Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт.
Історія військових поселень кавалерії в Україні першої половини ХІХ ст. в останні десятиліття стала активно досліджуватися, проте донедавна майже не було робіт, присвячених реформуванню військових поселень кавалерії наприкінці 1820-х рр. Метою статті є потреба проаналізувати реорганізацію поселених...
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2022
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187011 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. / О. Колєватов, О. Крук // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 76-81. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187011 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1870112022-12-05T01:26:36Z Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. Колєватов, О. Крук, О. Розвідки Історія військових поселень кавалерії в Україні першої половини ХІХ ст. в останні десятиліття стала активно досліджуватися, проте донедавна майже не було робіт, присвячених реформуванню військових поселень кавалерії наприкінці 1820-х рр. Метою статті є потреба проаналізувати реорганізацію поселених округів кавалерії у першій третині ХІХ ст. Методологія дослідження добиралася відповідно до мети та базувалася на принципі історизму. Вона представлена в основному загальнонауковими методами (аналіз, дедукція, індукція) і порівняльно-історичним методом. Наукова новизна полягає в тому, що на основі архівних джерел та наукової літератури проаналізована реорганізація військових поселень кавалерії в Україні. Висновки. У другій половині 20-х рр. ХІХ ст. почалась реорганізація поселеної системи, дещо була перетворена її структура, розширились масштаби округів, змінювалось правове становище військових поселенців. Уряд Миколи І шляхом проведення низки заходів намагався скоротити витрати на влаштування та утримання поселених військ. Наприкінці 1820-х рр. до поселених округів кавалерії були приєднані нові державні селища Катеринославської, Слобідсько-Української та Херсонської губерній, що сприяло збільшенню як територій поселених округів, так і їхнього населення. На початку 30-х рр. ХІХ ст. остаточно сформувалися округи усіх кавалерійських полків у цьому регіоні. Розширення поселених округів кавалерії давало можливість керівництву військових поселень створювати резерви земельних фондів і господарств, що мало сприяти покращенню функціонування господарських одиниць військових поселенців. History of cavalry military settlements in Ukraine in the first half of the XIX c. in recent decades has been actively studied, however, until recently there were almost no works on the reform of military settlements of the cavalry in the late 20th of the XIX c. Therefore, the purpose of the article is the need to analyze the reorganization of the settled districts of the cavalry in the first third of the XIX c. The research methodology was selected in accordance with the purpose and was based on the principle of historicism. It is represented mainly by general scientific methods (analysis, deduction, induction) and comparative-historical method. The scientific novelty is that on the basis of the analysis of archival sources and scientific literature the reorganization of military settlements of cavalry in Ukraine is analyzed. Conclusions. In the second half of the 20th of the XIX c. the reorganization of the settlement system began, its structure was somewhat transformed, the scale of the districts expanded, and the legal status of military settlers changed. The government of Nicholas I by taking a number of separate measures tried to reduce the cost of arranging and maintaining settled troops. At the end of the 1820th, new state settlements of the Ekaterinoslav, Sloboda-Ukrainian and Kherson provinces were added to the cavalryʼs settlement districts, which increased both the territory of the settlement districts and their population. In the early 30th of the XIX c. the districts of all the cavalry regiments in the region were finally formed. The expansion of the cavalryʼs settlement districts enabled the leadership of military settlements to create reserves of land funds and farms, which was to help improve the functioning of economic units of military settlers. 2022 Article Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. / О. Колєватов, О. Крук // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 76-81. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7012785 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187011 94(47)«18» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Колєватов, О. Крук, О. Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. Сiверянський літопис |
| description |
Історія військових поселень кавалерії в Україні першої половини ХІХ ст. в останні десятиліття стала активно досліджуватися, проте донедавна майже не було робіт, присвячених реформуванню військових поселень кавалерії наприкінці 1820-х рр. Метою статті є потреба проаналізувати реорганізацію поселених округів кавалерії у першій третині ХІХ ст. Методологія дослідження
добиралася відповідно до мети та базувалася на принципі історизму. Вона представлена в основному загальнонауковими методами (аналіз, дедукція, індукція) і порівняльно-історичним методом.
Наукова новизна полягає в тому, що на основі архівних джерел та наукової літератури проаналізована реорганізація військових поселень кавалерії в Україні. Висновки. У другій половині 20-х рр.
ХІХ ст. почалась реорганізація поселеної системи, дещо була перетворена її структура, розширились масштаби округів, змінювалось правове становище військових поселенців. Уряд Миколи І шляхом проведення низки заходів намагався скоротити витрати на влаштування та утримання поселених військ. Наприкінці 1820-х рр. до поселених округів кавалерії були приєднані нові державні селища Катеринославської, Слобідсько-Української та Херсонської губерній, що сприяло збільшенню
як територій поселених округів, так і їхнього населення. На початку 30-х рр. ХІХ ст. остаточно сформувалися округи усіх кавалерійських полків у цьому регіоні. Розширення поселених округів кавалерії давало можливість керівництву військових поселень створювати резерви земельних фондів і господарств, що мало сприяти покращенню функціонування господарських одиниць військових поселенців. |
| format |
Article |
| author |
Колєватов, О. Крук, О. |
| author_facet |
Колєватов, О. Крук, О. |
| author_sort |
Колєватов, О. |
| title |
Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. |
| title_short |
Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. |
| title_full |
Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. |
| title_fullStr |
Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. |
| title_full_unstemmed |
Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. |
| title_sort |
реорганізація військових поселень кавалерії в україні у першій третині хіх cт. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187011 |
| citation_txt |
Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій третині ХІХ cт. / О. Колєватов, О. Крук // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 76-81. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT kolêvatovo reorganízacíâvíjsʹkovihposelenʹkavaleríívukraíníuperšíjtretiníhíhct AT kruko reorganízacíâvíjsʹkovihposelenʹkavaleríívukraíníuperšíjtretiníhíhct |
| first_indexed |
2025-07-16T08:21:55Z |
| last_indexed |
2025-07-16T08:21:55Z |
| _version_ |
1837791042649194496 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2022. № 2
76
УДК 94(47)«18»
Олексій Колєватов, Олександр Крук
•
РЕОРГАНІЗАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ ПОСЕЛЕНЬ КАВАЛЕРІЇ В УКРАЇНІ
У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ cт.
DOI: 10.5281/zenodo.7012785
© О. Колєватов, О. Крук, 2022. CC BY 4.0
Історія військових поселень кавалерії в Україні першої половини ХІХ ст. в останні десятиліт-
тя стала активно досліджуватися, проте донедавна майже не було робіт, присвячених реформу-
ванню військових поселень кавалерії наприкінці 1820-х рр. Метою статті є потреба проаналізува-
ти реорганізацію поселених округів кавалерії у першій третині ХІХ ст. Методологія дослідження
добиралася відповідно до мети та базувалася на принципі історизму. Вона представлена в основно-
му загальнонауковими методами (аналіз, дедукція, індукція) і порівняльно-історичним методом.
Наукова новизна полягає в тому, що на основі архівних джерел та наукової літератури проаналі-
зована реорганізація військових поселень кавалерії в Україні. Висновки. У другій половині 20-х рр.
ХІХ ст. почалась реорганізація поселеної системи, дещо була перетворена її структура, розшири-
лись масштаби округів, змінювалось правове становище військових поселенців. Уряд Миколи І шля-
хом проведення низки заходів намагався скоротити витрати на влаштування та утримання посе-
лених військ. Наприкінці 1820-х рр. до поселених округів кавалерії були приєднані нові державні се-
лища Катеринославської, Слобідсько-Української та Херсонської губерній, що сприяло збільшенню
як територій поселених округів, так і їхнього населення. На початку 30-х рр. ХІХ ст. остаточно
сформувалися округи усіх кавалерійських полків у цьому регіоні. Розширення поселених округів кава-
лерії давало можливість керівництву військових поселень створювати резерви земельних фондів і
господарств, що мало сприяти покращенню функціонування господарських одиниць військових по-
селенців.
Ключові слова: військові поселення, дивізія, кавалерія, полк, реорганізація.
Історія військових поселень в Російській імперії ХІХ ст. в останні десятиліття стала
активно досліджуватися як у вітчизняній, так і російській історіографії1. Проте донедавна
майже не було робіт, присвячених реформуванню військових поселень кавалерії напри-
кінці 1820-х рр. Тому вважаємо за необхідне проаналізувати це питання стосовно реорга-
нізації поселених округів кавалерії, розташованих у Катеринославській, Слобідсько-Укра-
їнській та Херсонській губерніях у першій третині ХІХ ст.
Після смерті імператора Олександра І в листопаді 1825 р. ліберально налаштована
частина російського суспільства сподівалась, що новий імператор Микола І, ознайомив-
шись зі станом справ у військових поселеннях, скасує їх. Однак уряд Миколи І не пішов
шляхом ліквідації поселень, а обрав інший, реформаційний, метод вирішення проблеми,
який мав стабілізувати становище в поселених округах, підвищити їхню ефективність та
повністю вирішити завдання, які були поставлені перед військовопоселеною системою.
Уже 1826 р. почалась реорганізація поселеної системи, дещо була перетворена її
структура, розширились масштаби округів, змінювалось правове становище військових
поселенців. Уряд Миколи І шляхом проведення низки заходів також здійснив скорочення
витрат на влаштування та утримання поселених військ. Це було пов’язане з тим, що у
липні 1826 р. імператору Миколі І була подана записка міністра фінансів Є.Ф. Канкріна, в
якій ішлося про те , що з 1817 по 1826 рр. загальні державні витрати на облаштування вій-
ськових поселень вже склали 85.163.762 руб.2
1 Богданов Л.П. Военные поселения в России. Москва: АИО «Принт», 1992. 89 с.; Пономаренко О. Західноєвро-
пейська суспільна думка про військові поселення в Україні і Росії. Сіверянський літопис. 2002. № 1. С. 70–74;
Ячменихин К.М. Армия и реформы: военные поселения в политике российского самодержавия. Чернiгiв: Сіве-
рянська думка, 2006. 444 с.; Цубенко В.Л. Огляд історії військового поселення кавалерії на території Київської і
Подільської губерній (1836–1857). Історичний архів. Наукові студії. 2011. № 6. С. 58–62; Колєватов О.О. Стано-
вище церкви та священиків у військових поселеннях кавалерії Російської імперії першої третини ХІХ ст. Сіве-
рянський літопис. 2018. № 5. С. 75–79; Колєватов О.О. Організація військових поселень в Росії XVI–XVIII ст.
Сіверянський літопис. 2019. № 3. С. 39–45.
2 Російський державний воєнно-історичний архів (далі – РДВІА). Ф. Військово-учений архів. Спр. 17028.
Арк. 28–31.
Siverian chronicle. 2022. № 2
77
Протягом 1826 р. були розроблені нові законодавчі положення для поселених окру-
гів. 19 листопада 1826 р. Микола І затвердив «Положение о полном составе поселенного
пешего полка и его обязанностях», а через півроку, 5 травня 1827 р., було підписано «По-
ложение о военном поселении регулярной кавалерии»3, яке було оголошено у військах у
червні цього ж року4.
Основні положення реформування поселених округів кавалерії можна звести до та-
ких моментів. Військові поселенці-хазяї і їхні помічники звільнялись від стройової служ-
би і не отримували зброї та обмундирування. Звільняючи їх від стройової служби, в уряді
гадали, що у поселенців звільниться значна кількість часу для сільськогосподарських ро-
біт і це підніме економічну ефективність господарства. Також наявність власного одягу і
відміна зброї для військових поселенців-хазяїв та їхніх помічників, повернення у родини
кантоністів (до цього вони з 12 до 17 років знаходились у складі учбових дивізіонів), від-
міна обмундирування кантоністам давали щорічну економію по поселеним ескадронам
720.756 руб.5 Крім того, військові поселенці-хазяї і їхні помічники повинні були утриму-
вати вже не двох, а одного постояльця з діючих ескадронів.
Склад поселених і діючих підрозділів вирівнювався в чисельному відношенні за ра-
хунок подвоєння кількості поселенців-хазяїв. Кожний поселений кавалерійський полк, за
новим положенням, включав тепер 6 діючих, 3 резервних і 3 поселених ескадрони, дві
фурштатські роти (діючу та поселену) та роту інвалідів6. Змінювалась і кількість посе-
ленців-хазяїв у поселених підрозділах. У штаті поселеного ескадрону уланського полку за
новим положенням було 312 хазяїв, у тому числі 16 унтер-офіцерів, а кількість хазяїв у
полку досягла тепер 1006 чол. (із фурштатською ротою) і 936 помічників. У кожному по-
селеному кірасирському полку тепер було 1276 поселенців-хазяїв і 1206 помічників7.
За новим положенням до округу поселення важкої кавалерії мало входити 8000 душ
чоловічої статі та не менше 85 тис. десятин землі, легкої кавалерії – до 7000 душ і не мен-
ше 70 тис. десятин землі8. Збільшити поземельний склад округів можна було тільки за ра-
хунок переведення до військових поселень значної кількості державних селян із землями.
Тому усі поселені округи кавалерії зазнали територіальних змін, було здійснено їх розши-
рення за рахунок включення нових державних селищ і земель.
1828 р. було призначено передати до складу округів кавалерії 31.545 державних
селян чоловічої статі (при загальному збільшенні складу населення всіх поселених військ
на 35.631 чол.)9. Так, лише до складу Херсонських військових поселень кавалерії, які роз-
ташовувалися в Катеринославській і Херсонській губерніях, за новим призначенням вхо-
дило 8160 державних селян чоловічої статі (для 3-ї кірасирської дивізії в Катеринослав-
ській губернії – 1669 селян, для Бузької уланської дивізії в Херсонській губернії – 6491 се-
лянин)10.
Протягом 1828–1829 рр. у Херсонських військових поселеннях був сформований но-
вий поселений округ Бузького уланського полку, до складу якого відійшло 125.290,63 де-
сятин землі, а населення округу склало 5885 душ обох статей, серед яких були представ-
ники різних соціальних верств: малоросійські козаки, поселенці та монастирські селяни11.
Інші поселені округи Бузької уланської дивізії в цей час також зазнали територіальних
змін. У грудні 1828 р. до складу військових поселень увійшли міста Єлисаветград і Ольві-
ополь (увійшов до складу поселених округів 4-го уланського полку), які отримали статус
військового міста12.
Таким чином, за рахунок нових територіальних включень у зв’язку з реорганізацією
округів Херсонського військового поселення площа поселених округів збільшилася на
289.236 десятин землі (з 661.494 десятини на початку 1826 р. до 950.730 десятин на почат-
ку 1830 р.)13. Чисельний склад чоловічого населення округів за цей час збільшився на
12.786 ревізьких душ або на 14%14.
3 Положение о военном поселении регулярной кавалерии. Санкт-Петербург: Типография военного министерст-
ва, 1827. 77 с.
4 РДВІА. Ф. 405. Оп. 1. Спр. 407. Арк. 1138.
5 Липовская Т.Д. Социально-экономическое положение военных поселян на Украине 1817–1857 гг. Днепропет-
ровск: Изд-во Днепропетровского гос. ун., 1982. С. 32.
6 Положение о военном поселении… С. 25.
7 Там же. С. 61, 65, 69–77.
8 Там же. С. 2.
9 РДВІА. Ф. 405. Оп. 2. Спр. 790. Арк. 2–2 зв.
10 Там само. Спр. 537. Арк. 185–186.
11 Там само. Оп. 11. Спр. 910. Арк. 167–168 зв.
12 Там само. Оп. 2. Спр. 537. Арк. 186–186 зв.
13 Там само. Оп. 11. Спр. 910. Арк. 168.
14 Там само. Оп. 2. Спр. 554. Арк. 1.
Сіверянський літопис. 2022. № 2
78
Паралельно відбувалась реорганізація і поселених округів кавалерії в Слобідсько-
Українській губернії. У цих округах приєднані державні землі часто розташовувалися че-
резсмужно з приватними володіннями, що перешкоджало формуванню поземельного
складу на нових засадах. Довелось шукати інші шляхи, які б не були пов’язані з масштаб-
ним придбанням державою поміщицьких земель. Тому літом 1828 р. в м. Чугуєві був
створений спеціальний Комітет, який намагався розробити заходи, щоб привести округи
військових поселень 2-ї уланської та 2-ї кірасирської дивізій у відповідність до «Положе-
ния о военном поселении регулярной кавалерии»15.
Згідно «Положения...» в поселених округах 2-ї уланської дивізії мало бути 4024 хазя-
їв, 3744 помічників і 280 тис. десятин землі. Але на 1 червня 1828 р. в складі дивізії було
лише 2578 хазяїв, 2451 помічник і 162.304 десятини землі, тобто не вистачало 1446 хазяїв,
1293 помічників та 117.696 десятин землі16. Однак, оскільки подвоїти кількісний склад по-
селених і резервних ескадронів було неможливо, Комітетом було прийнято рішення мати
в кожному полку по 778 хазяїв і 708 помічників. Таким чином, кількість поселенців-хазяїв
та їх помічників збільшувалась тільки на чверть. Всього в дивізії передбачалось мати 3112
хазяїв і 2832 помічників, але і після такого суттєвого зменшення в дивізії все рівно не вис-
тачало 534 хазяїв і 381 помічників17.
10 листопада 1828 р. було затверджено спеціальне положення, розроблене Коміте-
том, про нове влаштування поселених округів 2-ї уланської дивізії18. Було вирішено на ба-
зі колишніх чотирьох уланських полків 2-ї уланської дивізії – Білгородського, Чугуївсько-
го, Борисоглібського і Серпухівського – створити округи перших трьох, а округ Серпухів-
ського полку створити заново за рахунок приєднання нових державних земель із селяна-
ми. Колишні землі Серпухівського полку увійшли до складу округів трьох інших полків
цієї дивізії19. Вирівнювання чисельного складу й поземельного фонду полків відбувалось
шляхом переселення військових поселенців усередині округів дивізії.
22 грудня 1828 р. було оголошено наказ про переведення мешканців 15 державних
селищ і 2 хуторів у Зміївському та Ізюмському повітах на положення військових поселен-
ців. Усього переводилося до округу поселення Серпухівського уланського полку 8354 ду-
ші чоловічої статі та 62.991 десятина землі20. Але 1830 р. для зрівняння поселених округів
у кількості землі було визнано необхідним передати до складу Серпухівського полку ще
декілька селищ на лівому березі р. Донець21.
Відповідно до «Положения...» в поселених округах 2-ї кірасирської дивізії мало бути
5104 хазяїв, 4824 помічників і 353.308 десятин землі. Проте, на 1 червня 1828 р. в складі
дивізії було лише 3170 хазяїв, 4140 помічників і 236.195 десятин землі, тобто не вистачало
1934 хазяїв, 684 помічників та 117.113 десятини землі22. Оскільки подвоїти кількісний
склад поселених і резервних ескадронів було теж неможливо, за наказом від 17 листопада
1828 р. поселені округи 2-ї кірасирської дивізії отримали нове влаштування23.
Стройовий склад поселених і резервних ескадронів, як і в 2-й уланській дивізії, теж
збільшувався на 1/4. На базі округів чотирьох кірасирських полків – Катеринославського,
Глухівського, Астраханського і Псковського – були створені нові округи перших трьох
полків із приєднанням до них державних селищ та хуторів Куп’янського і Старобільсько-
го повітів24. Округ Псковського кірасирського полку був створений заново на базі 8 дер-
жавних селищ і хуторів із обох берегів р. Айдару. Після цієї реорганізації Псковський по-
селений округ налічував 9110 ревізьких душ та 102.940 десятин землі. Всього до складу 2-
ї кірасирської дивізії перейшло 11 слобод і 35 хуторів, де мешкало 13.870 ревізьких душ
чоловічої статі та було 144.169 десятин землі25. Після приєднання державних селищ до
поселених округів дивізії у складі 2-ї кірасирської дивізії було 4536 хазяїв, 5652
помічників та 362.939 десятин землі26.
Загалом, завдяки перетворенням, проведеним у 1827–1830 рр., населення округів
Слобідсько-Українських військових поселень збільшилося на 48,7%, тобто з 125.466 до
15 Там само. Спр. 537. Арк. 149–149 зв.; Центральний державний історичний архів України, м. Київ. Ф. 1353.
Оп. 1. Спр. 82. Арк. 17–18.
16 РДВІА. Ф. 405. Оп. 2. Спр. 537. Арк. 150.
17 Там само. Арк. 151–152 зв.
18 Там само. Спр. 3643. Арк. 75.
19 Там само. Спр. 754. Арк. 38–39; Спр. 3643. Арк. 75.
20 Там само. Спр. 537. Арк. 158.
21 Там само. Спр. 3643. Арк. 75–75 зв.
22 Там само. Спр. 537. Арк. 163–164.
23 Там само. Спр. 3643. Арк. 78 зв.
24 Там само. Спр. 537. Арк. 164 зв.; Спр. 754. Арк. 18 зв.
25 Там само. Спр. 3643. Арк. 79.
26 Там само. Спр. 537. Арк. 165.
Siverian chronicle. 2022. № 2
79
186.534 ревізьких душ, а поземельний склад збільшився з 398.499 до 637.154 десятини
землі, тобто на 62,5%27.
1829 р. 2-га уланська і 2-га кірасирська дивізії, які до цього складали загін військових
поселень в Слобідсько-Українській губернії, були зведені у 2-й резервний поселений ка-
валерійський корпус, а 3-тя і 4-та (колишня Бузька) уланські та 3-тя кірасирська дивізії,
які до цього складали загін в Катеринославській і Херсонській губерніях, були зведені у
3-й резервний поселений кавалерійський корпус28.
1832 р. після проведення перетворень і обмежовування земель територія поселених
округів кавалерії в Україні складала 1.981.190 десятин землі (2-й резервний поселений ка-
валерійський корпус – 739.566 десятин та 3-й – 1.241.624 десятини)29. Чисельність насе-
лення військових поселень кавалерії становила 412.784 ревізькі душі без діючих і резерв-
них ескадронів (2-й резервний поселений кавалерійський корпус – 193.925 ревізьких душ
та 3-й – 218.859 ревізьких душ)30.
Підводячи підсумки реформування округів військових поселень кавалерії, треба від-
значити, що реформа 1826–1827 рр. внесла докорінні зміни в принципи організації та
структуру поселених округів. У 1828–1830 рр. відбувається приєднання до поселених
округів нових державних селищ, що сприяло збільшенню кількісного складу поселених і
резервних ескадронів. На базі нових селищ були сформовані нові поселені округи для
Бузького і Серпухівського уланських та Псковського кірасирського полків. У цей період
відбувається відрив поселеної частини округів від діючої. На цьому етапі населення по-
селених округів кавалерії збільшилось на 120.026 ревізьких душ (41%) (Слобідсько-Укра-
їнських військових поселень збільшилось на 74.114 ревізькі душі (61,86%) і Херсонських
військових поселень на 45.912 ревізьких душ (26,55%)) і становило 412.784 душі обох ста-
тей (див.: табл. 1)31.
Таблиця 1.
Чисельність населення військових поселень кавалерії 1826 р. та 1832 р.
Полки
(поселені округи)
1826 р. 1832 р.
Категорії населення Категорії населення
чоловіків жінок всього чоловіків жінок всього
Слобідсько-Українські військові поселення
2-а уланська дивізія
Білгородський 7054 5957 13011 10756 9643 20399
Чугуївський 8786 7633 16419 11450 11092 22542
Борисоглібський 5982 5405 11387 10638 10107 20745
Серпухівський 5620 5452 11072 10891 10561 21452
Усього в дивізії 27442 24447 51889 43735 41403 85138
2-а кірасирська дивізія
Катеринославський 8469 9187 17656 13972 13097 27069
Глухівський 8540 7907 16447 14423 13589 28012
Астраханський 8902 7319 16221 13935 11925 25860
Псковський 8966 8632 17598 14033 13813 27846
Усього в дивізії 34877 33045 67922 56363 52424 108787
Усього в поселенні 62319 57492 119811 100098 93827 193925
Херсонські військові поселення
3-я уланська дивізія
Український 7444 7012 14456 8336 8339 16675
Новоархангельський 7875 7484 15359 8117 8297 16414
Новомиргородський 6358 5356 11714 8073 7876 15949
Єлисаветградський 9302 9094 18396 8395 8401 16796
Усього в дивізії 30979 28946 59925 32921 32913 65834
4-а уланська (Бузька) дивізія
Бузький 4058 3242 7300 10667 10422 21089
Одеський 3995 3391 7386 6781 5619 12400
Вознесенський 4419 3861 8280 8384 7422 15806
Ольвіопольський 5175 4451 9626 8316 8314 16630
Усього в дивізії 17647 14945 32592 34148 31777 65925
3-я кірасирська дивізія
Орденський 11458 11185 22643 12242 12310 24552
27 Там само. Спр. 3636, 3643.
28 Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание второе. (далі – ПСЗ). Санкт-Петербург: Типогра-
фия II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. Т. IV. С. 648–649.
29 РДВІА. Ф. 405. Оп. 2. Спр. 3643. Арк. 39–41; Спр. 12984. Арк. 48.
30 Там само. Спр. 6970. Арк. 207–209 зв., 235, 263, 295
31 Там само. Спр. 3636, 3643, 6970.
Сіверянський літопис. 2022. № 2
80
Стародубський 9870 9389 19259 10857 11062 21919
Принца
Альберта Прусського
10588 9465 20053 11185 10415 21600
Новгородський 9312 9163 18475 9655 9374 19029
Усього в дивізії 41228 39202 80430 43939 43161 87100
Усього в поселенні 89854 83093 172947 111008 107851 218859
Усього в поселеннях
кавалерії
152173 140585 292758 211106 201678 412784
Проаналізувавши динаміку чисельності населення у військових поселеннях кавале-
рії, зазначимо, що збільшення душ обох статей у поселених округах відбувалося неодна-
ково навіть в межах одного військового поселення. Так, найбільший приріст військових
поселенців за цей період відбувся в Бузькому поселеному окрузі (13.789 ревізьких душ) та
Глухівському (11.565 душ обох статей), а найменший – в Новгородському поселеному
окрузі (554 поселенця). І лише в поселеному окрузі Єлисаветградського полку відстежу-
ється негативна динаміка населення. У цьому окрузі за 6 років населення зменшилося на
1600 осіб.
Помітним було і територіальне зростання поселених округів кавалерії. Так, за 1828–
1830 рр. лише поземельний склад поселених округів у Слобідсько-Українській губернії
збільшився на 338.033 десятини (84,8%): 2-ї уланської дивізії на 119.669 десятин (73,7%)
та 2-ї кірасирської – на 218.364 десятини (92,5%)32.
Аналізуючи історію військових поселень кавалерії, треба відзначити, що вони не
припинили своє існування після реорганізації військовопоселеної системи на початку
1830-х рр. За мешканцями поселених округів збереглася назва військових поселенців, але,
починаючи з 1834 р., вони мали «відбувати рекрутську повинність на загальних підста-
вах»33. На підставі указу від 8 серпня 1836 р. Слобідсько-Українські військові поселення
(8 поселених округів) у Харківській (до 1835 р. Слобідсько-Українській) губернії почали
називатися Українськими, а Херсонські військові поселення (12 поселених округів) у Ка-
теринославській та Херсонській губерніях – Новоросійськими34. Поселені округи функ-
ціонували ще протягом 25 років, і лише наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. вони були скасовані
імператором Олександром ІІ.
References
Bohdanov, L. (1992). Voennye poseleniia v Rossii [Military settlements in Russia]. Moskva, Russia.
Kolievatov, O. (2018). Stanovyshche tserkvy ta sviashchenykiv u viiskovykh poselenniakh kavalerii
Rosiiskoi imperii pershoi tretyny XIX st. [The position of churches and priests in the military settlements
of the cavalry of the Russian empire in the first third of the XIX c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronic-
le. № 5. Chernihiv, Ukraine.
Kolievatov, O. (2019). Orhanizatsiia viiskovykh poselen v Rosii XVI–XVIII st. [Organization of
military settlements in Russia XVI–XVIII c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle. № 3. Chernihiv,
Ukraine.
Ponomarenko, O. (2002). Zakhidnoievropeiska suspilna dumka pro viiskovi poselennia v Ukraine i
Rosii [Western European public opinion about military settlements in Ukraine and Russia]. Siverianskyi li-
topys – Siverian chronicle. № 1. Chernihiv, Ukraine.
Tsubenko, V. (2011). Ohliad istorii viiskovoho poselennia kavalerii na terytorii Kyivskoi i Podilskoi
hubernii (1836–1857) [Review of the history of the military settlement of the cavalry in the Kiev and Po-
dolsk provinces (1836–1857)]. Isorychnyi arkhiv. Naukovi studii – Historical archive. Scientific studios.
№ 6. Mykolaiv, Ukraine.
Yachmenikhin, K. (2006). Armiia i reformy: voennye poseleniia v politike rossiiskoho samoderzha-
viia [Army and reforms: military settlements in the policy of the Russian autocracy]. Chernihіv, Ukraine.
Колєватов Олексій Олександрович – кандидат історичних наук, доцент, доцент ка-
федри філософії і суспільних наук Національного університету «Чернігівська політехні-
ка» (вул. Шевченка, 95, м. Чернігів, 14035, Україна).
Kolievatov Oleksii – Ph.D. in Historical Sciences, Associate Professor, Associate Profes-
sor of the Department of Philosophy and Social sciences at Chernihiv Polytechnic National uni-
versity (95 Shevchenko Str., Chernihiv, 14035, Ukraine).
E-mail: aleksk79@ukr.net
Крук Олександр Іванович – кандидат історичних наук, доцент, професор кафедри
філософії і суспільних наук Національного університету «Чернігівська політехніка»
(вул. Шевченка, 95, м. Чернігів, 14035, Україна).
32 Там само. Спр. 537. Арк. 150, 164; Спр. 3643. Арк. 39–41.
33 ПСЗ. Т. VIII. 1834. С. 5–6.
34 РДВІА. Ф. 405. Оп. 10. Спр. 54. Арк. 15.
Siverian chronicle. 2022. № 2
81
Kruk Oleksandr I. – Ph.D. in Historical Sciences, Associate Professor, Professor of the
Department of Philosophy and Social sciences at Chernihiv Polytechnic National university (95
Shevchenko Str., Chernihiv, 14035, Ukraine).
E-mail: jornovky@ukr.net
REORGANIZATION OF MILITARY CAVALRY SETTLEMENTS IN UKRAINE
IN THE FIRST THIRD OF THE XIX C.
History of cavalry military settlements in Ukraine in the first half of the XIX c. in recent decades has
been actively studied, however, until recently there were almost no works on the reform of military settle-
ments of the cavalry in the late 20th of the XIX c. Therefore, the purpose of the article is the need to analyze
the reorganization of the settled districts of the cavalry in the first third of the XIX c. The research metho-
dology was selected in accordance with the purpose and was based on the principle of historicism. It is
represented mainly by general scientific methods (analysis, deduction, induction) and comparative-histori-
cal method. The scientific novelty is that on the basis of the analysis of archival sources and scientific lite-
rature the reorganization of military settlements of cavalry in Ukraine is analyzed. Conclusions. In the se-
cond half of the 20th of the XIX c. the reorganization of the settlement system began, its structure was so-
mewhat transformed, the scale of the districts expanded, and the legal status of military settlers changed.
The government of Nicholas I by taking a number of separate measures tried to reduce the cost of arran-
ging and maintaining settled troops. At the end of the 1820th, new state settlements of the Ekaterinoslav,
Sloboda-Ukrainian and Kherson provinces were added to the cavalryʼs settlement districts, which increa-
sed both the territory of the settlement districts and their population. In the early 30th of the XIX c. the dist-
ricts of all the cavalry regiments in the region were finally formed. The expansion of the cavalryʼs settle-
ment districts enabled the leadership of military settlements to create reserves of land funds and farms,
which was to help improve the functioning of economic units of military settlers.
Key words: military settlements, division, cavalry, regiment, reorganization.
Дата подання: 7 лютого 2022 р.
Дата затвердження до друку: 23 лютого 2022 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Колєватов, О., Крук, О. Реорганізація військових поселень кавалерії в Україні у першій тре-
тині ХІХ cт. Сіверянський літопис. 2022. № 2. С. 76–81. DOI: 10.5281/zenodo.7012785.
Цитування за стандартом APA
Kolievatov, O. and Kruk, O. Reorhanizatsiia viiskovykh poselen kavalerii v Ukraini u pershii tretyni
ХІХ st. [Reorganization of Military Cavalry Settlements in Ukraine in the first third of the XIX c.].
Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2022, 2, P. 76–81. DOI: 10.5281/zenodo.7012785
|