З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)
Gespeichert in:
| Datum: | 2002 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2002
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185871 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / І.А. Фареній // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 204-209. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-185871 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1858712022-10-25T01:26:56Z З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) Фареній, І.А. Життєписи 2002 Article З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / І.А. Фареній // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 204-209. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185871 uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Життєписи Життєписи |
| spellingShingle |
Життєписи Життєписи Фареній, І.А. З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Фареній, І.А. |
| author_facet |
Фареній, І.А. |
| author_sort |
Фареній, І.А. |
| title |
З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_short |
З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_full |
З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_sort |
з історії діяльності "артільного батька" миколи левитського у період становлення кооперативного руху (кінець хіх - початок хх ст.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Життєписи |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185871 |
| citation_txt |
З історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського у період становлення кооперативного руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / І.А. Фареній // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 5. — С. 204-209. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT fareníjía zístoríídíâlʹnostíartílʹnogobatʹkamikolilevitsʹkogouperíodstanovlennâkooperativnogoruhukínecʹhíhpočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-16T06:44:35Z |
| last_indexed |
2025-07-16T06:44:35Z |
| _version_ |
1837784918562701312 |
| fulltext |
ÐÎÇÄ²Ë V²²²
ÆÈÒÒªÏÈÑÈ
².À.Ôàðåí³é
(×åðêàñè)
Ç ²ÑÒÎв¯ IJßËÜÍÎÑÒ² “ÀÐÒ²ËÜÍÎÃÎ ÁÀÒÜÊÀ”
ÌÈÊÎËÈ ËÅÂÈÒÑÜÊÎÃÎ Ó ÏÅвÎÄ ÑÒÀÍÎÂËÅÍÍß
ÊÎÎÏÅÐÀÒÈÂÍÎÃÎ ÐÓÕÓ
(ê³íåöü Õ²Õ – ïî÷àòîê ÕÕ ñò.)
Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – період в історії кооперативного руху, коли
авторитет його учасників залежав не від посад в управлінських структурах
відповідних установ. Самовідданість, безкорисливість, наполегливість у робо-
ті – ось ті якості, що визначали повагу до кооператорів й їх вплив на суспільс-
тво. Тільки велика моральна витривалість останніх та їх громадська актив-
ність були спроможні залучити людей до нової незнайомої їм форми еконо-
мічного життя – кооперації. Громадський рух за розвиток колективного гос-
подарювання потребував живих прикладів самопожертви на її користь, самоз-
речення, беззастережної відданості новій ідеї. Кооперативний рух кінця ХІХ –
початку ХХ століття мав цілу плеяду незаперечних авторитетів. Вони своєю
довготривалою, наполегливою працею по організації відповідних товариств і
поширенню їх ідеології стали уособленням української кооперації.
Найпомітнішим діячем вітчизняного кооперативного руху був Микола
Васильович Левитський. З 90-х років ХІХ ст. його ім’я стало добре відомим у
широких колах громадськості. Внаслідок самовідданої праці в галузі коопера-
ції його назвали “артільним батьком”.
У сучасних наукових працях діяльність Миколи Васильовича висвітлюєть-
ся в загальному контексті історії української кооперації. Є й спроби предмет-
ного розгляду громадської роботи останнього1. Однак досліджень, які б пов-
но та цілісно відобразили його діяльність, досі не створено. Тому багато ас-
пектів кооперативного життя, пов’язаних з М.В.Левитським, залишаються
малодослідженими. Зокрема церобота “артільного батька” в галузі промисло-
вої, споживчої, кредитної кооперації, у вирішенні проблем будівництва остан-
ньої, не висвітлено повною мірою його пропагандистську роботу й цілий ряд
інших питань. Метою даної розвідки є розгляд діяльності Миколи Васильови-
ча в період становлення кооперативного руху наприкінці ХІХ – на початку
ХХ ст., коли він у цьому середовищі користувався найвищим авторитетом.
Представлений матеріал, не претендуючи на вичерпне висвітлення життя “ар-
тільного батька”, є спробою з’ясувати ряд аспектів його діяльності, передусім
у сфері розвитку кооперативної ідеології.
204
М.Левитський народився 25 березня 1858 року у с. Хмільна Канівського по-
віту Київської губернії в сім’ї священика. Згодом родина переїхала у Чигирин, а
звідти в 1861 р. – у с. Федвар Олександрійського повіту на Херсонщині2.
Світогляд Миколи Васильовича формувався під впливом видатних мисли-
телів ХІХ ст. М.В.Левитський згадував: “... В сьомому класі Більської гімназії
я захоплювався творами Драгоманова, Лассаля, читав Маркса, Чернишев-
ського ...Під впливом прочитаних книг та власних роздумів я поступово при-
ходив до думки, що основою народного благополуччя є народна самодіяль-
ність, самопоміч...”. Організаційною формою розвитку останньої, на думку
Миколи Васильовича, повинен мав стати кооперативний рух3.
Вже в юнацькому віці майбутній “артільний батько” розпочав відповідну
діяльність. Навчаючись у гімназії м.Біла на Холмщині юнак спробував ство-
рити кооперативну їдальню для учнів, яка поступово перетворилася в артіль
гімназистів по найму житла. Впродовж 1877 – 1879 рр. група учнів восьмого
класу під його керівництвом спільно наймала помешкання і мала спільне гос-
подарство, яке вела спеціально найнята особа4.
Впродовж 1883 – 1885 рр. М.В.Левитський здійснив ряд спроб залучити до
артільного господарювання селян, але перепони адміністративного порядку
та брак необхідних коштів для даної справи не дозволили це зробити5.
Завершивши у 1885 р. навчання на юридичному факультеті Харківського
університету6, Микола Васильович розпочав роботу в земських установах:
спочатку статистиком у Херсонському губернському земстві, а згодом – сек-
ретарем Олександрійського повітового земства. За його ініціативи, у 1887 р.
останнє прийняло рішення про необхідність організації в повіті сільськогос-
подарських артілей. Селяни позитивно поставилися до ідеї започаткування
колективного землеробства. Вже за перший рік діяльності створені у повіті ар-
тілі обробили більше двох тисяч десятин землі. Але появу нетрадиційних
форм господарської діяльності селянства деким було розцінено як загрозу іс-
нуючому в державі соціально-економічному ладу. Внаслідок ряду доносів за
вимогою центральних властей, М.В.Левитського було усунуто від роботи у
земстві. Організовані ним артілі, залишившись без методичної допомоги, зго-
дом почали занепадати7.
Після звільнення від обов’язків земського діяча Микола Васильович дея-
кий час займався літературно-публіцистичною роботою й адвокатською
практикою в Єлисаветграді, аж поки в його житті не настав новий етап коо-
перативної діяльності. У 1894 р. до нього з рідного с. Федвар прибула делега-
ція селян, які просили допомогти в організації хліборобської артілі. М.В.Ле-
витський з радістю відгукнувся на їх прохання та активно взявся за дану спра-
ву. Внаслідок цього не лише селяни Федвара заснували землеробське товарис-
тво, а вони з’явилися й у інших селах Херсонщини8.
За неповними даними, 1895 р. за участю Миколи Васильовича було орга-
нізовано 15 артілей, 1896 р. – 72, 1897 р. – 31 9.
Влада далеко неоднозначно поставилася до започаткування цього руху.
М.В.Левитському почали перешкоджати займатися кооперативною пропа-
гандою серед селян. Тоді він взявся за організацію артілей у містах: серед ре-
місників і робітників Одеси, Миколаєва, Києва й ін.10
Активна громадсько-кооперативна робота Миколи Васильовича викли-
кала великий резонанс у суспільстві. Про створені ним артілі писали в періо-
дичній пресі, книжках з економічної тематики, йшло обговорення проблем ко-
лективного господарювання у наукових колах. Думки щодо діяльності
М.В.Левитського були далеко не однозначними. “Артільному батьку” часто
205
доводилося чути критичні зауваження серед інтелігенції та вчених щодо про-
пагованої ним ідеї колективного господарювання11.
Однак організовані Миколою Васильовичем артілі стали широковідоми-
ми, і з того часу авторитет його як кооперативного діяча раз та назавжди діс-
тав визнання не лише у Російській імперії, а й за її межами. Поряд з веденням
активної пропагандистської та організаційної роботи в Києві, Одесі, Микола-
єві, Кам’янці, Житомирі, Ніжині, Варшаві, Санкт-Петербурзі, Москві, Воро-
нежі, Пермі, Вітебську й інших містах імперії М.В.Левитський брав участь у
багатьох міжнародних форумах12. У 1896 році він був учасником Міжнарод-
ного кооперативного конгресу у Франції, у 1898 р. – у Сербії, 1907 р. – в Іта-
лії, 1909 р. – у Швейцарії та Австрії, 1910 р. – Німеччині й Великобританії13. З
багатьох країн світу Микола Васильович отримував запрошення взяти участь
в організації артілей. Так, у 1912 р. йому надіслала листа група робітників-ук-
раїнців з Канади, в якому, зокрема, зазначалося: “Ваша прославлена робота
за краще життя робітників відома всьому світу, і весь могутній клас всього сві-
ту Вас славить... Ми далеко на чужині згадали, що можемо прохати у Вас спів-
чуття та помочі, як у батька робочих.”14
Артільний спосіб господарювання М.В.Левитський вважав природною
формою організації економічного життя народу, який має давнє історичне ко-
ріння. До колективного ведення господарства люди тяжіли завжди, однак сус-
пільству з метою їх поневолення був нав’язаний інший соціально-економічний
устрій. “Артіль, товариші, – заявив Микола Васильвич на І-му Всеросійсько-
му кооперативному з’їзді, – звичайно, – побутове явище народногосподар-
ського життя, й народна свідомість міцно тримається за артільний принцип.
Через весь гніт і жах кріпосництва народ проніс артільні форми побуту.” На
думку М.В.Левитського, необхідно допомогти народу адаптувати природну
для нього форму господарювання до нових економічних умов. “Ми повинні,
– говорив він, – тільки прищепити побутовій формі культурні початки, як при-
щеплюють дику яблуню, перетворюючи її в прекрасне плодове дерево.”15
Практика кооперативного життя часом була немилосердною. Артілі час-
то розпадалися або ж перетворювалися у звичайні приватні підприємства,
значно відставали в темпах поширення від інших видів кооперації. Це стало
підставою для формування скептичного ставлення до діяльності “артільного
батька”. Однак, незважаючи на ці обставини, Микола Васильович залишався
непохитним у своїх устремліннях. Він пов’язував труднощі розвитку цього ру-
ху з тим, що “з усіх форм кооперації трудова артіль – сама складна форма, ос-
кільки вимагає постійного виховання громадськості та усвідомлення солідар-
ності учасників.”16 Кооператор підкреслював життєву необхідність розвитку
колективної форми господарювання для захисту соціально-економічних інте-
ресів трудового населення. На ІІІ-му Всеросійському з’їзді діячів кустарної
промисловості М.В.Левитський вказував: “...Ми повинні сказати кустарю: як-
що хочеш жити – об’єднуйся, гуртуйся, тільки тоді ти зможеш обладнати май-
стерню, тільки тоді ти зможеш конкурувати з великим капіталом...”17.
В той же час Микола Васильович був далекий від того, щоб розглядати
об’єднання дрібних виробників у кооперативи як самоціль. “Артільний
батько” в ставленні до цієї справи аж ніяк не страждав догматизмом. Ар-
тіль, на його думку, є засіб вирішення конкретних соціально-економічних
проблем. Вона може функціонувати лише за цілком певних умов, поза яки-
ми її роль вичерпується й місце колективного господарювання може засту-
пити інша форма організації економічної діяльності. М.В.Левитський під-
креслював: “...Я... сам дивлюсь на артілі, як на милицю під час хвороби. ...
206
Поки селяни неспроможні придбати реманент і коней, хай беруть позику та
об’єднуються в артіль. Як тільки віддали позику, й артільне господарство
налагодилося, хто їм заборонить поділити його між членами артілі та по-
вести кожному своє господарство окремо. Хай ділять! Артіль зробила свою
справу, й милиця вже не потрібна.”18
Щоправда, такий підхід зовсім не свідчив, що Микола Васильович дивив-
ся на останню як на явище тимчасове. “Артільний батько” розглядав коопе-
рування населення як невідворотний, але водночас складний, довготривалий,
часом суперечливий процес. М.В.Левитський, очевидно, вбачав у кооперації
основу універсальної форми соціальної організації, яка повинна стати вінцем
суспільного розвитку. “... Кооперація, – зазначав він, – є ідеалом майбутньо-
го.” Природним шляхом наближення до останнього Микола Васильович вва-
жав поступове (бо “історія ніяких різких стрибків не знає”, – говорив “артіль-
ний батько”) оволодіння широкими верствами населення різними видами ко-
оперативної діяльності19.
Сучасний йому стан суспільного розвитку М.В.Левитський оцінював як
такий, що має всі необхідні передумови для початку поступу до неї. В 90-х рр.
ХІХ ст. він писав: “Мої спостереження привели мене до твердого і непохитно-
го переконання, що знаменням нашого часу є кооперація. Якщо ми хочемо
розпочати творчу роботу у сфері народного господарства, то ми повинні
знайти те, що можна було б сміливо покласти наріжним каменем майбутньої
будови, а цим каменем тільки й може бути принцип кооперативний, широко
поставлений, проведений в усіх галузях народного життя та господарства.”20
Згодом, у 1914 р. на ІІІ-му Всеросійському з’їзді діячів кустарної промис-
ловості Микола Васильович констатував необхідність розвитку кооперації як
цілком очевидну і давно вже назрілу потребу часу. “Ми визнаєм, – говорив
він, – усі види кооперації, але не з теоретичних міркувань, а скоріш – як вимо-
гу життя, крик життя ...”21
Відводячи останній пріоритетну роль у процесі соціальної модернізації та
розглядаючи її розвиток як назрілу “вимогу життя” М.В.Левитський наголо-
шував на неприпустимості замкнутості в роботі кооперативних організацій
різних галузей діяльності й виступав за всебічний розвиток і співпрацю усіх їх
видів. “Артільний батько” зазначав: “Щоб міцно стояти на правильній доро-
зі, яка відповідає завданням кооперації, треба твердо пам’ятати, що велич ідеї
кооперації ґрунтується саме на універсальній всебічності та всеосяжності її.”22
Саме тому організаційно-пропагандистська діяльність Миколи Васи-
льовича не обмежувалася лише роботою у галузі артільної справи і була по-
мітною в усіх сферах кооперативного життя. Зокрема значну увагу у своїй
діяльності М.В.Левитський приділяв споживчій його формі. В 1897 –
1898 рр. ним було організовано близько 30 відповідних товариств23. Буду-
чи активним прихильником заснування загальнонаціональних кооператив-
них об’єднань, він увійшов до складу ініціативної групи по створенню все-
українського союзу споживчої кооперації. Громадськістю Миколу Васильо-
вича було делеговано вирішувати організаційні проблеми, пов’язані з його
відкриттям, безпосередньо до вищих урядових інституцій Російської імпе-
рії24. У 1912 р. на І-му Всеросійському з’їзді кредитної кооперації М.В.Ле-
витський виступив з концепцією заснування українського кооперативного
банку. Завдяки принциповій і послідовній позиції “Артільного батька” та
його однодумців з’їзд визнав правомірність існування так званих “облас-
них” кредитних кооперативних союзів і банків25.
Отже, М.В.Левитський був активним прихильником організаційно-госпо-
207
дарської самостійності кооперативного руху в краї, створення загальноукра-
їнських центрів останнього й брав безпосередню участь в їх заснуванні.
Натхненна праця “артільного батька” стала прикладом самовідданої без-
корисливої роботи задля соціально-економічного процвітання народу. Ідеї
Миколи Васильовича і практичні здобутки його праці знайшли своє продов-
ження в діяльності цілого покоління українських кооператорів. Однак уже у
середині 10-х рр. ХХ ст. постала нова їх генерація – керівники кооперативних
союзів, які перебрали на себе реальне управління мережею кооперації. Епоха
першопроходців-романтиків поступово відходила в минуле. Роль М.В.Левит-
ського та інших “піонерів української кооперації” значно зменшилася, хоча
вони продовжували користуватися заслуженим авторитетом.
1 Див.:Бутенко І.І. Сільськогосподарська кооперація Півдня України другої половини
ХІХ – початку ХХ ст. Автореф. ... канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 1994; Костик Є.П. Ми-
кола Левитський – організатор артільного руху //Український селянин. Зб. наук. праць. –
2002. – Випуск 5; Марочко В.І. Кого називали “артільним батьком” української кооперації
//Історія України в запитаннях і відповідях. – К.,1991. – Випуск 3; Прокопенко І.П. Сільсько-
господарська кооперація у суспільно-політичному житті України (1880 – початок 30-х років
ХХ ст.). Автореф. ... дис. канд. іст. наук. – К.,1992; та ін.
2 Микола Васильович Левитський //Сільський господар. – 1918. - №7. – С.1.
3 Из рассказов Н.В.Левитского. Записал П.Х. //Муравейник. – 1916. - №45. – С.873.
4 Фаресов А. Народники и марксисты. – СПб.,1899. – С.3-4; Микола Васильович
Левитський ... – С.1
5 Фаресов А. Артельный батька. Очерк //Живописное обозрение. – 1898. - №34. – С.683;
Микола Васильович Левитський ... – С.2.
6 Фаресов А. Артельный батька … – С.683.
7 Микола Васильович Левитський ... – С.2.
8 Там само. – С.3.
9 Савич А.П. Артельный батько – Н.В.Левитский //Черниговский кооператор. – 1918. -
№11. – С.2.
10 Первый Всероссийский съезд представителей кооперативных учреждений в Москве
16-21 апреля 1908 года. – М.,1908. – С.455.
11 Фаресов А. Артельный батька. Очерк //Живописное обозрение. – 1898. - №34. –
С.684-685; №36. – С.729.
12 Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації. У 2-х чч. –
Катеринослав, 1925. – Частина 1. – С.60.
13 Пожарський П. Нариси з історії української кооперації //Українська кооперація –
1918. – №4. – С.92.
14 Цит. за: Височанський П. Вказ. праця. – С.60.
15 Первый Всероссийский съезд представителей кооперативных учреждений в Москве
… - С.456.
16 Там само. – С.456.
17 Заключительное заседание 24 марта (Стенографический отчет) //Вестник кустарной
промышленности. – 1914. - №7-8.Приложение. – С.23.
18 Цит. за: Фаресов А. Народники и марксисты … С.13-14.
19 Там само. – С.43-44.
20 Там само.
21 Заключительное заседание 24 марта (Стенографический отчет) … – С.26.
22 Цит. за: Не замыкайтесь //Муравейник. – 1916. – №44. – С.850.
23 Височанський П. Вказ. праця. – С.58.
24 Дніпровський союз споживчих союзів – Всеукраїнський центр споживчої кооперації.
– К.,1918. – С.5-6.
25 Труды Первого Всероссийского съезда деятелей по мелкому кредиту и сельскохо-
208
зяйственной кооперации в С.-Петербурге 11-16 марта 1912 г. –СПб.,1912. – Журналы собра-
ний съезда. – С.17,25.
209
|