Спроба розгадати одну лексикографічну загадку
The article is devoted apparently to partial lexicographic problem — the stressing of the verb of the Ukrainian language гнітити and correspondingly to diff erent prefixal derivatives from this root. The fact is that dictionaries of the modern Ukrainian standard language interpret this word as havi...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185394 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Спроба розгадати одну лексикографічну загадку / В.Б. Задорожний // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 66-75. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-185394 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1853942022-09-15T01:27:08Z Спроба розгадати одну лексикографічну загадку Задорожний, В.Б. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» The article is devoted apparently to partial lexicographic problem — the stressing of the verb of the Ukrainian language гнітити and correspondingly to diff erent prefixal derivatives from this root. The fact is that dictionaries of the modern Ukrainian standard language interpret this word as having mobile accent paradigm with stressing scheme гнітúти — гнічý, гнíтиш… гнíтять. Meanwhile in living speech this verb generally has the fi nal accent with stressing scheme гнітúти — гнічý, гнітúш… гнітять. According to corresponding language material, taken from poetic works of the prominent Ukrainian poets of XIX–XX centuries, the author states that this verb is actually finally stressed. To our opinion such a fact throws light on the stated problem that as verb exactly with mobile stress B. Hrinchenko — the compiler of «Словаря української мови» (Dictionary of the Ukrainian language) uses in its poetic works, in which he repeated the same accent characteristic for him. Th is is only the ground and reason for chaotization of the stress in root гнітити as well as in its prefixal derivatives, when these characteristics are combined in some modern lexicographic sources. It seems as though partial problem reveals negative features of the modern Ukrainian lexicography in general. 2014 Article Спроба розгадати одну лексикографічну загадку / В.Б. Задорожний // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 66-75. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185394 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| spellingShingle |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» Задорожний, В.Б. Спроба розгадати одну лексикографічну загадку Лексикографічний бюлетень |
| description |
The article is devoted apparently to partial lexicographic problem — the stressing of the verb of the Ukrainian language гнітити and correspondingly to diff erent prefixal derivatives from this root. The fact is that dictionaries of the modern Ukrainian standard language interpret this word as having mobile accent paradigm with stressing scheme гнітúти — гнічý, гнíтиш… гнíтять. Meanwhile in living speech this verb generally has the fi nal accent with stressing scheme гнітúти — гнічý, гнітúш… гнітять. According to corresponding language material, taken from poetic works of the prominent Ukrainian poets of XIX–XX centuries, the author states that this verb is actually finally stressed. To our opinion such a fact throws light on the stated problem that as verb exactly with mobile stress B. Hrinchenko — the compiler of «Словаря української мови» (Dictionary of the Ukrainian language) uses in its poetic works, in which he repeated the same accent characteristic for him. Th is is only the ground and reason for chaotization of the stress in root гнітити as well as in its prefixal derivatives, when these characteristics are combined in some modern lexicographic sources. It seems as though partial problem reveals negative features of the modern Ukrainian lexicography in general. |
| format |
Article |
| author |
Задорожний, В.Б. |
| author_facet |
Задорожний, В.Б. |
| author_sort |
Задорожний, В.Б. |
| title |
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку |
| title_short |
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку |
| title_full |
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку |
| title_fullStr |
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку |
| title_full_unstemmed |
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку |
| title_sort |
спроба розгадати одну лексикографічну загадку |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Лексикографічний досвід Б.Д.Грінченка на загальнослов’янському тлі» |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185394 |
| citation_txt |
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку / В.Б. Задорожний // Лексикографічний бюлетень: Зб.наук.пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2014. — Вип.23. — С. 66-75. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT zadorožnijvb sprobarozgadatiodnuleksikografíčnuzagadku |
| first_indexed |
2025-07-16T06:01:00Z |
| last_indexed |
2025-07-16T06:01:00Z |
| _version_ |
1837782177183432704 |
| fulltext |
66
Василь Задорожний
Василь Задорожний
Спроба розгадати
одну лексикографічну загадку
Але спочатку не про загадку, а про один факт, — лексикографічний, але
факт, див.: гнітúти — гнічý, гнíтиш [УОС: 184]. Що означає цей запис?
Означає він, що дієслово гнітити в сучасній українській літературній мові
має рухомий наголос — такий самий, як скажімо, дієслова любúти — люблю ,
лю биш; робúти — роблю , рóбиш; ходúти — ходжý, хóдиш тощо: дієслів
із таким типом наголосу в сучасній українській мові багато. Зрозуміло,
що вслід за кореневим дієсловом усі його префіксальні похідні мають то-
тожний акцентний тип, див.: загнітúти — загнічý, загнíтиш [УОС: 263];
згнітúти — згнічý, згнíтиш [УОС: 303]; нагнітúти — нагнічý, нагнíтиш
[УОС: 444]; підгнітúти — підгнічý, підгнíтиш [УОС: 587]; пригнітúти —
пригнічý, пригнíтиш [УОС: 673].
Що означає лексикографічний запис у вигляді гнітúти — гнічý, гнíтиш із
погляду способу наголошення інших особових словоформ теперішньо-май-
бутнього часу? Означає, що це дієслово, суфіксально наголошене в інфініти-
ві, має кінцево наголошену словоформу 1-ої особи однини гнічý, а всі інші —
кореневонаголошені, див.: гнíтиш, гнíтить, гнíтимо, гнíтите, гнíтять;
зрозуміло, що й це все стосується всіх префіксальних від нього похідних.
Чому, однак, ми завели мову про ці, такі очевидні, речі? Річ у тому, що
читаючи українську поезію, ми раз-у-раз, і то постійно, натрапляємо на той
повчальний для нас факт, що в живому мовленні дієслово гнітúти має від-
мінні акцентні характеристики від тих, що їх подає сучасна лексикографія. Із
великої кількості такого поетичного слововжитку наведемо задля ілюстрації
до сказаного лише дещо; подаючи відповідний матеріал, ми дотримуватиме-
мося хронологічного принципу, відобразивши при цьому традицію наголо-
шування цього слова впродовж досить тривалого часу, див.: Ростіть, цві-
тіть і добувайтесь волі, / Аби не знать ні гвалту, ні неволі, / Які й тепер гні-
тять ярмом батьків… [Стар.: 174]: гнітять; Але таке життя гнітить, як
віко трумне, / Як хворість зла, що ламле нашу путь… [Стар.: 409]: гнітúть;
Похилив він (цар Лазо — В. З.) голову на руки, — / Ой гнітить її тяжка скор-
бота… [Стар.: 535]: гнітúть — усі ці приклади взяті з творів М. Старицького
(1840–1904). Див. ще: Як важко маячня гнітить! / Який мутний гірський
цей нарис! / Торкатись скрипки стільки літ / І не пізнати струн цих зараз!
УДК 81’373.46
67
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку
[Тисяч.: 415] — це Б. Якубський (1889–1945): гнітúть; Ой скажіть мені,
скажіть, / Любі мої сестри, браття: / Що в житті вас так гнітить? / Чом
нема у вас завзяття? [Тич.: 323] — це П. Тичина (1891–1967): гнітúть;
Брати, заслонимо шаблями / Ми рідний край від москалів: / Рука Петрова,
ніби камінь<,> / Гнітить України синів [Дараган: 84] — це Ю. Дараган
(1894–1924): гнітúть; Гнітить каміння поверхове / І тисне, як тягар. / …
І все ти знаєш: ти не бранець, / Ти носиш віщий дар [Малан.: 518] — це
Є. Маланюк (1897–1968): гнітúть; неодноразово тотожно, як кінцевонаголо-
шене, наголошує це дієслово й М. Орест (1901–1963), див.: Безжальні мислі
осяйного чола / Вже не гнітять. Погас безславний гнів, / Що мудрий спокій
невситимо тьмив / І душу гнав в тісне і мертве коло [Орест: 57]: гнітять;
Днів тіні йдуть — без барви, без лиця, / Життя гнітить, мов книга без-
змістовна — / Її не хоче серце, скуки повне, / Але читати мусить до кінця
[Орест: 100]: гнітúть; І як згадаю я про все колишнє, / Мене чуття гні-
тить / Гірке і безпотішне, / І давнє горе знов мене болить [Орест: 253]:
гнітúть. Не один раз бачимо дієслово гнітити кінцевонаголошеним
у В. Мисика (1907–1983), див.: Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі, / Що
вмерти мушу я, що строки в нас малі: / Того, що суджено, боятися не тре-
ба. / Боюсь неправедно прожити на землі [Мисик: 148]: гнітять; Нещасне
прагнення — горнути все під бік — / Нітрохи не гнітить його душі живої, /
І всі думки його — не про війну й двобої, / А про вітчизний лан, про власний двір
і тік [Мисик: 302]: гнітúть; Нащо, люди, лан орать / Для панів, що вас гні-
тять? [Мисик: 422]: гнітять. Те саме бачимо й у Г. Кочура (1908–1994), див.:
Бідність найгірше гнітить благородного мужа, о Кірне, / Гірше, як старість
важка, гірш, як пропасниця зла [Кочур: 35]: гнітúть; Щоб мертвого належно
вшанувати, / Хай грає музика військова. / Зібрати трупи. На полях війни / Їм
місце, але тут — гнітять вони [Кочур: 540]: гнітять. І нарешті — з М. Лукаша
(1919–1988), див.: Гнітить моє життя немилосердна змора — / Якісь страш-
ні вовки за мною все в гоньбі, / А я кривавлюся і гину у ганьбі, / Палаючий
Содом, розвержена Гоморра! [Лукаш: 232]: гнітúть; Гнітять чорні сни / Моє
існування: / Бажання, засни! / Засни, існування! [Лукаш: 259]: гнітять.
Ми, отже, маємо неодноразово зафіксовані кінцевонаголошені слово-
форми гнітúть (3-я особа однини) і гнітя ть (3-я особа множини) дієсло-
ва гнітúти, що однозначно вказує на те, що воно наголошується за такою
схемою: гнітúти — гнічý, гнітúш, гнітúть, гнітимó, гнітитé, гнітя ть,
тобто, виходить, дієслово гнітúти є насправді кінцевонаголошеним —
так само, як, скажімо, дієслова простúти — прощý, простúш, простимó,
проститé [УОС: 703]; сиротúти — сирочý, сиротúш, сиротимó,
68
Василь Задорожний
сиротитé [УОС: 793]; холостúти — холощý, холостúш, холостимó,
холоститé [УОС: 946] та багато ін.
І ось що цікаве й показове в українській культурі: у сучасній українській
лексикографії дієслово гнітúти послідовно й без будь-яких хитань трак-
товане як таке, що має рухомий тип наголосу — гнічý, гнíтиш, гнíтить…
гнíтять, а в сучасній українській поезії дієслово гнітúти послідовно й без
будь-яких хитань уживане як таке, що є кінцевонаголошеним за схемою
гнічý, гнітúш, гнітúть… гнітять. Дуже характерно: живе мовлення не є
зобов’язуючим для лексикографії, а лексикографічні дані, виглядає, не є ав-
торитетними для носіїв сучасної української літературної мови. Про таку
культурну ситуацію можна сказати: мова існує сама по собі і лексикографія
існує сама по собі, не маючи між собою нічого спільного.
Та мовець потребує говорити, і є ще такі мовці, що хотіли б говорити пра-
вильно. Тож як же воно буде — правильно? Гадаємо, той, хто вміє слухати й
чути, погодиться з нами, що в живій українській мові нині дієслово гнітúти
є кінцевонаголошеним, тобто має особову парадигму теперішнього часу
гнічý, гнітúш, гнітúть… гнітять: не випадково в усіх випадках наведених
нами зразків живого (поетичного) мовлення воно має саме цей акцентний
тип. Чому ж тоді у словниках сучасної української літературної мови інак-
ше? Поза сумнівом, це доречне в цій ситуації запитання — і ми спробуємо
знайти на нього адекватну відповідь, тобто, як обіцяли, спробуємо розгадати
цю лексикографічну загадку.
З усіх найновіших словників сучасної української літературної мови
ми процитували поки що один, однак насправді всі вони щодо цього до-
тримуються одного погляду, напр.: гнітúти — гнічý, гнíтиш [СВН: 40; ПС:
121; СН: 60]; гнітúти — гнічý, гнíтиш, гнíтять [Бур.: 100]; загнітúти —
загнічý, загнíтиш, загнíтять [Бур.: 144]; нагнітúти — нагнічý, нагнíтиш,
нагнíтять [Бур.: 232]; гнітúти — гнічý, гнíтиш [Івч.: 100]; нагнітúти —
нагнічý, нагнíтиш [Івч.: 260]; пригнітúти — пригнічý, пригнíтиш [Івч.:
369] — це дані п’яти словників авторства трьох учених. Зрозуміло, що лек-
сикографічна оцінка акцентного стану слова в найновіших словниках спи-
рається на дані їхніх попередників; наведемо тут приклади з двох таких
авторитетних джерел: гнітúти — гнічý, гнíтиш [УЛВН: 135]; загнітúти —
загнічý, загнíтиш [УЛВН: 206]; нагнітúти — нагнічý, нагнíтиш [УЛВН:
346]; гнітúти — гнічý, гнíтиш, гнíтить, гнíтять [Погр.: 140]; загнітúти —
загнічý, загнíтиш загнíтить, загнíтять [Погр.: 205]; нагнітúти — нагнічý,
нагнíтиш, нагнíтить, нагнíтять [Погр.: 350]. Та що там казати! В акаде-
мічному «Словнику української мови» бачимо все ті ж характеристики,
69
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку
див.: гнітúти — гнічý, гнíтиш [СУМ II: 96]; загнітúти — загнічý, загнíтиш
[СУМ III, 81]; згнітúти — згнічý, згнíтиш [СУМ III, 516]; нагнітúти —
нагнічý, нагнíтиш [СУМ V: 50]; підгнітúти — підгнічý, підгнíтиш [СУМ VI:
414]; пригнітúти — пригнічý, пригнíтиш [СУМ VII: 592]. Ще раніше такі ж
характеристики були зафіксовані в «Українсько-російському словнику»,
див.: гнітúти — гнічý, гнíтиш [УРС I: 338]; загнітúти — загнічý, загнíтиш
[УРС II: 31]; згнітúти — згнічý, згнíтиш [УРС II: 199]; нагнітúти — нагнічý,
нагнíтиш [УРС II: 578]; підгнітúти — підгнічý, підгнíтиш [УРС III: 366];
пригнітúти — пригнічý, пригнíтиш [УРС IV: 342]. Різниця між цими двома
джерелами та, що в останньому є ще таке дієслово з рухомим наголосом:
розгнітúти — розгнічý, розгнíтиш [УРС V: 100], яке згодом чомусь було за-
фіксоване з кінцевим наголосом, див.: розгнітúти — розгнічý, розгнітúш
[СУМ VIII: 650], що контрастує з акцентними характеристиками всіх інших
утворень цього кореня, у тому числі й самого кореневого дієслова. Ця оче-
видна суперечність, однак, була згодом знята таким чином, що дієслово роз-
гнітити словники сучасної мови перестали фіксувати; тож настала ера, коли
всі префіксальні кореневого гнітити вслід за ним самим були потрактовані
як такі, що мають рухомий наголос, — характеристика, яку ми констатували
як виключну в найсучасніших словниках, див.:
гнітúти — гнічý, гнíтиш [ОС77: 150; ОС94…; ОС99…];
загнітúти — загнічý, загнíтиш [ОС77: 221; ОС94…; ОС99…];
згнітúти — згнічý, згнíтиш [ОС77: 257; ОС94…; ОС99…];
нагнітúти — нагнічý, нагнíтиш [ОС77: 382; ОС94…; ОС99…];
підгнітúти — підгнічý, підгнíтиш [ОС77: 513; ОС94…; ОС99…];
пригнітúти — пригнічý, пригнíтиш [ОС77: 595; ОС94…; ОС99…].
Звертаючись до відповідних даних «Словаря української мови», можна
не сумніватися, що саме вони лягли в основу цих акцентних характеристик, див.:
гнітúти — гнічý, гнíтиш [Грінч. 1I: 294];
загнітúти — загнічý, загнíтиш [Грінч. 1II: 27];
згнітúти — згнічý, згнíтиш [Грінч. 1II: 139];
нагнітúти — нагнічý, нагнíтиш [Грінч. 1II: 477];
погнітúти — погнічý, погнíтиш [Грінч. 1III: 232];
пригнітúти — пригнічý, пригнíтиш [Грінч. 1III: 411];
угнітúти — угнічý, угнíтиш [Грінч. 1IV: 314].
Поза сумнівом, що дані «Словаря» визначальним чином вплинули із само-
го початку на трактування тут літературної норми, коли прийшов час її фор-
мувати, див.: гнітúти — гнічý, гнíтиш [Голоск.: 78]; загнітúти — загнічý,
загнíтиш, загнíтять [Голоск.: 125]; пригнітúти — пригнічý, пригнíтиш
70
Василь Задорожний
[Голоск.: 317]. Тому тим більше зацікавлення в охочого може викликати
двонаголошене нагнітúти — нагнічý, нагнíтúш [Голоск.: 224], що означає,
що це дієслово вагається у виборі ним свого акцентного типу між рухомим
нагнітúти — нагнічý, нагнíтиш, нагнíтить… нагнíтять і кінцевонаголо-
шеним нагнітúти — нагнічý, нагнітúш, нагнітúть… нагнітя ть. Однак як
може з’явитися кінцевий наголос лише в одному з ряду префіксальних спіль-
нокореневих — і це при тому, що й кореневе має рухомий наголос?
Тут можна безпомилково припустити, що кінцевий наголос для цих діє-
слів є не інноваційним, а, навпаки, — прослідком первісної їхньої акцентної
характеристики; зрозуміло, насамперед самого кореневого дієслова, чому
ми маємо не одне підтвердження, див.: гнітúти — гнічý, гнітúш, гнітúть,
гнітя ть [Огієнко: 86]. Простежмо за акцентними характеристиками цьо-
го слова в хронологічному порядку: гнітúти — гнічý, гнітúш [Ізюм: 100];
гнітúти — гнічý, гнітúш [Ізюм: 112]; нагнітúти — нагнічý, нагнітúш [Ізюм:
275]; пригнітúти — пригнічу (íic!), пригнітúш [Ізюм: 598], але загнітúти —
загнічý, загнíтиш [Ізюм: 409] і пригнітúти — пригнічý, пригнíтиш [Ізюм:
601]. Особливу увагу ми хочемо звернути на словникову статтю подрумя-
нивать, подрумянить — (хлеб, куличи) загнічувати — загнічую, загнічуєш,
загнітúти — загнічý, загнíтиш [Ізюм: 409]. Адже саме в цьому семантично-
му контексті бачимо дієслово гнітити з тотожними акцентними характерис-
тиками у «Словарі української мови», див.: гнітúтися — гнічýся, гнíтишся.
Хліб гнíтиться. Паска ніяк не гнітиться [Грінч. 1I: 294]: може, у цьому зна-
ченні слово й справді має рухомий наголос? Щоправда, згодом лексикографія
цього не підтверджує, див.: подрумянивать, подрумянить — гнітúти (гнічý,
гнітúш) [РУС37: 556], що бачимо ще раз: гнести — гнітúти (гнічý, гнітúш)
[РУС37: 117], однак далі — інакше: подавлять, подавить (угнетать) —
пригнітúти, пригнічý, пригнíтиш [РУС37: 544]; тяготить — гнітúти (гнічý,
гнíтиш) [РУС37: 809]; угнетать — гнітúти, гнічý, гнíтиш [РУС37: 814]; удру-
чать, удручить — пригнітúти, пригнічý, пригнíтиш [РУС37: 819]: тут скла-
дається враження (і навіть переконання), що насправді серед цих утворень
семантичний фактор не має жодного впливу на вибір ними акцентного типу;
відмінні ж акцентні характеристики цих слів у лексикографічному джерелі є
наслідком ординарного нерозуміння лексикографом уже навіть не характеру
їхнього наголошення, а самої його природи в дієсловах. Далі таке вражен-
ня (переконання) тільки посилюється; щоправда, спочатку може скластися
враження, що акцентні характеристики всіх утворень тут вирівняні за ру-
хомим акцентним типом, див.: давить (угнетать) гнітúти (гнічý, гнíтиш)
[РУС48: 90]; подавлять, подавить (удручать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш)
71
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку
[РУС48: 435]; преследовать (удручать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС48:
501]; стеснять (подавлять) — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС48: 677]; тяго-
тить (угнетать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС48: 714]; угнетать (удру-
чать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС48: 720]; удручать, удручить — гнітúти
(гнічý, гнíтиш) [РУС48: 724] і подрумянивать, подрумянить — підгнітúти,
підгнічý, підгнíтиш [РУС48: 449]. Однак тут же бачимо й випадок, коли це сло-
во, на думку лексикографа, є кінцевонаголошеним, див.: гнести — гнітúти
(гнічý, гнітúш) [РУС48: 81]. Тим часом слово української мови гнестú —
гнетý, гнетéш, за свідченням «Словаря української мови» (в академічному
«Словнику української мови» воно відсутнє), має значення «тиснути», «пре-
сувати», «нагнітати» [див.: Грінч. 1I: 294], тобто є синонімом дієслова гніти-
ти у значній частині його значень; за ілюстрацію тут візьмімо хоча б таке
з творчості класика української літератури П. Грабовського: Людина єсьм…
мене гнітуть слаботи; / Я чую їх, не сила ж утекти; / Нікчемні мрії, суєтні
турботи / Скули кругом, мов ретязем, кати [Граб. I: 114]. Тож у джерелі
міститься явна непослідовність: гнітúти — гнічý, гнíтиш і гнітúти — гнічý,
гнітúш: те, що спершу здавалося принаймні впорядкуванням (хоч і сум-
нівним із погляду відповідності мовним реаліям), виявилося початком, як
уже сказано, ще більшої хаотизації акцентних характеристик цього дієслова
в лексикографічних джерелах сучасної мови.
Уже хронологічно наступне джерело помітно міняє оцінку акцентного
стану цього слова в сучасній українській мові. Насамперед прикметним тут
є те, що змінена акцентна характеристика дієслова, яке щойно було предме-
том нашої спеціальної уваги, див.: гнести — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС 1I:
247], що з цього часу проводиться послідовно в усіх наступних словниках
цього типу, див.: гнести — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС 2I: 297; РУС 3: 182];
те саме тут же в усталених зворотах, див.: тоска гнетет — нудьга гнíтить
[РУС 1I: 247; РУС 2I: 297] і горе гнетет — горе гнíтить [РУС 3: 182]. Та чи
свідчить це про стабілізацію — не наголосу слова — оцінок його в лекси-
кографії? Див.: давить (угнетать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС 1I: 271;
РУС 2I: 327; РУС 3: 201]; подрумянивать, подрумянить — гнітúти (гнічý,
гнíтиш) [РУС 1II: 535; РУС 2II: 655; РУС 3: 819]; преследовать (удручать) —
гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС 1II: 688; РУС 2II: 840; РУС 3: 940]; удручать,
удручить (огорчать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС 1III: 522; РУС 2III: 635;
РУС 3: 1249]. Однак разом із цим тут же бачимо й такі оцінки акцентного ста-
ну цього (багатозначного, але ж одного!) слова, див.: тяготить (угнетать) —
гнітúти (гнічý, гнітúш) [РУС 1III: 493; РУС 2III: 601; РУС 3: 1230]. Звичайно,
тут варто повернутися до попереднього: угнетать, угнести — гнітúти,
72
Василь Задорожний
гнічý, гнíтиш (див. вище). На тому ще не кінець: в одному випадку слово, як
виявляється, може також бути двонаголошеним, див.: подавлять, подавить
(удручать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш і гнітúш [РУС 1II: 496; РУС 2II: 608] і
також: подавлять (удручать) — гнітúти, гнічý, гнíтúш [РУС 3: 801]; нага-
даємо: це поєднується з цим: удручать, удручить — гнітúти, гнічý, гнíтиш
(див. вище). Не обійшлося тут, однак, без нових змін акцентних характеристик
цього слова — і знову тільки в одному випадку, жодної підстави для чого ніяк
не вдається виявити, див.: стеснять, стеснить (подавлять) — гнітúти (гнічý,
гнітúш) [РУС 1III: 390; РУС 2III: 477], але стеснять, стеснить (подавлять) —
гнітúти, гнічý, гнíтиш [РУС 3: 1154]. І ще раз нагадаємо недавно представлене:
подавлять, подавить — гнітúти, гнічý, гнíтиш і гнітúш (див. вище). Що тут
сказати? Що тут скажеш?! Та все ж найцікавіше бачимо в цьому випадку: угне-
тать, угнести (перен.: удручать) — гнітúти (гнічý, гнíтиш) [РУС 1III: 509;
РУС 2III: 620; РУС 3: 1241], але після цього в останньому джерелі в усталеному
звороті (у попередніх джерелах цього не було): угнетают заботы — гнітять
(sic!) турботи [РУС 3: 1241]. Ще раз переконуємося, що сучасний лексикограф
не розуміє самої природи позначуваного ним дієслівного наголосу. Чи можли-
во це? Відомо, що риторичні запитання відповіді не потребують.
Тим часом подивімося на проблему ще під одним кутом зору. Досі ми ци-
тували переважно російсько-українські словники, що, крім іншого, дало нам
можливість збагнути всі семантичні відтінки українського дієслова гнітити,
яке, як ми вже побачили, дивовижним чином, залишаючись єдиним словом,
може бути носієм чи не всіх можливих для дієслів такого дієслівного класу ак-
центних типів (на сторінках словників), нерідко до того ж міняючи свої акцент-
ні характеристики від словника до словника. Як же схарактеризоване це слово
у зворотних — українсько-російських словниках? Як справді єдина лексема —
з єдиним наголосом у всіх його семантичних відтінках, напр.: гнітúти (гнічý,
гнíтиш) 1) гнести; угнетать, удручать, давить, тяготить, (реже) стеснять
(приводить в подавленное состояние); (не оставлять в покое) преследовать;
2) (давить своей тяжестью, жать) гнести; 3) (делать поджаристим) кул. подру-
мянивать [УРС90: 130]. Безперечно, це цілком відповідає мовним реаліям: сло-
во, хай і багатозначне, не може мати різних акцентних характеристик.
Та чи справді слово гнітúти в сучасній українській мові має рухому ак-
центну парадигму гнічý, гнíтиш… гнíтять, як це подають сучасні словники,
а не кінцевонаголошену гнічý, гнітúш… гнітя ть, яку засвідчують численні
випадки літературного мовлення? Здається, чимало фактів сучасного живого
мовлення переконливо доводять, що насправді це дієслово є кінцевонаголо-
шеним — без варіантів. Хаос, що наростає, у словниках сучасної української
73
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку
мови, — не випадковий: реальна акцентна характеристика його в живій мові —
кінцевонаголошеність, яка постійно дає про себе знати всупереч механічно
відтворюваної із словника у словник його уявної акцентної характеристики як
нібито дієслова з рухомим наголосом. Нашим безсумнівним переконанням є,
що словники сучасної мови відображають у цьому випадку не так живе мов-
лення, як лексикографічну традицію, що почалася з помилкових характерис-
тик акцентного стану цього дієслова у «Словарі української мови», де воно
вперше потрактоване як таке, що має рухомий наголос.
Тим часом з’ясовуємо ще один цікавий і дотичний до нашої проблеми
факт. Упорядник «Словаря української мови» Б. Грінченко (1863–1910)
є, крім іншого, ще й відомим поетом. І от у його віршах дієслово гнітити
в усіх відомих нам випадках справді наголошується за рухомим акцентним
типом — так само, як воно з цього погляду схарактеризоване й у словнику,
див.: Коли ти хочеш, щоб твій спів / Нам серце й душу зворушив, / Співаче
рідний, то співай / Про нещасливий рідний край, / Про те, як гнітять нас
вони, — / Щоб наша безліч мук і лих / В піснях озвалася твоїх [Грінч. 2I: 88]:
гнíтять; У тяжкому лихолітті / Вироста Матільда гожа: / Тяжко гнітить
рідну Кубу / Здавна вже рука ворожа [Грінч. 2I: 96]: гнíтить; Дурити — от!..
Це — красти право жити! Оце і є те саме, що мене Обурює та гнітить
нестерпуче! [Грінч. 2II: 378]: гнíтить. Очевидно, таке наголошення слова
в індивідуальному мовленні Б. Грінченка відображає його наголошування
в якійсь говірці, що своїми певними особливостями з різних причин мала
на нього визначальний у цьому випадку вплив — настільки, що він не по-
мітив його явно периферійного характеру в українській загальнонародній
мові; у Грінченка-поета бачимо це слово й у безсумнівному діалектному
звучанні, див.: Хай темрява давить, недоля хай гніте! / Хоч, може, того
ми й не вздрим, / Як згине те все, та уздрять наші діти / Ту волю, що ви-
борем їм! [Грінч. 2I: 36]: гнíте (гнíтить). І тут ми бачимо підтримку такому
мовленню з боку літературного ровесника й земляка (для нас це важливо
відзначити суто з мовознавчого погляду) Б. Грінченка відомого поета-за-
сланця П. Грабовського (1864–1902); крім того, обидва діячі були у близь-
ких стосунках, які підтримували регулярним листуванням, див.: Нас мор-
дують однакові муки, / Гнітить душу однаковий жаль; / Ось чого, друже
милий мій, руки / Простягаю до тебе я вдаль [Граб. I: 518]: гнíтить; Ти
в чужину несеш, човне, / Одинокого пловця: / Моє серце слізьми повне, / Щось
важке, щось невимовне / Гнітить душу без кінця [Граб. I: 604]: гнíтить.
Але П. Грабовський, політичний засланець, рано був відірваний від звичного
для нього діалектного оточення, тому в нього переважає в цьому випадку
74
Василь Задорожний
загальнонародний тип наголошування цього дієслова, див.: В самотині си-
діть нудно, / Сум росте щодалі більш; / Вийдеш з хати, глянеш — людно, / Та
журба гнітить ще гірш [Граб. I: 622]: гнітúть; Не билину в степу / При
дорозі-шляху, / В південь спека в’ялить: / В молодого співця / З туги серце
болить; / Горе душу гнітить, / Як могила мерця [Граб. IІ: 194]: гнітúть;
Як камінь<,> гнітить мене думка: що доля / З тобою кінець кінцем зро-
бить? / Прилипли до тебе і лінь і сваволя, — / Хто ледарю в злиднях посо-
бить? [Граб. II: 507]: гнітúть.
Стає, гадаємо, зрозуміло: немає жодних серйозних підстав для сумнівів
у тому, що в сучасній українській мові є кінцевонаголошене дієслово гніти-
ти — гнічу, гнітиш, гнітить, гнітимо, гнітите, гнітять, що закономірно
передає свої акцентні характеристики й усім своїм префіксальним похідним.
Нерозуміння чи ігнорування цього мовного факту веде, як бачимо, до хаосу
у словниках сучасної української літературної мови, закономірним наслід-
ком якого є хаотизація сучасного літературного мовлення, а там — і руй-
нування української мови ще в одному з сегментів її системи. Чи не пора
покласти цьому край? А чи хаос і надалі триватиме?
Джерела
Бур. Бурячок А. А. Орфографічний словник. — К., 2002.
Голоск. Голоскевич Г. Правописний словник. — Нью-Йорк — Париж —
Сидней Торонто — Львів, 1994.
Граб. Грабовський Павло. Зібрання творів у трьох томах. — К., 1959.
Грінч. 1 Словарь української мови: В 4-х томах / Упорядкував Б. Грінчен-
ко. — К., 1907–1909.
Грінч. 2 Грінченко Борис. Твори в двох томах. — К., 1990–1991.
Дараган Дараган Юрій. Срібні сурми. — К., 2004.
Івч. Івченко Анатолій. Новий орфографічний словник української
мови. — Львів, 2002.
Ізюм. Ізюмов О. Російсько-український словник. — К., 1926.
Кочур Кочур Григорій. Друге відлуння. Переклади. — К., 1991.
Лукаш Лукаш Микола. Від Боккаччо до Аполлінера. Переклади. — К., 1990.
Малан. Маланюк Євген. Поезії. — Львів, 1992.
Мисик Мисик Василь. Захід і Схід. Переклади. — К., 1990.
Огієнко Огієнко І. Український стилістичний словник. — Львів, 1924.
Орест Орест Михайло. Держава слова. — К., 1995.
ОС77 Орфографічний словник української мови. — К., 1977.
ОС94 Орфографічний словник української мови. — К., 1994.
75
Спроба розгадати одну лексикографічну загадку
ОС99 Орфографічний словник української мови. — К., 1999.
Погр. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. — К., 1984.
ПС Головащук С. І. Правописний словник. — К., 1999.
РУС37 Російсько-український словник. — К., 1937.
РУС48 Русско-украинский словарь. — Москва, 1948.
РУС 1 Російсько-український словник: В 3-х томах. — К., 1969.
РУС 2 Російсько-український словник: В 3-х томах. — К., 1980–1981.
РУС 3 Російсько-український словник. К., 2006.
СВН Головащук С. І. Складні випадки наголошення. Словник-довід-
ник. — К., 1995.
СН Головащук С. І. Словник наголосів. — К., 2003.
Стар. Старицький Михайло. Твори у восьми томах. Том перший. Поетич-
ні твори. — К., 1963.
СУМ Словник української мови: В 11-ти томах. — К., 1970–1980.
Тисяч. Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі. — К., 1995.
Тич. Тичина Павло. Золотий гомін. Вибрані твори. — К., 2008.
УЛВН Українська літературна вимова та наголос. — К., 1973.
УОС Український орфографічний словник. — К., 2008.
УРС Українсько-російський словник: В 6-ти томах. — К., 1953–1963.
УРС90 Українсько-російський словник. 7-е видання. — К., 1990.
Vasyl ZADOROZHNYI
An att empt to solve one lexicographic riddle
Th e article is devoted apparently to partial lexicographic problem — the stressing
of the verb of the Ukrainian language гнітити and correspondingly to diff erent prefi xal
derivatives from this root. Th e fact is that dictionaries of the modern Ukrainian standard
language interpret this word as having mobile accent paradigm with stressing scheme
гнітúти — гнічý, гнíтиш… гнíтять. Meanwhile in living speech this verb generally
has the fi nal accent with stressing scheme гнітúти — гнічý, гнітúш… гнітять. Ac-
cording to corresponding language material, taken from poetic works of the prominent
Ukrainian poets of XIX–XX centuries, the author states that this verb is actually fi nally
stressed. To our opinion such a fact throws light on the stated problem that as verb ex-
actly with mobile stress B. Hrinchenko — the compiler of «Словаря української мови»
(Dictionary of the Ukrainian language) uses in its poetic works, in which he repeated the
same accent characteristic for him. Th is is only the ground and reason for chaotization of
the stress in root гнітити as well as in its prefi xal derivatives, when these characteristics
are combined in some modern lexicographic sources. It seems as though partial problem
reveals negative features of the modern Ukrainian lexicography in general.
|