Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова
The article deals with lexicographic tradition embodied in the «Ukrainian Language Dictionary » in 4 volumes edited by B.Grinchenko (1907–1909) in the light of «Russian-Ukrainian Dictionary» edited by A.Crymskiy and S.Yefremov; out approaches to processing registry «Russian-Ukrainian dictionary» and...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185361 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова / Ю.В. Поздрань // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2013. — Вип. 22. — С. 37-45. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-185361 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1853612022-09-13T01:26:46Z Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова Поздрань, Ю.В. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б. Д. Грінченка на загальнослов’янському тлі» The article deals with lexicographic tradition embodied in the «Ukrainian Language Dictionary » in 4 volumes edited by B.Grinchenko (1907–1909) in the light of «Russian-Ukrainian Dictionary» edited by A.Crymskiy and S.Yefremov; out approaches to processing registry «Russian-Ukrainian dictionary» and the principles of scientific development entries, dictionary assessed in terms of compliance with established there by the time lexicographical tradition due to formed В.Grinchenko principles laying dictionary. 2013 Article Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова / Ю.В. Поздрань // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2013. — Вип. 22. — С. 37-45. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185361 811. 161. 2’ 373 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б. Д. Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б. Д. Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| spellingShingle |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б. Д. Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б. Д. Грінченка на загальнослов’янському тлі» Поздрань, Ю.В. Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова Лексикографічний бюлетень |
| description |
The article deals with lexicographic tradition embodied in the «Ukrainian Language Dictionary » in 4 volumes edited by B.Grinchenko (1907–1909) in the light of «Russian-Ukrainian Dictionary» edited by A.Crymskiy and S.Yefremov; out approaches to processing registry «Russian-Ukrainian dictionary» and the principles of scientific development entries, dictionary assessed in terms of compliance with established there by the time lexicographical tradition due to formed В.Grinchenko principles laying dictionary. |
| format |
Article |
| author |
Поздрань, Ю.В. |
| author_facet |
Поздрань, Ю.В. |
| author_sort |
Поздрань, Ю.В. |
| title |
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова |
| title_short |
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова |
| title_full |
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова |
| title_fullStr |
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова |
| title_full_unstemmed |
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова |
| title_sort |
лексикографічні традиції б. д. грінченка в "російсько-українському словнику" за редакцією а. ю. кримського та с. о. єфремова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б. Д. Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185361 |
| citation_txt |
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в "Російсько-українському словнику" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова / Ю.В. Поздрань // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2013. — Вип. 22. — С. 37-45. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT pozdranʹûv leksikografíčnítradicííbdgrínčenkavrosíjsʹkoukraínsʹkomuslovnikuzaredakcíêûaûkrimsʹkogotasoêfremova |
| first_indexed |
2025-07-16T05:59:25Z |
| last_indexed |
2025-07-16T05:59:25Z |
| _version_ |
1837782077614850048 |
| fulltext |
Грінченків «Словарь» у збірці онлайнових словників на r2u.org.ua
37
Vasyl STARKO
Borys Hrinchenko’s Slovar in the collection of online dictionaries at r2u.org.ua
The article discusses the role of Borys Hrinchenko’s seminal lexicographic work,
Slovar ukrainskoi movy (A Dictionary of Ukrainian), in the establishment of the
Ukrainian lexicographic tradition. The author argues that scrupulous attention to
attesting linguistic usage is an outstanding feature of the dictionary in question which
lends it authority and sets it up as a model to be emulated by subsequent generations
of Ukrainian lexicographers. The publication of Hrinchenko’s lexicographic masterpiece
online as one of the key reference resources at r2u.org.ua has opened new opportunities
before ordinary users and researchers alike: from full-text search to new uses of the
available dictionaries to new kinds of lexical and lexicographical research.
Юлія Поздрань
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка
в «Російсько-українському словнику» за редакцією
А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова
Важливе місце в мовно-літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст.
посідають передові демократичні ідеї та проблеми розвитку української літе‑
ратурної мови, які об’єднували світочів української науки А. Ю. Кримського
та Б. Д. Грінченка. Учені були пройняті національним чуттям, глибоко шану‑
вали українську мову, тонко відчуваючи семантичні нюанси рідного слова.
Вони вважали, що коли мова не буде розвиватися, то не зможе розвивати‑
ся й народна думка, що призведе до загибелі творчих сил нації. Послідовні
прихильники розвою української мови на ґрунті вивчення народної традиції,
вони постійно прагнули до «оживлення» мови народним словом.
Питанню творчих взаємин А. Ю. Кримського з Б. Д. Грінченком присвя‑
чено низку наукових досліджень, що розглядають їх як суспільно-естетич‑
ний фактор, породжений специфічними умовами розвитку культури укра‑
їнського народу (М. М. Веркалець, Н. О. Данилюк, Г. І. Солоіденко). Поза
увагою науковців залишилась проблема впливу лексикографічних поглядів
Б. Д. Грінченка на А. Ю. Кримського та їхнє відображення в «Російсько-
українському словнику» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова (1924–
1933 рр.) (далі – РУС).
УДК: 811. 161. 2’ 373
Поздрань Ю.
38
РУС – це ґрунтовна колективна праця, створювана протягом тривалого
часу під керівництвом А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова. Основну увагу
ми звертаємо на лексикографічні погляди А. Ю. Кримського, оскільки саме
він був головним редактором з початку укладання словника, розробляв на‑
укову концепцію словника, обґрунтував теоретичні засади формування та
опрацювання реєстру, залучив до співпраці В. М. Ганцова, Г. К. Голоскеви‑
ча, О. Т. Андрієвську, М. М. Грінченко. С. О. Єфремов приєднався до укла‑
дання РУСа лише у квітні 1924 р., коли основні лексикографічні принципи
були уже сформовані. Йому доручили остаточне редагування 3-го та 4-го
томів РУСа.
Актуальність дослідження полягає в тому, що аналіз РУСа в зазначеному
аспекті дає можливість з’ясувати підходи до опрацювання його реєстру та
принципи наукового розроблення словникових статей, оцінити словник з по‑
гляду дотримання в ньому усталених на той час лексикографічних традицій у
зв’язку зі сформованими Б. Д. Грінченком принципами укладання словника.
Метою статті є аналіз й узагальнення лексикографічних традицій, уті‑
лених у «Словарі української мови» в 4-х томах за ред. Б. Д. Грінченка
(1907–1909 рр.) (далі – СлГр) через призму РУСа за ред. А. Ю. Кримського
та С. О. Єфремова.
У сучасній філології усталилася традиція розглядати постать лексикогра‑
фа на тлі його твору. Як зазначає О. О. Тараненко, для українського мово-
знавства Б. Д. Грінченко став не тільки практиком, а й теоретиком та істори‑
ком української лексикографії, уперше давши ґрунтовний огляд словників
української мови більше ніж за 30 років. Він є основним творцем першого
ґрунтовного словника української мови, який і досі посідає гідне місце серед
відомих лексикографічних праць ХІХ – початку ХХ ст. Про високий науко‑
вий і професійно-виконавський рівень СлГр як своєрідного узагальнення й
підсумку кількасотлітнього українського словникарського досвіду свідчить
не тільки присудження йому премії М. І. Костомарова у 1905 р., але й його
сьогоденна запитуваність для розв’язання численних мовних та мовознав‑
чих питань. Як і вважав П. Я. Стебницький, «пам’ять про Грінченка живе і
житиме в його писаннях. Наукові його праці ще довго не втратять своєї ваги,
а його словник буде джерелом для дослідів чистої народної мови і основою
для всякої нової словарної роботи»1 [10: 28].
«Словарь української мови» за ред. Б. Д. Грінченка був завершенням
попереднього періоду розвитку української лексикографії. Закладені в ньо‑
му лексикографічні традиції та принципи творчо використовують сучас‑
1 Тут і далі цит. зі збереженням правопису в першоджерелі.
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в «Російсько-українському словнику»...
39
ні мовознавці, плідно розвиваючи їх під час укладання словників. Велика
кількість поданого у СлГр лексичного матеріалу, зібраного за півстоліття з
найрізноманітніших джерел і з усіх частин української території, принцип
документування слів та їхнє ілюстрування прикладами з літературної або
живої народної мови, критичне ставлення до джерел, зокрема до попередніх
словників, – усі ці риси відбилися у «Російсько-українському словнику» за
ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова.
З-поміж принципів укладання словників, що їх обґрунтував Б. Д. Грін‑
ченко у СлГр та які простежуємо в РУСі, виокремлюємо такі: наявність чіт‑
кої наукової концепції словника; повне й точне відтворення лексикону епохи;
ґрунтовна джерельна база словника; об’єктивне фахове опрацювання мовно‑
го матеріалу та обґрунтований реєстр словника.
Розгляньмо їх послідовно.
1. Наявність чіткої наукової концепції словника.
Б. Д. Грінченко, здійснивши огляд словників попередніх років, узагаль‑
нив досвід і традиції словникарства в Україні та заклав наукові засади укла‑
дання словників. В. І. Сімович ще в 1910 році писав про СлГр: «Се праця
капітальна. На ній будуть опиратися всі дослідники мови, нею будуть ко‑
ристуватися всі ті, хто схотять укладати словник» [7: 14], а сучасники вва‑
жають, що СлГр був одним із перших словників, який мав виразну наукову
концепцію [6].
СлГр перевершує всі типи попередніх українських словників за обсягом
реєстру, використанням джерел, складом і добором лексики, розробленням
семантики, точністю й повнотою документації та принципами нормалізації
лексичного складу української мови. Ці параметри ставлять його в ряд цін‑
них тлумачних і перекладних словників.
Б. Д. Грінченко був цілком свідомий того, що впорядкований ним слов‑
ник не відбиває всього багатства української мови і не є бездоганним, однак
видатний лексикограф сподівався, що його праця стане основою для ство‑
рення інших словників української мови. І дійсно, СлГр протягом багатьох
років є найповнішим зібранням української лексики свого часу з доступними
тлумаченнями та конкретними прикладами, чим послуговуються і мовознав‑
ці, і письменники, і всі, хто небайдужий до українського слова.
Наступником традицій Б. Д. Грінченка став А. Ю. Кримський, який у пе‑
редмові до РУСа чітко обґрунтовує наукову концепцію словника, згідно з
якою основне призначення праці – дати відповідний потребам часу реєстр
російської лексики та вичерпати якомога глибше багаті й малодосліджені
лексичні скарби української мови [РУС: VI]. Такий підхід цілком прийнят‑
Поздрань Ю.
40
ний як із наукового, так і з практичного погляду. С. І. Головащук стверджує:
«Щодо загальних принципів, щодо тих засад, які лягли в основу побудови
цього словника, то вони в основному відповідали тогочасним лексикографіч‑
ним вимогам до видань такого типу і багато в чому збігаються з настановами
сучасної двомовної лексикографії, зокрема, в питанні про перекладні слов‑
ники великого обсягу» [2, c. 56].
Під час укладання РУСа автори звертали увагу як на добір слів до реєстру,
їхнє семантичне розроблення та стилістичну маркованість, так і на добір
оптимальних еквівалентів. Ці проблеми розв’язували на основі досягнень
двомовної лексикографії з урахуванням багатого досвіду Б. Д. Грінченка.
Відмінність РУСа від попередніх словників полягає в тому, що в ньому вдо‑
сконалено загальні принципи опису словникового складу зіставлюваних мов:
«Що до способу поясняти та ілюструвати слово і його вживання, то насам‑
перед показано конструкцію, якої воно вимагає, надто-ж коли ця конструкція
буває відмінна від російської. Окрім того, використовуються рівнорядно два
засоби: иноді не тільки буває наведена ціла російська фраза, ба ще й дано
точний український до неї переклад, иноді-ж подаються тільки ілюстративні
українські приклади до того або іншого слова, але вже без російського пе‑
рекладу» [РУС: Х]. Ю. В. Шевельов зазначав, що вершинним досягненням
української лексикографії дореволюційного часу були українсько-німецький
словник Є. Желехівського і С. Недільського (1886 р.) і українсько-російський
словник за ред. Б. Грінченка (1909 р.). Але першим науково опрацьованим
словником широкого засягу з іншої мови на українську став тільки вже по‑
революційний «Російсько-український словник» Української Академії Наук
[12]. Тож можемо вважати, що принцип науковості, який заклав Б. Д. Грін‑
ченко в СлГр, у РУСі поглибився, набув теоретичного обґрунтування, його
творчо використовують і розвивають у сучасній перекладній лексикографії.
2. Повне й точне відтворення лексикону епохи.
Б. Д. Грінченко вважав, що словник має відповідати потребам свого часу,
а це передбачає врахування функціональної й стильової диференціації лек‑
сикону, актуальної для певного періоду розвитку мови. Цим принципом під
час укладання словника керувався й А. Ю. Кримський.
Вокабуляри досліджуваних словників становлять самостійні системи
зі своєрідними внутрішніми зв’язками та багатоплановою організацією.
На це вказує і кількісний склад лексичних одиниць, і репрезентація тих чи
тих тематичних груп лексики, і складна внутрішня диференціація та інте‑
грація одиниць. Проте у СлГр зафіксовано в основному народнорозмовну і
фольклорну мову, дібрану з різноманітних етнографічних джерел, земських
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в «Російсько-українському словнику»...
41
видань, а також записану з живих уст. РУС же в цьому плані пішов далі,
реалізувавши дві тенденції – народницьку, етнографічну, спрямовану на тво‑
рення культу національної своєрідності, та «європейську», зорієнтовану на
міжмовні контакти. Тому в РУСі яскраво простежуємо намагання розвивати
українську мову, не відмежовуючись від європейських традицій, віддаючи
належне інтернаціональній лексиці в міжмовних контактах.
Найбільшу перевагу цього словника порівняно зі словниками своїх попе‑
редників редакція бачила в тому, що словник «…живовидячки відбиває той
великий поступ, що зробила українська літературна мова протягом останніх
десятиліттів, а надто останніх років, коли вона сталася органом широкого
культурного і державного вжитку» [РУС: VІІІ]. Отже, РУС репрезентує вже
розвинуту поліфункціональну літературну мову.
3. Ґрунтовна джерельна база словника.
Об’єктивність добору лексичних одиниць для словника й наукове розро‑
блення словникових статей значною мірою залежить від фундаментальності
картотеки, від її спроможності відбивати не тільки стан, а й тенденції розви‑
тку літературної мови на відповідному етапі її функціонування.
Б. Д. Грінченко постійно дбав про якнайширше залучення до СлГр лек‑
сичного матеріалу з тих джерел, які достовірно відображали тогочасний стан
літературної мови. У картотеці словника є численні виписки з авторитетних
джерел писемної літератури різних видів і жанрів, а також із найкращих
зразків усної народної творчості.
Лексикограф уважав, що лише ґрунтовна джерельна база, яка репрезен‑
тує всіх безумовно значних за своїм громадським впливом авторів, може ста‑
ти запорукою успіху словника. А. Ю. Кримський, погоджуючись з Б. Д. Грін‑
ченком, водночас наголошував на тому, що картотека має відбивати характер
змін словникового складу мови і не обмежуватися лише класичними авто‑
рами. Картотеки обох словників містять лексику з творів І. П. Котляревсько‑
го, П. П. Гулака-Артемовського, Г. Ф. Квітки, Т. Г. Шевченка, Марка Вовчка,
П. О. Куліша. Проте, на відміну від СлГр, у РУСі використано, крім етногра‑
фічних видань, лексику української художньої літератури за останні 50–55
років (у СлГр вона була використана лише до 1870 року), а також лексику
наукового та публіцистичного стилів початку ХХ століття. Обидва лекси‑
кографи використовували лексичний матеріал етнографічних видань, проте
Б. Д. Грінченко, на відміну від А. Ю. Кримського, надавав йому перевагу,
адже вважав цей матеріал найдостовірнішим, тому що його можна перевіри‑
ти багатьма випадками вживання. Слова, записані «від народу», також дуже
цінні для обох лексикографів, але вони посідають друге місце після лексики
Поздрань Ю.
42
з друкованих видань, адже дають лише один випадок вживання слова і не
можуть бути перевірені чи доповнені іншими джерелами, також можливо,
що збирач народних висловів зрозумів не основне значення слова, а побіжне
[СлГр: 22].
4. Об’єктивне фахове опрацювання мовного матеріалу та обґрунтований
реєстр словника.
Основними критеріями в процесі створення словника є великий обсяг,
раціональний, продуманий спосіб подання словникового матеріалу, швид‑
кий та зручний пошук потрібного слова. Створення кожного словника, не‑
залежно від його типу і призначення, розпочинається з ретельного добору
реєстрових слів.
Під час опрацювання реєстру Б. Д. Грінченко керувався кількома осно‑
вними принципами. По-перше, за джерельною базою, добором лексичного
матеріалу словник був зорієнтований, як ми вже зазначили, на народну осно‑
ву – «слова народної мови», «народні слова». По-друге, упорядник обереж‑
но, критично ставився до використання наявного матеріалу. Лексикограф
намагався подавати лише ті слова, в існуванні яких він був особисто впев‑
нений, супроводжуючи їх, зазвичай, ілюстраціями та паспортизуючи за тво‑
ром, місцевістю тощо.
А. Ю. Кримський та С. О. Єфремов під час роботи над РУСом керувалися
принципами, які запропонував Б. Д. Грінченко. Вони так само уважно стави‑
лися до кожного слова, ретельно обґрунтовуючи його доцільність у реєстрі,
значення ілюстрували прикладами з багатої лексичної картотеки, яку збира‑
ли впродовж десятиліть і постійно поповнювали: «Ведемо ми свою працю
цілком науковим способом себ-то не видумуємо слів із своєї голови, а ви‑
користовуємо той рясний, надзвичайно багатий матеріял, який має в своєму
розпорядженні Комісія. Коли ми подаємо в нашому практичному Російсько-
Українському Словнику переклад якогось слова на українську мову, то ми
спираємося в нашому перекладі на дуже багато прикладів, що повиписувані
у нас на картках» [4: 7].
І Б. Д. Грінченко, і А. Ю. Кримський були прихильниками «народної» кон‑
цепції словника. Не заперечуючи ролі запозичень для позначення абстрак‑
тних понять і досягнень «новітнього культурного життя», Б. Д. Грінченко ра‑
зом із тим проголошував обмеженість їхнього використання, застерігав від
надмірностей уживання, що, на його думку, повинно було б стати важливою
умовою збереження народної основи української літературної мови. Суворі‑
ше ставився він до русизмів, полонізмів, германізмів – складників лексики
південно-західного діалекту, які мали загальноукраїнські відповідники, що
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в «Російсько-українському словнику»...
43
можна пояснити турботою письменника про розвиток української літератур‑
ної мови, загроза якої видавалася йому цілком реальною [9: 43].
Б. Д. Грінченко суттєво випередив сучасних йому дослідників запозиче‑
ної лексики, сформулювавши головні критерії освоєння іншомовної лекси‑
ки: пристосування фонетичної оболонки і граматичної форми до структур‑
них особливостей української мови; наявність похідних; висока частотність
уживання в літературній мові; поширення в народній мові. Саме за цими
критеріями здійснювався відбір іншомовної лексики до «Словаря україн‑
ської мови» [9: 43]. О. Д. Пономарів зауважив, що «за сто років, які минули
з часу виходу Грінченкового словника, відбулося чимало змін у лексичному
складі нашої мови, проте ця праця досі лишається мірилом українськости
багатьох слів, якими користуємося» [6, c. 101].
А. Ю. Кримський, будучи послідовником поглядів Б. Д. Грінченка, уніс
до реєстру РУСа відносно мало запозичень з інших мов, переважно пода‑
ючи до них напрочуд вдалий український відповідник. Наявні в словнику
запозичення відповідають нормам української мови, напр.: вексель – вексель,
обмінка; кафедра – катедра, мовниця; лекция – лекція, відчит; автобиогра-
фия – автобіографія, саможиттєпис; аккуратный – акуратний, охайний,
чепурний; поэт – поет, віршовник [РУС].
5. Нормативність словника.
Б. Д. Грінченко вважав, що в словнику мають бути віддзеркалені рівень
розвитку літературних норм та стан суспільної мовної свідомості етносу.
Саме цей фактор посприяв тому, що СлГр став точкою відліку для дослі‑
дження кодифікації лексичних норм сучасної української літературної мови,
оскільки саме він узагальнив сформовану на початку ХХ ст. мовну картину
світу українців [11: 9]. О. І. Скопненко стверджує, що в історії української
літературної мови ця праця виконала роль першого кодифікаційного лексич‑
ного кодексу Наддніпрянської України [8: 31]. З часу її виходу почалася доба
нормативних словників літературної мови [11: 10].
РУС, на думку Ю. В. Шевельова, став найповнішим кодексом тогочасної
української літературної мови і навіть після Другої світової війни у вільно‑
му світі зберігав «значення авторитету і закону для української літературної
мови» [13: 105], будучи «найвищим авторитетом у справі норм української
літературної мови» [13: 12].
Таким чином, з-поміж українських словників минулого століття, що
справили суттєвий вплив на розвиток як словникарської справи, так і мови
загалом, є «Словарь української мови» за ред. Б. Д. Грінченка – найпов-
ніший і лексикографічно найдосконаліший український словник початку
Поздрань Ю.
44
ХХ ст. Будь-який наступний український словник так чи інакше спирається
на здобутки цієї праці. Не став винятком і РУС за ред. А. Ю. Кримського та
С. О. Єфремова.
А. Ю. Кримський високо цінував професіоналізм Б. Д. Грінченка як лек‑
сикографа та авторитетність СлГр: «...в Грінченка, дарма що він не вчивсь
на історично-філологічному факультеті, є природній філологічний, з-окрема
лексикологічний дар» [5: 302]. Тому, укладаючи РУС, А. Ю. Кримський та
С. О. Єфремов користувалися принципами та методичними рекомендаціями
Б. Д. Грінченка. Саме завдяки цьому «Російсько-український словник» став од‑
ним із чинників розширення сфери функціонування української мови, сьогодні
активно сприяє розвиткові та уніфікації національної термінології, поширенню
українських ідей у світовому науковому та інформаційному просторі.
Джерела
РУС Російсько-український словник: в 4-х т. / За ред. А. Кримського та
С. Єфремова. – К., 1924 – 1933.
СлГр Словар української мови: в 4-х т. / Упорядкував, з додатком власного
матеріялу, Борис Грінченко. – К., 1907–1909.
Література
1. Веркалець М. М. А. Ю. Кримський у колі своїх сучасників. – К.: Знання,
1990. – 48 с.
2. Головащук С. І. А. Ю. Кримський як лексикограф // А. Ю. Кримський – украї-
ніст і орієнталіст. – К.: Наукова думка, 1974.
3. Данилюк Н. О. А. Ю. Кримський і «Російсько-український словник» 1924 –
1933 рр. // Мовознавство. – 1991. – №5. – С. 70 – 75.
4. Кримський А. Ю. Лист до редакції // Культура і побут. – 2 квітня 1925. –
№13. – С. 7.
5. Кримський А. Ю. Розвідки, статті та замітки. – К., 1928.
6. Самойлова І. А. Наукова конференція «Словникова справа в Україні: минуле,
сучасне, майбутнє» (до 100-річчя публікації «Словаря української мови» за ред. Бо-
риса Грінченка) // Лексикографічний бюлетень. – 2007. – Випуск 16. – С. 101 – 106.
7. Сімович В. І.На могилу Бориса Грінченка: [промова, виголошена на жалібній
академії дня 22 мая 1910 року в Чернівцях]. – Чернівці, 1910.
8. Скопненко О. І. Принципи лексикографічного опрацювання сталих висло-
вів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А. Кримського
й С. Єфремова та білоруських словників 20 – 30-х рр. ХХ ст.) // Лексикографічний
бюлетень. – 2008. – Випуск 17. – С. 31 – 39.
Лексикографічні традиції Б. Д. Грінченка в «Російсько-українському словнику»...
45
9. Солоіденко Г. І. Словнику Грінченка – 100 років // Бібліотечний вісник. –
2007. – №4. – С. 40 – 44.
10. Стебницький П. Я. Борис Грінченко. – К., 1920.
11. Струганець Л. В. Динаміка лексичних норм в українській лексикографії
ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.01
«Українська мова». – К., 2002. – 36 с.
12. Шевельов Ю. В. Портрети українських мовознавців. – К.: КМ Академія,
2002. – 132 с.
13. Шерех Ю. В. Нарис сучасної української літературної мови. – Мюнхен, 1951.
Yulia POZDRAN
Lexicographical tradition B.Grinchenko in «Russian-Ukrainian Dictionary»
edited by A.Crymskiy and S.Yefremov
The article deals with lexicographic tradition embodied in the «Ukrainian Language
Dictionary » in 4 volumes edited by B.Grinchenko (1907–1909) in the light of
«Russian-Ukrainian Dictionary» edited by A.Crymskiy and S.Yefremov; out approaches
to processing registry «Russian-Ukrainian dictionary» and the principles of scientific
development entries, dictionary assessed in terms of compliance with established there
by the time lexicographical tradition due to formed В.Grinchenko principles laying
dictionary.
Валентина Туранська
Оцінні прикметники
у «Словарі української мови» Бориса Грінченка
В останні десятиліття росте інтерес лінгвістів до вивчення феномену
категорії оцінки – універсальної у мовній картині світу, бо її семантика несе
в собі систему цінностей навколишнього світу і цінність людини в нім, що
об’єктивувалися в одиницях мови. Множиться різноманітність підходів до
дослідження цієї категорії – функціонально-семантичний, когнітивний, со‑
ціолінгвістичний, лінгвокультурологічний, комунікативно-прагматичний,
семантико-стилістичний та ін. (див. праці Н. Арутюнової, О. Бєссонової,
В. Воїнова, О. Вольф, Т. Космеди, Ж. Малріе, Т. Радзієвської, Е. Сепіра,
В. Телії та ін.). Динаміка оцінки, яка відбиває мінливість ознак світу і лю‑
УДК: 811. 161. 2’ 373.374
|