Головні убори із Бердянського кургану

У пограбованій центральній могилі Бердянського кургану залишилася незруйнована ділянка, на якій in situ зафіксовано велику кількість декоративних елементів. Особливу цікавість викликають золоті пластинки-прикраси предметів жіночого вбрання: головних уборів, одягу тощо. Пластинки-аплікації розр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
1. Verfasser:	Клочко, Л.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	До історії костюма
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187346
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Головні убори із Бердянського кургану / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 383-394. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187346
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1873462022-12-22T01:27:02Z Головні убори із Бердянського кургану Клочко, Л.С. До історії костюма У пограбованій центральній могилі Бердянського кургану залишилася незруйнована ділянка, на якій in situ зафіксовано велику кількість декоративних елементів. Особливу цікавість викликають золоті пластинки-прикраси предметів жіночого вбрання: головних уборів, одягу тощо. Пластинки-аплікації розрізняються за розмірами та рельєфними зображеннями на поверхні. Визначення семантики образів дозволяє зробити припущення про особливий характер ділянки і речей, які поклали до могили при звершенні поховання. The Berdyansk kurgan has been studied for a long time, however some problems remain unsolved. One of them is the reconstruction of costume components by decorative elements, found in central burial (N 2). It was raided, however one area remained intact. Below the collapsed ceiling is the «item storage»: there were items of which only jewelry remained — the large amount of golden applique plates (2991 items total). The most peculiar are the artifacts which were probably the adornments for the headwear. In order to recreate their form, the complex and comparative analyses of golden plates’ collections were performed. The probably adorned coneshaped hats and the veil. The one collection of adornments included appliques which were on the frontal part of the headwear. Below were the triangular plates, the main part was occupied by ornamented appliques: «portraits » full face (female image) and profile (grotesque male image), felidae predator. The adornments of the cone-shaped hat are connected to the other headwear — the veil. It was ornamented on its edges — on the left and on the right — with rectangular plates which contained so-called «brotherhood scene». The connection of the said images on the headwears is the marker of sacramental act — wedding rituals. The artifacts, which probably were ornaments of headwear, draw most attention. The complex and comparative analysis of golden jewelry was used in order to recreate their form. It is possible that they were attached to different types of attires. One attire consisted of cone-shaped hat and the veil. They are decorated with anthropomorphous images and geometrical ornaments (triangles). Another attire is also the cone-shaped hat, which form is supported by horizontal lines of plates with the images of predators and triangles. Generally speaking, these are the symbols of fertility cult. One of the tasks of the research is the determination of attire’s semantics. The grave contains the burial of a high-rank man, but the reconstructed attires are female. Cone-shaped attires are linked to wedding ceremonies in many peoples. The burial and wedding rituals have similar semantics, since both are about passing from one world to another. Sacred attires could have been the markers of bride’s (or brides’) presence in the male burial. Apart from the headwears there were also the necklace which resembles the net and the clothes adorned with golden appliques. The «item storage» was surrounded by the golden plates, presumably sewed on the veil, which had the images of the gryphon and felidae hunter — the ornament which divides two worlds — one of life, and the other of death. 2020 Article Головні убори із Бердянського кургану / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 383-394. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 0.37445/adiu.2020.03.26 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187346 904.24(477.64)”638” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До історії костюма До історії костюма
spellingShingle	До історії костюма До історії костюма Клочко, Л.С. Головні убори із Бердянського кургану Археологія і давня історія України
description	У пограбованій центральній могилі Бердянського кургану залишилася незруйнована ділянка, на якій in situ зафіксовано велику кількість декоративних елементів. Особливу цікавість викликають золоті пластинки-прикраси предметів жіночого вбрання: головних уборів, одягу тощо. Пластинки-аплікації розрізняються за розмірами та рельєфними зображеннями на поверхні. Визначення семантики образів дозволяє зробити припущення про особливий характер ділянки і речей, які поклали до могили при звершенні поховання.
format	Article
author	Клочко, Л.С.
author_facet	Клочко, Л.С.
author_sort	Клочко, Л.С.
title	Головні убори із Бердянського кургану
title_short	Головні убори із Бердянського кургану
title_full	Головні убори із Бердянського кургану
title_fullStr	Головні убори із Бердянського кургану
title_full_unstemmed	Головні убори із Бердянського кургану
title_sort	головні убори із бердянського кургану
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	До історії костюма
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187346
citation_txt	Головні убори із Бердянського кургану / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 3 (36). — С. 383-394. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kločkols golovníuboriízberdânsʹkogokurganu
first_indexed	2025-07-16T08:51:05Z
last_indexed	2025-07-16T08:51:05Z
_version_	1837792877073137664
fulltext	383ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) УДК 904.24(477.64)”638” DOI: 0.37445/adiu.2020.03.26 Л. С. Клочко голоВні Убори іЗ бердЯнсЬкого кУргАнУ У пограбованій центральній могилі Бердянського кургану залишилася незруйнована ділянка, на якій in situ зафіксовано велику кількість декоративних елементів. Особливу цікавість викликають золоті пластинки-прикраси предметів жіночого вбрання: головних уборів, одягу тощо. Пластинки-аплікації розрізняються за розмірами та рельєфними зобра- женнями на поверхні. Визначення семантики об- разів дозволяє зробити припущення про особливий характер ділянки і речей, які поклали до могили при звершенні поховання. ключові слова: Бердянський курган, конічні убо- ри, поєднання образів у декорі уборів, шлюбні обряди. Один із найзнаменитіших курганів, дослід ження якого відбулося у ХХ ст. — бердянський (поблизу с. Нововасилівка, запорізької обл.). його розкопки тривали майже рік (1977— 1978 р.). в експедиції брало участь багато спів робітників Інституту археології АН УРСР, але був основний склад — науковці, яким випало від початку і до кінця, можна сказати крок за кроком просуватись до мети — могил, над якими був споруджений курган. Керівник ек спедиції — М. М. чередниченко, його заступ ник — в. Мурзін, активну участь брали наукові співробітники і лаборанти: О. Фіалко, М. Кова льов, в. Погорєлий тощо. Їм якраз і належать перші наукові розвідки щодо архітектури кур гану, особливості поховальних споруд, аналіз артефактів, знайдених у похованнях. Отже, курган споруджено над трьома моги лами — центральною, східною та південною. Не дивлячись на те, що дві перші пограбовані, в них залишилося багато предметів різних кате горій. Науковці не раз зверталися до знахідок з бердянського кургану в контексті вивчення по ховального обряду, вбрання, мистецтва, релігії населення Скіфії. У 2017 р. вийшла монографія «бердянський курган», автори якого: в. Мур зін, ю. білан, О. Підвисоцька узагальнили ін формацію щодо дослідження кургану та могил, а також знахідок із поховань (Мурзин, белан, Подвысоцкая 2017). На жаль, збереглись не всі звіти, але авторам вдалося вилучити деякі дані про історію розкопок, матеріали досліджень. Ро бота дуже важлива, хоча деякі питання, що ви никають під час дослідження окремих тем, поки що без відповіді. Наприклад, кількість небіж чиків у центральному похованні. захоронення у цій могилі було здійснено з пишністю, харак терною для представників вищої аристократії. золоті оздоби зброї, кінської збруї, дерев’яних чаш, грецький посуд: крім амфор, чорнофігур ні кратер та скіфоси, жертвопринесення коней тощо. У камері після пограбування збереглися останки основного небіжчика та двох супровід них осіб: зброєносця та виночерпія (Мурзин, бе лан, Подвысоцкая 2017, с. 33). Незруйнованою у пограбованій могилі залишилась ділянка у пів денній частині камери. Про неї, тобто зазначену ділянку, ще на етапі дослідження поховальної споруди, у науковців склалось враження, що під завалом склепіння камери знаходиться «речо вий склад»: там лежали предмети, від яких за лишились декоративні вироби — велика кіль кість золотих пластинок-аплікацій (загалом 2291 екз.). золоті прикраси можна пов’язати з деякими деталями вбрання: аплікації геомет ричні — трикутники (рівнобічні та рівносторон ні) різного розміру з півкульками на поверхні, а також — у вигляді пірамідки з трьох опуклих кружалець, напівсферичні «гудзики»; хресто подібні, утворені з п’яти напівсферичних кружа лець; пластинки із зооморфними (лев, пантера); міфічними (грифон, сфінкс); антропоморфними © Л. С. КЛОчКО, 2020 384 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) До історії костюма образами; сюжетні зображення (Мурзин, белан, Подвысоцкая 2017, с. 39). Нез’ясованим залишається питання про ха рактер «речового складу»: які саме предмети, оздоблені золотими аплікаціями могли пок ласти при звершенні поховального ритуалу? відповівши на це питання, зможемо вияснити, для кого ці речі були призначені. Ще «по гарячих слідах», тобто, коли відбува лась розчистка і фіксація знахідок у похованні, були висловлені деякі думки про призначення декоративних елементів. Насамперед, йдеть ся про трубочки з рифленою поверхнею — так звані пронизки, кулясті намистини, округлі видовжені підвіски з рельєфними візерунками на опуклій поверхні — деталі сітчастої нагруд ної оздоби (Мурзин, белан, Подвысоцкая 2017, с. 110, кат. № 100). Її реконструкція зроблена з найменшими гіпотетичними припущеннями і не викликає заперечень (рис. 1). На можливість створення шийно-нагрудної прикраси із прони зок, які розташовані так, що утворюють сітку, свого часу звернув увагу І. забелін: сітка зафік сована під дзеркалом у похованні в кургані чор томлик (Древности… 1872, с. 97). Реконструк цію «нагрудника» такого типу за матеріалами з кургану Солоха зробила А. Манцевич (Манце вич 1948). Такі прикраси були притаманні і жі ночим, і чоловічим костюмам. Імовірно, сітчасті нагрудники прикрашали вбрання небіжчиків у Діївому, Мордвинівському, Мастюгінському, Олександропільському курганах, а також — ве ликому кургані веселовського (к. 9 поблизу с. Лепетиха Херсонської обл.; Манцевич 1987, с. 62, 63; Клочко, васіна 2002, с. 159, рис. 2). Але найбільша загадка: на яких предметах були прикріплені знайдені у «схованці» плас тинки різної форми та сюжетів? з маси ювелір них виробів, зафіксованих на площині «речового скарбу» виділені комплекти золотих елементів, які, ймовірно, були оздобами жіночих головних уборів. Крім того, розміщення пластин деяких типів вимальовує контури рукавного наплічного одягу, судячи за розмірами — жіночого (Клочко 1980, с. 95). золоті пластинки — аплікації, знай дені в обох могилах (центральній та східній), саме як декор жіночого вбрання розглянула О. Фіалко. На її думку пластинки складають 3 великі групи, в яких виділено 19 типів. У статті подано їх аналіз, визначені стилістичні особли вості зображень, окреслено коло аналогій. Ав торка підкреслила, що геометричні, зооморфні, антропоморфні образи, вміщені на пластинках різної форми, мабуть, відігравали роль апотро пеїв, належать до символів божеств плодючості, поширених у середовищі скіфської аристократії. час появи мотивів у Північному Причорномор’ї від VII до ІV ст. до н. е. Як зазначила дослідни ця, за якістю виконання золотих аплікацій з їх числа можна виділити твори грецьких та скіфсь ких ювелірів, хоча інколи складно визначити, які оздоби виготовлені майстрами тієї чи іншої творчої майстерні (Фиалко 2014, с. 60, 74). «Речовий склад» у центральній могилі бер дянського кургану можна порівняти з півден но — східною камерою (№ 1) в кургані чортом лик. в ній знайдено золоті оздоби одягу, а також двох головних уборів — полосів, сітчасту нагруд ну прикрасу, два персні. Елементи костюма по містили до могили окремо від небіжчиці (Алек сеев, Мурзин, Ролле 1991, с. 63, кат. № 113—115, 121, 122, 124—127). Але на відміну від чортом лика, де зазначені предмети убрання були в од ній з камер поховання «цариці», в бердянсько му кургані речі поклали до могили чоловіка. Як свідчать матеріали з історії костюмів. убрання та його деталі у поховальному обряді набували особливого змісту: пожертвування, подарунок хтонічним богам, атрибут обряду «передавання» тощо (Яценко 2006, с. 350—363). Розглянемо аплікації з бердянського курга ну, які, можливо, прикрашали головні убори. Останні завжди складали у костюмному комп лексі найбільш важливу категорію: саме на них покладали демонстрацію соціальних, статусних, вікових відзнак. Ці чинники суспільної іден тифікації чітко пов’язані з формою та оздобами чоловічих, жіночих та дитячих головних уборів. рис. 1. Сітчаста нагрудна прикраса 385ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Клочко, Л. С. Головні убори із бердянського кургану Дослідники теми «Скіфський костюм» засто совують певні методи для відтворення різних категорій костюма: головних уборів, одягу, взут тя. Коротко основні засади реконструкції мож на сформулювати так: комплексний і компара тивний аналізи археологічних, образотворчих, писемних матеріалів. Одним із важливих аргу ментів визначення достовірності реконструкції є фіксація органічних решток предмета та його оформлення (декоративних елементів) in situ. Для вивчення головних уборів найбільше джерел відкрито у похованнях жінок: декора тивні елементи, фрагменти уборів, пам’ятки образотворчого мистецтва — вони містять ін формацію про різні види головних уборів, влас тивих скіф’янкам: налобні стрічки, покривала та шапки. Останні на відміну від “аморфних” покривал мають сталу форму, яка є основною класифікаційною ознакою уборів цього виду. Фахівці — костюмознавці, етнографи — роз поділяють шапки на м’які та жорсткі чи тверді. До останніх належать парадні убори. Їх виготов ляли із текстилю або шкіри і застосовували різні засоби, щоб надати виробу певної форми: робили каркаси із гнучких гілочок (наприклад, верби), а також використовували спеціальні способи розкрою. зазначені характеристики представ ницьких уборів є засадничими, бо відбивають їх основну функцію: демонстрації естетичних зна ків, втілених у різноманітних оздобах. Пам’ятки образотворчого мистецтва та декоративні еле менти — металеві прикраси уборів свідчать, що жінки, які мешкали на землях Скіфії, носили шапки циліндричної та конусоподібної форми. Ці визначення мають недоліки, тому що, на справді, навіть загальний абрис уборів більш складний і не завжди відповідає строгим рам кам геометричної фігури, але вони (тобто, виз начення) дозволяють знайти закономірності у створенні шапок, зрозуміти принципи їх мо дифікації. зрештою, такий поділ уборів застосо вують у сучасній практиці конструювання. Реконструкція головних уборів за декоративни ми елементами їх оформлення — тема багатьох досліджень впродовж більш ніж 100 років. Г. бо ровка розробив основні принципи відтворення головних уборів за декоративними елементами (боровка, 1921, с. 176—181). Перший крок у цій роботі — аналіз різноманітних знахідок: органіч них решток, металевих оздоб. Останні є особливо інформативними. Такі декоративні елементи як прямокутні та дугоподібні пластинки, стрічки, обідки з підвісками несуть ознаки того, що при краси прикріплювали на цилідричній поверхні. Для уборів умовно циліндричних, прийняті на зви: полос, модій, калаф на підставі вивчення словників термінів, пов’язаних з античною куль турою (Клочко 2013, с. 19—22). Пластинки, які не відображають особливості декорованої поверхні, імовірно, були оздобами конусоподібних уборів. Г. боровка, проаналізував золоті аплікації з кур гану чортомлик і відтворив, крім циліндричних, конічну шапку за параметрами документованої знахідки у похованні кургану Карагодеуашх (Кубань) — золотої пластини у вигляді витягну того трикутника (висота 21 см), яка прикрашала фронтальну частину жіночого убору (боровка 1921, с. 176). Конусоподібна форма убору, мабуть, цілком відповідає абрису трикутної накладки. Її поле розділене на три яруси, на яких показа но сцени, інтерпретовані як «шлюбний бенкет». Шлюб — містичний акт, який знаменував пе рехід з одного світу до іншого (бессонова 1983, с. 109—110; вахтина 2018, с. 168—169). Цент ральний персонаж у нижньому регістрі — жін ка в ошатному вбранні, на голові якої високий конічний убір, оздоблений візерунками на трьох ярусах. Отже, пластина є грунтовною підставою для реконструкції конусоподібного убору, а його зображення — підтвердженням правильності наших уявлень про зовнішній вигляд та пара метри шапок зазначеної форми. На убір «цариці» з кургану Карагодеуашх схо жа за формою конусоподібна шапка, відтворена за знахідками у похованні 5 у кургані Аржан 2 (с. Аржан, Тува). Поховання здійснене наприкін ці VII ст. до н. е. Щоб реконструювати убір жінки, автор (Д. Поздняков) проаналізував декоративні елементи, знайдені в могилі біля голови небіжчи ці, а також рештки уборів, зафіксованих у похо ваннях (насамперед, похов. 13) у цьому ж кургані (Поздняков 2017, с. 57—59). Це стало підставою для відтворення форми убору, і навіть його де талі. вигляд шапки, її конічний абрис продикто ваний золотими шпильками, навершники яких є композиційним і змістовним завершенням убору. Одна шпилька (довжиною 30,2 см) при крашена фігуркою оленя, а завершенням другої (довжиною 35,7 см) є об’ємна півкуля та крило подібний виступ. На стрижнях шпильок — спі ральний фриз, на яких зображення тварин: кози, зебу, оленя бика, вепра, верблюда тощо. вони, а також ті, що бачимо на аплікаціях — прикрасах убору: пластинки із зображенням коня, хижа ка з породи котячих, голова птаха — належать до символів культу плодючості. Це підкреслює знаковий характер конічної шапки — парадно го убору, пов’язаного зі шлюбними церемоніями (Поздняков 2017, с. 216, рис. 226). Назву конічних шапок, які були в костюмах скіф’янок, дослідники не вияснили: не розроб лена термінологія. в літературі інколи застосо вують термін колпак (або ковпак), але це слово означає — високий головний убір, тобто назва не пов’язана з формою. Конічному убору, зображе ному на декоративній деталі з кургану Карагоде уашх і на відтвореному за матеріалами з кургану Аржан 2, за абрисом найбільше відповідає кулох. багате убрання, домінантою в якому був кулох (висотю 70 см), реконструйовано за матеріалами з поховання сакського воїна аристократичного роду в кургані Іссик (Казахстан; Акишев, Аки шев 1980, с. 14—32). Розглянувши семантику та роль у костюмі, дослідники виділили сакральні 386 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) До історії костюма функції конічних уборів, що існували у індоєвро пейських та неіндоєвропейських народів. Поширення таких шапок у вбранні населен ня Середньої Азії дослідила О. Сухарева. вона відмітила архаїчні риси кулохів у костюмах чоловіків і жінок і пов’язала їх з традиціями, характерними у сакському костюмі (Сухарева 1954, с. 299—353). варіанти конусоподібних уборів знайдені у складі костюмних комплексів у могильниках Пазирик та Ак-Алах на Алтаї (Полосьмак, бар кова 2005, с. 74—76). високі повстяні конічні ковпаки (за термінологією Н. Полосьмак) наді вали зверху на убір, який включав шапочку— парик з накосниками та інші деталі. Аналогії зафіксовані в могильниках синьцзянських оаз. «Ковпаки» високі — 60 см, щоб вони трима лись прямо, всередину вставляли стрижень (як правило дерев’яний). Такі убори підкреслюва ли високий соціальний статус власниці. Ціка во, що Н. Полосьмак вбачає у формі конічних уборів зв’язок з уявленнями про рогаті шапки, притаманні народам Кавказу (Полосьмак, бар кова 2005, с. 75, рис. 2.47: а—в). Походження конічних та циліндрич шапок має глибокі корені. Навіть побіжний перегляд джерел з історії костюма подає відомості про значне поширення базових форм та їх варіан тів у костюмах населення давнього світу (на території Середземномор’я, Передньої та Се редньої Азії тощо) у часовому діапазоні, який нараховує не одне тисячоліття. Головні убори зі «схованки» у централь ній могилі бердянського кургану відтворено за прикрасами, зафіксованими не на голові власника чи власниці. Це призвело до певних труднощів при реконструкції. вона зроблена з гіпотетичними припущеннями. Але залучення уже згаданих методів, особливо компаративно го (порівняльного), дозволяє уявити загальні характеристики уборів. Прикраси — пластинки різної форми — за фіксовані в лівому кутку «складу речей»: ле жали компактно у один шар. Характер роз міщення пластинок (за спостереженнями у поховальній камері) дає підстави припустити, що вони (тобто, пластинки) оздоблювали коніч ний убір, адже на поверхні нагадує трикутник (Клочко 1986, с. 15, 16). У похованнях скіф’янок різного соціального рівня знайдено рештки уборів, прикрашених пластинками, форми яких не відбивають тип шапочки, її контури. відновити абрис декорова ної поверхні можна за точною фіксацією аплі кацій іn situ, а також — загальними принципа ми їх розміщення на предметах (Клочко 1982, с. 124—126). Різні категорії пам’яток мистецтва показують вміння давніх майстрів розміщувати декор так, щоб він підкреслював пропорції пред мета, виявляв основні лінії форми. При оздоб ленні об’ємних виробів орнаментальні мотиви розміщували по горизонталі. в організації деко ру велику роль відіграє розподіл поверхні: ряди основних візерунків розділені додатковими. Розглянемо перший комплект оздоб конічно го убору: до нього входять пластинки у формі трикутника, а також із зображеннями антро поморфних та зооморфних образів. знизу на передній площині убору прикріплені малень кі трикутні пластинки з дрібними опуклими півкульками (довжина сторони: 8 мм; рис. 2: 1). Пластинки, ймовірно, пришивали верши ною вверх і вниз — така орнаментальна схема відбиває уявлення про поєднання жіночого і чоловічого начала. Адже трикутник належить до універсальних символів, які мають гли бокі хронологічні корені і значне географіч не поширення. Трикутник — знак чоловічого (вершиною вверх) і жіночого (вершиною вниз) начал, а також відображає безкінечність: жит тя, смерть, нове життя. (Мифы… 1980, с. 272). Смужки з трикутників відділяють ряди одно типних пластинок з оформлення убору. Основне декоративне поле убору було заповне не пластинками із зображеннями «портретів» ан фас і в профільному ракурсі. Ці аплікації є, ма буть, найбільш важливим фактором оформлення убору. Представлені на них образи дуже схема тичні, але детальний аналіз, можливо, дозволить вилучити цікаву інформацію. Отже, пластинки з портретами у фронтальному ракурсі майже овальні, верхній край повторює обриси людської голови (10 екз.; 22 × 27 мм). зображення облич чя: воно округле, злегка видовжене, з високими скулами. Лоб відкритий, над ним — невеличкий валик зачесаного назад волосся: вузенькими руб чиками показані пасма. Розглядаючи портрет далі, можемо відмітити великі круглі очі з виді леними зіницями. Над очима — довгі (до скронь) дуги брів. вони змальовані однією лінією разом з носом. Рот невеликий, вуста зімкнуті. М’які риси обличчя свідчать про те, що на портреті зображено жінку. Це підкреслюють прикраси на скронях — великі кільця. від них до плечей спускаються по три вузенькі смужки, які нага дують пасма волосся, хоча, можливо, це стрічки чи підвіски на довгих ланцюжках. На шиї пер сонажа — разок намиста у вигляді мініатюрних підвісок: видовжених прямокутників (рис. 2: 2). У V ст. до н. е. значно збільшився перелік мо тивів та орнаментальних схем у прикладному мистецтві на території Північного Причорномор’я. важливе місце посіли антропоморфні образи. Спочатку було звернення до міксантропічних мотивів (сфінкси, горгони, силени, тощо), а та кож залучення до оформлення різних речей «ма сок» — зображень людської голови зі схематично наміченим обличчям (бессонова 1983, с. 108). Умовні «маски» і надалі займали певне місце в декорі як основні чи допоміжні елементи. На певне, вони належать до універсальних знаків, за допомогою яких створювали символічні ві зерунки в залежності від семіотичного статусу декорованих речей. згодом мешканці Скіфії ви 387ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Клочко, Л. С. Головні убори із бердянського кургану користовували для оздоблення золоті прикраси, на яких представлені «портрети»: на відміну від «масок» вони наділені деякими рисами індивіду альної характеристики. вироби розрізняються між собою художніми особливостями, оскільки виконані за взірцями мистецьких витворів, які походять із кількох виробничих центрів, отже відбивають творчі засади різних майстрів. Трак тування жіночих образів у мистецтві Північно го Причорномор’я здійснено у греко-скіфському стилі. Серед його характерних рис відзначимо своєрідне поєднання реалізму та примітивізму, гіперболізацію деяких деталей, оригінальне ком позиційне вирішення сюжетів. Н. Онайко під креслила, що в творах «варварського» мистецтва особливо велику увагу приділяли зображенню голови (Онайко 1976, с. 173). Це доводять деко ративні твори, на яких представлені «портрети» жінок. Мініатюрність виробів не вплинула на де тальне відтворення жіночих голівок: вони у голо вних уборах, з нашийними прикрасами (Клочко 2019, с. 76—79). більш рідкісними є «портрети», на яких жінки зображені з непокритою головою. Деякі з них узагальнені, нагадують маски. Але інакше змальовано образ жінки на зо лотих пластинках з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. вовківці Сумської обл. Фігурні мініатюри ви різані за контуром зображення жіночої голівки (Клочко 2009, с. 60). Показане кругле обличчя з повним підборіддям, великими мигдалеподібни ми очима, зіниці яких підкреслюють їх форму. Широкі дугоподібні брови з’єднані на переніссі. Ніс короткий, широкий, рот з вибагливо підня тими кутиками губ. Обличчя облямоване, наче ореолом головним убором, який разом із зачіскою має незвичний віялоподібний абрис. Округлий верхній край пластинок оформлено невелички ми опуклими напівсферами. Можливо, таким чином позначено аплікації на головному уборі. волосся трактовано рельєфними лініями у виг ляді тугих пасом, з — під яких вибиваються ніж ні кучерики. Із загального числа цих пластин ви різняються дві: на них показано коси, крім того, нема прикрас, які можна сприйняти за оформ лення головного убору. На шиї жінки — разок з намистин і підвісок (Клочко 2009, с. 61, рис. 3). Цей портрет можна зіставити із зображенням жінки на пластинках, які прикрашали головний убір із центральної могили бердянського курга ну. Подібність образів не надто велика, хіба що типологічна: обидва типи належать до зразків скіфо-грецького мистецтва. Іншими словами, рис. 2. Декоративні елементи — прикраси головного убору: 1 — пластинки-трикутники з пуансонними ві зерунками; 2 — портретні зображення анфас; 3 — портретні образи у гротескному стилі; 4 — образ хижака з породи котячих; 5 — реконструкція головного убору 388 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) До історії костюма вказані пластинки, ймовірно, виконали скіфсь кі майстри за взірцями з репертуару еллінських митців. Найперша інтерпретація образу: перед нами втілення богині плодючості (в широкому сенсі), адже цей культ є особливо шанованим у давньому світі. всі життєдайні сили природи втілює велика Матір, і вся символіка плодючості відбиває її культ. Описані декоративні елементи з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. вовківці Сумської обл. знайдені в похованні чоловіка, хоча, ймовір но, були прикрасами жіночого головного убору (Клочко 2009, с. 61, рис. 5). У комплекті прикрас головного убору з цієї ж «схованки» у центральній могилі були і про фільні «портрети» людини (обличчя обернене вліво). Їх, тобто портрети, відтиснули на пря мокутних пластинках із заокругленим верхнім краєм (12 екз.; 18—21 × 22—24 мм). Деякі вирі зані за контуром зображення. волосся передано тоненькими рельєфними смужками, зачесане назад, спускається до плечей, заправлене за велике вухо. Лінія росту волосся дугоподібна, низько над бровами, показана двома пружками. Обличчя персонажа видовжене, майже кругле око показане без врахування профільного ра курсу. Особливо виділено ніс: він великий, тро хи обвислий і надає обличчю персонажа грубу ватий вигляд. Як бачимо, портрет виконано у гротескній манері (рис. 2: 3) за спостереження ми деяких дослідників саме ніс був тією рисою, яку акцентували давні художники, зображуючи чоловіка (Ермоленко 2008, с. 72). Отже, на плас тинках подано профіль чоловіка. Хоча, здаєть ся, такому висновку суперечить низка намиста на шиї у персонажа. Але археологічні знахідки свідчать, що у вбрання скіфів були різні наший ні прикраси: крім гривен, зрідка — намисто з різних елементів, коли йдеться про особливий церемоніальний костюм. Наприклад, нашийна оздоба була у вбранні чоловіка, похованого по ряд з жінкою у могилі в кургані 4 поблизу с. Но воселки (черкаська обл.; Клочко 2019, с. 90). Поєднання в композиції на головному уборі жіночого і чоловічого образів, можливо, є сим волом якоїсь сакральної події. Її значимість підкреслює образ хижака з породи котячих, можливо, лева чи левиці. зображення вміще но на аплікаціях — прикрасах головного убо ру. йдеться про пластинки (14—15 × 9 мм), на яких показано тварину в профільному ракурсі (рис. 2: 4). вона лежить, припавши на передні лапи, задні підтягнуті майже впритул до них, що створює враження напруги, внутрішньої ди наміки. Слід відмітити деталізацію образу: па зурі на лапах, ребра на боці, довгий хвіст з відіг нутим кінчиком утворює S-подібний візерунок. Деякі прийоми стилізації бачимо і у зображенні голови: тоненькі рельєфні лінії вимальовують овальне око з опуклою зіницею, вухо майже трикутної форми. Хижість тварини підкресле на широко роззявленою пащею та вишкірени ми зубами. Як відомо, художньому мисленню скіфів було притаманне узагальнення у трак туванні образів тварин поряд з гіперболізацією їхніх характерних рис. У даному випадку ак центовано дику сутність хижака, але його стать не визначена. Хоча, на деяких оздобах головних уборів — також мініатюрних фігурках, пишна грива виділяє лева. Наприклад, зображення в сцені протистояння лева і пантери на ажур них смужках — знахідках з Мелітопольського кургану (Тереножкін, Мозолевський 1983, с. 98, рис. 11). Тобто, можливо, завданням майстра було показати саме образ левиці. Хоча в уявлен ні скіфів сакральними рисами були наділені хи жаки з породи котячих без деталізації, тобто на рівні своєрідної «формули». Аналогічні пластинки були прикрасами голо вних уборів жінок, поховання яких дослідили в курганах: № 45 поблизу с. Любимівка (Херсонсь кої обл.), № 3 поблизу ур. Стайкин верх (Сумсь ка обл.), Малий чортомлик (Дніпропетровська обл.) (Клочко 2000, с. 25). зображення виконані з різною майстерністю, але художником, обізна ним з канонами звіриного стилю. за дослідженнями деяких науковців хижа ки — лев, левиця, пантера — в індоєвропей ській міфологіі відповідають уявленням про нижній хтонічний світ, втіленням якого вважа ли богиню землі. Про зв’язок хижаків з жіночи ми божествами Скіфії свідчать сюжети, в яких поєднані образи. Наприклад, образ богині в позі оранти: біля неї зображено врізнобіч (ліворуч і праворуч) голови левів та їхні передні лапи. Це схоже на зооморфне оформлення трону бо гині (сережки з кургану Товста Могила) (Мозо левський 1979, с. 135, рис. 117; 118). ймовірно, в образі богині втілено уявлення про Кібелу. в античному мистецтві образ лева сприймали не тільки як символ Кібели, але й грецьких богинь Артеміди, Гекати, Аталанти, Реї. Отже, за декоративними елементами відтво рено конусоподібний головний убір. Композиція передньої частини створена на площині у формі трикутника: пластинки з антропоморфними об разами були прикріплені рядами, а між ними — смуги з трикутників. На верхівці — пластина з жіночим портретом. Образи хижака створюють бічні сторони трикутника (рис. 2: 5) з декором конічної шапки змістовно пов’язані прикраси ще одного головного убору — покрива ла. вони були універсальними уборами: жінки використовували їх і повсякдень, і у святковому вбранні. Крім того, простота форми та нескладні прийоми виготовлення обумовили поширення стрічок і покривал на значній території. Етног рафічні спостереження доводять, що в костюмах багатьох народів збереглися різні форми платів як особливого святкового убору. Наприклад, покривала є важливим елементом шлюбних костюмів у слов’ян, а також — у Середній Азії (Маслова 1984, с. 54; Широкова 1976, с. 130). Покривало з бердянського кургану було обшите по краях — зліва і справа — прямокутними плас 389ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Клочко, Л. С. Головні убори із бердянського кургану тинками, на яких представлена так звана «сцена братання» (37 екз., 27—30 × 26—29 мм). Її відтис нули на невеличкій площині: двоє чоловіків у скіфському вбранні сидять поряд і схилились над ритоном. зображення оточене рамкою з дрібних опуклин (рис. 3: 1, 2). Аналогії трапилися серед знахідок у курганах Солоха: прямокутні пластин ки прикрашали одяг небіжчика, а також Куль- Оба: аплікації, вирізані за силуетами двох фігур, можливо, були прикріплені на головному уборі чоловіка («царя»; Артамонов 1964, с. 62, табл. 203). Образи дійових осіб у сцені на всіх аплікаціях змальовані на різних штампах із застосуванням художніх принципів греко-скіфського мистецтва. Рельєфні відбитки на пластинках із бердянсько го кургану зроблені за допомогою двох штампів. На одному з них майстер відтворив мініатюру, в якій персонажі у скіфських костюмах — куртки з видовженими полами — тримають ритон. чо ловік зліва стоїть навколішки, плечі розпрямлені, обернена вправо голова трохи піднята. Обличчя видовжене, з крупними рисами. волосся зачесане назад, над лобом — хвиля з коротких пасом. Скіф вдивляється в свого сусіда. Останній обернений на три чверті, стоїть на лівому коліні і лівою рукою тримає ритон. видовжене обличчя трохи схилене над посудиною. здається, що на голові чоловіка убір з гострокінцевою верхівкою і довгими лопа тями — кірбасія (башлик). Хоча, можливо, давній майстер так показав зачіску: волосся передані прямими пасмами, над лобом підняті (рис. 3: 1) Ще один варіант штампа: скіфи сидять, зігнув ши ноги так, що ступні з’єднані. Персонаж зліва обернений на три чверті, а обличчя подане стро го в профіль. волосся трохи скуйовджене, риси обличчя виразні, особливо виділено гачкуватий ніс. Скіф тримає у правиці ритон, а лівою рукою обнімає свого візаві. Персонаж справа сидить пря мо, голова повернута вліво. Обличчя видовжене, облямоване пасмами прямого волосся, яке спус кається до плечей. Ліва рука скіфа простягнута до посудини, але він її не торкається (рис. 3: 2). Сю жет найчастіше інтерпретують як ілюстрацію до розповіді Геродота про обряд братання (Геродот, IV, 70). Але зображення тільки у загальних рисах відповідає опису церемонії, яку, за свідченням Ге родота, провадили скіфи. ймовірно, зміст сцени варто «читати» в залежності від контексту. Семан тику образів на аплікаціях з бердянського курга ну можна розкрити, зіставивши з аналогічними, зображення яких включено в багатофігурну ком позицію на так званій «пластині Гезе» — знахідці з кургану 2 поблизу с. Сахнівка (черкаської обл.; Музей… 2004, кат. № 22, с. 377). Сахнівська плас тина (365 × 98 мм) була накладкою на фронталь ну частину циліндричної шапочки, схожої на ту, що увінчує голову центральної особи в багатофі гурній композиції, вміщеній на поверхні. є кілька варіантів інтерпретацій сюжету. Деякі науковці вважають, що всі образи, показані на пластині, складають сюжет культово-міфологічного харак теру — священний бенкет-жертвоприношення (бессонова 1983, с. 100 — 104). Головні персонажі: в центрі зображено жінку в ошатному вбранні, яка сидить, тримаючи в руках дзеркало та посудин ку. Як свідчать атрибути, жіночий образ втілює Аргімпасу. Перед богинею (справа) навколішки стоїть чоловік з ритоном і скіпетром у руках. зліва від богині — двоє скіфів з ритоном, який вони під несли до вуст. чоловіки представлені навколішки, один у профільному ракурсі, а другий — анфас, голова — в профіль. Усі дійові особи складають єдиний «текст», ймовірно, пов’язаний з культом Аргімпаси. Можливо, існував ритуал вшанування Аргімпаси — покровительки царів, які були уособ ленням найбільшої воїнської вправності, звитяги та інших чеснот, священним напоєм. він (тобто на пій) відігравав велику роль у шлюбній церемонії (бессонова 1983, с. 105). Головний убір, знайде ний у кургані поблизу с. Сахнівка, прикрашений пластиною з такою глибокою і водночас прозорою символікою, мабуть, відбиває жрецький статус власниці. Таку ж суспільну роль могла відігра вати жінка, убори якої поклали до поховальної камери чоловіка у бердянському кургані. Адже, як бачимо, декор на шапочці та покривалі утво рено за схемою, яка у загальних рисах збігається з «сахнівською»: жіночий та чоловічий образи, так рис. 3. Аплікації — прикраси покривала: 1 — зобра ження персонажа, який тримає ритон у правиці; 2 — пластинка із зображенням скіфів, які тримають ритон; 3 — реконструкція головного убору з покривалом 390 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) До історії костюма звана «сцена братання» — скіфи з ритоном (рис. 3: 3). Але є відмінність у образному та ідейному на повненні обох композицій: Сахнівської і бердянсь кої. йдеться про дзеркало: його зображення нема на фронтальній площині головного убору, крім того, не зафіксовано і серед речей у «схованці». Отже, можливо, декоративні елементи, насампе ред, прикраси головного убору, є символами не Аргімпаси, а іншого божества життєдайних сил природи — Кібели. Образ хижака з породи котя чих, включений до набору оздоб убору, акцентує саме це божество. Символічними є форма убору: алюзія на гору — еквівалент дерева життя, а та кож оформлення фронтальної частини убору і в сенсі форми — трикутник, і в сенсі змістовного на повнення: антропоморфні, зооморфні образи, гео метричні мотиви — є знаками культів родючості (у широкому сенсі). Ще один убір можна реконструювати, проаналі зувавши розміщення пластинок, які його при крашали. вони утворювали видовжену пляму, контури якої хоча і не досить чітко окреслені, але виключають припущення про належність декору до циліндричної поверхні. Убір прикрашали зо лоті декоративні елементи, про які йшлося вище: маленькі трикутники (8 мм — довжина сторони), а також пластинки із зображенням хижака із поро ди котячих (левиці?). Побудову композиції можна здійснити, враховуючи закономірності декоратив ного мистецтва: аплікації розміщували рядами, скорочуючи їх довжину знизу вверх. Нижній край головного убору прикрашали золоті трикутники, обернені вершинами один до одного. Інші плас тинки розміщені ярусами: по два ряди пластинок із зображеннями хижака. Яруси розділені рядами трикутників. з тієї кількості пластинок, зафіксо ваних як декор убору можна утворити 15 рядів. з урахуваннями проміжків між ними висота шапки складе десь 20 см. Прикраси, як сказано вище, є символами божеств життєдайних сил природи. Це під креслюють і підвіски у вигляді стилізованих бутонів, прикріплених до плетених ланцюжків. Слід відмітити, що бутони — єдиний рослин ний мотив серед усіх, зафіксованих на площині «схованки» (рис. 4). Плетені ланцюжки з підвісками на кінцях викликали здогадку про імітацію кіс. Поєднан ня головних уборів з косами дослідники відмі тили, вивчаючи знахідки в курганах Аржан 2, могильників Пазирик, Ак-Алах (Поздняков 2017, с. 217, рис. 226; Полосьмак, баркова 2004, с. 72, 78). зображення кіс, як зазначено рані ше, бачимо на пластинках з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. вовківці (Клочко 2019, рис. 4). Конічні шапки та покривало, відтворені за декоративними елементами — аплікаціями із зображеннями антропоморфних та зооморфних образів, а також геометричними візерунками, лежали окремо від небіжчиці. власне, у могилі не зафіксовано ніяких слідів поховання жінки. Але в. Мурзін вважав, що це сталося через пог рабування. Тобто, на поховальному помості пок лали номарха, заради похорону якого споруди ли курган, а поряд — наложницю чи дружину небіжчика (Мурзин, белан, Подвысоцкая 2017, с. 46) На мій погляд, замість жінки до могили поклали її сакральні речі. Такі дії зі складови ми убрання — насамперед, головними уборами, відмічені в деяких похованнях у Північному Причорномор’ї. Наприклад, уже згадані знахід ки з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. вовківці (Сумської обл.; Клочко 2009, с. 62). золоті оздоби головних уборів (калафа та покривала) зафіксо вані у похованні чоловіка у Рижанівському кур гані (черкаська обл.; Фиалко 2001, с. 144—152). Можливо, традиція пов’язана з магією за міщення. Геродот, описуючи похорони царя, зазначає, що «У просторому приміщення скле пу ховають одну з його наложниць, яку перед цим задушили» (Геродот IV, 71). Конусоподібні шапки, можливо, символізу вали якусь специфічну ситуацію чи обряд, які здійснювали при поховання чоловіка. Образи вміщені на головних уборах — конічній шапці та покривалі — складають коло символів культу плодючості та пов’язані з ним шлюбні церемонії. Адже, як свідчать етнографічні матеріали, саме конусоподібні убори у багатьох народів є атри бутом обряду одруження (Клочко 1986, с. 22, 23). Шлюб і поховання — явища семантично одно рис. 4. Головний убір з підвісками 391ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Клочко, Л. С. Головні убори із бердянського кургану рідні: вони відбивають цілий спектр уявлень про перехід з одного світу до іншого. Дослідники не раз відмічали різноманітні артефакти, пов’язані зі шлюбними обрядами у похованнях (бессонова 1983, с. 115; Яценко 2006, с. 334, 354). У шлюбно му ритуалі велике значення мав червоний колір. він, ймовірно, викликав різноманітні асоціа ції — кров, вогонь, сонце, тобто, життєдайні обра зи (Яценко 2006, с. 360, 361). за життя власниці її конічний убір, прикра шений візерунками — знаками божеств пло дючості, а також — апотропеями, був справж нім церемоніальним убором — святковим символом, який знаменував переміну в житті не тільки окремої людини, а й цілого соціуму, особливо, коли йшлося про одруження осіб ви сокого рангу. При похованні сакральний убір відігравав символічну роль: завдяки шлюбній церемонії позначав перехід до іншого світу. Як сказано вище, на площині «схованки» ле жали аплікації з рельєфними зображеннями хижака з породи котячих, грифона, трикутни ків тощо. Але що саме вони прикрашали, виз начити важко. Особливу цікавість викликають зооморфні та міфічні образи. зображення лева (Мурзин, белан, Подвысоц кая 2017, кат. № 101). Найбільше прямокутних пластинок з профільним зображенням лева, обер неного вправо (102 екз. розміри: 35 × 25 мм). По периметру пластинок відтиснуті тоненькі смуж ки, які утворюють рамку. знизу зроблено ще один пружок, на якому показано масивну фігуру лева, який лежить на зігнутих міцних лапах з вели кими пазурами. Тулуб передано в профільному ракурсі, а голова, повернута анфас. На голові та шиї показано пишну гриву. зображення лева у загальних рисах нагадує образ хижака на оваль них пластинках з Мелітопольського кургану, а та кож — Шульговка, к. 2 Дорт Оба, Куль-Оба, але бердянські пластинки вирізняють деталі, тобто вироби про які йдеться — унікальні (рис. 5: 1). Ще один тип пластинок із зображенням лева чи левиноголового грифона: тварина показана у профіль, оберненою вліво (22 × 18—20 мм; 14 екз.). Поза характерна для котячих: лев лежить, підігнувши лапи. Голова невиразна, грива як комір охоплює шию. По краю пласти нок — облямівка з дрібних опуклих напівсфер. через не дуже якісний штамп деякі риси образу незрозумілі. зокрема, на спині лева показане, здається, крило. Але виконане невміло, отже, можна припустити, що рельєф — робота скіфсь кого майстра, виконана за взірцем (рис. 5: 2). Слід згадати ще один тип пластинок, на яких відтиснуто образ котячого хижака: йдеться про овальні пластинки із зображенням пантери (14 × 10 мм; 4 екз.). Хижак обернений вліво, низько опущена голова нагадує образи тварин, що згорнулись у кільце. Найближча аналогія бердянським аплікаціям: к. 3 (п. 2) поблизу с. богданівка; к. 8 (п. 1) поблизу с. вовчанське (Херсонська обл.). Такі пластинки робили на прикінці V ст. до н. е. (Фиалко 2014, с. 60). Образ грифона. Особливо привертають ува гу майже квадратні аплікації із зображенням голови міфічної істоти (22 × 20 мм; 75 екз.). за стосовано профільний ракурс — грифон, обер нений вправо. Довга шия змальована двома дугоподібними рельєфними лініями. Між ними короткими тонкими дужками показано оперен ня, а зверху — гребінь. Шию увінчує голова з великим гострим вухом, круглим оком, хижо вигнутим напіввідкритим дзьобом (рис. 5: 3). Цей тип пластинок — унікальний. Такими ж є великі пластини, на яких представ лено зображення грифона з оберненим тулубом рис. 5. золоті пластинки із зображенням зооморфних і міфічних істот: 1 — образ лева; 2 — зображення левиноголового грифона; 3 — протома грифона; 4 — пластинки із зображенням грифона, оберненого вліво; 5 — образ грифона з рогом; 6 — сюжет у гротескному виконанні 392 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) До історії костюма вліво, а головою вправо. Істота лежить у харак терній для хижаків позі з підігнутими лапами. вздовж шиї показано гребінь. Голова з відкри тою пащею, дзьоб загнутий, виділено кругле око. Над тулубом — округлі крила. На них рельєфни ми лініями позначені оперення. Хвіст грифона S- подібно вигнутий. зображення облямоване рам кою з дрібних опуклих напівсфер (рис. 5: 4). звернемо увагу ще на один тип пластинок, на яких вміщено образ грифона. його подано у профільному ракурсі (обернений вліво). Істота сидить у позі, характерній для хижака з породи котячих. На голові позначено ріг, кругле око, загнутий дзьоб. Над тулубом здіймається кри ло з двома рядами довгих пір’їн. зображення облямоване тоненьким пружком з мініатюрних напівсфер (рис. 5: 5). На деяких предметах зі скіфських курганів, відтворені унікальні сюжети. Можливо, вони є інтерпретацією зображень, представлених на творах грецьких майстрів. До таких належать пластинки з сюжетом, який дуже важко «про читати» через схематизм деталей, а також, ма буть, порушення законів композиції. Автори пуб лікації умовно назвали сцену «боротьба людини зі сфінксом» (Мурзін, білан, Підвисоцька 2017, с. 112, кат. 108). Сцена вміщена на невеличких прямокутних із заокругленими кутами плас тинках (27 × 22 мм, 134 екз.). Рельєф чіткий, але образи давній художник передав у дивному переплетені (рис. 5: 6). О. Фіалко запропонува ла версію змісту сюжету як боротьба Геракла з левом (один з подвигів героя). Правда, автор ка підкреслила, що «бердянські образи» важко зіставити з пам’ятками, на яких подано сцену боротьби Геракла (Фиалко 2014, с. 65). Я також аналізувала зображення на пластин ках, але з точки зору сюжету «герой зі сфінксом» (Клочко 2018, с. 127, рис. 3). Хоча детальний аналіз зображення спонукає відмовитись від цьо го трактування. Отже, на пластинках показано хижака з породи котячих, оберненого вліво. Добре відтворено задню частину тулуба тварини: задню ліву та обидві передні лапи з пазурами, вигнутий хвіст з китичкою на кінці. Лев присів у характер ній позі хижаків. Поперек тулуба — опукла смуга, розділена вертикальними заглибинами (ребра?). На лівій частині площини між лапами лева бачи мо голову і верхню частину фігури людини, обер неної вправо. Голова чоловіка на «картинці» домі нує: показано крупні риси обличчя, відкритий рот (тобто, видно, що людина кричить), зачіску — пря ме волосся (у вигляді коротких заглибин — пасом) закриває лоб і шию. від лівого плеча персонажа вгору простягнута рука з розкритою долонею. На пластині зображено голову ще однієї люди ни. Портрет у профільному ракурсі, невиразний, але виділені великі очі, валик волосся над лобом. Образ нагадує про сцену на пластинах підвісок з кургану 4 поблизу с. Новоселки: йдеться про порт рет скіфа, який лежить, підім’ятий грифоном (Му зей… 2004, с. 55, кат. 24). Можливо, перед нами гротескне зображення сюжету, який важко «про читати» саме через особливу манеру передачі об разів. загалом, пластинки з цією сценою, мабуть сприймали як апотропей. Образи, представлені на пластинках, мають глибокі корені, а поєднання в композиції — сак ральний зміст. Так звана геральдична компо зиція, яку складають хижаки та міфічні істоти: сидять або стоять один проти одного — утворю вала рубіж між світами: живих і мертвих. Отже, можливо, орнаменти, модулями яких є пара — хижак і грифон, на думку в. Мурзіна, прикра шали покривало пурпурного кольору (Мурзин, белан, Подвысоцкая 2017, с. 34). Ця «накривка» (покривало) служила для оберігання «схован ки», до якої поклали елементи парадного костю ма жінки (чи жінок різного статусу). Пограбування східної могили не дає можли вості вияснити роль небіжчиці, похованої як особа високого статусу: у окремій камері, з супровідною особою, тайники, золоті декоративні елемен ти. в. Мурзін висловив припущення, що літня скіф’янка (за визначенням антропологів) була матір’ю скіфа, для якого спорудили курган. Але науковець не наполягає на цій версії, оскільки не відомим є вік «основного» небіжчика (Мурзин, бе лан, Подвысоцкая 2017, с. 49). Можливо, похорони цієї жінки відбувались відокремлено від цере моній захоронення скіфа. Тим більше, що ю. бол трик, відтворюючи картину здійснення поховань у бердянському кургані, заявив про етнографічну особливість кочовиків: довозити до місця похован ня муміфіковане тіло (болтрик 2016, с. 29). Поховання скіфа відбувалось за певним «сце нарієм», в якому було передбачено облаштуван ня так званого «тайника» чи схованки. Про них скіфологи вже не раз висловлювали різні при пущення. С. бессонова вважає, що речі захо вані у тайниках були жертвою хтонічним богам (бессонова 1984, с. 10). б. Мозолевський довів, що предмети з тайника у Мелітопольському кургані мали культовий характер (Теренож кин, Мозолевский, 1988, с. 171, 172). ю. болт рик узагальнив інформацію про цю особливість поховального ритуалу, тобто, облаштування тайників. Дослідник виділив 3 види схованок: викопані на дні камери, зроблені в насипах кур ганів, а також за їх межами. Автор проаналізу вав склад речей, залишених у «тайниках»: мечі, горит, гривни, «великі» ворворки тощо, і дійшов висновку, що предмети утворюють різні комбі нації, які відбивають зміст обрядів у потойбіч ному світі (болтрик 2016, с. 30). Можливо, саме до розряду схованок належить і «речовий склад» у центральній могилі бердянського кургану. Під час церемонії поховання небіжчика висо кого рангу в могилі (у певному місці) поклали сакральні речі. вони оформлені аплікаціями із зображеннями символів плодючості, характер ними у шлюбних обрядах. Останні, очевидно, за уявленнями скіфів, відбувалися у загробному світі для воскресіння до нового життя. 393ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) Клочко, Л. С. Головні убори із бердянського кургану літерАтУрА Акишев, К. А., Акишев, А. К., 1980. Происхождение и семантика иссыкского головного убора. в: Акишев, К. А. (ред.). Археологические исследования древнего и средневекового Казахстана. Алма-Ата: Наука, с. 14-32. Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. 1991. Чер- томлык (Скифский царский курган IV в. до н. э.). Киев: Наукова думка. Артамонов, М. И. 1966. Сокровища скифских курга- нов в собрании Государственного Эрмитажа. Ленинг рад; Прага: Артия, Советский художник. бессонова, С. С. 1984. О культе оружия у скифов. в: черненко, Е. в. (ред.). Вооружение скифов и сарматов. Киев: Наукова думка, с. 3-21. бессонова, С. С. 1983. Религиозные представления скифов. Киев: Наукова думка. болтрик, ю. в. 2016. Місце бердянського кургану в системі поховальних пам’яток Скіфії. Археологія і дав- ня історія України, 2 (19), с. 27-33. боровка, Г. И. 1921. женские головные уборы чер томлыцкого кургана. Известия Российской Академии истории материальной культуры, 1, с. 169-192. вахтина, М. ю. 2018. Об устройстве каменной гроб ницы в кургане Карагодеуашх. Археологія і давня іс- торія України, 2 (27), с. 164-171. Древности… 1872. Древности Геродотовой Скифии. Сборник описаний археологических раскопок и находок в Черноморских степях, 2. Санкт-Петербург. Ермоленко, Л. Н. 2008. Элементы гротеска во вне шности «героических персонажей» (по изобразитель ным материалам). в: Савинов, Д. Г., Советова, О. С. (ред.). Тропою тысячелетий: К юбилею М. А. Дэвлет. Кемерово: Кузбассвуз, с. 70-80. Клочко, Л. С. 1980. Реконструкция элементов скифс кого костюма из бердянского кургана. в: Археологичес- кие исследования на Украине в 1978—1979 гг. Тезисы докладов XVIII научной конференции Института ар- хеологии АН УССР. Днепропетровск, с. 95. Клочко, Л. С. 1982 Новые материалы к реконструк ции головного убора скифянок. в: Тереножкин, А. И. (ред.). Древности Степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 118-129. Клочко, Л. С. 1984. верхній плечовий одяг скіфів. Археологія, 47, с. 57-68. Клочко, Л. С. 1986. Реконструкція конусоподібних головних уборів скіф’янок. Археологія, 56, с. 14-24. Клочко, Л. С. 2000. зооморфні образи в декорі скіфських головних уборів V—IV ст. до н. е. в: Музей- ні читання: Матеріали наукової конференції МІКУ. Київ, с. 23-29. Клочко, Л. С. 2009. Головні убори жінок із Лісо степового Лівобережжя Скіфії. в: Музейні читання: Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистец- тво — погляд крізь віки». Київ, листопад 2008 р. Київ: Фенікс, с. 51-70. Клочко, Л. С. 2013.Типы декоративных элементов в оформлении головных уборов скифянок. Tiragetia, VII (XXII), 1, c. 19-28. Клочко, Л. С. 2018. Образ сфінкса в декорі скіфсько го вбрання. Ахеологія і давня історія України, 2 (27), с. 121-130. Клочко, Л. С. 2019. Декоративні елементи скіфсь кого часу зі знахідок А. бидловського. в: Археологія Поділля. Матеріали Всеукраїнської наукової конфе- ренції (м. Вінниця, 16 жовтня 2019 р.). вінниця: Тво ри, с. 82-92. Клочко, Л. С. 2019. Образи жінок у мистецтві Пів нічного Причорномор’я як джерело для реконструкції костюмів скіф’янок. Археологія і давня історія Украї- ни, 3 (32), с. 76-90. Клочко, Л. С., васіна, з. О. 2002. Реконструкція жіночого вбрання за знахідками у «великому кургані М. веселовського». в: Музейні читання. Матеріали наукової конференції МІКУ. Київ, грудень 2001 р. Київ: Фенікс, с. 150-168. Манцевич, А. П. 1948. Шейные уборы скифского пе риода. Краткие сообщения ИИМК, 22, с. 68-73. Манцевич, А. П. 1987. Курган Солоха. Ленинград: Искусство. Маслова, Г. С. 1984. Народная одежда в восточнос- лавянских традиционных обычаях и обрядах ХІХ — на- чала ХХ века. Москва: Наука. Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ: На укова думка. Музей… 2004. Музей історичних коштовностей Ук- раїни: Альбом. Київ: Мистецтво. Мурзин, в. ю., белан, ю. А., Подвысоцкая, Е. П. 2017. Бердянский курган (погребальный комплекс скифского аристократа IV в. до н. э.). Киев: Олег Філюк. Онайко, Н. А. 1976. Антропоморфные изображения в меотской торевтике. в: Сокольский, Н. И (ред.). Худо- жественная культура и археология античного мира. Москва: Наука, с. 166-188. Поздняков, Д. 2017. Реконструкция одежды. в: чу гунов, К. в., Парцингер, Г., Наглер, А. Царский кур- ган скифского времени Аржан 2 в Туве. Новосибирск: ИАЭТ СО РАН, с. 215-220. Сухарева, О. А. 1954. Древние черты в формах голо вных уборов народов Средней Азии. Среднеазиатский этнографический сборник, 1, с. 299-353. Тереножкин, А. И., Мозолевський, б. Н. 1988. Мели- топольский курган. Киев: Наукова думка. Топоров, в. П. 1980. Геометрические символы. в: Токарев, С. А. (ред.). Мифы народов мира: Энциклопе- дия в двух томах. 1. Москва: Советская энциклопедия, с. 272-273. Фиалко, Е. Е. 2001. По поводу реконструкции голо вного убора из Рыжановского кургана. Российская ар- хеология, 4, с. 144-152. Фиалко, Е. Е. 2014. золотой декор костюмов из бер дянского кургана. Боспорские исследования, 30, с. 54- 76. Широкова, з. А. 1976. Традиционная и современная одежда женщин горного Таджикистана. Душанбе. Яценко, С. А. 2006. Костюм древней Евразии: ира- ноязычные народы. Москва: восточная литература. REFERENCES Akishev, K. A., Akishev, A. K. 1980. Proiskhozhdenie I se mantika issykskogo golovnogo ubora. In: Akishev, K. A. (ed.). Arkheologicheskie issledovania drevnego I srednevekovogo Ka- zakhstana. Alma-Ata: Nauka, s. 14-32. Alekseev, A. Iu., Murzin, V. Iu., Rolle. R. 1991. Chertom- lyk (Skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e.). Kiev: Naukova dumka. Artamonov, M. I. 1966. Sokrovisha skifskikh kurganov v sobranii Gosudarstvennogo Ermitazha. Leningrad; Praga: Ar tia, Sovetskii khudozhnik. Bessonova, S. S. 1984. O kulte oruzhiia u skifov. In: Chernenko, E. V. (ed.). Vooruzhenie skifov i sarmatov. Kiev: Naukova dumka, s. 3-21. Bessonova, S. S. 1983. Religioznie predstavlenia skifov. Kiev: Naukova dumka. Boltryk, Iu. V. 2016. Mistse Berdianskogo kurganu v siste mi pokhovalnikh pamiatok Skifii. Arkheologia i davnia istoria Ukrainy, 2 (19), s. 27-33. Borovka, G. I. 1921. Zhenskie golovnye ubory CHertomlyt skogo kurgana. Isvestia Rossiiskoi Akademii istorii material- noi kultury, 1, s. 169-192. Vakhtina, M. Iu. 2018. Ob ustroistve kamennoi grobnitsy v kurgane Karagodeuashkh. Arkheologia i davnia istoria Ukrainy, 2 (27), s. 164-171. Drevnosti… 1872. Drevnosti Gerodotovoi Skifii. Sbornik opisanii arkheologicheskikh raskopok i nakhodok v Cher- nomorskikh stepiach, 2. Sankt-Peterburg. 394 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 3 (36) До історії костюма Ermolenko, L. N. 2008. Elementy groteska vo vneshnosti «geroicheskikh personazhei» (po isobrasitelnym materialam). In: Savinov, D. G., Sovetova, O. S. (eds.). Tropoiu tysiacheletii: K iubileiu M. A. Devlet. Kemerovo: Kuzbasvuz, s. 70-80. Klochko, L. S. 1980. Rekonstruktsia elementov skifskogo kostiuma iz Berdianskogo kurgana. In: Arkheologicheskie issledovania na Ukraine v 1978—1979 g. Tezisy dokladov nauchnoi konferentsii. Dnepropetrovsk, s. 95. Klochko, L. S. 1982. Novye materialy k rekonstrukt sii golovnogo ubora skifianok. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Drevnosti Stepnoj Skifii. Kiev: Naukova dumka, s. 118-129. Klochko, L. S. 1986. Rekonstruktsia konusopodibnykh holovnych uboriv skifianok. Arkheologiia, 56, s. 14-24. Klochko, L. S. 2000. Zoomorfni obrazi v dekori skifskykh holovhych uboriv V—IV st. do n. e. In: Muzeini Chytannia: Materialy naukovoi konferentsii MIKU. Kyiv, s. 23-29. Klochko, L. S. 2009. Holovni ubory zhinok iz Lisostepovoho Livoberezhia Skifii. In: Muzeini Chytannia: Materialy nauko- voi konferentsii MIKU «Yuvelirne mystetstvo — pohliad kriz viky». Kyiv, lystopad 2008 r. Kyiv: Fenix, s. 51-70. Klochko, L. S. 2013. Tipy dekorativnykh elementov v ofor mlenii golovnykh uborov skifianok. Tiragetia, VII (XXII), 1, s. 19-28. Klochko, L. S. 2018. Obraz sfinksa v dekori skifskoho vbrannia. Arkheologia i davnia istoria Ukrainy, 2 (27), s. 121- 130. Klochko, L. S. 2019. Dekoratyvni elementy skifskoho chasu zi znakhidok A. Bydlovskogo. In: Arkheologia Podillia. Materialy Vseukraiskoi naukovoi konferentsii (m. Vinnytsia, 16 zhovtnia 2019 r. Vinnytsia: Tvory, s. 82-92. Klochko, L. S. 2019. Obrazy zhinok u mystetstvi Pivnich njho Prychornomoria iak dzherelo dlia rekonstruktsii kostiu miv skifianok. Arkheologia i davnia istoria Ukrainy, 3 (32), s. 76-90. Klochko, L. S., Vasina, Z. O. 2002. Rekonstruktsia zhi nochoho vbrannia za znakhidkamy u «Velykomu kurhani M. Veselovskoho». In: Muzeini Chytannia: Materialy nau- kovoi konferentsii MIKU. Kyiv, hruden, 2001 r. Kyiv: Fenix, s. 150-168. Mantsevich, A. P. 1948. Sheinye ubory skifskogo perioda. Kratkie soobshchenia IIMK, 22, s. 68-73. Mantsevich, A. P. 1987. Kurgan Solokha. Leninguad: Iskusstvo Maslova, G. S. 1984. Narodnaj odezhda v vostochnosla- vianskikh traditsionnykh obychaiakh i obriadakh ХІХ — na- chale ХХ veka. Moskva: Nauka. Mify… 1980. Mify narodov mira: Entsiklopedia. I. Moskva. Mozolevskij, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova dumka. Muzej… 2004. Muzej istorychnykh koshtovnostei Ukrainy: Albom. Kyiv: Mystetstvo. Murzin, V. Iu., Belan, Iu. O., Podvysotskaia, T. P. 2017. Berdianskij kurgan (Pogrebalnyi complex skifskogo aristokra- ta IV v. dо n. e.). Kiev: Oleg Filiuk. Onaiko, N. A. 1976. Antropomorfnye izobrazhenia v mtot skoi torevtike. In: Sokolovskii, N. I. (ed.). Khudozhestvennaj kultura i arkheologia antichnogo mira. Moskva: Nauka. Pozdniakov, D. 2017. Rekonstruktsia odezhdy. In: Chugu nov, K. V., Partsinger, G., Nagler, A. TSarskij kurgan skif- skogo vremeni Arzhan 2 v Tuve. Novosibirsk: IAET SO RAN, s. 215-220. Sukhareva, O. A. 1954. Drevnie cherty v formakh golovnykh uborov narodov Srednej Azii. Sredneasiatskij etnograficheskij sbornik, 1, s. 299-353. Terenozhkin, A. I., Mozolevskij, B. N. 1988. Melitopolskij kurgan. Kiev: Naukova dumka. Toporov, V. P. 1980. Geometricheskie cimvoly. In: Tokarev, S. A. (ed.). Mify narodov mira: Enziklopedia v dvukh tomakh. 1. Moskva: Sovetskaj enziklopedij, s. 272-273. Fialko, E. E. 2014. Zolotoi dekor kostiumov iz Berdiansko go kurgana. Bosporskie issledovania, 30, s. 54-76. Fialko, E. E. 2001. Po povodu rekonstruktsii golovnogo ubora iz Ryzhanovskogo kurgana. Rossiisraia arkheologia, 4, s. 144-152. Shirokova, Z. A. 1976. Traditsionnaj i sovremennaj odezh- da zhenshchin gornogo Tadzhikistana. Dushanbe. Iatsenko, S. A. 2006. Kostium drevnei Evrasii: iranoiazych- nye narody. Moskva: Vostochnaia Literatura. L. S. Klochko tHE HEAddRESS FRom tHE BERdyANSK KURGAN The Berdyansk kurgan has been studied for a long time, however some problems remain unsolved. One of them is the reconstruction of costume components by decorative elements, found in central burial (N 2). It was raided, however one area remained intact. Below the collapsed ceiling is the «item storage»: there were items of which only jewelry remained — the large amount of golden applique plates (2991 items total). The most pe culiar are the artifacts which were probably the adorn ments for the headwear. In order to recreate their form, the complex and comparative analyses of golden plates’ collections were performed. The probably adorned cone- shaped hats and the veil. The one collection of adorn ments included appliques which were on the frontal part of the headwear. Below were the triangular plates, the main part was occupied by ornamented appliques: «por traits» full face (female image) and profile (grotesque male image), felidae predator. The adornments of the cone-shaped hat are connected to the other headwear — the veil. It was ornamented on its edges — on the left and on the right — with rectangular plates which con tained so-called «brotherhood scene». The connection of the said images on the headwears is the marker of sac ramental act — wedding rituals. The artifacts, which probably were ornaments of headwear, draw most attention. The complex and comparative analysis of golden jewelry was used in order to recreate their form. It is possible that they were attached to different types of attires. One attire consisted of cone-shaped hat and the veil. They are decorated with anthropomorphous images and geo metrical ornaments (triangles). Another attire is also the cone-shaped hat, which form is supported by hori zontal lines of plates with the images of predators and triangles. Generally speaking, these are the symbols of fertility cult. One of the tasks of the research is the determination of attire’s semantics. The grave contains the burial of a high-rank man, but the reconstructed attires are female. Cone-shaped attires are linked to wedding ceremonies in many peoples. The burial and wedding rituals have similar semantics, since both are about passing from one world to another. Sacred at tires could have been the markers of bride’s (or brides’) presence in the male burial. Apart from the headwears there were also the neck lace which resembles the net and the clothes adorned with golden appliques. The «item storage» was sur rounded by the golden plates, presumably sewed on the veil, which had the images of the gryphon and felidae hunter — the ornament which divides two worlds — one of life, and the other of death. Keywords: Berdyansk kurgan, cone-shaped head wear, the connection of the images in cloth decoration, wedding rituals. Одержано 21.05.2020 клоЧко любов іванівна, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник, Музей іс торичних коштовностей України, вул. Лаврська, 9, Київ, 01015, Україна. KloCHKo liubov i., Phd, Chief Research Fellow, Museum of historical treasures of Ukraine, Lavrska str., 9, Kyiv, 01015, Ukraine. E-mail: liubaklochko@ukr.net.

Головні убори із Бердянського кургану

Institution

Ähnliche Einträge