Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)

Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)

Мета публікації – введення до наукового обігу та аналіз пам’ятки суспільної думки 1857 р., що належить перу одного з найвпливовіших громадських діячів того часу Г.Ґалаґана. Методологічною рамкою представленого тексту стали підходи того сеґменту інтелектуальної історії, який націлює на виявлення б...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2022
Автор: Журба, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Публікації
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187214
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової) / О. Журба, Т. Литвинова // Український історичний журнал. — 2022. — Число 3. — С. 194-204. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-187214
record_format dspace
spelling irk-123456789-1872142022-12-14T01:26:00Z Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової) Журба, О. Публікації Мета публікації – введення до наукового обігу та аналіз пам’ятки суспільної думки 1857 р., що належить перу одного з найвпливовіших громадських діячів того часу Г.Ґалаґана. Методологічною рамкою представленого тексту стали підходи того сеґменту інтелектуальної історії, який націлює на виявлення біографії значимих суспільних та індивідуальних ідей, їх генези, поширення і впливу на громадське середовище у широкому соціальному й культурному контексті. Наукова новизна визначена винятковим місцем в історії української суспільної думки автора тексту, що вперше вводиться в науковий обіг. Пам’ятка представляє собою звернений до уряду проект програми реформ, спрямованих на поступове вирішення питання формування національної території шляхом адміністративної консолідації етнічноукраїнських реґіонів. Проект Г.Ґалаґана яскраво свідчить про напружені пошуки українською елітою нових, етнічних, обширів своєї Батьківщини, про використання нею для цього потенціалу державної влади, а також про новий етап в усвідомленні ролі й місця польського питання у творенні модерної національної ідентичності. Публікація дозволяє суттєво розширити уявлення щодо різноманітних і конкурентних варіантів конструювання та інтелектуальних стратегій творення українського модерного проекту у середині ХІХ ст. Поліфонічний за своїм змістом текст пропозицій Г.Ґалаґана може бути поставлений у широкі дослідницькі контексти – від створення інтелектуальної біографії самого автора до вивчення проблем взаємодії, взаємовпливу, співіснування на українських землях різних національних проектів, а також того, як уявлення про організацію простору, територій впливають і відображають процес формування національної самосвідомості та постановки національних програм. The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation and analyze the monument of public opinion of 1857, which belongs to the pen of one of the most influential public figures of that time H.Galagan. The methodological framework of the presented text is the approaches of the segment of intellectual history, which aims to identify the biography of significant social and individual ideas, their genesis, dissemination and impact on the public environment in a broad social and cultural context. Scientific novelty is determined by an exceptional place in the history of Ukrainian public opinion of the author of the text, which is first introduced into scientific circulation. The monument is a draft program of reforms addressed to the government, aimed at gradually resolving the issue of forming a national territory through the administrative consolidation of ethnic Ukrainian regions. H.Galagan’s project clearly testifies to the intense search of the Ukrainian elite for new, ethnic areas of their homeland, its use of the potential of state power, as well as a new stage in understanding the role and place of the Polish question in creating a modern national identity. The publication allows to significantly expand the idea of various and competitive design options and intellectual strategies for creating a Ukrainian modern project in the mid-nineteenth century. The polyphonic text of H.Galagan’s proposals can be placed in broad research contexts – from the creation of an intellectual biography of the author to the study of problems of interaction, mutual influence, coexistence in Ukrainian lands of various national projects, as well as how to represent about the organization of space, territories influence and reflect the process of formation of national self-consciousness and setting of national programs. 2022 Article Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової) / О. Журба, Т. Литвинова // Український історичний журнал. — 2022. — Число 3. — С. 194-204. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/10.15407/uhj2022.03.194 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187214 930.1(477)«19» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публікації
Публікації
spellingShingle Публікації
Публікації
Журба, О.
Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)
Український історичний журнал
description Мета публікації – введення до наукового обігу та аналіз пам’ятки суспільної думки 1857 р., що належить перу одного з найвпливовіших громадських діячів того часу Г.Ґалаґана. Методологічною рамкою представленого тексту стали підходи того сеґменту інтелектуальної історії, який націлює на виявлення біографії значимих суспільних та індивідуальних ідей, їх генези, поширення і впливу на громадське середовище у широкому соціальному й культурному контексті. Наукова новизна визначена винятковим місцем в історії української суспільної думки автора тексту, що вперше вводиться в науковий обіг. Пам’ятка представляє собою звернений до уряду проект програми реформ, спрямованих на поступове вирішення питання формування національної території шляхом адміністративної консолідації етнічноукраїнських реґіонів. Проект Г.Ґалаґана яскраво свідчить про напружені пошуки українською елітою нових, етнічних, обширів своєї Батьківщини, про використання нею для цього потенціалу державної влади, а також про новий етап в усвідомленні ролі й місця польського питання у творенні модерної національної ідентичності. Публікація дозволяє суттєво розширити уявлення щодо різноманітних і конкурентних варіантів конструювання та інтелектуальних стратегій творення українського модерного проекту у середині ХІХ ст. Поліфонічний за своїм змістом текст пропозицій Г.Ґалаґана може бути поставлений у широкі дослідницькі контексти – від створення інтелектуальної біографії самого автора до вивчення проблем взаємодії, взаємовпливу, співіснування на українських землях різних національних проектів, а також того, як уявлення про організацію простору, територій впливають і відображають процес формування національної самосвідомості та постановки національних програм.
format Article
author Журба, О.
author_facet Журба, О.
author_sort Журба, О.
title Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)
title_short Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)
title_full Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)
title_fullStr Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)
title_full_unstemmed Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової)
title_sort інтеґраційний проект г.ґалаґана середини хіх ст. (вступна стаття й публікація о.журби, т.литвинової)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2022
topic_facet Публікації
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187214
citation_txt Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. (вступна стаття й публікація О.Журби, Т.Литвинової) / О. Журба, Т. Литвинова // Український історичний журнал. — 2022. — Число 3. — С. 194-204. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series Український історичний журнал
work_keys_str_mv AT žurbao íntegracíjnijproektggalaganaseredinihíhstvstupnastattâjpublíkacíâožurbitlitvinovoí
first_indexed 2025-07-16T08:42:34Z
last_indexed 2025-07-16T08:42:34Z
_version_ 1837792343551377408
fulltext Український історичний журнал. – 2022. – №3 Анотація. Мета публікації – введення до наукового обігу та аналіз пам’ятки суспільної думки 1857  р., що належить перу одного з найвпливовіших громадських діячів того часу Г.Ґалаґана. Методологічною рамкою представленого тексту стали підходи того сеґменту інтелектуальної історії, який націлює на виявлення біографії значимих суспільних та ін­ дивідуальних ідей, їх  генези, поширення і впливу на громадське середовище у широкому соціальному й культурному контексті. Наукова новизна визначена винятковим місцем в історії української суспільної думки автора тексту, що вперше вводиться в науковий обіг. Пам’ятка представляє собою звернений до уряду проект програми реформ, спрямованих на поступове вирішення питання формування національної території шляхом адміні­ стративної консолідації етнічноукраїнських реґіонів. Проект Г.Ґалаґана яскраво свідчить про напружені пошуки українською елітою нових, етнічних, обширів своєї Батьківщини, про використання нею для цього потенціалу державної влади, а також про новий етап в усвідомленні ролі й місця польського питання у творенні модерної національної іден­ тичності. Публікація дозволяє суттєво розширити уявлення щодо різноманітних і кон­ курентних варіантів конструювання та інтелектуальних стратегій творення українського модерного проекту у середині ХІХ  ст. Поліфонічний за своїм змістом текст пропозицій Г.Ґалаґана може бути поставлений у широкі дослідницькі контексти  – від  створення інтелектуальної біографії самого автора до вивчення проблем взаємодії, взаємовпливу, співіснування на українських землях різних національних проектів, а також того, як уяв­ лення про організацію простору, територій впливають і відображають процес формування національної самосвідомості та постановки національних програм. Ключові слова: Ґалаґан, адміністративна реформа, польське питання, Лівобережна Україна, Київ. На 2019  р. припали два важливих для наукової спільноти та громадськості України 200­річних ювілеї. Влітку 1819  р. народилися Пантелеймон Олександрович Куліш і Григорій Павлович Ґалаґан, які, кожен по­своєму, відіграли надзвичайно важливу роль у становленні сучасної України. Та якщо відзначення ювілею першого заздалегідь почали ініціювати науковці, закликаючи до участі в різноманітних конференціях, то вшанування другого виявилося в першу чергу справою чернігівчан і місцевої громади с.  Сокиринці, де народився й був похований їхній видатний земляк. Саме тут 15 серпня відбулися врочисто­ сті, установлено пам’ятний знак, біля якого коротко проговорено про історичне значення цієї особистості. Водночас це свято продемонструвало, наскільки мало оціненим усе ще за­ лишається цей діяч, без котрого навряд чи можна адекватно уявити інтелектуальний ланд­ шафт українського ХІХ ст. Представник відомого старшинсько­дворянського роду, великий поміщик, громадський діяч і меценат Г.Ґалаґан (1819–1888 рр.), здавалося б, не потребує особливого представлення. Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. DOI: https://doi.org/10.15407/10.15407/uhj2022.03.194      УДК: 930.1(477)«19» ПУБЛІКАЦІЇ Український історичний журнал. – 2022. – №3 Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. 195 Основні віхи його життя неодноразово ставали предметом уваги істориків1. Щоправда, юві­ лейні врочистості засвідчили й усвідомлення необхідності суттєво розширити уявлення про роль та місце його в історії, культурі України. Саме під гаслом «Аби незнання про особу Григорія Ґалаґана було меншим» 11  червня 2019  р. у приміщенні Чернігівського обласного художнього музею, що носить його ім’я, відбувся ювілейний захід. І хоча, як зазначила у своє­ му виступі М.Будзар, оприлюднені останнім часом дослідження «знімають глянець з особи мецената, показують її в усій складності людської долі», Г.Ґалаґан під пером сучасних істори­ ків дедалі більше перетворюється на суто місцевого діяча, що не дозволяє не тільки осягнути масштаб його особистості в більш широкому контексті, а й адекватно визначити внесок у тво­ рення українського модерного проекту. Важливо нагадати, що сам Григорій Павлович допоміг майбутнім дослідникам, ретельно зберігаючи та систематизуючи власний архів. Ще молодою людиною він уже в 1830­х  рр. по­ чав вести щоденник, фраґменти якого опублікував О.Лазаревський2. Дещо з написаного було представлено на суд публіки та ще за життя Г.Ґалаґана надруковано в «Киевской старине». Там же в 1890­х  рр. оприлюднено й досить великий масив його епістолярної спадщини. Ентузіазм М.Будзар і Є.Ковальова зробив можливим ознайомлення широкого загалу зі значною части­ ною щоденникових записів і листування діяча3. Однак потужний масив його паперів приват­ ного та ділового характеру з різних архівосховищ України й Росі до сьогодні не введений у на­ уковий обіг, у тому числі «Проект приєднання частини Малоросійського краю до Київської ґубернії»4. Цей документ, який не залишився лежати у шухляді серед безлічі чистових і чорно­ вих нотаток, а 1857 р. був спрямований до міністра внутрішніх справ С.Ланського, представляє неабиякий інтерес, про що ми вже побіжно згадували5. Однак поліфонічний за своїм змістом, він може бути поставлений у різні, більш широкі, дослідницькі контексти – від створення інте­ лектуальної біографії самого автора до вивчення проблем взаємодії, взаємовпливу, співіснуван­ ня на українських землях різноманітних «національних» проектів, а також того, як уявлення про організацію простору, територій впливають (іноді непрямо) або відображають процес фор­ мування національної самосвідомості та постановки «національних програм». Пропонуючи на розсуд читачів цей важливий для історії українського ХІХ ст. документ, задля прояснення мотивів та обставин його створення попередньо звернемо увагу на декілька контекстуальних моментів. На наш погляд, не останню роль у появі «Проекту…» відіграло погіршення відносин між елітою Лівобережної і Правобережної України, поштовхом до чого стала політична амністія, скасування у серпні 1856  р. Олександром  ІІ указів і постанов миколаївського часу, спрямованих на «перевиховання» поляків. На думку еліти Лівобережжя, це змінило «спів­ відношення сил» у Києві. Дещо пізніше, у жовтні 1858  р., Г.Ґалаґан, прибувши до цього мі­ ста, в листі до дядька з жалем відзначав, що воно для нього виявилося «доволі порожнім […] 1 Мищенко Ф. Г.П.Галаган // Киевская старина. – 1888. – №12. – С.1–22; Тимошенко А.Г. Державна, господарська і громадська діяльність Г.П.Галагана: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2004. – 20 с.; Ткаченко Т.В. Громадська та благодійна діяльність Г.П.Галагана: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 2003. – 20 с. та ін. 2 Материалы для биографии Г.П.Галагана // Киевская старина. – 1898. – Сентябрь. – С.189–224; Отрывок из дневника Г.П.Галагана за 1845 г. // Там же. – 1899. – Декабрь. – С.228–242; Частная переписка Г.П.Галагана // Там же. – Май. – С.181–198; Июнь. – С.440–454; Июль. – С.24–32; Сентябрь. – С.341–355. 3 «Я хочу из моих писем к тебе сделать свой журнал...»: письма Григория Галагана к жене / Упор. М.М.Будзар, Є.А.Ковальов. – К., 2017. – 136 с.; «Ми виїхали з Сокиринців…»: травелоги родини Галаганів / Упор. М.Будзар, Є.Ковальов. – К., 2019. – 516 с.; Григорій Ґалаґан. Журнал (1836–1841) / Упор., вступ. та прикінц. ст., ком.: М.Будзар, Є.Ковальов. – К., 2020. – 248 с. 4 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф.І. – №7350. – 10 арк.; №7351. – 8 арк., №7352. – 8 арк. 5 Литвинова Т.Ф. Роздуми над «малою українською трилогією» Д.Бовуа // Український історичний журнал. – 2015. – №6. – С.172; Litvinova T.F. Поляки сквозь призму идентичности украинской элиты середины XIХ в. // Dobre i zle sąsiedztwa: Obce – nasze – inne. – T.1: Bliscy i dalecy sąsiedzi. – Bydgoszcz, 2018. – S.108–110; Журба О. «Українські» на­ ціональні проекти довгого ХІХ століття в імперському просторі // Історія та історіографія в Європі. – Вип.6: Ідеології та практики націоналізму і ксенофобії у Східній Європі. – К., 2019. – С.66. Український історичний журнал. – 2022. – №3 196   Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. але зате в ньому повно поляків». Саме у зв’язку з цим він учергове «згадав про свій проект щодо Київської ґубернії», шкодуючи, що влада не думає «про цю істинно важливу справу»6. Питання про те, коли ж трапився перелом в українському суспільстві у сприйнятті по­ ляка не просто як «чужого», але як «ворожого», поки що в історіографії залишається не до кінця з’ясованим. Деякі історики відносять це до 1860­х  рр., коли в пошуках власної іден­ тичності, в тому числі й національної території, українці почали протиставляти себе не тіль­ ки євреям, але й полякам7. Саме завдяки полеміці з останніми, котру, як уважається, започат­ кували 1861  р. на шпальтах «Основи» М.Костомаров, В.Антонович, Т.Рильський, а також редакційній політиці щодо публікації різних описів українських земель і було «сконструйова­ но існування української нації не лише у часі, але й у просторі»8. Не підключаючись до обговорення цієї проблеми, все ж зазначимо, що вже як мінімум із середини 1830­х рр. в еліти Лівобережної України, малоросійських патріотів рідного краю, було досить чітке уявлення про те, «хто є хто». І поляк/лях у них з «іншого» й «чужого» поступово перетворювався на ворога номер один, із котрим потрібно не полемізувати, а боротися всіма способами, щоб, як писав Г.Ґалаґан М.Юзефовичу, «паралізувати польський вплив»9. Автор листа, як і цілий ряд його однодумців, чітко усвідомлював і «племінну окре­ мішність від москаля, котра дає себе відчувати в мені в нашому сімейному російському10 колі», і «племінну та історичну самостійність» малоросів. Більш того, час від часу він нарікав на «ворога внутрішнього, котрий так уперто гніздиться у вельми часто необізнаному й чужо­ му нам петербурзькому управлінні». Але «обличчям до обличчя з ляхом» Г.Ґалаґан «прити­ скає до серця москаля як брата» та «благословляє» Переяславський договір11. «Обличчям до обличчя з ляхом» еліта Лівобережної України опинилася після поділів Речі Посполитої та включення Правобережжя до складу Російської імперії. Але тільки в ре­ зультаті поступової внутрішньо української інтеґрації, подорожей та етнографічних експеди­ цій, у тому числі в рамках Київської археографічної комісії, у середині XIХ  ст. змінювалися уявлення про національну територію  – колишня Гетьманщина розширювалася, включаючи інші українські реґіони. Тобто поволі відбувалася, за влучним висловом О.Толочка, «малору­ сифікація» простору сучасної України шляхом поширення образу Малоросії на терени коли­ шніх Речі Посполитої й Оттоманської Порти12. Але, «відкриваючи» для себе Правобережну Україну, малоросійські патріоти відчували загрозу з боку поляків. Уявні образи нової Вітчизни та старої юридичної Польщі прийшли в непримиренний конфлікт і забезпечили міцний ан­ типольський союз імперської влади та українського істеблішменту. Важливо відзначити, що Г.Ґалаґан, пристрасно переживаючи за долю милої його серцю Малоросії («острова, оточеного морем – Росією»13), не міг не бачити, що цей його «острів» поступово розширювався за межі Лівобережжя, колишньої Гетьманщини, перетворюючись на етнічну, а не адміністративну територію. Однак, «відкриваючи» для себе Правобережжя і сприймаючи його як край, що став уже «так званим польським», він, як й інші патріоти, відчував загрозу цьому перетворенню з боку поляків. 6 ІР НБУВ. – Ф.ІІІ. – №11098. – Арк.1 зв. 7 Котенко А.Л. До питання про творення українського національного простору в журналі «Основа» // Український історичний журнал. – 2012. – №2. – С.54. 8 Там само. – С.57. 9 ІР НБУВ. – Ф.ІІІ. – №169. – 8 арк. 10 Поняття (рос.) «русский», «русский элемент» і под. в текстах Г.Ґалаґана фіґурували у значенні «східний слов’я­ нин», а не «великорос», що було характерно для використання слова «русский» у ХІХ  – на початку ХХ  ст.  (див.: Мацузато К. Ядро или периферия империи? Генерал­губернаторство и малороссийская идентичность // Український гуманітарний огляд. – Вип.7. – К., 2002. – С.69–82). 11 ІР НБУВ. – Ф.ІІІ. – №169. – Арк.2. 12 Толочко А. Киевская Русь и Малороссия в ХІХ в. – К., 2012. – С.65–66. 13 Материалы для биографии Г.П.Галагана. – С.215. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. 197 На відміну від, наприклад, М.Ґреча, одного з консультантів ІІІ  відділення, котрий ува­ жав за необхідне у західних ґуберніях посилити поширення «російського духу та мови»14, Г.Ґалаґан, крім іншого, пропонував й адміністративний шлях. Обізнаний з урядовими ініціа­ тивами, що зачіпали терени його батьківщини, він представив свій варіант реформи, який пе­ редбачав таке членування «українських» ґуберній, яке сприяло б «розмиванню» польського суспільства «малоросійським і новоросійським дворянством», чиновництвом, торговим лю­ дом, а також ефективному залученню поляків до імперської системи. Саме адміністративна реорганізація, вирішуючи як політичні, так й економічні завдання, уявлялася «мирним і міц­ ним шляхом […] цілковитого злиття зі всією Росією»15 Західного краю. Зауважимо, що ефек­ тивність вирішення «польського питання» саме адміністративним шляхом, аж до перенесен­ ня столиці імперії в Київ, відчувалася й деякими російськими сановниками. Але, як свідчить «Проект…» Г.Ґалаґана, а також інші його тексти, він був стурбований, перш за все, не стільки розв’язанням загальнодержавних завдань, скільки обґрунтуванням і досягненням «племінної й історичної самостійності  […] південноруського племені» та необхідністю його згуртування як перед зовнішнім, так і перед внутрішнім ворогом. Заперечуючи проти планованого заснування Путивльської ґубернії з частини повітів Чернігівської, Курської, Харківської та Полтавської, Г.Ґалаґан писав про штучність такого утворення, мотивуючи це несхожістю велико­ та малоросійських земель у цивільному, пра­ вовому, економічному відношеннях. Він уважав неприпустимим брати до уваги тільки зруч­ ність географічного розташування центру майбутньої адміністративно­територіальної одини­ ці, оскільки права і привілеї кожного району майбутньої ґубернії, урядом «підтверджені та знову встановлені», трималися не на випадковості, «але на основі дійсних потреб характе­ ру кожного з них й історичного їх життя». Замість цього, враховуючи не тільки географічну складову, а демографічні, господарські, історичні особливості українських реґіонів, Г.Ґалаґан дуже чітко, в деталях, із переліком усіх нових повітових меж, сіл та інших географічних об’єк­ тів, показав, як «перекроїти» «українські» ґубернії. Особливий неспокій Г.Ґалаґана був пов’язаний зі становищем Києва, до кінця ХVIII  ст. тісно пов’язаного з Лівобережжям. У 1782  р. місто стало центром ґубернії, основний масив території якої лежав на лівому березі Дніпра. Зі включенням Правобережної України до складу Росії, не втративши ґубернський статус, Київ не тільки виявився «на самому рубежі того краю, для якого він слугує адміністративним осердям», а й «наче біля морської приста­ ні, у котрої місто примикає до сфери цілковито чужої, такої, що не має жодного зв’язку з ним» (арк.3 зв.). Зазначимо, що лівобережна еліта досить болісно переживала таку своєрідну «втрату» Києва, який «віддали Польщі». Місто ставало «чужим»: «Дивимося на Київ як на місто чуже, а київські поляки на нас  – як на гостей своїх»  (арк.5). Особливо гостро це відчувала еліта Чернігівської та Полтавської ґуберній, котра прагнула жити в Києві «як у мі­ сті, що надає чимало вигод для виховання дітей, узагалі для життя, та з призвичаєння до ньо­ го як адміністративного пункту»  (арк.7). Тому до складу нової Київської ґубернії, на думку Г.Ґалаґана, обов’язково повинні були ввійти близькі в усіх відношеннях і лівобережні, і пра­ вобережні повіти. Тоді Київ «природно поєднається знову з Малоросійським краєм» (арк.4). Оскільки адміністративна реформа передбачала дотримання балансу між територією, кіль­ кістю населення, що на ній проживає, та адміністративних пунктів, запропонований Г.Ґалаґаном устрій Київської ґубернії неминуче тягнув за собою створення нової адмінструктури, цен­ тром якої, згідно з «Проектом…», повинно стати віддалене від усіх ґубернських центрів місто Умань. Утворитися Уманська ґубернія могла з двох повітів Київської, трьох Подільської і також трьох Херсонської. Подільська натомість отримає три повіти Київської, а Херсонська  – частину 14 Долбилов М.Д. Поляк в имперском политическом лексиконе  // Понятия о России: К исторической семантике имперского периода. – Т.2. – Москва, 2012. – С.302. 15 ІР НБУВ. – Ф.І. – №7350. – Арк.10. Далі в дужках подано посилання на номер аркуша цієї справи. Український історичний журнал. – 2022. – №3 198   Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. Таврійської ґубернії на північ від Перекопу. Для реалізації свого задуму Г.Ґалаґан не бачив ніяких перешкод. Позаяк крім чіткого «округлення» меж і господарської вигоди, тут вирішувалася й важ­ лива політична задача. Так звані «польські» ґубернії входили в тісну взаємодію з Лівобережним і Південним краями, що сприяло би втраті ними «характеру окремішності» (арк.10). Таким чином, Г.Ґалаґан окреслював такі кордони лівобережних, правобережних і південних ґуберній, які фактично руйнували східний річпосполитський рубіж 1772  р., тим самим мимоволі конструюючи новий простір і нову історичну пам’ять не тільки поляків. Але, як би там не було, інте­ ґраційний за своєю суттю проект в першу чергу цікавий із погляду «збирання» України, розуміння особливостей і механізмів внутрішньоукраїнської консолідації, що проходила в «довгому» ХІХ ст. Своєрідним символом і важливим арґументом на користь реалізації «Проекту…» став для автора Миколаївський міст через Дніпро, закладений 1848  р. та освячений у 1853  р. в один день із пам’ятником князеві Володимиру Великому в Києві16. Однак, слід зауважи­ ти, що створення нової ментальної карти було результатом не тільки напруженої творчос­ ті Г.Ґалаґана, а й активної багаторічної роботи зі «збирання спадщини» в усіх українських реґіонах, діяльності Київської археографічної комісії, а також обговорення проблем своєї Батьківщини в певному колі інтелектуалів17. Г.Ґалаґан же тут виступив як своєрідний куратор групи, що здійснювала «мозковий штурм». Оформлення його результатів у вигляді проекту стало одночасно й демонстрацією можливостей адміністративного фактора, здатного чіткі­ ше організувати простір, створюючи тим самим і нові ментальні карти у свідомості не лише вузького кола інтелектуалів, але й широких мас людей, що живуть у цьому адміністративно окресленому просторі, і новий «національний ландшафт» як важливий елемент мобілізації національної самосвідомості та постановки національних завдань. Чи не найважливішим для Г.Ґалаґана в той час було «приручення» поляків і мрія про те, що «польське дворянство, котре зазвичай настільки вперто виставляє давно минулі права сво­ єї нації на Задніпровський край, забуде поволі ті нещасні історичні події, які змусили колись Російську державу поступитися Польщі частиною Південноруського краю, що приєднався до неї добровільно, поступку, котрої важкі наслідки не можуть досі згладитися» (арк.10). Оскільки станеться це не скоро, поляки залишатимуться для українського руху найважливішим подразни­ ком. І якщо в російському сприйнятті, починаючи з 1870­х рр., історики з певною обережністю відзначають тенденцію до «політичної нейтралізації поняття поляк»18, то в українському націо­ нальному дискурсі образ поляка ще довго не втратить своїх ворожих обрисів. Імовірно, тому Г.Ґалаґан у листах до рідних і близьких раз­по­раз повертався до свого геополітичного проек­ ту19, який показує, що реґіональний патріотизм його творця – усього лише інструмент для пере­ осмислення великої етнонаціональної Батьківщини, котра, на відміну від того ж таки П.Куліша, уявлялася не як Україна, а як Малоросія. Саме в Г.Ґалаґана, котрий, на наш погляд, мислив не як реґіональний діяч, відбулося перекодування малоросійської Вітчизни як етнічної, що стало кроком до усвідомлення її в недалекому майбутньому як України. *** «Проект…» зберігається в Інституті рукопису НБУ ім.  В.І.Вернадського у трьох спис­ ках, які генетично пов’язані між собою. Перший  (ф.І, №7350), з якого текст документа пу­ блікується, представляє собою чистовий варіант, написаний чітким писарським почерком 16 Литвинова Т.Ф. Роздуми над «малою українською трилогією» Д.Бовуа. – С.197. 17 Żurba O.I. Археографическая практика и формирование национальных идентичностей в деятельности Киевской комиссии для разбора древних актов  (1843–1921) // Dobre i zle sąsiedztwa: Obce – nasze – inne. – T.2: Sąsiedzi w historiograf, edukacji i kulturze. – Bydgoszcz, 2018. – S.29–38. 18 Долбилов М.Д. Поляк в имперском политическом лексиконе. – C.337. 19 «Ми виїхали з Сокиринців…»: травелоги родини Галаганів. – С.404. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. 199 чорними чорнилами на 10  арк. з обох сторін зі власноручним підписом Г.Ґалаґана на остан­ ньому аркуші та його ж приміткою на першому: «1857  року подав міністрові внутрішніх справ Ланському». Два інших списки  – це чернетки першого і складаються кожен із 8  арк., причому один із них (ф.І, №7351) написаний тим самим почерком із численними правками і примітками автора, а інший (ф.І, №7352) – рукою Г.Ґалаґана. Текст передається за сучасним правописом зі збереженням особливостей стилю автора та з його власноручними підкресленнями. REFERENCES 1. Budzar, M., Kovalov, Ye. (Comps.) (2017). “Ya khochu iz moikh pisem k tebe sdelat svoy zhurnal...”: pisma Grigoriya Galagana k zhene. Kyiv. [in Ukrainian, in Russian]. 2. Budzar, M., Kovalov, Ye. (Comps.) (2019). “My vyikhaly z Sokyryntsiv…”: travelohy rodyny Halahaniv. Kyiv. [in Ukrainian, in Russian]. 3. Budzar, M., Kovalov, Ye. (Comps.) (2020). Hryhorii Galagan. Zhurnal (1836–1841). Kyiv. [in Ukrainian, in Russian]. 4. Dolbilov, M.D. (2012). Polyak v imperskom politicheskom leksikone. Ponyatiya o Rossii: K istoricheskoy semantike imperskogo perioda, 2, 292–339. Moskva. [in Russian]. 5. Kotenko, A.L. (2012). Do pytannia pro tvorennia ukrainskoho natsionalnoho prostoru v zhurnali “Osnova”. Ukrainskyi istorych- nyi zhurnal, 2, 42–57. [in Ukrainian]. 6. Litvinova, T.F. (2018). Polyaki skvoz prizmu identichnosti ukrainskoj elity serediny XIX v. Dobre i zle sąsiedztwa: Obce – nasze – inne, 1, 108–110. Bydgoszcz. [in Russian]. 7. Lytvynova, T.F. (2015). Rozdumy nad “maloiu ukrainskoiu trylohiieiu” D.Bovua. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 154–174. [in Ukrainian]. 8. Matsuzato, K. (2002). Yadro ili periferiya imperii? General­gubernatorstvo i malorossiyskaya identichnost. Ukrainskyi humani- tarnyi ohliad, 7, 69–82. Kyiv. [in Russian]. 9. Tkachenko, T.V. (2003). Hromadska ta blahodiina diialnist H.P.Halahana. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian]. 10. Tolochko, A. (2012). Kievskaya Rus i Malorossiya v ХIХ v. Kyiv. [in Russian]. 11. Tymoshenko A.H. (2004). Derzhavna, hospodarska i hromadska diialnist H.P.Halahana. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kharkiv. [in Ukrainian]. 12. Zhurba, O. (2018). Arheograficheskaya praktika i formirovanie natsionalnykh identichnostey v deyatelnosti Kievskoy komissii dlya razbora drevnikh aktov (1843–1921). Dobre i zle sąsiedztwa: Obce – nasze – inne, 2, 29–38. Bydgoszcz. [in Russian]. 13. Zhurba, O. (2019). “Ukrainski” natsionalni proekty dovhoho XIX  stolittia v imperskomu prostori. Istoriia ta istoriohrafiia v Yevropi, 6, 62–69. [in Ukrainian]. Олег ЖУРБА доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства, Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара (Дніпро, Україна), zhurba.oi@i.ua ORCID: https://orcid.org/0000­0002­7800­0743 Oleh ZHURBA Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Head of the Department of Historiography, Source Studies and Archival Studies, Oles Honchar Dnipro National University (Dnipro, Ukraine), zhurba.oi@i.ua ORCID: https://orcid.org/0000­0002­7800­0743 Тетяна ЛИТВИНОВА докторка історичних наук, професорка кафедри історії України, Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара (Дніпро, Україна), litvinova.tf@i.ua ORCID: https://orcid.org/0000­0002­8682­2819 Tetiana LYTVYNOVA Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor at Department of History of Ukraine, Oles Honchar Dnipro National University (Dnipro, Ukraine), litvinova.tf@i.ua ORCID: https://orcid.org/0000­0002­8682­2819 Український історичний журнал. – 2022. – №3 200   Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. *** Проект присоединения части Малороссийского края к Киевской губернии [Арк.1] По мере увеличения народонаселения в государстве является неизбеж­ ная потребность умножения числа административных пунктов, в которых надобность чувствуется скорее при сгущении населения, чем при расширении пространства. При выборе новых административных пунктов весьма важно соображение с зна­ чением каждого из них не только в отношении географическом как по возможности центральных и симметрически расположенных, но и в отношении торговом и поли­ тическом. При таком соображении часто может случиться, что пункт не вполне цен­ тральный в географическом [Арк.1  зв.] отношении, может быть весьма важным цен­ тром в отношении торговом или политическом. В последнее время вызвано было необходимостью учреждения некоторых новых губерний, как Самарской на востоке Европейской России и Ковенской на западе. Кроме учреждённых уже новых губерний, сколько нам известно, правительство имеет в виду по мере надобности ещё учрежде­ ние некоторых других не только по краям, но даже внутри государства для сгущения между собою административных пунктов по мере умножения народонаселения. Таким образом в числе прочих мест обращено внимание правительства и на Малороссийский край. В двух губерниях: Черниговской и Полтавской, особенно в последней, населе­ ние довольно плотно, и кроме того в каждой их них имеется по 15ти уездов, что при­ бавляет многосложности к занятиям администраторов. [Арк.2] Сколько нам извест­ но из достоверных источников, новым губернским городом в этом крае назначен Путивль. Нет  сомнения в том, что Путивльский уезд, вдающийся из Курской губер­ нии небольшим острым мысом в Малороссийский край, которого даже часть к нему присоединена, представляет собою на первый взгляд довольно географического удоб­ ства для составления центра среди нескольких уездов, отделённых к нему от губерний Черниговской, Курской, Харьковской и Полтавской. Также при этом присоединены бы были к новому центру некоторые уезды Черниговской губернии, более отдалённые теперь от своего губернского города. Но кроме сих двух удобств, из которых второе есть только частное, Путивль не имеет теперь, да и не может иметь, даже для будущей своей губернии никакого особенного значения. Кроме того, Путивльская губерния была бы составлена [Арк.2  зв.] из уездов нескольких между собою по существующим в них особенностям в правах, а именно: из уездов великороссийских, отделённых от Курской губернии; нескольких уездов Малороссийского края, пользующихся некото­ рыми особыми гражданскими правами, остатком Литовского статута, а также правом вольной продажи вина, и наконец двух или трёх уездов Харьковской губернии, пользу­ ющихся вольною продажею вина без особых гражданских прав. Подобное разнообразие особенно в отношении вольного винокурения могло бы сильно затруднять администрацию, и мы не знаем, с другой стороны, можно ли бы было для устранения сих неудобств уравнять права и привилегии уездов, не под­ вергнув их ещё большим неудобствам. Правительство подтверждало и вновь уста­ новляло права и привилегии разные для [Арк.3] каждого края не на основании слу­ чайности, но на основании действительных потребностей характера каждого из них и исторической их жизни. Путивль находится на рубеже, где различные по своим положениям и внутренним условиям края сходятся своими границами, а такая слу­ чайность не может быть причиною уничтожения или уравнения прав и положений, выведенных из потребностей каждой местности. Український історичний журнал. – 2022. – №3 Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. 201 Но, между тем, как мы видим так мало удобств при учреждении Путивльской губернии, между тем, как слух о подобном учреждении встречает так мало все­ общего сочувствия, потому что оно не только не вызывается необходимостию, но даже устрашает жителей переменой нынешних положений; на другой сторо­ не Малороссийского края представляется нам Киев, один из важнейших городов [Арк.3  зв.] России, и которого положение как административный пункт в высшей степени полезно изменить во многих отношениях, а это изменение может быть сое­ динено и с учреждением новой губернии. Рассмотрим нынешнее значение Киева. Этот город находится на самом рубеже того края, для которого он служит ад­ министративным средоточием, на берегу Днепра как бы у морской пристани, у ко­ торой город примыкает к сфере совершенно чуждой и не имеющей никакой связи с ним. Существовавшие ещё несколько лет назад неудобства в сообщении через Днепр служили всегда предлогом, в сущности весьма слабым, для отделения Киева резкою границею от Малороссийского края, с которым он в прежние времена был всегда соединён. Но с тех пор, как [Арк.4] устроен величественный Николаевский мост, бывшие неудобства сообщений остались в одних воспоминаниях. Киев естественно соединился вновь с Малороссийским краем, а между тем остаётся от него отделён­ ным. Принадлежность Киева к Западному краю имеет гораздо более значения, неже­ ли обыкновенно предполагают; ежели какой­либо край имеет стремление к нацио­ нальной или другой отдельности, то придача к нему важного пункта, около которого он централизуется, способствует к увеличению этой отдельности. Так и тут Киев по самому уже свойству управления и всех принимаемых мер ещё более поддержива­ ет в Западном крае тот характер отдельности, который тяготит на нём как жалкий остаток исторических несчастий, отлучавших его от Руси. При [Арк.4 зв.] нынешнем общественном составе нашего Отечества, при огромном различии в правах и обра­ зе жизни между сословием дворянским и крестьянским, первое из них, поглощая в себе всё значение в крае, оставляет последнему роль до такой степени ничтожную, что изменяется даже мало­помалу самоё понятие о нём и в обществе, и в нём самом. Так, губернии Киевская, Подольская, Волынская, неотъемлемая часть древней Руси, населённые коренным русским, православным народом, от того только, что по­ мещики в них поляки, называются обыкновенно губерниями польскими, считаются во мнении жителей малороссийских и новороссийских краем совершенно чужим. Нечего и говорить о том, как такое мнение с удовольствием поддерживается поля­ ками. С тех пор, как Киев в админи­  [Арк.5] стративном отношении отделился от Малороссийского края, во мнении простого народа Киев отдали Польше, отделя­ ющейся Днепром и польскими помещиками резко от края русского. Благодаря ни­ чтожному значению простого народа, о котором сказано выше, понятие о крае ис­ казилось до такой степени, что многие удивляются, открывая, что в трёх западных губерниях живёт народ совершенно тот же, что и в губернии Полтавской. С Киевом, который должен бы был служить одним из важнейших центров русской жизни, слу­ чилось то, что мы, русские, благодаря удивительному в этом случае хладнокровию с нашей стороны и даже духу некоторой уступчивости, весьма часто в русских встре­ чаемой, смотрим на Киев как на город чужой, а киевские поляки на нас  – как на гостей своих. Это явление отражается [Арк.5 зв.] во всём до самых ничтожных обы­ чаев, привычек, моды, которые в этом случае принимают характер весьма важный. Правда, что Киев полон святыни русской, православной, что почти все админи­ стративные лица в нём русские, но этого ещё далеко недостаточно для того, чтобы помешать тому злу, которое мы видим перед нашими глазами. Нечего и говорить о Український історичний журнал. – 2022. – №3 202   Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. том, как велика была бы важность обращения Западного края вновь в край русский, не только официально по указу правительства, но и в сознании всех жителей его и окружающих его стран. А этого достичь нельзя ничем так верно, и притом с таким отсутствием всякой тени насилия, как разделением края и смешением его в отно­ шении административном с губерниями чисто русскими. При такой простой мере тотчас [Арк.6] характер отдельности исчезает сам собою. Губернские присутственные места, дворянские выборы, всё это соединяет в одно место всё население, смешивая его и неминуемо давая перевес тому элементу, которому он законно и естественно принадлежит. При таком условии раздельность национальности в дворянстве неко­ торых уездов принимает вид простой случайности и теряет всякое значение. По нашему мнению, присоединение к Киевской губернии нескольких уездов губерний Черниговской и Полтавской имело бы весьма важные и в высшей степе­ ни полезные последствия. По характеру самой страны, западные уезды двух мало­ российских губерний ничем не отличаются от Киевской, и местность, и свойство почвы, и система хозяйства, и условия торговли одни и те же. Обе [Арк.6  зв.] сто­ роны Днепра пользуются одними и теми же привилегиями в отношении вольной продажи вина, а если в уездах малороссийских и существуют некоторые особенно­ сти в гражданских законах, то они таковы, что не могут служить препятствием в этом отношении. Ежели теперь сравнить значение Киева при отделении к нему ча­ сти Черниговской и Полтавской губерний с Путивлем, то разница выходит огром­ ная во всех отношениях. В политическом отношении, о котором не было сказано, говоря о предполагаемой Путивльской губернии, отделение малороссийских уездов к Путивлю не имеет ни малейшего значения. В этих уездах дворянство, будучи уже совершенно русским, ничего не прибавит собою к соседнему краю и ничем не может от него заимствоваться. Тогда как такие же уезды [Арк.7], присоединённые к Киеву, дают и ему, и всей стране, за ним лежащей, совершенно новое значение и характер. Со времени устройства постоянного моста через Днепр начало проявляться сильное стремление во многих помещиках черниговских и полтавских жить в Киеве как в го­ роде, представляющем много удобств для воспитания детей, вообще для жизни, а от­ части и по прежней привычке к нему как административному пункту. Некоторые из них строят и покупают в Киеве дома, но несмотря на то, всё­таки далеко не чувству­ ют себя на своей почве, и при том они все вызываемы в Киев только лишь одним сво­ им желанием, но никакими из тех дел, которые привлекают помещиков в главный административный пункт. Если все изложенные нами доказательства могут считаться достаточными [Арк.7  зв.] уважения, то вот новый географический состав Киевской губернии, который представляет более всего удобства. При Киеве и его уезде оставить неразделёнными уезды: 1­й, Радомысльский, 2­й, Сквирский, 3­й, Васильковский, 4­й, Каневский, 5­й, Черкасский и 6­й, Чигиринский, т.  е. оставить из нынешней Киевской губернии 7  уездов, а взамен от­ деляющихся от неё уездов Бердичевского, Липовецкого, Таращанского, Уманского и Звенигородского присоединить к ней от Черниговской губернии уезды: Остерский и Козелецкий, а от Полтавской губернии уезды: Переяславский, Пирятинский и Золотоношский, а для лучшего уравнения границы и для местных удобств часть уез­ да Прилуцкого между реками Супоем и Переводом, а от Пирятинского для урав­ нения отделить к Прилуке небольшой угол с.­в. его части [Арк.8], заключающей в себе мест[ечко] Журавку, сел[о] Линовицу, с[ело] Мамаевку, с[ело] Макеевку до с[ела] Новой Гребли  (см.  карту Шуберта)*. Таким образом по географическому * В описі справи міститься примітка: «Карты в деле нет ещё с 1959 г.». Український історичний журнал. – 2022. – №3 Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. 203 своему составу губерния Киевская получает границы никак не менее, ежели ещё не более округлённые прежних: а именно: на севере границы двух уездов Остерского и Козелецкого, правильно очерченные, служат естественным продолжением с запада на восток примыкающей к Днепру северной границы Радомысльского уезда. Далее идёт черта по восточной границе Козелецкого уезда до Прилуцкого, от которого отбира­ ется небольшой угол, вдающийся на запад по реке Перевод. Далее идёт граница по черте, отделяющей Пирятинский уезд от Прилуцкого до с[ела] Яблуновки, где по­ ворачивает граница прямою линиею мимо села Новой Гребли [Арк.8  зв.] к нынеш­ ней черте, отделяющей Пирятинский уезд от Лохвицкого, потом от Лубенского и наконец по границе, отделяющей Золотоношский уезд от Лубенского, Хорольского, Кременчугского. На западе граница губернии, спускаясь с севера на юг по краю Радомысльского уезда, весьма естественно продолжает свой путь по границе, отде­ ляющей этот уезд от Бердичевского и так далее до конца уезда Чигиринского. При таком устройстве губернии Киев находится в центре своей губернии, а через Днепр тотчас устраиваются постоянные и частые сообщения на всём его протяжении, в чём теперь почти совершенный недостаток. Из присоединяемых пяти уездов к Киевской губернии Пирятинский довольно далеко вдаётся в губернию Полтавскую, но присое­ динение его необходимо, потому что [Арк.9] в нём нет очень много помещиков, тог­ да как из четырёх остальных в Остерском их весьма мало. Между тем как таким образом устраивается Киевская губерния, от неё отделяют­ ся пять уездов на западе и юго­западе, и это отделение вызывает само собою устрой­ ство новой губернии, которая поведёт к достижению той же цели, как и изменение губернии Киевской. На юге обращает на себя внимание город, весьма отдалённый от всех губернских городов: Умань. Он может быть избран для губернского горо­ да, и тогда образуется губерния следующим образом. От Киевской губернии могут отойти два уезда: Звенигородский и Уманский. От Подольской три уезда: Гайсинский, Балтский и Ольгопольский. От Херсонской три уезда: Ананиевский, Бобринецкий и Александрийский. Губерния устраивается с весьма [Арк.9  зв.] округлёнными гра­ ницами. Взамен трёх уездов, отходящих от Подольской губернии, к ней сами собою примыкают оставшиеся от Киевской: Бердичевский, Липовецкий и Таращанский. А  Херсонская губерния взамен отходящих от неё северных уездов, столь отдалённых от губернского города, может получить часть губернии Таврической, находящейся на севере от Перекопа. Одним словом, в географическом отношении для такого пре­ образования не только нет неудобств, но даже некоторого рода выгоды в устройстве губернского города в местности, отдалённой от окружных губернских городов. Одним преобразованием достигаются две важные цели. В политическом отношении оно до­ полняет предложенное нами в первой части этой записки. От края так называемого Поль­  [Арк.10] ского отнимаются ещё несколько уездов и, входя в близкое соприкос­ новение с Новороссийским краем, весьма естественно потеряют характер отдельности. Польское дворянство, обыкновенно столь упрямо выставляющее давно прошедшие права своей нации на Заднепровский край, забудет мало­помалу те несчастные исто­ рические события, которые заставили когда­то Русское государство сделать уступку Польше части добровольно присоединившегося к нему Южнорусского края, уступку, которой тяжёлые последствия не могут до сих пор изгладится. Самым мирным и прочным путём достигнет Западный край до совершенного слития со всею Россиею. Григорий Галаган Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Ф.І. – №7350. – 10 арк., 1857 р. Український історичний журнал. – 2022. – №3 204   Інтеґраційний проект Г.Ґалаґана середини ХІХ ст. H.Galagan’s Integration Project of the Middle of the Nineteenth Century Abstract. The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation and analyze the monument of public opinion of 1857, which belongs to the pen of one of the most influential public figures of that time H.Galagan. The methodological framework of the presented text is the approaches of the segment of intellectual history, which aims to identify the  biography of significant social and individual ideas, their genesis, dissemination and impact on  the public environment in a broad social and cultural context. Scientific novelty is determined by an exceptional place in the history of Ukrainian public opinion of the author of the text, which is first introduced into scientific circulation. The monument is a draft program of reforms addressed to the government, aimed at gradually resolving the issue of forming a national territory through the administrative consolidation of ethnic Ukrainian regions. H.Galagan’s project clearly testifies to the intense search of the Ukrainian elite for new, ethnic areas of their homeland, its use of the potential of state power, as well as a new stage in understanding the role and place of the Polish question in creating a modern national identity. The publication allows to significantly expand the idea of various and competitive design options and intellectual strategies for creating a Ukrainian modern project in the mid­nineteenth century. The polyphonic text of H.Galagan’s proposals can be placed in broad research contexts – from the creation of an intellectual biography of the author to the study of problems of interaction, mutual influence, coexistence in Ukrainian lands of various national projects, as well as how to represent about the organization of space, territories influence and reflect the process of formation of national self­consciousness and setting of national programs. Keywords: Galagan, administrative reform, Polish question, Left­bank Ukraine, Kyiv.

Схожі ресурси