Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція
У статті досліджено тематичні й жанрові виміри процесу сприймання творчості прозаїка. З’ясовано, що відкривавчі статті І. Франка в місячнику «Slovanský přehled», перші переклади Стефаникових новел і полемічне зіткнення навколо них Ф. Кс. Шальди та Ст. К. Неймана поклали початок зацікавленому та п...
Gespeichert in:
| Datum: | 2022 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2022
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184908 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція / В. Будний // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 55-68. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184908 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1849082022-08-26T01:26:39Z Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція Будний, В. Ad fontes! У статті досліджено тематичні й жанрові виміри процесу сприймання творчості прозаїка. З’ясовано, що відкривавчі статті І. Франка в місячнику «Slovanský přehled», перші переклади Стефаникових новел і полемічне зіткнення навколо них Ф. Кс. Шальди та Ст. К. Неймана поклали початок зацікавленому та плідному освоєнню новелістики українського митця. Окреслено жанровий спектр чеської стефаникіани (переклад, журнальна критика, наукові, освітні й довідкові видання) і коло письменників, перекладачів, літературознавців, які її розбудовували, оприлюднюючи результати своєї творчої праці в періодиці та книжкових публікаціях. The paper traces the perception of Vasyl Stefanyk’s works in Czechia, from the first mention of him by Ivan Franko in the monthly “Slovanský přehled” in 1898 to the obituaries of the writer, who passed away at the end of 1936. The research outlines the genre spectrum of Czech publications concerning Stefanyk’s works (translations; reviews in periodicals; scholarly, educational, and reference editions) and the circle of authors that paid attention to Stefanyk’s writings. In particular, it specifies the authorship of A. Proházka’s and V. Prach’s works assigned by cryptonyms. Stefanyk’s writings aroused the interest of the authors representing various literary directions and groups: Czech Modernism (František Šalda), the decadent periodical “Moderní revue” (Arnošt Proházka), a group of anarchist rebels (Stanislav K. Neumann), and the Masaryk’s movement of ‘realists’. The decadents and ‘rebels’ even showed a special affection for the Ukrainian author, as they were the first to translate him in their magazines and published the writer’s earliest and most complete lifetime Czech collection “Povídky” (“Stories”) in 1905. There were five Stefanyk’s books published in the writer’s homeland during his lifetime, but the biggest attention of the Czech translators was drawn to the collection “The Little Blue Book”, and among the short stories — “The News”, “He Committed a Suicide”, “Maple Leaves”, and “My Word”. Among well-known translators were Karel Rypáček, Jaroslav Rozvoda, and Rudolf Hůlka. Alois Koudelka, Jan Máchal, Vincenc Charvát published critical works exploring the expressionist style and existential issues of Stefanyk’s works. Czech critics oft en took guidance from the discourse on Stefanyk represented by I. Franko, B. Lepkyi, and Lesia Ukrainka. Perception of Stefanyk’s writings developed into an engaging study of the writer’s works in the institutionally branched and aesthetically differentiated cultural environment of Czechia in the interwar 20th century. This interest helped to establish a closer Czech-Ukrainian literary dialogue. 2022 Article Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція / В. Будний // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 55-68. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. 0236-1477 DOI: doi.org/10.33608/0236-1477.2022.02.55-68 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184908 821.161.2-32.09В.Стефаник uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ad fontes! Ad fontes! |
| spellingShingle |
Ad fontes! Ad fontes! Будний, В. Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція Слово і Час |
| description |
У статті досліджено тематичні й жанрові виміри процесу сприймання творчості прозаїка. З’ясовано, що відкривавчі статті І. Франка в
місячнику «Slovanský přehled», перші переклади Стефаникових новел
і полемічне зіткнення навколо них Ф. Кс. Шальди та Ст. К. Неймана
поклали початок зацікавленому та плідному освоєнню новелістики українського митця. Окреслено жанровий спектр чеської стефаникіани (переклад, журнальна критика, наукові, освітні й довідкові видання) і коло
письменників, перекладачів, літературознавців, які її розбудовували,
оприлюднюючи результати своєї творчої праці в періодиці та книжкових публікаціях. |
| format |
Article |
| author |
Будний, В. |
| author_facet |
Будний, В. |
| author_sort |
Будний, В. |
| title |
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція |
| title_short |
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція |
| title_full |
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція |
| title_fullStr |
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція |
| title_full_unstemmed |
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція |
| title_sort |
василь стефаник у чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Ad fontes! |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184908 |
| citation_txt |
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція / В. Будний // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 55-68. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT budnijv vasilʹstefanikučehííprižittêvakritičnajperekladnarecepcíâ |
| first_indexed |
2025-07-16T05:25:01Z |
| last_indexed |
2025-07-16T05:25:01Z |
| _version_ |
1837779912743714816 |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 55
Слово і Час. AD FONTES!
https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.02.55-68
УДК 821.161.2-32.09В.Стефаник
Василь БУДНИЙ, кандидат філологічних наук, доцент
Львівський національний університет імені Івана Франка
вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000
e-mail: vasyl.budnyy@lnu.edu.ua
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6254-9272
ВАСИЛЬ СТЕФАНИК У ЧЕХІЇ:
ПРИЖИТТЄВА КРИТИЧНА
Й ПЕРЕКЛАДНА РЕЦЕПЦІЯ
У статті досліджено тематичні й жанрові виміри процесу сприйман-
ня творчості прозаїка. З’ясовано, що відкривавчі статті І. Франка в
місячнику «Slovanský přehled», перші переклади Стефаникових новел
і полемічне зіткнення навколо них Ф. Кс. Шальди та Ст. К. Неймана
поклали початок зацікавленому та плідному освоєнню новелістики укра-
їнського митця. Окреслено жанровий спектр чеської стефаникіани (пе-
реклад, журнальна критика, наукові, освітні й довідкові видання) і коло
письменників, перекладачів, літературознавців, які її розбудовували,
оприлюднюючи результати своєї творчої праці в періодиці та книжко-
вих публікаціях.
Ключові слова: чеська стефаникіана, рецепція, літературна критика,
переклад, Франтішек Кс. Шальда, Станіслав К. Нейман, Карел Рипачек.
Цит ування : Будний В. Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критич-
на й перекладна рецепція // Слово i Час. 2022. № 2 (722). С. 55—68.
https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.02.55-68
Входження Василя Стефаника в літературу — не лише на
батьківщині, а й у Польщі та деяких інших країнах — було
стрімким, не раз тріумфальним; іноді, як у Чехії, цей про-
цес супроводжували несподівані повороти й рясні публі-
кації. За життя письменника участь у чеській рецепції його
доробку брали відомі митці, перекладачі, літературознав-
ці, а розгалужена мережа чеської преси популяризувала
здобутки їхньої творчої праці.
Стефаниківські сторінки чесько-українських культур-
них зв’язків досліджували Орест Зілинський, Михайло
Мольнар, Федір Погребенник, Григорій Вервес, Володи-
56 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Василь БУДНИЙ
мир Полєк та інші науковці. Сьогодні, коли вебсайти електронних бі-
бліотек відкрили широкі можливості для пошуку й аналізу інформації 1,
перспективним є системне вивчення рецепції — історичних її вимірів
(бібліографічний опис джерел, їхня жанрова стратифікація, аналіз ме-
дійної інфраструктури) і якісних аспектів (змістовність інтерпретацій,
точність перекладу, характер творчого освоєння сприйманого твору в
сприймальній літературі).
З огляду на обширний матеріал докладніше торкнуся початкових
епізодів прижиттєвої чеської стефаникіани, а відтак пунктирно окреслю
тематичні й жанрові виміри всього її комплексу.
Від Львова і Кракова до Праги
У 1898 р., ще до появи дебютної «Синьої книжечки», першовідкрива-
чами Стефаника для чехів стали Іван Франко і щойно заснований празь-
кий місячник «Slovanský přehled». У другій частині статті «Українсько-
руська (малоруська) література», друкованій у листопадовому числі
часопису, І. Франко серед молодого покоління митців, які надихалися
імпресіонізмом та неоромантизмом, виокремив «дуже талановитого та
оригінального Василя Стефаника» [10:41, 87]. У наступних своїх публі-
каціях критик окреслив стильові риси новеліста, як-от: велика простота
і глибокий ліризм, знання життя й душі своїх персонажів, мистецький
такт і майстерність продуманої, естетично вражальної розповіді. Зокре-
ма, Франків огляд української літератури за 1899 р. став першим у Чехії
відгуком на збірку «Камінний хрест» і започаткував традицію порівнян-
ня творчості прозаїків «Покутської трійці» на основі деяких спільних
стильових прикмет (наприклад, покутський та гуцульський говір; гумор,
значно інтенсивніший у Мартовича, ніж у Стефаника). Ідею зіставного
підходу й тези про чільне літературне становище письменника та само-
бутність його стилю, які критик уперше виклав на сторінках празького
славістичного видання, а потім розвинув в інших своїх публікаціях, зго-
дом узяли на озброєння і українські, і чеські літературознавці.
Після Франкової критичної репрезентації другий значний імпульс
для чеського зацікавлення творчістю новеліста пішов від краківсько-
го тижневика «Życie», який співпрацював із модерністичними сере-
довищами України та Чехії: Василь Стефаник і Богдан Лепкий зналися
з редактором Станіславом Пшибишевським, а редактори празького де-
кадансного місячника «Moderní revue» Арношт Прохазка та Їржі Ка-
расек зе Львовіц друкувалися в польському часописі й публікували тво-
ри Пшибишевського та інших польських колег у своєму журналі. Коли
наприкінці квітня 1899 р. в Чернівцях вийшла «Синя книжечка» і в
Кракові стався сплеск зацікавлення прозою покутянина (згадаймо, що
1 Доступ до оцифрованих документів надають Чеська електронна бібліотека (Česká
digitální knihovna), Національна бібліотека Чеської Республіки (Národní knihovna
České republiky), Моравська регіональна бібліотека у Брно (Moravská zemská kni-
hovna v Brně) та ін.
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 57
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція
з травня по листопад «Życie» надрукувало переклад шести новел Сте-
фаника і статтю про нього Вацлава Морачевського), то чехи чутливо від-
реагували, удавшись до перекладів своєю мовою.
1900-й — перший рік чеськомовного Стефаника
Перекладна рецепція Стефаника в Чехії розпочалася 1900 р. Спершу
А. Прохазка під криптонімом «Аlap» видрукував у німецькому пере-
кладі новели «Новина» й «Виводили з села» в одному з лютневих но-
мерів німецькомовного празького щоденника «Politik». Відтак чеська
інтерпретація обох творів появилася в тижневику Станіслава К. Нейма-
на «Nový kult»: у середині березня — «Виводили з села», наприкінці
місяця — «Новина». Обидва чеські переклади були опубліковані без
підпису і, ймовірно, так само належали А. Прохазці, який у груднево-
му числі свого місячника «Moderní revue» видрукував новелу «Сама-
саміська». А незадовго перед тим, 18 листопада, у тижневику «Besedy
Času» побачила світ новела «Синя книжечка».
Автором німецьких перекладів у «Politik» дехто сьогодні називає
Ольгу Кобилянську, покликаючись на лист письменниці до В. Стефани-
ка від 24 березня 1899 р., в якому вона згадувала про свій намір переклас-
ти новели «Виводили з села» і «Стратився» [4:5, 397]. Насправді ж ав-
тором був А. Прохазка, котрий друкувався під криптонімом Аlap [16, 4
(пагінація додатка «Slovník pseudonymů a kryptonymů…»)] у «Politik»
та інших виданнях, створивши цю абревіатуру з ініціалів свого повного
імені — Arnošt Leopold Antonín Procházka.
Хто такий Аlap, не було відомо тоді ні Стефаникові, ні Франкові.
У березні 1900 р. до Стефаника надійшли неясні чутки: «Франко не
вдоволений, що мене якийсь чех похвалив, і написав таку нотатку, що
не знати, хто фальшиво нарід піймає, чи я, чи той чех» [9:3, 208]. На-
справді ж оглядач цілком однозначно висловився у квітневому числі
«Літературно-наукового вістника» з приводу замітки, доданої до пе-
рекладу Аlap-а: високо оцінивши твори новеліста, перекладач однобіч-
но їх інтерпретував, давши читачеві викривлене уявлення про життя
і психологію українців [10:32, 47—48]. Ішлося Франкові про наду-
живання популістськими штампами у сприйнятті мистецьких творів.
Згадаймо, як пізніше у статті «Старе й нове в українській літературі»
(1904) критик наполягав на необхідності трактувати Стефаникову но-
велістику у світлі суґестивної поетики, а не з погляду економічної про-
блематики (як у Софії Русової) чи психології безнадійного песимізму
(як у Богдана Лепкого).
Звісна річ, переклад твору означає зміну не лише мови, а й функціо-
нального середовища. Оскільки чужонаціональний культурний простір
постає не стрункою системою естетичних координат, а рухливим проце-
сом, де нуртують різнорідні ідеологічні течії, то перекладений твір часто
буває не лише об’єктом мистецької оцінки, а й приводом для з’ясування
стосунків.
58 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Василь БУДНИЙ
Отак і перший чеський переклад Стефаника — новелу «Виводи-
ли з села», видрукувану в першому числі реформованого «Nov-ого
kult-у» за 16 березня 1900 р., вир літературного життя виніс в епі-
центр полемічних зіткнень. Річ у тому, що Нейманове видання оголо-
сило себе тижневиком індивідуалістичного анархізму. Заявивши про
намір знайомити читачів із визначальними явищами світової культури,
редакція помістила дискусійну статтю Mortuus-а (А. Прохазки). У ній
ішлося про поразку «Чеської модерни», пристосовницьку поведінку
її лідерів і жалюгідний стан чеського письменства: «Кілька поетів, чис-
тих і жертовних. Але роман, новела, драма… Який мертвий, засохлий,
безплідний сушняк!» [17, 42—46]. Певна річ, Стефаникову новелу,
поміщену в таку програмову й дискусійну раму, опоненти «Nov-ого
kult-у» сприйняли як своєрідну мистецьку ілюстрацію ідеологічних
засад літераторів-«анархістичних бунтарів».
Дошкульні закиди зачепили за живе провідного діяча «Чеської мо-
дерни» Франтішка Ксавера Шальду та його прихильників, котрі згуртува-
лися навколо оновленого часопису «Lumír» (редактор — Вацлав Гладік).
У фейлетоні «Lumír-у» за 1 квітня Шальда різко розкритикував «Nový
kult» за те, що той, мовляв, обмежує творчу свободу політичними вимо-
гами, а за взірець дієвого мистецтва «рекомендує з урочистою і великою
помпою цілком посередню й пересічну новелу “Виводили з села”, яка не
гірша й не ліпша, ніж інші шкіци та оповідки, що їх публікують вечірні
випуски часопису “Národní listy”2!» [22, 237].
Занижену Шальдову оцінку можна пояснити поспішним і через те
недостатнім ознайомленням чеського критика з предметом обговорен-
ня в обставинах запеклої дискусії з «Moderní revue», яка тривала навіть
після Першої світової війни, постійно зісковзуючи з мистецьких про-
блем до з’ясування міжособистісних стосунків.
Відповідаючи Шальді в третьому числі «Nov-ого kult-у» за 13 квіт-
ня, Нейман спростував закиди в нав’язуванні митцям політичних зав-
дань і став на захист українського новеліста — «молодого автора, який
усюди, де його читали, привертав до себе увагу» [14, 267]. Нейман по-
кликався на високу оцінку Стефаника в тижневику Пшибишевського
«Życie» й цитував ось цей захоплений відгук часопису «Česká stráž»:
«Визначною постаттю є молодий русинський письменник В. Стефаник.
Ми читали в “Nov-ому kult-і” дві його новели з українського життя… —
яка яскравість, сила і стислість, прямо-таки як у Гаршина 3! Давно вже ми
не стрічали такого молодого й вельми зрілого таланту!» [14, 267].
Відбиваючись від Неймана й Карасека, котрий у «Moderní revue» со-
лідаризувався з Mortuus-ом, Шальда в наступній полемічній публікації в
«Lumír-і» за 20 квітня мусив визнати власну непоінформованість щодо
об’єкта дискусії: «Стефаникова новела “Виводили з села” (кажу лише про
неї, бо інших не знаю [курсив мій. — В. Б.]) — це посередній твір, яких у нас
2 «Národní listy» (1861—1941) — популярний чеський щоденник.
3 Ім’я росіянина Всеволода Гаршина було знаним у Чехії: там напередодні, в 1890-х
роках, вийшло в перекладі дві книжки його новел.
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 59
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція
багато хто може написати…» [24, 263]. Справді, загалом беручи, Шаль-
дова ерудиція в українському письменстві була фрагментарною. У стат-
тях критик згадував переважно російськомовних діячів (Микола Гоголь,
Микола Бердяєв). Щоправда, 1898 р. він висловив захоплення романом
«Boa constrictor» — твором «найвидатнішого сучасного поета й есеїс-
та, рішучого, хороброго і пристрасного Івана Франка... Це не абсолютний
мистецький шедевр, та в будь-якому разі сумлінна літературна й культурна
праця, чудовий акт духової мужності й відваги» [23, 177].
А от в оцінці Стефаникових новел явно дався взнаки войовничий
настрій, який полонив непоступливого сперечальника. Звернімо увагу: у
статті за 20 квітня Шальда жодним словом не згадав про «Новину», що
вже майже три тижні як була оприлюднена в часописі Неймана (а саме —
30 березня 1900 р.). Не зауважити її дискутант не міг, однак риторика
полемічних змагань підштовхувала проникливого критика, який марив
про нову літературу з «героїчним баченням» дійсності, наполягати й
далі, що новела «Виводили з села» навряд чи може слугувати за аргу-
мент у розмові «про величний характер і сильне мистецтво» [24, 263].
Після того Шальда більше не повертався до Стефаника, а Нейман,
підбиваючи в січні 1905 р. підсумки свого видання, яке припиняло ви-
хід, згадав новеліста в довгому переліку мислителів і письменників, ко-
трих «Nový kult» презентував чеському читачеві. Прізвище українця фі-
гурувало серед таких імен, як Анатоль Франс, Генрік Ібсен, Октав Мірбо,
Фрідріх Ніцше, Еміль Вергарн, Волт Вітмен та ін. [15, 224].
Неоднакове в обох літераторів співвіднесення Стефаникової нове-
лістики з контекстом світової культури опосередковано виявило їхнє
відмінне бачення перспектив рідної літератури: Нейман стояв на засадах
авангардистської естетики, яка б надихала маси, а Шальда був прихиль-
ником індивідуалістичного, глибоко рефлексійного, згармонізованого
мистецтва.
Транскрипції Цмунта і Прохазки
Третім зразком чеської перекладної стефаникіани стала листопадова пу-
блікація в празькому тижневику «Besedy Času» перекладу новели «Синя
книжечка» під ініціалами «О. С.», які належать Отакарові Цмунтові
(1870—1953). Редактор цього часопису Ян Гербен випускав спільно з Тома-
шем Ґ. Масариком орган поступової партії «реалістів» «Čas». Зорієнтова-
ний на сучасність, його тижневик віддавав чимало місця також класичному
письменству, друкував твори європейського реалізму, зокрема І. Франка.
Очевидно, Стефаникова «Синя книжечка», як і згодом новела О. Коби-
лянської «Банк рустикальний» («Illustrovaný svět», 1901), привернула
увагу О. Цмунта і як літератора та цінувальника красного письменства, і як
дипломованого юриста та громадського діяча, котрий дбав про розвиток
ощадних банків і друкував статті з правознавчої проблематики.
«Літературно-науковий вістник» зауважив стосовно публікації в
«Besed-ах Času», що перекладач «місцями не зрозумів первотвору, міс-
60 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Василь БУДНИЙ
цями знова непотрібно розтягнув, через що малюнок стратив на поетич-
ній красі» [3, 58]. Справді, у перекладі подекуди впадають в око лексичні
та синтаксичні невідповідності. У Стефаниковій фразі про війта, який Ан-
тонові «печьитку прибиває та й картає!», слово «картати» хибно про-
читано як «відрізати картку (бланк)»: «přikládá pečeť a odřezává blanket!»
(«прибиває печатку і відрізає бланк!»). У сцені, де Лесь ридає на призьбі
своєї хати, вислів «Люди ззираютси на покаяніє» відтворений в описовій
конструкції, неспроможній передати внутрішній стан персонажа: «Lidé
se seběhli a dívají se a vidí mou lítost» («Люди збіглися, дивляться і бачать
мій жаль»). Найважче було зберегти стилістичні нюанси. Порівняймо по-
чаткову фразу оригіналу («Отой Антін, що онде п’яний викрикує на толо-
ці, був вcе якийсь нещасливий») і перекладу («Tomu Antonínu, který stojí
u humna a pokřikuje, vždy jaksi špatně se vedlo» [19]), де втрачено вказівну
частку «онде». Одночасно з почутим голосом оповідача це слово фіксує
мову тіла — жест чи кивок головою, змушуючи читача мимоволі перевести
уявний погляд на толоку й угледіти Антона.
Завершився 1900 р. публікацією у грудневому числі «Moderní
revue» новели «Сама-саміська» в перекладі А. Прохазки. Як ствердив
Ігор Костецький, щоправда не покликаючись на джерело, натхненником
Прохазки був С. Пшибишевський: «За його ініціятивою, чеський друг
і однодумець Арношт Прохазка переклав для свого празького журналу
трагічну Стефаникову мініятюру “Сама-саміська”» [5, 497]. Хоча в лис-
туванні польського модерніста із чеським приятелем [див.: 18] не вияв-
лено слідів такої ініціативи, та все ж часопис «Życie» і його редактор,
безумовно, навіювали зацікавлення Стефаником.
Чи можна вбачати взаємозв’язок між перекладом Прохазки і його
власною творчістю? Один з основних представників чеського декадансу,
перекладач-поліглот зі знанням півтора десятка слов’янських і романо-
германських мов А. Прохазка (1869—1925) подарував рідній культурі
чимало творів світового письменства. Мабуть, його, залюбленого в сим-
волізм, декаданс і окультизм, привабило в новелі відчуття жаского по-
диху відчуженої вічності, який війнув на читача з-поза нужденної завіси
звичної буденщини. Адже в лапідарно окреслених Стефаникових персо-
нажах чеський декадент розпізнав не тільки «життя і психологію» укра-
їнських селян, на що звернув увагу І. Франко, а й «те загальнолюдське, аж
надто людське» [10:32, 47] — приречення кожної живої душі на землі.
Чутливий до поетичного слова Прохазка досить точно передав стиль і
моторошну атмосферу Стефаникового твору. Навіть побіжне зіставлення
зі спробами інших літераторів виявляє переваги Прохазкової версії. По-
рівняймо початкову фразу оригіналу («У тій хатині, що лізе під горб як пе-
ревалений хрущик, лежала баба») в опрацюванні Прохазки («V oné chatě,
jež leze pod návrším jako převalený chroust, ležela stařena» [20, 111]) і Я. Ри-
пачека (Радимського) («V nuzné chalupě ležela na podlaze bába» [21]). Як
бачимо, Прохазка докладно відтворив речення, зберігши його образ і сенс
(навіюється аналогія між перехнябленою хатиною, перевернутою навзнак
безпомічною комахою і знесиленою старою), ритм (поділ на три синтагми
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 61
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція
з відповідною кількістю наголошених складів — 2 + 4 + 2 — та синтагма-
тичним наголосом на їхніх прикінцевих лексемах: «хатина», «хрущик»,
«баба») і звучання (співгра шумних х, щ, ж, з та сонорного р в оригіналі
і, відповідно, ch, š, ž, z та r у перекладі створює враження глухого шарудін-
ня від кволого руху). Натомість у Я. Рипачека зник указівний займенник,
який установлює в уяві читача його просторову позицію щодо «тієї» ха-
тини, а експресивне її порівняння замінене на означення «злиденна», ко-
тре разом з обставиною «на підлозі» робить речення описовим.
Отже, чеську перекладну стефаникіану розпочали різноспря-
мовані празькі часописи: анархістичний «Nový kult», декадансне
«Moderní revue» і широкопрофільний тижневик «реалістичної»
партії Масарика «Besedy Času». Наскільки нині відомо, А. Прохазка
першим у Чехії переклав Стефаника — спочатку німецькою, а потім
чеською мовою, відповідно розпочавши й завершивши перший рік
чеськомовного Стефаника.
Стефаникознавчий дискурс
Як далі розгорталися події в царині літературної критики? У квітні
1902 р. «Slovanský přehled» опублікував схвальний відгук на третю
Стефаникову збірку «Дорога» під криптонімом «ch.» Її автором був
Войтєх Прах, як правильно здогадувалися Мечислав Кргоун та В. По-
лєк [8, 42], а не В. Харват, як помилково зазначив Ф. Погребенник [див.:
1, 148]. Вінценц Харват, котрий народився 1889 р., не міг бути автором
цієї публікації. Натомість В. Прах (1874—1927) дебютував перекладом
українських народних казок у тижневику «Čas» (1899), переклав новелу
«Палій» у «Besed-ах Času» (1902), постійно інформував про політич-
не та культурне життя Буковини й Галичини у «Slovansk-ому přehled-і»,
покажчик змісту якого підтверджує належність згаданого криптоніма
саме цьому літераторові [див.: 27, 495].
Автором першого літературно-критичного портрета, присвяченого
Стефаникові, став Б. Лепкий. Зародившись із доповіді, котру викладач
Ягеллонського університету і член «Слов’янського клубу» Лепкий ви-
голосив у Кракові 1903 р., цей нарис вийшов у світ українською, поль-
ською, хорватською, німецькою мовами. У ледь скороченому чеському
його варіанті, що був видрукуваний у «Slovansk-ому přehled-і» 1904 р.,
стисло висвітлено життєвий шлях митця, охарактеризовано кожну з
трьох виданих на той час збірок, викладено імпресіоністичні враження,
спостереження й роздуми з приводу багатьох новел і пов’язані з ними
ремінісценції. Б. Лепкий навіював читачеві відчуття нерозгаданої таєм-
ничої сили — тендітної і потужної, жахливої і величної, що нуртує у
творчості неперевершеного маляра людської душі.
Зрозуміло, що чеські критики часто орієнтувалися на розвідки
Лепкого та інших українських колег. Від Франкової концепції націо-
нального письменства й місця в ньому автора «Новини» відштовху-
валися Йозеф Дима, Алоїс Коуделка, Ян Г. Махал, В. Харват. У най-
62 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Василь БУДНИЙ
більшій чеській енциклопедії «Науковий словник Отта» Карел Штє-
панек (1863—1932) майже дослівно навів Франкову оцінку, вирізнив-
ши серед молодих українських митців, наснажених імпресіонізмом,
неоромантизмом і декадансом, «дуже талановитого й оригінального
Вас. Стефаника» [25, 243].
На статтю Лесі Українки «Писателі-русини на Буковині» (газ. «Бу-
ковина», 1900) покликався Франтішек Штінґл (1868—1944), порівнявши
покутського новеліста з Ю. Федьковичем та О. Кобилянською [26]. Серед
українських літературознавців така комбінація не прижилася зі зрозумілих
причин, а от чехи інколи вдавалися до неї. До речі, сама авторка відомого
огляду ідею зіставлення Стефаника з Федьковичем запозичила з передмови
Степана Смаль-Стоцького до першодруку «Синьої книжечки» 1899 р.
А. Коуделка (1861—1942), якого шанобливо називали «чеським Ме-
цофанті» за те, що перекладав із багатьох мов, зокрема з української, дав
характеристику доробку видатного прозаїка [12, 743], узявши за основу
працю Олександра Грушевського «Сучасне українське письменство в його
типових представниках» («Літературно-науковий вістник», 1908).
Чеських критиків цікавила експресивна поетика Стефаника. За спо-
стереженнями Й. Дими, до жанру оповідання належить «Палій», а решта
творів — психологічні образки, які показують сильних героїв у драматич-
них життєвих ситуаціях (їх цілковито захоплено вихором долі й кинуто
із трагічною раптовістю в безодню пристрастей). Характерні риси стилю
цього прозаїка — стислість, уривчастість, навмисні прогалини в поетич-
ному викладі, які читач має заповнити власною уявою, щоб оживити пер-
сонажів із їхніми суворими жестами та нестримними вигуками пристрасті,
болю й подиву, з їхніми тихими зітханнями і звинуваченнями [11].
Питань змісту й форми Стефаникових новел торкалися професор
Карлового університету Я. Махал (1855—1939) в огляді слов’янських
літератур, опублікованому в колективній монографії «Slovanstvo. Obraz
jeho minulosti a přítomnosti» (Praha, 1912), та його учень, уже згаданий
В. Харват (1889—1947), відомий україніст, автор низки вагомих стефа-
никознавчих публікацій у міжвоєнному двадцятилітті, котрому нале-
жить вдале образне означення новеліста як «шліфувальника діамантів».
В одній зі статей Харват писав: «Коротке оповідання в мистецькій ро-
бітні Стефаника зазнало найвитонченішого опрацювання. Його стиль
самобутній: ущільнений, короткий, виразний і свіжий. Історію, яка б на-
дихнула іншого письменника на довгу новелу, Стефаник вражаюче зма-
льовує на двох-трьох сторінках» [28, 75].
Царина перекладу
Хто інтерпретував українського новеліста чеською мовою? Які твори най-
частіше привертали перекладацьку увагу? У яких виданнях їх друкували?
В. Полєк, очевидно, спираючись на публікації О. Зілинського та
Ф. Погребенника, твердив, що до 1917 р. з’явилося понад 70 чеських
версій оповідань українського автора [8, 42]. Щоправда, невідомо, чи не
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 63
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція
є деякі з них передруками (а таке часто траплялося), тому бібліографічно
задокументовані публікації потребують уважного дослідження de visu.
Користуючись ресурсами мережі чеських цифрових бібліотек, я від-
найшов понад пів сотні прижиттєвих перекладів 30 творів Стефаника,
а також близько десятка передруків. Загалом з усіх п’яти Стефаникових
книжок, виданих на батьківщині письменника за його життя, найбільшу
увагу тодішніх чеських тлумачів привернула «Синя книжечка», а з-поміж
новел — «Новина», «Стратився», «Кленові листки» і «Моє слово»
(кожен із тих творів мав у цьому національному контексті щонайменше
по чотири чужомовні версії). Безперечно, процес реінтерпретації (по-
яви серії перекладів твору) був викликаний розширенням рецепційного
горизонту й естетичних потреб чеського читача.
Вийшло два окремі прижиттєві видання: у Празі 1905 р. — збір-
ка «Povídky» («Оповідання») в перекладі Карла Рипачека, у Плзені
1911 р. — оповідання «Кленові листки» в перекладі та власним накла-
дом Ярослава Розводи, який раніше, 1898 р., видрукував переклад драми
І. Франка «Украдене щастя».
До першої книжки причетний знову ж таки А. Прохазка. Незабаром
після того, як Каміла Нейманова розпочала із січня 1905 р. випускати
бібліотеку перекладів «Knihy dobrých autorů», Прохазка став її редак-
тором і запровадив правило: видавати щомісяця 25 числа по одному
тому накладом 1000 примірників [13, 516]. Отак 25 липня вийшла сьо-
мим випуском збірка Стефаника в перекладі К. Рипачека. Їй передували
книжки француза Поля Адана, нідерландця Фрідерика ван Едена, поля-
ка Станіслава Пшибишевського, бельгійця Еміля Вергарна, німця Фрі-
дріха Ніцше й росіянина Леоніда Андреєва.
К. Рипачек (1885—1957) перекладав із кількох європейських мов,
зокрема скандинавських і фінської, а українську опанував іще під час нав-
чання в гімназії [13, 1370]. Його чеськомовна версія «Povíd-ок» була ав-
торизованою. Ф. Погребенник висловив здогад, що, перебуваючи в липні
1905 р. в Празі, Стефаник зустрічався зі своїм перекладачем, обміркову-
ючи разом із ним композицію збірки [7, 219]. Це ймовірне припущення
варто розвинути: якщо напередодні виходу книжки Стефаник відвідав
Прагу, як і планував, у суботу 22 липня [9:3, 245], то мав би зустрітися
й з А. Прохазкою, котрий у видавництві виконував також організаційні
обов’язки, зокрема вів перемовини з авторами.
Видання Рипачека й Прохазки давало досить повне уявлення про пер-
ший період Стефаникової творчості. Воно містило 20 новел з усіх чотирьох
його збірок, які вийшли на момент публікації книжки перекладів: «Синя
книжечка» («Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «Лесе-
ва фамілія», «Катруся», «Сама-саміська», «Осінь», «Шкода», «Нови-
на»), «Камінний хрест» («Камінний хрест», «Лист», «Діти», «Вечірня
година»), «Дорога» («Дорога», «Палій», «Злодій», «Кленові листки»,
«Скін») і «Моє слово» («Моє слово», «Суд»). Збірка отримала схвальні
відгуки в часописах «Moravská orlice» (Брно, 1905), «Zvon» (Прага, 1906),
«Česká škola» (додаток «Českého učitele», Прага, 1906).
64 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Василь БУДНИЙ
Крім уже згаданих літераторів, окремі твори перекладали Карел
Ріґер («Скін» — «Pravo lídu», 1902), Франтішек Чігак («Камінний
хрест» — «Rudé květy», 1903), Станіслав Гевера («Лист» — «Hlas
národa», 1903), Франтішек Тмей («Святий вечір», «Лист», «Діти»,
«Шкода» — «Illustrovaný svět», 1903), Франтішек Вотруба («Стратив-
ся» і «Шкода» — «Dělnický kalendař… na rok 1903»), Йозеф Коржан
(«Новина» — «Jitřenka», 1908; «Моє слово» — «Svět», 1917), Адольф
Земан («Осінь», 1924), Франтішек Біцек («Злодій», 1935) та ін.
Після Першої світової війни до К. Рипачека долучився його двоюрід-
ний брат, уже згаданий Ярослав Рипачек (1889—1946), який наприкінці
1921 р. змінив своє прізвище на Радимський. Під відповідними імена-
ми він публікував переклад низки новел у щоденниках «Lidové noviny»
(«Сама-саміська», 1920; «Підпис», 1921) та «Venkov» («Басараби»,
1921; «Кленові листки», 1922; «Виводили з села», «Сон», 1925; «Ан-
гел», 1926; «Май», 1927).
У міжвоєнному двадцятилітті Стефаника перекладали Марія Нос-
кова — майбутня дружина Ольґерда Бочковського й лекторка чеської
мови в Українському вільному університеті у Празі (УВУ), Марія Конеч-
на — «велика прихильниця українців», як характеризувала її українська
преса, невтомний Рудольф Гулька, котрий у 1920-х роках задокументу-
вав життя закарпатських українців у майже півтора тисячах знімків, а по
Другій світовій війні видав кілька десятків книжок власних перекладів з
І. Франка, В. Стефаника, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Г. Хотке-
вича та інших авторів. У 1923 р., ще тільки-но задумуючи грандіозні пла-
ни, Гулька писав до Стефаника: «Берусь до сеї праці не із матеріальних
користей, а лише щоб познайомити наше громадянство з визначними
творами української літератури» [цит. за: 7, 266]. Ставши редактором
двотижневика «Přastky», літературного додатка до друкованого органу
Об’єднання господарських спілок тижневика «Zemědělské družstevní
listy», Р. Гулька друкував там власні переклади новел «Вечірня година»
(1928), «Камінний хрест» (1929), «Моє слово» (1937). На 1937-й рік
він, як ствердив львівський щоденник «Діло» [2], переклав усі твори
письменника. Щоправда, видати Стефаникову збірку «Ona — země»
вдалося вже по війні, 1945 р.
Різнорідність рецептивного простору
Отож доробком Стефаника цікавилися різнополюсні літературні осеред-
ки: «Чеська модерна», декадансний часопис «Moderní revue», гурт так
званих анархістичних бунтарів, масариківські «реалісти»... Декаденти й
нонконформісти-«бунтарі» навіть виявили особливу прихильність до укра-
їнського автора, бо першими переклали його новели у своїх часописах та опу-
блікували ранню й найповнішу за життя письменника його чеську збірку.
Значну роль у поширенні стефаниківського дискурсу відіграли попу-
лярні газети й журнали. Панорама таких видань надзвичайно строката:
вони різні за регулярністю виходу у світ (щоденні, щотижневі, щомісячні)
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 65
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція
і функціональним призначенням (літературні, суспільно-політичні, науко-
ві, популярні, робітничі, кооперативні). За географічним чинником пере-
важала столична періодика (як-от: «Besedy lídu», «Zvon», «Rozhledy»),
за нею йдуть часописи краєві (наприклад, у Брно видавалися «Hlídka»,
«Moravská orlice», «Lidové noviny»; в Остраві — «Moravsko-slezská
revue»; у Пльзені — «Plzeňské listy», «Český dennik») і містечкові — від
двотижневика «Jitřenka», який виходив у Полічці на сході країни, до тиж-
невика «Severočeský dělník» у Теплиці на заході.
Жанрово-функціональний спектр чеської прижиттєвої стефа-
никіани не вичерпується часописною критикою і перекладом. Його
складниками були наукові, освітні, довідкові, популярні та політич-
ні публікації і навіть художнє читання: напередодні й після Першої
світової війни письменник Юліус Полачек мандрував містами Че-
хії, декламуючи новелу Стефаника «Виводили з села» і твори Пе-
тра Безруча, Йозефа Махара, Станіслава Неймана, Антоніна Сови.
Ім’я «чудового письменника і знавця селянської душі» фігурувало в
політичному наративі Яроміра Нечаса, який підтримував змагання
українців за власну державу. Згодом УВУ вшанував Василя Стефани-
ка званням почесного доктора, а провідний поет «Празької школи»
Євген Маланюк писав 1925 р.:
[6, 153]
Отже, розпочавшись відкривавчими статтями І. Франка, першими
спробами перекладу Стефаникових новел і полемічним зіткненням нав-
коло них конкурентних літературних гуртів, рецепція прозаїка в роз-
галуженому й естетично диференційованому культурному середовищі
Чехії розвинулася в міжвоєнному двадцятилітті в зацікавлене вивчення
творчості митця й налагодження тіснішого чесько-українського літера-
турного діалогу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Василь Стефаник у критиці та спогадах. Статті, висловлювання, мемуари / упор.
Ф. П. Погребенник. Київ: Дніпро, 1970. 483 с.
2. Відгук смерти В. Стефаника в Чехословаччині // Діло. 1937. 19 січня. Ч. 11. С. 5.
3. В. Т. <В. Темницький>. Переклади українських творів // ЛНВ. 1901. Т. 13. Кн. 1.
С. 58.
4. Кобилянська О. Твори: У 5 т. Київ: Держлітвидав, 1962—1963.
5. Костецький І. Тобі належить цілий світ: Вибрані твори. Київ: Критика, 2005.
528 с.
6. Маланюк Є. Поезії. Львів: Фенікс Лтд., 1992. 686 с.
7. Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості В. Стефаника. Київ: Дніпро, 1980. 350 с.
8. Полєк В. Твори В. Стефаника у Чехії // Стефаниківські читання. Івано-Франківськ,
1993. Вип. 2. С. 41—44.
І ось — Стефаник і Куліш,
Ось — Коцюбинський, Леся — квіти
Степів страждальної землі,
Народу самосійні діти!
А то підземно загуде
Вулканом націй ціла раса —
І даром божеським гряде
Нам Прометеїв дух Тараса.
66 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Василь БУДНИЙ
9. Стефаник В. Повне зібрання творів: У 3 т. Київ: АН УРСР, 1949—1954.
10. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. Київ: Наукова думка, 1976—1986.
11. Dýmá J. Dva dobří autoři // Moravská orlice. R. 43: 1905. Č. 204. S. 1. URL: https://
kramerius5.nkp.cz/uuid/uuid:7a17edb0-3b6e-11e8-b001-5ef3fc9bb22f.
12. Koudelka A. Rusínské písemnictví // Hlídka. R. 25: 1908. Č. 10. S. 742—745. URL:
https://ndk.cz/uuid/uuid:e65f9d30-03e8-11e5-97f4-5ef3fc9ae867
13. Lexikon české literatury. Osobnosti, díla, instituce. Díl 3 (sv. 1, 2). Praha: Academia,
2000. 1522 s.
14. Neumann S. K. Nová kampań? // Neumann S. K. Spisy. Stati a projevy: [Sv. 1—6].
Praha: Odeon, 1964. Sv. 1. S. 264—268.
15. Neumann S. K. Od redakce a administrace // Neumann S. K. Spisy. Stati a projevy:
[Sv. 1—6]. Praha: Odeon, 1966. Sv. 2. S. 223—227.
16. Nový velký ilustrovaný slovník naučný: [Sv. 1—20]. Praha: Gutenberg, 1934. Sv. 20.
137+XXX+157 s.
17. Procházka A. Mortuus o mladé generaci z konce století // Procházka A. Polemiky. Praha:
K. Neumannová, 1913. 118 s.
18. Przybyszewski S. Listy: [T. 1—3]. Warszawa: Parnas Polski, 1937. T. I. 375 s.
19. Stefanik V. Modrá knižka / Přel. O. C. [O. Cmunt]. Besedy Času. R. 6: 1900—1901.
Č. 8: 18.11.1900. S. 57—58. URL: http://www.digitalniknihovna.cz/mzk/view/
uuid:a70a83d0-65aa-11e8-828b-005056825209?page=uuid:545bf4d0-65c7-11e8-
943b-5ef3fc9ae867.
20. Stefanik V. Sama, samotinká / Přel. A. Procházka // Moderní revue. Sv. 12: 1900—
1901. Sešit 3: 08.12.1900. S. 111—113. URL: https://cdk.lib.cas.cz/view/
uuid:e0ffe89a-435d-11dd-b505-00145e5790ea?page=uuid:ae32e243-435e-11dd-
b505-00145e5790ea.
21. Stefanyk V. Sama, samotinká / Přel. dr. Jar. Rypáček // Lidové noviny. R. 28: 1920.
Č. 646. S. 1. URL: http://www.digitalniknihovna.cz/vkol/view/uuid:92d26040-
712d-11dc-a221-000d606f5dc6?pag e=uuid :268dc5b0-61e6-11dc-9de7-
000d606f5dc6.
22. Šalda F. X. Staré modly nově natřené // Lumír. R. 28: 1899—1900. Č. 20: 01.04.1900.
S. 237—238. URL: http://www.digitalniknihovna.cz/cbvk/view/uuid:4569bb90-
0aae-11e1-9ea5-000bdb925259?pag e=uuid :592a3e20-04c3-11e1-9745-
000bdb925259.
23. Šalda F. X. Světová knihovna // Soubor díla F. X. Šaldy: [Sv. 1—22]. Praha: Melantrich,
1951. Sv. 13. S. 176—178.
24. Šalda F. X. Z dopuštění osudu — individualisté // Lumír. R. 28: 1900. Č. 22:
20.04.1900. S. 262—264. URL: http://www.digitalniknihovna.cz/cbvk/view/
uuid:5c7ee480-0aaf-11e1-ab34-000bdb925259?page=uuid:6ca19e40-0571-11e1-
b293-000bdb925259.
25. Šnk <Štěpánek K.>. Literatura maloruská // Ottův slovník naučný. T. 22. Praha: J. Otto,
1904. S. 241—244.
26. Štingl F. Literatura rusínska // Vlasť. R. 19: 1902—1903. Č. 6. S. 560—563.
URL : https ://kramerius5.nkp.cz/view/uuid :89305710-02ba-11e9-9210-
5ef3fc9bb22f ?page=uuid:712ebc30-02c2-11e9-95ba-5ef3fc9bb22f.
27. Ukazatel ke IV ročníku Slovanského přehledu // Slovanský přehled. R. 4: 1902. Č. 12.
S. 493—497. URL: https://kramerius.lib.cas.cz/view/uuid:7b5a2773-5276-11e1-
8339-001143e3f55c?page=uuid:7b5a296b-5276-11e1-8339-001143e3f55c.
28. V. Ch. <Charvát V.>. Vasyl Stefanyk // Slovanský přehled. R. 19: 1927. Č. 1.
S. 75—76. URL: https://kramerius.lib.cas.cz/view/uuid:85977623-5276-11e1-8486-
001143e3f55c?page=uuid:85977624-5276-11e1-8486-001143e3f55c.
Отримано 16 серпня 2021 р.
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722) 67
Василь Стефаник у Чехії: прижиттєва критична й перекладна рецепція
REFERENCES
Pohrebennyk, F. P. (Ed.). (1970). 1. Vasyl Stefanyk u krytytsi ta spohadakh. Statti,
vyslovliuvannia, memuary. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian]
Vidhuk smerty V. Stefanyka v Chekhoslovachchyni. (1937, January 19). 2. Dilo, 11, 5.
[in Ukrainian]
V. T. 3. <Temnytskyi, V.>. (1901). Pereklady ukrainskykh tvoriv. Literaturno-naukovyi
vistnyk, 13(1), 58. [in Ukrainian]
Kobylianska, O. (1962—1963). 4. Tvory (Vols. 1—5). Kyiv: Derzhlitvydav.
[in Ukrainian]
Kostetskyi, I. (2005). 5. Tobi nalezhyt tsilyi svit: Vybrani tvory. Kyiv: Krytyka.
[in Ukrainian]
Malaniuk, Ye. (1992). 6. Poezii. Lviv: Feniks Ltd. [in Ukrainian]
Pohrebennyk, F. (1980). 7. Storinky zhyttia i tvorchosti V. Stefanyka. Kyiv: Dnipro.
[in Ukrainian]
Poliek, V. (1993). Tvory V. Stefanyka u Chekhii. 8. Stefanykivski chytannia, 2, 41—44. [in
Ukrainian]
Stefanyk, V. (1949—1954). 9. Povne zibrannia tvoriv (Vols. 1—3). Kyiv: Vydavnytstvo
AN URSR. [in Ukrainian]
Franko, I. (1976—1986). 10. Zibrannia tvoriv (Vols. 1—50). Kyiv: Naukova dumka.
[in Ukrainіan]
Dýmá, J. (1905). Dva dobří autoři. 11. Moravská orlice, 43(204), 1. https://kramerius5.
nkp.cz/uuid/uuid:7a17edb0-3b6e-11e8-b001-5ef3fc9bb22f. (15.08.2021) [in Czech]
Koudelka, A. (1908). Rusínské písemnictví. 12. Hlídka, 25(10), 742—745. https://ndk.
cz/uuid/uuid:e65f9d30-03e8-11e5-97f4-5ef3fc9ae867. (15.08.2021) [in Czech]
Opelík, J. (Ed.).13. (2000). Lexikon české literatury. Osobnosti, díla, instituce, 3(1, 2).
Prague: Academia. [in Czech]
Neumann, S. K. (1964). Nová kampań? In S. K. Neumann, 14. Spisy. Stati a projevy
(Vols. 1—6, Vol. 1; pp. 264—268). Prague: Odeon. [in Czech]
Neumann, S. K. (1966). Od redakce a administrace. In S. K. Neumann, 15. Spisy. Stati a
projevy (Vols. 1—6, Vol. 2; pp. 223—227). Prague: Odeon. [in Czech]
Nový velký ilustrovaný slovník naučný.16. (1934). (Vols. 1—20, Vol. 20). Prague:
Gutenberg. [in Czech]
Procházka, A. (1913). Mortuus o mladé generaci z konce století. In A. Procházka, 17.
Polemiky. Prague: K. Neumannová. [in Czech]
Przybyszewski, S. (1937). 18. Listy (Vols. 1—3, Vol. 1). Warszawa: Parnas Polski.
[in Polish]
Stefanik, V. Modrá knižka. (O. C. 19. <O. Cmunt,>, Trans.). (1900, November 18). Besedy
Času, 6(8), 57—58. http://www.digitalniknihovna.cz/mzk/view/uuid:a70a83d0-65aa-
11e8-828b-005056825209?page=uuid:545bf4d0-65c7-11e8-943b-5ef3fc9ae867.
[in Czech]
Stefanik, V. (1900, December 8). Sama, samotinká (A. Procházka, Trans.). 20. Moderní
revue, 12(3), 111—113. https://cdk.lib.cas.cz/view/uuid:e0ff e89a-435d-11dd-b505-
00145e5790ea?page=uuid:ae32e243-435e-11dd-b505-00145e5790ea. [in Czech]
Stefanyk, V. (1920). Sama, samotinká ( J. Rypáček, Trans.). 21. Lidové noviny. 28(646),
1. http://www.digitalniknihovna.cz/vkol/view/uuid:92d26040-712d-11dc-a221-
000d606f5dc6?page=uuid:268dc5b0-61e6-11dc-9de7-000d606f5dc6. [in Czech]
Šalda, F. X. (1900, April 4). Staré modly nově natřené. 22. Lumír, 28(20), 237—238.
http://www.digitalniknihovna.cz/cbvk/view/uuid:4569bb90-0aae-11e1-9ea5-
000bdb925259?page=uuid:592a3e20-04c3-11e1-9745-000bdb925259. [in Czech]
Šalda, F. X. (1951). Světová knihovna. In 23. Soubor díla F. X. Šaldy (Vols. 1—22, Vol. 13;
pp. 176—178). Prague: Melantrich. [in Czech]
Šalda, F. X. (1900, April 20). Z dopuštění osudu — individualist. 24. Lumír, 28(22),
262—264. http://www.digitalniknihovna.cz/cbvk/view/uuid:5c7ee480-0aaf-11e1-ab34-
000bdb925259?page=uuid:6ca19e40-0571-11e1-b293-000bdb925259. [in Czech]
68 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 2 (722)
Василь БУДНИЙ
Šnk 25. <Štěpánek, K.>. (1904). Literatura maloruská. In Ottův slovník naučný (Vols. 1—28,
Vol. 22; pp. 241—244). Prague: J. Otto. [in Czech]
Štingl, F. (1902—1903). Literatura rusínska. 26. Vlasť, 19(6), 560—563. https://
kramerius5.nkp.cz/view/uuid:89305710-02ba-11e9-9210-5ef3fc9bb22f ?pa-
ge=uuid:712ebc30-02c2-11e9-95ba-5ef3fc9bb22f. [in Czech]
Ukazatel ke IV ročníku Slovanského přehledu. (1902). 27. Slovanský přehled, 4(12),
493—497. https://kramerius.lib.cas.cz/view/uuid:7b5a2773-5276-11e1-8339-001143e3-
f55c? page=uuid:7b5a296b-5276-11e1-8339-001143e3f55c. [in Czech]
V. Ch. 28. <Charvát, V.>. (1927). Vasyl Stefanyk. Slovanský přehled, 19(1), 75—76.
https://kramerius.lib.cas.cz/view/uuid:85977623-5276-11e1-8486-001143e3f55c?
page=uuid:85977624-5276-11e1-8486-001143e3f55c. [in Czech]
Received 16 August 2021
Vasyl Budnyi, PhD, docent
Ivan Franko National University of Lviv
1 Universytetska st., Lviv, 79000
e-mail: vasyl.budnyy@lnu.edu.ua
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6254-9272
VASYL STEFANYK IN CZECHIA: LIFETIME PERCEPTION
IN REVIEWS AND TRANSLATIONS
Th e paper traces the perception of Vasyl Stefanyk’s works in Czechia, from the fi rst mention
of him by Ivan Franko in the monthly “Slovanský přehled” in 1898 to the obituaries of the
writer, who passed away at the end of 1936.
Th e research outlines the genre spectrum of Czech publications concerning Stefanyk’s
works (translations; reviews in periodicals; scholarly, educational, and reference editions)
and the circle of authors that paid attention to Stefanyk’s writings. In particular, it specifi es
the authorship of A. Proházka’s and V. Prach’s works assigned by cryptonyms.
Stefanyk’s writings aroused the interest of the authors representing various literary
directions and groups: Czech Modernism (František Šalda), the decadent periodical “Moderní
revue” (Arnošt Proházka), a group of anarchist rebels (Stanislav K. Neumann), and the Masaryk’s
movement of ‘realists’. Th e decadents and ‘rebels’ even showed a special aff ection for the Ukrainian
author, as they were the fi rst to translate him in their magazines and published the writer’s earliest
and most complete lifetime Czech collection “Povídky” (“Stories”) in 1905.
Th ere were fi ve Stefanyk’s books published in the writer’s homeland during his lifetime,
but the biggest attention of the Czech translators was drawn to the collection “Th e Little
Blue Book”, and among the short stories — “Th e News”, “He Committed a Suicide”, “Maple
Leaves”, and “My Word”. Among well-known translators were Karel Rypáček, Jaroslav
Rozvoda, and Rudolf Hůlka.
Alois Koudelka, Jan Máchal, Vincenc Charvát published critical works exploring the
expressionist style and existential issues of Stefanyk’s works. Czech critics oft en took guidance
from the discourse on Stefanyk represented by I. Franko, B. Lepkyi, and Lesia Ukrainka.
Perception of Stefanyk’s writings developed into an engaging study of the writer’s
works in the institutionally branched and aesthetically diff erentiated cultural environment
of Czechia in the interwar 20th century. Th is interest helped to establish a closer Czech-
Ukrainian literary dialogue.
Keywords: Stefanyk studies in Czechia, perception, literary criticism, translation, František
X. Š alda, Stanislav K. Neumann, Karel Rypáček.
|