Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів
In this article, the ethnographic materials and «Dictionary of Ukrainian Language » by B. D. Grinchenko are researched from the point of view of this scientist who developed the scientifi c grounds for studying the Ukrainian dialects. It is proved that the scientifi c activity of B. D. Grinchenko fa...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185388 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Внесок Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів / К.Д. Глуховцева // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 17-23. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-185388 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1853882022-09-15T01:27:03Z Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів Глуховцева, К.Д. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» In this article, the ethnographic materials and «Dictionary of Ukrainian Language » by B. D. Grinchenko are researched from the point of view of this scientist who developed the scientifi c grounds for studying the Ukrainian dialects. It is proved that the scientifi c activity of B. D. Grinchenko falls on the intensive development period of the Ukrainian dialectology. Th us, the famous linguist synthesized the achievements of his precursors not occasionally. Continuing the tradition of Ukrainian linguists concerning the dialectological evidences, he consolidated the scientifi c grounds of writing the folkloric, ethnographic and dialectal materials. Th e principles of presenting the practical material in the lexicographical sources, which are actual nowadays, are implemented in practice by the scientist. 2014 Article Внесок Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів / К.Д. Глуховцева // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 17-23. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185388 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| spellingShingle |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Глуховцева, К.Д. Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів Лексикографічний бюлетень |
| description |
In this article, the ethnographic materials and «Dictionary of Ukrainian Language » by B. D. Grinchenko are researched from the point of view of this scientist who developed the scientifi c grounds for studying the Ukrainian dialects. It is proved that the scientifi c activity of B. D. Grinchenko falls on the intensive development period of the Ukrainian dialectology. Th us, the famous linguist synthesized the achievements of his precursors not occasionally. Continuing the tradition of Ukrainian linguists concerning the dialectological evidences, he consolidated the scientifi c grounds of writing the folkloric, ethnographic and dialectal materials. Th e principles of presenting the practical material in the lexicographical sources, which are actual nowadays, are implemented in practice by the scientist. |
| format |
Article |
| author |
Глуховцева, К.Д. |
| author_facet |
Глуховцева, К.Д. |
| author_sort |
Глуховцева, К.Д. |
| title |
Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів |
| title_short |
Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів |
| title_full |
Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів |
| title_fullStr |
Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів |
| title_full_unstemmed |
Внесок Б.Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів |
| title_sort |
внесок б.д. грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185388 |
| citation_txt |
Внесок Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів / К.Д. Глуховцева // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 17-23. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT gluhovcevakd vnesokbdgrínčenkauviroblennânaukovihzasadvivčennâukraínsʹkihdíalektív |
| first_indexed |
2025-07-16T06:00:33Z |
| last_indexed |
2025-07-16T06:00:33Z |
| _version_ |
1837782148009951232 |
| fulltext |
17
Внесок Б. Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів
9. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. — К.: Наук. думка, 1976. — 288 с.
10. Пилинський М. М. Словник Б. Грінченка. Міфи і факти // Мовознав-
ство. — 1988. — № 6. — С. 25–32.
11. Стебницький П. Борис Грінченко. — К., 1920. —
12. Тараненко О. О. «Збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч
у Грінченка…» (Післямова до «Словаря української мови» за редакцією Бориса
Грінченка) // Словарь української мови: в 4-х т.: фотопередрук. — К.: Наук. думка,
1997. — Т. 4.
Irуna HNATYUK
«Ukrainian language dictionary» edited by Boris Hrinchenko In assessing
Ukrainian linguists
Th is article analyses the works of Ukrainian linguists, who have set out their views
on the role and place «Ukrainian language vocabulary» edited by Borys Hrinchen-
ko in Ukrainian lexicography.
Катерина Глуховцева
Внесок Б. Д. Грінченка у вироблення
наукових засад вивчення українських діалектів
Перша половина ХІХ століття позначена увагою до діалектної мови, ви-
вчення якої велися переважно екстенсивним шляхом, що пов’язаний із кіль-
кісним, а не якісним збільшенням діалектних свідчень, розширенням тери-
торіального простору обстеження, пізнанні екзотики живого говору [6: 6–7].
Проте в останній чверті ХІХ століття поглиблене вивчення територіальних
говорів уже здійснювалося за низкою напрямів, серед яких можна назвати,
зокрема, порівняльно-історичне вивчення українських діалектів, розробку
проблеми системної організації говору, дослідження процесів нівелювання
диференційних рис говірок, удосконалення методики збирання й обробки
фактичного матеріалу, перевірка на практиці ідей лінгвістичної географії. Це
свідчить про те, що дослідження українських діалектів у вказаний час про-
ходить інтенсивним шляхом [6: 10].
18
Катерина Глуховцева
Період кінця ХІХ — початку ХХ століття став новим етапом у розвитку
діалектології в Україні, оскільки усталився системний підхід до вивчення
мови, узвичаїлось залучення діалектних матеріалів при дослідженні істо-
рії мови. Такими рисами позначені праці О. О. Потебні, П. Г. Житецького,
В. М. Ганцова, О. Б. Курило та ін. Посилилися вимоги до записів діалектного
матеріалу та особливостей репрезентації цих свідчень у лексикографічних
працях. Тому не випадково записи діалектного матеріалу цього часу вчені
характеризують як надійні, а нині їх треба розглядати як своєрідні пам’ятки
живого народного мовлення.
Б. Д. Грінченко — талановитий український поет, прозаїк, драматург і
перекладач, відомий лексикограф — зробив вагомий внесок у поповнення
фактичного матеріалу і дослідження українського фольклору та етнографії,
звідси — й діалектології. Упорядкований ним тритомник «Этнографические
материалы, собранные в Черниговской и соседней с ней губерниях»
[ЭМ] містить записи, зібрані вченим та його дружиною, а також матеріа-
ли, надіслані В. Т. Андрієвським, В. М. Дикарєвим, Є. О. Дорошевським,
І. К. Журавським, І. І. Зозулею, М. М. Коцюбинським, В. Г. Кравченком і ще
цілою низкою ентузіастів [1: 78]. У передмові до другого випуску згаданого
видання Б. Д. Грінченко вказує: «Мы старались, насколько это было дости-
жимо для насъ, обставить этотъ выпускъ возможно большим количеством
библиографическихъ указаний» [ЭМ: 3]. Це свідчить про надійність та ви-
віреність записів, можливість їх використання в діалектологічних студіях.
Значення фольклорно-етнографічних матеріалів кінця ХІХ ст. для сучасних
діалектологів подвійне: по-перше, вони документують ті риси говірок, що
були властиві їм більше як століття тому; по-друге, це дає можливість сучас-
ному дослідникові подивитися на говірки в ретроспективі, оглянути їх дина-
міку. Якщо врахувати, що в «Этнографических материалах…» охоплено чи-
малий простір (сучасні Чернігівщина, Київщина, Харківщина, Луганщина,
Полтавщина, Дніпропетровщина, Волинь, частково — Наддністрянщина),
то можна стверджувати, що фіксація діалектних рис обіймає широкий про-
стір і стосується всіх трьох наріч української мови.
Так, скажімо, спостереження тільки за однією рисою на матеріалі записів,
упорядкованих Б. Д. Грінченком (Вип. ІІ), може стати основою для виявлення
динаміки діалектного мовлення. Зокрема, експлоратори фіксують диспалата-
лізацію [л’] перед наступним твердим приголосним: тилкы (к. Харківська
губ. [ЭМ: 9, 25, 31, 44, 96]), билше (к. Харківська губ. [ЭМ: 9]), скилкы
(к. Харківська губ. [ЭМ: 88]), билшъ (к. Харківська губ. [ЭМ: 96]), тилкы
(к. Київська губ. [ЭМ: 60, 109]), килкы (к. Київська губ. [ЭМ: 66]), скилкы
19
Внесок Б. Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів
(к. Київська губ. [ЭМ: 69]), билше (к. Кременецький пов. [ЭМ: 72]), тилкы
(к. Катеринославська губ. [ЭМ: 8]). Звук, позначений графемою л, міг ви-
мовлятися як альвеолярний [л·] чи велярно-зубний [л]. Може здатися, що
в записах фольклорно-етнографічних матеріалів немає єдності при переда-
чі на письмі звуковиявів [л], [л·], [л’], проте уважне їх вивчення засвідчує,
що: по-перше, у текстах з одного населеного пункту зазвичай однаково по-
значений л-звук у тому самому слові (див.: к. Кременецький пов., тилькы,
але билшъ [ЭМ: 71–72]), уживання відмінних способів передачі на письмі
л-звука у подібних випадках, імовірно, є свідченням різної вимови звука; по-
друге, записи з одного ареалу можуть містити слова з л та ль, що вказує
на варіювання мовних одиниць у межах цього мовного простору. Наприклад:
у к. Харківській губ., поряд із вказаними фіксаціями тилкы, скилкы, виявляє-
мо і тилькы [ЭМ: 63, 90, 92 та ін.]), скилькы [ЭМ: 88, 90 та ін.].
Отже, фольклорно-етнографічні матеріали, упорядковані Б. Д. Грінченком,
загалом подають достовірну інформацію про неоднорідність вимови л-звуків
у говірках української мови кінця ХІХ ст. Вони фіксують і палатальний, і
диспалаталізований [л] у багатьох н. пп. Недосконалість графіки, відмова
від фонетичної транскрипції не дозволила вченому зафіксувати альвеоляр-
ний [л·] в певних позиціях, проте й наявний матеріал дозволяє здійснювати
дослідження говірок у ретроспективі. Тому «Этнографические материалы,
собранные в Черниговской и соседней с ней губерниях» цілком об’єктивно
можна назвати пам’яткою живого народного мовлення кінця ХІХ ст., у якій
відображено чимало рис говірок, що обстежувалися. Поряд з пам’ятками
староукраїнської доби, регіональними атласами, хрестоматіями текстів, тво-
рами місцевих письменників, фольклорно-етногріфічні матеріали, упорядко-
вані Б. Д. Грінченком, входять до мовно-інформаційних фондів, які дозволя-
ють пояснити регіональне підґрунтя та ареальні відміни літературної мови.
Навички збирання та обробки фольклорного матеріалу, увага до особливос-
тей діалектного мовлення сприяли науково виваженій обробці польових записів,
залучених до Словаря української мови. Так, Б. Д. Грінченко уважно фіксує фо-
нетичні варіанти слів й у редагованій ним лексикографічній праці. Зокрема, він
вдається до подання двох варіантів вокабул у багатьох випадках. Скажімо, звич-
ними є такі вокабули: Вавцір, ра, вівчар, ра; Валькир, ру, м. = Алькир. Чуб,
VІІ,382; Ванькир, ра, м. = Валькир. Уман. у. [СУМГ І: 120, 124, 125].
У лексикографічній практиці Б. Д. Грінченко нерідко використовує запи-
си діалектного матеріалу, які засвідчують відмінні від узвичаєних особли-
вості функціонування мовних одиниць. Так, при тлумаченні лексеми Син,
дослідник звертає увагу на особливості вживання кличного відмінка цього
20
Катерина Глуховцева
слова: Син, на, м. мн. сини, иногда синове. Сын. Син своїй матері до ніг
уклонився. Нп. Как ласковое обращеніе син въ зват. падеже прилагается къ
дочери. вона ж каже йому: «Дідусю, продайте мені цю коняку! — Як я маю
тобі, сину, — каже той дід, — продавати, то лучче я тобі так дам. Чуб. ІІ. 68
[СУМГ ІV: 120].
При укладанні словникових статей Б. Д. Грінченко намагався увесь ма-
теріал паспортизувати, особливо той, що був записаний з народних уст.
Цим пояснюємо численні покликання на говірки різних ареалів України.
Так, на букву В у Словарі нараховуємо біля 4 з половиною тисяч вока-
бул, із них кожна четверта має покликання на записи діалектного чи ет-
нографічного матеріалу. Нерідко свідчення етнографічних розвідок та
записи фактичного матеріалу з народних вуст доповнюють один одного,
допомагають виявити різні значення одного слова, як-от: Вада, ди, ж.
1) Вредъ. Отим за оце і вади не буде. Канев. у. 2) Недостаток. Нема чо-
ловіка без вади. Ном. № 2446 [СУМГ І: 121]. При виявленні зменшено-
пестливих форм слова чи форм множини упорядник Словаря також ува-
жає за необхідне покликатися на записи фактичного матеріалу. Приміром,
при описі весільного вільця Б. Д. Грінченко вказує: Иногда употребляется
мн. ч.: вильця. Маркев. 104. Ум. Вилечко. Мил. 140 [СУМГ І: 169].
Багатство фактичного матеріалу спонукало Бориса Дмитровича при
укладанні Словаря поєднувати принципи лінгвістичного тлумачення вока-
бул з енциклопедичним методом представлення їх. Тому Словарь за редак-
цією Б. Д. Грінченка називають енциклопедичним, бо тлумачення етногра-
фічної лексики нерідко здійснено не лише за допомогою одного або кількох
синонімів, а й описово, з переказом окремих повір’їв, звичаїв [8: 123], напр.:
Вильце, ця, с. Обрядовое деревцо украинской свадьбы: ветвь сосны (зимою)
или другого дерева (летомъ) втыкивается въ хлебъ или свадебный коровай,
а каждая веточка украшается цветами, колосьями, калиновими ягодами съ
хмелемъ, цветными (золотими, серебрчными и пр.) нитками, ленточками
и бумажками; къ ветвямъ прилеплены также небольшіе зажженыя восковыя
свечи. Делать вильце называется вити вильце. Оно стоитъ на столе въ те-
ченіе всей свадьбы Чуб. ІV, 99. МУЕ. ІІІ. 86. Иногда употребляется мн. ч.:
вильця. Маркев. 104. Ум. Вилечко. Мил. 140 [СУМГ І: 169].
Багаті на етнографічні відомості також словникові статті, у яких об’єктом
опису є окремі предмети побуту, одягу, напр.: Діж, жа, м. Кадка, имеющая
нечетное количество клепокъ. (кадка съ четнымъ числомъ ихъ называется
діжою). Славяносерб. у. Купуючи діжку, лічуть тростки, кажучи на першу:
«діж», на другу: «діжа», на третю: знову «діж» і так усі переберуть. Як
21
Внесок Б. Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів
на останню прийдеться сказати: «діжа», то купують, а як «діж», то не ку-
пують. Славяносерб. у. [СУМГ І: 390].
Цінною є ілюстрація до словникової статті Верстат, и; варстат, ту, м.;
варстать, ті, ж. (кросна), яка включає малюнок ткацького станка (гуцуль-
ських кросен), перерахування назв усіх його частин, виявлених і записаних
Б. Д. Грінченком у Констянтоноградському повіті. Стаття містить також вка-
зівку на те, що в дужках до окремих назв поставлені найменування, указа-
ні В. Василенком (Этнографическіе матеріалы, собранные по Полтавской
губ. Х.) [СУМГ І: 137–138].
Значущим для розуміння засад фіксації діалектного матеріалу у Словарі
є той факт, що Російська академія наук звернулася з проханням до Павла
Гнатовича Житецького дати свій відгук про матеріали комісії, створеної для
визначення правопису словника [4: 64]. У статті «Заметки по поводу новой
редакции малоруського словаря» П. Г. Житецький дає чимало рекоменда-
цій укладачеві згадуваної лексикографічної праці, більшість яких стосу-
ється припису. Однак можна припустити, що наукові позиції щодо діалек-
тологічних свідчень у словнику, які П. Г. Житецький міг висловити усно,
Б. Д. Грінченко по змозі також враховував. Не випадково, А. Ю. Кримський
згадує, що «За подробицями правопису окремих слів у «Словарі» догляда-
ли відомі українські філологи П. Г. Житецький та К. П. Михальчук» [5: 185].
Відомо також, що Б. Д. Грінченко в передмові до «Словаря української мови»
писав, що вважає за свій приємний обов’язок «висловити глибоку подяку
П. Г. Житецькому і К. П. Михальчуку за їх постійну, за весь час роботи, допо-
могу, яка виявилась як у цінних наукових порадах, так і в переглядах праці та
вказівках на її огріхи» [3: ХХХІІ].
Усе це засвідчує, що Б. Д. Грінченко сповідував позиції науковців другої
половини й кінця ХІХ століття. Зокрема, як і О. О. Потебня, він вважав діа-
лекти важливим джерелом для вивчення історії української мови. Обстоював
думку про те, що багатство діалектного матеріалу має велике значення для
розуміння шляхів розвитку української мови. Тому у «Словарі української
мови» Б. Д. Грінченко ретельно фіксував діалектні відмінності і намагався
записаний матеріал паспортизувати. Як і П. Г. Житецький, Б. Д. Грінченко
за джерело фактичного матеріалу до Словаря бере і живе мовлення, і
пам’ятки письма, якими можна вважати лексикографічні праці його попе-
редників. Таке поєднання у більшості випадків забезпечило дослідникові
підтвердження правильності позицій щодо репрезентації фактичного ма-
теріалу у словнику. Як і К. П. Михальчук, Б. Д. Грінченко уважний до ви-
яву будь-яких рис говірок — фонетичних, акцентуаційних, морфологічних,
22
Катерина Глуховцева
лексичних, на підставі чого в наш час говорять про «Словарь української
мови» як про лексикографічну працю, у якій найкраще відображено риси
говірок різних ареалів України.
За способами подання в лексикографічній праці матеріалу, записаного з
уст народу, та за особливостями паспортизації цих відомостей Б. Д. Грінченко
перевершив своїх попередників, показавши зразки наукового бачення та опе-
руванням науковими засадами лексикографії, уживаними і в наш час.
У «Словарі української мови» Б. Д. Грінченко показав значення етногра-
фічних свідчень для вивчення діалектів. І. Г. Скиба доводить, що докладний
розгляд джерельної бази Словаря виявляє місце збірок етнографічних мате-
ріалів у ньому. Так, вокабули на букву П містять 4955 покликань на збірки
етнографічних матеріалів; на твори художньої літератури їх знайдено 3277;
на словники — 864; на літературні альманахи і журнали автор покликається
679 разів, а на різноділянкову фахову літературу — 151.
Серед етнографічних матеріалів найбільше покликань на праці
П. П. Чубинського, що складають 20,6%; М. Номиса — 12,1%; І. Я. Рудченка —
9,1%; Б. Д. Грінченка — 9,1%; А. Л. Метлинського — 5,7%; Я. Ф. Головацького —
5,0%; В. О. Шухевича — 4,8%; М. Драгоманова — 3,9%; В. Антоновича та
М. Драгоманова — 3,7%; І. І. Манжури — 3,7%; усі лексичні матеріали назва-
них авторів становлять 77,6% покликань на етнографічні матеріали, які репре-
зентували лексику різних ареалів України [7: 54].
Як зазначив П. Й. Горецький, джерела словника визначали і його реєстр,
тому серед зафіксованих лексем народні етнографічні матеріали займають
найперше місце. А, отже, і склад лексики Словаря оцінювався в основному
з цього погляду, адже словник мав на меті подати загальну лексику живої
народної мови. Це передбачало представлення лексичних матеріалів з усіх
територій України [2: 145].
Отже, Б. Д. Грінченко, продовжуючи традицію українських мовознавців
у ставленні до діалектних свідчень, закріпив наукові засади запису фольклор-
них, етнографічних та діалектних матеріалів, а також реалізував на практиці
принципи подання польового матеріалу в лексикографічних працях, які є ак-
туальними і в наш час.
Література
1. Борисенко В. К. Фольклорно-етнографічна спадщина Б. Грінченка / В. К. Бо-
рисенко // Борис Грінченко: тези доп. — Ворошиловград, 1988. — С. 78–79.
2. Горецький П. Й. Історія української лексикографії / П. Й. Горецький. — К.:
В-во АН УРСР, 1963. — 241 с.
23
Внесок Б. Д. Грінченка у вироблення наукових засад вивчення українських діалектів
3. Грінченко Б. Д. Передмова / Б. Д. Грінченко // Словарь української мови:
у 4-ох т. / упор. Б. Д. Грінченко. — Т. І — К., 1958. — С. І — ХХХІІ.
4. Жовтобрюх М. А. П. Г. Житецький (До 150-річчя з дня народження) / М. А. Жов-
тобрюх // Укр. мова і л-ра в шк. — 1986. — № 17. — С. 60–69.
5. Кримський А. Ю. Нарис історії українського правопису до 1927 р. /
А. Ю. Кримський // Записки історико-філологічного відділу АН УРСР. — К.,
1929. — Кн. ХХV. — С. 167–189.
6. Рябініна І. М. Джерела вивчення історії мови в українському та російському
мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст. / Ірина Миколаївна Рябініна: автореф. дис. …
к. філол. н. // 10.02.15 — загальне мовознавство. — Донецьк, 2008. — 20 с.
7. Скиба І. Г. Регіональне та інтеррегіональне в українській лексикографії
кінця ХІХ — початку ХХ століття: дис. … к. філол. н. / Ірина Геннадіївна Ски-
ба / 10.02.01 — українська мова / Луганський національний університет імені Та-
раса Шевченка. — Луганськ, 2009. — 187 с. (рукопис).
8. Томіліна Г. Я. Лексикографічна обробка етнографічної лексики в «Словарі
української мови» Б. Грінченка / Г. Я. Томіліна // Борис Грінченко: тези доп. —
Ворошиловград, 1988. — С. 123–124.
Джерела
СУМГ Словарь української мови: в 4-х т. / упорядкував, з додатком власно-
го матеріялу, Борис Грінченко. — К., 1907–1909. — Т. 1–4.
ЭМ Этнографические материалы, собранные въ Черниговской и сосед-
ней съ неи губерниях / Сост. Б. Д. Гринченко. — Чернигов. — Вып.
І, 1895; Вып. ІІ, 1897; Вып. ІІІ, 1899.
Kateryna GLUKHOVTSEVA
Th e input of B. D. Grinchenko to the development og the scientifi c grounds
for studying the Ukrainian dialects
In this article, the ethnographic materials and «Dictionary of Ukrainian Lan-
guage» by B. D. Grinchenko are researched from the point of view of this scientist who
developed the scientifi c grounds for studying the Ukrainian dialects. It is proved that
the scientifi c activity of B. D. Grinchenko falls on the intensive development period of
the Ukrainian dialectology. Th us, the famous linguist synthesized the achievements of
his precursors not occasionally. Continuing the tradition of Ukrainian linguists con-
cerning the dialectological evidences, he consolidated the scientifi c grounds of writ-
ing the folkloric, ethnographic and dialectal materials. Th e principles of presenting the
practical material in the lexicographical sources, which are actual nowadays, are imple-
mented in practice by the scientist.
|