Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження

Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження

В статті обґрунтовано провідну роль людського капіталу як чинника інноваційного розвитку в умовах технологічної модернізації економіки та розгортання четвертої промислової революції. Конкретизовано визначення людського капіталу як людських активів, які складаються із фізичних, інтелектуальних, профе...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2021
Main Author: Антонюк, В.П.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2021
Series:Управління економікою: теорія та практика
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186753
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 3-12. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-186753
record_format dspace
spelling irk-123456789-1867532022-11-29T01:26:35Z Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження Антонюк, В.П. В статті обґрунтовано провідну роль людського капіталу як чинника інноваційного розвитку в умовах технологічної модернізації економіки та розгортання четвертої промислової революції. Конкретизовано визначення людського капіталу як людських активів, які складаються із фізичних, інтелектуальних, професіональних, мотиваційних складових зайнятого населення. Запропонований авторський підхід розуміння людського капіталу як об’єкту дослідження, в якому систематизовано суб’єкти, компоненти, параметри й чинники формування і розвитку людського капіталу. Виокремлено й охарактеризовано демографічну, фізіологічну, освітньо-професійну, соціально-економічну та соціокультурну компоненти ЛК, що має вагоме значення для комплексного аналізу ЛК на національному та регіональному рівнях. Здійснено обґрунтування значення кожної компоненти ЛК у забезпеченні інноваційних процесів. The article substantiates the leading role of human capital as a factor of innovative development in the conditions of technological modernization of the economy and the deployment of the fourth industrial revolution. The definition of human capital as human assets consisting of physical, intellectual, professional, motivational components of the employed population is specified. The author's approach of understanding human capital as an object of research is proposed, in which the subjects, components, parameters and factors of formation and development of human capital are systemed. The demographic, physiological, educational, professional, socio-economic and socio-cultural components of the human capital have been singled out and characterized, which is of great importance for the comprehensive analysis of the human capital at the national and regional levels. The value of each component of the human capital in ensuring innovative processes is substantiated. 2021 Article Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 3-12. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2221-1187 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.3-12 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186753 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description В статті обґрунтовано провідну роль людського капіталу як чинника інноваційного розвитку в умовах технологічної модернізації економіки та розгортання четвертої промислової революції. Конкретизовано визначення людського капіталу як людських активів, які складаються із фізичних, інтелектуальних, професіональних, мотиваційних складових зайнятого населення. Запропонований авторський підхід розуміння людського капіталу як об’єкту дослідження, в якому систематизовано суб’єкти, компоненти, параметри й чинники формування і розвитку людського капіталу. Виокремлено й охарактеризовано демографічну, фізіологічну, освітньо-професійну, соціально-економічну та соціокультурну компоненти ЛК, що має вагоме значення для комплексного аналізу ЛК на національному та регіональному рівнях. Здійснено обґрунтування значення кожної компоненти ЛК у забезпеченні інноваційних процесів.
format Article
author Антонюк, В.П.
spellingShingle Антонюк, В.П.
Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження
Управління економікою: теорія та практика
author_facet Антонюк, В.П.
author_sort Антонюк, В.П.
title Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження
title_short Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження
title_full Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження
title_fullStr Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження
title_full_unstemmed Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження
title_sort людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate 2021
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186753
citation_txt Людський капітал як чинник інноваційного розвитку та об’єкт дослідження / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 3-12. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series Управління економікою: теорія та практика
work_keys_str_mv AT antonûkvp lûdsʹkijkapítalâkčinnikínnovacíjnogorozvitkutaobêktdoslídžennâ
first_indexed 2025-07-16T08:01:15Z
last_indexed 2025-07-16T08:01:15Z
_version_ 1837789743817949184
fulltext 3 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.3-12 В.П. Антонюк, д.е.н., проф. ORCID 0000-0003-2100-7343 e-mail: antonukvp@gmail.com, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ЧИННИК ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ Людина та її робоча сила виступає основним капітальним ак- тивом сучасної економіки. Всесвітній економічний форум вважає, що талант, а не капітал, буде ключовим чинником, який зв’язує інновації, конкурентоспроможність і зростання у ХХІ ст. [1]. Роль людського капіталу суттєво змінюються під впливом технологіч- ного прогресу. Процеси комп’ютеризації, цифровізації та четвертої промислової революції кардинально змінили умови економічної ді- яльності та зайнятості в усіх галузях економіки, забезпечили впро- вадження нових технологій і суттєве зростання продуктивності праці. Все це пред’являє нові вимоги до умов формування і вико- ристання людського капіталу, як основного ресурсу інноваційного розвитку економіки, який забезпечує підвищення ефективності й конкурентоспроможності країн, регіонів, окремих компаній. Дослідження людського капіталу (ЛК), як основного чинника розвитку сучасної економіки, здійснюють міжнародні організації, такі як Всесвітній економічний форум (ВЕФ) та Світовий банк, кон- салтингові компанії (наприклад, «Делойт» (Deloitte), що надає по- слуги у сфері консалтингу і аудиту), зарубіжні та вітчизняні вчені. На сучасному етапі науковці різних країн досліджують основні про- блеми і завдання формування ЛК в контексті нових технологічних викликів – Четвертої промислової революції та поширення інфор- маційних технологій [2; 3], визначаючи провідну роль людського чинника у модернізаційній трансформації виробництва. Вітчизняні вчені також активно долучилися до дослідження людського капі- талу: О. Васильєва і О. Рибка аналізують сучасні проблеми інвесту- вання у ЛК та обґрунтовують необхідність удосконалення інститу- ційної бази для його збереження і розвитку [4]; А. Антохов до- сліджує взаємозв’язок ЛК з інноваційним розвитком та його про- блеми в Україні [5]; М. Олієвська та Д. Бондаренко [6] розглядають © В.П. Антонюк, 2021 4 ЛК в контексті сталого розвитку з урахуванням зарубіжного досвіду його відтворення. Автор даної статті також аналізує проблеми фор- мування ЛК України, акцентуючи увагу на вищу освіту [7]. В кон- тексті завдань інноваційного розвитку регіонів людський чинник досліджується науковцями Інституту економіки промисловості НАН України [8]. Цікавим є дослідження фахівців Українського ін- ституту майбутнього, які обґрунтували важливість розвитку ЛК для забезпечення прогресивного соціально-економічного поступу кра- їни та представили детальний аналіз його параметрів в Україні у по- рівнянні з іншими країнами світу [9]. Слід відзначити, що в багатьох дослідження не окреслено чітко параметри ЛК, тому при аналізі нерідко упускаються його важливі аспекти. В Україні на сучасному етапі мають місце про- блеми з відтворення людського капіталу, зменшення чисельності робочої сили свідчить про втрату людських активів. Крім того в контексті технологічної модернізації важливим є розуміння його ролі як чинника інноваційного розвитку та забезпечення умов фор- мування необхідних для цього рис. Тому подальше дослідження проблем людського капіталу не втратило своєї актуальності. Мета статті полягає у систематизації компонент, парамет- рів та чинників формування і розвитку людського капіталу, забез- печення його нагромадження у відповідності до потреб інновацій- ного розвитку. При підготовці статті використано загальнонаукові методи теоретичного аналізу, порівняння, узагальнення, систематизації. Ін- формаційною базою є опубліковані результати досліджень з проблем формування людського капіталу у зарубіжних та вітчизняних ви- дання, власні дослідження і розробки автора. Основи сучасної теорії людського капіталу формувалася в 50- 60-ті роки ХХ ст. в працях Т. Шульца, Г. Беккера, Е. Денісона, Р. Солоу, Дж. Кендріка та багатьох інших зарубіжних економістів й соціологів, що досить широко висвітлено в економічній літературі. Значний внесок в розробку теоретичних засад ЛК зробили також українські вчені. Нині поняття людського капіталу є сформованим. Всесвітній економічний форум відзначає, що людський капітал – це здатності та навички окремих людей та груп населення, які є клю- човим фактором економічного розвитку і продуктивності. Розвиток ЛК можна забезпечити підтримуючи гарне здоров’я та формуючи затребувані економікою здібності та навички. Цінність людського капіталу реалізується на ринку праці через продуктивну зайнятість і розвивається через освіту упродовж перших двох десятирічь життя 5 людини, а також через інвестиції у навчання в середині професійної кар’єри [10]. Людський капітал в сучасних умовах виступає основним ре- сурсом будь якої країни. При цьому розвиток ЛК та економічний розвиток країни, регіонів є взаємообумовленими процесами. Зрос- тання чисельності робочої сили, підвищення рівня зайнятості та якості професійної освіти забезпечує економіку необхідною робо- чою силою та створює умови для розвитку різноманітних видів еко- номічної діяльності й впровадження інновацій. Тому для забезпе- чення формування необхідних обсягів ЛК важливим є визначення його компонентів, сфер і чинників його формування, та здійснення такої соціально-економічної політики, яка б забезпечувала його на- громадження. Тому важливо більш системно і чітко визначити ос- новні параметри даної категорії. Узагальнюючи різноманітні джерела, конкретизуємо визна- чення даного поняття: людський капітал – це задіяні в економіці країни (регіону, громади, фірми) людські активи, які складаються із фізичних, інтелектуальних, професіональних, мотиваційних скла- дових зайнятого населення. Вони формуються на рівні основних суб’єктів економічної діяльності в межах певних просторових утво- рень та під впливом значної кількості чинників, системне розуміння яких має велике значення як в процесі дослідження людського ка- піталу, так і формування ефективної державної політики його роз- витку. Суб’єктами формування людського капіталу є: окремий ін- дивід (особистісний рівень), домогосподарство, родина; суспільс- тво в цілому; підприємницький сектор - великий, середній і малий бізнес; державні, регіональні та місцеві органи влади. Саме у суб’єктів формується потреба і мотивація до розвитку ЛК, вони ви- значають умови та інвестиції, необхідні для формування людських активів, вони прикладають певні зусилля (фізичні, інтелектуальні, організаційні) для розвитку і нагромадження ЛК. Важливими є просторові параметрами формування і вико- ристання ЛК, які мають свої можливості та певні специфічні умови. В просторовому плані слід розмежовувати умови та можливості формування ЛК: у рамках країни в цілому; у великих економічних районах; в окремих регіонах; у територіальних громадах; а також у міській і сільській місцевості, які мають суттєві відмінності в умо- вах життєдіяльності населення. В кожному просторовому утво- рення можуть виникати свої проблеми та формуватися свої тенден- 6 ції людського розвитку, відмінні від інших, аналіз яких є важливим в контексті стратегій і завдань відтворення і нагромадження ЛК. Аналіз за компонентами формування і використання ЛК, по- чинаючи від демографічних умови відтворення народонаселення та закінчуючи сферою зайнятості, яка забезпечує використання і пода- льший розвиток людського капіталу, дає змогу комплексного під- ходу до процесу відтворення ЛК (див. таблицю). Кожна компонента має свої складові та чинники впливу, аналіз яких дає змогу поба- чити цілісну картину умов формування людського чинника вироб- ництва та визначити завдання з вирішення проблем. Таблиця Компоненти, параметри та чинники формування і розвитку людського капіталу країни та її регіонів1 Компонента формування ЛК Параметри визна- чених сфер форму- вання ЛК Основні чинники впливу на параметри формування ЛК 1 2 3 Демографічна – формує чисельність населення, що є фі- зичною основою ЛК Народжуваність Статево-вікова структура населення, стан здо- ров’я, етнічний склад, домінуюча модель родини, рівень добробуту, державна підтримка родин з дітьми Смертність Вікова структура населення, стан здоров’я, умови праці, стан системи охорони здоров’я і стан навколишнього середовища Міграція Динаміка економічного розвитку, стан внутріш- нього ринку праці, можливості та сфери зайнято- сті, рівень оплати праці, стан глобального ринку праці, рівень мобільності населення Фізіологічна – ви- значає стан здоров’я як якісну складову ЛК, період трудової активності та за- гальну тривалість життя Стан здоров’я, за- хворюваність Генетична спадковість, розвиток і стан медичної інфраструктури, видатки держави на охорону здоров’я, доступність медичного обслуговування для широких верств населення, рівень життя на- селення, умови праці, стан навколишнього сере- довища Сформована в сус- пільстві модель збереження і під- тримки здоров’я Домінуючий спосіб життя, сформована культура підтримки здоров’я, політика держави щодо про- філактики захворювань та розвитку здорового способу життя, залучення населення до фізичної культури, інформаційна протидія поширеності згубних моделей поведінки (паління, вживання наркотиків та ін.) Освітньо-профе- сійна – забезпечує формування продук- тивних здібностей населення Загальна освіта Доступність дітей до якісної дошкільної, базової та загальної середньої освіти; розвиток і стан освітньої інфраструктури, фінансування системи освіти, кваліфікація педагогічних кадрів, якість, інклюзивність, креативність навчання та його відповідність сучасним стандартам 7 Закінчення таблиці Професійна освіта Доступність молоді до професійно-технічної і вищої освіти, матеріально-технічний та фінансо- вий стан професійно-технічних та вищих навча- льних закладів, рівень технічного оснащення й цифровізації, забезпеченість педагогічними і на- уково-педагогічними кадрами, якість професій- ного навчання та відповідність здобутих компе- тенцій потребам ринку праці й сучасним станда- ртам Навчання на практиці Виробниче навчання в процесі трудової діяль- ності з освоєння нової техніки й технологій, під- вищення кваліфікації на виробництві, мотивація працівників до освоєння нових компетенцій, ви- трати фірм на підвищення кваліфікації Безперервна освіта Післядипломна освіта, мотивація і залученість дорослого населення до різних форм формаль- ного та неформального навчання, розвиток ін- фраструктури безперервної освіти Соціально-економі- чна – забезпечує за- лучення населення у сферу економічної ді- яльності, перетво- рення їх продуктив- них здібностей у людські активи та їх використання Участь в робочій силі (економічна активність насе- лення) Вікова структура населення, стан здоров’я, мож- ливості зайнятості у відповідності до здобутої кваліфікації та інтересів, мотивація до зайнято- сті, рівень життя, наявність джерел нетрудових доходів, традиції та можливості економічного ут- римання непрацюючих Зайнятість Темпи розвитку економіки, її технологічний рі- вень, доступні сфери зайнятості, кількість і якість робочих місць, розвиток інфраструктури ринку праці, попит на робочу силу, рівень оплати та умови праці, можливості самореалізації і про- фесійного розвитку, кадрова політика робото- давців, менеджмент персоналу, можливості са- мозайнятості Соціокультурна – формує соціо-еконо- мічну поведінку та культуру працівників Поведінкові стра- тегії населення Цінність освіти і культурного розвитку, налашто- ваність на здобуття якісної освіти, на саморозви- ток, готовність до освоєння нових знань і компе- тенцій, позитивне сприйняття інших культур, досвіду, практик Соціальна актив- ність і поведінка Домінуючі практики соціальної взаємодії (парт- нерство, індивідуалізм, взаємодопомога, конку- ренція), релігійні та етнічні норми і традиції, со- ціальна мобільність та налаштованість на зміни Домінуюча серед населення куль- тура праці Сформована цінність праці, відношення до праці, традиції сумлінної трудової діяльності, трудова етика 1 Розроблено автором. Усі визначені сфери, параметри та чинники формування ЛК мають важливе значення для аналізу його проблем, однак їх вели- кий обсяг і відсутність за багатьма параметрами доступної інформа- ції не дозволяють залучити їх усіх до аналізу. Слід відзначити, що 8 кожне дослідження людського капіталу обирає певні параметри ви- ходячи з мети дослідження та розуміння їх важливості для форму- вання і використання людських капітальних активів. Людський капітал має пріоритетне значення в системі чинни- ків інноваційного розвитку, забезпечуючи економіку необхідними знаннями, науковими розробками та висококваліфікованими кад- рами, спроможними до інноваційної діяльності. Для забезпечення нагромадження ЛК інноваційної економіки має значення кожна компонента формування людського капіталу. Демографічна компонента. З позицій забезпечення можли- востей інноваційного розвитку має значення не лише збільшення чисельності населення, яке формує робочу силу для інноваційної економіки, а передусім - зменшення міграції за кордон молоді, ква- ліфікованої робочої сили, професіоналів та наукових працівників. Особливо значні втрати людського капіталу від міграції в Україні. За різними даними, від 3 до 5 млн. українців працюють за кордоном і значна їх частка не планує повертатися назад в Україну. Освітня міграція молоді перевищила 80 тисяч. Дослідники міграційних про- цесів відзначають, що згідно із опитуванням Research & Branding Group виїхати без повернення додому у 2020 р. вже планували 1,3 млн українців за загального потенціалу української міграції у 5 млн осіб [11, с. 54]. Тому важливим є створення умов для утри- мання талантів та залучення їх з інших країн. Фізіологічна компонента. Якість робочої сили, її інтелекту- альний, креативний розвиток, спроможність до запровадження інновацій та використання інноваційних продуктів значною мірою залежить від здоров’я дітей, молоді та економічно активного насе- лення. Особливо важливим є збереження життя і здоров’я робочої сили у найбільш активному працездатному віці – від 30 до 60 років. Це вже підготовлені кадри, які мають професійну освіта на прак- тичні навички, досвід роботи з новою технікою і технологіями. У формування цього людського капіталу і держава, і населення, а та- кож і роботодавці потратили значні кошти. Тому передчасна смер- тність у цьому віці призводити до втрати не лише сформованої ро- бочої сили, але й тих інвестицій, які понесло суспільство. Україна втрачає значну частку ЛК саме із-за високої смертності чоловіків, яка у 3 рази перевищує смертність жінок аналогічного віку. Напри- клад, у віці 45-49, 50-54, 54-60 коефіцієнти смертності чоловіків складали 1037,9; 1486,2; 2157,9 осіб на 100 тис. населення відповід- ного віку; серед жінок даного віку ці показники були такими: 376,6; 515,5; 753,9 [12]. 9 Освітньо-професійна компонента. Ця компонента має най- більш вагоме значення для формування інноваційного людського капіталу. Формування новітніх сучасних знань і компетенцій, нави- чок досліджень і продукування нових ідей створює основу для інно- ваційної діяльності. А в умовах швидкого старіння знань виникає потреба безперервної освіти упродовж життя. Цій сфері форму- вання ЛК приділяється пріоритетна увага в Європейському Союзі. У 2012 р., в умовах загострення економічної конкуренції та потреби ринків праці у висококваліфікованих працівниках, ЄС модернізував стратегічні орієнтири розвитку освіти та професійної підготовки у документі «Переосмислення освіти: інвестиції у професійні нави- чки задля кращих соціально-економічних результатів». На порядку денному стало завдання розбудови навичок для ХХІ ст.: здатності вчитися, критично мислити, математичних, природничих компе- тентностей, підприємливості, ІКТ-компетентності, спілкування су- часними іноземними мовами, професійних навичок [7, 170]. Укра- їна має високу частку робочої сили з вищою і професійно-техніч- ною освітою. Однак якість професійної освіти у більшості випадків не відповідає сучасним потребам високотехнологічного вироб- ництва, що обумовлює дефіцит кадрів для багатьох сфер економіч- ної діяльності і стримує їх інноваційний розвиток. Соціально-економічна компонента. Вона характеризує залу- чення робочої сили у сферу економічної діяльності та забезпечує поєднання процесів формування ЛК і його використання безпо- середньо на виробництві. Недостатньо забезпечити підготовку ви- сококваліфікованої робочої сили, важливо створити умови для за- лучення її в сферу економічної діяльності. В Україні також тут є значні проблеми, відбувається неухильне скорочення чисельності економічно-активного населення і зайнятих. Таке скорочення обу- мовлено не лише зменшенням населення, але й звуженням можли- востей зайнятості. Згорнення промислового виробництва, скоро- чення робочих місць, низькі обсяги інвестицій у розвиток еконо- міки обумовлюють труднощі працевлаштування. За даними Дер- жавної служби зайнятості кількість незайнятої робочої сили значно перевищує кількість вакансій. У 2020 році кількість вакансій по Ук- раїні складала 829,7 тис., а чисельність безробітних – 1247,2 тис. осіб [14]. Соціокультурна компонента. Вона формує відношення до праці або як до засобу, що забезпечує існування, або як до нагальної життєвої потреби людини, яка дає змогу реалізувати її професійний і творчий потенціал, що має важливе значення для інноваційного 10 процесу. Україна має працелюбне населення, однак за культурою праці і її мотивацією воно значно поступається розвиненим країнам світу. Це обумовлено різними причинами: низьким рівнем мате- ріального і морального стимулювання, неефективним кадровим ме- неджментом, пануванням в економіці переважно низьких техноло- гічних укладів, збереженням у багатьох пострадянської трудової ментальності найманого працівника державних підприємств та низкою інших причин, які потребують широкого і комплексного до- слідження. Висновки. В статті обґрунтовано провідну роль людського ка- піталу як чинника інноваційного розвитку в умовах переходу до знанієвої економіки та четвертої промислової революції. Конкрети- зовано визначення людського капіталу як людських активів, які складаються із фізичних, інтелектуальних, професіональних, моти- ваційних складових зайнятого населення. Систематизовано компо- ненти, параметри та чинники формування і розвитку людського ка- піталу країни та її регіонів. Виокремлено й охарактеризовано демо- графічну, фізіологічну, освітньо-професійну, соціально-економічну та соціокультурну компоненти ЛК, що має вагоме значення для комплексного аналізу ЛК на національному та регіональному рів- нях. Обґрунтовано роль кожної компоненти ЛК в забезпеченні інно- ваційних процесів. Запропонований авторський підхід до дослі- дження людського капіталу як чинника інноваційного розвитку по- требує подальшого удосконалення, що передбачено в планах нау- кової роботи автора. Література 1. The Global Human Capital Report 2017. URL: https://weforum. ent.box.com/ s/dari4dktg4jt2g9xo2o5pksjpatvawdb. 2. Ayansola Olatunji Ayandibu and Lawrence Abiwu. Current Trends in Human Capital Formation. Human Capital Formation for the Fourth Industrial Revolution. Hershey PA, USA: IGI Global, 2020. P. 73-99. DOI: https://doi.org/10.4018/978-1- 5225-9810-7.ch004. 3. Byron L. Davis and Edward L. Kick. Human Capital Issues and Information Technology. Social Dimensions of Information Technology: Issues for the New Millennium. North Carolina State University, 2000. P. 23-36. DOI: https://doi.org/10.4018/978-1-878289-86-5.ch00. 4. Васильєва О. І., Рибка А. О. Аналіз сучасних проблем формування та ро- звитку людського капіталу в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 4. С. 93–97. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2021.4.93. 5. Антохов А.А. Взаємовпливи людського капіталу та інноваційного розви- тку економіки. Бізнес-навігатор. 2018. Вип. 1-2 (44). С. 32-35. 11 6. Олієвська М. Г. Бондаренко Д. В. Сталий розвиток людського капіталу: міжнародні ініціативи та національні тренди. Наукові праці НДФІ. 2020. № 1 (90). С. 76-86. 7. Antoniuk Valentyna. Problems and prospects of the human capital formation of Ukraine in higher education. Modern innovative and information technologies in the development of society. Katowice School of Technology. Monograph 23 Wydawnictwo Wyższej Szkoły Technicznej w Katowicach, 2019. С. 290-298. 8. Інноваційне Придніпров’я: гра на випередження: моногр. / О. І. Амоша, Ю. С. Залознова, С. В. Іванов, В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева та ін.; за заг. ред. В. І. Ляшенка (заг. ред.); НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, Дніпро, 2021. 286 с. 9. Важливість розвитку людського капіталу у сучасному світі. Якою має бути стратегія України. Український інститут майбутнього. URL: https://uifuture.org/. 10. The Global Competitiveness Report, Special Edition 2020: How Countries are Performing on the Road to Recovery. URL: https://www.weforum.org/reports/the- global-competitiveness-report-2020/in-full/section-2-human-capital. 11. Ніколаєць К. М., Ожелевська Т. С. Сучасна освітня міграція і Україна. Економiка та держава. 2021, № 9. С. 52-56. DOI: https://doi.org/10.32702/2306- 6806.2021.9.52. 12. Таблиці народжуваності, смертності та середньої очікуваної тривалості життя. 2020. Статистичний збірник. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/ kat_u/2021/zb/08/zb_tabl_nar_2020.pdf. 13. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук України ; за заг. ред. В. Г. Кременя. Київ : Педагогічна думка, 2016. 448 с. 14. Попит та пропозиція на зареєстрованому ринку праці у 2021 році. URL: https://www.dcz.gov.ua/analitics/67. References 1. The Global Human Capital Report 2017. Retrieved from https://weforum. ent.box.com/ s/dari4dktg4jt2g9xo2o5pksjpatvawdb. 2. Ayansola Olatunji Ayandibu and Lawrence Abiwu. (2020). Current Trends in Human Capital Formation. Human Capital Formation for the Fourth Industrial Revolution. Hershey PA, USA: IGI Global, (рр. 73-99). DOI: https://doi.org/10.4018/ 978-1-5225-9810-7.ch004. 3. Byron L. Davis and Edward L. Kick. (2000). Human Capital Issues and Information Technology. Social Dimensions of Information Technology: Issues for the New Millennium. North Carolina State University, (рр. 23-36). DOI: https://doi.org/10.4018/978-1-878289-86-5.ch00. 4. Vasylieva, O. I., Rybka, A. O. (2021). Analiz suchasnykh problem formuvannia ta rozvytku liudskoho kapitalu v Ukraini [Analysis of modern problems of formation and development of human capital in Ukraine]. Investytsii: praktyka ta dosvid – Investments: practice and experience, 4, рр. 93–97. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2021.4.93 [in Ukrainian]. 5. Antokhov, A. A. (2018). Vzaiemovplyvy liudskoho kapitalu ta innovatsiinoho rozvytku ekonomiky [Interactions of human capital and innovative economic development]. Biznes-navihator – Business navigator, Issue 1-2 (44), рр. 32-35 [in Ukrainian]. 12 6. Oliievska, M. H. Bondarenko, D. V.(2020). Stalyi rozvytok liudskoho kapitalu: mizhnarodni initsiatyvy ta natsionalni trendy [Sustainable development of human capital: international initiatives and national trends]. Naukovi pratsi NDFI – Scientific works of NDFI, 1 (90), рр. 76-86. DOI: https://doi.org/10.33763/ npndfi2020.01.076 [in Ukrainian]. 7. Antoniuk Valentyna. (2019). Problems and prospects of the human capital formation of Ukraine in higher education. Modern innovative and information technologies in the development of society. Katowice School of Technology. Monograph 23 Wydawnictwo Wyższej Szkoły Technicznej w Katowicach. 8. Amosha, O. I., Zaloznova, Yu. S., Ivanov, S. V., Liashenko, V. I., Pidoryche- va I. Yu. et al. (2021). Innovatsiine Prydniprovia: hra na vyperedzhennia [Innovative Prydniprovya: a game of anticipation]. Kyiv; Dnipro, ІІЕ of NAS of Ukraine. 286 р. [in Ukrainian]. 9. Vazhlyvist rozvytku liudskoho kapitalu u suchasnomu sviti. Yakoiu maie buty stratehiia Ukrainy [The importance of human capital development in the modern world. What should be Ukraine's strategy]. Ukrainian Institute of the Future. Retrieved from https://uifuture.org/ [in Ukrainian]. 10. The Global Competitiveness Report, Special Edition 2020: How Countries are Performing on the Road to Recovery. Retrieved from https://www.weforum.org/ reports/the-global-competitiveness-report-2020/in-full/section-2-human-capital. 11. Nikolaiets, K. M., Ozhelevska, T. S.(2021). Suchasna osvitnia mihratsiia i Ukraina [Modern educational migration and Ukraine]. Ekonomika ta derzhava, 9, рр. 52- 56. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6806.2021.9.52 [in Ukrainian]. 12. Tablytsi narodzhuvanosti, smertnosti ta serednoi ochikuvanoi tryvalosti zhyttia [Tables of fertility, mortality and average life expectancy]. (2020). Statistical collection. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/ kat_u/2021/zb/08/ zb_tabl_nar_2020.pdf [in Ukrainian]. 13. Kremen, V. H. (Ed.). (2016). Natsionalna dopovid pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini [National report on the state and prospects of education development in Ukraine]. Kyiv, Pedahohichna dumka. 448 р. [in Ukrainian]. 14. Popyt ta propozytsiia na zareiestrovanomu rynku pratsi u 2021 rotsi [Demand and supply on the registered labor market in 2021]. Retrieved from https://www.dcz.gov.ua/analitics/67 [in Ukrainian]. Надійшла до редакції 15.11.2021 р.

Similar Items