Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Мешковой, М., Мицик, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187010
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1) / М. Мешковой, Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 57-65. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187010
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1870102022-12-05T01:26:19Z Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1) Мешковой, М. Мицик, Ю. Мовою документів 2022 Article Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1) / М. Мешковой, Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 57-65. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7012100 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187010 94 (477) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мовою документів Мовою документів
spellingShingle	Мовою документів Мовою документів Мешковой, М. Мицик, Ю. Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1) Сiверянський літопис
format	Article
author	Мешковой, М. Мицик, Ю.
author_facet	Мешковой, М. Мицик, Ю.
author_sort	Мешковой, М.
title	Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1)
title_short	Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1)
title_full	Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1)
title_fullStr	Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1)
title_full_unstemmed	Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1)
title_sort	листи гетьмана івана мазепи до коронного гетьмана речі посполитої адама сенявського (частина 1)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Мовою документів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187010
citation_txt	Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1) / М. Мешковой, Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 57-65. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT meškovojm listigetʹmanaívanamazepidokoronnogogetʹmanarečípospolitoíadamasenâvsʹkogočastina1 AT micikû listigetʹmanaívanamazepidokoronnogogetʹmanarečípospolitoíadamasenâvsʹkogočastina1
first_indexed	2025-07-16T08:21:51Z
last_indexed	2025-07-16T08:21:51Z
_version_	1837791038387781632
fulltext	Siverian chronicle. 2022. № 2 57 УДК 94 (477) Максим Мешковой, о. Юрій Мицик • ЛИСТИ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ ДО КОРОННОГО ГЕТЬМАНА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ АДАМА СЕНЯВСЬКОГО (ЧАСТИНА 1) DOI: 10.5281/zenodo.7012100 © М. Мешковой, Ю. Мицик, 2022. CC BY 4.0 Майже 50 років тому побачила світ книга канадського історика українського поход- ження Ореста Субтельного (1941–2016). У ній було опубліковано 54 листи Мазепи до Се- нявського, а також 8 листів резидента останнього в Батурині Франциска Грабі1, які було виявлено Субтельним у архівах Польщі. У радянські часи не могло бути й мови про пере- видання цієї книги в Україні, бо вона стосувалася забороненої для істориків постаті «із- мєнніка» Мазепи, а до того ж була в США під грифом Української Вільної Академії Наук (УВАН), себто видана українськими «буржуазними націоналістами». У наш час на сторін- ках журналу «Сіверянський літопис» Володимир Пилипенко подав переклад 25 листів Мазепи за 1708 р., а Ольга Циганок всіх 8 листів Грабі2. Згодом вони були передруковані Сергієм Павленком у фундаментальній археографічній публікації3. Оскільки більша частина опублікованих листів Мазепи до Сенявського, писаних су- мішшю польської та латинської мов, майже не використовується дослідниками через мов- ний бар’єр, подаємо в перекладі українською перші 16 із них, за 1704–1705 рр. Тут треба відзначити, що Адам Миколай Сенявський (р. н. невід. – 1726) був белзьким воєводою (1692–1710), краківським каштеляном (1710–1726), гетьманом коронним польним (1702– 1706) і великим (1706–1726). Якщо говорити коротко про зміст наведених нижче листів, то пригадується вислів із давньої перської казки: «І він пустив коня красномовства на поле слів». Ці листи Мазепи в основному сповнені компліментами й вони поза сумнівом засвідчують, що він доско- нало володів цим мистецтвом. Водночас у них ідеться й про прагнення налагодити зв’яз- ки, обмін новинами. Є тут і дані, які стосуються розквартирування коронних військ на Поділлі, причому Мазепа гарантує їм безпеку. Лист № 5 від 10.05 (29.04) 1705 р. свідчить про зростання довіри між обома кореспондентами, у ньому йдеться про похід Мазепи на Правобережжя й Галичину, саме тому під Києвом будували два мости через Дніпро для переправи військ. Мазепа також гарантує безпеку маєтностям Сенявського від нападів са- мусівців (українських повстанців – прибічників Самуся). Загалом цьому питанню Мазепа приділяє велику увагу, очевидно, діючи тут на прохання коронного гетьмана. Він опіку- ється ними й під час походу землями Руського й Белзького воєводств, особливо після по- грабування сіл Вербич (суч. с. Гранів Гайсинського р-ну на Вінничині) і Музяків (суч. с. Мізяків Калинівського р-ну на Вінничині) чи то князя Четвертинського, чи то бі- лоцерківського коменданта (президента) Бурляя (чи не родича полковника Кіндрата Бур- ляя, сподвижника Богдана Хмельницького?). Мазепа навіть видав оборонні універсали на ці маєтності (№ 12). Цікаво, що траса походу 1705 р. багато в чому тотожна трасі походу Богдана Хмельницького у 1648 р. У подальшому (як видно, скажімо, з листів 1708 р.) во- ни стають розгорнутішими, в них значно збільшується обсяг інформації, присвяченої вій- ськово-політичним та дипломатичним питанням. Не переказуючи змісту листів, подаємо нижче їхній переклад. 1 Subtelny O. On the eve of Poltava: the letters of Ivan Mazepa to Adam Sieniawski 1704–1708 (Напередодні Полтави. Листи Івана Мазепи до Адамa Сенявського 1704–1708). New York, 1975. 2 Пилипенко В. Листи гетьмана Івана Мазепи, написані у 1708 р. до великого коронного гетьмана Речі Поспо- литої Адама Сенявського. Сіверянський літопис. 2016. № 4. С. 88–92; Циганок О. Донесення Францишка Грабі, резидента-представника великого коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського при дворі гетьмана Івана Мазепи. Сіверянський літопис. 2018. № 4. С. 94–106. 3 Павленко С. Україна доби Івана Мазепи 1708–1709 рр. в документальних джерелах. Київ, 2019. Сіверянський літопис. 2022. № 2 58 * * * № 1 1704, вересня 18. – Табір під Любаром над р. Случ. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мені вельми мості-пане й брате. Я, чинячи належну шану до вельможного мості-пана, звертаюся до вельможного мості-пана через мого спеціального посланця з усім звичним пошануванням. Також зичу вельможному мості- пану, щоб ласкаві небеса пролили зливою успіхи на заслужену персону вельможного мості-пана. При цьому вельможного мості-пана прошу про особливу довіру й кореспонденцію, щоб, як велить звичай, взаємним зв’язком щедро сполучати серця, а себе самого назавжди віддаю неодмінній ми- лості й приязні, демонструючи цим, що я є вельможному мості-пану зичливим братом і покірним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності військ Запорозьких. Р.S. Маю з реляцій певну звістку з-під Нарви, писану раніше серпня [24] згідно зі старим ка- лендарем, що його мость-пан хелмський воєвода, після щасливо скінчених переговорів, вже від- правлений. Із табору під Любаром над рікою Случчю, року 1704 вересня 18». № 2 1704, листопада 14 (4). – Батурин. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мені вельми мості-пане й брате. Що ж може бути вдячніше за серця, які залишаються в єдності духу й зброї, ніж те, коли роз- різнені через сваволю душі, з’єднуються в єдину довірчу спільноту. Дізнаюся про це через нелегкий початок i не менше в моєму серці, яке завжди вимовляє добре слово про спільне благо, відчуваю со- лодощі вдячного задоволення. Від вельможного мості-пана раптово дійшов поголос, що ясновель- можний його мость-пан краківський каштелян, великий коронний гетьман, відзначений нагородами вельможного мості найяснішого пана Августа, скерувавши свій непростий задум на рівний шлях своєї зичливості й вірності до його королівської мості маєстату, простує до маєстату його королів- ської мості, до тієї мети, щоб розхитана шкідливими усобицями Річ Посполита Польська, могла зі- братися в єдине тіло й одноголосно визнати свого пана [короля]. Тільки дай Бог, щоб ці святі обіт- ниці його мості-пана могли швидко досягти свого бажаного ефекту, щастя, яке б і я вітав, маючи не- даремну надію, що схотів би його мость-пан відновити свою першу довіру в кореспонденції до ме- не. Щодо безпеки людей вельможного мості-пана, поставлених на зимові квартири у Вінниці, Ла- дижині, Брацлаві та на інших містах. Запевняю вельможного мості-пана, що навіть найменші шкоди та напади від самусівців та від інших не зачеплять їх, лише б ці люди вельможного мості-пана не давали приводу до якихось бунтів. Мене ж завжди підштрикує шпора, що [я] є вельможного мості-пана люб’язно зичливим бра- том і покірним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності військ Запорозьких. Із Батурина, року 1704 листопада 4-го ст[арого] ст[илю]». № 3 1704, листопада 15 (4). – Батурин. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мені вельми мості-пане й брате. Не менш і я засмучуюся через те, що велінням злої долі, через розташування неприхильних су- зір’їв, не трапилося мені дуже близько зійтися в минулій кампанії з вельможним мості- паном і пе- ред очима заслуженої його персони засвідчити належну шану, а взаємними обіймами ще тісніше спільно закріпити спілку довірчої приязні й довіри. А хоча віддалення, як від самого вельможного мості пана, так і від ближчої з ним кореспонденції, віддаляє мене злощасна відстань, однак дружнім пером, якому любов раз додала крила, мої провини мають бути відшкодовані, i у віддаленості місця як благодіяння (?) бачу поставу й вигляд вельможного мості-пана. Це щирою, без прикрас любов’ю, ділом і словом декларуючи, що жодна відстань не може мене від тісної приязні з вельможним мості- паном віддалити й роз’єднати, бо я, раз взявши нерозривної симпатії зв’язок, навічно пов’язаний ним. А це покажуть документи й знаки, коли завжди в покоях вельможного мості-пана з зичливою моєю кореспонденцією не затримаюсь, про що і я вельми вельможного мості-пана прошу. А тепер за передачу газет вельми дякуючи вельможному мості-пану, себе самого, сильно хвилюючись, віддаю до послуг із тим, що я є вельможному мості-пану люб’язно зичливим братом і покірним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності військ Запорозьких. Із Батурина, листопада 4-го старого стилю року 1704. № 4 1705, травня 10 (квітня 29). – Батурин. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Не може бути наочнішого свідчення щирої до мене вельможного мості-пана приязні понад ту, коли вельможний мості-пан не тільки в найвіддаленішому перебуваючи краї, зволив завжди друж- нім пером діяти на відстані, спілкуючись зі мною вікарними (?) листами, але й тут, у сусідстві, лег- ко діставшись Меджибожа, не облишив такого само приязного листування зі мною. Через свого спеціального посланця й щирі листи це показав мені й довів, що в геройських грудях вельможного Siverian chronicle. 2022. № 2 59 мості-пана раз посталі до мене щирість і ласка, незмінні на кожному місці, навіть тепліші. Най- останніший то є вираз милості вельможного мості-пана, яку я від предків його зберігаю, коли вель- можний мості-пан зволив мене обдарувати мисливським презентом, за що все гідно відплачу з на- лежною до вельможного мості-пана вдячністю. Я це обіцяю, що також невдовзі через мого спеці- ального посла уклінно вшаную заслужену персону вельможного мості-пана. А тепер безперестанно у будь-який момент хочу бути вельможному мості-пану люб’язно зич- ливим братом і вірним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності військ Запорозьких. [P. S.] Майну вельможного мості пана гарантую цілковиту безпеку. Із Батурина, року 1705 квітня 29». № 5 1705, травня 10 (квітня 29). – Батурин. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Я вже у відправлених раніше [листах] через його мость-пана ротмістра хоругви вельможного мості-пана про майбутню кампанію, доречно відкрив реляцією мою інтенцію; так розумію, що мій неприкрашений задум, роз’яснив перед очима самого вельможного мості-пана після мого повернен- ня. Тепер же вдвічі довшим листом повторюю те, що має бути повтореним. Доношу вельможному мості-пану те, що маю завдання від найяснішого маєстату його царської пресвітлої величності, мого милостивого пана, такий наказ, щоб на початку весни, як тільки покажеться трава, з усім Військом Запорозьким йшов на той бік Дніпра до польських кордонів на послугу його королівській мості й Речі Посполитій разом із долученою до мого війська московською кавалерією й піхотою, котра в усіх кампаніях невідступно за мною крокує. Для чого під Києвом на ріці Дніпро мають будувати два мости, а це для швидшої переправи Військ Запорозьких і московських. Відтепер усі отримані мною вісті, всі вельможному мості-пану, з відкритим серцем розказуватиму, як той, котрий до останнього удару серця щиро зобов’язується бути вельможному мості-пану люб’язно зичливим братом і покір- ним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності військ Запорозь- ких. Із Батурина, року 1705 квітня 29 старого стилю». № 6 1705, серпня 6 (липня 26). – Табір під Збаражем. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Маючи у великій повазі й високій пошані так заслужену вельможного мості-пана персону, котрій завжди низько вклоняюсь, як і сенаторському його кріслу, коли в цій кампанії (?) і далі про- суваюсь на поміч і під опіку (?) його королівської мості і Речі Посполитої. А також із цієї подорожі з поштивою пошаною великого вельможного мості-пана імені, засвідчую цю честь вельможного мості-пана через мого спеціального посланця, поки сам не увійду з вельможним мості-паном у союз душ і зброї і поздоровлю вельможного мості-пана при зустрічі обіймами. A тепер маю амбіцію ще й тим титулом себе уславити, що я є неодмінно вельможного мості-пана люб’язно зичливий брат і уклінний слуга – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності військ Запо- розьких. [P. S.] Усі добра вельможного мості-пана зберіг незайманими в безпеці, укріпивши його гар- нізонами й універсалами, ще й обминув його кружляннями на тракті. Із табору під Збаражем, року 1705 липня 26 ст. ст.». № 7 1705, серпня 11 (липня 31). – Табір під Збаражем. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Чим частіше в цій кампанії я отримую від вельможного мості-пана листи, люб’язної його душі драгомани, тим тісніше й дієвіше до всякого зобов’язання пан мене заохочує й спонукає. Як я ті добра вельможного мості-пана, що вже минув, зберіг незайманими й недоторканими, так і щодо тих, котрі в Руському воєводстві, таку ж само засвідчую готовність. Усе моє до послуг вельможного мості-пана достосовуючи старання, завжди маю велике від предків його ім’я в належній пошані. Котрому в нинішньому поході, в якому тепер мужньо тримає булаву, щодо справ воєнних сердечно зичу пильної далекоглядності, щоб все задумане щасливо, переможно й тріумфально, а неприятелю – дошкульно й фатально, скінчилося. Закінчую тим, що я є вельможного мості-пана люб’язно зич- ливий брат і уклінний слуга – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. Із табору під Збаражем, року 1705 липня 26 ст. ст.». № 8 1705, серпня 21 (10). – Табір під Глинянами. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Не менше і я шкодую про те, що, будучи обійденим долею і через похід залишаючись у межах Руського воєводства, не можу цього вождя особисто як личить пошанувати. Однак недаремну пле- каю надію, що ці мої незручності дозволять мені обрати кращий час, коли в такому поєднанні душ і зброї, буду справді гідним обійняти вельможного мості-пана, а тепер обіймаю лише на словах. Сіверянський літопис. 2022. № 2 60 Коли ж розглядаю стан і диспозицію речей, то сумніваюсь, щоб мій шлях мав пролягати через Белзьке воєводство. Однак я буду краще поінформований про це біля Львова, через який я маю йти до Сандомира. Нині ж, догоджаючи відповідною готовністю і пильністю наказам вельможного мості-пана, оголошую всім цим ясновельможним мості-панам, про котрих ідеться в листах вельможного мості- пана, і гарантую належну безпеку їм та їхнім добрам. Хоча б мені довелось проходити і через Белзьке воєводство, тоді певно зумію суворістю належної військової дисципліни розгнуздану розпу- щеність військ мого реґіменту утримувати так сильно, що жодних руйнацій ясновельможні панове обивателі, мої вельми мості-пани цього воєводства, в своїх маєтках не зазнають, але лишатимуться неушкодженими, як і належить. Усе це маю намір виконати найдієвішим чином, а також зобов’язуюся довічно служити його милості вельможному мості-пану, усього себе віддавши, пишучись вельможного мості-пана люб’яз- но зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої ве- личності Військ Запорозьких. Із табору під Глинянами, серпня 10 року 1705». № 9 1705, серпня 27 (16). – Табір під Львовом. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Як я від початків мого походу серед перших мав цей клопіт, щоб всі загалом добра вельмож- ного мості-пана, котрі лежать на тракті і поза ним, зберігалися в особливій безпеці. Також і тим, котрі залишаються в Белзькому воєводстві, обіцяю недоторканість, маючи собі за особливу честь у всьому постаратися відповідно до наказів вельможного мості-пана, чому й далі присвячую свій час. Також заявляю, що я є вельможного мості-пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. Із табору під Львовом, серпня 16 ст. ст. року 1705». № 10 1705, серпня 28 (17). – Табір під Миклашевим (село суч. Львівського р-ну). «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Я взяв із варшавської пошти, яка надійшла до Львова, таку відомість, ніби саксонські, польські й литовські війська, відступивши від Варшави через наступ там збройної шведської сили, пішли по- ходом вглиб Підляського воєводства. Прагнучи це бачити й знати реальну картину й остаточну ін- формацію, посилаю мого спеціального кур’єра до вельможного мості-пана, маючи то серед перших служіння мого турбот, щоб у нинішній кампанії обговорив із вельможним мості-паном усе станови- ще військової операції, коли письмово до вельможного мості-пана звертаюся. А також вельми про- шу, щоб мене вельможний мості-пан про це схотів люб’язно інформувати, якщо правдою є те, про що тут через варшавську пошту промовиста пішла чутка. Але не тільки про це, але й про все, що тільки вельможний мості-пан будеш мати у себе певне чи то з посполитих, чи то з приватних оказій, зволь мене в такому сум’ятті всіх станів, у цьому вирі подій вельможний мості-пан довірчо повідо- мити, бо для мене дуже важливо отримати достовірну інформацію від вельможного мості-пана. А найбільше прошу вельможного мості-пана про остаточну відомість: де тепер перебувають саксон- ські війська його королівської мості, які залишалися в межах саксонської держави, і як швидко спо- діватися на повернення й прихід до Польщі найяснішого короля його мості Августа. У цьому всьо- му вдаюся до милості вельможного мості-пана й до тієї довіри, яка мене укріпила сподіванням ко- респонденції. Чекаю, отже, із нетерпінням на відповідь та щиро залишаюсь назавжди вельможного мості пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його цар- ської пресвітлої величності Військ Запорозьких. Із табору під Миклашевим, серпня 17 ст. ст. року 1705». № 11 1705, вересня 23 (12). – Табір під с. Городлом. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Не добираючи слів, бо любов ненавидить пишномовність, звертаюся до в. м. м. пана серед списів і вогню не так швидким пером, як на крилах любові, і поспішаю в люб’язні обійми гідної в. м. м. пана особи, коли мені до цього подає шляхетний приклад й. м. пан Злотолинський, адресуючи через спеціального посланця свої листи до в. м. м. панів. Я відбуду тоді свою учту цим свідченням моєї щирості, жодними прикрасами не спрофанованої, тим лише дорікаючи неприхильним до моїх обітниць небесам, що мені вони досі не дозволяють скористатися тим жеребом, щоб я міг особисто в. м. м. пана вшанувати й спраглі мої ревнощі втамувати його присутністю. Що поки буду знати насправді, а тепер дуже в. м. м. пана прошу відверто повідомити, яка є диспозиція під цей час у в. м. м. панів військових операцій, що неприятельська сила замишляє й ро- бить. Це для того, щоб і я міг в сучасних кон’юнктурах сформувати обачно для спільного блага план дій. І вдруге тоді, уклінно просячи в. м. м. пана повідомляти про стан речей, себе самого йому присвячую зі щирою душею й запевняю, що я є в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. Із табору під Городлом, вересня 12 року 1705». Siverian chronicle. 2022. № 2 61 № 12 1705, жовтня 8 (вересня 27). – У таборі. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Я давно зичив собі такої честі, щоб міг особисто вшанувати в. м. м. пана, котрого здавна тісна або давня (?) конфіденція зі мною сполучила клеєм нерозривної приязні. Добра в. м. м. пана як і минулого року, так і тепер, зберігаю під особливою протекцією від переходу військ під моїм регі- ментом. Нe знаю, як посмів князь й. м. Четвертинський вчинити неподобство в маєтностях в. м. м. пана, взявши якісь прибутки; що не доручалось йому, взагалі [я] суворо це заборонив. Тому прошу в. м. м. пана довірливо і по порядку мені представити, що тільки він там своєвільно вибрав, а я га- рантую, що все буде повернуто господареві в первісному стані. Виконуючи прохання в. м. м. пана, видаю оборонні універсали на маєтності ваші Вербич і Музяків і за цим жду з радістю, коли мені явлена буде слава твоя самого себе віддати щирій вашій ласці, будучи в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою, – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської величності Військ Запорозьких. У таборі, 27 вересня 1705». № 13 1705, жовтня 19 (8). – У таборі. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Якщо зухвалість чи це (людей) князя й. м. Четвертинського, чи Бурляя, білоцерківського на- чальника, так багато собі дозволила, що мед і селітру в маєтностях в. м. м. пана проти закону при- своїла собі, тоді пишу два моїх листа: один – до згаданого князя, а другий – до Бурляя, не знаючи добре, хто з них у цьому в. м. м. пану зашкодив. Їм суворо наказую, щоб одразу ж після отримання мого листу те, що неправедно і беззаконно позабирали, в цілості щоб повернули. А заради кращого ознайомлення, посилаю лист писаний паном меджибізьким губернатором до в. м. м. пана, щоб знали, що мають відшкодувати. Нині в. м. м. пану себе самого віддаю його неодмінній приязні й милості, будучи в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою, – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської ве- личності Військ Запорозьких. У таборі, жовтня 8 ст. ст. 1705». № 14 1705, жовтня 25 (14). – У таборі під Замостям. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Не тільки те, що чи то князя й. м. Четвертинського, чи то Бурляя, білоцерківського начальни- ка, зухвалий вчинок із майна в. м. м. пана забрав, повернеться до свого господаря в первісному ста- ні, зволь тільки в. м. м. пан написати до свого меджибізького пана губернатора, щоб він дав мені знати, якщо не відбудеться реституція. Я навіть свого власного здоров’я (бо у друзів усе спільне) для послуг в. м. м. пана не жалів [би]. А що згаданих порушників зухвалість багато собі дозволила, однак вельми в. м. м. пана прошу, щоб через це я сам не підпадав під осуд і не втратив у героїчному в. м. м. панa серці конфіденцію, бо це без будь-якого мого, борони Боже, потурання сталося, але че- рез розгнуздану порочність. Про що, коли знов прошу про повернення забраного, запевняю в. м. м. пана, а також знаюся бути в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер йо- го царської величності Військ Запорозьких. У таборі під Замостям, жовтня 14 ст. ст. 1705 року» № 15 1705, жовтня 26 (15). – У таборі під Замостям. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Ще предки в. м. м. пана залишили мені в спадок вдячність і прекрасну пам’ять про героїчні їх- ні імена, а з в. м. м. паном через кореспонденцію міцним спільної приязні клеєм укладена довірча конфіденція. Усе це разом справило у мені такий ефект і афект, що бажання й небажання одного й того само, взагалі все призвели до спільності. Коли ж здоров’я в. м. м. пана, на котре спирається найвища безпека Речі Посполитої, вражено слабістю і зазнає раптової хвороби, я по праву вислов- лювання приязні сердечно цьому співчуваю, і не менш в серці й душі відчуваю співчутливий укол; зичу щиро якнайшвидшого й найдосконалішого відновлення перевтомленого здоров’я в. м. м. пана заради праці для спільного блага. Усамітнення м. м. пана від усіх, яке пан шукає (?), не дозволяє ме- ні втратити надію, щоб я не мав особисто в. м. м. пану засвідчити пошану. До того ж неприязна осінь зачинила мені шлях, принаймні уповаю, що зима сніговою ковдрою простелить мені дорогу до побачення з в. м. м. паном. Цього я бажаю тремтливо й палко і не втішуся, допоки мене милим задовольнить явленням власна в. м. м. пана присутність. Презент від в. м. м. пана вдячно приймаю на знак його приязні, котра завжди обдаровує мене з надлишком. Так зичу собі щасливої пори, щоб я міг в. м. м. пану віддарувати. Тепер за найбільшу відплату є моє гаряче почуття, котре приношу в. м. м. пану, бо воно дорожче від усього золота. Бажаючи бути до скону в. м. м. пана люб’язно зич- ливим братом і уклінним слугою, – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської величності Військ Запорозьких. У таборі під Замостям, жовтня 15 ст. ст. 1705». Сіверянський літопис. 2022. № 2 62 № 16 1705, листопада 4 (жовтня 24). – У таборі під Замостям. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. За надісланий лист, у чому вбачаю підтвердження незмінної до мене приязні й фавору в. м. м. пана, вельми в. м. м. дякую. Як я раз вирішив майно в. м. м. пана для ваших послуг у будь- який можливий спосіб від усякого огородити нашестя, так і тепер із тим само наміром маю клопіт, видавши на кожне оборонні універсали на реквізицію в. м. м. пана. До ваших послуг свою деклару- ючи готовність, є в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської величності Військ Запорозьких. У таборі під Замостям, 24 жовтня ст. ст. 1705». № 17 1705, листопада 14 (3). – У таборі під Замостям. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Став і я біля мису доброї надії, коли пливучи на веслах моїх обітниць (?) мої інтенції знайшли свій порт у жаданій в. м. м. пана присутності й бесіді. У тому тільки підвела мене несправедлива й несподівана доля моя, що мені довше не дозволила особистим [з] в. м. м. паном вповні насолодити- ся спілкуванням. Однак запевняю цим, що залишиться в мене, захованою глибоко в серці, солод- кість імені й особи в. м. м. пана. При таборових труднощах у себе довелося прийняти, дуже прошу пробачити мене, з тим до скону свого декларуючись, що я є статечним в. м. м. пана люб’язно зичли- вим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. У таборі під Замостям, 1705 року листопада 3-го ст. ст.» № 18 1705, листопада 21 (10). – Городло. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Завжди є це у мене заховане в глибині серця й так налаштоване, щоб до всілякого задоволення в. м. м. пана мою виявляти готовність, отже, й тепер у цьому обов’язку, підкоряючись наказу в. м. м. пана, посилаю на його майна лібертацію, котра моїми стараннями до послуг в. м. м. пана дасть документ, що я в. м. м. пана є люб’язно зичливим братом й уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. Із Городла, листопада 10 ст. ст. року 1705». № 19 1706, січня 2 (1705, грудня 22). – Дубно. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Йду назустріч в. м. м. пану поспіхом пера, коли в. м. м. пан на зворотному щасливому шляху від найясніших монархів у повноті ласк і милостей панських до батьківських повертається пенатів, зичу тоді, щоб із подвійного першої величини імен двох найясніших, унією душ і зброї об’єднаних монархів, його царської величності і його королівської мості, завжди в. м. м. пана наміри могли вповні втілитися. Не розчарується в. м. м. пан певно у своєму очікуванні щодо збереження його добр, яке від мого залежить адміністрування, бо завжди достатньо часу тому віддаю, коли всю приділяю увагу цьому без будь-якого для себе зиску. Диспозиція ця, котра при дворі настала, про відступ королівських і духовних добр в Белзькому воєводстві й Холмській землі на зимові квартири й. м. пану коронному референдарію в. м. м. пан, вже мене ознаймував. Евакуація тоді війська мого регіменту звідси послідує, коли за наказом згори мені даним, до Кракова й Сандомира при саксон- ському генералі, рушать. Паспорт для безпечного проїзду їх мостям-панам комісарам в. м. м. пана посилаю, а сам за усіх обставин знаюся бути в. м. м. пана люб’язно зичливим братом й уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. У Дубні, 22 грудня ст. ст 1705 року». № 20 1706, січня 22 (11). – Дубно. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Не можу ніколи, зобов’язаний багатьма титлами та іменами в. м. м. пана, за власним бажанням відступити від ваших доручень, коли до таких дій навертає довіра й приязнь в. м. м. пана магнетич- ною чеснотою й, ніби на ланцюгу, тримає. Підкоряюся й тепер наказу в. м. м. пана, коли як на Тер- нопільщину, так і на добра тамтешнього адміністратора, я наказав видати лібертацію з моєї вій- ськової канцелярії. Не відмовив би за наполяганням в. м. м. пана у тій же послузі і й. мості-пану ста- рості Поберштельському, якби евакуйованому для захисту самого ж в. м. м. пана мого війська това- риству з Настасова не видали призначення до Струсова. Однак зволь в. м. пан наказати на заміну нагледіти десь місце, куди б людей мого регіменту, розміщених в Струсові, можна поставити, а я певно безвідмовно [б] звідти їх евакуював. Йдеться мені тільки про те, щоб, не маючи постійного міста, під відкритим небом не залишалися. Що в. м. м. пану доповівши, цим закінчую, що без меж є в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської величності Військ Запорозьких. У Дубні, січня 11/22 року 1706». Siverian chronicle. 2022. № 2 63 № 21 1706, січня 26 (15). – Дубно. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Не можу сумніватися в тому, що поголос – провісник різних подій, доніс це в. м. м. пану не- певним бубонінням. Знати, що шведський король, виявляючи повною мірою свою ворожість, вже через Віслу переправившись, повернув до Тикоціна, не роз’єднаними, але об’єднаними силами. От- же, я, маючи доручення від двору обох найясніших союзних монархів, щоб у трудах війни, як най- частіше і найдовіренніше мав з в. м. м. паном наради і кореспонденцію, особливо поблизу тут з в. м. м. паном залишаючись, то шлю свого чергового листа до звитяжного вашого серця. Дуже прошу, щоб в. м. м. пан, за цих непевних обставин, зволив мені відкрити свої наміри про те, що має в тако- му становищі чинити і як діяти. Для цього посилаю мого спеціального кур’єра до в. м. м. пана, праг- нучи через нього якомога надійніше інформуватися про військові акції, особливо коли вже біля во- ріт загрожує Ганнібал. А якщо в. м. м. пан має про ворожі дії останні відомості, прошу дозволити мене довірливо сповістити через цього ж кур’єра, через котрого лечу швидким пером у поштиві обійми гідної в. м. м. пана особи. Цим ставлю у заслугу життя мого, що я є до скону в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пре- світлої величності Військ Запорозьких. P.S. Уже як почав запечатувати цього листа, дійшов до мене такий наказ від його королівської мості, щоб радився з в. м. м. паном, як слід чинити опір ворожості шведської сили і як (їхнім) на- стовбурченим списам (свої) списи протиставити, у чому зичив би собі мати бесіду з в. м. м. паном. У Дубні, січня 15/ 26 року 1705». № 22 1706, лютого 20 (9). – Дубно. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Коли мене звідси вже четвертий наказ мого найяснішого зверхника, його царської величності до Литви кличе, однак залишаючись у повній готовності до походу, я розпочинаю з в. м. м. паном приязне прощання і не що іншого на незабудеш* в. м. м. пану пропоную, тільки мій розум, у полоні бажання прислужитися в. м. м. пану, котрий в собі все це має, що зичлива має на увазі прив’яза- ність, і хоча я сумую, що мене військова сурма від сусідства в. м. м. пана віддаляє, однак беру це як певну втіху, що дистанція не зменшує приязні. Особливо коли з бажаннями в. м. м. панa я так є віч- ним клеєм з’єднаний, що мене жодна несподіванка ніколи не може від благодіяння відділити й від- ставити. Прощаюся тоді з в. м. м. паном, з тим зверненням, щоб з його милості міг цією честю себе уславити, і що я є в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. P.S. На який я міг здобутися подорожній презент, то вельми прошу, щоб він був вдячно прий- нятий. У Дубні, лютого 9/ 20 року 1706». --- *)Так написано це слово в оригіналі. № 23 1706, березня 22 (11). – Слуцьк. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Коли до мене й тут у Слуцьку, де за наказом мого зверхника, його царської величності, я став для відпочинку людям і коням, приходить до в. м. м. пана довірча реквізиція, маю звідси стимул до віддання незмінного попри зміну місць вшанування великого імені в. м. м. пана й до сприяння чим можу його найменшим бажанням. Тоді посилаю оборонний універсал на маєтності до в. м. м. пана, а тепер все, що за теперішніх обставин трапилося, доповідаю в. м. м. пану: найясніший цар й. мость, мій мостивий пан, з Орші став у Мінську, де буде чекати на війська, які йдуть із Шереметьєвим і Хованським. Деякі вже проминули Смоленськ 18 лютого за старим календарем, а інші – з Астраха- ні, де загальною амністією цілком заспокоїлися бурхливі внутрішні заворушення. Я маю наказ з’єд- натися з цими військами в єдину силу під Новогрудком для подання помочі Гродну. Що потім тут би не трапилося, не затримаюся з повідомленням про все варте уваги в. м. м. пана вірним пером. А тепер є тим самим всюди в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. P.S. Шкодую про те дуже, що виходячи з Волині, не попрощався з в. м. м. паном особисто, і хоча сподіваючись на перебування його в. м. пана в Луцьку, писав через пана Савича, судового пи- саря, і на який міг здобутися презент, адресував через нього в. м. м. пану, але і там лише марно па- лив свічку й трудився, бо мій і лист, і подарунок привіз назад, тож передам їх при кращій нагоді. У Слуцьку, березня 11 року 1706». № 24 1707, травня 10 (квітня 29). – Жовква. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Мені б належало спочатку відгукнутися листом до в. м. м. пана, але, маючи вірні відомості, що в. м. м. пан мав тут бути у найяснішого царя й. м. мостивого пана, затримався з листом, зберігаючи цю честь для особистої зустрічі, а що в. м. м. пан випередив мій лист, через це мені доводиться со- ромитися. Однак винагороджую це спізнення дружнім пером, поки буду мати честь бачити й вітати Сіверянський літопис. 2022. № 2 64 в. м. м. пана, тепер же взаємно в. м. м. пана віншуючи веселим Алілуя, сумую від погіршення вашо- го здоров’я і бажаю, щоб воскреслий Бог, у якому міститься вся досконалість і повнота життя та благодаті, віддалив би в. м. м. пана від надгробного каменя й укріпив би повною мірою здоров’я й дарував довголітнє життя. Тоді чекаю з палким бажанням та з відкритим серцем і обіймами на при- вітання в. м. м. пана, котрому всі мої помисли присвячую, знаючись бути в. м. м. пана люб’язно зич- ливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої велич- ності Військ Запорозьких. Із Жовкви, квітня 29 року 1707». № 25 1707, травня 20 (9). – Залізці. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Або зависниця доля, або сліпий випадок забрав у мене цю честь, що, будучи по сусідству з в. м. м. паном, я не міг мати задоволення бачити в. м. м. пана, котрого, зібравши всі сили, прагнув вшанувати поштивим ритуалом, від чого незмірну відчуваю муку, і не раніше цей рубець загоїться, аж поки в. м. м. пан, принаймні під час майбутньої кампанії, особистим своїм візитом прекрасну вчинить мені віддяку й задовольнить мою спрагу солодкою бесідою. Нині ж за вищим повелінням, повертаючись до свого краю і ще перебуваючи у поході, адресую письмово до в. м. м. пана. Без за- поруки сонця й волі небес жодна переміна місця й часу не може викорінити в мені справжню не- змінність належної до в. м. м. пана прихильності, щирості й любові. Бо я собі назавжди твердо укрі- пив мою приязнь до в. м. м. пана, на котра й тепер покладаюся вічним союзом. Знаюся бути невід- ступно в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. У Залізцях, травня 9 року 1707». № 26 1707, травня 21 (10). – Залізці. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Пишався переді мною велебний в Богові отець, ігумен Почаївського монастиря великою ми- лістю в. м. м. пана, яку в. м. м. пан виявив цьому святому чудотворному місцю. І просив мене про посередництво в. м. м. пана, щоб і надалі теж святе місце могло бути обласканим вашими особливи- ми благодіяннями й перебувало під щитом протекції в. м. м. пана. Тоді я, знаючи, що у найблагочес- тивішому серці в. м. м. пана палає разом із шляхетною кров’ю ревність до хвали Божої, Його свя- тинь, і невгасима турбота, звертаюся в. м. м. пана за наполегливим проханням згаданого чудотвор- ного Почаївського монастиря. Про це вельми просячи, щоб його в. м. м. пан згідно з давніми лібер- таціями зволив від всяких жовнірських поборів заховати, подбати і прихистити. Зобов’яже в. м. м. пан цим благочестивим вчинком і чернечу братію, яка під час служб при вівтарі й читанні Господу тихих молитов за здоров’я [в. м. п.] i моє, взаємно відплачуючи як такому, котрий без перебільшен- ня знається бути в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. У Залізцях, травня 9 року 1707». № 27 1707, червень. – Київ. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Виконувати накази в. м. м. пана, маю собі на все життя за найпершу імені свого славу, яким і тепер охоче підкоряючись, доручив це сержантові моєму пану Войнаровському, який зараз коман- дир передових військ, щоб всі взагалі добра в. м. м. пана і його приятелів неушкодженими зберіг, щоб він всю свою турботу й пильність доклав до послуги в. м. м. пана. А я героїчне ім’я [в. м. м. п.] маючи у великій повазі, засвідчую моє прагнення до найменших бажань в. м. м. пана і посилаю за- ради убезпечення й охорони оборонні універсали. Записуючи подальшу до послуг в. м. м. пана по- життєву готовність, є в. м. м. пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. Із Києва, червня року 1707». № 28 1707, вересня 20 (9). – Табір під Києвом. «Ясновельможний мості-пане белзький воєводо, мій вельми мості-пане й брате. Самий вельможного мості пана лист, котрий я через спеціального вістового отримав із якнай- глибшою шанобою, доводить мені явними знаками, що героїчне вельможного мості-пана серце, від предків сповнене безсмертної слави, навернулося своїми милостями й фавором до мене. Сповна знов проливається на мою особу повноводним ключем. Я беру з цього невигаслу повинність бага- тьом титулам (?) і маю на все життя славу, що можу в респектах приязні вельможного мості-пана зміститися, заслуживши в них славу послушенства. А хоча образ вельможного мості-пана завжди живе в серці, однак спомином усього доброго, що було, я зичив би собі відновити спілкування з вельможним мості-паном i мати щастя бачити йо- го, на тій комісії, до котрої вельможний мості-пан так стрімко й палко прагне. Але вельможний мос- ті-пан не отримав від двору мого найяснішого монарха його царської величності поновлення того Siverian chronicle. 2022. № 2 65 указу щодо повернення України у володіння Речі Посполитої, який має у себе на руках. Згаданий указ є старим, його треба поновити, бо без цього не може бути належна сатисфакція. У такому разі мені, видно, прийдеться на цей час позбавити себе задоволення від побачення з вельможним мості- паном, бо зараз інша пора, і зичу собі цю зникаючу честь компенсувати. А тепер у повноті відчуттів записуюсь і залишаюсь вельможного мості-пана люб’язно зичливим братом і уклінним слугою – Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царської пресвітлої величності Військ Запорозьких. P.S. Про відновлення України. Не тільки потрібний мені новий наказ від двору найяснішого царя його мості-пана милостивого. Але про те належить найбільше старатися, щоб власною монар- шою рукою був цей скріплений указ. Без цього не можете вельможні мості-панове прийти до воло- діння Україною. Із табору під Києвом, вересня 9/20 року 1707». о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, головний науко- вий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Гру- шевського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна). pr. Mytsyk Yurii – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist at the M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine). E-mail: mytsyk2002@ukr.net Мешковой Максим Миколайович – історик, службовець комерційного товариства, автор блогу «Читання з історії» (https://staraukraina.blogspot.com/). Meshkovoi Maksym – historian, commercial employee, blog author in «Chytannya z isto- rii» (https://staraukraina.blogspot.com/). E-mail: maksimmeshkovoy@gmail.com Дата подання: 10 січня 2022 р. Дата затвердження до друку: 20 січня 2022 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Мешковой, М., Мицик, Ю. Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполи- тої Адама Сенявського (частина 1). Сіверянський літопис. 2022. № 2. С. 57–65. DOI: 10.5281/ze- nodo.7012100. Цитування за стандартом APA Meshkovoi, M. and Mytsyk, Yu. (2022). Lysty hetmana Ivana Mazepy do koronnoho hetmana Rechi Pospolytoi Adama Seniavskoho (chastyna 1) [Letters of Hetman Ivan Mazepa to Crown Hetman of the Commonwealth of Nations Adam Senyavskyi (part 1)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2022, 2, P. 57–65. DOI: 10.5281/zenodo.7012100.

Листи гетьмана Івана Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського (частина 1)

Репозитарії

Схожі ресурси