, Polissian ли́дкать), eating (e.g., Lemko звантоли́ти, Polissian папа́сті), perception (e.g., Lemko припатр’ятися, Polissian паглядє́ть), beating (e.g., Lemko масакрува́ти, атклеза́ть) etc., also registering lexico-semantic phenomena (synonymy, polysemy, and homonymy). Dictionaries using the word family principle, or the so-called Nykonchuk’s scheme, list designations of processes relating, for example, to traditional Podillian crafts (carpentry, cooperage, wheelwrighting, blacksmithing, weaving, and masonry). Dictionaries of this type are called thematic. Nowadays, dialectal dictionaries represent complex semantic structure of verbs, employing various means of its description (zero representation, the indication of standard language equivalents of dialectal verbs, and detailed explication of meaning); they also include set expressions with entry verbs to show the range of the latters’ combinability (e.g., Hutsul лі́сти в бі́йку, лі́сти в о́чі, лі́сти в пе́кло), establish their aspect-dependent semantic variants (e.g., Transcarpathian бе́нькати and бе́нькнути, бе́хати and бе́хнути), and give «quotation snapshots» to entry verbs (e.g., Hutsul віхтува́ти, кла́пцати, кислє́чітисе). The study outlines vistas of further research into Ukrainian dialectal verbs and their semantics. 2020 Article Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) / О.М. Холодьон // Мовознавство. — 2020. — № 3. — С. 63-77. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-312-2020-3-004 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184897 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті розглянуто проблему представлення діалектної дієслівної лексики та
семантики в українських діалектних словниках, які є джерелом важливої діалектної
інформації. Матеріал дослідження — кілька українських репрезентативних лексикографічних праць, які дозволяють висвітлити порушену проблему. Як зʼясувалося,
діалектній дієслівній лексиці присвячено лише дві окремі диференційні лексикографічні праці С. Є. Панцьо (лемківський говір), які відносять до реконструктивних словників, у решті — дієслівну лексику і семантику поряд з іншими частинами
мови. У загальних і тематичних словниках, які присвячені говору, групі говірок чи
одній говірці, представлено диференційно і недиференційно дієслівну лексику, що належить до різних лексико-семантичних груп: мовлення (напр.: лемк. ре́чи, поліс. балді́кать), пересування (напр.: лемк. крача́ти, поліс. ли́дкать), споживання (напр.:
лемк. звантоли́ти, поліс. папа́сті), сприйняття (напр.: лемк. припатр’ятися, поліс.
паглядє́ть), завдавання удару (напр.: лемк. масакрува́ти, поліс. атклеза́ть) тощо, та
простежено дієслівні лексико-семантичні явища (синонімію, полісемію, омонімію).
У словниках, які побудовані за гніздовим способом, за так званою «никончуківською
схемою», репрезентовано назви процесів, що повʼязані, наприклад, з традиційними
подільськими ремеслами (теслярство і столярство, бондарство, стельмаство, ковальство, плетіння, каменярство). Такі словники називають тематичними або семантичними словниками. Сьогодні у діалектних словниках автори фіксують складну
семантичну структуру дієслів, представляють різні форми опису їхньої семантики
(нульова презентація значення, наведення літературних еквівалентів до діалектних
слів та докладне пояснення значення), подають сталі словосполучення з опорними
дієсловами з метою оприявнити їхню широку сполучуваність (напр.: гуц. лі́сти в
бі́йку, лі́сти в о́чі, лі́сти в пе́кло), звертають увагу на семантику дієслів, що може
залежати від їхнього виду (напр.: закарп. бе́нькати і бе́нькнути, бе́хати і бе́хнути),
та наводять «фотографії-цитати» до реєстрових дієслів (напр.: гуц. віхтува́ти, кла́пцати, кислє́чітисе). У дослідженні окреслено перспективи подальшого вивчення діалектної дієслівної лексики та семантики в українських говорах. |
| format |
Article |
| author |
Холодьон, О.М. |
| spellingShingle |
Холодьон, О.М. Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) Мовознавство |
| author_facet |
Холодьон, О.М. |
| author_sort |
Холодьон, О.М. |
| title |
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) |
| title_short |
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) |
| title_full |
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) |
| title_fullStr |
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) |
| title_full_unstemmed |
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) |
| title_sort |
дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2020 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184897 |
| citation_txt |
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) / О.М. Холодьон // Мовознавство. — 2020. — № 3. — С. 63-77. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT holodʹonom díêslívnaleksikajsemantikavukraínsʹkihgovorahstaníperspektividoslídžennâleksikografíčnijaspekt |
| first_indexed |
2025-07-16T05:24:28Z |
| last_indexed |
2025-07-16T05:24:28Z |
| _version_ |
1837779879582498816 |
| fulltext |
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 63
© О. М. ХОЛОДЬОН, 2020
DOI 10.33190/0027-2833-312-2020-3-004
О. М. ХОЛОДЬОН
Інститут української мови Національної академії наук України
м. Київ, Україна
Електронна пошта: kholodonolena@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-7546-6479
ДІЄСЛІВНА ЛЕКСИКА Й СЕМАНТИКА В УКРАЇНСЬКИХ
ГОВОРАХ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
(лексикографічний аспект)
У статті розглянуто проблему представлення діалектної дієслівної лексики та
семантики в українських діалектних словниках, які є джерелом важливої діалектної
інформації. Матеріал дослідження — кілька українських репрезентативних лекси-
кографічних праць, які дозволяють висвітлити порушену проблему. Як зʼясувалося,
діалектній дієслівній лексиці присвячено лише дві окремі диференційні лексико-
графічні праці С. Є. Панцьо (лемківський говір), які відносять до реконструктив-
них словників, у решті — дієслівну лексику і семантику поряд з іншими частинами
мови. У загальних і тематичних словниках, які присвячені говору, групі говірок чи
одній говірці, представлено диференційно і недиференційно дієслівну лексику, що
належить до різних лексико-семантичних груп: мовлення (напр.: лемк. ре́чи, поліс.
балді́кать), пересування (напр.: лемк. крача́ти, поліс. ли́дкать), споживання (напр.:
лемк. звантоли́ти, поліс. папа́сті), сприйняття (напр.: лемк. припатр’ятися, поліс.
паглядє́ть), завдавання удару (напр.: лемк. масакрува́ти, поліс. атклеза́ть) тощо, та
простежено дієслівні лексико-семантичні явища (синонімію, полісемію, омонімію).
У словниках, які побудовані за гніздовим способом, за так званою «никончуківською
схемою», репрезентовано назви процесів, що повʼязані, наприклад, з традиційними
подільськими ремеслами (теслярство і столярство, бондарство, стельмаство, коваль-
ство, плетіння, каменярство). Такі словники називають тематичними або семан-
тичними словниками. Сьогодні у діалектних словниках автори фіксують складну
семантичну структуру дієслів, представляють різні форми опису їхньої семантики
(нульова презентація значення, наведення літературних еквівалентів до діалектних
слів та докладне пояснення значення), подають сталі словосполучення з опорними
дієсловами з метою оприявнити їхню широку сполучуваність (напр.: гуц. лі́сти в
бі́йку, лі́сти в о́чі, лі́сти в пе́кло), звертають увагу на семантику дієслів, що може
залежати від їхнього виду (напр.: закарп. бе́нькати і бе́нькнути, бе́хати і бе́хнути),
та наводять «фотографії-цитати» до реєстрових дієслів (напр.: гуц. віхтува́ти, кла́п-
цати, кислє́чітисе). У дослідженні окреслено перспективи подальшого вивчення
діалектної дієслівної лексики та семантики в українських говорах.
Ключові слова: українські говори, лексикографічний аспект, дієслівна лекси-
ка, дієслівна семантика, лексико-семантична група дієслів, дієслівні лексико-семан-
тичні явища, сполучуваність дієслів.
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3
О. М. Холодьон
У сучасній українській діалектології актуальним є лексикографічне
опрацювання діалектної лексики й семантики. Науковці наголошували на
важливості лексикографічних досліджень як української літературної, так і
діалектної мови [Гримашевич : 129], зокрема «для пізнання краю слугують
путівники чи етнографічні записи, а для пізнання мови чи говірки — слов-
ники» [Хобзей 2015 : 51], «діалектні словники — це те джерело інформації,
яке буде показувати наші витоки, глибину нашу, нашу історичну і культурну
пам’ять, наші зв’язки у слов’янському світі, і тому до створення таких слов-
ників нас закликає саме життя», адже «багатство і широта мовних явищ, які є
в діалектах, у десятки разів перекривають ту кількість мовних одиниць, які є
і з якими працюють дослідники літературної мови» [Кобиринка 2014 : 113].
Дослідники описували стан вивчення лексики тваринництва (В. М. Кури-
ленко), лексики мисливства (Г. Л. Аркушин), лексики харчування (Є. Д. Тур-
чин), назв одягу та взуття (Г. І. Гримашевич), ботанічної лексики (М. В. По-
істогова, І. В. Гороф’янюк, Р. С. Омельковець, Т. П. Кукса, О. А. Дакі),
лексики на позначення людини (В.В. Лєснова, Л. Я. Колєснік), весільної
лексики (Н. В. Хібеба), лексики пастухування (Т. О. Ястремська), ентомоло-
гічної лексики (Л. М. Шуст), лексики родинних обрядів (О. А. Жвава), назв
їжі та кухонного начиння (В. П. Різник), орнітолексики (Я. О. Литвиненко)
та ін., проте стан дослідження діалектної дієслівної лексики і семантики в
українських говорах описано недостатньо 1, що зумовлює актуальність на-
шого дослідження.
Мета дослідження — проаналізувати стан вивчення діалектної дієслів-
ної лексики й семантики в лексикографічному аспекті, звернути увагу на
основні проблеми в їх подальшому дослідженні.
Науковці відзначають, що увага до діалектної лексики загострена «у
зв’язку з необхідністю забезпечити надійним матеріалом галузі мовознав-
ства та суміжні науки, які безпосередньо пов’язані з реконструкцією давньо-
го стану матеріальної і духовної культури носіїв мови» [Гриценко 1984 : 3],
тому потрібно фіксувати «скарби» діалектної мови, місцеві мовні «золотин-
ки» [Русак : 143] 2.
Діалектна дієслівна лексика і семантика окремо представлена в дифе-
ренційних лексикографічних джерелах С. Є. Панцьо «Матеріали до словника
лемківських говірок (дієслівна лексика)» 1997 р. та 2009 р. видання [Панцьо
1997; Панцьо 2009]. В останньому виданні авторка з 37 населених пунктів
наводить понад 800 реєстрових слів — абеткованих дієслівних лексем най-
різноманітніших тематичних та лексико-семантичних груп:
1) мовлення: ре́чи ‛говорити, сказати’, ради́ти ‛говорити, розмовляти’,
погвари́ти ‛поговорити’, райцува́ти ‛вести розмову’, телефени́ти ‛говорити
дурниці’, мамра́ти ‛говорити незрозуміле’, шипра́ти ‛шепотіти’, паркота́ти
‛бубоніти’, повіда́ти ‛розповідати’, огвар’яти ‛обмовляти’, звіда́ти(ся) ‛за-
питати’, позвіда́ти ‛розпитати’, одре́кти ‛відповісти’, пораĭти ‛порадити’,
підпо́вісти ‛підказати’, токми́тися ‛домовлятися, погоджуватися’ та ін.;
1 Про напрями та стан дослідження дієслова в літературній і діалектній мовах
з когнітивного погляду див.: [Міроненко].
2 За словами самих діалектоносіїв (східнополіські говірки), — самаˈродкʼі:
«Йаˈно ўже ˈтойе / шо мʼі йазиˈкамʼі / […] / ти нʼе пʼерʼедаˈсʼі йаˈго друˈгому нʼеˈй-
ак / нʼе пʼерʼеˈдатʼ / […] / дак ˈйета зˈнайеш самаˈродкʼі таˈкʼійе / самаˈродкʼі ˈета
сˈловʼі / ˈета нʼі з кˈн’іжкʼі / нʼі з ˈчога //» (с. Кренидівка, Середино-Будський р-н,
Сумська обл.) (експедиційні записи автора).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 65
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах...
2) пересування: крача́ти ‛йти, крокувати’, чепер’я́ти, чепул’я́ти ‛шку-
тильгати’, пришкинта́ти ‛пришкандибати’, шлянта́ти ‛швендяти’, шмай-
та́ти ‛іти криво’, скури́тися ‛втекти, швидко піти після вчиненої шкоди’,
біциклюва́ти ‛їздити на велосипеді’, санка́тися ‛кататися на санках’ та ін.;
3) споживання: звантоли́ти ‛з’їсти’, кварува́ти ‛ласувати’, пролыґну́ти
‛проковтнути’, оже́рти(ся), ожира́ти ‛об’їсти’, серба́ти ‛сьорбати’, напа-
ва́ти ‛напувати, поїти’, труби́ти ‛багато пити’, фриштикува́ти ‛запивати’
та ін.;
4) конкретної фізичної дії: чіпчи́ти ‛завивати чепець’, павузи́ти ‛рубли-
ти, прив’язувати мотузком на возі’, кавальцюва́ти ‛різати на шматки’, роз-
шкіпи́ти ‛розколоти’, загарта́ти ‛одягати’, зді́ти ‛одягти’, придіва́ти ‛одя-
гати, вбирати’, парадува́тися, паради́тися ‛гарно вдягатися’, спаружи́ти
‛зварити, зготувати їжу’, капари́ти знев. ‛готувати їжу’ та ін.;
5) сприйняття: смотри́ти ‛дивитися’, попатри́ти ‛подивитися’, по-
дивл’яти ‛бачити, дивитися’, вздрі́ти ‛побачити, угледіти’, шлєпачи́ти ‛ди-
витися зі злом’, призера́тися, припатр’ятися ‛приглядатися’ та ін.;
6) буття: бы́ти 1) ‛бутиʼ; 2) ‛існуватиʼ; 3) ‛перебувати’, комори́ти ‛жити
на квартирі’, ма́тися ‛жити заможньо’, мина́тися ‛померти’, завіси́ти(ся)
‛повішатися’, зґіґну́ти ‛околіти’ та ін.;
7) завдавання удару: кропну́ти, ценькну́ти ‛вдарити’, праска́ти, прас-
ну́ти ‛вдаряти’, бевха́ти ‛вдарити глухо’, малата́ти ‛бити, лупцювати’,
штури́ти ‛стусонути, штовхнути’, масакрува́ти ‛битися’ та ін.;
8) трудової діяльності: пацькори́ти ‛робити недбало, неохайно’, парто-
ли́ти ‛робити абияк’, оначи́ти, вионачи́ти, заоначи́ти ‛щось робити, зміни-
ти’, мимра́ти ‛робити повільно’, мозолі́ти ‛важко працювати’, легейда́ти
‛лінуватися’, белеюва́ти ‛дармувати, байдикувати’ та ін.;
9) мислення: здума́ти ‛надумати, придумати’, застановля́ти(ся) ‛заду-
муватися’, спом’яну́ти ‛пригадати’, тями́ти ‛пам’ятати’та ін.;
10) бажання: бажи́ти ‛хотіти’, жада́ти ‛бажати, хотіти’, запра́гти(ся)
‛забажати, захотіти’, потрібува́ти ‛мати в чомусь потребу’ та ін.
Семантику реєстрових слів розкрито за допомогою пояснень-синонімів
української літературної мови та іноді описових пояснень, до кожного реєст-
рового слова подано контекст уживання діалектного дієслова. Подібні слов-
ники дослідники відносять до реконструктивних словників [Гриценко 2013;
Кобиринка 2014 : 113].
У решті лексикографічних праць дієслівну лексику подано поряд з інши-
ми частинами мови. Серед них:
1) загальні словники:
а) словники, які репрезентують говір як цілість: І. Г. Верхратський «Го-
вір батюків» (Львів, 1912), П. С. Лисенко «Словник поліських говорів»
(Київ, 1974), М. Й. Онишкевич «Словник бойківських говірок» у двох ча-
стинах (Київ, 1984), Г. Л. Аркушин «Словник західнополіських говірок» у
двох томах (Луцьк, 2000), «Словник буковинських говірок» (Чернівці, 2005),
К. Д. Глуховцева, В. В. Лєснова, І. О. Ніколаєнко, Т. П. Терновська, В. Д. Уж-
ченко «Словник українських східнослобожанських говірок» (Луганськ,
2002), Г. Ф. Шило «Наддністрянський реґіональний словник» (Львів, 2008),
М. А. Грицак «Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської
області» (Київ, 2017) та ін.;
б) словники, що репрезентують групу говірок чи одну говірку: С. Л. Ні-
колаєва та М. М. Толстая «Словарь карпатоукраинского торуньского говора:
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3
О. М. Холодьон
с грамматическими образцами текстов» (Москва, 2001), М. Неґрич «Скар-
би гуцульського говору: Березови» (Львів, 2008), Р. І. Осташ, Л. Р. Осташ
«Словник говірки села Стриганці Тисменицького району Івано-Франків-
ської області» (Львів, 2010), Г. М. Доброльожа «Фразеологічний словник го-
вірок Житомирщини» (Житомир, 2010), Є. Д. Турчин «Словник села Тилич
на Лемківщині» (Львів, 2011), Н. В. Хобзей, О. І. Сімович, Т. О. Ястремська,
Г. М. Дидик-Меуш «Лексикон львівський: поважно і на жарт» (Львів, 2015),
М. І. «Мовний портрет села Тюдів. Словник» (Івано-Франківськ, 2018) та ін.;
2) тематичні словники: М. В. Никончук «Сільськогосподарська лекси-
ка правобережного Полісся» (Київ, 1985), Г. І. Гримашевич «Словник назв
одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок» (Житомир, 2003),
І. В. Магрицька «Словник весільної лексики українських східнослобожан-
ських говірок (Луганська область)» (Луганськ, 2003), Г. П. Краєвська «На-
родновиробнича термінологія центральноподільських говірок: матеріали до
Лексичного атласу української мови» (Вінниця, 2018) та ін.
Розглянемо кілька українських лексикографічних праць з метою озна-
йомлення з особливостями представлення діалектної дієслівної лексики й
семантики.
«Словник поліських говорів» П. С. Лисенка [Лисенко] укладений за
абеткою та репрезентує діалектний матеріал за принципом «від назви до
значення». Серед реєстрових слів подано дієслова:
1) мовлення: балабе́нить ірон. ‛невиразно, тихо говорити’, балді́кать
‛говорити багато, беззмістовно, неістотно; базікати’, бе́бати знев. ‛настійно
повторювати те саме; бубоніти, торохтіти’, шакля́ть ‛шепелявити’, вигу́ку-
ват ‛виклика́ти, просити вийти до кого-небудь’, одка́зувать ‛відповідати’,
паспасі́бкавать ‛подякувати’, паскро́міть ‛вилаяти кого-небудь’ та ін.;
2) відономатопоетичні дієслова: бекота́ть ‛бекати (про вівцю)’, ми́кать
‛мукати (про корову, вола тощо)’, ка́вкать ‛нявкати, нявчати’, гелю́чить ‛ге-
гати (про гусей)’, цві́ркать, цві́ркнуть ‛кричати (про індика)’, тулди́кать
‛кричати (про індиків)’, густи́, густь ‛вити (про вовків)’, тужи́ть ‛вити
(про собаку, вовка)’, ту́ркать ‛крякати (про жаб)’ та ін.;
3) конкретної фізичної дії: паме́рвіть, памє́рвіть ‛пом’яти, подрібнити
солому’, тю́ріть ‛лущити, теребити (кукурудзу)’, нахоро́шувать, нахоро́шу-
ват, нахороши́ть, нахороши́т ‛відокремлювати зерна від качана кукурудзи,
стручка гороху; лущити’, хороши́т, хороші́т ‛лущити (кукурудзу, квасолю і
т. ін.)’, луза́ть, луза́т ‛лущити, обчищати квасолю, горох, кукурудзу і т. ін.’,
укру́чувать, укруті́ть ‛замотувати, ув’язувати’, напрєна́ть, напрєну́ть ‛одя-
гати’, наклада́т ‛одягати, надівати (про одяг, взуття і т. ін.)’, удива́т ‛одягати
що-небудь’, туши́ть ‛смалити’ та ін.;
4) будівництва: дє́лать ха́ту ‛будувати хату’, лямцова́ть, лямцюва́ть
‛оббивати повстю що-небудь’, патало́чить ‛класти стелю в хаті’, тибльо-
ва́ть ‛з’єднувати, скріплювати дерев’яні частини ти́блем’, шпарува́т ‛заби-
вати планками вертикальні щілини між збитими дошками стіни веранди і
т. ін.’, хугова́т ‛довбати пази у вушака́х’ та ін.;
5) пересування: ли́дкать ‛ходити, тинятися без діла’, штикильга́т
‛шкандибати, шкутильгати’, гайса́ть ‛бігати, скакати’, гарца́ть, гарцико-
ва́ть ‛бігати, скакати’ та ін.;
6) завдавання удару: аткле́завать, атклеза́ть ‛бити’, боруха́тись
1) ‛злегка боротися, граючисьʼ; 2) ‛битися навкулачки’, умлє́ять ‛ударити’,
ушиба́ть, ушиби́ть ‛ударившись, відчувати біль; ударяти що-небудь’ та ін.;
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 67
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах...
7) споживання: ку́шать ‛їсти’, пагасти́ть ‛почастувати’, папа́сті ‛з’їс-
ти’, шанова́ть, шанава́ць ‛частувати, угощати’ та ін.;
8) сприйняття: блюди́ть ‛спостерігати, наглядати’, паглядє́ть ‛подиви-
тися’, патрикува́ть ‛підстерігати, стежити, пильнувати’ та ін.
У словнику засвідчено приклади лексико-семантичних явищ:
1) синонімії: кло́кать, кло́кат, клу́кать, кльокота́ть, кри́кать, куг-
ли́кать, кулю́кать, кулди́кать, кульду́кать, курди́гать, ку́ркать, тулди́кать,
цві́ркать, цві́ркнуть ‛кричати (про індика)’; аткле́завать, атклеза́ть,
ба́нить, трепа́ть, трепа́т ‛бити’; верга́ть, ве́ргат, целя́ть ‛брикати задні-
ми ногами під час доїння (про корову)’; бекота́ть, бле́ять, бле́їть ‛бекати
(про вівцю)’; гайса́ть, гарца́ть, гарцикова́ть ‛бігати, скакати’; ва́бить, ту-
жи́ть ‛вити (про собаку, вовка)’; уба́чить, угля́нут ‛побачити’; штукува́ть
‛жартувати’, хвиігльова́ть ‛жартувати, веселитися’; укройну́ть ‛шмагонути,
стьобнути’, шибону́ть ‛шмагонути, стусонути’ та ін.;
2) полісемії: облу́плюват, облупи́т 1) ‛знімати, обчищати шкірку з старої
картопліʼ; 2) ‛знімати, здирати шкуру з забитої твариниʼ; 3) ‛чистити яйце’;
тереби́ть, тереби́т, теребі́ть, тєрабі́ть, тєрєбі́ть 1) ‛обрубувати гілляʼ;
2) ‛розчищати, корчувати кущі дереваʼ; 3) перен., ірон. ‛багато і довго їсти’;
трепа́ть, трепа́т 1) с. г. ‛тіпати (про льон, коноплі та ін.)ʼ; 2) ‛трястиʼ;
3) ‛бити’; кичкава́ть, кічкава́ть 1) ‛викорчовувати пеньки на лісовій ділянці,
щоб зробити землю придатною для хліборобстваʼ; 2) ‛обрубувати гілки на
поваленому дереві’ та ін.;
3) омонімії: ве́ргат1 ‛блювати’ й верга́ть, ве́ргат2 ‛брикати задніми нога-
ми під час доїння (про корову)’; лупи́ть, лупи́т1 1) ‛обдирати, знімати шкуру
з забитих тваринʼ; 2) ‛чистити, обчищати лушпайки з картоплі, цибулі, час-
нику тощо’ й лупи́т2 ‛вищиряти, показувати зуби’ та ін.
Основа цього словника — це матеріали, які первісно були зібрані до «Ат-
ласу української мови» (Київ, 1984) і лише частково розширені й удоклад-
нені, а не збиралися спеціально до словника [Гриценко 2013], що зумовлює
його цінність та унікальність.
Діалектна лексика і семантика архаїчного й складного мовно-терито-
ріального утворення — Закарпаття (середньозакарпатський, гуцульський,
бойківський, лемківський діалекти) представлена у «Матеріалах до Словни-
ка українських говірок Закарпатської області» М. А. Грицака [Грицак]. За-
карпаття — український етномовний простір, де значною мірою збережено
діалектне спілкування, де престижно знати й користуватися рідною говір-
кою, а своє, регіональне, має позитивну аксіологію. Така ментальна зорієн-
тованість закарпатських українців є важливою передумовою тривалого збе-
реження народного мовлення, передавання його від покоління до покоління.
Лексична спадщина М. А. Грицака — це машинописні варіанти тексту
опрацьованої автором частини словника (від А до К) та картотека первісного
матеріалу (від А до Я), що зберігаються в Інституті української мови Націо-
нальної академії наук України (м. Київ, Україна).
М. А. Грицак наголошував на необхідності повної фіксації лексики гові-
рок та її вичерпного опрацювання в діалектному словникові недиференцій-
ного типу, доводив необхідність репрезентувати в лексиконі не тільки вираз-
но говіркові елементи, яких не було в літературній мові чи які вирізняються
на тлі стандарту низкою параметрів, а й поширену в мовленні носіїв говірок
лексику, ідентичну літературній нормативній, що намагався реалізувати у
своєму словнику. Дослідник обґрунтував (і застосував на практиці) різні
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3
О. М. Холодьон
форми опису семантики лексем: нульову (за визначенням автора) презента-
цію значення, коли слово формою і значенням не відрізняється від уживано-
го в літературній мові, а тому може бути подане без пояснення; наведення
літературних еквівалентів до діалектних слів; докладне пояснення значення
слова, коли необхідно точно описати місцеві реалії побуту, виробничі проце-
си, елементи народної культури [Гриценко 2017 : 5–9].
У словнику за абеткою за принципом «від назви до значення» подано
різнотематичну дієслівну лексику, яка відбиває довкілля, світ місцевої тра-
диційної матеріальної й духовної культури, риси ментальності носіїв гові-
рок. До кожного реєстрового дієслова подано ремарки, що вказують на його
вид — доконаний чи недоконаний, за яким може бути закріплена семантика:
1) бе́нькати, недок. 1) ‛мекатиʼ; 2) ‛крутитися, щось робитиʼ;
бе́нькнути, док. ‛мекнутиʼ;
2) бе́хати, недок. ‛сильно битиʼ;
бе́хнути, док. 1) ‛важко, з шумом упастиʼ; 2) ‛ударитиʼ; 3) ‛кинутиʼ;
4) ‛вистрелитиʼ; 5) ‛швидко влитиʼ; 6) ‛накинутисяʼ; 7) ‛виткатиʼ; 8) ‛обклас-
ти податкомʼ;
3) бо́втати, недок. 1) ‛бовтати, колотитиʼ; 2) ‛іти нерівною ходою, пет-
ляючи, долаючи перешкодиʼ; 3) ‛хлюпатиʼ; 4) ‛дуже битиʼ; 5) ‛полохати ри-
буʼ; 6) ‛штовхатиʼ; 7) ‛палатиʼ; 8) ‛кашлятиʼ; 9) ‛стрибатиʼ; 10) ‛ударяти [про
грім]ʼ;
бо́втнути, док. 1) ‛сильно вдарити, штовхнутиʼ; 2) ‛налити, хлюпнутиʼ;
3) ‛упасти [в яму, воду]ʼ; 4) ‛[тонути]ʼ; 5) ‛[ударити (про грім)]ʼ; 6) ‛[наскаку-
вати, налітати]ʼ; 7) ‛умертиʼ.
За результатами досліджень М. М. Толстої, закарпатськиї говір збері-
гає у живому вигляді давні принципи побудови системи енклітик, зокрема
*sę [Толстая : 488]. У словнику зафіксовано уживання зворотних дієслів, що
утворені, як відомо, за допомогою постфікса -ся, який позбавляє перехідні
дієслова зв’язку з об’єктом (прямим додатком) і перетворює їх на неперехід-
ні [Городенська : 201] (напр.: андура́тися, недок. ‛цуратисяʼ, ба́братися, не-
док. ‛бруднитисяʼ, банітлува́тися, недок. ‛зрушуватися з місцяʼ). Виявлено
зворотні дієслова, які вживають в активному стані:
– бараґа́тися, недок. ‛прозивати бараґоюʼ: «Ка́жу ти че́сно, ни бараґа́й
с’и ми» 3;
– ва́битися (ва́битиса, ва́битиси, ва́битис’и), недок. ‛вабитиʼ: «Хло́пц’і
фали́ли робо́ту, кли́кали оде́н о́дного, ва́билис’и», «Вони декалоном намасти-
ли та й вони с’а ваблят»;
– валягува́тися (вал’игува́тиси, вал’агова́тиса, валагува́тис’а), недок.
‛пустуватиʼ: «Йа ни ма́йу куди́ вал’агува́тис’а»;
– веретеня́тися (виритин’а́тис’а), недок. ‛дражнити веретеномʼ: «Так
с’а ми веретин’а́йут».
У карпатських говорах функціонують давні форми на -чи від дієслів з
основою інфінітива на [г], [к] [Бевзенко : 127], що зафіксовано словником:
– беречи́ (биричи́), недок. ‛берегтиʼ;
3 Із дозволу в. о. завідувача відділу діалектології, к. філол. н. Л. В. Рябець
матеріал (літера В) узято з картотеки М. А. Грицака, яка зберігається в Інституті
української мови НАН України (м. Київ, Україна). Принагідно висловлюємо щиру
подяку викладачеві української мови Галині В’ячеславівні Шкурко (Ужгородський
національний університет) за консультацію щодо вживання діалектних дієслів на
Закарпатті.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 69
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах...
– беречи́ся (беречи́са, беречи́си, беречи́с’и, биричи́с’а), недок. ‛стерегтисяʼ;
– би́йли: ◊ Би́йли (би́йлы) ве́ричи 1) ‛перекинутисяʼ; 2) ‛умертиʼ;
– ви́течи (вы́течи, вы́тêчи, вы́тичи, ві́течи, ву́течи, ву́тêчи, у́течи),
док. ‛витектиʼ: «Із діра́вого горшка́ мо́же вы́течи вода́; Із пивника вода́ го́дна
вы́течи; Ут:ы молоко ни годно у́течи».
Як зазначають науковці, у західнокарпатських говірках зберігся давній
звук [і] в інфінітивних формах на -ті [Бевзенко : 127], що відбито словником:
– бестежіті, недок. ‛робити безладʼ;
– бости́ся (бості́са, бості́с’а, бисти́с’а, бысти́с’а), недок. ‛битися рога-
ми (про худобу)ʼ: «Так ся стра́шно коро́ви боли́, шо Рябу́ха руг собі зорва́ла,
думала м, же ни́ґда не перестануть бо́стіса»;
– бувси́ріті (бувсы́ріті), недок. ‛бити кулакомʼ;
– бурека́ті, недок. ‛копати (картоплю)ʼ.
М. А. Грицак проаналізував і відтворив багатозначність дієслів, послі-
довно розмежовуючи окремі значення, відтінки значень: для лексеми би́ти
зафіксовано 39 зн., бри́нькати — 13 зн., бу́ти — 12 зн., би́тися — 11 зн.,
ба́вити — 10 зн., бу́ркати — 9 зн., бубоні́ти, бічелува́ти — 7 зн., бу́хати —
6 зн., ба́витися, бреха́ти, бризкати — 4 зн., бідува́ти, брині́ти, бря́зкати —
3 зн.
Також у словнику подано дієслівні лексико-семантичні явища:
1) синонімії:
– а́кнути, бе́хнути, бльо́цнути, бри́знути, бри́нькнути, брьо́хнути, бря́з-
нути, бу́хнути, док. ‛ударити’, бру́кнути, док. ‛стукнути, вдарити’, ба́цнути,
док. ‛ударити, штовхнути’, ба́хнути, бря́хнути, док. ‛сильно вдарити’, бо́вт-
нути, док. ‛сильно вдарити, штовхнути’, бе́вкнути, док. ‛ударити, побити
когось’, баби́кнути, док. ‛вдарити за те, що набридливо гукає бабу’;
– бабре́кати, бабри́ти, бабрю́сити, недок. ‛недбало щось робити’,
ба́брати, недок. ‛недбало, повільно щось робити’;
– ба́цнути, брьо́хнути, бря́знути, бу́хнути, док. ‛упасти’, бо́втнути, док.
‛упасти [в яму, воду]’, бехнутися, док. ‛впасти, вдаритися’;
– боґа́ритися, бочи́тися, бурма́ситися, недок. ‛хмаритися’, бовду́рити-
ся, недок. ‛хмаритися (про купчасті хмари)’;
– ба́брати, босорка́нити, недок. ‛ворожити’, ба́бонити, недок. ‛ворожи-
ти, шептати’;
2) омонімії:
– бива́ти1 (быва́ти, бува́ти), недок. 1) ‛траплятисяʼ; 2) ‛мешкати, житиʼ;
3) ‛[іноді приходити кудись, бувати]’ та бива́ти2, недок. ‛часто бити (тільки
в піснях)’;
– ба́ятися1 (ба́йитиси), недок. 1) ‛шептатисяʼ; 2) ‛піддаватися ба́яню’ та
ба́ятися2, недок. ‛боятися’.
Праця Г. П. Краєвської «Народновиробнича термінологія центральнопо-
дільських говірок: матеріали до Лексичного атласу української мови» [Кра-
євська], побудована за гніздовим способом (за принципом «від значення до
назви»): словникова стаття об’єднує всі лексеми, які реалізують поняття у
досліджуваних говірках та формують ряд синонімів на наддіалектному рів-
ні. Поряд з іншими назвами (наприклад, у рубриці «Термінологія теслярства
і столярства» назви ремесла, майстрів, майстерень, інструментів, матеріалу,
виробів, деталей, конструкцій) окремими рубриками репрезентовано назви
процесів, що повʼязані з традиційними подільськими ремеслами:
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3
О. М. Холодьон
1) теслярство і столярство — ‛розколювати, розрубувати деревинуʼ:
коˈлоти, куˈлоти, руˈбати; ‛згладжувати поверхню деревини’: теиˈсати,
горобˈл’ати, обˈт’ісувати, обробˈл’ати, чорноˈва обˈробка; ‛різати колоду
поперек’: кражуˈвати, крижуˈвати, ˈчапкати та ін.;
2) бондарство — ‛процес складання бочкиʼ: збиˈрати ˈбочку, набиˈвати
клепˈки, склаˈдати ˈбочку, приўˈчати клепˈки до кол’ікˈт’іва; ‛процес на-
брякання бочки’: бубˈн’ав’іти, замоˈкати, набраˈкати, набуˈхати, напуˈха-
ти, ˈпукнути, розˈдатис’а, рошиˈратис’а, уплот’ˈн’атис’а та ін.;
3) стельмаство — ‛процес подовження возаʼ: розˈводити, розˈдати, роз-
двиˈгати, розклаˈдати, розчеˈпити, роспусˈкати, рост’аˈгати, розвоˈрити,
зроˈбити наˈдоўше; ‛процес оббивання ящика воза корою дерева’: драˈничи-
ти, ўкриˈвати, ўшиˈвати, забиˈвати, зашиˈвати, об:иˈвати та ін.;
4) ковальство — ‛гартувати’: гартуˈвати, заˈкал’увати, каˈлити; ‛по-
товщувати весь матеріал’: ўштоўхˈнути, набиˈвати, наˈсажувати, оˈсад-
жувати, оˈсад’увати, посаˈдити, штихуˈвати, штоўˈхати та ін.;
5) плетіння — ‛процес зрізування рогозу серпом’: ˈжати, вижиˈнати,
ж:иˈнати, ˈр’ізати, ˈт’ати; ‛процес зняття верхнього шару рогозу’: ˈдерти,
зн’іˈмати, луˈпити, ˈлушчити, обдиˈрати, обчишˈчати, обшˈморгати та ін.;
6) каменярство — ‛процес подрібнення породи’: ˈбити, др’ібˈнити,
дроˈбити, поˈбити, розбиˈвати, тоўкˈти; ‛процес використання пили’: ˈр’і-
зати; ‛процес нанесення напису на камінь’: вибиˈвати, набиˈвати та ін.
Про подібні праці науковці сьогодні говорять, що це «никончуківська
методика», «никончуківська схема» представлення діалектного матеріалу, і
називають їх ідеографічними (або тематичними) словниками, так званими
семантичними словниками [Рябець : 76].
У словнику М. І. Голянич «Мовний портрет села Тюдів» [Голянич] мате-
ріал подано за абеткою за принципом «від назви до значення». «Інтенсивне
збирання лексики саме однієї говірки і її наступне лексикографічне опра-
цювання — єдиний практично можливий шлях проникнення в такі ланки
цієї діалектної лексичної системи, які недоступні під час екстенсивного зби-
рання діалектного лексичного матеріалу у відносно широкому ареалі» [Сло-
варь : 5]. «Говірка села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області
не потрапила до мереж відомих лінгвістичних атласів, не була відтворена в
жодному з діалектних словників чи докладних монографічних описах. Тому
інформація про говірку с. Тюдів, зібрана й упорядкована М. І. Голянич у
вигляді словника, — наголошує П.Ю. Гриценко, — має особливу цінність:
це перша спроба ввести в науку ще одну просторову координату мовного
розмаїття Гуцульщини, спроба значно удокладнити вже відомі свідчення про
гуцульський діалект» [Кульбабська]. Гуцульська лексика фіксує й презен-
тує різноманітні деталі щоденного життя тюдівської спільноти, неповторну
місцеву культуру, часто незнану на інших українських теренах, особливості
природи, традиційної матеріальної культури, зокрема виробничих процесів
(як сплавляння деревини річками, місцева традиція пастухування), харчу-
вання, приготування їжі і напоїв, одягу, житла та його опорядження, народ-
ної етики, вірувань та обрядів, характер міжособистісних відносин та ін.
(напр.: борса́тисе ‛витягуватися із чогось (про нитки)’, вакнува́ти ‛обробля-
ти щось вапном’, ватагува́ти 1) ‛переробляти молочні продукти на полони-
ні; вівчаритиʼ; 2) ‛бути ватагом’, гніти́тисе ‛підрум’янюватися (про хлібні
вироби)’, допуцува́ти ‛почистити, натерти до блиску’, змлинкува́ти ‛подріб-
нити щось (передусім м’ясо) на «млинку» — м’ясорубці’, літува́ти ‛пере-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 71
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах...
бувати на полонині, працюючи там, протягом літнього періоду’, миґлува́ти
‛складати деревину в «миґли»’, заколідува́ти ‛отримати грошову винагоро-
ду за «коліду»’, закриши́ти ‛заправити страву (передусім борщ) «закриш-
ков»’, замаланкува́ти ‛отримати певні кошти (винагороду) за маланкуван-
ня (щедрування)’, золюва́ти ‛підбивати взуття (підметки)’ та ін.). Водночас
цінними є влучні зразки слововживання, «фотографії-цитати» 4 з народного
мовлення. Науковці відзначають, що «автентичне мовлення діалектоносіїв,
зафіксоване в різноманітних текстах, — не лише неоціненне джерело якісно
нових свідчень про діалекти, а й лист у вічність кожного інформанта» [Ко-
биринка 2014 : 116], напр.:
– віхтува́ти ‛пригощати’: «Коло це́рʹкви ік храм у Тʹу́дев’і / в’іхту́йут
го́сʹтʹіў / а де́кого кли́ч’ут т ха́тʹі ĭ там приĭма́йут / а́ле це йік до́бре знако́м’і
/ ген та́м до нас храмнʹе́ни ура́с приходи́ли / а йік дʹі́да ни ста́ло / то цисе́
урва́лосе»;
– кла́пцати, згруб. ‛робити щось, майструвати; виконувати якусь роботу
за допомогою молотка, сокири та ін.’: «По́ки здоро́ўйі позволʹе́йі / то кла́пцайу
шош; Кла́пцайу потро́шки / аби́ заду́рно ни сидʹі́ти / бо то наўтʹе́мнʹуйіц:е»;
– кислє́чітисе (кіслє́чітисе) ‛ставати «кисліком» (про молоко)’: «Молоко́
ўзим’і́ ни ду́же кисʹлʹе́ч’іц:е / х’іба́ би йіго́ ко́ло пе́ч’і а́бо на печ’е́ держ’е́ў /
то ўлʹі́тʹі ўно бо́рзо се к’ісʹлʹе́ч’йі / а ў сту́дʹінʹ / нʹі / а де́коли бува́йі так / шо
на не́му гаш лʹіт се ло́ви / таĭ ік таке́ў зʹе́ти ў рот / то на зуба́х лʹіт кру́нцкайі».
У праці відтворено широку сполучуваність діалектних дієслів та пода-
но складну семантичну структуру опорних слів, що у майбутньому дасть
можливість дослідникам простежити семантичне варіювання дієслів, залеж-
ність їх семантики від різних чинників5, зокрема сталі сполуки з опорними
словами бу́ти, ви́йти, дийти́, забу́ти, зроби́ти, іти́, ї́сти, кла́сти, лі́сти,
лічі,́ лови́тисе, ма́ти, мі́ріти та ін., напр.: лі́сти в бі́йку ‛розпочинати бійку;
втручатися в неї’, лі́сти в ду́шу ‛втручатися в чужий внутрішній світ’, лі́сти
в о́чі ‛доказувати щось, вияснюючи стосунки, дорікати, робити зауваження
комусь’, лі́сти в пе́кло ‛піддавати себе великій небезпеці’, лі́сти (мішє́тисе)
в тто, шо ни тре́ба (ни во́льно) ‛втручатися в справи, які тебе не стосують-
ся’, лі́сти (залі́сти) в чюжу́ кише́ню ‛намагатися заволодіти чужими кошта-
ми’, лі́сти (мішє́тисе) ни в своє́ ‛безцеремонно втручатися не в свої справи’,
лі́сти (пха́тисе) пид маши́ну ‛бути необережним на вулиці, не дотримувати-
ся правил пішохода’, лі́сти пид но́ги (ла́зити пид нога́ми) ‛заважати комусь’,
лі́сти (вилази́ти, виліза́ти) ш шки́ри ‛докладати великих зусиль для досяг-
нення чогось’.
Діалектні дієслівні фразеологічні одиниці в діалектних словниках по-
дано переважно поряд з іменниковими, прикметниковими, займенникови-
ми, числівниковими, прислівниковими фразеологізмами подільських і во-
4 Про ілюстративний матеріал у діалектних словниках, зокрема цитати-речен-
ня та цитати-тексти, приклади, записані з живого мовлення та змодельовані автором
словника, див.: [Хобзей 2013].
5 П. Ю. Гриценко на основі вирізнення окремих сем із цілісного значення
синтагми тереˈбити + об’єкт виділив семантичні субкомплекси та проаналізував
семантичне варіювання цього дієслова, див.: [Гриценко 1990: 165–171], а також за-
значив, що для окремої говірки чи діалекту важливим є вияв вузьких елементів се-
мантики, та навів як приклад синтагму хоˈдити в гуцуˈли ʽходити з Бойківщини на
Гуцульщину задля купівлі овець’, яка сигналізує про спеціалізацію семантики; такі
речі інколи мають дуже широкі міжслов’янські зв’язки [Гриценко 2013].
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3
О. М. Холодьон
линських говірок Хмельниччини (Н. Д. Коваленко), лемківських говірок
(Г. Ф. Ступінська, Я. В. Битківська), лемківських говірок Східної Словаччи-
ни (Н. Вархол, А. О. Івченко), волинських, західнополіських та середньопо-
ліських говірок (З. С. Мацюк), говірок Житомирщини (Г. М. Доброльожа),
нижньонаддніпрянських говірок (В. А. Чабаненко), східнослобожанських і
степових говірок (В. Д. Ужченко, І. В. Мілєва) та ін., де фразеологічні оди-
ниці представлено в алфавітному порядку, за стрижневим компонентом фра-
зеологізму, ідеографічними сферами, семантичними полями.
«Фразеологічний словник говірок Житомирщини» Г. М. Доброльо-
жі [Доброльожа] містить дві частини: перша впорядкована за стрижневим
компонентом фразеологізму, де окремо виділено частину фразеологізмів із
стрижневим компонентом-дієсловом, друга — за ідеографічним принципом.
У другій частині: розділ «Фізіологічні потреби та особливості людини» реа-
лізований компонентами ‛їстиʼ (їсти за трьох, їсти терплячки, кишки марш
грають тощо), ‛спатиʼ (давати хропака, комарика вбити, ловити носом оку-
нів тощо), ‛змерзнути’ (бити дрижаки, зубами морозянку вибивати, палець
об палець скакає тощо) та ін.; розділ ‛Інтелектуальні здібності людиниʼ —
ʽдуматиʼ (ворушити рогом, голову мастити, мозгами шевелити тощо),
‛пам’ятати’ (вбити в макітру, забити на носі, зарубати на лобі тощо), ‛зро-
зумітиʼ (бачити наскрізь, вивести кінці, впала пелена з очей, кидати світ-
ло тощо) та ін.; розділ «Динамічні та статичні ознаки людини» — ʽходитиʼ
(не йде, а малює; обходити Ґавла і Павла; струнко, хоть гладишку на го-
лові став тощо), ʽтанцюватиʼ (вдарити танця, вибивати тропака, давати
дрозда), ʽз’явитисяʼ (витикати носа, з неба впасти, тут і вродиться) та ін.
Дослідниця діалектної фразеологічної лексики Н. Д. Коваленко наголошує,
що «на сучасному розвитку фразеології важливими стали комплексні дослі-
дження, у яких поєднано структурно-значеннєвий аналіз фразеологічних
одиниць, враховано функціональні особливості та їх семантичну організа-
цію, контекстуальні можливості» [Коваленко]; результати цих досліджень
покладено в основу сучасних діалектних фразеологічних словників.
У «Матеріалах до евфемістичного словника східнослобожанських і схід-
ностепових говірок» І. В. Мілєвої [Мілєва] сталі вирази поділено на семан-
тичні поля й семантичні ряди, наприклад, семантичне поле ʽСфера подруж-
нього життяʼ представлено фразеологізмами семантичних рядів ʽвідмовити
під час сватанняʼ (винести гарбуза, дати ханьки, повісити чайника тощо),
ʽзраджувати / зрадити в подружньому життіʼ (вести мартівське життя, гу-
ляти як собака, зробити рогатим тощо), ̔ розлучитися / розлучатисяʼ (валізи
збирати, кактус виростити (посадити), подушками обкластися тощо); се-
мантичне поле ʽСфера фізіологічних процесів людини’ — ʽвипустити сечу’
(сходити подзвонити, коней прив’язувати, піти до білого каменю тощо),
ʽмочитись уві сні (переважно про дітей)’ (карасиків ловити, купатися в
озері, приймати ванну тощо), ʽблювати’ (Веклу ганяти, викладати мозаїку,
лякати штрек тощо); семантичне поле ʽСфера пороків і вчинків людиниʼ —
ʽпліткувати, обмовитиʼ (грязюкою обливати, збирати сміття, полоскати
зуби тощо), ʽпобити / бити, ударитиʼ (бебелів надавати, відміряти зі стелі
до підлоги, виписати мемелів тощо), ʽвипити / пиячити, бути пʼянимʼ (голову
заливати, бики розпивати, гриби збирати тощо) та ін.
Отже, укладання словників — важлива складова частина роботи діа-
лектолога, оскільки «саме діалектні словники є акумуляторами національ-
ної пам’яті народу і надійним бар’єром на шляху втрати національних ду-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 73
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах...
ховних цінностей, і тому важливо створити такий словник, щоб зберегти
для прийдешніх поколінь ті мовні явища в говірках, які вже значною мі-
рою деактуалізувалися, редукувалися, трансформувалися й асимілювалися»
[Рябець : 81].
Серед аналізованих українських діалектних лексикографічних праць
лише дві безпосередньо присвячені дієслівній лексиці (лемківський говір),
які відносять до реконструктивних словників, у решті — інформацію про
дієслова подано принагідно. У загальних і тематичних словниках пред-
ставлено диференційно і недиференційно дієслівну лексику, яка належить
до різних лексико-семантичних груп, простежено лексико-семантичні яви-
ща — дієслівну синонімію, полісемію, омонімію, звернено увагу на грама-
тично специфічні дієслівні форми (інфінітивні форми на -чи, -ті, уживання
зворотних дієслів в активному стані). У словниках, що побудовані за гніздо-
вим способом, за так званою «никончуківською схемою», репрезентовано
назви процесів, повʼязані, наприклад, з традиційними подільськими ремес-
лами (теслярство, столярство, бондарство, стельмаство, ковальство, плетін-
ня, каменярство), та об’єднано всі дієслівні лексеми й словосполучення, що
реалізують поняття у досліджуваних говірках і формують ряд дієслівних си-
нонімів на наддіалектному рівні.
Сьогодні у діалектних словниках автори фіксують складну семантичну
структуру дієслів, представляють різні форми опису їхньої семантики (ну-
льова презентація значення, наведення літературних еквівалентів до діалект-
них слів та докладне пояснення значення), подають сталі словосполучен-
ня з опорними дієсловами з метою оприявнити їх широку сполучуваність,
звертають увагу на семантику дієслів, що може залежати від їхнього виду,
та наводять «фотографії-цитати» до реєстрових дієслів. У діалектних фразе-
ологічних словниках дієслівні фразеологізми представлено поряд з іменни-
ковими, прикметниковими, займенниковими, числівниковими, прислівнико-
вими фразеологізмами різних діалектних ареалів, у яких матеріал подано за
абеткою, за стрижневим компонентом фразеологізму, ідеографічними сфе-
рами, семантичними полями.
Дієслівна лексика й семантика українських говорів лексикографічно
представлена недостатньо та потребує подальших наукових досліджень 6,
зокрема постають проблеми: 1) укладання недиференційних регіональних
діалектних словників різних типів, що відбивали б сучасний склад дієслів-
ної лексики українських говірок з максимально зафіксованою семантикою,
яка є «важливим і складним для виявлення компонентом лексикографічного
опису» [Гриценко 2013], 2) укладання зведеного недиференційного словни-
ка української діалектної дієслівної лексики.
ЛІТЕРАТУРА
Бевзенко П. С. Українська діалектологія. Київ : Наук. думка, 1980. 246 с.
Голянич М. І. Мовний портрет села Тюдів. Словник : у 2 т. Івано-Франківськ :
Лілея-НВ. 2018. Т. 1. А–М.1000 с.
Городенська К. Г. Зворотні дієслова. Українська мова : енциклопедія / редкол.: Ру-
санівський В. М., Тараненко О. О. (співголови) та ін. 2-ге вид., випр. і допов.
Київ. : Вид-во «Укр. енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. С. 201.
6 Про проблеми сучасної української діалектології та діалектної лексикографії
див.: [Кобиринка 2013; Кобиринка 2018].
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3
О. М. Холодьон
Гримашевич Г. І. Поліська лексикографія. Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. Івана
Франка. 2004. Вип. 17. С. 129–131.
Грицак М. А. Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської області / за
ред. П. Ю. Гриценка. Київ : Компанія «Медіа майстер», 2017. Вип. 1: А–Б. 380 с.
Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики. Київ : Наук. думка, 1990. 268 с.
Гриценко П. Ю. Моделювання системи діалектної лексики. Київ : Наук. думка, 1984.
227 с.
Гриценко П. Ю. Передмова. Українські говірки Закарпаття в дослідженнях М. Гри-
цака. Грицак М. А. Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської
області / за ред. П. Ю. Гриценка. Київ : Компанія «Медіа майстер» , 2017. Вип. 1:
А–Б. С. 5–19.
Гриценко П. Ю. Сучасна діалектна лексикографія: динаміка змісту і форми словни-
ків : доп. Матеріали Пленуму Наук. ради «Укр. діалектна лексикографія на тлі
лексикол. та лінгвогеогр. студій» (Київ, 29 листоп. 2013 р., Ін-т укр. мови НАН
України). URL: http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/Structure/councils/ukrajins-
ka-mova/Pages/ukrainska-dialektna-leksykografija-na-tli-leksykografichnyh-studij.
aspx (дата звернення: 28.03.2020).
Доброльожа Г. М. Фразеологічний словник говірок Житомирщини. Житомир : ПП
Туловський, 2010. 404 с.
Кобиринка Г. С. Украинские диалекты в свете лексикографии. Исслед. по слав. диа-
лектологии. 16 : Грамматика слав. диалектов. Механизмы эволюции. Утраты и
инновации. Историко-типол. явления. Москва : Ин-т славяноведения РАН, 2013.
370–375 с.
Кобиринка Г. С., Яценко Н. О. Пленум Наукової ради «Українська мова» «Україн-
ська діалектна лексикографія на тлі лексикологічних та лінгвогеографічних сту-
дій» (29 листопада 2013 року, Київ). Укр. мова. 2014. № 2. С. 112–117.
Кобиринка Г. С., Рябець Л. В. Українська діалектологія: витоки та перспективи. Укр.
мова. 2018. № 4. С. 92–100.
Коваленко Н. Д. Українська діалектна фразеографія: стан і завдання опрацювання :
доп. Матеріали Пленуму Наук. ради «Укр. діалектна лексикографія на тлі лек-
сикол. та лінгвогеогр. студій» (Київ, 29 листоп. 2013 р., Ін-т укр. мови НАН
України). URL: http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/Structure/councils/ukrajins-
ka-mova/Pages/ukrainska-dialektna-leksykografija-na-tli-leksykografichnyh-studij.
aspx (дата звернення: 28.03.2020).
Краєвська Г. П. Народновиробнича термінологія центральноподільських говірок:
Матеріали до Лексичного атласу української мови. Вінниця : ТОВ «Твори»,
2018. 204 с.
Кульбабська О. В. Марія Голянич. Словникове огранення рідного слова. Кульбаб-
ська О. В. Персональний сайт науковця. 2019. URL: https://kulbabska.com/news/
aktualni-novyny/253-mariya-golyanich-slovnikove-ogranennya-ridnoji-govirki (дата
звернення: 28.03.2020).
Лисенко П. С. Словник поліських говорів. Київ : Наук. думка, 1974. 260 с.
Мілєва І. В. Матеріали до евфемістичного фразеологічного словника східнослобо-
жанських і східностепових говірок. Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса
Шевченка», 2011. 127 с.
Міроненко Т. В. Стан і напрями дослідження дієслова в літературній та діалектній
мовах. Лінгвістика. 2013. № 1. С. 191–198.
Панцьо С. Матеріали до словника лемківських говірок (дієслівна лексика). Терно-
піль : [Б. в.], 1997. Ч. 1. 56 с.
Панцьо С. Матеріали до словника лемківських говірок (дієслівна лексика). Терно-
піль : Джура, 2009. 108 с.
Русак В. П., Мандик В. А. Современные диалектные словари как результат лекси-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 75
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах...
ко-тематического исследования белорусских говоров. Исслед. по слав. диалек-
тологии 19–20. Слав. диалекты в соврем. языковой ситуации. Диалектный сло-
варь как способ исслед. слав. диалектов. Москва : Ин-т славяноведения РАН,
2018. С. 143–151.
Рябець Л. Український діалектний словник сьогодні: особливості побудови і пробле-
ми укладання. Укр. мова. 2019. № 1. С. 71–86.
Словарь современного русского народного говора (д. Деулино Рязанского района
Рязанской области) / под ред. И. А. Оссовецкого. Москва : Наука, 1969. 612 с.
Толстая М. Н. Синтаксис возвратного *sę в говоре гуцульского села Головы начала
XX века. Діалекти в синхронії та діахронії: загальнослов’янський контекст /
за ред. П. Ю. Гриценка. Ін-т укр. мови НАН України. Київ : Компанія «Медіа
майстер», 2014. С. 483–489.
Хобзей Н. В. Діалектний словник: ілюстративний супровід презентації семанти-
ки лексем : доп. Матеріали Пленуму Наук. ради «Укр. діалектна лексикогра-
фія на тлі лексикол. та лінгвогеогр. студій» (Київ, 29 листоп. 2013 р., Ін-т укр.
мови НАН України). URL: http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/Structure/coun-
cils/ukrajinska-mova/Pages/ukrainska-dialektna-leksykografija-na-tli-leksykogra-
fichnyh-studij.aspx (дата звернення: 28.03.2020).
Хобзей Н. В. Мовний світ гуцулів у форматі словника: Іван Вагилевич. Діалектол.
студії. 10. Традиції і новаторство / відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. Львів :
Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2015. С. 51–61.
REFERENCES
Bevzenko P. S. (1980). Ukrainska dialektolohiia. Kyiv: Naukova dumka, 1980. [In
Ukrainian].
Dobroliozha H. M. (2010). Frazeolohichnyi slovnyk hovirok Zhytomyrshchyny.
Zhytomyr: PP Tulovskyi. [In Ukrainian].
Holianych M. I. (2018). Movnyi portret sela Tiudiv. Slovnyk (in 2 vols). Vol. I. A–M.
Ivano-Frankivsk: Lileia-NV. [In Ukrainian].
Horodenska K. H. (2004). Zvorotni diieslova. Ukrainska mova: Entsyklopediia.
Rusanivskyi V. M., Taranenko O. O. (Chief Eds.) etc. (2-nd ed.). Kyiv: Vydavnytsvo
«Ukrainska entsyklopediia» im. M. P. Bazhana. [In Ukrainian].
Hrymashevych H. I. (2004). Poliska leksykohrafiia. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho
universytetu imeni Ivana Franka, (17), 129–131. [In Ukrainian].
Hrytsak M. A. (2017). Materialy do Slovnyka ukrainskykh hovirok Zakarpatskoi oblasti.
Iss. 1: A–B. P. Yu. Hrytsenko (Ed.). Kyiv: Kompaniia «Media Maister». [In Ukrainian].
Hrytsenko P. Yu. (1990). Arealne variiuvannia leksyky. Kyiv: Naukova dumka. [In
Ukrainian].
Hrytsenko P. Yu. (1984). Modeliuvannia systemy dialektnoi leksyky. Kyiv: Naukova
dumka. [In Ukrainian].
Hrytsenko P. Yu. (2013). Suchasna dialektna leksykohrafiia: dynamika zmistu i formy
slovnykiv: dopovid. Materialy Plenumu Naukovoi rady «Ukrainska dialektna
leksykohrafiia na tli leksykolohichnykh ta linhvoheohrafichnykh studii» (Kyiv,
29 lystopada 2013 r., Instytut ukrainskoi movy NAN Ukrainy). URL: http://www1.nas.
gov.ua/institutes/ium/Structure/councils/ukrajinska-mova/Pages/ukrainska-dialekt-
na-leksykografija-na-tli-leksykografichnyh-studij.aspx (access date: 28.03.2020). [In
Ukrainian].
Hrytsenko P. Yu. (2017). Peredmova. Ukrainski hovirky Zakarpattia v doslidzhenniakh
M. Hrytsaka. Hrytsak M. A. Materialy do Slovnyka ukrainskykh hovirok Zakarpatskoi
oblasti. Iss. 1: A–B. P. Yu. Hrytsenko (Ed.). Kyiv: Kompaniia «Media Maister», 5–19.
[In Ukrainian].
76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3
О. М. Холодьон
Khobzei N. V. (2013). Dialektnyi slovnyk: iliustratyvnyi suprovid prezentatsii semantyky
leksem: dopovid. Materialy Plenumu Naukovoi rady «Ukrainska dialektna
leksykohrafiia na tli leksykolohichnykh ta linhvoheohrafichnykh studii». (Kyiv, 29 ly-
stopada 2013 r., Instytut ukrainskoi movy NAN Ukrainy). URL: http://www1.nas.
gov.ua/institutes/ium/Structure/councils/ukrajinska-mova/Pages/ukrainska-dialekt-
na-leksykografija-na-tli-leksykografichnyh-studij.aspx (access date: 28.03.2020). [In
Ukrainian].
Khobzei N. V. (2015). Movnyi svit hutsuliv u formati slovnyka: Ivan Vahylevych. Di-
alektolohichni studii. 10. Tradytsii i novatorstvo. P. Hrytsenko, N. Khobzei (Resp.
Eds.). Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, 51–61. [In
Ukrainian].
Kobirinka G. S. (2013). Ukrainskie dialekty v svete leksikografii. Issledovanija po
slavjanskoj dialektologii. 16: Grammatika slavjanskih dialektov. Mehanizmy
jevoljucii. Utraty i innovacii. Istoriko-tipologicheskie javlenija. Moscow: Institut
slavjanovedenija RAN, 370–375. [In Russian].
Kobyrynka H. S., Riabets L. V. (2018). Ukrainska dialektolohiia: vytoky ta perspektyvy.
Ukrainska mova, (4), 92–100. [In Ukrainian].
Kobyrynka H. S., Yatsenko N. O. (2014). Plenum Naukovoi rady «Ukrainska mova»
«Ukrainska dialektna leksykohrafiia na tli leksykolohichnykh ta linhvoheohrafichnykh
studii» (29 lystopada 2013 roku, Kyiv). Ukrainska mova, (2), 112–117. [In Ukrainian].
Kovalenko N. D. (2013). Ukrainska dialektna frazeohrafiia: stan i zavdannia opratsiuvannia:
dopovid. Materialy Plenumu Naukovoi rady «Ukrainska dialektna leksykohrafiia na
tli leksykolohichnykh ta linhvoheohrafichnykh studii» (Kyiv, 29 lystopada 2013 r.,
Instytut ukrainskoi movy NAN Ukrainy). URL: http://www1.nas.gov.ua/institutes/
ium/Structure/councils/ukrajinska-mova/Pages/ukrainska-dialektna-leksykografi-
ja-na-tli-leksykografichnyh-studij.aspx (access date: 28.03.2020). [In Ukrainian].
Kraievska H. P. (2018). Narodnovyrobnycha terminolohiia tsentralnopodilskykh hovirok:
Materialy do Leksychnoho atlasu ukrainskoi movy. Vinnytsia: TOV «Tvory». [In
Ukrainian].
Kulbabska O. V. (2019). Mariia Holianych. Slovnykove ohranennia ridnoho slova.
Kulbabska O. V. Personalnyi sait naukovtsia. URL: https://kulbabska.com/news/ak-
tualni-novyny/253-mariya-golyanich-slovnikove-ogranennya-ridnoji-govirki (access
date: 28.03.2020) [In Ukrainian].
Lysenko P. S. (1974). Slovnyk poliskykh hovoriv. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].
Milieva I. V. (2011). Materialy do evfemistychnoho frazeolohichnoho slovnyka
skhidnoslobozhanskykh i skhidnostepovykh hovirok. Luhansk: Vydavnytstvo DZ
«LNU imeni Tarasa Shevchenka». [In Ukrainian].
Mironenko T. V. (2013). Stan i napriamy doslidzhennia diieslova v literaturnii ta dialektnii
movakh. Linhvistyka, (1), 191–198. [In Ukrainian].
Pantsio S. (1997). Materialy do slovnyka lemkivskykh hovirok (diieslivna leksyka).
Ternopil: no publ. P. 1. [In Ukrainian].
Pantsio S. (2009). Materialy do slovnyka lemkivskykh hovirok (diieslivna leksyka).
Ternopil: Dzhura. [In Ukrainian].
Riabets L. (2019). Ukrainskyi dialektnyi slovnyk sohodni: osoblyvosti pobudovy i
problemy ukladannia. Ukrainska mova, (1), 71–86. [In Ukrainian].
Rusak V. P., Mandik V. A. (2018). Sovremennye dialektnye slovari kak rezul’tat leksiko-
tematicheskogo issledovanija belorusskih govorov. Issledovanija po slavjanskoj
dialektologii 19–20. Slavjanskie dialekty v sovremennoj jazykovoj situacii.
Dialektnyj slovar’ kak sposob issledovanija slavjanskih dialektov. Moscow: Institut
slavjanovedenija RAN, 143–151. [In Russian].
Slovar’ sovremennogo russkogo narodnogo govora (d. Deulino Rjazanskogo rajona
Rjazanskoj oblasti). (1969). I. A. Ossoveckiy (Ed.). Moscow: Nauka. [In Russian].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 3 77
Дієслівна лексика й семантика в українських говорах...
Tolstaja M. N. (2014). Sintaksis vozvratnogo *sę v govore gucul’skogo sela Golovy
nachala XX veka. Dialekty v synkhronii ta diakhronii: zahalnoslovianskyi kontekst.
P. Yu. Hrytsenko (Ed.). Kyiv: Kompaniia «Media Maister», 483–489. [In Russian].
O. M. KHOLODON
The Institute of the Ukrainian Language of the National Academy of Sciences of
Ukraine
Kyiv, Ukraine
E-mail: kholodonolena@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-7546-6479
VERBS AND THEIR MEANINGS IN UKRAINIAN DIALECTS: CURRENT
STATE AND PROSPECTS OF RESEARCH (LEXICOGRAPHIC ASPECT)
The article deals with the problem of representing dialectal verbs and their semantics
in Ukrainian dialectal dictionaries, a source of important data on Ukrainian dialects.
The material for the study is several representative Ukrainian lexicographic references,
highlighting relevant issues. Only two differential Lemko dialect dictionaries compiled by
S. Ye. Pantsio (which belong to reconstructive dictionaries) have been found to deal with
dialectal verbs, whereas the others treat them along with other parts of speech. General
dictionaries and thesauri of a dialect as a whole, a subdialect or a group thereof represent,
either differentially or non-differentially, verbs which belong to various lexico-semantic
groups, e.g., verbs of speech (e.g., Lemko ре́чи, Polissian балді́кать), movement (e.g.,
Lemko крача́ти, Polissian ли́дкать), eating (e.g., Lemko звантоли́ти, Polissian
папа́сті), perception (e.g., Lemko припатр’ятися, Polissian паглядє́ть), beating (e.g.,
Lemko масакрува́ти, атклеза́ть) etc., also registering lexico-semantic phenomena
(synonymy, polysemy, and homonymy). Dictionaries using the word family principle, or
the so-called Nykonchuk’s scheme, list designations of processes relating, for example,
to traditional Podillian crafts (carpentry, cooperage, wheelwrighting, blacksmithing,
weaving, and masonry). Dictionaries of this type are called thematic. Nowadays, dialectal
dictionaries represent complex semantic structure of verbs, employing various means of
its description (zero representation, the indication of standard language equivalents of
dialectal verbs, and detailed explication of meaning); they also include set expressions
with entry verbs to show the range of the latters’ combinability (e.g., Hutsul лі́сти в бі́йку,
лі́сти в о́чі, лі́сти в пе́кло), establish their aspect-dependent semantic variants (e.g.,
Transcarpathian бе́нькати and бе́нькнути, бе́хати and бе́хнути), and give «quotation
snapshots» to entry verbs (e.g., Hutsul віхтува́ти, кла́пцати, кислє́чітисе). The study
outlines vistas of further research into Ukrainian dialectal verbs and their semantics.
Key words: Ukrainian dialects, lexicographic aspect, lexemes, verb semantics,
lexico-semantic group of verbs, verbal lexico-semantic phenomena, verb combinability.
Дата надходження до редакції — 15.04.2020
Дата затвердження редакцією — 23.05.2020
|