Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е.

У статті проведено аналіз поселенських систем Дніпровського лісостепового Лівобережжя жаботинського періоду та ранньоскіфського часу.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
1. Verfasser:	Гречко, Д.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187323
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е. / Д.С. Гречко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 91-100. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187323
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1873232022-12-22T01:27:14Z Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е. Гречко, Д.С. Статті У статті проведено аналіз поселенських систем Дніпровського лісостепового Лівобережжя жаботинського періоду та ранньоскіфського часу. Dnieper Left-Bank Forest-Steppe region in the Early Iron Age was inhabited in several stages. For the first time, the agricultural population appears in the Zhabotyn period. Settlements that emerged at this time would become the centres of some settlement structures in the Early Scythian period. There are no burial sites of the settled population of Pre-Scythian times in the basin of Vorskla and Psel rivers. The few burials of nomads of Pre-Scythian time are synchronous to this group of settlements with ashhills. These assemblages, except Butenky, have no signs of militarization of the population of the Post-Zrubna culture, which have left in the Forest- Steppe. It’s likely that these two groups of populations coexisted peacefully, occupying separate ecological niches. 2020 Article Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е. / Д.С. Гречко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 91-100. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.03.03 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187323 903.4(292.485:282.247.32-196.6)”-7/-5” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Гречко, Д.С. Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е. Археологія і давня історія України
description	У статті проведено аналіз поселенських систем Дніпровського лісостепового Лівобережжя жаботинського періоду та ранньоскіфського часу.
format	Article
author	Гречко, Д.С.
author_facet	Гречко, Д.С.
author_sort	Гречко, Д.С.
title	Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е.
title_short	Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е.
title_full	Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е.
title_fullStr	Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е.
title_full_unstemmed	Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е.
title_sort	поселенські системи дніпровського лісостепового лівобережжя другої половини viiі — середини vі ст. до н. е.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187323
citation_txt	Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е. / Д.С. Гречко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 91-100. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT grečkods poselensʹkísistemidníprovsʹkogolísostepovogolívoberežžâdrugoípoloviniviiíseredinivístdone
first_indexed	2025-07-16T08:49:26Z
last_indexed	2025-07-16T08:49:26Z
_version_	1837792773540937728
fulltext	91ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) УДК 903.4(292.485:282.247.32-196.6)”-7/-5” DOI: 10.37445/adiu.2020.03.03 Д. С. Гречко поселенсЬкі систеМи дніпроВсЬкого лісостепоВого ліВобереЖЖЯ дрУгої полоВини Viiі — середини Vі ст. до н. е. У статті проведено аналіз поселенських систем Дніпровського лісостепового Лівобережжя жабо- тинського періоду та ранньоскіфського часу. ключові слова: Дніпровське лісостепове Ліво- бережжя, жаботинський період, ранньоскіфський час, поселенська система, зольник, номади. Етнокультурна історія населення Дніпровсь- кого лісостепового Лівобережжя протягом скіф- ського часу була динамічною, а ці території за люднювались поетапно. Ця робота присвячена аналізу початкової стадії розвитку поселенської структури мігрантів з Правобережжя у регіоні. Особливу увагу етнокультурному розвит ку цього регіону приділяла видатна скіфоло гиня варвара Андріївна Іллінська. У своїй докторській дисертації вона узагальнила всі відомі на той час дані про пам’ятки Дніпровсь кого лісостепового Лівобережжя скіфського часу (Ильинская 1971). видатна дослідниця розді ляла пам’ятки регіону на посульсько-донецьку (Сула, Псел, Сейм, Сіверський Дінець) та вор склинську групи (рис. 1; Іллінська, Тереножкін 1971; Ильинская, Тереножкин 1983, с. 341, 342). Пам’ятки ворскли розглядались як «острів правобережної культури скіфського типу» в оточенні пам’яток посульсько-донецького типу. заселення регіону відбулось, на думку в. А. Іл лінської, у пізньочорноліський час у результаті міграції з Києво-черкаського Правобережжя. Припускався контакт даного населення з бонда рихинським, яке було доволі швидко витіснене. виникнення городищ, в тому числі і більського, дослідниця відносила до середини VI ст. до н. е. 1 1. згідно хронології того часу — це старшожурівсь кий час, або ранньоскіфський період. Дослідниця погоджувалась з тим, що Схід не укріплення більського городища виникло одночасно з західним, а його населення було близьким посульсько-донецькому. виходячи з цього, було поставлено питання про співісну вання на ворсклі правобережної та лівобереж ної груп населення, але аналіз цих стосунків вона залишала до публікації розкопок більсь ка. Слід відзначити, що цього дослідниця так і не дочекалась. відмічалось поступове зникнен ня правобережних елементів у матеріальній культурі населення регіону. Дослідниця була впевнена у співіснуванні двох груп населення на ворсклі. Проти походження посульсько-до нецької групи від правобережно-ворсклинсь кої свідчило, на думку дослідниці, відсутність на Правобережжі прототипів елементів ма теріальної культури Лівобережжя (в першу чергу Посулля), а також, нібито, мізерність ха рактерних для Правобережжя типів прикрас (цвяхоподібних сережок, шпильок) та керамі ки. відмічалась неможливість поділу посульс ко-донецької кераміки на хронологічні групи. Пам’ятки цієї групи, на думку в. А. Іллінської, відмінні від ворсклинських та походять від скіфських степових, які пов’язані зі зрубною культурою. Нескіфське походження у Лісостепу мали, на думку дослідниці, племена Правобе режжя та фракійські племена Дністро-Дунай ського межиріччя. Населення Правобережжя, праслов’яни, лише засвоїли скіфську культуру (Ильинская 1971). через майже тридцять років дана тема була знов проаналізована у докторській дисертації А. О. Моруженко. Дослідниця розглядала лі состепову зону між Дніпром та Доном, як те риторію, де у VII—III ст. до н. е. сформувалась історико-культурна спільнота землеробського © Д. С. ГРЕчКО, 2020 92 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Статті населення з багатьма загальними рисами у со ціально-економічному і культурному розвитку. вона, слідом за б. А. Шрамком, вважала, що виникнення «скіфоїдної» культури типу Схід ного більська є результатом складної взаємодії бондарихинсько-білозерського етнокультурно го компоненту зі скіфським. вплив правобе режних племен дослідниця бачила у розпов сюдженні деяких типів бронзових прикрас та окремих знахідок фрагментів чорнолисковано го посуду (Моруженко 1989, с. 35, 36). важливо відмітити, що А. О. Моруженко вважала, що з середини VI ст. до н. е. пам’ятки межиріччя Дніпру та Дону вже не мають відмінностей (Моруженко 1989, с. 36). На території Дніпро-Донецького Лісостепу було відомо на той час 313 поселень і 103 го родища, серед яких 49 мали зольники на своїй поверхні. Найкраще дослідженими були лісостепові частини басейнів ворскли та Сі верського Дінця (218 поселень). відмічалась відсутність зольників на Середньому Доні та Сеймі. Появу городищ у регіоні було віднесено до VIІ ст. до н. е., а у наступному столітті, на думку А. О. Моруженко, відбулося збільшення кількості поселень (Моруженко 1989, с. 26). були зроблені спостереження про систему розселення племен скіфського часу Дніпро-Донського Лісостепу. було виділено скупчення пам’яток у середній течії Сіверського Дінця, Посейм’ї, басейні Сули, Псла, середній течії ворскли, верхній течії ворскли та Сіверського Дінця та на Середньому Доні. Найбільш близь кими до пам’яток Дніпро-Донського Лісостепу дослідниця правомірно вважала правобережні. Але етніч ною основою місцевого населення скіфського часу були, на думку дослідниці, носії бондарихинської культури, які зазнали скіфського впливу. відмі чались елементи жаботинського походження для ворскли та Прикубанські для Посулля. в цілому, А. О. Моруженко розглядала ворсклин ську, сіверськодонецьку та сейминську групи як пам’ятки гелонів, меланхленів та андрофагів, а Посулля, Псел, Середній Дон, верхів’я Дінця та ворскли — багаточисельного племені будинів (Моруженко 1989, с. 25—40). Концепція А. О. Моруженко ґрунтувалась на широкому колі археологічних джерел та була одним з варіантів реконструкції етнокультур ної історії населення Дніпро-Донського Лісо степу скіфського часу. Однак, на мою думку, історичні процеси у Дніпровському лісостепо вому Лівобережжі були складнішими і мали суттєві відмінності у різні періоди та для насе лення окремих регіонів. * * * залюднення регіону на початку раннього за лізного віку відбувалось у кілька етапів. впер ше, землеробське населення з’являється у ре рис. 1. Пам’ятки Дніпровського лісо степового Лівобережжя скіфського часу у працях в. А. Іллніської та О. І. Тере ножкіна: 1 — пам’ятки скіфського часу (І — степова зона; групи: II — киє во-черкаська; III — східноподільська; IV — західноподільська; V — волинська; VI — ворсклинська; VII — посульська; VIII — сіверськодонецька; IX — мол давська; культури: X — кизил-кобинсь ка; XI — куштановицька; XII — підгір цівсько-милоградська; XIII — юхнівська; XIV — пізньовисоцька; XV — воронезь ка (Іллінська, Тереножкін 1971)); 2 — пам’ятки лівобережного лісостепу скіфського часу (І — кургани; ІІ — го родиша посульсько-донецького типу; ІІІ — поселення посульсько-донецького типу; IV — поселення правобережно- ворсклинського типу; V — городища правобережно-ворсклинського типу; VI — знахідки на дюнах; VII — могиль ник; VIII — випадкові знахідки; IX — скарб; X — кордони Лісостепу; ХІ — кор дони Дніпровського терасового Лісостепу (Ильинская, Тереножкин 1983)) 93ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Гречко, Д. С. Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя... гіоні у жаботинський час 1, на що вказує поява поселень з зольниками на території Середньої ворскли (рис. 2). Матеріали розкопок та розвідок дозволяють на сьогодні відзначити декілька пунктів з матеріа лами жаботинського часу, хоча лише для кількох з них ці дані підтверджено розкопками, тому мої висновки носять попередній характер та потребу ють уточнення польовими дослідженнями. На пів дні Середньої ворскли першими почали функціо нувати поселення Мачухи (Десяте поле), Снопове п. 1 і 2 (рис. 3: 2; Гейко 2003, с. 111) та Пожежна балка 2 (рис. 2; Андриенко 2000). в околицях Ди каньки розвідками матеріали передскіфського часу було виявлено на поселеннях в ур. Димит ренкова балка, Собакарьова балка, зозулина балка, п. 2, Нелюби та Диканька п. 7 (рис. 3: 1; Щербань 1998, с. 87—89). Шари жаботинського часу виявлено у зольниках 5 і 19 поселення на місці західного укріплення більського городища, неподалік на поселенні Лазьківські Ставки 1 та на вул. чапаєва у більську (рис. 4; Шрамко 2012, с. 170; задников, Шрамко 2017, с. 247; Шрамко, задніков 2018, с. 112). Матеріали цього часу відомі на поселенні Хухра (Ковпаненко 1967, с. 40). Пер ші поселення були невеликими та мали на своїй поверхні 2—3 зольники, що може відповідати 2— 3 патріархальним родинам, які могли складати 1. Г. Т. Ковпаненко вважала, що перші групи насе лення з Правобережжя, які потрапили на ворск лу, були носіями чорноліської культури (Ковпа ненко 1967). Нещодавно до подібних висновків прийшла А. в. Корохіна при аналізі матеріалів з поселення Ніцаха (Корохіна 2011, с. 226). один рід. забігаючи наперед, хочу зауважити, що саме ці поселення будуть центрами окремих посе ленських структур у ранньоскіфський час. варто відзначити відсутність поховальних пам’яток мігрантів з Правобережжя перед скіфського часу у межиріччі ворскли та Псла. Синхронними цій групі поселень з зольниками є вкрай нечисленні захоронення номадів даного часу (Люботин, Любовка). На території Дніпровсь кого лісостепового Лівобережжя відомо кілька комплексів фінального передскіфського часу (бе рестнев 1985). Два впускні поховання 1 і 2 було виявлено в кург. 2 біля с. Любовка на правому березі Мерли, основне поховання відомо під кур ганом 3 біля с. Корбіни Івани на р. Івани (обидві річки басейну ворскли). всі три поховання здій снено в ямах зі зрубами, чи у дерев’яному ящику (Любовка кург. 2/2). Небіжчиків було покладено випрастано, або у трохи зібганому положенні (Лю бовка кург. 2/2) та орієнтовано головою на захід з незначним відхиленням. С. І. берестнев до цієї групи правомірно відносить ще два поховання, які було виявлено є. Н. Мельник поблизу с. Ки риківка на ворсклі у 1900—1901 рр. С. І. берес тнев відніс дану групу поховань до «новочеркас ской ступени» та генетично пов’язав зі зрубною культурою (берестнев 1985, с. 104, 105). Картогра фування даної групи поховань та комплексу біля бутенок показує, що поховання «новочеркаського часу», ніби, оточують ареал поселень з зольни ками жаботинського часу межиріччя ворскли та Псла. вплив керамічних традицій ворсклин ських землеробів на керамічний комплекс цих груп населення також очевидний. Усі комплекси, рис. 2. Пам’ятки Дні- провського лісостепового Лівобережжя перед- та ранньоскіфського часу 94 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Статті крім бутенок, не мають ознак мілітаризації пост зрубного населення, яке залишилось у Лісостепу. ймовірно, ці дві групи населення мирно співісну вали, займаючи свої, специфічні екологічні ніші. Розвиток цього населення на нових землях у відносно спокійних військо-політичних умо вах, скоріш за все, спричинив демографічний вибух і до середини VII ст. до н. е. ми вже має мо розвинену поселенську структуру, яка пред ставлена «кущами» поселень з зольниками, об’єднаними одним курганним могильником (рис. 3: 2; Гейко 2003, с. 109—113). важливі зміни відбулися у другій половині VII ст. до н. е. — у Дніпровське лісостепове Ліво бережжя переселяються декілька груп номадів, частина з яких могла брати участь у передньо азійських походах (Караванська група Любо тинського могильника біля Харкова), а також вперше до регіону потрапляє античний імпорт. Усе це вказує на початок кроскультурного діа логу між місцевими землеробами, іраномовни ми кочовиками та грецькими колоністами. У ранньоскіфський час осіле населення мешкало лише на Середній ворсклі (межи річчя ворскли та Псла), яке своїм походжен ням пов’язане з мігрантами з Правобережжя, які переселились сюди у жаботинський час (рис. 2). виникнення поселенської структури у лісостепових частинах Сули, Сейма, Псла та Сіверського Дінця припадає на фінал ран ньоскіфського часу — перехідний період (дру га—третя чверті VI ст. до н. е.; Гречко 2016). На сьогодні можна говорити про ще кілька спроб правобережного населення закріпитись на Лівобережжі. в останні роки сліди поселень пе редскіфського та ранньоскіфського часу були за фіксовані у басейні р. Трубіж в ур. Липняк (нав проти с. Пристороми), заострів 2, ур. Кленове та борщів 4 біля с. борщів, ур. Рябці, Куликів Ост рів біля с. Коржі, черняків Острів та Осавулове біля с. волошинівка та Острів біля с. баришівка, Під веселою Горою та Михайлів біля с. Селище, Остролівка біля с. Гострлуччя. частина матери алів відноситься ще до жаботинського часу, а в V—IV ст. до н. е. на цій території вже добре ві домі пам’ятки та матеріали підгірцівського типу (Костенко 2015, с. 302—378). Судячи з незначної кількості матеріалів, ця спроба, імовірно, насе лення з Поросся була невдалою. Уже давно відомі два городища VI до н. е. біля с. Крутьки та васютинці у черкаській області, рис. 3. Пам’ятки перед- та ранньоскіфського часу: 1 — околиці Диканьки; 2 — Мачухи (за: 1 — Щербань 2002; 2 — Гейко 2003) рис. 4. Поселення перед- та ранньоскіфського часу біля с. більськ: 1 — західне укріплення; 2 — Лазь ківські стаки 1; 3 — вул. чапаєва. Основа мапи за (Городцов 1911) 95ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Гречко, Д. С. Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя... на лівому березі Дніпра. Городища, на жаль, не розкопувались, тому більш детальну культур но-хронологічну характеристику дати важко. Можна лише відмітити наявність матеріалів ранньоскіфського часу. біля Крутьківського го родища на відстані 5 км зафіксоване синхронне селище (Телегін, Дяденко 1970, с. 173, 174, 178). Крім, двох городищ було зафіксовано сліди чо тирьох селищ біля с. жовнін чорнобаївського р- ну. Селище в ур. біленкові бурти біля впадіння Сули у Дніпро функціонувало фактично протя гом всього скіфського часу. Поселення на жов нінському остріві та в ур. васюни відносяться до перед- та ранньоскіфського часу, а Коробинське селище — до ранньоскіфського часу (Телегін, Дяденко 1970, с. 176—178). Ці пам’ятки можна пов’язувати з намаганнями правобережного на селення освоїти частину Лівобережжя у архаїч ний період та контролювати стратегічні місця біля переправ та перелазів. Два пункти з матеріалами ранньоскіфського часу відносно нещодавно були виявлені на те риторії м. Хорол. Поселення ранньоскіфського часу в ур. червона Гірка розташоване на мисі правого корінного берега р. Хорол (висота над заплавою — 38 м). Наймасовішими на посе ленні матеріалами є знахідки ранньоскіфсько го часу. Культурний шар має потужність 0,8 м, що може говорити про стаціонарний характер поселення. Про друге поселення скіфського часу в ур. Остапівська Гора інформація носить загальний характер (Гавриленко, Супруненко 1995, с. 105—109). Пам’ятки не розкопувались. Негативний результат спроб залюднення цих територій, імовірно, пов’язаний з близькіс тю до степових ділянок (так званий, терасовий лісостеп, межиріччя Сули та Хорола, Псла та Хорола), по яким часто переміщувались нома ди. Це не сприяло розвитку осілості. Детальніше зупинимось на характеристиці поселенської структури осілого населення Се редньої ворскли. Можна говорити про те, що цей регіон є найкраще дослідженим у Лісосте пу. Території довкола більського городища, Опішні, Диканьки, Олефірщини на Середній ворсклі та довкола Судіївки, Мачух, Пожарної балки на Нижній ворсклі, досліджені майже повністю, що створює можливості використову вати ці групи поселень у якості моделі. На сьогодні підтверджується думка автора про те, що немає надійних підстав припускати функ ціонування городищ Дніпровського лісостепово го Лівобережжя раніше середини VI ст. до н. е. (Гречко 2010, с. 122, 123). відсутність укріплень у Поворсклі протягом ранньоскіфського часу може вказувати на те, що місцеві землероби та вихідці із кочового середовища, що були інкорпоровані/ були на чолі (?) місцевого об’єднання племен, були домінуючою силою в регіоні. Абсолютна більшість поселень розташовані в басейнах річок Полузір’я, вільхової, Середньої Говтви та Груні. Цей мікрорегіон має спільні природні характеристики, які свідчать, що міг ранти з Правобережжя обрали конкретну еко логічну нішу, яка була максимально сприятли ва для ведення, в першу чергу, землеробства. чітко помітна прив’язка поселенських струк тур цього часу у Поворсклі до ареалів опідзо лених чорноземів. Можна відмітити, цілком об’єктивне тяжіння до джерел води та байрач них лісів та тих, що йшли вздовж правого бере га ворскли, особливо, Диканського лісу. Для абсолютної більшості поселень, крім тих, які розташовані на лівому березі ворскли (Лихачівка, Хухра), характерним є наявність зольників, часто, значних розмірів, що харак терно лише для цього періоду (Шерстюк 2012, с. 48). Достатньо чітко виділяються поселення- «гіганти», які налічують понад 30 зольників. У Нижньому Поворсклі це Мачухи 1 (36 зольни ків), дещо північніше Абазівка (38 зольників) та жуки (34 зольники). відстань між Мачуха ми та Абазівкою, оминаючи балки, біля 20 км, а від Абазівки до жуків — 24 км. Цікаво, що програма Google Earth прокладає пішохідний маршрут уздовж Полузіря, через інші синх ронні поселення. Північніше, два значних за розмірами поселення відомі біля сучасної Ди каньки — в урочищах Димитренкова балка (35 зольників) та Нелюби (38 зольників). від стань до жуків по найзручнішому маршруту становить біля 13 км, який також проходить уз довж річки. від Диканьки до наступного посе лення-«гіганта» на місці західного укріплення більського городища, яке виділяється і на фоні вище перелічених (61 зольник), біля 35 км. Довкола кожного поселення-«гіганта» зафік совано «кущі» поселень. Можна припускати, що Мачухи 1 були центром поселень земле робів у нижній течій невеликої, зараз пересо хлої, річки вільшани та декількох балок ба сейну Полузір’я (Мачухи, Судіївка, Малий Тростянець тощо) та безпосередньо ворскли (Старі Санжари, Пожарна балка 2); Абазів ка — басейну середньої течії р. Полузір’я; біля жуків — верхньої течії р. Полузір’я; в ур. Ди митренкова балка та ур. Нелюби — в першу чергу, середньої Говтви, а поселення на місці західного укріплення більського городища — річки Грунь. Найчіткіше виділяється північна група у верхній течії Груні та її приток. Розташування зольників на поселеннях свідчить переважно про кільцеве планування поселень. Еталонним у цьому відношенні є по селення на місці західного укріплення більсь кого городища та в ур. Царина Могила. Якщо не враховувати фортифікаційні споруди, які виникли вже на початку третьої чверті VI ст. до н. е., то ми бачимо кілька груп зольників з кільцеподібною планувальною структурою центральних частин (рис. 5). Перша, більш давня, розташована у північній частині посе лення, має центральне ядро з зольників 5, 10, 13, 19, два з яких виникли ще у жаботинський 96 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Статті час (горизонти А1—А2 за І. б. Шрамко). Друга група зольників розташована у південній час тині території майбутнього західного укріплен ня (№ 4, 8, 30—35, 37—39, 41, 43, 47, 51). Третя, західна група зольників (№ 25, 28, 29, 36, 40, 45) не дуже чітко виділяється на відміну від скупчення зольних плям в ур. Царина Могила (№ 9). Південні та західна групи, судячи з да тування античного імпорту, безумовно, молод ші і відносяться до горизонтів б2—Г. Тобто, ми можемо припускати територіальний розвиток одного поселення в часі, коли біля найдавнішо го поселення на відстані кількасот метрів, або через балку, виникають нові групи зольників. По відношенню до поселення біля с. Островер хівка у сіверськодонецькому Лісостепу (60 золь ників у декількох групах) б. А. Шрамко слушно припускав, що ми маємо справу з сегментацією патріархальної общини в наслідок природного збільшення кількості її членів (Шрамко 1962, с. 185). вважати ці групи зольників західного більська частинами одного, великого родового поселення, чи окремими структурами — тема спеціальної дискусії та майбутніх широкомас штабних розкопок. Можна лише стверджувати, що протягом VI ст. до н. е. всі групи зольників співіснують. Дослідження поселення на місці західного укріплення більського городища та в ур. Ца рина Могила дозволяють говорити про те, що на території зольника та біля нього одночасно могло функціонувати в середньому два житла та комплекс господарчих споруд (зольники № 5, 7, 19, 28; рис. 6—8; Шрамко 2005; 2006; Гавриш 2006). Це дозволяє говорити про належність од ного зольника садибі окремої великої патріар хальної родини, а окремих жител — малим родинам чисельністю у 6—7 родичів (Шрамко 1987). Палеодемографічні реконструкції не входять до завдань роботи, тому наведу лише попередні приблизні підрахунки кількості мешканців поселення на місці західного ук ріплення більського городища та в ур. Цари на Могила, враховуючи історичний розвиток даного пункту (Шрамко, 2012). Першопоселен ці жаботинського часу мешкали на території зольників 5 та 19 та складали окремий рід чи сельністю біля 24—28 осіб. До цього слід дода ти поселення на вул. чапаєва та поселення в Лазьківські Ставки 1. Отже, ми можемо гово рити попередньо про три екзогамні роди 1, які оселились біля сучасного с. більськ, загальною чисельністю біля 72—84 осіб. У період б1 за І. б. Шрамко кількість зольників умовно под воюється (№ 5, 10, 13, 19), відповідно і кількість населення також. Період б2 характеризується потроєнням кількості зольників та населення у порівнянні з попереднім періодом б1 (№ 1, 5, 7, 10—13, 19, 28, 40 та зольники 1 і 3 в ур. Царина Могила). Потроєння населення через поколін ня засвідчено даними палеодемографії для ін ших племен (див. Гречко 2011). У період в та Г більшість зольників співіснує (№ 1-54 західно го укріплення та № 1—7 в ур. Царина Могила). Таким чином, для періоду розквіту даної посе ленської структури ми можемо припускати од ночасне проживання на території 61 зольника біля 732—854 мешканці, які становили вели кий рід, а разом з поселеннями басейну Груні, ймовірно, фратрію. Некрополі розташовані або безпосередньо біля поселення (поселення біля Диканьки), 1. Не можна виключати, що вони складали екзо гамну фратрію (кровноспоріднена група родів за Л. Г. Морганом). в такому випадку, синхронні поселення поблизу сучасної Диканьки, жуків (?), Абазівки (?) та Мачух могли становити інші, які були об’єднані в одну племінну структуру. рис. 5. Розвиток поселення на місці західного укріплення більського городища в остан ній третині VIII—VI ст. до н. е. Основа мапи за (Шрамко 1987) 97ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Гречко, Д. С. Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя... через балку чи річку (західний більськ, Ма чухи 1 (рис. 3) або поруч та через балку (жуки тощо). всі великі поселення розташовані біля сухо путних доріг: Мачухи 1, Абазівка, ур. Нелюби, західний більськ біля меридіональної дороги вздовж ворскли (рис. 3: 2; Гейко 2003, с. 111), а в ур. Димитренкова балка — біля відгалуження від неї у бік переправ через Псел біля Шишак та баранівки (рис. 3: 1). Кожне з поселень-«гігантів» могло бути, враховуючи значну кількість посе лень-супутників з зольниками, центром фратрії, які, судячи з усього, складали плем’я. Картографування всіх ранньоскіфських пам’яток вказує на те, що поховання напівко човиків локалізуються довкола густозаселено го землеробським населенням межиріччя вор скли та Псла поблизу сухопутних комунікацій (рис. 2). Дані некрополі можуть бути пов’язані з сезонними міграціями напівномадів регіо ну (наприклад, вереміївка у пониззі Сули). в середині ареалу поселенських структур зем леробів, поховання, які можна пов’язувати з рухливими скотарями зафіксовано лише у не крополях більського городища в ур. Скоробір та Марченки (Шрамко 1987; 2015). рис. 6. План розкопу зольника 7 західного укріплення більського городища (Гавриш 2006) рис. 7. План розкопу зольника 5 західного укріплення більсько го городища, горизонти А1—2 (Шрамко 2006) 98 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Статті У зв’язку з цим, цікавими і не до кінця зро зумілими є причини того, що поселення на міс ці західного укріплення більського городища стало відігравати центральну роль у Середнь ому Поворсклі, починаючи з ранньоскіфсько го часу (з другої половини VII ст. до н. е.). На це вказують доволі чисельні античні імпорти, включаючи східногрецький столовий посуд. Ім портний посуд та прикраси в цей час поступали, імовірно, з березані на це поселення (задніков 2014) і, що цікаво, фактично там і лишались, оскільки близькі матеріали відомі лише на Не мирівському та Трахтемирівському городищах (Фіалко, болтрик 2003; Кашуба, вахтина 2017, с. 211—228). Наприклад, на дослідженому ши рокою площею поселенні Пожарна балка 2 античний імпорт одиничний (Ляпушкин 1961, с. 118). Саме в цей час у некрополях більська з’являються соціально виділені поховання, які мають риси характерні поховальним традиціям іраномовних груп номадів та напівномадів цьо го часу (Гречко 2018, с. 31—33). Це дозволяє припускати, що саме прихід та закріплення груп кочовиків у цьому стратегічному місці у другій половині VII ст. до н. е. і були одними з головних причин виділення цього поселен ня серед синхронних ворсклинських пам’яток. Саме існування ставки «одного зі скіфських вождів» А. С. балахванцев вважає причиною появи масового античного імпорту на ранньо меотському поселенні Тарасова балка у При кубанні (балахванцев 2019, с. 4). Таким чином, на сьогодні ми можемо гово рити про існування у ранньоскіфський час гус тозаселеного землеробським населенням пра вобережного походження межиріччя ворскли та Псла. в цей час у регіоні з’являються групи номадів, з південного-сходу, частина з яких брала участь у передньоазійських походах. Їх поховальні пам’ятки здебільшого зафіксовані на маршрутах їх переміщення та місцях частих зупинок (зимівників тощо) — Посулля, північ но-західного Поворскля (Куп’єваха, Коломак). виділення поселення на місці західного укріп лення більського городища також пов’язано з тим, що саме кочовики обрали, імовірно, у якості зимівника, це стратегічне місце на пе ретині сухопутних комунікацій. Отже, етно культурна історія Дніпровського лісостепово го Лівобережжя цього часу пов’язана з тісною взаємодією поворсклинських землеробів з різ ними групами іраномовних номадів, які були вирішальною силою у регіоні та встановили контроль за осілим населенням. рис. 8. План розко пу зольника 28 за хідного укріплення більського городи ща, ІІ етап (Шрамко 2005) 99ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Гречко, Д. С. Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя... літерАтУрА Андриенко, в. П. 2000. О нижней хронологичес кой дате поселения Пожарная балка. в: Крижиць кий, С. Д. (ред.). Археология и древняя архитектура Левобережной Украины и смежных территорий. До нецьк: Східний видавничий дім, с. 100-101. балахватцев, А. С. 2019. Греко-скифские контакты во второй половине VII в. до н. э. (по материалам Та расовой балки). в: Греки и варварский мир Северно- го Причерноморья: культурные традиции в контак- тных зонах. Материалы V международной научной конференции «Археологические источники и куль- турогенез». Санкт-Петербург: Скифия-принт, с. 3-4. берестнев, С. И. 1985. О погребениях предскифс кого периода левобережной лесостепи Украины. в: Ковалева, И. Ф. (ред.). Проблемы археологии Под непровья. Днепропетровск: ДнГУ, с. 98-107. Гавриленко, І. М., Супруненко, О. б. 1995. Архео логічні розвідки в Хоролі. Полтавський археологіч- ний збірник, 3, с. 105-110. Гавриш, П. Я. 2006. Основні підсумки досліджен ня попелища № 7 у більському городищі. Археоло- гічний літопис Лівобережної України, 1, с. 11-20. Гейко, А. в. 2003. До питання виділення так зва них «селищних кущів» на пам’ятках скіфського часу Нижнього Поворскля. Археологічний літопис Ліво- бережної України, 1, с. 109-112. Городцов, в. А. 1911. Дневник археологических исследований в зеньковском уезде Полтавской гу бернии в 1906 г. Труды XIV археологического съезда, 3, с. 93-161. Гречко, Д. С. 2010. Населення скіфського часу на Сіверському Дінці. Київ: ІА НАН України. Гречко, Д. С. 2011. К вопросу о численности насе ления Нижнего Побужья в преддверии исчезновения большой хоры Ольвии. Древности 2011, с. 117-129. Гречко, Д. С. 2016. От Архаической Скифии к Классической. Археологія і давня історія України, 2 (19), с. 33-60. Гречко, Д. С. 2018. Поховальний обряд населен ня Дніпровського Лісостепового Лівобережжя ран ньоскіфського часу: варіант аналізу. Археологія і давня історія України, 1 (26), с. 20-44. задніков, С. А. 2014. Античний керамічний ім- порт на Більському городищі скіфського часу. Авто реферат дисертації к. і. н. Київ. Ильинская, в. А. 1971. Скифский период в Днеп- ровском лесостепном Левобережье. Автореферат диссертации д. и. н. Москва. Ильинская, в. А., Тереножкин, А. И. 1983. Ски- фия VII—IV вв. до н. э. Киев: Наукова думка. Кашуба, М. Т., вахтина, М. ю. 2017. Некоторые аспекты изучения материалов раннего железно го века из раскопок Немировского городища в По бужье. Археологические вести, 23, с. 211-228. Ковпаненко, Г. Т. 1967. Племена скіфського часу на Ворсклі. Київ: Наукова думка. Корохіна, А. в. 2011. Культурно-стратиграфічна ситуація на поселенні Ніцаха в Поворсклі. Матеріа- ли та дослідження з археології Східної України, ХІ, с. 217-227. Костенко, в. ю. 2015. Археологічні пам’ятки Потру- біжжя. Переяслав-Хмельницький: Лукашевич О. М. Ляпушкин, И. И. 1961. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа. Материалы и исследо вания по археологии СССР, 104. Москва; Ленинг рад: АН СССР. Моруженко, А. А. 1989. Историко-культурная об щность лесостепных племен междуречья Днепра и Дона в скифское время. Советская археология, 4, с. 25-40. Телегін, Д. Я., Дяденко, в. Д. 1970. Нові скіфські городища і поселення на Середньому Дніпрі. Архео логія, XXIV, с. 173-175. Фіалко, О. є., болтрик, ю. в. 2003. Напад скіфів на Трахтемирівське городище. Київ: ІА НАН України. Шерстюк, в. в. 2012. Селища ворсклинської гру пи пам’яток скіфського часу між Пслом та ворсклою у південно-західній окрузі більського городища. Фе- номен Більського городища 2012, с. 47-50. Шрамко, б. А., 1962. Древности Северского Дон- ца. Харков: ХГУ. Шрамко, б. А. 1987. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). Киев: Наукова думка. Шрамко, И. б. 2005. Новые данные о наземных жилищах Днепровской Лесостепи в скифскую эпоху. Древности 2005, с. 24-34. Шрамко, І. б. 2006. Ранній період в історії геродо тівського Гелону (за матеріалами розкопок зольника № 5). в: черненко, є. в. (ред.). Більське городище та його округа (до 100-річчя початку польових дослід- жень). Київ: Шлях, с. 33-56. Шрамко, И. б. 2012. зольники западного бель ского городища: планиграфия и хронология. в: Славяне Восточной Европы накануне образования Древнерусского государства. Материалы между- народной конференции, посвященной 110-летию со дня рождения Ивана Ивановича Ляпушкина (1902—1968) 3—5 декабря 2012 г. Санкт-Петер- бург. Санкт-Петербург: Соло, с. 168-172. Шрамко, І. б., задніков, С. А. 2015. Результати археологічних досліджень кургану скіфського часу в урочища Марченки. Археологічні дослідження Біль- ського городища 2014, с. 56-67. Шрамко, І. б., задніков, С. А. 2019. Дослідження ран- ньоскіфського поселення Лазьківські ставки 1 експеди цією Харківського університету в 2018 році. Археологіч- ні дослідження Більського городища 2018, с. 78-88. Шрамко, І. б., задніков, С. А. 2018. Дослідження поселення Лазьківські ставки 1 експедицією Хар ківського університету в 2017 році. Археологічні до- слідження Більського городища 2017, с. 95-125. Щербань, А. Л. 1998. Пам’ятки археології в око лицях Диканьки. Археологічний літопис Лівобе- режної України, 1—2, с. 87-89. Щербань, А. Л. 2002. Звіт про археологічні роз- відки в Диканьському районі Полтавської обл. в 2002 р. НА ІА НАН України, ф. 64, 2002/130. REFERENCES Andriyenko, V. P. 2000. O nizhney khronologicheskoy date poseleniya Pozharnaya Balka. In: Krizhits’kiy, S. D. (ed.). Arkheologiya i drevnyaya arkhitektura Levoberezhnoy Ukrainy i smezhnykh territoriy. Donets’k: Skhidniy vida vnichiy dim, s. 100-101. Balakhvattsev, A. S. 2019. Greko-skifskie kontakty vo vtoroi polovine VII v. do n. e. (po materialam Tarasovoi Balki). In: Greki i varvarskii mir Severnogo Prichernomoria: kulturnye traditsii v kontaktnykh zonakh. Materialy V mezh- dunarodnoi nauchnoi konferentsii «Arkheologicheskie istoch- niki i kulturogenez». Sankt-Peterburg: Skifiia-print, s. 3-4. Berestnev, S. I. 1985. O pogrebeniiakh predskifskogo perioda levoberezhnoi lesostepi Ukrainy. In: Kovaleva, I. F. (ed.). Proble my arkheologii Podneprovia. Dnepropetrovsk: DnGU, s. 98-107. Havrylenko, I. M., Suprunenko, O. B. 1995. Arkheolohich ni rozvidky v Khoroli. Poltavskyi arkheolohichnyi zbirnyk, 3, s. 105-110. Havrysh, P. Ya. 2006. Osnovni pidsumky doslidzhennia popelyshcha N 7 u Bilskomu horodyshchi. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 11-20. 100 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Статті Heiko, A. V. 2003. Do pytannia vydilennia tak zvanykh «selyshchnykh kushchiv» na pam’iatkakh skifskoho chasu Nyzhnoho Povorsklia. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 109-112. Gorodtsov, V. A. 1911. Dnevnik arkheologicheskikh issle dovanii v Zenkovskom uezde Poltavskoi gubernii v 1906 g. Trudy XIV arkheologicheskogo sieezda, 3, s. 93-161. Hrechko, D. S. 2010. Naselennia skifskoho chasu na Siver- skomu Dintsi. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Grechko, D. S. 2011. K voprosu o chislennosti naseleniia Nizhnego Pobuzhia v preddverii ischeznoveniia bolshoi khory Olvii. Drevnosti 2011, s. 117-129. Grechko, D. S. 2016. Ot Arkhaicheskoi Skifii k Klassicheskoi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (19), s. 33-60. Hrechko, D. S. 2018. Pokhovalnyi obriad naselennia Dni provskoho Lisostepovoho Livoberezhzhia rannoskifskoho chasu: variant analizu. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (26), s. 20-44. Zadnikov, S. A. 2014. Antychnyi keramichnyi import na Bilskomu horodyshchi skifskoho chasu. Avtoreferat dysertat sii k. i. n. Kyiv. Ilinskaia, V. A. 1971. Skifskii period v Dneprovskom lesostep- nom Levoberezhe. Avtoreferat dissertatsii d. i. n. Moskva. Ilinskaia, V. A., Terenozhkin, A. I. 1983. Skifiia VII—IV vv. do n. e. Kiev: Naukova dumka. Kashuba, M. T., Vakhtina, M. Iu. 2017. Nekotorye aspekty izucheniia materialov rannego zheleznogo veka iz raskopok Nemirovskogo gorodishcha v Pobuzhe. Arkheologicheskie ves- ti, 23, s. 211-228. Kovpanenko, H. T. 1967. Plemena skifskoho chasu na Vor- skli. Kyiv: Naukova dumka. Korokhina, A. V. 2011. Kulturno-stratyhrafichna sytuatsi ia na poselenni Nitsakha v Povorskli. Materialy ta doslidzhen- nia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, XI, s. 217-227. Kostenko, V. Yu. 2015. Arkheolohichni pam’iatky Potru- bizhzhia. Pereiaslav-Khmelnytskyi: Lukashevych O. M. Liapushkin, I. I. 1961. Dneprovskoe Lesostepnoe Levobe- rezhe v epokhu zheleza. Materialy i issledovaniia po arkhe ologii SSSR, 104. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Moruzhenko, A. A. 1989. Istoriko-kulturnaia obshchnost lesostepnykh plemen mezhdurechia Dnepra i Dona v skifskoe vremia. Sovetskaia arkheologiia, 4, s. 25-40. Telehin, D. Ya., Diadenko, V. D. 1970. Novi skifski horody shcha i poselennia na Serednomu Dnipri. Arkheolohiia, XXIV, s. 173-175. Fialko, O. Ye., Boltryk, Yu. V. 2003. Napad skifiv na Tra- khtemyrivske horodyshche. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Sherstiuk, V. V. 2012. Selyshcha Vorsklynskoi hrupy pa miatok skifskoho chasu mizh Pslom ta Vorskloiu u pivdenno- zakhidnii okruzi Bilskoho horodyshcha. Fenomen Bilskoho horodyshcha 2012, s. 47-50. Shramko, B. A., 1962. Drevnosti Severskogo Dontsa. Kharkov: KhGU. Shramko, B. A. 1987. Belskoe gorodishche skifskoi epokhi (gorod Gelon). Kiev: Naukova dumka. Shramko, I. B. 2005. Novye dannye o nazemnykh zhilish chakh Dneprovskoi Lesostepi v skifskuiu epokhu. Drevnos- ti 2005, s. 24-34. Shramko, I. B. 2006. Rannii period v istorii herodot ivskoho Helonu (za materialamy rozkopok zolnyka N 5). In: Chernenko, Ye. V. (ed.). Bilske horodyshche ta yoho okruha (do 100-richchia pochatku polovykh doslidzhen). Kyiv: Shlia kh, s. 33-56. Shramko, I. B. 2012. Zolniki Zapadnogo Belskogo gorod ishcha: planigrafiia i khronologiia. In: Slaviane Vostochnoi Evropy nakanune obrazovaniia Drevnerusskogo gosudarstva. Materialy mezhdunarodnoi konferentsii, posviashchennoi 110-letiiu so dnia rozhdeniia Ivana Ivanovicha Liapushkina (1902—1968) 3—5 dekabria 2012 g. Sankt-Peterburg. Sankt- Peterburg: Solo, s. 168-172. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2015.Rezultaty arkheolo hichnykh doslidzhen kurhanu skifskoho chasu v urochyshcha Marchenky. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horody- shcha 2014, s. 56-67. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2019. Doslidzhennia ran noskifskoho poselennia Lazkivski stavky 1 ekspedytsiieiu Kharkivskoho universytetu v 2018 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018, s. 78-88. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2018. Doslidzhennia pose lennia Lazkivski stavky 1 ekspedytsiieiu Kharkivskoho uni versytetu v 2017 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilsko- ho horodyshcha 2017, s. 95-125. Shcherban, A. L. 1998. Pamiatky arkheolohii v okolytsiakh Dykanky. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1—2, s. 87-89. Shcherban, A. L. 2002. Zvit pro arkheolohichni rozvidky v Dykanskomu raioni Poltavskoi obl. v 2002 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2002/130. D. S. Grechko SEttlEmENt SyStEm oF tHE dNiEpER lEFt-BANK FoRESt- StEppE oF tHE SECoNd HAlF oF 8th — middlE oF 6th CENtURiES BCE Dnieper Left-Bank Forest-Steppe region in the Ear ly Iron Age was inhabited in several stages. For the first time, the agricultural population appears in the Zhabotyn period. Settlements that emerged at this time would become the centres of some settlement structures in the Early Scythian period. There are no burial sites of the settled population of Pre-Scythian times in the basin of Vorskla and Psel rivers. The few burials of no mads of Pre-Scythian time are synchronous to this group of settlements with ashhills. These assemblages, except Butenky, have no signs of militarization of the population of the Post-Zrubna culture, which have left in the Forest- Steppe. It’s likely that these two groups of populations co existed peacefully, occupying separate ecological niches. The development of this population in relatively calm military and political conditions could have caused a de mographic explosion and we have developed settlement structure in the middle of 7th century BCE. It represent ed by «cluster» of settlements with ashhills, which was united by a single burial mound necropolis. Today, it may be considered densely populated ter ritory between Vorskla and Psel rivers with an agricul tural population from the Dnieper Right-Bank region in the Early Scythian time. At that time, nomadic groups are emerging in the region, some of which participated in Asia Minor campaigns. Their burial monuments are mainly identified at the routes of their movement and places of frequent stops (winterings, etc.) — the Sula river region, north-western Vorskla river region (Kup’ievakha, Kolomak). The appearence of the settlement at the place of Western fortification of Bil’sk hillfort Western fortifi cation also connected with the fact that exactly nomads probably chose this strategic place as a wintering at the intersection of communications roads. Thus, the ethni cal and cultural history of the Dnieper Left-bank Forest- Steppe of that time connected with close interaction of Vorskla river’ farmers with different groups of Iranian- speaking nomads, which were the decisive force in the region and had control over the settled population. Keywords: Dnieper Left-bank Forest-Steppe, Zhabotyn period, Early Scythian time, settlement sys tem, ashhill, nomads. Одержано 12.06.2020 греЧко денис сергійович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут ар хеології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. GRECHKo denys S., Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0003-3613-795X, e-mail: ukrspadshina@ ukr.net.

Поселенські системи Дніпровського Лісостепового Лівобережжя другої половини VIIІ — середини VІ ст. до н. е.

Institution

Ähnliche Einträge