Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?

У статті поставлено питання про існування загального еквіваленту трансакційних витрат, відмінного від грошей. Проведено розмежування понять трансакційних витрат та трансакційних дій. Дано визначення трансакційних витрат як витратного (у сенсі витрат вартості і часу) сліду трансакційних дій. Впро...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Ситник, Є.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2021
Schriftenreihe:	Управління економікою: теорія та практика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186771
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат? / Є.А. Ситник // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 226-239. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-186771
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1867712022-11-30T01:26:25Z Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат? Ситник, Є.А. У статті поставлено питання про існування загального еквіваленту трансакційних витрат, відмінного від грошей. Проведено розмежування понять трансакційних витрат та трансакційних дій. Дано визначення трансакційних витрат як витратного (у сенсі витрат вартості і часу) сліду трансакційних дій. Впроваджено поняття континууму трансакційних дій, окреслено склад континууму трансакційних дій та виявлено основні причини його збільшення у сучасній економіці, серед яких специфічні для економіки, перехідної від командно-адміністративної системи радянського типу до ринкової. Уточнено механізм витіснення ринкових трансакцій фірмою. Трансакціозаміщення – це процес (процеси) виконання фірмою певної сукупності трансакційних дій, що супроводжують трансформаційні процеси від їх початку до закінчення. Трансакціозаміщення пов’язане з трансакційною ємністю інституту. Встановлено відповідність між підмножинами континууму трансакційних дій та трансформаційними (виробничими) процесами. Впроваджено поняття агеративної системи як однієї з двох великих систем, що підтримують симетрію в економіці, і яка існує паралельно із ринковою, або товарно-грошовою. Агеративна система побудована на базі управлінських дій і є комплексом управлінських, трансакційних дій усіх типів і видів. Створено таблицю, у якій розміщені основні відповідності між трансформаційними і трансакційними типами процесів та породжуваними ними економічними явищами. Трансформаційні та трансакційні процеси породжують різні типи економічних явищ. Якщо в трансформаційних процесах створюються товари, точніше, натурально-речові тіла товарів як носії вартості, то в трансакційних процесах створюються інститути. Якщо в результаті розвитку трансформаційних (виробничих) процесів відбувається накопичення капіталу (яке, власно, і є ціллю капіталістичного виробництва), то внаслідок розвитку трансакційних процесів відбувається накопичення управлінської влади. Ціль бюрократії – збільшення та концентрація управлінської влади. The article raises the question of the existence of a general equivalent of transaction costs other than money. A distinction was made between the concepts of transaction costs and transaction actions. The definition of transaction costs is given as a cost (in the sense of costs of value and time) trace of transactional actions. The concept of a continuum of transactional actions was introduced. the composition of the continuum of transactional actions is outlined and the main reasons for its increase in the modern economy are identified. among these reasons are specific to the economy, which is transitioning from a Soviet-type command-administrative system to a market one. The mechanism of displacement of market transactions by the firm has been specified. Transactional substitution is a process (processes) of the firm's performance of a certain set of transactional actions that accompany transformational processes from their beginning to their end. Transaction substitution is related to the transaction capacity of the institute. Correspondence between subsets of the continuum of transactional actions and transformational (production) processes is established. The concept of an agerative system is introduced as one of the two large systems that support symmetry in the economy, and which exists in parallel with the market or commodity-money system. Agerative system is built on the basis of management actions and is a complex of management, transactional actions of all types and types. A table was created in which the main correspondences between transformational and transactional types of processes and the economic phenomena generated by them are placed. Transformational and transactional processes generate different types of economic phenomena. If in transformational processes goods are created, more precisely, natural-material bodies of goods as carriers of value, then institutions are created in transactional processes. If as a result of the development of transformational (production) processes there is an accumulation of capital (which, in fact, is the goal of capitalist production), then as a result of the development of transactional processes there is an accumulation of managerial power. The goal of bureaucracy is to increase and concentrate managerial power. 2021 Article Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат? / Є.А. Ситник // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 226-239. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2221-1187 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.226-239 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186771 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті поставлено питання про існування загального еквіваленту трансакційних витрат, відмінного від грошей. Проведено розмежування понять трансакційних витрат та трансакційних дій. Дано визначення трансакційних витрат як витратного (у сенсі витрат вартості і часу) сліду трансакційних дій. Впроваджено поняття континууму трансакційних дій, окреслено склад континууму трансакційних дій та виявлено основні причини його збільшення у сучасній економіці, серед яких специфічні для економіки, перехідної від командно-адміністративної системи радянського типу до ринкової. Уточнено механізм витіснення ринкових трансакцій фірмою. Трансакціозаміщення – це процес (процеси) виконання фірмою певної сукупності трансакційних дій, що супроводжують трансформаційні процеси від їх початку до закінчення. Трансакціозаміщення пов’язане з трансакційною ємністю інституту. Встановлено відповідність між підмножинами континууму трансакційних дій та трансформаційними (виробничими) процесами. Впроваджено поняття агеративної системи як однієї з двох великих систем, що підтримують симетрію в економіці, і яка існує паралельно із ринковою, або товарно-грошовою. Агеративна система побудована на базі управлінських дій і є комплексом управлінських, трансакційних дій усіх типів і видів. Створено таблицю, у якій розміщені основні відповідності між трансформаційними і трансакційними типами процесів та породжуваними ними економічними явищами. Трансформаційні та трансакційні процеси породжують різні типи економічних явищ. Якщо в трансформаційних процесах створюються товари, точніше, натурально-речові тіла товарів як носії вартості, то в трансакційних процесах створюються інститути. Якщо в результаті розвитку трансформаційних (виробничих) процесів відбувається накопичення капіталу (яке, власно, і є ціллю капіталістичного виробництва), то внаслідок розвитку трансакційних процесів відбувається накопичення управлінської влади. Ціль бюрократії – збільшення та концентрація управлінської влади.
format	Article
author	Ситник, Є.А.
spellingShingle	Ситник, Є.А. Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат? Управління економікою: теорія та практика
author_facet	Ситник, Є.А.
author_sort	Ситник, Є.А.
title	Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?
title_short	Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?
title_full	Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?
title_fullStr	Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?
title_full_unstemmed	Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?
title_sort	чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2021
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186771
citation_txt	Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат? / Є.А. Ситник // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2021. — С. 226-239. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Управління економікою: теорія та практика
work_keys_str_mv	AT sitnikêa čiísnuêzagalʹnijekvívalenttransakcíjnihvitrat
first_indexed	2025-07-16T08:02:44Z
last_indexed	2025-07-16T08:02:44Z
_version_	1837789835940593664
fulltext	226 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.226-239 Є.А. Ситник, к.е.н., доц. докторант ORCID 0000-0001-8260-4032 e-mail: eugen_sytnik@ukr.net, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ ЧИ ІСНУЄ ЗАГАЛЬНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ? Від виникнення економічної науки як окремої галузі людсь- кого знання, і до 1930-х років (часу появи перших робіт на тему трансакцій і трансакційних витрат), предметом дослідження вче- них-економістів були трансформаційні процеси, під якими розумі- ються процеси перетворення вихідної сировини на готовий продукт у процесі виробництва, тобто процеси, в ході яких відбувається створення вартості та її зберігання завдяки доцільній конкретній ко- рисній людській діяльності. Дуже добре були також досліджені про- цеси обміну вартостей, аж до процесів виокремлення із товарного світу особливого товару, що виконує функцію загального еквіва- ленту у вартісному світі. Однак у сучасній економічній науці трансакційні витрати вже досить явно відокремлені від процесів трансформаційних, отже, трансформаційні процеси не є єдиним пластом економічних явищ. Вже майже сто років існує поняття трансакцій та трансакційних втрат, а з відносно недавніх пір ще й трансакційної функції (аналог виробничої функції Кобба – Дугласа). Між тим для цього пласту економічних явищ, які поєднані у понятті трансакційних витрат, ще немає значного кола відповідних понять, які давно є для трансфор- маційних процесів і витрат. У зв’язку з цим цікаво поставити питання: якщо в сфері транс- формаційних процесів одно з найважливіших місць займає катего- рія вартості та її загального еквівалента – грошей, то чи існує за- гальний еквівалент трансакційних витрат? Чи можна казати про загальний еквівалент трансакційних дій або трансакційних витрат, який не зводиться до грошей як мірила вартості? Оскільки підчас модернізації старопромислових регіонів в Україні велике значення мають інституційні перетворення, з якими, © Є.А. Ситник, 2021 227 за визначенням, безпосередньо пов’язані питання трансакційних витрат і ефективності інститутів, то розв’язання цієї проблеми до- зволить створити більш адекватний завданням інституційних пере- творень і модернізації науковий понятійний апарат. У теперішній час багато закордонних та українських еконо- містів займається проблемами вимірювання та моделювання транс- акційних витрат, але ніхто не ставить питання про загальний екві- валент трансакційних витрат. Якщо вести мову про вимірювання та моделювання трансак- ційних витрат, то більшість підходів можна згрупувати лише у два основних напрямки, кожен з яких використовує той чи інший, ха- рактерний переважно для нього, математичний апарат. Так, напри- клад, ціла спільнота вітчизняних та закордонних економістів акцентує увагу на імовірнісному характері трансакційних витрат. Відповідно, представники цього підходу для подолання проблем, пов’язаних із вимірюванням трансакційних витрат, рекомендують використовувати поняття та методи, що притаманні теорії вірогід- ності, зокрема, математичне очікування трансакційних витрат, про- ведення вибіркових досліджень та розповсюдження їх результатів на усю сукупність об’єктів, а також експертну думку. Відповідно, питання про загальний еквівалент трансакційних витрат тут не ста- виться. Крім того, частина рекомендацій щодо вираховування трансакційних витрат, запропонованих представниками імовірніс- ного напрямку, виглядають досить наївно та підлягають застосу- ванню лише у вузьких, локальних ситуаціях. Слід сказати і про та- кий важливий недолік цих підходів, що в рамках імовірнісного під- ходу поза дослідженням залишаються трансакційні витрати, що сформувалися у минулому (так звані трансакційні витрати ex ante), а це - великий клас трансакційних витрат. Ще одним помітним напрямком можна вважати спроби побу- дування так званої трансакційної функції у різних галузях управ- ління та для різноманітних ринків: у галузі стратегічного менедж- менту, міжнародного бізнес-менеджменту, для ринку капіталу, ринку праці, для сфери інформаційних технологій тощо. Як приклад можна згадати роботи Є. Попова та Е. Мінгалєєвої [1; 2]. Але, не- зважаючи на їх певну прикладну цінність, вони є не більш ніж ме- ханічним перенесенням відомої виробничої функції Кобба-Дугласа у сферу трансакційних витрат, що обмежує евристичну цінність та- кого методу. Питання про загальний еквівалент ТАВ не ставиться. Мова йде лише про певну взаємозамінність або еластичність тих чи інших факторів, як і властиво для функцій типу виробничих. 228 Якщо казати про західних дослідників, праці яких стосуються кількісних методів у сфері трансакційних витрат, то слід згадати на- уковий спадок Медхока. Медхок намагався кількісно співвідносити вплив виробничих та трансакційних витрат на процес прийняття рі- шень типу «купувати -чи-виробляти», точніше, на результати таких рішень: «Вокер і Вебер (1984) виявили, що як виробничі, так і трансакційні витрати є значущими підчас прийняття рішень «ку- пувати – чи -виробляти», хоча виробничі витрати переважують тра- нсакційні» [3] (у моєму перекладу з мови оригіналу). Отже, навіть такий корифей в теорії трансакційних витрат, як Медхок, застосо- вує кількісні методи переважно не до трансакційних витрат як та- ких, а для дослідження їх впливу на процес прийняття рішень пев- ного управлінського типу. Він теж далекий від постановки питань про загальний еквівалент трансакційних витрат. Є дуже цікаві роботи М. Коломбо і М. Дельмастро [4] із за- стосуванням кількісних вимірювань щодо трансакційних витрат, які підрахували рівні влади у фірмі водночас з дослідження розпо- ділу прав прийняття шести стратегічних рішень, що стосуються ви- робництва і організації. Ці дослідники користувалися методом со- ціологічних опитувань менеджерів підприємств. Іншими словами, М. Коломбо і М. Дельмастро зробили спробу застосувати емпірич- ний аналіз з використанням кількісних показників для дослідження ступеню ієрархічності економічних організацій, але й тут немає жодних ознак постановки питання про еквівалент трансакційних витрат. Таким чином, незважаючи на різноманітність напрямків до- слідження трансакційних витрат у сучасній економічній науці та спроби застосування різних кількісних методів, питання про загаль- ний еквівалент трансакційних витрат, відмінний від грошей, ще не ставилося. Цілі статті. Якщо, одночасно з товарно-грошовими відноси- нами, одночасно з грошима як загальним еквівалентом, шо обслу- говує трансформаційні (виробничі) процеси в економіці, є ще такий значний і важливий континуум економічної активності, як трансак- ційні дії, то який еквівалент обслуговує їх? І взагалі, чи існує у трансакційних дій свій загальний еквівалент, що не зводиться до грошей? Отже, цілі статті – вияснити, чи існує загальний еквівалент трансакційних дій та витрат. 229 Необхідність розрізнення трансакційних витрат та транс- акційних дій. Передусім, необхідно сказати декілька слів щодо самої сут- ності поняття трансакційних витрат. Це поняття насправді є лише одним з відображень, або символом, базового явища – трансакцій- них дій, або, для запобігання тавтології, просто трансакцій (не плу- тати з трансакціями у розумінні грошових розрахунків). Те, що у сучасній економічній науці називають трансакцій- ними витратами, є лише вартісним слідом трансакційних дій. Необ- хідно розрізняти витратний слід сукупності трансакційних дій (те, що і є, власне, трансакційними витратами) та сукупність трансак- ційних дій, яку я називаю континуумом трансакційних дій. Без по- няття континууму трансакційних дій різні дослідження обов’язково скочуватимуться до ототожнюванню трансакційних витрат із трансакційними діями, що заважає більш адекватному моделю- ванню процесів. Але все ж таки, поняття трансакційних витрат навіть у такому грубому вигляді, в якому воно перебувало довгі роки, відіграло свою позитивну роль у науці, бо саме витрати, витратний бік справи дозволили побачити те, що, окрім суто трансформаційних дій і про- цесів (тобто технологічних дій і процесів, спрямованих на перетво- рення початкової сировини на готовий товар), у діяльності господа- рюючих суб’єктів існує ще дещо. Іншими словами, цілий велетен- ський пласт дій суб’єктів господарювання, який не було помічено економічною наукою до 1930-х років (часу публікації перших ста- тей Р. Коуза та його послідовників щодо трансакційних витрат), став помітним тільки тому, що він створював або обумовлював певні витрати, які створювали супротив господарській діяльності – супротив, котрий нагадував силу тертя, про яку казав К. Ерроу [5[. Отже, поняття трансакційних витрат можна розглядати як першу історичну сходинку на шляху до впровадження поняття трансакційних дій у науковий обіг. Трансакційні витрати є вартіс- ним та часовим слідом виконання трансакційних дій. Це не одне й те ж, і це так само слід розрізняти, як розрізняється оплата праці (вартість робочої сили) та сукупність виробничих операцій, здійс- нених робітниками заради отримання цієї заробітної плати в ході виробничого процесу. Склад трансакційних дій. Трансакційні дії утворюють декілька великих підмножин. Перша – це сукупність всіх трансакційних дій (трансакцій), які ви- никають тоді, коли закінчується один технологічний процес та по- 230 чинається наступний, суміжний з першим. Під трансакціями розу- мів саме це один з засновників теорії трансакційних витрат О. Віль- ямсон, який визначав трансакцію як «перехід товару чи послуги від заключної точки одного технологічного процесу до вихідної точки іншого, суміжного з першим» [6]. Друга підмножина – це трансакції, які виникають (або по- треба в яких виникає) не у зв’язку з переходом товару чи послуги від однієї стадії виробництва до іншої, а тоді, коли відбувається зміна прав власності. Такі трансакції виникають у зв’язку з відчу- женням суб’єктами прав власності на матеріальні або нематеріальні об’єкти. Ця множина включає в себе ті дії, витрати яких можна вва- жати трансакційними в розумінні Р. Коуза [7] (трансакційні витрати або операційні витрати – transaction costs – це витрати у сфері об- міну, пов’язані з передачею прав власності). Окремою підмножиною, з певною часткою умовності, можна вважати сукупність дій, які є взаємодіями суб’єкта господарювання (зокрема, фірми) із органами державного, суспільного, громадсь- кого, місцевого і т. ін. моніторингу, контролю і регулювання бізнес- діяльності. Більш детальна класифікація трансакційних дій, звичайно, можлива, але не входить до цілі або завдань цієї статті. Основне, що є важливим в даному контексті, є те, що будь-який виробничий (трансформаційний) процес в сучасному суспільстві породжує по- требу у певній мінімальній сукупності трансакційних дій. У свою чергу, виникнення фірми як організаційної одиниці, як організацій- ної структури є формою, яка дає можливість створити трансакційну оболонку виробничого процесу. Трансакційні дії є невід’ємним су- проводом трансформаційного процесу. Основні причини збільшення континуума трансакційних дій в сучасній економіці. Протягом минулих трьох десятиліть у світовій економічній науці відбулося значне зростання уваги до теорії трансакційних витрат. У цього явища є основа, яка полягає в тому, що розширюється сам простір трансакційних дій. Можна відзначити п’ять основних груп причин розширення простору трансакційних дій у світовій економіці. Перша група причин пов’язана із зростанням спеціалізації ви- робництва. Зростання продуктивності праці в цілому у світовій еко- номіці у якості одного з факторів свого забезпечення має поглиб- лення розподілу праці у світовому масштабі і розвиток спеціаліза- ції. Відповідно, чим більш розділеною на численні спеціалізовані виробництва є система суспільного виробництва, тим частіше від- 231 творюються ситуації, де треба вирішувати проблему вибору та оп- тимізації ринкових, організаційних, правових та технологічних зв’язків між господарюючими суб’єктами та інститутами, що об’єктивно розширює простір застосування трансакційних дій та, відповідно, сприяє збільшенню кількості ресурсів (часу, грошей, організаційних та інтелектуальних зусиль), залучених та витраче- них для вирішення трансакційних проблем, отже, зростанню транс- акційних витрат. Друга група причин пов’язана із зростанням індивідуалізації споживання та різноманітності благ. У світовій економіці, почина- ючи приблизно з середини 1970-х і особливо 1980-х років, спосте- рігається тенденція до індивідуалізації споживання, до задоволення попиту, породженого вкрай малими, вельми специфічними групами споживачів. Це призводить до значного збільшення номенклатури товарів, що виробляються. У свою чергу, бурхливе зростання різно- маніття товарних благ, а також ускладнення їх споживчих характе- ристик, обумовлює зростання складнощів, пов’язаних із співстав- ленням характеристик товарів між собою та вимірюванням корис- них властивостей товарних благ. Для оцінки споживчих благ та здійснення споживчого вибору також необхідні дії, які становлять частину континууму трансакційних дій, що також породжує транс- акційні витрати. Третя група пов’язана із розвитком та розширенням світового товарного ринку у просторовому відношенні. Після краху так званої «світової системи соціалізму», тобто командно-адміністративної системи комуністичного типу, для товарів стали відкритими ринки країн пострадянського простору на одній шостій частині земної суші, а це призвело до підвищення значущості логістики (типова трансакційна діяльність) і транспортно-складської інфраструктури для забезпечення світової торгівлі на ринках, що відкрилися. У свою чергу, зміни у масштабі та рівні транспортних видатків зро- били можливим і необхідним розвиток великих за розміром форм господарських організацій із своєю складною системою внутріш- ньої спеціалізації, розподілу праці і, відповідно, опосередковуючих все це трансакційних дій. Четверта група причин пов’язана з підсиленням ролі урядів і бюрократії в цілому. При всьому декларованому у багатьох краї- нах лібералізмі, у світі все ще є високою роль урядового (держав- ного) сектору та регулювання економічної діяльності, а у низці ре- гіонів світу відбувається бурхливе зростання впливу загальнонаці- 232 ональних (центральних, федеральних) та регіональних урядів і бю- рократії. Надмірним регулюванням з метою отримання корупцій- них доходів державними службовцями та високим ступенем одер- жавлення відрізняється економіка на більшості територій постра- дянського простору, особливо у РФ, Білорусі та в Україні, при всій поверхневій різниці політичних моделей у цих країнах. Це та ситу- ація, коли діяльність уряду і бюрократії великих державних підпри- ємств і інститутів не знижує, а, навпаки, помножує трансакційні ви- трати, оскільки встановлювані державою правила, що регулюють відносини власності та норми господарської діяльності, в цілій низці пострадянських країн здебільшого неефективні. Значним ступенем бюрократичного навантаження відрізня- ється також економіка Євросоюзу, протест проти чого, вважаю, і став однією з причин виходу Великої Британії із цього наднаціо- нального об’єднання (так званий Brexit). Отже, у сучасній економіці існує декілька причин, внаслідок яких бурхливо розширюється простір застосування трансакційних дій та зростання трансакційних витрат. Все це робить трансакційні дії ще більш помітним компонентом процесу суспільного відтво- рення, а трансакційні процеси як об’єкт досліджень – рівноцінними трансформаційним процесам. Ще одна, умовно, п’ята група причин, що призводить до роз- ширення простору трансакційних дій та зростання трансакційних витрат, притаманна перед усім пострадянським країнам, та зумов- лена переходом економіки цих країн від командно-адміністративної системи з її централізованим плануванням «до останнього цвяха», до товарно-ринкових відносин із набагато більшою роллю вільного ринку, ніж раніше. Внаслідок цього переходу, причому здійсненого в історично короткі строки, великий та до того не враховуваний ста- тистикою масив неявних трансакційних витрат, який був генерова- ний всередині радянських підприємств, закладів та організацій, в певному сенсі перемістився у ринкову сферу, у простір відносин між підприємствами, і завдяки цьому став помітним. Вочевидь, саме про цей процес перетворення неявних витрат радянської командно-адміністративної економіки на явні ринкові, що відбувся із крахом «розвинутого соціалізму», говорить харківсь- кий дослідник С.І. Архієреєв: «В командной системе основную часть издержек составляли интеракционные издержки, а они по самой своей природе чаще бывают неявными, так как возникают при непосредственных взаимодействиях людей. Тогда становится понятным факт роста трансакционных издержек при переходе к 233 рынку: они, как более свойственные новому способу организации производства, приходят на смену интеракционным издержкам, присущим командной системе» [8]. Іншими словами, частина трансакційних витрат наче вивалю- ється із внутрішньої «кухні», із черева організацій і фірм у зовнішнє середовище, і загальна сума трансакційних витрат збільшується за рахунок вичавлювання певного масиву інтеракційних витрат назовні, за межі окремих підприємств та інститутів внаслідок пере- ходу від адміністративно-командної системи до вільно-ринкової. Про те, що може відбуватися просте переміщення трансакцій- них послуг із поза-ринкової сфери у ринок, вказували також Дж. Волліс і Д. Норт в їхньому аналізі джерел розширення трансак- ційного сектору [9]. Отже, в сучасній економіці існує кілька причин, внаслідок яких бурхливо розширюється простір застосування трансакційних дій і, відповідно, зростання трансакційних витрат. Все це робить трансакційні дії ще більш помітним компонентом процесу суспіль- ного відтворення, а трансакційні процеси – рівнозначними за важ- ливістю процесам трансформаційним. Основні типи процесів в економіці та пов’язані з ними ви- трати. В економіці, яка продукує та обмінює товари, одночасно від- бувається декілька великих типів процесів, які підтримують той чи інший тип економічної симетрії. По-перше, відбувається процес виробництва товарів, які можна розглядати як єдність споживчих вартостей (набір корисних властивостей тіла товару) і вартостей (мінових вартостей). В про- цесі створення вартостей відбувається втілення в товарі і уречев- лення в ньому суспільної (суспільно необхідної) праці товарови- робників. В процесі виробництва відбувається створення вартості, а жива праця виступає як її субстанція. Цей процес можна візуалі- зувати у вигляді певної струни, а ще краще, циліндра, діаметр якого поступово збільшується по мірі створення вартості, тобто по мірі руху від початку трансформаційного процесу до його завершення, аж до випуску готового, кінцевого товару. По-друге, в ході цього процесу бере участь не тільки живий, але й минулий, накопичений у засобах виробництва праця, або уре- чевлена праця, що виступає у вигляді капіталу. Вартість елементів спожитого у процесі виробництва капіталу переноситься конкрет- ною корисною працею на кінцевий товар, а збільшення вартості до- сягається за рахунок нової (новоствореної) вартості, доданою жи- 234 вою працею до товару в даному виробничому процесі. Іншими сло- вами, в рамках трансформаційного процесу, тобто в процесі вироб- ництва товарів, підтримується зберігання вартості через її перене- сення на новостворені товари, разом із її збільшенням. Цей процес переносу вартості речових елементів капіталу на новостворену вар- тість можна візуалізувати як напилення зовнішнього шару вартості на представлений вище уявний циліндр. В рамках цього процесу пе- реносу вартості засобів виробництва на новостворений товар під- тримується симетрія, яку можна назвати валоропротекторна, тобто вартіснозберігаюча, симетрія. Ці обидва процеси – створення та зберігання (шляхом пере- носу) вартості в рамках трансформаційних процесів відповідають трансформаційним витратам, а також поєднані з процесом генеру- вання трансакційних дій першої підмножини (які є сукупність всіх трансакційних дій, які обслуговують переміщення товару від од- ного технологічного процесу до наступного, суміжного з першим). Генерування цього типу трансакційних дій та відповідних їм витрат є, умовно, третім процесом. Четверте. В економіці відбувається обмін вироблених това- рів, в даному випадку не важливо, за посередництвом грошей, чи без такого (за бартером). Ці процеси генерують потребу в трансак- ційних діях та відповідних їм витратах другої підмножини, тобто це трансакції, які виникають (або потреба в яких виникає) тоді, коли відбувається зміна прав власності. Відповідно, підтримання другого типу симетрії, або еквівалентності в обміні, поєднано з генеруван- ням трансакційних витрат другої підмножини. Цей другий напрямок, або, умовно кажучи, вісь симетрії є перпендикулярною до попереднього типу, оскільки підтримує збе- рігання вартості не в процесі руху від початку виробничого циклу до його завершення, а забезпечує еквівалентність обміну кориснос- тей, що представляють певні вартості. В процесі обміну відбува- ється немов би заміщення однієї вартісної струни на іншу, з дотри- манням принципу еквівалентності. Ця перпендикулярність одна од- ній часових осей двох процесів (один – генерування трансформа- ційних витрат плюс трансакційних витрат першого типу, а інший – генерування трансакційних витрат, пов’язаних з обміном цінностей і прав), дозволяє застосувати математичний апарат на основі ком- плексних чисел для зв’язування цих двох процесів в єдину систему. Процес трансакціозаміщення. Р. Коуз вважав, що фірма ви- тискає певний обсяг трансакцій з вільного ринку: «…витрати виті- снених нею (фірмою – Е.С.) ринкових трансакцій» [7]. При цьому 235 він ще вважав, що фірма якимось чином бере ці трансакції всере- дину себе. Багато сучасних продовжувачів доробку Р. Коуза теж вважають, що фірма витискає певний обсяг трансакцій. Але це, на мою думку, є неточним розумінням. По-перше, тут краще казати не про витіснення трансакцій як витрат, а про витіснення трансакцій- них дій. По-друге, фірма не стільки витискає, скільки виконує тра- нсакційні дії, і лише в цьому сенсі усуває їх. Можна також сказати, що фірма заміщує трансакційні дії, що виконуються, собою. Це в деякому сенсі є подібним до заміщення води підводним човном або надводним кораблем. Тому можна назвати процес (про- цеси) виконання фірмою певної сукупності трансакційних дій, що супроводжують трансформаційні процеси від початку (і навіть від підготовки) до закінчення, процесом (процесами) заміщення транс- акцій, або, коротше, трансакціозаміщенням. Отже, з приводу того, що фірма, за Р. Коузом, бере трансакції всередину себе, можна сказати, що це не зовсім коректне уявлення. Насправді замість цього відбувається наступне. Водночас з вико- нанням трансакційних дій, обумовлених контактом зовнішнього середовища фірми з потребами трансформаційного процесу, всере- дині фірми виникає певний масив внутрішніх дій і процесів, завдяки яким фірмі і вдається виконати фронт зовнішніх трансакційних дій. Це управління та координація дій персоналу фірми, розподіл пов- новажень персоналу, виникнення ієрархічних рівнів управління, розподіл і організація робочого часу кожного члена персоналу та усіх разом і т. ін. Весь цей масив є масивом внутрішніх трансакцій фірми, які, як і трансакційні (зовнішні) дії, має свою вартісну або цінову сторону (а також часовий вимір, який не так просто звести до вартісних величин, на відміну від виробничих (трансформацій- них) процесів), що дає можливість казати не тільки про внутрішні трансакційні дії фірми, але й, відповідно, про внутрішні трансак- ційні витрати. У всього масиву трансакційних дій є механізм, що підтримує симетрію цих дій як у сфері обміну, пов’язаних з передачею прав власності, так і дій із координації руху ресурсів всередині фірми. Причому цей механізм не потребує посередника або носія взаємодії у вигляді грошей (грошового товару), а встановлює пропорції без- посередньо. Його робота якщо і фіксується у чомусь відносно за- стиглому, так це у інституційних формах. Причому тут існує інституційна конкуренція, внаслідок якої відносно неефективні форми відмітаються, вибраковуються, а зали- 236 шаються ефективні форми ієрархічних або сіткових структур (до- слідження останніх потребує окремих публікацій). Отже, співіснують дві великі системи: ринкова, або товарно- грошова, і та, що побудована на базі управлінських дій, яку я про- поную назвати агеративна система (від лат. agеre – діяти), яка є комплексом управлінських, трансакційних дій усіх типів і видів. Вони мають декілька важливих відмінностей між собою, але основних з точки сформульованої цілі, є дві. Перша відмінність по- лягає в тому, що хоча обидві системи підтримують певні симетрії відтворювальних процесів, грошова система робить це за допомо- гою такого посередника, як гроші, а друга (агеративна) виконує цю функцію безпосередньо. Друга відмінність полягає в тому, що грошова система вира- жає в основному витрати що формуються в процесі перетворення сировини та вихідних продуктів на готовий товар, тобто трансфор- маційні витрати, а агеративна система спирається на трансакційні витрати чи, точніше, на ту діяльність, витрати якої і вважаються трансакційними витратами. Зведемо ці системи та породжувані ними економічні явища в таблицю. Оскільки можна казати про діяльність інститутів, які треба розуміти як щось, що скорочує трансакційні витрати, а також про продуктивність інститутів, яку слід розуміти як динаміка та резуль- тативність такої діяльності, можна також казати і про певну симет- рію, яку підтримують інститути в ході відтворювальних (вироб- ничих та обмінних) процесів. Висновки. Необхідно розрізняти трансакційні витрати та трансакційні дії. Трансакційні витрати є лише витратним (у сенсі витрат вартості і часу) слідом трансакційних дій. Континуум трансакційних дій, тобто вся їх сукупність, скла- дається із трьох великих підмножин. Перша – це сукупність всіх трансакційних дій (трансакцій), які обслуговують переміщення то- вару (точніше, його натурального речового тіла) від одного техно- логічного процесу до наступного, суміжного з першим. Ця частина континууму приблизно відповідає розумінню трансакційних витрат О. Вільямсоном. Друга підмножина, або частина континууму трансакційних дій – це трансакції, які виникають (потреба в яких виникає) не у зв’язку з переходом товару чи послуги від однієї стадії виробництва до іншої, а тоді, коли відбувається зміна прав власності на мате- 237 Таблиця Основні відповідності між трансформаційними і трансакційними типами процесів та породжуваними ними економічними явищами Тип соціа- льно-еко- номічних процесів (або час- тина конти- нууму соці- ально-еко- номічних процесів) Створю- вані в ході цих про- цесів об’єкти Витрати, що виникають і накопичу- ються в ході цих процесів Економічні явища, які є основою ви- мірювання створених об’єктів Субстан- ція еконо- мічних явищ Середовище, в якому від- бувається прояв ство- рених об’єктів у повноті їх суспільних якостей Загальний еквівалент Трансфор- маційні Товари (речові тіла това- рів як носії вар- тості) Трансформа- ційні, а також частина тран- сакційних (а саме, та їх ча- стина, яка опосередко- вує перехід товару чи по- слуги в рам- ках виробни- цтва, між пов’язаними технологіч- ними проце- сами) Вартість як внутрішня ос- нова мінових пропорцій Уречев- лена в то- варах сус- пільно-не- обхідна праця (су- спільно необхід- ний час) Обмінні процеси, ри- нок, конку- ренція Гроші Трансак- ційні Інститути, зокрема, фірми як інститу- ційна обо- лонка ви- робничих процесів Трансакційні Трансакційна ємність інсти- тутів, трансак- ціозаміщення, межі фірми Вираже- ний в ін- ститутах як струк- турах з ієрархією конти- нуум трансак- ційних дій Процеси уп- равління, взаємодії ін- ститутів, ін- ституціона- льна конку- ренція Рівні ієрар- хії (із пев- ними засте- режен- нями) Складено автором. ріальні або нематеріальні об’єкти, тобто весь належний супровід, включаючи розрахунки та захист від проявів опортунізму. Ця мно- жина включає в себе ті дії, витрати від яких можна вважати транса- кційними витратами в розумінні Р. Коуза. Окремою підмножиною, з певною умовністю, можна вважати сукупність дій, які є взаємодіями суб’єкта господарювання із ор- ганами державного, суспільного, громадського, місцевого і т. ін. мо- ніторингу, контролю і регулювання бізнес-діяльності. 238 Будь-який виробничий (трансформаційний) процес в сучас- ному суспільстві породжує потребу у певній мінімальній сукуп- ності трансакційних дій. У свою чергу, виникнення фірми як орга- нізаційної одиниці, як організаційної структури є формою, яка дає можливість створити трансакційну оболонку виробничого процесу. Трансакційні дії є невід’ємним супроводом трансформаційного процесу. У сучасному світі існують, щонайменше, п’ять основних при- чин збільшення континуума трансакційних дій. Чотири з них при- таманні всій світовій економіці, і лише одна характерна для постра- дянського простору, оскільки викликана переходом від командно- адміністративної економічної системи до ринкової, що призвело до набуття певним класом трансакційних витрат явного вигляду. Коли створюється фірма, корпорація або інша інституційна структура, відбувається процес трансакціозаміщення. Трансакціо- заміщення – це процес (процеси) виконання фірмою певної сукуп- ності трансакційних дій, що супроводжують трансформаційні про- цеси від їх початку до закінчення. Трансакціозаміщення пов’язане з трансакційною ємністю інституту. Трансформаційні та трансакційні процеси породжують різні типи економічних явищ. Якщо в трансформаційних процесах ство- рюються товари, точніше, натурально-речові тіла товарів як носії вартості, то в трансакційних процесах створюються інститути. В ході виробничих та обмінних процесів із товарного світу поступово виокремлюється товар-еквівалент, який набуває якості загального еквіваленту, або грошового товару, або грошей, нату- ральна форма якого в ході історичного розвитку щільно зростається з функцією суспільного втілення і вимірювання вартості інших то- варів. А в ході виконання трансакційних дій, постійного протікання трансакційних процесів інститути набувають ієрархічної струк- тури. Одиниця ієрархічної складності, із певними застереженнями, і є загальним еквівалентом трансакційних дій в рамках того чи ін- шого інституту. Цей напрямок потребує подальших досліджень. Якщо в результаті розвитку трансформаційних (виробничих) процесів відбувається накопичення капіталу (яке, власно, і є ціллю капіталістичного виробництва), то внаслідок розвитку трансакцій- них процесів відбувається накопичення управлінської влади. Ціль бюрократії – збільшення та концентрація управлінської влади. Все це треба враховувати підчас розробки програм індустрі- альної та інституційної модернізації старопромислових регіонів Ук- раїни, зокрема, передбачати дієві пакети антимонопольних норм. 239 Література 1. Попов Е.В., Мингалеева Э.К. Трансакционная функция как элемент эко- номического прогнозирования. ЭНСР. 2010. № 1 (48). 2. Попов Е.В. Трансакционное измерение институтов. ЭНСР. 2011.№ 2 (53). 3. Madhok A. Reassessing the Fundamentals and Beyond: Ronald Coase, the Transaction Cost and Resource-Based Theories of the Firm and the Institutional Structure of Production. Strategic Management Journal. 2002. V. 23. Р. 535-550. 4. Colombo M., Delmastro M. Some Stylized Facts on Organization and Its Evo- lution. Journal of Economic Behavior and Organization. 1999. V.40. Р. 255-274. 5. Эрроу К. Возможности и пределы рынка как механизма распределения ресурсов. THESIS. 1993. Вып. 2. С. 19. 6. Williamson, Oliver E. (1985). The Economic Institutions of Capitalism. New York: Macmillan. 7. Коуз Р. Фирма, рынок и право / пер. с англ. Б. Пинскера. Москва: Дело ЛТД, 1993. 192 с. 8. Архиереев С.И.. Издержки эксплуатации экономической системы и ин- ституциональный трансакционный сектор экономики. Постсоветский институ- ционализм: монография. Донецк: Каштан, 2005. С. 263-285. 9. Wallis J., North D. Measuring the Transaction Sector in the American Econ- omy, 1870-1970 in Longterm Factors in American Economic Growth / Ed. by Engerman S., Gallman R. Chicago: The University of Chicago Press, 1986. Р. 95-148. References 1. Popov, E.V., Mingaleeva, E.K. (2010), Transaktsionnaya funktsiya kak element ekonomicheskogo prognozirovaniya [Transactional function as an element of economic forecasting]. ENSR, 1 (48) [in Russian]. 2. Popov, E.V. (2011). Transaktsionnoye izmereniye institutov [Transactional dimension of institutions]. ENSR, 2 (53) [in Russian]. 3. Madhok, A. (2002). Reassessing the Fundamentals and Beyond: Ronald Coase, the Transaction Cost and Resource-Based Theories of the Firm and the Institu- tional Structure of Production. Strategic Management Journal, Vol. 23, рр. 535-550. 4. Colombo, M., Delmastro, M. (1999). Some Stylized Facts on Organization and Its Evolution. Journal of Economic Behavior and Organization, Vol. 40, рр. 255-274. 5. Arrow, K. (1993). Opportunities and Limits of the Market as a Mechanism for Distributing Resources. THESIS, Issue. 2, рр. 19. 6. Williamson, Oliver E. (1985). The Economic Institutions of Capitalism. New York: Macmillan. 7. Coase, R. (1993). Firm, market and law. Translated from English. B. Pinsker. Moscow, Delo LTD, 192 p. [in Russian]. 8. Arkhiereev, S.I. (2005). Izderzhki ekspluatatsii ekonomicheskoy sistemy i institutsional'nyy transaktsionnyy sektor ekonomiki [Costs of exploitation of the economic system and the institutional transactional sector of the economy]. Postsovetskiy institutsionalizm [Post-Soviet institutionalism]. (рр. 263-285). Donetsk. Kashtan [in Russian]. 9. Wallis, J., North, D. (1986). Measuring the Transaction Sector in the American Economy, 1870-1970 in Longterm Factors in American Economic Growth. Chicago, The University of Chicago Press. Надійшла до редакції 05.10.2021 р.

Чи існує загальний еквівалент трансакційних витрат?

Institution

Ähnliche Einträge