З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22)
У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Василя Дуніна-Борковського, Якова Лизогуба, Іллі Новицького, Костянтина Солонини та інших старшин, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо)....
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2022
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185109 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) / Ю. Мицик, І. Ю.,Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 1. — С. 58-89. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-185109 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1851092022-09-02T01:26:00Z З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Василя Дуніна-Борковського, Якова Лизогуба, Іллі Новицького, Костянтина Солонини та інших старшин, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо). 2022 Article З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) / Ю. Мицик, І. Ю.,Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 1. — С. 58-89. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.6783654 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185109 94 (477) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовою документів Мовою документів |
| spellingShingle |
Мовою документів Мовою документів Мицик, Ю. Тарасенко, І. З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) Сiверянський літопис |
| description |
У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила
Апостола, полковників Василя Дуніна-Борковського, Якова Лизогуба, Іллі Новицького, Костянтина
Солонини та інших старшин, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі,
скарги тощо). |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_facet |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) |
| title_short |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) |
| title_full |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) |
| title_fullStr |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) |
| title_full_unstemmed |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) |
| title_sort |
з нових документів до історії сіверщини (хvіі–хvііі ст.) (частина 22) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Мовою документів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185109 |
| citation_txt |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 22) / Ю. Мицик, І. Ю.,Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 1. — С. 58-89. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina22 AT tarasenkoí znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina22 |
| first_indexed |
2025-07-16T05:37:42Z |
| last_indexed |
2025-07-16T05:37:42Z |
| _version_ |
1837780711413645312 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2022. № 1
58
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко
•
З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ (ХVІІ–ХVІІІ СТ.)
(частина 22)
DOI: 10.5281/zenodo.6783654
© Ю. Мицик, І. Тарасенко, 2022. CC BY 4.0
У публікації представлені документи гетьманів Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила
Апостола, полковників Василя Дуніна-Борковського, Якова Лизогуба, Іллі Новицького, Костянтина
Солонини та інших старшин, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі,
скарги тощо).
Ключові слова: універсал, лист, гетьман, полковник, Сіверщина, Церква, купчі.
У черговому випуску ми продовжуємо вводити до наукового обігу документацію,
яка стосується Сіверщини (про наші пошуки в архівосховищах і необхідність публікації
документів з історії Сіверщини вже говорили в попередніх частинах цієї статті). Відзначи-
мо, що ці публікації склали основу перших трьох томів нашого збірника «Сіверщина геть-
манських часів», які вже побачили світ1, і т. 4, який готуємо до друку.
Усього в цій частині статті наводимо тексти 51 документа, у т. ч. 21 – ХVІІ ст., 30 –
ХVІІІ ст., а один – у формі регесту (додатки № 2). Усі наведені джерела зберігаються в
Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського) (далі – ІР
НБУВ).
Серед документів цієї добірки необхідно знову виділити ті, що доповнюють «Україн-
ський Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», тобто універсали й листи гетьманів, полковників,
узагалі старшини. Найперше тут представлені документи гетьманів І. Мазепи (1), І. Ско-
ропадського (3), Д. Апостола (1), полковників київського К. Солонини (1), стародубського
Т. Олексійовича (1), чернігівських Я. Лизогуба (3) i В. Дуніна-Борковського (2), сумсько-
го Кондратьєва (1), охочекомонного полковника І. Новицького (1), генерального судді
С. Прокоповича (1), стародубського полкового судді Самійла Івановича (Колничого) (1),
ряду чернігівських архієпископів: Лазаря Барановича (1), Іларіона Рогалевського (3), Ан-
тонія Черновського (1). Не менш авторитетно виглядає список адресатів або тих, кому
скеровували скарги (гетьмани І. Скоропадський, Д. Апостол та ін.).
Першою за хронологією є купча 1654 р. козака Яська Охрімовича. Вона має беззапе-
речну цінність, оскільки документів часів Національно-визвольної війни українського на-
роду 1648–1658 рр. збереглося дуже мало. Цей козак жив у Ніжині, а продавав свій буди-
нок у Кременчуці. У документі не зовсім зрозуміло пишуть, що цей дім був придбаний
ним у Кременчуці «з росказаня господаря нашего, его млст пна гетмана, по розных міс-
тах». Виходить, що сам Б. Хмельницький наказував козаку вчинити цю купівлю, але неяс-
но, чому вказується здійснити це «по розных містах». Можливо, з наказу гетьмана Охрі-
мович придбав будинок ще в якомусь місті? І чому взагалі гетьман опікувався майновим
станом цього козака? На це поки що немає відповіді. Ця купча дозволяє продовжити ка-
денцію кременчуцького сотника Богдана Лавриненка, оскільки досі вважалося, що він
обіймав цю посаду лише в 1652 р.2 З документу випливає, що уряд місцевого сотенного
писаря посідав Микола Пинчук, ім’я якого у джерелах згадується вперше. Цінність цього
факту полягає ще й у тому, що на сьогодні імена кременчуцьких сотенних писарів відомі
лише з ХVІІІ ст. Не менш цікавим є документ № 8 – випис 1687 p. з ніжинських городо-
вих книг. Тут міститься ухвала щодо стягнення боргу з мешканців Ніжина Дмитра Мико-
лайовича та Костянтина Криштофоровича (на той час уже покійних) на користь стольника
1 Сіверщина гетьманських часів. Київ, 2019. Т. 1; 2020. Т. 2 (упорядники: Мицик Ю., Тарасенко І.).
2 Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Київ, 2005. Ч. 1. С. 252.
Siverian chronicle. 2022. № 1
59
Павла Скрабина, який був воєводою московського гарнізону в Ніжині. У цьому документі
уточнюються також прізвища й каденції осавулів Ніжинського полку: не Непада, а Нена-
да, не Толочко, а Толок, зокрема, каденція останнього тривала не лише в 1688, а й у
1685 р. Також уточнюється каденція писаря Ніжинського полку Йосипа Завадського, яку
досі визначали 1682 і 1684–1686 рр., городового отамана Леонтія Марковича, яку визнача-
ли 1682–1684 рр. На рік можна продовжити каденцію й ніжинського полкового судді
Марка Борсука, початок якої досі визначали 1688 р. До того ж довідуємося, що М. Борсук
мав дочку Марію, яка в першому шлюбі була за Кристофоровичем. Урешті мінімум на рік
можна продовжити каденцію полкового обозного Матвія Шендюха, яку визначали 1685 і
1694–1695 рр. У купчій 1685 р., яка міститься у виписі з глухівських міських книг (№ 3),
названа міська верхівка Глухова. Тут дещо уточнюється каденція отамана Сави Яковлеви-
ча, яку досі завершували груднем 1684 р. Інший суддя (генеральний!) Сава Прокопович
написав у 1691 р. лист до кролевецького сотника Івана Маковського, у якому відповідав
на послання зі скаргою на якусь Захарчиху, що мала претезії на землі сотника й хотіла
частину його селян «в подданство себі ... привернути» (№ 15). Під цією Захарчихою слід
розуміти, очевидно, вдову військового товариша, жителя Коропа Захара Голуба (Голубен-
ка), брата генерального бунчужного Костянтина Голуба.
1675 роком датовано універсал чернігівського полковника Василя Дуніна-Борков-
ського (№ 2). Оскільки в Березенській і Столенській сотнях міщани зазнали збитків вна-
слідок подорожі гетьмана І. Самойловича з Батурина до Чернігова й назад (через Сосни-
цю, Мену й Березну), то полковник наказував частину повинностей покласти на інших
мешканців полку. Інший лист В. Дуніна-Борковського (№ 5) є по суті вступом до донесен-
ня його племінника – розвідника Яхимовича (Якимовича) до гетьмана І. Самойловича. Із
цього листа довідуємося, що Яхимович був сином його брата Григорія, чернігівського
війта протягом 60–70-х рр. ХVІІ ст., і був посланий до Варшави, щоб дізнатися про рішен-
ння сейму Речі Посполитої 1685 р. До листа прилягає і донесення самого Яхимовича. Слід
сказати, що тоді І. Самойлович дуже цікавився зовнішньополітичним курсом Речі Поспо-
литої, оскільки йшли переговори про укладення «Вічного миру», й дуже важливим було
переконатися, що остання дійсно налаштована укласти мир із Московською державою,
під владою якої перебувала Лівобічна Гетьманщина. Трохи пізніше, у вересні 1685 р., до
Сілезії (Шленська) було відправлено купця-агента, глухівського жителя Якова Дем’яно-
вича. Після повернення до Батурина він склав звіт про свою місію (№ 6), доповів усе важ-
ливе чуте й бачене про події в Європі, особливо про перебіг війни з Османською імпері-
єю, а також привіз тогочасні газети (авізи, «летючі листки», куранти). Відзначимо, що
Дем’янович жив у Сілезії чотири тижні й щоденно розмовляв із німцями (знав німецьку
мову) звідки брав потрібну інформацію. Традиції розвідки продовжували жити в Гетьман-
щині й пізніше, про що свідчить «доношение» 1767 р. ніжинського грека Леона графу
П. Рум’янцеву (№ 36). У 1706 р. Леон переїхав із Греції до Ніжина, де вивчився «россий-
ского язика и часть божественного писания» й став виконувати розвідницькі функції в
Османській імперії та Швеції, а в 1710 р. потрапив у шведський полон. Тут він тяжко хво-
рів, а після звільнення жив у Петербурзі. Завдяки клопотанню канцлера Г. Головніна йому
дозволили осісти в Ніжині, де він одружився. Хоча він мав заступництво гетьманів І. Ско-
ропадського, Д. Апостола й К. Розумовського3, але фортуна відвернулася від нього. Леон
овдовів, дочка тяжко хворіла («рукою и ногою правими не владіет»), у чому він звинува-
чував недоброзичливців, дуже збіднів... Через це він звертався до П. Рум’янцева – прави-
теля Малоросійської колегії – за допомогою.
Усе ж найбільшу цінність мають листи І. Мазепи або написані до нього універсали
полковників. Спершу вкажемо на оборонний універсал 1698 р. м. Березна самого гетьма-
на, вміщений у додатку № 5. Тут згадують ім’я копіїста – невідомого писаря Березенської
сотні Івана Рудановського. Далі йдуть листи, адресовані гетьману. Першим із них є по-
слання охочокомонного полковника І. Новицького 1688 р. (№ 12). У ньому повідомлялося
про тривожні вісті щодо можливого нападу ординців на Лівобережжя. Цю відомість І. Но-
вицький послав і в Охтирку. Дуже важливою є інформація, отримана від втікача з крим-
ської неволі: з наказу хана там відбувався перепис невільників, і їх виявилося 107 тис. Як-
що в середині ХVІІ ст. кількість українських невільників у Криму визначали як 600 тис.
(більш ніж ймовірно, що ця цифра перебільшена), то тепер вона змаліла в 6 разів, що було
наслідком ослаблення військового потенціалу Кримського хаства. У листі 1688 р. (№ 14)
київський полковник К. Солонина теж пересилав відомості про ординців І. Мазепі. Цю
кореспонденцію гетьмана доповнюють листи полтавського (Ф. Жученко) та гадяцького
(Гаврила Матвієнка) наказних полковників і кошового отамана Григорія Сагайдачного, а
3 Відповідні указ князя О. Шаховського і універсал К. Розумовського зберігаються в Національній бібліотеці
України ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Ф. І. Спр. 55569 та 55541.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
60
також царська грамота, якою повідомляли про обрання І. Мазепи гетьманом. Ці останні
вміщені в додатках. Відомість про дії орди біля р. Коломак передає листом 1688 р. з Лебе-
дина сумський полковник Андрій Кондратьєв, син засновника Сум (№ 11). Скарга 1719 р.
(№ 22) стосується ще догетьманського періоду Мазепи. У ній бахмацький сотник Семен
Боровський писав про конфлікт через землю біля Малого Самбора з самбірцями, який тяг-
нувся ще «за ... Самойловича». Тоді мати С. Боровського судилася «з Мазепихою, тогда
асаулкою енералною будучою, ... о тую сіножат, же стадом було мазепинским вибито и по
наказам правном, Мазепиха на своїх сіножатех взаміну трави косити давала». Не менш ці-
кава «Премемория» Генеральної військової канцелярії (№ 24), яка була складена в січні
1724 р. і відправлена в Малоросійську колегію. У ній вказувалися маєтності, які були кон-
фісковані в мазепинців і передані І. Скоропадським новим власникам. Останні ж були вір-
нопідданими царя й серед них бачимо таких одіозних діячів, як Нос, котрий провів мос-
ковських карателів на Січ і є причетним до її знищення.
Серед документів полковників тут найбільше представлені ті, які були створені чер-
нігівським полковником Я. Лизогубом (№ 9, 10, 13). Усі вони стосувалися матеріальної
підтримки містечка Березна, яке зазнало збитків внаслідок «наїздів», тобто пересування
військ під час Кримських походів. Вони добре доповнюють опублікований раніше універ-
сал Я. Лизогуба, яким полковник надавав Березній млин4. Відзначимо, що в одному з на-
ведених нами універсалі згадують села Тури (Тур’я) й Чепелівка (Чепелів), що розташова-
ні в суч. Сновському р-ні. В іншому згадують села Локнисте, Гусавку й Горицю
(суч. Менського р-ну). Стародубський полковий суддя Самійло Іванович (Колничий) за
дорученням гетьманича, стародубського полковника Якова Самойловича, розглядав у
1686 р. конфлікт за землю між громадами сіл Івантенок і Задубеня Бакланської сотні (ни-
ні – у Почепському р-ні Брянської обл.) (№ 7). Документ дає змогу збільшити час каденції
Колничого на цій посаді, бо раніше її визначали 1671 і 1679–1694 рр. Мешканці сіл нада-
ли універсал Івана Плотника, стародубського полковника в 1664–1665 рр., що проливає
світло на долю сіл в часи Руїни та на історичну топоніміку краю. Документи № 15а і 15б –
це листи 1688 р. дружини колишнього стародубського полковника (у 1668–1672 і 1673–
1676 рр.) Петра Рославця Ганни. Вона клопоталася за свого заарештованого чоловіка й за
худобу, яку конфіскував чернігівський полковник Леонтій Полуботок (батько наказного
гетьмана), перед переяславським полковником Райчею й полковником московського вій-
ська Андрієм Гамонтом. Однак це не допомогло, оскільки донос на нього був написаний
самим гетьманом – І. Самойловичем 6.08. (27.07.) 1676 р., у якому Петра Рославця було
звинувачено в тому, що «подобно намовившися з неприятелскими сторонами», хотів вчи-
нити замішання в Стародубському полку. Насправді ж П. Рославець був ще більше про-
московський, ніж І. Самойлович, але доносу саме останнього було надано в Москві біль-
шої ваги5. Закінчуємо документи ХVІІ ст. універсалом 1685 р. (№ 4) чернігівського архі-
єпископа Лазаря Барановича, який тоді був місцеблюстителем Київської митрополії. Цей
документ називаємо універсалом по-перше тому, що вище духовенство ХVІІ ст. саме так
називало їх, а по-друге, за своєю структурою він найбільше подібний до універсалу. На-
писаний він був за наказом московського патріарха Йоакима, й у ньому українське духо-
венство закликали взяти участь у Соборі, щоб обрати нового київського митрополита
(ним став Гедеон Четвертинський). Цікаво, що сам Лазар Баранович не приїхав на Собор.
Таким чином завершуємо цю частину статті й переходимо до іншої, яка стосується доку-
ментів ХVІІІ ст.
Спочатку вкажемо на два універсали гетьмана І. Скоропадського (№ 16, 17). Пер-
шим, за 1708 р., стверджувалися грамоти на маєтності Дем’яна Маковського, надані йому
на підставі грамоти Петра І й універсалу І. Мазепи6. Другим, виданим у 1711 р., давався
дозвіл військовому канцеляристу Івану Ханевському на побудову млина на р. Стрижень
(№ 17). З Ханевськими – Явдохою та її сином Іваном – пов’язані ще два документи: запо-
віт згаданих осіб (№ 19) і реєстр речей (№ 20), у присвоєнні яких звинувачували «Покоти-
лиху» (чи не родичка бахмацького сотника у 1709–1710, 1716–1722 рр. Семена Боровсь-
кого?). Пізніше, у 1716 р., видано ще один гетьманський універсал (№ 21). Він стверджу-
вав права ніжинського цеху музик. Цехмістр Сава Михайлович надав тоді відповідний
універсал попередника І. Скоропадського – гетьмана Б. Хмельницького. Це був універсал
1652 р., який дали цехмістру Грицьку Ілляшенку-Макущенку7. Ще один універсал видав у
1728 р. гетьман Д. Апостол. Ним підтвержувався оборонний універсал І. Скоропадського,
виданий Костянтину Костенецькому (№ 27). Далі йдуть документи старшини нижчого
4 Універсали Івана Мазепи (1687–1709). Київ–Львів, 2002. Ч. ІІ. Додатки ІІ. № 122.
5 ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 18373.
6 Універсали Івана Мазепи (1687–1709)... № 45; Ч. І. № 490.
7 Універсали Богдана Хмельницького. Київ, 1998. № 63.
Siverian chronicle. 2022. № 1
61
рангу – сотників. Це лист 1722 р. (№ 23) кролевецького наказного сотника Семена Григо-
ровича до Маковської. За всіма ознаками це була удова кролевецького сотника Івана Ма-
ковського (у чернецтві Іларіона) – Агафія Харитонівна (Жуковська), яка померла до
1729 р.8 Про це говорить і скарга 1724 р. Григорія Голуба – внука Захара (№ 25), у якій
безпосередньо вказується на конфлікт за землю, якою «покойний пн Иван Маковский за-
владіл неслушне». Інша скарга 1728 р. (№ 26) була адресована Степаном Бишовченком
гетьману Д. Апостолу. Бишовченко скаржився на бунчукового товариша Івана Себестія-
новича, сина Андрія, писаря полкового прилуцького. Цей Іван хотів насильством оберну-
ти скаржника з козаків у свого підданого. Слід сказати, що ця історія зафіксована у вели-
кій кількості архіних документів, і лише після їх вивчення можна буде сказати, чим вона
завершилася.
Далі йдуть документи, пов’язані з сіверським духовенством, зокрема, що стосуються
території Стародубського полку. Першим з них, не рахуючи універсалу Лазаря Баранови-
ча, є договір 1711 р. між священиком і громадою щодо цін на церковні треби (№ 18). Гро-
мада складалася з жителів сіл Кустичі й Чорнижовці Стародубського полку. Перш за все,
це укази й листи чернігівського й новгород-сіверського архієпископа (у 1735–1738 рр.)
Іларіона Рогалевського, які були адресовані стародубському протопопу Григорію Под-
лузькому (про нього, на жаль, немає ніяких даних) і стосувалися тих само сіл. Колишній
писар Стародубського полку Григорій Скорупа збудував своїм коштом приділ при Свято-
Микільському храмі на честь св. Кузьми й Дем’яна та Миколи-угодника в с. Кустичах, і
архієпископ благословляв його освячення (№ 28). Наступним указом 1737 р. (№ 29) він
благословляв перехід громади села Покословля в парафію с. Кустичі (як ближчого тери-
торіально, ніж с. Яцкововичі (суч. Стародубського р-ну), до парафії якого вони належа-
ли). Наступного дня архієпископ написав листа до Г. Скорупи (№ 30), у якому дякував йо-
му за надіслану олію і сповіщав, що отримав послання про покослівську парафію через
ігумена Каменського монастиря Іраклія Комаровського (майбутнього чернігівського архі-
єпископа), надіслання свого указу, в якому він повідомляв про отримання від Г. Скорупи
вищезгаданого послання з Сосниці 13 березня й видання архієпископом відповідного ука-
зу («універсалу»). У 1741 р. новий чернігівський митрополит Антоній Черновський видав
указ стародубському протопопу Григорію Подлузькому, яким відміняв указ щодо сіл
Яцкович і Покославля чернігівського архієпископа Никодима Сребницького (архієпископ
у 1738–1740 рр.), а підтверджував указ Іларіона Рогалевського (№ 32).
У 1743 р. до Г. Скорупи звернувся листом новий чернігівський і новгород-сіверський
архієпископ Амвросій Дубневич (№ 33). У посланні йшлося про той же перехід с. Поко-
словля і про передавання трирічної платні священику села Яцковичі Василю Лосицькому.
У листі 1769 р. (№ 36) чернігівського і новгород-сіверського архієпископа (у 1761–
1770 рр.) Кирила Лящевицького до обозного Стародубського полку Павла Скорупи йшло-
ся про призначення на парафію в Кустині священика Іоанна Шарипи, який вийшов «з за-
границы», тобто з Речі Посполитої, вірогідно – з Правобережної України. Представлена в
статті й інша документація духовенства, а саме листи щодо тих же сіл Стародубського
полку. Насамперед у них мова йшла про дошку на престол храму в с. Кустичах, яку виго-
товили коштом роду Сулим. Тут згадується одна досить загадкова справа, оскільки наво-
дяться листи новгород-сіверського єпископа Іларіона і адресовані йому (№ 38, 39, 40). Од-
нак у цей час (1781 р.) чернігівським і новгород-сіверським архієпископом був Феофіл
Ігнатович (1770–1781 рр.), а ім’я Іларіон носив у ХVІІІ ст. лише Рогалевський, правління
якого єпархією припадає на 1735–1738 рр. Хоча листи збереглися в копіях, однак не може
бути, щоб копіїст помилився на 50 років у датуванні, оскільки згадувана покійна дружи-
на генерал-майора Якима Сулими – Марія Павлівна (урождена Скорупа) померла 23
(12).04.1783 р. і була похована в с. Кустичах. А о. Христофор Сулима потім став архі-
мандритом Гамаліївського монастиря, пізніше єпископом. Помер він у 1813 р., обіймаючи
посаду харківського єпископа. Можливо, помилково написане ім’я єпископа Іларіона?
Поки що на це питання немає відповіді. Ще в документах 1781 р. (№ 31, 42), викликаних
скаргою згадуваної Марії Сулими й кустинського священика Павла, ішлося про незаконне
втручання в чужу парафію священиків села Осколкова, батька й сина Шапулинських. У
двох останніх документах (№ 44, 45) ішлося про взаємний перехід до парафій у Кустичах
та Рюхові в 1798 р. священиків Павла Чернявського й Василя Ждановського. Із відповід-
ним клопотанням звертався до архієпископа чернігівського й новгород-сіверського Вікто-
ра Садковського (правив єпархією протягом 1796–1803 рр.) Андрій Миклашевський і
отримав позитивну резолюцію. Деталі переміни парафій пояснювали в ордері стародуб-
ського благочинного протоієрея Василя Вуяхевича священику Павлу Чернявському. Віро-
гідно такий же ордер отримав і о. Василь Ждановский. Зазначимо, що Миклашевський –
8 Модзалевський В. Малороссийский родословник. Киев, 1912. Т. 3. С. 291–292.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
62
це очевидно Андрій Павлович (1758 – після 1803 р.), який був на схилі віку підкоморієм
Стародубського повіту. Хоча, що менш вірогідно, ним був Андрій Михайлович (1757–
1819).
Дуже цікавою є справа № 35, у якій містяться документи про виготовлення в 1764–
1765 рр. клейнодів Чернігівського полку («литавр» (барабана), прапора тощо). Подаємо
найважливіші документи і резолюції до них. Тут стають відомими імена виконавців за-
мовлення полкової канцелярії, розцінки за працю й видатки на матеріал. Згадується ім’я
городового отамана Лопатіна. Це насправді Петро Лопата, каденція якого досі обмежува-
лася 1759–1761 рр. Між тим, вказаний документ дозволяє її продовжити як мінімум до
1766 р., а можливо й до 1768 р., коли отаманувати став Михайло Доморка. У цій справі
кожній сторінці присвоєно власний номер, тому ми подаємо її як цілісну справу, але вка-
зуємо архівну легенду кожного аркуша.
Представлені в цій статті й три купчі другої половини ХVІІІ ст. відповідно 1760
(№ 34), 1777 (№ 37) і 1787 рр. (№ 43). У перших двох мова йшла про продаж греблі та гаю
Іваном і Горпиною Сидоренками з с. Гурбинці (село суч. Прилуцького р-ну), у другій –
про продаж городу козаком Григорієм Шуликом з с. Литовська Стародубського повіту
Новгород-Сіверського намісництва.
Насамкінець зазначимо, що тексти документів подаємо за правилами, укладеними
Я. Дзирою9, про які ми писали в попередніх частинах статті. Автографи в документах під-
креслені нами, а слова, які не вдалося прочитати – знаком (…)*. Квадратними дужками
позначені пропуски в тексті через якісь дефекти (обірвана частина тексту тощо) або від-
новлені по смислу слова. Датування, подане кириличними літерами, переводимо араб-
ськими цифрами. Сподіваємось, ці джерела будуть цікавими й краєзнавцям, оскільки про-
ливають додаткове світло на історію населених пунктів Сіверщини, на соціально-еконо-
мічну, церковну й культурну історію краю.
* * *
№ 1
1654, лютого 29 (19). – Кременчук. – Купча.
«Я, Яско Охрімовыч, козак Войска Запорозского обывател живший, маючи дом мой властный
и за копу мою купленый в месте Кременчуку под час заверух з росказаня господаря нашего его млст
пна гетмана по розных (!) містах (!). Прето я з малжонкою моею, отримавши тот дом од [И]вана
Безпятего, а часу теперешнего я повернувшися ку домовы своему до Ніжина, а тот дом продалем
пану Юрю Мойсеенку у Кременчуку в моц и посесию пущаю и в спокойное держане вічными часы,
за которою шлубую, же ни от кого пан Юрей Мойсеенко ни од кого (!), жадного затрудненя міты не
мает, я сам и малжонка моя повынна в том отповедат потребуючому в той предаже, а пна Юря Мой-
сеенка во всем очищат и от всего ослобожат. Где бы хто важился турбацию чинит пану Юрю и для
увереня и при написаню того листа зезнаного был пан Левко Зулда, пан Иван Цівъченко, Мартин
Шорапаненко, козаки кременчуцкие, и пана Богдана Лавриненка, сотника, и пна Ивана Дяченка
просили о приложене печаты звыклой товарыства и писара о подпис руки. Що на прозбу мою учи-
нит рачили.
В Кременчуку року 1654-го мца февраля 19 дня.
Миколай Пинчук, писар кременчуцкий, рукою».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 20545. Оригінал завірений підписом писаря і печаткою. Запис: «Зе-
знане дому вечистого продажы от пна Яска з Ніжина Юрю Мойсеенку вічне»).
№ 2
1675, лютого 13 (3). – Чернігів. – Універсал чернігівського полковника Василя Борковського.
«Василий Борковский, полковник Войска его црского пресвітлого величества Запорозкого
черніговский.
Вам, всім войтум сілким, до міста Березного належним, а особливе вуйтови стулненскому зо
всими посполитими людми в помененной сотні Стулнинской жиючими, доброго здоровя спрявши,
до відомости доношу:
Под час бытности сеей велможного его млсти пна гетмана, добродія великого, в Чернигови и
простуючого дорогу през ваши Березное, Мену и Сосницу з Батурина до Чернігова и назад тим же
трактом в Батурин, войти міские на приняте так самого велможного его млсти пана гетмана, яко теж
и инших началних людей, вшелякими лютаминами видаючи, много втратилися. Теди (...)* таковую
втрату их вспираючи, счоби одни мещане сами на так великом видатку одни не шкодовали, заслав-
ше вас сим моим писанем, сурово приказуем абисте не пречачи ни в чом вуйтови березинскому и
помочними будучи, належное, що на которого вуйта принадлежати будет, видал конечне. И повторе
вам о том пилно и пилно приказавши, полецаю Гду Бгу.
З Чернигова февраля 3 д. року 1675.
9 Літопис Самовидця. Київ, 1971. С. 39–42.
Siverian chronicle. 2022. № 1
63
В подлинном тако:
Вам зичливий приятель звышменованний полковник, рукою».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55513. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всере-
дині якого написано «місто печати» і зроблено запис: «З подлинним сводил писар сотенний бе-
резинский Иван Рудановский»).
№ 3
1685, березня 10 (лютого 29 (?). – Випис з міських книг, який містить в собі купчу.
«Выпись с книг міских глуховских літа от нароженя Божого 1685 місяца февраля 29 (!) дня.
На уряді нашом міском перед нами, Василием Федоровичем, сотником Войска их царского
пресвітлого величества Запорозкого глуховским, Савою Яковлевичом, атаманом городовым, Алек-
сіем Михайловичом Туранским, писарем, Герасимом Тимофіевичом, войтом, Демяном Ивановичем
и Яремою Михайловичем, бурмистрами, и многих зацных, так з товариства войскового, яко и ме-
щан при нижевыраженной продаже и купли немало людей было персоналітеж (!) постановившися
перед нами урожоная Орина Емельяновна, по мужу прозиваемая Малашиха, козачка и обывателка
глуховская, сознавала нам явно, ясно и доброволне в таковые слова, иж, мовит, продала греблю,
през власную працу нашу уфундованную, лежачую на реці Уску и млын построенный, к тому ж
млину и займище внизу, гуту зо всіми належитостями, сіножати и всі угодия, якие небожчик муж
мой уживал и владіл, то так и спродала им, славетне урожоному его милости Михаилу Миклашев-
скому, асаулі Войска царского пресвілого величества Запорозкого енералному, за сумму певную
личбы полской монеты доброй золотых пятьсот. Которую то сумму всю сполна руками моими ото-
бравши, в моц, в поссесию и вічное владіние всі тые вышреченные угодиа самому ему, пану Микла-
шевскому, малжонце и потомком их вручаю, же аж як хотя волно тими добрами на свой пожиток
оборочати, диспоновать теперь и на потомные часы. А я юж, вышречення Орина Малашиха, потом-
кове мои, приятелі близкие и далекие и ніхто инший, в тот проданный от мене млын, в займище, в
гуту, сіножати и во всякие угодиа не повинен жадною мірою интересоватись и найменшое быти пе-
решкодою, вічисте права своего вырекаюся под обвленым варунком правным тисячу золотих. Кото-
рая то продажа и купля вчинилася при звышписанных урядовых особах, при которых и сей вікуис-
тый запис, яко стороні потребуючой его милости пану Миклашевскому актикован до книг міских
глуховских. З которых кстрактом вынятый и поданный при звыклой печати урядовой з подписом
руки писарской.
Діялося в Глухові року и дня звышписанного.
Алексій Михайлович Туранский, писар сотни Глуховской, рукою власною».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518-13635. Арк. 1–2. Копія кінця ХІХ ст. Запис: «196-го генваря в
16 день»).
№ 4
1685, червня 25 (15). – Чернігів. – Універсал чернігівського архієпископа Лазаря Барановича.
«Лазар Баранович, милостию Божиею православный архиепископ Черніговский, Новгород-
ский и всего Сівера, блюститель кафедры метрополией Киевской.
Ясне в Богу превелебным отцем архимандритом, превелебным в Богу господином отцем игу-
меном, пречестным отцем протопопом и всему духовному чину, так до катедры митрополией Киев-
ской, яко и до нашой Черніговской архиепископии, належачем Церкви святой восточной и нашего
смирения возлюбленным сыном, благословение наше архиерейское при залеценю всегдаших моли-
тов препославши, ознаймуем, иж православные монархи наши, их царское пресвітлое величество,
маючи государское свое попечение о посполитом добру державы своея Малой той (?) Росии, з высо-
кого своего монаршого маестату, а за поважным совітом и архипастирским благословением святій-
шого Иоакима, патриархи московского и всея России, выдали свои государские указы, абы для со-
вершеннійшого діла всяких духовных в Малой России исправление метрополита на славном здавна
престолі киевском был посаженный; яковому указу их царского пресвітлого величества и особливе
потреб Церкви малороссийской, през час немалый без такового своего пастыра вдовствуючой, чи-
нячи досить, за знесеньем ся с велможним его милостю паном гетманом Войск их царского пресвіт-
лого величества Запорозским, посылаем во всю нашу малороссийскую епархию тые універсалы,
пастырско жадаючи и приказуючы, абы каждый з началнійших духовных персон, яко до Киевской
метрополии, так и до нашей архиерейской, належачых катедры, скоро за освідченем тых універса-
лов до Киева на святых апостол Петра и Павла день, якою помощию Божиею елекция на метропо-
литу зачатися міется, поспішати хотячи прислугу тую, Церкви Божией и отчизні малоросссийской
учиненную, архиерейским нашим и пастырским благословением завдячати облікгуем.
Писан под час бытности нашой в Ушні июня 15 дня року 1685.
Рукою власною».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 29–30. Копія кінця ХІХ ст. Внизу документа на-
мальоване коло, всередині якого написано: «місто печати». Запис на звороті «193-го июля
2 день прислал их Сівска околничей Леонтей Романовим»).
№ 5
1685, червня 27 (17). – Чернігів. – Лист чернігівського полковника Василя Борковського
до гетьмана Івана Самойловича і донесення його племінника про розвідувальну місію
в Речі Посполитій.
«Ясневелможный милостивый пане гетмане, мой велце милостивый пане и добродію!
Сіверянський літопис. 2022. № 1
64
Посыланый от мене з умыслу за відомом и росказанем велможности вашей в Полские краи,
небожчика бувшого тутейшого войта сина... Якимович, замешкавши там немало для продолженя
сейму, и хоч на малый час бувши з братанком моим у Варшаві под час сейму, повернув тепер. Кото-
рого ораз до велможности вашое посылаю, абы тим обширній оповіл устне и подобну о всем, чого
бы відом был, роспитан, а щоколвек и на карті выписал братанок мой власною рукою, тут ж до вы-
читаня велможности вашой отсылаю; и що наменает, абы для далших відомостей и далшом
тамошном повоженю и до яких скутков замысли их лядские будут привожены як всі на одно міется
скупятся войска, хоч сего ж знову присылати Якимовича. То высокой увазі и волі велможности ва-
шое подаючи, себе затим милостивой рейментарской полецаю ласці.
З Чернігова 17 июня 1685.
Велможности вашой, мо его велце милостивого пана и добродія, счирозычливый и уніжоный
слуга Василий Борковский, полковник Войска их царского пресвітлого величества Запорозъкого
черніговский».
***
(донесення племінника Борковського)
«Ze tak długo p. Jachimowicz bawił się tu w tych krajach dla tego, iż sejm pro dzie[ń] 2 da junij do-
piero się skonczył, na którym to stanęło: naprzód uchwaliła R. Posp. auktys wojska tak, jako pod czas cho-
ciński, którym powiaty płacić powinni po wojewodztwach na wojnę z turczynem. Na którą wojne taka jest
ordynacya: papierz z Rzymu przysłał siedm kroc sto tysięcy na leguminy dla piechot, jakoż i na zakupiono
za te pieniondze. K. j. m. sam rezydować będzie we Lwowie z piechoti i usaryo, a pancyrne chorągwie tak
tedy ordynowane dla zaszczytu ordy stać będą, jako to pod comendą pana Łazyńskiego chorążego, 40 za
Lachowcami pod comendą pana Dunina pod Tarnopołem, pod comendą pana Dymidskiego pod Uśći-
em.Wezyr sam ze wszystkimi potęgami poszedł ku cesarziowi naszemu, a ku nam wyprawiono seraskira,
który już stanął na Bukowinie, jednak z małą potęgą tak turków, jako i ordy, który ma takowy [...], aby w
Pokuciu wszytkie fortecie porujnomił (?). Dla tego się jeszcze zatrzymał, że czeka na posiłki większe. Tam
że przyszła wiadomość na ostru sejmu, iż turków 18 tysięcy prowadziło pieniądze i legumine do Budy, któ-
rych książe laterańskie napadszy z wojskiem, ubespieczonych zniosł całe i to wszystko zabrał. Ten seraski-
er, który do nas idzie, tak wszystkie języki powiadaja, że chce koniecznie, aby mug[ł] pogodzić k. p. nasze-
go z p. cesarziem tureckim. Na sejmie posłowie ci byli: cesarza chreśćiańskiego, od papierza, wenecki, is-
zpański, kurlandzkich dwuch, którzi się pozabijali na pojedynku. Constytucya taka stanęła: k(rólo)i. j. mći
nie pozwolono samemu na wojne chodzić za granice, na co barzo utyskował, wojska żeby już nigdy nie by-
li w Polsce i ciangnieniami żeby nie chodzili i nocłegów żeby nie mieli po dobrach szlacheckich; troje po-
głównego in kwantum by turczyn poczał grasować w Pokuciu, tedy wszystkie wojska mieli (?) się śćiągać
pod Sczyrziec (?) i tam za Dnistr iść. Atoli pzecie udają zapewne, że ten seraskier z tym idzie, ażeby pakta
zawar[ł], a to ten Szajtan Ibraim pasza, co był pod Zurawnem.Wojska nasze na zime mają stać na dawnych
miejscach, jako stawali, jeżeli się nie odmieni, bo to nie wszystko ewangelia, choć co i na sejmie postano-
wio, czasem to odmienia. U nas tu na Wołyniu już te trzy razy jako ordy brała. O strone wojsk na morzu, te
są wielkie, to jest pewna przeciwko turczynowi i potężnie mu dokuczają. Pana podskarbiego przeszłego
sądzono, kazano mu, aby siedm krot sto tysięcy oddał R.Ptej. A ów siedzi u króla francuskiego i nie dba o
to, bo ma dobrego protektora. Książąt dwuch poszło gwaltem od króla francuskiego do cesarza chreśćiańs-
kiego, brat k. j. francuski, o co się k. francuski bardzo gniewał. Racz tedy w.m. dobrodziej przysłać do nas,
jako się wojska śćiągną, co się będzie działo, jeżeli zechcą do traktatów to są mowy róźnie o strone tego,
co Moskwa odebrali teraz niedawno. Pan Jachimowicz i ustnie opowie w. m. dobrod[ziejowi] co słyszał,
bo i na sejmie skrycie wszystko czynio i constytucy nie masz nic, tylko potoczne rzeczy, wszak się przy-
patrzył i sam pan Jachimowicz, co się dzieje. To jest pewno, że trzeba od w. m. dobrodzieja mego, aby był
teraz jak seraskier się zbliży».
Переклад.
«Так довго п. Яхимович затримався тут в цих краях тoму, що сейм закінчився лише 2 числа
червня. Нa ньому було ухваленo: насамперед ухвалила Річ Посполита збільшення війська так, як під
хотинський час (йдеться про Хотинську війну 1673 р. – Ю.М., І.Т.), повіти мають платити пo вoє-
водствах нa війну з турком. Нa цю війну є така ординація: папа з Риму прислав сімсот тисяч нa лаго-
минки для піхоти, які й закупили за ці гроші. K. й. м. сам буде резидувати з піхотою і гусарами у
Львові, a панцирні хоругви, призначені для захисту від орди, мaють так стати: під командою пана
хорунжого Лазинського зa Ляхівцями, під кoмандою панa Дуніна під Тернополем, під командою па-
на Димидського під Устям. Сам візир з усіма потугами пішов до нашого цісаря, a до нас відправили
сераскера, який вже став у Буковині, однак з невеликою потугою як турків, так і орди, котрий має
такий [наказ?..], aби у Покутті всі фортеці поруйнував. А затримався він тому, що чекає на більші
підкріплення. Taм же прийшла відомість в розпал сейму, що 18 тисяч турків везло гроші і лагомин-
ки до Буди. Але латеранський князь з військом зненацька напавши, розгромив їх i все це забрав.
Цей сераскер, який йде до нас, як кажуть всі “язики”, неодмінно прагне помирити короля нашого
пана [з] паном турецьким султаном. Нa сеймі були такі посли: християнського цісаря, папи, венеці-
анський, іспанський, два курляндських, котрі повбивали себе на поєдинку. Ухвалили таку конститу-
цію: королю його мості нe дoзволили особисто виходити на війну за кордон, чого дуже жалів; щоб
війська ніколи вже не були в Польщі, переходами не ходили i щоб не мали нічлігів в шляхетських
добрах; троє поголівщини якби турок почав грасувати в Покутті, тоді всі війська мали збиратися під
Щирець (?) i йти за Дністер. Все ж подають як достовірне, що цей сераскер йде з тим, щоб укласти
договір, a це той Шайтан Ібрагім-паша, щo був під Журавном. Наші війська на зиму мають стати на
давніх місцях, як і ставали, якщо не переміниться, бo це не євангеліє, хоч на сеймі ухвалили, часом
це відміняють. У нас тут на Волині вже тричі орда брала [ясир]. Щодо військ на морі, то вони великі
і певно, що проти турка, й потужно йому докучають. Колишнього пана підскарбія засуджено, нака-
Siverian chronicle. 2022. № 1
65
зано йому, щоб сімсот тисяч віддав Речі Посполитій. A він сидить у фрацузького короля i не дбає
про це, бo має доброго протектора. Два князі раптово втекли від французького короля до християн-
ського цісаря, брат французького к. й. [м.], через щo французький король дуже гнівався. Тоді зволь
в. м. добродій швидше прислати до нас, як зберуться війська: щo буде, якщо схочуть укласти дого-
вір, є різні розмови щодо того, щo Moсква недавно oдібрала. Пан Яхимович усно розповість в. м.
добродієві те, що чув, бo нa сеймі все потайки чинять i зовсім нема цього в конституції, тільки по-
точні cправи. Однак придивився i сам пан Яхимович, щo діється. To є певне, що треба від в. м. мого
добродія, aби був тепер, коли наблизиться сераскер».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 31–32. Копія кінця ХІХ ст. Пізніший запис: «Ма-
лоросийская: «Подано в Сосниці июня 18 д.», и Русская: «193 г. июля в 2 де[нь] прислал из
Севска околничей Леонтий Романович»).
№ 6
1685, після жовтня 7 (вересня 27). – Батурин. – Відомості глухівського жителя
Якова Дем’яновича про події в Речі Посполитій та Німеччині.
«Донесенье
реляция Якова Демьяновича, обывателя глуховского, который з умыслу по указу ясневелмож-
ного его милости пана гетмана посылан был в немецкие краи, меновите Шлионск, для засягненя ві-
домостей, як война турецкая з цесаром христанским отправуючаяся, скончится и иншого тамошнего
повоженя, з Батурина выехал в числах 27 сентября року 1685.
Который міл свой тракт полскими краями на Чорнобили, на Заславле, на Остров, на Дубно, на
Замосце, на Вислицу и иншие городы аж до Шлионска.
Там в самом Шлионску мешкал чтири недели, где так з щоденной устной з немцами розмовы,
яко и приходячих уставичне до того мыста курантов, такие засяг відомости.
Над войсками всіми цесарскими, которого якобы міло быти шестдесят тисячей, были тые осо-
бы найвышшими енералами: ксионже ліотарунский, ксионже баварский и ксионже линебурский.
Тые енералы з войсками своими рушивши з-под Відня прошлого літа, пошли просто под Но-
вые Замки, в котором то городі было президиум турецкое. И оный облегши, моцно добували и кил-
конадцеть штурмов в добуваню оной фортецы з ущербком своих людей стратили. Почувши теды о
том облеженю сераскир-паша, который неподалеце от того містца з килкодесятма тисячами войска
турецкого зоставал, рушил просто туда к Новым Замкам.
Німцы зась, взявши певную відомость о его к собі поході и не чекаючи войск турецких до себе
под Новые Замки приходу, ксионже лиотаронский в сороку тисячей войска просто рушил против
сераскер-паши, а двадцеть тисячей под фортецею зоставали. Поткалися теды з собою обое войска,
турецкое и немецкое, под містом Кграном и моцную учинили битву. В которой через цілий день
триваючи, турецкое войско пляцу уступило и мусило тыл подати, а то для того, иж войско цесар-
ское піхот и армат много з собою міло.
Турецкое зась войско, не міючи на отпор так великому огневи взаемне піхот янчарских, муси-
ло от того містца, битва точилася, о килко миль назад уступити, утративши килко штук армат не-
болших. А кгды тая битва отправовалася там под Новыми Замками, зостаючие над войсками німец-
кими енералы штурмы моцные до города учинили и добывали оной фортецы, всю зруйновали и лю-
дей выстинали.
Завзявшы теды сераскер-паша певную через языков відомость, иж город оный вже пропал, по-
шол ночью навтеки, попаливши за собою всі на переправах мосты. Ксионже зась лиотаронский з
другими енералами всі околичные містечка и села, около того города Новых Замков будучие, огнем
и мечем сплюндровавши, повернул в венгерскую землю, где Текель пановал, През которую з войс-
ками своими тягнучи, одны міста через штурмы подоставал, а другие и сами поподдавалися. Имен-
но город Прешу, Кошицы, Токай и тые людми свсоими осадивши, назад ку домови з войсками по-
шол.
Войска жадные лядские сего року цесарови христианскому на войні не помагали, бо их цесарь
христианский и сам не потребовал: першая для их збродень великих, иж ходячи на помочь, болшие
в его панстві чинять руины; другая, же в военном ділі всю на себе оборочают славу, яко показалося
з Віденской викторией, кгды король полский всю собі приписал отвагу, всему світу тое оголосивши,
иж его щекгулным розумом и отвагою тое щасливе военное отправилося діло, называючи себе обо-
ронителем всего христианства.
О венетах повідает, же также сего літа, маючи на морі з турками войну, многие фортецы от
турков побрали в королевствы Морейском.
З таких теды викторий, которых нигде болш не было, так німцы, яко и ляхи, чинячи по горо-
дах триумфы, всюда в своем панстві з армат стреляли.
А поворочаючи назад сюда из Шлионска, помененный Яков тыи відомости завзял в Полще.
Иж гетман коронный короля не хочет слухати, до чого и иншых многих сенаторов мает собі при-
хилных, же королеви неприязными зостают. Войско лядское коронное мыслит о звязку для того, же
через тые килка літ по всі експедиции з турчином военные, так от челяди, яко и от коней отпало не
без великого ущербку и самих себе.
О королю полском повідает, иж сего літа особу одну з близких своих людей посылал до Фран-
ции, будто стараючися о тое, жебы сына своего старшого з покревною якоюсь короля французкого
в стан малженский могл злучити, хотячи през тое сватство в подуфалою з королем французским
упеститися приязнь, а потом чогось скритого и хитрого доказоватись.
Тот же Яков, едучи през Волынь и Полесье, где недобойки того гултяйства, которіе именем
козацким называются, міют свою станцию, чул не тилко от старшины, але и от меншого товариства,
Сіверянський літопис. 2022. № 1
66
же гетман коронный Яблоновский, при пожекгнаню и подякованю за их вірную службу, зпохочаю-
чи (!) их и до далшой военной працы, то есть на пришлый рок, в котором, мовил, же мает быти по-
тужнійшая турецкая война нежли сего літа была (называючи тилко сюю игрищем), кгдыж, мовит,
маем певные перестороги, иж сам цесарь турецкий на пришлое літо до нас в гості зо всіми своими
поганскими потугами готуется.
Освідчил им всім тое, иж донское войско послов своих з писмами своими до короля прислало,
з тым декляруючися, иж на пришлое літо допомагати им войны турецкой посполу з калмыками при-
бути мают, а для ліпшой віры и самых послов донских оным там же презентовал.
Также и о Реши Німецкой повідал, же з великим приготовлением на пришлый рок на турец-
кую войну прибіраются. Кгдыж и сам он своими очима бачил, же безпрестанно нового жолніра за-
тягают и великую плату дают».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 35. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 7
1686, вересня 23 (13). – Стародуб (?). Судове рішення стародубського полкового судді
Самійла Івановича Колничого.
«Року 1686 мсця септеврия 13 числа.
За злеценем мні велможного его млсти пна Якова Ивановича, гетманича, полковника Войска
его црского пресвітлаго влчства Запорозкого стародубовского, пна и добродія моего, при поданной
его пнской млсти от жителей села Ивантенок и села Задубеня супліки справы о свої власниї gрунта,
неслушним способом от жителей села Жукова завладіние, ставши очевисто передо мною, Самойлом
Ивановичом, судиею полковим стародубовским, тиеж села Ивантионок и Задубеня жителі поклада-
ли копию з оріgуналу декрету собі от небожчика Ивана Плотника, бывшого полковника стародубов-
ского, на оние gрунта виданого, списаную. З которой копиї вичиталем, же старинци два з села Кот-
лякова: один Сергій Иванович, а другий Прокоп Иванович от тогож небожчика Ивана Плотника,
полковника стародубовского, бывшаго уряду висланнимы Яном Віцким, товаришем войсковим,
Ол[е]ксіем Максимовичом, мещанином стародубовским, границю селу Ивантионкам и и селу Заду-
беню от села Жукова старими знаками признали и отвели, почавши от реки Ивантионскої, Бойни
називаемой, в лісок Уколок, а з ліска Уколка у Синії лози, а з Синіх лоз у Крутий лог, а с Крутого
логу у реку Дубну упалы и там конец оной границі тие ж менение старинци положыли и учинили.
Мы, суд, по виразном велможнаго его млс. пана полковника стародубовского росказаню, оние gрун-
та при селу Ивантионках и при селу Задубею подлух виш менених старинцов признатя, цалке и не-
нарушне заховуем и їм тие gрунта з таким варунком приворочаем: если бы от сего часу жителі села
Жукова сміли и важилися, жителей села Ивантионок и села Задубеня оние gрунта до якого колвек
суду и права потягати и позивати, неотпустне мают до шкатули войсковой вини тисячу золотих за-
платити. Що для ліпшой моци и твердости потребуючой стороні, то ест селу Ивантионкам и селу
Задубеню, сее мое писане при печати з подписом руки моеї даю.
Писан в Стародубі року, мсца и дня виш писанного. По написаню сеей справи позволяем селу
Ивантионках и селу Задубеню сее старое ограничение тими ж старими знаками при людях посто-
ронних поновиты.
Самойло Иванович, судя полку Стародубовского».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 18403. Тогочасна копія. Наприкінці документу намальоване коло,
всередині якого написано «місто печати полковъника гетъманская»).
№ 8
1687, листопада 8 (жовтня 29). – Випис з ніжинських городових книг.
«Выпис с книг міских ратуша ніженского права майдебурского.
Року тисяча шестсот осмъдесят семого місяця октоврия двадцят девятого дня.
По монаршой их царского пресвітлого величества грамоті, а за поважным ясневелможного его
мл. пана Иоанна Мазепы, гетмана Войск их же цар. пресвітлого величества Запорозких, листовным
указом, перед нами: Стефаном Петровичом Забілою, полковником ніжинским, Войск их же царско-
го величества Запорозких, Иоаном Быховцем, от ясневелможного боку рейментарского зосланным,
Матвіем Шендюхом, обозным, Аввакумом Тарасовичом [Ненадою], Гаврилом Толоком, асаулами
полковими, Феодором Григориевичом, Иоанном Кониским, Кондратом Ивановичом, Михайлом
Максимовичом,бурмистрами маистрату ніжинского, и иншими райцами, лавниками. на справах міс-
ких засідаючими, приточилася справа их царского пресвітлого величества столника его мл. Павла
Михайловича Скрабина, которая справа взяла свой початок так: в року тысяча шестсот осмъдесятом
его мл. Павел Михайлович, будучи воеводою в замку ніжинском, дал позычоным способом з казны
государской Димитрию Николаевичу, жителю ніжинскому, триста рублей чехами, а Костантию
Криштофорову, да Криштофору и Пантелію Дмитровым, также з государской казны позичил триста
и осмъдесят рублей и Михайло Маляр того ж часу в царскую казну пять рублей зостал винен. За ко-
торые долги по монаршом повелінии при особах урядовых, именно при п. Есифу Завацкому, писа-
реви полковому, Леонтию Марковичу на тот час бывшому атаманови городовому, Радиону Верхо-
лабу, товаришу войсковому, так теж при п. Феодору Григориевичу и при п. Иоанну Конискому,
бурмистрах, в року близко прошлом 1686 оных должников всі добра лежачие им рухомые, яким
колвек именем названые, так в місті Ніжині, яко в фолварках, в селах и де колвек знайдуючиеся,
зрестровано и ощацовано, по котором шацунку аж до сего часу все иміние мененных должников в
арешті зоставало. Теперешнего зас часу его мл. Павел Михайлович Скрабин презентовал нам ме-
ненных должников обликги, ускаржался на них и просил з них от нас справедливости. Позваные те-
ды должники, так до обликгов своих, яко и до долгов в них описаных устне, явне и доброволне при-
зналися.
Siverian chronicle. 2022. № 1
67
Прето мы, суд нынішний, монаршой их царского величества грамоті повинное отдаючи послу-
шание и ясневелможной его мл. гетманскому повинуючися указу, Димитрия Миколаевича и Кос-
тантия Криштофорова, а вмісто Криштофора и Пантілія, небожчиков, рожоных небожчиковских Зо-
фіру сестру и Костантия брата, так конечным прикрилисмо декретом, иж поки должной сумы
его мл. Павлу Михайловичу не отдадут, поты волнымы не могут быти з вязеня. По таковом наказа-
ню нашом Димитрий Миколаевич его мл. Павлу Михайловичу дал готовых грошей двісті рублей, а
о третее сто рублей упросил собі фришту. И Малярка Михайлиха ввесь дом свой за небожчика му-
жа своего отдала и намні его мл. Павлу Михайловичу не зостала винна. Костантий зас Криштофо-
ров и Зофира малжонки, и Костантий Дмитрович, брат Зофирин, не міючи готовою сумою за себе и
за Криштофора и Пантелія, небожчиков, заплатити, иміние свое за долг шацунком его мл. Павлу
Михайловичу вічне сознали и вручили. Которое их иміние так спецификуется: двор свой власный з
трома світлицами и з трома пекарнями шацунком за двісті двадцят и два рублі попустили, огороды
два, еден з[а] Киевскою баштою, а другий за новым містом фолварок в Малой Кошелювці з нивами,
з сіножатми и з товаром рогатым, за сорок и сім рублей, а бровар за Киевскою баштою за сто руб-
лей, которого иміния шацунок чинит сумою триста шістъдесят и девять рублей. Що все менованные
должники во вічную посессию подавши его мл. Павлу Михайловичу, еще его мл. зостали винны
одинадцят рублеей до ласкавого термину. До вышмененного шацунку были зосланые з замку Ні-
жинского пятидесятники: Гаврило Петрович, Саливон Марков и Кузма Моисіев, был и десятник Се-
мен Логвинов. В том выплаченю долгу, в сумі имінием през шацунок отданой, а не сверх ей, пан
Марко Борсук, судя полку Ніжинского, попустил пляц свой власный под будинком небожчика
Криштофора, зятя своего, лежачий, которому ціна стошістъдесят золотых, а сее он учинил респек-
том ласкавым дочки своей Марии, по першом мужу Криштофоровой, а тепер Горкгиевой, чого мо-
жет пан Борсук часу своего правом доходити на Костантину.
Которая то справа, як ся перед нами точила и як ся скончила, так мы, уряд вышменованный,
до книг міских ратуша Ніжинского записат казалисмо и есть записана, с которых книг сей выпис
при печатех наших его мл. Павлу Михайловичу Скрабину выдан ест часу вышменованного.
Звышменованный полковник ніжинский рука власная.
Ясневелможного его мл. пана гетмана высланий Иван Быховец, рука».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 175–177. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 9
1687, листопада 12 (2). – Чернігів. – Універсал чернігівського полковника Якова Лизогуба.
«Яков Лизогуб, полковник Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого чернигов-
ский.
Войтови столинскому локниственскому с посполитими людми тяглими спрявши доброго здо-
ровя, до відомости доношу:
Дано мні відати от войта и от міщан березинских о том, же ви для подвод емских и для емщи-
ков на одежу, на страву, на роковую плату з своїх сел помощи ведлуг порахунку не отдаете. За кото-
рим непослушенством великое знищение обивателем березинским уростает. Забігаючи тому, жеби
впредь лучший порядок межи вами, войтами, бил захован, сей універсал войтови березинскому да-
лем, жалуючи и приказуючи под каранем срогим, абисте за оказанем сего моего універсалу на ем-
щиков, на одежу, на страву, на коня, на харч конскую ведлуг порахунку, чого войт березинский
учинет за так розную правді и на теперешний рок потребоват, жеби без всякого спору давали. А
ежели бисте еще над тое писание мое березинскому войтови на росход више описаний помочними
се не найдовали, такового за поданем знати яко спротивного волі моей сурово карати обіцую.
Дан в Чернігове д. 2 ноеврия року 1687.
Особливе теж сторожа, которая в дому моем найдуется, жеби и тим плата ведлуг порахунку з
вас во всім виходила конечне.
На подлінном розпись тако:
Звиш менованний полковник черніговский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55516. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всере-
дині якого написано «місто печати полковой» і зроблено запис: «З подлинним сводил писар
сотенний березинский Иван Рудановский»).
№ 10
1687, листопада 12 (2). – Чернігів. – Універсал чернігівського полковника Якова Лизогуба.
«Яков Лизогуб, полковник Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого чернигов-
ский.
Вам, войтам села Гусавки и села Гориці зо всіми тамошними жителми вашими доброго здоро-
вя узичивши, жадаем, абисте яко по давному до міста належачую повинность и послушенство отда-
вали, так и тепер без жадной отмови и спереки щоколвек потребно до тяглости будет, пну войтови
березинскому не будучи жадною мірою противним, таковую ж, яко и прежде, до міста тягло (!) на-
лежачую повинность отдавали, відаючи певне не не под. чиею протекціею зостаете, тилко под міс-
кою. А ежели би з вас войтов яко бил спротивним, таковий и турми черніговской навідает и караня
нашого не уйдет, тим вас впевняем.
Дан в Чернігове дня 2 ноеврия року 1687.
На подлінном подпись тако:
Звиш менованний полковник черніговский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55517. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всере-
дині якого написано «місто печати полковничей» і зроблено запис: «З подлинним сводил пи-
сар сотенний березинский Иван Рудановский»).
Сіверянський літопис. 2022. № 1
68
№ 11
1688, січня 25 (15). – Лебедин. – Лист полковника Андрія Кондратьєва
до сівського воєводи Семена Неплюєва.
«Мні велце ласкавый добродію Семен Протасьевич!
Низкий мой поклон млсти твоей залецивши, доброго от Господа Бога здоровя и щасливих и
радостных потіх на многие літа усердно получити желаю. За премногое твое благодіяние и часто-
кротную ко мні млсть, же твоя добродійская млсть пишеш ко мні о своем многолітном здоровю, тут
же и моего художества не препоминаеш, велце и покорне млсти вашей мое служебничое чиню по-
дяковане и зостаю, будучи назавше
млсти вашей всіх благ желатель Андрушко Кондратьев челом бьет.
З Лебедина иануария 15 1688.
О відомостех про неприятелский приход млсти твоей ознаймую. Писал ко мні полку моего
сотник мирополский Прокофей Андріев, которий по указу великих государей послан с сотниками и
козаками на черту для береженья от приходу неприятелских людей в Высокополье, же конечне ви-
діли полтавці орды три юрты, идучих на Ладижинскую долину и пошли в верх річки Коломака, а
где их поганское намірение и под якие городы уторгнути мают, про то не відают.
В Січи запорозких козаков татаре доставали конечне, тилко за помощию Божиею жадной поті-
хи не однесли. А если якая новая відомость у мене про неприятелский приход появится, и я того ча-
су к милости твоей о том буду писать с нарочними посылщики».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 191–192. Копія кінця ХІХ ст. Запис: «196-го ген-
варя в 16 день»).
№ 12
1688, лютого 19 (9). – Полтава. – Лист охочекомонного полковника Іллі Новицького
до гетьмана Івана Мазепи.
«Ясневелможной милостивый мосци пане гетмане, пане и добродію мой!
Сими часами, меновите февруария пятого, шестого, осмого, почали были появлятись тривож-
ливыи от побережа, то от кошового з Низу и от инших, відомости, которыми, не отобравшы певнос-
ти, не турбовалем велможности вашой. А же теперь упевнившыся, с тысячу орды, з поля припавши,
уласовских людей, на футорах, на устю Тясмина, зимуют, з овцами вырубали, и за ними, як змінкуе
асаул наш с побережа у своим листі, козацтво уласовское, пошедшы в погоню, нагнали ватагу тую у
Бахматовых озер и там, помощию Божьею, а щастем велможности вашой, языков поимали. Которые
то языки повідают, стосуючись до мовы оного, которого послалем до велможности вашой (Яска Бу-
та), мови, же понад Инкгулами на дві части орды стоят и иміют свой замысл под городы украинные
вдарить. Тое ознаймившы велможности вашой, самого себе вашой панской полецаю ласце.
З Лукомля февруария 9 1688 року.
Велможности вашой, панови и добродіеви моему, найнизшым назавше зостаю слугою Гелияш
Новицки, п[олковник] к[омонний].
Ясновелможный добродію!
По написаню листу сего пришел к нам в Лукомль выходец, кажетъся з Баришовки, а взятый в
року 1686 с коломійцами у Кодачку за Василковом. Тот неділь чотыри минуло февруария 7 як вы-
шол с Криму и повідае, же при нем всі з Криму вышли орды, тылко хана самого еще ожыдали. И
тот же выходец межи иншыми роспытками повідал, же переписивано еще з літа по вказу ханском,
увесь, сколко неволников в Криму есть и вынашлось сто и сім на реестрі тисячей.
Добродію мой!
Сию відомость далем відати и его м. боярину в Білгород, так теж в Охтирку и понад Колома-
ком полковником наказним, зостаючими з войсками, и пану полковнику сумскому, миргородскому
и гадяцкому».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 213–214. Копія кінця ХІХ ст. Запис: «От п. пол-
ков[ника] комонного з відомостью подан февр[аля] 11 д.»).
№ 13
1688, травня 22 (12). – Чернігів. – Універсал чернігівського полковника Якова Лизогуба.
«Яков Лизогуб, полковник Войска их црского пресвітлого велич[ества] Запорожского черни-
говский.
Вам, старшині села Турі и Чепелювки, атамані з войсковим товариством и войтом з посполи-
тими людми, ознаймую, иж ясневелможний его мил[ость] пан гетман, улитовавшися над містечком
Березною о тяжари в наездах счоденних и инших великих видатках, надал млинок на реці Турі з
трома колами стоячий, аби всякие розміри отбіраючи, тим ся ратовали в своїх росходах. А же кгреб-
ля кождого літа потребует направи, и вам, тамошним жителям на переезді кождому потребна, теди з
обох сел ви, старшина, з своїми жителями, кгди того кгвалтовная навесні албо якого ж колвек часу
указоватимет потреба, абисте без жадное спереки давали помоч гатити соломою и хворостом пилно
и сурово именем самого ясневелможного его мил[ости] пна гетмана и повагою моего уряду прика-
зую.
Дан з Чернігова 12 мая 1688 року.
В подленном подпись тако:
Вишменованний полковник черніговский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55514. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всере-
дині якого написано «місто печати полковничой» і зроблено запис: «З подлинним сводил пи-
сар сотенний березинский Иван Рудановский»).
Siverian chronicle. 2022. № 1
69
№ 14
1688, червня 28 (18). – Лист київського полковника Костянтина Солонини
до гетьмана Івана Мазепи.
«Ясневелможний мцивий пане гетмана, милостивий мой и великий добродію!
Якии мене в дорогі под Димеркою споткали відомости, листом от пана сотника киевского ви-
ражении, чимало где чого. Тии я ораз по должности моей служебничой до велможности вашой па-
на, моего милостивого и великого добродія, тим же сотницким листом посылаю. А и вперед, если
окажутся понови оных, не омешкаю велможность вашу увідомити. А тепер повинний мой найниз-
ший служебничий вашой велможности пану моему офірую поклон и милостивой панской поліціюся
ласці.
Велможности вашой пану, моему милостивому и великому добродіеви, щирозічливий всіх
добр и найнизший слуга Костнтий Солонина, пол[ковник] Войска их царского пресвітлого вели-
чества Запорозкого киевский.
В таборі з-под Димерки июня 18 д. року 1688».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 309. Копія кінця ХІХ ст. Запис: «От п. пол[ков-
ника] киевского подан в таборі под Липовою Долиною июня 22 д. 1688 року»).
№ 15
1691, червня 7 (травня 28). – Батурин. – Лист генерального судді Сави Прокоповича
до кролевецького сотника Івана Маковського.
«Мой велце ласкавий приятелю пне сотнику кролевецкий.
Пишеш в. мст. до мене взгядом тых стараням и коштом в. мстиным осаженных близко гути
людей, которих Захарчиха пофукавши еще им якобы посіянной збырати пашні заборонити хвалится
и в подданство себі их привернути. Я, теды на жадане и прозбу в. мсти при внесеню якої ж колвек
моей за в. мстю причины доносилем всю тую долегливост и перешкоду, в гуті от Захарчихи в. мсти
учиненную, самому ясневелможному добродіеві его млсти пну гетманові, где и тое прекладалем, ес-
ли можна безпечне в. мсти там свої господарские строїти заводи. Зачим я на тое ласкавую пнскую
одержавши деклярацию, упевняю в. мсти ласкою его пнской велможности такою, жебыс в. мс. без-
печне там свой заводив порядок и людей тых за своїх мів подданых. Стороны зас посіянной пашні,
як будет час жатві, тогди можеш в. мст., если Захарчиха своїм похвалкам, міл бы досит чиныти, на-
писати до ясневелможного добродія, люб сам до Батурина зехати, а однак и тепер тых людей упев-
ни в. мст., же оны, даст ли Бг урожай, безпечне свої будут збирати засівки, а не хто инший. О чом
в. мсти упевнивши, его ж мя доброму поліцаю афектові.
В. мсти всего добра зичливий пртел Сава Прокопович, судия Войска их царского пресвітлого
влчства Запор[озкого] енералний.
Дан з Батурина мая 28 року 1691».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 54142. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане коло,
всередині якого написано: «місто печати судов енер[алних]»).
№ 16
1708, грудня 31 (20). – Лебедин. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Пресвітійшаго и державнійшого великаго гсдря нашего его црского пресвітлого величества
Войска Запорожскаго гетман Иоанн Скоропадский.
Всей полку Ніжинского старшині и черні, именно пну полковникові Войска его црского пре-
світлого величества Запорожского ніжинскому, сотником кролевецкому и воронижскому зо всім та-
мошним урядом и каждому, кому колвек відати о том надлежитимет, сим нашим ознаймуем універ-
салом, иж пн Демян Маковский, знатний товариш войсковий, міючи добра родича своего: одны по
милости мнаршой его црского пресвітлого величества надане за вірние праци, в Войску Запорож-
ском ронение, и монаршими грамотами, так же и універсалами антецессора нашего бившого гетма-
на стверженние, именно слободку, прозиваемую Грузкая, в селі Подолові част тамошних же поспо-
литих людей, на Дулиовці мешкаючих, млин на реці Реті в селі Бистрику о двох колах мучних, тре-
тим ступним построенний, другий млин на реці Свидні под містом Кролевцем о двох колах мучних
стоячих. Котрие добра ему от отца его сукцессиве леgовани в посессию вечистую, а от тестя его ж
Романа Лазаревича данний ему ж в посагу млин на реці Осоті о двох колах мучних Просил нашего
гетманского на ти свої добра потвердителного універсалу. Зачим ми, гетман, стосуючися до висоце-
поважних монарших его црского пресвітлого величества грамот, данних отцеві его, пну Ивану Ма-
ковскому, на владіние тими добрами, а респектуючи на его, пна Демяна Маковского, до услуг войс-
кових способност, ствержаем сим універсалом нашим як слободку Грузкую и част людей посполи-
тих в Подолові, на Дулиовці мешкаючих, так и млини мененние отца его и тестя, ему в посессию
легковани, зо всіми угодиями до тих млинов належними, позволяючи мененному пну Маковскому з
тих маетностей од посполитих людей одбирати належитое послушенство и повинност, з млинов зас
помененних без жадной перешкоди всі розміровие огулом ку вспартю своего господарства отбирати
пожитки. В чом абы ніхто з старшины полку Ніжинского, з урядових сотні Кролевецкой и Вороніж-
ской не важилъся ему, пну Маковскому, чинити кривди и трудности пилно варуем. Войти зась ме-
ненной слободки Грузкой и Дулиовки села жебы належитое во всем отдавали ему, пну Маковскому,
послушенство зо всіми посполитими людми міти хочем и повагою сего універсалу ншего под сро-
gим каранем приказуем.
Дан в Лебедині декаврия 20 року 1708.
В подленном написано тако:
Сіверянський літопис. 2022. № 1
70
Звишменованный гетман рукою власною».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54143. Тогочасна копія. Наприкінці документу намальоване коло,
всередині котрого написано «місто печати»).
№ 17
1711, січня 23 (12). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его царского пресвітлого величества Войск Запорожских обоїх сторон Днепра гетман Иоанн
Скоропадский.
Пану полковникови ніжинскому, старшині полковой, а особливе сотникови батуринскому з
урядом тамошним и кому колвек о том відати належит, сим нашим універсалом ознаймуем, иж
презентовал нам пан Иван Ханевский, канцеляриста войсковий, купчую на ліс, який п. сотник бату-
ринский у Гарасима Книша, жителя батуринского, купивши, ему, пну Ханевскому, доброволне от-
пустил и просил нас так о потвержене того купленого ліса, як о позволене, жеби могл в том кгрунті
своем греблю на Стрижині болота накоту засипати и млин вешнячок о едном колі построїти. Ми те-
ди, гетман, не отмовивши его пну Ханевскому прошению, респектом ронячойся оного праці щоден-
ной в канцеляриї нашой войсковой яко тот купленний ліс, позволяючи ему в оном греблю засипати
и млин о едном колі построїти, ствержаем так, аби ніхто з старшини, войсковых и посполитих лю-
дей сотни Батуринской, владінию того купленного ліса в строеню греблі и млинка на оной и в отби-
раню обиклих користей найменшой не важился чинити кривди и перешкоди універсалним сим пи-
санием нашим варуем и рейментарско приказуем.
Дан в Глухові януария 12 року 1711.
Выш менований гетман рукою власною.
Васылый и Феодор Ханевскиї».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54252. Оригінал підписаний гетьманом і завірений печаткою).
№ 18
1711, травня 17 (6). – Договір.
«Року 1711 місяца мая дня 6 дня.
За видомом и злеценем мужов кустицких и чернижовъцов при Анъдрею Привалунъку и при
Феодору Федоровичом, и при Аниску Арътемовичом из братом своїм Яковом, и при Нестеру Про-
коповичу, и при Майсію Опанасовом, и при Хомие Семеновичом, и при Ивану Юденъку, и при
Павълу Игънатенку, и при Анъдрею Сивушенъком, и при Майсію Ивановичом, и при Петру Мико-
товичом и при Климу Асиповичом, и при Авъдею Игънатовичом, и при Феодору Степановичу, и
при Анъдреевичу Демъяну и при въсей громаді мужов кустицъких и чорнижовъцов я, Григорий
Яковълевич, и з видома мужов кустинъцов и чорнижовъцов становлюся на священство до храму
святителя Христова Николая ус[та]нова (?) от канона гривъна попу, охочий муж так же и зхочет бо-
гомолие справъляти цена шаги три поп у (?), хату стит шаги 3, венъца из своей парафиї полкопи, по-
хорону великого гривъна попу и остатний за душу старого – гривъна, а малого похорону – пят чехов
и остатний, так же дітей христити – шаг, молитву дать за мъладенъца шаг, а за дівку – чех»
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50376. Оригінал).
№ 19
1716, квітня 27 (16). – Батурин (?). – Заповіт Явдохи та Івана Ханевських.
«Копия духовныцы.
Во имя отца и Сна и Свтого Дха. Аминь.
Я, раба Бжия, Евдокия Павлиха, жителка батуринская, видячи себе в глубокой старости, а сна
моего, Ивана Ханевского, купно зо мною мешкаючого в хоробі, ближших ко смерти, нежели ко жи-
воту, по согласию ншему обополному за доброй памяти и цілого розуму ншего роспоражаем вто-
рую его, сына моего, жену, Катерину Иванову, з дітми от двох жен его спложеними, а моїми внуча-
тами именно Василем Хведором и дівчинкою Евдокию еще в дитинных літех будучими таковим об-
рядком:
С первою сна моего спложеною дитиною Василеві лекгуем коло Батурина поля пахатного
сколко ест во всіх трох руках по три недели оретъся; ліс еден за селом Ксензювкою в Троцка Ксен-
зювского купленый, другий там же под Ксензювкою, да гай с хутором в том же селі будучий. Еще
зас ліс под Алтиновкою и хуторов два в селі Митченках, сіножать една в Ковилнуй, другая в Ціпки-
ні под Батурином, третая под Митченками, двор у Батурині, где Матвій мешкает, з світлицею, пі-
карнею, винницею и трома казанами винничними, там же и бровар с казаном броварным и зо всіми
до него належними обрядками.
З другою сна моего жены спложеному снові, Федорови, змінкуем в селі Атюши дворов три,
купным правом набытие, меновите, един Портянковский, другий Сштанковский, третий Шидовши-
чов. Поля піхотного там же коло Атюши, в двох руках по три недели, а третий на дві недели. Бор з
гаем там же в Атюши стоячий, ліс зась в урочищи Кучах, гай един прозиваемий Портяновский, дру-
гий Щербиновский, третий Ковтуновский, сіножат една у Подбурнуй, другая прозиваемая Бабин-
ская, третя в Лаходах. четвертая Яреминская коло Батурина, двор, в яком сами мешкаемо, у Батури-
ні з будинком, винницею и трома казанами винничними. Да двор у Коропі з будинком, особливе
прето ліс Книшовский у Пустой греблі стоячий, обом Василю и Федору по половині. Камень млива
на греблі батуринской будучий так же обом по половині міет бути. Млинок вешняк в Митченках
обом же по половині. Гроши, которие я дала снові своему полтори тысячи, якие в цілости знайдутъ-
ся и сколко их у мене есть, всі великие и малие его сновым дітям, а моїм внукам з сріблом и цінню,
сколко винайдетъся, обом Василю и Федору міет бути ровними частьми по половині. З тих теды
Siverian chronicle. 2022. № 1
71
всіх добр и угодий грошей, срібра и ціні оние Василь и Хведор брати, дойшедши в літа, абы сестру
свою Евдокию (если Бг зростит) обополне, як належит отвінивши за малженство видали. При тому
всему по смерти ншой повинна сна моего жена, а моя невістка, Катерина Ивановна мешкати и по-
рядки всякие строючи, нічого з готовизны не стратити до зросту дитинного и если не посягнет за
мужа до смерти еї там жити.
Срібро внесенное первуй сна моего жены абы было еї снові, Василеви, меновите куман пив-
ный мало по концях и на уху позолочованый; ковш великий срібный, чарка медопийная срібная,
кубков пстропозлоцістых чтири, а самых срібных пят, рострухан един медопийный, позлоченый, а
другий менший горілкопийний позлочоный, ложок срібных шесть, пояс срібропозлочоный з мохра-
ми зеленими, другий в десяти штуках дощатый, позлоченый.
Инструмента припасов военных я сам, Иван Ханевский, за доброй памяти моей снам моїм рос-
поряжаю таким образом: ронд богатий, уздечка гунчая, кулбака блакитная гафованая, шабель дві,
пара пистолетов и ладовница Василеви, сну моему. А Федору, сну моему меншому, сагайдак, уздеч-
ка позлоцістая, шабель дві, пистолетов пара, ладовница и уздечка гунчая білая. якая в паніматки
знайдуется. Которий по сей доброй волі ншей тестамент спорадився при всечестному отцу Иоанну
Василиевичу презвитеру свтотроецкому батуринскому и при всечестному отцу Иоану свтопокров-
скому батуринскому да при его млсти пну Федору Даниловичу, сотнику батуринскому, с присутст-
вием Клима Теофимовича, войта, и Гапона (?) Калачника, що абы волнішой в оном задосит чинило-
ся, иж бы ніхто не важився его во всякого суду и права касовати, судом Бжиїм варуем.
Року 1716, мця априля 16 дня.
У подлинного подписано тако:
Во иереех малійший и недостаточній Иоан Василиевич, свтотроецкий батуринский.
При сей же дховниці присутствовал Иоан Джунковский, презвитер свтопокровский батурин-
ский, р.m.
Вмісто его млсти пна Феодора Даниловича, сотника батуринского, Юско Иванович, писар ба-
туринский, подписуюс.
Так же й Клима Трофимовича, войта батуринского.
А для лучшого везді віроятия печат міская тута прилагается».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 20555. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всере-
дині якого напис: «місто печати міской батур[инской]»).
№ 20
1716, квітень (?). – Батурин (?). – Реєстр речей в заповіті Ханевських.
«Реестр о зосталых вещех чолобитствующих Ханевских сколко по смерти отца их и баби поза-
бирала мачуха на свої руки Покотилиха.
Напрод:
Готовых грошей зосталося тисячей пят.
Кубков срібных зосталося десят.
Чарок срібных зосталося десят.
Ложок срібных зосталося тузнюв два.
Поясов срібных зосталося два.
Златаного срібра зосталося лотов пят.
Кубков срібных старосвіцких великих зосталъся мішечок.
Рондов зосталося два, а третая была уздечка, мало срібром насажованая.
Шабел зосталося пар дві.
Пистолетов зосталося пар дві и сагайдак из базалучем.
Казанов винничных зосталося шість.
Броварный казан великий зосталъся.
А другий был, что воск было забивают, которий она себі переробила на лембик.
Жита зосталося ям чтирнадцять.
Горілки зосталося полдесяти куфи.
А коли еще матка моя померла, зосталося готовых грошей десять сот золотых.
Ціні зосталося вусемъдесят штук.
Перел маниста зосталося шнуров пят.
Каралюв великих зосталося шнуров чтирнадцять.
Дукат великий, который был на каралях, а в нем было червоных пят.
Ланцужок зосталъся щирозлотный.
Перстянков два зосталося срібных материнских.
А третий был отца моего перстень щирозлотный, в котором червоных два».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54271. Тогочасна копія).
№ 21
1716, грудня 30 (19). – Гадяч. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его царского пресвітлого величества Войска Запорожскаго обоїх сторон Дніпра гетман
Иоанн Скоропадский.
Пану полковникові ніжинскому, п.п. старшинам его полковим, особливе п. войтові тамошнему
з маистратом, и всім, кому колвек о том відаты надлежит, сим нашим ознаймуем універсалом, иж
презентовали нам Савва Михайлович, цехмистр музицкий ніжинский, з товариством, антецессора
нашего славной памяти Богдана Хмелницкого, прошлих панов полковников и теперешнего тамош-
них ніжинских, же універсали з тим виражением, жебы їм под козацким правом найдоватися. Чего
Сіверянський літопис. 2022. № 1
72
рады просили и нашего себі на тое потверженя, поневаж войт ніжинский начинает їх до міской те-
перь тяглостии употребляты. Теды мы, гетман, его, цехмистра музицкого, з товариством, прошению
давши в себе місце, а не нарушаючи того давного опреділенного им постановленя, яко цех їх по
прежнему в войсковой юрисдикциї зоставаты, сим нашим заховуем універсалом, так пилно варуем
и приказуем, абы ніхто, особливе п. войт з маистратом, відаючи о таковой волі нашой, поменених
музик до жадних посполитих тягостей и подачок чепати не важился, а оны должны будут до монас-
тиря Красноостровского ніжинского по давному обыкновению належитую отдаваты з возможносты
повинность.
Дан в замку нашом Гадяцком декемврия 19 року 1716.
На подлинном подпись таков:
Звиш менований гетман рукою власною».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55537. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане коло,
всередині якого написано: «місто печати гетманской»).
№ 22
1719, липня 4 (червня 23). – с. Курінь. – Скарга бахмацького сотника Семена Боровського
до гетьмана Івана Скоропадського.
«Ясневелможний мсці пне гетмане.
Мой премилостивійший пне, пне патроне и великий добродію,
Непоединокротне перед сим и сего прошлозимного времени, нарочно за тим будучи в Глухові,
чрез жалосную свою ясневелможности вашой пнской ускаржалемся суппліку на подданих ясневел-
можности вашой пнской, обивателей Малого Самбора, которие за бивших антецессоров ясневел-
можности вашой пнской от килкадесят літ, еще за Самойловича, гетмана, от чигринского року, до
самой Руїни шведской в сіножат нашу, лежачую помеж степу сінокосного ясневелможности вашой
пнской самъборского недалеко за Тиницею, близко вершин над річкою Самборцем у Золотариши-
ной могили, куплею набутую, не впиралися и не чинили в держанню оной жадного принагабання и
витиску. А тепер за щасливого и дай Бже долголітного ясневелможности вашей пнованния от Руїни,
когда мы чрез неприятеля ограбленни зостали зо всего иміния и бидла в нас не стало, же ні для чого
било, не стала матка наша косити, за п. старости бившого самборского Федора малосаборяне, поза
копці наши випираючис, стали цілину, от віка неораную, орати и из сіножати нашой витиск чинити.
И прошлого літа, на траву барзо скудного, когда я по указу ясневелможности вашой бил на службі
монаршой под Царицином, в небитности моей, где било на сіножати той становится скирт десят,
легво там вкосили били мої косарі возов шестдесят и через тих же малосамборян, пн Ястребский,
староста бивши самборский, все тое сіно забрал на власной сіножати нашой до двору ясневелмож-
ности вашой пнской. През що я, укривжоний будучи в той кривді своей, просилем ясневелможности
вашой пнской себі млсти, даби по весні повеліли висоцеповажним пнским своим указом учинити о
том степку розиск. А поневаж и тепер мало не всю сіножат п. староста самборский по[...]тикал (?),
так в той обиді своей всепокорній павши лицем до землі, смію ясневелможности вашой пнской в
том чрез сию мою негодную літеру наражатися, просячи о виданне превысоцеповажного ясневел-
можности вашей пнского універсалу, о яком бы степку, яко поблизу мешкаючие, пн Семен Чуйке-
вич з пном сотником батуринским учинили розиск и опреділили границю, як старинние люде ти-
ницкие признают. По яком бы я уже болш відал, посмію (?) той степок по млсти ясневелможности
вашой пнской влачіти, а впред себі трудностей от тих малосамборян не міти, кгдиж еще и в Самборі
міют бити тие старости, которие добре свідоми, же за бившого антецессора ясневелможности вашой
Самойловича гетмана, под час битности тогда гетманской в поході, матка моя правовалася з Мазе-
пихою, тогда асаулкою енералною будучою, пред бунчучним енералним пном Константием Голу-
бом о тую сіножат, же стадом було мазепинским вибито и по наказам правном, Мазепиха на своїх
сіножатех взаміну трави косити давала. В якой крайней обиді нашей и долегливости и постокротне
млсти пнской просячи, под стопи ног ясневелможности вашой пнской чрез супліку сию себе по-
вергши, милостивому пнскому отдаюся призрінию.
Ясневелможности вашей, всемилостивійшого мого пна патрона им великого добродія найпо-
корнійший слуга и подножок Семен Боровский, сотник бахмацкий.
В Курені року 1719 июня 23».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54247. Оригінал).
№ 23
1722, грудня 30 (19). – Кролевець. – Лист кролевецького сотника Семена Григоровича
до Маковської.
«Добродійко мсці гсже Маковская.
Поневаж воля состоялас велможного добродія его мсти пна гетмана на том, абы гутянце (?) и
люде при ней будучие зоставали при области в. м. м. пней, мні до того и діла ніт, а труди нши Бг не-
хай нам нагородит. Листы два переднійшиї посилаю до в. м. мс. пнеї, а третий удержалем до време-
ны для показаня той стороні, жебы не было порозумления, що я имію з в. м. мс. пней свои(?) якие
факциї. Розиск еще вчорашнего ранку отдалем пней Голубиной якая, чаю, же міла отехати уже в
Глухов. При том нижейший мой в. м. мс. пней отдаю уклон.
З Кролевця 19 декавр[ия] 1722 году.
Вм. мс. пней и добродійце всего добра щирозичливый приятел и слуга Семен Григорович, сот-
ник н[аказный] кролевецкий».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54143. Тогочасна копія).
Siverian chronicle. 2022. № 1
73
№ 24
1724, січня 21 (11). – Глухів. – «Премемория» ГВК з переліком маєтностей,
які були конфісковані у мазепинців.
«Промемория
з енералной войсковой канцелляриї в малороссийскую коллегию.
Минувшого мсця септевр. 24 в промемориї з енералной войсковой канцелляриї в коллегию ма-
лороссийскую писано о селах одписних гетманских и публічних, то ест измінничих, что сел одпис-
них кроме единих расколнических деревень на землях здешних малороссийских владілцов поселив-
шихся в Малой Россиї не бывало. А о гетманских публічних селах вперед иміло з енералной войско-
вой канцелляриї в коллегию малороссийскую прислатися извістие, которое в сей промемориї изо-
бразуетъся, но первіе да будет извістно коллегиї малороссийской, что в Малой Россиї публічних, то
ест измінничих маетностей, в записках не бывало, для того, что од начала освобождения Малой
Россиї од полского владіния всі села и деревні и протчие угодия малороссийские по млсти всепре-
світлійших святоусопших предков его императорского влчства и самого его ж величества, стали
быт в відомстві гетманском под общою войсковою диспозициею з яких когда кому гетманы, кото-
рое село албо деревню и инное якое угодие опреділяли, то опреділяли не в вічност, але обыкновен-
ним в войску малороссийском терміном, до ласки войсковой и тие угодия от начатка бытия Малой
Россиї под превисочайшою державою его императорского влчства к изміні не суть прилични, ибо
суть войсковие общие од едного до другого по заслугам преходячие, а не собственние чиї и не ві-
чистие. И сего рады, если такие общие войсковие маетности з малороссийских войскових обивате-
лей имія, хто прилучилъся до изміны, теды тот собственною своею персоною стал измінник, а войс-
ковие общие добра изміні не суть приличны, що же ест власное и измінничое купленое движимое
чили недвижимое, тое может ко власности персоны его назватися измінничое и о тих измінничих
добрах его императорское влчство в монаршой своей до покойного гетмана гспдна Скоропадского
грамоті за собственною его влсчтва рукою писанной блгоизволил повеліть, чтоб он, гетман за не-
возвращением од стороны измінничой тих, которие изміні Мазепиной придержалися, оние измінни-
чие добра пороздавал иним малороссиянам вірним и заслужоним. Села же войсковие общие, кото-
риї во владіниї были измінников нижей слідуют.
В полку Стародубовском.
Містечко Топаль, якое за гетманства измінника Мазепи зпод полкового войскового прислуша-
ния досталося было Мокриевичу, старому писару енералному, а по смерти оного як был зять Мок-
риевичу измінник Ломиковский одержал мененную Топаль по тестю прежде изміны.
Другая слободка, прозиваемая Туросна, которую тот же Ломиковский самоволне на gрунті
осадил. Третее село Онуковичи, которим тот же Ломиковский завладіл к Топалі, а нні всіми висше
писанними маетностями владіет гспдн Сава Рагозинский. К тому же ново еще осадил слободу, про-
зиваемую Порубіжную. Село Кривець, которое было з давна войсковое, а владіл оним покойний
Игнат Коровъченко. По нем досталося братові его, Федору Коровченку, по Коровченку ніякимсь
способом завладіл был измінник Орлик хутором Кривецким и почал был до того хутора людей лю-
дей кривецких к послушенству притягати, а послі тим селом и хутором знову Федор Коровченко,
полковник киевский, владіл, по которого смерти жена его тот свой фолварок Семену Савичу, писа-
ру енералному, со всіми угодиями продала и село Кривець ему ж стало прислушати.
В полку Полтавском.
Село Куклинці, которим измінник Красноперич, судиа полковий полтавский, прежде изміны
владіл, а нні оное за гспдном генералом лейтенантом Вейсбахом. Село Стасовци, которим измінник
Герцик прежде изміны владіл, а нні владіет им Василь Кочубей. Село Вакулинці, которим владіла
прежде изміны старая Герцикова, а тепер найдуеться оное з монастирем полтавским. Село Яковци,
котоорим преже изміны старая Герцикова владіла, а тепер оное держать два владілци: поп Світайло
полтавский спаский и Петро Яковлев, в полку Ахтирском мешкаючий. Села Рибцув половиною
прежде изміны владіл Дорош [Дмитриевич], полтавский обозний, а тепер за Гарасимом Кованкою,
товарищем войсковим. Деревня Василковка, которою прежде изміны владіл измінник Герцик, а те-
пер во владіниї за Григорием Черняком, полковниченком полтавским.
В полку Миргородском жадних измінничих маетностей ніт, як о том донесл в енералную
войсковую канцеллярию полковник миргородский Данило Апостол.
В полку Гадяцком.
Село Розбишовка и Лучка, которими прежде изміни владіл измінник бывший енералний судия
войсковий Василий Чуйкевич, а тепер досталося в владіние гспдну Саві Рогозинскому.
В полку Киевском.
Сел таких, якие за измінниками были, ніт, як о том донесл полковник киевский Антоний Танс-
кий, толко одписние. Село Адамовка, село Семиполки, село Мостища, село Рудня, которими владіл
полковник киевский Коровченко, а по нем Карпіка, нні же владіет Пауня (?) Каньтакукзинова, а
Адамовкою владіет тепер генерал-лейтенант де Вейсбах.
В полку Прилуцком.
Село Олшаная, которим прежде старий Горленко, полковник прилуцкий, Лазарь, а по нем же-
на его и син владіли, а опослі покойний гетман гспдн Скоропадский держал. Нні же тим селом вла-
діет генералова фелтъмаршалова Шереметова. Село Гмиранка, которое отобрал был покойний гет-
ман гспдн Скоропадский на себе же, поблизу од Олшаной найдуется, а опослі оддал во владіние его
сиятелству графу Шереметову, а тое село нігды до Горленка не належало и жадних кріпостей на
оное не иміл Горленко. Село Мамаювка за гетманства измінника Мазепи надано было судиї Тарасу
Кондратенку (Кіндратів, прилуцький суддя (1688–1689) – Ю.М, І.Т.) на урад судейский. Якое дер-
жал тот судиа во владіниї своем аж до умертвия, а по смерти его отобрал братові своему Стефану
Сіверянський літопис. 2022. № 1
74
бывший полковник Димитрий Горленко. Которий тож владіл тим селом до умертия своего, а по
смерти оного одобрал был тое село он же, Горленко, на себе, а по изміні Мазепиной покойний гет-
ман гспдн Скоропадский надал был тое село на урад судейский по прежнему Михайлу Григориеви-
чу, которий владіл, а тепер владіет оним гспдн генерал де Вейзбах. Селом Калюжинцями владіл
Горленко прежде изміны, а по изміні оддал небожчик гетман Скоропадский в державу Бану, мар-
шалку волоскому, а когда он пошол в свою землю, то отдал гетман тое ж село Гаврилу Милорадови-
чу. Села Дубовий гай и Ковтунувка, которими первіе владіл старий Горленко, полков[ник] при-
луц[кий], по умертвии жена оного ж и син владіли, а опослі покойний гетман, гспдн Скоропадский,
отобрал на свою особу, которими гетмановая и доселі владіет. Селами, именно Илълунцею, Серги-
евкою, Білошапками, Димитрий Горленко владіл, полковник прилуцкий, до изміны, а по изміні по-
койний гетман гспдн Скоропадский отобрал себе, которими и до днесь владіет гетманова. Село Па-
рафиевка, которим прежде изміны владіл обозний енералний измінник Ломиковский, а по изміні за-
владіл им гспдн Сава Рагозинский. Село Раски первіе надано было полковникові прилуцкому Чер-
нявскому на уряд полковничества, а по умертвиї оного старий Горленко Лазар, будучи полковни-
ком, владіл оним, а по изміні небожчик гетман Скоропадский надал тое село на уряд полковничест-
ва Носу, полковникові прилуцкому, по которого смерти надано было и Кгалакгану на уряд полков-
ничества, нні же владіет тим гспдн генерал де Вейзбах.
В полку Черніговском.
Cело Понурниця и Верба, которими прежде изміны владіл обозний енералний измінник Ломи-
ковский, а тепер слишно. что оние взяти на еї влчство гсдрню императрицу. Село Вишенки. котори
владіл он же, Ломиковский прежде изміны, нні же владіет гспдн Сава Рагозинский. Село Домиш-
лин, которим прежде владіл измінник Орлик, а потом досталося Полуботкові, якое он же, Полубо-
ток, замнял Полоніцкому Заборовичи, а тепер тое село Домишлин во владіниї Полоніцкого зостает.
В полку Переясловском.
Село Глубокое, которим прежде владіл измінник Мокиевский, а тепер досталося во владіние
гспдну генералу де Вейзбаху. Села именно: Циблі, Пологи, Капустинці, Демки, Илхи, Драбовці,
Сенковці, Ковтуны, которими прежде Иван Мирович, которий на службі его и[мператорского]
в[еличества] в полону шведском полегл, полковник переясловский, владіл, а на потим гспдну гене-
ралу Кантакузину досталис во владіние. Нні же оними гспжа генералша Кантакузинова владіет. Се-
ла Круполе и Лукяновка, которими прежде по мужу своему Дмитрашкова владіла, а тепер во владі-
ниї Федора Корбы, переводчика, зостают. Села Войтово, Ярешки, Корніевка, Паришков, Лукаші,
Березанка, якими прежде по мужу своеми тая ж Дмитрашкова владіла, а нні владіет оными унук еї
Андрій. Села прозиваемие Стовпяги и Нехаевка, которими прежде изміны владіл Федор Мирович,
син полковника переясловского, а нні Стовпяги до ратуша Переясловского наданы, а Нехаевкою
владіет Василь Томара, сн полковника переясловского ж.
В полку Лубенском.
Містечко Константинов. Села именно: Будки, Курманы, Берестовка, деревня Березняки, де-
ревня Кулешовка которими прежде полковник лубенский измінник Зеленский владіл, а нні оние во
владіниї гспдна графа Гаврила Ивановича Головкина найдуютъся. Село Хоружовка, деревня Сло-
бодка на Терку, которими прежде Антон Гамалія, измінник, владіл, а нні оными владіет он же,
гспдн граф Головкин. Село Андріевка которим прежде изміны владіл Василий Чуйкевич, а тепер во
владіниї гспдна генерала де Вейсбаха обрітаетъся. Село Ярошувка, которим прежде изміны владіл
Антон Гамалія, а тепер во владіниї гспджи фелдмаршалковой Шереметевой обрітаетъся. Села имен-
но: Лука, Александровка, Бурумля, которими прежде измінник Зеленский владіл, а нні во владіниї
Андрея Марковича, полковника лубенского, обрітается. Деревня Вечурки и Моклячки, якими преж-
де изміны владіл Димитрий Горленко, полковник прилуцкий, а нні во владіниї гспдна генерала де
Вейсбаха найдуютъся. Містечко Городище, которим прежде изміны писар енералний измінник Ор-
лик владіл, а тепер во владіниї писара войскового енералного Семена Савича обрітается.
В полку Ніжинском:
Село Дорогинка, которим прежде изміны владіл Димитрий Максимович, а по нем Яворский,
протопоп ніжинский, нні же оное во владіниї гспдна генерала де Вейзбаха обрітаетъся. Слободка
Малая на купленних Димитрия Максимовича грунтах поселенная, которою прежде изміны владіл
он же, Максимович, а тепер во владіниї манастира Благовіщенского ніжинского найдуетъся. Село
Дримайловка, которим прежде изміны Димитрий Максимович владіл, а по нем кнзь Масалский,
гспдн коммендант ніжинский, потим Федор Маволский, писар полковий теперешний, а тепер во
владіние гспдну генералу де Вейзбаху досталося. Село Кунашовка, которим прежде изміны владіл
Семен Забіла, а нні владіет Федор Кочубей. Села Клишки и Чепліевка (це слово закреслено, на мар-
гінесі написано: «и село Чепліевка, которое перед сим за Стефаном Забілою было» – Ю.М., І.Т.),
яким прежде изміны Семен Забіла владіл, а нні оние во владіниї кнзя гспдна Долгорукова обріта-
ютъся.
Село Гамаліевка осажовал оное на свое имя Андрей Гамалія, которим прежде изміны владіл
сам он, а по нем син его Антон, а нні на том місцу устроен монастира Гамаліевский. Селце Тр[ос]-
тянка, которим прежде владіл измінник Чечель, а нні оним владіет вдова Пашковская. Село Голо-
венка, которим прежде изміны Орлик владіл, а нні во владіниї оное Семена Савича, писара енерал-
ного найдуетъся. Село Нехаевка, которим прежде владіл измінник Григорий Новіцкий, а тепер вла-
діет оним Гаврило Милорадович. Село Григоровка, которим прежде изміны Юрий Кожуховский
владіл, а по нем Ингемоланского полку капитан Банін, а теперь во владениї гспдна генерала де Ве-
избаха обрітается. Село Сиволож, которим прежде владіл измінник Фридрик, а теперь во владіниї
Василия Жураковского, асаула енералного, найдуетъся. Село Бурковка, которим прежде владіл Ди-
митрий Максимович, и село Переясловка, яким прежде изміны Зgура владіл, а нні тие села за сер-
Siverian chronicle. 2022. № 1
75
быном Иваном Божичом найдуетъся. Село Чуйковка, которим прежде изміны владіл Василь Чуйке-
вич, а нні оное во владіниї графа гспдна Головкина.
Відение міст, містечок, маетностей, сел, деревень, мелниць и протчиїх угодий на булаву гет-
манскую належних, и что з оних кому в роздачи.
В полку Ніжинском:
Дозорчество Обмачевское, в нем сіл:
Село Устя Великое, Красное, Мітеювка, Обмачев.
Села гетманские, якие владілцам одойшли:
Село Малое Устя сотні Сосницкой полку Черніговского прежде было отдано епскпу покойно-
му Рувиму, а теперь монастиреві сосницкому прислушает. Село Городище сотні Бахмацкой з подда-
ними, якие до дворца городиского в Бахмачу належали, и сколко в Курені оных было, оддано пол-
ковнику ніжинскому. Село Карілско отдано Бутовичу, асаулові енералному. Село Былка и Рождест-
венное приналежат тепер до Коропа держави гспжи гетмановой Скоропадской, в сотні Глуховской
села Кочеровка, Марчишина Буда, Мутин, Сопич, слободка Потаповка.
Дозорчество Подлипянское, в нем сіл:
село Подлипное, село Поповка, да в селі Гутах члвк з десяток и то маломожних.
В полку Прилуцком:
Староство Великосамборское, в нем сіл:
Великий Самбор, Малий Самбор.
Голюнка, Карабутов, Дептовка.
Которие в отдачи за владілцами.
Село Хвесювка за сотником конотопским Иваном Костенецким Григориевка за Василием Ско-
ропадским, братом покойного гетмана гспдна Скоропадского.
В полку Переясловском.
Дозорчество Чеховское, в нем сіл:
Село Чеховка, село Чернобаевка, село Воронинці, село Васютинці.
О вишеписанном Чеховском дозорчестві ніяких сел в роздачи владілцам од дозорци чеховско-
го прежнего Ивана Кирилова и ннішного Григория Денисовича не показано.
В полку Стародубовском.
Волость Шептаковская, до ней сіл:
Шептаки, Хворостовичи, Фаевка, Машев, деревня Погорілці, Костодобр, Печеніги, Лариновка,
Бугриновка, Старий Жадов и слободка Жадова, Архиповка, Бучки, Кистер, слобода Каменская, де-
ревня Буда, деревня Лизановка, Андрійковичи, Камень, Воробювка, Попувка, Мамікин.
Якие за покойного гетмана села Млины и другие угодия, кому именно од тоей же волости
Шептаковской одойшли.
Села старинние волости Шептаковской:
Бырин, Пушкарі, Роговка.
Також рибние ловлі, которие прежде сего на двор гетманский належали, монастиру Гамаліїв-
скому одданы и грамотою монаршою ствержены. Слободка Ковпинка оддана Заруцкому, протопопі
новгородскому и грамотою ствержена. Слободка Радомка отдана Олшанскому, бунчуковому това-
ришу.
Млины в отдачі:
Под селом Погорілцями на реці Ревні три камені мучних и два кола ступних до манастира Ка-
менского отданы. В селі Смячи камень и ступнoе колo отданы до монастира Рихловского. В селі Ла-
риновці один камень в отдачі козаку сотні Новгородской Демяну Нестеренку. Под селом Архипов-
кою два камені и коло ступное собственний млин двору шептаков[скому] отдан со всіми частми к
Парфену Пекаліцкому, товаришеві бунчуковому.
Дворець бакланский, до него села:
В сотні Бакланской деревня Рожки, в которой тяглих людей члвк 14 и бабилей хат 3. В сотні
Погарской, в селі Посудичах тяглих людей 13 и бабилей 4 хат. В самом містечку Баклані под двор-
цем гетманским знайдуется бабилей хат 8. При том же дворци огороды, на которих сіется яч[мінь] и
коноплі. А до того ж дворца в Баклані на реці Судости млива каменей и валюшня о трох суконных
ступах. В місті Погарі на той же Судости млива каменей 4 и валюшня о трох ступах суконних и
просяних.
В сотні Погарской:
В деревні Фиалках знайдуетъся под дворцем тяглих людей члвк 6 и бабылей хат 7. В селі По-
судичах надлежит до дворца тяглих людей члвк 6 и бабылей хат 4. Села, которие за покойного гет-
мана од дворця бакланского одошли: село Борщев и село Чеховка з футором и з мелницею одойшли
в подданство Григорию и Василю Гамаліям. В сотні Бакланской в селі Гаранах тяглих солодников
члвка 10 отдано Антипу Соколовскому в подданство. В том же Стародубовском полку в сотні То-
палской з об[...]ви гетманской містечко Ропск з селами, мелницами и з протчим угодиями и зо всім
уездом в собственное владіние покойному гетману гспдну Скоропадскому отдано.
В полку Гадяцком.
Город полковий Гадяч, к нему приліглие села до булави гетманской належние:
Село Хиці
Село Плішивець
Село Будища
Село Капустинці
Село Опаносовка
Село Липова долина
Сіверянський літопис. 2022. № 1
76
Село Сергіевка
Село Свинарная
Село Велбувка
Містечко Веприк
Місто Зінкув, к нему приліглие села.
Село Павловка
Село Пірки
Село Дейкаловка
Місто Опушное. К нему приліглие села:
Село Зайчинці
Село Поповка
Село Батки
Село Лажки
Село Глинско
Село Млины
Село Штепевка
Містечко Грунь. К нему прилеглое село:
Село Комиші.
Містечко Куземин. К нему прилеглое село Білско.
Містечко Ковалювка. К нему прилеглое село Романовка.
До того ж замку гадяцкого перед сим належавшие села, а нні за державцами во владіниї зоста-
ючие:
Село Сватки
Село Ціпки
Село Сари
Село Крутки. Сиї села за Чарнишем, судиею енералним.
Село Середняки за Ситенским, писарем полковим гадяцким.
Село Подставки за Пірятинским, сотником полковим гадяцким.
Село Броварки за Велецким.
Село Подолки за Федором Гречаним.
Село Максимовка за Гребянкою, судиею полковим гадяцким.
Село Петровка з Ращоковским
Село Уласовка и Додакаловка (?) за Корицким, сотником опошнянским.
Село Бобровник за протопопом зінкувским.
Село Роменець за Борзаковскою, черницею монастира веприцкого.
Село Ручки за Трощинским.
Містечко Рашевка и містечко Комишная, також дві села Остаповка [...]
Гримячка за полковником галяцким Милорадовичем. Містечко Котелва з лдвома селами до
полку Ахтирского увзято (?).
Генвар[a] 11 д. року [1]724».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55503. Тогочасна копія).
№ 25
1724, не раніше 17 (7) березня. – «Доношение»-скарга Григорія Голуба в ГВК.
«В енералную войсковую канцеллярию доношение.
Прошлого 1723 года бил чолом я, нижей именованный, в енералную войсковую канцеллярию,
ускаржаючися на пна Федора Чуйкевича, бунчукового товариша, за gрунт нш дідизний и отческий,
которим покойний пн Иван Маковский завладіл неслушне и грамотою императорского влчства
ствердил себі в посессию, а ему, пну Чуйкевичу, по жені его ж сукцессиве досталася. Якая нша за-
водная справа слухана была на суді енералном и не відат для чого не укончена зостала. И сего
[1]724 году марта 7 дня подал я в малороссийскую коллегию чолобитную о том же интересі, где по
той чолобитной велено мні бить чолом в енералную войсковую канцеллярию, дабы оная канцелля-
рия, призвавши пред себе помянутого пна Чуйкевича допросила: естли в него иншие якие мунімен-
та на тот нш gрунт, по которих виправил грамоту монаршую покойний пн Иван Маковский или ніт
и чого ради не окончено діло нше заводное и по допросі обявит промеморею в малороссийскую
коллегию. Зачим всепокорствено прошу войсковой енералной канцелляриї да блгволит оная канцел-
лярия, призвавши пред себе пна Чуйкевича допросит о всем вишеписанном без замедліния. К сему
доношеннию руку приложил Григорий Голуб.
Канцеллярист Яков Оболонский.
А подлинние к себі одобрал и в том росписался Федор Чуйкевич».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54143. Арк. 109–109 зв. Тогочасна копія).
№ 26
1728, жовтня 25 (14). – Скарга козака Степана Бишовченка до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелмож[ний] мсці пне гетмане, мні всемилостивійший пне, пне добродію. Я, ниже мено-
ваний, падши под стопи вшей велможности, молю всемилостивійшого пна и добродія, плачливую
мою вношу повторне на пна Иоанна Себестияновича, товариша бунчукового, жалобу таковим обра-
зом. Покойний отц мой, Иван Бишовец, жиючи в полку Прилуцком, сотні Сребранской полковой
Прилуцкой, селі Мулках, служил козацко, откуду и я небожчиком моїм отцем посилан у дорогу
войсковую, именно Войско великое, а потом в сотню Сребранскую до села Грицювки на мешкане
Siverian chronicle. 2022. № 1
77
перейшовши, был в небожчика Афанасия Мокиевского, владілци грицювского, шваґра моего, гос-
подарем годов шесть, а по смерти его, Мокиевского, когда село оное Грицювка покойному пну
Андрею Себестияновичу, писарем полковим прилуцким будучому, во владіние досталося. Тогда по-
верстано мене в посполитие, в котором до сих годов хотя з немалою тяжестию всякую отбувалем
належитост, в якой чрез всі года до сих времен дознавалем от мененного пна Ивана Себестияновича
и од его панеї немалую обиду и укривжене и за тое же наміревалем в компут козачий уписоватися.
Первіе пні Ивановая взяла била коней двое, потом прислала слуг своїх сіно мое забірати, якого не
далем для того, же товар у нею, пні Ивановою, трое на зимувлю мні было накиненно. Знову она ж,
пні Иванова, близко десятка члвк слуг своїх присилала, жебы мене взявши, усиловне до неї припро-
вадили, и гди сказали, же пні тобі руки и ноги одыбет, так я в оних слуг просилемся, аби мене до
пні Ивановой не брали, поневаж другим разом сам подлецалемся до еї прийти и что тогда зараз до
оной пні Ивановой не пошолем. За тое оние еї послание так самого мене, яко жену мою и дітей, би-
ли тиранско. Од которого бою жона моя и до сих час не может к первому прийти здоровю, а на дру-
гий ден послі бою ноного (можливо, ночного ? – Ю.М., І.Т.) посилала в Срібное отца Ивана, пресви-
тора грицювского, до гсдна порутчика полку Нарвского, роти пятой Попова, просячи о прислане в
село Грицювку драгунов, од которого ж, когда приехали сім члвк драгунов, а комисар срібрянский
Иван Басенко осмий, в тот час слуги пна Иванови, мало не все мое иміние били розграбили и забра-
ли товару девятеро, овец двадцятеро и четверо и держано било тое од Фоминой недели до стих вер-
ховних апостол Петра и Павла и з оного ж бидла добра збираючи, пні Иванова на свой росход упо-
требила, в чом и в протчем немалую обиду дознаючи, сего ж прошлого літа по указу его император-
ского влчства в компут козацкий уписалемся и до сих час повинности козачие отбуваю, а тепер не
відаю чого ради помянутий пн Иван Себестиянович мене и протчиїх козаков турбует и хочет к пос-
полству привернути. Чого ради повторне плачливе прошу велможности вашей, моего всемилости-
війшого пна и добродія, на мене явити свое рейментарское многомилостивое призріние подаючи
мене ему, пну Ивану Себестияновичу, в подданство при войсковом своим рейментарским указом за-
ховати компуті. За що я должен, не щадя здоровя моего, у войску во всяких случаях служити и за
велможност вашу, докол жития моего станет, Гсда Бга благати.
Велможности вшей, моему всемилостивійшому пну пну и добродіеви, нижайший слуга и под-
ножок Степан Бишовченко, козак сотні Срібранской, в селі Грицювці мешкаючий».
Запис на звороті: «Просит ясневелможности вшой Степан Бишовченко, козак сотні Срібран-
ской о приверненне в козаки. Под[ано] 1728 году октовр[ия] 14 д.».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54191).
№ 27
1728, листопада 11 (жовтня 31). – Глухів. – Універсал гетьмана Данила Апостола.
«Его императорского пресвітлого величества Войск Запорожских обоїх сторон Дніпра гетман
Даниїл Апостол.
Пану полковникові ніжинскому з старшиною полковою, сотникам, також атаманові и войту
городовим тамошним з урядом, и всім, кому о том відати надлежит, сим нашим ознаймуем універ-
салом, иж Константий Иванов Констенецкий, жытел ніжинский, при суплиці своей презентовал нам
антецессора нашего гетмана Скоропадского універсал, данний ему в 1719 году протекциялний и на
тое прошение его приняли и веліли в подтверждение універсалу антецессора нашего сей ему выдать
універсал, чрез которий окриваем оною своею протекциею и даби пан полковник з старшиною пол-
ковою, також атаман и войт городовие ніжинские з урядом жадной ему, Констенецкому, не веліли
чинит трудносты и до ніяких повынностей градскых и протчиїх не потягат его ж рейментарско при-
казуем.
Дан в Глухові октоврия 31 д. 1728 году.
На подлинном подпись таков:
Звиш менований гетман рукою властною».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55546. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане коло,
всередині якого написано: «місто печати»).
№ 28
1736, серпня 19 (8). – Стародуб. – Указ чернігівського архієпископа Іларіона Рогалевського
стародубському протопопу Григорію Підлузькому.
«Копия.
Бжиею милостию православный архиепскп черніговский и Новгородка Сіверскаго Иларион
Рогалевский.
Епархиї нашей Черніговской протопопу стародубовскому пречестному во Хрсті отцу Григо-
рию Подлузскому обявляется: сего августа 7 д. настоящаго 1736 года Войска Запорожского бунчу-
ковий товариш, благородний его млсть пн Григорий Скоруппа поданним своим нам, архиерею, до-
ношением обявил, что в селі его благородия Кустичах при храмі стителя Хрва Николая, давно со-
оруженном, коштом его благородия зділан преділ в памят стих безсребних врачев Козми и Демяна
за блгословением покойнаго антецессора нашего преосвщенного Ирадиона Жураковского и на тот
престол от его преосвященства дан и антиминс. И хотя освятит оний преділ от его преосвщенства
указом тогда бывшому дворца нашего архиерейского стародубовского намістнику, иеромонаху Гав-
риїлу Стилницкому, было и повелено, токмо де понеже оний преділ за переміною означеннного на-
містника и доселе еще не освящен. Того ради его блгородие пн Григорий Скоруппа о освящениї
преділа стих мчник Козми и Демяна, при церкви стителя Хрва Николая в селі Кустичах пристроен-
ного, просил нашего архиерейского разсуждения и о том до вашей пречестности повелителного ука-
Сіверянський літопис. 2022. № 1
78
за, яковому его блгородия пна Скоруппы доношением выраженому прошению, мы, архиерей, не от-
рекши, пречестности твоей предлагаем:
За получением сего зехав сам (...)* пречестности вшой или кого по усмотрінию своему відом-
ства своего з свщенства опреділит, в показанное село Кустичи, где за прибытием при церкви стля
Хртва Николая иміющихся (!), во имя стих мчнк Козми и Демяна его благородием пном Григорием
Скоруппою зділаний преділ, по церковному чиноположению освятит и в нем всю свщеннослужения
на иміющомся в нем уже освященном антиминсі исправлят отселі, чрез сие пастирски благословля-
ем. О чем пречестности вшой відат и по сему учинит непремінно паки предлагается.
В подлинном подписано тако:
Звиш менованний архиепскп черніговский.
Августа 8 д. 1736 года. Стародуб».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50379. Тогочасна копія. Наприкінці документу намальоване коло,
всередині якого написано «місто печати»).
№ 29
1737, березня 20 (9). – Чернігів. – Указ чернігівського архієпископа Іларіона Рогалевського.
«Бжиею млстию православний архиеппскп черніговский и Новгородка Сіверскаго Иларион
Рогалевский.
Епархиї нашей Черніговской стародубовскому протопопу пречестному о Христі отцу Григо-
рию Подлузкому при благословениї нашем архиерейском обявляем в бытност ншу прошедшаго
1736 года июля 9 д. по силі Дховнаго регламента сповіщениї епархиї нашей Черніговской жители
села Покословля Улас Тимофіев с протчиїми, явившися пред нами, архиереем, поданним своим до-
ношением обявили от давних де времен, живучи они, протопопиї Стародубовской храму Успения
Прстия Бци, а потом не по желанию их от оной церкви отдаленно и прилучено в село Яцковичи. А
понеже они со всею своею деревнею между тім отдани в подданство бунчуковому товарищц Григо-
рию Скорупі и от его села прозваним Кустич ближей, нежели до села Яцкович живут. Того ради тім
своїм доношением показанние жителі покословские о опреділениї их в приход до села Кустич к хра-
му Стителя Хсва Николая куда им, яко одного владіния подданим удобно и близко приход свой
иміт и для всяких случающихся по чиноположению церковному свщенника треб сщенника к себі
призивать, а до села Яцкович за разстоянием міста приход их иміть в бездорожное время ест с труд-
ностию, просили писменного нашего к кому надлежит предложения. Якому их, жителей покослов-
ских, слушному прошению не отрекши пас(...)*тских же оних разсуждая, дабы они, иміючи доселі
приход свой к церкви яцковской, за великим разстоянем міста, а паче в бездорожное время в пере-
ході к оной церкви для получения всяких треб хрстиянских, якой либо нужди чрез сие вшей пре-
честности предлагаем за получением сего показанних жителей покословских парахиянами к церкви
Спасителя Хсва Николая кустицкой церкви прихожанами свщеннику тамошнему яко отцу духовно-
му и наставнику своему честь по должности хрстиянской синовское имія к нему покорение отдавать
должни. Оному же кустицкому свщеннику их, жителей покословских, содержат в своїм приході и
справляяся так, как високомонаршиї укази и данная ему ставилная грамота повелівает во всем не-
преминно, а свщеннику яцковскому дабы он до их, жителей покословских, не интересовался и себі
впред в відомство парохиялное не притягал отказать. О яком нашем сем указом опреділениї вашей
пречестности відат и чинит и о получениї сего и что по тому пречестностию вашею учиненно будет,
о том в духовную нашу архиерейскою канцелярию репортоват, паки архиерейски предлагаем.
З катедри нашей архиерейской черніговской 1737-го года марта 9 дня.
В подленном подписано так:
Звишменованний архиепископ рукою власною».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 50382. Тогочасна копія).
№ 30
1737, березня 31 (20). – Чернігів. – Лист чернігівського архієпископа Іларіон Рогалевського
до колишнього стародубського полкового писаря Григорія Скорупи.
«Блгородний мсці пане Скорупа, нам в дху Стом блгопослушний сну и дознанний блгодітелю.
Присланная от вашего блгородиа по учиненной нам деклярациї куфа олії сего 1737 года марта
18 в домі нашем архиерейском принята. Которой за присилку пастирски вашему блгородию блго-
дарствуем и при млтвах наших архиерейских воздаяниї от пастирей началника Хрта Гспда по жела-
нию срдца вашему благородию сторичними ж блгими иміяся обявляем, что в силі присланного от
вашего блгородия катедри нашей черніговской к писару и Каменского мнстря игумену, его преве-
лебности иеромонаху Ираклию Комаровскому, писания, которое нам им презентовано о бытиї жи-
телем покословским в приходе церквы стля Хрва Николая кустицкой против поданного от их нам
прошлого 1736 года августа 9 д., в бытност нашу в Стародубі в посіщениї епархиї нашей, доноше-
ниа, состоялос наше к протопопу стародубовскому его пречестности отцу Григорию Подлузкому,
писменное опреділение, которое при сем к вашему блгородию и посилается. О сем обявив, Бжие и
наше архиерейское вашему блгородию препосилаем блгословение и иміемся
вашего блгородия всіх благ усердно желаючий пастир Иларион, архиеписп черниговский.
Марта 20 д. 1737 года. Чернигов».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50381. Оригінал).
№ 31
1737, березня 30 (19). – Чернігів. – Лист ігумена Камянського монастиря
Іраклія Коморовського до Григорія Скорупи.
«Блгородний мсці пне Скорупа, мні дознанний и ласкавонадежний блгодітел.
Siverian chronicle. 2022. № 1
79
Писание блгородия вашого, отпущенное из Сосниці сего марта от 13 д., я блгоприятно сего ж
мсца 14 числа получил, которим что изволилы блгородие ваше требовать моей услуги о представле-
ниї поданного в Стародубі от подданих блгородия вашого покословских жителей в приписке их до
села Кустич в парохию доношениа ясне в Бгу преосщенній шому архіпастиреві нашому и якая пото-
му состоїтся резолюція вашего блгородия о увідомлениї во удовлетворение онаго вашого блгородиа
требованиа упомянутое покословских жителей поданное во время бытности для посіщениа епархиї
в Стародубі его преосщенству доношение, велів приїскат. Его преосщенству представлял и потому
моему представлению каков в силі тіх покословских жителей прошениа и вашого блгородиа жела-
ниа состоялся архипастирский к стародубовскому протопопу, его пречестности отцу Григорию
Подлузкому, універсал, оной при сем моем писаниї в особливо запечатанном при писаниї от его
преосщенства ко оперті к вашему блгородию сообщен обявляю. И при том самого себе и услугу
мою вашого блгородиа незабвенной блгодітелской вовірая памяти при всегдашнем моем ко услуже-
нию вашему блгородию в чем возможна готовішестві пребываю.
Вашего блгородиа всіх блг усердно желаючий покорний слуга и бгомолец иеромонах Ираклий
Коморовский катедри черн[іговской] пи(...)* и Каменского м[онастиря] игумен рукою.
Марта 19 д. 1737 года. Чернигов».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 50380. Оригінал).
№ 32
1741, липня 4 (червня 23). – Чернігів. – Указ чернігівського митрополита
Антонія Черновського.
«Копия с копиї.
Указ наш архиерейский протопопу стародубовскому его пречестности отцу Григорию Подлуз-
кому бунчуковий товариш Афанасий Покорский, писанием до відомства пречестности вашей.
Села Яцкович, священник Василий доношение пришлого февраля 11 дня обявили, что в оном
селі Яцковичах здавна состроенна церков святителя Хсва Николая и к той надлежали деревні Висо-
кое, Долматов и Вертіевка, а потом за построением в Високом церквы внов по отобраню тіх деревен
в заміну к оной яцковской церкві опреділено деревню Покославле (которая была тогда ратуша ста-
родубовского, а нні его бунчукового товариша Григория Скорупи владіния). Которую деревню и со-
держал он, Василий, в своем яцковском приході мало не тридцяти літ. А [в] прошлом 1737 году он,
пан Скорупа, просил преосвященного Илариона Рогалевского о отправлениї той деревні Пекославля
к его маетности селу Кустичам, к церкві Николаевской опреділения и потому хотя видан был уні-
версал. однак посля за подачею от него, священика яцковского, ему ж преосвященному Илариону
доношения по разсмотрению, что оная яцковская церков Николаевская за оставшеюс дворового в
приході числа скудостию будет в запустениї и священик с причетники без препитания останется и
что оная деревня Покославл на средствиї пути от Яцкович и Кустич состоит, да и церков Яцковская
состроенна прежде и к той деревня Покославе подлежала, а к кустицкой церкві, что была деревня
Чернижов по показанию его ж, пан Скорупи, нескудия и за недосмотром владіющих розойшлас им с
той помощи церкви ніт, в том яцковской церкви причини ніт. И оную отнятем по скудости приходу
обиждат не подлежит, ибо в Кустичах и без той деревні до сорока дворов найдуется, а в Николаев-
ской яцковской церкві с тою деревнею Покославем заледве до тридцяти дворов соберется. И сего
июня оной пан Афанасий Покорский писаним своїм просил нашего разсмотрения. Того ради раз-
смотрівше мы того діла обстоятелств, судили за благо оной деревні Покославлю, даби храм Божий
впусті вовся не остался, но всегда б о дражайшем здравиї его императорского влчства и всей висо-
чайшей фамилиї и о благосостояниї всего мира должное молитвоприношение било свщенодійству-
ем и свщено и церковнослужители иміли би откуду себі получат нужденна. Бит по прежнему и тая
деревні Покославя жителем во всіх обрядках християнских подлежит к церкви яцковской Николаев-
ской и священнику тамошнему Василию в духовенстві бит. А кустицъкому священику им, поко-
славским жителем, кої справлению какових либо потреб под гнівом нашим и наказанием не касатся
и для того прежниї антецессора нашего пресвященного архиепископа Илариона універсал ему,
яцковскому священику Василию, данний конфірмоват, которой и потвержден и оной при сем к пре-
честности вашей посилаю. Приказуем за получением сего оную Николаевскую яцковскую церков
(которая доселі без священнослужения запечатлінна) розпечатат, лів (?) священнику тамошнему, в
ней священодійствоват, блгсловением нашим позволит и покославскими жителямі надлежаще заві-
доват, а священику кустицкому к ним не касался б. Но как до тридцяти літ и болем безтоя контиен-
товался, так и впред не интересоватся (ибо хотя и пан Скорупа обявил, что оной свщени[к] кустиц-
кий к препитанию грунту не иміет, то яко за силу свтих отц правил и високомонарших указов под-
лежало при устроениї церкви опреділит земли на священика част, так и нні он, пан Скорупа, опреді-
лит ему, священику, силен) отказат и иміющийся у него указ преосвященного Никодима отобрат и
за учинением по сему исполнения в домовую нашу архиерейскую канцелярию при доношениї при-
слат, а сообщенный при сем за конфирмациею нашею універсал и сей наш подлынний указ (оставя
в правлениї протопопиї Стародубовской копию) ему, священику Николаевскому яцковскому, отдат
пастирски приказуем, якому сей указ откритой видат.
З катедри нашой Черніговской 1741 года июня 23 дня.
В подлинном подпис Антоний, митрополит черніговский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50383. Тогочасна копія).
№ 33
1743, березня 4 (лютого 21). – Чернігів. – Лист чернігівського єпископа Амвросія Дубневича
до Григорія Скорупи.
«Благородний гспдн Скоруппа, мні во Дсі Стом блгосклонний сну.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
80
Понеже по поданному мні прошлого 1742 года декабря 21 дня от сщенника епархиї моей про-
топопиї Погарской село Яцкович Василия Лосіцкого доношению, и от владілцов того села Яцкович
гспд Покорских писаниам, с прошением о опреділениї иміючогося в владіниї блгородия вшего де-
ревні Покословля в приход его Николский яцковский по прежнему и об отдачи с оной деревни По-
кословля заслуженной его по преже отлучения тоей от церкви яцковицкой и опреділениа к селу
Кустичам трегодной роковщини, в селу учиненной, моей на том доношениї резолюциї по разсмот-
рению консисториею моею показанних во оних доношениї и писмах, и иміющихся при ділі в канце-
ляриї моей прежних писменних обстоятелств, определено быть показанной деревні Покословлю в
приході означенной Николской яцковицкой церкві по прежнему и состоявшимся моїм в силу опре-
діления стійшаго правителствующаго синода и духовнаго регламента откритим к протопопу старо-
дубовскому сего февраля 21 дня 1743 года указом ради показанних в том резонов утверждене [...] и
чтоб владіниа блгородиа вшего села Кустич сщенник впредь от сего времени до оной деревні Поко-
словля діла жадного не иміл и тамошни[х] жителей по случаючимся порохианских требам без поз-
волениа от означенного яцковицкого сщенника никаким образом, кромі крайней нужди, принимат и
возмущат отнюдь не дерзал, в том же моем указі под запрещением от сщеннослужениа притвержде-
но. Того ради и вшему блгородию о вышеписанном во извістие обявляя, предлагаю, блговоліте
блгородие вше яко всяк ділатель достоїн мзди своея, в силу реченного ж сщенника яцковицкого Ва-
силиа прошениа в том же его доношению мні представленного заслуженную им от обывателей по-
кословских тригодищную роковщину повеліт отдать им безспорно и безобыдно и впредбудучи в ві-
домстві его парохианском, подлежащие ему, сщеннику, парохианские доходи уищать безспорно ж
приказать. О сем обявив, Бжие вшму блгородию желаю блгословениа и остаюсь
блгородиа вшего вседоброжелателнний бгомолец Амвросий, епскп черніговский и Новагород-
ка-Сіверскаго.
1743 года февраля 21 дня. Чернігов».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50386. Оригінал).
№ 34
1760, квітня 23 (12). – Купча.
«Тисяча семсот шестьдесятого года місця априля второгонадцят дня.
Передо мною, атаманом сілким гурбинским Яковом Галущенком с товарищи ниже подписав-
шиїмися, ставши козак и житель гурбинский Петро Богушенко, обявил: иміет де он, Богушенко в
дачах гурбинских, в урочищи Бойковщині, гребельки Колотовой сміжной з сторон всіх чтирох
умершого бунчукового товариша Ивана Севастияновича гаиок дубовой свой собственно наслідст-
венной материнской, которой продал козаку и жителю гурбинскому Ивану Сидоренку за готовие
денги шесть рублей и пятьдесять копіек, кої денги он, Багушенко всі сполна своїми руками отобрав-
ши, просил нас на вічное и спокойное той куплі владіние ему, Сидоренку, видать вечистого запису.
Что я з товариством видячи его, Богушенка, доброволную продажу, казали сей ему, Сидоренку, на
вічное и спокойное владіние купчий запис дать и от себе кому хотя дат, продат, дароват или к лут-
шому своему пожитку диспоноват. Он же, Павел Багушенко, от того, їм проданного гаю, вічне отда-
лив як сам себе, так и жену и дітей и свойственних своїх близких и далеких и ему, Ивану Сидорен-
ку, во вічное владіние за шесть рублей денги с полтиною уступил. Чего для во вірение сего, як я
сам, так и о подпис присудствующих товарищей чрез упрошенного подписались. К сему вечистому
запису продавца козак и житель гурбинский Петро Пегушенко (!) неуміетний писма написал тако +
крестом, а вомисто его по его прошению дячок гурбинский Стефан Помаранский руку приложил.
К сему вечистому запису на прошение продавци атаман гурбинский Яков Голущенко и това-
риство Петро Довбишенко, Ефим Бутенко, Прокоп Назаренко, Иван Ройко и Федор Сидоренко во
свидітелство, також и посполити Иван Сташко, Улас Ковал. Федор Мичипа во свидітелство подпи-
сались, а вмісто їх, по їх прошению дячок гурбинский Стефан Помаранский подписался.
При куплі вишписанного гаю, також записане оной купчой, як атаману, дячку, так и товарист-
ву, поставлено могорич шестьдесят копіек».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 20555. Арк. 19. Оригінал).
№ 35
1765 р. – Чернігів. – Справа про виготовлення завіс до литаврів та перев’язі
до полкового прапора.
1765 года. Діло о исправлениї к полковим літаврам завісок и к знамені полковому перевіса,
вшедшое 1765 году генвара 31 д. (вказівку на місяць і число закреслено – Ю.М., І.Т.). В нем всего пе-
ренумерованних листов 32.
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55519. Оригінал).
А
1764, жовтня 24 (13). – Чернігів (?). – «Доношение» з резолюцією.
«В полковую черніговскую канцелярию доношение.
Уговорен я от оной полковой черніговской канцеляриї зділать на полковие літаври завіси з
шитим на сукні сребром и золотом полковим гербом и вкруги бахрамою за тридцать рублей денег.
Для того полковой черніговской канцеляриї прошу на зділание оних на літаври полковие завіс на
покупку сребра и золота, с оних денег повеліт от кого надлежит видать мні двадцать рублей и о том
учинить опреділение.
К сему доношению подписался отставной вахмистер Симеон Евфимиев Стефанович.
Siverian chronicle. 2022. № 1
81
***
1764 году октябра 13 д. по докладі опреділено к атаману сотенному Лопатину (Лопаті – Ю.М.,
І.Т.) послат ордер и веліть оставшиеся от подчинки полкових літавр денги шесть рублей и сорок ко-
піек, да придав к тем денгам еще с росхожих красних (!) денег три рублі и 60 копіек, а всех десят
рублей видат ему, просителю Стефановичу, за его роспискою, для зділания по уговору его к полко-
вим літаврам завісов.
Полковник П. Милорадович.
Хоружий Петрашевич.
1764 году октябра 13».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55520. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1764
году октоврия 13 записав, доложить»).
В
1765, лютого 11 (січня 31). – Чернігів (?). – «Доношение» з резолюцією.
«В полковую черніговскую канцелярию доношение.
По учиненному мною в полковой черніговской канцеляриї договору я на літаври завіси моею
работою совсім уже изділал. Для подшитя же оних куплено крашенини аршин пять ценою по 6 ко-
піек, да клеионки пять аршин по пять копіек з денежкою, також и за пошите кравцу 30 копіек. Того
ради о том в полковую канцелярию представляя, прошу о видачи мні так за труди мої по договору к
прежде взятим мною десяти рублям еще двадцати рублей, яко и на покупку вишеозначеной креше-
нини и клеионки денег сколко надлежит, учинит опреділение.
К сему доношению отставной вахмистер Симеон Стефанович подписался.
***
По докладі опреділено росходчику полковой канцеляриї канцеляристі (?) веліть крашенину и
клеионку получит и ему, Симеону Стефанову, отдат за роспискою.
Полковник П. Милорадович.
Обозний Иван Сахновский.
Писар Якимович.
1765 года генвара 31 д.».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55521. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1765 го-
ду генваря 31 записав, доложить»).
С
1765, березня 6 (лютого 23). – Чернігів (?). – «Доношение» з резолюцією.
«Высокородному и высокопочтенному гспдну полковнику армейскому и черніговскому Петру
Степановичу, его высокородию гспдну Милорадовичу в полковую черніговскую канцелярию по-
корное доношение.
За приказ, от полковой черніговской канцеляриї мні данний, зділал я к знамени полковому пе-
ревісь и употребил на ту перевісь пузаменту золотого сім локот, каждой локоть по тридцати копіек,
тясми портной сім же локот, каждой локоть по копейки, шолку лот за десять копіек, мні ж за труда
подлежит получит денег тридцать копіек. Итого всех денег потрібно к уплатки два рублі пяддесят
сім копіек. Того ради вашего высокородия покорнійше прошу о видачи мні такових денег отколь
надлежит к подлежащей за вишеписнние вещи уплатки, учинит опреділение.
К сему доношению вмісто жителя черніговского Ивана Римара неграмотного по его проше-
нию руку приложил полковий канцелярист Михайло Поддубний.
По докладі опреділено з росхожих канцелярских денег ті два рублі пятдесят сім копіек денги
ему, Ивану Римару, з роспискою видать и о том росходчику канцеляристі Минцу(?) из сего опреді-
ления обявит.
Полковник П. Милорадович.
Обозний Иван Сахновский.
1765 году февраля 23 д.».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55522. Оригінал завірений підписом. Запис: «Под[ано] 1765 году
февраля 23 записав, доложить»).
D
1765, березня 6 (лютого 23). – Чернігів. – «Доношение» майстра Івана Римара.
«Высокородному и высокопочтенному гспдну полковнику армейскому и черніговскому Петру
Степановичу, его высокородию гспдну Милорадовичу в полковую черніговскую канцелярию по-
корное доношение.
За приказ, от полковой черніговской канцеляриї договору мні данний, зділал я к знамени пол-
ковому перевісь и употребил на ту перевісь пузаменту (позументу – Ю.М, І.Т.) золотого сім локот,
каждой локоть по тридцати копіек, тясми портной сім же локот, каждой локот по копійки, шолку
лот за десять копіек, мні ж за труда подлежит получит денег тридцать копіек. Итого всех денег по-
трібно к уплатки два рублі пяддесят сім копіек. Того ради вашего высокородия покорнійше прошу о
видачи мні такових денег отколь надлежит к подлежащей за вишеписанние вещи уплатки, учинит
опреділение.
К сему доношению вмісто жителя черніговского Ивана Римара неграмотного по его проше-
нию руку приложил полковий канцелярист Михайло Поддубний.
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55523. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1765 го-
ду февраля 23 записав, доложить»).
Сіверянський літопис. 2022. № 1
82
E
1765, червня 13 (2). – Чернігів (?). – «Доношение» з резолюцією чернігівського полковника
Петра Милорадовича.
«В полковую черніговскую канцелярию доношение.
За зділанние мною по уговору на полковие літаври завіси, кої при сем и представляя, доводит-
ся еще мні денег двадцять рублей. Для того полковой черніговской канцеляриї покорнійше прошу
за ті, мною зділанние и при сем представляемие до литавр завіси, повеліть доводячиеся еще двад-
цять рублей денги мні видать и о том учинить опреділение.
К сему доношению Симеон Стефанович подписался.
***
По докладі опреділено представленние при сем на полковие литаври зависи отдат сотенной
старшині при знаменах и клейнотах полкових на караулі состоящих и веліть ті зависи в слитное со-
держание положить в сундук, гді и труби содержатся и литаври иміются. Сколко же он, Стефано-
вич, денег уже за то принял и еще ко уплатку доводится справка подать доклад.
Полковник П. Милорадович.
1765-го го[да] июня 2 дня».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55523. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1765 го-
ду июня 2 д., записав, доложить»).
F
1765, липня 7 (червня 26). – Чернігів (?). – «Доклад» канцеляриста.
«В полковую черніговскую канцелярию доклад.
За силу опреділения полковой канцеляриї справка мною в повітті чинена и по оной явилось,
что майстер Симеон Стефанович уговорен зділат к полковим літаврам завісы за тридцят рублей и
по доношению его веліно атаману Лопаті от полковой канцеляриї ордером видат ему, Степановичу,
для покупки золота и серебра оставшиес от подчинки полкових літавр шест рублей и сорок копіек.
Да к тем о расхожих канцелярских три рублі шестдесят копіек, чтоб было десят рублей, боліе ж не
видавано, а в доплатку еще надлежит ему, Степановичу, получит по уговору двадцят рублей, докла-
даю
Канцелярист Михайло Поддубний».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55524. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1765 го-
ду июля 26 д., записав, доложить»).
G
1765, липня __ – Чернігів. – «Доношение» Тимофія Крутина чернігівському полковнику
Петру Милорадовичу.
«Высокородному и высокопочтенному гспдну армейскому и Черніговскому полку полковнику
Петру Степановичу его высокородию Милорадовичу в полковую черніговскую канцелярию доно-
шение.
По повелінию вашего высокородия и за согласием старшин полковых мною экселбанти для
трубачей полкових числом восім уже зділани, а два еще вскорі зділани будуть. Зділанние экселбан-
ти при сем и представляя. На оние ж экселбанти употреблено гарису на каждой экселбант по пятъ-
десят папочок, а папочка гарису по дві копійки, итого виносит за десять экселбантов денег десять
рублей да за труда мні два рублі. Того ради полковой черніговской канцеляриъ покорнійше прошу
ті всі денги дванадцять рублей мні видат и осталние же два экселбанти как скоро отділаю, тотчас
имею в полковую канцелярию представить.
К сему доношению міщанин черніговский Тимофій Крутін подписался.
1765 году июля __ дня.
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55525. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1765 го-
ду (...)* 26 дня записав, доложить»).
H
1766, до березня 6 (лютого 23). – Чернігів. – «Доношение» економа
у чернігівську полкову канцелярію.
«В полковую черниговскую канцелярию доношение.
По приказу гспдна полковника черниговского Петра Степановича гсдна Милорадовича на зді-
лание перевиси к полковому знамени куплено мною тонкого алого сукна (...)* и черной. Да к той же
перевиси зділана пряжка медная жолтая, з наконечником и крук железной и на исправление всего
того употребил я денег три рублі двадцят копеек. И для того полковой черниговской канцеляриї по-
корно прошу означенние вишше сего три рублі двадцат копеек денги, откуда надлежит, повелет мні
видать.
Эконом (...)*».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55524. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1766 го-
ду февраля 23 д., записав, доложит»).
I
1766, серпня 21 (10). – Чернігів. – «Доношение» майстра Андрія Семенова
чернігівську полкову канцелярію.
«В полковую черниговскую канцелярию покорное доношение.
По приказу его высокородия гспдна полковника Петра Степановича гсдна Милорадовича зді-
лал я для походу к полковому знамью чехол юфовой. За которую юфу надлежит заплатит денег пол-
тора рубля да за работу мні двадцят копеек. Для того полковой черниговской канцеляриї покорно
Siverian chronicle. 2022. № 1
83
прошу оние денги семдесят копеек кому надлежит, приказать отдать мні и о том учинить опреділе-
ние. К сему доношению подписался Андрей Семенов».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55524. Оригінал завірений підписом. Вгорі напис: «Под[ано] 1766 го-
ду августа 10 д., записав, доложит»).
№ 36
1767, липня 8 (червня 27). – Ніжин. – «Доношение» грека Леона Костенецького
графу П.О. Румянцеву.
«Сиятелнійшему графу (далі йде повний графський титул – Ю.М., І.Т.) Петру Александровичу
его сиятелству Румянцову.
Всепокорнійшое доношение.
Будучи я, нижайший еще в молодых літах за всеблагополучнійшой высокославной жизни
свтоусопшаго его величества блаженния и вічнодостойния памяти Петра, великога императора и са-
модержца всероссийскаго, егда услишал в своем отечестві всепревысочайшими его императорскаго
величества военных регул, також градских и других правил узаконяемих правил учреждениями,
распространившуюсь не токмо в сосідственних Российскому государству, но и далнійших монархи-
ях, благоцвітущую Российского государства славу со всеусерднійшим такових непоколебимих тол
премудрого монарха трудов почитанием, пожелал по жизнь мою високославному всероссийской
империї престолу вірноподданическо служить и для того, оставя отечество свое, в 1706 году прибил
в малороссийский город Нежин, гді изобучился российского язика и часть божественного писания.
Потом доброхотно с посилаемими из Турецкой областы тайно от полномощних российских миніст-
ров греками в Россию секретними писмами езживал чрез почты для переводу их нарічия россиянам
и отправлял ту должност со упованием, что за службу мою по высокомонаршей млсты достойним
награждением, как и протчиїми волунтирами полученно не оставлен буду. А в 710-м году, мая от 20
дня по нещастию моему гріх моїх ради, как доставали город Выборх, купно с куриером греком по-
повичем Константином Ванделиевим сином Ватачем, прибувшим из Константинополя також с нуж-
ними секретними писмами, которие писма самому его императорскаго величества блаженния памя-
ти Петру, великому императору и самодержцу всероссийскому, в руки велено полномощними мы-
ністарми подать (а не кому другому) взят на морі шведским флотом в полон и при оном флоті, а
особливо в Стекголмі по нікоторому доносу немалую претерпівали нужду и страхование смертное
до случайного оттоль свобождения. Чрез что я и жестокою болізнию обят бил по освобождениї жеб
полону болше не мог чрез почты з куриерами ездить, остался в Санкт-Пітербурги в домі покойного
господина канцеляра, графа Гавриїла Ивановича Головнина и при писмі оного к гетману Иоанну
Илїчу Скоропадскому, о мні бедному писанному, отпущен до Глухова, а из Глухова в Нежин, где
долговременно немоществовал. Посля же, как пришед мало к здоровю, а не имія здесь никого з
свойственних, где би главу приложить, законним браком в городі Ніжині одружился и иміл жител-
ство, питаясь от единих трудов своїх под охранением оного покойного гспдна гетмана Иоанна Ско-
ропадского и гетмана Даниїла Апостола и миністров, правящих Малороссиею, потом же гетмана
Кирилла Григориевича Разумовского по респекту оной моей верной служби, в чем и універсали от
них, гспд гетманов и от миністров cалвогвардиї (!) мні данни (с которих един покойного господина
гетмана Скоропадского и салвогвардиї (!) з сундука моего уворованни), а кої остались при сем под
высокое вашего сиятелства блгоразсмотрение в ор[и]гиналі всенижайше подношу. Понеже терпим
от разного звания людей несносние обиды и озлобления так, что и дочерь мою родную напрасно
обезвічили, коя и донне рукою и ногою правими не владіет. Чрез что я, нижайший, крайне убогой и
безпомощной человек совсім во всекрайнійшое пришол разорение и скудость таковую, что и под
ннішную старость и слабость моего здоровья з показанное увіченною дочерью моею и дневной пи-
щи не имею. И сего рады високим вашего сиятелства самого себе подвергаю стопам,раболіпно про-
шу по высокому вашего сиятелства благоусмотрению даби мене страннаго и домашних моїх впред
никто не дерзал обидить. Дому ж моего и подварка освободіт от постоев, також и о непритяганиї
никаким повынностям повеліть, против иміющихся у мене указа и універсалов выдать в подтверж-
дение высокоповажний указ для препитания ж мні, нижайшому, яко я при старости лет моїх, а дочь
за калітством заробиты не может, высокомилостивим подаянием мні милостини не оставыт и о том
высокомилостивое учинить определение.
О вышшеписанном донося, всенижайше просит жителствующий у Ніжині греченин волунтир
Леон Скинтин Иванов Костенецкий.
1767 году июния 27 дня».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55539. Оригінал. Вгорі на документі напис: «Под[ано] в Ніжині ию-
ня 26 д. 767 году»).
№ 37
1769,червня 30. – Чернігів. – Лист чернігівського єпископа Кирила Лящевицького
до обозного Стародубського полку Павла Скорупи.
«Высокородный гспдн обозный полковий стародубовский.
Податель сего вакансовий вышедший з заграницы сщенник Иоанн Шарыпа владіния вашего
высокородия села Кустич волокитиных к церкві стителя Хрстова Николая давно уже в празнік (?)
без настоящаго сщенника находящейся, за силу указных повеліний и за долг мой пастырский опре-
ділен мною настоятелем. Котораго яко странствующаго дабы о тамошних усытицких прихожан
подлежащими по обыкновению за труд его доходами не был оставлен, чрез сие в блгодітелскую ва-
шего высокородия милость и респект рекомендую и при том ваше высокородие и вся ваша Бжию
покровителству препоручая с всегдашним моїм почтением остаюсь.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
84
Вашего высокородия Блгопослушнаго в Хрсті сына и надежднаго блгодітеля моего пастырь,
бгомолец и слуга смиренный Кирилл, епскп черниговский.
1769 года июня 30 дня. Чернигов».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50399. Оригінал, особисто підписаний єпископом).
№ 38
1777, червня 17 (6). – Купча.
«Тисяча семсот семъдесят седмого года місця июня шостого дня.
Я, нижей подписавшаясь, удовствующая козачка, жителка села Гурбинець, Горпина Сидорен-
чиха, во всяком суді и прави тепер и впред кому о сем потребно будет відать, обявляю: имію я в
грунтах Гурбинских, в урочищах Ушивой и Бойковщині, возлі гребелки гспдна коллежского ассесо-
ра Богдана Брежинского лежачий, свой власний дубовий гаиок, смежной со всіх четирох сторон
повз его ж, Брежинского грунта, для собственного препитания оставшийся по смерти мужа моего,
Ивана Сидоренка, дітей своїх. Продала ему, гспдну Брежинскому, за сумму денег сем рублей и де-
сять копіек, якие денги я всі сполна своїми руками приняла и в том его гспдна Брежинского квитую.
Я ж от прописанного гаю себе, дітей моїх также близких и далеких моїх родственников, вічно отда-
ляю, а ему, гспдну Брежинскому, жені его и потомкам его ж позволяю ж вічно тім гайком владіть и
по волі своїй шафовать, не узная ни от кого турбації. Для чего во вічную ему, гспдну Брежинскому,
жені и потомкам его сию мою купчую кріпость за подписом моїм и мною о подписи на оной прило-
жениї печатей упрошенних свидітелей року и дня вишписанних дала.
К сему вычистому купчому запису продавця и удовствующая козачка, жителка села Гурби-
нець Гарпини Сидорчихи (!) подписалась, а въмісто ее, неграмотной, по ее лицезрителному и руко-
данному прошению козак жител гурбинский Григорий Галушка при печаті своей подписалъся.
К сему вычистому купчому запису по лицезрітелному помянутой продавці Гарпини Сидорчи-
хи прошению во свидітелство при печатех своїх подписались:
атаман сілкий гурбинский Яков Галушка, козак гурбинский Данило Гончаренко, а вмісто их,
неграмотних, и за себе Григорий Галушка руку приложил».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 20555. Арк. 17–17 зв. Оригінал, завірений чотирма сургучними пе-
чатками).
№ 38
1781, грудня 31 (20). – с. Кустичи. – Листи Семена Якимовича (?) та ієромонаха
Христофора Сулими до новгород-сіверського архієпископа Іларіона.
«Копии писем посланны чрез серебраника Ивана Жадкевича.
Преосвященнійший гспдн, милостивый гдрь.
Представляю вашему преосвященству доску к престолу храма толико украшеннаго уже святи-
телским вашим престолом, прося покорнійше сохранить. Пред оным память ділателницы ея, а от
оставших по ней принять. Истинное к вам усердие и высокопочитание, с коим быть честь имію
вашего преосвященства милостиваго гдря покорнійший слуга
20 декабря 1781 года.
с. Кустичи.
***
От отца Христофора.
Преосвященнійший владыко.
При отправляемой доскі подлежащие дому вашего преосвященства деньги сто три тридцать
пять рублей с копиею росписи серебряниковой при сем нижайше предствляю с прошением вашего
архипастырского благословения и призріния, долг имія быть в сущности вічно.
Надпись на доскi: «От генералмаиорши Марии Сулимовой, преставлшейся 1783-го года апри-
ля 12-го погребенной в селі Кустичах Волокитиных в храмі святителя Николая».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50418. Тогочасна копія).
№ 39
1781, січня 3 (1780, грудня 23). – Лист новгород-сіверського архієпископа Іларіона
до Семена Якимовича Сулими.
«Превосходителный господин Семен Якимович, милостивый государь мой.
Писание вашего превосходителства я с совершенним удоволством принял. Доска, престолу
Божию посвящанная, украсила паче и паче то стое місто, гді дондеже есмь (да и всегда) жертва при-
носима будет, как о ділателниці да во світлостех стых водворится, так и ревностных о сем ея попе-
чителей, да благословит Бог милостию и щедротами своїми наступающий новый год всі да прине-
сет вам благодатныя даяния старых и оных (?) ваших благословляя множайшими літами. Тако аз,
недостойный пастырь, вас благословляя, есмь и пребуду вашего превосходителства, милостиваго
гсдря моего, усердный слуга и богомолець Иларион, епископ Н[овгород]-Сіверский.
Декабря 23».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50419. Автограф. Вгорі напис: «Получ[ено] 1787 года декабря 25»).
№ 40
1781, січня 3 (1780 грудня 23). – Лист новгород-сіверського архієпископа Іларіона
до о. Христофора Сулими.
«Преподобнійший батюшка отец Христофор.
Siverian chronicle. 2022. № 1
85
Писмо ваше с приложениями в нем исправно получено. Труд ваш равностный о Осиї (?) всег-
да пребудет Спасу угодным, а мні дондеже есмь благоприятным. Силам вашим желая кріпости и
благословений Божиїх испрашивая, есмь
Вашего преподобия доброжелателный бгомолец смиренный Иларион.
Декаб[ря] 23. Нелзя ли гді тамо людей семей двох трох купит хотя под видом с землею?»
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50420. Автограф).
№ 41
1781 січня 3 (1780, грудня 23). – Ордер стародубського протопопа Миколая священикам
села Осколкова Іоану Шапулинському та його сину Іллі.
«Копия.
Ордер
села Осколкова священникам честному отцу Иоанну и сыну ево Илии Шапулинским.
Как на вас от ея высокородия гспжи полковницы Скоруппиной заишла жалоба о вмішивании
вами владінию ея в Кустинской приход чрез противозаконное там нісколько раз и справление ка-
саючихся до того прихода церемонии. Вам же небезизвістны указы и правила то чинить совсім пре-
пятствующие и запрещающие, то вам впредь ни под каким видом вмешиватца в чужой приход наи-
строжайше запрещается с повелінием притом, чтоб к отвіту против вышпрописанной жалобы яви-
лись вы в духовное стародубовское провление (!) конечно наступающаго 1781-го года генваря на 13
число под опасением в противном случае поступления с вами по всей строгосты.
1780-го года декабря 23-го дня.
На подлинном тако:
Стародубовский протопоп Николай».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50413. Тогочасна копія).
№ 42
1781 січня 24 (13). – «Доношение» священика с. Кустич Павла.
«В духовное стародубовское правление.
Доношение.
Ордером из онаго правления от 23 декабря минувшаго 1780-го года велено села Осколкова
священникам Иоанну и сыну его Илиі Шапулинским явиться в то правление 13 сего генваря к отві-
ту о том, что они мішаютъся в приход церъкви села Кустич. Вмішалися ж они, крестя новородивих-
ся дітей в деревні Покослові прихода церъкви кустинской, а именно 1780 году майя 4 у Романа Ба-
раша дочери Пелагеи, 19 числа у Нестера сына Корнилия, маия ж 23 родившагося у войта Ивана сы-
на Михаила, октября 8 у Ивана Москаля дщери Палагии, ноября 11 у жителя покословского ж Семе-
на дочери Стефаниды, ноября 18 у Федора Біленькаго сына Иоанна, декабря 4 у покословского ж
жителя у Ефима дщери Варвары. И о вышеписаном прошу духовнаго правления учинить разсмотре-
ние. Сам же я, производя на сей седмиці ежедневное священнослужение, в оное правление явиться
не могу и по сей законной причині вірю вмісто меня в оном правлении явитъся и сее доношение по-
дать уволенному казаку сотни Первой Почепской жителю почепскому Матвію Сбитневу. И естли
отвітчики паче чаяния от таковаго в приход мой незаконнаго своего вступления отрицаться будут,
какового отрицания они учинить не могут без нарушения совісти иерейской и без отрицания уже и
самаго сана своего священническаго. То за положением от духовнаго правления срока [...] и свиді-
телями справедливое сие мое доношение доказать имію 1781-го года генваря 13 мдня.
На подлинном подписался священник села Кустич Павел».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50412. Тогочасна копія. Вгорі напис: «Подано генв[аря] 15 1781-го
года»).
№ 43
1787, липня 14 (3). – Купча.
«Тисяча сімсот восімдесят семого года июля третого дня.
Я, нижеподписавшийся Новгородско-Сіверского намістничества уізда Стародубовского жи-
тель села Литовска козак Григорий, Лукьянов син, Шулик сим моїм вечистим купчим записом, да-
ным от меня из двором полковому канцеляристу Михаїлі, Герасимову сину, гспдну Родовицкому во
всякого суда, права и уряда и кому о сем тепер и впред відати надлежит, обявляю в том, что я с
иміючогось в спокойном моем владіниї иміния конопляный огород, в селі и при селі Литовску ле-
жачий, сміжный з сторон первой к горі з двором и огородом его ж, Радовицкого, з другой гспдна
коллежского ассесора Василия Александровича Дублянского, концем до дороги, лежачой на улице
вниз по самую лужу, уступил продажею восписанному Радовицкому во вічное и потомственное его
владіние именно за пятъдесят рублей, которым мною уступленным огородом силен он, Радовицкий
владіть вічно и потомственно и оным по своей волі как хотя диспоновать. Я ж, продавець, от того
мною уступленного огорода сам себя и всіх моїх близких и далеких родственников и свойственных
отдаляю и нарекаюся с тім, что впредь отсель до оного мною уступленного огорода ни под каким
видом интересоватся и во владіниї оного чинить ему, Радовицкому, и никому другому, естли б от
него могл оной уступленной мною огород отойтит в сторонное владіние чинит препятствие не си-
лен, под зарукою. В противном сему случаю заплати ему, Радовицкому, ста рублей денег, во увіре-
ние чего утверждаю сей мой доброволный запис с упрошенными от меня свидітелми при печатех
подписом, року и дня вышписанных.
Сіверянський літопис. 2022. № 1
86
К сему вечистому купчому запису козак Григорий Шулик подписался, а вмісто его, неграмот-
ного, по его персоналному и рукоподанному прошению руку приложил коллежский канцелярист
Василий Сухов.
При даче сего вечистого купчого записа были и во свидітелство по прозбі вышеписанного ко-
зака Григория Шулики при печатех подписались:
Коллежский ассесор Василий Дублянский.
Из дворян сотенный асаул Иван Таран.
Полковый канцелярист Харитон Суховей».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 20557. Оригінал, завірений двома сургучними печатками).
№ 44
1798, квітня 23 (12. – Лист Андрія Миклашевського до архієпископа Віктора Садковського
і резолюція останнього.
«Копия.
Преосвященнійший владико, милостивый архипастир.
Два священнника Стародубовскаго повіта сел, одно от другого разстоянием в пяти верстах,
один села Кустич Павел Чернецкий, а другой Ждановский села моего Рюхова, имія желания перемі-
нит свои парафии по разным выгодам их, поручили мні утруждать о священнийшую особу вашу
всепокорнійшею прозбою о переводі Чернявскаго ко мні в Рюхов, а Ждановскаго в Кустичи, что я
исполняю на сем с тім большею охотою, что помянутый Чернявский издавна мні знакомый и при
том духовник мой. Надіясь при том что как величайшую для них, так и для меня милость ваше вы-
сокопреосвященство не откажете удовлетворением общаго нашего желания и прозбы, за что благо-
дарным найпаче всегда пребудем, поручающий себя в архипастирское ваше благоволение и благо-
словение вашого преосвященства милостивого архипастира всепокорнійший слуга Андрей Мыкла-
шевский.
Априля 12 дня 1798-го года»
На звороті: «Копия. 1798-го года априля 12 дня.
Предписать указом духовному правлению дать знать означенным священникам, что они отсе-
ли оставатися должны как вышеписано: первый – Чернявский в Рюхаві, а послідний – Ждановский
в Кустичах, но как требуется в таком случае иміть им на приходы письменные документы, то объя-
вить им, чтоб они, буде не пожелают лично к нам явиться, прислали каждый порознь прозбы, о пе-
реміщении их с одного міста на другое для получения от нас грамот.
Виктор, архиепископ черніговский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50426. Тогочасна копія. Вгорі документа напис: «Подано 798-го
априля 12»).
№ 45
1798, травня 5 (квітня 24). – Стародуб – Ордери стародубського благочинного протоієрея
Василя Вуяхевича священику Павлу Чернявському.
«Копия с подлиннаго.
Ордер.
Из духовного Стародубовского правления благочинному иерею Павлу Чернявскому.
Указом духовной черниговской дикастериї сего года, апреля 19-го под № 1738-м состояв-
шимъся, а в сем правлениї 22-го числ полученным, велено обявить вам, что вы от селі оставатися
должны в селі Рюхові, а священник Василий Ждановский в селі Кустичах. Но как требуетъся в та-
ком случае иміт вам на приходы писменныя документы, то обявить, чтоб вы буды не пожелаете
лично к его преосвященству явитъся, прислали бы каждый порознь прозбы о переміщениї вас с од-
ного міста на другое для получения от его преосвященства грамот. Для того во исполнение оного
указа сие правление о вышписанном обявляя предписивает вам отселі оставатъся, священнодійство-
вать и всі подлежащие христианские требы справлять в селі Рюхові с вірною метричною запискою,
приняв по описі от священника Ждановского церковную рызницу в приемі росписаться и репорто-
вать правлению 1798-го года априля 24-го дня.
Благочинный стародубовский протоиерей Василий Вуяхевич.
Копия с подлинного.
Ордер.
Из духовного Стародубовского правления благочинному иерею Павлу Чернявскому.
Потребны вы в духовное правление для выслушания указа из духовной черниговской дикасте-
рии полученного и исполнения по оному для того предъписаваетъся вам сим явитъся в правление
сего априля на 24-е число непременно 1798-го года априля 22-го дня.
Благочинный стародубовский протоиерей Василий Вуяхевич.
Намістник протопопи Стародубовской иерей Трофим Рклицкий».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50427. Тогочасна копія).
Додатки:
№ 1
1688, лютого 7 (січня 28). – Батурин. – Лист кошового отамана Григорія Сагайдачного
до гетьмана Івана Мазепи.
«Велможный мосце пане гетмане Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого, а
наш велце мосцивий пане и ласковий пане и ласкавий добродію!
Siverian chronicle. 2022. № 1
87
Товариство полку Полтавского, прибувши до нас до Коша з листом велможности вашой иану-
ария 26, которий то лист вашой панской милости, ведлуг звичаю нашею войсковою публичне вычи-
тавши в посполитой раді нашей и выразумілисмо, в котором листі пишеш ваша панская милость,
прекладаючи нам тое, Войску Запорожскому, же не ведлуг прошлорочного комонного товариства
нашею од нас, Войска Запорозкого, выйшло в городы на зымовлю, що вашой панской милости з
трудностию приходит. Теды она товариство наше комонное, которое вийшло в городы на зымовъ-
лю, не за чим иншим, тилко найбарзій за тим, же до килкакрот раз писалисмо до вашой панской ми-
лости, просячи абы нам войска городового з тисячу алъбо и болше преклал для помочи и для про-
мислу прпислал. Теды вашой милости през посланца своего Тимоша Пиковца написалисте в листі
своем, обіцуючися на на помочь войска городовые пислати, леч того не въчинилисте. За чим о ное
товариство наше, відаючи, же ваша панска милость до нас до Коша, войска городового не присла-
листе задля промислу над неприятелми, а звлаща за нуждою зимнею, не міючи, чим коней контен-
товати, війшли в городы задля выживленниа коней. А если бы было войско городовое при нас,
Войску Запорозким, теды взявши Бога на помоч по сили нашой на слушних місцах чинилибысмо
промисл над неприятелями креста святого и оное товариство наше не йшло б в городы. Зачим и ва-
шой панской милости шкода в том есть не великая трудность и докука, болш есть сердюков албо
компанійцов, ніжли нашого товариства, котории от килка рок, юж сидячи, горшую зіжу и докуку и
утиски людям чинят, нижли наше товариство, которое есть на час в городы вийшло, и еще до сих
час их сердюков и компанійцов войны нигдесмо не відили к услуги им, прсвітлійшим монархом на-
шим. А мы, Войско Запорозкое, всегда зостаючи туда под великодержавной пресвітлих монархов
наших рукою, работаючи віръне, службы наши им, великим государем, чинимо промисл над турс-
кими и татармкими людми по силі нашей на звиклих мійсцах. Богу нехай тилко буде явна и прием-
на служба наше. Мусит быти и тое нам, всему Войску Запорозкому, великим подивеннию и з нема-
лим жалем, а непомалу мусимо о тое боліти и съкорбити, же яко ваша панская милость, зоставши на
том преватном уряді гетманском, писалисте до нас, Войска Запорожского, офіруючи нам, Войску
низовому, во всем быти щирим и зычливым, а теперь, чого нигды не бывало, же посланные яко пре-
світлих монархов наших, так и найяснішого короля полского, так и иншии чужосторонние монархи
з давних часов до нас, Войска низового, где есть замок, отчизні и слава вікуистая вой[с]ковая жало-
ваньем, указали отпустить к вам на Кош.
Дан государствия нашего во дворе в царствующем велицем граде Москве лета от создания ми-
ра 7196 месяца октября 14 дня, государствования нашего 6-го году».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 197–198. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 2
1687, вересня 22 (12). – Москва. – Грамота царів Івана V, Петра І і царівни Софії
до кошового отамана Григорія Сагайдачного (реґест).
«Божиею милостию (далі йде царський титул – Ю.М., І.Т.) кошевому атаману Григорию Са-
гайдашному [...].
У минулому 1687 р. гетьмана Івана Самойловича «за многие ево к нам [...] измены» скинуто.
Обраний на раді гетьманом Иван Степанович Мазепа і йому передав князь В.В. Голіцин «наше [...]
знамя и булаву и бунчук» тобі і «всему поспольству о том гетманском пременении ведать и нам,
служить и над неприятели креста святого промысл чинить...також и о ведомостях советовать и пи-
сать к нему [...] гетману». А з кримским ханом й «турскими городками без нашого [...] указу не ми-
ритися и ни о чем с ними не ссылатися». 5.09.1687 р. «писал [...] гетман, что писали вы к нему [...],
чтобы он Переволочанский перевоз [...] отдал вам на войсковой расход, також и о заступлении к
нам..гетманском, о прибавке вам нашего [...] годового жалованья». На це дається царями згода і по-
силаються гроші й сукно з стряпчим Іваном Прокоповичем Свищовим і з вашими посланцями, ку-
рінним отаманом «Юском Михайловым с товарищи». Крім «годового жалованья», за участь у похо-
ді на Крим послано запорожцям 500 рублів і звелено було воєводі Л.Р. Неплюєву віддати ці гроші
колишньому кошовому Федору Іванику.
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 169–171. Копія кінця ХІХ ст. Вгорі напис: «З
острова Кодацкого од товариства гадяцкого подано 22 д. року 1688»).
№ 3
1688, лютого 19 (9). – Полтава. – Лист полтавського полковника Федора Жученка
до гетьмана Івана Мазепи.
«Ясневелможний мосці пане гетъмане, мой велце мосце пане и великий добродію!
Сей козак нехворощанский Хведор Сухомлын, полчанин наш полтавский, жиючи на Запоро-
жу, а завзяв […] торную відомость первую о намірению головного [...] неприятеля нашего хана зо
всіми поганскими силами его и о намірении его поганском в наш край, чого им Боже не допоможи,
снадну в. мсть, мой милостиви добродій, з его устной повісти вирозумівши и мні, слузі своему, во
всем изволить науку подати. А я на свой час, давши осторогу во всем полку нашом, готовы зостаем
на отпор тому головному неприятелеви віры христианской. В том во всем науки в милостивого доб-
родія нашего попросивши, покорнение (!) услуги мои залецаю.
З Полтавы дня 9 февраля 1688.
Велможности вашой, моему милостивому пану, во всем поволний до услуг Федор Жученко,
полковник Вой[ска] их цар[ского] прес[вітлого] вел[ичества] Запорозкого полтавский».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 211–212. Копія кінця ХІХ ст.).
Сіверянський літопис. 2022. № 1
88
№ 4
1688, червня 26(16). – о. Кодацький. – Лист гадяцького наказного полковника
Гаврила Матвіенка до гетьмана Івана Мазепи.
«Ясневелможный мосцівий пане гетмане, а наш велце милостивий пане и великий добродію!
Як скоро за прибутем посланого з поважним и виразним поклоном от велможности вашой, так
зараз ми того ж часу пред всім товариством ретелне вичитати казали, и зрозумівши, иж велмож-
ность ваша, яко отец печаловитий з ласкавого баченя своего ку нам на остров для обереганя запасов
государственних охотницкого войска заслати обецуете, велце з того тішимося, и при удолном и най-
нижшим уклоні нашом велможности вашой покорное подякованя чинимо, а и тут около запасов и
судец водних чулость неоспалую и осторогу яко отправуемо и хочемо чинити подлуг информации
вашой отцевской, а и з кодацкими мешкаючими козаками, хвала Богу, в доброй згоді и в совіті меш-
каем, и нияких прикростей од них, и они от нас не узнаему (!). Тут же и о арматах, из острова до Ко-
ша узятих, извістно велможности вашой подаем, иж прибувши ми тут в остров на переміну, юж
армат не застали, тилко ж пана кошового очевисте у Кодаку виділи ми, и теж од них слова жадного
прикрого не узнали, тилко и они з приходу велможности вашой з войском тішатся, мовячи, же войс-
ко пра[ве] скучает, що у поле не йде, и тое чули, же сам сам пан кошовий отъезжаючи до Коша,
приказовал полковникови кодацкому, жебы жители их нашему товариству и найменших прикростей
не чинили, мовячи: «проступного добродіеви ясневелможном у пану гетману не удавай, тилко мні
ознайми, а и я могу винуватого зкарати». Неприятеле креста Господня по обіх сторон Днепра, ба-
сурмане, часто бувают коло нас. А о всем извістивши, велможность вашу в далший час отцевской
вашой панской науки, и сами себе в ласку велможности вашой отдаемся и зостаем назавше
велможний милостивой ласце вашой панской найпокорнійший слуга и подножок, Гаврило
Матвіенко, наказний полковник з товариство (!) н. ч. бем (!).
З острова Кодацкого июня 16 1688 року».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 303–304. Копія кінця ХІХ ст. Вгорі напис: «З
острова Кодацкого од товариства гадяцкого подано 22 д. року 1688»).
№ 5
1698, травня 27 (17). – Батурин. – Універсал гетьмана Івана Мазепи.
«Пресвітлійшого и державнійшого великого гсдра его царского пресвітлого влчства Войска
Запорожского гетман Иоан Мазепа.
Его црского пресвітлого влчства Войска Запорозского всей старшині и черні, а особливе пере-
езжаючим всякого чину людем и кождому, кому о том відати належит, ознаймуем, иж донеслося
нам відати, что многие перезжаючие чрез город Березную люде, не міючи нашого гетманского ви-
ражоного подорожного листа, доправляются збытечних кормов и напоев, подводи и проводники са-
моволне берут и многие чинят збытки, через що тамошним людем не меншое наносится утяжене и
нищета яко теди неслушне тое діется. Так ми, хотячи таковое самоволство и своеволю поскромити,
видаем сей наш оборонний універсал, в котром міти хочем, пилно и сурово приказуем, абы хто кол-
век, люб з дворан и слуг наших гетманских, люде иншие якие колвек переежаючие люде без подо-
рожного нашего листа не важился так кормов, напоев и оброков для коней, яко подвод и проводни-
ков брати, а найменшой тамошним старшим чинити докуки. А если би хто тоей волі нашой не слу-
хаючи, а упором своим поступуючи, похотіл, не міючи нашого виразного себі листа подорожного
чинити в преречоном городі Березной якии збытки и доправлятися кормов, напоев албо подвод и
проводников, такового позволяем там урядовим людем задержовати и до нас о том ознаймовати
албо безчестно з города оного випроважати, в чем всем аби так, а не иначей было, повторне сим уні-
версалом нашим варуем.
Дан в Батурині мая 17 року 1698.
В подлинном тако: Звиш менований гетман рукою власною.
З подлинним сводил писар сотенний березинский Иван Рудановский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55511. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане коло,
всередині якого написано: «місто печати рейментарской»).
о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, головний науко-
вий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Гру-
шевського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ,
01001, Україна).
pr. Mytsyk Yurii A. – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist at the
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National
Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: mytsyk2002@ukr.net
Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інсти-
туту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної
Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна).
Tarasenko Inna Yu. – Ph.D. in Historical Sciences, Research Fellow at the M. S. Hru-
shevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of
Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: innatarasenko86@gmail.com
Siverian chronicle. 2022. № 1
89
Дата подання: 10 вересня 2021 р.
Дата затвердження до друку: 18 вересня 2021 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мицик, Ю., Тарасенко, І. З нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина
22). Сіверянський літопис. 2022. № 1. С. 58–89. DOI: 10.5281/zenodo.6783654.
Цитування за стандартом APA
Mytsyk, Yu., and Tarasenko, I. (2022). Z novykh dokumentiv do istorii Sivershchyny XVII–XVIII st.
(chastyna 22) [To new documents on the history of the Sivershchyna (XVII–XVIII centuries) (part 22)].
Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2022, 1, P. 58–89. DOI: 10.5281/zenodo.6783654.
|