Формування промислового пролетаріату на Півдні України у післяреформений період
Швидкий розвиток вугільно-металургійної промисловості Півдня України протягом 80–90-х років, поява тут величезних металургійних заводів і кам’яновугільних копалень, що відкривались на кошти переважно іноземного капіталу, викликали великий попит на робочу силу, який не міг бути задоволений тільки м...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185785 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Формування промислового пролетаріату на Півдні України у післяреформений період / І.В. Довжук // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 20-31. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | Швидкий розвиток вугільно-металургійної промисловості Півдня України
протягом 80–90-х років, поява тут величезних металургійних заводів і кам’яновугільних копалень, що відкривались на кошти переважно іноземного капіталу, викликали великий попит на робочу силу, який не міг бути задоволений тільки
місцевим населенням і притягав сюди робітників із багатьох губерній Російської імперії. Промисловий пролетаріат комплектувався також за рахунок розорення дрібної кустарної промисловості, особливо у післяреформений період
у зв’язку з розвитком великої фабричної промисловості. Не витримавши конкуренції, дрібні промисли закривались, а їхні власники поповнювали армію
індустріальних робітників. Поряд із цим вже існувало основне ядро індустріального пролетаріату — робітничі кадри, що склалися в ході розгортання промислового перевороту.
Друга половина ХІХ ст. ознаменувалася величезними змінами в економіці та
виробничих відносинах. Ліквідація кріпацтва в Російській імперії дала поштовх
капіталізації виробництва, розвитку підприємництва й формуванню нової суспільної верстви — промислового робітництва. Зростаючі масштаби індустріального виробництва потребували дедалі більшої кількості робочих рук, які
давало село. В Україні цей процес відбувався також за рахунок міграції з інших
куточків імперії. Особливістю формування робітничого класу у вугільній промисловості Донбасу було те, що робітничі кадри складалися тут в основному з двох народів — російського й українського. Відсоток українських робітників був
значним не тільки на території Катеринославської губернії, де переважало
українське населення, але й на території Донської області, де українське населення складало меншість. Швидкими темпами зростала питома вага вугледобувної і металургійної галузей. Однією з вагомих рис економічного розвитку
України пореформеної доби стало формування важкої індустрії і добувної
промисловості. Розвиток товарного виробництва, спеціалізація окремих районів на випуску
певної продукції, упровадження нових технологій і техніки прискорювали формування індустріального робітництва. Унаслідок взаємодії ряду соціально-економічних факторів зайняте в промисловому секторі економіки населення набувало сукупності ознак, що перетворювало його на специфічну суспільну верству. |
|---|