Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша
Inexhaustible source of Ukrainian’s national spoken language was for M. Lukash simultaneously as the source of translational inspiration and the treasure house of language’s instrumentals. Th e translator read and studied B. Grynchenko’s «Ukrainian language dictionary» carefully, thereby it became f...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185393 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша / О.Т. Федунович-Швед // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 55-65. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-185393 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1853932022-09-15T01:27:07Z Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша Федунович-Швед, О.Т. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Inexhaustible source of Ukrainian’s national spoken language was for M. Lukash simultaneously as the source of translational inspiration and the treasure house of language’s instrumentals. Th e translator read and studied B. Grynchenko’s «Ukrainian language dictionary» carefully, thereby it became for him as the foundation of learning of national vocabulary and phraseology. Th e article deals with national spoken language vocabulary that refl ects simultaneously in B. Grynchenko’s «Ukrainian language dictionary» and in M. Lukash translations. Special att ention focused on using the vocabulary units, that have illustrated from Krolevechyn records, the place from which M. Lukash came. 2014 Article Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша / О.Т. Федунович-Швед // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 55-65. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185393 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| spellingShingle |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Федунович-Швед, О.Т. Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша Лексикографічний бюлетень |
| description |
Inexhaustible source of Ukrainian’s national spoken language was for M. Lukash simultaneously as the source of translational inspiration and the treasure house of language’s instrumentals. Th e translator read and studied B. Grynchenko’s «Ukrainian language dictionary» carefully, thereby it became for him as the foundation of learning of national vocabulary and phraseology. Th e article deals with national spoken language vocabulary that refl ects simultaneously in B. Grynchenko’s «Ukrainian language dictionary» and in M. Lukash translations. Special att ention focused on using the vocabulary units, that have illustrated from Krolevechyn records, the place from which M. Lukash came. |
| format |
Article |
| author |
Федунович-Швед, О.Т. |
| author_facet |
Федунович-Швед, О.Т. |
| author_sort |
Федунович-Швед, О.Т. |
| title |
Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша |
| title_short |
Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша |
| title_full |
Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша |
| title_fullStr |
Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша |
| title_full_unstemmed |
Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша |
| title_sort |
народнорозмовна лексика як матеріал "словаря української мови" бориса грінченка та перекладів миколи лукаша |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185393 |
| citation_txt |
Народнорозмовна лексика як матеріал "Словаря української мови" Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша / О.Т. Федунович-Швед // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 55-65. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT fedunovičšvedot narodnorozmovnaleksikaâkmateríalslovarâukraínsʹkoímoviborisagrínčenkataperekladívmikolilukaša |
| first_indexed |
2025-07-16T06:00:55Z |
| last_indexed |
2025-07-16T06:00:55Z |
| _version_ |
1837782171601862656 |
| fulltext |
55
Народнорозмовна лексика як матеріал «Словаря української мови»...
Оксана Федунович-Швед
Народнорозмовна лексика як матеріал
«Словаря української мови »
Бориса Грінченка та перекладів Миколи Лукаша
Лукашеві можна шити які завгодно гріхи,
але цього — незнання рідної мови, — мабуть, таки не варто.
Коли ж я її не знаю, то при мені лишається бодай гірка втіха,
що я поділяю це незнання з Франком, Кримським та Грінченком.
М. Лукаш
В історію українського мовознавства Б. Д. Грінченко увійшов насамперед
як упорядник та редактор першого ґрунтовного Словника української мови
в 4-х томах (1907–1909). Як слушно зазначав В. Сімович, «… найважніша
його [Бориса Грінченка] праця — се редакція «Словаря української мови»,
який появився в 4 томах з 68 000 слів. […] На ній будуть опиратися всі до-
слідники мови, нею будуть користуватися всі ті, що схотять укладати словар»
[8: 235–236]. При цьому варто навести думку висловлену науковцями в перед-
мові до «Словаря української мови» 1 за редакцією Б. Грінченка, що з’явився
1958 р.: «Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка цінний як
лексикографічна пам’ятка, як історичний документ, як широке зібрання мате-
ріалів живої народної мови, поєднаних з даними літературних джерел, і може
бути дуже корисним у спеціальних лексичних дослідженнях» [3: 7].
Незаперечним є той факт, що саме у перекладах Миколи Лукаша ми фік-
суємо лексичні одиниці, значення яких ілюстровано контекстами зі Словника
Грінченка. Саме на авторитет останнього він покликався у розвідці «Хто такі
були двораки?» [2]. І якщо Б. Грінченко для українського мовознавства став
не лише практиком, а й визначним теоретиком та істориком української лек-
сикографії, то М. Лукаш доклав чимало праці, хисту й новаторства для того,
щоб донести до якнайширших читацьких кіл твори світових класиків у пере-
кладі українською мовою. Бо, як відомо, художній переклад відіграє важливу
роль у виробленні й становленні літературної мови, «розв’язує завдання тієї
1 «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка, перший том якого вийшов 1958 р., було
надруковано з видання 1907 – 1909 р р. фотомеханічним способом.
56
Оксана Федунович-Швед
культури, мовою якої він здійснений, несе на собі відбиток національно зу-
мовленого сприйняття» [4: 30].
В окремих працях науковці акцентували увагу й на такій важливій для
української культури функції перекладу, як ро з ви ток укр а ї н с ь ко ї
мови . Так, у статті «Художній переклад в Україні як чинник формуван-
ня нації» Р. Зорівчак зазначає, що «переклад завжди був рятівником рідної
мови, а, отже, і нації» [1: 58]. Цю ідею Р. Зорівчак розвинула В. Савчин у сво-
їх працях, присвячених постаті М. Лукаша в історії українського перекла-
ду. Творчість цього видатного перекладача В. Савчин досліджує в контексті
того, що «з огляду на історичні обставини, український художній переклад
ХХ ст. посів центральне місце в літературній полісистемі, виступивши адек-
ватною компенсацією оригінальної літератури й забезпечивши таким чином
цілісність літературної полісистеми, що, у свою чергу, було і є необхідною
передумовою збереження національної культури» [6: 7].
Важливо наголосити на ще одному принциповому моменті — М. Лукаш
дуже добре знав наявні словники (М. Уманця і Спілки, Б. Грінченка,
А. Кримського, Д. Яворницького та ін.) і виношував ідею нового тлумачного
словника української мови, який зібрав би усе її лексичне багатство й пере-
вершив би словники давні. Набувши ще від студентських літ навичок слов-
никарської праці, М. Лукаш упродовж усього життя працював над різними
текстовими джерелами, намагався вихопити із розмовної стихії лексичні
перлини й занотувати їх до своєї картотеки.
Л. Череватенко наводить слова М. Рильського, який не приховував свого
захвату від того мовного багатства, яким володів М. Лукаш: «І де він пона-
збирував отих слів!». Л. Череватенко дає таку відповідь: «Ми тепер можемо
відповісти на це запитання: з усіх можливих джерел. Тут і книжна лексика,
і призабуті архаїзми, і вульгаризми, і реґіональні раритети, серед яких легко
вирізнити суто кролевецькі звороти, слівця, наголоси» [9: 152].
За ідеал М. Лукашеві правили багатовікова народна творчість і класич-
на українська поезія (передусім І. Котляревський, П. Куліш, Т. Шевченко,
харківські романтики, Леся Українка). У перекладах М. Лукаша дослід-
ники, зокрема В. Савчин, відзначають численні ремінісценції, завдяки
яким відбувається «несподіваний перегук чужого з найпитомішим своїм»:
«Так, Терпелиха з «Дон Кіхота» асоціюється у нас з Наталкою Полтавкою
І. П. Котляревського, козир-дівка — із повістю Г. Ф. Квітки-Основ’яненка,
вислів «навсезлепроворні» — з «Енеїдою» І. П. Котляревського» [7: 9].
Невичерпне багатство української народнорозмовної мови було для
М. Лукаша і джерелом перекладацького натхнення, і скарбницею мовних
57
Народнорозмовна лексика як матеріал «Словаря української мови»...
засобів. Не менш уважно М. Лукаш ставився й до праці своїх попередни-
ків як до багатого джерела лексичних та синтаксичних резервів української
мови. Адже, за словами Лариси Масенко, «до 30-х років ХХ ст. глибинні
шари української мови лишалися здоровими, неушкодженими, а відтак мо-
гли виконувати свою роль постійного життєдайного джерела для віднов-
лення верхнього, культурного, кодифікованого варіанта національної мови»
[10: 30]. Саме ці пласти як невід’ємний елемент мовної системи необхідно,
на думку М. Лукаша, максимально активізувати. А для цього пильніше треба
приглядатися до творчості українських класиків, до розкішної скарбівні їх-
нього мовного багатства.
Дослідження лексикографічних статей «Словаря української мови» за ре-
дакцією Б. Грінченка та перекладів М. Лукаша — як поетичних, так і прозо-
вих — переконують у тому, що перекладач неодноразово послуговувався ма-
теріалами Словника Грінченка. Принагідно зазначимо, що в аналізованому
Словнику зафіксовано чимало лексичних та фразеологічних одиниць із по-
кликанням на матеріали, що були записані з народних уст на Кролевеччині 2,
звідки був родом М. Лукаш. Наведемо деякі з них:
вилазка–рос. «лазейка»: Кільки в решеті дірок, стільки вилазок
[Кролев. у.; Сл. Гр., т. 1, с. 166];
відгонити — рос. «отдавать, припахивать»: Вода чимсь одгонить
[Кролев. у.; Сл. Гр., т. 1, с. 209]; порівн. у М. Лукаша: Перший сказав, що
вино одгонить залізом, а другий — ні, каже, ременем [Д. К.: 397]. Варто за-
значити, що у перекладах М. Лукаша фіксуємо й переносне вживання цього
слова, напр.: Дон Кіхотові подіялося саме так, як про теє в передущій главі
списано, і то ось чому: всі досі перебуті ним пригоди були ще можебилиці,
але печерна придибашка відгонить уже абсурдом, і в мене нема рації узна-
вати її за дійсну [Д. К.: 450];
відмока — рос. «мокрое место в земле, мочага» [Кролев. у.; Сл. Гр., т. 1,
с. 220];
гнітитися (про хліб) — рос. «хлеб подрумянивается»: Паска ніяк не гні-
титься [Кролев. у.; Сл. Гр., т. 1, с. 294];
горенити — рос. «горчить, отдавать горьким вкусом»: Чогось борщ горе-
нить [Кролев. у.; Сл. Гр., т. 1, с. 311]; порівн. у М. Лукаша: Каландріно, яко-
му ще страшенно горенило в роті від алое, почав божитись і присягатись,
що то не він [Декамерон: 460];
2 До реєстру Словника Грінченка (тільки 1, 3, 4 томи) увійшло 46 лексикографічних статей,
ілюстративними контекстами для яких наведено матеріали, записані на Кролевеччині.
58
Оксана Федунович-Швед
опранцюватіти — рос. «сильно опротивить»: Аж опранцюватіє з то-
бою балакавши [Кролев. у.; Сл. Гр., т. 3, с. 60];
позернитися — рос. «уродить с хорошим зерном»: Добре ж, як позер-
ниться добре гречка [Кролев. у.; Сл. Гр., т. 3, с. 264]; у поетичних перекла-
дах М. Лукаша знаходимо переносне вживання лексеми визернюватися —
«народжуватися», порівн.: Радість, радість Бог послав нам! Подивіться:
із лушпин Золотим, блискучим, славним Наш визернюється дзвін [Лукаш
1990: 148]; Є корабель який завіз кудись мою кохану Є в небі шість ковбас
вночі сказав би то личинки що з них визернюються зорі Є ворожий підвод-
ний човен що має храп на мою кохану Є тисяча ялинок навкруги обчухраних
оскіллям [Лукаш 1990: 366];
промитий (◊ не було в тебе промитої голови) — рос. «не было у тебя
и часу свободного»: Сказано: промитої години дитя не дасть — усе плаче
[Кролев. у.; Сл. Гр., т. 3, с. 472]; порівн. у М. Лукаша: … чоловік сей, кажу,
не знаючи, мабуть, якого я норову жінка, не дає мені промитої години своїми
зальотами… [Декамерон: 181];
стебур’я — рос. «стебли» [Кролев. у.; Сл. Гр., т. 4, с. 201];
уявки, нар. — рос. «явно, открыто»: В’явки казати сього не можна
[Кролев. у.; Сл. Гр., т. 4, с. 373]; порівн. у М. Лукаша: — Може б, я й пові-
рив, — сказав Санчо, — так добре знаю, що як гойдано мене в ковдрі, то були
ніякі не чари й не химери, а все уявки й насправжки діялось [Д. К.: 241];
шамшити — рос. «шуршать»: Спідниця аж шамшить [Кролев. у.; Сл.
Гр., т. 4, с. 483]; порівн. у М. Лукаша: Теперішні так звані рицарі воліють
шовками шамшіти та адамашками шелестіти, аніж кольчугами бряж-
чати… [Д. К.: 344].
Серед народнорозмовних слів, використаних у перекладах М. Лукаша,
знаходимо й такі, які не відображено в одинадцятитомному «Словнику
української мови», проте вони зафіксовані «Словарем української мови»
за ред. Б. Грінченка, напр.:
багва: [Танцюрист:] Що це? Ніби бубнії На багвах б’ють у бубни?
[Фауст: 156], порівн. у Сл. Гр.: багва — рос. «болотистая низменность,
топь» [без іл.; т. 1, с. 17];
бридь: [Відьма:] Казан проспать? Мене спалить? Триклята бридь! [Фауст:
93]; [Фауст:] Чи де ще є подібна бридь?! [Фауст: 90]; [Герольд:] Личина зла,
погана бридь, — Ти в мене знітишся умить! [Фауст: 192], порівн. у Сл. Гр.:
бридь — рос. «гадость, мерзость» [І. Франко «Галицько-руські народнї припо-
відки»: Там така бридь, що й плюнути не варто; т. 1, с. 98];
вибрудок: [Фауст:] Ти, пекла вибрудок нікчемний! [Фауст: 131], порівн.
у Сл. Гр.: вибрудок — рос. «грязный осадокъ» [Желех., т. 1, с. 147];
59
Народнорозмовна лексика як матеріал «Словаря української мови»...
гамула: В тім сум’ятті розбурханії хвилі Заллють весь суходіл, пере-
творивши В гамулу цю міцну одвіку твердь […] [Лукаш 1990: 41], по-
рівн. у Сл. Гр.: Гамула, рос. «полужидкая масса, клокочущая въ сопкахъ»
[Переясл. у.; т. 1, с. 270];
голомозина: [Альтмаєр:] Ех ти, товстий, а тонкокожий, Ти, голомозина
гладка! [Фауст: 80]; порівн. у Сл. Гр.: голомозина–рос. «лысина, плешь» [без
посилань; т. 1. с. 304];
дивація: [Директор:]Адже яких лише дивацій Не бачив наш німецький
кін! Тож не шкодуйте ні машин, Ні чудернацьких декорацій [Фауст: 26]; по-
рівн. у Сл. Гр.: дивація — рос. «удивленіе, диковина» [Кіевск. у.; т. 1, с. 381];
дмухач: Останні листки! Поспитайте дмухача, хто впаде раніш
[Лукаш 1990: 85]; порівн. у Сл. Гр.: дмухач — рос. «ветеръ» [без посилань;
т. 1, с. 394];
скоробреха — «той, хто говорить неправду; брехун»: Товариші мої
по пресі І по віршах, еліто вбога, Погрузлі в ницім інтересі Пророки в Бога,
того Бога, Який підмога скоробресі! [Лукаш 1990: 272]; порівн. у Сл. Гр.:
скоробреха — рос. «враль, лгунъ» [без іл.; т. 4, с. 140].
На особливу увагу заслуговує й дієслово заличковувати, яке М. Лукаш
у перекладі «Дон Кіхота» вживає у значенні «приховати, замаскувати»:
В тую печеру був доступ через потайні сходи із долішніх замкових покоїв, де
жила князівна, а сходи ті були заличковані кріпкими дверима [Декамерон:
244]. У перекладах М. Лукаша засвідчено й переносне, образне вживання
цього слова, напр.: … став султан з неволі мізкувати, яким би побитом
зарятуватися в єврея, та й надумав, як насильство своє правом заличку-
вати [Декамерон: 59]; Щоб же діло своє краще убезпечити і справжній
намір заличкувати, поплив він нею до города Сарджела… [Д. К.: 263].
Тут варто наголосити на тому, що саме з таким значенням цю лексему на-
ведено й у Словнику Грінченка, порівн.: заличкувати — рос. «прикрывать,
прикрыть, замаскировать, закрыть плохое лучшимъ» [Чи ви бува не заличку-
вали льону: він зверху гарний, а насподі який? (Лебед. у.); Сл. Гр., т. 2, с. 59]. А
ілюстративний контекст свідчить про народний характер цього слова. Проте
у «Словнику української мови» слово заличковувати (док. заличкувати)
подано тільки як будівельний термін у значенні «покривати стіни споруд
спеціальним матеріалом для міцності або окраси» [ілюстративний контекст
із творів І. Ле: заличкувати похилий тунель; СУМ, ІІІ, с. 186]. Як зазначає
В. Савчин, «синонімічний ряд до слова приховувати, наведений у Словнику
синонімів, містить деякі одиниці, у семантиці яких простежується зв’язок
із будівельною справою, як наприклад, лексеми розмовного характеру
60
Оксана Федунович-Швед
підлаковувати та підфарбовувати, тож слово заличковувати, яке вживає
М. Лукаш, логічно вписується до згаданого синонімічного ряду» [5: 267].
Складний прикметник макоцвітний виявляє в тексті перекладів
«Декамерона» і «Дон Кіхота» такі значення, які цілком неочікувані з огляду
на виразний метафоричний підтекст його форми: 1) «недосвідчений»: Через
те й показується, було, раз у раз перед домом тієї дами то пішки, то верхи,
як коли набіжить; постерегла те вона, та й інші з нею, і частенько сміш-
кувалися проміж себе, що от, мовляв, на роки дозрілий і на розум, а взяв та
й закохався — думали, бачте, що таялюбосна жага не де, як тільки в мако-
цвітних молодечих душах витає і пробуває [Декамерон: 74]; 2) «нерозумна
(про голову)»: Слухачі дуже тому чудувались і добре сміялись; їм здавалося,
як і всім іншим, що про те раніш чували, що такий дивочний блуд не охмарю-
вав ще, певно, жодної макоцвітної голови [Д. К.: 242]; — Матінко Божа! —
гукнув з того дива Санчо. — Невже ж таки голова в вашої милості така
цвіла і макоцвітна, що ви очевидної правди не бачите? [Д. К.: 313].
За формою цей прикметник подібний до багатьох інших складних слів,
за моделлю яких часто утворюються авторські неологізми, проте Словник
Грінченка дозволяє припускати, що прикметник макоцвітний М. Лукаш
міг знати з рідного розмовного середовища, адже паспортизація слова вка-
зує на Лебединський повіт (нинішня Сумщина), або ж довідався про нього з
самого словника (макоцвітний — рос. глупый, идіотичный: Макоцвітний
чоловік [Сл. Гр., 2, с. 400]. У «Словнику синонімів української мови» лексе-
му макоцвітний зі стилістичною позначкою д і а л е ктн е наведено в сино-
німічному ряду до слова дурний із посиланнями на твір Д. Бедзика, порівн.:
І ти її, Гордію, отаку макоцвітну, тримаєш коло себе? [Сл. с., т. 1, с. 479].
Зв’язок із народнорозмовним джерелом лексики в мові перекладів
М. Лукаша вбачаємо й у використанні перекладачем лексем, які у «Словнику
української мови» мають стилістичне обмеження як розм [овне] (28 слів).
Слід зауважити, що ілюстративним матеріалом при цих лексичних одини-
цях виступають контексти з Лукашевих перекладів «Фауста» Й.-В. Гете та
«Декамерона» Дж. Боккаччо. Наводимо відповідні слова в алфавітному
порядку, подаємо при цьому їх лексичне значення, приклад із перекладів
М. Лукаша, у дужках зазначаємо також авторство інших контекстів:
вигадько — те саме, що ви г адник : [Цісар:] Яке добро, що ти до нас
прийшов із «Тисячі й одної ночі» мов! Вигадько ти, як та Шехерезада) [Гете,
Фауст, перекл. Лукаша; СУМ, І, с. 371];
вирлатий — те саме, що вирлоокий : [Мефістофель:] Гускне ніч од
імли завій… Чуєш? Бором реве борвій! Сполошились сови вирлаті [Гете,
Фауст, перекл. Лукаша; СУМ, І, с. 472; ще — Шовковський];
61
Народнорозмовна лексика як матеріал «Словаря української мови»...
вірниця — жін. до в і рник : [Форкіада:] Потаймиру Там вони собі вті-
шались — тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці го-
диться, За чимсь іншим я дивилась [Гете, Фауст, перекл. Лукаша; СУМ, І,
с. 240; ще — Сл. Гр.];
голяка — без одягу, гольцем: [Гола відьма:] І пудра й плаття нас ляка,
То — баб’яче вже діло; Сиджу на цапі голяка — Любуйте всі на тіло! [Гете,
Фауст, перекл. Лукаша; СУМ, ІІ, с. 120; ще — Сл. Гр.];
городникувати — бути городником : У наших краях був, та ще й те-
пер є, дівочий монастир, […], а в тому монастирі не з-так давно, коли ще
там було всього восьмеро черниць з абатисою, і всі ж то молоденькі, садів-
никував та заразом і городникував один дядько […] [Боккаччо, Декамерон,
перекл. Лукаша; СУМ, ІІ, с. 136];
гріховода — те саме, що гріховодник: [Ламії:] Той гріховода Старий,
плюгавий Та ще й кульгавий, Летить за нами Немов без тями [Гете, Фауст,
перекл. Лукаша; СУМ, ІІ, с. 171];
завида — те саме, що завидник і завидниця: [Бавкіда:] Ох безбожник
[Фауст], завида, Вже й на наше зазіха… [Гете, Фауст, перекл. Лукаша;
СУМ, ІІІ, с. 46];
загреба — жадібна людина: Всі вони [папа, кардинали] загреби та гро-
шолови, продають і купують кров людську, навіть християнську, і всякі
святощі [Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша; СУМ, ІІІ, с. 92; ще — Сл.
Гр. (у Словнику Грінченка це значення ілюструється реченням: Забере усе
бісів загреба (Сл. Гр., 2, с. 30)];
злодюжка — людина, яка займається дрібними крадіжками: Поки сей
злодюжка не втік, скажіть йому, нехай оддасть мені чоботи, що в мене
вкрав [Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша; СУМ, ІІІ, с. 600; ще — твори
М. Стельмаха];
знишка — те саме, що нишком : [Мефістофель:] Стоять, бурмочуть
щось там знишка І ніби віри нам не ймуть […] [Гете, Фауст, перекл. Лукаша;
СУМ, ІІІ, с. 663; ще — Грабовський, Васильченко].
На окрему увагу заслуговує прикметник звичайний у значенні «ви-
хований, ввічливий», яке автори «Словника української мови» подають
на останній, четвертій, позиції і кваліфікують його як розм [овне], фактич-
но, менш уживане, що поступилося активнішому, загальному значенню —
«який нічим не виділяється серед інших, простий». Контексти з творів
Т. Шевченка (звичайні діточки), Марка Вовчка (у всякому ділі звичайні й
обачні), Ганни Барвінок (таке молоде, таке звичайне, таке трудяще) й пе-
рекладів М. Лукаша (дівчина звичайна та честива) це підтверджують, адже
62
Оксана Федунович-Швед
значення «вихований, ввічливий» утримується в українській мові другої по-
ловини ХХ ст. лише завдяки перекладам.
Зіставляючи Лукашеві слова із відповідними контекстами Словника
Грінченка, можна зокрема помітити надзвичайну увагу перекладача до вико-
ристання народнорозмовних слів-експресем, що насамперед характерні для
мови творів П. Куліша, порівн.:
і м енники : г о ропаха : Та і як йому, горопасі й бідоласі, було озива-
тися, скоро знайшли його рехідори в диких нетрях вовками розшарпаного?
[Д. К.: 455]; горопаха, розм. — «людина, яка постійно живе в горі, біді; бідо-
лаха» [СУМ, ІІ, с. 137; у творах Б. Грінченка, Ю. Збанацького]; порівн.: горо-
паха — рос. «горемыка, бедняга» [за творами П. Куліша; Сл. Гр., 1, с. 315];
гул ьня : [Валентин:] Коли, бувало, на гульні Товариші мої п’яні Почнуть
хвалить та величать Своїх улюблених дівчат, П’ючи хильцем, щоб та хвала
Іще міцнішою була […] [Фауст: 134]; гульня, розм. — «те саме, що гульба»
[СУМ, ІІ, с. 192; у творах М. Кропивницького]; порівн.: гульня — рос. 1) «гу-
ляніе, развлеченіе, забава» [за збіркою М. Номиса та за твором Т. Шевченка];
2) «кутежъ» [за твором П. Куліша; Сл. Гр., 1, с. 338];
не вмивака : Невмивака так любив сидіти на кухні, як соловейко
на калині, особливо як винюшить, було, дівку-куховарку [Декамерон: 374];
невмивака, розм. — «неохайна людина; нечепура» [СУМ, V, с. 268; за твора-
ми А. Кримського, О. Гончара]; порівн.: невмивака — рос. «неумытый» [за
збіркою М. Номиса та за твором П. Куліша; Сл. Гр., 2, с. 540];
непритика : І я, бідний непритика? сам собі гадаю стиха: чи в під-
валі, чи в чулані– де припало ночував би… [Лукаш 1990: 481]; СУМ не засвід-
чує; у Словнику Грінченка подане спеціальне застереження, що слово непри-
тика (рос. «безпріютный, бродяга») засвідчено тільки в П. Куліша (трилогія
«Петро Сагайдачний»), коли йдеться про юродиво го : По світу швендяє ся
непритика, — ні хати в бідолахи, ні двора [Сл. Гр., 2, с. 556];
хлоня : «Дай я, хлоню, потанцюю, бо як вернуться чхавале, ти з за-
критими очима лежатимеш на ковадлі» [Лукаш 1990: 430]; хлоня, розм. —
«пестлива назва хлопця» (перев. при звертанні) [у творах П. Куліша,
В. Сосюри; СУМ, ХІ, с. 83]; порівн.: хлоню — рос. «звательный падежъ
вместо хлопче, слово ласкательное» (у творах Ганни Барвінок, посилання
на П. Куліша немає!!!) [Сл. Гр., 4, с. 402];
д і є с лова : бля г у з кати — «говорити дурниці»: — Пінуччо! Та про-
чумайся ж, іди до себе в постіль! Почувши, як обернулось діло, Пінуччо
став ніби зо сну блягузкати ще всяку нісенітницю, аж насмішив госпо-
даря [Декамерон: 528]; СУМ не засвідчує; порівн. у Словнику Грінченка:
63
Народнорозмовна лексика як матеріал «Словаря української мови»...
блягузкати — рос. «молоть вздоръ, болтать» [без іл.; Сл. Гр., 1, с. 77], проте
це дієслово П. Куліш ужив у трилогії «Петро Сагайдачний»: Про нього вже
блягузькають міщане, І міські цехмістри, і підзамчане [Куліш 2: 554];
розопс іти — «втратити людські чесноти, поводитися неморально»:
Од сього вони зледащіли, розопсіли, як і городяни, не журилися аніже про
своє хазяйство; що день Божий смерті виглядаючи, не про те вони думали,
як би трудами своїми намножити добра з поля і з худоби, а ніби завзялися з
усієї сили нищити своє надбання [Декамерон: 36]; СУМ не засвідчує; порівн.
у Словнику Грінченка: псота — рос. «бедность; беда, нужда» [за етногра-
фічними записами І. Верхратського; Сл. Гр., 3, с. 496]; хоча самого дієслова
Словник Грінченка не фіксує, проте споріднене утворення знаходимо в тек-
сті Кулішевого перекладу Біблії: розопсотитися — «жити неправедно,
неморально, не за Божими заповідями»: О, як же розопсотилась столиця,
колись така вірна й повна правого суду! [Іс 1: 21].
Аналіз перекладацької спадщини М. Лукаша та матеріалів Словника
Грінченка показав:
по-перше, уважне ставлення Лукаша до оригіналу, яке виявлялося в доборі
текстів для перекладу (ними були насамперед твори світової класики, пов’язані
з фольклором, а це вимагало використання народнорозмовної лексики);
по-друге, дослідження перекладів М. Лукаша виявляє тісні зв’язки лек-
сичних та образно-виражальних засобів із творчістю П. Куліша;
по-третє, перекладацька творчість М. Лукаша засвідчила глибоке
знан ня й творче використання народнорозмовної лексики, зафіксованої
у Словнику Грінченка;
по-четверте, загальне визнання словникового багатства перекладів М. Лукаша
перебуває в певній суперечності з фактичним їх поданням в «Словнику україн-
ської мови», тому актуальною залишається праця над створенням повного реє-
стру лексики Лукашевих перекладів, що дозволило б повніше подати лексичні
надбання Майстра в сучасних лексикографічних джерелах.
Література
1. Зорівчак Р. Художній переклад в Україні як чинник формування нації / Рок-
солана Зорівчак // Урок Української. — 2002. — № 4. — С. 58–59.
2. Лукаш М. Хто такі були двораки? / Микола Лукаш // Всесвіт. — 1997. —
№ 2. — С. 154–157.
3. Передмова до «Словаря української мови» за ред. Б. Грінченка / М. П. Ба-
жан, О. І. Білецький, І. К. Білодід та ін. — Грінченко Б. Д. Словарь української мови:
[у 4 т.] (1907–1909).– С. V–VIII. — (Перевидано фотоспособом. — К., 1958).
64
Оксана Федунович-Швед
4. Радчук В. Переклад — рушій чи гальмо? / Віталій Радчук // Теорія і практи-
ка перекладу. 1990. — 1991. — Вип. 17. — С. 26–31.
5. Савчин В. Мовотворча функція перекладів Миколи Лукаша / Валентина
Савчин // Микола Лукаш: Моцарт українського перекладу: біографічно-бібліо-
графічний та мистецький нарис / за ред. Л. М. Черноватого та В. І. Карабана. — Ві-
нниця: Нова книга, 2009. — С. 266–267.
6. Савчин В. Новаторство Миколи Лукаша в історії українського художньо-
го перекладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.
10.02.16 «Перекладознавство» / В. Р. Савчин. — К., 2006. — 20 c.
7. Савчин В. Творчість М. Лукаша в історії художнього перекладу: До 80-річчя
від дня народження / Валентина Савчин // Дивослово. — 1999. — № 12. — С. 7–10.
8. Сімович В. Праці у двох томах / Василь Сімович. — Чернівці: Книги —
ХХІ, 2005. — Том 2: Літературознавство. Культура. — С. 235–236.
9. Череватенко Л. «А нам твоє життя — понад усі поеми…» / Леонід Черева-
тенко // Всесвіт. — 1998. — № 3. — С. 152–155.
10. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду: док. і матеріали / [упо-
ряд.: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька]. — К.: Вид. дім «Киє-
во-Могилянська академія», 2005. — 399 с.
Джерела
Декамерон Боккаччо Дж. Декамерон / Джованні Боккаччо; пер. з італ. М. Лу-
каш; передмова Г. Кочур. — Харків: Фоліо, 2003. — 671 с. —
[Бібліо тека світової літератури].
Д. К. Сервантес Сааведра, Мігель де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з
Ламанчі: [роман] / Мігель де Сервантес Сааведра; пер. з ісп. М. Лу-
каш; післямова Г. Кочур. — К.: Дніпро, 1995. — 703 с.
Іс Книга пророка Ісаїї // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту.
Мовою русько-українською. — У Відні: Виданнє британського і за-
граничнього біблійного товариства. — 1903. [Перевидано К.: Рада,
2000] — С. 605–655.
Куліш 2 Куліш П. О. Твори: в 2 т. — К.: Наук. думка, 1994. — Т. 2: Поеми.
Драматичні твори. — 1994. — 768 с. — (Бібліотека української лі-
тератури. Українська нова література).
Лукаш 1990 Лукаш М. Від Боккаччо до Аполлінера / Микола Лукаш — К.: Дні-
про, 1990. — 510 с. — (Майстри поетичного перекладу).
Сл. Гр. Грінченко Б. Д. Словарь української мови: [у 4 т.] (1907–
1909) / Б. Д. Грінченко.– (Перевидано фотоспособом. — К., 1958).
СУМ Словник української мови: [в 11-ти томах]. — К.: Наук. думка,
1970–1980.
65
Народнорозмовна лексика як матеріал «Словаря української мови»...
Фауст Гете Й.-В. Фауст / Й.-В. Гете; пер. з нім. М. Лукаш. — К.: Дніпро,
1981. — 540 с. — (Бібліотека світової літератури).
Oksana FEDUNOVYCH-SHVED
National spoken language vocabulary as the aterial of Boris Grynchenko’s
«Ukrainian language dictionary» and Mykola Lukash’s translation
Inexhaustible source of Ukrainian’s national spoken language was for M. Lukash
simultaneously as the source of translational inspiration and the treasure house of lan-
guage’s instrumentals. Th e translator read and studied B. Grynchenko’s «Ukrainian
language dictionary» carefully, thereby it became for him as the foundation of learning
of national vocabulary and phraseology.
Th e article deals with national spoken language vocabulary that refl ects simultane-
ously in B. Grynchenko’s «Ukrainian language dictionary» and in M. Lukash trans-
lations. Special att ention focused on using the vocabulary units, that have illustrated
from Krolevechyn records, the place from which M. Lukash came.
|