Колосова В. Київський щоденник 1940–1945
Рецензія на книгу: Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 / Упор.: О.Лазаренко, А.Портнов. – Х., 2021. – 236 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2022 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2022
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187267 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 / Ю. Буйських // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 236-238. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187267 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1872672022-12-16T01:25:54Z Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 Буйських, Ю. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 / Упор.: О.Лазаренко, А.Портнов. – Х., 2021. – 236 с. 2022 Article Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 / Ю. Буйських // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 236-238. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187267 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди |
| spellingShingle |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди Буйських, Ю. Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 / Упор.:
О.Лазаренко, А.Портнов. – Х., 2021. – 236 с. |
| format |
Article |
| author |
Буйських, Ю. |
| author_facet |
Буйських, Ю. |
| author_sort |
Буйських, Ю. |
| title |
Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 |
| title_short |
Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 |
| title_full |
Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 |
| title_fullStr |
Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 |
| title_full_unstemmed |
Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 |
| title_sort |
колосова в. київський щоденник 1940–1945 |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187267 |
| citation_txt |
Колосова В. Київський щоденник 1940–1945 / Ю. Буйських // Український історичний журнал. — 2022. — Число 4. — С. 236-238. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT bujsʹkihû kolosovavkiívsʹkijŝodennik19401945 |
| first_indexed |
2025-07-16T08:46:30Z |
| last_indexed |
2025-07-16T08:46:30Z |
| _version_ |
1837792589048184832 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2022. – №4
Колосова В.
Київський щоденник 1940–1945 / Упор.:
О.Лазаренко, А.Портнов. – Х., 2021. – 236 с.
«Я так ясно помню этот день. Утром я проснулась
от сигналов воздушной тревоги» (с.88), – написала у
своєму щоденнику Вікторія Колосова, рівно через рік
після того, як літаки люфтваффе бомбардували Київ.
Я завершила читати спогади В.Колосової, до
слідниці давньої й ранньомодерної української пое
зії, 23 лютого 2022 р., за день до того, як РФ почала
нову фазу своєї колоніальної війни проти України.
До дрібниць ясно пам’ятаю той день, 24 лютого, коли
мене розбудила серія гучних вибухів, що тривали з
5ї до 7ї год. Згодом я прочитала, що ці вибухи були звуками роботи наших систем
ППО, які збивали російські ракети, випущені по Василькову, Броварам, Борисполю.
Від того дня ми всі – я, мої рідні, друзі, колеґи, знайомі та незнайомі співгромадяни
і співгромадянки – пройшли крізь немислимий раніше досвід, осмислювати котрий
нам доведеться ще довго. Ми все ще його проживаємо. Тільки на п’ятому місяці пов
номасштабної війни я змогла повернутися до щоденника, який писала теж молода
жінка, теж киянка – у час, коли її звичний упорядкований світ виявися зруйнованим.
Нині нас поєднує досвід війни.
У культурній антропології залученість дослідника до культурного контексту,
який він вивчає, заснована саме на переконанні, що зрозуміти іншого можна лише
отримуючи схожий досвід, коли ти стаєш, за висловом американської антропологині
Дж.Дубіш, «спостерігачем, якого спостерігають»1. Цей принцип став джерелом ба
гатьох теорій і, передусім, основним методом антропології: включеним спостережен
ням. Особисту залученість дослідника в контекст я розумію саме в такому сенсі – як
готовність і відкритість особисто пережити щось, що переживають та через що про
ходять люди, яких ти вивчаєш, намагаєшся зрозуміти. Тепер переді мною лежать мої
уривчасті нотатки з цієї війни й щоденник В.Колосової, котрий я перечитую вдруге,
і нині той самий текст сприймається зовсім інакше, ніж кілька місяців тому, адже мій
досвід став іншим. І хоч я ніколи не бажала б мати такий досвід, тепер він дає мені
змогу співпереживати авторці щоденника, зчитувати її емоції, переживання й очіку
вання від невизначеного майбутнього інакше, ніж п’ять місяців тому.
М.Блок став одним із перших, хто наголосив на важливості бачення та усвідом
лення долі однієї людини в контексті історії людства. Цим було започатковано мікро
історичний підхід в історичних дослідженнях, в основі якого прискіплива увага до люд
ського життя й повсякдення. Міркуючи над різнобічністю «ремесла історика», М.Блок
підкреслював, що головна риса історика – «здатність сприйняття живого». Вона відби
вається в умінні «розпитувати джерела» та розкривати їх на діалог із собою2.
Щоденник, мабуть, найбільше з усіх типів документальних джерел відбиває вну
трішній світ людини, її найінтимніші сторони, емоції та життєвий досвід на тлі вели
ких подій історії. Читання ж щоденника, а особливо такого відвертого, детального,
з увагою до дрібниць, наповненого сильними образами – рідного міста, юності,
війни – наближує до авторки, створюючи враження невимушеної розмови. Крізь
1 Dubisch J. In a Different Place: Pilgrimage, Gender, and Politics at a Greek Island Shrine. – Princeton, 1995. – P.101.
2 Блок М. Апология истории, или Ремесло историка. – Изд. 2е, доп. – Москва, 1986. – С.38.
Український історичний журнал. – 2022. – №4
Рецензії й огляди 237
цей мовчазний діалог видно всесвіт людини, як написав один з упорядників видан
ня, «однієї з нас». І.Паперно звертає увагу на те, що концептуалізація щоденника
як джерела вимагає розуміння ширшого контексту й уточнень формального визна
чення – коментарів щодо генезису, історії жанру, психології ведення щоденника,
його філософського значення, статусу як культурного явища та його комунікативної
ситуації3. Ці важливі доповнення дозволяють зрозуміти культурний, релігійний, інте
лектуальний, побутовий тощо зрізи історичної епохи, в яку писався щоденник.
Зважаючи на це, структура рецензованого видання вкрай добре продумана. Воно
складається з історіографічної передмови А.Портнова, археографічного коментаря, пу
блікації щоденника В.Колосової (уродженої Водолажської), доповненої коментарями
впорядників, публікації листів 1944–1945 рр. батькам і родичам, вибраних світлин (се
ред яких і фото сторінок щоденника із засушеними квітами поміж ними, що теж надає
нотаткам виразнішого контексту), листів 1945 р. до майбутнього чоловіка Ю.Колосова
на фронт, начерку наукової біографії В.Колосової, написаного О.Лазаренко, основних
життєвих віх, списку праць дослідниці та іменного покажчика.
У тексті щоденника можна виразно простежити кілька основних образів – рідно
го міста, дружби з майбутнім чоловіком та миру, – навколо яких авторка будує свою
розповідь і свій діалог з уявним читачем. Центральним є образ улюбленого міста, об
раз Києва – перед вибухом війни, під час окупації, сум за ним в евакуації, повернен
ня додому. Ось будинок на вул. Стрілецькій, де Вікторія жила з батьками, і деталі
їхнього побуту. Ось школа та опис її приміщень. Ось міський сад4 із симфонічними
оркестрами просто неба. Ось консерваторія. Ось «бесідки» (Кокорівські альтанки) на
Володимирській гірці. Ось Батиєва гора, де Вікторія з батьками жила кілька тижнів у
часі окупації в 1943 р. Ось дніпровські схили й дихання великої ріки поміж рядками
прожитих днів. В евакуації, в листопаді 1943 р. у с. Дзенгелівка недалеко від Умані,
Вікторія записала свій сон про Київ, в якому відчувається сум за домівкою та нест
римне бажання повернутися. У ході переказування сну текст мемуаристки перетворив
ся на оду Києву, яка стилістично дуже відрізняється від усього тексту щоденника. Нині,
коли в Києві чи не щоденно звучать сирени повітряної тривоги, та половина населен
ня багатомільйонного міста перебуває деінде, надзвичайно резонують емоційні слова
В.Колосової з її евакуації: «Но ещё тяжелее и больнее нам, о Киев, выгнанным и бро
сившим тебя, твоим детям, которым ты можешь только сниться и у которых осталось
только одно желание: вернуться к тебе. И если мы вернёмся, ты станешь снова преж
ним, в твоих садах зацветут цветы, на твоих улицах вырастут ещё лучшие дворцы, де
тишки будут снова оживлять, и снова забьётся пара сердец на твоих склонах…» (с.124).
Одним із них є і серце самої Вікторії, віддане шкільному другові, майбутньому
чоловікові Ю.Колосову (1924–2002 рр.), який стане відомим українським архео
логом, дослідником палеоліту, багаторічним керівником Кримської палеолітичної
експедиції академічного Інституту археології5. Рядки про почуття до Ю.Колосова
відчуваються як надзвичайно чуттєві, інтимні, як сповідь авторки щоденника, котра
водночас виходить за межі внутрішніх рефлексій і звернена до читача, який ніколи не
мав читати цей особистий текст. Видається, що в кожного автора/авторки щоденни
ків є свої причини для написання особистих історій, але спільне для всіх тяжіння до
того, щоб не випасти з контексту, тобто з великої історії у часи, коли вона здається
хаотичною й невпорядкованою. А саме таким був контекст, що оточував В.Колосову
в 1941–1945 рр.
3 Paperno I. What Can Be Done with Diaries? // The Russian Review. – Oct., 2004. – Vol.63. – №4. – P.562.
4 Очевидно, це Хрещатий парк, який тоді мав назву Піонерського.
5 Степанчук В.М. Пам’яті Юрія Георгійовича Колосова // Археологія. – 2002. – №2. – С.148–150
Український історичний журнал. – 2022. – №4
238 Рецензії й огляди
Відчувається протест, ба навіть бунт Вікторії проти війни, її несприйняття насил
ля, і в усіх її розпачливих закликах зупинити «беззмістовні знаряддя смерті» вима
льовується ще один важливий образ – миру. Авторка називає війну «страхітливим
винищенням людства», висловлює своє нерозуміння та несприйняття «вирішення»
політичних конфліктів за допомогою зброї. Надзвичайно болісно у ці дні резонує її
питання, яке й у наш час залишається без відповіді: «Разве не хватило бы места на
земле для всех, зачем лезть к чужому, убивать его и самому умирать в бессмысленно
жестокой борьбе? […] Нет, надо только забрать у соседа уже готовое, забрать ведь
легче, чем создать. […] Жестокий урок, стоящий жизни, получили некоторые из на
родов, населяющих нашу землю, но будет ли это уроком для всех народов?» (с.107).
Біографічне вивчення особистих нотаток, щоденників, листів представників
української інтелектуальної еліти середини ХХ ст. та контекстуалізація їхнього осо
бистого досвіду відкриває шлях до відтворення «інтелектуального ландшафту» у
відповідний історичний період. Дослідник/дослідниця живе доти, доки в наступних
поколінь учених є потреба звертатися до його/її доробку, тим більше до щоденни
ків, котрі дають можливість пізнати особистість науковця, зрозуміти, як формува
лися його/її наукові інтереси. Здійснивши копітку роботу зі збору та систематизації
біографічних матеріалів, світлин, нотаток і документів, упорядники надали читачеві
змогу познайомитися з В.Колосовою як із людиною – живою, чутливою, емоційною,
закоханою, зі світоглядними змінами на шляху від 16річної дівчинки до 22річної
жінки, котра мусила занадто рано розпрощатися з юністю. Ці зміни в бік сприйнят
тя життя як найвищої людської цінності спровокувала жахлива війна, проти якої ав
торка бунтує й закликає людство жити в мирі, творити нове, а не руйнувати.
Як відзначає один з упорядників, А.Портнов, «щоденник Колосової можна
назвати антивоєнним текстом» (с.7). Під час окупації та в евакуації Вікторія не раз
розмірковувала на тему причин виникнення насилля і хворобливого бажання людей
знищувати собі подібних, доходячи висновку, що в будьяких нелюдських обставинах
вона має залишатися людиною та плекати чистоту власного серця. Про це пише й в
останньому з опублікованих листів до Ю.Колосова: «Мы все ждём тебя, твои глаза –
для нас всегда останутся чистыми, сердце благородным, а душа правдивой. Это са
мое ценное в человеке и, дай бог, чтобы ты этого никогда не лишился» (с.198). Цей
дорослий висновок молодої жінки контрастує з першими сторінками щоденника
дівчинки, яка вкрай емоційно пише про небажання дорослішати та вигукує: «Ну и
пусть. Ребёнок так ребёнок. Взрослой быть успею!» (с.30).
Їй довелося подорослішати через війну, як доводиться дорослішати та зміню
ватися нам усім під тиском історії. І найважливіше в нелюдських обставинах, спро
вокованих людською жорстокістю – зберегти у собі найкраще що є в людині, та, як
написала В.Колосова, триматися чистоти душі і благородства серця. Видання її що
денника виявилося дуже на часі.
Юлія БУЙСЬКИХ
кандидатка історичних наук, наукова співробітниця,
відділ історичної регіоналістики,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), julia.buj@gmail.com
|