Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації
Метою статті є аналіз розвитку процесу глокалізації як результату глобалізації, визначення її рівнів та форм. Аналізуючи, систематизуючи і узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто позитивні та негативні прояви глобалізації та постглобалізму. Доведено, що ці системи не виправдали п...
Збережено в:
Дата: | 2021 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2021
|
Назва видання: | Управління економікою: теорія та практика |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186767 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації / І.Г. Павловська // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 164-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-186767 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1867672022-12-01T01:26:50Z Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації Павловська, І.Г. Метою статті є аналіз розвитку процесу глокалізації як результату глобалізації, визначення її рівнів та форм. Аналізуючи, систематизуючи і узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто позитивні та негативні прояви глобалізації та постглобалізму. Доведено, що ці системи не виправдали покладених на них надій. У зв’язку з цим, світове суспільство вимушено було шукати нові форми взаємодії. Це призвело до використання наступної стадії постглобалізму – глокалізації – нерозривному поєднанню глобального та локального (регіонального). У результаті дослідження було розглянуто основні точки зору на процес глокалізації, представлено основні підходи щодо дослідження процесу глокалізації. Запропоновано під глокалізацією розуміти динамічний процес взаємодії локального та глобального, коли має місце усунення глобальних процесів на локальний рівень (локалізація) з одночасним виходом локальних процесів на глобальний рівень (глобалізація). Зроблено акцент та схематично представлено подвійний характер глокалізації. Доведено, що термін «глокалізація» доцільно розглядати як специфічний регіональний механізм глобалізації, який прив’язаний до розвитку певної території з характерними для неї історичними, географічними, етнокультурними та іншими особливостями. Представлено основні елементи механізму глокалізація, зокрема, мета, об’єкт, суб’єкт, предмет, мотив, інфраструктура, основа, передумови, принципи. Разом із гібридним феноменом «глокалізація» було розглянуто низку інших термінів, які також, як і глокалізація мають суміжну полярність (квазіполярність), тобто між глобалізацією та локалізацією, централізацією та децентралізацією, інтеграцією та фрагментацією: «хаорд», «фрагмеграція», «реґкал». Зроблено висновок про актуальність розвитку процесу глокалізації в сучасних умовах. The purpose of the article is to analyze the development of the glocalization process as a result of globalization, to determine its levels and forms. Analyzing, systematizing and summarizing the scientific works of many scientists, the positive and negative manifestations of globalization and post-globalism were considered. It has been proven that these systems did not live up to the hopes placed on them. In this regard, world society was forced to look for new forms of interaction. This led to the use of the next stage of post-globalization - glocalization - an inextricable combination of global and local (regional). As a result of the study, the main points of view on the glocalization process were considered, the main approaches to the research of the glocalization process were presented. It is suggested that glocalization should be understood as a dynamic process of the interaction of the local and the global, when the elimination of global processes to the local level (localization) takes place with the simultaneous exit of local processes to the global level (globalization). The dual nature of glocalization is emphasized and schematically presented. It is proved that the term "glocalization" should be considered as a specific regional mechanism of globalization, which is tied to the development of a certain territory with its characteristic historical, geographical, ethno-cultural and other features. The main elements of the glocalization mechanism are presented, in particular, the goal, object, subject, subject, motive, infrastructure, basis, prerequisites, principles. Together with the hybrid phenomenon of "glocalization", a number of other terms were considered, which, like glocalization, have an adjacent polarity (quasi-polarity), that is, between globalization and localization, centralization and decentralization, integration and fragmentation: "haord", "fragmegration", "regkal" ". A conclusion was made about the relevance of the development of the glocalization process in modern conditions. 2021 Article Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації / І.Г. Павловська // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 164-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2221-1187 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.164-173 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186767 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
description |
Метою статті є аналіз розвитку процесу глокалізації як результату глобалізації, визначення її рівнів та форм. Аналізуючи, систематизуючи і узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто позитивні та негативні прояви глобалізації та постглобалізму. Доведено, що ці системи не виправдали покладених на них надій. У зв’язку з цим, світове суспільство вимушено було шукати нові форми взаємодії. Це призвело до використання наступної стадії постглобалізму – глокалізації – нерозривному поєднанню глобального та локального (регіонального). У результаті дослідження було розглянуто основні точки зору на процес глокалізації, представлено основні підходи щодо дослідження процесу глокалізації. Запропоновано під глокалізацією розуміти динамічний процес взаємодії локального та глобального, коли має місце усунення глобальних процесів на локальний рівень (локалізація) з одночасним виходом локальних процесів на глобальний рівень (глобалізація). Зроблено акцент та схематично представлено подвійний характер глокалізації. Доведено, що термін «глокалізація» доцільно розглядати як специфічний регіональний механізм глобалізації, який прив’язаний до розвитку певної території з характерними для неї історичними, географічними, етнокультурними та іншими особливостями. Представлено основні елементи механізму глокалізація, зокрема, мета, об’єкт, суб’єкт, предмет, мотив, інфраструктура, основа, передумови, принципи. Разом із гібридним феноменом «глокалізація» було розглянуто низку інших термінів, які також, як і глокалізація мають суміжну полярність (квазіполярність), тобто між глобалізацією та локалізацією, централізацією та децентралізацією, інтеграцією та фрагментацією: «хаорд», «фрагмеграція», «реґкал». Зроблено висновок про актуальність розвитку процесу глокалізації в сучасних умовах. |
format |
Article |
author |
Павловська, І.Г. |
spellingShingle |
Павловська, І.Г. Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації Управління економікою: теорія та практика |
author_facet |
Павловська, І.Г. |
author_sort |
Павловська, І.Г. |
title |
Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації |
title_short |
Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації |
title_full |
Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації |
title_fullStr |
Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації |
title_full_unstemmed |
Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації |
title_sort |
особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації |
publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
publishDate |
2021 |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186767 |
citation_txt |
Особливості розвитку процесу глокалізації як специфічного регіонального механізму глобалізації / І.Г. Павловська // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 164-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
series |
Управління економікою: теорія та практика |
work_keys_str_mv |
AT pavlovsʹkaíg osoblivostírozvitkuprocesuglokalízacííâkspecifíčnogoregíonalʹnogomehanízmuglobalízacíí |
first_indexed |
2025-07-16T08:02:25Z |
last_indexed |
2025-07-16T08:02:25Z |
_version_ |
1837789815600316416 |
fulltext |
164
DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.164-173
І.Г. Павловська, к.е.н.
ORCID 0000-0003-0765-9150
е-mail: i.g.pavlovska@ukr.net,
Науково-дослідний центр індустріаль-
них проблем розвитку НАН України,
м. Харків
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУ ГЛОКАЛІЗАЦІЇ
ЯК СПЕЦИФІЧНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО
МЕХАНІЗМУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Кінець ХХ ст. ознаменувався формуванням нового типу сві-
тового суспільства: товари, капітали, люди, інформація почали
легко перетинати кордони континентів, держав, регіонів. Транс-
національні корпорації, телекомунікаційні мережі, соціально-полі-
тичні та культурні рухи, відносини між компаніями та людьми про-
никли в усі куточки планети. Мова йдеться про глобалізацію – най-
поширенішим вживаним терміном на сучасному етапі розвитку
будь-якої країни. Проте специфічною особливістю процесу глоба-
лізації в умовах кризових явищ є домінування процесу глокалізації,
що є наслідком постглобалізму.
Виходячи з цього, існує необхідність актуалізувати основні
параметри функціонування процесу глокалізації та визначити гло-
калізаційні тенденції в світовому економічному просторі. Адже для
вітчизняної науки поняття «глокалізація» є відносно новим, слабо
інкорпорованим і практично не тематизованим в актуальні наукові
розробки та дискусії.
Теоретичні та практичні основи концепції глокалізації змісто-
вно розглянуто в роботах зарубіжних соціологів, серед яких, слід
виділити Дж. Александера, М. Кастельса, Дж. Рітцера, Р. Роберт-
сона, В. Рудометофа, Т. Фрідмана та ін. Проте дослідженням глока-
лізації як економічного явища чи її впливу на економічний розвиток
світу або країни, приділено не достатньо уваги. Серед зарубіжних
та вітчизняних вчених-економістів варто виділити роботи Л. Бат-
ченко, У. Бойматова, О. Гончарової, С. Жукова, І. Кудряшової,
І. Ліщинського, М. Осійчука, Ю. Рожкова, Л. Тяньці, І. Чорної та ін.
Разом із тим, незважаючи на значущість процесу глокалізації,
питання його розвитку, впливу на економічні системи, реакцію на
глобалізацію потребують подальшого дослідження.
© І.Г. Павловська, 2021
165
Метою статті є аналіз розвитку процесу глокалізації як ре-
зультату глобалізації, визначення її рівнів та форм.
На сьогоднішній день існує безліч досліджень та точок зору
щодо глобалізації: історичних передумов виникнення, інтерпрета-
цій, проявів, фундаментальних підходів. Саме тому, ставлення до
цього економічного явища є неоднозначним, а іноді й діаметрально
протилежним. Так, американський вчений У. Гей [1], пропонує на-
ступні точки зору щодо ставлення до процесу глобалізації, що до-
зволить здійснити типологізацію для класифікації підходів до ви-
значення поняття «глобалізація»:
– прихильники глобалізації, які в цілому представляють її як
процес гуманний або здатний стати таким;
– критики глобалізації, антиглобалісти;
– вчені-дослідники, які незалежно від відношення до глобалі-
зації, вважають перспективи її розвитку;
– вчені-дослідники, які незалежно від відношення до глобалі-
зації, дотримуються науково-дисциплінарного підходу в розумінні
і оцінці глобалізації.
Проте, незважаючи на дискусійність поглядів щодо витоків
глобалізації, а також застосовуючи закон «Бритва Оккама», вважа-
тиме, що глобалізація пов’язана с бурхливим розвитком міжнарод-
ної торгівлі, який відбувався на тих чи інших історичних етапах.
Адже саме у контексті інтенсивної міжнародної торгівлі, пов’язу-
ючи з виходом окремих штатів США та Японії на світовий ринок
наприкінці 1850-х років було вперше використано цей термін
К. Марксом у листі Ф. Енгельсу [2; 3].
У зв’язку з тим, що процес глобалізації є стохастичним, тобто
постійно розвивається та змінюється з часом, відзначимо, що на су-
часному етапі глобалізація – це складний багатоскладовий процес
поєднання політичних, соціальних, економічних, цивілізаційних та
багатьох інших аспектів сучасного світу. Глобалізація трансформує
традиційні системи включення і виключення між країнами і формує
нову ієрархію, яка вже абсолютно не пов'язана з будь-якою терито-
рією, а пронизує всі спільноти і регіони світу.
І хоча, більшість країн, політиків, міжнародних організацій,
вчених, провідних дослідників вважають, що глобалізація надає но-
вих можливостей в контексті розвитку ринків, поширення техноло-
гій та досвіду управління що, в свою чергу, збільшує продуктив-
ність і підвищує рівня життя, останніми десятиліттями спостеріга-
ється зростання антиглобалістських рухів, стимульованих негатив-
ними наслідками глобалізації.
166
Так, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш ще в
2019 р. підкреслив, що з одного боку глобалізація і технологічний
прогрес надали величезну користь людству: вони сприяли зрос-
танню світової економіки, торгівлі, покращенню умов життя і ско-
роченню масштабів бідності, а з другого, – не всі рівною мірою
змогли скористатися перевагами глобалізації та міжнародної тор-
гівлі. Країни з найменш розвиненими економіками не в змозі про-
тягом 2019-2021 рр. подвоїти власний відсоток у світовій торгівлі
або у глобальних ланцюгах доданої вартості, що є однією з цілей
сталого розвитку до 2030 р. [4]. І незважаючи на переваги, глобалі-
зація посилила фінансову нерівність, а також серйозно послабила
підтримку багатосторонньої торгівлі з боку суспільства [5].
Слід відзначити й провідного економіста Всесвітнього Банку
Б. Мілановича, який в роботі «Глобальна нерівність. Новий підхід
до епохи глобалізації» [6] відмітив, що глобалізація різко скоротила
доцільність економічної політики всередині національних держав.
Він також вважає, що головні недоліки глобалізації пов’язані через
виникнення нерівного розподілу благ та привілеїв, які їй прита-
манні.
Засновник та президент Давоського форуму К. Шваб на
49 Всесвітньому Економічному Форумі зазначив, що від глобаліза-
ції хтось виграв, але й багато тих, хто програв. Тому світова еконо-
міка та глобалізація в цілому повинні бути більш інклюзивними [7].
Проте, така інклюзивність повинна бути бінарною. З одного боку,
вона повинна стимулювати всі існуючи позитивні ефекти, заохочу-
ючи країни до глобальної інтеграції. З іншого боку, враховувати,
спровоковані глобалізацією каскадні наслідки різноманітних криз,
які відбувались останніми роками, зокрема, Велика Рецесія, чисе-
льні міжнародні конфлікти, торгівельні війни, триваюча пандемія
COVID-19 тощо.
Загалом, існує певний зв'язок між глобалізацією та кризами:
завдяки глобалізації масштаб криз поширюється, а кризи на думку
М. Вульфа [8] перевіряють на міцність глобалізацію, загрожуючи їй
за трьома напрямками:
– зниження готовності країн світу до лібералізації фінансових
ринків;
– утрата довіри до нав’язуваної системи ліберального капіта-
лізму або капіталізму вільного ринку, що безперечно вплине на гло-
бальні фінанси, торгівлю та прямі інвестиції;
– погіршення показників світової економіки, що сприятиме
виникненню економічного націоналізму.
167
Неспроможність країн подолати системну кризу та її наслідки
обумовлює появу нового етапу економічної глобалізації – постгло-
балізм (або постглобалізація) – етапу, що повинен був оздоровити
світову економіку, використовуючи альтернативну неоліберальну
парадигму та традиції транснаціональної демократії. Проте ця сис-
тема не виправдала покладених на неї надій й під дією глобальної
кризи проявились негативні тренди, зокрема, роздуті фінансові
ринки, нарощування військового потенціалу, «завуальованість»
причин військових конфліктів, перешкоди до подолання бідності за
рахунок нової хвилі індустріалізації з боку соціальних зобов’язань
і глобальних корпорацій, посилення поліцентризму, яке, в свою
чергу, сприяє загостренню конкуренції між світовими центрами, пе-
рерозподілу ресурсів, ринків, сфер впливу і виникнення «ігор полі-
тичних союзів», основним мотивом яких є використання інструме-
нтів економічного тиску на країни і регіони в боротьбі за паливно-
енергетичні ресурси і пошук нових джерел енергії, розширення по-
літики використання санкцій.
У зв’язку з цим, світове суспільство вимушено було шукати
нові форми взаємодії. Це призвело до використання наступної стадії
постглобалізму – глокалізації – нерозривному поєднанню глобаль-
ного та локального (регіонального), коли локальне є важливішим
аспектом глобалізації, а глобальне створює локальне.
Слід відмітити, що ще в 2000 р. в Докладі про світовий розви-
ток на 1999/2000 рр. «На порозі 21 ст.», ООН та Світовий банк за-
уважили, що основні засади економічного світу в ХХІ ст. будуть ви-
значати процеси локалізації та глобалізації, розвиток яких спрово-
ковано макроекономічною нестабільністю, децентралізацією, шви-
дкими темпами урбанізації, кліматичними змінами та необхідністю
загального ефективного керування світом [9].
На думку більшості дослідників, термін «глокалізація» було
впроваджено британським професором Роландом Робертсоном,
який на основі паралельності процесів глобалізації та локалізації
зробив висновок про те, що глобальні та локальні тенденції «зреш-
тою, взаємодоповнювані та взаємопроникненні один в одного, хоча
в конкретних ситуаціях можуть стати зіткненням» [12].
Проте існує і інша думка щодо впровадження терміну «глока-
лізація». Так, деякі дослідники вважають, що термін «глокалізація»
вперше з’явився у німецького економіста Манфреда Ланге (1989 р.)
(у Р. Робертсона та канадських дослідників К. Хемптона та Б. Вель-
мана в 1990 р.). Для нового глобального світу, як стверджував
168
М. Ланге, характерна «глокалізація», тобто «гомогенізація та гете-
рогенізація» [13].
Глокалізація, на думку У. Бека, – це процес нової світової
стратифікації, в ході якої вибудовується нова, всесвітня соціальна
ієрархія [10]. Глокалізація являє собою одночасно розпад світової
спільноти на фрагменти і їх об'єднання в єдину локальну мережу
[11].
І. Ліщинський вважає, що глокалізація – це лише одна з ха-
рактеристик глобалізації, але досить доцільна, якщо враховувати
багатогранність останньої. Їх можна виявити, виходячи не стільки з
економічного та політичного її аспектів, скільки з культурного, ін-
формаційного, віртуального, медійного змісту, зрештою – і з транс-
формацій культури повсякденності [12].
Основні підходи щодо дослідження процесу глокалізації
представлено на рис. 1 [10-13].
Рис. 1. Основні підходи щодо дослідження процесу глокалізації
Автор І. Ліщинський у роботі [12] вважає, що можна виділити
три основні вектори економічних розвідок з глокалізаційним фоку-
сом, а саме:
Економічний
Політологічний
Соціологічний
Культурологічний
Соціально-філософ-
ський
Основні підходи щодо дослідження процесу глокалізації
вплив глобалізації на розвиток регіональних еко-
номік
на регіональних та національних рівнях еконо-
мічні пріоритети глобалізації залежать від геопо-
літики та політики регіоналізму як її складової
дослідження у якості процесу перерозподілу
привілей та дискримінації, багатства та бідності,
сили та слабкості, свободи та залежності
міра зростаючого зближення полюсів глобально-
сті та локальності
історичний процес взаємодії та конкуренції гло-
бальних та локальних факторів, що впливають на
світову політичну, економічну та соціальну сис-
теми
169
– геоекономічна картографія світу (макрорівень);
– вивчення просторової організації економічної діяльності
(мезорівень);
– дослідження корпоративної стратегії ТНК (мікрорівень).
Таким чино, глокалізація, зводиться по суті до включення ло-
кальних співтовариств і територій у розгалужену мережу світового
господарства та відповідної політики.
Це означає, що регіональна політика лише на рівні держави й
мобілізація ресурсів лише на рівні регіону органічно входять до си-
стеми міжнародного господарського регулювання, зовнішньоеко-
номічних і дипломатичних відносин. Тому в сучасних умовах роз-
витку неможливо розглядати будь-які процеси на міжнародному
рівні без врахування терміну глокалізації та її похідних.
Зауважимо, що Р. Робертсон виділяє два рівні глокалізації
[13]: рівень економіки, політики, ідеології – домінування інтегра-
ційних процесів; масовий рівень – регіоналізація та архаїзація.
У результаті цього формується універсальна глобальна куль-
тура з паралельним використанням широкого та різнорідного на-
бору локальних культур. Глокалізація є результатом розвитку гло-
бальної інтеграції та інтернаціоналізації, проявом якої на мікрорівні
є процеси транснаціоналізації, але на макрорівні – регіоналізації.
Подвійний характер глокалізації представлено на рис. 2 [10;
11; 13; 14].
Таким чином, термін «глокалізація» доцільно розглядати як
специфічний регіональний механізм глобалізації, який прив’язаний
до розвитку певної території з характерними для неї історичними,
географічними, етнокультурними та іншими особливостями, ос-
новні елементи якого представлені на рис. 3 [12-14].
Водночас с гібридним феноменом «глокалізація» в науковому
просторі з’явилась низка інших термінів, які також, як і глокалізація
мають суміжну полярність (квазіполярність), тобто між глобаліза-
цією та локалізацією, централізацією та децентралізацією, інтегра-
цією та фрагментацією. Так, найбільш використовуваними є такі
неологізми-гібриди [12]:
– «хаорд» (англ. «chaord») – поєднання термінів «chaos»
(«хаос») та «order» («порядок»). Був запропонований Д. Гоком для
деномінації суперечностей, які одночасно приводять як до узгодже-
ностей, так і до колапсів систем;
– «фрагмеграція» (англ. «fragmegration») – поєднання конти-
нуумів «фрагментації» та «інтеграції», що запропонував Дж. Розе-
нау;
170
Рис. 2. Подвійний характер глокалізації
– «реґкал» (англ. «regcal») – гібрид, введений С. Тай та
Й. Йонгом для характеристики взаємовідносин в рамках регіональ-
ної та локальної бінарності.
Висновки. В сучасних умовах розвитку світового простору
критика та негативні прояви глобалізації зумовили актуальність
глокалізаційного дискурсу. Глокалізація як позитивний і дієвий
гібрид двох сучасних тенденцій – глобалізації та локалізації (регіо-
налізації) є сучасним позитивним явищем розвитку міжнародних
відносин загалом і міжнародної економіки зокрема.
На підставі проведеного аналізу було запропоновано під гло-
калізацією розуміти динамічний процес взаємодії локального та
глобального, коли має місце усунення глобальних процесів на лока-
льний рівень (локалізація) з одночасним виходом локальних проце-
сів на глобальний рівень (глобалізація). Глокалізація спрямована на
прискорення світового розвитку завдяки пристосуванню виробниц-
тва та споживання універсальних товарів та послуг до специфіки
локального ринку.
На сьогодні замість очікуваного в умовах глобалізації зник-
нення регіональних відмінностей відбувається їх збереження та по-
Уніфікація Диференціація
представники всіх держав, націй та
культур починають повторювати спо-
соби споживання товарів та послуг, а
також формувати однорідний попит
на продукцію
відстоювання культурних особливос-
тей, посилення національної ідентич-
ності під тиском мультикультурних
змін, що має економічні наслідки
щодо формування однорідного по-
питу на продукцію
ТНК, задля задоволення потреб споживачів, повинні у
створенні попиту та просування товарів та послуг,
орієнтуватись не на глобальні схеми споживання, а на
локальні культурні особливості споживачів
гл
об
ал
ьн
е локальне
вертикальний
ієрархічний
глобалізм
горизонтальна
мережева транс-
регіональність
ГЛОКАЛІЗАЦІЯ
171
Рис. 3. Елементи механізму глокалізація [12-14]
силення, а замість злиття та уніфікації виникають та набирають
сили такі явища, як: загострення інтересу до локальних відміннос-
тей, до національних традицій, відродження діалектів, активізація
регіонального (транскордонного) економічного та політичного
співробітництва.
Е
ле
м
ен
ти
м
ех
ан
із
м
у
гл
ок
ал
із
ац
ія
Мета взаємопроникнення локального та глобального
Суб’єкт
конкретні локальності різного рівня, які взаємо-
діють з глобальними процесами: окремі країни
(макрорівень глокалізації), регіони (мезорівень
глокалізації), особистості та їх об’єднання
в соціальні групи (мікрорівень глокалізації)
Об’єкти
суспільні відносини в різних сферах існування:
стереотипи поведінки та світоглядні орієнтації,
що сформовані під впливом глобальних процесів
Предмет
Мотив
дії локальності відносно до глобального
збільшення рухливості будь-яких потоків: фінан-
сових, інформаційних, людських, матеріальних
тощо. Проте ця рухливість може збільшуватись
тільки якщо існують значні відмінності між регіо-
нами, джерелами та отримувачами
Інфраструктура
стихійність, суперечливість, невизначеність,
багатогранність, варіативність, багаторівневість,
багатофакторність, одночасність, динамічність,
трансформізм, самозабезпеченість, трансформо-
ванність
Основа
Передумови
Принципи
глобалізація – інтеграція, локалізація –
фрагментація
економія на масштабах, наукоємність вироб-
ництва, концентрація каналів розподілу, дифе-
ренціація продукції, трансфертне ціноутворення,
зріст технічних можливостей, зниження витрат
транспорту та зв’язку
інституційно рухомі механізми (органи) над-
національного, глобального рівня та рівня окре-
мих локальних, регіональних (інтеграційних)
об’єднань
172
Література
1. Гэй У. Процессы глобализации и наука глобалистика. Век глобализации.
2008. № 1. С. 23-30.
2. Ніколаєнко А.І. Вплив глобалізації на ефективність регулювання іннова-
ційної моделі розвитку. Управління економікою: теорія та практика. Чумаченків-
ські читання: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2015.
С. 208-221.
3. Котуков О. А. Феномен глобалізації та його вплив на сучасне державне
управління. Актуальні проблеми державного управління. 2014. №. 1. С. 24-34.
4. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розви-
тку до 2030 року. URL: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/ home/library/
sustainable-development-report/the-2030-agenda-for-sustainable-development.html.
5. Генсек ООН: в торговых войнах нет победителей. URL:
https://news.un.org/ru/story/2019/05/1354952.
6. Миланович Б. Глобальное неравенство. Новый подход для эпохи глоба-
лизации / пер. с англ. Д. Шестакова. Москва: Изд-во Института Гайдара, 2017.
336 с.
7. World Economic Forum Annual Meeting 2019. Globalization 4.0: Shaping a
Global Architecture in the Age of the Fourth Industrial Revolution. URL:
http://www3.weforum.org/docs/WEF_AM19_Report.pdf.
8. Wolf M. Financial crisis tests durability of globalization. URL:
http://colinscollege.com/financial-crisis-tests-the-durability-of-globalization/.
9. «На пороге XXI века». Доклад о мировом развитии-1999/2000 года. URL:
https://issuu.com/worldbank-russia/docs/wdr1999-2000-rus.
10. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глоба-
лизацию / под ред. А. Филиппова. Москва : Прогресс-Традиция, 2001. 304 с.
11. Дороніна М. С., Михайленко Д. Г. Ефект глокалізації в соціально-еко-
номічному розвитку регіонів України. Конкурентоспроможність та інновації:
проблеми науки та практики : матеріали Міжнародної науково-практичної інтер-
нет-конференції, 19 листопада 2021 р. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2021. С. 186-
189.
12. Ліщинський І.О. Глокалізація, фрагментація та альтернативні візії вну-
трішніх геополітичних суперечностей. Науковий вісник Ужгородського національ-
ного університету. 2018. Вип 22, част. 2. С. 77-81.
13. Ли Тяньци. Концептуальные основы развития глокализации как реак-
ции на процесс глобализации. Азимут научных исследований: экономика и управ-
ление. 2017. № 3(20) Т. 6. С. 244-246.
14. Roudometof V. Theorizing glocalization: Three interpretations. European
Journal of Social Theory. 2016. Vol. 19(3). Р. 391-408.
References
1. Gay, W. (2008)/ Protsessy globalizatsii i nauka globalistika [Processes of
globalization and the science of global studies]. Vek globalizatsii – Age of globalization,
No. 1, рр. 23-30 [in Russian].
2. Nikolaienko, A. I. (2015). Vplyv hlobalizatsii na efektyvnist rehuliuvannia
innovatsiinoi modeli rozvytku [Impact of globalization on the effectiveness of regulation
of the innovative development model]. Upravlinnia ekonomikoiu: teoriia ta praktyka.
173
Chumachenkivski chytannia – Management of Economy: Theory and Practice. Chu-
machenko’s Annals, рр. 208-221. Kyiv [in Ukrainian].
3. Kotukov, O. A. (2014). Fenomen hlobalizatsii ta yoho vplyv na suchasne
derzhavne upravlinnia [The phenomenon of globalization and its influence on modern
public administration]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia – Actual problems
of public administration, 1, рр. 24-34 [in Ukrainian].
4. Peretvorennia nashoho svitu: Poriadok dennyi u sferi staloho rozvytku do 2030
roku [Transforming Our World: The 2030 Agenda for Sustainable Development].
Retrieved from https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/sustainable-
development-report/the-2030-agenda-for-sustainable-development.html [in Ukrainian].
5. Gensek OON: v torgovykh voynakh net pobediteley [UN Secretary General:
There are no winners in trade wars]. Retrieved from https://news.un.org/ru/story/
2019/05/1354952 [in Russian].
6. Milanovich, B. (2017). Global'noye neravenstvo. Novyy podkhod dlya epokhi
globalizatsii [Global inequality. A new approach for the era of globalization]. Transl.
from English D. Shestakova. Moscow, Publishing House of the Gaidar Institute. 336 p.
[in Russian].
7. World Economic Forum Annual Meeting 2019. Globalization 4.0: Shaping a
Global Architecture in the Age of the Fourth Industrial Revolution. Retrieved from
http://www3.weforum.org/docs/WEF_AM19_Report.pdf.
8. Wolf M. Financial crisis tests durability of globalization. Retrieved from
http://colinscollege.com/financial-crisis-tests-the-durability-of-globalization/.
9. «Na poroge XXI veka». Doklad o mirovom razvitii-1999/2000 goda ["On the
Threshold of the 21st Century". World Development Report 1999/2000]. Retrieved from
https://issuu.com/worldbank-russia/docs/wdr1999-2000-ru [in Russian].
10. Beck, W. (2001). Chto takoye globalizatsiya? Oshibki globalizma – otvety
na globalizatsiyu [What is globalization? Mistakes of globalism - responses to
globalization]. Moscow, Progress-Tradition. 304 p. [in Russian].
11. Doronina, M. S., Mykhailenko, D. H. (2021). Efekt hlokalizatsii v sotsialno-
ekonomichnomu rozvytku rehioniv Ukrainy [The effect of glocalization in the socio-
economic development of the regions of Ukraine]. Konkurentospromozhnist ta
innovatsii: problemy nauky ta praktyky [Competitiveness and innovations: problems of
science and practice] : Proceedings of the International Scientific and Practical Internet
Conference, (рр. 186-189). Kharkiv, FOP Liburkina L.M. [in Ukrainian].
12. Lishchynskyi, I.O. (2018). Hlokalizatsiia, frahmentatsiia ta alternatyvni vizii
vnutrishnikh heopolitychnykh superechnostei [Glocalization, fragmentation and
alternative visions of internal geopolitical contradictions]. Naukovyi visnyk
Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu – Scientific Bulletin of the Uzhhorod
National University, Issue 22, part. 2, рр. 77-81 [in Ukrainian].
13. Li Tianqi. (2017). Kontseptual'nyye osnovy razvitiya glokalizatsii kak
reaktsii na protsess globalizatsii [Conceptual foundations for the development of
glocalization as a reaction to the process of globalization]. Azimut nauchnykh
issledovaniy: ekonomika i upravleniye – Azimuth of scientific research: economics and
management, No. 3(20), Vol. 6, рр. 244-246 [in Russian].
14. Roudometof, V. (2016). Theorizing glocalization: Three interpretations. Eu-
ropean Journal of Social Theory, Vol. 19(3), рр. 391-408. DOI:
https://doi.org/10.1177/1368431015605443.
Надійшла до редакції 22.11.2021 р.
|