Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)

Проаналізовано особливості освітньої діяльності повітових земств України на початку ХХ ст. Основну увагу акцентовано на регіональних відмінностях. Доведено, що у вказаний період для всіх губерній були характерні: нерівномірний розвиток мережі початкових навчальних закладів, наявність серйозних к...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Милько, В.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2019
Schriftenreihe:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Schlagworte:	Історія культури, науки та освіти
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185794
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 184-201. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-185794
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1857942022-10-14T01:25:28Z Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.) Милько, В.І. Історія культури, науки та освіти Проаналізовано особливості освітньої діяльності повітових земств України на початку ХХ ст. Основну увагу акцентовано на регіональних відмінностях. Доведено, що у вказаний період для всіх губерній були характерні: нерівномірний розвиток мережі початкових навчальних закладів, наявність серйозних коливань у обсягах освітніх бюджетів та державних дотацій. Сприяти вирішенню існуючих проблем могло запровадження загальної початкової освіти, однак остаточній реалізації відповідних планів перешкодили дефіцит коштів, політична кон’юнктура та початок Першої світової війни. У 1907–1914 рр. освітня діяльність повітових земств України була найбільш продуктивною за увесь період їх існування з точки зору збільшення заробітних плат вчителям та відкриття нових шкіл. Більш успішними у цьому відношенні були земства лівобережних губерній — Чернігівської та Полтавської — і Херсонської, пізніше — деяких торгово-промислових регіонів, наприклад, Маріупольського та Бердянського повітів, як виняток — Вовчанського. Скромніші здобутки демонстрували органи самоврядування Харківської губернії і більшої частини Таврійської, насамперед, на Кримському півострові. В умовах рівномірного розподілу міністерських коштів, вирішальним фактором для успішної підготовки до запровадження загальної початкової освіти ставала ініціативність та зацікавленість земських діячів і місцевого населення. It has been analyzed the peculiarities of educational activity of Ukrainian uyezd zemstvos in the beginning of XX century. The main attention has been paid to regional differences. It has been proved that for a specified period for all provinces was typical uneven development of the network of primary schools, the presence of serious fluctuations in the volume of educational budgets and the government subsidies. Introduction of general primary education could solve existing problems. To realize these plans prevented the deficit of funds, the political situation, the beginning of the First World War. In 1907–1914, educational activities of the uyezd zemstvos were particularly productive in terms of increasing the wages payments to teachers and the opening of new schools. More successful were zemstvo of the Chernihiv, Poltava and Kherson Governorate, later — trade and industrial Mariupol and Berdyansk uyezds, as an exception — Vovchansk uyezd. Modest results were demonstrated by the selfgovernment of the Kharkiv and Tavria Governorates, primarily, Crimea. All the examples prove that in the conditions of equal distribution of ministerial funds, the main factor was the initiative of Zemsky figures and the interest of the local population. 2019 Article Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 184-201. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185794 94(477)073+37.014 uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія культури, науки та освіти Історія культури, науки та освіти
spellingShingle	Історія культури, науки та освіти Історія культури, науки та освіти Милько, В.І. Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	Проаналізовано особливості освітньої діяльності повітових земств України на початку ХХ ст. Основну увагу акцентовано на регіональних відмінностях. Доведено, що у вказаний період для всіх губерній були характерні: нерівномірний розвиток мережі початкових навчальних закладів, наявність серйозних коливань у обсягах освітніх бюджетів та державних дотацій. Сприяти вирішенню існуючих проблем могло запровадження загальної початкової освіти, однак остаточній реалізації відповідних планів перешкодили дефіцит коштів, політична кон’юнктура та початок Першої світової війни. У 1907–1914 рр. освітня діяльність повітових земств України була найбільш продуктивною за увесь період їх існування з точки зору збільшення заробітних плат вчителям та відкриття нових шкіл. Більш успішними у цьому відношенні були земства лівобережних губерній — Чернігівської та Полтавської — і Херсонської, пізніше — деяких торгово-промислових регіонів, наприклад, Маріупольського та Бердянського повітів, як виняток — Вовчанського. Скромніші здобутки демонстрували органи самоврядування Харківської губернії і більшої частини Таврійської, насамперед, на Кримському півострові. В умовах рівномірного розподілу міністерських коштів, вирішальним фактором для успішної підготовки до запровадження загальної початкової освіти ставала ініціативність та зацікавленість земських діячів і місцевого населення.
format	Article
author	Милько, В.І.
author_facet	Милько, В.І.
author_sort	Милько, В.І.
title	Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)
title_short	Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)
title_full	Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)
title_fullStr	Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)
title_full_unstemmed	Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)
title_sort	підготовка повітових органів земського самоврядування україни до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Історія культури, науки та освіти
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185794
citation_txt	Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 184-201. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT milʹkoví pídgotovkapovítovihorganívzemsʹkogosamovrâduvannâukraínidozaprovadžennâzagalʹnoípočatkovoíosvíti19071914rr
first_indexed	2025-07-16T06:40:58Z
last_indexed	2025-07-16T06:40:58Z
_version_	1837784694435872768
fulltext	ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 184 Розділ III ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ, НАУКИ ТА ОСВІТИ УДК 94(477)073+37.014 В. І. Милько кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, відділ історії України ХІХ — початку ХХ ст., Інститут історії України НАН України (м. Київ, Україна), mylko_v@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0531-1150 ПІДГОТОВКА ПОВІТОВИХ ОРГАНІВ ЗЕМСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНИ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ (1907–1914 рр.) Проаналізовано особливості освітньої діяльності повітових земств України на початку ХХ ст. Основну увагу акцентовано на регіональних відмінностях. Доведено, що у вказаний період для всіх губерній були характерні: нерівномірний розвиток мережі початкових навчальних закладів, наявність серйозних коливань у обсягах освітніх бюджетів та державних дотацій. Сприяти вирішенню існуючих проблем могло запровадження загальної почат- кової освіти, однак остаточній реалізації відповідних планів перешкодили дефіцит коштів, політична кон’юнктура та початок Першої світової війни. У 1907–1914 рр. освітня діяльність повітових земств України була най- більш продуктивною за увесь період їх існування з точки зору збільшення заробітних плат вчителям та відкриття нових шкіл. Більш успішними у цьому відношенні були земства лівобережних губерній — Чернігівської та Пол- тавської — і Херсонської, пізніше — деяких торгово-промислових регіонів, наприклад, Маріупольського та Бердянського повітів, як виняток — Вовчан- ського. Скромніші здобутки демонстрували органи самоврядування Харківської губернії і більшої частини Таврійської, насамперед, на Кримському півострові. В умовах рівномірного розподілу міністерських коштів, вирішальним фактором для успішної підготовки до запровадження загальної початкової освіти ставала ініціативність та зацікавленість земських діячів і місцевого населення. © В.І. Милько, 2019 Історія культури, науки та освіти 185 Ключові слова: земство, початкова освіта, самоврядування, навчальний заклад, субсидія. V. I. Mylko Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow, Department of the History of Ukraine ХІХ — early ХХ century, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), mylko_v@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0531-1150 PREPARATION OF ZEMSTVOS SELF-GOVERNMENT OF UKRAINE FOR THE IMPLEMENTATION OF COMPULSORY ELEMENTARY EDUCATION (1907–1914) Abstract It has been analyzed the peculiarities of educational activity of Ukrainian uyezd zemstvos in the beginning of XX century. The main attention has been paid to regional differences. It has been proved that for a specified period for all provinces was typical uneven development of the network of primary schools, the presence of serious fluctuations in the volume of educational budgets and the government subsidies. Introduction of general primary education could solve existing problems. To realize these plans prevented the deficit of funds, the political situation, the beginning of the First World War. In 1907–1914, educational activities of the uyezd zemstvos were particularly productive in terms of increasing the wages payments to teachers and the opening of new schools. More successful were zemstvo of the Chernihiv, Poltava and Kherson Governorate, later — trade and industrial Mariupol and Berdyansk uyezds, as an exception — Vovchansk uyezd. Modest results were demonstrated by the self- government of the Kharkiv and Tavria Governorates, primarily, Crimea. All the examples prove that in the conditions of equal distribution of ministerial funds, the main factor was the initiative of Zemsky figures and the interest of the local population. Keywords: zemstvo, primary education, self-governance, educational institution, subsidy. На початку третього десятиліття ХХІ ст. Міністерство освіти і науки України декларує плани оптимізувати мережу шкіл для ефективного використання бюджетних коштів. Проблема відсутності у держави фінан- сів на утримання навчальних закладів та виплату достойної заробітної плати вчителям була не менш актуальною і понад століття тому. На той час до цього додавалася ще і назріла необхідність запровадження за- гальної початкової освіти. Детальний аналіз шляхів і способів вирішення ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 186 цієї проблеми на рівні повітових земств українських губерній напередодні Першої світової війни, коли Російська імперія суттєво наблизилася до прийняття відповідного закону, розкриває не лише маловідомі аспекти питання та дозволяє поглянути на діяльність профільного міністерства крізь призму органів самоврядування, а й сприяє формуванню базових принципів сучасної державної політики у вказаній сфері, порушення яких може мати непередбачувані наслідки для суспільства. Об’ємна та різно- планова джерельна база (у першу чергу, журнали і постанови повітових земських зборів, звіти, доповіді та кошториси управ) демонструє необ- хідність подальшого дослідження обраної теми та переосмислення сте- реотипних історіографічних підходів. Поступове прискорення росту фінансування народної освіти відбу- валося з кінця ХІХ ст., тоді ж у середовищі земських діячів та педагогів тривало обговорення планів щодо необхідності запровадження в Росій- ській імперії обов’язкової початкової освіти. На загальнодержавний рівень ця справа вийшла у 1906 р., коли уряд розпочав розробку від- повідного законопроекту та подав остаточний текст на розгляд Державної думи у наступному 1907 р. Спочатку розпуск парламенту другого скли- кання (1907), потім тривалий розгляд у профільній комісії (1908–1910), пізніше — дискусії під час обговорення депутатами (1910–1912), загаль- мували процес прийняття законопроекту, а непорозуміння із Державною радою щодо деяких положень узагалі зумовили його відхилення у 1912 р.1 Наступний документ було представлено у 1913 р., однак початок Першої світової війни та призупинення роботи Державної думи четвер- того скликання унеможливили його розгляд. Остання спроба повернутися до цього питання відноситься до 1916 р. Утім подальші революційні події 1917 р. назавжди перекреслили плани запровадити у Російській імперії загальну початкову освіту. Ці, коротко узагальнені, політичні перипетії зумовили пошук Мініс- терством народної освіти додаткових механізмів реалізації власних ідей. Ще у 1907 р., не чекаючи рішення Державної думи, міністерство виділило 1,4 млн руб. для видачі кредитів на потреби народної освіти. Із 1908 р. відповідні суми зросли у рази і відомство розпочало системну підготовку до запровадження загальної початкової освіти шляхом збільшення дер- жавних асигнувань, які спрямовувалися на підвищення заробітних плат вчителям до рівня 360 руб. Для цих потреб щороку формувалися спе- ціальні багатомільйонні кредитні фонди. До 1912 р. загальний обсяг ——————— 1 Обзор деятельности Государственной Думы третьего созыва. 1907–1912 гг. / сост. Канцелярией Гос. Думы. Ч. 2: Законодательная деятельность. СПб., 1912. С. 423–426. Історія культури, науки та освіти 187 коштів, які витрачалися на утримання вчителів початкових шкіл, сягнув майже 30 млн. руб.: у 1908 р. — 6,9 млн, 1909 р. — 6 млн, 1910 р. — 10 млн, 1911 р. — 7 млн2. Невикористані на кінець поточного року залишки цих грошей спрямовувалися на будівництво і обладнання меблями нових класів. У 1908 р. на ці потреби було спрямовано майже 2,2 млн руб., у 1909 р. — понад 3 млн руб., у 1910 р. (за даними перших дев’яти місяців ) — майже 3,9 млн руб.3 У подальшому фінанси виді- лялися не лише суто на оплату праці педагогам початкових шкіл (більша частина), а й на утримання нововідкритих вчительських семінарій, педагогічних курсів, ремісничих відділень, додаткових посад інспекторів народних училищ, тощо: у 1912 р. — 9 млн руб., у 1913 р. — 10 млн, у 1914 р. — 3 млн, у 1915 р. — 3 млн руб.4 Незважаючи на такі величезні обсяги, вказаних коштів все рівно було недостатньо. За підрахунками самого міністерства, для покриття усіх витрат із розрахунку по 390 руб. на початкову школу (360 руб. на жалу- вання вчителя та 30 руб. (із 1913 р. — 60 руб.) для законовчителя) потрібно не менше 103,4 млн руб. Із них для Київського навчального округу — ≈12,8 млн руб., Харківського — ≈11,7 млн руб., Одеського — ≈6,9 млн руб. Перші два із названих за цієї сумою, а також за кількістю дітей 8–11-ти річного віку та чисельністю шкіл, у всій Російській імперії поступалися лише Московському округу5. Паралельно із підвищенням рівня зарплат вчителям народних шкіл для того, щоб реалізувати плани по запровадженню загальної початкової освіти, міністерство вже у 1908 р. запропонувало створити окремий шкільно-будівельний фонд. Відповідний закон було затверджено у на- ступному 1909 р., виділена тоді ж сума склала 1 млн руб., у наступному 1910 р. — 4 млн, у 1911 р. — 4,5 млн, у 1912 р. — 5 млн (за іншими даними — 10 млн), у 1913 р. — 14 млн, у 1914 р. — 12,4 млн, у 1915 р. — 10 млн руб.6 Цей фонд призначався для видачі позик на побудову нових та розширення існуючих будівель початкових училищ. Максимальний ——————— 2 ПСЗ РИ. Собр. 3-е. Т. 28, ч. 1. СПб., 1911. С. 228–229; Т. 29, ч. 1. СПб., 1912. С. 472; Т. 30, ч. 1. СПб., 1913. С. 759–760; Т. 31, ч. 1. СПб., 1914. С. 310. 3 Подготовительные работы по введению всеобщего обучения в России (Пособия от министерства народного просвещения земствам и городам с 1907 г. по 1910 г.) // ЖМНП. Новая серия. Часть 31. 1911. Январь. С. 50. 4 ПСЗ РИ. Собр. 3-е. Т. 32, ч. 1. СПб., 1915. С. 652–653; Т. 33, ч. 1. СПб., 1916. С. 750–751; Из “Объяснительной записки к смете Министерства народного просвещения на 1916 г.” // ЖМНП. Новая серия. Часть 64. 1916. Август. С. 165. 5 Подготовительные работы по введению всеобщего обучения в России // Там же. Часть 14. 1908. Апрель. С. 185. 6 Из “Объяснительной записки к смете … С. 165. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 188 термін позики мав складати не більше 20 років (із 1912 р. — 40 років) під 3% річних, а розмір — не більше 4/5 загальної вартості будівельних робіт7. Доречно уточнити, що проблема відсутності матеріальних ресур- сів для розширення, ремонту та особливо побудови приміщень навчаль- них закладів була чи не основною (поруч із забезпеченням педагогічних кадрів) на шляху до запровадження загальної початкової освіти. Станом на початок 1913 р. повітові земства Російської імперії отримали понад 11,47 млн руб. із цього фонду. Серед регіонів-лідерів по загальних об’ємах позик — Катеринославська губ. із 700 тис. руб. Більше неї було виділено лише для Пермської губ. — понад 1,1 млн руб.8 На місцях, за винятком міст, головним розпорядником державних коштів ставали, перш за все, повітові органи земського самоврядування, які користувалися довірою суспільства, мали відповідний практичний досвід, кадровий потенціал та матеріально-технічну базу. Вже у 1907 р. міністерство отримало 158 клопотань про отримання субсидій9. Врахо- вуючи наростаючий попит було розроблено єдиний механізм отримання коштів. Обов’язковою умовою стало подання проекту шкільної мережі (включаючи так звану “шкільну карту”), плану його втілення та відо- мостей про наявність місцевих коштів10. Це було зафіксовано у вище- згаданому законопроекті і, незважаючи на те, що перші два пункти викликали заперечення у депутатів Державної думи, без наявності від- повідних документів фінансування не виділялося. Земське самовряду- вання також зобов’язувалося запровадити безкоштовне навчання та взяти на баланс всі існуючі початкові училища, якщо якісь із них до цього утримувалися сільськими громадами, а також спрямовувати вивільнені внаслідок надходження казенних дотацій кошти на потреби народної освіти. Для спрощення підготовки необхідного пакету документів (зокрема лише план шкільної мережі включав 28 рубрик) міністерство розробило спеціальну інструкцію. На основі надісланих даних і встановлених лімі- тів, незалежно від запитуваної суми, вираховувався розмір коштів для певного земства. У 1907–1908 рр. далеко не всі органи самоврядування були обізнані зі специфікою підготовки документації, тож мав місце високий рівень відмов при відносно низькому загальному попиті. ——————— 7 ПСЗ РИ. Собр. 3-е. Т. 29, ч. 1. СПб., 1912. С. 582–583. 8 Школьно-строительный фонд имени Преобразователя России императора Петра Великого (отчёты 1911 и 1912 гг.) // ЖМНП. Новая серия. Часть 48. 1913. Ноябрь. С. 102–103. 9 Подготовительные работы по введению всеобщего обучения … 1908. Март. С. 6–7. 10 Обзор деятельности Государственной Думы третьего созыва … С. 419. Історія культури, науки та освіти 189 Найбільші труднощі в органів самоврядування виникали у процесі ви- значення меж шкільного району (його радіус мав включати не більше, ніж 3 версти), розрахунку “комплекту” — кількості дітей на одного педагога (передбачалося встановлення максимального значення на рівні ≈50 уч- нів), тлумачення виразу про “мінімальну винагороду вчителям по 360 руб.” та пункту про “місцеві кошти”11. Серед усіх українських губерній перший запит на отримання мініс- терської субсидії надійшов від Вовчанського повіту Харківської губернії, який ще з кінця ХІХ ст. вирівнявся високим фінансування та розвитком початкової освіти. Підготовку до запровадження загального початкового навчання тутешнє земство розпочало ще у 1895 р., коли під керівництвом голови управи, відомого мецената і громадського діяча Василя Коло- кольцова було підготовлено план шкільної мережі та шкільної карти12. Зважаючи на нові вимоги, у 1907 р. ці документи оновили і подали на розгляд міністерству. Для реалізації планів земство пропонувало поділити увесь повіт на 150 шкільних районів, відкрити 20 нових однокомплектних училищ та 140 учнівських комплектів у вже існуючих. На 1908 р. запи- тувана у міністерства сума субсидії на вчительські зарплати склала 67,86 тис. руб., власних коштів передбачалося витратити 25 тис. руб., асигнування від губернського земства на будівельні потреби перед- бачалися у розмірі 16 тис. руб. (не враховуючи займу у 100 тис. руб. отриманого в 1905 р.). Увесь план запровадження загальної початкової освіти було розраховано до 1917 р. із щорічним фінансуванням шкільного будівництва на рівні 100–105 тис. руб. Після розгляду цієї заявки відомство визнало можливим виділення коштів лише на утримання педа- гогічного персоналу у 20 нововідкритих училищах (16,95 тис. руб. на 1907 р. і 7,8 тис. руб. на 1908 р.) та призначення 15 тис. руб. одноразової субсидії для переведення всіх шкіл із утримання сільськими громадами на кошти земського самоврядування13. У масштабах всіх українських губерній земство Вовчанського повіту стало єдиним, що отримало у 1907 р. міністерські субсидії на підготовку до запровадження загальної початкової освіти. І незважаючи на те, що відомство виділило не всю запитувану суму, це дозволило активізувати ——————— 11 Подготовительные работы по введению всеобщего обучения … 1908. Март. С. 8– 19. 12 Колокольцов В. Г. К вопросу о введении всеобщего начального образования в Волчанском уезде Харьковской губернии: По сведениям 1891/2 и 1893/4 гг. Харьков, 1895. 68 с. 13 Подготовительные работы по введению всеобщего обучения … 1908. Апрель. С. 171–173. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 190 процес відкриття нових шкіл, збільшити рівень зарплат частині вчителів до рівня 360 руб. і сприяло поступовому наближенню до реалізації пла- нів, які у абсолютній більшості інших регіонів ще не були зафіксовані навіть на папері. Загальна ситуація різко змінилася у наступні роки, коли багатомільйонні суми почали розподілятися по всіх губерніях. Як резуль- тат, відбулося стрімке зростання земських освітніх бюджетів. Щорічні витрати у розмірі десятків та більше ста тисяч рублів на початкові школи стали звичною практикою навіть для територіально найменших і най- бідніших повітів. До питання відстоювання власних інтересів перед владою та міні- мізації ймовірності відмови земські управи підходили досить винахід- ливо. У 1908 р. для отримання міністерської підтримки досить наполег- ливими були дії представників Ананьївського повіту Херсонської гу- бернії. Тутешня управа спочатку подала максимально широкий запит, який мав би покрити всі необхідні витрати. Однак після того як стало відомо про рішення міністерства, з огляду на дефіцит коштів, видавати матеріальну допомогу, у першу чергу, на нововідкриті школи та ретельно вивчати питання про потреби, управа вирішила внести корективи і підготувати дві окремі заявки на отримання: 1) 41,8 тис. руб. на заробітні плати вчителям та утримання шкіл; 2) 49,1 тис. руб. на будівельні потреби. Для підтримки цього клопотання і надання необхідних роз’яс- нень до Петербургу було командировано голову управи Миколу Унті- лова. Це принесло результат, адже переговори із директором Депар- таменту народної освіти завершилися прийняттям рішення про виділення 39,4 тис. руб. у 1909 р. та 36,4 тис. руб. у наступному. Для порівняння, до цього міністерство видавало для управи лише 3 тис. руб. Обов’язковими умовами для отримання коштів стало запровадження безоплатного навчання, звільнення сільських громад від утримання народних шкіл, подання щомісячних та щорічних звітів про витрати14. У подальшому, управа щороку надсилала до міністерства додаткові клопотання про виділення коштів на нові школи. Описаний приклад засвідчив результа- тивність нестандартних підходів у поєднанні із ретельною підготовкою та ініціативністю земських діячів. Подібним чином, однак менш фахово, діяла управа Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Розроблені для отримання державних кош- тів документи були надіслані за посередництва чернігівського губер- натора наприкінці жовтня 1908 р. Після цього для підтримки клопотання ——————— 14 Постановления Ананьевского уездного земского собрания сессии 1909 года (с приложением докладов и отчётов управы). Ананьев, 1909. С. 1–4. Історія культури, науки та освіти 191 до Петербургу відрядили члена управи О. Савицького. Під час його “особистих переговорів у департаменті народної освіти” з’ясувалося, що повітове земство не володіло інформацією про необхідність покриття за рахунок власних коштів не менше 1/3 витрат на побудову нових шкіл і не мало на той час у розпорядженні необхідних фінансів. Тож довелося терміново скликати загальні збори декількох сільських громад та прий- мати відповідні рішення. Нове клопотання було надіслано лише на початку грудня, тому кредитні кошти почали виділятися вже із наступ- ного 1909 р. (частина із них за рахунок державного бюджету 1908 р.), зокрема, 23,4 тис. руб. — на заробітну плату вчителям 60 шкільних комплектів; 4,1 тис. руб. — на облаштування класними меблями, 31,45 тис. руб. — на будівельні потреби15. Одеська повітова земська управа, усвідомлюючи важливість правиль- ного і оперативного ведення діловодства, прийняла у 1909 р. на поза- штатну посаду окремого службовця, щоб уникнути “будь-якої повіль- ності”, яка могла б “несприятливо вплинути на інтереси шкіл та управи”16. Після чотирьох років дії програми субсидіювання було підсумовано попередні результати підготовчих робіт із запровадження загальної початкової освіти. Порівняння зібраних станом на 1 жовтня 1910 р. по усій Російській імперії даних із звітами окремих повітових управ у деяких випадках демонструє розбіжності. Враховуючи масштаб і рівень узагаль- неності перших та точність і офіційність других, є серйозні підстави у першочерговій орієнтації саме на статистику земського самоврядування. Окремо варто брати до уваги факт бюрократизму, адже прийняття рі- шення про виділення коштів не означало їх оперативного надходження. Звичною практикою було очікування грошей по декілька місяців, або взагалі перенесення їх отримання на наступний рік, що суттєво пере- шкоджало реалізації планів. За даними Міністерства народної освіти за період 1907–1910 рр. загальний розмір державної субсидії, виділеної для повітових земств ук- раїнських губерній, складав 2,93 млн руб. Полтавська отримала 627 тис. руб., Херсонська — 615,2 тис. руб., Чернігівська — 528,5 тис. руб., Харківська — 498,8 тис. руб., Катеринославська — 425 тис. руб., Тав- рійська — 238,7 тис. руб. Зростання кількості запитів та регіонів, які ——————— 15 Журналы Кролевецкого очередного уездного земского собрания 1909 года. Кролевец, 1910. С. 45–49. 16 Отчёт Одесской уездной земской управы за 1909 год. Одесса, 1911. С. XXVI– XXVII. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 192 отримували кошти від міністерства, у окремих випадках призвело до пропорційного зменшення виділених коштів із розрахунку на один повіт. У 1907–1908 р. кошти отримали 30 повітових земств чотирьох україн- ських губерній (Харківської, Херсонської, Полтавської і Чернігівської) у розмірі 1,085 млн руб., а у 1909 р. — вже 40 із усіх шести регіонів (за винятком трьох правобережних, де повітових земств на той час ще не існувало) загальним обсягом 1,041 млн руб. Зокрема, якщо у 1908 р. чотири повітові земства Харківської губернії отримали 203,7 тис. руб., то у 1909 р. — вже сім отримали 214,5 тис. руб. У Полтавській губернії у 1908 р. для 10-ти було виділено 251,4 тис. руб., а у наступному році — для 11-ти лише 203,5 тис. руб. і т. д. Для окремих повітів було зафік- совано падіння рівня державної підтримки у декілька разів. Серед по- дібних прикладів: у 1908 р. Харківське повітове земство отримало майже 64,5 тис. руб., а у 1909 р. — нібито лише 14 тис. руб., Одеське — 52,2 тис. і 7 тис. руб., Ніжинське — 44,85 тис. і 1,95 тис. руб., Миргородське — 27,7 тис. і 5,5 тис. руб. відповідно, тощо17. Є підстави говорити про неточність цих даних або необхідність проведення додаткових дослід- жень, оскільки звіти повітових земств навпаки демонструють зростання фінансування. У деякій мірі розбіжності можна пояснити тим, що виділені у 1908 р. кошти доходили до земств лише у наступному 1909 р. Наприклад, у матеріалах Одеської повітової управи зафіксовано отри- мання у 1908 р. — 6,8 тис. руб., у 1909 р. — 62,8 тис., у 1910 р. — 85,4 тис. руб.18 Представлена карта із даними за 1907–1910 рр. засвідчує, що лише у Херсонській та Чернігівській губерніях всі повітові земства отримували міністерське фінансування на реалізацію плану запровадження загального початкового навчання. У першій із названих суми були на порядок більшими. Три із тутешніх повітів за період із 1908 р. по жовтень 1910 р. отримали понад 100 тис. руб.: Херсонський — 186,81 тис. (479 шкільних комплектів), Єлисаветградський — 168,48 тис. руб. (432 комплекти), Олександрійський — 120,12 тис. руб. (308 комплектів). На Чернігівщині за загальними обсягами лідирували: Сосницький — 52,65 тис. руб. (135 комплектів), Ніжинський — 46,8 тис. руб. (120 комплектів) та власне Чернігівський — 44,46 тис. руб. (144 комплекти). У Полтавській губернії поза дією програми державної підтримки знаходився лише Золотоніський ——————— 17 Подготовительные работы … с 1907 г. по 1910 г. … С. 47–48, 74–81. 18 Краткие сведения о народных школах в Одесском уезде за 1908 год. Одесса, 1909. С. 16; … за 1909 год. Одесса, 1910. С. 21–22; Отчёт по народному образованию в Одесском уезде за 1910 год. Одесса, 1911. С. 40. Історія культури, науки та освіти 193 повіт, а найбільші асигнування було виділено для Костянтиноградського — 74,49 тис. руб. (191 комплект), Хорольського — 68,64 тис. руб. (176 ком- плектів) і Роменського — 63,18 тис. руб. (162 комплекти)19. Суттєво відставали за показником регіональної охопленості міністер- ським фінансуванням Катеринославська та Харківська губернії. У кожній ——————— 19 Подготовительные работы по введению всеобщего обучения в России. Вып. 6: Пособия от Министерства народного просвещения земствам и городам с 1907 г. по 1910 г. СПб., 1911. С 30–38. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 194 із них кошти взагалі не виділялися для декількох повітів: Катерино- славського, Верхньодніпровського, Павлоградського та Валківського, Зміївського, Сумського, Куп’янського, відповідно. У останньому із пере- рахованих тривалий час не могли належним чином підготувати фінан- совий план та план шкільної мережі, тож на державні кредити роз- раховувати не доводилося20. Натомість, один із найменших та най- бідніших серед українських регіонів — Лебединський повіт Харківської губернії — зміг суттєво наростити асигнування на початкову освіту і подолати позначку у 100 тис. руб. винятково завдяки казенним дотаціям. Зокрема, тут витрачалося: 1) на побудову шкіл: у 1909 р. — 5,1 тис., у 1910 р. — 29,8 тис., а у 1911 р. — аж 102,3 тис. руб.; 2) на їх утримання (заробітна плата, інвентар, ремонт і догляд за приміщеннями): у 1910 р. — 60,9 тис., у 1912 р. — 93 тис., у 1914 р. — 115,8 тис. руб.21 На прикладі двох вказаних губерній простежується тенденція, що рівень наближеності до їх адміністративно-управлінських та, разом із тим, торгово-промис- лових центрів (Катеринослава та Харкова), жодним чином не сприяв належному розвитку початкової освіти та зростанню її фінансування. Водночас для Катеринославської губернії був характерний випадок виділення досить великої суми в один рік. Мова йде про Маріупольський повіт, який у 1910 р. отримав 127,5 тис. руб. для 327 шкільних комп- лектів. У якості аналогічного прикладу доцільно назвати і Бердянський у Таврійській губ. — 148,6 тис. руб. (381 комплект)22. Пояснення таких коливань криється у високому економічному розвитку приморських пор- тових регіонів та різниці в загальній площі. За аналізованими показниками негативно виділялася Таврійська гу- бернія, де без державної підтримки тривалий час залишався увесь Крим- ський півострів (Перекопський, Євпаторійський, Сімферопольський, Феодосійський повіти), а також материковий Дніпровський повіт. До початку Першої світової війни тутешня ситуація мало змінилася. Наприклад, у Перекопському повіті розвиток початкової освіти забез- печувався, головним чином, зусиллями німецьких громад, які утримували 85 шкіл із 116 існуючих, не кажучи про мережу кримськотатарських конфесійних навчальних закладів (2 медресе та 36 мектебе). Тутешнє зем- ство ще із 1908 р. працювало над підготовкою необхідної документації ——————— 20 Журналы Купянского очередного уездного земского собрания 29, 30 сентября, 1 и 2 октября 1910 года: С приложениями. Харьков, 1911. С. 51–52. 21 Денежный отчёт Лебединской уездной земской управы за 1910 год. Лебедин, 1911. С. 270–273; … за 1911 год. Лебедин, 1912. С. 166; … за 1912 год. Лебедин, 1913. С. 140–143; … за 1914 год. Лебедин, 1915. С. 78–87. 22 Подготовительные работы … Вып. 6. С. 30–38. Історія культури, науки та освіти 195 для отримання міністерського фінансування. Розроблений у 1909 р. план шкільної мережі було визнано незадовільним і три наступні роки пішли на переробку та вдосконалення проекту23. Земство сусіднього Євпато- рійського повіту лише у 1912 р. подало на розгляд Міністерства народної освіти клопотання про отримання понад 91 тис. руб.24 Незважаючи на окремі недоліки регіонального характеру, а також враховуючи додаткові витрати пов’язані із обов’язковістю утримання всіх народних училищ, за період 1907–1910 рр. загальні фінансові витрати повітових земств Російської імперії на початкову освіту зросли майже вдвічі — із 5,458 млн руб. до 10,172 млн руб. (на 86%). Враховуючи власні кошти і державні дотації, в абсолютних, а у деяких випадках і відсоткових, цифрах найбільші показники серед регіонів, які станом на 1910 р. третій рік готувалися до запровадження загального початкового навчання, демонстрували: Херсонський повіт — із 128,2 до 293,9 тис. руб., Єлисаветградський — із 126,6 до 202,6 тис., Олександрійський — із 120,8 до 182 тис., Харківський — із 82,3 до 143,5 тис., Ананьївський — із 58,6 до 127,4 тис., Одеський — із 89,4 до 119,5 тис., Костянтиноградський — із 46,7 до 118 тис., Полтавський — із 67 до 107,3 тис. руб. Натомість більш-менш незначна від’ємна різниця між коштами, які звільнилися у результаті отримання міністерського асигнування та витратами на учи- лища, що раніше фінансувалися сільськими громадами, спостерігалася у Охтирському, Конотопському, Стародубському та Ніжинському повітах (від –1,1% до –11,2%)25. Іншими словами, чим більш активніше певне земство до 1907 р. опікувалося початковою освітою, тим більший зиск воно отримувало від державних субсидій. Отримуючи об’ємні дотації від міністерства, органи самоврядування не поспішали збільшувати витрати на народні училища із власних джерел. Статистика засвідчує, що напередодні Першої світової війни середньорічний ріст земських зборів був на рівні ≈10–12%, у той час як освітнього бюджету, частка якого складала ≈1/4 всіх витрат, менше 2% (для більшості українських повітових земств від +1% до +4%). Суттєве збільшення власних видатків на освіту впродовж 1908–1910 рр. демон- стрували лише земства Роменського (+30%), Стародубського (+25%), Пирятинського (+18%), Конотопського (+16%) та Зіньківського (+15%) ——————— 23 Журналы и постановления Перекопского 48 очеред. уездного земского собрания созыва 1913 года и чрезвычайного собрания 25 октября 1913 г. Перекоп, 1914, 271–280. 24 Постановления чрезвычайных и очередного уездных земских собраний 1913 года, и чрезвычайного Евпаторийского уездного земского собрания 22 декабря 1912 года. Евпатория, 1914. 38–40. 25 Введение всеобщего обучения и земские финансы … С. 54–60. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 196 повітів Полтавської і Чернігівської губерній. Натомість від’ємні показ- ники, на рівні від –1 до –4% були властиві для Харківського, Херсон- ського і Глухівського. У вже згадуваному Вовчанському повіті, земство якого одним із найперших розпочало реалізувати план підготовки до запровадження загальної початкової освіти, падіння власних видатків за період 1908–1910 рр. складало –11%26. Іншу (менш чисельну) категорію складали земства, які аж до 1910 р. не вели відповідної роботи і не отримували казенних дотацій. У цьому випадку розвиток початкової освіти забезпечувався винятково їхніми власними коштами, яких зазвичай не вистачало. Як зазначалося, в окре- мих випадках навіть наближеність до губернських центрів не покра- щувала ситуацію. У Катеринославському повіті міністерською підтрим- кою змогли заручитися лише із 1911 р. Упродовж декількох попередніх років витрати управи на народну освіту коливалися на рівні 60–75 тис. руб. У 1912 р. бюджет зріс більш, ніж удвічі — до 185 тис. руб., однак на кінець року, на фоні традиційного зростання земських недоїмок, не надійшло понад 50 тис. руб. планованих державних кредитів27. Непростою була ситуація із діяльністю земства Дніпровського повіту — материкової частини Таврійської губернії. До першого отримання у 1911 р. державної фінансової підтримки місцева управа вже виділяла відносно немалі кошти на народні школи в абсолютних цифрах (окремо варто враховувати велику площу повіту): у 1909 р. — 145,5 тис. руб., у 1910 р. — 152,8 тис. руб. У перший рік надходження кредитів від міністерства видатки суттєво зросли — до 291,6 тис. руб. у 1911 р. Утім, затягування реального надходження казенних коштів призвело до пере- несення 86,3 тис. руб. витрат на наступний рік та необхідності брати додатковий кредит у Херсонському відділенні Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку в розмірі 169 тис. руб. Паралельно з цим надзвичайно гостро проявилася проблема зростання недоїмок по земських платежах — за 1912 р. заборгованість зросла на 128,3 тис. руб. Вже у першій половині 1913 р. управі заледве вдавалося покривати загальні поточні витрати та витрати на шкільне будівництво. Більш-менш стабілізувати фінансову ситуацію вдалося наприкінці серпня, коли на- решті надійшла позика із казни. За рахунок цих коштів вдалося закрити згаданий банківський кредит сплативши при цьому понад 8,5 тис. руб. ——————— 26 Там же. С. 67–69. 27 Денежный отчёт Екатеринославской уездной земской управы за 1908 год. Екате- ринослав, 1909. С. 64–65; … за 1909 год. Екатеринослав, 1910. С. 62–63; … за 1910 год. Екатеринослав, 1911. С. 68–69; … за 1912 год. Екатеринослав, 1913. С. 100–101. Історія культури, науки та освіти 197 відсотків28. Земській управі довелося піти на такий крок, щоб дотри- матися плану запровадження загальної початкової освіти і взагалі не втратити державної підтримки. Незважаючи на відсутність міністерських дотацій, ігнорувати питання розвитку початкової освіти не могло жодне земство, враховуючи запити суспільства та економічні потреби. За період 1907–1910 рр. особливе збільшення власних коштів, які спрямовувалися на утримання училищ, спостерігалося у Верхньодніпровському (+53,7 тис. руб.), Валківському (+33,5 тис. руб.) та Феодосійському (+21,4 тис. руб.) повітах. Значним зростанням фінансування будівельних робіт виділявся лише Ялтинський (+60,7 тис. руб.); інших освітніх статей — Катеринославський (+33,5 тис. руб.), Куп’янський (+29,2 тис. руб.) та знову Валківський (+24,3 тис. руб.) повіти. Окремої згадки потребують Сімферопольський, Перекопський та Аккерманський повіти, де динаміка зміни об’ємів освітніх бюджетів за той самий період була наступною: +1%, +1% та навіть –0,4% відповідно29. Порівнюючи дві названі категорії земств, можна зробити висновок, що в обох випадках відбулося зростання освітніх бюджетів. Однак, якщо ті органи місцевого самоврядування, які з 1908 р. здійснювали підготовку до запровадження загальної початкової освіти могли покривати значну частину витрат за рахунок додаткових державних субсидій і менше виділяти власних коштів, то всі інші мали покладатися лише на місцеві, більш обмежені, матеріальні ресурси. У наступні 1911–1912 рр. спосте- рігалося подальше збільшення кошторисів, а за рахунок вивільнених фінансів стало можливим урізноманітнення витратних статей. Так, якщо раніше земства зазвичай обмежувалися утриманням шкіл різного типу (власних, церковнопарафіяльних та міністерських) та бібліотек і чита- лень, витратами на діловодство і закупівлю інвентарю, то напередодні Першої світової війни у постійну і активну практику увійшло запрова- дження заохочувальних виплат за успіхи у навчанні, відкриття власних гімназій та прогімназій, утримання стипендіатів при різноманітних серед- ніх, професійних, вищих навчальних закладах. Така система дозволяла готувати висококваліфіковані професійні кадри, які після навчання у великих містах і навіть столиці імперії поверталися до рідного краю та працювали у системі органів місцевого самоврядування. За рахунок цього, навіть земські управи найвіддаленіших повітів українських губер- ——————— 28 Денежный отчёт Днепровской уездной земской управы за 1909 год. Алешки, 1910. С. 66–67; … за 1910 год. Алешки, 1911. С. 68–69; … за 1911 год. Алешки, 1912. С. 74–75; … за 1912 год. Алешки, 1913. С. IV; … за 1913 год. Алешки, 1914. С. 2–3. 29 Введение всеобщего обучения и земские финансы … С. 71. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 198 ній могли мати власного стипендіата в котромусь із університетів Києва, Харкова і Одеси, а також інститутах Санкт-Петербургу чи Москви, не кажучи вже про навчальні заклади нижчого рівня — гімназії, сільсько- господарські, промислові, ветеринарні, фельдшерські школи, ремісничі училища, тощо30. При цьому вибір навіть середніх і професійних нав- чальних закладів виходив далеко на межі рідної губернії. Для прикладу, у 1914 р. Прилуцьке повітове земство утримувало стипендіатів у місцевих чоловічій гімназії та міському училищі, фельдшерській школі і реміс- ничому училищі Полтави, гімназії Пирятина, Миргородській художньо- промисловій школі та ветеринарно-фельдшерській школі Дубровського кінного заводу цього ж повіту, Новозибківському сільськогосподарсько- технічному училищі (Чернігівська губ.), Суджанському реальному учи- лищі (Курська губ.), Київському художньому училищі, повивально- фельдшерському училищі в Одесі, технічному училищі в Ростові-на- Дону, Вищих жіночих курсах у Києві, Петербурзькому політехнічному і Московському сільськогосподарському інститутах, університетах Києва, Харкова, Москви та навіть Саратова31. Деякі із названих міст знаходилися на відстань понад 1000 км. Із об’єктивних причин найпізніше підготовку до запровадження загальної початкової освіти розпочали повітові земства Правобережної України. У 1909 р. для цих цілей Київська губернська управа отримала кошти у розмірі майже 90 тис. руб. Розроблений нею фінансовий план було розраховано на 20 років. Із 1911 р. відповідну справу продовжили повітові земства. Київське, де кількість шкіл та учнів була найбільшою, порівняно із іншими в регіоні, розробило план, згідно із яким запро- вадження загальної початкової освіти планувалося розпочати із 1913 р. та завершити до 1926 р. У фінансовому відношенні за орієнтир було взято показники 1912 р., коли витрати на шкільну справу склали майже 150 тис. руб. (із них суто земські кошти — 87,3 тис. руб. або 20,2% всіх зборів). Крім існуючих 17 земських училищ із 53 учнівськими комплектами планувалося відкрити ще 207 шкіл із 455 комплектами (в середньому по 31 комплект на рік). Однак уже в 1912 р. став проявлятися дефіцит коштів і до початку Першої світової війни не вдалося дотриматися запланованих показників. Лише на будівельні потреби необхідно було до 200 тис. руб. на рік (за цінами 1911–1912 рр.), не кажучи про заробітні плати та ——————— 30 Див.: Милько В. Регіональна специфіка освітньої діяльності повітових земств України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) // Український історичний збірник. Київ, 2019. Вип. 21. С. 38–39. 31 Постановления 49 Прилукского уездного земского собрания 1913 года и доклады земской управы с приложениями к ним. Прилуки, 1914. С. 463–468. Історія культури, науки та освіти 199 утримання шкіл (≈+15 тис. руб. щороку). Загалом, земство Київського повіту до 1926 р. планувало витратити 5,17 млн руб.: 2,65 млн руб. власних коштів та 2,52 млн міністерських32. Показово і те, що у випадку реалізації цих планів повернення всіх державних позик мало відбутися не раніше 1946 р. Попри безумовно загальну позитивну картину окремо необхідно акцентувати увагу на деяких негативних тенденціях, пов’язаних із під- готовкою до запровадження загальної початкової освіти. Отримання дер- жавних асигнувань на підвищення зарплат вчителям спричиняло змен- шення або скасування виплат їм безпосередньо земських надбавок. Крім того, різке зростання бюджетів не завжди супроводжувалося належним контролем за витратами, зокрема на будівельні і ремонтні роботи. Траплялися випадки недобросовісного виконання замовлень підрядни- ками і, відповідно, скарг громади. Це питання обговорювалося у 1910 р. на земських зборах Куп’янського повіту Харківської губернії. Наголо- шуючи на необхідності посилення технічного нагляду тутешній гласний Іван Гонтарєв відзначав, що “уповноважені сільських громад можуть недоглянути недоліки будівництва через могорич”33. У результаті земство прийняло рішення найняти спеціальних наглядачів із числа вчителів і виплатити їм по 100 руб. одноразової винагороди. У Конотопському повіті Чернігівської губернії цю функцію виконував тимчасово запро- шений технік, який отримував 1000 руб. на рік. Варто враховувати, що отримані від міністерства кошти мали статус відсоткової позики, яку потрібно було повертати. Як результат зростала заборгованість повітових земств, а оплата рахунків подекуди відтерміно- вувалася. Зазвичай основними методами вирішення подібних проблем була не оптимізація витрат, а отримання нових позик у банківських установах, губернському земстві чи різноманітних загальноімперських акціонерних товариствах. Для об’єктивності варто додати, що ще більш несвоєчасними та недобросовісними платниками показали себе міські органи самоврядування. Важливою проблемою, яка супроводжувала підготовку до запрова- дження загального початкового навчання у всіх губерніях, був дефіцит вчителів. Навіть за наявності коштів неохоплених навчанням дітей ви- явилося набагато більше, ніж кваліфікованих педагогічних кадрів. До ——————— 32 Народное образование в Киевской губернии (До 1912 года) // ЖМНП. Новая серия. Часть 48. 1913. Ноябрь. С. 71–73, 76–82. 33 Журналы Купянского очередного уездного земского собрания … 1910 года … С. 49–50. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 200 цього додавалося і те, що, враховуючи незадовільне матеріальне ста- новище, щороку спостерігався відтік працюючих кадрів на рівні 5–10%. Наприклад, для Чернігівської губернії, за попередніми розрахунками, щороку потрібно було 600 нових вчителів34. Водночас у 1910 р. в Київ- ському навчальному окрузі понад 100 тисяч дітей (!) не прийняли до шкіл у зв’язку із “тіснотою приміщень”35. Початок Першої світової війни унеможливив реалізацію планів по запровадженню загальної початкової освіти. Із кінця 1914 р. асигнування на ці потреби суттєво зменшилися, виділення земствам коштів на нові будівельні роботи було призупинено, а заплановане підвищення заробіт- них плат вчителям відтерміновано. Повернення до планів запровадити загальну початкову освіту у 1916 р. було занадто запізнілим. Узагальнюючи результати діяльності профільного міністерства в аналізованій сфері, доцільно погодитися із думкою повітового інспектора народних училищ Миколи Кібардіна про негативне значення відсутності у Російській імперії закону про запровадження загальної початкової ос- віти, адже це зумовило рівномірний розподіл десятків мільйонів рублів по всіх земських губерніях. Такий, на перший погляд, справедливий прин- цип жодним чином “не враховував ніяких місцевих особливостей чи побутових умов життя”. Застосувавши його у 1908 р., коли було виділено перші серйозні асигнування і ставилося завдання стимулювати роботу органів земського та міського самоуправління щодо підготовки єдиного плану шкільної мережі, міністерство так і не спромоглося знайти іншого підходу, крім механічного, у міру можливостей бюджету, нарощування виділених кредитів. Відтак, “незважаючи на значне збільшення чисель- ності учнів та вчителів, завдяки надходженню казенних коштів, загальні результати у питанні про грамотність невтішні”36. У цілому, діяльність тих повітових земств України, які ще із 1908– 1909 рр. розпочали підготовку до запровадження загальної початкової освіти і безперервно проводили її впродовж наступних 5–6 років, без перебільшення була вражаючою. Збільшення заробітної плати вчителям, у деяких регіонах у декілька разів, не лише суттєво покращило їх загальне матеріальне становище, а й сприяло вивільненню коштів для вдоскона- лення професійної підготовки та, відповідно, підвищення рівня освіти ——————— 34 Акимов В. В. Земская работа по подготовке народных учителей // ЖМНП. Новая серия. Часть 56. 1915. Апрель. С. 146. 35 Результаты однодневной переписи народных школ в России 18-го января 1911 г. // ЖМНП. Новая серия. Часть 52. 1914. Июль. С. 34. 36 Кибардин Н. К вопросу о введении всеобщего обучения // ЖМНП. Новая серия. Часть 70. 1917. Июль–август. С. 73–75. Історія культури, науки та освіти 201 населення. Небувалого масштабу у досліджуваний період набули буді- вельні роботи, які пожвавлювали місцевий ринок товарів і послуг, ство- рювали додаткові робочі місця. Їх результати втілилися у сотнях нових сільських шкіл, у тому числі побудованих у стилі українського архі- тектурного модерну. Більш успішними у справі підготовки до запро- вадження загальної початкової освіти були земства лівобережних губер- ній — Чернігівської та Полтавської — і Херсонської, пізніше — деяких торгово-промислових регіонів, наприклад, Маріупольського та Бердян- ського повітів, як виняток — Вовчанського. Скромніші здобутки демон- стрували органи самоврядування Харківської губернії і більшої частини Таврійської, насамперед, на Кримському півострові. Описані нами при- клади демонструють, що при умові реалізації принципу рівномірного розподілу міністерських коштів, вирішальним фактором для успішної підготовки до запровадження загальної початкової освіти ставала ініціа- тивність та зацікавленість земських діячів і місцевого населення. Перед сучасним поколінням стоїть завдання збереження низки побудованих напередодні Першої світової війни цегляних та кам’яних будівель зем- ських шкіл, які, хоч і мають статус об’єктів культурної спадщини (здебільшого, однак не завжди), але потребують більшої уваги державної влади і органів місцевого самоврядування. REFERENCES 1. Akimov, V. V. (1915). Zemskaya rabota po podgotovke narodnyh uchiteley. Jurnal Ministerstva narodnogo prosvescheniya — Journal of the Ministry of Public Education, 56, 145–183. [in Russian]. 2. Kibardin, N. (1917). K voprosu o vvedenii vseobschego obucheniya. Jurnal Ministerstva narodnogo prosvescheniya — Journal of the Ministry of Public Education, 70, 73–85. [in Russian]. 3. Kolokoltsov, V. G. (1895). K voprosu o vvedenii vseobschego nachalnogo obra- zovaniya v Volchanskom uezde Harkovskoy gubernii: Po svedeniyam 1891/2 i 1893/4 gg. Kharkov. [in Russian]. 4. Mylko, V. (2019). Rehionalna spetsyfika osvitnoi diialnosti povitovykh zemstv Ukrainy (druha polovyna ХІХ — pochatok ХХ st.) [Regional specificity of educational activity of Ukrainian county zemstvos (the second half of XIX — the beginning of XX cent.)]. Ukrainskyi istorychnyi zbirnyk — Ukrainian Historical Collection, (21), 24–41.

Підготовка повітових органів земського самоврядування України до запровадження загальної початкової освіти (1907–1914 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge