Державні стимули до набуття дворянами військової професії у другій половині XIX — на початку XX ст.
У статті йдеться про заходи російської держави, до яких вона вдавалася аби зберегти домінуючу присутність дворян в армійському офіцерському корпусі. Така потреба була викликана соціальною трансформацією дворянського середовища, котра відбулася внаслідок ліберальних реформ Олександра ІІ у 1860–1870...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185789 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Державні стимули до набуття дворянами військової професії у другій половині XIX — на початку XX ст. / В.С. Шандра // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 95-111. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | У статті йдеться про заходи російської держави, до яких вона вдавалася
аби зберегти домінуючу присутність дворян в армійському офіцерському корпусі. Така потреба була викликана соціальною трансформацією дворянського середовища, котра відбулася внаслідок ліберальних реформ Олександра ІІ у
1860–1870 роках. Значна частина дворянства відмовлялася від військової
кар’єри й зайнялася сільським господарством у власних маєтках та підприємливою діяльністю, котрі приносили суттєві статки. Інша, не маючи значних маєтностей, віддавала перевагу державній службі, як військовій так і
цивільній. Захоплення нових та утримання раніше набутих територій, участь у
світових війнах вимагало від Російської імперії боєздатної армії, яка б витримувала конкуренцію з арміями європейських держав. Її технологічне переозброєння вимагало професійної підготовки офіцерського корпусу й тому
держава прагнула затримати дворян на військовій службі. Для цього вона
зміцнювала матеріальне їх забезпечення, залишила чинним можливість набувати спадкове дворянство. Суттєво турбувалася про поліпшення служби на
віддалених територіях з несприятливим кліматом, піднімаючи розмір жалування, забезпечуючи вищими пенсіями та гарантуючи набуття військових чинів за коротший термін, ніж у внутрішніх губерніях. Було звернено увагу і на
соціальне становище офіцерських родин. Зауважено також і моральні аспекти
для піднесення ролі військових у суспільстві. Проте найбільшу увагу було
приділено військовій професійній освіті, котру можна було розпочати у кадетських корпусах і юнкерських училищах, у яких навчання здійснювалося переважно державним коштом. Останнє влаштовувало збіднілі дворянські
родини. Прагнення батьків надати дітям освіту саме у військових навчальних
закладах мотивувалося також і тим, що там вона тісно поєднувалася з
вихованням дворянської молоді у дусі вірнопідданства, яке за тривалий час
пануванні монархії Романових стало основою світогляду дворянства, його
моральним авторитетом. З’ясовано ті пріоритети в організації навчального
процесу, за допомогою яких формувалися у майбутніх російських офіцерів
почуття відданості і лояльного ставлення до монарха, що ототожнювалося з
служінням батьківщині і межувало з патріотизмом, з готовністю пожертвувати своїми інтересами заради держави. |
|---|