Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни

У статті обґрунтовано важливість розвитку та підвищення якості освіти для забезпечення формування людського капіталу. Аналіз системи освіти України здійснено в контексті виконання завдань Цілей сталого розвитку України до 2030 року. Виявлено не= достатню відповідність показників-індикаторів для об’є...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Антонюк, В.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2022
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Відновлення економіки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186652
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни / В.П. Антонюк // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 1 (42). — С. 161-170. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-186652
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1866522022-11-23T01:26:34Z Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни Антонюк, В.П. Відновлення економіки У статті обґрунтовано важливість розвитку та підвищення якості освіти для забезпечення формування людського капіталу. Аналіз системи освіти України здійснено в контексті виконання завдань Цілей сталого розвитку України до 2030 року. Виявлено не= достатню відповідність показників-індикаторів для об’єктивної оцінки змін, що відбуваються у сфері шкільної, професійно-технічної та вищої освіти. Визначено проблеми розвитку освіти у 2016-2020 рр.: низький рівень охоплення дітей молодшого віку дошкільною освітою; недостатня якість освіти; слабке залучення до освіти дорослих; недостатній розвиток інклюзивної освіти. У той же час в системі освіти були певні досягнення та прогресивні зрушення, які спрямовані на більш якісний людський розвиток і формування людського капіталу. Розв’язана Росією війна принесла значні руйнування і втрати в системі освіти. Це перешкоджає виконанню завдань сталого розвитку щодо підвищення якості освіти та обмежує можливості формування людського капіталу України. Необхідний глибокий аналіз проблем освіти, обумовлених війною, та пошук нових шляхів їх вирішення з урахуванням досвіду країн, що пройшли через таке випробування. The article substantiated the validity of the development and improvement of the quality of education to ensure the formation of human capital. Insufficient compliance of indicator indicators for the objective assessment of changes taking place in the field of school, vocational and higher education has been identified. At the same time, there were certain achievements and progressive shifts in the education system, which are aimed at better human development and the formation of human capital. The war unleashed by Russia brought significant destruction and losses in the education system. This hinders the implementation of sustainable development tasks to improve the quality of education and limits the possibilities of forming the human capital of Ukraine. An in-depth analysis of the problems of education caused by the war is needed and the search for new ways to solve them, taking into account the experience of countries that have passed through such a test. 2022 Article Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни / В.П. Антонюк // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 1 (42). — С. 161-170. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).161-170 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186652 331.101.262:37+338.245(477) uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Відновлення економіки Відновлення економіки
spellingShingle	Відновлення економіки Відновлення економіки Антонюк, В.П. Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни Вісник економічної науки України
description	У статті обґрунтовано важливість розвитку та підвищення якості освіти для забезпечення формування людського капіталу. Аналіз системи освіти України здійснено в контексті виконання завдань Цілей сталого розвитку України до 2030 року. Виявлено не= достатню відповідність показників-індикаторів для об’єктивної оцінки змін, що відбуваються у сфері шкільної, професійно-технічної та вищої освіти. Визначено проблеми розвитку освіти у 2016-2020 рр.: низький рівень охоплення дітей молодшого віку дошкільною освітою; недостатня якість освіти; слабке залучення до освіти дорослих; недостатній розвиток інклюзивної освіти. У той же час в системі освіти були певні досягнення та прогресивні зрушення, які спрямовані на більш якісний людський розвиток і формування людського капіталу. Розв’язана Росією війна принесла значні руйнування і втрати в системі освіти. Це перешкоджає виконанню завдань сталого розвитку щодо підвищення якості освіти та обмежує можливості формування людського капіталу України. Необхідний глибокий аналіз проблем освіти, обумовлених війною, та пошук нових шляхів їх вирішення з урахуванням досвіду країн, що пройшли через таке випробування.
format	Article
author	Антонюк, В.П.
author_facet	Антонюк, В.П.
author_sort	Антонюк, В.П.
title	Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни
title_short	Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни
title_full	Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни
title_fullStr	Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни
title_full_unstemmed	Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни
title_sort	проблеми формування людського капіталу україни в системі освіти та його ризики в реаліях війни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Відновлення економіки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186652
citation_txt	Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни / В.П. Антонюк // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 1 (42). — С. 161-170. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT antonûkvp problemiformuvannâlûdsʹkogokapítaluukraínivsistemíosvítitajogorizikivrealíâhvíjni
first_indexed	2025-07-16T07:53:55Z
last_indexed	2025-07-16T07:53:55Z
_version_	1837789289684926464
fulltext	АНТОНЮК В. П. 2022/№1 161 УДК 331.101.262:37+338.245(477) DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).161-170 Валентина Полікарпівна Антонюк д-р екон. наук, проф. ORCID 0000-0003-2100-7343 e-mail: antonukvp@gmail.com, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ ТА ЙОГО РИЗИКИ В РЕАЛІЯХ ВІЙНИ Актуальність теми дослідження. В системі сучас- них чинників економічного розвитку найважливішу роль відіграють людські капітальні активи, тобто ро- боча сила з її продуктивними здібностями, інтелектом та креативністю. Всесвітній економічний форум у спе- ціальному випуску Звіту про глобальну конкуренто- спроможність 2020 року розділ другий присвятив люд- ському капіталу (ЛК), в якому відзначено, що людсь- кий капітал – це здатності та навички окремих людей та груп населення, які є ключовим фактором еконо- мічного розвитку і продуктивності [1]. Щоб забезпе- чити формування сучасних продуктивних здібностей необхідна якісна система освіти, до якої нині пред’яв- ляються все більші вимоги. Про важливість освіти свідчать Цілі сталого розвитку (ЦСР) до 2030 року, які були затверджені на Нью-Йоркському Саміті ООН (2015 р.) зі сталого розвитку. Серед 17 глобальних ЦСР четверта ціль спрямована на забезпечення всеохоплю- ючої і справедливої якісної освіти та заохочення мож- ливості навчання впродовж усього життя для всіх [2]. Розвитку якісної та відповідної потребам еконо- міки освіти пріоритетну роль надають в Європей- ському Союзі, де у 2012 р. був прийнятий стратегічний документ «Переосмислення освіти: інвестиції у профе- сійні навички задля кращих соціально-економічних результатів» з метою підтримки економічної конку- ренції та забезпечення ринків праці у висококваліфі- кованих працівниках. Ставилося завдання посилення співпраці між системою професійної освіти і бізнесом, забезпечення формування навичок для економіки ХХІ століття, оптимізації попиту і пропозиції стосовно умінь та кваліфікацій на ринку праці, підвищення гнучкості й адаптивності професійної освіти до вимог і викликів сучасної економіки [3]. Ці завдання в по- дальшому були конкретизовані у стандартах якості освіти, формуванні цифрових навичок, переході до безперервної освіти. Україна має розвинену систему освіти, що забез- печує формування людського капіталу. За оцінками Світового банку, який з 2018 р. розраховує Індекс людського капіталу (ІЛК), що дозволяє виміряти обсяг ЛК, який може нагромадити до свого 18-річчя дитина, народжена сьогодні при оцінці рівня виживаності, тривалості та якості освіти і стану здоров’я, Україна за ІЛК посідала досить високі місця серед більшості країн світу: у 2018 р. — 50-е із 156 країн, у 2020 р. — 53 позицію із 174 країн [4]. Ці результати досягнуті значною мірою завдяки розвитку системи освіти. В той же час у сфері освіти України залишалось багато невирішених проблем: невисока якість освіти та її сут- тєва розбіжність у містах і сільській місцевості, не- достатня відповідність освітньої підготовки у профе- сійно-технічних та вищих навчальних закладах вимо- гам ринку праці, слабка модернізація навчального процесу та переходу до моделі навчання упродовж життя та інші, які потребували найскорішого вирі- шення. Можливості щодо удосконалення якості освіти значно погіршилися в умовах повномасштабної війни, розв’язаної Росією, що принесла значні руйнування системі загальної та професійної освіти. Метою даного дослідження є аналіз стану освіти України з позицій умов формування людського капі- талу у відповідності до Цілей сталого розвитку та з ви- світленням ризиків і втрат у системі освіти внаслідок воєнних дій. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Пробле- мам освіти в контексті сталого розвитку, формування людського капіталу та впливу воєн на ці процеси при- свячено багато досліджень і публікацій. Такі відомі міжнародні організації, як Світовий банк і Всесвітній економічний форум (ВЕФ) аналізують і здійснюють оцінку людського капіталу, включаючи параметри освіти та розраховуючи Індекс ЛК [5; 6]. Проблематиці людського капіталу в останні роки також присвячено низку публікацій вітчизняних авторів. В них викла- дено аналіз сучасних проблем інвестування у ЛК, об- ґрунтування напрямів удосконалення інституційної бази для його збереження і розвитку (О. Васильєва і О. Рибка ) [7]; аналіз ЛК у контексті сталого розвитку з урахуванням зарубіжного досвіду (М. Олієвська та Д. Бондаренко [8]; С. Кандиба і О. Шараєнко [9]). У монографії науковців Київського політехнічного ін- ституту ім. Ігоря Сікорського людський капітал аналі- зується в контексті мобілізаційного потенціалу україн- ського населення [10]. Значна увага в цьому контексті приділяється до- слідженню проблем освіти. Фахівцями Світового бан- ку за участю українських спеціалістів було підготов- лено у 2019 р. комплексне дослідження системи освіти України [11]. У попередній період вагомим внеском в дослідження освітньої проблематики була Націо- нальна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні [12]. Нині все актуальнішим стає ана- ліз проблем освіти й формування людського капіталу в умовах війни. Ця проблема знайшла висвітлення у колективній монографії НПУ імені М. П. Драгома- нова [13], де розглядається вплив гібридної війни на стан освіти в Україні в 2014-2020 рр. Серед останніх досліджень слід відзначити роботу аналітичного цент- ру Cedos, який здійснив моніторинг впливу на освіту в Україні повномасштабної війни в 2022 р. [14]. У той же час проблеми освіти і людського капіталу потребу- АНТОНЮК В. П. 162 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ ють подальшого висвітлення з різних аспектів, в тому числі в площині досягнення Цілей сталого розвитку, які поставила перед собою Україна. Виклад основного матеріалу. Розвиток освіти для забезпечення формування людського капіталу завжди був одним із основних векторів соціальної політики України. Це знайшло своє відображення в Цілях ПРООН зі сталого розвитку. В Цілях розвитку тисячо- ліття до 2015 року Україною в сфері освіти ставилося завдання забезпечення якісної освіти впродовж життя. Для його виконання були зроблені певні кроки у напрямі реформування та розвитку системи освіти, збільшення обсягів вузівської підготовки, що дало змогу охопити загальною середньою освітою більше 98% дітей шкільного віку, а вищою освітою — 40,9% молоді віком 17-24 роки [15]. Однак реформи не по- долали проблем, які потребували найшвидшого вирі- шення для підвищення якості робочої сили. Тому завдання щодо їх вирішення увійшли в систему Цілей сталого розвитку (ЦСР) України до 2030 року, роз- роблених і прийнятих у 2017 р. Слід відзначити, що ЦСР України 2030 тривалий час обговорювалися й удосконалювалися та були затверджені Указом Пре- зидента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» [16]. Освіті присвячена Ціль 4 — «Якісна освіта», спря- мована на підвищення доступності якісного дошкіль- ного розвитку, якісної шкільної та професійної освіти для всіх дітей та молоді, підвищення якості вищої освіти та формування у населення знань і навичок, не- обхідних для отримання гідної роботи та підприєм- ницької діяльності, забезпечення інклюзивності в си- стемі освіти, що є важливим для формування ЛК. Її завдання та індикатори наведено у табл. 1. Таблиця 1 Завдання та індикатори Цілі сталого розвитку Україна 2030 «Якісна освіта» [15; 17] Завдання Індикатори Значення індикаторів 2015 2019 2020 орієнтир 2030 орієнтир Завдання 4.1. Забезпечити доступність якісної шкільної освіти для всіх дітей та під- літків Індикатор 4.1.1. Кількість учнів денних закладів за- гальної середньої освіти у розрахунку на одного вчителя, на початок навчального року (Частка населення, задоволеного доступністю та якістю послуг шкільної освіти, %)* 8.5 9,39 9,50 Уточню- ється Завдання 4.2. Забезпечити доступність якісного до- шкільного розвитку для всіх дітей Індикатор 4.2.1. Показник охоплення дошкільними навчальними закладами дітей віком 5 років та структурними підрозділами юридичних осіб пуб- лічного та приватного права, % 70,6 69,1 80,0 95,0 Завдання 4.3. Забезпечити доступність професійної освіти Індикатор 4.3.1 Відношення кількості вступників до закладів професійної (професійно-технічної) освіти до загальної кількості місць у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів (Частка домогосподарств, які потерпають через відсутність коштів для отримання членом родини будь-якої професійної освіти, %)* 84 85 86 Уточню- ється Завдання 4.4. Підвищити якість вищої освіти та забез- печити її тісний зв’язок з наукою, сприяти форму- ванню в країні міст освіти та науки Індикатор 4.4.1. Кількість українських міст, що є членами Глобальної мережі міст ЮНЕСКО, що навчаються (4.4.1. Місце України у рейтингу Global Competetiveness Report за напрямом «вища освіта» Індикатор 4.4.2. Кількість університетських міст, одиниць)* - 4 Уточню- ється Уточню- ється Завдання 4.5. Збільшити по- ширеність серед населення знань і навичок, необхідних для отримання гідної роботи та підприємницької діяльно- сті Індикатор 4.5.1. Рівень участі населення у фор- мальних та неформальних видах навчання та про- фесійної підготовки, % Індикатор 4.5.2. Частка населення, яке повідомило, що за останні 12 місяців користувалось послугами Інтернету, % 9,2 48,9 8,6* 62,6 10,0 59,0 14,0 80,0 Завдання 4.6. Ліквідувати гендерну нерівність серед шкільних учителів Завдання 4.6. Частка чоловіків серед шкільних учи- телів, % 14,79 13,04 17,0 25,0 Завдання 4.7. Створити у школах сучасні умови нав- чання, включаючи інклю- зивне, на основі інновацій- них підходів Індикатор 4.7.1. Частка закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості, що мають доступ до мережі Інтернет, % Індикатор 4.7.2. Частка закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості, в яких комп’ютери використовуються в освітньому процесі, % Індикатор 4.7.3. Частка денних загальноосвітніх навчальних закладів, в яких організовано інклю- зивне навчання, % 85,9 72,3 — 95,2 98,7 35,14 85,0 65,5 40,00 95,0 80,0 Уточню- ється * Індикатори, які були у першій версії Національної доповіді. АНТОНЮК В. П. 2022/№1 163 Аналіз завдань та індикаторів Цілі 4 свідчить, що вони спрямовані на розвиток системи освіти та фор- мування людського капіталу, що відповідає потребам України. Однак при цьому система освіти слабо зорієн- тована на підвищення якості освіти та формування сучасних компетентностей. Табл. 1 показує, що інди- катори до визначених завдань змінювалися, причому не в кращу сторону. Так, для завдання 4.1 щодо до- ступності якісної шкільної освіти передбачався такий важливий якісний індикатор, як частка населення, за- доволеного доступністю та якістю послуг шкільної освіти (у %), однак він передбачає регулярні опиту- вання населення. Його замінено на показник кількість учнів у розрахунку на одного вчителя (індикатор 4.11), який не характеризує підвищення якості шкільної освіти, в містах його збільшення може призвести до надмірного навантаження вчителів. Завдання 4.4 — підвищення якості вищої освіти — взагалі немає від- повідного індикатора, оскільки показник кількості міст, що є членами Глобальної мережі міст ЮНЕСКО, що навчаються, лише побічно характеризує якість ви- щої освіти. Отже, індикатори оцінки завдань сталого розвитку в освіті потребують удосконалення, а сам пе- релік завдань Цілі 4 слід би було доповнити новим — модернізувати зміст освіти усіх рівнів у відповідності до потреби формування у населення компетентностей для інноваційної економіки, забезпечити адаптивність професійної освіти до вимог і викликів сучасного ринку праці. Для реалізації ЦСР було створено Міжвідомчу робочу групу з питань ЦСР для координації роботи по досягненню цілей, їх інкорпорацію у чинні державні стратегії та програми, встановлено відповідальність мі- ністерств за завданнями ЦСР. З 2018 р. запроваджено щорічний моніторинг виконання ЦСР, у 2020 р. опри- люднено перший Добровільний національний огляд щодо Цілей сталого розвитку в Україні, де відзначено, що за підсумком 2019 р. Україна в цілому досягла про- гресу за 15-ма з 17-ти цілей, а основним здобутком є скорочення масштабів бідності [17]. Щодо Цілі 4 «Якісна освіта», то відзначалося, що Україна впро- ваджує концепцію освітньої реформи «Нова Україн- ська школа» та приєдналася до міжнародного дослід- ження якості освіти PISA-2018, а з 14-ти індикаторів, які вимірюють прогрес її досягнення, відзначено до- сягнення за 3-ма цільовими орієнтирами на горизонті до 2020 р., а за 3-ма індикаторами спостерігається не- гативна динаміка порівняно із 2015 р. Однак, врахову- ючи невідповідність окремих індикаторів визначеним завданням ЦСР, необхідний глибший аналіз виконан- ня завдань у сфері освіти із залученням інших даних. Для оцінки досягнення завдання 4.1 — забезпе- чити доступність якісної шкільної освіти для всіх дітей та підлітків нами було використано наявні статистичні дані. Вони свідчать, що у 2020 р. співвідношення чи- сельності учнів віком 10-14 років до чисельності насе- лення такого віку становило 92,2%, а у віці 15 років — 48,8%, що вказує не неповне охоплення дітей України середньою освітою (з різних причин) у денних закладах загальної середньої освіти. У 2020 р. після 9 класу про- довжували навчання у середній школі 65,5% (68,1% випускників міської місцевості та 58,2% сільської), 15,1% — в закладах професіонально-технічної освіти, 18,7% — в закладах передвищої освіти, при цьому 3,7 тис. випускників 9 класу (1%) не продовжив нав- чання. [18] Якість середньої освіти найкраще вимірює зов- нішнє незалежне оцінювання. Його результати вказу- ють на недостатньо високі параметри оцінки та слабку позитивну динаміку (табл. 2). Для аналізу результатів ЗНО ми обрали лише 4 предмети: математику, україн- ську та англійську мови, історію України. Таблиця 2 Результати ЗНО учасників з окремих навчальних предметів за 2018 і 2020 рр., у % до тих, хто складав тест* Навчальні предмети, роки Не подо- лали поріг Отримали 100 балів Отримали 101-120 балів Отримали 150 і більше балів Отримали 180-200 балів Середній бал Математика 2020 12,7 5,04 24,64 33,51 9,09 138,4 2018 18,48 5,35 24,99 39,17 11,34 140,8 Українська мова 2020 8,21 1,48 22,60 41,69 13,23 144,0 2018 14,41 2,30 24,74 40,03 12,73 142,4 Історія України 2020 13,33 4,36 31,52 26,94 5,61 134,4 2018 14,17 3,49 29,39 30,40 5,67 136,0 Англійська мова 2020 7,29 2,10 20,59 48,06 15,96 147,8 2018 12,65 2,33 20,98 45,63 12,53 145,4 * Розраховано і складено автором за даними Українського центру оцінювання якості освіти [19]. Дані табл. 2 свідчать, що досить значна частка учасників ЗНО (8-14%) не змогла подолати встановле- ний нижній поріг оцінювання в 100 балів, позитивно, що їх частка порівняно з 2018 р. зменшилася. Най- більше тих, ще не подолали поріг було з історії Укра- їни та математики (13%). Про якісні показники свід- чить середній бал, який є досить низьким — в межах 140 балів, та частка тих осіб, результати яких переви- щили 150 балів, та тих, що набрали 180-200 балів, яка є невисокою. Найгірші оцінки знань з історії України (менше 6% учасників оцінювання отримали високі бали), а найкращі — з англійської мови, однак склада- ють тести з цього предмету майже в 3 рази менше учасників ЗНО, ніж з української мови. Слід відзна- чити, що гірші результати оцінювання показують учні сільської місцевості та малих міст. АНТОНЮК В. П. 164 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Аналіз процесів у сфері освіти свідчить про те, що нині відбувається трансформація освітньої сфери для забезпечення нової якості освіти на всіх рівнях: від до- шкільної освіти до вищої освіти та освіти дорослих. Упродовж попередніх 5 років в системі початкової і середньої освіти почали відбуватися прогресивні зміни у відповідності до завдань ЦСР. У вересні 2017 р. було ухвалено новий Закон «Про освіту», який визначив основні засади нової освітньої системи, передусім формування Нової української школи — ключової реформи Міністерства освіти і науки. Мета реформи — кожен учень має рівний доступ до якісної шкільної освіти в безпечному, комфортному, інклю- зивному та сучасному освітньому середовищі; випуск- ники школи мають ґрунтовні знання та володіють компетентностями, що потрібні для сучасного життя, є самодостатніми, творчими та креативними особис- тостями [20]. Інформація з порталу Кабінету Міністрів України свідчить, що в освітній сфері мають місце позитивні зрушення: у початковій школі визначено новий зміст освіти, затверджено Державний стандарт початкової освіти, запроваджено компетентнісний підхід та ін- теграцію освітніх галузей. Запроваджено цільові суб- венції для покращення матеріально-технічного стану шкіл. Протягом останніх трьох років діють програми із закупівлі меблів, цифрового обладнання, дидактики для початкової школи, програма закупівлі автобусів, у 2020 р. додалась субвенція «Спроможна школа» та субвенція на STEM освіту. Сформовано мережу опор- них шкіл, яка у червні 2020 р. мала 912 закладів, сфор- мовано мережу з 610 інклюзивно-ресурсних центрів та 25 ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти в усіх областях України [21]. Забезпечено розвиток та підтримку педагогічних працівників, підвищення їх кваліфікації, а також запроваджено процедуру серти- фікації педагогічних працівників. Все це буде сприяти створенню кращих можливостей для реалізації завдан- ня 4.1. Однак, незважаючи на це, проблема доступ- ності до якісної шкільної освіти залишається актуаль- ною, що потребує подальшого реформування системи початкової і середньої освіти та вибору більш об’єк- тивних критеріїв оцінки завдання 4.1 Цілей сталого розвитку України. Завдання 4.2 спрямоване на забезпечити доступ- ності для усіх дітей відповідного віку якісного дошкіль- ного розвитку. Наведені в табл. 1 дані свідчать, що по- казники охоплення дітей відповідного віку дошкіль- ними навчальними закладами не досягли визначених орієнтирів. За звітом органів влади, у сфері дошкіль- ного розвитку відбуваються позитивні процеси: від- крито нові заклади дошкільної освіти (ЗДО), створено додаткові місця для дітей дошкільного віку у діючих закладах. Протягом 2017-2019 рр. в Україні було ство- рено 71 675 додаткових місць для дітей дошкільного віку, що скоротило чергу до ЗДО у 3,5 раза; зросла в 2,1 раза кількість вихованців, які здобувають освіту в інклюзивних групах закладів дошкільної освіти [21]. Ці здобутки у збільшенні чисельності ЗДО поки що не вирішили проблему, рівень охоплення дітей дошкіль- ною освітою залишається низьким, особливо у сіль- ській місцевості, та далеко відстає від визначених орієнтирів (табл. 3). Таблиця 3 Динаміка охоплення дітей закладами дошкільної освіти в Україні та в окремих регіонах* 2016 2017 2018 2019 2020 Україна, міська місцевість 66 68 71 73 69 Україна, сільська місцевість 41 42 43 43 39 Харківська область, міська місцевість 70 71 74 75 72 Харківська область, сільська місцевість 38 39 42 40 37 Вінницька область, міська місцевість 86 88 93 95 87 Вінницька область, сільська місцевість 47 48 48 49 42 * Складено автором за даними Державної служби статистики [22]. Дані табл. 3 показують, що у сільській місцевості залученість дітей до ЗДО на 40-50% є нижчою. Має місце нерівномірність за регіонами: в індустріально розвиненій Харківській області доступність дітей у віці до 5 років до закладів дошкільної освіти є нижчою по- рівняно з агропромисловим Вінницьким регіоном. За цим показником міста Вінницької області майже на- близилися до цільових орієнтирів 2030 р., однак у сіль- ській місцевості показники вдвічі гірші, що обумов- лено об’єктивними причинами демографічного та економічного характеру. Слід відзначити, що рівень охоплення дітей дошкільною освітою значною мірою залежить від зусиль місцевих органів влади, їх фінан- сових можливостей та розвитку державно-приватного партнерства в регіонах. Завдання 4.3 — забезпечити доступність професій- ної освіти оцінюється показником відношення кілько- сті вступників до закладів професійно-технічної освіти (ПТО) до загальної кількості місць, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів. При цьому в цільо- вих орієнтирах закладається перевищення обсягів дер- жавного фінансування над реальним залученням мо- лоді до навчання в ПТНЗ. Однак фінансування місць навчання не вирішує проблему ПТО, оскільки в біль- шості професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) застарілою є матеріально-технічна і навчальна база, недостатньо високий рівень професійного нав- чання та слабка його відповідність потребам еконо- міки, що не приваблює молодь до цих закладів. Тому, незважаючи на потребу у кваліфікованих робітничих кадрах, має місце зменшення чисельності ПТНЗ та уч- нів, що навчаються (табл. 4). За 5 років кількість ПТНЗ зменшилася на 76 оди- ниць, кількість слухачів — на 14%, а кількість підго- товлених і випущених кваліфікованих робітничих кадрів — на 25,3%. Нині проблема розвитку профе- сійно-технічної освіти в Україні є досить гострою, а сама сфера професійної підготовки — малопривабли- вою для молоді. Процеси деіндустріалізації економіки зменшують потребу в робітниках індустріального типу, процеси цифровізації та смарт-спеціалізації висувають нові вимоги до кваліфікації працівників, яку не в змозі АНТОНЮК В. П. 2022/№1 165 Таблиця 4 Динаміка кількості закладів професійної (професійно-технічної) освіти, їх учнів та підготовлених випускників* Роки Кількість закладів професійної (професійно- технічної) освіти Кількість учнів, слухачів у закладах ПТО, тис. Кількість осіб, випущених із закладів ПТО, тис. 2016 787 285,8 152,8 2017 756 269,4 141,3 2018 736 255,0 133,5 2019 723 245,8 124,0 2020 711 246,9 114,1 * Складено автором за даними Державної служби статистики [23]. надати застаріла система професійного навчання. Тому система ПТО має кардинально змінюватися. Цьому може сприяти програма EU4Skills, яка нині ре- алізується в Україні. «EU4Skills: кращі навички для сучасної Укра- їни» — це спільна програма ЄС та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії для під- тримки реформи професійно-технічної освіти в Укра- їні. Метою програми є підтримка реформи профе- сійно-технічної освіти в Україні для того, щоб зробити навчання відповідним вимогам ринку праці й допо- могти молоді та дорослим реалізувати власний потен- ціал. Програма розрахована на 2019-2023 рр., її за- гальний обсяг фінансування складає 58 млн євро, з них 21 млн євро спрямують на оновлення обладнання та інфраструктури [24]. В системі ПТО нині запро- ваджується дуальна освіта, запроваджується нові су- часні стандарти професійної підготовки. Це вселяє оп- тимізм щодо перспектив розвитку системи ПТО та підвищення її якості і відповідності до завдань висо- котехнологічного розвитку. Завдання 4.4 спрямоване на підвищення якості вищої освіти та забезпечення її тісного зв’язку з наукою, на сприяння формуванню в країні міст освіти та науки. Однак обраний індикатор зовсім не відображає реаль- них процесів у сфері вищої освіти (СВО), яка має стійку тенденцію до згорнення. Незважаючи на те, що Україна має розвинену систему вищої освіти, в останні десятиліття вона стикається з низкою проблем: неза- довільний стан фінансового і матеріального забезпе- чення вищих навчальних закладів (ВНЗ) обумовило фізичне і моральне старіння матеріально-технічної бази начального процесу; інертність процесів модер- нізації СВО тривалий час, оновлення організаційних форм і навчальних технологій, змісту освіти обумо- вили відставання її якості від сучасних потреб сус- пільства і досягнень інших країн; низький рівень за- робітної плати викладачів призвів до відпливу най- більш кваліфікованих кадрів у інші сфери діяльності та до зниження якості навчання; слабкий зв’язок ВНЗ з бізнесом обумовлює невідповідність структури і яко- сті професійної підготовки у ВНЗ сучасним потребам економіки і суспільства. Саме на вирішення цих про- блем і мають бути спрямовані заходи в рамках ЦСР, які б стимулювали розвиток цієї важливої сфери. Статистика свідчить, що в останнє десятиліття відбувається процес згорнення СВО, яке проявляється у зменшенні чисельності ВНЗ і студентів. За останні 5 років кількість студентів коледжів, технікумів, учи- лищ скоротилась на 25%, а університетів, академій, ін- ститутів — на 8%. У ЗВО України нині навчається близько 1450 тис. студентів, однак у 2010 р. їх було 2491 тис., більш ніж на 1 млн осіб [25]. Таке змен- шення є загрозою для відтворення людського капіталу України, особливо небезпечним є те, що зменшилася кількість студентів у розрахунку на 10 тис. населення: у 2016 р. цей показник за всіма закладами вищої освіти складав 375 особи, у 2020 — 343 (табл. 5). Таблиця 5 Динаміка кількості студентів, що навчаються у вищих закладах освіти* 2015/16 2016/17 2017/18 2018/19 2019/20 У % до 2015/16 Коледжі, технікуми, училища Кількість студентів — усього, осіб 230 110 217 322 208 601 199 926 173 585 69,1 Кількість студентів на 10 тис. населення 53 51 49 47 41 70,1 Університети, академії, інститути Кількість студентів — усього, осіб 1375160 1369432 1329964 1322324 1266121 88,1 Кількість студентів на 10 тис. населення 322 322 314 314 302 90,1 * Складено автором за даними Державної служби статистики [25]. Прийняття Закону України «Про вищу освіту» (2014 р.), який спрямований на якісну підготовку кон- курентоспроможного людського капіталу для високо- технологічного та інноваційного розвитку країни [26], створило інституційне підґрунтя для модернізації СВО. Згідно Закону створено Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за моделлю євро- пейських незалежних агенцій забезпечення якості. Прийняті у 2020 р. зміни до цього закону спрямовані на підвищення якості освіти у відповідності до євро- пейської практики, оскільки запроваджують обов’яз- кову акредитацію навчальних програм, зменшують лі- АНТОНЮК В. П. 166 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ цензування освітньої діяльності у СВО, посилюють відповідальність за недотримання академічної добро- чесності та передбачають застосування технологій ЗНО для вимірювання результатів навчання, здобутих на бакалаврському рівні, сприяють впровадженню дуальної освіти. На сучасному етапі в системі вищої освіти відбу- ваються прогресивні трансформації, спрямовані на підвищення якості професійної підготовки та її відпо- відності потребам ринку. Значну роль у цьому відігра- ють євроінтеграційні процеси, у рамка яких універси- тети України стають все більш активними учасниками Програми Європейського Союзу Еразмус+ у сфері ви- щої освіти з міжнародної академічної мобільності, співпраці між університетами і Європейських студій та інших напрямів і сфер освітньої діяльності. Це сприяє розвитку вітчизняної вищої школи, однак ці процеси слід прискорити. Заходи в рамках ЦСР могли б цьому сприяти, однак для цього необхідно визначити відпо- відні показники-індикатори. Це могли б бути такі: на- явність систем якості в українських вишах та їх серти- фікації на відповідність вимогам міжнародного стан- дарту ISO 9001:2008; участь вищих закладів освіти Ук- раїни в Програмі ЄС Еразмус+; позиції України у рей- тингу кращих університетів світу. Такі індикатори краще би стимулювали модернізацію СВО для досяг- нення ЦСР. В умовах динамічних технологічних змін важли- вим є забезпечення поширеності серед населення знань і навичок, необхідних для отримання гідної роботи та підприємницької діяльності, на що спрямоване завдання 4.5. Його реалізація має забезпечити вирішення двох проблем: переходу до системи безперервного навчання упродовж життя й формування в умовах безперервних технологічних змін відповідних потребам ринку праці компетентностей; формування у населення цифрових навичок, які вже стали необхідним елементом будь- якої професійної діяльності та неодмінним атрибутом сучасного життя. Саме цим напрямкам освітнього розвитку приділяється особлива увага міжнародних організацій, наприклад, в Інчхонській декларації ЮНЕСКО «Освіта 2030: Забезпечення загальної ін- клюзивної і справедливої якісної освіти та навчання впродовж життя» (2015 р.). Значна увага такій спрямо- ваності освіти приділяється в ЄС, де Європейська ко- місія об’єднала різні освітні й навчальні ініціативи в єдину Програму навчання впродовж життя (Life- long Learning Programme), а Рада Європи затвердила навчання протягом життя як один із основних компо- нентів європейської соціальної моделі для форму- вання якісного людського капіталу. В Стратегії «Єв- ропа 2020. Стратегія розумного, стійкого і все- осяжного росту» (Europe 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth) [27] ставилося завдан- ня, щоб не менше 15% дорослого населення до 2020 р. приймали участь у різних формах навчання у системі освіти дорослих. Згідно національного огляду виконання ЦСР, в Україні відбулося зниження рівня участі населення у формальних та неформальних видах навчання та про- фесійної підготовки з 9,2% у 2015 р. до 8,6% у 2018 р. (див. табл. 1). Отже це завдання Цілі 4 не виконується. Фахівці вказують на відсутність законодавчої норми з освіти упродовж життя. Має місце пасивність насе- лення щодо участі в різних формах як формального, так і неформального навчання, а також пасивність професійно-технічної та вищої освіти в організації навчальних курсів для дорослих. Однак суспільство усвідомлює таку необхідність, тому в останні роки по- ширюються громадянські ініціативи з освіти для до- рослого населення. Таку практику мало місто Меліто- поль, яке з 2016 р. долучилося до Глобальної мережі ЮНЕСКО міст, що навчаються. У 2018 р. місцеві іні- ціативи об’єднали зусилля для створення Центру освіти дорослих (ЦОД) «Перший». У 2020 р. ЦОД «Перший» запустив близько 25 програм, серед яких курси з комп’ютерної грамотності, крою та шиття, 1С- бухгалтерія, програми про здоров’я для людей поваж- ного віку. В 2019 р. Мелітополь визнали одним із 10 найбільш прогресивних міст світу, що розвивають навчання впродовж життя [28]. Ще один приклад діяльності ГО «Центр освіти впродовж життя» був у Сумах, який діяв з 2016 р. при Сумському державному університеті. В переліку навчальних програм центру програми для розвитку так званих soft skills (художні й театральні студії, ораторська майстерність, поетичне мистецтво), курси з програмування, Excel, вивчення мов, здоров’я та дозвілля (зокрема, програма про здо- ров’я для людей поважного віку), громадянська та ци- фрова освіта [28]. Слід відзначити, що незважаючи на важливість у концепції освіти упродовж життя освіти для дорослих, МОН практично не опікується цим напрямком. Для розвитку цього напрямку створено Українську асоціа- цію освіти дорослих, яка 11.06.2021 р. презентувала ре- зультати дослідження державної політики у сфері освіти дорослих в Україні. Авторами дослідження ви- явлено низку проблемних аспектів у формуванні та ре- алізації державної політики у сфері освіти дорослих в Україні, а саме: відсутність координації у формуванні державної політики у сфері освіти дорослих на на- ціональному рівні; відсутність системи централізова- ного збору статистичних даних щодо освіти дорослих, яка б дозволила формувати обґрунтовану державну по- літику; обмежене врахування рекомендацій провідних міжнародних організацій щодо освіти дорослих та освіти впродовж життя; суперечливість норм законо- давства, що регулює освіту дорослих; незбалансова- ність розвитку різних складників освіти дорослих, зо- крема, через однобічне переважання складників, пов’язаних з різними формами професійного навчан- ня; нерівність умов діяльності державних й комуналь- них та приватних провайдерів освіти дорослих (зо- крема, посилене регулювання діяльності перших і практичне ігнорування других); відсутність механізмів рівного доступу до різних джерел фінансування для провайдерів освіти дорослих незалежно від форм власності і підпорядкування [29]. Завдання 4.6 щодо ліквідації гендерної нерівності се- ред шкільних учителів не виконується, за цим показни- ком спостерігається регрес, оскільки частка чоловіків серед шкільних учителів зменшилася з 15,8% у 2015 р. до 13% у 2019 р., що обумовлено низьким соціальним статусом педагогічних працівників, значною відпові- дальністю вчителя перед суспільством за навчання і виховання підростаючого покоління та неконку- рентною заробітною платою на ринку праці, що не мотивує чоловіків до педагогічної діяльності. Завдання 4.7, яке стосується створення у школах сучасних умов навчання, включаючи інклюзивне, на основі інноваційних підходів, у цілому виконується, окрім ін- клюзивного навчання. Щодо підключення шкіл до ме- АНТОНЮК В. П. 2022/№1 167 режі Інтернет та використання комп’ютерів у навчаль- ному процесі, то у 2019 р. досягнуто значення індика- торів, встановлених на 2030 р. В Україні створено платформу Цифрова освіта, яка сприяє цифровізації усієї системи освіти. Щодо інклюзивної освіти, то вона швидко поши- рюється, за даними МОН у 2019/2020 навчальному році 35% від загальної кількості закладів загальної се- редньої освіти організували інклюзивне навчання, од- нак цільовий показник у 40% на 2020 р. не досягнуто. Станом на 1 січня 2020 р. в інклюзивних класах на- вчалося 19345 учнів із особливими освітніми потре- бами, що у 7 разів перевищувало дані п’ятирічної дав- нини. На початок 2020 р. в Україні були створені 13782 інклюзивні класи [30]. Проблема інклюзивної освіти пов’язана не лише з організаційними і фінансовими можливостями, але й готовністю українського суспіль- ства до залучення у звичайну систему шкільного нав- чання осіб з особливими освітніми потребами, а також з підготовкою кадрів для інклюзивної освіти. Тому важливо прийняти Національну стратегію розвитку ін- клюзивної освіти на період до 2030 р. та план заходів до неї, що дозволить консолідувати зусилля централь- них та місцевих органів влади, закладів освіти, громад, міжнародних та українських громадських організацій щодо розвитку інклюзивної освіти. Зроблений аналіз розвитку системи освіти Укра- їни для формування людського капіталу в контексті Цілей сталого розвитку показує, що мають місце як досягнення, так і певні упущення, які потребували по- дальшої діяльності держави та суспільства з удоскона- лення освітнього процесу та приведення його до біль- шої відповідності вимогам постіндустріального суспі- льства знань. На це орієнтували державні стратегії і програми розвитку. Так, в МОН було оприлюднено завдання на 2022 р., серед яких: розбудова сучасного освітнього середовища в закладах професійної освіти, схвалення Стратегії розвитку вищої освіти на період до 2030 року, розгортання участі України в програмі Горизонт Європа та створення відповідної інфра- структури, посилення інтеграції закладів професійної, вищої освіти та наукових установ із промисловістю (бізнесом) [31]. Однак ця діяльність була перервана військовою агресією Росії проти України та розв’язанням повно- масштабної війни, яка призвела до значних руйнувань і втрат в соціально-економічній інфраструктурі, яка забезпечує відтворення людського капіталу. Війна не- се найбільші ризики і загрози для функціонування системи освіти і формування людського капіталу, оскільки знищує соціальну інфраструктуру та насе- лення, яке є фізіологічною основою людського капі- талу. Війна унеможливлює досягнення будь-яких Ці- лей сталого розвитку, оскільки призводить да масш- табних матеріальних, фінансових і людських втрат, руйнування поселень та територій, природних еко- систем та надмірного забруднення навколишнього се- редовища різними видами зброї. Негативний влив на освітню систему та її інфра- структуру пов’язаний з таким: руйнуванням закладів дошкільної, середньої, професійно-технічної та вищої освіти; призупиненням навчального процесу внаслі- док воєнних дій; втратою частини педагогічного та професорсько-педагогічного персоналу навчальних закладів унаслідок мобілізації та смерті; міграцією значної кількості населення і дітей в інші регіони та країни, що призводить до значних переривів у нав- чанні; окупацією територій та кардинальною транс- формацією навчального процесу під примусом оку- пантів. За даними Міністерства освіти і науки України (МОН), станом на кінець квітня 2022 р. внаслідок об- стрілів та бомбардувань пошкоджено 1556 закладів освіти, 102 з них повністю зруйновано. В тому числі: зруйновано 17 закладів дошкільної освіти, пошко- джено 526 заклади; зруйновано 74 закладів загальної середньої, позашкільної та спеціалізованої освіти; по- шкоджено 739 закладів. 1172 заклади освіти знахо- дяться на тимчасово окупованій території. Станом на 30.04.2022 р. за кордон виїхали 644 500 учнів та 24 667 педагогічних працівників закладів ЗСО. Біль- шість дітей-біженців втратили на значний час можли- вість навчатися, а педагоги — можливість займатися своєю професійною діяльністю. Постраждала також діяльність закладів професійно-технічної освіти: зруй- новано 6 закладів П(ПТ)О, 86 — пошкоджено; у біль- шості закладів було порушено навчальний процес, хоч у більшості регіонів він відновився (у закладах проф- техосвіти 7 областей його частково поновлено). За- знала руйнувань і система вищої освіти: пошкоджено 86 закладів фахової передвищої та вищої освіти, зруй- новано 2 заклади; у більшості ЗВО навчання здійсню- ється в дистанційній формі. [32]. Відбулося не лише руйнування матеріальної бази, але й втрати викладацького складу та студентів, як в якості мирного населення, так і в якості захисників України. В зоні воєнних дій регулярними є порушення навчального процесу, а на окупованих територіях — знищення українських підручників і методичних мате- ріалів, примусовий перехід на інші програми і стан- дарти навчання. Отже, система освіти зазнає великих втрат від війни, що унеможливлює виконання завдань сталого розвитку щодо підвищення якості освіти. В умовах війни система освіти України немає змоги за- безпечити якісний процес формування людського ка- піталу, що разом з втратами населення призводить до значного зменшення людських капітальних активів України, що формує загрозу для відновлення і роз- витку національної економіки у майбутньому. Висновки. Проведене дослідження проблем фор- мування людського капіталу України у сфері освіти в контексті завдань ЦСР за період 2015-2020 рр. висвіт- лило певні досягнення та упущення. Виявлено, що не всі завдання достатньою мірою орієнтовані на підви- щення якості людського капіталу, не до всіх завдань визначено інформативні показники-індикатори, які б давали змогу об’єктивно оцінити зміни, що відбува- ються у сфері освіти, передусім це стосується якості шкільної, професійно-технічної та вищої освіти. Най- більші досягнення у сфері освіти України пов’язані з цифровізацією процесу навчання. В досліджуваному періоді (2016-2020 рр.) недостатнім був рівень охоп- лення дітей молодшого віку дошкільною освітою, слабким був перехід до безперервної освіти та залу- чення до навчання дорослих, а також розвиток інклю- зивної освіти. Однак ці проблеми поступово вирішу- валися і система освіти на всіх рівнях була налашто- вана на модернізацію освітнього процесу та набли- ження його до європейських стандартів. Цей процес був перерваний війною, розв’язаною Росією, яка при- несла великі руйнування і втрати матеріальної бази, людських ресурсів системи освіти та значні пору- АНТОНЮК В. П. 168 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ шення освітнього процесу. Все це унеможливлює ви- конання завдань сталого розвитку щодо підвищення якості освіти та обмежує можливості формування люд- ського капіталу України. Слід відзначити, що Міні- стерство освіти і науки України в цих складних умовах робить значні зусилля по підтримці освітнього про- цесу. Однак ті виклики, які повстали перед країною в усіх сферах, у тому числі і в освіті, потребують глибо- кого аналізу ситуації та пошуку нових шляхів їх вирі- шення з урахуванням досвіду країн, що пройшли через таке випробування. Тому подальше дослідження про- блем розвитку освіти і формування людського капі- талу, які породжені війною, та обґрунтування на- прямків і механізмів їх подолання залишається акту- альним науково-прикладним завданням. Список використаних джерел 1. The Global Competitiveness Report, Special Edition 2020: How Countries are Performing on the Road to Recovery. URL: https://www.weforum.org/reports/the- global-competitiveness-report-2020/in-full/section-2- human-capital. 2. Цілі сталого розвитку. ПРООН в Україні. URL: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/sustai nable-development-goals.html. 3. European Commission. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Rethinking Education: Investing in skills for better socio-economic outcomes. Strasbourg, 20.11.2012 COM (2012) 669 final // European Commission, 2012. URL: http://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52012D C0669&from=FR. 4. Report The Human Capital Index 2020 Update : Human Capital in the Time of COVID-19. URL: https://openknowledge.worldbank.org/handle/10986/3443 2. 5. Проект развития человеческого капитала. Группа всемирного банка. 2018. URL: https://openknow ledge.worldbank.org/bitstream/han- dle/7710986/30498/33324 RU.pdf?sequence=13&isAllowed=y. 6. The Global Human Capital Report 2017. URL: https://weforum.ent.box.com/s/dari4dktg4jt2g9xo2o5pksjpat- vawdb. 7. Васильєва О. І., Рибка А. О. Аналіз сучасних проблем формування та розвитку людського капіталу в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 4. С. 93—97. DOI: https://doi.org/10.32702/2306- 6814.2021.4.93 8. Олієвська М. Г. Бондаренко Д. В. Сталий роз- виток людського капіталу: міжнародні ініціативи та національні тренди. Наукові праці НДФІ. 2020. № 1 (90). С. 76-86. DOI: https://doi.org/10.33763/npndfi 2020.01.076. 9. Кандиба, С. & Шараєнко, О. Закордонний до- свід розвитку людського капіталу як основи сталого економічного розвитку. Економіка та суспільство. 2021. Вип. 26. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/ 2021-26-6. 10. Удосконалення шляхів розвитку людського капіталу як фактор підвищення мобілізаційного поте- нціалу України : монографія / за заг. ред. С. В. Чолій, Ю. М. Перга. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 196 с. 11. Дослідження сфери освіти в Україні. До більшої ре- зультативності, справедливості та ефективності (РЕЗЮМЕЗ). 2019. URL: https://documents1.worldbank.org/curated/en/ 790931568661644788/pdf/Overview.pdf. 12. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук Укра- їни ; за заг. ред. В. Г. Кременя. Київ : Педагогічна думка, 2016. 448 с. 13. Українська освіта в умовах війни : монографія / за наук. ред. С.О. Терепищого. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2020. 234 с. 14. Освіта і війна в Україні (24 лютого – 1 квітня 2022). URL: https://cedos.org.ua/wp-content/uploads/ osvita-i-vijna-v-ukra%D1%97ni.pdf. 15. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь. Київ: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, 2017. 176 с. 16. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року: Указ Президента України від 30 вересня 2019 року № 722/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/722/2019#Text. 17. Цілі сталого розвитку. Добровільний націона- льний огляд. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/ List?lang=uk-UA&id=938d9df1-5e8d-48cc-a007-be5bc60 123b8&tag=TSiliStalogoRozvitku. 18. Загальна середня та професійна (професійно- технічна) освіта в Україні у 2020 році. Статистична ін- формація. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 19. Український центр оцінювання якості освіти. Портал відкритих даних. URL: https://testportal.gov.ua/ zvity-dani/. 20. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи / Міністерство освіти і науки. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/ zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola- compressed.pdf. 21. Реформа освіти та науки. URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/rozvitok- lyudskogo-kapitalu/reforma-osviti. 22. Дошкільна освіта в Україні у 2020 році. Ста- тистична інформація. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 23. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти. Статистична інформація. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 24. Програма EU4SKILLS. URL: https://mon.gov. ua/ua/tag/eu4skills. 25. Вища освіта в Україні у 2019 році. Статисти- чна інформація. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 26. Закон України «Про вищу освіту». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#. 27. Європа 2020. Стратегія розумного, стійкого та інклюзивного росту. URL: http://ec.europa.eu/archives/ growthandjobs_2009/. 28. Солодка В. Що таке центри освіти дорос- лих і як вони працюють в Україні. URL: https://life.pravda.com.ua/columns/2020/09/9/242257/. 29. Відбулася презентація дослідження «Держа- вна політика у сфері освіти дорослих в Україні». Ук- раїнські асоціація освіти дорослих. URL: http://www.uaod.org.ua/novini/vidbulasya-prezentaciya- doslidjennya-derjavna-politika-u-sferi-osviti-doroslih-v- ukrani/. 30. Інклюзивне навчання. URL: https://mon.gov. ua/ua/tag/inklyuzivne-navchannya. 31. Основні здобутки у сфері освіти і науки у 2021 році та ключові напрями роботи на 2022 рік. URL: АНТОНЮК В. П. 2022/№1 169 https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/2022/01/17/ Pidsumky.2022.pdf. 32. Огляд поточного стану сфери освіти і науки України в умовах російської агресії (за 25 — 30 квітня 2022). URL: https://drive.google.com/file/d/1CdM7kBte ZdkSX8I2qzBCUEDV1IChybpl/view. References 1. The Global Competitiveness Report, Special Edition 2020: How Countries are Performing on the Road to Recovery. Retrieved from https://www.weforum.org/ reports/the-global-competitiveness-report-2020/in-full/ section-2-human-capital. 2. Tsili staloho rozvytku. PROON v Ukraini [Goals of sustainable development. UNDP in Ukraine]. Retrieved from https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/ sustainable-development-goals.html [in Ukrainian]. 3. European Commission. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Rethinking Education: Inves- ting in skills for better socio-economic outcomes. Stras- bourg, 20.11.2012. Retrieved from http://eur-lex.europa. eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52012D C0669&from=FR. 4. Report The Human Capital Index 2020 Update : Human Capital in the Time of COVID-19. Retrieved from https://openknowledge.worldbank.org/handle/10986/3443 2. 5. Proyekt razvitiya chelovecheskogo kapitala [Hu- man capital development project]. (2018). World bank group. Retrieved from https://openknowledge.worldbank. org/ bitstream/handle/10986/30498/33324RU.pdf?seq [in Russian]. 6. The Global Human Capital Report 2017. Retrieved from https://weforum.ent.box.com/s/dari4dktg4jt2g9xo2o 5pksjpatvawdb. 7. Vasylieva, O. I., Rybka, A. O. (2021). Analiz suchasnykh problem formuvannia ta rozvytku liudskoho kapitalu v Ukraini [Analysis of modern problems of formation and development of human capital in Ukraine]. Investytsii: praktyka ta dosvid — Investments: practice and experience, 4, рр. 93—97. DOI: https://doi.org/10.32702/ 2306-6814.2021.4.93 [in Ukrainian]. 8. Oliievska, M. H. Bondarenko, D. V. (2020). Stalyi rozvytok liudskoho kapitalu: mizhnarodni initsiatyvy ta natsionalni trendy [Sustainable development of human capital: international initiatives and national trends]. Naukovi pratsi NDFI — Scientific works of NDFI, 1 (90), рр. 76-86. DOI: https://doi.org/10.33763/npndfi2020. 01.076 [in Ukrainian]. 9. Kandyba, S. & Sharaienko, O. (2021). Zakordon- nyi dosvid rozvytku liudskoho kapitalu yak osnovy staloho ekonomichnoho rozvytku [Foreign experience in the development of human capital as the basis of sustainable economic development]. Ekonomika ta suspilstvo — Economy and society, Issue 26. DOI: https: //doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-6. [in Ukrainian]. 10. Cholii, S. V., Perha, Yu. M. (Eds.). (2020). Udoskonalennia shliakhiv rozvytku liudskoho kapitalu yak faktor pidvyshchennia mobilizatsiinoho potentsialu Ukrainy [Improvement of the ways of human capital development as a factor of increasing the mobilization potential of Ukraine]. Kherson, Helvetyka. 196 р. [in Ukrainian]. 11. Doslidzhennia sfery osvity v Ukraini. Do bilshoi rezultatyvnosti, spravedlyvosti ta efektyvnosti (REZIuMEZ) [Study of the field of education in Ukraine. Towards greater effectiveness, fairness and efficiency (SUMMARY)]. Retrieved from https://documents1. world bank.org/curated/en/790931568661644788/pdf/Overview. pdf [in Ukrainian]. 12. Kremen, V. H. (2016). Natsionalna dopovid pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini [National report on the state and prospects of education development in Ukraine]. Kyiv, Pedahohichna dumka. 448 р. [in Ukrainian]. 13. Terepyshchyi, S. O. (Ed.). (2020). Ukrainska osvita v umovakh viiny [Ukrainian education in the conditions of war]. Kyiv, Publishing House of M. P. Dra- homanov National University of Applied Sciences. 234 р. [in Ukrainian]. 14. Osvita i viina v Ukraini (24 liutoho – 1 kvitnia 2022) [Education and war in Ukraine (February 24 - April 1, 2022)]. Retrieved from https://cedos.org.ua/wp- content/uploads/ osvita-i-vijna-v-ukra%D1%97ni.pdf [in Ukrainian]. 15. Tsili staloho rozvytku: Ukraina. Natsionalna dopovid [Goals of sustainable development: Ukraine. National report]. (2017). Kyiv, Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine. 176 p. [in Ukrainian]. 16. Pro Tsili staloho rozvytku Ukrainy na period do 2030 roku: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 30 veresnia 2019 roku № 722/2019 [On the Sustainable Development Goals of Ukraine for the period until 2030: Decree of the President of Ukraine dated September 30, 2019 No. 722/2019]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/722/2019#Text [in Ukrainian]. 17. Tsili staloho rozvytku. Dobrovilnyi natsionalnyi ohliad [Goals of sustainable development. Voluntary National Review]. Retrieved from https://www.me.gov.ua/ Documents/ List?lang=uk-UA&id=938d9df1-5e8d-48cc- a007-be5bc60 123b8&tag=TSiliStalogoRozvitku [in Ukrainian]. 18. Zahalna serednia ta profesiina (profesiino- tekhnichna) osvita v Ukraini u 2020 rotsi. Statystychna informatsiia [General secondary and professional (vocational and technical) education in Ukraine in 2020. Statistical information]. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 19. Ukrainskyi tsentr otsiniuvannia yakosti osvity. Portal vidkrytykh danykh [Ukrainian Center for Evaluation of the Quality of Education. Open data portal]. Retrieved from https://testportal.gov.ua/ zvity-dani/ [in Ukrainian]. 20. Nova ukrainska shkola. Kontseptualni zasady reformuvannia serednoi shkoly [New Ukrainian school. Conceptual principles of secondary school reform]. Ministry of Education and Science. Retrieved from https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20seredn ya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf [in Ukrainian]. 21. Reforma osvity ta nauky [Reform of education and science]. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/ diyalnist/reformi/rozvitok-lyudskogo-kapitalu/reforma- osviti [in Ukrainian]. 22. Doshkilna osvita v Ukraini u 2020 rotsi [Preschool education in Ukraine in 2020]. Statistical information. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 23. Zaklady profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity [Institutions of professional (vocational and technical) education]. Statistical information. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. АНТОНЮК В. П. 170 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 24. Prohrama EU4SKILLS [EU4SKILLS program]. Retrieved from https://mon.gov. ua/ua/tag/eu4skills [in Ukrainian]. 25. Vyshcha osvita v Ukraini u 2019 rotsi [Higher education in Ukraine in 2019]. Statistical information. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 26. Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu» [Law of Ukraine "On Higher Education"]. Retrieved from https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18# [in Ukrainian]. 27. Yevropa 2020. Stratehiia rozumnoho, stiikoho ta inkliuzyvnoho rostu [Europe 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth]. Retrieved from http://ec.europa.eu/archives/ growthandjobs_2009/ [in Ukrainian]. 28. Solodka, V. Shcho take tsentry osvity doroslykh i yak vony pratsiuiut v Ukraini [What are adult education centers and how do they work in Ukraine]. Retrieved from https://life.pravda.com.ua/columns/2020/09/9/242257/ [in Ukrainian]. 29. Vidbulasia prezentatsiia doslidzhennia «Derzhav- na polityka u sferi osvity doroslykh v Ukraini». Ukrainski asotsiatsiia osvity doroslykh [The presentation of the study "State policy in the field of adult education in Ukraine" took place. Ukrainian Association of Adult Education]. Retrieved from http://www.uaod.org.ua/novini/vidbulasya -prezentaciya-doslidjennya-derjavna-politika-u-sferi-osviti -doroslih-v-ukrani/ [in Ukrainian]. 30. Inkliuzyvne navchannia [Inclusive education]. Retrieved from https://mon.gov. ua/ua/tag/inklyuzivne- navchannya [in Ukrainian]. 31. Osnovni zdobutky u sferi osvity i nauky u 2021 rotsi ta kliuchovi napriamy roboty na 2022 rik [Main achievements in the field of education and science in 2021 and key areas of work for 2022]. Retrieved from https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/2022/01/17/ Pidsumky.2022.pdf [in Ukrainian]. 32. Ohliad potochnoho stanu sfery osvity i nauky Ukrainy v umovakh rosiiskoi ahresii (za 25 — 30 kvitnia 2022) [Overview of the current state of the sphere of education and science of Ukraine in the conditions of Russian aggression (for April 25-30, 2022)]. Retrieved from https://drive.google.com/file/d/1CdM7kBteZdkSX8I2qz BCUEDV1IChybpl/view [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 10.05.2022 Формат цитування: Антонюк В. П. Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни. Вісник економічної науки України. 2022. № 1 (42). С. 161-170. DOI: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2022.1(42).161-170 Antoniuk, V. P. (2022). Problems of the Formation of Human Capital of Ukraine in the Education System and its Risks in the Realities of War. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (42), рр. 161-170. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).161-170

Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни

Репозитарії

Схожі ресурси