Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша
In article on a material lifetime primary sources and in a support on P. Kulish’s local dialect environment lexical features in his language are considered; their genesis in a context of eastern Polissia dialect is found out; also orientation of the author the broad audience eastern Ukrainians diale...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Лексикографічний бюлетень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185365 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша / О.П. Кумеда // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2013. — Вип. 22. — С. 62-72. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-185365 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1853652022-09-13T01:26:41Z Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша Кумеда, О.П. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика In article on a material lifetime primary sources and in a support on P. Kulish’s local dialect environment lexical features in his language are considered; their genesis in a context of eastern Polissia dialect is found out; also orientation of the author the broad audience eastern Ukrainians dialects is proved. Further inquiry on language of Kulish’s first printings will make it possible to create an integral work about idiolect of the writer and to identify its role in development of new Ukrainian literary language. 2013 Article Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша / О.П. Кумеда // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2013. — Вип. 22. — С. 62-72. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185365 811.161’28 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Кумеда, О.П. Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша Лексикографічний бюлетень |
| description |
In article on a material lifetime primary sources and in a support on P. Kulish’s local dialect environment lexical features in his language are considered; their genesis in a context of eastern Polissia dialect is found out; also orientation of the author the broad audience eastern Ukrainians dialects is proved. Further inquiry on language of Kulish’s first printings will make it possible to create an integral work about idiolect of the writer and to identify its role in development of new Ukrainian literary language. |
| format |
Article |
| author |
Кумеда, О.П. |
| author_facet |
Кумеда, О.П. |
| author_sort |
Кумеда, О.П. |
| title |
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша |
| title_short |
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша |
| title_full |
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша |
| title_fullStr |
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша |
| title_full_unstemmed |
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша |
| title_sort |
загальнонародна та рідкісна діалектна лексика хiх ст. у мові першодруків творів п. о. куліша |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185365 |
| citation_txt |
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів П. О. Куліша / О.П. Кумеда // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2013. — Вип. 22. — С. 62-72. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT kumedaop zagalʹnonarodnatarídkísnadíalektnaleksikahihstumovíperšodrukívtvorívpokulíša |
| first_indexed |
2025-07-16T05:59:41Z |
| last_indexed |
2025-07-16T05:59:41Z |
| _version_ |
1837782094179205120 |
| fulltext |
Калинюк Н.
62
15. Семененко Л. А. Конототивне значення лексичних одиниць як об’єкт ви-
вчення лінгвостилістики і конототивне значення словоформ як об’єкт вивчення
морфостилістики / Л. А. Семененко // Записки з загальної лінгвістики. – О., 2002. –
Вип. 4. – С. 23–28.
16. Сидельников В. Поэтика русской народной лирики / В. Сидельников. – М. :
Учпедгиз, 1959. – 128 с.
17. Словник епітетів української мови / [за ред. С. Я. Єрмоленко]. – К. : Довіра,
1998. – 431 с.
Nataliya KALINIUK
Metaphorical development semantic subordinate of the nomination earth
poetic word the field.
The features of the use in the language of poetry of poetic nomination the field are
outlined in the article. Paradigmatic and valency properties of nominative row with the
rod component the field are studied. Frequency and actuality the use of lexeme the field,
amount of the semantic, figuratively associative branchings in its using in the language of
the Ukrainian poetry of ХХ of century is found out.
Олена Кумеда
Загальнонародна та рідкісна
діалектна лексика ХIХ ст. у мові
першодруків творів П. О. Куліша
В українському мовознавстві давно назріла потреба створення спеціаль‑
них праць про мову окремих письменників на тлі локального говіркового
оточення авторів, водночас – і в оперті на докладний аналіз першодруків, а в
перспективі – і на рукописи. Такі дослідження дозволять створити мовні када‑
стри вихідних текстів з різних ареалів, на підставі яких можна буде з’ясувати
міжідіолектні, а фактично – міждіалектні, зв’язки, стане можливим докладне
дослідження механізмів формування основ літературного стандарту.
Визначення особливої ролі П. О. Куліша в становленні літературної
норми, її свідомому випрацюванні переводить часткове питання про міс‑
це діалектизмів у текстах творів цього автора в загальнотеоретичну пло‑
УДК 811.161’28
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів . О. Куліша
63
щину. І ця обставина актуалізує необхідність нового вивчення ідіолек‑
ту П. О. Куліша на тлі рідного йому східнополіського говору північного
наріччя.
Спостереження над мовою першодруків П. О. Куліша1 показало, що най‑
менше спільних рис між його ідіолектом та східнополіськими говірками ви‑
явилося на лексичному рівні (два десятки діалектизмів, які й за життя авто‑
ра не були східнополіськими локалізмами, а переважна більшість лексикону
репрезентує абстрактну лексику, а не побутовизми, що утруднює різночасові
зіставні спостереження) [4: 211–212].
До більш чи менш поширених територіально діалектних слів, їхніх зна‑
чень та варіантів за життя П. О. Куліша можна зарахувати ті, які засвідчує
Словник за ред. Б. Д. Грінченка, а також інші лексикографічні праці – з по‑
кликаннями на мову як самого письменника, так і його сучасників та наступ‑
ників. Наведемо окремі приклади таких лексем разом із контекстами2, у яких
їх ужив П. О. Куліш.
1857 р. – баляндраси (2)3, баляндрасникъ (Ч.р. 128, 137, 286), напр.: що за
баляндрасникъ отсей прудиусъ; точивъ усякі баляндраси; знавъ вінъ лічить
усякі болісти (Ч.р. 20); гуторити, гуторить (4), гуторять, погуторять
(Ч.р. 5, 33, 47, 87, 196, 326), напр.: и зачне сива голова гуторити; повіта-
ютця й погуторять де про що; одъ глибки, въ глибку, у глибці (2), по глиб-
ці (Ч.р. 153, 346, 384, 393, 394), напр.: А возьміть… та вкиньте въ глибку
сёго бунтовника (Ч.р. 346); одягались… у горохвяний цвітъ (Ч.р. 64); висо-
ку зъ дзиgа́рками дзвоницю; башта зъ дзиgа́рами (Ч.р. 81, 320); чи щитъ
надъ ворітьми, чи ділованнє (Ч.р. 62); закопотіли коні (Ч.р. 91); важко
здихнувши; далі здихнувъ; каже, здихнувши (2) (Ч.р. 24, 75, 125, 132); каже,
зумившись, громада (Ч.р. 298); Ось ке лишъ, я трошки різону по грудині;
Ке лишъ сюди ноги (Ч.р. 395, 400); поспільство, що купитця коло Ніженя;
куптесь у полки (Ч.р. 305, 355); я самъ тамъ лучивсь4, то й чувъ своіми уши-
ма (Ч.р. 28); ознаймую передъ усіма, хто тутъ есть (Ч.р. 109); іде собі и не
1 Об’єктом нашого прочитання стали першодруки: роман «Чорна рада» (1857), історичний
«Хмельнищина» (1861) та автобіографічний «Жизнь Куліша» (1868) нариси, оповідання «Орися»
(1882), а також одне неприжиттєве видання 1909 р. – поема «Маруся Богуславка» ; лексичні риси мови
П. О. Куліша аналізуємо у зв’язку зі свідченням діалектних джерел з території східнополіських говірок, в
ареалі яких народився та зростав автор.
2 Правопис цитованих джерел збережено; свідчення про наголос містять тільки два першодруки
ранніх текстів П. О. Куліша (50-60-ті рр. ХIХ ст.) – «Чорної ради» та «Хмельнищини» .
3 Цифри в дужках показують кількість словоформ.
4 За спостереженнями П. Ю. Гриценка, мова Панаса Мирного відбиває лексему лучилося в значенні
‘довелося, трапилося’ [1: 30].
Кумеда О.
64
бачить, и не чуе нічого: такъ опентала5 ёго Череваниха (Ч.р. 58); ошибло
ёго страхомъ (Ч.р. 333); товариства півчвараста6 визволити (Ч.р. 83);
погодивъ (2) (Ч.р. 38, 53), напр.: Богъ тогді погодивъ козацтву; понявъ яс-
ную панну (Ч.р. 56); не послідуща міжъ дівчатами (Ч.р. 57); ще поспìють
съ козами на торгъ (Ч.р. 52); не постерігъ, постерегавъ (Ч.р. 87, 130), напр.:
постерегавъ я не разъ, куди прямуе сей юрода; потривай (3) (Ч.р. 26, 55,
122), напр.: потривай бо трошки; потрутили (2) (Ч.р. 363, 371), напр.:
князь и собі звонтпивъ, щобъ ёго ще гіршъ, ніжъ на раді, не потрутили;
правовався бъ ти зо мною за це порохомъ та кулею (Ч.р. 77); не трусись,
псяюхо7: губи побъешъ! (Ч.р. 43).
1857 та 1861 рр. – не вонпивъ, не вонтпила, звонтпивъ (2) (Ч.р. 136, 169,
322, 371), звонтпили (2) (Хм. 36, 63), напр.: Не вонпивъ старий Шрамъ,
що ёго Петро укладе Тура; міщане звонтпили, покидали сокири, ощадку
собі просили; попадуть (Ч.р. 127), попавши (2) (Ч.р. 419; Хм. 44), попали
(Хм. 58), напр.: попадуть у своі лапи русу косу; всякому бъ вільно було ёго де
попавши зъ світу згубити.
1857 та 1909 рр. – який-то ёго шурьякъ учинивсь дука!; і владиками
сердець їх Тайними вчинились (Ч.р. 320; М.Б. 120); инде (2) (Ч.р. 62, 63),
інде (М.Б. 8); напр.: а инде гарний колись садъ стоіть; інде попасу великого
шукали; жіноче царство стоіть кріпше надъ усі царства (Ч.р. 50); стоя-
ти кріпко, сиріч плїндрувати Ксьондза-унїта (М.Б. 129); лучче (2), луччу
(Ч.р. 41; М.Б. 103, 110); якъ ви доскочили такого огира (Ч.р. 115); заржавши
оґер над землею звився (М.Б. 45); погибне Украіна; душа погибае (Ч.р. 15,
44); погибати (2) (М.Б. 32, 85), погибають (М.Б. 122), погибла (М.Б. 43);
провадишъ, провадивъ (Ч.р. 88, 310), провадить (М.Б. 132), напр.: Не знать
що ти провадишъ, свате!; Що се нам Лях провадить нечестивий?; рос-
познае нешвидку ристь двохъ ступакìвъ; Гривасті ступаки ішли під ними
(Ч.р. 150; М.Б. 41); за цімъ ледащомъ и обідъ утеряли; память-розум уте-
ряла; моя мати так дитину, як і ти втеряла; втеряв свій пишний цьвіт;
втеряв корогов золотую; теряю славу лицарську; теряють розум; шкода
теряти дорогу годину (Ч.р. 372; М.Б. 23, 55, 58, 106, 127, 165); заводять
міжъ народомъ трусу́; страшна труса зробилась (Ч.р. 190; М.Б. 94); тяж-
ко (Ч.р. 4, 31, 52, 61, 134, 233; М.Б. 150, 166, 187), напр.: Черевань бувъ тяж-
5 У Сл.Гр. III, 56 опентати – «опутать, отуманить» ; у словникові П. О. Куліша до Ч.р. – «опутать,
отуманить голову» (Ч.р. 425).
6 У Сл.Гр. III, 158 півчвараста – «триста пятьдесят» ; числівник полчварта ста засвідчують
українські пам’ятки 1625 р. [3: 232].
7 У Сл.Гр. III, 496 псяюха – «бранное слово: собачья кровь» ; у словникові П. О. Куліша до Ч.р. –
«псиное ухо» (Ч.р. 426).
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів . О. Куліша
65
ко грошовитий панъ; здобич тяжко грішну; тяжко покарала; тяжконогий
звірь і на такого тяжконогого звіря ще зъ-роду ніхто не полёвавъ (Ч.р. 213).
1861 р. – якъ-то вони въ Татар рабунки пооднімають и якъ мають іми
дуванитись (Хм. 65); село чи хутіръ, все те рабували8 (Хм. 8); козаківъ…
роспускавъ на рабунокъ (Хм. 36).
1861 та 1909 рр. – вже й Литві почала Украіна голдувати; хоть По-
тїя вигнали киями, А королеві все-таки голдують (Хм. 116; М.Б. 130);
пантрували та рабували побережжя; Про козацький хлїб насушний всюди
пантрувало (Хм. 8; М.Б. 149); въ хурдиgу речниківъ громадськихъ сажали;
не одинъ Русинъ и панського роду… у хурдидзі сидівъ; не хочу з фурдиґи9 й
кайданів один слобонитись (Хм. 40, 117; М.Б. 106).
1909 р. – Співай же, Музо, про ту лжу велику, Що вагонить над Сходом
і Заходом (М.Б. 128); Вергай** Азіяту-кату Нас у пельку злую (М.Б. 167);
Стала володати і руками, і ногами (М.Б. 46); став нас воювать; і воює і
руйнує Всюди духа правди; Нехай іде народи воювати (М.Б. 62, 120, 189);
ми Грека звоювали (М.Б. 59); від нужі облазили… гири; чубами землю всла-
ли Гири‑макотири (М.Б. 102, 169); Ґирлиґою пас ти з нагаєм там вівцї
(М.Б. 180); Анї парчами, блаватами, Не була знакомита*** (М.Б. 6); Роз-
лучи ся, не лицяй ся З донею моєю (М.Б. 119); Та се ти з Турчином, з Ордою
накладаєш?; З єзуітами-ксьондзами Накладає‑дружить; Та з єзуітами й
Ляхами накладає (М.Б. 20, 121, 131); Як на війнї він з Русью обертав ся
(М.Б. 137); Один тілько пан у Богуславі обібрав ся (М.Б. 8); Сіль на язик
тобі! печина в зуби! (М.Б. 132); А парубок малий, підпарубочий; Та наго-
дивсь на се підпарубочий (М.Б. 98, 160); Ти собі знаходиш пільгу В щедрій
милостинї; а Жиду пільги й спуску не давати (М.Б. 124, 129); і своє посліднє
берло… Їй подав у руки (М.Б. 101); Поставами без міри кармазину й сукон
наклала (М.Б. 108); Покіль Осман з потугами надійде; Як потуги* запороз-
ькі Поведеш до бою (М.Б. 135, 154); За приводом Серпяг та Вишневецьких,
8 У тому самому значенні слова рабувала, рабуваты фіксують записи Б. Д. Грінченка з території
східнополіських говірок [Гринченко: 138].
9 Мова Панаса Мирного відбиває лексему хурдига в значенні ‘погане приміщення’ [1: 30]; слово фурдиґа
в значенні ‘в’язниця’ поширено в сучасних покутському та гуцульському говорах [5: 92, 93, 106, 122].
* За Ю. В. Шевельовим, лексеми потуга, видмо, запомин – галицькі архаїзми, якими П. О. Куліш
послуговувався в якості абстрактної лексики, причому дві останніх – можливі полонізми [7: 30].
**За Ю. В. Шевельовим, багнітувати, вергати, кадуки, раріг – галицькі архаїзми, репрезентанти побутової
лексики ХVI-ХVII ст. [7: 31].
*** За Ю. В. Шевельовим, знакомитий – галицький архаїзм, репрезентант емоційно-оцінної лексики [7:
31].
**** На припущення Ю. В. Шевельова, боржій – безпосереднє запозичення з галицьких говорів, що
відповідає активному слововжиткові [7: 32].
Кумеда О.
66
блукали в полї вовчими слїдами; милліони, що козацтво здавна За приводом
Петра наплїндрувало (М.Б. 29, 162); і в темнім богомільстві злість про-
шнулась (М.Б. 129); Та раяти10 в обозї тілько вмію (М.Б. 130); Тридцять
нас братів спрягло ся; на смерть великим горем… спрягли ся (М.Б. 167,
171); Сама до тху11 отрутою візьмусь (М.Б. 187); У вічи мов ножем йому
штирхає (М.Б. 33).
Першодруки різних років відбивають лексеми одежа (Ч.р. 3, 64; Хм. 29,
101; Ж.К. 324; М.Б. 70, 113), напр.: по одежі; носили личакову одежу; не
любивъ одежі недбалоі; одежу пишну; блищить на нїм одежа; одвітовати12
(Ч.р. 22, 49, 69, 220, 250… 403; Хм. 71, 72, 74; Ж.К. 34; Ор. 13), одвіт (Ч.р. 49,
88… 320; Хм. 47, 91; Ор. 15), напр.: не ждавъ Гвинтовка одъ свого зятя
такого одвіту; знайшовъ би Петро, якъ одвітовати; «Шкода говорити»
одвітувавъ Хмельницький; не одвітовали ёму й разу зъ гармати; одвітуе
той голосно; бачыть панотець, що не діждетця одъ неі одвіту.
Вищенаведені лексеми переважно східноукраїнського поширення. Імо‑
вірно, до південно-західних регіоналізмів за часів П. О. Куліша треба зара‑
хувати ті слова, які в лексикографічних працях, крім мови його текстів, під‑
тверджено здебільшого мовою західноукраїнського письменства чи записа‑
ми діалектного мовлення з відповідного ареалу. Наведемо приклади.
1857 р. – боржìй**** (Ч.р. 89, 168, 251, 268, 269, 351), напр.: поідьмо
боржій у Печерський, ато не застанемъ на службу; боржій за всіхъ поспі-
шали; пійшовъ боржій за двома Запорозцями; давай мині боржìй коня; вона
хотіла вимовитись13; но Шрамъ припинивъ іі (Ч.р. 110); до посліду14 дней;
Сомка до посліда-години допровадити (Ч.р. 88, 380).
1861 р. – одинъ на одного наступае, одинъ одного багнітуе** (Хм. 93);
до Люблина грасува́ли, села палили; зъ Венграми й Шведами по Польщі
грасува́ти15 (Хм. 116); не завсегда імъ про ту едность кучили16 (Хм. 19).
10 Мова Панаса Мирного відбиває лексему раїти в 2-х значеннях – ‘радити’, ‘робити’ [1: 30].
11 У Сл.Гр. IV, 299 тьху – «сколько духу, сколько силы» .
12 Одвітовати, одвіт зафіксовано тільки в прижиттєвих першодруках.
13 У такому значенні вимовлятися «було загальновживаним у західноукраїнському варіанті літера-
турної мови кінця ХIХ – початку ХХ ст., а також у мовленні української інтелігенції. Воно засвідчене тво-
рами О. Кобилянської, працями відомого лексикографа З. Кузелі… а також листуванням Лесі Українки…
Формування цього значення припадає, як можна гадати, на староукраїнський період, адже воно властиве
й для дієслова польської мови wymawiać się, а віддієслівний іменник вымовка, вымовъка – «відмовка,
викрут» – фігурує вже в пам’ятках ХVI – першої половини ХVII ст. [6: 25].
14 У Сл.Гр. III, 363 послід – «конец» .
15 Відповідно до ЕС I, 586, діалектизм грасувати запозичений з польської (grasować); відомий в укра-
їнській мові з ХVII ст. у значенні ‘грабувати, плюндрувати’.
16 У Сл.Гр. II, 335 кучити – «надоедать кому, причинять неприятности» .
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів . О. Куліша
67
1909 р. – і до долівки гвіздєм серед ночи Прибив його в орандї у льоху
(М.Б. 160); Мов пугач степовий, рарогів17 брат крилатий (М.Б. 71); Як хи-
жий раріг зиркає очима (М.Б. 129); Зробила з нього не судьдю, а ката, Щоб
їй ми зоставляли «кадуки» ** (М.Б. 157); не требує підмоги (М.Б. 21); По-
слїпити людям очи, Душі показити18 (М.Б. 120).
Рідкісними, можливо, були слова, підтверджені в Словникові за ред.
Б. Д. Грінченка тільки ілюстративними контекстами з мови П. О. Куліша (і
редагованої ним «Основи» ), його етнографічних записів (Записки о Южной
Руси, 1856-1857 рр.) та творів дружини Ганни Барвінок, а також подані без
покликань.
1857 р. – щось и блявкнувъ съ простоти; що-небудь блявкне, да такъ
же то козаківъ гіркимъ словомъ зневажае (Ч.р. 28, 313); нашому брату да-
ють оглоблею по гамалику (Ч.р. 354); треба понасипать горлахи19 пашнею
(Ч.р. 131); изозвати зуповную20 раду (Ч.р. 26); горілка, меди, пива такъ за
іми въ куфахъ21 и іздять (Ч.р. 85); людей середъ зіми по ломкахъ22 лёдовихъ
у плугъ запрягати (Ч.р. 10); помчавсь одъ іхъ не‑обзиръ (Ч.р. 299); всяке горе
на душі одлигне (Ч.р. 33); окорми и напитки одъ людей вимагати (Ч.р. 10);
окаянний пройдисвітъ такъ усіхъ омамивъ23, так по душі були темному лю-
дові тиі лукавиі ухватки (Ч.р. 268); вона, голубонька, справді рознемоглась
(Ч.р. 133); козаки дуже вже розопсìли24: «Ось ми-то люде, а то все грязь!
(Ч.р. 108); люде значні да шаблёвані (Ч.р. 64); Сомко на коняхъ, шатно и при
оружжю (Ч.р. 330).
1857 та 1909 рр. – жаковати (Ч.р. 345), жакувати, не жакуймо, по-
жакувати, жакували-плїндрували (М.Б. 16, 102, 156), напр.: и почали вози
своіхъ старшинъ жаковати; пожакувати крамні комори; Збогатила хижу
силу Жакуваньнєм-лупом (М.Б. 28); ходять у семряжкахъ да въ кажанкахъ25;
17 У Сл.Гр. IV, 6 раріг – «балабан» ; у поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б.: «раріг = рід сокола»
(С. 503).
18 СУМ VII, 9 подає показити з покликанням на Сл.Гр.
19 У словникові П. О. Куліша до Ч.р. горлаха витлумачується так само, як і в Сл.Гр. І, 313: «яма для
хранения хлеба в зерне» (Ч.р. 423); ЕС I, 568 фіксує горлова яма ‘яма у вигляді глечика для зберігання
зерна’.
20 У Сл.Гр. II, 189 зуповний – «полный» ; у словникові П. О. Куліша до Ч.р. – «полный, совершенный»
(С. 424).
21 У Сл.Гр. II, 207 куфа – «бочка» .
22 У Сл.Гр. II, 376 ломка – «место, где бьют лёд» .
23 У Сл.Гр. III, 52 омамити – очаровать, обворожить.
24 У Сл.Гр. IV, 46 розіпсіти – «испортиться нравственно» .
25 У Сл.Гр. II, 207 кажанок – «меховая или кожаная куртка» ; у словникові П. О. Куліша до Ч.р. –
«короткий лёгкий кожух» (С. 424); у поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б. (С. 506): «закладують ка-
жанки = заставляють кожушки» .
Кумеда О.
68
у дёгтянихъ сорочкахъ да въ дирявихъ кожушкахъ‑кажанкахъ (Ч.р. 85, 87);
Закладують останнї кажанки (М.Б. 156); (о)слобонити(сь)26 (Ч.р. 91, 142,
190, 197, 220; М.Б. 20, 106, 109, 166), напр.: слобонивъ одъ іхъ; ти жъ не
разъ слобонявъ мою голову одъ смерти; від кайдан… ослобонив ся; се Гос-
подь із рук поганських тебе ослобонив; буймистрове та райці магистрат-
ськиі (Ч.р. 297); Він каштелян і райця королївський; Посел і старший райця
королївський (М.Б. 130, 157).
1861 р. – одвернулись заразъ назадъ до городівъ и на-поворітмя27 до Кор-
суня… двинули; Татарва на-поворітмя до Криму суне та ін. (Хм. 56, 66, 81,
83, 95, 105); зоставсь Виговський середъ степу самошість28 (Хм. 95).
1868 та 1909 рр. – грошима вони вже ёго обмислять (Ж.К. 298); На попа
за се козацтво нарікало… Роковщиною його не обмисляло; Аби ти обмислив
штаньми Нужденну голоту (М.Б. 7, 170).
1909 р. – виповняти все; дїло виповняє; виповняв усї пости сьвятії
(М.Б. 63, 68, 145); відхаяла сю бідолашну (М.Б. 36); гайдабури29 (наз. відм.
множ. / род. одн.), гайдабурів (М.Б. 43-44, 85, 111, 151, 154), напр.: ринув ся,
щоб стерти З лиця землї невірних гайдабурів; гуррикан30 летучий; гуррикан
ширококрилий; Да снидуть на тебе всї бурі й гуррикани!; Мов вихор-гурри-
кан в манастирі підняв ся; Та се був гуррикан веселости сьвятої; На цар-
ство… З Ляхами налетїли гурриканом (М.Б. 39, 42, 141, 148); Киплять меди
по кубках джереластих31 (М.Б. 134); Усе запомином32* і нетямом окрилось
(М.Б. 142); над воротьми Значка33-комишина (М.Б. 15); В головах ковтяхи
(М.Б. 104); замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залїзні важкі
завищали (М.Б. 107); З ним лойтрака34 він гарно вистилає; кладуть стару
на сїно (М.Б. 34); луп (М.Б. 22, 28, 147, 151, 158), напр.: пішла живого лупу В
26 Один із варіантів цієї лексеми відбито в пісенному фольклорі «Чорної ради» : «Чи вже жъ дар-
мо тая безщасна Украіна Богові молила, Щобъ міцна Ёго воля съ-підъ кормиги Лядськоі слобонила…»
(Ч.р. 190).
27 Першодрук 1861 р. у цьому значенні фіксує також лексему на поворітъ: «Якъ же почули Татаре
гарматну грюкотню, заразъ чогось вжахнулися и, мовъ те вороння степомъ на поворітъ шугнули» (Хм. 95).
28 У Сл.Гр. IV, 101 самошість – «сам-шесть» .
29 У поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б. (С. 501): гайдабура = розбійник.
30 У Сл.Гр. I, 341 гуррикан – «ураган» .
31 У Сл.Гр. I, 375 як тотожні подано джерелатий та жерелатий у значенні «с большим отверстием,
с большим жерлом» ; у поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б.: «джереластий = з широким отвором, з
великою пащею» (С. 505).
32 У Сл.Гр. II, 83 запомин – «забвение» .
33 У Сл.Гр. II, 172 значка – «метка» .
34 У Сл.Гр. II, 375 лойтрак – «повозка, телега» ; у поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б.: «лойтрак
= драбинястий віз» (С. 501); згідно з АУМ (Т. III, ч. 2, карта № 94), назву лойт׀рак у значенні ‘віз для
перевезення снопів, сіна, соломи’ зафіксовано в молдавських говорах.
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів . О. Куліша
69
Дикім полї доглядати; на луп у чужоземця Руки загрібущі; на лупах добре по-
живив ся; Твою наслїдню35 мрію зневажати (М.Б. 128); Пропивають у шин-
карки Нащадки36 жіночі (М.Б. 13); Полумертву, невладущу37, Нетямну38
людину (М.Б. 46); Усе запомином і нетямом39 окрилось (М.Б. 142); Та й став
нас воювать сей пинда навіжений; Против церкви шапок через пинду дурну
не здіймали; пинда багачів (М.Б. 62, 105, 191); вквітчав ся труп не маком,
порубом40 рицарським (М.Б. 57); Кругом султана честь і славу потребляли41
(М.Б. 57); смертного над вічну прекладати42 (М.Б. 165); молитвами Пре-
чисту та Сьвятих угонобляти; Наїдалось-напивалось… і танцями вгоно-
блялось (М.Б. 136, 163); козак людей юртує (М.Б. 180).
Деякі з вищеназваних лексем у реєстр СУМ внесено із покликаннями на
мовну практику П. О. Куліша, зокрема, відхаяти, ковтях, обмислити, поруб,
постерігати, прочнутися43, тімаха, юртувати, а такі, як необзир, погоджа-
ти, послідущий, потривати, потрутити, провадити, рознемогтися, слобо-
няти, ослобонятися, тяжко, утеряти, учинитися та шатно проілюстровані
мовою «Чорної ради» , постав ‘сувій, штука (тканини)’ – мовою «Марусі
Богуславки» . Листи П. О. Куліша 40-50-х рр. засвідчують лексеми боржій,
ке, лучатися, обмисляти44.
Імовірно, маловідомими у східноукраїнській мовно-літературній практи‑
ці за часів П. О. Куліша були лексеми, що не ввійшли до реєстру Сл.Гр. Зокре‑
ма, це такі: 1857 р. – не глядять дороги, а такъ куди здря и мчатця; не кидай
було плохо нічого (Ч.р. 53); чи виросте зъ ёго добрий козакъ, чи закорявіе45,
якъ Жидовча (Ч.р. 67); 1868 р. – печатня46 по-малу-малу дійшла до упаду;
35 У Сл.Гр. II, 520 наслідній – «наследственный» .
36 У поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б. (С. 500): «нащадки = ощадки, ощадності» .
37 У Сл.Гр. II, 540 невладущий – «бессильный, беспомощный» .
38 У Сл.Гр. II, 561 нетямний – «безчувственный, находящийся в бессознательном состоянии» .
39 У Сл.Гр. II, 561 нетям – «непонимание» ; за даними ЕС V, 701, нетям має два значення, у яких
його фіксує Малорусько-німецький словар Є. Желехівського, С. Недільського: «нерозуміння; непритом-
ність, забуття» .
40 У Сл.Гр. III, 355 поруб – «раны?» .
41 У Сл.Гр. III, 381 потребляти – «истреблять, истребить» ; у поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б.
(С. 502): «потребляти = нищити, вигубляти» .
42 У Сл.Гр. III, 404 прекладати над що – «предпочитать чему» .
43 У виданні 1909 р. відбито прошнулась (М.Б. 129).
44 Щоб якомога боржій простовав; посилай боржій у Борзну; пошли щонайборзій хлопця; ке лиш я
перш начертаю собі усю картину; а скоро лучиться, зараз переведе; обмисліть нас добрим возом [КЛ, I:
142, 216, 223, 240; II: 203, 300].
45 Сл.Гр. II, 53 фіксує закоржавіти – «закоряветь» .
46 За спостереженнями М. А. Жовтобрюха, печатня віднаходиться в західноукраїнській періодиці 1848-
1860 рр. у зв’язку із «зародженням і розвитком преси та організацією видавничої справи» [2: 207]; лексему
печатня фіксує Малорусько-німецький словар Є. Желехівського, С. Недільського (за даними ЕС III, 363).
Кумеда О.
70
зосталось на печатні (Ж.К. 312); 1909 р. – Я кинувсь братнє видмо* обі-
ймати; Коло мене щось мов ходить… Чи тїнь, чи людина? /.../ Бо не чути,
як ступає По землї се видмо; Так ти не Левко, не видмо?... (М.Б. 44, 47, 50);
Не так гірко менї з молодими лїтами прощатись, Як в Петра Сагайдашного
пентюхом47 з вами назватись (М.Б. 106); Жив при бідности старенький піп
тїмаха48; його, тїмаху, Відставлено від осяйної служби (М.Б. 7, 94).
Отже, у доборі лексичних елементів П. О. Куліш спирався на широке
коло говірок Сходу України (південно-східних та східнополіських), настіль‑
ки вони були представлені в тогочасному художньому та публіцистичному
дискурсах; водночас письменник залучав і південно-західні регіоналізми, які
знав із публікацій та безпосередніх контактів з носіями цих діалектів. Відтак
П. О. Куліш свідомо виходив за межі питомого східнополіського оточення,
цілеспрямовано орієнтуючись на весь українськомовний обшир. Підтвер‑
дженням останньому є провідний принцип його концепції розбудови нової
української літературної мови – народність та етнографічний підхід, нео‑
дноразово підкреслюваний у редакторських порадах, зокрема й письменни‑
кам-чернігівцям, в оцінці мови художніх творів Т. Г. Шевченка, Г. Ф. Квітки-
Основ’яненка, Марка Вовчка, І. С. Нечуя-Левицького. Імовірно, як вияв на‑
роднорозмовної орієнтації П. О. Куліша треба розцінювати наявність у його
першодруках численних фонетико-морфологічних варіантів лексем (грабу-
вати, рабувати; на поворіт, наповорітмя; одвіт і одповідь, одвітовати і
одвічати, одказувати і відказувати; остатись, зостатись; після́, опісля́ і
по́слі, навпо́слі; потривати, постривати; проти, против; семряга, семряж-
ка і сімряга, сіромяга; супроти, супротив; тоді, тогді; узріти, зуздріти),
синонімів (болїзнь і хвороба, хороба; боржій, скорій; годи, літа, роки; думка,
мисль; звізда, зоря; лучче, ліпше, краще; свари, чвари тощо).
Джерела
АУМ Атлас української мови : у 3 т. – К. : Наук. думка, 1984-2001. Т. I : По-
лісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі. – 1984. – 498 с. Т. III :
Слобожанщина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор’я і суміжні
землі. – 2001. – 267 с.
47 У поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б. (С. 504): пентюх = тюхтїй, телепало, нездара; у Словникові
М. Фасмера рос. пентюх – увалень [Фасмер, I: 106]; відповідно до ЕС IV, 335, пентюх – «рептух, мішок
для годівлі коней у запряжці»; Малорусько-німецький словар Є. Желехівського, С. Недільського відби-
ває пентюховатий в значенні ‘нудний; млявий; незграбний’ [ЕС, IV: 335].
48 Сл.Гр. IV, 265 подає лексему тімаха в ін. значеннях: «смыслящий, понимающий, мастер, масте-
рица в каком-либо деле; удалец» ; у поясненнях Ю. С. Романчука до М.Б.: «тїмаха = бурлака, нетяга»
(С. 499); СУМ Х, 142 витлумачує тімаха як ‘нетяга, бідолаха’ та ілюструє його мовою І. П. Котляревсько-
го й П. О. Куліша.
Загальнонародна та рідкісна діалектна лексика ХIХ ст. у мові першодруків творів . О. Куліша
71
Гринченко Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные въ Черни-
говской и сосѣднихъ съ ней губернияхъ / Б. Д. Гринченко. – Вып. 1. –
Черниговъ, 1895. – С. 80-296.
ЕС Етимологічний словник української мови : у 7 т. / [редкол. :
О. С. Мельничук (голов. ред. та ін.)]. – К. : Наук. думка, 1982-2012. –
Т. 1-6. (Словники України).
Ж.К. Жизнь Куліша // Правда. – 1868.– № 2. – С. 19-21 ; № 3. – С. 32-34 ;
№ 4. – С. 45-46 ; № 24. – С. 283-286 ; № 25. – С. 296-300 ; № 26. –
С. 311-312; № 27. – С. 322-324 ; № 28. – С. 335-336.
КЛ Куліш П. Повне зібрання творів. Листи : у 2 т. / Пантелеймон Куліш ;
[упор., комент. Олесь Федорук]. – К. : Критика, 2005-2009. Т. I: 1841-
1850. – 2005. – 648 с. Т. II: 1850-1856. – 2009. – 672 с.
М.Б. Куліш П. Маруся Богуславка / Твори Пантелеймона Куліша : у 6 т. /
П. Куліш ; [вступ. ст. Юл. Романчука]. – Львів : Просвіта, 1908-1911. –
(Руска письменність). Т. 2. – 1909. – С. 5-192.
Ор. Куліш П. Орыся / П. Куліш. – К., 1882.
Сл.Гр. Словарь української мови : у 4 т. / [упор. з дод. влас. матеріалу
Б. Д. Грінченко]. – К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1958. – (Надруко-
вано з видання 1907-1909 рр. фотомеханічним способом).
СУМ Словник української мови : в 11 т. – К. : Наук. думка, 1970-1980.
Фасмер Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / М. Фас-
мер. – М. : Прогресс, 1964-1973.
Хм. Куліш П. Хмельнищина / П. Куліш. – СПб., 1861.
Ч.р. Куліш П. Чорна рада / П. Куліш. – СПб., 1857.
Література
1. Гриценко П. Ю. Ідіолект і текст / П. Ю. Гриценко // Лінгвостилістика : об’єкт –
стиль, мета – оцінка : збірник наукових праць. – К. : Наук. думка, 2007. – С. 16-43.
2. Жовтобрюх М. А. Мова української преси (до середини дев’яностих ро-
ків ХIХ ст.) / М. А. Жовтобрюх. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР,
1963. – 415 с.
3. Історія української мови. Морфологія / [С. П. Бевзенко, А. П. Грищенко,
Т. Б. Лукінова та ін.]. – К. : Наук. думка, 1978. – 540 с.
4. Кумеда О. П. Ідіолект П. О. Куліша на тлі східнополіського діалекту : дис. …
канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова» / О. П. Кумеда. – К., 2011. – 485с.
5. Лесюк М. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського
району) / М. Лесюк. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. – 328 с.
Кумеда О.
72
6. Федунович-Швед О. Лексика перекладів Миколи Лукаша в одинадцятитом-
ному «Словнику української мови» / О. Федунович-Швед // Урок української. –
2007. – № 2-3. – С. 24-27.
7. Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної
мови / Ю. Шевельов. – Львів - Нью-Йорк : Наук. т-во ім. Шевченка, Українознавча
бібліотека НТШ, 1996. – 192 с.
Olena KUMEDA
Public and rare dialect lexicon of ХІХ century in language of the Kulish’s first
printing
In article on a material lifetime primary sources and in a support on P. Kulish’s local
dialect environment lexical features in his language are considered; their genesis in a
context of eastern Polissia dialect is found out; also orientation of the author the broad
audience eastern Ukrainians dialects is proved. Further inquiry on language of Kulish’s
first printings will make it possible to create an integral work about idiolect of the writer
and to identify its role in development of new Ukrainian literary language.
Лідія Тименко
Абстрактні іменники
у реєстрі Зведеного словника
Складність розвитку абстрактних іменників є багатою базою для дослі‑
дження лексикографічної фіксації цих одиниць, зокрема, в межах створення
зведеного реєстру української лексики.
Уперше поділ імен на конкретні та абстрактні запропонував англійський
філософ і логік Дж. С. Мілль у середині ХІХ століття. Він зробив найповні‑
ший аналіз абстрактних іменників на основі характеру знакового словесного
значення та своєрідності мовних засобів його вираження в системі лексики.
У подальшому проблема абстрактних іменників була відображена в працях
відомих мовознавців О.О. Потебні [7; 8], Г.А. Уфімцевої [11], В.В. Весе‑
литського [3], О.А. Колеснікова [4], Л.М. Полюги [5, 6], Н.П. Романової [9],
Н.Л. Томи [10], Л.О Чернейко [12] та ін.
Особливої уваги заслуговує вчення видатного філолога О. О. Потебні про
абстрактне та конкретне в мові. Хоча окремого дослідження з цієї проблеми
лінгвістом не створено, проте надзвичайно глибокі думки про зв’язок між
УДК 811.161.2’374.373
|