З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23)
У публікації представлені документи гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Самойловича, Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Семена Палія та інших старшин, київського митрополита Петра Могили, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо)....
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2022
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187113 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 3. — С. 56-83. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187113 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1871132022-12-08T01:25:56Z З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів У публікації представлені документи гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Самойловича, Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Семена Палія та інших старшин, київського митрополита Петра Могили, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо). 2022 Article З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 3. — С. 56-83. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7190878 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187113 94 (477) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовою документів Мовою документів |
| spellingShingle |
Мовою документів Мовою документів Мицик, Ю. Тарасенко, І. З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) Сiверянський літопис |
| description |
У публікації представлені документи гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Самойловича,
Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Семена Палія та інших старшин, київського
митрополита Петра Могили, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі,
скарги тощо). |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_facet |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) |
| title_short |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) |
| title_full |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) |
| title_fullStr |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) |
| title_full_unstemmed |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) |
| title_sort |
з нових документів до історії сіверщини (хvіі–хvііі ст.) (частина 23) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Мовою документів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187113 |
| citation_txt |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 23) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 3. — С. 56-83. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina23 AT tarasenkoí znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina23 |
| first_indexed |
2025-07-16T08:31:35Z |
| last_indexed |
2025-07-16T08:31:35Z |
| _version_ |
1837791653734121472 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2022. № 3
56
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко
•
З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ (ХVІІ–ХVІІІ СТ.)
(частина 23)
DOI: 10.5281/zenodo.7190878
© Ю. Мицик, І. Тарасенко, 2022. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1580-1284, https://orcid.org/0000-0003-1019-9749
У публікації представлені документи гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Самойловича,
Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Семена Палія та інших старшин, київського
митрополита Петра Могили, чернігівських архієпископів, різноманітна ділова документація (купчі,
скарги тощо).
Ключові слова: універсал, лист, гетьман, полковник, Сіверщина, Церква, купчі.
У черговому випуску ми продовжуємо уводити до наукового обігу документацію, яка
стосується Сіверщини (про наші пошуки в архівосховищах і необхідність публікації доку-
ментів з історії Сіверщини вже говорилось y попередніх частинах цієї статті). Відзначимо,
що ці публікації склали основу чотирьох томів нашого збірника «Сіверщина гетьманських
часів», які вже побачили світ1, і, можливо, для п’ятого тому потроху назбирається матері-
ал.
Отже, всього в цій частині статті наводяться тексти 47 документів, у т. ч. 15 – ХVІІ ст.,
31 – ХVІІІ ст., 1 – ХІХ ст., десять (№ 1, 2, 3, 26, 31,32, 32, 34, 36, 42) у вигляді регесту.
Майже всі наведені джерела зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки
України ім. В.І. Вернадського) (далі – ІР НБУВ). Виняток складає документ № 13, який
був виявлений в ІР Національної бібліотеки у Варшаві.
Серед документів цієї добірки необхідно знову виділити ті, що доповнюють «Україн-
ський Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», тобто універсали й листи гетьманів, полковників,
взагалі старшини. У першу чергу тут представлені документи гетьманів: Богдана Хмель-
ницького (1), Івана Самойловича (2), Івана Скоропадського (1), Данила Апостола (1), пол-
ковників: чернігівського – Григорія Самойловича (2), фастівського – Семена Палія (1),
сотників тощо. Представлені документи й дотичні «Українського Православного Дипло-
матарія ХVІ–ХVІІІ ст.»: універсали, грамоти й листи свт. Петра Могили (1) та свт. Іоанна
Максимовича (1), єпископів Ісайї Копинського (1), Іларіона Рогалевського (4), Амвросія
Дубневича (1), ігумена Луки Григоровича (1) тощо.
Не менш авторитетно виглядає список адресатів або тих, кому скеровувалися скарги
(гетьман Данило Апостол, король Ян ІІІ Собеський, полковники К. Солонина, І. Новиць-
кий; генеральний осавул (В. Жураківський) і бунчужний (Я. Лизогуб) та ін.
Першими за хронологією є реґести документів церковних ієрархів, які стосуються По-
кровського монастиря в с. Ладан (суч. Прилуцького р-ну) (№ 1, 2, 3, 25). Ці реґести, як
встановлено нами, уклав у середині ХІХ ст. відомий український історик Микола Марке-
вич. Він мав три рукописні збірники копій 30-х рр. ХVІІІ ст. і на їх основі уклав свій збір-
ник, куди увійшли документи з історії Глухова, ряду монастирів, документація кількох
київських митрополитів і чернігівських архієпископів тощо. До того ж Маркевич вмістив
тут і свої думки та коментарі (вони виділені нами курсивом). Це фундуші засновниці мо-
настиря княгині Раїни Вишневецької та єпископа Ісайї Копинського. Особливо важливим
є універсал київського митрополита Петра Могили, який досі не публікувався. Оскільки,
після каральних акцій Речі Посполитої проти учасників повстання 1637–1638 рр., ченці
втекли в Московію, то митрополит змінив цей чоловічий монастир на жіночий і послав до
нього черниць на чолі з ігуменею Афанасією Смолковною. Важливо, що цей універсал
1 Сіверщина гетьманських часів. Київ, 2019. Т. 1; 2020. Т. 2, Т. 3; 2022. Т. 4 (Упор.: Мицик Ю., Тарасенко І.).
Siverian chronicle. 2022. № 3
57
був затвержений наступником святого, митрополитом Сильвестром Косовим. Із цього са-
мо збірника походить і список монастирів Чернігівської єпархії, які у 1730 р. збирали гро-
ші й передавали їх церковній делегації. Остання вирушала до Москви, а гроші в основно-
му призначалися для хабарів тамтешнім чиновникам (№ 25). Як вірно занотував М. Мар-
кевич, важливість документа полягає в тому, що він показує, «какой монастырь богаче, а
какой беднее». Додамо, що він сам подав у рукописі власну довідку «Содержание книг о
маетностях» (№ 47), в якій є відомості про власників сіл Чернігівського полку. Є тут деякі
цікаві факти з генеалогії козацької старшини. Водночас трапляються й помилки, як от іме-
нування полковника Стефана Красна Башта Тихонієм чи дуже сумнівне твердження, що
Мазепа (?) «был женат на Грязной». Ця група документів духовенства ХVІІ ст. завершу-
ється листом 1683 р. Луки Григоровича, ігумена Свято-Микільського Рихлівського монас-
тиря, до полковника Іллі Новицького. Зазначимо, що майже всі листи ігумена Луки опуб-
ліковані нами2. У цьому посланні він дякував Новицькому за подарунок монастирю: «си-
ра чотири діжечки, масла чотири горшки, пятую фаску».
Документи церковних ієрархів ХVІІІ ст. відкриває універсал 1704 р. чернігівського
архієпископа Іоана Максимовича. У ньому йдеться про заснування с. Льгівки. Зазначимо,
що в «Історії міст і сіл» це село, як і сусідній Льгів, лише згадується3, немає навіть коро-
тенької статті, а у Вікіпедії заснування цих сіл датується відповідно 1907 та 1847 рр. Ін-
шим документом (№ 35), створеним духовною особою, є «доношение» ліщицького упра-
вителя ієромонаха Ієрофея. У ньому висловлювється застереження щодо заснування яки-
мось Кореневим двох «заводов» на землях колишнього стародубського полкового осавула
Стефана Якимовича (каденція останнього припадала на 1737 – жовтень 1742 рр.). Згадане
село Душкино було за 18 верст на захід від Стародуба. Також згадується млин Туросня.
Очевидно, він має таку назву від р. Туросні або від однойменного села на берегах цієї річ-
ки (нині це с. Туросна Клинцівського р-ну Брянської обл.). Зовсім коротким є пояснення
(«сказка») 1729 р. священика с. Грицівки Івана Андрійовича (№ 23). У ній йдеться про са-
мовільне нічне биття в дзвін селянами. Очевидно, ці події відбувалися в с. Грицівці, яке
нині входить до складу Прилуцького р-ну (до липня 2020 р. – Талалаївського). Про духов-
них осіб згадується у заповіті 1720 р. (№ 17) сосницького жителя Микити Клекота, який
доживав віку у Свято-Успенському шпиталі, а свій клаптик землі заповідав настоятелю
однойменного храму о. Федору. Нині у Сосниці немає Свято-Успенської церкви, але мож-
ливо, що вона існувала раніше. Малоймовірно, що йдеться про Свято-Успенську церкву
с. Конятин Сосницького р-ну.
Історик Маркевич також зробив регести документів чернігівських і новгород-сівер-
ських єпископів (архієпископів) Іларіона Рогалевського та Амвросія Дубневича. Перший
обіймав кафедру у 1735–1738 рр., другий – у 1742–1750 рр. Три із чотирьох документів
реґести (№ 31, 32, 34) гранично лаконічні. По суті вони містять лише заголовки, хоча й
тут є важливі деталі. Так, в листі 1735 р. архієпископа до князя О. Шаховського, правите-
ля Малоросійської колегії, йдеться «О железе яриловицкой рудни Троицко-Ольгинского
монастыря». Яриловичі – це село суч. Ріпкінського р-ну, дані про існування там рудні
проливають трохи світла на розвиток ремесел у краї за часів Гетьманщини. Зате четвер-
тий реґест 1735 р. (№ 33) є розгорнутим. У ньому міститься скарга ієромонаха Антонія,
будівничого «Суражицкого Заипутского монастыра Благовещенского», на стародубського
полковника «Іллю» Пашкова. Тут Маркевич трохи помилився, тому що Пашкова звали
Іваном (його каденція припадала на 1724–1727 рр.). Отже, Пашков незаконно збудував
греблю на монастирських землях, а при ній млин і «железный завод». Братія скаржилась
гетьману Апостолу, відтак було проведено слідство і справу вирішено на користь монас-
тиря. Але жодних змін не відбулося і Антоній просив князя про виконання судового дек-
рету. Реґест листа 1748 р. Амвосія Дубневича, який він адресував генеральному підскар-
бію Михайлу Скоропадському, стосується конфлікту між єпископською кафедрою, Дом-
ницьким монастирем із одного боку і жителями Серединої Буди з іншого. Оскільки суд
прийняв рішення на користь кафедри, йшлося про порядок «отдачи катедре хуторов и
мельниц, коими неправо владеют середнобудлянцы». Відзначимо, що Середина-Буда нині
є райцентром Сумської обл., а Різдво-Богородицький Домницький монастир і зараз є в
с. Домниця Менського р-ну.
Якщо говорити про документи світських осіб ХVІІ ст., вкажемо насамперед на універ-
сал гетьмана Богдана Хмельницького (кінець 1650 р.). Цей документ є у складі табірного
щоденника польного гетьмана литовського князя Януша Радзівілла, який недавно видали
2 История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. Київ, 1983. С. 713.
3 Сіверщина… Т. 4; Сіверянський літопис. 2004. № 1. С. 12–24.
Сіверянський літопис. 2022. № 3
58
польські археографи4. Оскільки польською мовою він був надрукований, подаємо тут ли-
ше наш переклад українською. В універсалі містився заклик Хмельницького до козаків
Сіверщини (?) йти до Умані, звідки все військо мало вирушити у похід (на Молдову). За-
значимо, що аналогічний універсал, звернений до білоцерківського полковника, був
датований 12(2).08. 1650 р.5 Гетьманські документи продовжує лист Івана Самойловича
до компанійського полковника Іллі Новицького від 8.11. (28.09.) 1683 (?) р. Тут гетьман
висловлював невдоволення тим, що Новицький прийняв у свій полк понад сімдесят душ із
полку Кожуховського, а не десять, як було попередньо узгоджено гетьманом в Прилуках
(№ 9). Вкажемо також на лист Самойловича до компанійського полковника 1686 р., вияв-
лений нами в останній момент і тому вміщений в додатку. Ідеться про повинності підда-
них Нехаївки, маєтності Новицького, які гетьман велів зменшити. До цього листа долуча-
ються послання гетьманича, чернігівського полковника у 1685–1687 рр., Григорія Самой-
ловича (№ 6, 8). У першому з них Григорій (ще тільки як гетьманич) домовлявся з Но-
вицьким про коней, за яких обіцяв дати в оренду с. Вербу (нині – Коропського р-ну). У
другому – гетьманич просив прислати йому верблюда, бажано верблюдицю з дитинчам,
бо «в наших литовских краях они диво».
Далі маємо універсал 1713 р. гетьмана Івана Скоропадського, адресований чернігів-
ському полковнику Павлу Полуботку (№ 16). У ньому йдеться про розв’язання конфлікту
в м. Березна (суч. Менського р-на). Там є досі невідоме ім’я писаря Березинської сотні
Івана Рудановського. Завершує ряд гетьманських документів універсал 1732 р. Данила
Апостола (№ 29), у якому підтверджувалися права на нерухомість вдови новгород-сівер-
ського протопопа Параски Заруцької та її сина, священника Андрія.
З-поміж інших документів козацької старшини ХVІІ ст. найперше вкажемо на лист
1689 р. Іллі Рубця до брата Михайла, який бував топальським сотником у 1669, 1672–
1673 рр. і стародубським наказним полковником у 1666 р.6 Він стосується конфлікту між
братами: Михайло забрав нерухомість брата на Стародубщині всупереч раніше данному
слову і вже два роки підманював листами брата «як блазна». Ілля погрожував особисто
скаржитися гетьману (Івану Мазепі), заручившись підтримкою стародубського наказного
полковника (можливо, Михайла Мархаленка). Певною мірою стосується Мазепи і лист
1694 р. (№ 14) його слуги Яцевича до Іллі Новицького. Тут міститься скарга на старосту
села Нехаївці (суч. Коропського р-ну). Яцевич гостро характеризував старосту, якому ли-
чило б «свини пасти, а не урядовати. Пьяниця, лотер, задира…». Під час ярмарку в Коропі
цей староста напав на сторожів, за що Яцевич ув’язнив його. Оскільки за нього просили
певні поважні особи, то Яцевич вочевидь погодився випустити його з тюрми, якщо той
буде покараний і відправлений у відставку.
Особливо важливим є лист 1693 р. (№ 13) полковника Семена Палія (уродженця Борз-
ни, майбутнього вождя повстання проти Речі Посполитої) до короля Яна ІІІ Собеського. У
ньому йдеться про похід Палія з полком на молдавське місто Сороку, до якого підступали
турки. Користуючись з оказії, Палій добивався сплати заборгованості своїм козакам. До
цього листа тематично прилягає лист 1688 р. (№ 11) київського сотника Івана Бутрима до
київського полковника Костянтина Солонини. Одразу відзначимо, що цього Бутрима як
сотника згадано в найповнішому довіднику В. Кривошеї під дещо іншим прізвищем (Бут-
рименко), але термін його каденції неясний (?–1690–1691)7. Відтепер її початок можна пе-
ренести як мінімум на два роки. У документі йдеться про інший похід Палія на Сороку і
про боротьбу військ Речі Посполитої проти ординців.
Завершуємо огляд джерел ХVІІ ст. двома невеликими документами. Перший з них
(№ 5) – це купча 1677 р. Воргольський житель Олізар Лук’янович продавав свій «плец» з
будинком військовому товаришу Михайлу Миклашевському, який пізніше став генераль-
ним хорунжим (1688), генеральним осавулом (1689), стародубським полковником (1689–
1704)8. Згаданий Воргол нині є селом Конотопського р-ну Сумської обл. Другий документ
(№ 10) – це запис 1685 р. чернігівського міського писаря Омеляна Яхимовича щодо боргу
жителя Любеча Григорія Тупиці. Ім’я Яхимовича згадано вперше в джерелах, а взагалі
про чернігівських міських писарів досі було відомо лише від 1725 р. Що стосується горо-
дового отамана, то це, насправді, Слободецький, який фігурує тут під патронімом Стефа-
нович (Степанович).
Не раніше 1720 р. був складений опис Ямполя (нині – смт. Шосткинського р-ну Сум-
ської обл.) і його околиць (№ 18). Тут вміщено також короткий нарис історії цього містеч-
4 Korespondencja wojskowa hetmana Janusza Radziwiłła w latach 1646–1655. Część 1. Diariusz kancelaryjny 1649–
1655. Warszawa, 2019. С. 6.
5 Документи Богдана Хмельницького 1648–1657 рр. Київ, 1961. С. 181–182.
6 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Київ, 1914. Т. 4. С. 369–370.
7 Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Ч. 1. Київ, 2005. С. 170.
8 Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Київ, 2010. С. 511.
Siverian chronicle. 2022. № 3
59
ка та кількох довколишніх сіл від 70-х рр. ХVІІ ст. У 1723 р. батуринський житель Ілля
Покотило скаржився генеральним осавулу Василю Журахівському й бунчужному Якову
Лизогубу (№ 19) на своїх братів, які незаконно заволоділи його грішми та часткою бать-
ківських земель в Батуринській і Конотопській сотнях. Подальші три документа нам вида-
ються дуже цікавими. У першому з них (№ 20) представлено лист 1725 р. до батьків зна-
менитого українського мемуариста Якова Марковича, писаному з Сулака. З цією ж оказі-
єю був переданий у Стародуб і лист до батьків Семена Тищенка. Другий документ («до-
ношение») 1728 р. був написаний чернігівським полковим писарем Іваном Янушкевичем.
Це той самий Янушкевич (Янович, Яновський) – творець 2-ї редакції Чернігівського літо-
пису! До того ж в довіднику В. Кривошеї його каденція на цій посаді не окреслена. Тут
йдеться про неправомірні дії Полуботка, котрий захопив с. Деревину (нині – село Город-
нянського р-ну). Згадано й чернігівського наказного сотника Василя Медушевського (Ме-
душинського), каденція якого на цій посаді досі обмежувалася лише 1725 р. Йдеться і про
с. Перепис (нині – село того ж району). Нарешті у третьому документі 1729 р. (№ 22) чер-
нігівський міщанин Антон Ладонка скаржився гетьману Данилу Апостолу з приводу його
сіножатей «за перевозом ратуши черніговской на лузі». Ці сіножаті були відібрані у нього
ще у 1717 р. чернігівським полковником Павлом Полуботком, але сини останнього не хо-
чуть їх повертати. Коротким є лист 1730 р Ісака Филипова до знатного товариша Івана
Тищенка. Тут згадано с. Воронок (нині – Стародубський р-н Брянської обл.) і «Елюнка»,
яке вочевидь стояло на березі р. Єлінки, що тече через Брянську й Чернігівську області.
1731 р. датована мирова угода щоду розділу спадку між Василем і його дядьком Яковом
Жураковськими (№ 26). Йшлося про спадок Лук’яна Жураківского, ніжинського полков-
ника у 1701–1713 рр., та його дружини Ганни. Тут згадуються села Безуглівка, Велика Ко-
шелівка та Липів Ріг (суч. Ніжинського р-ну). Наступним документом (№ 27) йде скарга
Микити Халімана до гетьмана Данила Апостола. Халіман жив у с. Савинках Волинської
сотні Чернігівського полку – маєтності Павла Полуботка. Скаржник згодом перейшов жи-
ти в с. Чорнотичі (суч. Сосницького р-ну), де мешкав його покійний батько. Удова Полу-
ботка надумала повернути його в Савенки й почала справу з арешту його синів. 1734 р.
датований лист командуючого Мекленбурзьким корпусом Йоганна Шака до комісара
Стародубського полку Івана Лашкевича щодо фуражу (№ 29). Наступний документ – «до-
ношение» 1735 р. орловського дозорці Якова Бяловського князю Шаховському (№ 30)
щодо пошти містить шерег згадок про села Чернігівщини. Це такі села як Ховми (нині –
суч. Борзнянського р-ну), Козилівка, Радичев, Криски, Іваньків, Покошич (суч. Короп-
ського р-ну), Жукля, Камки (суч. Корюківського р-ну), Блистова (суч. Менського р-ну),
Орлівка, Радомка (суч. Семенівського р-ну), Шаболтасівка, Хлоп’яники (суч. Сосниць-
кого р-ну), Лузиков (нині – приєднане до Авдіївки село Сосницького р-ну), Рудні
(суч. Чернігівського р-ну). Інформацію про села дещо доповнює купча 1758 р. (№ 37),
в якій згадуються села Красилівкa (суч. Бахмацького р-ну) і Плиски (суч. Борзнянського
р-ну).
У документі № 38 1763 р., листі київського обозного Олександра Солонини та ін. до
військового товариша Онуфрія Савича, порушено питання про розгляд скарг бідних лю-
дей, котрим тяжко виїжджати до генерального суду, а відтак прохання розглядати їхні
справи в полкових судах. Тут є і уточнення каденції О. Солонини: досі вважалося, що во-
на закінчується у 1762 р., але бачимо, що вона продовжувался і в 1763 р.
Група майже ідентичних документів (№ 39, 40, 41) стосувалася одного питання: роз-
шуку підданих полкового осавула Полтавського полку Григорія Старицького – цигана
Андрія Снагищенка і його дружини. Про це рапортували ніжинській полковій канцелярії
ямпільська, третьоніженська, конотопська. 1776 р. датований протокол допиту Сави Сир-
ського (№ 42), якого звинуватили у виготовленні фальшивих грошей. Цікаво, що його дід
був персом, а батько переселився в Україну (Седнів) і одружився з українкою Фросиною
(від цього шлюбу народився Сава). Сава вчився в чернігівському колегіумі, знав кілька
мов, грав на скрипці, оволодів мистецтвом різання печаток, кравецтвом і навіть медици-
ною, бував на Січі, але потім пішов злочинним шляхом. Тут згадані й такі села Чернігів-
щини і Полтавщини як от: Савинки (суч. Корюківського р-ну), Козилівка (суч. Короп-
ського р-ну), Рудки (суч. Чернігівського р-ну), Салтикова Дівиця (суч. Куликівського
р-ну), Парафіївкa (суч. Ічнянського р-ну), Остап’є (суч. Великобагачанського р-ну Пол-
тавської обл.), Сухорабівка (суч. Решетилівського р-ну). Два документи 1782 р. (№ 43, 44)
стосуються призначення на посаду колезького канцеляриста Семена Торянського, який
вочевидь був родичем дворянського засідателя Андрія Торянського. 1784 р. датується ви-
пис ніжинського повітового суду (№ 45), де йшлося про заборгованість покійного сотника
Ніжинського полку Олексія Виридарського. Тут згадано кілька відомих діячів, зокрема
генерал-майор Я.С. Сулима, та деякі села: Пашківку (суч. Ніжинського р-ну), Кустичі
Стародубського полку.
Сіверянський літопис. 2022. № 3
60
Насамкінець зазначимо, що підписи-автографи в документах підкреслені нами, а сло-
ва, які не вдалося прочитати – позначені (…)*. Квадратними дужками позначені пропуски
в тексті через якісь дефекти (обірвана частина тексту тощо) або відновлені по смислу сло-
ва. Датування переважно подане кириличними літерами переводимо арабськими цифра-
ми. Публікація текстів здійснюється за правилами Я.І. Дзири (дещо скоригованими)9.
Сподіваємось, ці джерела будуть цікавими і краєзнавцям, оскільки також висвітлюють
історію населених пунктів Сіверщини та соціально-економічну, церковну і культурну іс-
торію краю.
* * *
№ 1
1619, січня 22 (12). – Вишневець. – Фундуш княгині Раїни Вишневецької (реґест).
«Этот фундуш пропущен в Густынской летописи. Он писан через два дня после пре-
дыдущаго. У меня копия 1638 года, как и предыдущаго и как остальные все универсалы
от ІІ-го (…)».
«Ознаймую и чиню видомо, иж я, с повинности моей христианской, маючи прозьбу
отца Исаи, игумена и дозорцы моих монастырей за Дніпром ствержаю и змоцняю монас-
тыри мои, которые суть за Дніпром на Украине под Прилукою Густынский, а другий Под-
горский» и пр. и пр.
Писан у Вишневцу в літо от создания мира 7128, а от воплощения Г ͠да Б͠га и С͠пса
н[аше]го И[суса] Х[риста] 1620 януария в 12 день».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 542 зв.).
№ 2
1628, липня 21 (11). – Ладан. – Фундуш єпископа Ісайї Копннського (реґест).
«Исай Копинский, милостию Божиею епископ и экзарха патриарший.
Відомо чиним, иж просили нас подданые церковные ладинские, абы есьмо межи ними
порядок учинили, хто з них якую повинность нам на церковь Божию давати и чинити по-
винен будет… Теды такое постановление мы учинили:… Кождый з них, яко конные, так и
пішие, повинны толокою сіна косить день и та тое погребти и до монастыря нашего во-
зить, што потреба. Также жита толокою озимины день и ярины день. До того каждый, хто
кони мает, дров по десяти возов вывезти; с тых же конных с десяти чоловик в рок повин-
ны подвод по чотыри с чим ся трафыт, за десять миль (100 верст) возыть; шарварок до
гребли кождый з них, и для самих себе дерн, хворост, солому и што потреба до гребли во-
зыть ли направовать, кромі сыпаня грабарского. А хтобы з них, будучи непослушен, на
греблю не выехал або не вышол, таковый повинен будет огурного 7 грошей дать, а день
праци одробыть.
Дан в Ладыні року 1628 июля 11 дня».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 542 зв. – 543).
№ 3
1638, жовтня. – Києво-Печерська лавра. –
Універсал київського митрополита Петра Могили (реґест).
«По упрошению г-жи игумении ладынской, Петр Могила и пр.
Всем вообще и каждому кому зособна и пр. до видомости подаем, иж з ласки его ми-
лости, моего милого пана и сестренца (князя Михаила Вишневецкого) одержавши цалый
дозор опустилых монастыров Густынского и Ладынского, хотячи абы там по старому хва-
ла Божия росла и множилася и богомольство уставичное не уставало, посылаем до монас-
тыра Ладынского побожную инокиню госпожу Афанасию Смолковну с прочиими закон-
ными сестрами на мешканье, которые мают там обще благоугодне, святоблыве жыты. За
которыми прошу милостей ваших (обращение ко всем православным христианам), абысте
ласковыми добродиями в ласки щедроблывые ялмужной ставытысе рачилы; за що то од
ных уставычнее богомольство и од Господа Бога стокротную заплату в кролевстви небес-
ном милость ваша одержите. Что милостем вашим уприймне сприяючи, молытвы наши
уставычные архиерейские и повольные пильно залецаем.
З монастыра Печерского киевского__ октоврия року 1638. Подпись: «Рукою власною».
В приписке: «Тот лист ствержаю, Сильвестр Косов, митрополит Киевский и Галицкий
и всея России».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 543 зв.).
9 Дзира Я.І. Вступ. Літопис Самовидця. Київ, 1971. С. 39–42.
Siverian chronicle. 2022. № 3
61
№ 4
1650, початок серпня. – Універсал Богдана Хмельницького.
«Панам полковникам, сотникам, отаманам і всьому товариству. Зичу від Бога доброго
здоров’я, а при цьому наказую вам, щоб ви, як тільки отримаєте цей лист, зараз же того ж
дня хто тільки був у війську і зичить собі заживати козацьких вольностей, щоб зараз кін-
нотою на добрих конях, з доброю зброєю, без борошна йшли зі мною, і під Уманню з’єд-
налися зі мною; наказую під страхом смерті. А хто називається козаком, а не піде в цей
час (у військо), тому кожному такому буде відрубана голова. Пишу, що проти наших во-
рогів, вовків, котрим треба перекривати дорогу, а не чекати їх тут, я й сам виступив у по-
неділок перед Пречистою*».
*) Тут мається на увазі свято Успіння Богородиці або свято її Різдва, які припадають
відповідно на 15 серпня та 8 вересня.
(Korespondencja wojskowa hetmana Janusza Radziwiłła w latach 1646–1655. Część1.
Diariusz kancelaryjny 1649–1655. Warszawa, 2019. С. 6).
№ 5
1677, липня 6 (червня 26). – Глухів. – Купча.
«Року 1677 мсця июня 26 дня.
Я, Олізар Лукъянович, обивател ворголский, чиню відомо сим моим писанем кому о
том відати належало, а меновите в каждого суду и права, иж з доброй волі моей, ані з яко-
го приму[су] продалем крунт плец зо всім будинком тестевским бабского (?) урожоному
п͠ну Михайлу Миклашевскому, товаришеви войсковому и гражданинови глуховскому за
коп три у вічност и спокойное держане. Волно п ͠ну Миклашевскому тот, у Ворглі лежачий
плец з будинком дати, даровати, зминяти, продати и яко к найліпшому пожиткови своему
обернут. На счо упросили п ͠на Сави Яковлевича, атамана городового глуховского, о при-
тисне звиклой печати и о подпис руки писарской.
Писан в Глухові року и дня звишменованих.
Феодор Харліевский писар рукою».
(ІР НБУВ. Ф. 61. Спр. 1141. Оригінал).
№ 6
1682, перша неділя Великого Посту. – Гадяч. –
Лист гетьманича Григорія Самойловича.
«Зичливий мні приятелю, мосці пане Новицъкий.
Вістно вашмости чиню, же по росказаню ясневелможнаго добродія през неделлю сир-
ную и неделю першую святого Поста в Гадячом промешкаю. Зачим жадаю велце вашмос-
ти хтій росказать, жеби тие коні сивие с козаками били зараз прислани до мене в Гадяч,
котрие, ежели будут нам надобни, заплатим. А особливе жадаю вашмости не пожалуй
прислати свого молодого гнідого, котрий ежели би ся нам подобал, нагородили бим его
совито вашмости и село Вербу не зъборонили бисмо в аренду даремнюю дати, биле би по-
добался и що велце жадаючи, звиклую мою приязнь вашмости залецаю естем зичливий
Семион Иванович, гетманич.
Скоро б міли (…)*ятрого с Полтави привезти, для котрих послалисмо, не запомніли б
и вашмости обослати(?).
З Гадячого»
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 14131. Оригінал. Запис на звороті: «От велможного пна
Григорія з Гадяча. Подан 1682»).
№ 7
1683, листопада 9 (жовтня 30). – Лист Луки Григоровича, ігумена Свято-
Микільського Рихлівського монастиря, до полковника Іллі Новицького.
«М͠сці п͠не полковнику Войска их цар[ского] прес[вітлого] велич[ества] Запорозкого
комонный, велце ласкавий ͠мсці п͠не и великий добродію.
Рачиш в. ͠мсці м͠сцівий пан, присилаючи брата мнастира нашего отца Иезекииля зали-
цавти (!) его подвиг в одправованню церковном и в поступках, як належит духовной осо-
бі. Дай Бже, жеби так било, жеби любовию в. мс. мсцівого пна, и далій его Бг ку доброму
провадити рачил. През его ж, отца Езекииля, и през товариша полку своего рачиш в. мс.,
м. мс. пан, з побожности и горливости християнской и любви своей обеслати реестровне
сира чотири діжечки, масла чотири горшки, пятую фаску (діжка для масла – Ю.М., І.Т.).
Що все вцалі принявши и низко поклонившися з братиею моею, в. ͠мсці, моему мс. п͠ну,
чиню подяковане зо всім товариством. Тут же за паном Феодором, посланним з отцем
Езекиилем, подлую мою инстанцию вношу. Рач в. мс., мой мсцівий пан, з тои дороги лас-
кавим своим панским словом его приняти, бо гдиж барзо ся храсовал передо мною якоби
Сіверянський літопис. 2022. № 3
62
в дорозі много часу забавил, самии невчаси и бездорожже визволяют их. За которим по-
вторе попросивши, милости панской и любви неотмінной ку ͠мсці с͠тому убогому назавше
попросивши, и себе як найпокорній з братиею и з м͠лтвами законничими вручаю, зостаю-
чи в. ͠мсці, моему ͠мсцівому п ͠ну и великому добродію, цале всего добра зичливий нижай-
ший слуга и щоденне уставичний богомолец иеромонах Лука Григориевич, убогий игу-
мен з братиею.
З мнастира с͠тля Х͠сва Николая Рихловского октоб[рия] 30 1683».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 14025. Автограф. Запис на звороті: «З монастира Рихловско-
го у Короп подан октовр. 8 1683»).
№ 8
1684 р. – Лист гетьманича Григорія Самойловича
до компанійського полковника Іллі Новицького.
«М͠сці пане полковънику комонний, мой ласкавий приятелю и куме.
Якож тепер будучи устне просил в. мости о верблюда (бо в наших литовских краях
они диво), так и тепер прошу о прислате мні оного сим моим слугою. Якоgо посилаю по
оного и приказалeм оному усне з в. ͠мстю розмовити, як питатимъся, як отказати. Если те-
ди посилатимеш самицю, то присилай и маленъкое з нею. Велце о тое и повъторе пилно
прошу, а за узнаную доброчинное те відатимут в. ͠мсти чи (?) те при приязні (...)* и с чих
по(…)*дити. А тепер естем в. м. мс. приятелем Семион, гетманич, полковъник Войска За-
пор[озкого] стародубовский, рукою.
Велце прошу з маленким прислат».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 14143. Оригінал. Запис на звороті: «От велможного его
млости пна полковника стародубовского до Снытина, а подан через гспдна (…)* о
верблюди 1684»).
№ 9
168[…], листопада 8 (вересня 28). – Батурин. –
Лист гетьмана Івана Самойловича до полковника Іллі Новицького.
«Мой ласкавый приятелю, пане полковнику комонный.
Немалую в том учинил в. ͠мсть нам трудность, же принялес в полк свой з полку п. Ко-
жуховского, яко пишеш, сімдесят з лишком чоловіка, яких не снадно в. ͠мсть помістити
можеш на становисках межи давным товариством. Поневаж всім посполитым людям явно
ест тое, колко в них в прежных зимах компаніі найдовалося. А такую великую личбу того
то товариства принялес в. м. над волю нашу, бо мы, в Прилуці будучи, на жадане в. м.
тылко десяток ч ͠лвка з полку Кожуховского позволилисмо в полк ваш приняти, а не бол-
шей. Хоч бы теды в. ͠мсть могл их в надію позволеня нашого и так много приняти, але от-
ложити было тое на весну, жебы оные на своих звыклых становисках в Прилуцком полку
были перезимовали. Леч, если ся вже так стало, вылучати их з полку не маеш и поневаж
вже пора осінная наступила, же товариству притрудно в полю стояти, позволяем в. ͠мсти
полк по становисках роспорядити. Однак взглядом тых новопринятых товаришов маеш
в. м. знестися з панами полковниками лубенским и миргородским як бысте могли яко
найліпшей без утяженя и без сквирку людского межи давным товариством вмістити оних
и тое утвердити, абы подлуг уставы товариству живност доходила, а над уставу прикрост
людям не діялася, о чом мы и до полковников преречоных листы наши посылаем. О тое
теж жадаем в. м., абыс товариство полку своего роспускаючи оное на становиска, залецил
статечность в вірности и постоянству причом мают быти завше певны монарш[...]іние и
нашой рейментарской ласки. Зычым затым в. м. и всему товариству доброго от Г ͠сда Б͠га
здоровя.
З Батурина сеп[птеврия] 28 д. року 168[…].
В. ͠мсти зычливый приятел Иван Самойлович, гетман Войска ц͠рского [пресвітлого]
в ͠лчства Запор[озкого].
Уставу, якую в. м. в листі своем выписал, велілисмо написати до панов полковников.
Але же в. м. пшона помножил полчетверика так, як и пшеничное муки на місяць ч͠лвку на-
именовавши, а в канцелярыі нашой записано, же на двох ч͠лвка на місяц полчетверика
пшона даватися мает. Теды подлуг того канцелярыйского запису донесене в. ͠мстино по-
правлено.
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 14130. Оригінал, особисто підписаний гетьманом).
№ 10
1685, січня 19 (9). – Чернігів. –
Запис чернігівського міського писаря Омеляна Яхимовича.
«Року 1685 м͠сца генваря 9 дня.
Siverian chronicle. 2022. № 3
63
За відомостю пана Михайла Стефановича, атамана городового черниговского, на тот
тестамент дошло Мануйле Хваенку за долг Грышка Тупици, земянина любецкого, зо-
лотих шест през пана Ивана Ивановича Короткого, при котором мает тая част кгрунту
Гришка Тупицы вічными часы зостават.
Діялос в Чернигове року и м͠сца и дня выш писаного.
Емелян Иванович Яхимович, писар міский черниговский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 57497. Тогочасна копія).
№ 11
1688, червня 26(16). – Київ. – Лист київського сотника Івана Бутрима
до київського полковника Костянтина Солонини.
«Мні велце ласкавий пане полковнику Войска их царского прес[вітлого] вел[ичества]
запорозкого киевский, мой мосці пане и добродію!
До ознайменя милости твоей, добродія моего, доношу, иж числа 15 июня прибувши до
нас в Киев з Фастова Бариш, полку пана Палія асаул, по своем орудованю, которий нам,
як ся там поводит, оповіл о промислах татарских, иж Палій послал з бутом своим товари-
ша своего полку, називаемого Ковалским, с татарами двома, рекуперуючи на волю това-
риства полку своего з неволі бесурманской аж до Сороки, и там Ковалский оставал, а бут
з волохами аж в Білогородщину ездил и припровадил двох козаков, а третого человіка
бердичевского. А учинивши татарами розміну за двох татар тых козаков двох и человіка
визволил в Сороци. И еще бут с тыми ж козаками и волошинув двох, аж ку Фастову при-
ездили сороцких, питаючися иних татар на ослобожене. Которие не тылко був, албо воло-
хи, що говорили, же орди всі, як кримские и білгородские зовсім вийшли, у Волощині ста-
ли. Але то повідают по достовірности тые козаки, же так и не иначей, а міет, мовит, такий
свой замисл, же солтан еден в край сей полский и под Киев на сих часах вдарити мает, и
кажут барзо осторожним бути, а другие орди на Полщу. И о тий орді тот же Бариш пові-
да, щосмо милости вашой до ознайменя пресилали, которая до Каменца в тысячах десятку
за горію (?) под семсот вуз (!) была припровадила до Каменца и на той час, мовит, пан
рейментар лядзкий, которий стоял под Теребувлею с пятнадцетма корогвами жолнірув
подіздом под Каменец подходил. На которого татаре, и чемериси, и турки, випавши с Ка-
менца, зовсім тую пятнадцет корогвей лядзких и самого того рейментара заехав зовсім за-
нявши, в Каменец упровадили. А о том так повідае Бариш, же на той час будучие козаки,
которих з Синицею побрано было, одтоль утекли и ку Фастову утеком прибувши, за пев-
ную повідают. А о войсках полских певного скупленя не каже, тылко, мовит, голосят, же
на килка части стягаются, и о литовском войску мовит, же міет купиться, а и то еще под
копи (!). И тое повідае, що под Теребовлем татары, подпавши под тот обоз лядзкий, и ос-
таток коней, що были, заняли. О королю, где ся оборочае не відае певного, мовит, же яко-
бы у Варшаві. А Палію и давно указ, абы до обозу ишол, и чомусь мовит не иде, а он, Ба-
риш, чемусь собі, як видим, подобно в гневу с Паліем зостае, а и Корона вся на Палія гнів
мает, – Баришеви слова. А по виписаню сем жителі наши киевские с краев полских ку до-
мам приехавши, которие были в Берестечку, и о лиці (!) повідают, же там барзо великие
тривоги од татар. И на всі тые слова Баришевы так повідают, же не иначей, и еще повіда-
ют, же с тых рейментаром корогвей лядзких 24 под Каменцем тому недель чотири пропа-
ло, а на людей бідних хрестиян панове ляхи наступуючи и наругаючися, здирства великие
чинят, а король повідают, же приехал до Яворова и веселе чинит, ніякусь мовит кревную з
двору свого видает, не уміли оповісти чи за санатора, чи за ксонженця якогось уділного.
И еще то повідают, що пан гетман коронний тыми ж часи провадил сина своего не в мен-
шой купі на староство Бузкое, и як учул сили татарские, мусіл прудко назад ку Лвову
уступовить. Третая, будучий теперь у них в Киеви шляхтич, називаемий Михайло Куп-
чинский с Полонного, которий, будучи в Полщи за товариш под корогвою, и там собі за-
валчившися с товаришом, уступил, а тут хоче в полк пана Пашкувского пристать. Кото-
рий нам так повідал, же король факциями все з государями и Войском Запорозким яко-
бы чинит, так нам повідал. Которие слова виписавши, як нам оповіли, милости вашой
добродіеви нашому, донесши, з найнизшими услугами моими отдаюсь ласце и зостаю
в. м., моему мосці пану и добродіеви, во всем зич[ливий] и найнизший слуга Иван Бут-
рим, сот[ник] киевский.
С Киева 16 июня року 1688».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518–13635. Арк. 305–306. Копія кінця ХІХ ст.).
№ 12
1689, липня 20 (10). – Курознов. – Лист Іллі Рубця до брата, Михайла Рубця.
«Мні велце ласкавый пане Михайло Рубец, а мні велце ͠мсці пане и брате.
Сіверянський літопис. 2022. № 3
64
Зычивши в. мс. м. пану от Гспда Бга здоровья доброго, щасливых и радостных потіх зо
всею фамилиею презацною дому в. мс. м. пана в позный вік, яко сам собі, а през оказию
сего писма моего упоминаюс любо и не раз то ест, еднак и тепер, за приватним поважним
листам пана суди енералного, до наказного нашего пана полковника присланого, в нашей
межи собою неспокойной справе, же в. мс. своему слову не господар: у Черноокові усту-
пил был три пляца, знову под себе забрал, а Шамовки и Елионки и по тие часы владіеш, о
яком заводі на померковане поданный вам был позов од наказного нашого, а в. мс. легце
того поважаеш и праву досит не чиниш. Зачим приятелско в. мс. жадаю спокойного розді-
леня без болшаго вашого ущербку, люб и мні ест з утратою; еднак, ежели в. мс. през сее
мое любовное писане так подданих, якож и отчини и сіножатей чорнооковских, як собі,
так и мні юж не уступиш, то в. м. на мене не раз подивляти, бо жал моя до того приводит,
бо уже и так два роки мене в. мс., як блазна, подмануеш писмами своими. Зараз мушу оді-
хат до самого ясневел[можного] его млс., пана гетмана, взявши опаляцию од пана наказ-
ного на непослушного гетманской воли и росказаня. При тим ласці любови братерской са-
мого себе залецаю.
Дат с Курознова июлия 10 дня 1689 року.
В. мс. м. пану всего добра зич[ливым] пр[иятелем] и братом Илля Иванович Рубец, ру-
кою».
На звороті: «Мні велце ласкавому пану Михайлу Ивановичу Рубцу, пану рожоному
братови и добродіеви, сие писане отдат належит в Шамовці. М[істо] П[ечати] (С подлин-
ника)».
(ІР НБУВ. Ф. ХІІ. Спр. 483. Копія кінця ХІХ ст. Запис наприкінці документу:
«Библиотека университета св. Владимира, рукописи А.М. Лазаревского»).
№ 13
1693, червня 23(13). – З-під Іллінців. –
Лист полковника Семена Палія до короля Яна ІІІ Собеського.
«Najaśniejszy krolu, panie nasz miłośćiwy.
Gdy mie j.m.pan Wilga, pułkownik i commisarz do Wojsk w. k. m. Zaporoskich, barzo już
późno uwiadomił o tym, że z najwyższej woli waszej krskiej mśći, p[an]a mego młwego, stanął
w Niemirowie dla wyprawienia wojsk do Soroki na danie wstrętu nieprzyjacielowi krzyża ś., na
te fortece gotującemu się. Nieospała i moja poddańska służebnicza do tych że czynów wojen-
nych usługa. Lub zawczasu nie uwiadomion od j. m. p. commisarza, bym w gotowośći wszelkiej
był, jednak wprętce przygotowawszy się w nałeżytość wojenną, z pułkiem moim pośpieszyłem
ku Niemirowu do boku j. m. pana commisarza; niezabawnie oraz odjechał z tamtego kraju. Tedy
ja, wierny poddany i sługa w. k. m., p. m. młśćiwego, w zaczętym przedsiewzięciu usługi mej
stałe trwając, a nie będąc całe informowany i uwiadomion o orderu poważnym, ani też ordynan-
su złeconego komu w Niemirowie o mnie i o pułku mym nie zastawszy, posyłam dwuch atama-
nów z piechoty, która przy mnie (której quota niemała zbrojnych i wybornych mołojców) pokor-
nie supplikując do najaś. majes. w.k.m., p. m. młwego, jaka najwzsza wola będzie monarsza kę-
dy piechota pułku mego ma być ordynowana: czyli tamże do Soroki, czyli gdzie indziej posługę
w. k. m., p. m. mł., na który najwyzszy wyrok pański oczekiwam pokornie, łokowawszy piecho-
tę wszystkie na miejscu słusznym pod Ilińcami. Tyło żebrze miłośćiwej łaski ojcowskiej
w. k. mći, p. m. mł., przez tychże posłańców, aby taż hojna łaskę płaty doszła, która doszła
innym pułkom, idącym do Soroki przez j.m.p. commisarza, czymby się zachęcić do posług w.
k. m. рiechota i pojść z nakaznym mym do onej fortece lub gdzie rozkazanie wysokie będzie
monarsze. Gdyż ta hołota żałośna jest z tego i zdesperowała, że tamtych lat przeszłych ogołoco-
na została przez ujęcie łaski w. k. m. ukontentowana przez j. m. p. Druszkiewicza, bywszego
commisarza, a teraz i przez nowego commisarza oddalona od tej hojnej pańskiej łaski. Padszy u
nog ojcowskich w. k. m., p. m. mł., proszę pokornie aby jak innym pułkom, idącym do Soroki,
tak i tej mej piechocie, okazana była łaska hojna ukontentowania idącej na posługę w. k. młośći,
p. m. mł. Najwyższej woli monarszej i orderu, przy tym i miłośćiwego ukontentowania służeb-
niczo i oczekiwając piechocie, ja też sługa i poddany wierny z komonnikiem osobliwej łaski
ojcowskiej w. k. m., p. m. młwego, i ordynansu sobie łaskawego proszę, bym nie był pociągan
do obozu, łecz tu zostawał na przechodach tatarskich i usługę moją odprawował w gromieniu
czambułów pogańskich, wtargających w kraj państw w. k. m., p. m. mł. A ja, sługa i poddany
wierny, jako za szczęśćiem w. k. m., p. m. mło, miewałem dobry połow nad tym to nieprzyjacie-
łem kontentowanie krzyża ś. tak jako miewać będą zwyczajem my poddańskim z prezentem po-
łówu bisurmańskiego obawiać siebie winienem służebniczo. Gdyż całe połegam na tej ojcow-
skiej łasce, jaką mie j. m. p. Łasko, pułkownik w. k. m. upewnił i mocnie przy tym stojąc, tak się
sprawować staram usilnie (nie tak, jak o mnie inaczej język ludzki tłumaczy) i przy tej wiernośći
mej nie wątpie w łasce ojcowskiej, do której mie i j. m.p. Wilga, commisarz w. k. m., animuje,
obiecując się być nie tak skąpym (jako j. m. p. Druszkiewicz na się obracał) łaski monarszej
Siverian chronicle. 2022. № 3
65
dzielnym, iłe to w moc j. mći wruczono będzie. Którego list animujący mię tu się mi nie od
rzeczy zdało zjawić w. k. m., p. m. mł., poddańską głowę pod nogi pańskie podrzucając, poset-
nie, pokornie czekam onej najwyższej woli i łaski ojcowskiej i moje wierne ofiarując poddańsko
usługi.
Z-pod Iliniec 13 juni 1693 a[nn]o.
Najaśniejszego majestatu waszej krskiej mśći, pana mojego, młśćiwego, wierny podddany
Semen Palij, pułkownik w. k. m. Wojsk Zaporoskich».
(БН, ВР. Спр. 491. Арк. 94-94 зв. Оригінал).
переклад:
«Найясніший королю, пaнe нaш милостивий.
Коли мене й. м. пан Вільга, полковник i кoмісар (посланий) дo Військ в. к. м. Зaпорозь-
ких, надто пізно повідомив (мене) прo те, щоб я, виконуючи найвищу волю вaшої коро-
лівської мості, мого милостивого пана, став у Нeмирові задля відправлення військ дo Сo-
рoки, щоб дати відсіч ворогу святого хреста, який готується вдарити на цю фортецю. Я
одразу поспішив прислужитися і долучитися до цих воєнних дій. Хоча своєчасно не був
повідомлений й. м. п. комісаром, що маю бути в повній готовності, однак швидко привів
військо у бойову готовність, зі своїм полком вирушив до Немирова до й. м. пана комісара;
щоб невдовзі без зволікань виступити до того краю. Тож я, вірний піддданий і слуга
в. к. м., м. милостивого пана, завжди готовий прислужитися в будь-якій справі, оскільки
мене вповні не поінформовали i не повідомили прo поважний наказ, не заставши когось в
Немирові з розпорядженнями щодо мене й мoго полку, посилаю двох отаманів із піхоти
(вона є при мені і в ній чимало озброєних добрих хлопців), відтак покірно звертаюся до
найяснішого маєстату в. к. м., м. мостивого пана, (з питанням) якою буде найвища монар-
ша воля щодо дій піхоти мого полку: чи так само рушати до Сорок, чи до іншого місця,
щоб прислужитися в. к. м., м. м. п. На цей найвищий панський наказ чекаю покірно, пo-
ставивши всю піхоту нa вигідну позицію під Iллінцями. Tільки прошу милостивої батьків-
ської ласки в. к. мості, п. м. м., черезь цих само посланців, щоб ця щедра милість у вигляді
плану дійшла, як дійшла до інших полків, які йдуть до Сороки, через й. м. п. кoмісара,
щоб заохотити піхоту до послуг в. к. м. i вирушити моїм наказним (полковником) дo цієї
фортеці або туди, куди буде високий монарший наказ. Бо ця голота засмучена й скар-
житься, що в попередні роки була позбавлена ласки й милості в. к. м. через й. м. п. Друш-
кевича, колишнього комісарa, a тeпер i через нового комісара усунута від цієї щедрої пaн-
ської милості. Впавши до батьківських ніг в. к. м., м. м. п., покірно прошу, щоб разом з ін-
шими полкам, які йдуть до Сороки, моїй піхоті була виявлена щедра ласка прислужитися
в. к. милості, п. м. м. Найвищої монаршої волі i наказу, піхоті прислужитися oчікуючи, я
також, слуга і вірний підданий, з кіннотою oсoбливої батьківської ласки в. к. м., п. м. мос-
тивого, i милостивого наказу прошу, щоб мене не тягли до табору, але щоб я залишався
тут на татарських переходах (шляхах) i прислужився, громлячи поганських чамбулів, які
вдираються в державу в. к. м., п. м. м. A я, слуга i вірний підданий, який, на щастя, для
в. к. м., п. м. м., чимало наловив цих ворогів святого хреста, тож за споконвічним звичаєм
і за службовим обов’язком маю презентувати бусурманских полонених. Повністю покла-
даюсь на батьківську милість, у якій мене й. м. п. Ласко, полковник в. к. м., запевнив i, не
маючи жодних сумнівів, прагну в усьому догодити (всупереч тому, що злі язики іноді го-
ворять) i при моїй цілковитій вірності нe сумніваюся у батьківській милості, у якій мене
й. м. п. Вiльга, комісар в. к. м., переконує, oбiцяючи бути не таким скупим (як й. м. п.
Друшкевич говорив) і докладатися (до здобуття) монаршої милості, скільки на то стане
сил й. мості. Чий лист заохочує мене вже з’явитися до в. к. м., п. м. м., й покласти, як вір-
ний слуга, свою повинну голову під ваші панські ноги, сто разів (?), покірно чекаю цієї
найвищої волі й батьківської милості i буду завжди готовим прислужитися вам.
З-під Iллінців 13 червня 1693 року.
Найяснішого маєстату вашої королівської мості, мого мостивого пана, вірний підда-
ний Сeмeн Палій, полковник в. к. м. Військ Запорозьких».
№ 14
1694, листопада 10 (жовтня 31). – Батурин. – Лист гетьманського слуги Яцевича
до компанійського полковника Іллі Новицького.
«Мосці пне полковнику комонний и добродію мой великий.
До відомости подаю в. мс., же староста ваш в селі Нехаевці зостае статъку в него жад-
ного не маеш. Еще б ему по его захованю статъку свини пасти, а не урядовати. Пьяниця,
лотер, задира под час яръмарку коропъского обо статки (?) по указу ясневелможного доб-
родія п͠на моего гетмана ярмаръковее вубырав, а сторож по бърамах казав міти, жебы без
къвитъков не випущано нікого як ведетця як в універсалі нам подано. А оний ваш старос-
Сіверянський літопис. 2022. № 3
66
та назбыравши у двур ваш п͠нский такових пьяниц як и сам, пришедчи до брами до сторо-
жов, що ему не належало, возми их без даня причини быти. А ониї сторожи дали мні зна-
ти, що тирански быв боем и голови порозбывав нам староста села пна Новицкого. Я, що
чинячи, пошов сам до двору вашого, напомянув его словами, же вун так безпечно посту-
пуе. И вун на тое не узнавъшися на проступок свуй и став далій зо мною завод чинити, що
негоден вун ревикач (!) добрим словом спомънити самого ясневелможъного добродія п͠на
гетмана не тилко, що вун нецнотливою губою лъгав на пана гетмана. И я, на тое не тер-
півъши, казав своим козаком его, нецнотъливого сина, у туръму укинути и у Батурин мів
его одослати. Подобъно дочувъшис п͠н Васил Стрижовский о таковом его проступъку,
пришовъши до мене с паном Бережецким, и стали за оного пяницю прохати, жебы не да-
вав его в Батурин. И я собі уваживъши на гонор ваш пнъский и на прозбу п ͠на Бережецко-
го, Василя Стрижовъского, и до ваш мости казав я п͠ну Василеви Стрижовъскому ознай-
мити. Аж оний Васил Стрижов[ский] мовит, же пн. на мене и так гнів міе, не пойме мині
віри, скаже зараз то знат, що вун того жадае, щоб старостою бути, а не од речи як бы зо-
ставав на ласці вашуй п ͠нъскуй на тум уряді, пн. Васил оберъни, в. м. добродій муй, гнів
свуй назад и прийми п͠на Василя Стрижовъского до ласки своеи, а сего пьяницю ка[ж]
в. мст. до себе взяти. И за той проступок и скарайте его и отставъте от уряду за таковий
проступок. А що не ширячи болш писма своего, у приязні зостаю в. ͠мсти м͠ці п͠на и вели-
кого добродія моего зичливим слугою и поволним Яцевич, слуга ясневелможного добро-
дія п͠на гетмана.
З Батурина октовърия 31 1694 року».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 14457. Оригінал).
№ 15
1704, лютого 23 (12). – Чернігів. –
Універсал чернігівського архієпископа св. Іоана Максимовича.
«Иоанн Максимович, милостию Божиею, православный архиепископ Черниговский,
Новгородский и всего Сівера.
Всім, кому сие писание явлено будет, Божия от превысочайшаго архиерея Христа Спа-
сителя при всегдашних наших архиерейских молитвах желая благословення, извістно тво-
рим. Мимошедших літ, в дни блаженныя памяти преосвященных Лазара [Барановича] и
Феодосия [Углицкого], архиереов катедры Черниговской, их благословением на грунтах
архиерейских близ двора нашего катедралнаго киянскаго понад Лговкою річкою посели-
лися нісколко дворов, и ныні позволяется людем свободным никому не порабощенным
тяглом, при тых дворах давно живущих селитися. Иміет та слободка именованна быти от
річки Лговки Лговка. Людям, собиратися хотящим, слободы дается на шесть літ, а по
шести літах должны будут катедры діла и послуги отбувати два дни в тиждень, без всяких
поборов. Тут же повелівается: никто бы из панов войсковых и порабощенных подданст-
вом в той слободці новособираючойся не селитися под неблагословением Божиим, отчуж-
дением иміния своего и вины на державцов своих. Для достовірия и кріпости ныні и в по-
томные времена сие писание наше з подписом руки нашей и печатию власною дадеся з
катедры архиепископской Черніговской року Божого 1704 місяца феврария 12 дня.
Рукою власною. М[істо] п[ечати]».
(ІР НБУВ. Ф. І2. Спр. 102. Машинописна копія В. Модзалевського поч. ХХ ст.).
№ 16
1713, жовтня 20 (9). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман Иоан Скоропад-
ский.
П͠ну полковникови черніговскому з старшиною его полковою и кому колвек о том ві-
дати надлежит, сим універсалом ознаймуем, иж супликовали до нас войт березинский з
міщанами, абисмо позволили им ку в ͠спартю обнищалого ратуша тамошнего под самим
городом на займищи давном нікому непенном, прозиваемом Николаевском, засипати
греблю и млин построїти. Теди ми, помянутого войта з мещанами прошение принявши,
поневаж оное зтягается ку общой города Березного потребі яко на том Николаевском зай-
мищи позволяем греблю засипати, млин по зможности води построїти и всі приходячие
розміри на ратушние росходи отбирати з частю войсковой так, аби ніхто в том жадней не
чинил им, мещаном, перешкоди пилно приказуем. Толко того варуем усилне, жеби войт з
урядниками тих розміров на свої пожитки кромі ратуша отнюд употребляти не важились.
Дан в Глухови октоврия 9 дня 1713.
На подлінном подпись таков:
Звише менованний гетман рукою власною.
Siverian chronicle. 2022. № 3
67
З подлинним сводил писар сотенний березинский Иван Рудановский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55512. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане
коло, всередині якого написано: «вомісто рейментарской печати»).
№ 17
1720 р. – Батурин. – Заповіт сосницького жителя Микити Клекота.
«Во имя Отца и Сна и Стаго Дха. Аминь.
Я, раб Бжий Никита, прозванием Клекота, живучи в шпиталі Сто Успенском сосниц-
ком чтирилітное время, н͠ні же з Бжия посіщения уже при старости літ моїх недугованием
тяжко болізненним одержим сущи хотя ближчий ко смерти, нежели к животу будучи, од-
нак при зуполном розумі во первих д͠шу мою неоціненною искупленную Х ͠рсвою кровию,
Его ж Бжественному вручаю промислу. Тіло ж мое да будет при сей же Стои Успенской
церкви погребено християнским надлежащим погребением(при которой я ч͠тири года жи-
лем в шпиталі). За якое погребение и за протчий християнский обыкновений духовному
моему отцу, честному отцу Феодору Филиповичу, тоя С͠то Успенской сосницкой церкви
настоятелю, вручаю пляцик мой з хатою на загребеллю, во которой живет Жолуденко; та-
кож пят коробок жита голого и секіру. И оную мою леgацію сим ствержаю тестаментом,
абы до вишпомянутой леgациї моей жадного нихто не иміл вічними часи діла. Буди же
хто, презрівши сей мой тестамент, станет его, отца Феодора, в чем-либо турбовать, тако-
вый во второе страшное Х ͠рсво пришествие да будет без отвітен. На сем яко неуміетный
божественного писания руку мою написую с ͠тим крестом +.
А протчиїх ниже подписавшихся особ о подпись рук для лучшаго віроятия упросилем:
Я, Герасим Нерушевич, прозвиском Велигоцкий, по прошению Захария, старца, руку
подписал.
Я, Иеремій Стефанов, по прошению Зосима Евтухова ж, старца, у місто его руку под-
писал.
Я, иерей Феодор Филипович, през[витер] успенский сосницкий».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 57537. Оригінал).
№ 18
Не раніше 1720 р. – Опис м. Ямпіль і його околиць.
«Відомость о городу Янполю и о принадлежащих к оному селах и протчиих угодиях и
о доходах с онаго.
Місто Янполь прежде владіния князя Меншикова до полку ли или до гетмана надлежа-
ло и сколко сел и деревень, слобод, футоров, млинов и других заводов до Янполя при гет-
манском владінии прислушало допрошувано атамана городового янполского и значних
тутейших козаков, на что якое показали знание, ниже сего следует.
Помянутый атаман янполский Карп Лопата з козаками старожилими сказали, что еще
чигиринского году за гетмана Ивана Самойловича з того боку Дніпра из-за Дністра піхот-
ний полковник Иванія зайшол под державу его царского величества в Малороссию, кото-
рому он, гетман Самойлович, надал селце Клин, полку Ніжинского уезду Глуховского. И
в то время он, Иванія, за позволением гетманским чимало людей в том селці осадил и
учинивши го[ро]док, назвал Янполь. Потим з ніякойсь певной причини гетман Самойло-
вич сей городок од его, Иванія, отдаливши, надал ему село Парохонь, а городок под свое
принял гетманское владіние. И те посполитие люде до двору гетманского надлежали, а
козаки – до пол[ку] Ніжинского. До которого городка рудня им, гетманом, куплена в
н[іяко]гось Мартина, на реці Ивоті стоячая, и там построенни три клітки млинових, в двох
клітках по два камени мучних, а третем – ступи валюшние и просяные. Да на реці Свесі
мл[ин] о двох колах мучних, а третем ступном им же, гетманом Самойловичем, од крама-
ра Ивана, жителя глуховского, куплены. А по Самойловичу, когда достался Янполь гетма-
ну Мазепі, в [то] время до оного города прилучени села Порохонь, Орлувка и Усок, учи-
нено в Янполю сотню. Козаки прето принадлежали до полк[у], а посполитие до двору гет-
манского, од которого был опреділен в Ян[поль] к управлению староста. А по взятю Кази-
кермена козаки сеей со[тні] Янполской одказани од полку, а прилучени собенно (!) до
бунчука г[ет]манского. Во владение Мазепино Янполем куплен млин у Петра Золотаренка
о двох колах мучних на реці Студенку, з [...]ром, где обширный построенный был футор и
винниця о десяти казанах. Другий млин на той же реці Студенку в самом городі о едном
колі мучном стоячий куплен у Андрія Швигского. Да на той же реці Студенку при самом
городі млин о 2-х колах мучних достался во владіние двору гетманского од Василия Жу-
раковского, которому в заміну дано село Дорошовку з млином, у Степана Дорошенка Ма-
зепою купленое. Млин верхний на сей же реці Студенку при городі ж о двох колах муч-
них, еще за Иванія занятий и устроенний, по смерти жены его, Иваніи, достался до двору
гетманского янполского. Млин на реці Білогорщи о одном колі мучном двором од Федора
Сіверянський літопис. 2022. № 3
68
Рудянского з пущею и сіножатми, до того ж млина надлежащими, купленний, где устоен
футор з двома винницями и осми казанах горілчаних. Млин з доволною пущею на реці
Кремлі о двох колах мучних занятый и футор з двома винницями о десяти казанах горіл-
чаних построенние, належат до того ж двора гетманского. Два млина на реці Билиці заня-
тие, в верхнем о двох колах мучних и о третем ступном же построенние. Млин Юрасов-
ский на реці Журавці о двох колах мучних построенний, при котром по указу Мазепи и
слобода осажона, прозиваемая Юрасовка. Млин Шалимовский о двох колах мучних, стоя-
чий на реці Знобувці, куплею од Якима Шалимова набитий, где и слободка по его Мазе-
пином указу осажена, и потому прозивается Шалимовка.
Сіножать поля. На урочищи, прозиваемом Зазимьі (?) сіножати доволные, на которих
за Мазепи кошивано сіно. И висилается бувало кос на оние сіножати до триста и болш, а
сколко бувало становится скирт сіна, того не упомнят. А тие сіножати досталися Мазепі
по умертвии Иваніи, а иншие и прикупленние. Поля пахатного во всіх трех руках довол-
но, з якого сколко бувало збирается пашні до двору гетманского, такожде не упомнят.
Двори. Двор в самом Янполі на плецах Ивантіевских и прикупленных обширно был на
гетмана зо всіми порядками и з доволним жилем устроенний. Двор шинковний в самом
городі, на купленном містцю против ринку построенний. Другий двор шинковний же у
місті против двора Чуйкевичого построенний.
Комори. Комор дві построених, посеред ринку стоячих, з едной сторони окна крам-
ные, а з другой ляди шинковние, подлежали до двору гетманского.
Бровар не поотдаль двора гетманского в городі стоячий з казаном и зо всіми бровар-
скими посудками, од Иваніи позосталий, до того ж двору гетманского надлежал.
Доходы з города Янполя и з околичних, до оного належних сіл, з посполитих людей в
год от робочого коня брано по два золоти[х], а з пішого пожилого чоловіка по гривні. А
показанщини з посполитих же, кромі козаков, брано по два таляри, да затулщинІ. от вини-
ков, як з посполитих, так и з козачиих брано по золотому, а от солодовен мужичих брано
по три копи.
З яких усіх доходов и од шинков горілчаних и пивних з города и од околичних, до оно-
го принадлежащих сіл, за староства в Янполі Кузми Заруцкого, як он сам, Заруцкий, об-
явил, что бывало до шкатули гетманской доходит грошей в год 15 тисячей золотих.
Розмірових. А под сие ж еще з млинових доходов и ис пахотного поля, яко и с поков-
шевого выроблюется бывало в помянутих винницях и остается в год горілки, опроч розда-
чи на шинки города Янполя и околичних, принадлежащих до Янполя, сіл и протчиих рос-
ходов, як Заруцкий обявил, нісколько десять куфов у дворі яполском гетманском.
По зміні зась Мазепиной, когда помянутий Янполь достался по[кой]ному гетману Ско-
ропадскому зо всіми сими ж принадлежащими се[лами], кгрунтами и протчими угодиями,
теди не відают, з якого респе[кту] он, покойний гетман Скоропадский, млин на реці Свесі
о двох ко[лах] мучних, а в третем ступном, гетманом Самойловичем купленний, отдал во
владіние князю Юрию Четвертинскому, а ныні оним шл[яхтич?] владіет якоби пан Ми-
хайло Сумский.
А хоромное строение за Мазепи в Янполі сочиненное он же, [покой]ний Скоропадский
з Янполя до Глухова перевезти приказал до двор[у] гетманского.
Когда же помянутий город Янполь зо всіми принадлежащими выш [ре]ченними села-
ми, млинами и протчиими кгрунтами и угодиями (отдал) во владіние князю Меншикову, в
то время на реці Улиці (?) на его ж, князя Меншикова, построен млин о двох колах и ед-
ном мучном, а другом ступном, також устроенна гута и осажена слобода и доволно захва-
чено пущи, а на чиих кгрунтах: чи на новгородск[их] чили на московских уезду Трубецко-
го, тое строение стало, [ата]ман янполский з товариством, о том подлинно не извістен».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 57814. Копія кінця ХІХ ст. О. Лазаревського).
№ 19
1723, жовтень (?). – Скарга Іллі Покотило генеральним осавулу
Василю Журахівському і бунчужному Якову Лизогубу.
«Велможные ͠мсці п͠нове асаул и бунчучный войсковые енералные, премилостивійшиї
мої п͠нове и великие добродіе.
З немалим моїм жалем велможностем вашим заносячи на братов моїх, именно: Григо-
рия и Василя Покотилов аппелляцию, доношу, что будучи в великом граді Москві з отцем
своїм Яковом Покотилом (который там в неволі найдуетъся) чрез девят літ више помяну-
тие брати мої кгрунтами отцевскими тут на Вкраїні, в полку Ніжинском в сотнях Коно-
топской и Батуринской найдуючимися, владіли. И из оних як чрез тие девят літ, так уже и
по приезді моем з Москви, два годи оними кгрунтами користуют. И хочай я едну полови-
ну того кгрунту, жебы мні попустили, и упоминалъся для того, что мні о͠тц и матка род-
ные, а им толко матка родная, а о͠тц ні. Однак они говорячи, что розділим, та не сім ні тим
Siverian chronicle. 2022. № 3
69
мене зводят. Особливе зас гроши отцевские ж, в хаті в землі закопанные, именно: дві ти-
сячи золотих и сімдесят таляров бытих викопали, да и сукні отцевские и матчини (кото-
рих тилко (?) мало щос я их застал) у себе удержуют. Зачим покорне велможностей ваших
прошу по их, братов моїх, позовного указу, ижбы они для росправи и во всем отцевском
иміниї зо мною крайнем поділі приездили перед суд войсковый енералный безотволочне.
Велможностем вашим милостивим, моїм пнам и великим добродіям, найнижайший
слуга Илия Покотило, жител батуринский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54256. Оригінал. Інший список цієї скарги під датою 1737,
липня 30 (19) знаходиться там же під номером 54275).
№ 20
1725, листопада 14 (3). – Сулак. – Лист Якова Марковича,
а також Семена Тищенка до батьків.
«Наймилшие мої родителие, а всегдашное мое добродійство.
От Всемoгущаго Творца зичу в. ͠мсці добродійству моему, наймилшим моїм родите-
лем, листовне при всяком благополучиї и при долгоденствиї всегда зоставати. Что и я о
своем поведениї освідчаю, же Всемогущаго Творца и вшими родителскими м ͠лтвами при
добром здравиї обрітаюся и во всем мні доброжелателно поводится. При котором моем
синовском милом узичениї зостаю назавше.
З Сулаку 1725 року м ͠сця ноемврия 3 числа.
В. ͠мсці добродійству моему, наймилшим моїм родителем, слуга, син и подножок Яков
Маркевич.
Тут же цідуличне ͠вшой родителской ͠млсти по прежним своїм словам, як вша родител-
ская ͠млсть, мене опроважаючи в поході, сказали, же будемо ми тебе содержовати в ͠млсти
и всегда будемо в чом тобі буде нужда, спомагати о ͠тческо як зможем. А теперешнего вре-
мя, понеже ест мні нужда весма превеликая, прошу прислати мні денег. А ознаймую еще
и то, же весма б п͠ну Ивану не можная було поворотитися в дом, ежели б не я, а он мене и
тут обідил, що малную (!) часть денег мні дал, толко 2 рублі да 2 таляри битих и кухву го-
рілки. Кото[ри]ми то денгами не могл я препитатися до Астрахані, и то я, видячи на собі
таковую великую нужду, мусілем ея продат в Астрахані хочу (очевидно описка, має бути:
«хоча» – Ю.М., І.Т.) дешево за 27 рублей, а тепер як сами в(...)* відаете, же випровадили
самого мене на остатний конец, в чом я и не чаю в͠шего лицезріния родителского огляда-
ти, бо весма мні ест тута превеликая нужда, а не от кого иншого, толко от своїх полчан, за
тое, что я Ивана отпустил.
Тут же еше освідчаю цідуличне, же вже отправили поход горский, в котором то поході
и баталію превеликую ділали и побідили, и села их 1. село Кум Таркали; 2. Казанище. Где
сам шакал (?) жил; 3. Тарки разорили и попалили, а и тепер еще в тот же поход надіемся
ити, аще Б͠г не перемінит.
Такожде еще слезне прошу в ͠шея родителской ͠млсти, аби приказали п͠ну Ивану, чтоби
присилал подлуг сего писания, в чом я прошу листовне, и писал би до мене писанием сво-
їм листовним».
Адреса: «Его ͠млсти п͠ну Симеону Тищенку, моему премилостивійшому родителеві,
всепокорственно належит подати в Стародубі».
(ІР НБУВ, ф. ХІІ, спр. 405. Автограф).
№ 21
1728, березня 8 (лютого 26). – Чернігів (?). –
«Доношение» чернігівського полкового писаря Івана Янушкевича.
«Енералной войсковой канцеляриї и енералного суда их милостям панам правителям.
Доношение.
В указі ясновелможного его милості п ͠на гетмана Даниіла Апостола, который получен
в Чернігові прошедшаго генвара 29-го числа сего 1728 году, написано, иж ускаржалися
его велможности чрез супліку свою атаман стрілецкий Федор Иваниченко з товариством
и войт Карп Миколаенко села Переписа з селянами, что з давных літ в Черніговском
полъку в Городницкой сотні село Перепись на займах пахатных и сінокосных и дубров-
ных кгрунтах осілое иміется, которими оны спокойне владіли. А прошлого [1]721-го года
полковник черніговский, покойный п ͠н Павел Полуботок насилно яко на власных перепис-
них грунтах слободку, прозываемую Деревину, когда осадил, оны з жителями той слобод-
ки спорачи за завладіние их кгрунтов, били челом в войсковой енералной канцеляриї и по
оному челобитю в 1726-м году бунчуковый товариш пан Василий Полоніцкий и п ͠н Антон
Троцина, сотник сребранский, будучи посланные на розграничене кгрунту спорного, велі-
ли того села Переписа жителям, чтоб оны селянам слободки Деревины малую част своего
перепиского кгрунта уступили и потому, что оны, переписци, уступили з кгрунтов дере-
Сіверянський літопис. 2022. № 3
70
винцам, в том всем границу положили з росписками, чтоб ані переписці чрез границу у
деревинцов ничего з грунтов не пахали, ани деревинци в переписние кгрунта на интересо-
валис. А н͠ні будто г͠сдна енерала Роппа староста, в той слободці зостаючий, на власных к
селу Перепису прилеглых и розыском опреділеных им кгрунтах сіно, у стогах будучое за-
арештовавши, приставил караул и брать им, переписцам, того сіна не допускает и чтоб
развідавши подлинно, если тое сіно, якого суплікуючим забороняет, власное их и на их
кгрунтах в забраниї им, суплікуючим, того сіна учинит помощь, несмотря ни на якие по-
сторонние защиту и возбранения. А что по оному его ясновелможности указу учинится, о
том отвітствоват, и по оному его ясневелможности указу з Чернігова по инструкциї посы-
ланы были в помянутое село Перепись черніговский наказный полковый сотник Василий
Медушевский да значковый товариш Степан Славатинский (чтоб оны, развідавши под-
линно о граници и порозумівшис по иміющихся у переписцов и деревинцов росписках,
если тое сіножатное, якого супплікуючим забороняют, власное их и на их грунтах в забра-
ниї им, суплікуючим, того сіна приезді учинили помощь). Которие, оттоль приехавши в
Чернігов, в полковой канцеляриї доношением обявили, иж будучи им в селі Переписі сло-
бодки Деревині приказчик г͠сдна генерала Роппа сказывал, что хотя и на власных сіножа-
тех переписних тое сіно, которого переписцам возбраняет он, приказчик, брат токмо без
указу г͠сдна генерала Роппа того сіна позволит брат он, приказчик, не сміет. Да оные Ме-
душевский и Славатинский в том же доношениї обявили, же не токмо деревинский при-
казчик з слободки Деревины людей для караулу к тому сіну посылает, но и стоящий на
форпостах Ямбурского драгунского полку порутчик Петр Аарант драгуном своей коман-
ды (которие поблизу к тому сіну на караулі стоят) приказует накріпко того сіна смотріть,
чтоб и сліда жадного на оные сіножати, где сіно суплікуючих найдуется, не было. И для
того опасаяс, чтоб между тым якого забойства не учинилося, того сіна не сміли оны при-
казат забірат. О чем впред як поступит, заблаговолит войсковая енералная канцелярия по-
казат резолюцию.
Иван Янушевич, писар полковый черніговский.
1728 году февр[аля] 26 дня».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52822. Оригінал. На початку документу запис: «Под[ано]
марта 2 1728 году. Записат в реестр и доложит резолюциї»).
№ 22
1729, не раніше жовтня 12 (1). – Чернігів (?). –
Скарга чернігівського міщанина Антона Ладонки гетьману Данилу Апостолу.
«Ясневелможний ͠мсці п͠не гетмане, мой пре͠млостивійший единонадежный добродію.
Будет тому годов з восімнадцат купил я, нижайший, у міщанина черніговского Василя
Холодного дві сіножаты за перевозом ратуши черніговской на лузі. Которие сіножаты
уже тому літ буде з тринадцат (1715 р. – Ю.М., І.Т.) полковник черніговский покойный п͠н
Павел Полуботок и на оные сіножаты купчые писма у мене отобралем, а вмісто тых двох
сіножатей дал одну токмо сіножат, прозываемую Половецковскую. О чем свідомы Черні-
говской полковой сотні наказный сотник Василый Медушевский, села Полуботок старос-
та Сава Рогозинский, значковый полку Черніговского товариш Половецкий, коториї по
его ж, полковника Полуботка, приказу оную сіножат мні во владіние и заводили, також
черніговский міщанин Давид Митаревский, бунчуковый товариш Василый Полоницкий и
другие многие не толко черніговские обыватели, но и сторонные окрестных сел люде ві-
дают о том доволно. Токмо на оную замінную сіножат ниякой кріпости он, п͠н полковник,
не дал, о чем всем и в енералной войсковой канцелляриї от мене челобитием обявлено
прошлого [1]727 году августа ͠мсца 8 числа. А по оном моем челобиті велено указом его
императорского величества Андрею и Якову Полуботкам, чтобы оны на помянутую за-
мінную сіножат, якая мні дана отцем их, за руками своїми дали кріпост, по якой бы мні в
предбудущие года свободное было владіние или отобранные купчые писма и сіножаты
назад возвратили. Которий его императорского величества указ в Чернігові Якову Полу-
ботку от мене до рук его и отдан. Однако ж як по оному указу, так и по многокротным
моїм к нему приходам в дійствие ничего не произвел и ползы никакой от ных, Полубот-
ков не получил, кромі единой траты и убитку. Того ради всепокорственно ясневелмож-
ности вашой прошу, дабы оные Андрей и Яков Полуботки болш не трудячи превысоцепо-
важную ясневелможности вашой особу и мене б, убогого человіка, не приводячи в дал-
шие траты и волокиту, крайнее учинили рішение и дали б мні за руками своїми на оную
замінную сіножат кріпост для свободного в предбудущие годы владіния, чтобы не при-
йшло власной своей мні лишитис куплі. Ясневелможности вашой моего пре͠млстивійшого
единонадежного добродія нижайший раб и подножок черніговский міщанин Антон Ла-
донка».
Siverian chronicle. 2022. № 3
71
На звороті: «Супліка Антона Ладонки, міщанина черніговского, в которой виражает,
что літ з 18 будет, як купил он в міщанина черніговского сіножати, на которие и купчую
урадовую взял, а в 1717-м году бывший полковник черніговский Полуботок оние сіножа-
ти дві и на оние ж купчую одобравши, дал ему в заміну одну сіножат Половецковскую.
Которую, что писменно ему не утвердил, в прошлом 1727-м году по су[п]ліці его писано
указом з енералной канцелляриї до п ͠нов Андрея и Яков Полуботков, чтоб они од себе на
ону сіножат крипост писменную дали. Толко ж они, п͠нове Полуботки, по тому указу ис-
полнения не учинили и он, суплікуючий, опасаясь даби кто, прискавшис той сіножати, в
его не отнял, просит у ясневелможности в ͠шой таковаго указу, чтоб оние Полуботки тую,
отцем их в заміну данную, сіножат писменно ему утвердили.
Под[ано] юня19 д. року 1729».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52821. Тогочасна копія).
№ 23
1729, січня 3 (1728, грудня 23). –
«Сказка» священика с. Грицівки Івана Андрійовича.
«Року 1728 декамрия 23 дня.
Я, ниже именованний, даю сию мою сказку пану Онисиму, отаману значковому, что
приходили до мене посполитие люде благословити в gвалт в звон бити и оним я не благо-
словил весма. На що они без моего благословения стали в gвалт бити в ноч повгодини, [я]
више[д]ши з дому своего, стал оним перечити. На що свідом Трофим Друзд, отаман гри-
цовский.
В том и подписуюсь рукою власною
Иван Андреевич, поп грицовский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54202. Оригінал).
№ 24
1730, червня 9 (травня 29). – Глухів. –
Лист Ісака Филипова до знатного товариша Івана Тищенка.
«Мой ласкавий благодітелю ͠мці п ͠не Иоан.
По сердечной любві вшего благоутробія будучим нам в Москві по вірчой вшой подал
я копію грамоти и при копії от вас чоломбитную на слободу Воронок и част Елюнки его
͠млсти г͠спдн Курбатову. И его ͠млсть г͠спдн Курбатов, принявши зараз чолобитную, вичи-
тав, и сказал мні являтися в колегиї иностранних діл. И где они обрітаются толко що стра-
тилося (?) или кому що далося, особо предлагаю.
В. м. м. ͠мсці п͠ну всего добра зичливий и до услуг поволний Исак Филипов.
З Глухова 1730 року мая 29».
Адреса: «Моему благодітелеви п ͠ну Ивану Семенову Тишщенку, знатному товаришеві
полку Стародубовского, належит»
(ІР НБУВ. Ф. І2. Спр. 540. Оригінал).
№ 25
1730, січня 25 (14) (?). – Реєстр грошей Чернігівської єпархії,
скільки послати в Москву для прохань (реґест).
«Этот реестр должен обратить внимание, как описание тогдашнего состава епар-
хии. Как показание какой монастырь богаче, а какой беднее.
Катеральный монаст[ырь] рублей 110.
Спасский новг[ород]-cеверский 120
Троецкий Ильинский 40
Антониевский любецкий 9
Троецкий андрониковский 9
Николаевский макошинский 40
Успенский кашинский 22
Спасский клюсовский 7
Никольский каташинский 20
Успенский рябусовский 7
Благовещенский суражский 12
Троецкий костянский почеповский 11
Спасский рувимовский 7
Девичий пятницкий 40
-«- Покровский макошинский 5
-«- Успенский печеницкий 10
Протопопия Черниговская 40
Сіверянський літопис. 2022. № 3
72
-«- Стародубская 100
-«- Погарская 80
-«- Почеповская 80
-«- Новгородская 65
Намесничество Мглинское 15
-«- Сосницкое 20
-«- Менское 12
-«- Березинское 19
-«- Седневское 30
Всего 1 000
Пока соберутся эти деньги, что не может быть скоро сделано, положено где-нибудь за-
нять.
Подлинно подписано всеми игуменами, архимандритами, протопопами, наместника-
ми, но в копии нет их имен».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Копія середини ХІХ ст. історика М. Маркевича).
№ 26
1731, березня 2 (лютого 19). – Мирова угода щоду розділу спадку
між Василем і Яковом Жураковськими.
«1731 года февр[уария] 19.
По висоцеповажному указу ясневелможного добродія его ͠млсти п͠на Даниїла Апосто-
ла, Войск его императорского величества Запорожских обоих сторон Дніпра гетмана, бу-
дучи в Ніжині их ͠млст обозний полковий черніговский п͠н Игнатий Сахновский да бунчу-
ковий товариш п͠н Иосиф Тарасевич и иміючи рейментарское злецене между нами, Яко-
вом Жураковским и Василием Жураковским, в добрах движимих и недвижимих дідизних
и отчизних, сукцессиею нам спадаючих по покойному п͠ну Лукяну Жураковскому, пол-
ковникові ніжинскому, и п͠ней Анні Лукяновой Жураковской, полковниковой ніжинской,
слушний и равномірний учинити поділ указом его ж ясневелможности требовали от нас
видіния движимих и недвижимих добр, нам в поділі належних. И мы, не вступая в излиш-
ние трудности, з общого н ͠шего согласия учинили между собою полюбовную добровол-
ную згоду и равномірний поділ. Я, Василий Жураковский, дядкові мому родному п ͠ну
Якову Жураковскому з недвижимих иміний уступилем ему сие добра, именно: село Безуг-
ловку и село Перевод со всякими до тих сел принадлежащими угодиями в млинах город-
ских ніжинских и липорожских половину. В которих м͠линах и в Липовом Розі дядку мое-
му п ͠ну Якову Жураковскому кол мучних чотири и ступних, а под городом Ніжином одно
коло мучное быт иміют, для того что я з моей части в липорожских млиах едно коло усту-
пил, а себе в заміну з частей его городских млинах тож едно коло принял за Великою Ко-
шелювкою ліс з сіножатю ведле города Ніжина футор, прозиваемий Бли(...)*, в самом го-
роді Ніжині двор толко нерозділений, тут же и сие докладаю, что п͠ну Якову Жураковско-
му, дядку моему, в ставу липорожском рыбу ловит свободно. Також якие движимие добра
меду нами еще нерозділенние были, як то срібро, цін, мідь и скот по половині розділилис-
мо и всяк свою част принял и сие вишшеписанние добра движимие и недвижимие як во
вічное владіние п͠ну Якову Жураковскому, дядку моему, уступилем, так для часов потом-
них упросивши их ͠млстей п͠на Игнатия Сахновского, обозного полку Черніговского, и п͠на
Иосифі Тарасевича, товариша бунчукового, (которие указом рейментарским и сочинению
такового помірковання опреділени были) и других персон о подпись рук и приложение
печатей, на сем моем полюбовном розділочном писаниис (!) во свідителство при подписі
руки моей и печати сию росписку дядку моему, п ͠ну Якову Жураковскому, вручаю. Року и
дня вишписанного.
В подлинном подписалис так:
К сей полюбовной розділочной росписці я, Василий Жураковский, руку приложил.
Сей доброволний мировой сторони жалобливой контракт по указу рейментарском
притомние мы с прошения обоих сторон для поваги в потомност приложением печатей и
подписом рук нших закрепляем 1731 году февр[уария] 20.
Обозний полковий черніговский Игнатий Сахновский.
Бунчуковий товариш Иосиф Тарасевич.
К сей мировой угоді будучи упрошений з обоих сторон во свідителство Мойсій Левиц-
кий, асаул полковий ніжинский, руку приложил.
С подлинним читал канцелярист войсковой Петро Ломіковский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52850. Тогочасна копія. Напроти підпису В. Жураковського,
а також Сахновського й Тарасевича намальовані кола всередині яких написано
«місце печати»).
Siverian chronicle. 2022. № 3
73
№ 27
Не раніше 16(5) березня 1732 р. –
Скарга Микити Халімана до гетьмана Данила Апостола.
«Ясновелможный ͠мсці п͠не гетмане и кавалер, ͠млстивійший мні п͠не и единонадежд-
ный добродію.
Жил нижайший я полку Черніговского сотні Волинской в маетности п͠ні Павловой По-
луботковой, удовою бившой полковника черніговской, в селі Савенках роков нісколко и
тамо, зіло приобнищавши, оставя двор трудами и коштом моїм состроенный, перейшов на
житие того ж полку в село Чорнотичи, где и тепер нищетний я мешкание имію. И по отхо-
ді моем з Савенок п͠ни Полуботкова у полковой черніговской канцелляриї до сотника чор-
нотицкого п ͠на Карпа Ліневича выправила указ, чтоб нижайшого мене и неволею взявши,
спровадит знову в маетност еї, п͠ні Полуботковой, на житие в село Савенки. По яком указу
сины мої и тепер в Чорнотичах держатся под караулом. А прежде покойний о͠тц мой та(м)
житие иміли в Чорнотичах. Сего ради вергшись до високоповажних ясневелможности ва-
шей стоп, слезне прошу, чтоб п͠ні Полуботкова неволею не принуждала мене к себе в под-
данство, рейментарского м ͠лстивійшаго отческого защищения.
Ясневелможности вашей м͠лстивійшаго и единонадеждного добродія моего нижайший
раб Никита Халиман, житель чорнутицкий».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52820. Тогочасна копія. На звороті міститься розлогий кан-
целярський запис, у котрому переказуається зміст скарги і зазачена дата її подання:
5.03.1732 р.).
№ 28
1732, липня 2 (червня 21). – Глухів. – Універсал гетьмана Данила Апостола.
«Копия.
Ея императорского величества Войска Запорожского обоїх сторон Дніпра гетман и ор-
дина святого Александра Невского кавалер Данило Апостол.
Всім кому відати надлежатимет, а особливо пп. сотникам, глуховскому и новгородско-
му, з урядами тамошними сим н͠шим ознаймуем універсалом, иж вдовствующая г ͠спжа Па-
раскевия Заруцкая, протопопиная новгородская, и син еї честний о͠тц Андрей Заруцкий,
презвитер церкви соборной новгородской, презентовали нам о недвижимих грунтах их
розділочное писмо между ими доброволное, сего 1732 году юня 13 д. учиненное и руками
их закріпленное, на котором по прошению обоїх сторон во свидітелство подписалис ене-
ралний войсковий обозний п ͠н Яков Лизогуб да знатний бунчуковий товариш пн Петр
Валкевич и артилериї енералной писар Александер Королкевич. А в оном розділочном
писмі показано, что г͠спжі Параскевиї Заруцкой владіл селом Ковпиновкою и млином
Ковпиновским и всіми тамошними принадлежностями да селом Білокопитовом з Клеве-
нею и за млином Клевенским со всіми угодиями Клевенскими и трома каменями в млині
Мамикинском, а сину еї, отцу Андрею Заруцкому, владіт селом Зносью (Знобью(?) со всі-
ми угодиями и селом протопоповим и займою Комаровскою и протчиїми тамошними уго-
диями и одним каменем млива на греблі Мамикинской по уступце ей, г͠спжі Заруцкой, и
одной стороні до добр и до подданих, а другой стороні (ці три слова написано двічі –
Ю.М., І.Т.) (?) ни в чим не интересовался под штрафом и под потеранием означених добр,
да он же, отц Андрей Заруцкий, з лісов и з боров, около Протопоповки лежащих, на вся-
кую потребу матці своей г ͠спжі Параскевиї Заруцкой, присила (...)* от ней брал, людям де-
рева всякого вивозит обовязался весма не боронит, а если би людям оной матки своей
присилаемим, з тих лісов и боров дерева якого колвек боронил; то чужд повинен бит, на
греблі Мамикинской поступного ему четвертого каменя за неустойку греблю Мамикис-
кую гатит и всякие потребности в клітках и в протчем приспособят по частям владіние-
мих и (...)* каменей; в дворі новгородском городском жит каждому в своїх хоромах по-
прежнему без всякой ссори, до(...)* для викупу млинов Клевенских и Мамикинских дві
части г͠спжі Параскевиї Заруцкой платит, а третую отцу Андрею Заруцкому, подлуг кото-
рого розділочного писма на више означенние маетности и грунта як г͠спжа Параскевия За-
руцкая, так и син еї, помянутий о͠тц Андрей Заруцкий, для спокойного порознь владіния
просили н ͠шой унівесалной конфірмациї. И ми прето, гетман и кавалер, прошение их при-
нявши, владіли г͠спжі Параскевиї Заруцкой, вдовствующой протопопиной новгородской,
видати сей н͠ш універсал, през которий упоминаем, аби оний во владениї висше означен-
них маетностей и грунтов, по поділу ей доставшихся, ні от кого з старшини черні, а паче
от сина ея, отца Андрея Заруцкого, не чинено жадного препятствия под штрафом и под
виш вираженним обовязателством, а доволствовался он, о͠тц Андрей Заруцкий, опреді-
ленною себі частю поданого того ж розділочного писма до добр же и до подданних в ей,
матки своей, частми (?) обрітаючихся, не интересовался, упоминаем и напоминаем и рей-
Сіверянський літопис. 2022. № 3
74
ментарски приказуем, на что и ему от нас універсал особливий видан в Глухові дня 21 д.
1732 году.
В поподлинном (!) подписано тако:
Звиш менованний гетман и кавалер рукою власною.
Бунчуковий товариш Петр Валкевич, руку приложил».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 57560. Тогочасна копія. Внизу документа намальовано коло,
всередині якого написано: «місто печати войсковой гетманской»).
№ 29
1734, лютого 23 (12). – Новгород-Сіверський. –
Лист Й. Шака до комісара Стародубського полку Івана Лашкевича.
«Блгородний высокопочтенний г͠спдин полкови комисар.
З писмо (?) в͠ше б͠лгородию смотрил, что вы ордеру з канцелярию стородубского полу-
чили дабы офїсеры корпуса Меклембурского сена вагою принимали, а не веровкою. Кото-
рого указу давно офисером корпуса Меклембурского от мене обявлено з приказом по то-
му ордеру принимат, а чаю что по тому ея императорского величества указу также прини-
мат будут.
Зостаю вшего блгородию доброжелателний слуга J. Schack.
Март 6 д. 1734. Новгородок».
Адреса: «Б͠лгородному высокопочтенному г͠сд ну господину Ивану Лашкевичу, полко-
ви (!) комісару полку Стародубовскому в Стародубі».
(ІР НБУВ. Ф. І2. Спр. 600. Оригінал. Запис зверху документа: «Получен марта 10
д. 1734 году»).
№ 30
1735 р. – «Доношение» орловського дозорці Якова Бяловського
князю Шаховському.
«Сиятелнійшому кнзю (далі йде титул – Ю.М., І.Т.) Алексію Ивановичу Шаховскому.
Покорнійшое доношение.
Черніговского полку Понурницкой сотні в селах Орловки да Казиловки владіния
г͠спдна моего Андрея Полуботка на тракті болшом от проеждзаючих так великороссий-
ских, яко и всякого чина людей, великая иміетъся тяжесть в отдачи подвод не токмо бо,
кому надлежит, по данним пашпортам взимають, но и самовластно почтенние г ͠спда и їх
жоны по килко хотя берут с тамошних обывателей без спросу и без указу подводы. В
яком селі Орловке на том болшом тракті, любо с прежде учреждена почта для провозу па-
кетов по дві лошаді козачих с тамошней сотні, а с посполитских по три лошаді, якие с по-
сполит[ских?] не токмо что почтою одбувают, но в недостатку, когда по указам и безуказ-
но трактовие взимають, по десяти, по двадцяти и по болш подвод вистатчают, яких по
книгам на переписі с начала [1]735 года под самие болние старовірцов и салдат з Бранска
в Киев, а с Киева до Брянска трактуючим, видано семъсот тридцят лошадей. А прежде в
помощ с тоей сотні с посторонних сел, которие жадного тракту не їміют, на почту спомо-
ществование чинено, а именно з Радичева, Крисак, Иванкова, Покошич, Шабалтасовки,
слободки Блистовой. А где почти з села Орловки в той же сотні в селі Хлопяниках перемі-
на даетъся, то там с постороних сел помоществують, а именно: с Лузиков, з Жуклі, Хов-
мов, Камки, Рудні и з Радомки. Того ради всепокорнійше прошу вашего высококняжого
сиателства в енералной войсковой канцеляриї опреділения и указ с помененних сел учи-
нит спомоществование в содержаниї в селі Орловці почты. Дабы оного села Орловки и к
оному прилеглого села ж Казиловки обывателям излишней и од других сел обывателей не
было тяжести.
Вашего высококняжого сиателства нижайший слуга дозорца орловский Яков Бялов-
ский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52817. Оригінал).
№ 31
1735 вересня 16(5). –
Лист Іларіона Рогалевського
до князя О. Шаховського (реґест).
«О посылке прошения на высочайшее имя об обидах от разгочинцов; об ограничении
меж вотчин катедральных.
Самое прошение утеряно».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 440 зв.).
Siverian chronicle. 2022. № 3
75
№ 32
1735 вересня 17(6). – Лист Іларіона Рогалевського
до князя О. Шаховського (реґест).
«О железе яриловицкой рудни Троицко-Ольгинского монастыря. См. этот монас-
тырь № ХХІ».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 440 зв.).
№ 33
1735 листопада 15(4). – Лист Іларіона Рогалевського
до князя О. Шаховського (реґест).
«Иеромонах, строитель Суражицкого Заипутского монастыра Благовещенского, Анто-
ний подал Илариону прошение: стародубский полковник Илия Пашков в 1727 году занял
в грунтах того монастыря, на речке Ржечи, насилием плотину; построил на ней мельницу
мучную и железный завод. Братия жаловалась Апостолу, был розыск. Велено снять с пло-
тины этот завод, потому что «в бортных уходах монастырских не было (?) от того завода
держаться пчелы», лес опустошался порубками. А мельницу велено отдать монастырю,
потому что она поставлена в грунтах монастырских. Но скоро Апостол уехал в Москву,
мельница не была монастырю отдана, железный завод не был разобран, то и другое было
отдано на войсковую артиллерию, которая владеет тем и поныне. Леса опустошаются,
пчелы гибнут. Строитель Антоний подавал жалобу в черниговскую консисторию. Она от-
неслась к князю, опять был розыск, но дело не подвинулось. Просит защиты и окончания
дела».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 440 зв.–441).
№ 34
1738, травня 1 (квітня 20). – Лист Іларіона Рогалевського
до князя О. Румянцева (реґест).
«Получил он указ о высылке владельцами подлинных докуметов на их владения, с
угрозой конфискации тех владений, на кои документы не будут присланы, посылает».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 441).
№ 35
Не раніше 1743 р. –
Переказ «доношения» ліщицького управителя ієромонаха Ієрофея.
«Я, лищицкий управитель иеромонах Иерофей, обявил писменно, что он о землі, Коре-
неву на заводы отведенной, слідовал и по слідствиї де явилось толко, что в грунтах быв-
шаго асаулы полкового стародубовского Стефана Якимовича неподалеку от монастир-
ской мелниці, зовомой Туросни, да в грунтах общих села Душкина козаков близ поселе-
ния его, Коренева, около монастирской границы, ніякимся з Глухова присланним афице-
ром нісколко землі отведенно и якоби де на тіх містах еден завод шпикинарский, а другий
рудокопний устроїть он, Коренев, старателство иміет. А сколко де такой землі будет при
заводах и заподлинно ли такие заводи устроятся за тайним де тіх заводов произвождени-
ем знат де еще никто не может и когда он, Коренев, тіми заводами тем укоренится, то его
оттоль трудно уже будет вивесть. При том обявил и сие, что расколщики по своїм лука-
вим и хитростним обхождением хотя многие зла тайно и явно нам ділают, толко ж де не
так, как прежде запаховали и засівали много грунтов, н ͠ні де многие з них орание оставили
и в заработки отходят, Коренев непрестанно де с них денги вибирает и тіми не так им, как
себі найпаче пролазку ділает».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52292. Арк. 31. Тогочасна копія).
№ 36
1748 березня 22(11). – Лист Амвосія Дубневича, єпископа чернігівського і новгород-
сіверського, до генерального підскарбія Михайл Скоропадського(реґест).
«Известил Домницкого монастыря игумен Иоасаф, что дело между жителями Сере-
динной Буды и катедрою решено в пользу последней. Но правительствующий сенат не
определил отдачи катедре хуторов и мельниц, коими неправо владеют середнобудлянцы,
ибо с тех хуторов следует ежегоднаго оклада по 42 рубля на стол министерский, и эта
причина объявлена и в решении. Но серединобудлянцы могут покамест разорить эти ху-
тора и мельницы; могут быть ссоры и драки, как это уже и случилось при отдаче катедре
двух хуторов, и при учинении чертежа спорным грунтам. А потому просит об отдаче ка-
тедры и этих хуторов впредь до дальнейшаго сенатскаго решения, а катедра будет пла-
тить по 42 рубля в год на стол министерский».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56728. Арк. 440 зв.).
Сіверянський літопис. 2022. № 3
76
№ 37
1758, березня 26(15). – с. Плиски (?). – Купча.
«Тисяча сімсот пятдесят осмого года м͠сця марта пятогонадцят дня.
Я, ниже подписашаяся жителка и козачка плисецкая Любовия Хведоровина, по перво-
му мужу Иваниха, кому нині и в потомние часи відати надлежатимет, сим моїм добровол-
ним купчим записом обявляю в том, что имілося в моем владіниї пахатного поля един
ден, лежачое в урочищи в руку под Красиловку (нині – село Бахмацького р-ну – Ю.М.,
І.Т.) при селі Плиски (нині – село Борзнянського р-ну – Ю.М., І.Т.). Помежники оной ниви
з двох сторон: з едной сторони оной ниві Влас Кот, а з другой сторони Дубовик Андрей.
А починается оное поле от рудки (?) и кончится до поля Савки Гриненка, козазака (!) пли-
сецкого, кому нині и потомние часи за общем совітом и согласием дітей своїх Процка и
Дмитра, з доброй своей воли пустила в продажу жителю плисецкому Ивану Гаращенку за
цену доброй монети готових денег рублей за восім во вічние владіние. Побравши своими
руками оние денги сама себе и дітей и родственников своїх от оного поля отдаляю, ему
же, Гаращенку, как хотя владіти: продать, даровать, в заклад, в заміну кому пустить по
своему изволению и на свой пожиток употреблять. А я и діти мої, родственники, близкие
и далекие, не могли б помішателства чинить, в том и подписуюсь.
Любовия Хведоровна Хведорова, Ковалева жена, а вмісто ее неграмотной по еї руко-
данному прошению житель плисецкий и дячок Моїсій Рахлій подписался.
Виш писаной продажі и куплі отобраних денег будучи свідоми и во свідітелство по
прошению продавщици Любовиї Ерковни атаман села Плески Улас Кот.
Свідоми сей продажи козаки села Плиски Иван Комаренко, Савва Гриненко, Стефан
Корж. А вмісто их неграмотних по их рукоданному прошению дячок Моїсей Рахлій руку
приложил».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56688. Арк. 276. Оригінал).
№ 38
1763, вересня 7 (серпня 27). – Ольшовка –
Лист до військового товариша Онуфрія Савича.
«Благородний и достойнопочтенний г͠спдн войсковий товариш, г͠др наш Онуфрий Са-
вич
В полученном сего августа 17 д. от его сиятелства графа ясневелможного високопове-
лителного г ͠спдна г͠спдна гетмана, сенатора генерал фелдмаршала и разних ординов кава-
лера Кирилла Григориевича Разумовского в полковом киевском суді высоком ордері
изображено, из полковой де гадяцкой канцеляриї присланним к его ясневелможносты до-
ношением представлено между протчим, яко многие убогие люди и козакы являются в
полковой канцеляриї з жалобамы на войскових товарищей и на оставшихся во вдовстві по
смерты мужей своїх, бунчукових и войскових товарищей, жен не за землю, но до персон
их касаючимись за набіг на козачие домы, за взятие насилно козаков, забой и ограбления
их имуществ, за неплатеж по облікам и по договорам служителям денег и по протчим по-
требним ділам, по которим хотя полковая канцелярия и долженствовала бы чинить спра-
ведливое разсмотрение, но ті чиновние и чиновничие вдовствующие вдовы отказиваются,
что оны по тім ділам должны быть судими в суді генералном. Оние ж истицы паче бідние
и убогие люды и вдовы за бідностию своею едва могут о сем заносит по близосты в пол-
ковой канцеляриї жалобы, а в суді де генералном за далеким разстоянием по своей біднос-
ты жаловатся и доходит по оним жалобам суда , отнюд не состоятелны и прошено о том
его ясневелможносты разсмотрения. И хотя де до сего упоминаемие чины и их жены по
всім жалобам, до их персон касаючимся, кромі земских в ділі відомы были росправою в
суді войсковом генералном, почему от его ясневелможносты и чрез особия ордеры в про-
шедшем 751 году октябра от 7 подтверждения учинены. Но нині приемля его ясневелмож-
ност во уважение вишеписанное представление о жалобах рядових козаков и других оби-
женних бідних людей, даби оны в своїх обидах по причині скудосты своей за далеким
разстоянием Глухова по искателству тамо в суді генералном не дознавалы вящшой труд-
носты и не оставалися без получения скорійшого удоволствия.
Того рады в сходство прав малороссийских веліно оним его ясневелможностІ высоким
ордером отнині подаваемие в полковия канцеляриї от рядових козаков посполитих и дру-
гих нижних чинов и вдов на бунчукових и войсковихтоварищей и войскових канцелярист
абшитованных и служащих и вдовствующих их жен доношения и жалобы о грабежах, на-
силствах, долгах и других подобно сему ділах, принимат в полкових канцеляриях в кото-
рих полках оние чины жителствм находятся и по оним в тіх же полкових канцеляриях чи-
нить разсмотрения и рішения в силі указов и малороссийских прав. Протчое ж потому его
ясневелможносты [1]751 году в октябрі мсці о судах полкових состоявшемус ордеру оста-
ется в своей силі покуда совершенно в силі малороссийских прав о судах малороссйских
Siverian chronicle. 2022. № 3
77
постановление учинени о (...)* будет и дабы от такових чиновних людей в неявки до суда
полкового за правнимы зазивамы никто невидінием не отговаривался, велено от полковой
киевской канцеляриї о том его ясневелможности учреждениї во всем Киевском полку по
надлежащому оповістит во исполнеие которого его ясневелможносты высокого ордера во
всі в здішнем полку сотні от полкового суда чрез указы предложено н ͠ни жителствующим
в сем полку бунчуковим войсковим товарищам и другим више напомяненним чинам о ви-
шеписанном к знанию и непремінному исполнению писменно оповіщенно, в том числі и
вашему благородию чрез сие изьявляется. В протчем же мы иміем пребит вашего благо-
родия г ͠дря нашего слугы обозний Александер Солонина.
писар Андрей Миткевич
асаул Матвій Шуков (?)
Стефан Барановский
1763 году августа 22 д. Г.О. Пригары».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56676. Запис на початку документа: «Под[ано] 1763 году
августа 27 д. в Олишевці»).
№ 39
1773, вересня 28 (17).
«1773 году сентябра 17 д. указ з полковой нежинской канцеляриї в сотенной конотоп-
ской канцелярії о сиску в сотні Конотопской бежавшого з дому полкового асаули Григо-
рия Старицкого служителя его, цигана Андрея Снагіщенка, он же и Федоренка, з женою
Параскою по их примітам в том указі описаним иза сиском об отсилки их под караулом на
кошт оного асаули Старицкого в полковую полтавскую канцелярию, ми ныжеподписав-
шыесь виділы и буди б в нас или в наших владіниях оные бежавшие моглы явится, то
имеем представить на уряд в том и подписуемся.
(…)*
(…)* конотопский иерей Мойсей (?) Парпура
Войсковий товариш Алексій Костенецкий
значковий товариш Андрей (…)*
Значковий товариш Иван Езучевский
Значковий товариш Остап Таран
Атамани курінние конотопские Павло Рибак, Алексій Овчиннилко(?), Васил Шуляк,
Матвій Ис(...)*рда, подписалис, а вмісто их неграмотних, по их прошению писец сотен-
ний Федор Нерода подписался».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56563).
№ 40
1773, жовтня 17(6). – Рапорт ямпільської сотенної канцелярії
ніжинській полковій канцелярії.
«В полковую ніжинскую канцелярию з сотенной янполской канцеляриї рапорт о полу-
чениї указа.
Ея императорского величества указ з полковой ніжинской канцеляриї от 5 сентября
под № 4809 о учинениї публикациї о сиску бежавшого от полкового асаула Старицкого
служителя Андрія Снагищенка з женою по их приметам и за сиском о їх за всім тім, чтоби
при нем с унесеного и поворованного ним при том своем побеги ни явилос об отсилки в
полковую полтавскую канцелярию на кошт оного асаули Старицкого под караулом и от-
дачи ему, Старицкому, в сотенной янполской канцеляриї сего октября 4 д. получен. И по
оному опреділенно: о сиску оного бежавшого Снагищенка з женою по их приметам во
всіх состні (!) Янполской местах учинит публикации и за сиском их за всім тім, чтоби при
нем с унесенного и поворованного ним при том своем побеги не явилось, в полковую пол-
тавскую канцелярию на кошті оного асаула Старицкого под караулом ко отдачи ему, Ста-
рицкому, отослать.
Войсковий канцелярист Максим Орловский.
Писар Степан Беляев (?).
1773 года октября 6 д.
№ 1378».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56560. Оригінал. На початку документа запис: «Под[ан]
1773 году октября 12»).
Сіверянський літопис. 2022. № 3
78
№ 41
1773, листопада 19 (8). – Рапорт канцелярії Третьої Ніжинської сотні
ніжинській полковій канцелярії.
«В полковую ніжинскую канцелярию з сотенной третой полковой Ніжинской сотні
канцеляриї репорт о получениї указа.
Ея императорского величества полковой ніжинской канцеляриї указ от 5 числа минув-
шого сентябра под № 4806 о сиску во всей сотні третой полковой ніжинской бежавшого
от полкового асаула Григория Старицкого служителя его цигана Андрія Снагищенка (он
же и Федоренко) з женою его Параскою по вираженним об них в том указі приметам и за
сиском об отсилки его со всім тім, чтоби при нем с унесеного и поворованного ним при
том своем побеги ни явилос, в полковую полтавскую канцелярию на кошт резенного (!)
асаула Старицкого под караулом и отдачи ему, Старицкому, сего октябра 26 дня в сотен-
ной третой полковой Ніжинской сотні канцеляриї получен.
Правящий сотенний атаман Василий Савицкий.
Писар сотенний Матвій Ярошенко.
1773 году октябра 29 д.
№ 804».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 56565. Оригінал. На початку документа запис: «Под[ан]
1773 году ноябра 8». Варіанти від 22(11).11.1773 р цього документу, підписані відпо-
відно поповським сотником Василем Богдановським, конотопським священником
Мойсеєм Парпурою та конотопським сотником Андрієм Костенецьким, зберігаються
у тому ж фонді під номером 56566 та 56563).
№ 42
1776, квітня 8 (березня 28). – Петербург. – Допит Сави Сирського (регест).
«Копия.
1776 года марта 28 дня присланной от его сиятельства господина генерал фельдмарша-
ла, малороссийского генерал губернатора и кавалера графа Петра Александровича Румян-
цову Задунайского малороссианин Савва Васильев сын Сирской в тайной експедиции до-
прашиван и показал:
От роду ему 22-й год, дед его был персианин Юрчи Камбиз и в давные года, как отец
ему о сем сказывал, выехал в Малороссию с отцем его, коему тогда было лет с 10 и крес-
тились. Имя деду было Иван, а отчества не знает, а отцу его Василий, по Petitio Малий.
Чему ж отец его называется прозваньем Сирским, он не знает и от отца не слыхал. По вы-
езде дед его Малороссию в скором времени умре, а отец его оставшись в малололетстве,
где и у кого он не знает, только слышал от него, что назад тому лет с 26 отец его, будучи в
Черниговском полку в местечке Седневе, женился на малороссианке мещанской дочере
Евфросинье Романовой, с коею чрез четыре года прижил его, Савву. Каким же отец его
службе ли был он, Савва, не знает, по рождении его, Саввы, жил он при отце своем 7 лет
и тогда отец его жил у бунчукового товарища Василья Полуботка в селе Савинках прика-
щиком, а потом отец отдал его, Савву, для житья онаго Полуботка прикащику Семену
Осинскому в село Оболонь у коего жив, он ходил учится российской грамоте в школу и
там учился 3 года, а потом отдан в черниговские латинские школы, где учился по латыне,
кою совершенно и знает по гречески (?), по немецки и по французки читать и писать в тех
школах научился он, Савва, резать печати и рисовать и по выучении (…)* онаго чрез 6
лет в училищной колеги дан ему (...)*сягал и в 1770 году от той коллегии (...)* ему, Савве,
атестат, с коим он пришел к отцу своему, которой тогда жил у бригадира Александра Ско-
робатского в селе Казыловки прикащиком пожив у отца с месяц, поехал он с ним в Глу-
хов, где отец отдал его на учения портному майстерству портному мастеру Герасиму По-
тоцкому, а сам поехал домой. У того Потоцкого жил он, Савва, с полгода и портному мас-
терству научился, а по выучении приехал к отцу своему и пожил у него недели две или
три отдал его отец к лекарю Крестьяну Шлихтеру (которой был при доме графа Кирилы
Григрьевича Разумовского в местечке Батурине) обучаться лекарской науке на три года.
У коего лекаря жил он, Савва, только месцев с 7-м и обучился кров пускать, делать плас-
тири и мази и не захоти более у него жить потому, что мало его учил, от него без ведома
отца своего отошел и жил в Батурине у разных людей с неделю. А по прошествии оной
отец ездил в Нежин и оттуда заехал в Батурин к лекарю. Которой ему об нем, Савве, ска-
зал что он отошел от него и тогда отец его наше его, Савву, взял с собою домой, где он и
жил полгода. А потом отец его от Скоробатского отошел и жил в дому умершаго зятя сво-
его значкового товарища Семена Волынскаго с полгода ж. Меж тем, сыскав место в деви-
чьем черниговском монастире у черниц в селе Рудках, был економом с полгода ж, и как
там было худо жить, то отошел и был у надворного советника Павла Кочубея управите-
лем год и 7 м͠сцов, с коим отцем его и он, Савва, у вышеописанных людей, так и у Кочу-
Siverian chronicle. 2022. № 3
79
бея находился для вспоможения отцу потому, что он не молод в письменних делах. Во
время житья их у Кочубея в 1774 году декабре месяце ездил он, Сава, с Кочубеем в Сечь
Запорожскую и по новой линии для закупки в Вторую армию волов и был у него писаря с
м͠сц. А по приезде чрез неделю отец его от Кочубея отошел и поехал искать места, а он,
Сава, остался Кочубея за писаря и жил месяца с полтора. И сие время житья его как у не-
го, Савы, оставалась данная Кочубею для проезду в Сечь от генерала князя Василья Ми-
хайловича Долгорукова за его рукою и печатю подорожная, то он, Сава, в одно время, си-
дя один в горнице, вздумал написать с нее таковую ж подорожную написав оную, наиме-
новав себя Ростовского карабінерного полку корнетом, навырезав на камне печать такую,
какая на настоящей подорожной, приложил к фальшивой и под руку князя Долгорукова
подписался. Сие он делал для того, что как поедет в дом к отцу и заедет к своим родствен-
никам, то б их обмануть и сказать, что он, будучи в службе во Второй армии, корнетом
пожалован, что в самом деле он после ездя к родственникам и сказывал. Потум того дня,
как он ту фальшивую себе подорожную зделал, то вздумал зделать фальшивую ассигна-
цию таким образом: было у него тогда для хранения данные от Кочубея две 50-ят ассигна-
ции и он, смотря их, зделал на бумаге абриз наподобие настоящей ассигнации как в лите-
рах, так и в подписи рук. А чрез пять дней, вырезав сперва на оной доске налил потом и
имеющейся у него для стрельбы птиц дроби и снимая имевшей в окончинах свинец лите-
ры, а чрез два дни вырезал как надлежит быть настоящие слова. Потом зделав штемпель,
зделал на бумаге пробу таким образом (далі детально описується процес виготовлення
фальшивих грошей – Ю.М., І.Т.)».
«Дня чрез четыре послал его Кочубей в Полтаву для взяття на шитье жене его, Кочу-
бея, платья». (Далі описується купівля матерії на плаття дружині Кочубея і сюртука й
шапки собі за фальшиві гроші і повернення до Кочубея – Ю.М., І.Т.).
«Услышав, что отец его находится в Миргородском полку в селе Сухорабовки у бун-
чукового товарища Павла Руденка прикащиком, отстав от Кочубея, поехал к отцу и заехав
в Полтаву, взял от портного платье, фальшивой же своей подорожной дорогою никому не
казал, а ехал по данному от Кочубея билету. По приезде отец спросил у него, Савы, где он
взял деньги на платье». (Далі йде розповідь про признання Сави, вимогу батька припини-
ти цю діяльність, бо інакше буде смертна кара, і тоді Сава закопав у землю знаряддя для
виготовлення фальшивок; про полишення батьком служби Руденку і переїзд їх у м.
Остап’є, де бідність змусила їх зайнятися виготовленням фальшивих грошей та їх збу-
том – Ю.М., І.Т.).
«С фурою поехали в Нежинский полк и приехали чрез 8 дней в местечко Короп и жи-
ли в оном в шинке с неделю, а между тем спрашивали у обывателей не знают ли они про-
дажного где двора и те обыватели сказали, что есть в селе Краснополье разстоянием от
Коропа 8 верст пустой двор войскового товарища Константина Капустянского». (Далі йде
розповідь про виготовлення там фальшивих печатки, грошей і паспорту, поїздку до Ка-
пустянського, який жив у графа Румянцева в Салтиковій Дівиці, купівлю у нього згадано-
го двору, збут фальшивок у Глухові, Ніжині та на ярмарку в Кролевці – Ю.М., І.Т.).
«После сего в прошедший Филипов пост ездил он, Сава, в Черниговский полк к родст-
венникам своим, матери его к дяде, козаку Ефиму (далі дядько називається Федором –
Ю.М., І.Т.) Романовскому и к зятю его Михайле Тихановичу в село Шаболтасовку для
свидания». (Далі йде розповідь про поїздку на хутір військового товариша Михайла До-
линського, про конфлікт з батьком через гроші, виїзд Сави в Короп, примирення з бать-
ком, поїздки в Глухів і на ярмарки в Чернігів та Стародуб, де у батька виявилася фальши-
вість грошей, його арешт стародубською полковою канцелярією, потім і Сави, допити
Сави; відправку Сави з хорунжим артилерії Коробчевським до графа Румянцева в с. Па-
рафіївку – Ю.М., І.Т.). «Мать же его, Савы, равно и брат Владимир, которой три года с ни-
ми в доме не жил, а жил в Рыльском уезде у поміщика Артакова для обучения детей на
скрыпке». (Далі говориться про допит Сави – Ю.М., І.Т.)
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55564. Арк. 453–465. Тогочасна копія. До цього документу
прилягає інший: лист князя Олександра В’яземського до графа П. Румянцева від
27 квітня 1776 р., у котрому викладається суть справи, яка передається у Тайну кан-
целярію (Ф. І. Спр. 55565)).
№ 43
1782, березня 18 (7). – Постанова новгород-сіверського правління.
«Копия.
1782 года марта 7 д. по указу ея императорского величества новгородское сіверское
намістническое правление слушали доношение нижнего земского конотопского суда, ко-
їм просит об опреділениї в оный суд в должность секретаря коллежского канцеляриста
Семена Торанского. Который за опреділением его в сию должность и діла из старих при-
Сіверянський літопис. 2022. № 3
80
судственних міст в оной суд принадлежащие, иміет принять, приказали как уже до сего от
его сиятелства в тот нижний земский суд опреділен в должность секретарскую коллеж-
ский канцелярист Омельяненков, которой отсель и к должности своей отехал, то предпи-
сать тому суду указом, чтоб принадлежащие з старих міст діла приказано принять оному
опреділенному в должность секретарскую Омельяненкову.
Подлинное подписали:
Илия Журман.
Василий Кочубей.
Иван Пирагов.
В должности секретаря бунчуковый товариш Андрей Дергун.
С. уп. д. 3 под 172.
С подлінным читал в должносты протоколиста Григорий (...)».
(ІР НБУВ. Ф. ХІV. Спр. 875. Тогочасна копія).
№ 44
1782, квітня 13 (березня 31). – Рапорт нижнього земського конотопського суду.
«В новгородское сіверское намістническое правление от нижнего земского конотоп-
ского суда репорт о получениї указа и о исполнениї по оному.
Ея императорского величества указ из новгородского сіверского намістнического
правления от 26-го марта под № 1925 на представление сего земского суда, коїм прошен-
но об опреділениї в сей суд в должность секретарскую коллежского канцеляриста Семена
Торанского. Которой и діла из старих присудственних міст принять иміет послідовавший
о принятиї из старих присудственних міст подлежащих до сего суда діл, опреділенним до
того еще представления в сей суд в секретарскую должность, коллежским канцеляристом
Омельяненковим, в нижнем земском конотопском суді сего марта 31 д. получен.
По которому ея императорскаго величества новгородского сіверского намістнического
правления указу оному правлению нижний земский конотопский суд репортует: что для
таковое унятия (?) из старих присудствнних міст надлежащих до сего суда діл до получе-
ния сего указа значашойся опреділенний в сей суд в должность секретарскую канцелярист
Омельяненков от сего суда куда следовало отправлен.
Дворянский засідатель Андрей Торанский.
1782-го году марта 31 д. (...)* в 181».
(ІР НБУВ. Ф. ХІV. Спр. 876. Тогочасна копія. Запис зверху документа: «Под[ано]
1782 году априля 11 д. № 1125»).
№ 45
1783, жовтня 14(3). – Глухів. – Рапорт.
«Выбор.
По силі указа ея императорского величества из новгородского сіверского намістничес-
кого правления обявленного нам, коїм велено на місто умершаго глуховского почтмейсте-
ра порутчика Дергуна вибрать сего уезда с чиновников незанятих военною службою дру-
гого надежного чиновника, мы, усматривая доброе состояние, способность и надежду в
порядочном и безупречном отправлениї сей должности, иміющем в сем уезді доволное
собственное владіющое свое поместя в полковом писару Мойсею Шемшукову, избрали
его на еден год глуховским почтмейстером, в чем и сей вибор подписали 1783 года октяб-
ра 3 числа.
Уезда Глуховского предводител дворянства Стефан (...)*.
S. Pankowski (?), (...)* doctor.
Колежский ассессор Александр Давидович.
Колежский ассессор Андрей Борзаковский.
Уездний судя Александр (...)*
Пример-маор Иван (?) Пиковец.
Секунд-майор Петр Ада(...)*.
Бунчуковый товарищ Александр Славский.
Засідатель Семен (…)*.
Бунчуковый товарищ Андрей Дергун.
Бунчуковый товариш Петр Шликевич.
Бунчуковый товарищ Алексей (?) Жолкевской.
Бунчуковый товариш Иван (...)*.
Полковий судия А(...)*.
Полковий судия Захарий Коптевич (?).
Полковий писар (..)*..
Полковий асаул Иван Григоревский (?).
Siverian chronicle. 2022. № 3
81
Полковий асаул Игнат Па(....)*..
Войсковый товариш (...)* Роевский.
Войсковый товариш Иван Плоченков (?).
Войсковый товариш Данило Игнатенко (?).
Войсковый товариш Степан Клеченков.
Сотник компанейский Яков Никифоров.
Сотник Лука Веле(...)*.
Войсковый товариш Лукиан Зарубин.
Войсковый товариш Федор Че(...)*».
(ЦДІАК України у Києві. Ф. 206. Оп. 1. Спр. 597. Арк. 5. Оригінал).
№ 46
1784, жовтня 14 (3). – Ніжин. – Випис ніжинського повітового суду.
«По указу ея императорского величества самодержицы всероссийской из уіздного ні-
жинского суда.
Выпис.
Сего октябра 3 д. в уедний ніжинский суд г͠спжа полковница Пелагея Семеновна Разу-
мовская поданным доношением представила по ділам де в суді генералном, а именно по
аппеляциї войскового товарища Ивана Комашинского и жены его на рішение бывшаго
земскаго ніжинскаго суда в искі ея, госпожи полковницы, на них и на сынов умершаго
сотника Ніжинскаго полку Алексія Виридарскаго о должных ей денгах да и в искі о коза-
честві людей ея, жителей уізда Ніжинскаго села Пашковки Савы и Тихона Примаченков
вірить она, госпожа полковница, брата своего г ͠спдна генерала майора Акима Семеновича
Сулимы человіку его, жителю уізда Стародубовскаго села Кустич, Димитрию Алексиеву
сыну Ковалеву, явится в суді генералном и просить рішения, слушать рішеныя, подписат-
ся в удоволствиї или в неудоволствиї и, слагая ему, Ковалеву, сие повіреные на изъиск и
утрату и просила она, госпожа полковница Разумовская, о вишеписанном ея из из вірениї
выдать вишеозначенному Ковалеву выпис. Для того по опреділеныю уіздного ніжинскаго
суда о вишепрописаннном в засвидітелствование из уіздного ніжинскаго суда сей выпис
за подписом прысудствующих и с приложением судовой печати вишепоказанному пові-
ренному г ͠спжи Разумовской Дмитрию Ковалеву выдан 1784 года октябра 3 д.
Судия уізду ніжинского Степан (...)*
Заседатель гвардии подпорутчик (...)*
Засідатель капитан Иван(?) (...)сиевич.
В должности секретаря полковой писар Стефан Марчевский.
У сего виписа ея императорскаго величества печать, пошлин взято 27, ¼ ко[п].
Канцелярист Алексій Федоренков».
(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 62708. Оригінал завірений печаткою і підписами).
№ 47
Середина ХІХ ст. – Уривок з рукопису Марковича
«Содержание книг о маетностях».
«[…] III. Полк Черниговский.
[...] 1 а. Красное. Полковники Богданов и В. Борковский.
2 а. Лукашовка. Полковник Ефим Лизогуб.
3 в. Полуботки. Первая жена гетм[ана] Скоропадского была Калениковичева.
10 в. Слабин. Полковник Яков Лизогуб.
11в. Смолин. Демьян Игнатович Многогрешный был сперва черниговским атаманом,
потом судьею ген[ералним], а по полку Стародубовском лист 293 а он в 1668 г. подписал-
ся черниговск[им] полковником. Полковник Демьян Многогрешный.
12а. Ладинка. Мазепа (?) был женат на Грязной.
13а. Роище. Полковник Василий Многогрешный, Павел Полуботок.
Звиничев. Пеpед Яковом Лизогубом черниговским был полковником Григорий Самой-
лович. Полковничьи универсалы:
Григ[ория] Самойловича 1686.
Вас[илия] Борковского 1672, 1674.
Як[ова] Лизогуба 1688.1687. 1693. 1696.
Еф[има] Лизогуба 1699. 1700.
Полуботка 1707.
Брусилов 35а. Полковник: Аврамович прежде Г. Самойловича.
Протопоповка. Поселена протопопом Синдаровским.
Любеч. 43а
Вот еще последовательность полковников:
Сіверянський літопис. 2022. № 3
82
Иван Аврамович 1657. Потом Иоанникий Силич 1657.
Трофим Николаенко.
Иван Самойлович.
Тихоний Красная Башта.
Демьян Многогрешный 1668.
Иван Лисенко.
Василий Борковский 1672, 1674, 1682.
Григорий Самойлович 1686.
Яков Лизогуб. 1687, 16888, 1693, 1696.
Ефим Лизогуб 1699, 1700.
Павел Полуботок 1707, 1708, 1721.
Когда же был Василий Многогрешный, т. е. брат Демьяна? Сыскать.
Пакуль. 52а. Была во владении Киевопечерскаго монастыря по даче черниговского
князя Николая Святоши. Еще полковник Петр Булавка, сын черниговского атамана Ми-
хайла.
N. B. Это ошибка. Он был не полковником, но писарем полковым, а потом генераль-
ным.
78а. Хрипковка. Тоже повторено о Мазепе и Фридрикевиче.
90а. Березная. Под словом Стация значился оброк всякими съестными припасами.
94в. Стольное. Жители его гетману «Перво, съестными припасы потом денежную по-
годно платили стацію и в степу сено кошивали и дрова до двора гетманского воживали».
104а. Рудня. Родной брат гетмана Скоропадского, Павел жил еще в 1739 году у него
был сын Тимофей.
105а. Михайловка. Гетман Скоропадский был прежде черниговским полковым писа-
рем. Он на Бречи построил мельнику и продал ее брату своему Cкоропадскому Василию.
Тут Василий посилал людей и назвал село – Михайловкою, на имя сына своего Михайлы,
что был потом подскарбием. Иван Михайлович, отец Василия Ивановича, котрого сестра
Софья за кн. Прозоровским была, он был внук Василия Ивановича, так как и Яков Михай-
лович. Следовательно Мих. Яковлевич и Вас. Иванович были троюродные братья.
108 а. Турец. Населен Вас. Ильичем Скоропадским.
108а. Наумовка. Населена Киселевским сотником Тихоном.
109.а. Габрилювка. Козаком Габриелем при Самойловиче.
Показано число дворов. Лучше нежели в других полках объяснены святи фамильные и
переходы имений из рук в руки. Козаков множество показано владевших селами [...]».
Додаток:
№ 1
1686, червня 19 (9). – Батурин. – Лист гетьмана Івана Самойловича
до полковника Іллі Новицького.
«Мой ласкавий приятелю, п͠не полковнику комонний.
На лист в. ͠мсти о нехаевских людей повинностях отписуючы, любо не перечимо тому,
абы они давали в. ͠мсти в рок от вола рабочого, так як в. мс. от них хочеш, однак, если они
посполитиї люде для своего убозства того не могут вистачати, то можно в. ͠мсти перестати
на четверку жита, а на четверику овса міри коропское или глуховское и приняти по ползо-
лотого от вола грошей, а от коня при такой же пашенной дачи по шіст шагов. Если зас
около сівби и ухоженя хліба робят, то нілзе на них того накладати, абы сіна и дров вистат-
чали колко потреба, бо той потребі и конца не будет и знести им того трудно. А так поста-
новляем мы, абы каждий тяглий чоловік сіна три вози укосил и упрятал, а дров тож три
вози привюзл в год. Що зас трави возом для коней в двор в. ͠мсти привезти и сторожов
двох рокових наймати и в чом бы еще слушность оказала послухати, от того они не мают
отмовлятися. О чом волю нашу обяснивши, з зычим в. ͠мсти доброго от Г͠сда Б ͠га здоровя.
З Батурина июня 9 д. року 1686.
В. ͠мсти зычливый приятел Иван Самойлович, гетман Войска их ц͠рского пр[есвітлого]
в ͠лчства Запор[озкого]».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 14669. Оригінал завірений особистим підписом І. Самойло-
вича і печаткою).
о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, головний науковий
співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушев-
ського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001,
Україна).
Siverian chronicle. 2022. № 3
83
pr. Mytsyk Yurii – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist at the
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National
Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: mytsyk2002@ukr.net
Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інститу-
ту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної
Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна)
Tarasenko Inna – Ph.D. in Historical Sciences, Research Fellow at the M. S. Hrushevsky
Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences
of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: innatarasenko86@gmail.com
Дата подання: 20 лютого 2022 р.
Дата затвердження до друку: 18 вересня 2022 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мицик, Ю., Тарасенко, І. З нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 23).
Сіверянський літопис. 2022. № 3. С. 56–83. DOI: 10.5281/zenodo.7190878.
Цитування за стандартом APA
Mytsyk, Yu. and Tarasenko, I. (2022). Z novykh dokumentiv do istorii Sivershchyny XVII–XVIIIst.
(chastyna 23) [To new documents on the history of the Sivershchyna (XVII–XVIII centuries) (part 23)].
Siverianskyi lito-pys – Siverian chronicle, 3, P. 56–83. DOI: 10.5281/zenodo.7190878.
|