Курганний могильник скіфського часу «Дергачі»

Публікація присвячена результатам розкопок курганного могильника скіфського часу біля міста Дергачі в Харківській області. Подано повну характеристику розкопаних курганів, проаналізовано поховальний обряд....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Пеляшенко, К.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2020
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Публікація археологічних матеріалів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187334
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Курганний могильник скіфського часу "Дергачі" / К.Ю. Пеляшенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 246-260. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187334
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1873342022-12-22T01:27:07Z Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» Пеляшенко, К.Ю. Публікація археологічних матеріалів Публікація присвячена результатам розкопок курганного могильника скіфського часу біля міста Дергачі в Харківській області. Подано повну характеристику розкопаних курганів, проаналізовано поховальний обряд. The kurgan mound is located on the edge of the right root bank of the river. Lopan (basin of the Seversky Donets river), near the Dergachi city, Kharkiv region. Now the barrow ground has 32 mounds, although at the beginning of the twentieth century had 60—70 kurgans. The first excavations of the cemetery were carried out in 1903 E. P. Trefiliev who had exca vated 10 mounds. The collection of artifacts has not survived up today, and the publication of the results contains brief generalizing characteristics of the burial assemblages. For a long time the exact location of the kurgan burial was unknown, and only recently, during the archaeological exploration, the archaeological site was localized. In 2018—2019 the excavations of the site was resumed. 7 burial mounds were discovered where 6 graves of the Scythian Age were revealed. Burials were not discovered under two mounds, and two one-time burials were found under the one barrow. The obtained data make it possible to reconstruct the funeral rite. Burials were carried out under mounds of small diam eter and height. Among the designs of the burial chamber stand out: soil pits, wooden crypts in pits, a pit with shoulders. All burial chambers are directed along the southwest — northeast line, and those buried in them are lied supine, with their heads to the southwest. The grave goods are rather poor, partly due to the robbery of almost all graves. Among the discovered artifacts are the weapons (arrowheads, spear / dart details), jewelry (beads, earrings), household items (knives, awls). A set of signs of the funeral rite suggests that this site is the tribal burial ground of the population who lived in the region at the late 5th—4th centuries BC. 2020 Article Курганний могильник скіфського часу "Дергачі" / К.Ю. Пеляшенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 246-260. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.03.14 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187334 904.5(477.54)”638” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Пеляшенко, К.Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» Археологія і давня історія України
description	Публікація присвячена результатам розкопок курганного могильника скіфського часу біля міста Дергачі в Харківській області. Подано повну характеристику розкопаних курганів, проаналізовано поховальний обряд.
format	Article
author	Пеляшенко, К.Ю.
author_facet	Пеляшенко, К.Ю.
author_sort	Пеляшенко, К.Ю.
title	Курганний могильник скіфського часу «Дергачі»
title_short	Курганний могильник скіфського часу «Дергачі»
title_full	Курганний могильник скіфського часу «Дергачі»
title_fullStr	Курганний могильник скіфського часу «Дергачі»
title_full_unstemmed	Курганний могильник скіфського часу «Дергачі»
title_sort	курганний могильник скіфського часу «дергачі»
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Публікація археологічних матеріалів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187334
citation_txt	Курганний могильник скіфського часу "Дергачі" / К.Ю. Пеляшенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 246-260. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT pelâšenkokû kurgannijmogilʹnikskífsʹkogočasudergačí
first_indexed	2025-07-16T08:50:16Z
last_indexed	2025-07-16T08:50:16Z
_version_	1837792826275921920
fulltext	246 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) УДК 904.5(477.54)”638” DOI: 10.37445/adiu.2020.03.14 К. Ю. Пеляшенко КУРГАННИЙ МОГИЛЬНИК СКІФСЬКОГО ЧАСУ «ДЕРГАЧІ» Публікація присвячена результатам розкопок курганного могильника скіфського часу біля міста Дергачі в Харківській області. Подано повну харак- теристику розкопаних курганів, проаналізовано поховальний обряд. Ключові слова: скіфський час, поховальний об- ряд, Лісостеп. Археологічні пам’ятки скіфського часу в лісо степовій частині басейну р. Сіверський Донець добре відомі в науці. На сьогодні це один з най більш вивчених регіонів Лісостепової Скіфії. За матеріалами досліджень регіону було видано кілька узагальнюючих монографій, остання з яких «Населення скіфського часу на Сіверсько му Дінці» Дениса Гречка побачила світ десять років тому (Либеров 1962; Шрамко 1962; Греч ко 2010). Втім, деякі мікрорегіони в середині сі верськодонецького Лісостепу досі залишаються маловивченими. Особливо це стосується північ ної частини — басейнів річок Лопань та Харків (притоки р. Уди, що є притокою правого берега р. Сіверський Донець). Археологічні дослід ження пам’яток в цих мікрорегіонах в останні десятиліття дозволили отримати нові дані про хронологію, матеріальну культуру і поховаль ну обрядовість населення, що тут мешкало. Публікацію присвячено дослідженням кур ганного могильника біля міста Дергачі, здійс нених автором упродовж 2018—2019 рр. 1 В адміністративному відношенні пам’ятка знаходиться на території Дергачівської міської 1. В експедиції приймали участь співробітники Хар ківського історичного музею ім. М. Ф. Сумцова, діти з археологічних гуртків м. Харків і м. Люботин та во лонтери, яким я вдячний за допомогу і співпрацю. ради, на захід від м. Дергачі. Серед мешкан ців міста ця місцевість — підвищення, на якій розташовано кургани, має назву «Дергачівська Січ». За легендою на цьому місці була козаць ка вежа, за іншою версією козацька могила (Рибальченко 2008, с. 24, 25). В 2000 р. на краю мису, безпосередньо поряд з курганним могиль ником був встановлений пам’ятний знак-хрест. За топографією курганний могильник роз ташований на краю правого корінного берега р. Лопань, рельєф нерівний і має слабо похилу поверхню у східному напрямку (рис. 1: 2). На сьогоднішній день південно-східна частина могильника розташована у лісопосадці (дуби і клени), північно-західна — на полі, що вико ристовується для сільськогосподарських потреб (тут кургани розорюються і більшу їх частину вже знівельовано). Могильник виявлено в 1903 р. викладачем Харківського університету Є. П. Трефільєвим. В цьому ж році він з невеликою групою робіт ників за три дні розкопав 10 курганів (Трефи льев 1905; 1907) 2. За описами дослідника на могильнику фіксувалось від 60 до 70 курганів, висотою від ледь помітних до 0,70 м і тільки один курган мав висоту до 1,5 м. Частина з них вже тоді була сильно розорана. Дослідником було надано загальну характеристику розко паних курганів, без опису кожного поховання окремо. «Однообразие их внешнего вида впол не соответствовало однообразию их содержа ния» — так було відмічено Є. П. Трефільєвим (Трефильев 1905, с. 27). У насипах всіх розкопа них курганів було знайдено шматки деревного вугілля та фрагменти глиняного посуду. Ями мали розміри в довжину до 1,5 м, в ширину до 2. Обидві публікації мають ідентичні тексти.© К. Ю. ПеЛЯШеНКО, 2020 247ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Пеляшенко, К. Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» 1,0 м та глибину до 0,75 м. На дні однієї похо вальної камери зафіксовано деревний тлін. Є. П. Трефільєвим була відмічена дуже по гана збереженість кісток. Втім, в деяких ви падках вдалось зафіксувати положення похо ваних: у витягнутому на спині або скорченому положенні, головою на захід. Інвентар з похо вань складався з бронзових тригранних нако нечників стріл, шматків заліза, спису, ножа з кістяним руків’ям, намистин (Трефильев 1905, с. 27, 28). Археологічні матеріали з цих розко пок було втрачено під час Другої світової війни. Слід зазначити, що це були одні з перших на укових розкопок на р. Сіверський Донець. Од нак, після цього жодних археологічних розко пок в басейні її північної притоки — р. Лопань не проводилось. В 1972 р. курганний могильник було взято під охорону держави рішенням Харківського облвиконкому № 61 від 25.01.1972 р. під охо ронними номерами 752 і 753 (могильник був розділений на дві групи: окремі кургани, що розташовані на полі і група курганів в лісопо садці). В складених паспортах на могильник містяться схеми поганої якості, без прив’язок та з помилками. Довгий час в середі харківських археологів вважалось, що могильник «Дергачі» розташова ний біля с. Караван, неподалік від м. Дергачі. Дійсно, у кількох кілометрах на південний-схід від нашої пам’ятки, є курганний могильник дуже схожий за топографією і описами наве деними Є. П. Трефільєвим. Проте, мешканцем м. Дергачі, краєзнавцем і співробітником Хар ківського історичного музею І. П. Шевцовим було звернено мою увагу на те, що у дореволю ційній публікації вказано, що плато на якому розташовано кургани з півночі обмежено рівча ком Криниця. Завдяки цьому спостереженню в 2018 р. було знову віднайдено місце розташу Рис. 1. Курганний могильник «Дергачі»: 1 — ситуаційна схема могильника; 2 — загальний вигляд із заплави р. Лопань вання могильника, зроблено опис, знято план та розпочаті розкопки. Усього на могильнику зафіксова но 32 насипи діаметром від 3 до 15 м, висотою від 0,1 до 1,0 м, що займають територію приблизно 200 × 200 м (рис. 1: 1). Більша частина курганів знаходиться в лісопосадці і тільки на полі візуально простежуються 6 насипів. Ймовірно частину насипів в цій частині знівельовано в результаті багаторічної оранки. Два кургани (№ 11 і 17) мають пошкодження на сипу (пограбування?). На кургані 1 встановлено пам’ятні кам’яні знаки (воїнам, загиблим в АТО (мешкан цям м. Дергачі) та камінь з гербом міста Дергачі і надписом «Когда-то здесь в степи звенели сабли, Руби- лись казаки в бою, И отдавали кровь 248 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Публікація археологічних матеріалів свою до капли, За Украину — неньку, родину свою»), а сам насип обнесено невисокою бетонною огорожею. Проте за усними свідченнями меш канців, перед встановленням меморіальних зна ків тут також по центру була яма, що вказує на те, що курган також був пограбований. У 2018— 2019 рр. експедиція ХІМ на чолі з К. Ю. Пеля шенком проводила дослідження на могильнику: знято план пам’ятки та проведені розкопки семи насипів (кургани 2—5, 23—25). Курган 2. Розташований в східній частині могильника, на південний схід від найбільшо го в групі кургану 1 (рис. 1: 1). Насип порослий підліском, в північно-західній частині та захід ній полі ростуть два дерева (дуби). Курган має діаметр 10 м та висоту від рівня давньої повер хні 0,60 м (рис. 2: 1—3). Насип досліджено дво ма траншеями шириною 3 м та довжиною 10 м. По центру між траншеями залишена бровка шириною 0,5 м. Через лісову рослинність вив чити східну і західну поли кургану (по 1,5 м з кожної сторони) не вдалось. Насип кургану складений з чорноземно-гли нистого ґрунту, в якому на глибині від 0,10 до вий дерен; 2 — чорнозем; 3 — чорнозем із глиною; 4 — глина; 5 — чорнозем із глиною й піском; 6 — глина з піском і вкраплен нями крейди; 7 — пропечений суглинок; 8 — деревне вугілля; 9 — суглинок, що поступово переходить у глину; 10 — залишки деревного тліну; 11 — материковий викид Рис. 2. Курганний могиль ник «Дергачі», курган 2: 1 — план; 2 — східний про філь центральної бровки; 3 — західний профіль цен тральної бровки; 4 — план і розріз поховальної камери; 5 — бронзові наконечники стріл; 6 — залізний вток; 7 — залізна ворворка. Тут і далі, умовні позначки: 1 — сучасна поверхня, лісо 249ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Пеляшенко, К. Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» 0,60 м траплялись поодинокі фрагменти стінок ліпленого посуду, в північній частині насипу на глибині 0,40 м виявлено стінку античної ам фори і уламок кварцитової зернотерки. Явних слідів тризни у вигляді скупчень, слідів вогни ща тут не зафіксовано. В центральній частині насипу виявлено материковий викид з похо вання, що фіксувався з глибини 0,40 м в обох траншеях. Викид з чистої жовтої глини лежав на рівні давньої поверхні (передматериковому суглинку) і був складений по всьому периметру поховання, його найбільша товщина до 0,20 м, ширина до 1,0 м. Під час зачистки на рівні дав ньої поверхні (0,60 м від центрального репера) в південно-західній частині насипу, одразу біля материкового викиду була зафіксована пля ма чорноземного ґрунту, яка фіксувалась ще з глибини 0,40 м. Ця яма є пізнішим перекопом і може розглядатися як грабіжницький лаз, що не попав в поховальну камеру, вона мала неправильну овальну форму розмірами 1,70 × 1,0 м, дно на глибині 0,90 м (рис. 2: 1). Чіткі контури поховальної камери зафік совані на глибині 0,70 м. Вона мала підпря мокутну форму з трохи заокругленими ку тами, орієнтована довгою стороною по лінії південний захід—північний схід (відхилення від напрямку північ 46°; рис. 2: 4; 3: 1). Довжи на ями — 2,55 м, ширина в південно-західній частині — 1,55 м, в північно-східній — 1,45 м. Стінки камери були вертикальні, дно зафіксо вано на глибині 1,98 м від найвищої точки кур гану або 1,38 від рівня давньої поверхні. Особ ливості заповнення дозволяють стверджувати, що поховання здійснено в дерев’яному склепі. Ще під час зачистки плями на рівні давньої по верхні було видно, що по краям камери є забу товка ґрунтом жовтого кольору (глина з піском і вкрапленнями крейди), в той час як по цен тру ями був вписаний менший прямокутник, заповнений чорноземно-глинистим темним ґрунтом, що мав правильніші кути ніж камера (рис. 3: 1—3). Під час дослідження заповнення поховальної камери, на межі між світлим та темним ґрунтом, траплялись поодинокі залиш ки деревного тліну (в основному під південно- східною стінкою), але вони не йшли суцільним шаром, що вказує на те, що, можливо, стінки склепу були тонкими і не збереглись. Розміри склепу: 2,05 × 1,0 м. Рис. 3. Курганний мо гильник «Дергачі», по ховання в кургані 2: 1 — пляма поховальної камери на рівні матери кового ґрунту; 2 — розріз поховальної камери; 3 — контур склепу в поховальній камері на глибині 1,80 м; 4 — роз чищене поховання 250 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Публікація археологічних матеріалів Дослідження поховальної камери проводи лось секторами, що дозволило чітко простежи ти грабіжницький лаз, який воронкою спускав ся у південно-західну частину камери, таким чином, центральна та північно-східна частини виявилися не потурбованими (рис. 2: 4; 3: 2). Грабіжницький лаз був заповнений щільним чорноземно-глинистим ґрунтом, а непорушена частина була заповнена більш м’яким і світлим (плямистим за кольоровою гаммою) чорнозем но-глинистим ґрунтом з супіском. В заповнен ні, чітко на межі грабіжницького лазу і непору шеної частини, на глибині 1,30 м від найвищої точки кургану було виявлено розбитий череп людини, трохи вище, на глибині 0,90 м — за лізна ворворка (рис. 2: 7). На дні поховальної камери, на глибині 1,98 м, у межах склепу виявлено скелет лю дини, що лежав у витягнутому положенні на спині, орієнтований черепом на південний захід (рис. 2: 4; 3: 4). Скелет належав чолові кові віком 20—25 років, зростом близько 1,68 м (визначення В. Л. Бондаренка). Відсутній че реп (знайдений у грабіжницькому лазі), ліва плечова кістка, частина ребер лівої сторони зміщено ближче до правої плечової кістки. Інші кістки зафіксовані в анатомічному поряд ку. Жодних слідів підстилки або підсипання на дні камери не виявлено. Зліва від кістяка, на рівні лівої руки знайдено сім бронзових нако нечників стріл, які були зміщені грабіжника ми і залягали у заповненні на різних глибинах (1,85—1,90 м; рис. 2: 5). Скоріш за все, в похо ванні був сагайдак, який винесли грабіжники. В східному куту камери знайдений залізний вток списа / дротика (рис. 2: 6), сам наконечник став предметом пограбування. Інвентар. 1. Залізна ворворка округло-конічної форми, діаметром 2 см та висотою 1,3 см, виявлена в грабіжницькому лазі (рис. 2: 7). 2. Бронзові наконечники стріл (7 шт.), вияв лені зліва від кістяка на рівні рук (рис. 2: 5): • трилопатевий без виділеної втулки, ви сота 2,5 см, ширина 0,7 см (відділ 2, тип 6 за А. І. Мелюковою; 1 шт.); • трилопатевий з виступаючою втулкою, одним шипом і литою хрестоподібною міткою, висота 2,4 см, ширина 0,7 см (відділ 2, тип 4 за А. І. Мелюковою; 1 шт.); • тригранний з шипом зі схованою втулкою, двома п-подібними поглибленнями на кожній грані, висота 2,9 см, ширина 0,6 см (відділ 3, тип 9, варіант 8 за А. І. Мелюковою; 1 шт.); • тригранний з шипом зі схованою втулкою, виділеним ложком на якому є хрестоподібна лита мітка, висота 2,9 см, ширина 0,6 см (від діл 3, тип 4 за А. І. Мелюковою; 1 шт.); • тригранні з виступаючими гранями та виді леною втулкою, висота 2,7 та 3,0 см, ширина 0,8 см (відділ 3, тип 3 за А. І. Мелюковою; 2 шт.); • тригранний з виступаючими гранями і схо ваною втулкою, висота 2,8 см, ширина 0,8 см (відділ 3, тип 7 за А. І. Мелюковою; 1 шт.; Ме люкова 1964, с. 28). 3. Вток від списа / дротика, виявлений в схід ному куту камери. Зберігся у двох частинах. Вток має циліндричну форму довжиною 12,5 см та найбільшим діаметром 2,5 см, всередині збе реглись залишки дерева, (рис. 2: 6). За сукупністю даних про деталі поховально го обряду (розміри курганного насипу, форма поховальної ями, стратиграфія, положення збе реженої частини кістяка, інвентар) була зроб лена 3D-модель кургану з похованням (рис. 4). Реконструкцію створила художниця й аніматор Світлана Узких, якій автор висловлює щиру вдячність. 3D-модель демонструє різні етапи створення кургану: викопування поховальної ями, спорудження дерев’яної конструкції, за сипка простору між склепом і ямою глиняною забутовкою, створення глиняного викиду нав коло могили та спорудження насипу кургану. Реконструкція зовнішнього вигляду поховано го чоловіка та його одягу зроблена за відомими зображеннями на предметах торевтики. Рис. 4. Курганний могильник «Дергачі», курган 2: 3D-реконструкція етапів спорудження кургану (реконс трукція Світлани Узких) 251ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Пеляшенко, К. Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» Курган 3. Розташований в східній частині мо гильника, в 15 м на південний захід від кургану 1 (рис. 1: 1). Насип порослий підліском, в північній та північно-західній частині ростуть два дерева (дуби). Курган мав діаметр близько 6,5 м і висоту від рівня давньої поверхні 0,40 м (рис. 5: 1—3). Насип досліджено двома траншеями шириною 3 м та довжиною 8 м. По центру між траншеями залишена бровка шириною 0,5 м. Насип кургану складений з чорноземно-гли нистого ґрунту, в якому на глибині від 0,10 до 0,40 м, в різних його частинах, виявлено фраг менти ліпленого посуду, кістку тварини та фрагменти від однієї амфори (уламок ніжки (рис. 5: 5) та 38 дрібних стінок, краї яких силь но замиті). За визначенням С. А. Заднікова всі фрагменти, скоріш за все, належали одній по судині — амфорі виробництва о. Фасос, кінця V — першої половини IV ст. до н. е. Ймовір но уламки від однієї амфори можна вважати своєрідною тризною: частина амфори 1 була подрібнена на фрагменти та розпорошена по всьому насипу. На рівні давньої поверхні, на північ від поховальної камери зафіксований невиразний материковий викид. Він мав неве лику потужність, до 0,05 м, і фіксувався тільки в центральній бровці (рис. 5: 2, 3). Його при близна ширина до 0,50 м. Ще один невеликий прошарок жовтої глини виявлено в бровці над самим похованням. У центральній частині на сипу зафіксована прямокутна пляма поховаль ної камери, що була трохи зміщена від центру кургану у південному напрямку. 1. Найімовірніше, нижня частина, оскільки не вияв лено фрагментів вінець, горла, шийки та ручок. Поховальна камера мала неправильну пря мокутну форму з округлими кутами і нерів ними стінками (рис. 5: 4). На зачистці вона фіксувалась плямою неоднорідного ґрунту, зі світлою глиною по краям і темним чорнозем ним ґрунтом по центру. Камера орієнтована довгою стороною по лінії південний захід—пів нічний схід (відхилення від напрямку північ 51°). Її розміри — 2,45 × 1,40 м. Глибина від найвищої точки кургану 1,0 м та 0,60 м від рів ня давньої поверхні. Північно-західна і північ но-східна стінки камери вертикальні. В півден но-західній стінці невеликий підбій глибиною до 0,07 м і висотою 0,30 м. В південно-східній частині стінка до глибини 0,90 м вертикальна, далі зафіксована невелика сходинка шириною 0,20 м і висотою 0,10 м. Поховання досліджу валось секторами, що дозволило простежити у центральному розрізі контур грабіжницько го лазу: він проходив через всю центральну частину поховання і був заповнений щільним чорноземно-глинистим ґрунтом, в той час як не потурбована частина камери заповнена більш м’якою жовтою глиною з невеликою домішкою чорнозему (рис. 5: 4). На дні поховальної камери виявлені залиш ки кількох кісток від яких зберігся лише тлін: праві стегнова та гомілкова кістки, фаланги пальців правої ноги. З положення цих кінцівок зрозуміло, що похований лежав у витягнуто му положенні на спині, орієнтований головою на південний захід. Біля цієї ноги, в 0,05 м на схід знайдені залізна проколка, що збереглась у трьох уламках та залізний ніж поганої збе реженості (рис. 5: 6, 7). На дні камери жодних слідів підсипок або підстилок не зафіксовано. Рис. 5. Курганний могильник «Дергачі», курган 3: 1 — план; 2 — східний профіль центральної бровки; 3 — західний профіль цент ральної бровки; 4 — план і розріз поховальної камери; 5 — ніжка античної амфори; 6 — залізна проколка; 7 — залізний ніж 252 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Публікація археологічних матеріалів Інвентар. 1. Залізна проколка (шило?), виявлена на дні камери, біля ніг похованого. Виготовлена з прямокутного в розрізі стрижня, заточена з однієї сторони, має довжину 5,2 см та ширину 0,4 см (рис. 5: 6). 2. Залізний ніж, виявлений біля ніг похова ного. Ніж з горбатою спинкою, виділеним неве ликим черешком для рукоятки. Довжина ножа 12 см, найбільша ширина 2 см (рис. 5: 7). Курган 4. Розташований в східній частині могильника, безпосередньо на південь від кур гану 3, відстань між полами обох курганів скла дала 2 м (рис. 1: 1). Насип порослий підліском без крупних дерев, тому його вдалося повністю дослідити. Курган мав діаметр близько 6,5 м і висоту від рівня давньої поверхні 0,40 м (рис. 6: 1—3). Насип досліджено двома траншеями ши риною 3 м та довжиною 8 м. По центру між траншеями залишена бровка шириною 0,5 м. Насип складений з чорноземно-глинистого ґрунту, в якому на глибині від 0,10 до 0,40 м, в різних його частинах виявлено фрагменти ліп леного посуду (вінця горщика, фрагмент дна і Рис. 6. Курганний могильник «Дергачі», курган 4: 1 — план; 2 — східний профіль центральної бровки; 3 — західний профіль центральної бровки; 4 — план і розріз поховання 1; 5 — план і розріз поховання 2; 6 — фрагменти ліпленого посуду з насипу кургану; 7 — залізний гачок; 8 — залізна рамка пряжки; 9 — скляні намистини; 10 — бронзовий наконечник стріли 253ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Пеляшенко, К. Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» бортика миски; рис. 6: 6), три стінки амфори ви робництва о. Фасос, кінця V — першої половини IV ст. до н. е. В південно-східній частині кур ганного насипу на глибині 0,30 м виявлено два залізні предмети: гачок (від поясу або колчану) та рамка пряжки (рис. 6: 7, 8). Ці два артефак ти знайдені над похованням 1 в грабіжницько му лазі і, ймовірніше, походять з пограбованого комплексу. Під насипом виявлено два похован ня, що розведені в різні сторони від центру кур гану і їх можна вважати одночасними. Поховання 1. Знаходилось в південно-східній частині кургану (рис. 6: 1). Поховання прямо кутної форми з округленими кутами, орієнто вано довгою стороною по лінії південний за хід — північний схід (відхилення від напрямку північ 30°; рис. 6: 4). На зачистці поховання читалось плямою жовтої глини, по центру якої добре було видно грабіжницький лаз у вигляді чорної плями, що вела у камеру з західного боку. Розміри камери 2,95 × 1,70 м, глибина від найвищої точки кургану 1,30 м, від рівня давньої поверхні 0,90 м. Стінки поховальної камери вертикальні. Поховання досліджува лось секторами. Центральний розріз дозволив простежити контур грабіжницького лазу, що прийшовся на центр комплексу. Заповнення грабіжницького лазу щільний чорноземно-гли нистий ґрунт, заповнення не потурбованої час тини камери — жовта глина з супіском. В нижній частині заповнення поховальної ка мери виявлені окремі кістки людини, що лежали не в анатомічному порядку на різних глибинах (гомілкові, плечова кістки, лопатка, ключиця, хребець). Всі вони знаходились у південно-за хідній частині, що зазнала пограбування і нале жали жінці або підлітку (визначення В. Л. Бон даренка). На дні поховання будь-яких слідів підсипок або підстилок не виявлено. Дно камери було неоднорідним: жовтий пісок з глиною, в де яких місцях проступали прошарки крейди. Про копка дна після розчистки поховальної камери показала, що це природні прошарки. На дні північно-східної, непотурбованої гра біжниками, частини камери знайдено артефак ти, що зафіксовані in sity: залізний ніж с кіс тяною рукояткою в дуже поганому стані, який не вдалось законсервувати та зберегти, поряд з ножем виявлено намисто, що складалося з 69 однотипних намистин (рис. 6: 9). Інвентар. 1. Залізний гачок, знайдений у насипу над похованням (грабіжницький лаз?). Гачок має підтрикутну рамку на одному кінці, другий кі нець загнутий у іншій площині і загострений. Зроблений з залізного стрижня прямокутної у розрізі форми, довжина 6,5 см, ширина 2,5 см (рис. 6: 7). Подібні гачки віднесені В. С. Оль ховським до групи дротових (Ольховский 1999, с. 183, рис. 1: 21). 2. Залізна рамка пряжки, знайдена поряд з залізним гачком у насипу над похованням. Неправильної трапецієподібної форми з увіг нутими усередину довгими сторонами. Зроб лена з плаского залізного стрижня, кінцівки якого склепані, довжина 3,5 см, ширина 2,5 см (рис. 6: 8). 3. Залізний ніж з кістяною рукояткою, знай дений в північно-східній частині поховальної камери. Залізне лезо повністю знищила ко розія, кістяна рукоятка збереглась у дрібних фрагментах. 4. Скляне намисто, виявлено в північно-схід ній частині поховальної камери. Складалося з 69 намистин невеликого розміру (0,3—0,5 мм в діаметрі). Всі намистини однотипні, мають неправильну округло-конічну форму, з вузької сторони отвір меншого діаметру і трохи більшо го з широкої сторони. Намистини відрізняються за кольором: 50 намистин напівпрозорі синього кольору, 16 намистин з непрозорої пасти блакит ного (бірюзового) кольору і три намистини дуже крихкі білого кольору (наслідок потрапляння у вогонь; рис. 6: 9). Даний набір відповідає типам 94 та 95 за класифікацією К. М. Алєксєєвої, що мають широкі хронологічні рамки (Алексеева 1978, с. 68—69, табл. 33: 27). Поховання 2. Комплекс знаходився у 1 м на захід від центрального реперу (рис. 6: 1). По ховання мало підпрямокутну форму з закруг леними кутами, орієнтоване довгою стороною по лінії південний захід—північний схід (від хилення від напрямку північ 32°; рис. 6: 5). На зачистці поховання читалось дуже погано, плямою мішаного чорноземно-глинистого ґрун ту. Розміри камери 2,20 × 0,8 м, глибина від найвищої точки кургану 0,90 м, від рівня дав ньої поверхні 0,50 м. Стінки поховальної ка мери вертикальні. Поховання досліджувалось секторами, в центральному розрізі не зафіксо вано слідів втручання грабіжників і комплекс може вважатися непорушеним. Втім, при такій невеликій глибині поховання у суглинку від мічається дуже погана збереженість кісток. На дні вдалось зафіксувати лише тлін від черепа з уламками емалі зубів, тлін від правої плечо вої кістки та правої стегнової кістки. За цими залишками можна сказати, що похований був невеликого зросту (до 150 см), покладений ви тягнуто на спині головою на південний захід. В північно-східній частині поховання, біля ніг похованого на глибині 0,80 м виявлено уламок бронзового наконечника стріли, також у пога ному стані (рис. 6: 10). Інвентар. 1. Уламок бронзового тригранного наконеч ника стріли з двома П-подібними поглиблен нями на кожній грані, висота 1,9 см, ширина 0,7 см (рис. 6: 10). Курган 5. Розташований в східній частині могильника, безпосередньо на захід від кур ганів 3 і 4 (рис. 1: 1). Насип порослий підліс ком, в східній полі кургану росте велике дерево, тому цю частину не вдалось дослідити. Курган 254 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Публікація археологічних матеріалів мав діаметр 6 м і висоту від рівня давньої по верхні 0,30 м (рис. 7: 1—3). Насип досліджено двома траншеями шириною 3 і 2 м і довжиною 8 м. По центру між траншеями залишена бров ка шириною 0,5 м. Насип складений із чорноземного ґрунту, в якому на глибині 0,10—0,40 м в різних його частинах знайдені фрагменти ліпленого посу ду (64 фрагменти стінок, два фрагменти вінець ліплених горщиків, фрагмент бортика миски, фрагмент дна посудини; рис. 7: 4). Під курганом не виявлено слідів похован ня. Натомість, в центральній частині, одра зу на південь від реперної точки, на глибині 0,25—0,30 м зафіксовані сліди вогнища у виг ляді ділянок пропеченого ґрунту та вкраплень деревного вугілля (рис. 7: 1). Вогнище не має чітких меж, орієнтовні розміри 1,30 × 1,0 м, трохи витягнуте по ліні північ—південь. Отже, даний насип можна вважати святилищем, або кенотафом. Подібні випадки відомі в курган них могильниках скіфського часу Середнього Подоння: Мастюгіно, к. 24/8, Тернове 1, к. 2, Колбіно 1, к. 20 (Володин 2018). Курган 23. Розташований на самому краю могильника, найбільш північний насип у групі, що знаходиться в лісопосадці (рис. 1: 1). Насип знаходиться на пологому схилі, через що важко визначити його реальні розміри. В межах само го насипу відсутні дерева, що робить його при датним для розкопок загальною площею. Дослідження дозволило уточнити сучасні розміри самого насипу, він має діаметр 7 м та висоту від рівня давньої поверхні 0,30 м (рис. 8: 1—3). Насип досліджено двома траншеями ши риною 3 м та довжиною 7 м. По центру між траншеями залишена бровка шириною 0,5 м. Насип складений з чорноземного однорід ного ґрунту, без видимих прошарків (рис. 8: 2, 3). У насипу, в різних частинах на глибині від 0,10 до 0,30 м траплялись поодинокі фрагменти ліпленого посуду скіфського часу, серед якого кілька верхніх частин, орнаментованих паль цевими вдавленнями і проколами (рис. 8: 6), а також одна стінка гончарного посуду нового часу. Також в насипу кургану, в західній полі на глибині 0,20 м знайдено бронзовий тригран ний наконечник стріли (рис. 8: 5). На глибині 0,20 м в насипу виявлено залізну пряжку з прямокутною рамкою та рухливим язичком, що відноситься до нового часу. У південно-східній частині курганного насипу, на самому краю кур гану, на глибині 0,30 м (рівень давньої денної поверхні) зафіксовано скупчення деревного вугілля — місце вогнища, можливо, сліди триз ни (рис. 8: 1). Під час зачистки на рівні давньої поверхні (0,30—0,40 м від центрального репера) зафіксовано пляму поховальної камери. Майже вся вона фіксувалась у східній траншеї і тільки невелика частина (північно-західний кут) захо дила у західну, тобто камера була зміщена на північний схід від зафіксованого центру насипу. Контури поховальної камери читалися не чітко: підпрямокутна форма. Всередині плями зафік совано темний чорноземно-глинистий ґрунт, а по краям — мішану жовту глину. Поховальна камера мала неправильну прямокутну форму з заокругленими кутами (рис. 8: 4). Камера орієнтована довгою віссю по лінії південний захід—північний схід (від хилення від напрямку північ 45°). Розміри в верхній частині: довжина 2,90 м, ширина в північно-східній частині 1,70 м, в південно-за хідній — 1,80 м. Стінки ями вертикальні, але трохи нахилені до дна: довжина по дну 2,80 м, ширина по дну 1,60 м. Глибина камери від найвищої точки кургану становить 1,25 м, а від рівня давньої денної поверхні — 0,95 м. Рис. 7. Курганний могильник «Дергачі», кур ган 5: 1 — план; 2 — східний профіль цент ральної бровки; 3 — західний профіль цен тральної бровки; 4 — фрагменти ліпленого посуду з насипу 255ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Пеляшенко, К. Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» Всередині поховальної камери було споруд жено склеп (дерев’яну конструкцію). Його пра вильний прямокутний контур добре фіксувався під час контрольної зачистки поховальної ка мери в придонній частині, на глибині 1,0 м від центрального реперу, а також простежувався у повздовжньому розрізі. Його заповнення тем ним ґрунтом чітко відрізнялось від забутовки країв камери жовтою глиною (яка використову валась з викиду поховальної камери). Розміри склепу: довжина 1,75 м, ширина в південно-за хідній частині 0,80 м, в північно-східній 0,70 м. Під південною стінкою склепу, а також у про сторі за склепом, по дну камери, на глибині 1,25 м фіксувалось деревне вугілля (можливо часткова підсипка дна поховальної камери). Дослідження поховальної камери, до глибини 1,0 м від центрального реперу, проводилось сек торами, що дозволило простежити і конструкцію камери і грабіжницький лаз (рис. 6: 4). Сам лаз, що воронкою розширявся до дна камери в пів денно-західній частині, мав більш щільне і тем не чорноземне заповнення. Він не виходив за межі контуру склепу. Непорушена грабіжника ми частина мала мішане заповнення чорнозему з вкрапленнями жовтої і брунатної глини. В за повненні поховальної камери, в південно-захід ній частині (в грабіжницькому лазі), на різних глибинах фіксувались фрагменти ліпленого по суду, що потрапили з насипу. На дні склепу, в північно-східній частині, виявлено лише тлін від нижніх кінцівок (пра вої гомілкової та стегнової, лівої гомілкової), що дозволяє стверджувати, що кістяк був покладе ний витягнуто на спині і орієнтований головою на південний захід. Камера була пограбована в районі черепа та верхньої частини тулуба небіжчика. Інвентар в поховальній камері від сутній. Інвентар. 1. Бронзовий тригранний наконечник стрі ли зі схованою втулкою, висота 2,4 см, шири на 0,7 см (відділ 3, тип 4 за А. І. Мелюковою; 1 шт.; Мелюкова 1964, с. 28). Виявлений в на сипу кургану, ймовірно, походить з грабіжни цького лазу (рис. 8: 5). Кургани 24 і 25 було досліджено суцільною площею в межах одного розкопу, оскільки вони знаходились на невеликій відстані один від од ного та їх контури простежувались дуже нечіт ко за рахунок невеликої висоти та розмірів. Рис. 8. Курганний могильник «Дергачі», курган 23: 1 — план; 2 — східний профіль центральної бровки; 3 — західний профіль центральної бровки; 4 — план і розріз поховання; 5 — бронзовий наконечник стрі ли; 6 — фрагменти ліпленого посуду з насипу 256 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Публікація археологічних матеріалів Р ис . 9 . К ур га нн ий м ог ил ьн ик « Д ер га чі », ку рг ан и 24 і 25 (к ур га но по ді бн ий н ас ип ): 1 — п ла н ку рг ан ів ; 2 — з ах ід ни й пр оф іл ь це нт ра ль но ї б ро вк и ку рг ан у 24 ; 3 — с хі дн ий п ро ф іл ь це нт ра ль но ї б ро вк и ку рг ан у 24 ; 4 — з ах ід ни й пр оф іл ь за хі дн ої б ро вк и ку рг ан у 24 ; 5 — з ах ід ни й пр оф іл ь це нт ра ль но ї б ро вк и ку рг ан у 25 ; 6 — п ла н та р оз рі з по хо ва нн я ку рг ан у 24 ; 7 — б ро нз ов ий н ак он еч ни к ст рі ли ; 8 — с кл ян і н ам ис ти ни ; 9 — б ро нз ов а се ре ж ка ; 1 0 — г ли ня на к ур ил ьн а тр уб ка ; 11 — ф ра гм ен ти л іп ле но го п ос уд у з на си пу к ур га ну 257ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Пеляшенко, К. Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» Курган 24. Розташований безпосередньо на північний захід від кургану 1 (рис. 1: 1). Насип ледь помітний на поверхні, порослий підліс ком, в північно-західній і південно-західній частинах ростуть дерева. В процесі досліджен ня уточнені реальні розміри курганного наси пу: він мав невеликий діаметр — 4,5 м та ви соту 0,30 м від рівня давньої денної поверхні або 0,10 м від рівня сучасної поверхні. Насип досліджено двома траншеями шириною 2 м та довжиною 6 м. По центру між траншеями за лишена бровка шириною 0,5 м (рис. 9: 1). Насип складений з однорідного чорнозем ного ґрунту, в якому на глибині 0,10—0,20 м в різних частинах виявлені фрагменти ліплено го посуду скіфського часу (серед них фрагмен ти вінець горщиків і мисок; рис. 9: 11), уламок кварцитової зернотерки. Також у насипу, на глибині 0,10 м виявлено глиняну курильну трубку нового часу, що походить з верхньої час тини грабіжницького лазу (рис. 9: 10). Пляма поховальної камери фіксувалась з глибини 0,30 м від найвищої точки кургану. Пляма мала неправильну овальну форму, краї якої були заповнені жовтою глиною, по центру темний чорноземно-глинистий ґрунт. Поховальна камера мала неправильну прямокутну форму з заокругленими кутами (рис. 9: 6). Камера орієнтована довгою віссю по лінії північний схід—південний захід (відхи лення від напрямку північ 47°). Розміри каме ри в верхній частині: довжина 3,55 м, ширина в північно-східній частині 1,90 м та в півден но-західній — 2,10 м. До глибини 0,80 м стінки ями були вертикальні, а нижче переходили у заплічики шириною від 0,10 до 0,45 м (наймен ші для південно-західної стінки, ширші — до 0,20 м, для північно-західної та південно-схід ної, і широкі — 0,45 м для північно-східної). Нижче заплічиків, стінки камери були до дна вертикальні. Розміри поховальної камери по дну були наступними: довжина 3,0 м, ширина в північно-східній частині 1,50 м та в півден но-західній — 1,70 м. Глибина камери від най вищої точки кургану 1,80 м, від рівня давньої денної поверхні 1,50 м. Поховальна камера досліджувалась секто рами, що дозволило простежити стратиграфію заповнення і встановити, що поховання кілька разів було пограбовано (рис. 9: 6). У розрізі, по центру камери чітко фіксується проникнення у вигляді воронкоподібної ями, що звужува лась до дна. Цей грабіжницький лаз заповне ний чорноземним щільним затічним ґрунтом, в якому траплялись поодинокі уламки ліплено го посуду. Даний лаз, перерізав більш давній грабіжницький хід, який йшов також зверху насипу і мав інше заповнення: жовта глина. Непорушене заповнення камери за структурою більш м’яке, чорнозем з глиною, більш світлих відтінків. Це заповнення збереглось тільки по краям поховання, що дозволяє стверджувати, що вся центральна частина поховання зазнала кілька проникнень. На дні поховальної камери зафіксовані поо динокі артефакти. В південно-західній частині, на відстані 0,70 м від південно-західної стінки камери виявлено тлін від черепа та зуби дорос лої людини. Неподалік від неї бронзова сереж ка з плаского дроту (рис. 9: 9). У 40 см на пів нічний схід від черепа, в нижньому заповненні виявлено п’ять намистин, ще одна — біля пів нічно-східної стінки (рис. 9: 8). Неподалік від скупчення намистин знайдено бронзовий три лопатевий наконечник стріли (рис. 9: 7). Біля північно-східної стінки, в 20 см, знайдено тлін від ще одного черепу з зубами, який належав дитині / підлітку. Інвентар. 1. Бронзова сережка. Виявлена в нижньому заповненні грабіжницького лазу, на глибині 1,80 м, неподалік від залишків черепу. Виго товлена з плаского дроту, краї якого заокруг лені. Сережка має овальну форму, розміри 1,7 × 1,3 см, ширина дроту 0,3 см (рис. 9: 9). 2. Бронзовий трилопатевий наконечник стрі ли, виявлений майже по центру поховальної камери в нижньому заповненні грабіжницько го лазу, на глибині 1,70 м. Лопаті загострені і виступають за втулку, висота 2,4 см, ширина 0,8 см (рис. 9: 7; відділ 2, тип 4 за А. І. Мелюко вою; 1 шт.; Мелюкова 1964, с. 28). 3. Скляні намистини та підвіски (6 шт.; рис. 9: 8). П’ять зафіксовано в центральній частині камери та одну в північно-східній час тині: • пірамідальні підвіски з напівпрозорого скла синього кольору (одна з відламаним вуш ком), висота 1,2 см, ширина 0,6 см (2 шт.). Дані підвіски були детально проаналізовані в моно графії Д. С. Гречка й О. В. Шелеханя, які наво дять для них вузьке датування в межах остан ньої чверті V — першої половини IV ст. до н. е. (Гречко, Шелехань 2012, с. 75—77); • намистини біконічної форми з напівпрозо рого скла брунатного кольору, діаметр 0,8 см (2 шт.); • намистина біконічної форми з напівпро зорого скла синього кольору, діаметр 0,8 см (1 шт.); • намистина усічено-біконічної форми з глухого скла бежевого кольору, діаметр 0,6 см (1 шт.). Найближчі аналогії скляним намистинам бі конічної форми відомі в похованні 2 кургану 47 Гришківського могильника, де вони також були знайдені разом пірамідальними підвіска ми (Гречко, Шелехань 2012, с. 46—49). Курган 25 (курганоподібний насип). Розта шований в 2 м на захід від кургану 24 (рис. 1: 1). Насип дуже слабо читається на поверхні, порослий підліском, великі дерева відсутні. Насип мав діаметр 4,5 м і висоту від рівня дав ньої поверхні 0,30 м, від рівня сучасної поверх 258 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Публікація археологічних матеріалів ні 0,10 м. Насип досліджено двома траншеями шириною 2 м та довжиною 6 м. По центру між траншеями залишена бровка шириною 0,5 м (рис. 9: 1). Насип складений з чорноземного однорідно го ґрунту, в якому на глибині від 0,10 до 0,20 м в різних місцях виявлено фрагменти ліпленого посуду скіфського часу, серед яких є фрагменти бортика ліпленої миски. На зачищеному материковому горизонті будь-яких слідів заглиблених у материк комп лексів не зафіксовано. Можна передбачати або невеликий природний пагорб, або насип, який утворився в процесі пограбування поховаль ної камери кургану 24, що грабіжники робили викид на одну, західну, сторону. В результаті, над самою поховальною камерою кургану 24 ми майже не фіксуємо насипу, натомість візу ально простежується два невеликі насипи на схід і захід від камери, що під час зйомки пла ну були прийняті нами за два курганні насипи (рис. 9: 1). Таким чином, за два польові сезони було розкопано 7 курганних насипів з 32, які сьо годні візуально фіксуються на поверхні. Ще 10 курганів було розкопано Є. П. Трефільєвим в 1903 р., проте ми не маємо детальної харак теристики цих поховальних комплексів, а ко лекція знахідок була втрачена. Отже, на основі розкопаних курганів в 2018—2019 рр. можна зробити певні висновки про особливості похо вального обряду та хронологію могильника. Досліджені кургани, так само як і більшість інших курганів могильника, мають невеликі розміри: діаметр від 5 до 10 м та висоту від дав ньої поверхні від 0,10 до 0,60 м. Всі курганні на сипи мають однорідну структуру (чорнозем, або чорнозем з глиною), сліди підсипок, так само як і впускних поховань, в жодному випадку не зафіксовано. Лише в одному кургані (курган 2) був добре виражений материковий викид нав коло поховання, тут виявилася і найглибша поховальна камера (1,98 м від найвищої точки кургану). У всіх насипах фіксуються уламки посуду, поодинокі кістки тварин, уламки ка міння. Це з одного боку може свідчити про слі ди тризни, а з іншого, фіксація цих матеріалів по всій площі насипу на різних глибинах, без виражених скупчень, може вказувати на те, що кургани насипалися з культурного шару посе лення. Проте, поки що на території могильни ка слідів господарських та житлових побутових об’єктів зафіксовано не було. Під двома курганними насипами були від сутні поховальні камери. В одному випадку, під насипом кургану 5, в центрі на рівні давнь ої поверхні фіксувались сліди вогнища, даний об’єкт можна інтерпретувати як святилище або кенотаф. Під курганоподібним насипом 25 нія ких слідів не виявлено, однак наявність в на сипу фрагментів ліпленого посуду скіфського часу вказує на те, що це все ж таки штучний насип, а не природній пагорб. Під іншими кур ганами містилось по одному похованню по цен тру і тільки в кургані 4 знайдено два одноча сові комплекси, що були розведені від центру насипу. Привертає увагу орієнтація поховань. Усі без виключення поховальні камери орієно вані по ліні південний захід—північний схід, відхилення від напрямку північ коливається в межах 30—51°. У всіх випадках де вдалось про стежити орієнтування небіжчиків, вони були покладені на спині, головою на південний за хід. Тому можна припустити, що першим до слідником Є. П. Трефільєвим були зроблені не зовсім точні визначення орієнтувань і в публі кації наведено узагальнююче орієнтування го ловою на захід (Трефильев 1905, с. 28). В могильниках сіверськодонецького Лісо степу орієнтування поховальних камер по лінії південний захід — північний схід та не біжчиків головою на південний захід добре відоме. О. В. Бандуровський та Ю. В. Буйнов вважають, що поєднання меридіонального орієнтування з південно-західним є однією з діагностуючих ознак сіверськодонецьких кур ганів протягом скіфського часу (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 14). Також ними були наве дені статистичні дані по орієнтуванням могил і похованих. Орієнтування поховань по лінії південний захід — північний схід в регіоні складає 18,1 %, в той час як меридіональні по ховання складають 65 % (за даними на 2000 р.; Бандуровский, Буйнов 2000, с. 41, табл. 1). Втім, якщо звернутися до статистики окремих могильників, ми бачимо, що в могильнику Мала Рогозянка поховання по лінії півден ний захід—північний схід складають 100 %, в могильнику Старий Мерчик — 50 %. З іншого боку такі комплекси не відомі в добре дослідже них могильниках Пісочин, Протопопівка та Ос троверхівка (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 41, табл. 1). Слід зазначити, що могильник біля с. Малої Рогозянки знаходиться всього у 15 км на північний схід від Дергачівського могиль- ника. Південно-західне орієнтування небіжчиків з’являється в комплексах кінця VII — початку VI ст. до н. е., проте найбільшого розповсюд ження набуває в IV ст. до н. е. Такі комплек си притаманні похованням знатних воїнів, воїнів-вершників у супроводі слуг та поховань коней. Втім, окрім знатних, відомі поховання з південно-західною орієнтацією і бідних рядо вих общинників (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 42, 43). Ряд спостережень стосовно орієнтування поховальних камер протягом скіфського часу в Лісостепу наведено Ю. М. Бойко та С. І. Бе рестнєвим (Бойко, Берестнев 2001, с. 64—74). Поховальні камери, що орієнтовані по ліні північний схід—південний захід на Ворсклі в ранньоскіфський час складають 31 %, їх кіль 259ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Пеляшенко, К. Ю. Курганний могильник скіфського часу «Дергачі» кість збільшується в другій половині VI — першій половині V ст. до н. е. до 53 % і знову зменшується у другі половині V—ІV ст. до н. е. до 22 % (Бойко, Берестнев 2001, табл. 4). Ос кільки найбільша концентрація таких комп лексів спостерігається в центральній частині Ворсклинського регіону, автори припускають ідентифікацію цих поховань з геродотівськи ми гелонами, мешканцями Більського городи ща (Бойко, Берестнев 2001, с. 74). На орієнту вання архаїчних поховань по лінії південний захід—північний схід звернув особливу увагу Д. С. Гречко, який відмічає концентрацію цих комплексів у Більському некрополі (Гречко 2018, с. 38). Помічено, що всі вони розташовані на схід від умовної лінії, що проходить з пів ночі на південь через Малий і Великий Ско робор. Виходячи з цього автор робить два при пущення: 1) орієнтування має відхилення від меридіонального, внаслідок їх орієнтування на центральне місце некрополю; 2) відхилен ня у бік Черкаського регіону (в першу чергу, р. Тясмін), яке пов’язувалось з Батьківщиною, землею пращурів (Гречко 2018, с. 38, 39). Таким чином, питання про інтерпретацію поховань з орієнтуванням по лінії південний захід—північний схід досить складне і потре бує подальшого осмислення. Стан антропологічних матеріалів в похован нях могильника «Дергачі» дуже поганий, що пов’язано не стільки з фактом пограбування поховань, скільки з невеликою глибиною та агресивним середовищем. Цей факт зауважив і Є. П. Трефільєв: «чрезвычайная твердость почвы, т.-наз. лесной глей, отделялась после сильных ударов лопатой твердыми, как ка- мень, комьями и сильная ее влажность разру- шительно действовала на кости» (Трефильев 1905, с. 27). Для визначення вдалось лише взя ти чоловічий кістяк з поховання кургану 2 та окремі кістки з поховання 1 кургану 4. У всіх інших випадках фіксувалися лише фрагменти тліну від кісток. Всі поховальні камери мали прямокут ну форму. За типом поховальної конструкції відрізняються: ґрунтові ями (3), склепи (2) та яма з заплічиками (1). Розміри поховань від 2,20 × 0,8 м (дитяче) до 2,95 × 1,7 м. Глибина поховань варіюється від 0,5 до 1,5 м від рівня давньої поверхні. Привертають увагу за своєю конструкцією склепи, які робились без опорних стовпів, а, ймовірно, складались з дощок за до помогою зрубу. Розміри склепу значно менші за розміри самої поховальної камери, а простір між стінками камери і склепу забутовувався материковою глиною. З розкопаних поховань, лише в похованні 2 кургану 4 не було зафіксовано факту погра бування, в інших комплексах грабіжницький лаз добре простежувався в розрізі. Частково саме з цієї причини інвентар доволі бідний, він представлений предметами зброї (наконечни ки стріл, вток від списа / дротика), прикрасами (скляні намистини, сережка) деталями одягу (поясний гачок, рамка пряжки), господарськи ми знаряддями (ножі, проколка). Весь набір інвентарю з поховань, а також фрагменти ан тичних амфор з насипів, дозволяють датувати досліджені кургани та, ймовірно, і весь могиль ник в межах кінця V—IV ст. до н. е. За наведеним набором ознак, скоріш за все, ми маємо справу з родовим могильником, який використовувався досить вузький про міжок часу (в межах кінця V—IV ст. до н. е.). Цей могильник мав ряд спільних рис, перш за все, однакове орієнтування могильних ям по лінії південний захід — північний схід і покладення небіжчиків головою на півден ний захід. Інвентар поховань досить бідний і представлений предметами зброї, прикрасами і господарськими знаряддями. Про родовий характер можуть свідчити також невеликі роз міри насипів, досить близьке і хаотичне роз ташування курганів, при компактному пла нуванні самого могильника. Відмінні риси проявляються передусім у типах поховальної конструкції: ґрунтова яма, яма з заплічика ми, дерев’яний склеп, що може вказувати на соціальну градацію в межах однієї племінної групи. З’ясування цілого ряду питань (госпо дарсько-культурної та етнічної приналежності населення, чи синхронний могильник розташо ваним поряд поселенням) потребують подаль ших археологічних досліджень в даному мікро- регіоні. ЛІТЕРАТУРА Алексеева, е. М. 1978. Античные бусы Северного Причерноморья. Свод археологических источников, Г 1-12. Москва: Наука. Бандуровский, А. В., Буйнов, Ю. В. 2000. Курга- ны скифского времени (северскодонецкий вариант). Киев: ИА НАН Украины. Володин, С. А. 2018. Святилища скифского време ни на территории Среднего Дона. В: Новое в исследо- ваниях раннего железного века Евразии: проблемы, открытия, методики. Тезисы докладов Междуна- родной научной конференции. Москва, с. 35-36. Гречко, Д. С. 2010. Населення скіфського часу на Сіверському Дінці. Київ: ІА НАН України. Гречко, Д. С. 2018. Поховальний обряд населен ня Дніпровського Лісостепового Лівобережжя ран ньоскіфського часу: варіант аналізу. Археологія і давня історія України, 1 (26), с. 20-44. Гречко, Д. С., Шелехань, А. В. 2012. Гришковс- кий могильник скифов на Харьковщине. Киев: ИА НАН Украины. Либеров, П. Д. 1962. Памятники скифского вре мени бассейна Северского Донца. Материалы и ис- следования по археологии СССР, 113, с. 7-112. Мелюкова, А. И. 1964. Вооружение скифов. Свод археологических источников, Д 1-4. Москва: Наука. Ольховский, В. С. 1999. О поясных крючках эпо хи раннего железного века. В: Толочко, П. П. (ред.). Проблемы скифо-сарматской археологии Северного 260 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Публікація археологічних матеріалів Причерноморья (к 100-летию Б. Н. Гракова). Запо рожье, с. 182-187. Рибальченко, Р. К. 2008. Дергачі: містечко на Лопані, на Великому шляху, на Слобожанщині: іс- торико-краєзнавчі нариси. Харків: Поліграфіст. Трефильев, е. П. 1905. Археологическая экскур сия в с. Дергачи Харьковского уезда в августе 1903 г. Сборник Харьковского историко-филологического общества, 16, с. 26-28. Трефильев, е. П. 1907. Археологическая экскур сия в с. Дергачи Харьковского уезда в августе 1903 г. Труды XIII Археологического съезда, 2, с. 102-103. Шрамко, Б. А. 1962. Древности Северского Дон- ца. Харьков: ХГУ. REFERENCES Alekseeva, E. M. 1978. Antichnye busy Severnogo Pricher- nomoria. Svod arkheologicheskikh istochnikov, G 1-12. Mosk va: Nauka. Bandurovskii, A. V., Buinov, Iu. V. 2000. Kurgany skif- skogo vremeni (severskodonetskii variant). Kiev: IA NAN Ukrainy. Volodin, S. A. 2018. Sviatilishcha skifskogo vremeni na territorii Srednego Dona. In: Novoe v issledovaniiakh rannego zheleznogo veka Evrazii: problemy, otkrytiia, metodiki. Tezisy dokladov Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Moskva, p. 35-36. Grechko, D. S. 2010. Naselennia skifskoho chasu na Siver- skomu Dintsi. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Grechko, D. S. 2018. Pokhovalnyi obriad naselennia Dni provskoho Lisostepovoho Livoberezhzhia rannoskifskoho chasu: variant analizu. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (26), s. 20-44. Grechko, D. S., Shelekhan, A. V. 2012. Grishkovskii mogil- nik skifov na Kharkovshchine. Kiev: ІA NAN Ukrainy. Liberov, P. D. 1962. Pamiatniki skifskogo vremeni bas seina Severskogo Dontsa. Materialy i issledovaniia po arkhe- ologii SSSR, 113, s. 7-112. Meliukova, A. I. 1964. Vooruzhenie skifov. Svod arkheolog icheskikh istochnikov, D 1-4. Moskva: Nauka. Olkhovskii, V. S. 1999. O poiasnykh kriuchkakh epokhi rannego zheleznogo veka. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy skifo-sarmatskoi arkheologii Severnogo Prichernomoria (k 100-letiiu B. N. Grakova). Zaporozhe, s. 182-187. Rybalchenko, R. K. 2008. Derhachi: mistechko na Lopa- ni, na Velykomu shliakhu, na Slobozhanshchyni: istoryko- kraieznavchi narysy. Kharkiv: Polihrafist. Trefilev, E. P. 1905. Arkheologicheskaia ekskursiia v s. Der gachi Kharkovskogo uezda v avguste 1903 g. Sbornik Kharko- vskogo istoriko-filologicheskogo obshchestva, 16, s. 26-28. Trefilev, E. P. 1907. Arkheologicheskaia ekskursiia v s. Dergachi Kharkovskogo uezda v avguste 1903 g. Trudy XIII Arkheologicheskogo sieezda, 2, s. 102-103. Shramko, B. A. 1962. Drevnosti Severskogo Dontsa. Khar- kov: KhGU. K. Yu. Pelyashenko KuRgaN BuRial gRouNd oF thE SCythiaN timE «dERgaChi» The kurgan mound is located on the edge of the right root bank of the river. Lopan (basin of the Sev ersky Donets river), near the Dergachi city, Kharkiv region. Now the barrow ground has 32 mounds, al though at the beginning of the twentieth century had 60—70 kurgans. The first excavations of the cemetery were carried out in 1903 E. P. Trefiliev who had exca vated 10 mounds. The collection of artifacts has not survived up today, and the publication of the results contains brief generalizing characteristics of the burial assemblages. For a long time the exact location of the kurgan burial was unknown, and only recently, during the archaeological exploration, the archaeological site was localized. In 2018—2019 the excavations of the site was resumed. 7 burial mounds were discovered where 6 graves of the Scythian Age were revealed. Burials were not discovered under two mounds, and two one-time burials were found under the one barrow. The obtained data make it possible to reconstruct the funeral rite. Burials were carried out under mounds of small diam eter and height. Among the designs of the burial cham ber stand out: soil pits, wooden crypts in pits, a pit with shoulders. All burial chambers are directed along the southwest — northeast line, and those buried in them are lied supine, with their heads to the southwest. The grave goods are rather poor, partly due to the robbery of almost all graves. Among the discovered artifacts are the weapons (arrowheads, spear / dart details), jewelry (beads, earrings), household items (knives, awls). A set of signs of the funeral rite suggests that this site is the tribal burial ground of the population who lived in the region at the late 5th—4th centuries BC. Key words: Scythian Age, funeral rite, Forest- steppe. Одержано 28.05.2020 ПЕЛЯШЕНКО Костянтин Юрійович, канди дат історичних наук, старший науковий співробіт ник, Музей археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, пл. Свободи, 4, м. Харків, 61022, Україна PElyaShENKo Kostiantin yu., PhD, Senior Re searcher, V. N. Karazin Kharkiv National University, 4, Svobody Sq., Kharkiv, 61022, Ukraine ORCID: 0000-0002-5445-6949, e-mail: kpelasenko@ gmail.com.

Курганний могильник скіфського часу «Дергачі»

Репозитарії

Схожі ресурси