Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна

Стаття присвячена підсумкам багаторічних досліджень під проводом Д. Я. Телегіна однієї з ключових мезолітичних пам’яток Кримського півострова — стоянки Ласпі 7 на Південному березі Криму....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Телегін, Д.Я., Залізняк, Л.Л., Яневич, О.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Науковий спадок Д. Я. Телегіна
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187371
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна / Д.Я. Телегін, Л.Л. Залізняк, О.О. Яневич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 32-51. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187371
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1873712022-12-25T01:25:29Z Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна Телегін, Д.Я. Залізняк, Л.Л. Яневич, О.О. Науковий спадок Д. Я. Телегіна Стаття присвячена підсумкам багаторічних досліджень під проводом Д. Я. Телегіна однієї з ключових мезолітичних пам’яток Кримського півострова — стоянки Ласпі 7 на Південному березі Криму. Late Mesolithic Laspi 7 site is situated in Ukraine, in the West part of the South Coast of Crimea, in the Laspi Bay, Black Sea coast (44°24’48.5”N 33°42’41.3”E). It was investigated under the direction of prof. Dmytro Telegin in the second half of 1970s. The site was destroyed by Russian occupation power. There were 7 cultural layers of the site, which had the thickness near 2 m. There was Kokkenmedding — clay sediment with crushed stone and with unusual great number of the Helix albescens shells, ash and charcoal. Any structures of the cultural layer are not traced. Archaeological materials of Laspi 7 are represented by numerous flint collection (2347 eks.), bone tools assemblage (13 eks.), ocher, faunistic materials etc. Flint complexes from all cultural layers generally are similar. Most of the cores are pyramidal. Prismatic and pencilshaped cores are single. Microlithic assemblage consists of geomethric miсroliths (asymmetrical and symmetrical trapezoids); single backed microliths and truncated blades. Scrapers are mostly semicircular on the flakes, single end scrapers are on the blades. Most of the burins are on the flakes, they are angle and, in smaller quantities, lateral. There are some «Kukrek type» burins with numerous worked parts. Angle burins on the blades are not numerous. Unusual big quantity of encoches is amazing. There is one Kukrek insert. Bone tools are very different (13 eks.): base part of the harpoon, fragment of the point with the grooves, different points, the borers, partly worked boar tusks, fragment of the antler socket. The age of Laspi 7 is 8600—7000 В Р. The most true 14C dates are 8625 ± 40 BP (GrA-35704) and 8620 ± 40 BP (GrA-35703). Laspi 7 flint assemblage is typical for the Late Mesolithic Murzak-Koba culture of Mountain Crimea. Laspi 7 is a shining example of the «revolution of the wide range» in Crimea. Inhabitants of the site used very different food resources: ungulates (red deer, boar, roe deer), birds (above all bustard), fish (catfish and pike perch), Helix albescens snails. Numerous ornito-, ihtio- and malakofauna dates evidences about the occupation of the site in autumn, winter, and spring time. Probably, the site was visited periodically during these seasons. 2020 Article Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна / Д.Я. Телегін, Л.Л. Залізняк, О.О. Яневич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 32-51. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.04.03 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187371 903.4(477.75)”633” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Науковий спадок Д. Я. Телегіна Науковий спадок Д. Я. Телегіна
spellingShingle	Науковий спадок Д. Я. Телегіна Науковий спадок Д. Я. Телегіна Телегін, Д.Я. Залізняк, Л.Л. Яневич, О.О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена підсумкам багаторічних досліджень під проводом Д. Я. Телегіна однієї з ключових мезолітичних пам’яток Кримського півострова — стоянки Ласпі 7 на Південному березі Криму.
format	Article
author	Телегін, Д.Я. Залізняк, Л.Л. Яневич, О.О.
author_facet	Телегін, Д.Я. Залізняк, Л.Л. Яневич, О.О.
author_sort	Телегін, Д.Я.
title	Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна
title_short	Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна
title_full	Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна
title_fullStr	Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна
title_full_unstemmed	Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна
title_sort	мезолітична стоянка ласпі 7 на південному березі криму, україна
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Науковий спадок Д. Я. Телегіна
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187371
citation_txt	Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна / Д.Я. Телегін, Л.Л. Залізняк, О.О. Яневич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 32-51. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT telegíndâ mezolítičnastoânkalaspí7napívdennomuberezíkrimuukraína AT zalíznâkll mezolítičnastoânkalaspí7napívdennomuberezíkrimuukraína AT ânevičoo mezolítičnastoânkalaspí7napívdennomuberezíkrimuukraína
first_indexed	2025-07-16T08:53:06Z
last_indexed	2025-07-16T08:53:06Z
_version_	1837793004561104896
fulltext	32 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) УДК 903.4(477.75)”633” DOI: 10.37445/adiu.2020.04.03 Д. Я. Телегін, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич МеЗолітиЧнА стоЯнкА лАспі 7 нА піВденноМУ БереЗі криМУ, УкрАїнА Стаття присвячена підсумкам багаторічних досліджень під проводом Д. Я. Телегіна однієї з клю- чових мезолітичних пам’яток Кримського півостро- ва — стоянки Ласпі 7 на Південному березі Криму. ключові слова: Ласпі 7, пізній мезоліт, мур- зак-кобинська культура, хронологія, господарство. історія відкриття та дослідження. На початку вересня 1973 р. Південнокримський загін Кримської експедиції відділу первісної археології Інституту археології УРСР на чолі з Д. Я. Телегіним прибув до бухти Ласпі, що на південно-західному узбережжі Криму (рис. 1). Метою експедиції були розкопки скупчення мушлів морських молюсків мідій енеолітич ного часу, яке було відкрито ще наприкінці ХІХ ст. А. С. Асеєвим. Доки експедиція займа лася облаштуванням наметового табору, лабо рант Л. Л. залізняк подався на пошуки дров. Однак одразу ж за табором, на схилі до моря, він натрапив на скупчення мушель, що «пов зли» з-під великої скелі крутим схилом вниз у бік узбережжя (рис. 2). Мушлі належали рав лику великому звичайному (Helix albescens Rossmässler, 1839). Під скелею скупчення мало ширину близько 3 м, а вниз по схилу уламки мушель простежувалися на 7 м. Серед уламків мушель траплялися злегка патиновані дрібні кремінці характерного мезолітичного вигляду. Начальник експедиції Д. Я. Телегін, що надійшов на місце знахідки, підтвердив ме золітичний вік кременів. На той час він саме працював над своєю монографією «Мезолітич ні пам’ятки України», яка вийшла друком у 1982 р. за обставин, що склалися, плани екс педиції було відкореговано: крім енеолітичного мідійного скупчення мушель (Ласпі 1) було ви рішено дослідити і мезолітичне геліксне (Лас пі 7). Якщо стоянка Ласпі 1 досліджувалася під керівництвом Д. Я. Телегіна та в. А. Круца, то керівником розкопу на Ласпі 7 було призначе но лаборанта Л. Л. залізняка. У рік відкриття (1973 р.) на пам’ятці з метою з’ясування стратиграфії нашарувань було за кладено шурф 1 × 1 м глибиною 0,8 м. Шурфом виявлено насичений культурний шар пізнього мезоліту, який простежено з поверхні на всю глибину шурфу. Основні розкопки стоянки Ласпі 7 проведено в наступні — 1974—1976 і 1983 рр. за цей час було розкопано 72 м2 площі пам’ятки. Нерозібраною лишилася поперечна контрольна бровка розкопу із профілем А—А1 шириною 0,4 м, що починалася від скелі і на 6 м тяглася вниз по схилу на південь у бік моря (рис. 5: b). Також не вдалося дослідити невели ку частину культурного шару під скелею через загрозу обвалу. У наш час рештки культурних відкладів стоянки були знищені при будівниц тві величезного 12-поверхового корпусу сана торію «бухта мечты». Протягом усіх років розкопок стоянка дослід жувалася за відкритим листом на ім’я Д. Я. Те легіна. Річні звіти за 1973—1976 рр. здавалися в науковий архів ІА АН УРСР під двома пріз вищами — Д. Я. Телегін та Л. Л. залізняк, а за 1983 р. — під трьома: Д. Я. Телегін, Д. Ю. Нуж ний, О. О. Яневич (Телегин, зализняк 1973; Телегин и др. 1974; 1975; 1976; 1983). Крім згаданих дослідників у розкопках стоянки бра ли участь інші співробітники Інституту архе ології АН УРСР: І. Д. Телегіна, І. в. Кравець, О. С. беляєв, Л. Г. Ковальова, в. в. Гусар. топографія та стратиграфія.Стоянка роз ташована на східному мисі бухти Ласпі (рис. 1), за 30 м східніше кордону піонерського табору © Д. Я. ТЕЛЕГІН, Л. Л. зАЛІзНЯК, О. О. ЯНЕвИч, 2020 33ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна «Ласпі» (44°24’48.5”N 33°42’41.3”E). вона роз міщувалася на крутому схилі (близько 30°) на висоті 13 м над морем, приблизно за 20 м від берегової лінії. Нині стоянка знищена російсь кою окупаційною владою Криму. На момент відкриття уламки раковин Helix з мікролітичними кременями серед мушель «повзли» з-під скелі по крутому схилу вниз у бік моря. було висловлено припущення, що під скелею поховано грот, колись заселений ме золітичними мешканцями. Коли розкоп набли зився до скелі, з’ясувалося, що верхні шари культурних напластувань (А—в) мають ухил під скелю (рис. 5: b—d), що посилило надію відкопати під скелею печерне помешкання ме золітичних мисливців. У 1974 р. під скелею на схилі була розбита метрова сітка розкопу. за нульову точку відлі ку (репер) взято виступ скелі, з під якої «пов зли» вниз по схилу рештки культурного шару. Культурний шар розбирався метровими смуга ми квадратів знизу догори по схилу, починаю чи з рівня схилу, де шар повністю виклинював ся, і уверх від моря до скелі, під якою шар сягав потужності майже 2 м. Складність рельєфу та стратиграфії зумови ли розкопки пам’ятки метровими квадратами. Це забезпечувало одночасну наявність двох профілів нашарувань — поздовжнього (вид з півдня) і поперечного. за допомогою кайла роз пушували верхні 3—5 см культурного шару і подавали на листи жерсті, на яких відклади із рис. 1. Ласпінська котловина, вид із заходу, з мису Айя рис. 2. Ласпі 7, вид на стоянку з півдня до почат ку розкопок у 1973 р. 34 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна знахідками перебиралися ножами (рис. 3). Па кети з добутими археологічними матеріалами закривалися поквадратно та пошарово, у від повідності з нашаруваннями стоянки. за п’ять сезонів розкопок вдалося отрима ти два повні профілі культурних нашарувань стоянки: повздовжній під скелею (вид з моря) довжиною 9 м (рис. 5: d) та поперечний розріз від скелі вниз по схилу довжиною 6 м (рис. 5: c). Товща культурного шару пам’ятки, що ді лилася на 8 основних горизонтів, сягала у верхній, північній частині розкопу під скелею майже 2 м. вниз по схилу товщина відкладів різко зменшувалася і за 6 м від скелі культур ні нашарування зникали (рис. 5: с). Геологічні горизонти розрізнялися досить чітко і не лише візуально, але й структурно та за щільністю. верхні культурні шари (А, б, б1) були більше насичені знахідками та мушлями Helix (рис. 4), хоча вони були сильніше потрощені ніж у ниж ніх (в, Г, Д1, Д2, Д3). У західній частині розкопу, на відміну від східної, спостерігалося різке падіння культур них шарів на захід (до 40°), де їх обмежувала кам’яна закладка (рис. 5: d). Остання підпира ла культурні відклади пам’ятки також з півдня, тобто з боку моря (рис. 5: c). На жаль не вдалося з’ясувати остаточно, був цей невисокий кам’яний вал природним чи справою людських рук. Шар а простежено у верхній частині розко пу, що безпосередньо примикає до скелі. Шар починався з поверхні і мав нахил під скелю, де досягав максимальної потужності 1 м. через великий вміст попелу шар А мав сірий колір, містив подрібнені мушлі, вуглинки та досить чисельні кремені та фрагменти кісток тварин. У нижній частині шару зафіксовані лінзи де ревного вугілля. Шар б — лінза червонуватого пилу потуж ністю 15 см у підошві шару А. Являла собою перепалений вапняк. Шар б1. У східних квадратах розкопу черво нуватий шар б зникав, а у шар А вклинювався сірий від попелу, багатий на знахідки шар б1. У східній частині профілю насичений попелом та потрощеними мушлями Helix шар б1 по рис. 3. Ласпі 7, вид на стоянку з південного заходу під час розкопок 1975 р. рис. 4. Ласпі 7, відклади профілю А—А1 із мушля ми Helix albescens в культурному шарі, вид зі сходу 35ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна чинався з поверхні, сягаючи потужності в 1 м (рис. 5: с, d). Шар в починався у східних квадратах роз копу з-під шару б1 і круто падав уздовж краю скелі у західному напрямку. його товща збіль шувалася у західних квадратах до 40 см. Тут він безпосередньо підстилав багатий на знахід ки шар А, порівняно з яким шар в був бідні шим на кремені і рештки фауни, а також світлі шим через домішки глини. У північній частині шар в мав ухил під скелю, південніше — у бік моря. У західних квадратах розкопу шар в на повзав на кам’яну закладку. Шар г жовтий, глинистий, з невеликою кількістю мушель та вугілля, відносно стериль ний від артефактів. Шар з’являється на сході з-під шару в і круто падає на захід, де його по тужність зростає з 20 до 30 см. Також просте жено падіння глинистого шару Г на північ під скелю та на південь до моря (рис. 5: c, d). Шар Г умовно ділить товщу культурних нашарувань на верхню та нижню пачки. Шар д потужністю 0,8 м заповнював за падину в західній частині розкопу, яку скеля рис. 5. Ласпі 7: a — розташування стоянки та дво годинна зона експлуатації (позначена пунктирною лінією); b — ситуаційний план та план розкопу; c — профіль А—А1; d — профіль в—в1 36 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна обмежувала з півночі, а кам’яна закладка з півдня та заходу. Шар Д з’явився у східній час тини пам’ятки з-під шару Г і круто падав на захід, де впирався в закладку (рис. 5: d). від великої кількості вуглин шар мав темне забар влення. його товщу розділяли горизонтальні прошарки жовтої, стерильної глини, анало гічної шару Г. Шар Д містив цілі мушлі Helix, крем’яні вироби, фрагменти кісток тварин. Найтемнішим від скупчення вугілля був ниж ній горизонт шару Д, який підстилався жовтою стерильною глиною з включенням вапнякових уламків та щебеню. через велику потужність шару його розбирали трьома горизонтами (Д1, Д2, Д3) завтовшки по 20 см кожен. Стратиграфічні спостереження авторів роз копок привели їх до висновку, що власне жит лова площадка розміщувалась у східній частині розкопу, де і продукувалися культурні відкла ди пам’ятки (шари А, б, б1). звідси культурний шар сповзав по схилу у західному та південно- західному напрямку (шари в, Г, Д1, Д2, Д3). Не виключено, що мезолітичне помешкання у східній частині розкопу перекривав скельний козирок, який пізніше зруйнувався та сповз по схилу вниз до берега моря. крем’яний інвентар. Археологічний ма теріал зі всіх шарів стоянки загалом подібний. він представлений крем’яними виробами, поо динокими шматочками вохри, кістяними зна ряддями, фауністичними залишками тощо. Крем’яних виробів — 2631 екз. (табл. 1). У якості сировини для них використовувався кремінь переважно сірого та чорного кольорів, в меншій кількості жовтий. зважаючи на від сутність кременю на Південному березі Криму, слід зауважити, що вся сировина на стоянку була принесена з-за Першого пасма Кримських гір. На дефіцит сировини в Ласпі 7 вказує також нечисленність та спрацьованість нуклеусів. більшість нуклеусів — невиразні, часто із не гативами неправильних платівчастих сколів. Пе реважають пірамідальні вироби (10 екз.; рис. 6: 38; 7: 24—26; 8: 33). значно менше призматичних нуклеусів (4 екз.; рис. 8: 31, 32). є також один олів цеподібний нуклеус (рис. 6: 27; 8: 34). Розколюван ня кременю в значній мірі відбувалось, ймовірно, безпосередньо на стоянці. Про це свідчать як технологічні сколи з нуклеусів, так і численні первинні платівчасті сколи формування повер хні сколювання — з ділянками жовневої кірки. Найчисленнішими вторинними платівчастими сколами з гарною огранкою в комплексі Ласпі 7, за вимірами Д. Ю. Нужного, є платівки шириною 11 мм. Це лише на 3 мм менше висоти геометрич них мікролітів стоянки, горішня основа котрих частково видозмінювалася ретушшю. Отже, як цілком слушно вважав дослідник, платівки в Лас пі 7 продукувались переважно для геометричних мікролітів (Нужний 1992, с. 51). Мікролітичний набір складається з геомет ричних мікролітів (24 екз.) та мікролітів із при тупленим краєм (2 екз.). за суто формальними параметрами геометричні мікроліти Ласпі 7 мож на поділити на трапеції (21 екз.; рис. 6: 1, 2, 6, 8—16; 7: 1—3; 8: 1—7), трикутники (2 екз.; рис. 6: 4, 5, 7; 7: 4; 8: 8) та сегменти (1 екз.). водночас, Д. Ю. Нужний розглядав геометричні мікроліти стоянки як єдиний масив. за морфологічними ознаками відповідно до проведеного ним метроло гічного аналізу, вони поділяються на три основні типи. До першого належать сильно асиметричні вкладені (трапеції та трикутники) із ретушовани ми боковими сторонами, які мають кути в межах 25—30° та 70—80°. На горішній основі у них, як правило, є по декілька дрібних виїмок (рис. 6: 4; 8: 4—6, 8). Трапеції такого типу традиційно прийня таблиця 1. Ласпі 7, крем’яні вироби стоянки вироби Кіль кість відсоток всього кременю 2631 100 Нуклеуси 46 1,7 призматичні 4 — пірамідальні 10 — олівцеподібні 1 — уламки та заготівки 22 — Технічні сколи з нуклеусів 13 — Платівки без ретуші 581 — відщепи, уламки та луски 1344 — вироби із вторинною обробкою: 643 24 Мікроліти 28 4,3 (знарядь) трапеції 21 — середньовисокі симетричні 16 — низькі асиметричні 5 — уламки 5 — сегменти 1 — трикутники 2 — мікроліти з притупленим краєм 2 — мікроплатівки зі скошеним кінцем 2 — Скребачки 41 6,3 (знарядь) кінцеві на платівках 3 — кінцеві на відщепах 16 — напівкруглі на відщепах 17 — округлі 4 — Різці 25 3,8 (знарядь) кутові на платівках 8 — бокові на платівка 1 — кутові на відщепах 14 — бокові на відщепах 5 — вкладені кукрецького типу 1 — Свердла 5 0,8 (знарядь) Платівки з виїмками та ретуш шю (анкоші) 465 72,3 (знарядь) відщепи з ретушшю та виїм ками 68 10,5 (знарядь) Сколи різцеві 12 — 37ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна рис. 6. Ласпі 7. Крем’яний інвентар 38 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна то називати «фатьма-кобинськими» (Телегін 1982, с. 89). Ще два типи геометричних мікролітів були симетричних пропорцій — перший із двома заго стреними кутами (25—40°; рис. 7: 1—3; 8: 1—3) та другий — із тупішими кутами (в межах 45—80°; рис. 8: 7) нахилу ретушованих поверхонь до рі зальної окрайки. При цьому біля половини із них також мають дрібні виїмки на горішній стороні (рис. 7: 1, 3; 8: 2). Ці трапеції належать до «мурзак- кобинського» типу. Сегмент один — середньовисо кий, симетричний. значна частина геометричних мікролітів пошкоджені при використанні у якості метального озброєння, вони обламані або мають різцеві сколи (рис. 7: 2, 3; 8: 2, 3, 5, 9). Мікролітів з притупленим краєм лише два: вістря (рис. 8: 10) та мікроплатівка (рис. 8: 11). ви рис. 7. Ласпі 7, крем’яний інвентар культурного шару А 39ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна готовлені за допомогою напівстрімкої ретуші, яка частково знімає край мікроплатівки-заготовки. Скребачки (41 екз.), за виключенням трьох кінцевих на платівках, виготовлені на відще пах. Серед них переважають напівкруглі, із ре тушшю яка охоплює від половини до двох тре тин периметру виробів (17 екз.; рис. 6: 29, 31, 33—41; 7: 11—16; 8: 16, 19, 22) та вироби кінце рис. 8. Ласпі 7, кремяний інвентар культурного шару в 40 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна вого типу (16 екз.; рис. 6: 28, 30, 32; 7: 7—10; 8: 17, 18, 20, 21). Округлі — поодинокі, їх всього 4 екземпляри. Різці (25 екз.) в переважній більшості виготов лені на відщепах (19 екз.). Різцеві сколи на них нанесені з природної або ж підготовленою ре тушшю площадки (рис. 6: 18; 7: 19, 21; 8: 23, 24, 27). частина з них мають по декілька коротких та широких різцевих сколів на робочих окрайках (рис. 7: 19; 8: 23, 24, 27) і нагадують кукрецькі. зважаючи на присутність в шарі б разом із таки ми різцями кукрецького вкладеня та олівцеподіб ного нуклеуса, можна припустити, що означені різці вочевидь належать до кукрецької складової крем’яних комплексів Ласпі 7. водночас слід від значити нечисленність різців на відщепах, які можна було б впевнено визначити як кукрецькі, та повну відсутність в Ласпі 7 класичних кук рецьких різців, в яких різцевий скол наносився з кінця попереднього. Різців на платівках менше (9 екз.). вони практично всі кутові (рис. 6: 17; 7; 17, 18, 21; 8: 25, 26, 28—30). боковий (рис. 6: 19) рис. 9. Ласпі 7, вироби із кістки та рогу 41ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна та серединний (рис. 7: 22) різці представлені поо динокими екземплярами. Яскрава риса набора знарядь Ласпі 7 — кла сичні анкоші, притаманні мурзак-кобинській культурі. Це — великі, здебільше первинні платівки з грубою огранкою та, подекуди, жов невою кіркою, із однією або кількома глибокими виїмками, зробленими за допомогою стрімкої ретуші. Деякі анкоші мають також фрагмен тарну вентральну ретуш (рис. 6: 42—52; 7: 23). Анкошів в Ласпі 7 надзвичайно багато — на них припадає 72,3 % всіх знарядь. Серед решти знарядь із вторинною оброб кою — нечисленні свердла на платівках, оформлені білатеральною стрімкою ретушшю, (рис. 6: 20—22; 7: 5) та відщепи з ретушшю. На особливу увагу серед решти знарядь заслуго вує кукрецький вкладень із культурного шару «б» стоянки. Це — класичний виріб на серед ньоширокій доволі товстій платівці із кількома пласкими фасетками на вентральній стороні заготівки та стрімкою дорсальною нерегуляр ною ретушшю (рис. 8: 12). кістяні знаряддя. з стоянки Ласпі 7 похо дить 13 кістяних знарядь (рис. 9). Сировиною для їхнього виготовлення слугували кістки ссавців та птахів, ріг, зуби тощо. Однією з особ ливостей сировинної бази Ласпі 7 є значне ви користання кісток птахів. Птахи були одним із основних видів мисливської здобичі мешканців стоянки, і, водночас, їхні кістки, завдяки своїй щільній структурі, міцності і легкості, були чу довим матеріалом для виробництва знарядь. зокрема, безумовно, з кісток птахів виготов лені невеликі вістря, які, найімовірніше, слу гували наконечниками стріл (рис. 9: 4, 9, 12). відмінною рисою складу птахів Ласпі 7 є вели ка кількість залишків дрохви, яка була одним з основних об’єктів полювання протягом усього часу існування стоянки (Цвелых, Тайкова 2011, с. 189; Gorobets et al. 2013, p. 58). Слід припус кати, що її кістки достатньо широко використо вувались у якості сировини для знарядь. Кістяні знаряддя Ласпі 7 надзвичайно різ номанітні. вони представлені уламком базової частини зубчастого вістря (рис. 9: 1), уламком наконечника з пазами (рис. 9: 2), різноманітни ми вістрями (рис. 9: 3, 4, 8, 9, 11, 12), проколка ми (рис. 9: 7, 10), частково обробленими іклами (рис. 9: 5, 6), фрагментом муфти із рогу (рис. 9: 14) тощо. На особливу увагу серед них заслуговує фрагмент обпаленої базової частини зубчастого вістря (рис. 9: 1). Два добре збережених виступи по обох боках та загострена основа не викликають сумнівів у його приналежності до зубчастих вістер («гарпунів») мурзак-кобинської культури. всьо го їх знайдено вісім: шість у Мурзак-Кобі, один у Кара-Кобі та один у Ласпі 7. Серед вістер із Мур зак-Коби є один цілий екземпляр, який дозволяє скласти повну уяву про ці знаряддя. він має три асиметрично розташованих дзьобоподібних зубці з обох сторін та абсолютно ідентичну знайденій у Ласпі 7 базову частину — із двома виступами з обох сторін та загостреною основою (залізняк 1998, с. 173, рис. 65: 1). У другого вістря із Мур зак-Коби обламані дистальна частина та зубці, які розташовані симетрично, і така ж сама базова частина із двома виступами по боках (залізняк 1998, с. 173, рис. 65: 3). Третє вістря представлене медіальною частиною із зубцями (залізняк 1998, с. 173, рис. 65: 3). Решта зубчастих вістер із Мур зак-Коби являють собою менш виразні фрагменти (залізняк 1998, с. 173, рис. 65: 4, 6, 7). виразний уламок вістря із дзьобоподібними зубцями, як у мурзак-кобинського, походить також із Кара-Коби (залізняк 1998, с. 173, рис. 65: 8). Незважаючи на нечисленність розглянутих зубчастих вістер мур зак-кобинської культури, примітною є їхня надз вичайна стандартизованість як за формою, так і, схоже, за розмірами. Найімовірніше, це пояс нюється як їхнім вузьким функціональним при значенням, так і виготовленням у обмеженій чи сельно мурзак-кобинській спільноті. Походження мурзак-кобинських зубчастих віс тер досі є незрозумілим. Ще С. М. бібіков звер нув увагу на їхню схожість із мадленськими гар пунами кінця пізнього палеоліту (1949). Дійсно, вони напрочуд подібні до одного з варіантів цих найдавніших зубчастих вістер європи, зокрема, до білатеральних гарпунів / наконечників списів із базовою частиною з двома виступами по боках. Але такі вістря були поширені лише у Франціїї та Німеччині (Langley 2015; 2019). Із мадленсь кими гарпунами генетично пов’язані гарпуни культур з наконечниками на пластинах, у тому числі і свідерської (залізняк 1999, с. 201—207). зважаючи на міграцію свідерців у Крим, двоє з авторів цієї статті свого часу припускали по ходження мурзак-кобинських гарпунів від сві дерських (залізняк, Яневич 1987, с. 9—11). Але свідерські гарпуни дещо відрізняються насадом у вигляді лопаточки чи зубця, зверненого у про тилежний бік (залізняк 1999, с. 201—208). Крім того, між кримськими свідерськими памятками та мурзак-кобинськими є значний хронологіч ний хіатус (Яневич 2019). Хоча, при цьому слід відзначити, що у мурзак-кобинських комплексах часто зустрічаються свідерські наконечники і ви готовлені вони на правильних платівках, отри маних відтискним способом (Яневич 2010). водночас, гарпуни із насадом з двома висту пами по боках відомі у індіанців Північно-за хідного узбережжя Північної Америки та але утів (Pétillon 2009, fig. 9: a, c). Саме такий насад, на думку дослідників, слугував для кріплення линви випадаючого гарпуна до древка списа або стріли (Pétillon 2009, fig. 9: a; Langlye 2015, p. 357, fig. 13: F). Отже, не виключаючи повніс тю свідерського походження мурзак-кобинських гарпунів із двома виступами на насаді, цілком вірогідним є, що вони були місцевим винаходом пізньомезолітичного населення Гірського Криму і слугували для полювання на рибу. На це опосе редковано вказують їхні знахідки у Мурзак-Кобі 42 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна та Кара-Кобі, тобто на стоянках, розташованих на р. чорній, яка є найповноводнішою в Криму і якою йшов на нерест чорноморський лосось, та на стоянці на березі моря — у Ласпі 7. Уламок наконечника з пазами представле ний медіальною частиною (рис. 6: 24, 9: 2). він має два глибоких та вузьких пази (2,0 × 2,0 мм та 1,5 × 1,5 мм) з обох сторін. Такі наконечники були основним мисливським озброєнням кук рецької культури (Станко 1982, табл. XI; Да ниленко 1986, с. 25, рис. 8: 2—5; Телегін 2002, с. 19, рис. 11). Найімовірніше, присутність па зового наконечника пов’язана з кукрецькою складовою виробничого інвентарю Ласпі 7. Кістяні вістря комплексу Ласпі 7 поділяють ся на великі та малі. Малих вістер п’ять (рис. 9: 3, 4, 8, 9, 12). вони виготовлені зі стінок труб частих кісток, причому два — із кісток птахів (рис. 9: 9, 12). Ретельно оброблене струганням із обох сторін лише одне з вістер, представлене фрагментом колючої частини (рис. 9: 3). Інші ж чотири являють собою довгі скалки кісток із лише частково обробленими кінцями. Серед них є два цілих, довжиною 3,4 см (рис. 5: 4) та 3,8 см (рис. 9: 12). Два інші, частково обламані приблизно такого ж розміру — 2,8 см (рис. 9: 8) та 3,6 см (рис. 9: 9). Судячи з наведених роз мірів цих вістер, недбалості обробки, але, при цьому, оформленому дистальному кінцю, вони, на нашу думку, використовувались як наконеч ники стріл колючого типу. Подібні за формою та розміром кістяні наконечники стріл з’являються ще на самому початку розселення Homo sapiens у Південній євразії (Langley et al., 2020, p. 2, fig. 2: A—H) і побутують у пізньому палеоліті, зокрема і в Криму (Yanevich et al. 1999). велике вістря (рис. 9: 11) також виготовле не із стінки трубчастої кістки і представлене фрагментом проксимальної та медіальної час тин. воно симетричне, з ретельно обробленими струганням обома краями. Призначення вістря визначити важко. Не виключено, що воно мог ло слугувати проколкою, але його симетрія та дбайливо оформлений колючий кінець дають підстави вбачати у ньому наконечник дистан ційної мисливської зброї — стріли або ж, зва жаючи на розміри, дротика. Проколки дві, обидві асиметричні (рис. 9: 7, 10). Одна велика, з ретельно обробленими по всій довжині обома краями (рис. 9: 10). Дру га — маленька, з обструганим жалом (рис. 9: 7). вірогідно, у якості проколок або ж ріжучих знарядь використовувались також два ікла хи жаків, які мають частково підправлені ретуш шю основи (рис. 9: 5, 6). Унікальним для мезоліту Криму є велике рогове знаряддя, представлене обушковою час тиною з отвором для держака діаметром біля 1,8 см (рис. 9: 14). Д. Я. Телегін свого часу вба чав аналогію йому у знахідках в Ігрені у Над поріжжі та верхньому горизонті Квачар і при пускав, що воно могло використовуватись, як мотика (1982, с. 90). На жаль, фрагмент, який ми маємо, не дозволяє беззаперечно визначати саме таку його функцію. Цілком можливо, що рогове знаряддя із Ласпі 7 могло бути також муфтою-перехідником, які були поширені в ме золіті та неоліті європи, і добре відомі, зокрема, з неоліту Швейцарії (бугров, Галимова 2011). І, нарешті, серед кісток з Ласпі 7 трапився уламок трубчастої кістки із прорізаною бороз ною завширшки біля 2,0 мм (рис. 9: 13). во чевидь маємо випадок напівфабриката виго товлення кістяного знаряддя, скоріш за все, малого вістря. культурна приналежність та хроноло- гія. Ласпі 7 традиційно і цілком обґрунтовано вважається серед фахівців пам’яткою мурзак- кобинської культури. Крем’яний комплекс сто янки наводиться як еталонний для цієї культу ри в узагальнюючих працях з мезоліту України (Телегін 1982, с. 90—92; Нужний 1992, с. 50, 51; залізняк 1998, с. 169—173). Найпереконливі шим аргументом на користь мурзак-кобинської приналежності Ласпі 7 є тотожністю морфо логії та метричних покажчиків геометричних мікролітів її комплексу та інших пам’яток культури: Шан-Коби (шари 2 і 3), Фатьма-Коби (шари 2—4), Мурзак-Коби (шар 3) та Аджи- Коби 3 (Нужний 1992, с. 50, 51). Крім геомет ричних мікролітів на приналежність Ласпі 7 до мурзак-кобинської культури вказують надз вичайно численні анкоші, які є для неї культу ровизначальними (залізняк 1998, с. 171). Ще одним доказом мурзак-кобинської приналеж ності Ласпі 7 є уламок основи кістяного гарпу на, які також типові для цієї культури (Телегін 1982, с. 90; залізняк 1998, с. 172, рис. 64: 23). У крем’яному інвентарі Ласпі 7 є також не значна кількість знарядь, притаманних кук рецькій культурі. Це, безумовно, кукрецький вкладень (рис. 8: 12) та олівцеподібний нуклеус (рис. 8: 34), імовірно, окремі різці на відщепах із короткими та широкими сколами (рис. 7: 23, 24) та мікроліти з притупленим краєм (рис. 6: 26). Пе реважна більшість цих знарядь походять із шару «б» (рис. 8). Можливо, до кукрецького комплек су належать також окремі напівкруглі скребач ки (рис. 7: 16, 22; 4: 13—16), але вони, водночас, притаманні і мурзак-кобинській культурі (Теле гін 1982, с. 84—92; бибиков та ін. 1992; залізняк 1997, с. 169—173). Кукрецьким, скоріш за все, є і уламок кістяного наконечника з двома вузьки ми пазами (рис. 5: 2) та мікроплатівка зі скоше ним кінцем (рис. 6: 25) — вкладень до подібних наконечників (Даниленко 1986, рис. 8; Телегін 2002, рис. 11; 19: 15; 28: 6; 30: 1—4). Утім, кук рецький комплекс Ласпі 7 вкрай нечисленний. На це вказує лише один знайдений на пам’ятці вкладень кукрецького типу та майже повна від сутність культуровизначальних для кукрецької культури мікроплатівок із скошеним кінцем, які були одним з основних елементів мисливського озброєння кукрекців — пазового наконечника із 43ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна мікроплатівками-вкладенями. До того ж він по ходить переважно лише із одного шару — «б». На мурзак-кобинських пам’ятках достат ньо часто трапляються кукрецькі знаряддя. в пізньому мезоліті ареали мурзак-кобинської та кукрецької культур перекривалися в Гірському Криму — тут відомі кукрецькі стоянки Кукрек, Домчі-Кая шар Г1 та Калам-баір 1. Кукрецька пам’ятка досліджена також на Південному бе резі Криму. Це — Мис Трійці 1, вона знаходить ся біля м. Сімеіз, всього лише за 20 км на схід від Ласпі 7 (Яневич 2017). Але в її крем’яному комплексі відсутні будь які мурзак-кобинські домішки. Отже, поєднання мурзак-кобинських та кукрецьких елементів в Ласпі 7, а йдеться передусім лише про один шар — «б», може бути як результатом спільного мешкання носіїв різ них культур, так і «палімпсестом» — попере мінним заселенням ними території стоянки. Мурзак-кобинська культура донедавна да тувалася другою половиною пребореалу — бо реалом (бибиков, Станко, Коен 1994, с. 165, рис. 54), бореалом та початком атлантикуму (Телегін 1982, с. 45, 46; Яневич 1987а, с. 5), кінцем пребореалу, бореалом та початком ат лантикуму (залізняк 1998, с. 210, 211, рис. 83), бореалом — першою половиною атлантикуму (Яневич 2004; 2008), кінцем бореалу та почат ком атлантикуму (залізняк 2005, с. 101, табл. 3, с. 113) або початком атлантикуму (Манько 2013, с. 175—177). визначення її віку ґрунтувалося, передусім, на стратиграфічних спостереженнях, палеоботанічних та палеозоологічних даних. Менше використовувалися дані абсолютного датування — радіовуглецеві дати були відомі довгий час лише для однієї пам’ятки — Ласпі 7 (Телегін 1982, с. 46, табл. 5). Саме Ласпі 7 із середини 1970-х рр. стала одним із польових полігонів розробки радіовуг лецевого методу датування в Україні. Промо вистим, зокрема, є те, що із 32 радіовуглецевих дат відомих для мурзак-кобинської культури 16 отримані для Ласпі 7 (Яневич 1999, с. 118, табл. 1). Але експерименти з радуовуглецевим датуванням зробили ці дати найбільш про блемними для мурзак-кобинської культури. Дати Ласпі 7 охоплюють період 9100—6390 вР (табл. 2), тобто, деякі з них припадають як на заключні етапи більш ранньої шан-кобинсь кої культури, так і більш пізньої неолітичної таш-аірської культури, які мали один ареал із мурзак-кобинською — Гірський Крим (Яневич 1999). Отже, радіовуглецеві дати Ласпі 7 пот ребують більш докладного аналізу. Можна припустити хронологічний контакт біля 8500—8600 вР мурзак-кобинської культу ри з шан-кобинською, яка передує їй в Гірсько му Криму і має наймолодшу дату 8520 ± 150 вР (Кі-8520) для культурного шару 5—6 Фатьма- Коби. Саме на цей час припадають також дві найбільш достовірні дати Ласпі 7 — 8625 ± 40 вР (GrA-35704) та 8620 ± 40 вР (GrA- 35703; табл. 2). вони були отримані останнім часом для найнижчого культурного шару Д цієї пам’ятки. Достовірність цих дат підтвер джується їхнім надзвичайно близьким віком таблиця 2. Радіовуглецеві дати пізньомезолітичних стоянок Ласпі 7 та Мис Трійці 1 на Південному березі Криму № Шар пам’ятки Лабораторний номер Дата вР Матеріал Публікація Ласпі 7, культура Мурзак-Коба 1 А Кі-952 8870 ± 120 вугілля Телегін 1982 2 в Кі-951 9100 ± 130 Мушля Zaitseva et al. 2000 3 в Кі-953 8930 ± 100 вугілля Телегін 1982 4 А, б, в Кі-863 7500 ± 380 Те саме Там само 5 Д Bln-1921 9085 ± 100 » » » » 6 Д Кі-637 8080 ± 210 » » » » 7 Д Кі-704 8030 ± 190 » » » » 8 Д Кі-954 6390 ± 250 » » » » 9 Д1 Кі-876 8680 ± 250 Мушля » » 10 Д1 Bln-1795(1) 6620 ± 75 Те саме » » 11 Д1 Bln-1795(2) 6810 ± 70 » » » » 12 Д1, 2 Кі-638 7620 ± 230 » » » » 13 Д GrA-35704 8625 ± 40 Кістка Biagi et al. 2007 14 Д GrA-35703 8620 ± 40 Мушля Там само 15 — Кі-957 8870 ± 120 вугілля Zaitseva et al. 2000 16 — Le-1326 6940 ± 140 Те саме Там само Мис Трійці 1, культура Кукрек 17 — Кі-6340 7450 ± 70 Кістка Zaitseva et al. 2000 18 — Кі-6341 7800 ± 60 Те саме Там само 44 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна (Biagi 2016). Отже, дати старші за 8600 вР як для Ласпі 7, так і загалом для мурзак-кобинсь кої культури, ми вважаємо малоймовірними. Декілька дат Ласпі 7 є молодшими за 7000 вР. вони перекривають вік пізнішої таш-аірської культури (Яневич 1999) і також, на наш пог ляд, є недостовірними. Решта радіовуглецевих дат Ласпі 7 належить до хронологічного проміжку 8600—7000 вР і могла би бути прийнята — вони відповідають радіовуглецевій хронології мурзак-кобинської культури (Яневич 1999). Але інверсія дат цієї групи також викликає сумніви в їхній точності. Тому дати Ласпі 7 загалом можуть бути прий няті, але з певними застереженнями. Найімовір ніше, проблеми з датуванням Ласпі 7 пов’язані з недосконалістю самого радіовуглецевого мето ду на час отримання дат у 1970—80-х рр. Пізньобореальний та ранньоатлантичний вік Ласпі 7 та мурзак-кобинських пам’яток загалом узгоджується з реконструкціями еко логічного середовища. Новітні палінологічні визначення для відкладів, синхронних мур зак-кобинським пам’яткам з Гераклейського півострова, який розташований недалеко від Ласпі 7, демонструють зростаючі із середини бореального періоду потепління та зволожен ня, які перевищують сучасні покажчики. в цей час встановлюється теплий із сильними морськими впливами середземноморський клі мат та поширюються фісташково-дубові ліси (Cordova et al. 2013, p 148, fig. 7). Інформативними для визначення хронології Ласпі 7 є дані малакофауни. виразним інди катором теплого клімату під час накопичення культурних шарів стоянки, який, найімовірніше, відповідає гумідним умовам кінця бореалу — по чатку атлантикуму, є залишки в культурних ша рах мушель равликів — суходільного молюска Helix albescens. Їхні численні залишки, як і на інших мурзак-кобинських памятках, безумов но, являють собою кухонні покидьки (бибиков 1941; Колосов 1960; Телегін 1982; Яневич 2017 та ін.). збиральництво цього виду молюсків, яке за рентабельністю можна зіставити з полюван ням, можливе тільки за умови високої щільності його популяції (Яневич 2017). вона виникає в паркових дубових лісах із розвиненим трав’яним покровом — основній екологічній ніші Helix albescens. велика кількість залишків равликів свідчить про поширення цих лісів у зоні Другого пасма Кримських гір та на Південному березі і вказує на потепління в другій половині бореа лу — атлантикумі (Cordova et al. 2011). Надзвичайно цікаві природничі дані для визначення верхньої хронологічної межі Лас пі 7 маємо також за відсутністю морської ма лакофауни. Для стоянки, яка розташована на узбережжі чорного моря, примітна повна відсутність мушель мідій та устриць, типових для більш пізніх, енеолітичних, пам’яток уз бережжя Криму. Мушлі мідій та устриць від сутні також на інших, менш представницьких пізньомезолітичних пам’ятках Південного бе рега з великим вмістом мушель Helix albescens в культурному шарі, як мурзак-кобинських (Ласпі 11), так і кукрецьких (Мис Трійці 1 та 2). Ця обставина не пов’язана з більшою відда леністю стоянок від узбережжя на час їхнього існування. вже 12000 вР відмітка рівня но воевксінського басейну чорного моря досягла висоти босфорського порогу (37 м). Під час по холодання в пізньому дріасі, 11000—10300 вР, його рівень падає до відмітки —57 м. Але біля 8200 вР чорне море повторно досягає відмітки рівня босфора –37 м (Иноземцев та ін. 2014). Отже, на стрімкому шельфі Південного берега Криму берегова лінія на час існування стоянок пізнього мезоліту була близькою до сучасної. Також не можна пояснити відсутність мушель мідій та устриць в Ласпі 7 та в інших пізньомезолі тичних пам’ятках морського узбережжя нехтуван ням її мешканців водними харчовими ресурсами. в культурному шарі Ласпі 7 були знайдені кістки трьох особин річкової видри (Lutra lutra; бибико ва 1982), численні кістки риб (бибикова 1982, с. 8), зокрема сома (Silurus glanis) та судака (Sander lucioperca; Gorobets et al. 2013, p. 58, tabl. 1), ри бальскі знаряддя — уламок кістяного гарпуна (Телегін 1982, с. 90—92) тощо. Найімовірніше, відсутність солоноводних мушель мідій та устриць в Ласпі 7 та на інших пізньомезолітичних стоянках Південного берега Криму пов’язана з опрісненим, або точніше, со лонуватим, режимом тогочасних бугазського та вітязівського басейнів чорного моря. Солоність води в ці періоди (8900—7200 вР) коливалась від 5 ‰ до 12 ‰ (Янко-Хомбах та ін. 2011, с. 67). Такий рівень солоності чорноморської води ран нього голоцену цілком узгоджується зі знайде ними в Ласпі 7 рештками судака та сома. Ці річкові та напівпрохідні морські риби нині меш кають на всій площі Каспійського моря (богуц кая и др. 2013, с. 71—77, табл. 8), вода в якому солонувата, із солоністю від 0,05 ‰ біля дельти волги до 11—13 ‰ на півдні (байдин, Косарев (ред.). 1983, с. 43—49). Гідрологічний режим ранньоголоценового чорного моря був сприят ливий також і для річкової видри, основна еко логічна ніша якої — великі річки та відкриті прісноводні водойми, але яка може мешкати і на морському узбережжі (Carss 1995, p. 181). засолення чорного моря почалось біля 8400—8200 вР (Hiscott et al. 2007; Иноземцев та ін. 2014), а біля 8000 вР вже сформувалась під водна течія через босфор із Мармурового моря (Aksu et al. 2002). Проте, засолення відбувалось поступово, із заповненням у першу чергу глибин них ділянок басейну чорного моря, в той час, як верхній шар залишався опрісненим (Aksu et al. 2002). Суттєве зростання солоності води, до 15 ‰, тобто, майже до сучасного рівня, простежено на північно-західному шельфі для каламітського часу, який починається 7200 вР (Янко-Хомбах 45ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна та ін. 2011, с. 67). за даними скважини біля о. березань, торф, що підстилав відклади з кас пійськими слабкосолоноводними молюсками, мав дати 8540 і 8450 вР, натомість верхня час тина відкладів із першими солоноводними мо люсками — мідіями (Mytilus galloprovincialis) та серцевидкою їстівною (Cardium edule) датується 6530 вР (Yanko-Hombach et al. 2014, p. 106). Отже, численні рештки тепло- та вологолю бивого суходільного молюска Helix albescens у культурному шарі Ласпі 7 та інших пізньоме золітичних стоянок вказують на другу половину бореалу та початок атлантичного періоду. вод ночас наведені вище дані слабкосолоноводного режиму чорноморської водойми за часів утво рення культурних шарів пізньомезолітичних стоянок на Південному березі Криму можуть бути використані для визначення верхньої межі їхнього утворення. Нею може бути встановлений на сьогодні час появи у чорному морі мідій — 6530 вР або, більш вірогідно, час зростання со лоності води у каламітський час — 7200 вР. Таким чином, вік Ласпі 7 за основним маси вом одержаних для неї радіовуглецевих дат та природничих даних можна визначити у широ ких межах: 8600—7000 вР. господарство. Одним із провідних занять мешканців Ласпі 7, судячи зі складу фауніс тичних решток, було полювання на крупних копитних, традиційних для мисливців мур зак-кобинської культури: благородного оленя (Cervus elaphus), кабана (Sus scrofa) та козулю (Capreolus capreolus; табл. 3). Серед решти ссав ців, умисними об’єктами полювання були також заєць (Lepus europaeus) та видра (Lutra lutra; табл. 3). видра є унікальною мисливською здо биччю в пізньому мезоліті Криму (бибикова 1982). зважаючи на слабкосолоноводний режим чорного моря, цілком вірогідно, що вона була впольована на узбережжі поблизу стоянки. Примітною рисою остеологічної колеції Ласпі 7 є надзвичайно велика кількість кісток птахів. вони представлені дванадцятьма видами — як суходільними, так і водоплавними (табл. 3; Цве лых, Тайкова 2011; Gorobets et al. 2013). Пере важна більшість решток птахів, вочевидь, по пала в культурні шари стоянки як мисливська здобич — значна кількість кісток великих птахів була розбита, а деякі із них обпалені (Цвелых, Тайкова 2011, с. 191). Серед них цілковито домі нують кістки дрохви (Otis tarda; табл. 3; Цвелых, Тайкова 2011, с. 189; Gorobets et al. 2013, p. 529, 530). в пізньому мезоліті Криму дрохва зустріча лася також у мурзак-кобинських шарах Мурзак- Коби, Шан-Коби та Фатьма-Коби, але в пооди ноких екземплярах (векилова 1971, с. 128—129, табл. 5). Натомість в Ласпі 7 визначено 35 особин і абсолютна більшість великих кісток птахів, які не можна визначити, також належить, на думку фахівців, дрохві. Крім цього, слід відзначити, що дрохва була знайдена в усіх культурних шарах стоянки (Цвелых, Тайкова 2011, с. 189; Gorobets et al. 2013, p. 529, 530). Така незвично велика кількість кісток степової дрохви в непритаман них для неї ландшафтах Південного берега Кри му пояснюється лише її міграцією в цю частину Кримського півострова при катастрофічних змі нах погоди. за сучасними спостереженнями, дрохви з’яв- лялися в горах і на Південному березі Криму виключно взимку під час сильних похолодань та снігопадів у Рівнинному Криму. випадки появи, утворення численних скупчень і масової загибелі дрохв на Південному березі Криму під час різких похолодань і сильних снігопадів ба гаторазово описані в літературі (Костин 1983). Під час таких міграцій вони могли стати легкою здобиччю первісних людей. Решта кісток птахів належить переважно водоплавним мігруючим видам (табл. 3), які перебували на Південно му березі восени та взимку (табл. 4), перепілці звичайній, яка в Криму гніздилася (табл. 3, 4), та осілим голубу сизому та яструбу великому (табл. 3). Птахи всіх цих видів, зважаючи на їх таблиця 3. Тваринні ресурси мешканців Ласпі 7 вид Кількість особин Ссавці Олень благородний (Cervus elaphus) 10 Козуля (Capreolus capreolus) 6 Кабан (Sus scrofa) 9 Лисиця (Vulpes vulpes) 1 Лісовий кіт (Felis silvestris) 1 заєць сірий (Lepus europaeus) 10 Річкова видра (Lutra lutra) 3 Хом’як звичайній (Cricetus cricetus) 3 Їжак європейський (Erinaceus europaeus) 1 Птахи Дрохва (Otis tarda) 35 Качка (вид невизначений) 5 Крижень (Anas platyrhynchos) 2 Гагара чорношия (Gavia arctica) 2 Гагара червоношия (Gavia stellata) 1 чирянка велика (Spatula querquedula) 1 Крех середній (Mergus serrator) 1 Перепілка звичайна (Coturnix coturnix) 2 баклан великий (Phalacrocorax carbo) 2 Пірникоза сірощока (Podiceps grisegena) 1 Гоголь зеленоголовий (Bucephala clangula) 1 Морська чернь (Aythya marila) 1 Сизий голуб (Columba livia) 1 Яструб великий (Accipiter gentilis) 1 Риби Сом (Silurus glanis) ++ Судак (Sander lucioperca) ++ Молюски Равлик великий звичайний (Helix albescens) +++ 46 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна розміри, також могли бути мисливською здобич чю, але вони представлені поодинокими екзем плярами і будь-якої ролі в господарстві мешкан ців Ласпі 7 не відігравали. Однією зі складових господарства ласпінської общини було рибальство: в культурних шарах А, б і в стоянки знайдені кістки риб — сома (Silurus glanis) та судака (Sander lucioperca; Gorobets et al. 2013, p. 59). Як сом, так і судак в пізньомезолітич ний час представлені поодинокими екземпляра ми в Мурзак-Кобі (векилова 1971, с. 132, табл. 6). У XIX ст. за даними Л. П. Сабанєєва ці риби мешкали в річках басейнів чорного, Азовського, Каспійського і Аральского морів та в самих морях (Сабанеев 2007, с. 25, 471). звичайними вони є і в наш час для Каспійського моря (богуцкая и др. 2013, с. 71—77, табл. 8), солоність якого близька до опріснених, або точніше, солонуватих бугазського та вітязівського басейнів чорного моря. Отже, сом та судак, рештки яких знайдені в Ласпі 7, ціл ком могли існувати в тогочасному чорному морі. Судячи із їхніх великих розмірів, які сягали для сома 70 см, та судака — 56 см (Gorobets et al. 2013, p. 59), мешканці Ласпі 7, скоріш за все, займали ся полюванням на рибу з луком, про що свідчить знайдений на стоянці уламок гарпуна. Найсприятливішою порою для такої добичі риб був їхній нерест, коли вони підходять близь ко до берега. Для судака це період із кінця бе резня до початку червня, для сома — травень та червень (Сабанеев 2007, с. 26; 471). водно час, частина кісток судака з шарів А та б, віро гідно, належить молодим особинам (Gorobets et al. 2013, p. 59), що, начебто, не виключає власне рибальства. Але археологічних свідоцтв цього — рибальських гачків, якими традиційно ловили хижих судака та сома (Сабанеев 2007, с. 28—32, 474—482), на стоянці не знайдено. Нарешті, мешканці Ласпі 7, безумовно, зай мались збиральництвом равлика великого звичайного (Helix albescens Rossmässler, 1839). його незчисленні мушлі складали основу всіх культурних шарів стоянки (рис. 4), натомість поза ними мушлі були повністю відсутні. Рав лики активні лише за умов теплої та вологої погоди, з температурою від 5 до 25 °С, із найоп тимальнішим температурним діапазоном від 20 до 25 °С. Отже, збирання равликів в Криму було можливо протягом лише кількох місяців наприкінці весни — на початку літа та на по чатку осені, коли вони з’являлися зі схованок у хмизі, листі чи землі. Причому, найбільш про дуктивним був, очевидно, весняний термін збо ру. Так, 3/4 річного обсягу переробки равликів на сучасних підприємствах Південної європи припадає на весняний період і лише 1/4 — на осінній. в інші місяці, коли встановлюються несприятливі для молюсків, надто сухі, теплі або холодні умови, вони ховаються і пошуки їх є практично марними (Яневич 2017, с. 179). Археозоологи, спираючись перед усім на склад орнітофауни, цілком слушно, на наш погляд, вважають, що люди мешкали на Лас пі 7 в холодну пору року — восени та взимку (Цвелых, Тайкова 2011; Gorobets et al. 2013). водночас мушлі равликів Helix albescens без заперечно вказують на заселення стоянки на весні та рано восени. здається, весняний час перебування людей на стоянці підтверджують і знахідки решток сома та судака. Ґрунтую чись на всіх цих даних нами була складена зведена таблиця сезонності мешкання на Лас пі 7 (табл. 4). вона демонструє, що найбільш ймовірний час мешкання на Ласпі 7 — період з вересня по травень включно. Розмаїття харчових ресурсів Ласпі 7 бенте жить і викликає питання: котрий із них в пер шу чергу приваблював у Ласпінську котловину пізньомезолітичних людей: їхня традиційна мисливська тріада — олень, кабан козуля; таблиця 4. Ласпі 7, археозоологічні дані сезонності заселення стоянки Тварини Місяці VI VII VIII IX X XI XII I II III IV V Дрохва — — — — — — — — — Гагара червоношия — — — — — — Гагара чорношия — — — — — — чирянка велика — — — — — — — — — — Перепілка звичайна — — — — — — баклан великий Пірникоза сірощока — — — — — — Гоголь зеленоголовий — — — — — — — — Морська чернь — — — — — — — — Крех середній — — — — — — Равлик великий — — — — — — — — — Сом — — — — — — Судак 47ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна зграї знесилених дрохв; чи равлик — мізерно маленька але гарантована здобич? Деякі з фах івців, наприклад, вважають: «Основу раціону становила дрохва, успішне полювання на яку, ймовірно, було причиною зупинки мезолітич- них людей у Ласпі» (Gorobets et al. 2013, p. 59). вочевидь, для того щоб відповісти на це пи тання, слід звернутись до визнаної в палеоеко номічних дослідженнях «стратегії оптимально го споживання» та порівняти харчові ресурси за їхніми найважливішими покажчиками: щіль ність та доступність, а також встановити, на скільки це можливо, вартість одержання кож ного із ресурсів (Winterhalder 1981). великі копитні з точки зору стратегії опти мального споживання виглядають достатньо привабливо. Експлуатаційна територія общини Ласпі 7 у межах традиційної для мисливців та збирачів двогодинної ходи пішки (рис. 1: a) вхо дила в перший пояс рослинності південного мак росхилу Головного пасма Кримських гір — лісів із домінуванням дуба пухнастого та грабинника (Шеляг-Сосонко та ін., 1985; Дідух 1992). Опти мальна щільність оленів та козуль в таких лісах, за спостереженнями в Кримському гірсько-лісо вому заповіднику, складає 2—3 тварини на квад ратний кілометр, як для перших, так і для дру гих (Янушко 1958). Середньопопуляційна маса кримського оленя, згідно даних П. А. Янушко (1958), становить біля 105 кг, а козулі біля 23 кг. Продуктивність добичі оленів пізньомезолітич ними мисливцями Гірського Криму можна орієн товно з’ясувати за даними по етнографічним лі совим мисливцям Північної Америки, де вона становила від 5,5 до 9,5 кг за годину на одного мисливця (Reidhead 1976; Keen 1981). Отже, крупні копитні були доступним, га рантованим та високопродуктивним харчовим ресурсом. Але, у випадку із Ласпі 7 він був лімітований: експлуатаційна територія сто янки розташована у Ласпінській котловині. з північного сходу вона була обмежена високими скелястими схилами Першого пасма Кримсь ких гір із неприступними стрімкими скелями мису Айя на півночі та гори Ільяс-Кая на пів денному сході. з півдня ж експлуатаційна те риторія Ласпі 7 була обрізана морем (рис. 1; 5: а). в порівнянні із пізньомезолітичними стоян ками Другого пасма гір, в межах двогодинної ходи мешканцям Ласпі 7 була доступна втричі чи навіть вчетверо менша територія і, відповід но, настільки ж менше тваринних ресурсів. Для дрохви важко визначити будь-які кількіс ні покажчики щільності та доступності. Прина гідно лише відзначимо, що вага самця 7—16 кг а самиці 4—8 кг. Під час зимових міграцій на Південний берег дрохви були ослаблені, сотня ми гинули від виснаження або ж ставали легкою здобиччю людини (Костин 1983). Отже, давні мешканці стоянки могли не лише полювати на дрохв спеціально, але й просто ловити ослабле них птахів або підбирати загиблих. На думку А. Н. Цвелих та С. Ю. Тайкової, велика кількість кісток дрохв практично у всіх шарах стоянки свідчить про те, що поява цих птахів на Півден ному березі була частою і охоплювала весь період її існування (Цвелых, Тайкова 2011, с. 191). Але наскільки регулярними були такі неприродні та згубні для дрохви міграції? Можна припустити, що вони не були щорічними, інакше популяція кримської дрохви просто зникла б. Отже, при всіх принадах, дрохва, як харчовий ресурс мала великий недолік — нестабільність. Равлики мали гарні характеристики як за щільністю, так і за доступністю в зоні Другого пасма в Південно-західному Криму, про що свід чить велика кількість їхніх мушель та ямок для приготування в культурних шарах розташова них там мурзак-кобинських стоянок (докладні ше див.: Яневич 2017, с. 177—180). Ласпі 7 нині знаходиться на місці поширення рідколісся з ялівця високого (Juniperus excelsa Bieb.) із вклю ченням дуба пухнастого (Qurcus pubescenc Willd.) та інших представників середземноморських шибляків із відносно густим трав’яним покровом (опис рослинності бухти Ласпі люб’язно викона ний Г. О. Пашкевич, за що автори статті щиро вдячні). Подібна рослинність була й наприкін ці раннього та на початку середнього голоцену, про що свідчать палінологічні дослідження на Гераклейському півострові (Cordova et al., 2011). вона якнайкраще підходить для равлика, який «…найбільш щільно населяє зону Передгірь, Керченський горбово-грядовий степ (частіше 7—15, місцями — понад 20 екз./м2) та Південний берег (як правило, від 3 до 7, місцями — до 15— 17 екз./м2) — райони з помірно-м’якою теплою зимою і поширенням чагарникових, шиблякових та скельних біотопів» (Леонов 2005, с. 8). за повідомленнями збирачів-заготівельни ків бахчисарайського району, у 1990 р., при щільності равликів біля 10 екз./м2, за годину вдавалось збирати біля 600 равликів. Отже, якщо прийняти середню масу одного равлика за 11,3 г, а м’яса з нього 8,8 г (Писарев 2013, c. 153, 154), то за годину один збирач міг здобу ти біля 5 кг чистого м’яса. Тобто, збирання рав ликів за високої щільності по продуктивністі можна зіставити з полюванням на оленя. Але равлик, як харчовий ресурс, теж мав свої об меження — він був доступний в певні, гумідні, сезони, лише навесні (наприкінці квітня — на початку червня) та восени (вересень — початок жовтня). Отже, кожен з основних харчових ресурсів мешканців Ласпі 7 мав свої переваги та не доліки. Дрохва начебто мала гарні покажчики щільності та доступності, але лише за катаст рофічних для неї умов в Рівнинному Криму взимку, тобто, була фактично ситуативним ресурсом. Достатньо збалансованими вигляда ють копитні та равлики. Проте і в них були свої обмеження: кількісні для копитних — мала територія поширення, та часові для равли 48 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна ків — доступність лише навесні та восени. Таким чином, жоден із харчових ресурсів не був скільки-небудь самодостатнім, мешканці стоянки для виживання змушені були залуча ти всі з них: копитних, птахів, рибу, равликів тощо. Господарство Ласпі 7, з огляду на це, є найяскравішим прикладом «революції широ кого спектру» в пізньому мезоліті Криму. Наведені кількісні та часові обмеження хар чових ресурсів та їхня сезонність викликають питання: заселення Ласпі 7 було тривалим, протягом всього осіннє-зимово-весняного часу, який простежений нами за фауністичними за лишками (табл. 4), чи воно являло собою кіль ка короткочасних відвідин? Ми схиляємося до другої версії. Скоріш за все, культурні шари стоянки утворилися під час зимових ситуатив них експедицій для полювання на дрохву та / або копитних та весняних для збору равликів разом із полюванням на копитних. На користь такої моделі заселення Ласпі 7 опосередковано свідчать інші пізньомезолітичні стоянки Південного берегу Криму, які залиши ли збирачі равликів: Ера 1, Ера 3 та Ласпі 11 в Ласпінський котловині (Телегін, залізняк 1973, с. 10—12) та Мис Трійці 1 та 2 за 20 км від неї, біля смт. Сімеіз (Яневич 2017). Культурний шар на всіх цих стоянках також містив велику кіль кість мушель Helix albescens, але, на відміну від Ласпі 7, вони розташовані на відкритих, не за хищених від холодних вітрів місцях. Крім того, в крем’яному комплексі Мису Трійці 1, незважаю чи на його чисельність і наявність мисливського озброєння, повністю відсутні скребачки, що може вказувати на мешкання на стоянці виключно навесні, коли шкури тварин були малопридатні для обробки (Яневич 2017). в Україні маємо лише одну подібну стоянку без скребачок — пізньопале олітичну Семенівка 2, яка визначена Д. Ю. Нуж ним як весняно-літній табір (2015, с. 289, 420). Отже, дані з орнітофауни, іхтіофауни та ма лакофауни свідчать, що на Ласпі 7 в пізньому мезоліті жили восени (?), взимку та навесні. Але, обмеженість харчових ресурсів Ласпінсь кої котловини навряд чи дозволяла мешкати безперервно протягом всіх цих трьох сезонів. Скоріш за все, заселення стоянки відбувалось періодично: взимку для полювання на дрохв та / або крупних копитних та навесні для збору равликів та полювання на копитних. Висновки. з часів розкопок стоянка Лас пі 7 залишалася «недооціненною пам’яткою». Матеріали, отримані протягом багаторічних досліджень під керівництвом Дмитра Яковича Телегіна, постійно використовувались у ґрунтов них монографіях (Телегін 1982, с. 90—92; Нуж ний 1992, с. 50, 51; залізняк 1997, с. 169—173). безумовно, Ласпі 7 розглядалася в них як одна з ключових пам’яток пізнього мезоліту Криму, але великий обсяг залученого у монографіях матеріалу та їхній узагальнюючий характер не дозволяв авторам приділити пам’ятці належну увагу. Метою пропонованої статті були якомога повна публікація та аналіз археологічних ма теріалів Ласпі 7. Отже, підведемо підсумки. відклади стоянки мали потужність біля двох метрів та були поділені на сім культурних шарів. вони являли собою глинистий седимент із щебенем, насичений дрібним вугіллям з по пелом та мушлями суходільного молюска рав лика великого (Helix albescens) — кухонних по кидьків первісних людей. Культурні відклади утворилися протягом тривалого часу в резуль таті багаторазових відвідин стоянки первісни ми люди, але будь які структури або об’єкти в культурних шарах не простежені. Археологічні матеріали представлені числен ною крем’яною колекцією (2631 екз.), набором кіс тяних знарядь (13 екз.), вохрою, фауністичними рештками тощо. Крем’яні комплекси всіх культур них шарів загалом подібні між собою. Нуклеуси переважно пірамідальні, натомість призматичні та олівцеподібний — поодинокі. Мікролітичний набір складається майже виключно з геометрич них мікролітів (асиметричних та симетричних трапецій), окремих мікролітів із притупленим краєм та платівок зі скошеним кінцем. Скребачки представлені переважно напівкруглими на від щепах й окремими кінцевими на платівках. Різці здебільше на відщепах, кутові або, в меншій кіль кості бокові, є декілька різців «кукрецького типу» з численними різцевими окрайками. чисельно їм поступаються кутові різці на платівках. Яскравою рисою стоянки є надзвичайно велика кількість ан кошів — платівок із глибокими виїмками. Серед знарядь є один кукрецький вкладень. Кістяні зна ряддя Ласпі 7 (13 екз.) надзвичайно різноманітні: базова частина гарпуна, уламок наконечника з пазами, всілякі вістря, проколки, частково оброб лені ікла, фрагмент муфти з рогу тощо. Крем’яний комплекс Ласпі 7 за техніко-морфо логічними ознаками, насамперед, геометричних мікролітів, є еталонним для пізньомезолітичної мурзак-кобинської культури Гірського Криму. Окремі кукрецькі знаряддя, які здебільше похо дять із культурного шару б стоянки, з’явились під час спільного мешкання носіїв різних куль тур, або ж є результатом «палімпсесту» — попе ремінного заселення ними території стоянки. вік Ласпі 7 за основним масивом отриманих для неї радіовуглецевих дат та природничих да них можна визначити у широких межах: 8600— 7000 вР. Найбільш достовірними датами є 8625 ± 40 BP (GrA-35704) та 8620 ± 40 BP (GrA-35703). Ласпі 7 являє собою яскравий приклад «ре волюції широкого спектру» в Криму. Її мешкан ці використовували надзвичайно різноманітні харчові ресурси: копитних (оленя, кабана, ко зулю), птахів (передусім дрохву), рибу (сома й судака) та равликів Helix albestins. численні дані з орніто-, іхтіо та малакофауни вказують на можливість мешкання на стоянці восени, взимку та навесні. Скоріш за все протягом цих сезонів стоянка заселялася періодично. 49ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна літерАтУрА байдин, С. С., Косарев, А. Н. (ред.). 1983. Каспийс- кое море: Гидрология и гидрохимия. Москва: Наука. бибиков, С. Н. 1941. Об использовании улиток Helix в позднепалеолитическое время (по материа лам Крымской палеолитической экспедиции в 1935— 1936 гг.). Материалы и исследования по археологии СССР, 2, с. 140-141. бибиков, С. Н. 1949. Производственная роль костя ного инвентаря в хозяйстве позднепалеолитических об ществ Крыма. Ученые записки ЛГУ, 13 (85), с. 12-45. бибиков, С. Н., Станко, в. Н., Коен, в. Ю. 1994. Финальный палеолит и мезолит горного Крыма. Одесса: весть. бибикова, в. И. 1982. Остатки речной выдры (Lutra lutra) из раннеголоценовых отложений Крыма. Вест- ник зоологии, 2, с. 8-12. богуцкая, Н. Г., Кияшко, П. в., Насека, А. М., Орлова, М. И. 2013. Определитель рыб и беспозво- ночных Каспийского моря. 1: Рыбы и молюски. Санкт- Петербург; Москва: КМК. бугров, Д. Г., Галимова, М. Ш. 2011. Роговые муф ты из озерных поселений Швейцарии в собрании на ционального музея республики Татарстан. Казань: Вестник Татарского государственного гуманитар- но-педагогического университета, 4 (26), с. 107-113. векилова, Е. А. 1971. Каменный век Крыма: неко торые итоги и проблемы. Материалы и исследования по археологии СССР, 173, с. 117-161. Даниленко, в. М. 1986. Кам’яна Могила. Київ: На укова думка. Дидух, Я. П. 1992. Растительный покров Горного Крыма (структура, динамика, эволюция и охрана). Киев: Науков думка. залізняк, Л. Л. 1998. Передісторія України Х— V тис. до н. е. Київ: бібліотека українця. залізняк, Л. Л. 1999. Фінальний палеоліт північ- ного заходу Східної Європи. Київ: НаУКМА. залізняк, Л. Л. 2005. Фінальний палеоліт та ме- золіт континентальної України. Кам’яна доба Ук раїни, 8, Київ: Шлях. залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. 1987. Свідерські мисливці гірського Криму Археологія, 60, с. 6-16. Иноземцев, Ю. И., Ступина, Л. в., Тюленева, Н. в., Парышев, А. А., Маслаков, Н. А., Сидоренко, в. б., Рыбак, Е. Н., Мельниченко, Т. А., Паславская, О. в. 2014. Палеогеография Северо-западного шель фа черного моря в голоцене. Вісник Одеського Націо- нального університету. Географічні та геологічні науки, 1 (19), с. 43-51. Колосов, Ю. Г. 1960. Раскопки пещеры Кара-Коба в Крыму. Краткие сообщения Института археоло- гии УССР, 10, с. 17-22. Костин, Ю. в. 1983. Птицы Крыма. Москва: На ука. Манько, в. О. 2013. Фінальний палеоліт — неоліт Криму: культурно-історичний процес. Київ: Шлях. Нужний, Д. Ю. 1992. Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці. Київ: Наукова думка. Сабанеев, Л. С. 2007. Исконно русская рыбалка: Жизнь и ловля пресноводных рыб. Москва: Рипол Классик. Станко, в. Н. 1982. Мирное. Проблема степей Се- верного Причерноморья. Киев: Наукова думка. Телегін, Д. Я. 1982. Мезолітичні пам’ятки України (IХ—VI тисячоліття до н. е.). Київ: Наукова думка. Телегін, Д. Я. 2002. Ігреньське поселення на Подніпров’ї та проблема житлобудування в ме- золіті Східної Європи. Луганськ: Шлях. Телегин, Д. Я., зализняк, Л. Л. 1973. Отчет об исследовании культуры раковинных куч первобыт- ной эпохи на южном берегу Крыма в 1973 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1973/27. Телегин, Д. Я., Круц, в. А., зализняк, Л. Л. 1974. Отчет о раскопках раковинных куч мезолита и медного века в заливе Ласпи на ЮБК в 1974 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1974/32. Телегин, Д. Я., Круц, в. А., зализняк, Л. Л., Сте паненко, в. А. 1975. Исследование раковинных куч мезолитического и энеолитического времени в за- ливе Ласпи в 1975 г. (отчет о работе Ласпинского отряда). НА ІА НАН України, ф. 64, 1975/15а. Телегин, Д. Я., Круц, в. А., зализняк, Л. Л., Степаненко, в. А. Отчет о раскопках стоянок Ласпи 1, 7 и Кукрек в 1976 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1976/26. Телегин, Д. Я., Нужный, Д. Ю., Яневич, А. А. 1983. Отчет о работе экспедиции «Славутич» в 1983 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1983/19. Цвелых, А. Н., Тайкова, С. Ю. 2011. Птицы ранне го голоцена из мезолитической стоянки Ласпи-VII в Крыму. Труды Мензбировского орнитологического об- щества, 1: Материалы ХІІІ Международной орнитоло гической конференции Северной Евразии, с. 186-195. Шеляг-Сосонко, Ю. Р., Дидух, Я. П., Молчанов, Е. Ф. 1985. Государственный заповедник «Мыс Мар- тьян». Киев: Наукова думка. Яневич, А. А. 1987. Поздний мезолит и неолит Крыма (Вопросы становления неолитической культу- ры). Автореферат диссертации к. и. н. ИА АН УССР. Яневич, О. О. 2004. Таш-аїрська неолітична куль тура Гірського Криму (сучасний стан дослідження). Кам’яна доба України, 5, с. 169-191. Яневич, О. О. 2007. Олексіївська неолітична куль тура Рівнинного Криму. Кам’яна доба України, 10, с. 203-222. Яневич, О. О. 2008. Хронологія пізньомезолітичної мурзак-кобинської культури Гірського Криму. в: Ку лаковська, Л. в. (ред.). Дослідження первісної архео- логії в Україні (до 50-річчя відкриття палеолітичної стоянки Радомишль). Київ: Корвін-Пресс, с. 135-146. Яневич, О. О. 2010. Свідер Криму в контексті фіналь ного палеоліту та раннього мезоліту півдня Східної єв ропи. Матэрыялы па археологіі Беларусі, 18, с. 56-65. Яневич, О. О. 2017. Мис Трійці 1 — кукрецька па- м’ятка на Південному березі Криму. Кам’яна доба України, 17—18, с. 175-187. Яневич, О. О. 2019. Радіовуглецева хронологія фі нального палеоліту, мезоліту та неоліту Криму в ар хеологічному та палеоекологічному контекстах. Vita antiqua, 11, с. 116-137. Янко-Хомбах, в. в., Смынтына, Е. в., Кадурин, С. в., Ларченков, Е. П., Мотненко, И. в., Какаранза, С. в., Киосак, Д. в. 2011. Колебания уровня черного моря и адаптационная стратегия древнего человека за последние 30 тысяч лет. Геология и полезные иско- паемые Мирового океана, 2, с. 61-94. Aksu, A. E., Hiscott, R. N., Mudie, P. J., Rochon, A., Kaminski, M. A., Abrajano, T., Yasar, D. 2002. Persist ent Holocene Outflow from the Black Sea to the Eastern Mediterranean Contradicts Noah’s Flood Hypothesis. GSA today. A Publication of the Geological Society of America, 12, 5, p. 4-10. Biagi, Р. 2016. The Last Hunter-Gatherers of the North ern Coast of the Black Sea and their Role in the Mesolithic of Europe: A View from Crimea. In: Floss, H., Krauss, R. (eds.). Southeast Europe before neolitiisation. Proceedings of the International Workshop within the Collaborative Research Centres sfb 1070 «Ressourcen Kulturen», Schloss Hohentübingen, 9th of May 2014. Ressourcen Kulturen, 1. Tübingen: Universitat Tübingen, p. 113-131. Biagi, P., Zaliznyak, L., Kozlovski, S. K. 2007. Old problems and news perspectives for the radiocarbon chro 50 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Науковий спадок Д. Я. Телегіна nology of the ukranian Mezolithic. In: Yanko-Hombach, V. Buinevich, I. Dolukhanov, P. Gilbert, A. Martin, R. McGann, M. Mudie, P. (eds.). IGCP 521-481 Joint Meeting and Field Trip, Gelendzhik (Russia) — Kerch (Ukraine), September 8—17, 2007. Gelendzhik; Kerch, p. 27-29. Carss, D. N. 1995. Foraging Behaviour and Freed ing Ecology of the Otter Lutra Lutra: a selective review. Hystrix, 7, 1—2, p. 179-194. Cordova, C. E., Gerasimenko, N., Lehman, P., Kliukin, A. A. 2011. Late Pleistocene and Holocene paleoenvironments of Crimea: Pollen, soils, geomor phology, and geoarchaeology. Special Paper of the Geo- logical Society of America, January, p. 133-164, DOI: 10.1130/2011.2473(09). Gorobets, L., Kovalchuk, O., Rekovets, L. 2013. Verte brates from the Mesolithic site Laspi VII (Crimea, Ukraine). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія, 3 (65), с. 57-59. Hiscott, R. N., Aksu, A. E., Mudieb, P. J., Marretc, F., Abrajano, T., Kaminski, M. A., Evanse, J., Cakirioglu, A. I., Yasar, D. 2007. A gradual drowning of the southwestern Black Sea shelf: Evidence for a progres sive rather than abrupt Holocene reconnection with the eastern Mediterranean Sea through the Marmara Sea Gateway. Quaternary International, 167—168, p. 19-34. Langley, M. C. 2015. Investigating maintenance and discard behaviours for osseous projectile points: A Middle to Late Magdalenian (c. 19,000—14,000 cal. BP) example. Journal of Anthropological Archaeology, 40, p. 340-360. Langley, M. C., Amano, N., Wedage, O., Deraniya- gala, S., Pathmalal, M. M, Perera, N., Boivin, N, Pet- raglia, M. D., Patrick Roberts, P. 2020. Bows and ar rows and complex symbolic displays 48,000 years ago in the South Asian tropics. Science Advances, 6, 24, p. 1-8. Pétillon, J.-M. 2008. What are these barbs for? Prelim inary reflections on the function of the Upper Magdale nian barbed weapon tips. P@lethnologie, 1, p. 66-97. Yanevich, A., Péan, S., Crépin, L., Lázničková-Gale- tová, M., Prat, S., Prysyajnuk, V. 2009. Upper Palaeo lithic settlements in Buran-Kaya 3 (Crimea, Ukraine): new interdisciplinary researches of the layers 5-2, 6-1 and 6-2. Археологический альманах, 20, p. 187-202. Zaitseva, G. I., Timofeev, V. I., Zagorska, I., Kova- liuk, N. N. 2000. Radiocarbon dates of the Mesolithik sites in Eastern Europe. Radiocarbon and Archaeology, 1, 2000, p. 33-52. REFERENCES Bajdin, S. S., Kosarev, A. N. (eds.). 1983. Kaspijskoe more: Gidrologiya i gidroximiya. Moskva: Nauka. Bibikov, S. N. 1941. Ob ispolzovanii ulitok Helix v pozd nepaleoliticheskoe vremia (po materialam Krymskoi paleo liticheskoi ekspeditsii v 1935—1936 gg.). Materialy i issle- dovaniya po arkheologii SSSR, 2, s. 140-141. Bibikov, S. N. 1949. Proizvodstvennaia rol kostianogo in ventaria v khoziaistve pozdnepaleoliticheskikh obshchestv Kryma. Uchenye zapiski LGU, 13 (85), s. 12-45. Bibikov, S. N., Stanko, V. N., Koen, V. Iu. 1994. Finalnyi paleolit i mezolit gornogo Kryma. Odessa: Vest’. Bibikova, V. I. 1982. Ostatki rechnoi vydry (Lutra lutra) iz ran negolotsenovykh otlozhenii Kryma. Vestnik zoologii, 2, s. 8-12. Boguczkaya, N. G., Kiyashko, P. V., Naseka, A. M., Orlova, M. I. 2013. Opredelitel’ ryb i bespozvonochnyh Kaspijsko- go morya. 1: Ryby i molyuski. Sankt-Peterburg; Moskva: KMK. Bugrov, D. G., Galimova, M. Sh. 2011. Rogovye mufty iz ozernykh poselenii Shveitsarii v sobranii natsionalnogo muzeia respubliki Tatarstan. Kazan. Vestnik Tatarskogo gos- udarstvennogo gumanitarno-pedagogicheskogo universiteta, 4 (26), s. 107-113. Vekilova, E. A. 1971. Kamennyi vek Kryma: nekotorye ito gi i problemy. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 173, s. 117-161. Danylenko, V. M. 1986. Kamiana Mohyla. Kyiv: Naukova dumka. Didukh, Ia. P. 1992. Rastitelnyi pokrov Gornogo Kryma (struk- tura, dinamika, evoliutsiia i okhrana). Kiev: Naukova dumka. Zalizniak, L. L. 1998. Peredistoriia Ukrainy X—V tys. Do n. e. Kyiv: Biblioteka ukraintsia. Zalizniak, L. L. 1999. Finalnyi paleolit pivnichnoho za- khodu Skhidnoi Yevropy. Kyiv: NaUKMA. Zalizniak, L. L. 2005. Finalnyi paleolit ta mezolit konty- nentalnoi Ukrainy. Kamiana doba Ukrainy, 8, Kyiv: Shliakh. Zalіzniak, L. L., Yanevich, O. O. 1987. Svіderskі mislivtsі gіrskogo Krimu Arkheologіia, 60, s. 6-16. Inozemtsev, Iu. I., Stupina, L. V., Tiuleneva, N. V., Pary- shev, A. A., Maslakov, N. A., Sidorenko, V. B., Rybak, E. N., Melnichenko, T. A., Paslavskaia, O. V. 2014. Paleogeografi ia Severo-Zapadnogo shelfa Chernogo moria v golotsene. Vіsnik Odeskogo Natsіonalnogo unіversitetu. Geografіchnі ta geologіchnі nauki, 1 (19), s. 43-51. Kolosov, Iu. G. 1960. Raskopki peshchery Kara-Koba v Krymu. Kratkie soobshheniya Instituta arkheologii USSR, 10, s. 17-22. Kostin, Iu. V. 1983. Ptitsy Kryma. Moskva: Nauka. Manko, V. O. 2013. Finalnyi paleolit — neolit Krymu: kul- turno-istorychnyi protses. Kyiv: Shliakh. Nuzhnyi, D. Yu. 1992. Rozvytok mikrolitychnoi tekhniky v kam’ianomu vitsi. Kyiv: Naukova dumka. Sabaneev, L. S. 2007. Iskonno russkaia rybalka: Zhizn i lovlia presnovodnykh ryb. Moskva: Ripol Klassik. Stanko, V. N. 1982. Mirnoe. Problema stepei Severnogo Prichernomoria. Kiev: Naukova dumka. Telehin, D. Ya. 1982. Mezolitychni pamiatky Ukrainy (IХ —VI tysiacholittia do n. e.). Kyiv: Naukova dumka. Telehin, D. Ya. 2002. Ihrenske poselennia na Podniprov’i ta problema zhytlobuduvannia v mezoliti Skhidnoi Yevropy. Luhansk: Shliakh. Telegin, D. Ya., Zaliznyak, L. L. 1973. Otchet ob issledova- nii kulturyi rakovinnyi h kuch pervobyitnoy epohi na yuzhnom beregu Kryima v 1973 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1973/27. Telegin, D. Ya., Kruts, V. A., Zaliznyak, L. L. 1974. Otchet o raskopkah rakovinnyih kuch mezolita i mednogo veka v zalive Laspi na YuBK v 1974 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1974/32. Telegin, D. Ya., Kruts, V. A., Zaliznyak, L. L., Stepanen- ko, V. A. 1975. Issledovanie rakovinnyih kuch mezoliticheskogo i eneoliticheskogo vremeni v zalive Laspi v 1975 g. (otchet o rabote Laspinskogo otryada). NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1975/15a. Telegin, D. Ya., Kruts, V. A., Zaliznyak, L. L., Stepanen- ko, V. A. 1976. Otchet o raskopkah stoyanok Laspi 1, 7 i Kukrek v 1976 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1976/26. Telegin, D. Ya., Nuzhnyiy, D. Yu., Yanevich, A. A. 1983. Otchet o rabote ekspeditsii «Slavutich» v 1983 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1983/19. Тsvelykh, A. N., Taikova, S. Iu. 2011. Ptitsy rannego gol otsena iz mezoliticheskoi stoianki Laspi-VII v Krymu. Trudy Menzbirovskogo ornitologicheskogo obshchestva, 1: Materialy XIII Mezhdunarodnoi ornitologicheskoi konferentsii Severnoi Evrazii, s. 186-195. Sheliag-Sosonko, Iu. R., Didukh, Ia. P., Molchanov, E. F. 1985. Gosudarstvennyi zapovednik «Mys Martian». Kiev: Naukova dumka. Yanevich, A. A. 1987. Pozdnii mezolit i neolit Kryma (Vo prosy stanovleniia neoliticheskoi kultury). Avtoreferat disser tatsii k. і. n. ІA AN USSR. Yanevich, O. O. 2004. Tash-airska neolitychna kultura Hirskoho Krymu (suchasnyi stan doslidzhennia). Kamiana doba Ukrainy, 5, s. 169-191. Yanevich, O. O. 2007. Oleksiivska neolitychna kultura Rivnynnoho Krymu. Kamiana doba Ukrainy, 10, s. 203-222. Yanevich, O. O. 2008. Khronolohiia piznomezolitychnoi murzak-kobynskoi kultury Hirskoho Krymu. In: Kulakovska, L. V. (ed.). Doslidzhennia pervisnoi arkheolohii v Ukraini (do 50-richchia vidkryttia paleolitychnoi stoianky Radomyshl). Kyiv: Korvin-Press, s. 135-146. Yanevich, O. O. 2010. Svider Krymu v konteksti finalno ho paleolitu ta rannoho mezolitu pivdnia Skhidnoi Yevropy. Matеrialy pa arkheolohii Belarusi, 18, s. 56-65. Yanevich, O. O. 2017. Mys Triitsi 1 — kukretska pami atka na Pivdennomu berezi Krymu. Kamiana doba Ukrainy, 17—18, s. 175-187. Yanevich, O. O. 2019. Radiovuhletseva khronolohiia final noho paleolitu, mezolitu ta neolitu Krymu v arkheolohich 51ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Телегін, Д. Я., Залізняк, Л. Л., Яневич, О. О. Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна nomu ta paleoekolohichnomu kontekstakh. Vita antiqua, 11, s. 116-137. Ianko-Khombakh, V. V., Smyntyna, E. V., Kadurin, S. V., Larchenkov, E. P., Motnenko, I. V., Kakaranza, S. V., Kio- sak, D. V. 2011. Kolebaniia urovnia Chernogo moria i adap tatsionnaia strategiia drevnego cheloveka za poslednie 30 ty siach let. Geologiia i poleznye iskopaemye Mirovogo okeana, 2, s. 61-94. Aksu, A. E., Hiscott, R. N., Mudie, P. J., Rochon, A., Kaminski, M. A., Abrajano, T., Yasar, D. 2002. Persistent Holocene Outflow from the Black Sea to the Eastern Mediter ranean Contradicts Noah’s Flood Hypothesis. GSA today. A Publication of the Geological Society of America, 12, 5, p. 4- 10. Biagi, Р. 2016. The Last Hunter-Gatherers of the North ern Coast of the Black Sea and their Role in the Mesolithic of Europe: A View from Crimea. In: Floss, H., Krauss, R. (eds.). Southeast Europe before neolitiisation. Proceedings of the In- ternational Workshop within the Collaborative Research Cen- tres sfb 1070 «Ressourcen Kulturen», Schloss Hohentübingen, 9th of May 2014. Ressourcen Kulturen, 1. Tübingen: Universi tat Tübingen, p. 113-131. Biagi, P., Zaliznyak, L., Kozlovski, S. K. 2007. Old prob lems and news perspectives for the radiocarbon chronology of the ukranian Mezolithic. In: Yanko-Hombach, V. Buinevich, I. Dolukhanov, P. Gilbert, A. Martin, R. McGann, M. Mudie, P. (eds.). IGCP 521-481 Joint Meeting and Field Trip, Ge- lendzhik (Russia) — Kerch (Ukraine), September 8—17, 2007. Gelendzhik; Kerch, p. 27-29. Carss, D. N. 1995. Foraging Behaviour and Freeding Ecol ogy of the Otter Lutra Lutra: a selective review. Hystrix, 7, 1—2, p. 179-194. Cordova, C. E., Gerasimenko, N., Lehman, P., Kliukin, A. A. 2011. Late Pleistocene and Holocene paleoenvironments of Crimea: Pollen, soils, geomorphology, and geoarchaeology. Special Paper of the Geological Society of America, January, p. 133-164, DOI: 10.1130/2011.2473(09). Gorobets, L., Kovalchuk, O., Rekovets, L. 2013. Verte brates from the Mesolithic site Laspi VII (Crimea, Ukraine). Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Biolohiia, 3 (65), p. 57-59. Hiscott, R. N., Aksu, A. E., Mudieb, P. J., Marretc, F., Abrajano, T., Kaminski, M. A., Evanse, J., Cakirioglu, A. I., Yasar, D. 2007. A gradual drowning of the southwestern Black Sea shelf: Evidence for a progressive rather than abrupt Holocene reconnection with the eastern Mediterranean Sea through the Marmara Sea Gateway. Quaternary Internation- al, 167—168, p. 19-34. Langley, M. C. 2015. Investigating maintenance and dis card behaviours for osseous projectile points: A Middle to Late Magdalenian (c. 19,000—14,000 cal. BP) example. Journal of Anthropological Archaeology, 40, p. 340-360. Langley, M. C., Amano, N., Wedage, O., Deraniyagala, S., Pathmalal, M. M, Perera, N., Boivin, N, Petraglia, M. D., Patrick Roberts, P. 2020. Bows and arrows and complex sym bolic displays 48,000 years ago in the South Asian tropics. Science Advances, 6, 24, p. 1-8. Pétillon, J.-M. 2008. What are these barbs for? Preliminary reflections on the function of the Upper Magdalenian barbed weapon tips. P@lethnologie, 1, p. 66-97. Yanevich, A., Péan, S., Crépin, L., Lázničková- Galetová, M., Prat, S., Prysyajnuk, V. 2009. Upper Palaeo lithic settlements in Buran-Kaya 3 (Crimea, Ukraine): new interdisciplinary researches of the layers 5-2, 6-1 and 6-2. Arkheologicheskii almanakh, 20, p. 187-202. Zaitseva, G. I., Timofeev, V. I., Zagorska, I., Kovaliuk, N. N. 2000. Radiocarbon dates of the Mesolithik sites in Eastern Europe. Radiocarbon and Archaeology, 1, 2000, p. 33-52. D. Ya. Telegin, L. L. Zaliznyak, O. O. Yanevich LASPI 7 MESOLITHIC SITE ON THE SOUTH COAST OF CRIMEA, UKRAINE Late Mesolithic Laspi 7 site is situated in Ukraine, in the West part of the South Coast of Crimea, in the Laspi Bay, Black Sea coast (44°24’48.5”N 33°42’41.3”E). It was investigated under the direction of prof. Dmytro Telegin in the second half of 1970s. The site was destroyed by Russian occupation power. There were 7 cultural layers of the site, which had the thickness near 2 m. There was Kokkenmedding — clay sediment with crushed stone and with unusual great number of the Helix albescens shells, ash and charcoal. Any structures of the cultural layer are not traced. Archaeological materials of Laspi 7 are represented by numerous flint collection (2347 eks.), bone tools as semblage (13 eks.), ocher, faunistic materials etc. Flint complexes from all cultural layers generally are similar. Most of the cores are pyramidal. Prismatic and pencil- shaped cores are single. Microlithic assemblage consists of geomethric miсroliths (asymmetrical and symmetri cal trapezoids); single backed microliths and truncated blades. Scrapers are mostly semicircular on the flakes, single end scrapers are on the blades. Most of the burins are on the flakes, they are angle and, in smaller quanti ties, lateral. There are some «Kukrek type» burins with numerous worked parts. Angle burins on the blades are not numerous. Unusual big quantity of encoches is amazing. There is one Kukrek insert. Bone tools are very different (13 eks.): base part of the harpoon, frag ment of the point with the grooves, different points, the borers, partly worked boar tusks, fragment of the antler socket. The age of Laspi 7 is 8600—7000 вР. The most true 14C dates are 8625 ± 40 BP (GrA-35704) and 8620 ± 40 BP (GrA-35703). Laspi 7 flint assemblage is typical for the Late Meso lithic Murzak-Koba culture of Mountain Crimea. Laspi 7 is a shining example of the «revolution of the wide range» in Crimea. Inhabitants of the site used very different food resources: ungulates (red deer, boar, roe deer), birds (above all bustard), fish (catfish and pike perch), Helix albescens snails. Numerous ornito-, ihtio- and malakofauna dates evidences about the occu pation of the site in autumn, winter, and spring time. Probably, the site was visited periodically during these seasons. Keywords: Laspi 7, Late Mesolithic, Murzak-Koba culture, chronologie, economy. Одержано 12.11.2020 ЗАліЗнЯк леонід львович, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу, Інститут археоло гії НАН України, Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. ZALIZNYAK Leonid L., D. Sc., Professor, the Heard Department, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Prospekt Heroiv Stalinhrada, 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0001-8924-8122, e-mail: Zaliznyakl@ukr. net. телегін дмитро Якович, доктор історичних наук, професор. TELEHIN Dmytro Yakovych, D. Sc., Professor. ЯнеВиЧ олександр олександрович, кандидат історичних наук, науковий співробітник, Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. YANEVICH Olexandr, PhD, Research Fellow, the Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalinhrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0002-8088-6950, e-mail: janevic_a@ukr. net.

Мезолітична стоянка Ласпі 7 на південному березі Криму, Україна

Institution

Ähnliche Einträge