Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)

Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)

Здійснено аналіз розвитку і трансформації структур морально-психологічного забезпечення російської армії на етапі безпосередньої підготовки до повномасштабного збройного вторгнення в Україну. Мета статті – висвітлити загальні тенденції та особливості структурних змін інституцій морально-психологі...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2022
Автори: Гула, Р., Передерій, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187257
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.) / Р. Гула, І. Передерій // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 116-128. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-187257
record_format dspace
spelling irk-123456789-1872572022-12-16T01:25:43Z Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.) Гула, Р. Передерій, І. Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції Здійснено аналіз розвитку і трансформації структур морально-психологічного забезпечення російської армії на етапі безпосередньої підготовки до повномасштабного збройного вторгнення в Україну. Мета статті – висвітлити загальні тенденції та особливості структурних змін інституцій морально-психологічного забезпечення збройних сил РФ і змістовне наповнення їх діяльності у 2013–2022 рр. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності й історизму, що передбачають вивчення окремих явищ і процесів в їх розвитку і тісному зв’язку з системою відповідних суспільно-політичних відносин. Наукова новизна. Вперше в історіографії проведено дослідження процесів реформування структур виховної роботи сучасної російської армії, а також здійснено оцінку ефективності результатів їх діяльності в період безпосередньої підготовки до відкритої війни з Україною. Стверджується, що перманентний характер реформ здебільшого призводив до розбалансування системи військового виховання та створення концепцій, які базувалися переважно на напрацюваннях радянських політорганів. Водночас свідомо іґнорувалося впровадження новітніх елементів морально-психологічного забезпечення за досвідом провідних держав світу. Процесами виховання у ЗС РФ у цей час керували переважно представники командної ланки управління зі своєрідним баченням завдань морально-психологічного забезпечення. Це спричиняло консервацію та застій виховного процесу на основі суміші радянської концепції Другої світової війни з примітивно-фундаменталістською інтерпретацією канонів православ’я. Апробація у процесі виховання особового складу ідеології рашизму дозволила сформувати чисельний прошарок адептів нового світогляду. Провал першого етапу так званої «спецоперації» дозволяє зробити попередні висновки щодо вкрай низького рівня результативності роботи органів військового управління російської армії та інших силових структур із морально-психологічного забезпечення готовності особового складу виконувати бойові завдання за призначенням. The article analyzes the development and transformation of the structures of moral and psychological support of the Armed Forces of the Russian Federation at the stage of their direct preparation for a full-scale armed invasion on 24.02.2022, their activities in 2013–2022. The research methodology is based on the fundamental principles of objectivity and historicism, which involve the study of individual phenomena and processes in their development and close connection with the system of relevant socio-political relations. Scientific novelty. For the first time in historiography, a study of complex processes of reforming the educational structures of the modern Russian army was conducted, as well as an assessment of the effectiveness of their activities during the period of direct preparation of the Russian military leadership to open an open war with Ukraine. The main conclusions state that the permanent nature of the reforms mostly led to an imbalance in the system of military education and the creation of concepts that were based mainly on the work of Soviet political bodies. At the same time, the introduction of the latest elements of moral and psychological support in the experience of the world’s leading states was deliberately ignored. The processes of education in the RF Armed Forces at this time were led mainly by representatives of the command level with a unique vision of the tasks of moral and psychological support. This guaranteed the conservation and stagnation of the educational process on the basis of a strange mixture of the Soviet mythological concept of the World War II with the most primitive fundamentalist interpretation of the canons of Orthodoxy. Approbation in the process of educating the personnel of the RF Armed Forces of the ideology of racism allowed to form a sufficiently large layer of adherents of the new ideology. But the failure of the first stage of the so-called “special operation” allows us to draw preliminary conclusions about the serious miscalculations of the organization of the military administration of the Russian army and other law enforcement agencies to morally and psychologically ensure the readiness of personnel to perform combat missions. 2022 Article Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.) / Р. Гула, І. Передерій // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 116-128. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2022.04.116 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187257 355.08:355.014-044.922(470:477)«2013/2022» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
spellingShingle Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
Гула, Р.
Передерій, І.
Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)
Український історичний журнал
description Здійснено аналіз розвитку і трансформації структур морально-психологічного забезпечення російської армії на етапі безпосередньої підготовки до повномасштабного збройного вторгнення в Україну. Мета статті – висвітлити загальні тенденції та особливості структурних змін інституцій морально-психологічного забезпечення збройних сил РФ і змістовне наповнення їх діяльності у 2013–2022 рр. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності й історизму, що передбачають вивчення окремих явищ і процесів в їх розвитку і тісному зв’язку з системою відповідних суспільно-політичних відносин. Наукова новизна. Вперше в історіографії проведено дослідження процесів реформування структур виховної роботи сучасної російської армії, а також здійснено оцінку ефективності результатів їх діяльності в період безпосередньої підготовки до відкритої війни з Україною. Стверджується, що перманентний характер реформ здебільшого призводив до розбалансування системи військового виховання та створення концепцій, які базувалися переважно на напрацюваннях радянських політорганів. Водночас свідомо іґнорувалося впровадження новітніх елементів морально-психологічного забезпечення за досвідом провідних держав світу. Процесами виховання у ЗС РФ у цей час керували переважно представники командної ланки управління зі своєрідним баченням завдань морально-психологічного забезпечення. Це спричиняло консервацію та застій виховного процесу на основі суміші радянської концепції Другої світової війни з примітивно-фундаменталістською інтерпретацією канонів православ’я. Апробація у процесі виховання особового складу ідеології рашизму дозволила сформувати чисельний прошарок адептів нового світогляду. Провал першого етапу так званої «спецоперації» дозволяє зробити попередні висновки щодо вкрай низького рівня результативності роботи органів військового управління російської армії та інших силових структур із морально-психологічного забезпечення готовності особового складу виконувати бойові завдання за призначенням.
format Article
author Гула, Р.
Передерій, І.
author_facet Гула, Р.
Передерій, І.
author_sort Гула, Р.
title Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)
title_short Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)
title_full Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)
title_fullStr Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)
title_full_unstemmed Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.)
title_sort трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в україну (2013 – початок 2022 рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2022
topic_facet Російсько-українська війна: сучасні та історичні контексти, компаративні ретроспекції
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187257
citation_txt Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну (2013 – початок 2022 рр.) / Р. Гула, І. Передерій // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 116-128. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series Український історичний журнал
work_keys_str_mv AT gular transformacíâprocesívmoralʹnopsihologíčnogozabezpečennârosíjsʹkoíarmíívkontekstípídgotovkidozbrojnogovtorgnennâvukraínu2013počatok2022rr
AT perederíjí transformacíâprocesívmoralʹnopsihologíčnogozabezpečennârosíjsʹkoíarmíívkontekstípídgotovkidozbrojnogovtorgnennâvukraínu2013počatok2022rr
first_indexed 2025-07-16T08:45:45Z
last_indexed 2025-07-16T08:45:45Z
_version_ 1837792541721755648
fulltext Український історичний журнал. – 2022. – №4 Анотація. Здійснено аналіз розвитку і трансформації структур морально­психологічного забезпечення російської армії на етапі безпосередньої підготовки до повномасштабного збройного вторгнення в Україну. Мета статті – висвітлити загальні тенденції та особли­ вості структурних змін інституцій морально­психологічного забезпечення збройних сил РФ і змістовне наповнення їх діяльності у 2013–2022  рр. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності й історизму, що передбачають вивчення окремих явищ і процесів в їх розвитку і тісному зв’язку з системою відповідних суспільно­полі­ тичних відносин. Наукова новизна. Вперше в історіографії проведено дослідження процесів реформування структур виховної роботи сучасної російської армії, а також здійснено оцінку ефективності результатів їх діяльності в період безпосередньої підготов­ ки до відкритої війни з Україною. Стверджується, що перманентний характер реформ здебільшого призводив до розбалансування системи військового виховання та створення концепцій, які базувалися переважно на напрацюваннях радянських політорганів. Водночас свідомо іґнорувалося впровадження новітніх елементів морально­психологіч­ ного забезпечення за досвідом провідних держав світу. Процесами виховання у ЗС  РФ у цей час керували переважно представники командної ланки управління зі своєрідним баченням завдань морально­психологічного забезпечення. Це спричиняло консервацію та застій виховного процесу на основі суміші радянської концепції Другої світової війни з примітивно­фундаменталістською інтерпретацією канонів православ’я. Апробація у процесі виховання особового складу ідеології рашизму дозволила сформувати чисельний прошарок адептів нового світогляду. Провал першого етапу так званої «спецоперації» дозволяє зробити попередні висновки щодо вкрай низького рівня результативності роботи органів військового управління російської армії та інших силових структур із морально­психологічного забезпечення готовності особового складу виконувати бойові завдання за призначенням. Ключові слова: збройні сили Російської Федерації, морально­психологічне забезпечення, виховна робота, рашизм, повномасштабне збройне вторгнення в Україну. Руслан ГУЛА доктор історичних наук, професор, професор кафедри філософії, Харківський національний університет Повітряних сил ім. І.Кожедуба (Харків, Україна), rslnhula1@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0002­8177­1565 Ірина ПЕРЕДЕРІЙ докторка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри українознавства, культури та документознавства, Національний університет «Полтавська політехніка ім. Ю.Кондратюка» (Полтава, Україна), iryna.perederii@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0001­7473­5868 Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки до збройного вторгнення в Україну  (2013 – початок 2022 рр.) DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2022.04.116      УДК: 355.08:355.014­044.922(470:477)«2013/2022» Український історичний журнал. – 2022. – №4 Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки... 117 Формування світоглядних основ внутрішньої та зовнішньої політики путінської Росії об’єктивно призвело до домінування імперіалістичних і шовіністичних тенден­ цій, ескалації мілітаризму, апофеозом чого можна вважати повномасштабне збройне вторгнення в Україну 24  лютого 2022  р. За таких умов важливим видається вивчен­ ня особливостей війн сучасної доби, специфіки виховної роботи у збройних силах Російської Федерації, форм і способів реалізації її завдань у ході підготовки до від­ критого нападу на Україну. Таке дослідження є невід’ємною умовою забезпечення ефективної реалізації власної політики захисту державного суверенітету, відновлен­ ня територіальної цілісності та нашої перемоги у війні з РФ. Воно передбачає аналіз розвитку і трансформації структур виховної роботи ЗС РФ упродовж 2013 – почат­ ку 2022  рр., на етапі безпосередньої підготовки до повномасштабного вторгнення в Україну. На цей час у вітчизняній та зарубіжній історіографії відсутні комплексні роз­ відки щодо аналізу стану виховної роботи в російській армії після 2010  р., а також структурних змін завдань військово­політичних інституцій. Існують ґрунтовні дослі­ дження з різноманітних аспектів ведення РФ «гібридної» та інших видів інформа­ ційних війн проти України1. Воєнний фактор традиційно відіграє важливу роль у зовнішньополітичній стратегії Росії. Сформоване й усталене впродовж історії Московської держави  – Російської імперії – СРСР гостре відчуття перманентної небезпеки постійно штовхає Кремль до нарощування наступального потенціалу, активного застосування військо­ вої компоненти у зовнішній політиці. Власне кажучи, уся сутність зовнішньої політи­ ки РФ зводиться до копіювання радянської доктрини «оточеної фортеці соціалізму», згідно з якою Росія історично приречена протистояти незліченній кількості «воро­ гів». При цьому її аґресивність трактується як нібито суто захисний механізм. За цих умов збройні сили РФ та інші військові формування використовуються як політичні інститути створення, підтримування й домінування сфери російського впливу у су­ міжних країнах2. Водночас слід визнати факт того, що військовий складник державного устрою надзвичайно сильно вплинув на формування російського національного менталі­ тету як ефективний інструмент мілітаризації суспільної свідомості, за допомогою якої путінська держава вирішує кілька взаємозалежних і взаємопов’язаних завдань. По­перше, це дозволяє представити народу своєрідний ерзац національної ідеї на основі спрощених уявлень про «славу російської зброї». По­друге, здійснювати по­ стійну леґітимізацію авторитарного режиму В.Путіна. Кремлівським політтехноло­ гам удалося зробити важливу маніпулятивну заміну: громадян країни надзвичайно 1 Дзьобань О.П., Пилипчук В.Г. Вплив глобалізаційних процесів на державний суверенітет України  // Вісник Національної юридичної академії України ім.  Ярослава Мудрого. Серія «Філософія, філософія права, політологія, соціологія». – Вип.3. – Х., 2010. – С.96–103; Їх же. Проблема агресії і насильства: світоглядно­інформаційний вимір // Освіта регіону: Політологія. Психологія. Комунікації. – Вип.2. – К., 2012. – С.171–177; Їх же. Теоретичні та держав­ но­правові аспекти протидії інформаційному тероризму в умовах глобалізації // Стратегічні пріоритети. – Вип.4(21). – К., 2011. – С.12–17; Курбан О.В. Інформаційні війни у соціальних онлайн­мережах. – К., 2017. – 392 с.; Його ж. Теорія інформаційної війни: базові основи, методологія та понятійний апарат // ScienceRise. – 2015. – №11/1(16). – С.95–100; Магда  Є.В. Виклики гібридної війни: інформаційний вимір  // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – Вип.5. – К., 2014. – С.138–142; Малик  Я. Інформаційна війна і Україна  // Демократичне вряду­ вання. – Вип.15. – 2015 [Електронний ресурс]: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2015_15_3; Почепцов  Г., Чукут  С. Інформаційна політика. – Ч.1. – К., 2002. – 88 с.; Почепцов Г. Информационные войны. – Москва; К., 2000. – 576 с.; Требін М. Феномен «гібридної» війни // Ґілея. – Вип.87(8). – К., 2014. – С.366–371; Його ж. Феномен інформаційної війни в світі, що глобалізується // Вісник Національного університету «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого». – Вип.2(16). – Х., 2014. – С.188–198. 2 Бєлесков М. Сучасний російський спосіб ведення війни: теоретичні основи і практичне наповнення [Електронний ре­ сурс]: https://mil.in.ua/uk/articles/suchasnyj­rosijskyj­sposib­vedennya­vijny­teoretychni­osnovy­i­praktychne­napovnennya/ Український історичний журнал. – 2022. – №4 118   Руслан Гула, Ірина Передерій успішно переконують, що найголовнішим критерієм оцінки світового впливу держа­ ви виступає її військова міць. По­третє, армія досі сприймається як еталонний дер­ жавний інститут. Армійський вишкіл у розумінні різноманітних соціальних груп і верств трактується як форма необхідної для країні «дисципліни й порядку». У пере­ важної більшості росіян на підсвідомому рівні сформувалося уявлення, що для вели­ чезної країни армія – це основа держави. По­четверте, це підготовка мобілізаційного резерву для проведення збройної аґресії3. Процес морально­психологічного забезпе­ чення підготовки ЗС  РФ до повномасштабного вторгнення в Україну, яке відбулося 24 лютого 2022 р., на нашу думку, можна умовно розділити на два періоди. Перший період – з моменту офіційного оголошення начальником російського ґенерального штабу на загальному зібранні Академії воєнних наук 26  січня 2013  р. так званої «доктрини Ґерасимова» та її практичного впровадження під час окупації Криму й деяких районів Донецької, Луганської обл. до створення указом президента РФ від 30 липня 2018 р. Головного військово­політичного управління ЗС РФ. Особливостями організації морально­психологічного забезпечення військ цього періоду можна вважати акцентування на інформаційному складнику (відбувалося ак­ тивне залучення форм, методів, інструментарію та механізмів військового виховання у цілісну парадигму інформаційної автократії путінського режиму, тобто такого типу авторитарного політичного режиму, де влада утримується за допомогою цензури, знищення або марґіналізації незалежних засобів масової інформації та комунікації, кооптації інформаційної еліти й оснащення інформаційними системами поліції та спецслужб для придушення спроб опору)4; апробація новітніх концепцій інформа- ційно-психологічного впливу в «гібридній війні» на майданчиках Академії воєнних наук РФ  (попри громадський статус цієї інституції, слід визнати її провідний харак­ тер у продукуванні інноваційних технологій у військовій теорії і практиці бойового застосування російських збройних сил); активне використання історії як інстру- менту інформаційної війни  (домінування у процесі виховання військовослужбовців догматів державної історичної політики у системі суспільно­державної підготовки ЗС РФ); суперечливий характер організації морально-психологічного забезпечення осо- бового складу  (відсутність логічно завершеної організаційно­штатної структури орга­ нів виховної роботи фактично зводила нанівець кінцевий результат навчально­вихов­ ного процесу). Основні, на нашу думку, напрями морально­психологічного забезпечення підго­ товки особового складу до збройної аґресії проти України у цьому періоді подано нижче. 1. Домінування інформаційно-психологічного чинника в «гібридній війні». Фундаментальною основою процесів морально­психологічного забезпе­ чення підготовки військ виступали основні положення друкованої версії доповіді В.Ґерасимова5. На нашу думку, «доктрина Ґерасимова», насамперед, може бути визначена як система поглядів політичного керівництва РФ на сутність і перспективи розвит­ ку міждержавного конфлікту для досягнення потрібних геополітичних, стратегіч­ них результатів; воєнно-політична теорія, що систематизує новації воєнної науки з 3 Гула Р.В., Передерій І.Г. Путінська росія: «Третій Рим» чи «Четвертий райх»? (Аспекти політологічного аналізу) // Суспільно­політичні процеси. – Вип.19. – К., 2022. – C.183–184. 4 Guriev S., Treisman D. A Theory of Informational Autocracy (April 3, 2019). [Електронний ресурс]: https://ssrn.com/ abstract=3426238; http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.3426238 5 Герасимов В.В. Ценность науки в предвидении // Военно­промышленный курьер (Москва). – 2013. – 27 февраля. – №8(476). – С.1–2. Український історичний журнал. – 2022. – №4 Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки... 119 урахуванням положень філософської парадигми постмодерну; керівний теоретичний воєнно-політичний принцип, вихідним началом якого є поєднання у цілісну систему нетрадиційних (нелінійних) воєнних дій із політичними, економічними, інформацій­ ними, гуманітарними та іншими невоєнними заходами6. У 2015 р. начальник головного оперативного управління російського ґеншта­ бу А.Картаполов опублікував статтю, в якій розкривалася сутність «війни нового типу» як комплексу прямих  (збройних) і непрямих дій. Останні автор визначав як домінантні в «гібридній війні». Зокрема це здійснення політичного, економічного, інформаційного та психологічного впливу на супротивника; дезорієнтація військо­ во­політичного керівництва держави­жертви, нагнітання невдоволення серед населен­ ня; підготовка озброєних загонів опозиції та закидання їх у район конфлікту7. При цьому інформаційний чинник грав визначальну роль у системі інформаційно­психо­ логічного протистояння у ході активної фази ведення бойових дій8. Саме зазначений комплекс прямих і непрямих дій у повному обсязі використовувався російською ар­ мією під час окупації Криму 2014 р. та бойових дій у зоні АТО/ООС 2014–2022 рр. 2. Догматизація сучасної російської парадигми воєнної історії за до- помогою псевдогромадських організацій у рамках новостворюваного росій- ського імперського політичного проекту. Російське воєнно­історичне това­ риство  (РВІТ) було утворене 2012  р.9 та вважається спадкоємцем і продовжувачем традицій аналогічної інституції, що існувала в 1907–1914  рр. Необхідність «відро­ дження» великодержавного погляду на історію та його імперативного впровадження у площину наукового дискурсу обґрунтував ще 2011  р. В.Мединський: «Потрібна окрема державна історико­пропаґандистська організація. Вона має займатися питан­ нями вивчення і збереження історичної спадщини, питаннями історичної пам’яті та історичної пропаґанди»10. У 2013 р. саме В.Мединського було обрано головою РВІТ. Відповідно до статуту, діяльність товариства спрямовувалася на «консолідацію сил держави й суспільства у вивченні воєнно­історичного минулого Росії, сприяння вивчен­ ню російської воєнної історії, протидію спробам її спотворення, забезпечення популя­ ризації досягнень воєнно­історичної науки, виховання патріотизму, підняття престижу військової служби та збереження об’єктів воєнно­історичної культурної спадщини»11. На початок 2018 р. за сприяння РВІТ було встановлено понад 200  пам’ятників учасникам різних воєнних конфліктів по всій країні та за кордоном. Його співробіт­ ники видавали книжки, брали участь у розробленні шкільних підручників, консульту­ вали знімальні групи в роботі над історико­пропаґандистськими «воєнно­патріотич­ ними» кінострічками, розрахованими на масового глядача («Батальйон», «Битва за Севастополь», «28  панфіловців», «Танки», «Рубіж» та ін.). Ця суспільно­державна інституція брала активну участь в апологетиці догматів неосталіністської державної історичної політики й організації інформаційної обструкції дослідникам Великого терору 1937 р. («справа Дмитрієва»)12. 6 Гула Р.В., Голота А.А. «Доктрина Герасимова»: «керований хаос» у воєнній теорії епохи постмодерну // Воєнно­ історичний вісник. – Вип.1(39). – К., 2021. – С.143. 7 Картаполов А.В. Уроки военных конфликтов, перспективы развития средств и способов их ведения. Прямые и непрямые действия в современных международных конфликтах  // Вестник Академии военных наук. – Вып.2(51). – Москва, 2015. – С.28. 8 Гула Р.В., Дзьобань О.П., Передерій І.Г., Павліченко О.О., Філь Г.О. Інформаційна війна: соціально­онтологічний та мілітарний аспекти. – К., 2020. – С.133–138. 9 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.kremlin.ru/acts/bank/36611 10 Див.: Павленко О. Как важно быть историком // Новая газета. – 2022. – 17 февраля. 11 Див.: [Електронний ресурс]: https://rvio.histrf.ru/ 12 Див.: [Електронний ресурс]: https://tvrain.ru/news/parnas_ustroil_aktsiju_protiv_falsifikatsii_istorii_sandarmoha_u_ zdanija_rvio­488561/ Український історичний журнал. – 2022. – №4 120   Руслан Гула, Ірина Передерій РВІТ активно співпрацює з міністерством оборони РФ, очільник якого входить до складу опікунської ради. Серед почесних членів товариства високопоставлені вій­ ськові функціонери. На початок 2018 р. воно провело понад 40 реконструкцій битв, організувало 15  військово­історичних таборів для дітей13. На свою діяльність інсти­ туція отримує щедрі бюджетні асиґнування та приватні пожертвування, подальші ви­ трати яких складно відстежити. Таким чином, можна зробити висновок про те, що структури РВІТ здійснюють функцію своєрідного історичного «окормлення» процесу виховання російських вій­ ськовослужбовців на основі державної політики історичної пам’яті. 3. Використання історії як виду інформаційної зброї в російсько-укра- їнському протистоянні. У сучасній Росії публічна сфера, простір наукових диску­ сій і політичних конфліктів несуть на собі чимраз виразнішу «тінь минулого». У по­ літичному та масовому вербальному обігу дедалі частіше лунають політичні кліше сталінських часів, заідеологізовані версії ключових подій історії й сучасності14. І ця спотворена світоглядна парадигма активно впроваджується у суспільну свідомість у тому числі російської армійської страти. Як один із наочних прикладів просування подібних псевдоісторичних наративів, можна навести статтю К.Єремєєва, де робить­ ся висновок про організацію Катинського розстрілу винятково німцями15. Особливо активізувалася діяльність у царині маніпуляцій історичною пам’яттю після подій Євромайдану 2013–2014  рр. Яскравою ілюстрацією цього твердження може слугувати стаття президента Академії воєнних наук М.Ґарєєва16. Власне, сама українська складова займає тут не більше десятої частини текстового обсягу, але на­ віть у такій скороченій версії концентровано відображено бачення вирішення воєн­ но­стратегічних завдань політичного керівництва РФ за допомогою використання історичних паралелей 70­річної давнини з їх механістичним перенесенням на події сучасності. Так, у статті підкреслюється «вирішальна роль» у перемозі над нацизмом росіян, але й зі визнанням внеску Україні – як основного театру воєнних дій, і воєна­ чальників­українців. Повторюється зміст ідеологеми, використовуваної в радянській літературі до смерті Й.Сталіна, про «10 сталінських ударів» (щоправда, термін «ста­ лінські» завбачливо замінено на «стратегічні»). Акцентується увага на «провині» за­ хідних демократій як нібито на основній причині «розв’язання» Другої світової вій­ ни, але водночас узагалі не згадується пакт Молотова  –  Ріббентропа. Євромайдан в Україні трактується винятково як «державний переворот». Наголошується на тому, що «особливістю підривної операції Заходу» в Україні «було й те, що американські та європейські спецслужби, по суті, не знайшли опору серед справжніх українців. Основну ставку вони зробили на баптистів, саєнтологів  […] прихильників інших тоталітарних сект, на своїх ставлеників типу Гриценка, загалом на крайніх радика­ лів­націоналістів на кшталт Яроша». Такий відверто сфальшований погляд на події 2013–2014  рр. сформував комплекс ідеалізованих уявлень військово­політичного ке­ рівництва РФ про постмайданну Україну, що виявилося однією з головних причин 13 Див.: [Електронний ресурс]: https://asafov.ru/articles/russia/rvio­dlya­chego­bylo­sozdano­rossijskoe­voenno­istoricheskoe­ obshhestvo 14 Див.: Передерій І. Інституційні веб­ресурси як інструмент збереження історичної пам’яті та національної коме­ морації  // Документно­інформаційні комунікації в умовах глобалізації: стан, проблеми і перспективи: Мат. Всеукр. наук.­практ. інтернет­конф., Полтава, 3 грудня 2016 р. – Полтава, 2016. – С.206–212; Її ж. Реалізація комеморативної функції музеїв у епоху інформаційного суспільства // Збірник наукових статей за матеріалами круглих столів, присвяче­ них пам’яті історика, архівіста, музейника Івана Павловського. – Вип.ІІ. – Полтава, 2020. – С.225–232. 15 Еремеев К.С. «Катынское дело»: находка польских археологов // Красная звезда. – 2013. – 8–14 февраля. – №23(26242). – С.21. 16 Гареев М. Великая Победа и события на Украине // Вестник Академии военных наук. – Вып.2(47). – Москва, 2014. – С.4–10. Український історичний журнал. – 2022. – №4 Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки... 121 провалу путінського «бліцкриґу» в лютому – березні 2022 р. Водночас справедливо зауважувалося, що «реформаторський бардак» часів президенства В.Януковича до­ вів українську армію до «повного розпаду та розкладання»17. Стверджувалося, що звитяга над нацизмом – це перемога не «нових віянь західних «демократій», а «тра­ диційних цінностей»18. Підкреслювалося стратегічне значення так званої «активної оборони», яка має створити необхідну стратегічну глибину  (у процесі реалізації котрої тотально іґноруються інтереси національної безпеки, державний суверенітет і територіальна цілісність держав­сусідів): «Безкровне приєднання Криму до Росії 2014  р. виявилося абсолютно новим явищем у діяльності нашої держави із ґаранту­ вання національної безпеки. Мабуть, це означає настання нової епохи у вирішення оборонних завдань»19. Слід визнати, що постулювання «пророчих» перспектив «настання нової епо­ хи у вирішення оборонних завдань» було повністю зреалізоване путінською військо­ во­політичною верхівкою 24  лютого 2022  р., але вже винятково у формі кривавого збройного насильства. 4. Застосування застарілих форм партійно-політичної роботи в ін- формаційно-пропаґандистському забезпеченні армії. У 2000­х  рр. відбувся процес своєрідної «реанімації» форм партійно­політичної роботи радянської армії, які довели свою повну неспроможність щодо ефективного впливу на індивідуальну та суспільну свідомість особового складу ще у часи СРСР. Наказом міністра оборони РФ №170 від 12 травня 2005 р. «Про організацію суспільно­державної підготовки у збройних силах Російської Федерації» у практику інформаційно­пропаґандистського забезпечення було впроваджено відроджені «політзаняття»  («основна увага приді­ ляється вивченню військовослужбовцями питань вітчизняної історії, традицій армії і флоту, проблемам державного та військового будівництва, військової педагогіки і психології, законодавства Російської Федерації, норм міжнародного гуманітарно­ го права, практики навчання та виховання особового складу»)20. Фактично це була «калька» з радянського першоджерела, лише «політику партії» замінено на «законо­ давство РФ». Тематика занять включала у себе історичний контент у радянсько­кон­ сервативній моделі трактування подій минулого. Навіть терміни, часові стандарти проведення, форми занять, підготовка керівників груп практично повністю дублюва­ ли організацію політзанять особового складу та марксистсько­ленінської підготовки офіцерів збройних сил СРСР. Цей наказ було скасовано лише 2016 р. В інформаційно­пропаґандистському забезпеченні активно популяризувався дос­ від партійно­політичної роботи армії СРСР. Так, у друкованому органі міністерства оборони РФ 2014 р. повідомлялося про відзначення річниці «Головного політично­ го управління радянської армії та військово­морського флоту, створеного у травні 1919  р.  […] Ця пам’ятна дата вкотре нагадала про значущість інформаційно­пропа­ ґандистської роботи у військах, важливість патріотичного виховання військовослуж­ бовців»21. Характерно, що у редакторській політиці видання цього періоду взагалі відсутній будь­який критичний аналіз політроботи Червоної армії. Не заперечуючи її внеску в радянський складник перемоги над нацизмом, слід зазначити й очевид­ ні проблеми виховного процесу того часу  – формалізм, доктринерство, надмірну заідео логізованість. Але відверта ідеалізація системи виховання РСЧА–ЗС СРСР на 17 Там же. – С.7–8. 18 Там же. – С.8–9. 19 Там же. – С.10. 20 Див.: [Електронний ресурс]: https://docs.cntd.ru/document/901936467 21 Александров А. Они поднимали в атаку // Красная звезда. – 2014. – №86. – С.3. Український історичний журнал. – 2022. – №4 122   Руслан Гула, Ірина Передерій тлі відсутності конкретних позитивних новітніх тенденцій у зміцненні морально­пси­ хологічного стану російської армії визначала ту траєкторію її розвитку, яка і призве­ ла до формування саме зазначених структур військово­політичної роботи в періоді інтенсифікації підготовки ЗС РФ до повномасштабного вторгнення в Україну. 5. Упровадження в армійське середовище релігійно-морального провіден- ціалізму, який підпорядковує матеріальне вищим «духовним» засадам і морально обґрунтовує походження, природу та механізми функціонування влади22. Основним суб’єктом практичної реалізації цього напряму став «відроджений» інститут військо­ вих священиків. Основною причиною його введення у структуру ЗС РФ був катастро­ фічний морально­психологічний стан особового складу, викликаний кризовими яви­ щами 1990­х рр.23 21 липня 2009 р. президент РФ Д.Медведєв підтримав відповідну пропозицію Російської православної церкви. Основним правовим документом, що реґулює діяльність священнослужителів в армії, є положення, затверджене 25 грудня 2013 р.24 У липні 2014 р. військові соціологи за результатами спеціальних досліджень зробили висновок, що кількість військовослужбовців, котрі називають себе віруючи­ ми, за 5  років зросла на 15% і становила 78%. До православних християн віднесли себе 71% усіх вояків, до мусульман – 6%, до буддистів – 0,5%, до юдеїв – 0,01%, до ін­ ших релігій – 0,5%25. Питання, наскільки ці неофіти відповідали релігійним канонам, залишилося без відповіді. Загалом складно оцінити реальний ступінь впливу релігій­ них інституцій на покращення морально­психологічного стану військовослужбовців у цей період. Але прояви нестатутних взаємовідносин (особливо на міжнаціональній основі), стала тенденція розстрілів варт на цьому ґрунті, корупція серед офіцерського складу, скандальні кримінальні справи щодо російського ґенералітету не дозволяють зробити навіть обережні позитивні висновки. Отже під час першого періоду морально­психологічного забезпечення підготов­ ки військ до масштабного вторгнення в Україну основна увага органів управління російської армії була зосереджена на домінуванні інформаційного чинника у про­ веденні акцій «гібридної війни». Нав’язування шовіністичної імперської парадигми історії з наполегливим просуванням її основних постулатів за допомогою архаїчних форм і методів партійно­політичної роботи часів радянської армії та псевдонауко­ вих розвідок громадсько­державних інституцій відбувалося у системі суспільно­дер­ жавної підготовки ЗС  РФ. Еклектичний симбіоз форм морально­психологічного впливу релігійної ортодоксії РПЦ і віджилих традицій часів СРСР, упровадження їх механізмами армійської прямолінійності апріорі не могло ґарантувати якийсь більш­менш прийнятний результат. Логічно наступав час необхідності трансформації цієї системи, але відповідний процес знову набув форми «історичного бумеранґа», траєкторії вічного повернення в минуле. Другий період у процесі морально­психологічного забезпечення підготовки ро­ сійської армії до повномасштабного вторгнення в Україну тривав із моменту ство­ рення указом президента РФ від 30  липня 2018  р. Головного військово­політичного управління ЗС РФ (ГВПУ) до 24 лютого 2022 р. До особливостей організації військово­політичної роботи у цей період відноси­ мо парадигмальну зміну самої сутності процесу виховання особового складу  (перехід 22 Гула Р.В., Передерій І.Г., Панфілов О.Ю., Кудрявцева Н.А. Praeteritis futura evocat: Політичний оксюморон Консервативної революції 1920–1930­х рр. – К., 2021. – С.27. 23 Сафонова А.В., Елецких Н.Ю. Деятельность военных священников в системе социально­педагогической работы в Вооружённых силах РФ на современном этапе // European science. – 2017. – №9(31). – Р.40. 24 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.patriarchia.ru/db/text/3481010.html 25 Артемьев А.А. Взаимодействие Русской православной церкви и Министерства обороны РФ на современном этапе // Власть. – 2015. – №5. – С.51. Український історичний журнал. – 2022. – №4 Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки... 123 від морально­психологічного забезпечення до військово­політичної роботи з домі­ нуванням ідеологічного складника, таке собі «друге пришестя політруків»); інтен- сифікацію процесу виховання військовослужбовців на основі антиукраїнської держав- ної історичної політики; суттєве підвищення статусу ГВПУ  (надання начальникові управління повноважень заступника міністра оборони, побудова завершеної ієрар­ хічної структури військово­політичної роботи із запровадженням на всіх щаблях військового управління відповідних посад заступника  – міністра, головнокоман­ дувача, командувача, командира); оприлюднення 2  березня 2019  р. нової воєнної док- трини РФ  (корегування пріоритетних завдань воєнної політики, причому акценту­ вання на збройних методах ведення бойових дій водночас не знизило важливості асиметричних форм «гібридної війни», яким також відведено значне місце у цьому документі26). Основні напрями військово­політичної роботи у процесі інтенсифікації підго­ товки особового складу до масштабного вторгнення в Україну під час цього періоду викладено нижче. 1. Крайній ступінь ідеологізації військово-політичної роботи. Після призначення на посаду начальника Головного військово­політичного управління ЗС РФ у червні 2018 р. А.Картаполов відразу окреслив параметри ідеологічних стан­ дартів російської армії: «Наша ідеологія повинна ґрунтуватися, по­перше, на історії Батьківщини і свого народу; по­друге, на історичних та культурних традиціях»27. Ідеологізація процесу військового виховання присутня в будь­якій країні. Інша спра­ ва, у чому полягає роль цього складника та чи є він домінантним. Зауважимо, що конституція РФ проголошує: «У Російській Федерації визнається ідеологічне різно­ маніття. Ніяка ідеологія не може встановлюватися як державна або обов’язкова»28. Натомість у російських реаліях імперативне нав’язування в армії ідеологічних посту­ латів рашизму перетворилося на панівну тенденцію. 2. Латентне впровадження у процес виховання особового складу ідеології рашизму. Сучасний російський фашизм (рашизм) може бути схарактеризований як форма державного авторитарного й автократичного правління (з використанням гі­ бридної системи леґітимізації в уявно демократичний спосіб персоніфікованого всев­ ладдя та фактичною узурпацією політичної влади президентом, котрий спирається на підпорядковані йому бюрократію, апарат правлячої партії); як ідеологія національної величі  (політика й соціальна практика протиставлення націй у дихотомії «свій  –  чу­ жий» на основі абсолютизованої культивації почуття власної унікальності, месіаніз­ му); як програма політичної мобілізації мас елітою  (узурпування основоположних цінностей і тотальне підкорення інтересів індивіда колективістському служінню на­ ції в умовах формування жорстко авторитарної вертикалі державного управління, створення образу «оточеної фортеці», трактування внутрішньої опозиції як воро­ жої сили та витіснення її з політичного поля адміністративно­каральними метода­ ми); як синтезоване явище суспільного життя, соціокультурний феномен свідомості людини  (розкриваються через визнання пріоритету догматизованих «традиційних» цінностей, «духовних скріп» власної нації перед демократією, правами людини і гро­ мадянина заради гіперболізованої «величі держави» на тлі цілеспрямованої архаїза­ ції індивідуальної та суспільної свідомості); як сила, що провокує виникнення кон­ фліктів, воєн між націями та державами на основі абсолютизації власних, сумнівного 26 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.pravda.com.ua/news/2019/03/9/7208764/ 27 Див.: Гольц А. Россия как большая казарма [Електронний ресурс]: http://svop.ru/main/38673/ 28 Див.: [Електронний ресурс]: https://base.garant.ru/10103000/4d6cc5b8235f826b2c67847b967f8695/ Український історичний журнал. – 2022. – №4 124   Руслан Гула, Ірина Передерій штибу національних цінностей і державних інтересів за допомогою інструментарію аґресивної зовнішньої політики29. Базові, на нашу думку, принципи аґітаційно­пропаґандистської роботи зі впро­ вадження ідеології рашизму в російській армії подано нижче. Фундаментальний етатизм – абсолютизація ролі та місця держави у житті су­ спільства й армії, визнання її єдиним леґітимним сувереном. Характерно, що навіть у головному церемоніальному акті  – військовій присязі, уже в перших рядках під­ креслюється, що основною цінністю для військовослужбовця є держава  («[…]  уро­ чисто присягаю на вірність своїй Батьківщині  – Російській Федерації»30). У наказі міністра оборони від 22  липня 2019  р. «Про організацію військово­політичної ро­ боти у збройних силах Російської Федерації» вказано, що «основні зусилля зосере­ джуються на формуванні та розвитку в особового складу розуміння й підтримки дер­ жавної політики в галузі оборони та воєнної безпеки Російської Федерації, рішень президента Російської Федерації  – верховного головнокомандувача збройних сил Російської Федерації, міністра оборони Російської Федерації щодо питань розбудови й підготовки збройних сил»31. Для повноти картини додамо, що одна з дисциплін бойової підготовки, яка формує свідомість військовослужбовця ЗС  РФ, має назву суспільно­державної. Неоміфологізм – спосіб ідеалізованої реалізації історичного міфу як духовної основи відродження національних цінностей у вигляді зведення сепарованого та мі­ фологізованого історичного продукту до об’єкту масового ідолопоклонства. У цей період активне використання історії характеризувалося найвищим градусом політи­ зації й міфологізації історичних сюжетів, крайнім ступенем аґресивності державної історичної політики в оцінці цивілізаційних ретроспектив і перспектив України. Знання історії власної, та особливо сусідніх держав у суспільній свідомості росій­ ських військовослужбовців ставали дедалі приблизнішими і вкрай фраґментованими. Більше того, вони здебільшого замінювалися спрощеними пропаґандистськими клі­ ше («бандерівці», «наркомани», «нацисти»). Враховуючи жорстку армійську ієрар­ хічну вертикаль управління, активну «вбудову» пропаґандистського апарату ЗС РФ в ідеологічну парадигму Кремля, імперативні механізми впровадження «історичних» наративів у суспільну свідомість військовослужбовців, можна зробити висновок, що особливо в російській армії цей процес набув рис масштабного ексклюзивного світо­ глядного шулерства. Так, наприклад, наказом міністра оборони путінську статтю про «історичну єдність росіян та українців»32 включено як одну з обов’язкових тем на за­ няттях із військово­політичної підготовки в літній період 2021 р.33 Історична пам’ять у РФ в її офіціозному трактуванні мобілізується на війну із «західними» «фальшова­ ними» інтерпретаціями історії, які, на думку кремлівських ідеологів, «принижують велич» країни та «загрожують її єдності»34. Тотальна мобілізація  – принцип консолідації «мас» із метою їх готовності до соціальної дії, згідно з яким вирішення державних завдань при зростанні загроз на­ ціональній безпеці передбачає підпорядкування вимогам авторитарного державного 29 Гула Р.В., Передерій І.Г. Путінська росія: «Третій Рим» чи «Четвертий райх»?...; Їх же. Російський фашизм: ідеоло­ гічні основи, історія становлення та сучасні модифікації // Український історичний журнал. – 2017. – №2. – С.181. 30 Див.: [Електронний ресурс]: https://base.garant.ru/178405/f9b0119a4fce7561a213cdc9af189098/ 31 Див.: [Електронний ресурс]: https://vii.sfu­kras.ru/images/pdf/Prikaz_MO_RF_404.pdf 32 Див.: [Електронний ресурс]: http://kremlin.ru/events/president/news/66181 33 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.currenttime.tv/a/statya­putina­stala­obyazatelnoy­dlya­izucheniya­v­ armii/31361220.html 34 Ляпунова Н.В., Старостенков Н.В., Семин В.П., Мухлаев К.О. Мир на пути к войне: Кто и с какой целью развязал ІІ мировую войну // Вестник Академии военных наук. – Вып.4. – Москва, 2018. – С.169–178. Український історичний журнал. – 2022. – №4 Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки... 125 управління. В основі цього принципу лежить калька з радянського концепту «ото­ ченої фортеці», яка підсилюється поширенням «теорій змов». Сучасне російське суспільство та армія як його озброєна проекція «об’єднуються» владою на основі параноїдальних мемів на кшталт «американці хочуть нас знищити, а тих, хто зали­ шиться  – перетворити на рабів», «Англія постійно гадить», «ґейропейці прагнуть розбестити Росію, адже вона  – остання опора справжніх цінностей у світі» та ін. Апофеозом цього «об’єднання» повинна стати жертовна акція загальнонаціонально­ го суїциду35. 3. Формування нової парадигми процесу виховання військовослужбовців ЗС  РФ у рамках концепції військово-політичної роботи. У лютому 2013  р. С.Шойґу вперше оголосив про намір повернення посад заступників командирів із виховної роботи – мовляв, це має бути не «рудимент радянського часу», а професіо­ нал, котрий «повинен знати, як живе солдат, чим живе, хто з особового складу па­ лить, хто п’є, яка у хлопців удома атмосфера. Він повинен уміти працювати з душею солдата»36. Фактично це було повторення арґументації необхідності й ролі замполі­ тів за часів радянської армії, які тоді відповідали за той самий «функціонал» знан­ ня «душі солдата». Згаданим вище наказом міністра оборони від 22  липня 2019  р. визначалися основи «організації військово­політичної роботи» в армії. Характерною особливістю цього концептуального документа стала поява категорії «морально­по­ літичний стан особового складу»  (в радянські часи це був «політико­моральний стан»37). У військово­політичну роботу запроваджувалася нова термінологія  – «вій­ ськово­політична свідомість», «військово­політична культура»  (щоправда без роз­ криття змісту цих понять)38. 4. Використання «інноваційних» форм і методів військово-політичної роботи. Після призначення на посаду начальника Головного військово­політичного управління ЗС  РФ у червні 2018  р. А.Картаполов заявив, що «ідеологія, яка сьогод­ ні зароджується на наших очах, отримає апробацію в армійському середовищі. Якщо згодом вона виявиться затребуваною державою, ми будемо лише раді»39. Також він оголосив, що при головному храмі збройних сил Росії, будівництво якого розпо­ чалося восени 2018  р. в підмосковному парку «Патріот», діятиме центр підготов­ ки військового духівництва, а «військовий елемент стане основною спрямованістю цього храму. Ми хочемо, щоб у цьому храмі знайшли відображення не лише суто канонічні, церковні речі. Ми хочемо, щоб цей храм став не лише центром духовно­ го виховання, а й історичної освіти.  […] відродження російської держави […] триває через відродження православної віри  […] дух військовослужбовця, дух солдата  – це теж зброя, […] і цей дух треба виховувати, оскільки він не з’являється на порожньому місці […] цим мають займатися військові священики»40. У серпні 2021 р. А.Картаполов визначив рекомендований перелік кінофільмів і телепрограм, обов’язкових для перегляду й обговорення особовим складом ЗС  РФ. Найперше йшлося про телевізійні цикли М.Михалкова та З.Прилєпіна, зміст яких у частині української тематики може вважатися еталоном мракобісся. Утім головний російський армійський «вихователь» уважав, що їх перегляд позитивно вплине на 35 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.bbc.com/russian/media­45903216 36 Див.: Гольц А. Россия как большая казарма… 37 Ипполитов Г.И. Строительство политических органов Вооружённых сил советского государства: генезис и эво­ люция (опыт краткого исторического обзора) // Известия Самарского научного центра Российской академии наук: Исторические науки. – Т.1. – №1. – Самара, 2019. – С.97. 38 Див. прим.31. 39 Див.: Гольц А. Россия как большая казарма… 40 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.interfax.ru/russia/628005 Український історичний журнал. – 2022. – №4 126   Руслан Гула, Ірина Передерій процес «формування інформаційного імунітету до чужої ідеології, до того, що нама­ гаються вкинути та що може роз’їдати свідомість особового складу». Очевидно, сам А.Картаполов свято вірив в ефективність таких колективних переглядів: «Посадили солдатів, показали серію, обговорили. І це працює. Вони мають інтерес»41. Також важливою частиною ідеологічної роботи став затверджений міністром оборони обов’язковий для перегляду список фільмів, які «формують нормальну свідомість воїна­патріота». У цьому переліку знайшлося місце і для радянської кі­ нокласики  («Білоруський вокзал», «У бій ідуть тільки “старики”» та ін.), і для ста­ лінського «іконостасу героїв»  («Олександр Невський» та ін.), і для знятих за лека­ лами минулого сучасних російських «патріотичних» стрічок  («Баязет», «Конвой PQ­17» та ін.). Одна з основних ідей  – звитяжна загибель за державу. Фактично можна вести мову про повернення радянської оптики культивації державного па­ тріотизму на основі імперативно визначеного пантеону «героїв». Як результат, ми знову бачимо спробу вдихнути життя в тіло штучно відродженого інституційного релікту на основі архаїки часів СРСР у рамках парадигми новочасного російського фашизму (рашизму). *** Таким чином, аналіз історичної ретроспективи діяльності структур із військо­ вого виховання у ЗС  РФ упродовж досліджуваного періоду дозволяє зробити деякі висновки. Починаючи з 1991 р. система пройшла шлях серйозних концептуальних змін. Це й різке зниження статусу заступників командирів до помічників із роботи з особовим складом; штучне об’єднання «під одним дахом» спеціалістів кадрової та виховної роботи; виокремлення структур виховної роботи з одночасним обмежен­ ням їх службового статусу. Нарешті, реанімація за радянськими шаблонами системи політичного виховання особового складу у вигляді військово­політичної роботи та водночас свідоме іґнорування новітніх елементів морально­психологічного забезпе­ чення за досвідом провідних держав світу. Процесами виховання у ЗС РФ у цей час керували переважно представники ко­ мандної ланки управління зі своєрідним баченням завдань морально­психологічного забезпечення. Це призводило до консервації та застою у виховному процесі, втілення його методами імперативного тиску у формах, що апріорі не могли дати бажаного результату. До того ж давалося взнаки певне несприйняття командирами представ­ ників виховних структур, котрі в їхній свідомості все ще асоціювалися з диктатом по­ літорганів часів СРСР. Закладені від самого початку у систему військового виховання російської армії архаїчні основи колишнього партполітапарату періоду СРСР і душпастирської орто­ доксії політизованої православної церкви стало забезпечували консервацію та застій виховного процесу на основі суміші радянської міфологічної концепції Другої світо­ вої війни і примітивної фундаменталістської інтерпретації канонів православ’я. Апробація у процесі виховання особового складу ідеології рашизму дозволила сформувати чисельний прошарок її адептів. Народившись на уламках симбіозу мо­ нархічного світогляду й комуністично­месіанської утопії, сучасний російський фа­ шизм  (рашизм), на нашу думку, на практиці реалізувався у формах радикального російського націоналізму, в основі якого лежать діаметрально протилежні процеси 41 Див.: Малюкова Л. Смотрящие при погонах // Новая газета. – 2021. – 18 августа. – №94. Український історичний журнал. – 2022. – №4 Трансформація процесів морально-психологічного забезпечення російської армії в контексті підготовки... 127 культурної автаркії та ґлобалістських геополітичних потуг, утопічно­ідеалістичні при­ мітизовані погляди на складний спектр політичного життя українського суспільства й ірраціональні ксенофобські уявлення про нібито «вороже оточення» російського народу, історична міфологія та спроби реалізації квазідержавних проектів на теренах колишнього СРСР. Ефективність будь­якої системи військового виховання визначають у кінцевому підсумку результати бойових дій. Але провал першого етапу так званої «спецопера­ ції», сумнівні тактичні успіхи «визволення Донбасу», непоодинокі випадки відмов від виконання наказів та умов контракту військовослужбовцями ЗС  РФ дозволяють нам зробити попередні висновки щодо вкрай низького рівня результативності робо­ ти органів військового управління російської армії та інших силових структур із мо­ рально­психологічного забезпечення готовності особового складу виконувати бойові завдання за призначенням. REFERENCES 1. Artemyev, A.A. (2015). Vzaimodejstvie Russkoj pravoslavnoj tserkvi i Ministerstva oborony RF na sovremennom etape. Vlast, 5, 51–54. [in Russian]. 2. Bieleskov, M. (2021). Suchasnyi rosiiskyi sposib vedennia viiny: teoretychni osnovy i praktychne napovnennia. Retrieved from: https:// mil.in.ua/uk/articles/suchasnyj­rosijskyj­sposib­vedennya­vijny­teoretychni­osnovy­i­praktychne­napovnennya/ [in Ukrainian]. 3. Dzoban, O.P., Pylypchuk, V.H. (2010). Vplyv hlobalizatsiinykh protsesiv na derzhavnyi suverenitet Ukrainy. Visnyk Natsionalnoi yurydychnoi akademii Ukrainy im.  Yaroslava Mudroho: Seriia: Filosofiia, filosofiia prava, politolohiia, sotsiolohiia, 3, 96–103. [in Ukrainian]. 4. Dzoban, O.P., Pylypchuk, V.H. (2011). Teoretychni ta derzhavno­pravovi aspekty protydii informatsiinomu teroryzmu v umo­ vakh hlobalizatsii. Stratehichni priorytety, 4(21), 12–17. [in Ukrainian]. 5. Dzoban, O.P., Pylypchuk, V.H. (2012). Problema ahresii i nasylstva: svitohliadno­informatsiinyi vymir. Osvita rehionu: Politolohiia. Psykholohiia. Komunikatsii, 2, 171–177. [in Ukrainian]. 6. Gareev, M. (2014). Velikaya Pobeda i sobytiya na Ukraine. Vestnik Akademii voennykh nauk, 2(47), 4–10. [in Russian]. 7. Golts, A. (2021). Rossiya kak bolshaya kazarma. Retrieved from: http://svop.ru/main/38673/ [in Russian]. 8. Guriev, S. & Treisman, D. (2019). A Theory of Informational Autocracy. Retrieved from: http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.3426238 9. Hula, R.V., Dzoban, O.P, Perederii, I.H., Pavlichenko, O.O., Fil, H.O. (2020). Informatsiina viina: sotsialno-ontolohichnyi ta mil- itarnyi aspekty. Kyiv. [in Ukrainian]. 10. Hula, R.V., Holota, A.A. (2021). “Doktryna Herasymova”: “kerovanyi khaos” u voiennii teorii epokhy postmodernu. Voienno- istorychnyi visnyk, 1(39), 140–155. [in Ukrainian]. 11. Hula, R.V., Perederii, I.H. (2017). Rosiiskyi fashyzm: ideolohichni osnovy, istoriia stanovlennia ta suchasni modyfikatsii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 160–182. [in Ukrainian]. 12. Hula, R.V., Perederii, I.H. (2022). Putinska Rosiia: “Tretii Rym” chy “Chetvertyi raikh”?  (Aspekty politolohichnoho analizu). Suspilno-politychni protsesy, 9, 171–195. [in Ukrainian]. 13. Hula, R.V., Perederii, I.H., Panfilov, O.Yu., Kudriavtseva, N.A. (2021). Praeteritis futura evocat: Politychnyi oksiumoron Konservatyvnoi revoliutsii 1920–1930-ykh rr. Kyiv. [in Ukrainian]. 14. Kartapolov, A.V. (2015). Uroki voennykh konfliktov, perspektivy razvitiya sredstv i sposobov ikh vedeniya: Pryamye i nepryamye dejstviya v sovremennykh mezhdunarodnykh konfliktakh. Vestnik Akademii voennyh nauk, 2(51), 26–36. [in Russian]. 15. Kurban, O.V. (2015). Teoriia informatsiinoi viiny: bazovi osnovy, metodolohiia ta poniatiinyi aparat. ScienceRise, 11/1(16), 95– 100. [in Ukrainian]. 16. Kurban, O.V. (2017). Informatsiini viiny u sotsialnykh onlain-merezhakh. Kyiv. [in Ukrainian]. 17. Lyapunova, N.V., Starostenkov, N.V., Semin, V.P., Mukhlaev, K.O. (2018). Mir na puti k vojne: Kto i s kakoj tselyu razvyazal II mirovuyu vojnu. Vestnik Akademii voennykh nauk, 4, 169–178. [in Russian]. 18. Mahda, Ye.V. (2014). Vyklyky hibrydnoi viiny: informatsiinyi vymir. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 5, 138–142. [in Ukrainian]. 19. Malyk, Ya. (2015). Informatsiina viina i Ukraina. Demokratychne vriaduvannia, 15. [in Ukrainian]. 20. Perederii, I. (2016). Instytutsiini veb­resursy yak instrument zberezhennia istorychnoi pamiati ta natsionalnoi komemoratsii. Dokumentno-informatsiini komunikatsii v umovakh hlobalizatsii: stan, problemy i perspektyvy: Mat. Vseukr. nauk.-prakt. internet- -konf., 206–212. Poltava. [in Ukrainian]. 21. Perederii, I. (2020). Realizatsiia komemoratyvnoi funktsii muzeiv u epokhu informatsiinoho suspilstva. Zbirnyk naukovykh statei za materialamy kruhlykh stoliv, prysviachenykh pamiati istoryka, arkhivista, muzeinyka Ivana Pavlovskoho, II, 225–232. Poltava. [in Ukrainian]. 22. Pocheptsov, G. (2000). Informatsionnye vojny. Moskva; Kiev. [in Russian]. 23. Pocheptsov, H., Chukut, S. (2002). Informatsiina polityka. Kyiv. [in Ukrainian]. 24. Safonova, A., Eletskikh, N. (2017). Deyatelnost voennykh svyashchennikov v sisteme sotsialno­pedagogicheskoj raboty v vooru­ zhennykh silakh RF na sovremennom etape. European science, 9(31), 39–44. [in Russian]. 25. Trebin, M. (2014). Fenomen “hibrydnoi” viiny. Gileia, 87(8), 366–371. [in Ukrainian]. 26. Trebin, M. (2014). Fenomen informatsiinoi viiny v sviti, shcho hlobalizuietsia. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Yurydychna akademiia im. Yaroslava Mudroho”, 2(16), 188–198. [in Ukrainian]. Український історичний журнал. – 2022. – №4 128   Руслан Гула, Ірина Передерій Ruslan HULA Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Professor at Department of Philosophy, I.Kozhedub Kharkiv National Air Force University (Kharkiv, Ukraine), rslnhula1@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0002­8177­1565 Iryna PEREDERII Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Head of Department of Ukrainian Studies, Culture and Documentation, National University “Yu.Kondratiuk Poltava Polytechnic” (Poltava, Ukraine), iryna.perederii@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000­0001­7473­5868 Transformation of Moral and Psychological Provision Processes of the Russian Army in the Context of Preparation Armed Invasion in Ukraine (2013 – Beginning 2022) Abstract. The article analyzes the development and transformation of the structures of moral and psychological support of the Armed Forces of the Russian Federation at the stage of their direct preparation for a full­scale armed invasion on 24.02.2022, their activities in 2013–2022. The research methodology is based on the fundamental principles of objectivity and historicism, which involve the study of individual phenomena and processes in their development and close connection with the system of relevant socio­political relations. Scientific novelty. For the first time in historiography, a study of complex processes of reforming the educational structures of the modern Russian army was conducted, as well as an assessment of the effectiveness of their activities during the period of direct preparation of the Russian military leadership to open an open war with Ukraine. The main conclusions state that the permanent nature of the reforms mostly led to an imbalance in the system of military education and the creation of concepts that were based mainly on the work of Soviet political bodies. At the same time, the introduction of the latest elements of moral and psychological support in the experience of the world’s leading states was deliberately ignored. The processes of education in the RF Armed Forces at this time were led mainly by representatives of the command level with a unique vision of the tasks of moral and psychological support. This guaranteed the conservation and stagnation of the educational process on the basis of a strange mixture of the Soviet mythological concept of the World War  II with the most primitive fundamentalist interpretation of the canons of Orthodoxy. Approbation in the process of educating the personnel of the RF Armed Forces of the ideology of racism allowed to form a sufficiently large layer of adherents of the new ideology. But the failure of the first stage of the so­called “special operation” allows us to draw preliminary conclusions about the serious miscalculations of the organization of the military administration of the Russian army and other law enforcement agencies to morally and psychologically ensure the readiness of personnel to perform combat missions. Keywords: armed forces of the Russian Federation, moral and psychological provision, educational work, rashism (ruscism), full­scale armed invasion of Ukraine.

Схожі ресурси